Идет загрузка документа (31 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О медиации

Проект закона Украины от 27.03.2015 № 2480
Дата рассмотрения: 27.03.2015 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про медіацію

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Цей закон визначає правові основи надання послуг медіації на професійних засадах та має на меті запровадження інституту медіації в суспільстві, поширення практики мирного вирішення спорів позасудовими методами та забезпечення збалансованих взаємовідносин між інститутом медіації та судовою системою.

Стаття 1. Правове регулювання медіації

Правове регулювання медіації базується на Конституції України та складається з цього Закону й інших законів і підзаконних актів України, прийнятих відповідно до цього Закону.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачені інші норми та положення, ніж ті, що встановлені цим Законом, застосовуються положення міжнародних договорів.

Стаття 2. Визначення понять

У цьому законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

медіація - альтернативний (позасудовий) метод вирішення спорів, за допомогою якого дві або більше сторони спору намагаються в рамках структурованого процесу, самостійно, на добровільній основі досягти згоди для вирішення їх спору за допомогою медіатора;

медіатор - особа, яка відповідає вимогам, встановленим цим законом та медіаційним застереженням (угодою про медіацію), яка має статус медіатора відповідно до цього закону і яку сторони спору обрали для проведення медіації;

сторони медіації - фізичні, юридичні особи та/або групи осіб, які бажають врегулювати свій спір за допомогою процедури медіації;

учасники медіації - медіатор (медіатори), сторони медіації, їх представники, законні представники, перекладач, експерти та інші особи за домовленістю сторін медіації;

організації, що забезпечують проведення медіації - фізичні та юридичні особи будь-якої форми власності та організаційно-правової форми, які займаються організаційно-технічною підготовкою проведення процедури медіації;

організації, що проводять навчання медіаторів ­ фізичні та юридичні особи будь-якої форми власності та організаційно-правової форми, в тому числі навчальні заклади, які проводять професійне навчання медіаторів і видають сертифікати відповідно до цього Закону.

Стаття 3. Сфера застосування медіації

1. Медіація може застосовуватися у будь-яких спорах, у тому числі цивільних, господарських, адміністративних, а також в кримінальних провадженнях та справах з приводу адміністративних правопорушень, за винятком випадків, передбачених чинними законами України.

2. Дія цього закону поширюється на медіацію як в спорах між резидентами України, так і у спорах за участю резидентів інших країн, якщо сторони медіації погодились, що місце проведення процедури медіації буде на території України.

Розділ II
ПРОЦЕС МЕДІАЦІЇ

Стаття 4. Принципи здійснення медіації

Медіація проводиться за взаємною згодою сторін спору на підставі принципів добровільної участі, рівності, активності і самовизначення сторін медіації, незалежності, нейтральності та конфіденційності інформації щодо медіації.

Стаття 5. Добровільність участі у медіації

1. Сторони спору беруть участь у медіації на умовах взаємного добровільного волевиявлення.

2. Сторони несуть відповідальність за процес медіації і мають право організовувати його так, як вони вважають за необхідне, припинити його в будь-який час і звернутися до суду або третейського суду за захистом порушених прав. Будь-який тиск на сторони спору з метою проведення або припинення медіації забороняється.

3. Принцип добровільної участі у медіації поширюється також на медіатора та інших учасників медіації.

4. Участь особи у медіації не може розглядатись як визнання такою особою своєї вини чи позовних вимог, або як відмова від своїх, у тому числі позовних, вимог.

Стаття 6. Рівність сторін медіації

1. Сторони медіації мають рівні права і несуть рівні обов'язки. Дискримінація сторін медіації на будь-якій підставі забороняється.

2. Медіатор має виявляти рівну увагу та доброзичливість до сторін медіації.

3. Медіатор зобов'язаний надавати сторонам медіації однакові за якістю послуги.

Стаття 7. Активність і самовизначення сторін медіації

1. Сторони медіації самостійно обирають медіатора або медіаторів.

2. Сторони медіації самостійно визначають коло обговорюваних ними питань, варіанти врегулювання спору між ними, зміст договору за результатами медіації, строки та способи його виконання, інші питання стосовно їх спору та процедури медіації.

3. Сторони медіації можуть користуватися порадами інших учасників медіації, але остаточне рішення приймається виключно сторонами медіації.

Стаття 8. Конфіденційність інформації щодо медіації

1. Інформація щодо медіації є конфіденційною, якщо сторони медіації письмово не домовилися про інше. Конфіденційною є інформація щодо пропозиції одній зі сторін про застосування процедури медіації, готовності сторін до участі в проведенні процедури медіації; думок, пропозицій або визнань, висловлених в ході проведення процедури медіації; готовності однієї зі сторін прийняти пропозицію іншої сторони про врегулювання спору та інша інформація щодо процесу підготовки та проведення медіації.

2. Медіатор не має права розголошувати інформацію щодо медіації без письмової згоди сторін медіації.

3. Жодна зі сторін медіації не має права розголошувати інформацію щодо медіації без письмової згоди іншої сторони.

4. Учасники медіації не мають права розголошувати інформацію щодо медіації без письмової згоди сторін.

5. У випадку, коли медіатор отримав від однієї зі сторін інформацію, що стосується спору або процедури медіації, він може розкрити таку інформацію іншій стороні. Однак, якщо сторона повідомляє медіаторові таку інформацію за умови не розкриття її іншій стороні, ця інформація не розкривається іншій стороні медіації.

6. Медіатор не може бути примушений давати свідчення в судовому або третейському процесі щодо обставин, які стали йому відомі в зв'язку з виконанням обов'язків медіатора за винятком випадків, коли це вимагається для забезпечення захисту інтересів дітей або запобігання шкоди фізичному або психологічному здоров'ю особи, або коли розкриття змісту договору за результатом медіації є необхідним для примусового виконання цього договору.

Стаття 9. Медіаційне застереження

Сторони мають право домовитись про включення письмового медіаційного застереження в договір, згідно з яким вони погоджуються передати на медіацію всі або певні спори, які можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Наявність медіаційного застереження в договорі не є перешкодою для звернення в суд або третейський суд.

Стаття 10. Проведення медіації

1. Медіація може проводиться медіатором самостійно або за сприяння організації, яка забезпечує проведення медіації.

2. Сторони самостійно обирають медіатора або медіаторів для вирішення їх спору.

3. Медіатор самостійно обирає засоби і методи проведення медіації та узгоджує порядок проведення медіації з сторонами медіації з дотриманням вимог чинного закону, правил проведення медіації, правил ділової та професійної етики медіаторів.

4. Медіація починається в день, коли сторони спору звертаються до процедури медіації. Якщо одна з сторін направила в письмовій формі пропозицію про звернення до процедури медіації і протягом тридцяти днів з дня направлення цієї пропозиції або протягом іншого строку, зазначеного в пропозиції, не отримала згоду іншої сторони на проведення медіації, така пропозиція вважається відхиленою.

5. Медіація припиняється:

1) підписанням сторонами медіації договору за результатами медіації - з дня підписання такого договору;

2) заявою сторін або однієї із сторін, адресованої медіатору, про припинення медіації - з дня такої заяви;

3) заявою медіатора після консультацій зі сторонами про те, що подальші зусилля на досягнення згоди в межах процедури медіації більше себе не виправдовують, або про неможливість залучення третіх осіб, якщо спір стосується прав та законних інтересів цих осіб, - з дня такої заяви.

Стаття 11. Договори за результатами медіації

1. Домовленості, досягнуті сторонами за результатами медіації, можуть бути викладені письмово в договорі, який є цивільним правочином і виконується відповідно до законів України. Договір за результатами медіації має відповідати всім вимогам щодо цивільного правочину і не повинен містити положень, які суперечать законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Договір, досягнутий за результатами медіації, є обов'язковим для виконання сторонами у визначені ним строки. У разі невиконання стороною узятих на себе зобов'язань за таким договором інша сторона має право звернутися до суду у встановленому законом порядку для захисту порушених прав і законних інтересів.

3. Якщо медіація проводилася у межах кримінального провадження, судового провадження або третейського розгляду, її результати оформлюються мировою угодою, угодою про примирення.

Стаття 12. Медіація під час судового провадження у кримінальних справах, судового провадження в цивільних або господарських справах або третейського розгляду

1. Суддя або третейський суддя має право звертати увагу сторін на можливість проведення процедури медіації кожного разу, коли вважає це за доречне.

2. Суд або третейський суд, в якому порушено справу, має право в будь-який час, якщо вважає за доцільне і врахувавши всі обставини справи, надати рекомендацію сторонам застосувати медіацію з метою розв'язання їх спору.

3. Суддя не має право рекомендувати сторонам звернутися до конкретного медіатора для розв'язання їх спору. Сторонам, які погоджуються на процедуру медіації під час судового провадження у кримінальних справах, судового провадження в цивільних або господарських справах або третейського розгляду, має бути надана інформація щодо наявних організацій або медіаторів, які можуть надати такі послуги і з числа яких сторони можуть обрати медіатора для вирішення їх спору.

4. За клопотанням сторін суд або третейський суд зупиняє провадження у справі на час, необхідний їм для проведення процедури медіації, але не більше, ніж на 14 днів.

Розділ III
СТАТУС МЕДІАТОРА

Стаття 13. Статус медіатора

1. Медіатором може бути фізична особа, яка досягла двадцяти п'яти років, має вищу або професійно-технічну освіту та пройшла професійне навчання медіації, що має включати 90 академічних годин початкового навчання, в тому числі не менше 45 академічних годин навчання практичним навичкам.

Додаткові вимоги щодо набуття статусу медіатора за спеціалізацією можуть встановлюватися законами України, організаціями, що забезпечують проведення медіації, об'єднаннями медіаторів.

2. Медіатором не може бути особа,

1) визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною;

2) яка має не погашену або не зняту у встановленому законом порядку судимість;

3) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, з державної служби або із служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення;

4) щодо якої відповідно до статті 22 цього Закону прийняте рішення про припинення статусу медіатора.

Стаття 14. Професійне навчання медіаторів

1. Професійне навчання медіаторів проводиться фізичними та юридичними особами, програми яких були акредитовані об'єднаннями медіаторів, а також/або навчальними закладами, програми яких були акредитовані відповідно до закону. Об'єднання медіаторів, які проводять акредитацію навчальних програм з медіації, приймають і оприлюднюють положення, в яких викладаються вимоги до таких програм.

2. Організації, що проводять навчання медіаторів, повинні забезпечувати початкове професійне навчання медіаторів та підвищення їх кваліфікації, метою якого є проведення процедур медіації у ефективний, неупереджений та компетентний спосіб по відношенню до сторін.

3. Наявність професійного навчання медіатора засвідчується сертифікатом (свідоцтвом), виданим на ім'я медіатора, який має містити інформацію про назву організації, яка проводила навчання; прізвища, ім'я, по батькові осіб, які провели навчання; назву навчальної програми та обсяг (кількість академічних годин) теоретичного та практичного навчання.

Стаття 15. Права медіатора

1. Медіатор має право:

1) отримувати інформацію про спір, до допомоги у врегулюванні якого він запрошений, від сторін спору, державних органів, посадових осіб в обсязі, необхідному та достатньому для проведення медіації;

2) самостійно визначати методику проведення медіації за умов дотримання закону про медіацію та професійних стандартів, ділової етики і правил діяльності медіатора;

3) відмовитися від проведення медіації з етичних або особистих міркувань, а також у разі конфлікту інтересів з іншими учасниками медіації;

4) надавати послуги на оплатній та безоплатній основі;

5) на оплату своїх послуг та на відшкодування витрат, здійснених для проведення медіації, у розмірі та формі, передбаченій договором про проведення медіації;

6) займатися своєю діяльністю індивідуально або разом з іншими медіаторами, створювати юридичні особи, об'єднання медіаторів, працювати за наймом та здійснювати підприємницьку діяльність.

Стаття 16. Обов'язки медіатора

1. Медіатор зобов'язаний:

1) дотримуватися вимог чинного закону про медіацію, правил ділової та професійної етики медіаторів, правил конфіденційності;

2) перевірити повноваження представників та/або законних представників сторін медіації;

3) повідомити сторони медіації про конфлікт інтересів або інші обставини, що унеможливлюють його участь у медіації;

4) проінформувати сторони про порядок проведення та правові наслідки медіації та надавати роз'яснення щодо процедури медіації;

5) керувати процедурою медіації;

6) надати можливість сторонам перевірити відповідність договору за результатами медіації вимогам правових та етичних норм.

Стаття 17. Незалежність медіатора

1. Медіатор не залежить від сторін медіації, державних органів, інших юридичних і фізичних осіб.

2. Втручання державних органів, будь-яких юридичних і фізичних осіб у діяльність медіатора при підготовці та проведенні медіації забороняється.

3. Медіатором не може виступати адвокат, представник та/або законний представник сторони медіації. Особа не може виступати адвокатом або представником сторони медіації у справі (провадженні), в якій вона надавала або надає послуги медіатора.

Стаття 18. Нейтральність медіатора

1. Медіатор є нейтральною (неупередженою) особою, яка допомагає сторонам спору досягти порозуміння, налагодити та проводити переговори. Під час проведення процедури медіації медіатор прагне до забезпечення неупередженого підходу по відношенню до сторін і враховує при цьому всі обставини справи.

2. Медіатор має право надавати сторонам медіації консультації виключно щодо порядку проведення медіації та фіксування її результатів.

3. Медіатор не має права вирішувати спір між сторонами медіації. Медіатор не має права, якщо сторони медіації не погодились у письмовій формі про інше, надавати вказівки та рекомендації, щодо варіантів врегулювання спору, оцінювати поведінку та позиції сторін медіації, за винятком явного порушення ними правових або етичних норм, порядку проведення медіації.

4. У разі звернення до будь-якої особи, у зв'язку з її можливим призначенням як медіатора для вирішення спору між сторонами, ця особа повинна повідомити про будь-які обставини, які можуть викликати обґрунтовані сумніви щодо її нейтральності та/або незалежності та/або неупередженості. Медіатор з моменту його призначення і протягом всієї процедури медіації повинен без зволікання повідомити сторони про такі обставини, якщо він не повідомив їх про ці обставини до моменту призначення медіатором.

Стаття 19. Реєстр медіаторів

1. Об'єднання медіаторів, організації, що забезпечують проведення медіації та/або проводять навчання медіації можуть вести реєстри медіаторів з метою надання можливості споживачам послуг медіації обирати медіатора для конкретної справи. До реєстру медіаторів включається така інформація: прізвище, ім'я, по-батькові; рік народження, освіта, професійне навчання медіації, організація, яка проводила навчання, кількість годин навчання, за наявності - отримана спеціалізація, інша інформація, яка допомагає сторонам обрати медіатора для конкретної справи.

2. Об'єднання медіаторів, організації, що забезпечують проведення медіації та/або проводять навчання медіації можуть висувати додаткові спеціальні вимоги для внесення медіаторів в реєстр медіаторів, які можуть стосуватися досвіду роботи в певній сфері, спеціальної освіти, тощо.

3. Споживачі послуг медіації мають право самостійно обирати медіатора для конкретної справи із кола осіб, які не включені до реєстру медіаторів.

Стаття 20. Винагорода медіатора

1. Витрати, пов'язані із проведенням медіації складаються із винагороди медіатора(ів), а також витрат, пов'язаних із проведенням медіації. Витрати покриваються сторонами медіації в рівних частках, якщо сторони медіації в договорі не погодили інший принцип розподілу.

Стаття 21. Об'єднання медіаторів

1. Медіатори, організації, що забезпечують проведення медіації, організації, що проводять професійне навчання медіаторів, мають право створювати місцеві, всеукраїнські і міжнародні об'єднання медіаторів для захисту своїх прав і свобод, задоволення професійних інтересів, інформування суспільства про роль медіації у гармонізації соціальних та економічних відносин та виконання інших функцій.

Стаття 22. Відповідальність медіатора

1. Медіатор несе відповідальність за порушення вимог закону про медіацію, правил ділової та професійної етики медіаторів, будь-яких договірних зобов'язань щодо сторін медіації.

2. Сторона медіації, яка вважає, що незаконними діями або бездіяльністю медіатора їй було завдано матеріальної та/або моральної шкоди, може звернутись із скаргою до організації, що забезпечує проведення медіації, до об'єднання медіаторів або звернутись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів. Суд здійснює захист прав та законних інтересів сторін медіації в порядку, встановленому законом.

3. За результатами розгляду скарги сторони (сторін) медіації організація, що забезпечує проведення медіації, об'єднання медіаторів можуть прийняти рішення про вилучення медіатора з реєстру медіаторів або про виключення його із складу членів організації, або про припинення статусу медіатора. Таке рішення оприлюднюється на офіційному сайті організації, що забезпечує проведення медіації, або на офіційному сайті об'єднання медіаторів. Повторне внесення медіатора до реєстру медіаторів або повторне прийняття його у члени може відбутися не раніше, ніж через три роки.

Стаття 23. Контроль якості надання послуг медіації

1. Організації, що забезпечують проведення медіації; об'єднання медіаторів розробляють та контролюють виконання медіаторами добровільних кодексів поведінки (кодексів етики), впроваджують інші ефективні механізми контролю якості надання послуг медіації.

2. Організації, що забезпечують проведення медіації, перевіряють рівень професійного навчання медіаторів, яких вони долучають до проведення процедур медіації; ведуть реєстри медіаторів і забезпечують доступ населення до цих реєстрів; забезпечують відповідність професійного навчання медіатора обставинам конкретної справи, до якої залучається цей медіатор.

3. Організації, що забезпечують проведення медіації, розміщають на своїх сайтах реєстри медіаторів, кодекси етики медіаторів, правила проведення процедури медіації, положення про дисциплінарні комісії, інформацію щодо вартості послуг медіації та будь-яких адміністративних зборів, іншу інформацію, яка необхідна сторонам медіації для розуміння сутності процедури медіації та вибору медіатора для конкретної справи.

4. Правила проведення медіації розробляються організаціями, які забезпечують проведення медіації, та мають включати такі положення:

1) види спорів, врегулювання яких проводиться згідно з цими правилами;

2) порядок обрання медіатора або медіаторів;

3) порядок відводу медіатора у разі виникнення обставин, які можуть викликати обґрунтовані сумніви щодо його нейтральності або незалежності.

4) порядок розподілу витрат сторін, пов'язаних з проведенням процедури медіації;

5) порядок проведення процедури медіації, права і обов'язки сторін, інші умови проведення процедури медіації.

Стаття 24. Скарги на дії або бездіяльність медіаторів

1. Організації, що забезпечують проведення медіації окремо або через об'єднання медіаторів формують дисциплінарні комісії, розробляють положення про такі комісії.

2. Дисциплінарні комісії створюються на постійній основі для розгляду скарг сторін медіації на дії або бездіяльність медіаторів, які є членами або знаходяться в реєстрах цих організацій або об'єднань медіаторів.

3. Для забезпечення простого та ефективного доступу, інформація про особистий склад дисциплінарних комісій, положення про дисциплінарну комісію, контактна інформація щодо особи, відповідальної за прийняття скарг до розгляду, розміщується у відкритому доступі на офіційних сайтах організацій, що забезпечують проведення медіації, або об'єднань медіаторів.

4. Скарги на дії або бездіяльність медіаторів розглядаються протягом одного місяця з моменту отримання скарги відповідальною особою. Про результат розгляду скарг сторони медіації отримують письмове повідомлення.

5. За результатами розгляду скарги медіатор може бути притягнутий до відповідальності відповідно до статті 22 цього Закону.

6. Інформація щодо кількості скарг на дії або бездіяльність медіаторів оприлюднюється один раз на рік шляхом розміщення на офіційних сайтах організацій, що забезпечують проведення медіації, або об'єднань медіаторів.

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування.

2. Верховна Рада постановляє:

Внести зміни до таких законодавчих актів України:

2.1. Частину другу статті 65 Кримінального процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, N 9-10, N 11-12, N 13, ст. 88) після пункту 10 доповнити новим пунктом наступного змісту:

- "11) медіатори - щодо обставин, які стали їм відомі у зв'язку з виконанням обов'язків медіатора за винятком випадків, встановлених чинним законодавством;".

2.2. Статтю 221 Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до N 50, ст. 375) після частини третьої доповнити двома новими частинами такого змісту:

- "Сторони трудового спору за добровільною згодою можуть ініціювати медіацію та обирати медіатора для допомоги у вирішенні спору.

Комісія по трудових спорах або суд роз'яснюють сторонам спору право на проведення медіації та її наслідки.".

2.3. У Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 6, ст. 56):

- частину першу статті 65 після пункту 1 доповнити новим пунктом такого змісту:

"2) роз'яснює сторонам право на проведення медіації та її наслідки;";

- частину другу статті 79 після пункту 3 доповнити новим пунктом наступного змісту:

"4) проведення медіації.".

2.4. В Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст. 492):

- частину першу статті 51 після пункту 4 доповнити пунктом наступного змісту:

"5) медіатори - про інформацію, що стала їм відома під час проведення медіації.";

- частину третю статті 130 після слова "сторони" перед словами "укласти мирову угоду" доповнити словами:

"провести медіацію".

частину першу статті 201 після пункту 7 доповнити пунктом 8 такого змісту:

"8) проведення медіації".

2.5. У Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 35-36, 37, ст.446):

- частину другу статті 65 після пункту 5 доповнити пунктом 6 такого змісту:

"5) медіатори - щодо обставин, які стали їм відомі у зв'язку з виконанням обов'язків медіатора за винятком випадків, встановлених чинним законодавством;";

- частину третю статті 111 після слів "щодо примирення" поставити кому та доповнити наступними словами: "проведення медіації та її наслідки.";

- частину третю статті 113 після слів "примирення" доповнити словами "та/або проведення медіації.".

3. Кабінету Міністрів України:

У шестимісячний термін із дня набрання чинності цим Законом:

1) внести зміни до Класифікації видів економічної діяльності, у якій передбачити вид економічної діяльності за класифікацією "Медіатор";

2) внести зміни до Національного класифікатора України "Класифікатор професій", у якому передбачити професію "Медіатор";

3) забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

Голова Верховної Ради
України

В. Гройсман

Опрос