Идет загрузка документа (190 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внутреннем водном транспорте

Проект закона Украины от 04.08.2015 № 2475а
Дата рассмотрения: 04.08.2015 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внутрішній водний транспорт

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності внутрішнього водного транспорту.

РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1) аварійна подія - подія, що сталася під час експлуатації судна чи у зв'язку з нею, призвела до людських жертв або заподіяння шкоди здоров'ю людей, загибелі, затоплення, пошкодження судна або втрати його судноплавного стану, пошкодження гідротехнічних споруд річкових водних шляхів, забруднення навколишнього природного середовища;

2) адміністрація внутрішніх водних шляхів України - юридична особа державної форми власності, утворена з метою забезпечення функціонування річкових водних шляхів, утримання та використання об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту державної форми власності, річкової інформаційної служби, виконання інших покладених на неї відповідно до законодавства завдань, метою яких не є отримання прибутку;

3) багаж - речі пасажира, що здаються перевізнику для зберігання і перевезення у пункт призначення;

4) база для стоянки малих суден - спеціально обладнаний майновий комплекс суб'єкта господарювання, який серед іншого надає послуги з безпечного зберігання малих суден, за винятком баз та інших пунктів базування суден рибної промисловості;

5) буксируваний склад суден - будь-яке з'єднання, що складається з одного або декількох суден, які буксируються одним або декількома моторними суднами (буксирами);

6) веслове судно - судно, для руху якого використовується м'язова сила веслярів;

7) внутрішній водний транспорт - галузь транспорту, до якої належать судна, підприємства та організації, що здійснюють та забезпечують перевезення річковими водними шляхами вантажів, пасажирів, багажу і пошти та надають інші послуги з використанням річкових суден та суден змішаного плавання, а також малі судна та бази для їх стоянки на річкових водних шляхах;

8) вихід в рейс - відправлення судна (складу суден) від причальної споруди або з якірної стоянки у плавання;

9) габарити суднового ходу - глибина, ширина, надводна висота та радіус закруглення суднового ходу;

10) гарантовані габарити суднового ходу - установлені відповідно до законодавства найменші габарити суднового ходу при проектному рівні води;

11) гідротехнічні споруди річкових водних шляхів - інженерно-технічні споруди (причали, пристані, пірси, інші види причальних споруд, дамби, моли, хвилеломи, інші види берегозахисних споруд, підводні споруди штучного та природного походження), призначені для забезпечення безпечного плавання, маневрування, стоянки, будування, ремонту, обслуговування та огляду суден, для захисту берегової смуги водних шляхів, операційної акваторії причалу (причалів), використання водних ресурсів та запобігання шкідливій дії вод;

12) дільниця річкових водних шляхів - визначена відповідно до цього Закону зона відповідальності капітана дільниці;

13) експлуатуюча організація - суб'єкт господарювання, який здійснює експлуатацію гідротехнічної споруди і відповідає за її технічний стан, незалежно від того, чи є він власником такої споруди, чи експлуатує її на договірних засадах;

14) закордонне плавання - плавання, під час якого судно перетинає державний кордон України або знаходиться поза його межами;

15) засоби розваги на воді - плавучі пристрої (зокрема, водні велосипеди і лижі, санки, дошки для серфінгу з вітрилом чи приводом, банани, шайби та подібні їм плавучі пристрої), які побудовані або призначені для ковзання по водній поверхні або виконання спортивних фігур;

16) зчалена група - група суден, що з'єднані бортом до борту, та жодне з яких не знаходиться попереду моторного судна, яке забезпечує рух групи;

17) каботажне плавання - плавання внутрішніми морськими і річковими водними шляхами України, під час якого судно не перетинає державний кордон України;

18) каботажний рейс - рейс судна між портами (місцями призначення) без перетинання державного кордону;

19) капітан дільниці - посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, яка здійснює функції державного нагляду за безпекою судноплавства на окремій визначеній ділянці річкових водних шляхів;

20) мале судно - будь-яке судно з корпусом довжиною без урахування керма та бушприту до 20 метрів (за винятком суден, на яких дозволено перевозити більше 12 пасажирів, суден, побудованих або обладнаних для буксирування, штовхання або ведення в зчалі суден, які не є малими, суден, що перевозять вантажі, криголамів, поромів, плавучих кранів, суден допоміжного та технічного флоту, суднових шлюпок і плотів, а також суден для розваг і засобів розваги на воді);

21) міжнародний рейс - рейс, у якому судно заходить до порту (терміналу, місця призначення) за межами держави, під прапором якої плаває судно;

22) моторне судно - будь-яке судно, яке для руху використовує власну силову установку;

23) навігаційне обладнання - наземні і плавучі споруди, конструкції і будови, оснащені спеціальними технічними засобами і призначені для орієнтування суден, огородження каналів та суднових ходів з метою забезпечення безпечного плавання суден на річкових водних шляхах;

24) навігаційний період - частина року, упродовж якої здійснюється судноплавство на річкових водних шляхах;

25) об'єкти інфраструктури - рухомі та нерухомі об'єкти, що входять до складу внутрішнього водного транспорту;

26) операційна акваторія причальних споруд - гідротехнічна споруда або комплекс споруд, призначена для безпечного підходу суден до причалу та відходу від причалів, маневрування суден під час здійснення швартових операцій, маневрування суден між причалами та стоянки суден;

27) пасажирське судно - судно, побудоване та обладнане для перевезення більше 12 пасажирів;

28) перевізник - суб'єкт господарювання, який здійснює перевезення вантажів, пасажирів та їх майна, багажу, пошти внутрішнім водним транспортом;

29) підхідний канал - гідротехнічна споруда, призначена для безпечного підходу суден до причальних споруд та шлюзів;

30) плавуча споруда (стоянкове судно) - будь-яка несамохідна споруда, що побудована для стаціонарного використання на плаву (в тому числі, плавучі причали, пристані, понтони, дебаркадери, майстерні, доки, готелі, заклади харчування і розваг) і, як правило, не призначена для руху на річкових водних шляхах;

31) плавучий засіб - будь-який засіб з механічними установками, призначений для проведення робіт на річкових водних шляхах (елеватор, плавучий кран, копр, судно технічного флоту, призначене для проведення днопоглиблювальних робіт і (або) обслуговування суднового ходу);

32) причальна споруда - гідротехнічна споруда або комплекс споруд, яка має швартовні та відбійні пристрої і призначена для стоянки, обслуговування та ремонту суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт;

33) проектний рівень води - розрахунковий низький судноплавний рівень води;

34) річкова інформаційна служба - служба, яка надає гармонізовані інформаційні послуги, що сприяють безпечному та ефективному функціонуванню внутрішнього водного транспорту;

35) річкові водні шляхи - частина внутрішніх водних шляхів загального користування (крім внутрішніх морських вод та територіального моря), що віднесена в установленому порядку до категорії судноплавних;

36) річковий порт (термінал) - суб'єкт господарювання будь-якої форми власності, який на законних підставах використовує об'єкти інфраструктури внутрішнього водного транспорту для стоянки і обслуговування суден на річкових водних шляхах, обслуговування пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності;

37) риболовне судно - судно, що використовується на комерційній основі для промислу риби, інших водних живих ресурсів;

38) судно для розваг (водний мотоцикл) - самохідне судно, яке побудовано або призначене для ковзання по водній поверхні або виконання спортивних фігур;

39) склад суден, які штовхаються - жорстке з'єднання суден, з яких принаймні одне розміщується попереду моторного судна (товкача), яке забезпечує рух складу;

40) склад суден - буксируваний склад суден, склад суден, що штовхаються або зчалена група суден;

41) спортивне судно - судно, яке відповідає вимогам спеціальних правил побудови та безпеки експлуатації, має свідоцтво спортивного судна, використовується виключно у спортивній діяльності, обслуговується під час плавання спеціально підготовленими особами (екіпажем);

42) стратегічні об'єкти інфраструктури - судноплавні канали (за виключенням підхідних каналів до операційних акваторій причальних споруд), судноплавні гідротехнічні споруди, інші гідротехнічні споруди (за виключенням причальних споруд), засоби навігаційного обладнання та гідрографічного забезпечення судноплавства, об'єкти річкової інформаційної служби;

43) судно - самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що використовується:

- для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого водного промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на воді, буксирування, штовхання або ведення у зчалі інших суден та плавучих об'єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло;

- для несення спеціальної державної служби (нагляду за безпекою судноплавства, охорони промислів, санітарної і карантинної служб, захисту водних об'єктів від забруднення);

- для наукових, навчальних і культурних цілей;

- для спорту;

44) судно внутрішнього плавання (річкове судно) - судно, яке за своїми технічними характеристиками придатне і в установленому порядку допущене до експлуатації виключно на річкових водних шляхах;

45) судно змішаного плавання - судно, призначене для експлуатації на річкових водних шляхах і придатне для обмеженої експлуатації на морських водних шляхах;

46) судновий хід (фарватер) - безпечний у навігаційному відношенні прохід по річковому водному шляху, оснащений засобами навігаційного обладнання і позначений на карті;

47) судновласник - юридична або фізична особа, що експлуатує судно від свого імені незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує його на інших законних підставах;

48) судноплавна гідротехнічна споруда - судноплавні шлюзи з низовими та верховими підхідними каналами, дамбами, напрямними і причальними спорудами, аванпортом;

49) судноплавна лінія - регулярне перевезення вантажів або пасажирів між визначеними портами (терміналами) або місцями навантаження (розвантаження) на якірних стоянках відповідно до заздалегідь оголошеного розкладу перевезень;

50) судноплавний канал - гідротехнічна споруда, природний або штучний водний шлях для безпечного підходу суден до портів, для проходу суден або для сполучення окремих водних басейнів;

51) судноплавний шлюз (шлюз) - напірна гідротехнічна споруда, призначена для переміщення суден з одного б'єфа в другий;

52) судноплавство - діяльність, пов'язана з використанням суден на річкових водних шляхах;

53) територія річкового порту (термінала) - земельні ділянки (їх частини) на землях внутрішнього водного транспорту та водного фонду, а також штучно створені (намиті, насипані, створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій) площі, які використовуються річковим портом (терміналом) на законних підставах для стоянки і обслуговування суден, обслуговування пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності;

54) шляхові роботи - промірні, днопоглиблювальні, виправні роботи, тралення, роботи з очищення дна, вишукувальні роботи, які проводяться для забезпечення безпеки судноплавства, роботи з утримання та сезонної заміни навігаційного обладнання на річкових водних шляхах.

Стаття 2. Законодавство про внутрішній водний транспорт

Відносини у сфері внутрішнього водного транспорту регулюються цим Законом, Водним кодексом України, Законом України "Про транспорт" та іншими актами законодавства.

Відносини з питань здійснення судноплавства, не врегульовані цим Законом, регулюються міжнародними договорами України, Кодексом торговельного мореплавства України, Законом "Про морські порти" та іншими законами України.

Стаття 3. Сфера застосування Закону

1. Цей Закон регулює відносини у сфері діяльності внутрішнього водного транспорту, використання суден, річкових водних шляхів та їх берегових смуг для судноплавства, визначає правової режим об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту.

2. Цей Закон не поширюється на пункти базування і судна, що входять до складу Збройних сил України та інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, місця базування і судна флоту рибної промисловості.

РОЗДІЛ II
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ВНУТРІШНЬОГО ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ

Стаття 4. Мета та напрями державного регулювання у сфері внутрішнього водного транспорту

Державне регулювання у сфері внутрішнього водного транспорту здійснюється з метою реалізації єдиної економічної, інвестиційної, науково-технічної та соціальної політики за такими напрямами:

пріоритетність потреб внутрішнього водного транспорту у використанні водних об'єктів загального користування;

сприяння розвиткові на конкурентних засадах ринку послуг у відповідній сфері;

здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням вимог законодавства у відповідній сфері;

нормативно-правове забезпечення діяльності внутрішнього водного транспорту;

управління державним майном;

здійснення державної реєстрації суден;

проведення стандартизації та сертифікації діяльності у сфері внутрішнього водного транспорту;

здійснення технічного, класифікаційного нагляду за суднами;

здійснення технічного нагляду за станом гідротехнічних споруд та проведенням шляхових робіт;

здійснення державного нагляду за забезпеченням безпеки судноплавства, екологічної безпеки, охорони портових споруд і суден;

створення та розвиток берегової інфраструктури внутрішнього водного транспорту;

організація перевезень пасажирів і багажу внутрішнім водним транспортом і здійснення контролю за такими перевезеннями;

реалізація тарифної, інноваційної та інвестиційної політики;

забезпечення захисту прав споживачів послуг, що надаються на внутрішньому водному транспорті;

організація міжнародного співробітництва.

Стаття 5. Органи державного регулювання у сфері внутрішнього водного транспорту

1. Державне регулювання діяльності у сфері внутрішнього водного транспорту здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

2. Кабінет Міністрів України:

затверджує Перелік внутрішніх річкових водних шляхів, віднесених до категорії судноплавних;

затверджує Стратегію розвитку внутрішнього водного транспорту;

визначає послуги, що надаються на внутрішніх водних шляхах суб'єктами природних монополій і підлягають державному регулюванню, як спеціалізовані;

встановлює перелік адміністративних послуг у сфері внутрішнього водного транспорту;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законодавчими актами.

3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту:

проводить моніторинг міжнародного права та міжнародних договорів України у сфері внутрішнього водного транспорту, забезпечує своєчасне розроблення проектів актів законодавства на виконання міжнародних договорів України, бере участь у роботі міжнародних організацій з питань функціонування та розвитку внутрішнього водного транспорту, використання внутрішніх водних шляхів;

розробляє відповідно до цього Закону та інших актів законодавства за участю заінтересованих органів виконавчої влади та затверджує правила перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти внутрішнім водним транспортом, правила плавання на річкових водних шляхах, порядок справляння і використання річкового збору, правила пропуску суден через судноплавні шлюзи, правила контролю суден з метою забезпечення безпеки судноплавства на річкових водних шляхах, правила технічної експлуатації судноплавних гідротехнічних споруд, правила технічної експлуатації гідротехнічних споруд, правила безпечної експлуатації водосховищ, правила експлуатації баз для стоянки малих суден, порядок розслідування та ведення обліку аварійних подій на річкових водних шляхах, порядок підтвердження кваліфікації капітанів (судноводіїв) та членів екіпажів річкових суден, судноводіїв малих суден, видачі кваліфікаційних документів, а також інші нормативно-правові акти у сфері внутрішнього водного транспорту;

здійснює повноваження з питань регулювання діяльності у сфері внутрішнього водного транспорту.

4. Державний нагляд у сфері внутрішнього водного транспорту здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, який:

здійснює контроль за станом річкових шляхів, гідротехнічних споруд, підготовкою та сертифікацією спеціалістів внутрішнього водного транспорту, організацією лоцманського проведення суден на річкових водних шляхах;

здійснює державний нагляд за безпекою судноплавства на річкових водних шляхах, на суднах, що перебувають на річкових водних шляхах, річковими портами (терміналами), а також за додержанням іншими суб'єктами внутрішнього водного транспорту вимог законодавства з безпеки судноплавства та запобігання забрудненню навколишнього природного середовища із суден;

бере участь у роботі міжнародних організацій з питань забезпечення безпеки судноплавства;

здійснює державну реєстрацію річкових суден у Судновому реєстрі України;

узгоджує місцеві правила плавання для малих суден та суден для розваг;

здійснює державний нагляд за реєстрацією малих суден, суден для розваг і баз для стоянки малих суден, а також перевіркою знань судноводіїв малих суден і суден для розваг.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, прийняті в межах його компетенції, обов'язкові для виконання посадовими особами місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, та фізичними особами.

5. Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій:

здійснює керівництво діяльністю державних аварійно-рятувальних служб на річкових водних шляхах;

погоджує місця для проведення розваг на воді, плавання, буксирування та прокату засобів для розваг на воді.

6. Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері транспорту встановлює:

розмір ставок річкового збору;

тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються на внутрішніх водних шляхах суб'єктами природних монополій.

Державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері внутрішнього водного транспорту та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, здійснюється відповідно до законодавства. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, проводить щорічний моніторинг ринку надання послуг річковими портами (терміналами).

8. Місцеві органи виконавчої влади здійснюють регулювання діяльності внутрішнього водного транспорту відповідно до цього Закону та інших законодавчих актів, у тому числі:

розробляють та, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, затверджують місцеві правила плавання для малих суден;

погоджують проведення спортивних та інших масових заходів на воді;

у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту:

- здійснюють реєстрацію суден у Судновій книзі України;

- здійснюють реєстрацію баз для стоянки малих суден;

- проводять перевірку знань судноводіїв малих суден і видають відповідні посвідчення;

- контролюють виконання місцевих правил плавання для малих суден та суден для розваг і Правил утримання та експлуатації баз для стоянки малих суден;

- проводять перевірку суднових документів та посвідчень судноводіїв малих суден і суден для розваг.

РОЗДІЛ III
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОГО ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ

Стаття 6. Принципи організації функціонування та розвитку внутрішнього водного транспорту

1. Функціонування та розвиток внутрішнього водного транспорту здійснюється за принципами:

1) забезпечення рівності прав усіх суб'єктів господарювання шляхом створення конкурентного середовища серед суб'єктів, що виробляють однакову продукцію (товари, роботи, послуги) на внутрішньому водному транспорті;

2) розмежування адміністративних, господарських функцій та функцій державного нагляду і контролю;

3) забезпечення захисту державних інтересів та збереження у державній власності стратегічних об'єктів інфраструктури;

4) забезпечення ефективної та економічно обґрунтованої взаємодії держави та суб'єктів господарювання з метою розвитку внутрішнього водного транспорту;

5) пріоритетність, забезпечення сталого комплексного розвитку, нарощування потенціалу та підвищення конкурентоспроможності внутрішнього водного транспорту України;

6) забезпечення безпеки судноплавства, життя і здоров'я людини, охорони об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту;

7) запобігання забрудненню навколишнього природного середовища з суден, дотримання вимог щодо використання та охорони водних об'єктів.

Стаття 7. Планування розвитку внутрішнього водного транспорту

1. Основою для планування розвитку внутрішнього водного транспорту є Стратегія розвитку внутрішнього водного транспорту, яка включає короткострокові, середньострокові та довгострокові плани розвитку. Стратегія розвитку внутрішнього водного транспорту розробляється із врахуванням прогнозів щодо вантажопотоків, інвестування, основних напрямів та джерел фінансування, планів розвитку національної транспортної системи, портів (терміналів), інших об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, а також забезпечення безпеки судноплавства.

2. Стратегія розвитку внутрішнього водного транспорту розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 8. Тарифи на послуги, що надаються на внутрішньому водному транспорті

1. Тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються на внутрішньому водному транспорті суб'єктами природних монополій, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

2. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються на внутрішньому водному транспорті суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України.

3. Тарифи на пасажирські перевезення на місцевих судноплавних лініях встановлюються з урахуванням особливостей, що встановлені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

4. Тарифи на інші послуги, крім визначених у частинах першій, другій та третій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.

Стаття 9. Річковий збір

1. За використання річкових водних шляхів для перевезення вантажів та пасажирів відповідно до цього закону справляється річковий збір.

2. Розмір ставок річкового збору встановлюються в єдиній європейській валюті національною комісією, що здійснює державне регулювання в сфері транспорту. Для суден, що здійснюють каботажні рейси, ставки встановлюються в національній валюті України.

3. Порядок справляння і використання річкового збору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

4. Річковий збір справляється адміністрацією внутрішніх водних шляхів, за рахунок якого здійснюються утримання річкових водних шляхів, будівництво, реконструкція, модернізація і ремонт стратегічних об'єктів інфраструктури (за винятком судноплавних гідротехнічних споруд), роботи з підтримання гарантованих габаритів суднового ходу на річкових водних шляхах, а також фінансування діяльності адміністрації внутрішніх водних шляхів України.

Нецільове використання річкового збору забороняється.

5. Розрахунок розміру ставок річкового збору здійснюється в залежності від:

- протяжності запланованого маршруту судна (складу суден) в рейсі;

- кількості вантажу, заявленого для перевезення;

- кількості перевезених контейнерів;

- кількості перевезених пасажирів.

6. Вантажні судна, що здійснюють плавання без вантажу і пасажирські судна, що здійснюють плавання без пасажирів, звільняються від сплати річкового збору.

З малих і спортивних суден, а також суден для розваг річковий збір не стягується.

7. Сплата річкового збору здійснюється до виходу судна в рейс.

8. Сплата збору з суден, що здійснюють перевезення пасажирів на судноплавних лініях виключно в межах річкових водних шляхів, здійснюється щомісячно, до 1 числа місяця, на який заплановані перевезення.

9. Контроль за сплатою річкового збору здійснюють капітани та державні інспектори дільниць у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

10. Контроль за цільовим використанням коштів річкового збору здійснює національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері транспорту.

Стаття 10. Перевезення внутрішнім водним транспортом

1. Під перевезенням внутрішнім водним транспортом в цій статті слід розуміти перевезення вантажів або пасажирів річковими водними шляхами з проходженням або без проходження морськими внутрішніми водними шляхами. Таке перевезення здійснюється річковим судном, або судном змішаного плавання, що класифіковане для плавання по річковим водним шляхам, або складом суден, що буксируються або штовхаються за допомогою судна, що класифіковане для плавання по річковим водним шляхам. Класифікація судна для плавання по річковим водним шляхам підтверджується класифікаційним свідоцтвом і присвоєнням судну єдиного європейського ідентифікаційного номера, який вказується у суднових документах.

2. Судна, що здійснюють перевезення внутрішнім водним транспортом у каботажних рейсах і якими сплачено річковий збір (або, які звільнені від сплати річкового збору), звільняються від сплати в морських портах та на морських водних шляхах таких зборів:

- канального;

- корабельного;

- адміністративного;

- маякового;

- санітарного;

- якірного.

3. Судна, що здійснюють перевезення внутрішнім водним транспортом у міжнародних рейсах і якими сплачено річковий збір (або, які звільнені від сплати річкового збору), звільняються від сплати під час транзитного проходу акваторіями морських портів та морськими водними шляхами таких зборів:

- канального;

- корабельного;

- маякового;

- санітарного;

- якірного.

Стаття 11. Інвестування

1. Приватне інвестування та компенсація інвестицій, внесених суб'єктами господарювання у стратегічні об'єкти інфраструктури, здійснюється на підставі інвестиційних договорів, що укладаються з адміністрацією внутрішніх водних шляхів України, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту. Такі договори можуть передбачати компенсацію витрат, понесених інвестором до набуття чинності цим законом.

2. Джерелами компенсації інвестицій у стратегічні об'єкти інфраструктури може бути річковий збір та інші джерела, не заборонені законодавством.

РОЗДІЛ IV
ІНФРАСТРУКТУРА ВНУТРІШНЬОГО ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ

Стаття 12. Адміністрація внутрішніх водних шляхів України

1. Адміністрація внутрішніх водних шляхів України створюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту з метою забезпечення ефективного та безпечного використання річкових водних шляхів і стратегічних об'єктів інфраструктури для судноплавства.

2. Адміністрація внутрішніх водних шляхів України в установленому порядку здійснює:

1) організацію ефективного та безпечного використання річкових водних шляхів і стратегічних об'єктів інфраструктури для судноплавства;

2) утримання річкових водних шляхів;

3) утримання стратегічних об'єктів інфраструктури;

4) справляння та цільове використання річкового збору;

5) навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства на річкових водних шляхах;

6) забезпечення функціонування річкової інформаційної служби;

7) пропуск суден через судноплавні гідротехнічні споруди;

8) надання висновків щодо проектної документації на здійснення на річкових водних шляхах та в їх прибережній смузі будівництва гідротехнічних споруд, видобування корисних копалин, прокладення підводних кабелів, трубопроводів та інших комунікацій, проведення інших гідротехнічних робіт;

9) участь в роботі міжнародних та неурядових організацій з питань функціонування внутрішнього водного транспорту;

10) інші функції, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, відповідно до мети її створення.

3. Адміністрація внутрішніх водних шляхів України, у тому числі, на договірних умовах, виконує роботи та надає платні послуги, пов'язані з проведенням днопоглиблювальних і аварійно-рятувальних робіт, буксирування плавучих об'єктів і суден, операцій із запобігання забрудненню та ліквідації наслідків забруднення річкових водних шляхів та їх прибережної смуги, утриманням та використанням причальних споруд та інші незаборонені законодавством роботи та послуги.

Адміністрація внутрішніх водних шляхів України не надає платні послуги з обслуговування і перевезення на її суднах пасажирів та вантажів, а також з навантаження та розвантаження суден.

4. Фінансування діяльності адміністрації внутрішніх водних шляхів України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, річкового збору та інших джерел, не заборонених законодавством.

5. При адміністрації внутрішніх водних шляхів України утворюється дорадчий орган - Рада з питань функціонування внутрішнього водного транспорту. Головою Ради є керівник адміністрації внутрішніх водних шляхів України.

6. Склад Ради формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту, щорічно до 25 лютого.

До складу Ради входять:

1) представники п'яти річкових портів (терміналів), які за результатами попереднього року мають найбільші показники перевалки вантажів;

2) представники п'яти українських судновласників, з суден яких за результатами попереднього року здійснено найбільші платежі річкового збору (у першій рік - судновласників, судна яких перевезли найбільшу кількість вантажів та (або) пасажирів);

3) представники (до трьох) інших суб'єктів господарювання, які здійснюють будівництво річкових портів (терміналів) (за наявністю);

4) представник громадської організації, яка представляє інтереси невеликих портів (терміналів) (за наявністю);

5) представник громадської організації, яка представляє інтереси невеликих судновласників річкових суден (за наявністю);

6) представник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту;

7) представник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті;

8) головний бухгалтер адміністрації внутрішніх водних шляхів України.

Обов'язки секретаря Ради виконує працівник адміністрації внутрішніх водних шляхів України.

7. Регламент роботи Ради розробляється адміністрацією внутрішніх водних шляхів України та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

8. Рада приймає дорадчі рішення щодо основних питань розвитку річкових водних шляхів, зокрема:

1) пріоритетних напрямів використання річкового збору;

2) визначення пріоритетних напрямів та способів розвитку річкових водних шляхів;

3) схвалення проекту основних напрямів Стратегії розвитку внутрішнього водного транспорту;

4) схвалення річного Плану робіт на річкових водних шляхах;

5) наповнення аварійного фонду;

6) інші питання, віднесенні до компетенції Ради згідно регламенту її роботи.

9. Адміністрація внутрішніх водних шляхів України не підлягає приватизації.

Стаття 13. Утримання і розвиток річкових водних шляхів та стратегічних об'єктів інфраструктури

1. Утримання річкових водних шляхів здійснюється адміністрацією внутрішніх водних шляхів України за рахунок Державного бюджету України, річкового збору та інших не заборонених законодавством джерел.

2. Будівництво, реконструкція, модернізація і ремонт стратегічних об'єктів інфраструктури (за винятком судноплавних гідротехнічних споруд) здійснюється за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, річкового збору, інших незаборонених законодавством джерел.

Стаття 14. Будівництво і експлуатація гідротехнічних та інших споруд на внутрішніх судноплавних річкових шляхах

1. Будівництво гідротехнічних споруд річкових водних шляхів (крім причальних споруд, їх операційних акваторій та підхідних каналів до них) здійснюється за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту, відповідно до вимог законодавства.

Будівництво причальних споруд, їх операційних акваторій та підхідних каналів до них здійснюється в порядку, встановленому законодавством. Суб'єкт господарювання інформує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту, про заплановане будівництво до початку розробки проектної документації на будівництво.

2. Власники гідротехнічних споруд річкових водних шляхів за власний рахунок встановлюють навігаційні вогні і знаки, інше навігаційне обладнання за проектом, погодженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті.

3. Технічний нагляд за гідротехнічними спорудами річкових водних шляхів здійснюється відповідно до Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами річкових водних шляхів, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

4. Об'єкти інфраструктури внутрішнього водного транспорту, призначені для надання послуг річковим портом (терміналом) (за виключенням стратегічних об'єктів інфраструктури), можуть перебувати у будь-якій форми власності.

Стаття 15. Судноплавні гідротехнічні споруди

1. Утримання, ремонт та реконструкція судноплавних гідротехнічних споруд та водних підходів до них покладається на адміністрацію внутрішніх водних шляхів України за рахунок власника (власників) гідроелектростанцій Дніпровського каскаду.

Порядок розрахунку, сплати та використання коштів на утримання, ремонт, реконструкцію та охорону судноплавних гідротехнічних споруд та водних підходів до них встановлюється Кабінетом Міністрів України.

2. Плата з суден за проходження судноплавних гідротехнічних споруд не стягується.

3. Будівництво нових судноплавних гідротехнічних споруд річкових водних шляхів здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

4. Правила технічної експлуатації судноплавних гідротехнічних споруд та Порядок проходження суднами шлюзів встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

5. Охорона судноплавних гідротехнічних споруд здійснюється підрозділами державної охорони Міністерства внутрішніх справ.

Стаття 16. Підтримання габаритів суднового ходу (фарватеру)

1. Гарантовані габарити суднового ходу на річкових водних шляхах встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту, за поданням адміністрації внутрішніх водних шляхів України та з урахуванням встановлених правил експлуатації водосховищ, каскаду або системи водосховищ, а також міжнародних договорів України.

2. Адміністрація внутрішніх водних шляхів України відповідно до Плану робіт на річкових водних шляхах здійснює роботи з підтримання гарантованих габаритів суднового ходу на річкових водних шляхах за рахунок коштів Державного бюджету України, річкового збору та інших джерел, не заборонених законодавством.

3. Шляхові роботи з підтримання гарантованих габаритів суднового ходу, які здійснюються адміністрацією внутрішніх водних шляхів України на річкових водних шляхах, не належать до спеціального водокористування і не потребують одержання дозволів на спеціальне водокористування та дозволів на проведення робіт на землях водного фонду. Ґрунт, вилучений в результаті таких робіт, не вважається корисною копалиною.

4. Ґрунт, вилучений під час шляхових робіт, використовуються або реалізуються адміністрацією внутрішніх водних шляхів України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Реалізація надлишків такого ґрунту здійснюється на конкурсних засадах із наступною передачею отриманих коштів до Державного бюджету України відповідно до законодавства.

Стаття 17. Режим перебування суден у причалів та в операційній акваторії

1. Кожний річковий порт (термінал) розробляє і видає Інформацію із заходу до операційної акваторії та (або) до причальних споруд річкового порту (терміналу), яке оприлюднюється на офіційному веб-сайті річкового порту (терміналу).

Типова інформація із заходу до операційної акваторії та (або) до причальних споруд річкового порту (терміналу) розробляється адміністрацією внутрішніх водних шляхів України та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

2. Інформація стосовно заходу, виходу, плавання в операційній акваторії причальних споруд, стоянки, маневрування та швартування, що міститься у Інформації, повинна відповідати даним, включеним до Реєстру об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту. Відповідальність за надання таких даних до Реєстру покладається на річковий порт (термінал).

Стаття 18. Охорона та режим перебування в порту (терміналі)

1. Річковий порт (термінал) забезпечує дотримання режиму охорони об'єктів інфраструктури, суден, пасажирів та вантажів відповідно до вимог законодавства.

2. На території, причальних спорудах та в операційній акваторії портом (терміналом) встановлюється режим перебування та охорони, який забезпечує безпеку здійснення річковим портом (терміналом) та іншими суб'єктами господарювання транспортної діяльності, відповідно до законодавства та міжнародних договорів України. Цей режим є обов'язковим для усіх фізичних та юридичних осіб. Забезпечення додержання режиму перебування покладається на річковий порт (термінал).

Інформація щодо режиму включається до Керівництва із заходу до операційної акваторії та (або) до причальних споруд річкового порту (терміналу).

Стаття 19. Послуги, що надаються річковим портом (терміналом)

1. Річковими портами (терміналами) надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, незаборонені законодавством.

2. Суднам, призначеним для несення спеціальної державної служби, портом (терміналом) безкоштовно надаються послуги з швартування (відшвартування) і стоянки у причальної споруди, перебування і переміщення по території і причальних спорудах транспортних засобів та персоналу.

Стаття 20. Причальні споруди

1. Причальна споруда будується на землях внутрішнього водного транспорту. Експертиза проекту будівництва причальної споруди проводиться відповідно до закону. До проведення експертизи проекту будівництва причальної споруди залучається уповноважений представник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

2. Річковий порт (термінал) відповідно до законодавства є експлуатуючою організацією причальної споруди і зобов'язаний забезпечити паспортизацію причальної споруди і підтримання її в придатному технічному стані.

3. Технічний нагляд за причальними спорудами здійснюється в порядку, установленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

4. Причальні споруди державної форми власності можуть бути об'єктами оренди відповідно до закону.

Оренда причальних споруд, призначених, у тому числі, для стоянки пасажирських суден і обслуговування пасажирів допускається лише за умовою збереження їх призначення для стоянки пасажирських суден і обслуговування пасажирів.

5. На причальних спорудах, призначених, у тому числі, для стоянки пасажирських суден і обслуговування пасажирів, має бути забезпечений режим доступу та обслуговування для осіб з інвалідністю, а також інших маломобільних осіб.

Стаття 21. Операційна акваторія причальних споруд

1. Операційна акваторія причальної споруди створюється суб'єктом господарювання, який має право володіння або користування причалом. Експертиза проекту будівництва операційної акваторії причальної споруди проводиться відповідно до закону. До проведення експертизи проекту будівництва споруди операційної акваторії залучається уповноважений представник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

2. Експлуатуюча організація причальної споруди відповідно до законодавства зобов'язана забезпечити паспортизацію операційної акваторії та підтримання її гарантованих габаритів шляхом проведення відповідних шляхових робіт.

3. Технічний нагляд за операційними акваторіями причальних споруд здійснюється в порядку, установленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

Стаття 22. Плавуча споруда (стоянкове судно)

Плавучі споруди (стоянкові судна) розміщуються на річкових водних шляхах, як правило, поза межами суднового ходу. Розміщення плавучих споруд (стоянкових суден) на судновому ходу допускається тільки за згодою адміністрації внутрішніх водних шляхів України.

Стаття 23. Навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства

1. Навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства на річкових водних шляхах включає шляхові роботи, контроль габаритів суднового ходу, лоцманське проведення, функціонування річкової інформаційної служби, забезпечення зв'язку, надання гідрологічної та навігаційно-гідрографічної інформації, забезпечення пропуску через судноплавні гідротехнічні споруди та під підйомними фермами мостів, утримання гідротехнічних споруд, своєчасне реагування на зміни навігаційної обстановки та інші пов'язані з цим види діяльності.

2. Положення про навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства на річкових водних шляхах затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

На ділянках річкових водних шляхів у прикордонних районах навігаційно-гідрографічне забезпечення здійснюється згідно з міжнародними договорами України.

3. Встановлення на береговій смузі річкових водних шляхів будь-яких постійних вогнів, спрямованих у бік суднового ходу, за винятком навігаційних забороняється. Суб'єкти господарювання за погодженням з адміністрацією внутрішніх водних шляхів України можуть встановлювати тимчасові вогні з боку суднового ходу.

4. Суб'єкти господарювання зобов'язані відшкодовувати власнику завдані збитки, нанесені в результаті їх господарської діяльності і пов'язані з пошкодженням засобів навігаційного обладнання, гідротехнічних споруд та інших об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту.

5. Суб'єкти господарювання зобов'язані відшкодовувати адміністрації внутрішніх водних шляхів України завдані збитки, нанесені в результаті їх господарської діяльності і пов'язані із зниженням гарантованих габаритів суднового ходу.

Стаття 24. Регулювання рівня води на внутрішніх водних шляхах

1. Регулювання режиму накопичення та спрацювання запасів води, режимів коливань рівня у верхньому і нижньому б'єфах та пропускання води через гідровузли здійснюється гідроенергетичними підприємствами за умови підтримання рівня води, необхідного для збереження гарантованих габаритів суднового ходу, безперебійного судноплавства та пропуску суден через шлюзи відповідно до встановленого порядку експлуатації водосховищ, каскаду або системи водосховищ. Гідроенергетичне підприємство зобов'язане завчасно інформувати адміністрацію внутрішніх водних шляхів у разі прогнозованої тимчасової неможливості забезпечення необхідного рівня води.

2. Адміністрація внутрішніх водних шляхів України здійснює своєчасне інформування судноводіїв про рівні води у порядку, якій затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

Стаття 25. Бункерування суден. Приймання забруднених речовин і сміття на приймальні споруди

1. Поповнення судна запасами пального і мастильних матеріалів наливом (бункерування) на річкових водних шляхах здійснюється у причальних споруд та операційних акваторіях річкових портів (терміналів) та в місцях, погоджених в установленому порядку центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті.

2. Порт (термінал) зобов'язаний забезпечити надання суднам під час їх стоянки біля його причальних споруд та в операційній акваторії послуг з приймання нафтозалишків, лляльних (підсланевих) та стічних вод, суднових відходів та сміття.

Стаття 26. Мости

1. Власники мостів на річкових водних шляхах повинні забезпечити наявність та роботу засобів навігаційного освітлення, іншого обладнання, що є необхідним для безпечного проходження суден, відповідно до чинного законодавства, забезпечують піднімання ферм мостів, а також проводять необхідні днопоглиблювальні роботи під ними.

2. Розведення підйомних ферм мостів на річкових водних шляхах здійснюється їх власниками відповідно до графіків, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

3. Плата з суден за піднімання ферм мостів, що розводяться, не справляється.

Стаття 27. Реєстр об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту

1. Реєстр об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту - інформаційна система, метою створення якої є забезпечення інформацією суб'єктів внутрішнього водного транспорту, а також виконання завдань в сфері безпеки судноплавства, охорони навколишнього природного середовища, здійснення державного нагляду та контролю.

Реєстр об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту ведеться адміністрацією внутрішніх водних шляхів України, на офіційному сайті якої розміщується відповідна інформація. Порядок ведення Реєстру, включаючи перелік загальнодоступних даних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

2. До Реєстру об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту вносяться відомості щодо:

1) найменувань та адрес річкових портів (терміналів) та (або) їх відокремлених підрозділів;

2) основних технічних характеристик порту (термінала), у тому числі, навігаційних і щодо перевантаження вантажів, обслуговування суден та пасажирів;

3) характеристик причальних споруд;

4) характеристик операційних акваторій причальних споруд;

5) обладнаних місць стоянки (відстою) суден;

6) переліку послуг, що надаються в портах (терміналах) та на річкових водних шляхах, та суб'єктів, що їх надають;

7) безпечних маршрутів плавання, габаритів суднового ходу;

8) місць та порядку проведення бункерування суден;

9) районів обов'язкового лоцманського проведення і переліку лоцманських організацій;

10) навігаційного періоду;

11) судноплавних гідротехнічних споруд і мостів;

12) інших відомостей, визначених у Порядку ведення Реєстру об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту.

3. Річковий порт (термінал) надає адміністрації внутрішніх водних шляхів України інформацію за типовою формою про особливості заходу, виходу, плавання в операційній акваторії, маневрування та швартування, а також інші дані про організацію навантажувально-розвантажувальних робіт, режим перебування в порту (терміналі), інші особливості забезпечення безпеки. Типову форму подання інформації розробляє адміністрація внутрішніх водних шляхів України. Інші суб'єкти господарювання також надають інформацію про належні їм об'єкти інфраструктури.

РОЗДІЛ V
СУДНО

Стаття 28. Допуск суден на річкові водні шляхи

1. Судно (склад суден) допускається до плавання на річкових водних шляхах за умови його відповідності встановленим вимогам безпеки судноплавства, охорони навколишнього природного середовища, належного рівня підготовленості членів екіпажу, наявності безпечних умов для життя та здоров'я пасажирів і членів екіпажу та за наявності необхідних суднових документів.

2. Річковими водними шляхами мають право рухатись судна, склади суден та плавучих споруд (на штовханні та (або) буксирі), довжина, ширина, надводний габарит, осадка та маневрові характеристики яких повинні відповідати фактичним габаритам суднового ходу та судноплавних гідротехнічних споруд. Фактична осадка визначається капітаном (судноводієм) судна з урахуванням забезпечення безпеки судна, пасажирів та вантажу.

3. У разі коли судно або інша плавуча споруда не відповідає габаритам суднового ходу та (або) може створити загрозу безпеці судноплавства з інших причин, рішення про допуск до плавання такого судна (плавучої споруди) на річкові водні шляхи приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті.

4. Кожним судном або складом суден, за виключенням суден, які штовхають, повинен управляти капітан (судноводій). Під час плавання капітан (судноводій) повинен находитися на борту судна.

Капітан (судноводій) повинен мати кваліфікацію, необхідну для управління судном (складом суден).

5. Кожний плавучий засіб повинен бути під відповідальністю визначеної для цього особи.

6. Судновласник несе майнову відповідальність за збитки, спричинені невідповідністю характеристик судна гарантованим габаритам суднового ходу.

Стаття 29. Технічні вимоги до річкових суден та суден змішаного плавання

1. Річкові судна та судна змішаного плавання мають бути придатними для експлуатації і мати чинні суднові документи.

2. На українських річкових суднах та суднах змішаного плавання, які не здійснюють закордонного плавання, повинно бути забезпечене виконання заходів з боротьби за живучість судна відповідно до Інструкції, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері морського та внутрішнього водного транспорту. На суднах, що здійснюють закордонне плавання, виконання заходів з боротьби за живучість судна здійснюється відповідно до міжнародних договорів України.

3. Пасажирські річкові судна та пасажирські судна змішаного плавання мають бути доступними для осіб з інвалідністю, а також інших маломобільних осіб.

Стаття 30. Ідентифікація річкових суден та суден змішаного плавання

1. Ідентифікація річкового судна та судна змішаного плавання здійснюється за єдиним європейським ідентифікаційним номером та, за наявності, назвою, які присвоюються і наносяться на судно у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

2. Судну, обладнаному засобами зв'язку, присвоюється позивний сигнал та ідентифікаційний номер суднової станції морської рухомої служби.

Стаття 31. Вимоги до кваліфікації капітана (судноводія) та членів екіпажу річкового судна та судна змішаного плавання

1. До зайняття посад капітана (судноводіїв) і членів екіпажу суден допускаються особи, які мають відповідну освіту, досвід роботи, підготовку та кваліфікацію.

2. Порядок підтвердження кваліфікації, видачі кваліфікаційних документів (посвідчень судноводія та службових книжок членів екіпажу) та їх зразки установлюються з дотриманням міжнародних стандартів центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

Стаття 32. Суднові документи українського річкового судна та судна змішаного плавання

1. На українському річковому судні мають бути такі суднові документи:

свідоцтво про право власності, або його нотаріально засвідчена копія;

свідоцтво про право плавання під Державним прапором України (судновій патент);

класифікаційне свідоцтво;

суднове свідоцтво - на судні, побудованому або переобладнаному після набуття чинності цим Законом;

свідоцтво про придатність до плавання - на судні, побудованому або переобладнаному до набуття чинності цим Законом;

обмірне свідоцтво - на судні, що здійснює перевезення вантажів;

свідоцтво про мінімальний склад екіпажу;

суднова роль (список осіб суднового екіпажу);

список пасажирів, які перебувають на судні - на пасажирському каютному судні;

вахтовий журнал;

журнали та (або) інші документи, що стосуються операцій зі шкідливими речовинами;

дозвіл на право користування судновою радіостанцією (за наявності). Під пасажирським каютним судном у цій статті слід розуміти пасажирське судно з каютами для пасажирів на усю ніч.

2. На судні без екіпажу повинні бути:

свідоцтво про право власності, або його нотаріально засвідчена копія;

свідоцтво про право плавання під Державним прапором України (судновій патент);

класифікаційне свідоцтво;

суднове свідоцтво - на судні, побудованому або переобладнаному після набуття чинності цим Законом;

свідоцтво про придатність до плавання - на судні, побудованому або переобладнаному до набуття чинності цим Законом;

обмірне свідоцтво - на судні, що здійснює перевезення вантажів.

Допускається не мати на судні без екіпажу суднових документів, якщо на його борту є металева пластинка з даними про реєстраційний номер судна, назву класифікаційного товариства, номер суднового свідоцтва та термін дії цього свідоцтва. Інформація, що вказана на металевій пластинці повинна відповідати інформації, що міститься в судновому свідоцтві, і підтверджується штампом, який проставляється на пластинці класифікаційним товариством. Суднові документи у цьому випадку повинні зберігатися у власника судна.

3. Судно змішаного плавання в залежності від умов плавання може також мати документи, що передбачені законодавством для морського судна.

4. Судно, що здійснює закордонне плавання, повинне мати документи, передбачені міжнародними договорами України.

5. Свідоцтво про право власності, свідоцтво про право плавання під Державним прапором України, свідоцтво про тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру України і свідоцтво про виключення судна з Державного суднового реєстру України, свідоцтво про мінімальний склад екіпажу видаються капітаном дільниці.

6. Суднове свідоцтво і обмірне свідоцтво видаються класифікаційним товариством, обраним судновласником.

7. Суднова роль, список пасажирів, вахтовий журнал, ведуться за формою і правилами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту з дотриманням міжнародних стандартів.

8. Реєстрація операцій зі шкідливими речовинами на суднах ведеться за правилами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту з урахуванням вимог міжнародних договорів України.

Стаття 33. Реєстрація річкових суден

1. Реєстрація річкових суден здійснюється у Державному судновому реєстрі України.

2. Порядок ведення Державного суднового реєстру України встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту.

Стаття 34. Органи і умови реєстрації річкових суден, припинення або тимчасове припинення реєстрації суден

1. Реєстрація річкових суден у Державному судновому реєстрі України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті. Реєстрація судна у Державному судновому реєстрі України засвідчується свідоцтвом про право плавання під Державним прапором України (судновий патент).

Припинення реєстрації річкового судна у Державному судновому реєстрі засвідчується свідоцтвом про тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру України або свідоцтвом про виключення судна з Державного суднового реєстру України.

2. Капітан дільниці видає свідоцтва про право власності на судно, про право плавання під Державним прапором України (судновий патент), про тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру України, про виключення судна з Державного суднового реєстру України.

3. Заява на реєстрацію річкового судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна та додані до неї документи, передбачені порядком ведення Державного суднового реєстру України, подаються до капітана дільниці за вибором судновласника в один із таких способів:

а) особисто судновласником або уповноваженою на це особою;

б) надсилаються поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

У заяві окремо вказується спосіб, в якій заявник бажає отримати документи про реєстрацію судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна (поштою, особисто або через представника).

Прийняття заяви є обов'язком капітана дільниці. Під час прийняття заяви капітан дільниці зобов'язаний перевірити наявність та достовірність необхідних документів. Інші дані, які містяться у документах, перевірці під час прийняття заяви не підлягають.

За умови дотримання судновласником вимог цього пункту, капітан дільниці зобов'язаний зареєструвати заяву датою її фактичного отримання. Доказом прийняття заяви є наявність на копії аркуша заяви відмітки (штампу) капітана дільниці, яким отримана заява, із зазначенням дати її отримання, або поштового повідомлення з відміткою про вручення капітану дільниці, у разі надсилання заяви поштою.

4. Відмова капітана дільниці прийняти заяву про реєстрацію річкового судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття забороняється.

У разі подання до капітану дільниці заяви, заповненої з порушенням вимог цієї статті, такий капітан дільниці зобов'язаний надати заявнику письмове повідомлення про відмову у прийнятті його заяви із зазначенням причин такої відмови протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

5. У разі отримання відмови капітана дільниці у прийнятті заяви про реєстрацію річкового судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна, заявник має право:

подати нову заяву після усунення причин, у зв'язку з якими капітан дільниці відмовив в її прийнятті;

оскаржити рішення капітана дільниці у порядку, передбаченому законодавством.

У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови капітаном дільниці у прийнятті заяви на реєстрацію судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання капітаном дільниці.

За кожною заявою щодо порушення капітаном дільниці цієї статті в обов'язковому порядку проводиться службове розслідування відповідно до закону. За результатами такого розслідування винна посадова особа притягується до відповідальності відповідно до закону.

Заява, надіслана судновласником або його представником поштою, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням частини другої цієї статті та надсилання капітаном дільниці заявнику письмової відмови у прийнятті його заяви.

6. Реєстрація річкового судна у Державному судновому реєстрі, виключення або тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру (припинення або тимчасове припинення реєстрації) здійснюються протягом п'яті робочих днів з дати прийняття відповідної заяви. Заявнику, якій бажає отримати документи про реєстрацію судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна поштою, ці документи відправляються не пізніше наступного робочого дня після здійснення реєстрації, припинення або тимчасового припинення реєстрації.

7. Інші умови реєстрації суден у Державному судновому реєстрі України встановлюються Кодексом торговельного мореплавства України.

Стаття 35. Класифікація і технічний нагляд за річковими суднами та суднами змішаного плавання

1. Класифікація річкових суден та суден змішаного плавання та технічний нагляд за ними здійснюються класифікаційним товариством, обраним судновласником.

2. Технічний нагляд за виконанням на річкових суднах та суднах змішаного плавання вимог, що встановлені міжнародними договорами України або європейськими вимогами щодо плавання річковими водними шляхами, здійснюється компетентним органом, обраним судновласником. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту, укладає з компетентними органами двосторонні договори у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України або європейських вимог щодо плавання річковими водними шляхами.

3. Контроль за здійсненням технічного нагляду за виконанням на річкових суднах та суднах змішаного плавання вимог, що встановлені міжнародними договорами України або європейськими вимогами щодо плавання річковими водними шляхами здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському та внутрішньому водному транспорті.

РОЗДІЛ VI
МАЛІ, СПОРТИВНІ СУДНА ТА СУДНА ДЛЯ РОЗВАГ. ЗАСОБИ РОЗВАГИ НА ВОДІ

Стаття 36. Плавання малих суден та суден для розваг

1. Малі судна та судна для розваг допускаються до плавання на річкових водних шляхах за умови їх відповідності вимогам безпеки судноплавства, охорони навколишнього природного середовища, належного рівня підготовки судноводіїв, створення безпечних умов для життя та здоров'я пасажирів та за наявності необхідних суднових документів.

2. Місцеві правила плавання для малих суден та суден для розваг розробляються та, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, затверджуються місцевими органами виконавчої влади. Цими правилами встановлюються особливі вимоги до плавання малих суден та суден для розваг, які носять місцевий характер, та які не встановлені Правилами плавання на річкових водних шляхах.

3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту, розробляє і затверджує типову форму місцевих правил плавання для малих суден та суден для розваг.

4. Особливості плавання малих суден та суден для розваг, а також функціонування баз для стоянки малих суден в контрольованому прикордонному районі включаються до місцевих правил плавання для малих суден та суден для розваг відповідно до закону.

Стаття 37. Реєстрація малих і спортивних суден та суден для розваг

1. Реєстрація малих і спортивних суден та суден для розваг здійснюється у Судновій книзі України. Реєстрації в Судновій книзі України підлягають:

моторні малі судна та судна для розваг, незалежно від їх довжини, які оснащені двигуном потужністю 12 кВт і більше;

малі судна та судна для розваг незалежно від довжини, наявності та потужності механічного двигуна, які використовуються в комерційних цілях;

спортивні судна, які використовуються у спортивній діяльності на судновому ходу.

2. Інші умови реєстрації суден у Судновій книзі України встановлюються Кодексом торговельного мореплавства України.

3. Порядок ведення Суднової книги України встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту.

Стаття 38. Органи реєстрації суден у Судновій книзі України

1. Реєстрація суден у Судновій книзі України здійснюється місцевими органами виконавчої влади і засвідчується судновим білетом. Кожний місцевий орган виконавчої влади, якій проводить реєстрацію суден у Судновій книзі України, визначає посадову особу, уповноважену на здійснення реєстрації та видачу суднових білетів.

2. Заява на реєстрацію судна та додані до неї документи, передбачені порядком ведення Суднової книги України, подаються до посадової особи місцевого органу виконавчої влади за вибором судновласника в один із таких способів:

а) особисто судновласником або уповноваженою на це особою;

б) надсилаються поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

У заяві окремо вказується спосіб, в якій заявник бажає отримати документи про реєстрацію судна (поштою, особисто або через представника).

Прийняття заяви є обов'язком посадової особи місцевого органу виконавчої влади. Під час прийняття заяви посадова особа зобов'язана перевірити наявність та достовірність необхідних документів. Інші дані, які містяться у документах, перевірці під час прийняття заяви не підлягають.

За умови дотримання судновласником вимог цього пункту, посадова особа зобов'язана зареєструвати заяву датою її фактичного отримання. Доказом прийняття заяви є наявність на копії аркуша заяви відмітки (штампу) посадової особи, яка отримала заяву, із зазначенням дати її отримання, або поштового повідомлення з відміткою про вручення посадовій особі, у разі надсилання заяви поштою.

3. Відмова посадової особи прийняти заяву про реєстрацію судна з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття забороняється.

У разі подання до посадової особи заяви, заповненої з порушенням вимог цієї статті, така посадова особа зобов'язана надати заявнику письмове повідомлення про відмову у прийнятті його заяви із зазначенням причин такої відмови протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

5. У разі отримання відмови посадової особи у прийнятті заяви про реєстрацію річкового судна, заявник має право:

подати нову заяву з усуненням причин, з яких посадовою особою було відмовлено в її прийнятті;

оскаржити рішення посадової особи у порядку, передбаченому законодавством.

У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови посадової особи у прийнятті заяви на реєстрацію судна, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання посадовою особою.

За кожною заявою щодо порушення посадовою особою цієї статті в обов'язковому порядку проводиться службове розслідування відповідно до закону. За результатами такого розслідування винна посадова особа притягується до відповідальності відповідно до закону.

Заява, надіслана судновласником або його представником поштою, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням частини другої цієї статті та надсилання посадовою особою заявнику письмової відмови у прийнятті його заяви.

6. Реєстрація судна у Судновій книзі України здійснюються протягом п'яті робочих днів з дати прийняття відповідної заяви. Заявнику, якій бажає отримати документи про реєстрацію судна поштою, ці документи відправляються не пізніше наступного робочого дня після здійснення реєстрації.

Стаття 39. Суднові документи малого, спортивного судна та судна для розваг

1. Кожне мале, спортивне судно та судно для розваг, яке підлягає реєстрації у Судновій книзі України, повинно мати судновий білет, а судна, які підлягають технічному нагляду - також свідоцтво про придатність судна до плавання.

2. Спортивне судно повинно мати:

1) свідоцтво спортивного судна;

2) документ, що підтверджує придатність спортивного судна до плавання та спортивного використання за технічним станом.

Спортивне судне, яке використовуються у спортивній діяльності на судновому ходу, повинно також мати судновий білет.

3. Свідоцтво про придатність до плавання видається малому судну або судну для розваг класифікаційним товариством.

Документ, що підтверджує придатність спортивного судна до плавання та спортивного використання за технічним станом, видається згідно з порядком, встановленим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту.

Стаття 40. Технічний нагляд за малими, спортивними суднами та суднами для розваг

1. Малі судна і судна для розваг незалежно від довжини, наявності та потужності механічного двигуна, які використовуються в комерційних цілях, підлягають технічному нагляду, якій здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

2. Мале судно або судно для розваг з метою здійснення технічного нагляду підлягає таким оглядам з боку органу, що здійснює технічний нагляд:

первісному огляду, за результатами якого судну за рішенням органу технічного нагляду видається свідоцтво про придатність до плавання;

періодичному огляду, якій здійснюється не частіше, ніж один раз на два роки;

позачерговому огляду, який здійснюється при зміні власника судна, або після переобладнання судна із заміною двигуна або зміною конструкції корпусу судна.

3. Технічний нагляд за спортивними суднами здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері фізичної культури та спорту з урахуванням вимог, встановлених міжнародними спортивними федераціями.

Стаття 41. Ідентифікація малих, спортивних суден та суден для розваг

1. Ідентифікація судна, яке зареєстровано у Судновій книзі України, здійснюється за ідентифікаційним номером якій присвоюється та наноситься на судно у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

2. Малому та спортивному судну, обладнаному засобами зв'язку, присвоюється позивний сигнал та ідентифікаційний номер суднової станції морської рухомої служби.

Стаття 42. Судноводій малого, спортивного судна та судна для розваг

1. Судноводій малого, спортивного судна або судна для розваг під час управління судном повинен:

1) дотримуватися безпечної швидкості руху судна, вживати усі заходи безпеки щодо пильності та практики плавання, що встановилася з метою запобігання:

- створенню небезпеки для людського життя та навколишнього природного середовища;

- пошкодження інших суден, об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту;

- нанесення шкоди особам, що знаходяться на судні та навколо нього;

2) дотримуватися вимог Правил плавання на річкових водних шляхах і місцевих правил плавання для малих суден і суден для розваг.

2. Судноводієві малого, спортивного судна або судна для розваг забороняється:

1) керувати судном, яке не зареєстроване та (або) не оглянуто в процесі здійснення технічного нагляду, якщо це встановлено законом, і не має відповідних суднових документів;

2) брати на борт судна кількість осіб, яка перевищує норми, визначенні виробником та (або) класифікаційним товариством або у кількості більшої, ніж фактична кількість індивідуальних рятувальних засобів на борту;

3) порушувати обмеження району та швидкості плавання;

4) керувати судном у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, втоми або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

5) керувати судном при обмеженій видимості без використання відповідного навігаційного та радіонавігаційного обладнання;

6) скидати або допускати скидання з судна в воду сміття, забруднюючі речовини та будь-які предмети.

Стаття 43. Кваліфікація судноводіїв малих, спортивних суден та суден для розваг. Посвідчення судноводія малого, спортивного судна або судна для розваг

1. До керування судном, що зареєстровано у Судновій книзі України, допускаються особи, які:

мають вік 16 років і більше;

фізично та психічно придатні для керування судном, зокрема мають достатній рівень зору та слуху;

успішно склали іспит, яким підтверджено наявність необхідних навиків для управління судном і за результатами якого видано посвідчення судноводія малого, спортивного судна або судна для розваг.

2. Порядок проходження іспитів, видачі посвідчення судноводія малого, спортивного судна та судна для розваг та його зразок затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту з дотриманням міжнародних стандартів. Видача посвідчення міжнародного зразка здійснюється без проходження додаткового іспиту.

3. Висновок про придатність особи для роботи на судні за станом здоров'я надається закладом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, відповідно до правил, установлених цим органом.

Стаття 44. База для стоянки малих суден

1. Рішення про відкриття і реєстрацію бази для стоянки малих суден приймається місцевими органами виконавчої влади за погодженням з капітаном дільниці (на річкових водних шляхах) або капітаном найближчого морського порту (на морських водних шляхах). Стоянка малих суден на акваторії морського порту здійснюється відповідно до Закону України "Про морські порти".

2. Перелік баз для стоянки малих суден, що зареєстровані, оприлюднюється на офіційному сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

3. Правила реєстрації та безпечної експлуатації баз для стоянки малих суден встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

Стаття 45. Вихід малих суден

1. Вихід малих суден у плавання річковими водними шляхами здійснюється відповідно до місцевих правил плавання для малих суден та суден для розваг.

2. Особливості виходу малих суден від причальних споруд і з баз для стоянки малих суден, які знаходяться у прикордонній смузі або контрольованому прикордонному районі встановлюються Законом України "Про державний кордон України".

Стаття 46. Організація розваг на воді та спортивних заходів

1. Проведення розваг на воді з використанням розважальних суден і засобів розваг на воді забороняється на усіх річкових водних шляхах, крім спеціально відведених для цього місць. Місця (зони) для проведення розваг на воді з використанням розважальних суден і засобів розваг на воді відводяться за межами суднового ходу, судноплавних гідротехнічних споруд, операційних акваторій причалів, смуги зони водного об'єкта, відведеної відповідно до законодавства для купання, та місць для підводних спусків.

2. Рішення про відведення, розташування таких місць (зон) та період часу проведення розваг приймають місцеві органи влади за погодженням з територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.

3. Судноплавство в місцях, відведених для проведення розваг на воді, в установлений для цього час забороняється.

4. Перехід розважального судна до місця (зони) для проведення розваг на воді, допускається з обмеженою безпечною швидкістю, встановленої Правилами плавання по річкових водних шляхах та місцевих правилах плавання для малих суден. Судноводій розважального судна під час такого плавання повинен уникати смуги зони водного об'єкта, відведеної відповідно до законодавства для купання, місць для підводних спусків та інших місць перебування людей на воді.

РОЗДІЛ VII
СУДНОПЛАВСТВО

Стаття 47. Організація судноплавства

1. Плавання на річкових водних шляхах є вільними для невійськових суден під будь-яким прапором, відповідно до міжнародних багатосторонніх або двосторонніх договорів України в галузі судноплавства.

Захід на річкові водні шляхи суден під прапорами держав, які не є сторонами міжнародних багатосторонніх або двосторонніх договорів України в галузі судноплавства допускається, якщо ці судна відповідають Європейським правила судноплавства по внутрішніх водних шляхах і Рекомендаціям щодо узгоджених на Європейському рівні технічних приписів, які застосовуються до суден внутрішнього плавання.

2. Правила плавання на річкових водних шляхах розробляються з урахуванням Європейських правил судноплавства по внутрішніх водних шляхах і Рекомендацій щодо узгоджених на Європейському рівні технічних приписів, які застосовуються до суден внутрішнього плавання і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

У частині встановлення вимог до плавання малих, розважальних та спортивних суден дія Правил плавання також розповсюджуються на водні об'єкти поза межами річкових водних шляхів.

Стаття 48. Навігаційний період

1. Навігаційний період на річкових водних шляхах є цілорічним. Перерва у навігації встановлюється адміністрацією внутрішніх водних шляхів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті на період:

1) виникнення несприятливих для судноплавства погодних умов (зокрема, температура повітря, льодова обстановка);

2) проведення планових робіт на судноплавних гідротехнічних спорудах;

3) сезонною заміною берегових і плавучих навігаційних знаків.

2. Судноплавство на окремих ділянках річкових водних шляхів протягом навігаційного періоду може бути також тимчасово припиненим за поданням адміністрації внутрішніх водних шляхів України центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті із зазначенням термінів припинення за умови:

1) проведення планових та аварійних шляхових робіт;

2) проведення аварійних робіт на судноплавних гідротехнічних спорудах.

3) наявності небезпеки природного або техногенного характеру, що загрожує безпечному проходу суден.

Стаття 49. Особливості судноплавства на річках Дунай та Дністер

Організація судноплавства на річкових водних шляхах в межах річок Дунай та Дністер здійснюється з урахуванням міжнародних договорів в галузі судноплавства.

Стаття 50. Організація лоцманського проведення суден на річкових водних шляхах

1. Лоцманське проведення суден на річкових водних шляхах має на меті забезпечення безпеки судноплавства і здійснюється річковими лоцманами. Послуги з лоцманського проведення надаються лоцманською організацією будь-якої форми власності, усім суднам незалежно від форми власності та прапора держави, під яким вони плавають.

2. Організації, які здійснюють лоцманські проведення на річкових водних шляхах, повинні відповідати вимогам, що встановлюються у Положенні про лоцманське проведення на річкових водних шляхах, яке затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

Стаття 51. Річковий лоцман

1. Річковим лоцманом може бути громадянин України, досвід роботи, кваліфікація і стан здоров'я якого відповідають кваліфікаційним вимогам.

2. Кваліфікаційні вимоги до річкових лоцманів та порядок їх підтвердження встановлюються Положенням про лоцманське проведення на річкових водних шляхах.

Стаття 52. Обов'язкове і необов'язкове лоцманське проведення. Припинення лоцманського проведення

1. Порядок та умови обов'язкового і необов'язкового лоцманського проведення суден на річкових водних шляхах, а також порядок надання капітанам суден права на плавання без річкового лоцмана в районах обов'язкового лоцманського проведення на річкових водних шляхах встановлюються Правилами плавання на річкових водних шляхах.

2. У районах необов'язкового лоцманського проведення капітан (судноводій) судна у разі необхідності має право взяти на судно річкового лоцмана.

Стаття 53. Обов'язки річкового лоцмана

1. Річковий лоцман під час проведення судна зобов'язаний спостерігати за станом суднового ходу, навігаційного обладнання та суден і негайно повідомити капітану дільниці, адміністрації внутрішніх водних шляхів України і лоцманській організації про:

зміни на судновому ході, які можуть створювати загрозу безпеці судноплавства;

пошкодження або несправності навігаційного обладнання;

аварійну подію на судні, що проводиться, та на інших суднах у районі лоцманського проведення.

2. Річковий лоцман повідомляє капітану (судноводію) судна про порушення вимог нормативно-правових актів з питань безпеки судноплавства, охорони навколишнього природного середовища та вимагає усунення цих порушень, а у разі не усунення капітаном (судноводієм) судна таких порушень, негайно повідомляє про це капітану дільниці та лоцманській організації.

Стаття 54. Розмежування повноважень річкового лоцмана і капітана (судноводія) судна

1. Присутність на судні річкового лоцмана не звільняє капітана (судноводія) судна від відповідальності за управління судном. Капітан (судноводій) судна може уповноважити річкового лоцмана давати розпорядження щодо управління судном вахтовому помічнику капітана, що не звільняє капітана (судноводія) від відповідальності за наслідки, спричинені діями річкового лоцмана. У разі залишення ходової рубки під час проведення судна капітан (судноводій) повинен повідомити річковому лоцману про особу, відповідальну за управління судном у період його відсутності.

2. У разі необхідності річковий лоцман має право потребувати припинити рух судна до усунення обставин, які перешкоджають безпечному плаванню, про що робиться запис у судновому журналі.

Стаття 55. Відповідальність за аварійну подію

1. Відповідальність за аварійну подію, що сталася з вини річкового лоцмана під час виконання ним службових обов'язків, несе лоцманська організація.

2. Ця відповідальність обмежується розмірами аварійного лоцманського фонду, який створюється лоцманською організацією з 10 відсотків відрахувань від сум лоцманського збору, що надійшли їй в календарному році, який передував аварії.

Стаття 56. Направлення річкового лоцмана на судно

1. Заявка на лоцманське проведення судна на річкових водних шляхах подається до лоцманської організації за вибором судновласника, яка має право забезпечувати лоцманське проведення у відповідному районі річкових водних шляхів, не пізніше ніж за 24 години до підходу судна до такого району або виходу його в рейс з такого району.

2. Річковий лоцман зобов'язаний своєчасно прибути на судно і пред'явити капітану (судноводію) судна лоцманське посвідчення на право лоцманського проведення судна у відповідному районі річкових водних шляхів.

3. Разом з річковим лоцманом за згодою судновласника на судно може бути направлений лоцманський стажист.

Стаття 57. Умови перебування річкового лоцмана на судні

1. Капітан (судноводій) судна забезпечує швидке та безпечне приймання річкового лоцмана на борт судна. На період перебування на борту судна річкового лоцмана та лоцманського стажиста капітан (судноводій) судна забезпечує їх безоплатно окремим приміщенням і харчуванням нарівні з особами командного складу, а також радіозв'язком для ведення службових переговорів.

2. Шкода, заподіяна здоров'ю річкового лоцмана або лоцманського стажиста під час приймання на борт судна, залишення судна, здійснення цим лоцманом проведення судна або виконання ним та стажистом службових обов'язків, відшкодовується судновласником у порядку і розмірах, установлених законодавством.

3. Якщо тривалість лоцманського проведення перевищує установлений законодавством граничний час безперервної роботи лоцмана, судновласник зобов'язаний забезпечити приймання на борт судна ще одного річкового лоцмана або відстій (зупинку) судна на час відпочинку річкового лоцмана.

Стаття 58. Лоцманська квитанція

Річковий лоцман після прибуття на судно вручає капітану (судноводію) судна лоцманську квитанцію, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері морського та внутрішнього водного транспорту. Лоцманська квитанція є документом, що підтверджує факт надання послуг з лоцманського проведення і на підставі якого проводяться розрахунки за надані послуги.

Стаття 59. Відмова річкового лоцмана від лоцманського проведення судна

1. Якщо капітан (судноводій) судна під час лоцманського проведення судна на річкових водних шляхах діє всупереч рекомендаціям річкового лоцмана, річковий лоцман має право відмовитися від продовження лоцманського проведення судна та вимагати, щоб про це було зроблено запис у судновому журналі і лоцманській квитанції. У разі коли це сталося в районі обов'язкового лоцманського проведення, річковий лоцман зобов'язаний вимагати зупинити судно та повідомити лоцманській організації та капітану дільниці про відмову від лоцманського проведення судна із зазначенням причини. Після відмови від лоцманського проведення судна річковий лоцман залишається у ходовій рубці і у разі потреби надає капітану судна інформацію, необхідну для безпечного плавання.

2. На вимогу капітана судна річковий лоцман продовжує лоцманське проведення судна, про що робиться запис у судновому журналі.

3. Лоцманська організація несе відповідальність за затримку або простій судна, якщо це відбулося з її вини.

Стаття 60. Відмова капітана (судноводія) судна від послуг річкового лоцмана

1. Капітан (судноводій) судна, у якого виникли сумніви щодо правильності рекомендацій річкового лоцмана, має право відмовитися від послуг річкового лоцмана. У разі коли це сталося в районі обов'язкового лоцманського проведення, капітан (судноводій) зупиняє судно до прибуття іншого річкового лоцмана та повідомляє лоцманській службі про відмову від послуг річкового лоцмана.

2. Капітан (судноводій) судна, який подав заявку на лоцманське проведення і після прибуття річкового лоцмана відмовився від його послуг, зобов'язаний заповнити і підписати лоцманську квитанцію, на підставі якої буде сплачено за лоцманське проведення судна, для якого направлено річкового лоцмана.

Стаття 61. Залишення судна річковим лоцманом

Річковий лоцман не має права без згоди капітана (судноводія) судна залишити судно раніше, ніж воно встане на якір, відшвартується у безпечному місці, вийде з району обов'язкового лоцманського проведення або ніж на судно прибуде інший річковий лоцман.

Стаття 62. Оплата послуг лоцманської організації

Оплата послуг лоцманської організації, пов'язаних із лоцманським проведенням по річковим водним шляхам, здійснюється судновласником або його представником на підставі договору.

РОЗДІЛ VIII
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ ТА ПАСАЖИРІВ

Стаття 63. Автоматизований облік річкових перевезень

1. Адміністрація внутрішніх водних шляхів України впроваджує та забезпечує функціонування Інформаційної системи автоматизованого обліку річкових перевезень, яка діє у складі Річкової інформаційної служби. Функціонування системи забезпечується за кошти річкового збору.

2. Перевізник або його представник вносить дані у Інформаційну систему автоматизованого обліку річкових перевезень на підставі даних, вказаних у транспортному документі, який має містити наступну інформацію:

1) повне найменування вантажовідправника, вантажоотримувача (за наявністю) і перевізника;

2) найменування судна, його єдиний європейський ідентифікаційний номер або ідентифікаційний номер ІМО;

3) прапор судна;

4) порти (термінали, місця) навантаження та розвантаження;

5) вантаж: найменування, тип, розміри та вага, характер упаковки (за наявністю), позначення характеру небезпеки (при перевезенні небезпечних вантажів), а також ідентифікаційне маркування (за наявності);

6) кількість контейнерів (їх тип);

7) кількість пасажирів (за наявністю);

8) зазначення виду рейсу (каботаж, міжнародний).

3. Дані до Інформаційної системи автоматизованого обліку річкових перевезень мають бути внесені до виходу судна в рейс і є підставою для розрахунку й сплати річкового збору.

Стаття 64. Договір перевезення вантажу

1. Перевезення вантажів шляхами судном (складом суден) здійснюється на підставі договору. При перевезенні власних вантажів перевізником договір не укладається.

2. Перевізник зобов'язаний до виходу судна в рейс забезпечити придатність судна і його обладнання до плавання, укомплектування екіпажем та дотримання умов перевезення вантажу відповідно до встановлених правил.

3. Приймання або навантаження вантажу на судно для перевезення перевізником підтверджується транспортним документом, примірник (оригінал або копія) якого із печаткою судна має бути на борту судна під час перевезення.

4. Перевізник (капітан судна) має право вносити в транспортний документ застереження щодо достовірності даних, внесених у Інформаційну систему автоматизованого обліку річкових перевезень.

5. Відповідальність за невідповідність даних транспортного документа, що знаходиться на борту судна даним, внесеним у Інформаційну систему автоматизованого обліку річкових перевезень, покладається на судновласника.

Стаття 65. Перевезення і обслуговування пасажирів, їх майна та багажу

1. Перевезення пасажирів, їх майна та багажу здійснюються на підставі договору.

2. При перевезенні пасажирів перевізник зобов'язаний видати індивідуальний або колективний квиток.

3. При перевезенні багажу перевізник зобов'язаний видати пасажиру багажну квитанцію або інший документ, який містить інформацію про кількість та характер його майна або багажу.

4. Правила перевезення пасажирів, їх майна та багажу на суднах, а також їх обслуговування портами (терміналами) розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

РОЗДІЛ IX
БЕЗПЕКА СУДНОПЛАВСТВА НА РІЧКОВИХ ВОДНИХ ШЛЯХАХ. ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ

Стаття 66. Забезпечення безпеки судноплавства

1. Забезпечення безпеки судноплавства на річкових водних шляхах покладається на адміністрацію внутрішніх водних шляхів України та на інших суб'єктів внутрішнього водного транспорту в межах їх відповідальності.

2. Забезпечення безпеки судноплавства на території портів (терміналів), причальних спорудах та їх операційній акваторії покладається на річкові порти (термінали). Кожний річковий порт (термінал) повинен розробити у зручній для нього формі, впровадити і підтримувати систему управління безпекою судноплавства, функціональні вимоги до якої затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту. Для здійснення контролю за безпекою судноплавства на території, в операційній акваторії та на підхідному каналі до нього кожним річковим портом (терміналом) уповноважується призначена особа з безпеки судноплавства.

3. Забезпечення безпеки судноплавства в межах баз для стоянки малих суден покладається на власника бази або призначену особу, уповноважену власником.

Стаття 67. Забезпечення безпеки плавання річкових суден та суден змішаного плавання

1. Забезпечення безпеки плавання суден на річкових водних шляхах покладається на капітанів (судноводіїв), а також судновласника.

Капітан (судноводій) внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що стосуються довіреного йому майна, якщо на місці немає інших представників судновласника або вантажовласника.

2. На капітана (судноводія) судна покладається управління судном, у тому числі судноводіння, вжиття всіх заходів, необхідних для забезпечення безпеки плавання, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, підтримання порядку на судні, запобігання завданню будь-якої шкоди судну, людям і вантажу, що перебувають на ньому.

3. Судновласники пасажирських суден і суден валовою місткістю більше 500 одиниць, які не здійснюють закордонного плавання, повинні розробити зручною для них формою, впровадити і підтримувати (в компанії і на суднах) систему управління безпекою судноплавства, функціональні вимоги до якої затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту. Для здійснення контролю за безпекою судноплавства на суднах, їх забезпечення достатніми ресурсами і допомогою з берега, такі судновласники повинні уповноважити призначену особу з безпеки судноплавства.

Системи управління безпекою судноплавства судновласників, судна яких здійснюють закордонне плавання, розробляються, впроваджуються та підтримуються відповідно до міжнародних договорів України.

Стаття 68. Підтримання порядку на судні. Вжиття заходів в аварійних випадках

1. Розпорядження капітана (судноводія) судна в межах його повноважень повинні беззаперечно виконуватися всіма особами, які перебувають на судні. У разі невиконання ким-небудь з осіб, які перебувають на судні, законних розпоряджень капітана (судноводія) він вживає щодо цих осіб необхідних заходів.

2. Капітан (судноводій) судна має право застосовувати заходи заохочення і накладати дисциплінарні стягнення на осіб суднового екіпажу аж до усунення від виконання службових обов'язків у випадках і в порядку, встановленому законодавством.

3. Якщо дії особи, яка перебуває на судні, загрожують безпеці судна або людей і майна, що на ньому перебувають, капітан (судноводій) судна має право ізолювати цю особу в окремому приміщенні. За незаконне утримання в окремому приміщенні або інше перевищення повноважень щодо підтримання порядку на судні капітан (судноводій) несе відповідальність згідно з законодавством.

4. Під час аварійних подій з судном, а також у разі зіпсуття, пошкодження і втрати вантажу або багажу, що перевозиться, заподіяння травм людям та інших випадків, у результаті яких можуть бути пред'явлені претензії або позови до судновласника, капітан (судноводій) судна повинен вжити всіх необхідних заходів для документального оформлення цих випадків у порядку, встановленому законодавством, а також провести попереднє розслідування аварійної події.

5. Капітан (судноводій) судна зобов'язаний, якщо це він може зробити без серйозної загрози для свого судна і осіб, які перебувають на ньому:

1) подати допомогу будь-якій виявленій на воді особі, якій загрожує загибель;

2) прямувати з найбільшою швидкістю на допомогу тим, хто терпить лиха, якщо йому повідомлено, що вони потребують допомоги, і якщо на такі дії з його боку можна розумно розраховувати.

У разі зіткнення суден, капітан (судноводій) кожного із суден, що зіткнулися, зобов'язаний після зіткнення, наскільки він може зробити це без серйозної загрози для своїх пасажирів, екіпажу і судна, подати допомогу іншому судну, його пасажирам і екіпажу.

За невиконання зазначених у цій частині статті обов'язків капітан (судноводій) судна несе відповідальність згідно з законодавством. Судновласник не несе відповідальності за невиконання капітаном (судноводієм) судна обов'язків надання допомоги.

6. Якщо особа, що перебуває на борту судна, потребує невідкладної медичної допомоги, яку неможливо надати на судні, капітан (судноводій) зобов'язаний зайти в найближче місце, де є можливим надати такій особі невідкладну медичну допомогу.

7. У випадку воєнної небезпеки, загрози захоплення судна капітан (судноводій) зобов'язаний вжити всіх необхідних і можливих заходів до рятування людей, які перебувають на судні, і недопущення захоплення судна, документів, вантажу та іншого майна, що знаходяться на ньому.

8. Якщо, на думку капітана (судноводія), судну загрожує неминуча загибель, після вжиття всіх заходів для рятування пасажирів капітан дозволяє судновому екіпажу залишити судно.

Капітан (судноводій) залишає судно останнім після вжиття всіх можливих заходів для рятування суднових документів.

Стаття 69. Річкова інформаційна служба

1. Річкова інформаційна служба входить до складу адміністрації внутрішніх водних шляхів України і діє відповідно до Положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту у встановленій цим Положенням зоні відповідальності.

2. Річкова інформаційна служба:

1) збирає, узагальнює та передає на судна актуальну навігаційно-гідрографічну, метеорологічну і гідрологічну інформацію, попереджає їх про фактори небезпеки на річкових водних шляхах;

2) виконує моніторинг суден, встановлює зв'язок з ними, отримує, реєструє та передає необхідні дані;

3) бере участь у встановленні зв'язку між суднами та іншими суб'єктами внутрішнього водного транспорту;

4) забезпечує роботу Інформаційної системи автоматизованого обліку річкових перевезень;

5) взаємодіє в установленому порядку з інформаційними службами інших країн з питань, віднесених до її компетенції;

6) здійснює інші функції відповідно до законодавства.

3. Річкова інформаційна служба несе в установленому законодавством порядку відповідальність за надання недостовірної інформації, якщо це стало причиною аварійної події з судном.

Стаття 70. Аварійний фонд

1. Адміністрація внутрішніх водних шляхів України створює аварійний фонд річкових водних шляхів в межах коштів, отриманих нею відповідно до законодавства. До аварійного фонду відраховується до 10 % коштів річкового збору, зібраних за відповідний рік.

2. Порядок створення Аварійного фонду та використання його коштів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

3. Кошти аварійного фонду використовуються виключно для компенсації витрат на ліквідацію наслідків аварій або загрози аварії.

Стаття 71. Державний нагляд і контроль за забезпеченням безпеки судноплавства

1. Державний нагляд і контроль за забезпеченням безпеки судноплавства на річкових водних шляхах, об'єктах інфраструктури внутрішнього водного транспорту, а також додержання судноплавними компаніями, річковими портами (терміналами) та іншими суб'єктами внутрішнього водного транспорту вимог з безпеки судноплавства, контроль суден з метою забезпечення безпеки судноплавства та запобігання забрудненню навколишнього природного середовища на річкових водних шляхах здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті ї його посадовими особами у встановленому законодавством порядку.

2. Контроль за виконанням судноводіями малих, спортивних і розважальних суден місцевих правил плавання для малих суден, а також Правил утримання та експлуатації баз для стоянки малих суден власниками цих баз здійснюється місцевими органами виконавчої влади. Порядок здійснення такого контролю встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

Стаття 72. Дільниця центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті

1. Для здійснення державного нагляду і контролю за забезпеченням безпеки судноплавства на річкових водних шляхах у складі центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті створюються територіальні підрозділи (дільниці) на чолі з капітанами дільниць. До складу дільниці входять також державні інспектори та інші особи відповідно до штатного розкладу.

2. Межі зони нагляду, на яку поширюються повноваження дільниці щодо здійснення її капітаном та державними інспекторами державного нагляду і контролю за безпекою судноплавства, визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки внутрішнього водного транспорту.

3. До функцій капітана та осіб державних інспекторів дільниці у відведеній їй зоні нагляду належать:

1) нагляд і контроль за дотриманням вимог Правил плавання по річковим водним шляхам, нагляд за дотриманням місцевих правил плавання для малих суден, а також вимог інших актів законодавства та міжнародних договорів України з питань безпеки судноплавства;

2) організація та здійснення огляду суден;

3) перевірка суднових документів і кваліфікаційних документів суднового персоналу;

4) нагляд за дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища з суден;

5) надання дозволу на відхід суден від причальних споруд портів (терміналу), оформлення відходу суден;

6) розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень відповідно до закону;

7) участь у розслідуванні аварійних подій;

8) інші функції відповідно до законодавства.

4. Розпорядження капітана дільниці з питань безпеки судноплавства, що належать до його компетенції, у тому числі, заборона плавання або експлуатації судна чи плавучої споруди, обов'язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб.

Розпорядження капітана дільниці може бути скасовано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, або адміністративним судом у порядку, встановленому законодавством.

5. За порушення законодавства і правил з безпеки судноплавства та порядку в межах зони нагляду капітан та державні інспектори мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, а капітан дільниці також розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення відповідно до закону.

Стаття 73. Огляд річкових суден та суден змішаного плавання

1. Кожне річкове судно та судно змішаного плавання, які не здійснюють закордонного плавання, підлягає один раз на рік обов'язковому плановому огляду капітаном або державним інспектором дільниці (за вибором судновласника). Якщо з судном сталася аварійна подія, судно підлягає позаплановому огляду. По результатах огляду складається акт огляду.

2. Огляд річкових суден і суден змішаного плавання з метою перевірки усунення недоліків, виявлених під час планових і позапланових оглядів, здійснюється без затримки суден:

1) під час стоянки суден - в місці та у строк, що вказані в акті планового чи позапланового огляду;

2) під час очікування або проходження суднами шлюзів;

3) згідно заявки судновласника.

3. Огляд суден, яким капітаном дільниці заборонено плавання відповідно до статті 74 цього Закону, здійснюється до виходу судна у рейс.

4. Порядок проведення оглядів річкових суден і суден змішаного плавання, а також форма акта огляду встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

5. Огляди суден змішаного плавання, які здійснюють закордонне плавання, а також тих, що не пройшли обов'язкового планового огляду капітаном або державним інспектором дільниці, здійснюються в морських портах відповідно до законодавства.

Стаття 74. Вихід річкового судна або судна змішаного плавання у плавання

1. Кожне судно зобов'язане до відходу від причальних споруд порту (терміналу) повідомити про це капітану дільниці. До початку руху річковими водними шляхами капітан (судноводій) судна безпосередньо або через агента завчасно направляє капітану дільниці засобами електронного зв'язку:

назву і прапор судна;

тип судна, єдиний європейський ідентифікаційний номер або ідентифікаційний номер ІМО;

найменування судновласника та агента;

назву порту (терміналу);

найбільші довжину, ширину та надводну висоту судна;

висоту борту судна;

фактичну осадку судна носом і кормою;

суднову роль;

список кваліфікаційних документів членів екіпажу;

список пасажирів (за наявності);

виконавчий вантажний план судна;

схему розміщення вантажу, у разі завантаження вантажів, які потребують кріплення;

розрахунок остійності та повздовжньої міцності корпусу судна протягом усього плавання;

розрахунок і схему кріплення палубних і великовагових вантажів;

копію документу про сплату річкового збору (у разі перевезення вантажу та (або) пасажирів).

Інформацію про сплату річкового збору капітану дільниці підтверджує адміністрація внутрішніх водних шляхів України. Процедура обміну цією інформацією встановлюється Порядком справляння і використання річкового збору.

2. Капітан дільниці повинен заборонити плавання та організувати огляд судна в разі наявності даних про:

а) непридатність судна до плавання, порушення вимог щодо його завантаження, комплектування екіпажу, кількості пасажирів і наявності інших недоліків, що становлять загрозу безпеці плавання або здоров'ю людей, які перебувають на судні, або загрозу заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу;

б) відсутність чинних суднових документів;

в) несплату річкового збору (для суден, які перевозять вантаж та (або) пасажирів).

Стаття 75. Розслідування аварійних подій, пов'язаних із судноплавством на річкових водних шляхах

1. Аварійні події, що виникли в результаті експлуатації судна чи у зв'язку з нею, які спричинили, або могли спричинити людські жертви, або заподіяти шкоду здоров'ю людей, загибель судна, або втрату його суднохідного стану, руйнування або пошкодження гідротехнічних споруд річкових водних шляхів, а також забруднення навколишнього природного середовища, підлягають розслідуванню.

2. Розслідування аварійних подій, пов'язаних із судноплавством на річкових водних шляхах, здійснюється відповідно до Положення про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних подій, пов'язаних із судноплавством на річкових водних шляхах, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

3. Органами розслідування аварійних подій є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері морського та внутрішнього водного транспорту, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, капітан дільниці, капітан судна, судновласник, річковий порт (термінал), уповноважена особа місцевого органу виконавчої влади.

Стаття 76. Арешт судна

1. Судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки за рішенням суду.

2. Якщо судом прийнято рішення про забезпечення позову шляхом накладення арешту на судно або судно примусово продано під час здійснення виконавчих дій, органом, який проводиться державну реєстрацію суден, до Державного суднового реєстру України або Суднової книги вноситься відповідний запис. Судновласник повинен бути поінформований органом, який проводить державну реєстрацію суден, про накладення на судно арешту чи його зняття.

3. Для забезпечення вимог, що виникають з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов'язаних з рятуванням судна, судно може бути арештоване відповідно до закону.

4. Арештоване судно може бути звільнене під заставу чи інший вид достатнього забезпечення відповідно до закону.

Стаття 77. Митний та прикордонний контроль

1. Митний контроль, митне оформлення суден та товарів прикордонний контроль та пропуск через державний кордон осіб та водних транспортних засобів, перевізників і товарів, що переміщуються ними здійснюється належним чином уповноваженими представниками державних органів, відповідно до законодавства.

2. Допускається надання судну вільної практики - заходження судна закордонного плавання в річковий порт та початок вантажних операцій без участі комісії на борту судна за рішенням уповноважених здійснювати відповідний контроль державних органів, що приймається на підставі відомостей, отриманих до прибуття судна.

3. На території річкових портів (терміналів), через які здійснюється міжнародне сполучення, відкриваються пункти пропуску через державний кордон України у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

РОЗДІЛ X
МАЙНО, ЩО ЗАТОНУЛО НА РІЧКОВИХ ВОДНИХ ШЛЯХАХ

Стаття 78. Поняття майна, що затонуло на річкових водних шляхах і сфера застосування

1. Майном, що затонуло, як визначає цей розділ, є судна або інші плавучі засоби, що зазнали катастрофи, плавучі споруди, літальні апарати, їх уламки, обладнання, вантажі та інші предмети незалежно від того, знаходяться вони на плаву чи під поверхнею води, опустилися на дно чи викинуті на мілководдя або на берег.

2. Правила цього розділу застосовуються щодо підняття, віддалення або знищення майна, що затонуло у межах річкових водних шляхів.

3. Правила цього розділу не застосовуються щодо:

а) підняття, віддалення або знищення військового майна;

б) підняття майна культурного характеру, археологічного або історичного значення.

4. Підняття, віддалення або знищення майна, переліченого у підпунктах "а" і "б" частини третьої цієї статті, здійснюється відповідно до законодавства. Організація, відповідальна за підняття, віддалення або знищення цього майна, відповідно до законодавства повинна погодити свої дії з уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті.

Стаття 79. Право на майно, що затонуло

Право на майно, що затонуло, а також відносини, що виникають у зв'язку з цим майном, визначаються законодавством.

Стаття 80. Підняття майна його власником

1. Власник майна, що затонуло, якщо він має намір підняти це майно, повинен повідомити про це відповідного капітана дільниці протягом одного року з дня, коли майно затонуло.

2. Капітан дільниці за погодженням із заінтересованими державними органами встановлює достатній за обставинами строк для підняття майна, порядок проведення цих робіт і доводить це до відома власника майна та адміністрації внутрішніх водних шляхів України.

Стаття 81. Порядок підняття небезпечного майна, що затонуло

1. У тих випадках, коли майно, що затонуло, створює перешкоду судноплавству, шляховим або іншим роботам, загрозу життю або здоров'ю людей чи забруднення навколишнього природного середовища, власник зобов'язаний негайно повідомити про те, що сталося, капітана найближчої дільниці і на вимогу останнього віддалити або знищити це майно у встановлений капітаном дільниці термін.

2. Капітан дільниці повинен повідомити інформацію, зазначену у пункті 1 цієї статті центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.

3. Якщо майно, що затонуло, становить безпосередню загрозу безпеці судноплавства, життю чи здоров'ю людей, забрудненню навколишнього природного середовища, а власник майна, що затонуло, не піднімає його у термін, встановлений капітаном дільниці, згідно з цією статтею, адміністрація внутрішніх водних шляхів України має право вжити необхідних заходів до його негайного підняття, а при необхідності - до його знищення або віддалення в інший спосіб.

4. Якщо власник майна, що затонуло, невідомий, ліквідований або визнаний померлим, адміністрація внутрішніх водних шляхів України публікує інформацію про строки, встановлені для підняття майна, що затонуло. Якщо відома держава, під прапором якої плавало затонуле судно, адміністрація внутрішніх водних шляхів України направляє відповідне повідомлення центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зовнішніх зносин України.

5. Піднімання, знищення або видалення затонулого майна здійснюється адміністрацією внутрішніх водних шляхів України за рахунок коштів аварійного фонду з наступною компенсацією витрат за рахунок власника затонулого майна.

Стаття 82. Право на вибір суднопіднімального підприємства

У разі наявності обґрунтованих підстав капітан дільниці має право не дозволити власнику майна піднімати затонуле майно своїми засобами або засобами обраної ним суднопіднімальної організації. У такому разі підняття майна здійснює адміністрація внутрішніх водних шляхів України за рахунок його власника.

Стаття 83. Втрата права на майно, що затонуло

Власник майна, що затонуло, втрачає право на нього у випадку, якщо не зробить заяви або не підніме майно у терміни, передбачені статтями 80, 81 цього Закону, і це майно стає державною власністю.

Стаття 84. Витребування майна, піднятого адміністрацією внутрішніх водних шляхів України

1. Майно, підняте адміністрацією внутрішніх водних шляхів України згідно зі статтею 82 цього Закону, а також майно, підняте адміністрацією внутрішніх водних шляхів України внаслідок того, що воно становило безпосередню загрозу безпеці судноплавства, життю і здоров'ю людей або забруднення навколишнього природного середовища (стаття 81 цього Закону), може бути витребуване його власником протягом двох років з дня, коли майно було фактично піднято. При цьому власник майна відшкодовує адміністрації внутрішніх водних шляхів України вартість підняття та інші завдані у зв'язку з цим витрати і збитки.

2. Якщо підняте майно реалізовано адміністрацією внутрішніх водних шляхів України через неможливість або недоцільність його зберігання, власнику майна повертається виручена від реалізації сума за вирахуванням усіх витрат, понесених адміністрацією внутрішніх водних шляхів України у зв'язку з підняттям, зберіганням і реалізацією майна. При цьому, якщо виручена від реалізації піднятого майна сума не покриває всіх витрат і збитків адміністрації внутрішніх водних шляхів України, власник майна зобов'язаний відшкодувати їх адміністрації внутрішніх водних шляхів України.

3. Відмова від затонулого або піднятого майна не звільняє власника від обов'язку відшкодувати адміністрації внутрішніх водних шляхів України його витрати і збитки у випадках, передбачених статтями 81 і 82 цього Закону і цією статтею.

Стаття 85. Випадково підняте майно

Випадково підняте майно, що затонуло, повинно бути здане адміністрації внутрішніх водних шляхів України відповідно до законодавства.

РОЗДІЛ XI
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через 9 місяців з дня його опублікування.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3 - 4, ст. 27):

статтю 70 викласти у такій редакції:

"Стаття 70. Землі внутрішнього водного транспорту

До земель внутрішнього водного транспорту належать землі під:

а) територією портів (терміналів), причальними спорудами, операційними акваторіями причальних споруд і затонами з усіма технічними спорудами та устаткуванням, що обслуговують внутрішній водний транспорт;

б) пасажирськими вокзалами, павільйонами і причалами;

в) судновими ходами, судноплавними каналами, судноплавними, енергетичними і захисними гідротехнічними спорудами;

г) берегоукріплювальними спорудами й насадженнями;

ґ) вузлами зв'язку, радіоцентрами і радіостанціями;

д) будівлями, береговими навігаційними знаками та іншими спорудами для обслуговування водних шляхів, судноремонтними і суднобудівними заводами, ремонтно-експлуатаційними базами, майстернями, судноверфями, відстійно-ремонтними пунктами, складами, матеріально-технічними базами, інженерними мережами, службовими та культурно-побутовими будівлями, іншими об'єктами, що забезпечують роботу внутрішнього водного транспорту.";

у тексті Кодексу слова "річковий транспорт" у всіх відмінках замінити словами "внутрішній водний транспорт" у відповідному відмінку;

2) у Водному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 24, ст. 189):

доповнити частину першу статті 1 з урахуванням алфавітного порядку термінами такого змісту:

"забруднений водяний баласт - баласт, що знаходиться у судновому танку, який після останнього перевезення у ньому нафти не був очищений";

"ізольований водяний баласт - водяний баласт, прийнятий в судновий танк, якій повністю відділений від нафтової вантажної і нафтової паливної систем судна та призначений тільки для перевезення водяного баласту або водяного баласту і вантажів, які не є нафтою чи шкідливими речовинами";

"нафтові залишки (шлам) - витоки нафти та відходи від сепарації палива і мастила в машинних приміщеннях судна";

"сміття суднове - усі види продовольчих, побутових і експлуатаційних відходів (за виключенням свіжої риби та її залишків), які утворюються в процесі нормальної експлуатації судна і підлягають постійному чи періодичному видаленню;";

"стічна вода суднова - стоки та інші відходи з усіх типів туалетів, пісуарів і унітазів; стоки з медичних приміщень через розташовані в них раковини, ванні, шпігати усіх типів; стоки з приміщень, в яких утримуються живі тварини; інші стоки, якщо вони змішані з тими, що перелічені;";

"чистий водяний баласт - баласт, що знаходиться у судновому танку, який після останнього перевезення у ньому нафти був очищений;";

пункт 5 статті 8 викласти в такій редакції: "встановлення місцевих правил плавання для малих суден та суден для розваг";

пункт 10 статті 81 викласти в такій редакції: "встановлення місцевих правил плавання для малих суднах та суден для розваг;";

пункт 7 статті 14 після слів "днопоглиблювальні роботи" доповнити словами "(за виключенням шляхових робіт з підтримання гарантованих габаритів суднового ходу на річкових водних шляхах)";

у частинах першій та другій статті 47, частині сьомій статті 51 словосполучення "плавання на човнах" замінити словосполученням "плавання на малих суднах";

частину третю статті 48 доповнити абзацом третім такого змісту:

"використання води водних об'єктів для плавання суден".

У зв'язку з цим абзаци третій - одинадцятий вважати відповідно абзацами четвертим - дванадцятим;

у статті 66:

частину четверту викласти в редакції:

"Гідроенергетичні підприємства зобов'язані дотримувати встановлених правил експлуатації водосховищ, каскаду або системи водосховищ, режимів накопичення та спрацювання запасів води, режимів коливань рівня у верхньому і нижньому б'єфах та пропускання води через гідровузли, підтримувати рівень води, необхідний для збереження гарантованих габаритів суднового ходу, безперебійного судноплавства та пропуску суден через шлюзи, а також пропуск риби до місць нересту відповідно до проектів рибопропускних споруд.";

додати статтю частинами п'ятою та шостою такого змісту:

"Режими роботи водосховищ, каскадів або систем водосховищ, які використовуються для гідроенергетичних потреб та судноплавства по річкових водних шляхах, щомісячно встановлюються міжвідомчою комісією, яка утворюється Кабінетом Міністрів України. Положення про міжвідомчу комісію затверджує Кабінет Міністрів України.

До складу міжвідомчої комісії включаються представники центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, центрального органу виконавчої влади з питань водного господарства, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, центрального органу виконавчої влади з питань рибного господарства, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.";

статтю 67 викласти в редакції:

"Стаття 67. Особливості користування водними об'єктами для потреб морського і внутрішнього водного транспорту

Річки, озера, водосховища, канали, інші водойми, а також внутрішні морські води та територіальне море є внутрішніми водними шляхами загального користування, за винятком випадків, коли відповідно до законодавства України їх використання з цією метою повністю чи частково заборонено.

Перелік внутрішніх морських і внутрішніх річкових водних шляхів, віднесених до категорії судноплавних, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Судна та плавучі споруди з метою запобігання забрудненню внутрішніх водних шляхів мають бути побудовані та оснащені згідно вимог законодавства та міжнародних договорів України в галузі судноплавства.

Скидання з торговельних суден нафтових залишків, лляльних вод, чистого та забрудненого водяного баласту, будь-яких суднових відходів і сміття в територіальному морі та внутрішніх водах України заборонено.

Скидання суднових стічних вод дозволяється на внутрішніх водних шляхах без обмежень на ходу і під час стоянки суден за умови їх оброблення та знезараження в суднових установках, які відповідають вимогам, встановленим Міжнародною конвенцією по запобіганню забрудненню з суден 1973 року, зміненою Протоколом 1978 року до неї, або директивою Ради Європейського союзу.

На внутрішніх водних шляхах забороняється скидання з суден ізольованого водяного баласту морського походження, якщо він прийнятий на судно поза межами басейну Чорного та Азовського морів, або не знешкоджений (знезаражений) у судновій установці, яка відповідає вимогам міжнародних договорів України.

Користування водними об'єктами для плавання на малих суднах дозволяється з дотриманням місцевих правил плавання для малих суден та суден для розваг, що встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та внутрішньому водному транспорті.";

статтю 77 доповнити абзацом такого змісту:

"У разі віднесення водосховища, каскаду або системи водосховищ, або будь-якої їх частини до судноплавних водних шляхів, Порядок їх експлуатації визначається за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту";

частину четверту статті 88 викласти у такій редакції: "Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського та внутрішнього водного транспорту.";

3) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122):

статтю 114 викласти в такій редакції:

"Стаття 114. Порушення правил по охороні порядку і безпеки плавання на морському транспорті

Невиконання особами, які перебувають на борту морського судна, розпоряджень капітана судна -

тягне за собою попередження або накладення штрафу від двадцяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування капітанами морськими суднами, не зареєстрованими у встановленому порядку, або з порушенням правил завантаження, норм пасажиромісткості, обмежень по району та умовам плавання -

тягне за собою попередження або накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення правил плавання, порядку входу суден у порт і виходу їх з порту, руху і стоянки суден, а також правил, що забезпечують безпеку пасажирів під час посадки на судна, в путі слідування і під час висадки їх з суден, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проведення без належного дозволу водолазних робіт у акваторії порту, а також недодержання правил подачі сигналів під час цих робіт -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пошкодження гідротехнічних споруд, засобів навігаційного обладнання та зв'язку -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування морським судном особою, яка не має права керування цим судном, або передача керування таким судном особі, яка не має права керування, -

тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.";

в абзаці другому частини першої статті 115 слова "від одного до трьох" замінити словами "від десяти до тридцяти";

статтю 116 викласти в такій редакції:

"Стаття 116. Порушення правил по охороні порядку і безпеки плавання на внутрішньому водному транспорті, малих та розважальних суднах

Невиконання особами, які перебувають на борту річкового судна, розпоряджень капітана або судноводія судна -

тягне за собою попередження або накладення штрафу від двадцяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування судноводіями річкових, малих та розважальних суден, не зареєстрованими у встановленому порядку, або такими, що не пройшли технічного огляду, або не несуть бортових номерів і позначень, або мають несправності, з якими заборонено їх експлуатацію, або переобладнаними без відповідного дозволу, або з порушенням правил завантаження, норм пасажиромісткості, обмежень по району та умовам плавання -

тягне за собою попередження або накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення судноводіями річкових суден правил плавання і стоянки суден, буксирування составів, подачі звукових і світлових сигналів, несення суднових вогнів і знаків, правил навантаження і розвантаження суден, а також пошкодження гідротехнічних споруд, навігаційного обладнання, об'єктів річкової інформаційної служби, інших об'єктів річкових водних шляхів -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування судном на строк до одного року.

Перевищення судноводіями малих, спортивних та розважальних суден установленої швидкості руху, недодержання вимог навігаційних знаків, умисне зупинення або стоянка судна в заборонених місцях, пошкодження гідротехнічних споруд, навігаційного обладнання, об'єктів річкової інформаційної служби, інших об'єктів річкових водних шляхів, порушення правил маневрування, подачі звукових сигналів, несення бортових вогнів і знаків -

тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування маломірним судном на строк до одного року.

Повторне протягом року вчинення будь-якого порушення, передбаченого частиною третьою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.".

Керування річковим або малим, спортивним або розважальним судном особою, яка не має права керування цим судном, або передача керування таким судном особі, яка не має права керування, -

тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення судноводіями малих, спортивних або розважальних суден інших правил користування суднами -

тягне за собою попередження або накладення штрафу від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пошкодження гідротехнічних споруд, засобів навігаційного обладнання та зв'язку -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У цьому Кодексі слід розуміти:

під малим судном - будь-яке судно з корпусом довжиною без урахування керма та бушприту до 20 метрів (за винятком суден, на яких дозволено перевозити більше 12 пасажирів, суден, побудованих або обладнаних для буксирування, штовхання або ведення в зчалі суден, які не є малими, суден, що перевозять небезпечні вантажі, криголамів, поромів, плавучих кранів, суден допоміжного та технічного флоту, суднових шлюпок і плотів, а також розважальних суден і засобів розваги на воді);

під річковим судном - судно, яке за своїми технічними характеристиками придатне і в установленому порядку допущене до експлуатації виключно на річкових водних шляхах, а також судно, призначене для експлуатації на річкових водних шляхах і придатне для обмеженої експлуатації на морських водних шляхах;

під розважальним судном - самохідне судно, яке побудовано або призначене для ковзання по водній поверхні або виконання спортивних фігур;

під спортивним судном - судно, яке відповідає вимогам спеціальних правил побудови та безпеки експлуатації, має свідоцтво спортивного судна, використовується виключно у спортивній діяльності, обслуговується під час плавання спеціально підготовленими особами (екіпажем)";

у статті 116-1:

у частині першій:

абзац перший після слова "(направлення)" доповнити словами "морського або";

в абзаці другому слова "від одного до семи" замінити словами "від п'ятдесяти до ста";

доповнити статтю після частини першої новою частиною такого змісту:

"Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.".

У зв'язку з цим частину другу вважати частиною третьою;

в абзаці другому частини третьої слова "від одного до семи" замінити словами "від двадцяти до сорока";

доповнити статтю частиною такого змісту:

"Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною третьою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від сорока до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.";

статті 116-2 та 116-3 викласти у такій редакції:

"Стаття 116-2. Порушення правил, що забезпечують безпеку експлуатації суден на внутрішніх водних шляхах

Проведення без належного дозволу водолазних робіт або недодержання правил подачі сигналів під час цих робіт, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Знищення, пошкодження, зривання, самовільна перестановка плавучих і берегових засобів навігаційного обладнання, зв'язку і сигналізації, порушення правил утримання, експлуатації і встановленого режиму роботи навігаційного обладнання на мостах, та гідротехнічних спорудах, встановлення без належного дозволу (погодження) знаків, споруд, джерел звукових і світлових сигналів, що створюють перешкоди в розпізнанні навігаційних знаків і сигналів, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Скидання за борт річкового, малого, спортивного або розважального судна сміття та інших предметів -

тягне за собою попередження або накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Стаття 116-3. Порушення правил реєстрації суден

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення органу реєстрації судна про будь-які зміни відомостей, що підлягають внесенню в установленому порядку до Суднової книги України, протягом двох тижнів з дня настання таких змін -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ухилення від обов'язкової реєстрації судна в Судновій книзі України -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення органу реєстрації судна про будь-які зміни відомостей, що підлягають внесенню в установленому порядку до Державного суднового реєстру України, протягом двох тижнів з дня настання таких змін -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ухилення від обов'язкової реєстрації судна в Державному судновому реєстрі України -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від ста п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.";

у статті 117:

слова "маломірні" замінити словами "малими";

абзац другий частини першої викласти в такій редакції:

"тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.";

в абзаці другому частини другої слова "від одного до трьох" замінити словами "від п'яти до десяти";

статтю 118 викласти в такій редакції:

"Стаття 118. Порушення правил утримання баз (споруд) для стоянки малих суден

Порушення посадовими особами, відповідальними за правильне користування базами для стоянки малих суден, правил утримання та експлуатації баз для стоянки малих суден або невжиття заходів для своєчасної заборони чи обмеження експлуатації окремих причалів, пірсів, стоянок, споруд, механізмів і т. ін., коли користування ними загрожує безпеці людей і малих суден, а так само незабезпечення ними на базі встановленого випускного режиму -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян."

Абзац другий частини першої статті 120 викласти в такій редакції:

"тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.";

абзац перший частини третьої статті 129 викласти у такій редакції:

"Допуск до керування морськими, річковим, малими, спортивними або розважальними суднами осіб, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, -";

у статті 130:

в абзаці першому частини п'ятої слова "Керування річковими або маломірними" замінити словами "Керування морськими, річковими, малими, спортивними або розважальними", а слова "керують річковими або маломірними" - словами "керують морськими, річковими, малими, спортивними або розважальними";

в абзаці першому частини шостої слова "керування річковими або малоймовірними" замінити словами "керування морськими, річковими, малими, спортивними або розважальними";

доповнити статтю частиною такого змісту:

"Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами п'ятою або шостою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.";

в абзаці другому частини другої статті 133 слова "від десяти до п'ятнадцяти" замінити словами "від ста до двохсот";

у статті 136:

в абзаці першому частини першої слова "плавучих засобів" замінити словом "суден";

в абзаці першому частини другої слово "плавучих" замінити словом "суден";

статтю 188-15 викласти в такій редакції:

"Стаття 188-15. Невиконання законних вимог посадових осіб органів морського і внутрішнього водного транспорту

Невиконання законних вимог посадових осіб органів морського і внутрішнього водного транспорту щодо усунення порушень законодавства з безпеки на морському та внутрішньому водному транспорті та державної реєстрації суден, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, створення інших перешкод для виконання покладених на них обов'язків -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.";

частину першу статті 218 після цифр "103-1 - 104-1" доповнити словами і цифрами "частинами першою і другою статті 116-3 та статтею 118";

у статті 225:

у частині першій слово "маломірних" замінити словами "малих, спортивних та розважальних"

у пункті 3 частини другої слова "річкового порту" замінити словом "дільниці";

пункти 5, 6, 8 та 9 частини другої доповнити словами "капітан дільниці";

у статті 255:

пункт 3 частини другої викласти в такій редакції:

"3) державний інспектор центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (частини перша, третя, четверта і п'ята статті 116, частина друга статті 116-1, частина третя статті 116-2, частина перша статті 117, стаття 118, частина третя статті 129, частини п'ята і шоста статті 130);";

у тексті Кодексу слова "річковий транспорт" у всіх відмінках замінити словами "внутрішній водний транспорт" у відповідному відмінку;

4) у Кодексі торговельного мореплавства (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., NN 47 - 52, ст. 349):

у статті 13:

а) абзаци другий та третій частини першої викласти в такій редакції:

"на морські судна і судна змішаного плавання - під час їх прямування як морськими шляхами, так річковими водними шляхами, якщо спеціальним законодавством чи міжнародними договорами України не встановлено інше;

на судна внутрішнього плавання - під час їх прямування морськими шляхами, а також річковими водними шляхами під час здійснення перевезення із заходом в іноземний морський порт і у випадках, передбачених статтями 297 і 327 цього Кодексу.";

б) у частині четвертій слова "за участю морського транспорту" замінити словами "за участю морських суден";

у статті 15:

пункт 2 частини першої викласти в такій редакції: "2) для несення спеціальної державної служби (нагляд за безпекою мореплавства, охорона промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо);

доповнити статтю частинами п'ятою - восьмою такого змісту:

"Пасажирське судно в цьому Кодексі - це будь-яке судно, якому дозволено перевозити більше 12 пасажирів.

Мале судно в цьому Кодексі - це будь-яке судно з корпусом довжиною без керма та бушприту до 20 метрів (за винятком суден, на яких дозволено перевозити більше 12 пасажирів, суден, побудованих або обладнаних для буксирування, штовхання або ведення в зчалі суден, які не є малими, суден, що перевозять небезпечні вантажі, криголамів, поромів, плавучих кранів, суден допоміжного та технічного флоту, суднових шлюпок і плотів, а також розважальних суден і засобів розваги на воді).

Судно змішаного плавання в цьому Кодексі - судно, призначене для експлуатації на річкових водних шляхах і придатне для обмеженої експлуатації на морських водних шляхах.

Судно внутрішнього плавання (річкове судно) - судно, яке за своїми технічними характеристиками придатне і в установленому порядку допущене до експлуатації виключно на річкових водних шляхах";

статтю 22 викласти в такій редакції:

"Стаття 22. Класифікація суден. Технічний нагляд за суднами

Класифікація морських суден і суден змішаного плавання та технічний нагляд за ними здійснюються класифікаційним товариством, обраним судновласником.

Нагляд за виконанням на морських суднах та суднах змішаного плавання вимог, що встановлені міжнародними договорами України в галузі мореплавства (конвенційний нагляд), здійснюється визнаною організацією, обраною судновласником на підставі двосторонніх договорів, які укладає з визнаною організацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського транспорту.

Порядок залучення визнаних організацій до здійснення конвенційного нагляду встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України.

Контроль за здійсненням визнаними організаціями конвенційного нагляду за українськими суднами здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському та внутрішньому водному транспорті.

Технічний нагляд за малими суднами здійснюється відповідно до Закону України "Про внутрішній водний транспорт.";

у статті 26:

частини першу та другу викласти в такій редакції:

"Українські морські та річкові судна, а також судна змішаного плавання, підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України.

Малі судна підлягають реєстрації у Судновій книзі України.";

частину шосту викласти в такій редакції: "Порядок ведення Державного суднового реєстру України і Порядок ведення Суднової книги України встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту.";

статтю 27 викласти у такій редакції:

"Стаття 27. Органи і умови реєстрації суден, припинення або тимчасового припинення реєстрації суден

Реєстрацію морських суден і суден змішаного плавання у Державному судновому реєстрі України, а також виключення або тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру (припинення або тимчасове припинення реєстрації) здійснюють капітани морських портів. Перелік морських портів, капітани яких здійснюють реєстрацію суден встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського транспорту.

Судно може бути зареєстровано у Державному судновому реєстрі України тільки в одному морському порту України. Порт реєстрації судна може бути змінено за бажанням власника.

Заява на реєстрацію судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна та додані до неї документи, передбачені порядком ведення Державного суднового реєстру України, подаються до капітана морського порту за вибором судновласника в один із таких способів:

а) особисто судновласником або уповноваженою на це особою;

б) надсилаються поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

У заяві окремо вказується спосіб, в якій заявник бажає отримати документи про реєстрацію судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна (поштою, особисто або через представника).

Прийняття заяви є обов'язком капітана морського порту. Під час прийняття заяви капітан морського порту зобов'язаний перевірити наявність та достовірність необхідних документів. Інші дані, які містяться у документах, перевірці не підлягають.

За умови дотримання судновласником вимог частини третьої цієї статті, капітан морського порту зобов'язаний зареєструвати заяву датою її фактичного отримання. Доказом прийняття заяви є наявність на копії аркуша заяви відмітки (штампу) капітана морського порту, яким отримана заява, із зазначенням дати її отримання, або поштового повідомлення з відміткою про вручення капітану морського порту, у разі надсилання заяви поштою.

Відмова капітана морського порту прийняти заяву про реєстрацію судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття забороняється.

У разі подання до капітану морського порту заяви, заповненої з порушенням вимог цієї статті, такий капітан морського порту зобов'язаний надати заявнику письмове повідомлення про відмову у прийнятті його заяви із зазначенням причин такої відмови протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

У разі отримання відмови капітана морського порту у прийнятті заяви, заявник має право:

подати нову заяву з усуненням причин, з яких капітаном морського порту було відмовлено в її прийнятті;

оскаржити рішення капітана морського порту у порядку, передбаченому законодавством.

У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови капітаном морського порту у прийнятті заяви на реєстрацію судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання капітаном морського порту.

За кожною заявою щодо порушення капітаном морського порту цієї статті в обов'язковому порядку проводиться службове розслідування відповідно до закону. За результатами такого розслідування винна посадова особа притягується до відповідальності відповідно до закону.

Заява, надіслана судновласником або його представником поштою, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням пункту 2 цієї статті та надсилання капітаном морського порту заявнику письмової відмови у прийнятті його заяви.

Реєстрація судна у Державному судновому реєстрі, виключення або тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру (припинення або тимчасове припинення реєстрації) здійснюються протягом п'яті робочих днів з дати прийняття відповідної заяви. Заявнику, якій бажає отримати документи про реєстрацію судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна поштою, ці документи відправляються не пізніше наступного робочого дня після здійснення реєстрації, припинення або тимчасового припинення реєстрації.

Органи і умови реєстрації річкових суден у Державному судновому реєстрі України, а також малих суден у Судновій книзі України здійснюється відповідно до Закону "Про внутрішній водний транспорт.";

у статті 28:

назву статті викласти в редакції:

"Стаття 28. Документи про реєстрацію судна";

частину першу доповнити абзацом такого змісту:

"Припинення реєстрації судна у Державному судновому реєстрі України засвідчується свідоцтвом про тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру України або свідоцтвом про виключення судна з Державного суднового реєстру України.";

частину третю статті 32 виключити;

у частині першій статті 33 слова "та свідоцтва про одержання права плавання під цим прапором" замінити словами "суднового патенту або суднового білету.";

статтю 35 викласти в такій редакції:

"Стаття 35. Суднові документи

На морському судні або судні змішаного плавання повинні бути такі суднові документи:

свідоцтво про право власності на судно або його нотаріально засвідчена копія;

свідоцтво про право плавання під Державним прапором України (судновий патент);

класифікаційне свідоцтво;

обмірне свідоцтво - на судні, що здійснює перевезення вантажів;

свідоцтво про мінімальний склад екіпажу;

пасажирське свідоцтво (для пасажирських суден);

суднова роль (список осіб суднового екіпажу);

список пасажирів, що перебувають на судні;

судновий журнал;

машинний журнал (для суден з механічним двигуном);

санітарний журнал;

дозвіл на право користування судновою радіостанцією;

свідоцтво про вантажну марку, якщо судно використовується для цілей, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 15 цього Кодексу;

журнали та (або) інші документи, що стосуються операцій зі шкідливими речовинами.

Суднова роль, список пасажирів, судновий і машинний журнали ведуться за формою і правилами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського транспорту, а на риболовних суднах - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.

Реєстрація операцій зі шкідливими речовинами на суднах ведеться за правилами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського транспорту з урахуванням вимог міжнародних договорів України.

Санітарний журнал ведеться за формою і правилами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Судно, що кордон здійснює закордонне плавання, повинно також мати документи, передбачені міжнародними договорами України.

Перелік документів малих, спортивних та розважальних суден встановлюється Законом "Про внутрішній водний транспорт";

у статті 38:

у частині другій слова "Свідоцтво про придатність до плавання, обмірне свідоцтво, пасажирське свідоцтво, свідоцтво про вантажну марку, свідоцтво про відповідність спеціальним вимогам для суден, що перевозять небезпечні вантажі, а також інші" виключити;

частину четверту статті виключити;

у статті 78:

пункти 3 і 4 частини першої викласти в редакції:

"3) реєстрація суден у Державному судновому реєстрі України;

4) видача документів, зазначених у статтях 35 і 51 цього Кодексу;";

доповнити частину першу статті новим пунктом 14 такого змісту: "14) погодження рішень про відкриття і реєстрацію баз для стоянки малих суден на морських водних шляхах.". У зв'язку з цим пункт 14 вважати пунктом 15;

статтю 90 доповнити новою частиною четвертою такого змісту:

"Особливості здійснення контрольного огляду річкових суден встановлюються Законом України "Про внутрішній водний транспорт."." У зв'язку з цим частину четверту статті вважати частиною п'ятою;

статтю 91 доповнити новою частиною п'ятою такого змісту: "Особливості надання дозволу капітаном порту на вихід річкових суден з морського порту встановлюються законом "Про внутрішній водний транспорт.";

статтю 132 виключити;

у тексті Кодексу слова "річковий транспорт" у всіх відмінках замінити словами "внутрішній водний транспорт" у відповідному відмінку;

5) у Законі України "Про транспорт" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 51, ст. 446; 2007 р., N 33, ст. 440):

у статті 16-3:

- абзац другий після слів "веде облік," доповнити словами "бере участь у розслідуванні";

- абзац тридцять третій виключити;

статтю 27 викласти у такій редакції:

"Стаття 27. Внутрішній водний транспорт і його склад

До складу внутрішнього водного транспорту входять судна, підприємства та організації внутрішнього водного транспорту, що здійснюють та забезпечують перевезення внутрішніми судноплавними річковими шляхами вантажів, пасажирів, багажу і пошти та надають інші послуги з використанням суден, а також малі судна та бази для їх стоянки";

у тексті Закону слова "річковий транспорт" у всіх відмінках замінити словами "внутрішній водний транспорт" у відповідному відмінку;

у тексті Закону слова "маломірне судно", "мале/маломірне судно", "маломірне (мале) судно" у всіх відмінках замінити словами "мале судно" у відповідному відмінку;

6) у Законі України "Про морські порти" (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., N 7, ст. 65):

доповнити статтю 2 частиною четвертою такого змісту:

"4. До перевезень, що здійснюються за участю внутрішнього водного транспорту, правила цього Закону застосовуються з урахуванням Закону України "Про внутрішній водний транспорт".";

доповнити перше речення частини першої статті 22 словами "з урахуванням особливостей справляння, встановленими Законом "Про внутрішній водний транспорт";

у тексті Закону слова "річковий транспорт" у всіх відмінках замінити словами "внутрішній водний транспорт" у відповідному відмінку;

7) у Законі України "Про приватизацію державного майна" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 17, ст. 122; 2008 р., N 27 - 28, ст. 253; із змінами, внесеними законами України від 13 січня 2012 року N 4336-VI та від 23 лютого 2012 року N 4442-VI):

доповнити пункт "г" частини другої статті 5 абзацом такого змісту:

"судноплавні гідротехнічні споруди, інші гідротехнічні споруди (за виключенням пристаней причальних споруд і операційних акваторій причальних споруд), засоби навігаційного обладнання та гідрографічного забезпечення судноплавства, об'єкти системи управління рухом суден і річкової інформаційної служби внутрішнього водного транспорту;";

8) у Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2011, N 34, ст. 343):

пункт 5 частини 1 статті 2 доповнити після слова "виробничих" словом "транспортних";

частину першу статті 12 після слів "Чорного та Азовського морів" доповнити словами "прибережної смуги річкових водних шляхів", далі за текстом;

у статті 31:

частину першу доповнити абзацом третім такого змісту: "До проектної документації на будівництво об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури додається висновок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державну політику в сфері транспорту". У зв'язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим;

друге речення частини другої після слів "радіаційної безпеки" доповнити словами і комою: "а при будівництві об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури - також експерти з питань транспорту,";

9) у Законі України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 17, ст. 155; 2013 р., N 43, ст. 616; 2014 р., N 6 - 7, ст. 80) абзац тридцять четвертий статті 9 та абзац двадцять третій частини першої статті 10 після слів "днопоглиблювальні роботи," доповнити словами "(за виключенням шляхових робіт з підтримання гарантованих габаритів суднового ходу на річкових водних шляхах)";

10) пункт 16 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради, 2011, N 47, ст. 532, 2012, N 17, ст. 155, 2012, N 23, ст. 238, 2013, N 2, ст. ст. 4 та 10, 2013 N 8, ст. 75, 2013, N 14, ст. 92, 2013, N 15 ст. ст. 104, 105 та 116, 2013, N 41, ст. 550, 2014, N 23, ст. 873, 2015, N 21, ст. 133) після слів "днопоглиблювальні роботи," доповнити словами "(за виключенням шляхових робіт з підтримання гарантованих габаритів суднового ходу на річкових водних шляхах)".

3. Створення Адміністрації внутрішніх водних шляхів України здійснюється шляхом реорганізації (злиття) державних підприємств, яким на день набрання чинності цим Законом передано майно, що входить, відповідно до цього Закону, до складу стратегічних об'єктів інфраструктури.

4. Тимчасово, до створення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, її функції та повноваження, визначені цим Законом, виконує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту.

5. Усі документи дозвільного характеру на будівництво об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, видані до набрання чинності цим Законом, у тому числі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту, зберігають чинність.

6. Кабінету Міністрів України протягом 6 місяців з дня опублікування цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію цього Закону;

забезпечити проведення інвентаризації майна державних підприємств внутрішнього водного транспорту з визначенням переліку стратегічних об'єктів інфраструктури;

забезпечити проведення реорганізації державних підприємств внутрішнього водного транспорту;

організувати заходи із збору інформації щодо гідротехнічних споруд приватної форми власності та земель водного фонду, відведених для будівництва об'єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту.

 

Голова Верховної Ради
України

В. ГРОЙСМАН

Опрос