Идет загрузка документа (280 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внутреннем водном транспорте

Проект закона Украины от 04.08.2015 № 2475а
Дата рассмотрения: 08.06.2017 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внутрішній водний транспорт

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності внутрішнього водного транспорту.

РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

аварійна подія - подія, що сталася під час експлуатації судна чи у зв'язку з нею, і яка призвела або могла призвести до загибелі, або зникнення людини з судна, або заподіяння шкоди здоров'ю людини, загибелі, затоплення, пошкодження судна, залишення судна екіпажем, втрати його судноплавного стану, посадку на мілину, пошкодження гідротехнічних споруд річкових водних шляхів, забруднення навколишнього природного середовища;

багаж - будь-який предмет чи автомашина, що перевозяться перевізником за договором перевезення, за виключенням тих, що перевозяться за договором перевезення вантажів, зокрема договором фрахтування і коносаментом, а також живих тварин і багажу, який знаходиться у каюті пасажира або іншим чином знаходяться у його володінні, під його охороною чи його контролем;

база для стоянки малих суден - спеціально обладнаний майновий комплекс суб'єкта господарювання, який серед іншого надає послуги з безпечного зберігання малих суден, за винятком місць базування суден рибної промисловості, спортивних баз і споруд;

буксируваний склад суден - будь-яке з'єднання, що складається з одного або декількох суден, які буксируються одним або декількома моторними суднами (буксирами);

веслове судно - судно, для руху якого використовується м'язова сила веслярів;

вітрильне судно - судно, що рухається тільки за допомогою вітрила, у тому числі, судно, що обладнане силовою установкою, але не використовує її під час руху;

внутрішні водні шляхи загального користування - річки, озера, водосховища, канали, інші водойми, а також внутрішні морські води та територіальне море, за винятком випадків, коли відповідно до законодавства України їх використання з цією метою повністю чи частково заборонено;

внутрішній водний транспорт - вид транспорту, до якого належать судна, підприємства, установи та організації, що здійснюють та забезпечують перевезення переважно річковими водними шляхами вантажів, пасажирів, багажу і пошти, надають інші послуги з використанням річкових суден та суден змішаного плавання, здійснюють навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства, а також малі судна та бази для їх стоянки на річкових водних шляхах;

вихід в рейс - вихід судна (складу суден) за межі операційної акваторії причальної споруди або зняття з якірної стоянки з метою прямування до іншого пункту призначення (морського чи річкового порту, терміналу, ремонтної бази тощо) або вихід на судновій хід;

габарити суднового ходу - глибина, ширина, надводна висота та радіус закруглення суднового ходу;

гарантовані габарити суднового ходу - установлені відповідно до законодавства найменші габарити суднового ходу при проектному рівні води;

гідротехнічні споруди річкових водних шляхів - інженерно-технічні споруди (причали, пристані, пірси, інші види причальних споруд, дамби, моли, хвилеломи, інші види берегозахисних споруд, підводні споруди штучного та природного походження), призначені для забезпечення безпечного плавання, маневрування, стоянки, будування, ремонту, обслуговування та огляду суден, для захисту берегової смуги водних шляхів, операційної акваторії причалу (причалів), ведення господарської діяльності підприємствами внутрішнього водного транспорту, використання водних ресурсів та запобігання шкідливій дії вод;

експлуатуюча організація - суб'єкт господарювання, який здійснює експлуатацію гідротехнічної споруди, незалежно від того, чи є він власником такої споруди, чи експлуатує її на договірних засадах;

закордонне плавання - плавання, під час якого судно перетинає державний кордон України або знаходиться поза його межами;

засоби розваги на воді - плавучі пристрої без двигуна (зокрема, водні велосипеди і лижі, санки, дошки для серфінгу з вітрилом чи приводом, банани, шайби та подібні їм плавучі пристрої), які побудовані або призначені для ковзання по водній поверхні або виконання спортивних фігур;

зчалена група - група суден, що з'єднані бортом до борту, та жодне з яких не знаходиться попереду моторного судна, яке забезпечує рух групи;

інфраструктура внутрішніх водних шляхів - сукупність об'єктів, що забезпечують судноплавство річковими водними шляхами і включають гідротехнічні споруди, рейди, затони, місця стоянки суден, засоби навігаційного обладнання та гідрографічного забезпечення судноплавства, річкова інформаційна служба, мережі та споруди зв'язку, сигналізації, інформації й управління рухом суден, а також судна і плавучі засоби, призначені для виконання шляхових робіт та інші об'єкти, що забезпечують судноплавство річковими водними шляхами;

каботажне плавання - плавання внутрішніми морськими і річковими водними шляхами України, під час якого судно не перетинає державний кордон України;

каботажний рейс - рейс судна між українськими портами або терміналами (місцями призначення) без перетинання державного кордону;

мале судно - будь-яке судно з корпусом довжиною без урахування керма та бушприту до 20 метрів (за винятком суден, на яких дозволено перевозити більше 12 пасажирів, суден, побудованих або обладнаних для буксирування, штовхання або ведення в зчалі суден, які не є малими, суден, що перевозять вантажі, криголамів, поромів, плавучих кранів, суден допоміжного та технічного флоту, суднових шлюпок і плотів, а також суден для розваг і засобів розваги на воді);

міжнародний рейс - рейс, у якому судно заходить до порту (терміналу) або місця призначення за межами держави, під прапором якої плаває судно;

моторне судно - будь-яке судно, яке для руху використовує власну силову установку, у тому числі, судно, що рухається за допомогою вітрила і водночас використовує власну силову установку;

навігаційне обладнання - наземні і плавучі споруди, конструкції і будови, оснащені спеціальними технічними засобами і призначені для орієнтування суден, огородження каналів та суднових ходів з метою забезпечення безпечного плавання суден на річкових водних шляхах;

навігаційний період - частина року, упродовж якої здійснюється судноплавство на річкових водних шляхах або їх окремих ділянках;

операційна акваторія причальних споруд - гідротехнічна споруда або комплекс споруд, призначена для безпечного підходу суден до причалу та відходу від причалів, маневрування суден під час здійснення швартових операцій, маневрування суден між причалами та стоянки суден;

пасажирське судно - судно, побудоване та обладнане для перевезення більше 12 пасажирів;

перевізник - суб'єкт господарювання, який здійснює перевезення вантажів, пасажирів та їх майна, багажу, пошти внутрішнім водним транспортом;

підхідний канал - гідротехнічна споруда, призначена для безпечного підходу суден до причальних споруд та шлюзів;

плавуча споруда (стоянкове судно) - будь-якій плавучий засіб, що побудований для стаціонарного використання на плаву (в тому числі, плавучі причали, пристані, понтони, дебаркадери, майстерні, доки, готелі, заклади харчування і розваг) і не призначений для руху на водних шляхах, за виключенням переміщення до (від) місця стаціонарного використання за допомогою моторного судна (буксира);

плавучий засіб - будь-який засіб з механічними установками, призначений для проведення робіт на річкових водних шляхах (елеватор, плавучий кран, копр, несамохідне судно технічного флоту, призначене для проведення днопоглиблювальних робіт і (або) обслуговування суднового ходу);

причальна споруда - гідротехнічна споруда або комплекс споруд, яка має швартовні та відбійні пристрої і призначена для стоянки, обслуговування та ремонту суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення вантажних робіт;

прогулянкове судно - судно, що не є пасажирським судном, не використовується в комерційних цілях і призначене виключно для спорту або відпочинку;

проектний рівень води - розрахунковий низький судноплавний рівень води;

річкова інформаційна служба - служба, яка надає гармонізовані інформаційні послуги, що сприяють безпечному та ефективному функціонуванню внутрішнього водного транспорту;

річкові водні шляхи - частина внутрішніх водних шляхів загального користування (крім внутрішніх морських вод та територіального моря), що віднесена в установленому порядку до категорії судноплавних;

річковий порт (термінал) - суб'єкт господарювання будь-якої форми власності, який на законних підставах використовує об'єкти інфраструктури внутрішнього водного транспорту для стоянки і обслуговування суден на річкових водних шляхах, обслуговування пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності;

риболовне судно - судно, що використовується на комерційній основі для промислу риби, інших водних живих ресурсів;

склад суден, що штовхаються - жорстке з'єднання суден, з яких принаймні одне розміщується попереду моторного судна (товкача), яке забезпечує рух складу;

склад суден - буксируваний склад суден, склад суден, що штовхаються або зчалена група суден;

спортивне судно - моторне, веслове або вітрильне прогулянкове судно, яке відповідає вимогам спеціальних правил побудови та безпеки експлуатації, має свідоцтво спортивного судна, використовується виключно у спортивній діяльності, обслуговується під час плавання спеціально підготовленими особами (екіпажем);

стратегічні об'єкти інфраструктури - судноплавні канали (за виключенням підхідних каналів до операційних акваторій причальних споруд), судноплавні гідротехнічні споруди, інші гідротехнічні споруди (за виключенням причальних споруд), засоби навігаційного обладнання та гідрографічного забезпечення судноплавства, об'єкти річкової інформаційної служби;

судно - самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що використовується:

для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого водного промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на воді, буксирування, штовхання або ведення у зчалі інших суден та плавучих об'єктів, здійснення шляхових, гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло;

для несення спеціальної державної служби (рятування людей, що зазнають лиха на воді, нагляду за безпекою судноплавства, охорони промислів, санітарної і карантинної служб, захисту водних об'єктів від забруднення);

для наукових, навчальних і культурних цілей;

для спорту і відпочинку на воді (прогулянок, туризму, любительської рибної ловлі);

судно внутрішнього плавання (річкове судно) - судно, яке за своїми технічними характеристиками придатне і в установленому порядку допущене до експлуатації виключно на річкових водних шляхах;

судно для розваг (водний мотоцикл) - самохідне судно, яке побудовано або призначене для ковзання по водній поверхні або виконання спортивних фігур;

судно змішаного плавання - судно, призначене для експлуатації на річкових водних шляхах і придатне для обмеженої експлуатації на морських водних шляхах;

судновий хід (фарватер) - безпечний у навігаційному відношенні прохід по річковому водному шляху, позначений на місцевості навігаційними знаками (засобами навігаційного обладнання) і позначений на карті;

судновласник - юридична або фізична особа, що експлуатує судно від свого імені незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує його на інших законних підставах;

судноплавна гідротехнічна споруда - судноплавні шлюзи з низовими та верховими підхідними каналами, дамбами, напрямними і причальними спорудами, аванпортом;

судноплавна лінія - регулярне перевезення вантажів або пасажирів між визначеними портами (терміналами) або місцями навантаження (розвантаження) на якірних стоянках відповідно до заздалегідь оголошеного розкладу перевезень;

судноплавний канал - гідротехнічна споруда, природний або штучний водний шлях для безпечного підходу суден до портів, для проходу суден або для сполучення окремих водних басейнів;

судноплавний шлюз (шлюз) - напірна гідротехнічна споруда, призначена для переміщення суден з одного б'єфа в інший;

судноплавство - діяльність, пов'язана з використанням суден на річкових водних шляхах;

територія річкового порту (термінала) - земельні ділянки (їх частини) на землях внутрішнього водного транспорту, водного фонду та інших землях, а також штучно створені (намиті, насипані, створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій) площі, які використовуються річковим портом (терміналом) на законних підставах для стоянки і обслуговування суден, посадки, висадки та обслуговування пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності;

українське судно - судно, що має право плавання під Державним прапором України;

шляхові роботи - промірні, днопоглиблювальні, виправні роботи, тралення, роботи з очищення дна, вишукувальні роботи, які проводяться для забезпечення безпеки судноплавства, роботи з утримання та сезонної заміни навігаційного обладнання на річкових водних шляхах;

швартовна бочка - гідротехнічна споруда, облаштована на внутрішніх водних шляхах за межами суднового ходу, яка призначена для забезпечення безпечної стоянки ошвартованих до неї суден, в тому числі під час виконання вантажних операцій;

якірна стоянка - гідротехнічна споруда, облаштована на внутрішніх водних шляхах за межами суднового ходу і призначена для стоянки суден на якорі.

Стаття 2. Законодавство про внутрішній водний транспорт

1. Відносини у сфері внутрішнього водного транспорту регулюються цим Законом, Водним кодексом України, Законом України "Про транспорт" та іншими актами законодавства.

2. Відносини з питань здійснення судноплавства, не врегульовані цим Законом, регулюються міжнародними договорами України, Кодексом торговельного мореплавства України, Законом "Про морські порти України" та іншими законами України.

Стаття 3. Сфера застосування Закону

1. Цей Закон регулює відносини у сфері діяльності внутрішнього водного транспорту, використання суден, річкових водних шляхів та їх берегових смуг для судноплавства, визначає правовий режим об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту. Відносини, пов'язані із спортивними суднами, суднами для розваг та засобами розваги на воді, цей Закон регулює у частині організації їх безпечного плавання по річковим водним шляхам.

2. Цей Закон не поширюється на пункти базування і судна, що входять до складу Збройних сил України та інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, місця базування і судна флоту рибної промисловості, морські порти, крім випадків, прямо передбачених цим Законом.

РОЗДІЛ II
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ
ВНУТРІШНЬОГО ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ

Стаття 4. Мета та напрями державного регулювання у сфері внутрішнього водного транспорту

1. Державне регулювання у сфері внутрішнього водного транспорту здійснюється з метою реалізації єдиної економічної, інвестиційної, науково-технічної та соціальної політики за такими напрямами:

пріоритетність потреб внутрішнього водного транспорту у використанні водних об'єктів загального користування;

сприяння інтеграції внутрішнього водного транспорту з морським і наземним транспортом України;

забезпечення розвитку внутрішнього водного транспорту і річкових водних шляхів відповідно до цілей європейської інтеграції України та наближення до європейських стандартів судноплавства;

сприяння розвиткові на конкурентних засадах ринку послуг у відповідній сфері;

здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням вимог законодавства у відповідній сфері;

нормативно-правове забезпечення діяльності внутрішнього водного транспорту;

управління державним майном;

здійснення державної реєстрації суден;

проведення стандартизації та сертифікації діяльності у сфері внутрішнього водного транспорту;

створення та розвиток берегової інфраструктури внутрішнього водного транспорту;

організація перевезень пасажирів і багажу внутрішнім водним транспортом і здійснення контролю за такими перевезеннями;

реалізація тарифної, інноваційної та інвестиційної політики;

забезпечення захисту прав споживачів послуг, що надаються на внутрішньому водному транспорті;

організація міжнародного співробітництва.

Стаття 5. Органи державного регулювання у сфері внутрішнього водного транспорту

1. Державне регулювання діяльності у сфері внутрішнього водного транспорту здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

2. Кабінет Міністрів України:

затверджує Перелік внутрішніх річкових водних шляхів, віднесених до категорії судноплавних;

затверджує Стратегію розвитку внутрішнього водного транспорту України;

визначає перелік послуг, що надаються на річкових водних шляхах суб'єктами природних монополій і підлягають державному регулюванню, як спеціалізовані;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законодавчими актами.

3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту:

здійснює контроль за дотриманням законодавства у сфері внутрішнього водного транспорту;

проводить моніторинг міжнародного права та міжнародних договорів України у сфері внутрішнього водного транспорту, забезпечує своєчасне розроблення проектів актів законодавства на виконання міжнародних договорів України, бере участь у роботі міжнародних організацій з питань функціонування та розвитку внутрішнього водного транспорту, використання внутрішніх водних шляхів;

розробляє відповідно до цього Закону та інших законів за участю заінтересованих органів виконавчої влади Стратегію розвитку внутрішнього водного транспорту України, розробляє та затверджує правила перевезення вантажів, зокрема небезпечних, пасажирів, багажу і пошти внутрішнім водним транспортом, порядок реєстрації судноплавних ліній, правила плавання на річкових водних шляхах, класифікацію судноплавних внутрішніх водних шляхів, правила справляння і використання річкового збору, правила пропуску суден через судноплавні шлюзи, правила контролю суден з метою забезпечення безпеки судноплавства на річкових водних шляхах, правила технічної експлуатації судноплавних гідротехнічних споруд, правила технічної експлуатації гідротехнічних споруд, правила експлуатації баз для стоянки малих суден, порядок розслідування та ведення обліку аварійних подій, пов'язаних із судноплавством на річкових водних шляхах, порядок підтвердження кваліфікації капітанів (судноводіїв) та членів екіпажів річкових суден, судноводіїв малих суден, видачі кваліфікаційних документів, свідоцтв експертів з перевезення небезпечних вантажів, а також інші документи у сфері внутрішнього водного транспорту;

здійснює встановлені законодавством повноваження з питань управління майном інфраструктури річкових водних шляхів державної форми власності;

здійснює інші повноваження, передбачені цим законом та іншими актами законодавства.

4. Державний нагляд у сфері внутрішнього водного транспорту здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті, який:

здійснює державний нагляд за станом річкових шляхів, гідротехнічних споруд, організацією лоцманського проведення суден на річкових водних шляхах;

здійснює державний нагляд за безпекою судноплавства на річкових водних шляхах, на суднах, що перебувають на річкових водних шляхах, річковими портами (терміналами), а також за додержанням іншими суб'єктами внутрішнього водного транспорту вимог законодавства з безпеки судноплавства та запобігання забрудненню навколишнього природного середовища із суден;

бере участь у роботі міжнародних організацій з питань забезпечення безпеки судноплавства;

здійснює державну реєстрацію річкових суден у Державному судновому реєстрі України;

реєструє судноплавні лінії та розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті;

узгоджує місцеві правила плавання для малих, спортивних суден та суден для розваг та використання засобів для розваг на воді;

здійснює державний нагляд за реєстрацією малих, спортивних суден, суден для розваг і баз для стоянки малих суден, а також оцінкою кваліфікації судноводіїв малих, спортивних суден і суден для розваг;

здійснює інші повноваження, передбачені цим законом та іншими актами законодавства.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті, прийняті в межах його компетенції, обов'язкові для виконання посадовими особами місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, та фізичними особами.

5. Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері транспорту:

встановлює розмір ставок річкового збору з урахуванням обмежень передбачених цим Законом;

встановлює тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються на внутрішніх водних шляхах суб'єктами природних монополій;

здійснює контроль за цільовим використанням коштів річкового збору;

здійснює інші повноваження, передбачені цим законом та іншими актами законодавства.

Державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері внутрішнього водного транспорту та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, здійснюється відповідно до законодавства. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, проводить щорічний моніторинг ринку надання послуг річковими портами (терміналами).

6. Місцеві органи виконавчої влади здійснюють регулювання діяльності внутрішнього водного транспорту відповідно до цього Закону та інших законодавчих актів, у тому числі:

розробляють та, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті, затверджують місцеві правила плавання для малих суден і суден для розваг та використання засобів для розваг на воді;

погоджують проведення спортивних та інших масових заходів на воді;

у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту:

- здійснюють реєстрацію суден у Судновій книзі України;

- відкривають та здійснюють реєстрацію баз для стоянки малих суден;

- проводять перевірку кваліфікації судноводіїв малих суден і суден для розваг та видають відповідні посвідчення;

- здійснюють реєстрацію виданих посвідчень та ведуть електронний реєстр виданих посвідчень;

- контролюють виконання місцевих правил плавання для малих суден і суден для розваг та використання засобів для розваг на воді, а також Правил утримання та експлуатації баз для стоянки малих суден;

- проводять перевірку суднових документів та посвідчень судноводіїв малих суден і суден для розваг.

РОЗДІЛ III
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОГО ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ

Стаття 6. Принципи організації функціонування та розвитку внутрішнього водного транспорту

1. Функціонування та розвиток внутрішнього водного транспорту здійснюється за принципами:

1) забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг, суб'єктів господарювання у сфері внутрішнього водного транспорту незалежно від форм власності;

2) забезпечення рівності прав усіх суб'єктів господарювання шляхом створення конкурентного середовища серед суб'єктів, що виробляють однакову продукцію (товари, роботи, послуги) на внутрішньому водному транспорті;

3) розмежування адміністративних, господарських функцій та функцій державного нагляду і контролю;

4) забезпечення захисту державних інтересів та збереження у державній власності стратегічних об'єктів інфраструктури;

5) пріоритетність підтримки і створення умов для розвитку інвестування у сфері внутрішнього водного транспорту з боку приватних національних, іноземних інвесторів та міжнародних організацій;

6) пріоритетність сталого комплексного розвитку, нарощування потенціалу та підвищення конкурентоспроможності внутрішнього водного транспорту України;

7) забезпечення безпеки судноплавства, життя і здоров'я людини, охорони об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту;

8) запобігання забрудненню навколишнього природного середовища з суден, дотримання вимог щодо використання та охорони водних об'єктів;

9) підвищення доступності та якості послуг внутрішнього водного транспорту для вантажовідправників і пасажирів;

10) виконання зобов'язань за міжнародними договорами України у сфері судноплавства, уніфікація законодавства з європейськими та світовими стандартами у цій сфері.

Стаття 7. Планування розвитку внутрішнього водного транспорту

1. Основою для планування розвитку внутрішнього водного транспорту є Стратегія розвитку внутрішнього водного транспорту України, яка включає короткострокові, середньострокові та довгострокові плани розвитку. Стратегія розробляється із врахуванням прогнозів щодо вантажопотоків, інвестування, основних напрямів та джерел фінансування, планів розвитку національної транспортної системи, річкових портів (терміналів), інших об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, Стратегії розвитку морських портів України, а також забезпечення безпеки судноплавства. Стратегія повинна відповідати Генеральній схемі планування території України.

2. Стратегія розвитку внутрішнього водного транспорту України розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту та затверджується Кабінетом Міністрів України. Якщо прийняття Стратегії потребує внесення змін до схем планування окремих частин території України та (або) Державної стратегії регіонального розвитку, водночас із прийняттям Стратегії Кабінет Міністрів України приймає рішення про розробку змін до таких схем та (або) внесення змін до Державної стратегії регіонального розвитку.

3. Стратегія розвитку внутрішнього водного транспорту України передбачає розвиток (модернізацію) мережі річкових водних шляхів, у тому числі, відповідно до міжнародних договорів України.

Стаття 8. Тарифи на послуги, що надаються на внутрішньому водному транспорті

1. Тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються на внутрішньому водному транспорті суб'єктами природних монополій, та ставки річкового збору підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

2. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються на внутрішньому водному транспорті суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України.

3. Тарифи на пасажирські перевезення на місцевих судноплавних лініях встановлюються з урахуванням особливостей, що встановлені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про ціни і ціноутворення". Перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів за державними регульованими тарифами, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані тарифи у розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов'язані відшкодувати різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

4. У випадку тривалого (протягом більше одного року) перевищення пропозицій послуг з перевезення вантажів внутрішнім водним транспортом над попитом на такі послуги, відповідно до законодавства ЄС може бути тимчасово запроваджено систему ротаційного фрахтування річкових суден, положення про яку розробляє центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту за погодженням з національною комісією, що здійснює державне регулювання в сфері транспорту, і затверджує Кабінет Міністрів України.

5. Тарифи на інші послуги, крім визначених у частинах першій, другій та третій і за виключенням випадку, якій передбачено частиною четвертою цієї статті, є вільними.

Стаття 9. Річкові перевезення. Річковий збір

1. Під річковим перевезенням у цій статті слід розуміти перевезення вантажів або пасажирів річковими водними шляхами з проходженням або без проходження морськими внутрішніми водними шляхами.

Таке перевезення здійснюється самохідним річковим судном, або судном змішаного плавання, яке згідно з обмірним свідоцтвом має осадку до 4,5 метрів, або складом несамохідних суден, що буксируються або штовхаються за допомогою такого самохідного судна.

2. За використання річкових водних шляхів для річкових перевезень відповідно до цього закону справляється річковий збір.

3. Розмір ставок річкового збору встановлюються в національній валюті України національною комісією, що здійснює державне регулювання в сфері транспорту. Граничний розмір ставок річкового збору встановлюється цим Законом. З іноземних суден річковий збір справляється в єдиній європейській валюті за офіційним курсом Національного банку України на день справляння.

Методику розрахунку ставок річкового збору затверджує національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері транспорту.

4. Річковий збір справляється підприємством з обслуговування річкових водних шляхів".

5. За рахунок річкового збору здійснюються виключно:

- утримання річкових водних шляхів;

- навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства на річкових водних шляхах (за виключенням забезпечення пропуску через судноплавні гідротехнічні споруди та під підйомними фермами мостів);

- формування відповідно до цього Закону аварійного фонду;

- шляхові роботи;

- утримання стратегічних об'єктів інфраструктури (за винятком судноплавних гідротехнічних споруд);

- утримання підприємства з обслуговування річкових водних шляхів і річкової інформаційної служби.

Використання річкового збору на інші цілі забороняється.

Правила справляння і використання річкового збору, не встановлені цим Законом, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

6. Річковий збір справляється виключно із пасажирських та вантажних суден, у разі здійснення ними таких перевезень.

З малих і спортивних суден, а також суден для розваг річковий збір не стягується.

7. Розмір ставок річкового збору встановлюється з урахуванням:

- протяжності запланованого маршруту судна (складу суден) в рейсі;

- кількості вантажу або пасажирів, заявлених для перевезення;

- кількості перевезених контейнерів;

- номенклатури вантажу, заявленого до перевезення.

8. Розмір ставок річкового збору не може перевищувати:

- 0,015 гривні з розрахунку перевезення однієї тони вантажу на один кілометр при здійсненні судном міжнародного рейсу;

- 0,005 гривні з розрахунку перевезення однієї тони вантажу на один кілометр при здійсненні судном каботажного рейсу;

- 1 гривні з розрахунку за перевезення одного пасажира на відстань до 100 кілометрів;

- 2 гривні з розрахунку за перевезення одного пасажира на відстань до 300 кілометрів;

- 5 гривень з розрахунку за перевезення одного пасажира на відстань понад 300 кілометрів;

9. Сплата річкового збору здійснюється судновласником або його представником (судновим агентом) до виходу судна в рейс.

10. Сплата річкового збору з суден, що здійснюють перевезення пасажирів та (або) вантажів на судноплавних лініях, здійснюється щомісячно, до 15 числа наступного місяця.

11. Контроль за сплатою річкового збору здійснюють капітани та державні інспектори дільниць у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

12. Контроль за цільовим використанням коштів річкового збору здійснює національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері транспорту.

13. Річкові судна та судна змішаного плавання, які здійснюють каботажний або міжнародний рейс річковими водними шляхами і якими сплачується річковий збір у разі його справляння, звільняються від сплати в морських портах та на морських водних шляхах таких зборів:

- канального;

- корабельного;

- адміністративного (тільки під час здійснення каботажних рейсів);

- маякового;

- санітарного;

- якірного.

Стаття 10. Інвестування

1. Пріоритетними напрямами залучення інвестицій для отримання державної підтримки та компенсації інвестицій є наступні:

- запровадження інноваційних природоохоронних, енергоефективних та екологічно безпечних технологій у сфері внутрішнього водного транспорту;

- підтримання гарантованих габаритів суднового ходу на річкових водних шляхах із дотриманням міжнародних норм і стандартів проведення робіт;

- розбудова інноваційної транспортної інфраструктури, що відповідає сучасним міжнародним технічним стандартам;

- модернізація стратегічних об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту із застосуванням сучасних технологій та підвищенням безпеки судноплавства.

2. Приватне інвестування та компенсація інвестицій, внесених суб'єктами господарювання у стратегічні об'єкти інфраструктури, здійснюється на підставі договорів концесії, договорів про спільну діяльність, договорів оренди, інших видів інвестиційних договорів, що укладаються підприємством з обслуговування річкових водних шляхів та інвесторами.

3. Джерелами компенсації інвестицій у стратегічні об'єкти інфраструктури може бути Державний бюджет України, річковий збір та інші джерела, не заборонені законодавством.

РОЗДІЛ IV
ІНФРАСТРУКТУРА ВНУТРІШНЬОГО ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ

Стаття 11. Підприємство з обслуговування річкових водних шляхів

1. Підприємство з обслуговування річкових водних шляхів - юридична особа державної форми власності, утворена з метою забезпечення функціонування річкових водних шляхів, утримання та використання об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту державної форми власності, річкової інформаційної служби, виконання інших покладених на неї відповідно до закону завдань.

Підприємство з обслуговування річкових водних шляхів створюється Кабінетом Міністрів України і здійснює некомерційну господарську діяльність без мети отримання прибутку.

Підприємство з обслуговування річкових водних шляхів не підлягає приватизації.

2. На підприємство з обслуговування річкових водних шляхів покладається здійснення:

1) організації ефективного та безпечного використання річкових водних шляхів і стратегічних об'єктів інфраструктури для судноплавства;

2) утримання річкових водних шляхів;

3) утримання стратегічних об'єктів інфраструктури;

4) справляння та цільове використання річкового збору;

5) навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства на річкових водних шляхах;

6) забезпечення функціонування річкової інформаційної служби;

7) пропуск суден через судноплавні гідротехнічні споруди;

8) надання на безоплатній основі технічних умов для проектування на річкових водних шляхах та в їх прибережній смузі будівництва гідротехнічних споруд, видобування корисних копалин, прокладення підводних кабелів, трубопроводів та інших комунікацій, проведення інших гідротехнічних робіт;

9) участі в роботі міжнародних та неурядових організацій з питань функціонування внутрішнього водного транспорту;

10) утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого їй в господарське відання;

11) інших функцій, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, відповідно до мети створення цього підприємства, або законодавством.

3. Підприємство з обслуговування річкових водних шляхів, у тому числі, на договірних умовах, має право виконувати роботи та надавати платні послуги, пов'язані з проведенням аварійно-рятувальних робіт, буксирування плавучих об'єктів і суден, операцій із запобігання забрудненню та ліквідації наслідків забруднення річкових водних шляхів та їх прибережної смуги, утриманням та використанням причальних споруд.

Підприємство з обслуговування річкових водних шляхів не має права здійснювати іншу комерційну діяльність, у тому числі, надавати платні послуги з обслуговування і перевезення на її суднах пасажирів та вантажів, а також з навантаження та розвантаження суден.

4. Керівник підприємства з обслуговування річкових водних шляхів призначається на посаду та звільняється з посади центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

Для забезпечення здійснення функцій підприємства з обслуговування річкових водних шляхів на ділянках річкових водних шляхів, в його складі передбачаються відокремлені структурні підрозділи (філії).

5. Утримання та забезпечення діяльності підприємства з обслуговування річкових водних шляхів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України річкового збору і канального збору.

Кошти, що надійшли підприємству з обслуговування річкових водних шляхів в результаті справляння річкового збору, використовуються виключно на цілі, передбачені цим Законом.

6. При підприємстві з обслуговування річкових водних шляхів утворюється дорадчий орган - Рада з питань функціонування внутрішнього водного транспорту. Голова Ради обирається з числа членів Ради.

7. Склад Ради формується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, щорічно до 25 лютого.

До складу Ради входять:

1) представники п'яти річкових портів (терміналів), які за результатами попереднього року мають найбільші показники перевалки вантажів;

2) представники чотирьох українських судновласників, судна яких за результатами попереднього календарного року перевезли найбільшу кількість вантажів;

3) представник українського судновласника, судна якого за результатами попереднього календарного року перевезли найбільшу кількість пасажирів;

6) представник громадської організації, яка представляє інтереси судновласників спортивних, малих суден і суден для розваг (за наявністю);

7) представник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту;

8) представник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті;

9) керівник підприємства з обслуговування річкових водних шляхів.

Представники органів місцевої виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадських профспілкових та інших представницьких організацій, пов'язаних з внутрішнім водним транспортом, запрошуються для участі у роботі Ради під час обговорення питань, пов'язаних із основними напрямами Стратегії розвитку внутрішнього водного транспорту.

Обов'язки секретаря Ради виконує працівник підприємства з обслуговування річкових водних шляхів.

8. Регламент роботи Ради затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

9. Рада приймає дорадчі рішення щодо основних питань розвитку річкових водних шляхів, зокрема:

1) схвалення проекту основних напрямів Стратегії розвитку внутрішнього водного транспорту України;

2) визначення пріоритетних напрямів та способів розвитку річкових водних шляхів;

3) пріоритетних напрямів використання річкового збору;

4) схвалення річного Плану робіт на річкових водних шляхах;

5) методики розрахунку ставок річкового збору і наповнення аварійного фонду;

6) інші питання, віднесенні до компетенції Ради згідно регламенту її роботи.

Стаття 12. Розвиток і утримання річкових водних шляхів та стратегічних об'єктів інфраструктури

1. Розвиток річкових водних шляхів здійснюється відповідно до Стратегії розвитку внутрішнього водного транспорту України з урахуванням пріоритетності розвитку мережі найважливіших внутрішніх водних шляхів міжнародного значення.

2. Утримання річкових водних шляхів здійснюється підприємством з обслуговування річкових водних шляхів за рахунок Державного бюджету України, річкового збору, канального збору та інших не заборонених законодавством джерел.

3. Будівництво, реконструкція, ремонт і утримання стратегічних об'єктів інфраструктури (за винятком судноплавних гідротехнічних споруд) здійснюється за рахунок Державного бюджету України, річкового збору, канального збору інших незаборонених законодавством джерел.

4. У Державному бюджеті України для забезпечення судноплавства по внутрішніх водних шляхах щорічно передбачаються видатки на фінансування:

робіт, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням стратегічних об'єктів інфраструктури (за винятком судноплавних гідротехнічних споруд);

робіт з підтримання гарантованих габаритів суднового ходу на річкових водних шляхах, з утримання річкових водних шляхів;

робіт з навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства на річкових водних шляхах;

утримання та забезпеченням діяльності підприємства з обслуговування річкових водних шляхів і річкової інформаційної служби.

Головним розпорядником коштів Державного бюджету України, які спрямовуються на фінансове забезпечення судноплавства по внутрішніх водних шляхах відповідно до державних програм, є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

5. Підприємство з обслуговування річкових водних шляхів має право:

користуватися береговою смугою водних шляхів для проведення робіт із забезпечення судноплавства та будівництва з цією метою у порядку, встановленому законодавством України;

встановлювати на береговій смузі берегові гідротехнічні споруди та засоби навігаційного обладнання;

здійснювати рубки, зокрема санітарні, дерев і чагарників на береговій смузі з метою забезпечення безпеки судноплавства, зокрема для забезпечення видимості берегових засобів навігаційного обладнання, а також для геодезичного обґрунтування при зйомках ділянок русел річок. Установка берегових засобів навігаційного обладнання та прокладання просік для забезпечення їх видимості можуть проводитися також за межами берегової смуги в порядку, встановленому законодавством;

використовувати ґрунт, камінь, гравій, дерева і чагарники, що знаходяться в межах берегової смуги, для проведення робіт із забезпечення судноплавства;

організовувати будівництво тимчасових споруд і проведення інших необхідних робіт у випадках непередбачених зимівель суден або аварійних подій з суднами.

Стаття 13. Будівництво і експлуатація гідротехнічних та інших споруд на внутрішніх судноплавних річкових шляхах

1. Будівництво гідротехнічних споруд річкових водних шляхів (крім причальних споруд, їх операційних акваторій та підхідних каналів до них) здійснюється за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, відповідно до вимог законодавства.

2. Власники гідротехнічних споруд річкових водних шляхів за власний рахунок встановлюють навігаційні вогні і знаки, інше навігаційне обладнання за проектом, погодженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті.

3. Технічний нагляд за гідротехнічними спорудами річкових водних шляхів здійснюється відповідно до Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами річкових водних шляхів, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

4. Об'єкти інфраструктури внутрішнього водного транспорту, призначені для надання послуг річковим портом (терміналом) (за виключенням стратегічних об'єктів інфраструктури), можуть перебувати у будь-якій формі власності.

5. Облаштування якірних стоянок і швартовних бочок здійснюється річковим портом (терміналом) за межами суднового ходу відповідно до проектів, що погоджуються з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Зазначені роботи здійснюються без відведення земельних ділянок водного фонду.

Стаття 14. Судноплавні гідротехнічні споруди

1. Судноплавні гідротехнічні споруди є загальнодоступні для усіх категорій суден незалежно від прапору.

2. Утримання та експлуатацію судноплавних гідротехнічних споруд здійснює підприємство з обслуговування річкових водних шляхів, яке забезпечує належний рівень їх безпеки і надійності.

3. Витрати на утримання, ремонт, реконструкцію і охорону судноплавних гідротехнічних споруд, а також витрати на використання цих споруд для пропуску суден покладається на власників гідроелектротехнічних споруд.

Порядок визначення обсягів фінансування на утримання, ремонт, реконструкцію, охорону та використання для пропуску суден судноплавних гідротехнічних споруд, що входять до складу гідроелектротехнічних споруд, а також порядку і термінів здійснення такого фінансування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

4. Проходження судноплавних гідротехнічних споруд суднами є безоплатним.

5. Будівництво нових судноплавних гідротехнічних споруд річкових водних шляхів здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

6. Правила технічної експлуатації судноплавних гідротехнічних споруд і Порядок проходження суднами шлюзів, включаючи обмеження по габаритам та конструкції суден, які можуть здійснювати такій прохід, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

Стаття 15. Підтримання габаритів суднового ходу (фарватеру)

1. Гарантовані габарити суднового ходу на річкових водних шляхах встановлюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, за поданням підприємства з обслуговування річкових водних шляхів та з урахуванням встановлених відповідно до законодавства правил експлуатації водних об'єктів і порядку встановлення режимів їх роботи, а також міжнародних договорів України.

2. Підприємство з обслуговування річкових водних шляхів відповідно до планів робіт на річкових водних шляхах здійснює роботи з підтримання гарантованих габаритів суднового ходу на річкових водних шляхах за рахунок коштів Державного бюджету України, річкового збору, канального збору та інших джерел, не заборонених законодавством.

3. Шляхові роботи з підтримання гарантованих габаритів суднового ходу, які здійснюються підприємством з обслуговування річкових водних шляхів на річкових водних шляхах, не належать до спеціального водокористування і не потребують одержання дозволів на спеціальне водокористування та дозволів на проведення робіт на землях водного фонду. ґрунт, вилучений в результаті таких робіт, не вважається корисною копалиною.

4. ґрунт, вилучений в результаті шляхових робіт з підтримання гарантованих габаритів суднового ходу, використовуються або реалізуються підприємством з обслуговування річкових водних шляхів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Реалізація надлишків такого ґрунту, які не можуть бути використані підприємством з обслуговування річкових водних шляхів для виконання шляхових робіт та інших покладених на неї функцій, здійснюється нею на конкурсних засадах із наступною передачею отриманих коштів до Державного бюджету України відповідно до законодавства.

Стаття 16. Режим перебування суден у причалів та в операційній акваторії

1. Кожний річковий порт (термінал) розробляє і видає Інформацію із заходу до операційної акваторії та причальних споруд річкового порту (терміналу), яке оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.

Зміст цієї Інформації повинен відповідати Типовій інформації із заходу до операційної акваторії та причальних споруд річкового порту (терміналу), яка розробляється підприємством з обслуговування річкових водних шляхів та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

2. Данні стосовно заходу, виходу, плавання в операційній акваторії і біля причальних споруд, а також стоянки, маневрування та швартування суден, що міститься у Інформації, повинна відповідати даним, включеним до Реєстру об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту. Відповідальність за надання таких даних до Реєстру покладається на річковий порт (термінал).

Стаття 17. Охорона та режим перебування в річковому порту (терміналі)

1. На території, причальних спорудах та в операційній акваторії річковим портом (терміналом) встановлюється режим перебування та охорони, який забезпечує безпеку здійснення портом (терміналом) та іншими суб'єктами господарювання транспортної діяльності, відповідно до законодавства та міжнародних договорів України. Цей режим є обов'язковим для усіх фізичних та юридичних осіб.

2. Річковий порт (термінал) забезпечує дотримання режиму охорони об'єктів інфраструктури, суден, пасажирів та вантажів відповідно до вимог законодавства та оприлюднює його вимоги, що є обов'язковими для усіх фізичних та юридичних осіб.

Стаття 18. Послуги, що надаються річковим портом (терміналом)

1. Річковими портами (терміналами) надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажних робіт, багажем, поштою, зберігання вантажів, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, незаборонені законодавством.

2. Суднам, призначеним для несення спеціальної державної служби, річковим портом (терміналом) безкоштовно надаються послуги зі швартування і стоянки у причальної споруди або на якірній стоянці, перебування і переміщення по території і причальних спорудах порту (терміналу) транспортних засобів та персоналу, але не більше, ніж на час, необхідний для виконання таким судном функцій, пов'язаних з несенням спеціальної державної служби.

Стаття 19. Причальні споруди

1. Будівництво причальних споруд здійснюється в порядку, встановленому законодавством. Суб'єкт господарювання інформує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, про заплановане будівництво до початку розробки проектної документації на будівництво.

2. Експертиза проекту будівництва причальної споруди проводиться відповідно до закону. До проведення експертизи проекту будівництва причальної споруди залучається уповноважений представник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

3. Експлуатуюча організація причальної споруди зобов'язана забезпечити використання споруди згідно з її функціональним призначенням та проведення необхідних заходів до збереження стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати задані функції з параметрами, що визначені вимогами технічної документації.

4. Технічний нагляд за причальними спорудами здійснюється в порядку, установленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

5. Причальні споруди державної форми власності є об'єктами загального користування і можуть бути об'єктами оренди відповідно до закону.

До договорів оренди причальних споруд, призначених, у тому числі, для стоянки пасажирських суден і обслуговування пасажирів, включається умова про обов'язкове використання цих споруд для стоянки пасажирських суден і обслуговування пасажирів.

6. На причальних спорудах, призначених, у тому числі, для стоянки пасажирських суден і обслуговування пасажирів, має бути забезпечений режим доступу та обслуговування для осіб з маломобільних груп населення.

Стаття 20. Операційна акваторія причальних споруд та підхідний канал

1. Операційна акваторія причальної споруди та (або) підхідний канал до неї створюється (будується) суб'єктом господарювання, який має право володіння або користування такою спорудою в порядку, встановленому законодавством. Операційна акваторія, яка використовується під час експлуатації декількох причальних споруд, та (або) підхідний канал до неї створюється спільно суб'єктами господарювання, які мають право володіння або користування цими спорудами.

Суб'єкт господарювання інформує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, про заплановане будівництво до початку розробки проектної документації на будівництво.

2. Експертиза проекту будівництва операційної акваторії причальної споруди та (або) підхідного каналу до неї проводиться відповідно до закону. До проведення експертизи проекту будівництва споруди операційної акваторії та (або) підхідного каналу до неї залучається уповноважений представник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

3. Експлуатуюча організація причальної споруди відповідно до законодавства зобов'язана забезпечити паспортизацію операційної акваторії та (або) підхідного каналу до неї та підтримання гарантованих габаритів цих споруд шляхом проведення відповідних шляхових робіт.

4. Технічний нагляд за операційними акваторіями причальних споруд та підхідних каналів до них здійснюється в порядку, установленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

Стаття 21. Плавуча споруда (стоянкове судно)

1. Плавучі споруди (стоянкові судна) розміщуються на річкових водних шляхах поза межами суднового ходу. Тимчасове розміщення плавучих споруд (стоянкових суден) на судновому ходу допускається тільки за згодою підприємства з обслуговування річкових водних шляхів.

Стаття 22. Навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства

1. Навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства на річкових водних шляхах включає шляхові роботи, контроль габаритів суднового ходу, лоцманське проведення, функціонування річкової інформаційної служби, забезпечення зв'язку, надання гідрологічної та навігаційно-гідрографічної інформації, забезпечення пропуску через судноплавні гідротехнічні споруди та під підйомними фермами мостів, утримання гідротехнічних споруд, своєчасне реагування на зміни навігаційної обстановки та інші пов'язані з цим види діяльності.

Навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства на річкових водних шляхах здійснює підприємство з обслуговування річкових водних шляхів.

2. Положення про навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства на річкових водних шляхах затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

На ділянках річкових водних шляхів у прикордонних районах навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства здійснюється з дотриманням міжнародних договорів України.

3. Встановлення на береговій смузі річкових водних шляхів будь-яких постійних вогнів, спрямованих у бік суднового ходу, за винятком навігаційних забороняється. Суб'єкти господарювання за погодженням з підприємством з обслуговування річкових водних шляхів можуть встановлювати тимчасові вогні з боку суднового ходу за умовою, що такі вогні не заважають безпечному користуванню судновим ходом для плавання.

4. Суб'єкти господарювання зобов'язані відшкодовувати власнику завдані йому збитки, нанесені в результаті їх господарської діяльності і пов'язані з пошкодженням засобів навігаційного обладнання, гідротехнічних споруд та інших об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту.

5. Суб'єкти господарювання зобов'язані відшкодовувати підприємству з обслуговування річкових водних шляхів збитки, завдані йому в результаті їх господарської діяльності, якщо вона призвела до змінення гарантованих габаритів суднового ходу та (або) погіршення умов плавання для суден.

Стаття 23. Регулювання рівня води на внутрішніх водних шляхах

1. Регулювання режиму накопичення та спрацювання запасів води, режимів коливань рівня у верхньому і нижньому б'єфах та пропускання води через гідровузли здійснюється гідроенергетичними підприємствами за умови підтримання рівня води, необхідного для збереження гарантованих габаритів суднового ходу, безперебійного судноплавства та пропуску суден через шлюзи відповідно до встановлених відповідно до законодавства правил експлуатації водних об'єктів і порядку встановлення режимів їх роботи. Гідроенергетичне підприємство зобов'язане завчасно інформувати підприємство з обслуговування річкових водних шляхів у разі прогнозованої тимчасової неможливості забезпечення необхідного рівня води.

2. Підприємство з обслуговування річкових водних шляхів здійснює своєчасне інформування судноводіїв та інших заінтересованих осіб про рівні води у порядку, якій затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

Стаття 24. Бункерування суден. Приймання забруднених речовин і сміття з суден

1. Поповнення судна запасами пального і мастильних матеріалів наливом (бункерування) на річкових водних шляхах здійснюється у причальних споруд і операційних акваторіях річкових портів (терміналів), а також в місцях, погоджених в установленому порядку центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті.

2. Річковий порт (термінал) зобов'язаний на договірних засадах забезпечити надання суднам під час їх стоянки біля його причальних споруд та в операційній акваторії послуг з приймання нафтозалишків з машинного відділення, лляльних (підсланевих) та стічних вод, суднових відходів, залишків вантажу та сміття.

Річковий порт (термінал), що здійснює вантажні операції із рідкою нафтою та нафтопродуктами, зобов'язаний забезпечити приймання з наливних суден нафтозалишків, пов'язаних із перевезенням нафти та нафтопродуктів в якості вантажу.

Стаття 25. Мости

1. Власники мостів на річкових водних шляхах повинні забезпечити відповідно до законодавства наявність та роботу засобів навігаційного освітлення, іншого обладнання, що є необхідним для безпечного проходження суден під мостами, забезпечують розведення підйомних ферм мостів.

2. Розведення (піднімання) підйомних ферм мостів на річкових водних шляхах здійснюється їх власниками відповідно до графіків, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

Розведення (піднімання) підйомних ферм мостів поза графіками здійснюється для здійснення безпечного проходження суден у випадках настання надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

3. Розведення (піднімання) підйомних ферм мостів здійснюється безоплатно (за рахунок власників таких мостів).

Стаття 26. Реєстр об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту

1. Реєстр об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту - це інформаційна система, метою створення якої є забезпечення інформацією суб'єктів внутрішнього водного транспорту, а також виконання завдань в сфері безпеки судноплавства, охорони навколишнього природного середовища, здійснення державного нагляду та контролю.

Реєстр об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту ведеться підприємством з обслуговування річкових водних шляхів, на офіційному сайті якої розміщується відповідна інформація. Порядок ведення Реєстру, включаючи перелік загальнодоступних даних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

2. До Реєстру об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту вносяться відомості щодо:

1) найменувань та місцезнаходження річкових портів (терміналів) та (або) їх відокремлених підрозділів;

2) основних технічних характеристик річкового порту (термінала), у тому числі, навігаційних, і щодо зберігання і перевантаження вантажів, багажу, пошти, обслуговування суден та пасажирів;

3) характеристик причальних споруд;

4) характеристик операційних акваторій причальних споруд;

5) характеристик підхідних каналів до причальних споруд;

6) обладнаних місць стоянки (відстою) суден;

7) переліку послуг, що надаються в портах (терміналах) та на річкових водних шляхах, та суб'єктів, що їх надають;

8) безпечних маршрутів плавання, габаритів суднового ходу;

9) місць та порядку проведення бункерування суден;

10) причальних споруд та їх характеристик;

11) судноплавних гідротехнічних споруд і мостів;

12) місць і порядку надання послуг з приймання нафтозалишків з машинного відділення, лляльних (підсланевих) та стічних вод, суднових відходів, залишків вантажу та сміття, а також приймання з наливних суден нафтозалишків, пов'язаних із перевезенням нафти та нафтопродуктів в якості вантажу.

3. Річковий порт (термінал) надає підприємству з обслуговування річкових водних шляхів інформацію за типовою формою про особливості заходу, виходу, плавання в операційній акваторії, маневрування та швартування, а також інші дані про організацію вантажних робіт, режим перебування в порту (терміналі), інші особливості забезпечення безпеки. Інші суб'єкти господарювання надають інформацію про належні їм об'єкти інфраструктури.

Типову форму подання інформації розробляє та оприлюднює на офіційному веб-сайті підприємства з обслуговування річкових водних шляхів.

РОЗДІЛ V
СУДНО

Стаття 27. Допуск суден на річкові водні шляхи

1. Судно (склад суден) допускається до плавання на річкових водних шляхах за умови його відповідності встановленим вимогам безпеки судноплавства, охорони навколишнього природного середовища, належного рівня підготовленості членів екіпажу, наявності безпечних умов для життя та здоров'я пасажирів і членів екіпажу та за наявності необхідних суднових документів і документів екіпажу.

2. Річковими водними шляхами мають право рухатись судна, склади суден та плавучих споруд (на штовханні та (або) буксирі), довжина, ширина, надводний габарит, осадка та маневрові характеристики яких відповідають фактичним габаритам суднового ходу та судноплавних гідротехнічних споруд. Фактична осадка визначається капітаном (судноводієм) судна з урахуванням забезпечення безпеки судна, пасажирів та вантажу.

3. У разі коли судно або інша плавуча споруда не відповідає габаритам суднового ходу та (або) може створити загрозу безпеці судноплавства з інших причин, рішення про допуск до плавання такого судна (плавучої споруди) на річкові водні шляхи приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті.

4. Кожним судном або складом суден, за виключенням суден, які штовхають, повинен управляти капітан (судноводій). Під час плавання капітан (судноводій) повинен находитися на борту судна.

Капітан (судноводій) повинен мати кваліфікацію, необхідну для управління судном (складом суден).

5. Кожний плавучий засіб повинен бути під відповідальністю визначеної для цього особи.

Стаття 28. Технічні вимоги до річкових суден та суден змішаного плавання

1. Річкові судна та судна змішаного плавання мають бути придатними для експлуатації і мати чинні суднові документи. Технічні вимоги для українських річкових суден і суден змішаного плавання розробляються за затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, з урахуванням географічних, гідрологічних і навігаційних умов плавання у відповідній зоні річкових водних шляхів та законодавства ЄС.

2. На українських річкових суднах та суднах змішаного плавання, які не здійснюють закордонного плавання, повинно бути забезпечене виконання заходів з боротьби за живучість судна відповідно до Інструкції, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту. На суднах, що здійснюють закордонне плавання, виконання заходів з боротьби за живучість судна здійснюється відповідно до міжнародних договорів України.

3. Пасажирські річкові судна та пасажирські судна змішаного плавання мають бути доступними для осіб з маломобільних груп населення.

Стаття 29. Ідентифікація річкових суден та суден змішаного плавання

1. Ідентифікація річкового судна та судна змішаного плавання здійснюється за європейським ідентифікаційним номером та, за наявності, назвою, які присвоюються і наносяться на судно у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

2. Судну, обладнаному засобами зв'язку, присвоюється позивний сигнал та ідентифікаційний номер суднової станції морської рухомої служби.

Стаття 30. Вимоги до кваліфікації капітана (судноводія) та членів екіпажу річкового судна та судна змішаного плавання

1. До зайняття посад капітана (судноводіїв) і членів екіпажу українських суден допускаються особи, які мають кваліфікацію, підтверджену відповідними кваліфікаційними документами.

2. Порядок оцінки кваліфікації та видачі кваліфікаційних документів членів екіпажів українських річкових суден та їх зразки установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту відповідно до міжнародних договорів і законів України, а також законодавства ЄС.

3. Стандарти вищої і професійно-технічної освіти, а також державні освітні стандарти з конкретних професій капітанів (судноводіїв) і членів екіпажів річкових суден і суден змішаного плавання розробляє орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, якій затверджує їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах морського і внутрішнього водного транспорту.

4. Вилучення кваліфікаційних документів членів екіпажів українських суден здійснюється на підставі рішення суду.

5. Кваліфікаційні документи капітана (судноводія) та членів екіпажів іноземного судна, видані відповідно до стандартів, прийнятих державою, під прапором якої плаває таке судно, або Європейського союзу, визнаються, як достатній доказ їх кваліфікації.

Стаття 31. Суднові документи українських річкового судна та судна змішаного плавання

1. На українському річковому судні та судні змішаного плавання мають бути такі суднові документи:

свідоцтво про право власності, або його нотаріально засвідчена копія;

свідоцтво про право плавання під Державним прапором України (судновий патент) або свідоцтво про тимчасове право плавання під Державним прапором України;

класифікаційне свідоцтво;

суднове свідоцтво (свідоцтво про придатність до плавання - на судні, побудованому або переобладнаному до набуття чинності цим Законом);

обмірне свідоцтво - на судні, що здійснює перевезення вантажів;

свідоцтво про мінімальний склад екіпажу;

суднова роль (список осіб суднового екіпажу);

список пасажирів (за наявності);

вахтовий журнал;

журнали та (або) інші документи, що стосуються операцій зі шкідливими речовинами;

документи, що стосуються перевезення небезпечного вантажу (на судні, що перевозить такій вантаж);

дозвіл на право користування судновою радіостанцією (за наявності).

Список пасажирів є обов'язковим для пасажирських суден з каютами для пасажирів на усю ніч.

2. На українському річковому судні та судні змішаного плавання без екіпажу повинні бути:

свідоцтво про право власності, або його нотаріально засвідчена копія;

свідоцтво про право плавання під Державним прапором України (судновий патент);

класифікаційне свідоцтво;

суднове свідоцтво (свідоцтво про придатність до плавання - на судні, побудованому або переобладнаному до набуття чинності цим Законом);

обмірне свідоцтво - на судні, що здійснює перевезення вантажів.

Допускається не мати на судні без екіпажу суднових документів, якщо на його борту є металева пластинка з даними про реєстраційний номер судна, назву класифікаційного товариства, номер суднового свідоцтва та термін дії цього свідоцтва. Інформація, що вказана на металевій пластинці повинна відповідати інформації, що міститься в судновому свідоцтві (або у свідоцтві про придатність до плавання), і підтверджується штампом, який проставляється на пластинці класифікаційним товариством. Суднові документи у цьому випадку повинні зберігатися у власника судна.

3. Судно змішаного плавання в залежності від умов плавання може також мати документи, що передбачені Кодексом торговельного мореплавства для морського судна.

4. Для здійснення закордонного плавання судно повинне мати документи, передбачені міжнародними договорами України.

5. Свідоцтво про право власності, свідоцтво про право плавання під Державним прапором України (свідоцтво про тимчасове право плавання під Державним прапором України) і свідоцтво про мінімальний склад екіпажу видаються капітаном дільниці за формою, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, з урахуванням законодавства ЄС.

6. Класифікаційне свідоцтво, суднове свідоцтво (свідоцтво про придатність до плавання) і обмірне свідоцтво видаються класифікаційним товариством, обраним судновласником.

7. Суднова роль, список пасажирів, вахтовий журнал ведуться за формою і правилами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, з урахуванням законодавства ЄС.

8. Реєстрація операцій зі шкідливими речовинами на суднах ведеться за правилами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту з урахуванням вимог міжнародних договорів України і законодавства ЄС.

Стаття 32. Реєстрація річкових суден

1. Реєстрація річкових суден здійснюється у Державному судновому реєстрі України. Водночас з реєстрацією судну присвоюється європейський ідентифікаційний номер, данні про якій вносяться до свідоцтва про право плавання під Державним прапором України (судновий патент) або свідоцтва про тимчасове право плавання під Державним прапором України.

2. Судно, зафрахтоване за договором бербоут-чартеру, може бути зареєстроване у Державному судновому реєстрі України тимчасово на термін, що не перевищує терміну чинності такого договору, якщо на момент реєстрації судна воно не було внесене до суднового реєстру іншої держави або якщо таке судно внесене до суднового реєстру іншої держави, але запис про нього припинено.

3. Виключення судна з Державного суднового реєстру України (припинення реєстрації) здійснюється:

за заявою судновласника;

у разі загибелі судна або зникнення його безвісти;

у разі визнання судна непридатним для подальшої експлуатації;

по закінченні дії договору бербоут-чартеру.

4. Порядок реєстрації суден у Державному судновому реєстрі України встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері морського і внутрішнього водного транспорту.

Стаття 33. Органи і умови реєстрації і припинення реєстрації річкових суден

1. Реєстрація річкових суден у Державному судновому реєстрі України здійснюється капітаном дільниці. Реєстрація судна у Державному судновому реєстрі України засвідчується свідоцтвом про право плавання під Державним прапором України (судновий патент) або свідоцтвом про тимчасове право плавання під Державним прапором України, а також свідоцтвом про право власності на судно.

Припинення реєстрації річкового судна у Державному судновому реєстрі засвідчується свідоцтвом про тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру України або свідоцтвом про виключення судна з Державного суднового реєстру України.

2. Документи (свідоцтва), передбачені частиною першою цієї статті видає капітан дільниці.

У разі виникнення змін, що викликають необхідність виправлення відомостей, внесених до Державного суднового реєстру України, капітан дільниці, що видав документи, видає нові документи та вносить відповідні зміни до Державного суднового реєстру України. При цьому документ, що підлягає заміні, повертається капітану дільниці.

Видача нових документів взамін втрачених здійснюється після опублікування за рахунок судновласника в засобах масової інформації оголошення про втрату цих документів та визнання їх недійсними.

3. Реєстрація або тимчасова реєстрація річкового судна у Державному судновому реєстрі України, виключення або тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру України (припинення або тимчасове припинення реєстрації), внесення змін до Державного суднового реєстру України є платними послугами.

4. Заява на реєстрацію або тимчасову реєстрацію річкового судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна та додані до неї документи подаються до капітана дільниці за вибором судновласника в один із таких способів:

а) особисто судновласником або уповноваженою на це особою;

б) надсилаються поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

У заяві окремо вказується спосіб, в якій заявник бажає отримати документи про реєстрацію або тимчасову реєстрацію судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна (поштою, особисто або через представника).

Копії документів, що додаються до заяви, повинні бути засвідчені нотаріусом або органами, які здійснювали їх оформлення та видачу. Копія документа, що посвідчує особу власника судна та підтверджує його громадянство, засвідчується його власником. До усіх документів, що складені іноземною мовою додається переклад державною мовою, засвідчений в установленому порядку. Разом із заявою подається також підписаний заявником опис документів, що додаються.

5. До заяви про реєстрацію річкового судна додаються такі документи:

копії документів, що підтверджують право власності на судно, а також на двигун, якщо його придбано окремо;

копія обмірного свідоцтва (за наявності);

свідоцтво про тимчасове право плавання під Державним прапором України (якщо судно тимчасово зареєстровано у Державному судновому реєстрі);

документальне підтвердження втрати права плавання під державним прапором іншої держави або про скасування запису у реєстрі суден іншої держави (якщо судно було раніше зареєстроване органом реєстрації іншої держави);

копія документа, що посвідчує особу власника судна та підтверджує його громадянство;

фотографічні знімки судна у паперовому вигляді (загальний вигляд з правого та лівого борту);

копія документа, що підтверджує сплату збору за реєстрацію річкового судна у Державному судновому реєстрі.

Для тимчасової реєстрації іноземного річкового судна, що зафрахтовано на за договором на умовах бербоут-чартеру, до заяви також додаються:

копія договору фрахтування;

письмовий дозвіл власника судна на тимчасову реєстрацію в Україні;

письмовий дозвіл компетентного органу держави іноземної реєстрації судна на тимчасову реєстрацію в Україні;

письмовий дозвіл заставодержателя на тимчасову реєстрацію в Україні (якщо судно знаходиться під заставою).

До заяви про виключення або тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру додаються такі документи:

підтвердження необхідності виключення судна з Державного суднового реєстру України (у разі загибелі судна, або зникнення його безвісти, або визнання його непридатним для подальшої експлуатації);

свідоцтво про право плавання під Державним прапором України або свідоцтво про тимчасове право плавання під Державним прапором України;

свідоцтво про право власності на судно;

документ, що підтверджує відсутність заставних зобов'язань, пов'язаних із судном;

письмовий дозвіл заставодержателя на припинення реєстрації у Державному судновому реєстрі України (якщо судно знаходиться під заставою);

копія документа, що підтверджує сплату збору за виключення або тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру.

До заяви про внесення змін до Державного суднового реєстру України додаються:

письмове обґрунтування за підписом заявника та, у разі необхідності, документи, що підтверджують необхідність внесення змін до Державного суднового реєстру України;

документ, раніше виданий капітаном дільниці, якій підлягає заміні (у разі необхідності заміни);

копія документа, що підтверджує сплату збору за внесення змін до Державного суднового реєстру України.

До заяви про видачу нових документів взамін втрачених додаються:

примірник друкованого видання засобу масової інформації, в якому розміщено оголошення про втрату документів та визнання їх недійсними;

копія документа, що підтверджує сплату збору за видачу документів.

6. Прийняття заяви є обов'язком капітана дільниці. Під час прийняття заяви капітан дільниці зобов'язаний перевірити наявність необхідних документів. Дані, які містяться у документах, перевірці під час прийняття заяви не підлягають.

За умови дотримання судновласником вимог цього пункту, капітан дільниці зобов'язаний зареєструвати заяву датою її фактичного отримання. Доказом прийняття заяви є наявність на копії аркуша заяви відмітки (штампу) капітана дільниці, яким отримана заява, із зазначенням дати її отримання, або поштового повідомлення з відміткою про вручення капітану дільниці, у разі надсилання заяви поштою.

7. Відмова капітана дільниці прийняти заяву з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття забороняється.

У разі подання до капітану дільниці заяви, заповненої з порушенням вимог цієї статті, такий капітан дільниці зобов'язаний надати заявнику письмове повідомлення про відмову у прийнятті його заяви із зазначенням причин такої відмови протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

8. У разі отримання відмови капітана дільниці у прийнятті заяви, заявник має право:

подати нову заяву після усунення причин, у зв'язку з якими капітан дільниці відмовив в її прийнятті;

оскаржити рішення капітана дільниці у порядку, передбаченому законодавством.

9. За результатами розгляду заяви капітан дільниці:

1) здійснює реєстрацію або тимчасову реєстрацію річкового судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна, вносить зміни до Державного суднового реєстру України, або

2) відмовляє у реєстрації або тимчасової реєстрації річкового судна, припиненні або тимчасовому припиненні реєстрації судна, внесенні змін до Державного суднового реєстру України.

10. Підставами для відмови у реєстрації або тимчасової реєстрації річкового судна, припиненні або тимчасовому припиненні реєстрації судна, внесенні змін до Державного суднового реєстру України, є:

1) не подання усіх документів, зазначених у цій статті;

2) подання недостовірних документів;

3) невідповідність документів, що подано, вимогам закону.

11. Реєстрація або тимчасова реєстрація річкового судна у Державному судновому реєстрі, виключення або тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру, внесення змін до Державного суднового реєстру України, видача нових документів взамін втрачених здійснюються протягом п'яті робочих днів з дати прийняття відповідної заяви. Заявнику, якій бажає отримати документи поштою, ці документи відправляються не пізніше наступного робочого дня.

У разі відмови у реєстрації або тимчасової реєстрації річкового судна у Державному судновому реєстрі, виключенні або тимчасовому виключенні судна з Державного суднового реєстру, внесенні змін до Державного суднового реєстру України, видачі нових документів взамін втрачених, капітан дільниці зобов'язаний надати заявнику відповідну письмову відповідь протягом п'яті робочих днів з дня отримання заяви.

12. Дані про судна, що зареєстровані або тимчасово зареєстровані у Державному судновому реєстрі, оприлюднюються у систематизованому вигляді на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті.

Передача капітанами дільниць даних про судна для систематизації і оприлюднення здійснюється у порядку та в терміни, встановлені Порядком реєстрації суден у Державному судновому реєстрі України.

13. Інші умови реєстрації суден у Державному судновому реєстрі України встановлюються Кодексом торговельного мореплавства України.

Стаття 34. Класифікація і технічний нагляд за річковими суднами та суднами змішаного плавання

1. Класифікація річкових суден та суден змішаного плавання та технічний нагляд за ними здійснюються класифікаційним товариством, обраним судновласником.

Класифікація прогулянкових суден та технічний нагляд за ними здійснюється класифікаційним товариством, обраним судновласником та за його заявою, на добровільних засадах.

2. Технічний нагляд за виконанням на річкових суднах та суднах змішаного плавання вимог, що встановлені міжнародними договорами України та (або) законодавством ЄС щодо плавання річковими водними шляхами, здійснюється компетентним органом з огляду суден (визнаною організацією), обраним судновласником, з яким центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, уклав двосторонню угоду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України або законодавства ЄС.

3. Контроль за здійсненням компетентними органами з огляду суден (визнаними організаціями) технічного нагляду за виконанням на річкових суднах та суднах змішаного плавання вимог, що встановлені міжнародними договорами України або європейськими вимогами щодо плавання річковими водними шляхами, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті.

РОЗДІЛ VI
МАЛІ, СПОРТИВНІ СУДНА ТА СУДНА ДЛЯ РОЗВАГ. ЗАСОБИ РОЗВАГИ НА ВОДІ

Стаття 35. Плавання малих суден та суден для розваг

1. Малі, спортивні судна та судна для розваг допускаються до плавання на річкових водних шляхах за умови їх відповідності вимогам безпеки судноплавства, охорони навколишнього природного середовища, відповідної кваліфікації судноводіїв, створення безпечних умов для життя та здоров'я пасажирів та за наявності необхідних суднових документів.

2. Місцеві правила плавання для малих суден і суден для розваг та використання засобів для розваг на воді розробляються та, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті, затверджуються місцевими органами виконавчої влади. Цими правилами встановлюються особливі вимоги до плавання малих суден та суден для розваг, а також використання засобів для розваг на воді, які носять місцевий характер, та які не встановлені Правилами плавання на річкових водних шляхах. Типова форма цих правил розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

Місця для проведення розваг на воді із використанням суден для розваг і засобів для розваг на воді визначаються місцевими органами виконавчої влади за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті та з центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій.

3. Особливості плавання малих суден і суден для розваг, а також функціонування баз для стоянки малих суден в контрольованому прикордонному районі включаються до місцевих правил плавання для малих суден та суден для розваг, а також використання засобів для розваг на воді, відповідно до закону.

Стаття 36. Реєстрація малих і спортивних суден та суден для розваг

1. Реєстрація малих і спортивних суден та суден для розваг здійснюється у Судновій книзі України. Реєстрації в Судновій книзі України підлягають:

малі судна довжиною більше 4 м незалежно від наявності механічного двигуна;

моторні малі судна та судна для розваг, незалежно від їх довжини, які оснащені двигуном потужністю 12 кВт і більше;

малі судна та судна для розваг незалежно від їх довжини, наявності та потужності механічного двигуна, які використовуються в комерційних цілях;

спортивні судна, які використовуються у спортивній діяльності на судновому ходу;

будь-які малі і спортивні судна та судна для розваг за бажанням судновласника.

2. Судно, зафрахтоване за договором бербоут-чартеру, може бути зареєстроване у Судновій книзі України тимчасово на термін, що не перевищує терміну чинності такого договору, якщо на момент реєстрації судна воно не було внесене до суднового реєстру іншої держави або якщо таке судно внесене до суднового реєстру іншої держави, але запис про нього припинено.

3. Виключення судна з Суднової книги України (припинення реєстрації) здійснюється:

за заявою судновласника;

у разі загибелі судна або зникнення його безвісти;

у разі визнання судна непридатним для подальшої експлуатації;

по закінченні дії договору бербоут-чартеру.

4. Порядок реєстрації суден у Судновій книзі України встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту.

5. Інші умови реєстрації суден у Судновій книзі України встановлюються Кодексом торговельного мореплавства України.

Стаття 37. Органи і умови реєстрації і припинення реєстрації суден у Судновій книзі України

1. Реєстрація суден у Судновій книзі України здійснюється місцевими органами виконавчої влади і засвідчується судновим білетом. Кожний місцевий орган виконавчої влади, якій проводить реєстрацію суден у Судновій книзі України, визначає посадову особу, уповноважену на здійснення реєстрації.

Припинення реєстрації судна у Судновій книзі України засвідчується свідоцтвом про виключення судна з Суднової книги України.

2. Документи, передбачені частиною першою цієї статті видає посадова особа місцевого органу виконавчої влади, уповноважена на здійснення реєстрації.

У разі виникнення змін, що викликають необхідність виправлення відомостей, внесених до Суднової книги України, уповноважена особа, що видала документи, видає нові документи та вносить відповідні зміни до Державного суднового реєстру України. При цьому документ, що підлягає заміні, повертається уповноваженій особі.

Видача нових документів взамін втрачених здійснюється після опублікування за рахунок судновласника в засобах масової інформації оголошення про втрату цих документів та визнання їх недійсними.

3. Реєстрація або тимчасова реєстрація судна у Судновій книзі України, виключення або тимчасове виключення судна з Суднової книги України (припинення або тимчасове припинення реєстрації), внесення змін до Суднової книги України, видача нових документів взамін втрачених є платними послугами.

4. Заява на реєстрацію або тимчасову реєстрацію судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна та додані до неї документи подаються до уповноваженої особи місцевого органу виконавчої влади за вибором судновласника в один із таких способів:

а) особисто судновласником або уповноваженою на це особою;

б) надсилаються поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

У заяві окремо вказується спосіб, в якій заявник бажає отримати документи про реєстрацію або тимчасову реєстрацію судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна (поштою, особисто або через представника).

Копії документів, що додаються до заяви, повинні бути засвідчені нотаріусом або органами, які здійснювали їх оформлення та видачу. Копія документа, що посвідчує особу власника судна та підтверджує його громадянство, засвідчується його власником. До усіх документів, що складені іноземною мовою додається переклад державною мовою, засвідчений в установленому порядку. До заяви також додається підписаний заявником опис документів, що додаються.

5. До заяви про реєстрацію судна у Судновій книзі України додаються такі документи:

копії документів, що підтверджують право власності на судно, а також на двигун, якщо його придбано окремо;

суднової білет (якщо судно тимчасово зареєстровано у Судновій книзі України);

документальне підтвердження втрати права плавання під державним прапором іншої держави або про скасування запису у реєстрі суден іншої держави (якщо судно було раніше зареєстроване органом реєстрації іншої держави);

копія документа, що підтверджує сплату збору, визначеного законодавством;

копію документу, що підтверджує особу та громадянство судновласника.

Заява про здійснення реєстрації та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, складеним та підписаним заявником.

Для тимчасової реєстрації іноземного судна, що зафрахтовано на за договором на умовах бербоут-чартеру, до заяви також додаються:

копія договору фрахтування;

письмовий дозвіл власника судна на тимчасову реєстрацію в Україні;

письмовий дозвіл компетентного органу держави іноземної реєстрації судна на тимчасову реєстрацію в Україні;

письмовий дозвіл заставодержателя на тимчасову реєстрацію в Україні (якщо судно знаходиться під заставою).

До заяви про виключення або тимчасове виключення судна з Суднової книги України додаються такі документи:

підтвердження необхідності виключення судна з Суднової книги України (у разі загибелі судна, або зникнення його безвісти, або визнання його непридатним для подальшої експлуатації);

суднової білет;

документ, що підтверджує відсутність заставних зобов'язань, пов'язаних із судном;

письмовий дозвіл заставодержателя на припинення реєстрації у Судновій книзі України (якщо судно знаходиться під заставою);

копія документа, що підтверджує сплату збору за виключення або тимчасове виключення судна з Суднової книги України.

До заяви про внесення змін до Суднової книги України додаються:

письмове обґрунтування за підписом заявника та, у разі необхідності, документи, що підтверджують необхідність внесення змін до Суднової книги України;

раніше виданий документ, якій підлягає заміні (у разі необхідності заміни);

копія документа, що підтверджує сплату збору за внесення змін до Суднової книги України.

До заяви про видачу нових документів взамін втрачених додаються:

примірник друкованого видання засобу масової інформації, в якому розміщено оголошення про втрату документів та визнання їх недійсними;

копія документа, що підтверджує сплату збору за видачу документів.

6. Прийняття заяви є обов'язком посадової особи місцевого органу виконавчої влади. Під час прийняття заяви посадова особа зобов'язана перевірити наявність необхідних документів. Дані, які містяться у документах, перевірці під час прийняття заяви не підлягають.

За умови дотримання судновласником вимог цього пункту, посадова особа місцевого органу виконавчої влади зобов'язана зареєструвати заяву датою її фактичного отримання. Доказом прийняття заяви є наявність на копії аркуша заяви відмітки (штампу) посадової особи, яким отримана заява, із зазначенням дати її отримання, або поштового повідомлення з відміткою про вручення посадовій особі, у разі надсилання заяви поштою.

7. Відмова посадової особи місцевого органу виконавчої влади прийняти заяву з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття забороняється.

У разі подання до посадової особи місцевого органу виконавчої влади заяви, заповненої з порушенням вимог цієї статті, така посадова особа місцевого зобов'язана надати заявнику письмове повідомлення про відмову у прийнятті його заяви із зазначенням причин такої відмови протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

8. У разі отримання відмови посадової особи місцевого органу виконавчої влади у прийнятті заяви, заявник має право:

подати нову заяву після усунення причин, у зв'язку з якими посадова особа відмовила в її прийнятті;

оскаржити рішення посадової особи у порядку, передбаченому законодавством.

9. За результатами розгляду заяви посадова особа місцевого органу виконавчої влади:

1) здійснює реєстрацію або тимчасову реєстрацію судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна, вносить зміни до Суднової книги України, видає нові документи взамін втрачених, або

2) відмовляє у реєстрації або тимчасової реєстрації судна, припиненні або тимчасовому припиненні реєстрації судна, внесенні змін до Суднової книги України, видачі нових документів взамін втрачених.

10. Підставами для відмови у реєстрації або тимчасової реєстрації судна, припиненні або тимчасовому припиненні реєстрації судна, внесенні змін до Суднової книги України, видачі нових документів взамін втрачених є:

1) не подання усіх документів, зазначених у цій статті;

2) подання недостовірних документів;

3) невідповідність документів, що подано, вимогам закону.

11. Реєстрація або тимчасова реєстрація судна у Судновій книзі України, виключення або тимчасове виключення судна з Суднової книги України, внесення змін до Суднової книги України, видачу нових документів взамін втрачених здійснюються протягом п'яті робочих днів з дати прийняття відповідної заяви. Заявнику, якій бажає отримати документи поштою, ці документи відправляються не пізніше наступного робочого дня.

У разі відмови у реєстрації або тимчасової реєстрації річкового судна у Судновій книзі України, виключенні або тимчасовому виключенні судна з Суднової книги України, внесенні змін до Суднової книги України, посадова особа місцевого органу виконавчої влади зобов'язана надати заявнику відповідну письмову відповідь протягом п'яті робочих днів з дня отримання заяви.

12. Дані про судна, що зареєстровані або тимчасово зареєстровані у Судновій книзі України, оприлюднюються у систематизованому вигляді на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті.

Передача місцевими органами виконавчої влади даних про судна для систематизації і оприлюднення здійснюється у порядку та в терміни, встановлені Порядком реєстрації суден у Державному судновому реєстрі України.

13. Інші умови реєстрації суден у Судновій книзі України встановлюються Кодексом торговельного мореплавства України.

Стаття 38. Суднові документи малого, спортивного судна та судна для розваг

1. Кожне мале судно та судно для розваг, яке підлягає реєстрації у Судновій книзі України, повинно мати судновий білет, а судна, які підлягають технічному нагляду - також класифікаційне свідоцтво малого судна.

2. Кожне спортивне судно повинно мати:

1) свідоцтво спортивного судна;

2) документ, що підтверджує придатність спортивного судна до плавання та спортивного використання за технічним станом.

Спортивне судне, яке використовуються у спортивній діяльності на судновому ходу, повинно також мати судновий білет.

3. Класифікаційне свідоцтво малого судна видається малому судну або судну для розваг класифікаційним товариством за вибором судновласника.

4. Документ, що підтверджує придатність спортивного судна до плавання та спортивного використання за технічним станом, видається згідно з порядком, встановленим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського і внутрішнього водного транспорту.

Стаття 39. Технічний нагляд за малими, спортивними суднами та суднами для розваг

1. Малі, спортивні судна і судна для розваг незалежно від довжини, наявності та потужності механічного двигуна, які використовуються в комерційних цілях, підлягають технічному нагляду, якій здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

Технічний нагляд за іншими малими, спортивними суднами та суднами для розваг може здійснюватися за заявкою судновласника на добровільних засадах.

2. Мале судно або судно для розваг з метою здійснення технічного нагляду підлягає таким оглядам з боку органу, що здійснює технічний нагляд:

первісному огляду, за результатами якого судну за рішенням органу технічного нагляду видається свідоцтво про придатність до плавання;

періодичному огляду, якій здійснюється не частіше, ніж один раз на два роки;

позачерговому огляду, який здійснюється при зміні власника судна, або після переобладнання судна із заміною двигуна або істотною зміною конструкції корпусу судна.

3. Технічний нагляд за спортивними суднами здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері фізичної культури та спорту з урахуванням вимог, встановлених міжнародними спортивними федераціями.

Стаття 40. Ідентифікація малих, спортивних суден та суден для розваг

1. Ідентифікація судна, яке зареєстровано у Судновій книзі України, здійснюється за ідентифікаційним номером якій присвоюється та наноситься на судно у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

2. Малому та спортивному судну, обладнаному засобами зв'язку, присвоюється позивний сигнал та ідентифікаційний номер суднової станції морської рухомої служби.

Стаття 41. Судноводій малого, спортивного судна та судна для розваг

1. Судноводій малого, спортивного судна або судна для розваг під час управління судном повинен:

1) дотримуватися безпечної швидкості руху судна, вживати усі заходи безпеки щодо пильності та практики плавання, що встановилася з метою запобігання:

- створенню небезпеки для людського життя та навколишнього природного середовища;

- пошкодження інших суден, об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту;

- нанесення шкоди особам, що знаходяться на судні та навколо нього;

2) дотримуватися вимог Правил плавання на річкових водних шляхах і місцевих правил плавання для малих суден і суден для розваг та використання засобів для розваг на воді.

2. Судноводієві малого, спортивного судна або судна для розваг забороняється:

1) керувати судном, яке не зареєстроване та (або) не оглянуто в процесі здійснення технічного нагляду і не має відповідних суднових документів, якщо це встановлено законом;

2) брати на борт судна кількість осіб, яка перевищує норми, визначенні виробником та (або) класифікаційним товариством або у кількості більшої, ніж фактична кількість індивідуальних рятувальних засобів на борту;

3) порушувати обмеження району та швидкості плавання;

4) керувати судном у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, втоми або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

5) керувати судном при обмеженій видимості, зокрема у темний час доби, без використання відповідного навігаційного та радіонавігаційного обладнання;

6) скидати або допускати скидання з судна в воду сміття, забруднюючих речовин та будь-яких предметів.

Стаття 42. Кваліфікація судноводіїв малих, спортивних суден та суден для розваг. Посвідчення судноводія малого судна

1. До керування малими, спортивними суднами та суднами для розваг, що зареєстровані у Судновій книзі України, допускаються особи, які:

мають вік 18 років і більше;

фізично та психічно придатні для керування судном, зокрема мають достатній рівень зору та слуху;

мають кваліфікацію, підтверджену безстроковим посвідченням судноводія малого судна.

Навчання керуванню малим, спортивним судном або судном для розваг здійснюється під керівництвом інструктора, який допущений до керування відповідним судном, має вік 21 рік та більше і стаж управління якого відповідним судном складає не менше двох років.

2. Порядок оцінки кваліфікації, видачі посвідчення судноводія малого, спортивного судна або судна для розваг та його зразок, а також навчання керуванню такими суднами затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту з дотриманням міжнародних та європейських стандартів.

Власникам посвідчень судноводія малого, спортивного судна або судна для розваг, які отримали такі посвідчення до набуття чинності цим законом, видача посвідчень міжнародного зразка для управління аналогічними суднами здійснюється без проходження ними додаткової оцінки кваліфікації.

3. Висновок про придатність особи для управління судном за станом здоров'я надається закладом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, відповідно до правил, установлених цим органом.

4. Вилучення посвідчень судноводія малого, спортивного судна або судна для розваг здійснюється на підставі рішення суду.

Стаття 43. База для стоянки малих суден

1. База для стоянки малих суден створюється з метою організації безпечного відстою, ремонту, обслуговування, прокату і збереження малих, спортивних суден і суден для розваг.

2. Рішення про відкриття і реєстрацію бази для стоянки малих суден приймається місцевими органами виконавчої влади за погодженням з капітаном дільниці (на річкових водних шляхах) або капітаном найближчого морського порту (на морських водних шляхах). Вхід, вихід і перебування малих суден на акваторії морського порту здійснюється відповідно до Кодексу торговельного мореплавства і Закону України "Про морські порти України".

3. Перелік баз для стоянки малих суден, що зареєстровані, оприлюднюється на офіційному сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського і внутрішнього водного транспорту.

4. Правила реєстрації та безпечної експлуатації баз для стоянки малих суден встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

Стаття 44. Вихід малих суден

1. Вихід малих суден у плавання здійснюється відповідно до місцевих правил плавання для малих суден та суден для розваг та використання засобів для розваг на воді. Вихід малих суден та суден для розваг, які використовуються в комерційних цілях або здаються напрокат, здійснюється виключно з бази для стоянки малих суден.

2. Особливості виходу малих суден від причальних споруд і з баз для стоянки малих суден, які знаходяться у прикордонній смузі або контрольованому прикордонному районі встановлюються Законом України "Про Державний кордон України".

Стаття 45. Організація розваг на воді та спортивних заходів

1. Проведення розваг на воді з використанням суден для розваг і засобів розваг на воді, а також навчання керуванню суднами для розваг забороняються на усіх річкових водних шляхах та інших водоймах, відкритих для загального водокористування, крім спеціально відведених для цього місць. Місця (зони) для проведення розваг на воді з використанням суден для розваг і засобів розваг на воді відводяться за межами суднового ходу, судноплавних гідротехнічних споруд, операційних акваторій причалів, смуги зони водного об'єкта, відведеної відповідно до законодавства для купання, та місць для підводних спусків.

2. Рішення про відведення, розташування таких місць (зон) та період часу проведення розваг приймають місцеві органи виконавчої влади за погодженням з територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

3. Судноплавство в місцях, відведених для проведення розваг на воді, в установлений для цього час забороняється.

4. Перехід судна для розваг до місця (зони) для проведення розваг на воді, допускається з обмеженою безпечною швидкістю, встановленої Правилами плавання по річкових водних шляхах. Судноводій судна для розваг під час такого плавання повинен уникати смуги зони водного об'єкта, відведеної відповідно до законодавства для купання, місць для підводних спусків, місць скупчення малих суден та інших місць перебування людей на воді.

5. Спортивні заходи за участю спортивних суден організовуються в порядку, установленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері фізичної культури та спорту. План проведення таких заходів, яким передбачається плавання спортивних суден на судновому ході, інших річкових водних шляхах, погоджується з капітаном відповідної дільниці.

РОЗДІЛ VII
СУДНОПЛАВСТВО

Стаття 46. Організація судноплавства

1. Плавання на річкових водних шляхах є вільними для невійськових суден під будь-яким прапором, відповідно до міжнародних багатосторонніх або двосторонніх договорів України у сфері судноплавства.

Захід на річкові водні шляхи суден під прапорами держав, які не є сторонами міжнародних багатосторонніх або двосторонніх договорів України у сфері судноплавства, допускається, якщо ці судна відповідають вимогам, встановленим європейським законодавством, включаючи наявність чинних суднових документів.

2. Правила плавання на річкових водних шляхах розробляються з урахуванням Європейських правил судноплавства по внутрішніх водних шляхах, класифікації внутрішніх водних шляхів та інших актів законодавства ЄС і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

У частині встановлення вимог до плавання малих і спортивних суден та суден для розваг дія Правил плавання також розповсюджуються на водні об'єкти поза межами річкових водних шляхів.

Стаття 47. Навігаційний період

1. Навігаційний період на річкових водних шляхах є цілорічним. Перерва у навігації на річкових водних шляхах або їх окремих ділянках встановлюється відповідно до міжнародних договорів України підприємством з обслуговування річкових водних шляхів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті на період:

1) виникнення несприятливих для судноплавства погодних умов (зокрема, температура повітря, льодова обстановка);

2) проведення планових профілактичних і ремонтних робіт на судноплавних гідротехнічних спорудах;

3) сезонною заміною берегових і плавучих навігаційних знаків.

2. Судноплавство на окремих ділянках річкових водних шляхів протягом навігаційного періоду може бути також тимчасово припиненим за поданням підприємства з обслуговування річкових водних шляхів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті із зазначенням термінів припинення за умови:

1) проведення планових та аварійних шляхових робіт;

2) проведення аварійних робіт на судноплавних гідротехнічних спорудах.

3) наявності небезпеки природного або техногенного характеру, що загрожує безпечному проходу суден.

3. Інформацію щодо встановлених перерв в навігації, а також тимчасового припинення судноплавства на окремих ділянках річкових водних шляхів підприємство з обслуговування річкових водних шляхів повинна довести до відома суден, портів (терміналів) та інших заінтересованих суб'єктів внутрішнього водного транспорту за допомогою річкової інформаційної служби.

Стаття 48. Особливості судноплавства на важливіших внутрішніх водних шляхах міжнародного значення

1. Організація судноплавства на річкових водних шляхах, які відносяться до важливіших внутрішніх водних шляхів міжнародного значення, здійснюється з урахуванням міжнародних договорів у сфері судноплавства.

Стаття 49. Організація лоцманського проведення суден на річкових водних шляхах

1. Лоцманське проведення суден на річкових водних шляхах має на меті забезпечення безпеки судноплавства і здійснюється річковими лоцманами. Послуги з лоцманського проведення надаються лоцманською організацією будь-якої форми власності усім суднам, незалежно від прапора держави, під яким вони плавають.

2. Організації, які здійснюють лоцманські проведення на річкових водних шляхах, повинні відповідати вимогам, що встановлюються у Положенні про лоцманське проведення на річкових водних шляхах, яке затверджує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

Стаття 50. Річковий лоцман

1. Річковим лоцманом може бути громадянин України, досвід роботи, кваліфікація і стан здоров'я якого відповідають кваліфікаційним вимогам.

2. Кваліфікаційні вимоги до річкових лоцманів та порядок їх підтвердження встановлюються Положенням про лоцманське проведення на річкових водних шляхах.

Стаття 51. Обов'язкове і необов'язкове лоцманське проведення. Припинення лоцманського проведення

1. Порядок та умови обов'язкового і необов'язкового лоцманського проведення суден на річкових водних шляхах, а також порядок надання капітанам суден права на плавання без річкового лоцмана в районах обов'язкового лоцманського проведення на річкових водних шляхах встановлюються Правилами плавання на річкових водних шляхах.

2. У районах необов'язкового лоцманського проведення капітан (судноводій) судна у разі необхідності має право взяти на судно річкового лоцмана.

Стаття 52. Обов'язки річкового лоцмана

1. Річковий лоцман під час проведення судна зобов'язаний спостерігати за станом суднового ходу, навігаційного обладнання та суден і негайно повідомити капітану дільниці, підприємству з обслуговування річкових водних шляхів і лоцманській організації про:

зміни на судновому ході, які можуть створювати загрозу безпеці судноплавства;

пошкодження або несправності навігаційного обладнання;

аварійну подію на судні, що проводиться, та на інших суднах у районі лоцманського проведення.

2. Річковий лоцман повідомляє капітану (судноводію) судна про порушення вимог нормативно-правових актів з питань безпеки судноплавства, охорони навколишнього природного середовища та вимагає усунення цих порушень, а у разі не усунення капітаном (судноводієм) судна таких порушень, негайно повідомляє про це капітану дільниці та лоцманській організації.

Стаття 53. Розмежування повноважень річкового лоцмана і капітана (судноводія) судна

1. Присутність на судні річкового лоцмана не звільняє капітана (судноводія) судна від відповідальності за управління судном. Капітан (судноводій) судна може уповноважити річкового лоцмана давати розпорядження щодо управління судном вахтовому помічнику капітана, що не звільняє капітана (судноводія) від відповідальності за наслідки, спричинені діями річкового лоцмана. У разі залишення ходової рубки під час проведення судна капітан (судноводій) повинен повідомити річковому лоцману про особу, відповідальну за управління судном у період його відсутності.

2. У разі необхідності річковий лоцман має право потребувати припинити рух судна до усунення обставин, які перешкоджають безпечному плаванню, про що робиться запис у вахтовому журналі.

Стаття 54. Відповідальність за аварійну подію

1. Відповідальність за аварійну подію, що сталася з вини річкового лоцмана під час виконання ним службових обов'язків, несе лоцманська організація.

2. Ця відповідальність обмежується розмірами аварійного лоцманського фонду, який створюється лоцманською організацією з 10 відсотків відрахувань від сум лоцманського збору, що надійшли їй в календарному році, який передував аварії.

Стаття 55. Направлення річкового лоцмана на судно

1. Заявка на лоцманське проведення судна на річкових водних шляхах подається до лоцманської організації за вибором судновласника, яка має право забезпечувати лоцманське проведення у відповідному районі річкових водних шляхів, не пізніше ніж за 24 години до підходу судна до такого району або виходу його в рейс з такого району.

2. Річковий лоцман зобов'язаний своєчасно прибути на судно і пред'явити капітану (судноводію) судна лоцманське посвідчення на право лоцманського проведення судна у відповідному районі річкових водних шляхів.

3. Разом з річковим лоцманом за згодою судновласника на судно може бути направлений лоцманський стажист.

Стаття 56. Умови перебування річкового лоцмана на судні

1. Капітан (судноводій) судна забезпечує швидке та безпечне приймання річкового лоцмана на борт судна. На період перебування на борту судна річкового лоцмана та лоцманського стажиста капітан (судноводій) судна забезпечує їх безоплатно окремим приміщенням і харчуванням нарівні з особами командного складу, а також радіозв'язком для ведення службових переговорів.

2. Шкода, заподіяна здоров'ю річкового лоцмана або лоцманського стажиста під час приймання на борт судна, залишення судна, здійснення цим лоцманом проведення судна або виконання ним та стажистом службових обов'язків, відшкодовується судновласником у порядку і розмірах, установлених законодавством.

3. Якщо тривалість лоцманського проведення перевищує установлений законодавством граничний час безперервної роботи лоцмана, судновласник зобов'язаний забезпечити приймання на борт судна ще одного річкового лоцмана або відстій (зупинку) судна на час відпочинку річкового лоцмана.

Стаття 57. Лоцманська квитанція

1. Річковий лоцман після прибуття на судно вручає капітану (судноводію) судна лоцманську квитанцію, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту. Лоцманська квитанція є документом, що підтверджує факт надання послуг з лоцманського проведення і на підставі якого проводяться розрахунки за надані послуги.

Стаття 58. Відмова річкового лоцмана від лоцманського проведення судна

1. Якщо капітан (судноводій) судна під час лоцманського проведення судна на річкових водних шляхах діє всупереч рекомендаціям річкового лоцмана, річковий лоцман має право відмовитися від продовження лоцманського проведення судна та вимагати, щоб про це було зроблено запис у вахтовому журналі і лоцманській квитанції. У разі коли це сталося в районі обов'язкового лоцманського проведення, річковий лоцман зобов'язаний вимагати зупинити судно та повідомити лоцманській організації та капітану дільниці про відмову від лоцманського проведення судна із зазначенням причини. Після відмови від лоцманського проведення судна річковий лоцман залишається у ходовій рубці і у разі потреби надає капітану судна інформацію, необхідну для безпечного плавання.

2. На вимогу капітана судна річковий лоцман продовжує лоцманське проведення судна, про що робиться запис у вахтовому журналі.

3. Лоцманська організація несе відповідальність за затримку або простій судна, якщо це відбулося з її вини.

Стаття 59. Відмова капітана (судноводія) судна від послуг річкового лоцмана

1. Капітан (судноводій) судна, у якого виникли сумніви щодо правильності рекомендацій річкового лоцмана, має право відмовитися від послуг річкового лоцмана. У разі коли це сталося в районі обов'язкового лоцманського проведення, капітан (судноводій) зупиняє судно до прибуття іншого річкового лоцмана та повідомляє лоцманській службі про відмову від послуг річкового лоцмана.

2. Капітан (судноводій) судна, який подав заявку на лоцманське проведення і після прибуття річкового лоцмана відмовився від його послуг, зобов'язаний заповнити і підписати лоцманську квитанцію, на підставі якої буде сплачено за лоцманське проведення судна, для якого направлено річкового лоцмана.

Стаття 60. Залишення судна річковим лоцманом

1. Річковий лоцман не має права без згоди капітана (судноводія) судна залишити судно раніше, ніж воно встане на якір, відшвартується у безпечному місці, вийде з району обов'язкового лоцманського проведення або ніж на судно прибуде інший річковий лоцман.

Стаття 61. Оплата послуг лоцманської організації

2. Оплата послуг лоцманської організації, пов'язаних із лоцманським проведенням по річковим водним шляхам, здійснюється судновласником або його представником на підставі договору.

РОЗДІЛ VIII
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ ТА ПАСАЖИРІВ

Стаття 62. Вимоги до професійної компетенції перевізника

1. Перевізник, якій здійснює перевезення по внутрішніх річкових водних шляхах на суднах, дедвейт яких складає 200 тонн і більше при їх максимальній осадці, має відповідати встановленим умовам професійної компетенції перевізника.

2. Якщо перевізник є юридичною особою, одна з фізичних осіб, що здійснює управління перевезеннями на суднах такого перевізника, повинна мати необхідну кваліфікацію відповідно до встановлених умов професійної компетенції перевізника.

3. Якщо перевізник є фізичною особою, він повинен мати необхідну кваліфікацію або управління перевезеннями на суднах такого перевізника має виконувати інша особа, яка має таку кваліфікацію відповідно до встановлених умов професійної компетенції перевізника.

4. Умови професійної компетенції перевізників на внутрішньому водному транспорті, кваліфікаційні вимоги до осіб, які здійснюють управління перевезеннями на річкових суднах, порядок видачі та зразок кваліфікаційного свідоцтва затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту відповідно до європейського законодавства.

5. Свідоцтва, що підтверджують професійну компетенцію іноземних перевізників, видані державами їх реєстрації, визнаються, як такі, що відповідають вимогам частини першої цієї статті.

Стаття 63. Автоматизований облік річкових перевезень

1. Підприємство з обслуговування річкових водних шляхів впроваджує та забезпечує функціонування інформаційної системи автоматизованого обліку річкових перевезень, яка діє у складі річкової інформаційної служби. Функціонування системи забезпечується за кошти річкового збору, Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законодавством.

2. Перевізник або його представник вносить дані у інформаційну систему автоматизованого обліку річкових перевезень на підставі даних, вказаних у перевізному транспортному документі, який має містити наступну інформацію:

1) повне найменування вантажовідправника, вантажоотримувача (за наявністю) і перевізника;

2) найменування судна, його ідентифікаційний номер;

3) прапор судна

4) порти (термінали, місця) навантаження та розвантаження;

5) вантаж: найменування, тип, розміри та вага, характер упаковки (за наявністю), позначення характеру небезпеки (при перевезенні небезпечних вантажів), а також ідентифікаційне маркування (за наявності);

6) кількість контейнерів (їх тип);

7) кількість пасажирів (за наявністю);

8) зазначення виду рейсу (каботаж, міжнародний).

3. Дані до інформаційної системи автоматизованого обліку річкових перевезень мають бути внесені до виходу судна в рейс і є підставою для розрахунку й сплати річкового збору.

Стаття 64. Правила і договір перевезення вантажу

1. Правила перевезення небезпечних вантажів річковими водними шляхами встановлюються міжнародними договорами України.

2. Перевезення вантажів судном (складом суден) здійснюється на підставі договору. При перевезенні власних вантажів перевізником договір не укладається.

3. Перевізник зобов'язаний до виходу судна в рейс забезпечити придатність судна і його обладнання до плавання, укомплектування екіпажем та дотримання умов перевезення вантажу відповідно до встановлених правил.

4. Приймання або навантаження вантажу на судно для перевезення перевізником підтверджується транспортним документом, примірник якого має бути на борту судна під час перевезення.

5. Перевізник (капітан судна) має право вносити в транспортний документ застереження щодо достовірності даних, внесених у інформаційну систему автоматизованого обліку річкових перевезень.

6. Відповідальність за невідповідність даних транспортного документа, що знаходиться на борту судна даним, внесеним у інформаційну систему автоматизованого обліку річкових перевезень, покладається на судновласника.

Стаття 65. Перевезення і обслуговування пасажирів, їх майна та багажу

1. Перевезення пасажирів, їх майна та багажу здійснюються на підставі договору.

2. При перевезенні пасажирів перевізник зобов'язаний видати індивідуальний або колективний квиток.

3. При перевезенні багажу перевізник зобов'язаний видати пасажиру багажну квитанцію або інший документ, який містить інформацію про кількість та характер його майна або багажу.

4. Правила перевезення пасажирів, їх майна та багажу на суднах, а також їх обслуговування портами (терміналами) розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

РОЗДІЛ IX
БЕЗПЕКА СУДНОПЛАВСТВА НА РІЧКОВИХ ВОДНИХ ШЛЯХАХ. ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ

Стаття 66. Забезпечення безпеки судноплавства

1. Забезпечення безпеки судноплавства на річкових водних шляхах покладається на підприємство з обслуговування річкових водних шляхів та на інших суб'єктів внутрішнього водного транспорту в межах їх відповідальності.

2. Забезпечення безпеки судноплавства на території портів (терміналів), причальних спорудах та їх операційній акваторії покладається на річкові порти (термінали). Кожний річковий порт (термінал) повинен розробити у зручній для нього формі, впровадити і підтримувати систему управління безпекою судноплавства, функціональні вимоги до якої затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту. Організація робіт із забезпечення безпеки судноплавства на території, в операційній акваторії та на підхідному каналі до неї покладається річковим портом (терміналом) на призначену особу з безпеки судноплавства.

3. Забезпечення безпеки судноплавства в межах баз для стоянки малих суден покладається на власника бази або призначену особу, уповноважену власником.

4. Керівництво діяльністю державних аварійно-рятувальних служб на річкових водних шляхах здійснює центральний орган виконавчої влади, якій забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Стаття 67. Забезпечення безпеки плавання річкових суден та суден змішаного плавання

1. Забезпечення безпеки плавання суден на річкових водних шляхах покладається на капітанів (судноводіїв), а також судновласника.

Капітан (судноводій) внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що стосуються довіреного йому майна, якщо на місці немає інших представників судновласника або вантажовласника.

2. На капітана (судноводія) судна покладається управління судном, у тому числі судноводіння, вжиття всіх заходів, необхідних для забезпечення безпеки плавання і охорони судна, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, підтримання порядку на судні, запобігання завданню будь-якої шкоди судну, людям і вантажу, що перебувають на ньому.

3. Судновласники пасажирських суден і самохідних суден валовою місткістю більше 500 одиниць, які не здійснюють закордонного плавання, повинні розробити зручною для них формою, впровадити і підтримувати (в компанії і на суднах) системи управління безпечною експлуатацією суден та запобіганням забрудненню, функціональні вимоги до якої затверджуються центральним органом виконавчої влади, що формує та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту. Для здійснення контролю за безпекою судноплавства на суднах, їх забезпечення достатніми ресурсами і допомогою з берега, такі судновласники повинні уповноважити призначену особу з безпеки судноплавства.

Системи управління безпечною експлуатацією суден та запобіганням забрудненню судновласників, судна яких здійснюють закордонне плавання, розробляються, впроваджуються та підтримуються судновласниками відповідно до законодавства та міжнародних договорів України.

Стаття 68. Підтримання порядку на судні. Вжиття заходів в аварійних випадках

1. Розпорядження капітана (судноводія) судна в межах його повноважень повинні беззаперечно виконуватися всіма особами, які перебувають на судні. У разі невиконання ким-небудь з осіб, які перебувають на судні, законних розпоряджень капітана (судноводія) він вживає щодо цих осіб необхідних заходів.

2. Капітан (судноводій) судна має право застосовувати заходи заохочення і накладати дисциплінарні стягнення на осіб суднового екіпажу аж до усунення від виконання службових обов'язків у випадках і в порядку, встановленому законодавством.

3. Якщо дії особи, яка перебуває на судні, загрожують безпеці судна або людей і майна, що на ньому перебувають, капітан (судноводій) судна має право ізолювати цю особу в окремому приміщенні. За незаконне утримання в окремому приміщенні або інше перевищення повноважень щодо підтримання порядку на судні капітан (судноводій) несе відповідальність згідно з законом.

4. Під час аварійних подій з судном, а також у разі зіпсуття, пошкодження і втрати вантажу або багажу, що перевозиться, заподіяння травм людям та інших випадків, у результаті яких можуть бути пред'явлені претензії або позови до судновласника, капітан (судноводій) судна повинен вжити всіх необхідних заходів для документального оформлення цих випадків у порядку, встановленому законодавством, а також провести попереднє розслідування аварійної події.

5. Капітан (судноводій) судна зобов'язаний, якщо це він може зробити без серйозної загрози для свого судна і осіб, які перебувають на ньому:

1) подати допомогу будь-якій виявленій на воді особі, якій загрожує загибель;

2) прямувати з найбільшою швидкістю на допомогу тим, хто терпить лиха, якщо йому повідомлено, що вони потребують допомоги, і якщо на такі дії з його боку можна розумно розраховувати.

У разі зіткнення суден, капітан (судноводій) кожного із суден, що зіткнулися, зобов'язаний після зіткнення, наскільки він може зробити це без серйозної загрози для своїх пасажирів, екіпажу і судна, подати допомогу іншому судну, його пасажирам і екіпажу.

За невиконання зазначених у цій частині статті обов'язків капітан (судноводій) судна несе відповідальність згідно з законом. Судновласник не несе відповідальності за невиконання капітаном (судноводієм) судна обов'язків надання допомоги.

6. Якщо особа, що перебуває на борту судна, потребує невідкладної медичної допомоги, яку неможливо надати на судні, капітан (судноводій) зобов'язаний зайти в найближче місце, де є можливим надати такій особі невідкладну медичну допомогу.

7. У випадку воєнної небезпеки, загрози захоплення судна капітан (судноводій) зобов'язаний вжити всіх необхідних і можливих заходів до рятування людей, які перебувають на судні, і недопущення захоплення судна, документів, вантажу та іншого майна, що знаходяться на ньому.

8. Якщо, на думку капітана (судноводія), судну загрожує неминуча загибель, після вжиття всіх заходів для рятування пасажирів капітан дозволяє судновому екіпажу залишити судно.

Капітан (судноводій) залишає судно останнім після вжиття всіх можливих заходів для рятування суднових документів.

Стаття 69. Річкова інформаційна служба

1. Річкова інформаційна служба входить до складу підприємства з обслуговування річкових водних шляхів і діє відповідно до Положення про річкову інформаційну службу, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту у встановленій цим Положенням зоні відповідальності. Утримання служби забезпечується за кошти Державного бюджету України, річкового збору, канального збору та інших джерел, не заборонених законодавством.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, виконує функції компетентного органу з питань застосування річкової інформаційної служби, а також взаємодії з компетентними органами інших країн.

Положенням про річкову інформаційну службу встановлюються також технічні вимоги до використання на суднах електронних навігаційних карт, електронної звітності суден, включаючи уніфіковану європейську систему нумерації суден, повідомлення судноводіям, а також прокладення курсу і стеження за рухом суден.

3. Користувачами послуг річкової інформаційної служби є судновласники, перевізники, фрахтові брокери, суднові агенти, експедитори, оператори судноплавних гідротехнічних споруд і мостів, підприємство з обслуговування річкових водних шляхів, дільниці центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті, оперативно-чергові служби органів виконавчої влади, інших учасників відповідної функціональної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту. Користування послугами річкової інформаційної служби у встановленій зоні її дії є обов'язковим для суден незалежно від прапору.

4. Річкова інформаційна служба:

1) збирає, узагальнює та передає суднам та іншим користувачам її послуг географічну, навігаційно-гідрографічну, метеорологічну, гідрологічну та іншу актуальну для судноплавства інформацію, попереджає їх про фактори небезпеки на річкових водних шляхах;

2) виконує моніторинг суден, встановлює зв'язок з ними, отримує, реєструє та передає необхідні дані;

3) бере участь у встановленні зв'язку між суднами та іншими суб'єктами внутрішнього водного транспорту;

4) забезпечує роботу інформаційної системи автоматизованого обліку річкових перевезень;

5) взаємодіє в установленому порядку з інформаційними службами інших країн з питань, віднесених до її компетенції;

6) здійснює інші функції відповідно до законодавства.

Послуги річкової інформаційної служби, зміст даних і формат обміну ними, а також частоти передачі інформації повинні бути гармонізованими з актами законодавства ЄС, а також з автоматичними ідентифікаційними системами та електронними картографічними навігаційними системами річкових і морських суден.

5. Інформація про судно, яке здійснює міжнародний рейс, повинна передаватися річковою інформаційною службою компетентному органу сусідньої держави до прибуття такого судна на кордон.

6. Інформація, надана суднам річковою інформаційною службою, носить виключно рекомендаційний характер. Капітан (судноводій) судна зобов'язаний брати до уваги цю інформацію під час плавання по внутрішнім водним шляхам. Надання послуг річковою інформаційною службою не повинно призводити до неконтрольованого використання економічно чутливої інформації, яка стосується ринкових відносин суб'єктів внутрішнього водного транспорту.

Стаття 70. Аварійний фонд

1. Підприємство з обслуговування річкових водних шляхів створює аварійний фонд річкових водних шляхів в межах коштів, отриманих нею відповідно до законодавства. До аварійного фонду відраховується до 10% коштів річкового збору, зібраних за відповідний рік.

2. Порядок створення Аварійного фонду та використання його коштів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

3. Кошти аварійного фонду використовуються виключно для компенсації витрат на ліквідацію наслідків аварії (загрози аварії), пов'язаної з судноплавством або функціонуванням стратегічних об'єктів інфраструктури.

Стаття 71. Державний нагляд і контроль за забезпеченням безпеки судноплавства

1. Державний нагляд і контроль за забезпеченням безпеки судноплавства на річкових водних шляхах, об'єктах інфраструктури внутрішнього водного транспорту, а також додержання судноплавними компаніями, річковими портами (терміналами) та іншими суб'єктами внутрішнього водного транспорту вимог з безпеки судноплавства, контроль суден з метою забезпечення безпеки судноплавства та запобігання забрудненню навколишнього природного середовища на річкових водних шляхах здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті ї його посадовими особами у встановленому законом порядку.

2. Контроль за виконанням судноводіями малих, спортивних і суден і суден для розваг місцевих правил плавання для малих суден, а також Правил утримання та експлуатації баз для стоянки малих суден власниками цих баз здійснюється місцевими органами виконавчої влади. Порядок здійснення такого контролю встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

Стаття 72. Територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті (дільниця)

1. Для здійснення державного нагляду і контролю за забезпеченням безпеки судноплавства на річкових водних шляхах у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті, створюються територіальні підрозділи (дільниці) на чолі з капітанами дільниць. До складу дільниці входять також державні інспектори та інші особи відповідно до штатного розкладу.

2. Межі зони нагляду, на яку поширюються повноваження дільниці щодо здійснення її капітаном та державними інспекторами державного нагляду і контролю за безпекою судноплавства, визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

3. До функцій капітана та державних інспекторів дільниці у відведеній їй зоні нагляду належать:

1) нагляд і контроль за дотриманням вимог Правил плавання по річковим водним шляхам, нагляд за дотриманням місцевих правил плавання для малих суден, а також вимог інших актів законодавства та міжнародних договорів України з питань безпеки судноплавства;

2) організація та здійснення огляду суден;

3) перевірка суднових документів і кваліфікаційних документів суднового персоналу;

4) реєстрація суден у Державному судновому реєстрі України і видача суднових документів відповідно до законодавства;

5) видача кваліфікаційних документів членів екіпажів українських суден;

6) нагляд за дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища з суден;

7) надання дозволу на відхід суден від причальних споруд портів (терміналу), оформлення відходу суден;

8) розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень відповідно до закону;

9) облік та розслідування аварійних подій;

10) керівництво дільницею;

11) інші функції відповідно до цього закону та законодавства.

4. Розпорядження капітана дільниці з питань безпеки судноплавства, що належать до його компетенції, у тому числі, заборона плавання або експлуатації судна чи плавучої споруди, обов'язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб.

Розпорядження капітана дільниці може бути скасовано центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті, або адміністративним судом у порядку, встановленому законодавством.

5. За порушення законодавства і правил з безпеки судноплавства та порядку в межах зони нагляду капітан дільниці та державні інспектори мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, а капітан дільниці також розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення відповідно до закону.

6. Капітан дільниці призначається на посаду і звільняється з посади центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті.

Стаття 73. Огляд річкових суден та суден змішаного плавання

1. Кожне річкове судно та судно змішаного плавання, які не здійснюють закордонне плавання, підлягає один раз на рік обов'язковому огляду капітаном або державним інспектором дільниці за місцем фактичного знаходження судна перед початком навігаційного періоду або перед введенням судна в експлуатацію після присвоєння або поновлення його класу класифікаційним товариством.

Іноземне судно підлягає огляду при першому заходженні протягом одного календарного року на річкові водні шляхи України.

Огляд також проводиться:

після аварійної події з судном;

з метою перевірки виконання припису капітана дільниці або державного інспектора щодо усунення порушень вимог безпеки судноплавства;

за заявкою судновласника;

при виявленні фактів:

- порушення судном правил плавання;

- скидання з судна нафтовміщуючих, стічних вод, сміття або суднових відходів;

- завантаження судна понад вантажну марку або з порушенням правил перевезення вантажів;

- невідповідності стану корпусу судна, його механізмів та обладнання вимогам безпеки судноплавства;

- незабезпечення кругового огляду з поста керування судном;

- невідповідності розмірів судна габаритам суднового ходу.

Огляд річкових суден і суден змішаного плавання з метою перевірки виконання припису капітана дільниці або державного інспектора щодо усунення порушень вимог безпеки судноплавства здійснюється без затримки суден:

1) під час стоянки суден - в місці та у строк, що вказані в акті огляду

2) під час очікування проходження або проходження суднами шлюзів, знаходження судна в рейсі;

3) згідно заявки судновласника.

2. По результатах огляду капітан дільниці або державний інспектор складає акт огляду, в якій вносить:

а) інформацію про відсутність порушень вимог безпеки судноплавства, або;

б) інформацію про наявність порушень вимог безпеки судноплавства, які не заважають подальшої експлуатації чи плаванню судна, але потребують усунення у визначені в акті терміни, або;

в) інформацію про наявність порушень вимог безпеки судноплавства, які заважають подальшої експлуатації чи плаванню судна і потребують усунення у визначені в акті терміни;

г) приписи, які надаються капітану судна (судновласнику) і стосуються змісту і терміну усунення порушень вимог безпеки судноплавства (у разі наявності підстав для надання таких приписів).

3. Порядок проведення оглядів річкових суден і суден змішаного плавання на річкових водних шляхах, а також форми актів огляду, включаючи приписи, що стосуються змісту і терміну усунення порушень вимог безпеки судноплавства, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

4. Огляди суден змішаного плавання, які здійснюють закордонне плавання, а також тих суден, що не пройшли обов'язкового планового огляду капітаном або державним інспектором дільниці, здійснюються в морських портах відповідно до законодавства.

Стаття 74. Вихід річкового судна або судна змішаного плавання в рейс. Заборона виходу в рейс

1. Кожне судно зобов'язане до відходу в рейс повідомити про це капітану відповідної дільниці. Капітан (судноводій) судна безпосередньо або через агента завчасно направляє капітану відповідної дільниці засобами електронного зв'язку наступну інформацію:

назву і прапор судна;

тип судна, його ідентифікаційний номер;

найменування судновласника та агента;

назву порту (терміналу) відходу;

назву порту (терміналу) прибуття (призначення);

найбільші довжину, ширину та надводну висоту судна;

висоту борту судна;

фактичну осадку судна носом і кормою;

суднову роль;

список кваліфікаційних документів членів екіпажу;

список пасажирів (за наявності);

виконавчий вантажний план судна;

схему кріплення вантажу, у разі завантаження вантажів, які потребують кріплення;

розрахунок остійності та повздовжньої міцності корпусу судна протягом усього плавання;

розрахунок і схему кріплення палубних і великовагових вантажів;

копію документу про сплату річкового збору у разі його справляння (у разі перевезення пасажирів та (або) вантажу).

Відповідальність за надання капітану дільниці достовірної інформації безпосередньо, або через агента, несе капітан (судноводій) судна.

Інформацію про сплату річкового збору капітану дільниці підтверджує підприємство з обслуговування річкових водних шляхів. Процедура обміну цією інформацією встановлюється Порядком справляння і використання річкового збору.

2. Капітан дільниці зобов'язаний заборонити плавання судна в разі наявності підтверджених даних про:

а) порушення на судні вимог безпеки судноплавства, які перешкоджають подальшій експлуатації чи плаванню судна;

б) відсутність чинних суднових документів;

в) несплату в установленому порядку річкового збору (для судна, яке перевозить вантаж та (або) пасажирів).

Судну дозволяється плавання:

а) після усунення порушень вимог безпеки судноплавства, які перешкоджають подальшій експлуатації чи плаванню судна, що підтверджується актом огляду з метою перевірки виконання припису капітана дільниці або державного інспектора щодо усунення порушень вимог безпеки судноплавства;

б) після пред'явлення чинних суднових документів;

в) отримання капітаном дільниці відповідно до Порядку справляння і використання річкового збору інформації про сплату річкового збору.

Стаття 75. Розслідування аварійних подій, пов'язаних із судноплавством на річкових водних шляхах

1. Аварійні події, що виникли в результаті експлуатації судна чи у зв'язку з нею, які спричинили, або могли спричинити людські жертви, або заподіяти шкоду здоров'ю людей, загибель судна, або втрату його суднохідного стану, руйнування або пошкодження гідротехнічних споруд річкових водних шляхів, а також забруднення навколишнього природного середовища, підлягають розслідуванню.

2. Розслідування аварійних подій, пов'язаних із судноплавством на річкових водних шляхах, здійснюється відповідно до Положення про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних подій, пов'язаних із судноплавством, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері морського і внутрішнього водного транспорту.

3. Органами розслідування аварійних подій є Кабінет Міністрів України (у разі особливо тяжких аварій), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті, капітан дільниці, капітан судна, судновласник, річковий порт (термінал), уповноважена особа місцевого органу виконавчої влади.

Стаття 76. Арешт судна

1. Судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки за рішенням суду.

2. Якщо судом прийнято рішення про забезпечення позову шляхом накладення арешту на судно або судно примусово продано під час здійснення виконавчих дій, органом, який проводить державну реєстрацію суден, до Державного суднового реєстру України або Суднової книги вноситься відповідний запис. Судновласник повинен бути поінформований органом, який проводить державну реєстрацію суден, про накладення на судно арешту чи його зняття.

3. Для забезпечення вимог, що виникають з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов'язаних з рятуванням судна, судно може бути арештоване відповідно до закону.

4. Арештоване судно може бути звільнене під заставу чи інший вид достатнього забезпечення відповідно до закону.

Стаття 77. Митний та прикордонний контроль

1. Митний контроль, митне оформлення суден та товарів прикордонний контроль та пропуск через державний кордон осіб та водних транспортних засобів, перевізників і товарів, що переміщуються ними здійснюється належним чином уповноваженими представниками державних органів, відповідно до законодавства.

2. Допускається надання судну вільної практики - заходження судна закордонного плавання в річковий порт та початок вантажних операцій без участі комісії на борту судна за рішенням уповноважених здійснювати відповідний контроль державних органів, що приймається на підставі відомостей, отриманих до прибуття судна.

3. На території річкових портів (терміналів), через які здійснюється міжнародне сполучення, відкриваються пункти пропуску через державний кордон України у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

РОЗДІЛ X
МАЙНО, ЩО ЗАТОНУЛО НА РІЧКОВИХ ВОДНИХ ШЛЯХАХ

Стаття 78. Поняття майна, що затонуло на річкових водних шляхах і сфера застосування

1. Майном, що затонуло, як визначає цей розділ, є судна або інші плавучі засоби, що зазнали катастрофи, плавучі споруди, літальні апарати, їх уламки, обладнання, вантажі та інші предмети незалежно від того, знаходяться вони на плаву чи під поверхнею води, опустилися на дно чи викинуті на мілководдя або на берег.

2. Правила цього розділу застосовуються щодо підняття, видалення або знищення майна, що затонуло у межах річкових водних шляхів.

3. Правила цього розділу не застосовуються щодо:

а) підняття, видалення або знищення військового майна;

б) підняття майна культурного характеру, археологічного або історичного значення.

4. Підняття, видалення або знищення майна, переліченого у підпунктах "а" і "б" частини третьої цієї статті, здійснюється відповідно до законодавства. Організація, відповідальна за підняття, видалення або знищення цього майна, відповідно до законодавства повинна погодити свої дії з уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті.

Стаття 79. Право на майно, що затонуло

1. Право на майно, що затонуло, а також відносини, що виникають у зв'язку з цим майном, визначаються законодавством.

Стаття 80. Підняття майна його власником

1. Власник майна, що затонуло, повинен негайно повідомити про це відповідному капітану дільниці.

2. Капітан дільниці за погодженням із заінтересованими державними органами встановлює достатній за обставинами строк для підняття майна, порядок проведення цих робіт і доводить це до відома власника майна та підприємства з обслуговування річкових водних шляхів.

3. У тих випадках, коли майно, що затонуло, не створює перешкод судноплавству, шляховим роботам, загрози життю або здоров'ю людей чи забруднення навколишнього природного середовища, підняття майна, що затонуло, здійснюється не пізніше ніж через один рік з дня затоплення майна або його виявлення.

Стаття 81. Порядок підняття небезпечного майна, що затонуло

1. У тих випадках, коли майно, що затонуло, створює перешкоду судноплавству, шляховим або іншим роботам, загрозу життю або здоров'ю людей чи забруднення навколишнього природного середовища, власник зобов'язаний видалити або знищити це майно у встановлений капітаном дільниці термін.

2. Капітан дільниці повинен повідомити інформацію, зазначену у пункті 1 цієї статті центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.

3. Якщо майно, що затонуло, становить безпосередню загрозу безпеці судноплавства, життю чи здоров'ю людей, забруднення навколишнього природного середовища, а власник майна, що затонуло, не піднімає його у термін, встановлений капітаном дільниці, згідно з цією статтею, підприємство з обслуговування річкових водних шляхів має право вжити необхідних заходів до його негайного підняття, а при необхідності - до його знищення або видалення в інший спосіб.

4. Якщо власник майна, що затонуло, невідомий, ліквідований або визнаний померлим, підприємство з обслуговування річкових водних шляхів публікує інформацію про строки, встановлені для підняття майна, що затонуло. Якщо відома держава, під прапором якої плавало затонуле судно, підприємство з обслуговування річкових водних шляхів направляє відповідне повідомлення центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зовнішніх зносин України.

5. Піднімання, знищення або видалення затонулого майна здійснюється підприємством з обслуговування річкових водних шляхів за рахунок коштів аварійного фонду з наступною компенсацією витрат за рахунок власника затонулого майна.

Стаття 82. Право на вибір суднопіднімального підприємства

1. У разі наявності обґрунтованих підстав капітан дільниці має право не дозволити власнику майна піднімати затонуле майно своїми засобами або засобами обраної ним суднопіднімальної організації. У такому разі підняття майна здійснює підприємство з обслуговування річкових водних шляхів за рахунок його власника.

Стаття 83. Втрата права на майно, що затонуло

1. Власник майна, що затонуло, втрачає право на нього у випадку, якщо не зробить заяви або не підніме майно у терміни, передбачені статтями 80, 81 цього Закону, і це майно стає державною власністю.

Стаття 84. Витребування майна, піднятого підприємством з обслуговування річкових водних шляхів

1. Майно, підняте підприємством з обслуговування річкових водних шляхів згідно зі статтею 82 цього Закону, а також майно, підняте підприємством з обслуговування річкових водних шляхів внаслідок того, що воно становило безпосередню загрозу безпеці судноплавства, життю і здоров'ю людей або забруднення навколишнього природного середовища (стаття 81 цього Закону), може бути витребуване його власником протягом двох років з дня, коли майно було фактично підняте. При цьому власник майна відшкодовує підприємству з обслуговування річкових водних шляхів вартість підняття та інші завдані у зв'язку з цим витрати і збитки.

2. Якщо підняте майно реалізовано підприємством з обслуговування річкових водних шляхів через неможливість або недоцільність його зберігання, власнику майна повертається виручена від реалізації сума за вирахуванням усіх витрат, понесених підприємством з обслуговування річкових водних шляхів у зв'язку з підняттям, зберіганням і реалізацією майна. При цьому, якщо виручена від реалізації піднятого майна сума не покриває всіх витрат і збитків підприємства з обслуговування річкових водних шляхів, власник майна зобов'язаний відшкодувати їх підприємству з обслуговування річкових водних шляхів.

3. Відмова від затонулого або піднятого майна не звільняє власника від обов'язку відшкодувати підприємству з обслуговування річкових водних шляхів його витрати і збитки у випадках, передбачених статтями 81 і 82 цього Закону і цією статтею.

Стаття 85. Випадково підняте майно

1. Випадково підняте майно, що затонуло, повинно бути здане підприємству з обслуговування річкових водних шляхів відповідно до законодавства.

РОЗДІЛ XI
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через 9 місяців з дня його опублікування, за виключенням статті 62, яка набирає чинності через 3 роки з дня його опублікування.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3-4, ст. 27):

статтю 64 викласти в такій редакції:

"Стаття 64. Берегові смуги водних шляхів

1. На судноплавних водних шляхах за межами населених пунктів для користування з метою проведення робіт, пов'язаних з судноплавством, встановлюються берегові смуги водних шляхів.

Користування береговою смугою водних шляхів підприємством, яке здійснює утримання річкових водних шляхів і навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства на річкових водних шляхах, здійснюється безоплатно..

2. Розмір берегової смуги водного шляху визначається шириною 20 метрів від краю води вглиб берега при середньо-багаторічному рівні води на вільних річках і нормальному рівні води на штучно створених внутрішніх водних шляхах. На березі, що має ухил більше 45 градусів, берегова смуга визначається від краю берега вглиб берега.

3. Порядок встановлення та використання берегових смуг водних шляхів визначаються Кабінетом Міністрів України.

4. Право користування береговою смугою водних шляхів не поширюється на особливо охоронювані природні території, території гідротехнічних споруд, земельні ділянки, на яких розміщені меліоративні споруди."

статтю 70 викласти у такій редакції:

"Стаття 70. Землі внутрішнього водного транспорту

До земель внутрішнього водного транспорту належать землі під:

а) територією портів (терміналів), причальними спорудами, операційними акваторіями причальних споруд і затонами з усіма технічними спорудами та устаткуванням, що обслуговують внутрішній водний транспорт;

б) пасажирськими вокзалами, павільйонами і причалами;

в) судновими ходами, судноплавними каналами, судноплавними, енергетичними і захисними гідротехнічними спорудами;

г) берегоукріплювальними спорудами й насадженнями;

ґ) вузлами зв'язку, радіоцентрами і радіостанціями;

д) будівлями, береговими навігаційними знаками та іншими спорудами для обслуговування водних шляхів, судноремонтними і суднобудівними заводами, ремонтно-експлуатаційними базами, майстернями, судноверфями, відстійно-ремонтними пунктами, складами, матеріально-технічними базами, інженерними мережами, службовими та культурно-побутовими будівлями, іншими об'єктами, що забезпечують роботу внутрішнього водного транспорту.";

у тексті Кодексу слова "річковий транспорт" у всіх відмінках замінити словами "внутрішній водний транспорт" у відповідному відмінку;

2) у Водному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 24, ст. 189):

доповнити частину першу статті 1 з урахуванням алфавітного порядку термінами такого змісту:

"брудний водяний баласт - баласт, що знаходиться у судновому танку, який після останнього перевезення у ньому нафти не був очищений";

"ізольований водяний баласт - водяний баласт, прийнятий в судновий танк, який повністю виділений від нафтової вантажної і нафтової паливної систем судна та призначений тільки для перевезення водяного баласту або водяного баласту і вантажів, які не є нафтою чи шкідливими речовинами";

"нафтові залишки (шлам) - витоки нафти та відходи від сепарації палива і мастила в машинних приміщеннях судна";

"суднове сміття - усі види продовольчих, побутових і експлуатаційних відходів (за виключенням свіжої риби та її залишків), які утворюються в процесі нормальної експлуатації судна і підлягають постійному чи періодичному видаленню;";

"суднова стічна вода - стоки та інші відходи з усіх типів туалетів, пісуарів і унітазів; стоки з медичних приміщень через розташовані в них раковини, ванні, шпігати усіх типів; стоки з приміщень, в яких утримуються живі тварини; інші стоки, якщо вони змішані з тими, що перелічені;"

"чистий водяний баласт - баласт, що знаходиться у судновому танку, який після останнього перевезення у ньому нафти був очищений;";

пункт 5 статті 8 викласти в такій редакції: "встановлення місцевих правил плавання для малих суден і суден для розваг та використання засобів для розваг на воді;";

пункт 10 статті 81 викласти в такій редакції: "встановлення місцевих правил плавання для малих суден та суден для розваг;";

у статті 14:

пункт 7 після слів "днопоглиблювальні роботи" доповнити словами "(за виключенням робіт з підтримання габаритів гідротехнічних споруд морських портів та шляхових робіт з підтримання габаритів суднового ходу на річкових водних шляхах)";

доповнити після пункту 14-1 статтю новим пунктом 14-2:

"14-2) затвердження правил експлуатації водних об'єктів і порядку встановлення режимів їх роботи;";

пункт 2 частини першої статті 16 викласти в редакції:

"2) розробка за участю заінтересованих органів виконавчої влади правил експлуатації водних об'єктів і порядку встановлення режимів їх роботи;";

у частинах першій та другій статті 47, частині сьомій статті 51 словосполучення "плавання на човнах" замінити словосполученням "плавання на малих суднах";

частину третю статті 48 доповнити абзацом дванадцятим такого змісту: "використання води водних об'єктів для плавання суден;". У зв'язку з цим абзац дванадцятий вважати абзацом тринадцятим;

у статті 66:

частину четверту викласти в редакції:

"Гідроенергетичні підприємства зобов'язані дотримуватися встановлених правилами експлуатації водних об'єктів режимів накопичення та спрацювання запасів води, режимів коливань рівня у верхньому і нижньому б'єфах та пропускання води через гідровузли, підтримувати рівень води, необхідний для збереження гарантованих габаритів суднового ходу, безперебійного судноплавства та пропуску суден через шлюзи, а також пропуск риби до місць нересту відповідно до проектів рибопропускних споруд.";

статтю 67 викласти в такій редакції:

"Стаття 67. Особливості користування водними об'єктами для потреб морського і внутрішнього водного транспорту

Річки, озера, водосховища, канали, інші водойми, а також внутрішні морські води та територіальне море є внутрішніми водними шляхами загального користування, за винятком випадків, коли відповідно до законодавства України їх використання з цією метою повністю чи частково заборонено.

Перелік внутрішніх морських і внутрішніх річкових водних шляхів, віднесених до категорії судноплавних, затверджується Кабінетом Міністрів України. Класифікацію цих внутрішніх водних шляхів здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту.

Скидання з торговельних суден нафтових залишків, лляльних вод, чистого та брудного водяного баласту, залишків вантажу і упаковки, будь-яких інших суднових відходів і сміття в територіальному морі та внутрішніх водах України заборонено.

Скидання суднових стічних вод дозволяється на внутрішніх водних шляхах без обмежень на ходу і під час стоянки суден за умови їх оброблення та знезараження в суднових установках, які відповідають вимогам, встановленим Міжнародною конвенцією по запобіганню забрудненню з суден 1973 року, зміненою Протоколом 1978 року до неї або європейським законодавством.

На внутрішніх водних шляхах забороняється скидання з суден ізольованого водяного баласту, якщо він прийнятий на судно поза межами басейну Чорного та Азовського морів, або не знешкоджений (знезаражений) у судновій установці, яка відповідає вимогам міжнародних договорів України.

Судна та плавучі споруди з метою запобігання забрудненню внутрішніх водних шляхів мають бути побудовані та оснащені обладнанням для накопичування та (або) утилізації забруднюючих речовин згідно технічних вимог для суден, встановлених законодавством та міжнародними договорами України у сфері судноплавства.

Користування водними об'єктами для плавання на малих суднах і суднах для розваг, використання засобів для розваг на воді дозволяється з дотриманням місцевих правил плавання для малих суден і суден для розваг та використання засобів для розваг на воді, що встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті.";

частину другу статті 76 викласти в такій редакції:

"Режими роботи цих систем встановлюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади на підставі правил експлуатації водних об'єктів і порядку встановлення режимів їх роботи з урахуванням екологічних вимог та інтересів всіх водокористувачів.

статтю 77 викласти у такій редакції:

"Порядок експлуатації водосховищ визначається правилами експлуатації водних об'єктів і порядку встановлення режимів їх роботи.";

статтю 79 доповнити новою частиною п'ятою такого змісту:

"Перелік великих і середніх річок разом з інформацією щодо їх класифікації складається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, у сфері управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, і розміщується на його офіційному сайті.".

У зв'язку з цим частину п'яту та шосту вважати відповідно частинами шостою та сьомою.

частину другу статті 86 після слів "зазначених робіт" доповнити словами "(за виключенням робіт з підтримання габаритів гідротехнічних споруд морських портів та шляхових робіт з підтримання габаритів суднового ходу на річкових водних шляхах)";

частину четверту статті 88 викласти у такій редакції: "Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського та внутрішнього водного транспорту.";

3) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122):

статті 114 - 116, 116-1, 116-2, 116-3, 117, 118 викласти в такій редакції:

"Стаття 114. Порушення правил по охороні порядку і безпеки плавання на морському і внутрішньому водному транспорті

Невиконання особами, які перебувають на борту морського або річкового судна, розпоряджень капітана або судноводія судна -

тягне за собою попередження.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Створення будь-якою особою перешкод капітану, або іншій особі суднового екіпажу у керуванні морським або річковим судном, або у забезпеченні безпечного плавання або охорони такого судна, або у забезпеченні безпеки людського життя -

тягне за собою накладення штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування капітанами (судноводіями) морськими або річковими суднами, не зареєстрованими у встановленому порядку, або з відключеним або несправним обладнанням для автоматичної ідентифікації судна, або з введеними до такого обладнання недостовірними даними -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування капітанами (судноводіями) морськими або річковими суднами з неукомплектованим екіпажем або з екіпажем, у членів якого відсутні належні кваліфікаційні документи, з порушенням правил завантаження, норм пасажиромісткості, обов'язкових вимог з охорони суден, обмежень по району та умовам плавання, або такими, що мають несправності, з якими заборонено їх експлуатацію, або на яких відсутні чинні суднові документи, або документи системи управління безпечною експлуатацією судна та запобіганням забрудненню судновласника та (або) судна -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною п'ятою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі одної тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення правил плавання на морських та річкових водних шляхах, порядку входу суден у порт, стоянки в порту і виходу їх з порту, правил охорони портових засобів, руху, маневрування і стоянки суден, буксирування складу суден, подачі звукових і світлових сигналів, несення суднових вогнів і знаків, правил, що забезпечують безпеку судна, екіпажу, а також пасажирів під час посадки на судна, стоянки і плавання судна і під час висадки з суден -

тягне за собою накладення штрафу на громадян в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною сьомою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - у розмірі одної тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування морським або річковим судном особою, яка не має права керування цим судном, або передача керування таким судном особі, яка не має права керування, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 115. Порушення правил користування морськими та річковими суднами

Пошкодження обладнання суден -

тягне за собою накладення штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Куріння у невстановлених місцях та інші порушення правил користування судом -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною третьою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 116. Порушення правил по охороні порядку і з безпеки плавання малих, спортивних суден і суден для розваг

Керування судноводіями малими, спортивними суднами і суднами для розваг, не зареєстрованими у встановленому порядку, або на які не нанесено ідентифікаційні номери, або на борту яких відсутні необхідні сигнальні або рятувальні засоби або чинні суднові документи, або з порушенням правил завантаження, норм пасажиромісткості, обмежень по району та умовам плавання -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян."

Перевищення судноводіями малих і спортивних суден та суден для розваг установленої швидкості руху, недодержання вимог навігаційних знаків, умисне зупинення або стоянка судна в заборонених місцях, порушення правил маневрування, подачі звукових сигналів, несення бортових вогнів і знаків порушення інших встановлених правил плавання -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною третьою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування малим, спортивним судном або судном для розваг особою, яка не має права керування цим судном, або передача керування таким судном особі, яка не має права керування, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 116-1. Порушення правил випуску судна в плавання або допуск до керування судном осіб, які не мають відповідного документа

Випуск (направлення) в плавання морського або річкового судна, не зареєстрованого у встановленому порядку, або з несправним обладнанням для автоматичної ідентифікації судна, або з неукомплектованим екіпажем, або з порушенням правил завантаження, норм пасажиромісткості, обов'язкових вимог з охорони суден, обмежень по району та умовам плавання, або таким, що має несправності, з якими заборонено його експлуатацію, або з відсутніми чинними судновими документами, а також допуск до керування судном або його механізмами і обладнанням осіб, які не мають відповідної кваліфікації, -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Випуск у плавання малих, спортивних суден та суден для розваг, не зареєстрованих у встановленому порядку, або таких, що не пройшли технічного огляду в установленому порядку, а також допуск до керування такими суднами осіб, які не мають права керування цими суднами, -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб, відповідальних за експлуатацію суден, у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною третьою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 116-2. Порушення правил, що забезпечують безпеку судноплавства на внутрішніх морських і річкових водних шляхах, в акваторії морського порту

Проведення без належного дозволу водолазних робіт у акваторії морського порту, на морських або річкових водних шляхах, а також недодержання правил подачі сигналів під час цих робіт -

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пошкодження гідротехнічних споруд, засобів навігаційного обладнання та зв'язку -

тягне за собою накладення штрафу на громадян в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Знищення, пошкодження, зривання, самовільна перестановка плавучих і берегових засобів навігаційного обладнання, зв'язку, сигналізації, інформаційних систем, порушення правил утримання, експлуатації і встановленого режиму роботи навігаційного обладнання на мостах, та гідротехнічних спорудах, самовільне розміщення плавучих споруд (стоянкових суден) на судновому ходу, самовільне встановлення на береговій смузі знаків, споруд, джерел звукових і світлових сигналів, що створюють перешкоди в розпізнанні навігаційних знаків і сигналів, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі п'ятнадцяті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Скидання за борт морського, річкового, малого, спортивного судна або судна для розваг на внутрішніх морських і річкових водних шляхах, в акваторії морського порту сміття та інших предметів -

тягне за собою накладення штрафу у розмірі п'яті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 116-3. Порушення правил реєстрації суден

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення органу реєстрації судна про будь-які зміни відомостей, що підлягають внесенню в установленому порядку до Суднової книги України, протягом двох тижнів з дня настання таких змін -

тягне за собою попередження громадян і накладення штрафу на посадових осіб - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян - у розмірі п'яті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ухилення від обов'язкової реєстрації судна в Судновій книзі України -

тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - у розмірі ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення органу реєстрації судна про будь-які зміни відомостей, що підлягають внесенню в установленому порядку до Державного суднового реєстру України, протягом двох тижнів з дня настання таких змін -

тягне за собою попередження громадян і накладення штрафу на посадових осіб - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною четвертою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ухилення від обов'язкової реєстрації судна в Державному судновому реєстрі України -

тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 117. Порушення правил користування малими, спортивними суднами та суднами для розваг

Створення будь-якою особою перешкод судноводію малого, спортивного судна або судна для розваг у керуванні судном, або у забезпеченні його безпечного плавання, або у забезпеченні безпеки людського життя -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Навчання керуванню малим, спортивним судном або судном для розваг особою, яка на це не має права -

тягне за собою попередження.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною третьою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 118. Порушення правил утримання баз (споруд) для стоянки малих суден

Порушення посадовими особами правил реєстрації та безпечної експлуатації баз (споруд) для стоянки малих суден -

тягне за собою накладення штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян."

Абзац другий частини першої статті 120 викласти в такій редакції:

"тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.";

частину третю статті 129 викласти у такій редакції:

"Допуск до керування морськими, річковими, малими, спортивними суднами або суднами для розваг осіб, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, відповідальних за експлуатацію суден, у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.";

у статті 130:

в абзаці першому частини п'ятої слова "Керування річковими або маломірними суднами" замінити словами "Керування морськими, річковими, малими, спортивними суднами або суднами для розваг", а слова "керують річковими або маломірними суднами" - словами "керують морськими, річковими, малими, спортивним суднами або суднами для розваг";

в абзаці першому частини шостої слова "керування річковими або маломірними суднами" замінити словами "керування морськими, річковими, малими, спортивними суднами або суднами для розваг";

доповнити статтю новою частиною такого змісту:

"Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами п'ятою або шостою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.";

абзац другий частини другої статті 133 викласти в такій редакції "тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і накладення штрафу на посадових осіб - у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.";

у статті 136:

в абзаці першому частини першої слова "плавучих засобів" замінити словом "суден";

в абзаці першому частини другої слово "плавучих" замінити словом "суден";

статтю 188-15 викласти в такій редакції:

"Стаття 188-15. Невиконання законних вимог посадових осіб органів морського і внутрішнього водного транспорту

Невиконання законних вимог посадових осіб органів морського і внутрішнього водного транспорту щодо усунення порушень законодавства з безпеки на морському та внутрішньому водному транспорті та державної реєстрації суден, надання їм неправдивої інформації, створення перешкод для виконання покладених на них обов'язків -

тягне за собою попередження громадян і накладення штрафу на посадових осіб - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.";

частину першу статті 218 після цифр "103-1 - 104-1" доповнити словами і цифрами "частинами першою і другою статті 116-3 та статтею 118";

статтю 225 викласти у такій редакції:

"Стаття 225. Органи морського і внутрішнього водного транспорту

Органи морського і внутрішнього водного транспорту розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил по охороні порядку і безпеки плавання на морському і внутрішньому водному транспорті, правил користування морськими та річковими суднами, правил по охороні порядку і з безпеки плавання малих, спортивних суден і суден для розваг, правил випуску судна в плавання або допуск до керування судном осіб, які не мають відповідного документа, правил, що забезпечують безпеку судноплавства на внутрішніх морських і річкових водних шляхах, в акваторії морського порту, правил реєстрації суден, правил користування малими, спортивними суднами та суднами для розваг, правил утримання баз (споруд) для стоянки малих суден, правил пожежної безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті, допуск до керування річковим або малим, спортивним судном та судном для розваг осіб, які перебувають у стані сп'яніння, передачу керування судном особі, яка перебуває у стані сп'яніння, керування річковими або малим, спортивним судном та судном для розваг судноводіями у стані сп'яніння, у тому числі вчинене особами, які не мають права керування плавучими засобами, ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння, порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів на морському і внутрішньому водному транспорті, перевезення ручної поклажі понад установлені норми на морському і річковому транспорті, безквитковий проїзд на суднах водного транспорту порушення правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на морському і внутрішньому водному транспорті, невиконання законних вимог посадових осіб органів морського і внутрішнього водного транспорту (статті 114, 115, 116, 116-1, 116-2, 116-3, 117, 118, частина перша статті 120, частина третя статті 129, частини п'ята і шоста статті 130, частина друга статті 133, частина перша статті 134, абзац десятий статті 135, статті 136 і 188-15 цього Кодексу).

Від імені органів морського і річкового транспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

за адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою, другою та третьою статті 114 - капітан судна, судноводій;

за адміністративні правопорушення, передбачені частиною п'ятою, шостою, сьомою, восьмою та дев'ятою статті 114, частиною другою статті 133 цього Кодексу, - керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті, та його заступники, капітан дільниці та його заступники, капітан морського порту та його заступники;

3) за адміністративні правопорушення, передбачені статтею 115 цього Кодексу, - капітан судна;

4) за адміністративні правопорушення, передбачені статтями 116, 116-1, 116-2, 117, 118, частиною третьою статті 129, частинами п'ятою і шостою статті 130 цього Кодексу, - керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті, та його заступники, капітан дільниці та його заступник, капітан морського порту та його заступники;

5) за адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 116-3 цього Кодексу, - керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті, та його заступники, керівник територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті, та його заступники;

6) за адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 116-3 цього Кодексу, - керівник центрального органу виконавчої влади, реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті, та його заступники, капітан дільниці та його заступники капітан морського порту та його заступники;

7) за адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 120 цього Кодексу, - керівник центрального органу виконавчої влади, реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті, та його заступники, капітан дільниці та його заступники, капітан морського порту, капітан судна;

8) за адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 134 та абзацом десятим статті 135 цього Кодексу, - начальник пристані і вокзалу, капітан судна;

9) за адміністративні правопорушення, передбачені статтею 136 цього Кодексу, - капітан морського порту та його заступники, начальник морського порту та його заступники, капітан дільниці та його заступники;

10) за адміністративні правопорушення, передбачені статтею 188-15 цього Кодексу, - керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті, та його заступники, керівник територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті, та його заступники, капітан дільниці та його заступники."

у статті 255:

абзац п'ятдесят шостий частини першої після слів "державні адміністратори" в дужках доповнити словами і цифрами "(стаття 116, частини третя та четверта статті 116-1, частина четверта статті 116-2, частини перша, друга та третя статті 116-3, статті 117 та 118,";

пункт 3 частини другої викласти в такій редакції:

"3) державний інспектор центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті (статті 116, 116-1, 116-2, 116-3, 117, стаття 118, частина третя статті 129, частини п'ята і шоста статті 130);".

Доповнити частину другу підпунктом 3-1 та 3-2 такого змісту:

"3-1) інспектор служби капітана морського порту, (частини п'ята, шоста, восьма та дев'ята статті 114, статті 115, 116-1, 116-2, частини четвертої, п'ятої, шостої статті 116-3, статті 117, 118);

3-2) інспектор дільниці центрального органу виконавчої влади що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті (частини п'ята, шоста, восьма та дев'ята статті 114, статті 116,116-1, 116-2, частини першої, другої, третьої статті 116-3, статті 117, 118);".

у статтях 260, 266, 267, 318 Кодексу слова "річкове і маломірне судно", а також слова "річкове або маломірне судно" у всіх відмінках замінити словом "судно";

частину другу статті 317 викласти у такій редакції:

"Постанова про позбавлення права керування суднами виконується керівником, капітаном дільниці, державним інспектором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті.";

у тексті Кодексу слова "річковий транспорт" у всіх відмінках замінити словами "внутрішній водний транспорт" у відповідному відмінку;

4) у Кодексі торговельного мореплавства України (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., NN 47-52, ст. 349):

частину другу статті 3 після слів "прямому водному сполученні," викласти у такій редакції: "інші акти, які є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.";

частину першу статті 10 викласти у такій редакції:

"Державний нагляд за торговельним мореплавством в Україні покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері торговельного мореплавства та безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті, якій здійснює, у тому числі, через капітана морського порту і службу капітана морського порту:

забезпечення дотримання і виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України у сферах морського і річкового транспорту, торговельного мореплавства, судноплавства на внутрішніх водних шляхах, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства;

державний нагляд за виконанням вимог міжнародних договорів України та інших актів законодавства у сфері торговельного мореплавства на українських (контроль державою прапора) і іноземних (контроль державою порту) суднах;

державний нагляд за забезпеченням безпеки мореплавства, зокрема, за станом морських шляхів, акваторій морських портів, об'єктів портової інфраструктури та навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, системами регулювання руху суден, лоцманським проведенням суден, дипломуванням моряків, охороною суден і портових засобів;

контроль за діяльністю визнаних організацій, яким відповідно до міжнародних договорів України у сфері торговельного мореплавства та цього Кодексу, надаються повноваження на здійснення технічного нагляду за українськими суднами;

розслідування і облік причин аварійних морських подій та інші функції, покладені на нього відповідно до законодавства.

у статті 12 частину другу викласти у такій редакції:

"Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері торговельного мореплавства та безпеки на морському та внутрішньому водному транспорті, погоджує відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства та для будівництва або виконання будь-яких робіт в зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів, а також надає пропозиції щодо знесення, перенесення або необхідності зміни будівель і споруд, що створюють перешкоди судноплавству або дії засобів навігаційного обладнання.";

частину третю виключити;

у частині четвертій слова "центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту" замінити словами "центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері торговельного мореплавства та безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті";

у статті 13:

а) абзаци другий та третій частини першої викласти в такій редакції:

"на морські судна і судна змішаного плавання - під час їх прямування як морськими шляхами, так і річковими водними шляхами, якщо спеціальним законодавством чи міжнародними договорами України не встановлено інше;

на судна внутрішнього плавання - під час їх прямування морськими шляхами, а також річковими водними шляхами під час здійснення перевезення із заходом в іноземний морський порт і у випадках, передбачених статтями 297 і 327 цього Кодексу.";

б) у частині четвертій слова "за участю морського транспорту" замінити словами "за участю морських суден";

у статті 15:

пункт 2 частини першої викласти в такій редакції:

"2) для несення спеціальної державної служби (нагляд за безпекою мореплавства, охорона промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо)";

доповнити статтю частинами п'ятою-дев'ятою такого змісту:

"Пасажирське судно в цьому Кодексі - це будь-яке судно, якому дозволено перевозити більше 12 пасажирів.

Мале судно в цьому Кодексі - це будь-яке судно з корпусом довжиною без керма та бушприту до 20 метрів (за винятком суден, на яких дозволено перевозити більше 12 пасажирів, суден, побудованих або обладнаних для буксирування, штовхання або ведення в зчалі суден, які не є малими, суден, що перевозять небезпечні вантажі, криголамів, поромів, плавучих кранів, суден допоміжного та технічного флоту, суднових шлюпок і плотів, а також суден для розваг і засобів розваги на воді).

Прогулянкове судно в цьому Кодексі - це судно, що не є пасажирським судном, призначене для спорту або відпочинку.

Судно змішаного плавання в цьому Кодексі - судно, призначене для експлуатації на річкових водних шляхах і придатне для обмеженої експлуатації на морських водних шляхах.

Судно внутрішнього плавання (річкове судно) - судно, яке за своїми технічними характеристиками придатне і в установленому порядку допущене до експлуатації виключно на річкових водних шляхах.";

статтю 22 викласти в такій редакції:

"Стаття 22. Класифікація суден. Технічний нагляд за суднами

Класифікація морських суден і суден змішаного плавання та технічний нагляд за ними здійснюються класифікаційним товариством, обраним судновласником.

Нагляд за виконанням на морських суднах та суднах змішаного плавання вимог, що встановлені міжнародними договорами України у сфері мореплавства (конвенційний нагляд), здійснюється визнаною організацією, обраною судновласником. Порядок визнання організацій з метою здійснення ними конвенційного нагляду, а також припинення такого визнання встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України.

На підставі двосторонніх договорів, які укладає з визнаною організацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту, ця організація уповноважується для видачі суднових свідоцтв міжнародного зразка, здійснення технічного огляду суден і надання інших послуг від імені держави прапора відповідно до міжнародних договорів України у сфері торговельного мореплавства.

Контроль за здійсненням визнаними організаціями конвенційного нагляду за українськими суднами здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері торговельного мореплавства та безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті.

Технічний нагляд за малими суднами здійснюється відповідно до Закону України "Про внутрішній водний транспорт".";

статтю 23 доповнити новою частинами другою та третьою такого змісту:

"Технічні вимоги для суден, що мають право плавання під Державним прапором України, розробляються за затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері морського транспорту на підставі міжнародних договорів України і європейського законодавства.

Пасажирські судна мають бути доступними для осіб з маломобільних груп населення.";

у підпунктах б) і в) частини першої статті 25 слова "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту" у відповідному відмінку замінити словами "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері торговельного мореплавства та безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті" у відповідному відмінку;

у статті 26:

частини першу та другу викласти в такій редакції:

"Українські морські та річкові судна, а також судна змішаного плавання, підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України.

Малі судна підлягають реєстрації у Судновій книзі України.";

частину шосту викласти в такій редакції:

"Порядок реєстрації суден у Державному судновому реєстрі України і Порядок реєстрації суден у Судновій книзі України встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах морського і внутрішнього водного транспорту.";

статтю 27 викласти у такій редакції:

"Стаття 27. Органи і умови реєстрації суден, припинення або тимчасового припинення реєстрації суден

Реєстрація морських суден і суден змішаного плавання у Державному судновому реєстрі України здійснюється капітаном морського порту. Реєстрація судна у Державному судновому реєстрі України засвідчується свідоцтвом про право плавання під Державним прапором України (судновий патент) або свідоцтвом про тимчасове право плавання під Державним прапором України, а також свідоцтвом про право власності на судно.

Перелік морських портів, капітани яких здійснюють реєстрацію суден, встановлює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері торговельного мореплавства та безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті.

Припинення реєстрації морського судна або судна змішаного плавання у Державному судновому реєстрі засвідчується свідоцтвом про тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру України або свідоцтвом про виключення судна з Державного суднового реєстру України.

Документи, передбачені частинами першою та третьою цієї статті видає капітан морського порту.

У разі виникнення змін, що викликають необхідність виправлення відомостей, внесених до Державного суднового реєстру України, капітан морського порту, що видав документи, видає нові документи та вносить відповідні зміни до Державного суднового реєстру України. При цьому документ, що підлягає заміні, повертається капітану морського порту.

Видача нових документів взамін втрачених здійснюється після опублікування за рахунок судновласника в засобах масової інформації оголошення про втрату цих документів та визнання їх недійсними.

Реєстрація або тимчасова реєстрація морського судна або судна змішаного плавання у Державному судновому реєстрі України, виключення або тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру України (припинення або тимчасове припинення реєстрації), внесення змін до Державного суднового реєстру України, видача нових документів взамін втрачених є платними послугами.

Заява на реєстрацію або тимчасову реєстрацію морського судна або судна змішаного плавання, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна та додані до неї документи подаються до капітана морського порту за вибором судновласника в один із таких способів:

а) особисто судновласником або уповноваженою на це особою;

б) надсилаються поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

У заяві окремо вказується спосіб, в якій заявник бажає отримати документи про реєстрацію або тимчасову реєстрацію судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна (поштою, особисто або через представника).

Копії документів, що додаються до заяви, повинні бути засвідчені нотаріусом або органами, які здійснювали їх оформлення та видачу. Копія документа, що посвідчує особу власника судна та підтверджує його громадянство, засвідчується його власником. До усіх документів, що складені іноземною мовою додається переклад державною мовою, засвідчений в установленому порядку. Разом із заявою подається також підписаний заявником опис документів, що додаються.

До заяви про реєстрацію морського судна або судна змішаного плавання додаються такі документи:

копії документів, що підтверджують право власності на судно, а також на двигун, якщо його придбано окремо;

копія обмірного свідоцтва (за наявності);

свідоцтво про тимчасове право плавання під Державним прапором України (якщо судно тимчасово зареєстровано у Державному судновому реєстрі);

документальне підтвердження втрати права плавання під державним прапором іншої держави або про скасування запису у реєстрі суден іншої держави (якщо судно було раніше зареєстроване органом реєстрації іншої держави);

копія документа, що посвідчує особу власника судна та підтверджує його громадянство;

фотографічні знімки судна у паперовому вигляді (загальний вигляд з правого та лівого борту);

копія документа, що підтверджує сплату збору за реєстрацію морського судна або судна змішаного плавання у Державному судновому реєстрі.

Для тимчасової реєстрації іноземного морського судна або судна змішаного плавання, що зафрахтовано на за договором на умовах бербоут-чартеру, до заяви також додаються:

копія договору фрахтування;

письмовий дозвіл власника судна на тимчасову реєстрацію в Україні;

письмовий дозвіл компетентного органу держави іноземної реєстрації судна на тимчасову реєстрацію в Україні;

письмовий дозвіл заставодержателя на тимчасову реєстрацію в Україні (якщо судно знаходиться під заставою).

До заяви про виключення або тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру додаються такі документи:

підтвердження необхідності виключення судна з Державного суднового реєстру України (у разі загибелі судна, або зникнення його безвісти, або визнання його непридатним для подальшої експлуатації);

свідоцтво про право плавання під Державним прапором України або свідоцтво про тимчасове право плавання під Державним прапором України;

свідоцтво про право власності на судно;

документ, що підтверджує відсутність заставних зобов'язань, пов'язаних із судном;

письмовий дозвіл заставодержателя на припинення реєстрації у Державному судновому реєстрі України (якщо судно знаходиться під заставою);

копія документа, що підтверджує сплату збору за виключення або тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру.

До заяви про внесення змін до Державного суднового реєстру України додаються:

письмове обґрунтування за підписом заявника та, у разі необхідності, документи, що підтверджують необхідність внесення змін до Державного суднового реєстру України;

документ, раніше виданий капітаном морського порту, якій підлягає заміні (у разі необхідності заміни);

копія документа, що підтверджує сплату збору за внесення змін до Державного суднового реєстру України.

До заяви про видачу нових документів взамін втрачених додаються:

примірник друкованого видання засобу масової інформації, в якому розміщено оголошення про втрату документів та визнання їх недійсними;

копія документа, що підтверджує сплату збору за видачу документів.

Прийняття заяви є обов'язком капітана морського порту. Під час прийняття заяви капітан морського порту зобов'язаний перевірити наявність необхідних документів. Дані, які містяться у документах, перевірці під час прийняття заяви не підлягають.

За умови дотримання судновласником вимог цього пункту, капітан морського порту зобов'язаний зареєструвати заяву датою її фактичного отримання. Доказом прийняття заяви є наявність на копії аркуша заяви відмітки (штампу) капітана морського порту, яким отримана заява, із зазначенням дати її отримання, або поштового повідомлення з відміткою про вручення капітану морського порту, у разі надсилання заяви поштою.

Відмова капітана морського порту прийняти заяву з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття забороняється.

У разі подання до капітану морського порту заяви, заповненої з порушенням вимог цієї статті, такий капітан морського порту зобов'язаний надати заявнику письмове повідомлення про відмову у прийнятті його заяви із зазначенням причин такої відмови протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

У разі отримання відмови капітана морського порту у прийнятті заяви, заявник має право:

подати нову заяву після усунення причин, у зв'язку з якими капітан морського порту відмовив в її прийнятті;

оскаржити рішення капітана морського порту у порядку, передбаченому законодавством.

За результатами розгляду заяви капітан морського порту:

1) здійснює реєстрацію або тимчасову реєстрацію морського судна або судна змішаного плавання, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна, вносить зміни до Державного суднового реєстру України, видає нових документів взамін втрачених, або

2) відмовляє у реєстрації або тимчасової реєстрації морського судна або судна змішаного плавання, припиненні або тимчасовому припиненні реєстрації судна, внесенні змін до Державного суднового реєстру України, видачі нових документів взамін втрачених.

10. Підставами для відмови у реєстрації або тимчасової реєстрації морського судна або судна змішаного плавання, припиненні або тимчасовому припиненні реєстрації судна, внесенні змін до Державного суднового реєстру України, видачі нових документів взамін втрачених є:

1) не подання усіх документів, зазначених у цій статті;

2) подання недостовірних документів;

3) невідповідність документів, що подано, вимогам закону.

11. Реєстрація або тимчасова реєстрація морського судна або судна змішаного плавання у Державному судновому реєстрі, виключення або тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру, внесення змін до Державного суднового реєстру України, видачу нових документів взамін втрачених здійснюються протягом п'яті робочих днів з дати прийняття відповідної заяви. Заявнику, якій бажає отримати документи поштою, ці документи відправляються не пізніше наступного робочого дня.

У разі відмови у реєстрації або тимчасової реєстрації морського судна або судна змішаного плавання у Державному судновому реєстрі, виключенні або тимчасовому виключенні судна з Державного суднового реєстру, внесенні змін до Державного суднового реєстру України, видачі нових документів взамін втрачених, капітан морського порту зобов'язаний надати заявнику відповідну письмову відповідь протягом п'яті робочих днів з дня отримання заяви.

Дані про судна, що зареєстровані або тимчасово зареєстровані у Державному судновому реєстрі, оприлюднюються у систематизованому вигляді на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері торговельного мореплавства та безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті.

Передача капітанами морських портів даних про судна для систематизації і оприлюднення здійснюється у порядку та в терміни, встановлені Порядком реєстрації суден у Державному судновому реєстрі України.

Інші умови реєстрації суден у Державному судновому реєстрі України і у Судновій книзі України встановлюються Законом України "Про внутрішній водний транспорт".";

у статті 28:

назву статті викласти в редакції:

"Стаття 28. Документи про реєстрацію судна";

частину першу доповнити абзацом такого змісту:

"Припинення реєстрації судна у Державному судновому реєстрі України засвідчується свідоцтвом про тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру України або свідоцтвом про виключення судна з Державного суднового реєстру України.";

частину третю статті 32 викласти в редакції "Право плавання під Державним прапором України має судно, яке є державною чи комунальною власністю або перебуває у власності фізичної особи - громадянина України, фізичної особи - підприємця, юридичної особи, зареєстрованих на території України, або судно, яке знаходиться у зазначених осіб на умовах договору бербоут-чартеру, крім суден, власниками яких є громадяни держави-агресора";

у частині першій статті 33 слова "та свідоцтва про одержання права плавання під цим прапором" замінити словами "та отримання суднового патенту або суднового білету";

у частині першій статті 34 слова "центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері транспорту" замінити словами "центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері торговельного мореплавства та безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті";

статтю 35 викласти в такій редакції:

"Стаття 35. Суднові документи

На українському самохідному морському судні повинні бути такі суднові документи:

свідоцтво про право власності на судно або його нотаріально засвідчена копія;

свідоцтво про право плавання під Державним прапором України (судновий патент);

класифікаційне свідоцтво;

обмірне свідоцтво - на судні довжиною 24 м і більше;

свідоцтво про мінімальний склад екіпажу;

пасажирське свідоцтво (для пасажирських суден);

суднова роль (список осіб суднового екіпажу);

список пасажирів, що перебувають на судні (за наявності);

судновий журнал;

машинний журнал (для суден з механічним двигуном);

санітарний журнал;

дозвіл на право користування судновою радіостанцією;

свідоцтво про вантажну марку, якщо судно використовується для цілей, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 15 цього Кодексу;

журнали та (або) інші документи, що стосуються суднових операцій зі шкідливими речовинами;

документи, що стосуються перевезення небезпечного вантажу (на судні, що перевозить такій вантаж).

Список пасажирів є обов'язковим для пасажирських суден з каютами для пасажирів на усю ніч. Санітарний журнал є обов'язковим для суден, на борту яких під час плавання може знаходитися більше 25 осіб.

На українському морському судні без екіпажу повинні бути:

свідоцтво про право власності, або його нотаріально засвідчена копія;

свідоцтво про право плавання під Державним прапором України (судновий патент);

класифікаційне свідоцтво;

обмірне свідоцтво - на судні, що здійснює перевезення вантажів.

Допускається не мати на судні без екіпажу суднових документів, якщо на його борту є металева пластинка з даними про реєстраційний номер судна, назву класифікаційного товариства, номер суднового свідоцтва та термін дії цього свідоцтва. Інформація, що вказана на металевій пластинці повинна відповідати інформації, що міститься в класифікаційному свідоцтві, і підтверджується штампом, який проставляється на пластинці класифікаційним товариством. Суднові документи у цьому випадку повинні зберігатися у власника судна.

Суднова роль, список пасажирів, судновий і машинний журнали (які можуть бути об'єднані) ведуться за формою і правилами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського транспорту, а на риболовних суднах - за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.

Реєстрація операцій зі шкідливими речовинами на суднах ведеться за правилами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського транспорту з урахуванням вимог міжнародних договорів України.

Санітарний журнал ведеться за формою і правилами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Судно, що здійснює закордонне плавання, повинно також мати документи, передбачені міжнародними договорами України.

Перелік документів малих, спортивних суден та суден для розваг встановлюється Законом України "Про внутрішній водний транспорт".";

статтю 37 виключити;

у статті 38:

частину першу після слова "капітаном" доповнити словом "морського";

частину другу статті викласти в такій редакції:

"Суднові документи, що передбачені міжнародними договорами України, видає визнана організація, яка уповноважена на це двостороннім договором, якій укладено з нею центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту.";

частину третю до існуючого тексту доповнити таким реченням: "Класифікаційне свідоцтво, обмірне свідоцтво, пасажирське свідоцтво, свідоцтво про вантажну марку для суден, які не здійснюють міжнародних рейсів, видаються класифікаційним товариством за вибором судновласника.";

частину четверту статті виключити;

у частині п'ятій слова "За видачу суднових документів, зазначених у статтях 35 і 37" замінити словами "За видачу свідоцтва про право плавання під Державним прапором України (суднового патенту), свідоцтва про право власності на судно, свідоцтва про мінімальний склад екіпажу, зазначених у статті 35";

статтю 51 викласти в редакції:

"Стаття 51. Вимоги до кваліфікації членів екіпажу

До зайняття посад капітана, командного складу та суднової команди суден допускаються особи, які мають кваліфікацію, підтверджену відповідними кваліфікаційними документами.

Рівень компетенції (кваліфікації) членів екіпажів суден, які здійснюють міжнародні рейси, повинен відповідати рівню, встановленому міжнародними договорами України.

Порядок оцінки компетентності (кваліфікації), видачі та підтвердження кваліфікаційних документів членів екіпажів морських суден, а також їх зразки установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського транспорту відповідно до міжнародних договорів і законів України.

Стандарти вищої і професійно-технічної освіти, а також державні освітні стандарти з конкретних професій капітанів і членів екіпажів морських суден розробляє орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, якій затверджує їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського транспорту.

Вилучення кваліфікаційних документів здійснюється на підставі рішення суду.";

статтю 57 викласти в редакції:

"Судновласник судна відповідно до правил, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, і центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства (для риболовного судна), а також міжнародних договорів України забезпечує:

1) укомплектування судна кваліфікованим екіпажем у необхідному складі, що підтверджується судновими документами і кваліфікаційними документами членів екіпажу;

2) наявність та ефективне функціонування на судні і у судновласника системи управління безпечною експлуатацією судна та запобіганням забрудненню;

3) безпечні умови і режим праці на судні;

4) охорону здоров'я членів екіпажу на борту судна і на березі, обладнання судна всіма необхідними для цього засобами і устаткуванням;

5) постачання продовольства і води в достатній кількості і належної якості;

6) належні суднові приміщення.

Мінімальні норми, що забезпечують власники торговельних суден, які не здійснюють міжнародних рейсів, не можуть бути нижче рівня, встановленого міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.";

частину третю статті 75 викласти в редакції:

"Капітан морського порту та служба капітана морського порту, яку він очолює, підпорядковуються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері торговельного мореплавства та безпеки на морському і річковому транспорті і діють на підставі положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах морського і річкового транспорту. Утримання капітана морського порту і служби капітана морського порту здійснюється за рахунок цільових портових зборів в порядку, установленому законодавством."

текст статті 77 викласти в такій редакції: "Капітан морського порту призначається на посаду і звільняється з посади центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері торговельного мореплавства та безпеки на морському і річковому транспорті..

у частині першій статті 78:

пункт 1 викласти в редакції:

"1) державний нагляд за дотриманням законодавства і правил мореплавства, а також міжнародних договорів України щодо мореплавства, в межах зони нагляду, на яку поширюються його повноваження, а також на суднах, які перебувають в акваторії морського порту";

пункт 3 викласти в редакції:

"3) реєстрація суден у Державному судновому реєстрі України, видача свідоцтва про право плавання під Державним прапором України (суднового патенту)";

пункт 5 викласти в редакції:

"5) огляд суден, перевірка суднових документів, дипломів і кваліфікаційних свідоцтв членів екіпажів, виконання експлуатаційних вимог морських суден";

доповнити новим пунктом 14 такого змісту:

"14) погодження рішень про відкриття і реєстрацію баз для стоянки малих суден на морських водних шляхах;". У зв'язку з цим пункт 14 вважати пунктом 15;

частину другу статті 79 викласти у такій редакції:

"Розпорядження капітана морського порту може бути скасовано центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері торговельного мореплавства та безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті, або адміністративним судом у порядку, встановленому законодавством.";

статтю 90 викласти в редакції:

"Стаття 90. Контроль за суднами в морському порту

Судна, що перебувають в акваторії морського порту, можуть бути піддані первісному огляду з метою перевірки наявності на борту чинних суднових документів, загального стану судна, включаючи його обладнання, ходовий місток, палуби, вантажну зону, машинні відділення, пристрій для передачі лоцмана, житлові та побутові приміщення, а також склад і кваліфікацію екіпажу. Під час первісного огляду також перевіряється усунення недоліків, які виявлені під час попередніх оглядів судна уповноваженими органами контролю, у тому числі, іноземними. На суднах, первісний огляд яких не проводиться, підлягає перевірці тільки наявність чинних суднових документів, а також документів, що стосуються складу і кваліфікації екіпажу.

За наявністю явних підстав вважати фактичний стан судна, його обладнання, умов праці і проживання екіпажу такими, що не відповідають судновим документам, району плавання, іншим умовам експлуатації судна, судно підлягає більш детальному огляду, включаючи перевірку виконання експлуатаційних вимог.

За наявністю виявлення під час первісного або більш детального огляду факторів небезпеки, які загрожують судну, життю і здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу, особа, уповноважена здійснювати контроль, повинна заборонити подальшу експлуатацію судна.

Про заборону експлуатації судна негайно повідомляється судновласнику або його морському агенту. Якщо така заборона стосується іноземного судна, інформація про це негайно надається дипломатичному представнику держави прапору цього судна, а також іншим причетним особам у порядку, встановленому міжнародними договорами України.

Витрати, пов'язані зі здійсненням прав особою, уповноваженою здійснювати контроль, передбачених частинами другою та третьою цієї статті, покладаються на судновласника.

При здійсненні будь-яких заходів з контролю суден в морському порту особи, уповноважені здійснювати контроль, повинні докласти усіх можливих зусиль з метою уникнення невиправданої затримки або відстрочки відходу судна з морського порту. Судно має право на компенсацію будь-яких втрат або збитків, понесених у зв'язку з невиправданою затримкою або відстрочкою відходу.

Періодичність первісних оглядів, порядок визначення суден, які підлягають такому огляду, порядок проведення первісних, більш детальних та інших видів оглядів, передачі, отримання і використання інформації щодо контролю суден, а також перелік осіб, уповноважених здійснювати контроль, встановлюються Правилами контролю морських суден, які розробляються відповідно до міжнародних договорів України та європейського законодавства і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту.

Особливості здійснення оглядів річкових суден та суден змішаного плавання встановлюються Законом України "Про внутрішній водний транспорт".";

статтю 91 викласти в редакції:

"Стаття 91. Заборона входу судна в морський порт та виходу судна з морського порту

Кожне судно зобов'язане до входу і виходу з морського порту одержати на це дозвіл капітана морського порту.

Капітан морського порту повинен заборонити судну вхід до акваторії морського порту, включаючи якірні стоянки, у разі наявності інформації, отриманої від уповноваженого іноземного органу контролю суден державою порту або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері торговельного мореплавства та безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті, про пов'язану з цим судном загрозу безпеці плавання, або здоров'ю людей, або заподіяння шкоди навколишньому середовищу. Порядок формування, надання та використання такої інформації встановлюються Правилами контролю морських суден відповідно до європейського законодавства.

Капітан морського порту повинен відмовити у видачі дозволу на вихід з порту в разі:

а) виявлення під час огляду судна непридатності судна до плавання, порушення встановлених законодавством та міжнародними договорами України вимог щодо його завантаження, постачання, комплектування екіпажу, умов праці і життя членів екіпажу і наявності інших недоліків, що становлять загрозу безпеці плавання або здоров'ю людей, які перебувають на судні, або загрозу заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу;

б) відсутності на судні обов'язкових для нього чинних суднових документів;

в) несплати встановлених зборів, штрафів та інших платежів;

г) рішення уповноважених законодавством державних органів (центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері торговельного мореплавства та безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті, органів доходів і зборів, санітарно-карантинної служби, органів рибоохорони, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, та прикордонної служби).

Порядок надання капітаном морського порту суднам дозволу на вхід і вихід з морського порту та оформлення приходу і відходу суден в морському порту, встановлюється Правилами контролю морських суден.

Капітан морського порту може затримати судно на підставах, зазначених у частині третій цієї статті, до усунення виявлених за результатами контролю недоліків або до моменту сплати належних зборів, штрафів чи інших платежів.

Якщо недоліки не можуть бути усунуті на місці, судну надається можливість пройти на найближчу судноремонтну верф.

Про затримку судна негайно повідомляється судновласнику або його морському агенту.

Витрати, пов'язані зі здійсненням капітаном морського порту прав, передбачених цією статтею, покладаються на судновласника.

Особливості надання дозволу та заборони капітаном морського порту на вихід річкових суден та суден змішаного плавання з морського порту встановлюються Законом України "Про внутрішній водний транспорт".";

текст статті 131 викласти в редакції: "Перевезення між портами України здійснюються суднами, що плавають під Державним прапором України, а також суднами, що плавають під іноземним прапором, крім суден, власниками яких є громадяни держави-агресора.";

статтю 132 виключити;

у тексті Кодексу слова "річковий транспорт", "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті" у всіх відмінках замінити словами "внутрішній водний транспорт", "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері торговельного мореплавства та безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті" у відповідному відмінку;

5) у Законі України "Про транспорт" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 51, ст. 446; 2007 р., N 33, ст. 440):

у статті 16-3:

- абзац другий після слів "веде облік," доповнити комою та словами ", бере участь у розслідуванні";

- у абзаці дванадцятому слова "утримання та експлуатації баз (споруд) для стоянки маломірних суден" виключити;

- абзац чотирнадцятий викласти у такій редакції: "реєструє річкові судна (крім риболовних суден) в Державному судновому реєстрі України з видачею свідоцтва про право плавання під Державним Прапором України (судновий патент) і видає свідоцтва про виключення відповідних суден з Державного суднового реєстру України у порядку, визначеному законодавством;;

- абзац двадцятий викласти у такій редакції: "погоджує місцеві правила плавання для малих суден і суден для розваг та використання засобів для розваг на воді";

- абзац двадцять другий викласти у такій редакції:

"здійснює керівництво капітаном морського порту та службою капітана морського порту, яку він очолює";

- абзац тридцятий викласти у такій редакції:

"реєструє лінії закордонного плавання, судноплавні лінії та розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті";

- абзац тридцять третій викласти у такій редакції:

"контролює здійснення визнаними організаціями конвенційного нагляду і компетентними органами з огляду суден технічного нагляду за виконанням на морських, річкових суднах та суднах змішаного плавання вимог, що встановлені міжнародними договорами України або європейським законодавством у сфері внутрішнього водного транспорту";

статтю 26 виключити;

статтю 27 викласти у такій редакції:

"Стаття 27. Внутрішній водний транспорт і його склад

До складу внутрішнього водного транспорту входять судна, підприємства, установи та організації, що здійснюють та забезпечують перевезення переважно внутрішніми річковими водними шляхами вантажів, пасажирів, багажу і пошти, надають інші послуги з використанням річкових суден та суден змішаного плавання, здійснюють навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства, а також малі судна та бази для їх стоянки на річкових водних шляхах.";

статтю 29 виключити;

у тексті Закону слова "річковий транспорт" у всіх відмінках замінити словами "внутрішній водний транспорт" у відповідному відмінку;

у тексті Закону слова "маломірне судно", "мале/маломірне судно", "маломірне (мале) судно" у всіх відмінках замінити словами "мале судно" у відповідному відмінку; слова "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті" у всіх відмінках замінити словами "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері торговельного мореплавства та безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті" у відповідному відмінку;

6) у Законі України "Про морські порти України" (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., N7, ст.65):

доповнити статтю 2 частиною четвертою такого змісту:

"4. До перевезень, що здійснюються за участю внутрішнього водного транспорту, правила цього Закону застосовуються з урахуванням Закону України "Про внутрішній водний транспорт".";

частину 2 статті 14 викласти в редакції:

"2. Державний нагляд за мореплавством у морському порту здійснюється капітаном морського порту, який очолює службу капітана морського порту. Служба капітана морського порту не входить до складу адміністрації морських портів України."

пункт 7 частини другої статті 17 після слів "природного середовища" доповнити словами ", порядок приймання з суден усіх видів суднових відходів та залишків вантажу";

частину 1 статті 19 після слів "обслуговування суден," доповнити словами: "у тому числі, приймання з суден усіх видів суднових відходів та залишків вантажу,";

доповнити перше речення частини 1 статті 22 комою та словами ", з урахуванням особливостей справляння, встановленими Законом України "Про внутрішній водний транспорт"";

у тексті Закону слова "річковий транспорт" і слова "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті" у всіх відмінках замінити словами "внутрішній водний транспорт" і словами "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері торговельного мореплавства та безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті" у відповідному відмінку;

7) у Законі України "Про приватизацію державного майна" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 17, ст. 122; 2008 р., N 27-28, ст. 253; із змінами, внесеними законами України від 13 січня 2012 року N 4336-VI та від 23 лютого 2012 року N 4442-VI):

викласти абзац шістнадцятий пункту "г" частини другої статті 5 у такій редакції: "акваторії морських портів, операційні акваторії причальних споруд, судноплавні канали, судноплавні, причальні та інші гідротехнічні споруди, об'єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші об'єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських і річкових водних шляхів, системи управління рухом суден, морські і річкові інформаційні системи, навчальні та гідрографічні судна, майно органів державного нагляду і контролю за мореплавством і судноплавством на річкових водних шляхах;";

8) доповнити абзац п'ятий частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної ради України, 1992, N30, ст. 416) після слів "морських портів" словами "причальних споруд на річкових водних шляхах";

9) у Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2011, N 34, ст. 343):

пункт 5 частини 1 статті 2 доповнити після слова "виробничих" словом "транспортних";

частину першу статті 12 після слів "Чорного та Азовського морів" доповнити словами "берегової смуги річкових водних шляхів", далі за текстом;

друге речення частини другої статті 31 після слів "радіаційної безпеки" доповнити словами і комою: "а при будівництві об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури - також експерти з питань транспорту,";

10) у Законі України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 17, ст. 155; 2013 р., N 43, ст. 616; 2014 р., N 6-7, ст. 80) абзац тридцять четвертий статті 9 та абзац двадцять третій частини першої статті 10 після слів "днопоглиблювальні роботи," доповнити словами "(за виключенням шляхових робіт з підтримання гарантованих габаритів суднового ходу на річкових водних шляхах)";

11) пункт 16 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради, 2011, N 47, ст. 532, 2012, N 17, ст. 155, 2012, N 23, ст. 238, 2013, N 2, ст. ст. 4 та 10, 2013 N 8, ст. 75, 2013, N 14, ст. 92, 2013, N 15 ст. ст. 104, 105 та 116, 2013, N 41, ст. 550, 2014, N 23, ст. 873, 2015, N 21, ст. 133) після слів "днопоглиблювальні роботи," доповнити словами "(за виключенням шляхових робіт з підтримання гарантованих габаритів суднового ходу на річкових водних шляхах)";

12) у Законі України "Про електроенергетику" (Відомості Верховної Ради України, 1998, N 1, ст. 1):

доповнити новою статтею 17-4 такого змісту:

"Стаття 17-4. Загальні принципи встановлення тарифів на енергію, вироблену гідроелектростанціями

Регулювання тарифів на електричну енергію, вироблену на гідроелектростанціях, здійснюється з урахуванням обсягів фінансування на утримання, ремонт, реконструкцію, охорону та використання для пропуску суден судноплавних гідротехнічних споруд, що входять до складу гідроелектротехнічних споруд.";

у статті 19-1:

частину другу доповнити комою та текстом такого змісту: ", або підприємством з обслуговування річкових водних шляхів (щодо території судноплавних гідротехнічних споруд);

частину третю доповнити комою та текстом такого змісту: "або підприємством з обслуговування річкових водних шляхів (щодо території судноплавних гідротехнічних споруд);

частину п'яту після слів "гідроелектротехнічних споруд," доповнити текстом такого змісту: "включаючи судноплавні гідротехнічні споруди,";

13) у Законі України "Про страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1996, N 18, ст. 78):

у статті 7:

в пункті 10 слова "водного транспорту" замінити словами "морського і внутрішнього водного транспорту";

пункт 32 доповнити словами "та судновласника річкових суден";

14) у Законі України "Про транзит вантажів" (Відомості Верховної Ради України, 1999, N 51, ст. 446):

у преамбулі слово "річковим" замінити на словами "внутрішнім водним";

в частинах п'ятій та шостій статті 6 слово "річковим" замінити словами "внутрішнім водним".

15) у абзаці сьомому частини першої статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2004, N 52, ст. 562) слово "річкового" замінити на слова "внутрішнього водного";

16) у Законі України "Про перевезення небезпечних вантажів" (Відомості Верховної Ради України, 2000, N 28, ст. 222):

у преамбулі слово "річковим" замінити на слова "внутрішнім водним";

у назві та в частині другій статті 14 слова "забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті" замінити словами "реалізує державну політику у сфері торговельного мореплавства та безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті";

17) у Законі України "Про природні монополії" (Відомості Верховної Ради України, 2000, N 30, ст. 238):

доповнити частину першу статті 5 новим абзацом такого змісту:

"користування річковими внутрішніми водними шляхами і судноплавними гідротехнічними спорудами, що забезпечують пропуск суден на цих шляхах;"

у абзаці четвертому частини першої статті 6 слово "річковим" замінити на слова "внутрішнім водним";

18) у Законі України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, N 21, ст. 252):

у частині четвертій статті 28 слово "річковий" замінити словами "внутрішній водний";

у частині другій статті 38-1 слово "річкового" замінити на слова "внутрішнього водного";

19) у пунктах 14.2.1 і 14.2.2 статті 14 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" (Відомості Верховної Ради України, 2004, N49, ст. 527) слово "річковим" замінити на слова "внутрішнім водним";

20) у пункті третьому частини першої статті 30 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 1992, N27, ст. 385) слово "річкового" замінити на слова "внутрішнього водного".

21) доповнити частину першу статті 20 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N N 20, 21, ст. 190; 2010 р., N 10, ст. 107; 2014 р., N 14, ст. 248) після пункту 7 новими пунктами такого змісту:

"8) розробляє та, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері торговельного мореплавства та безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті, затверджує місцеві правила плавання для малих суден і суден для розваг та використання засобів для розваг на воді;

9) погоджує проведення спортивних та інших масових заходів на воді;

10) у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту:

- здійснює реєстрацію суден у Судновій книзі України з видачею відповідних суднових документів;

- відкриває бази для стоянки малих суден та здійснює їх реєстрацію;

- проводить перевірку кваліфікації судноводіїв малих суден і суден для розваг та видає відповідні посвідчення;

- здійснює реєстрацію виданих посвідчень та веде електронний реєстр виданих посвідчень;

- контролює виконання місцевих правил плавання для малих суден і суден для розваг та використання засобів для розваг на воді, а також Правил утримання та експлуатації баз для стоянки малих суден;

- проводить перевірку суднових документів та посвідчень судноводіїв малих суден і суден для розваг.";

22) частину другу статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2007, N 29, ст. 389) після слів "в галузі цивільної авіації" доповнити словами "та торговельного мореплавства".

3. У частині внесення змін до структури центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті Закон вступає в силу з 1 січня 2019 року.

4. Створення підприємства з обслуговування річкових водних шляхів може здійснюватися шляхом реорганізації державних підприємств, яким на день набрання чинності цим Законом передано майно, яке входить, відповідно до цього Закону, до складу стратегічних об'єктів інфраструктури.

5. Тимчасово, до початку здійснення повноважень національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, її функції та повноваження, визначені цим Законом, виконує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту.

6. Усі документи, на підставі яких здійснюється будівництво об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, видані до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення будівництва об'єкта.

Усі раніше видані суднові документи, кваліфікаційні документи капітанів, судноводіїв та членів екіпажів морських і річкових суден, судноводіїв маломірних (малих) та інших суден вважаються чинними до закінчення терміну їх дії.

7. Кабінету Міністрів України протягом 9 місяців з дня опублікування цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію цього Закону;

забезпечити проведення інвентаризації майна державних підприємств внутрішнього водного транспорту з визначенням переліку стратегічних об'єктів інфраструктури;

забезпечити проведення реорганізації державних підприємств внутрішнього водного транспорту;

організувати заходи із збору інформації щодо гідротехнічних споруд приватної форми власності та земель водного фонду, відведених для будівництва об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту.

8. У частині справляння і використання річкового збору Закон діє до визначення у законах України джерел надходження та спрямування коштів Державного бюджету України на фінансування робіт, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням стратегічних об'єктів інфраструктури (за винятком судноплавних гідротехнічних споруд); робіт з підтримання гарантованих габаритів суднового ходу на річкових водних шляхах, з утримання річкових водних шляхів; робіт з навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства на річкових водних шляхах; утримання та забезпеченням діяльності підприємства з обслуговування річкових водних шляхів і річкової інформаційної служби.

 

Голова Верховної Ради
України

 

Опрос