Идет загрузка документа (36 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно трансплантации органов и других анатомических материалов человеку

Проект закона Украины от 16.07.2015 № 2386а
Дата рассмотрения: 16.07.2015 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. Закон України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 41, ст. 377) викласти в такій редакції:

"ЗАКОН УКРАЇНИ

Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині

Цей Закон з урахуванням сучасного стану науки і рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я визначає умови і порядок застосування трансплантації, забезпечує додержання в Україні прав людини та захист людської гідності при застосуванні трансплантації та здійсненні іншої, пов'язаної з нею діяльності.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

трансплантація - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, що полягає в пересадці реципієнту органа та/або іншого анатомічного матеріалу, взятих у людини чи у тварини;

взяття органів та/або іншого анатомічного матеріалу - хірургічна операція або маніпуляція з взяття органів та/або анатомічних матеріалів у живого або трупного донора.

живий донор - особа, яка добровільно дала, у встановленому порядку, згоду на взяття у неї органів та/або інших анатомічних матеріалів для трансплантації або для виготовлення біоімплантатів;

трупний донор - тіло померлої людини, що не містить ознак насильницької смерті крім тих, що визначені цим законом, із врахуванням відомостей наявних у Єдиній державній інформаційній системі трансплантації щодо прижиттєво поданої письмової заяви на заборону здійснення взяття органів та/або інших анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів;

анатомічні матеріали - органи, тканини, анатомічні утворення, клітини людини або тварини;

гомотрансплантати - анатомічні матеріали людини, призначені для трансплантації;

біоімплантати - медичні вироби, виготовлені з анатомічних матеріалів померлих людей;

ксеноімплантати - медичні вироби, виготовлені з анатомічних матеріалів тварин.

фетальні матеріали - анатомічні матеріали мертвого ембріона (плода) людини, плацента та її оболонки;

реципієнт - пацієнт, якому здійснюється трансплантація.

смерть мозку - повна і незворотна втрата діяльності головного мозку людини (смерть головного мозку), при якій штучно за допомогу лікарських засобів та медичної техніки можуть тимчасово підтримуватись діяльність серця та дихання.

Стаття 2. Законодавство України про трансплантацію

Законодавство України про трансплантацію складається з Конституції України, Основ законодавства України про охорону здоров'я, цього Закону та інших прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів України.

Стаття 3. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на діяльність, пов'язану зі взяттям, перевезенням органів, інших анатомічних матеріалів людини та їх трансплантацією, виготовленням біоімплантатів, отриманням і використанням ксеноімплантатів.

Дія цього Закону не поширюється на:

донорство крові та (або) її компонентів і діяльність, пов'язану з їх використанням;

трансплантацію статевих залоз, репродуктивних клітин та живих ембріонів;

аутотрансплантацію органів - пересадку людині взятого у неї анатомічного матеріалу;

імплантацію - пересадку біоімплантатів і штучно виготовлених замінників органів;

взяття анатомічних матеріалів для діагностичних досліджень;

діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Стаття 4. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші норми, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору.

Стаття 5. Державне регулювання діяльності, пов'язаної з трансплантацією

Державне регулювання діяльності, пов'язаної з трансплантацією, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Розділ II
УМОВИ ТА ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ. ДІЯЛЬНІСТЬ, ПОВ'ЯЗАНА З ТРАНСПЛАНТАЦІЄЮ, І КОНТРОЛЬ
ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ТРАНСПЛАНТАЦІЮ

Стаття 6. Умови та порядок застосування трансплантації

Трансплантація застосовується виключно за наявності медичних показань та згоди об'єктивно інформованого реципієнта з повною цивільною дієздатністю або його законного представника лише у випадках, коли усунення небезпеки для життя або відновлення здоров'я реципієнта іншими методами лікування неможливе.

Наявність у реципієнта медичних показань для застосування трансплантації встановлює консиліум лікарів відповідного закладу охорони здоров'я чи наукової установи.

У випадках, коли реципієнт не досяг чотирнадцятирічного віку чи визнаний судом недієздатним, трансплантація застосовується за згодою об'єктивно інформованих його батьків або інших законних представників. Щодо осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаних судом обмежено дієздатними трансплантація застосовується за згодою об'єктивно інформованих реципієнтів, об'єктивно інформованих їх батьків або інших законних представників.

У невідкладних випадках, коли є реальна загроза життю реципієнта, його згода або згода його законних представників для застосування трансплантації не потрібна.

Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для реципієнта наслідків, лікуючий лікар зобов'язаний йому це пояснити. Якщо і після цього реципієнт відмовляється від застосування трансплантації, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності Етичного комітету закладу чи установи.

У разі, коли від застосування трансплантації відмовляється законний представник реципієнта, що може мати тяжкі наслідки для здоров'я реципієнта, лікуючий лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування.

Порядок застосування трансплантації, імунологічне типування, консервація і зберігання органів та/або інших анатомічних матеріалів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, а перелік органів та інших анатомічних матеріалів, що можуть використовуватися для трансплантації, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Органи та/або інші анатомічні матеріали людини не можуть бути об'єктом цивільно-правових угод. Вчинення оплатних угод, а також реклама пропозицій органів та/або інших анатомічних матеріалів людини забороняються.

Стаття 7. Перевезення органів та інших анатомічних матеріалів людини

Перевезення органів та/або інших анатомічних матеріалів людини здійснюється уповноваженими на те працівниками відповідних закладів охорони здоров'я і наукових установ за наявності умов, що забезпечують збереження цих матеріалів, та оригіналів необхідних документів.

Порядок перевезення органів та/або інших анатомічних матеріалів людини в межах України, ввезення таких матеріалів на митну територію України та вивезення за межі цієї території встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 8. Заклади та установи, що здійснюють діяльність, пов'язану з трансплантацією

Взяття органів та/або інших анатомічних матеріалів і діяльність, пов'язану з трансплантацією здійснюють заклади охорони здоров'я і наукові установи внесені до Переліку закладів та установ, що здійснюють діяльність, пов'язану з трансплантацією затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Заклади охорони здоров'я та наукові установи, зазначені в частині першій цієї статті, повинні мати матеріально-технічну базу, обладнання та кваліфікованих працівників, які необхідні для застосування трансплантації та здійснення іншої, пов'язаної з нею діяльності. Вимоги до матеріально-технічної бази, обладнання, підготовки та кваліфікації працівників цих закладів та установ встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Заклади охорони здоров'я і наукові установи зазначені в частині першій цієї статті, акредитуються відповідно до спеціального порядку визначеного центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Організаційно-методичне керівництво, взаємодію закладів та установ, що здійснюють діяльність, пов'язану з трансплантацією, їх інформаційне забезпечення і контроль здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Стаття 9. Діяльність, пов'язана з трансплантацією

Заклади охорони здоров'я і наукові установи акредитуються для застосування трансплантації та/або здійснення іншої, пов'язаної з нею діяльності:

трансплантація органів, частини органу;

трансплантація тканин;

трансплантація клітин;

взяття гомотрансплантатів у живих донорів;

взяття органів та/або іншого анатомічного матеріалу трупних донорів;

зберігання і перевезення органів та/або інших анатомічних матеріалів людини;

виготовлення біоімплантатів.

Стаття 10. Фінансування діяльності, пов'язаної з трансплантацією

Діяльність державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ, пов'язана з трансплантацією, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Додаткове фінансування діяльності державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ, пов'язаної з трансплантацією, може здійснюватися за рахунок коштів, виділених на реалізацію заходів, що передбачені відповідними програмами, доходів від надання медичних послуг, реалізації нових технологій та методів, іншої наукової продукції, за виготовлені біоімплантати, реактиви, апарати та обладнання, що застосовуються в медичній практиці, а також за рахунок добровільних внесків осіб через благодійні та інші неприбуткові організації за Переліком затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Умови та порядок включення до Переліку благодійних та інших неприбуткових організації, які фінансують діяльність пов'язану з трансплантацією затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Стаття 11. Контроль за діяльністю, пов'язаною з трансплантацією

Державний контроль щодо додержання вимог, встановлених законодавством про трансплантацію, контроль щодо якості, щодо взаємодії закладів охорони здоров'я всіх форм власності та наукових установ, що здійснюють трансплантацію та/або діяльність, пов'язану з трансплантацією, їх інформаційного забезпечення здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

При закладах та установах, що здійснюють діяльність, пов'язану з трансплантацією створюються етичні комітети, консультативні та/або наглядові ради, які сприяють їх діяльності та забезпечують інформованість населення і громадський контроль у сфері трансплантації.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я затверджує порядок формування етичних комітетів, консультативних та/або наглядових рад у закладах охорони здоров'я і наукових установах, що здійснюють діяльність, пов'язану з трансплантацією.

Громадський контроль за трансплантацією та/або пов'язаною з нею діяльністю здійснюється об'єднаннями громадян відповідно до законодавства України.

Розділ III
УМОВИ ТА ПОРЯДОК ВЗЯТТЯ ГОМОТРАНСПЛАНТАТІВ
У ЖИВИХ ДОНОРІВ

Стаття 12. Взяття гомотрансплантатів у живих донорів

Живим донором може бути лише особа з повною цивільною дієздатністю.

У живого донора може бути взятий як гомотрансплантат лише один із парних органів або частина органа, або частина іншого анатомічного матеріалу.

Взяття гомотрансплантата у живого донора дозволяється за його згоди на підставі висновку консиліуму лікарів закладу охорони здоров'я чи наукової установи, в якій буде проводитись взяття гомотрансплантата, після його всебічного медичного обстеження і за умови, що завдана здоров'ю донора шкода буде меншою, ніж небезпека для життя, що загрожує реципієнту.

Взяття гомотрансплантата (за винятком анатомічних матеріалів, здатних до регенерації) у живого донора допускається у випадках, коли реципієнт і донор перебувають у шлюбі або є родичами першого - третього ступеня споріднення, а також трансплантація на умовах перехресного донорства за наявності позитивної оцінки перехресної сумісності для трансплантації гомотрансплантата.

Умови перехресного донорства визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Не допускається взяття гомотрансплантатів у живих осіб, які:

утримуються у місцях відбування покарань та слідчих ізоляторах;

страждають на тяжкі психічні розлади;

мають захворювання, що можуть передатися реципієнту або зашкодити його здоров'ю;

надали раніше орган або частину органа для трансплантації;

вагітні.

Стаття 13. Згода живого донора на взяття у нього гомотрансплантата

У живого донора може бути взято гомотрансплантат лише за наявності його письмової згоди про взяття органів та/або іншого анатомічного матеріалу підписаної свідомо і без примушування у присутності Етичного комітету, після надання живому донору лікуючим лікарем об'єктивної інформації про можливі ускладнення для його здоров'я, а також про його права у зв'язку з виконанням донорської функції.

Письмова згода про взяття органів та/або іншого анатомічного матеріалу підписується живим донором, лікуючим лікарем та Етичним комітетом.

Порядок надання живим донором гомотрансплантата для трансплантації та форму письмової згоди про взяття органів та/або іншого анатомічного матеріалу встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Стаття 14. Особливості донорства і трансплантації кісткового мозку та інших здатних до регенерації анатомічних матеріалів

Взяття у живого донора кісткового мозку та інших здатних до регенерації анатомічних матеріалів проводиться з додержанням вимог, встановлених статтями 12 і 13 цього Закону.

За письмовою згодою донора та при відсутності у нього медичних протипоказань кістковий мозок, інші здатні до регенерації анатомічні матеріали можуть братися повторно.

Перелік здатних до регенерації анатомічних матеріалів, порядок взяття, зберігання і використання кісткового мозку встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Розділ IV
ВЗЯТТЯ АНАТОМІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ У ПОМЕРЛИХ ОСІБ

Стаття 15. Констатація моменту смерті

Людина вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку.

Діагностичні критерії смерті мозку, процедура констатації моменту смерті людини та ознаки насильницької смерті, які не є забороною для взяття органів та/або інших анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів у померлої людини встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Констатація моменту смерті встановлюється консиліумом лікарів відповідного закладу охорони здоров'я або наукової установи. Зазначені лікарі не можуть брати участі у взятті у цього донора анатомічних матеріалів, у їх трансплантації чи виготовленні біоімплантатів.

Стаття 16. Умови та порядок взяття органів та/або інших анатомічних матеріалів

Кожна людина з повню цивільною дієздатністю має право прижиттєво письмово заявити про заборону донорства, після її смерті, що передбачає заборону на здійснення взяття тих чи інших органів та/або анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів, про що вносяться відповідні відомості до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації в порядку передбаченому цим законом. За неповнолітніх, обмежено дієздатних або недієздатних осіб заявити про заборону донорства, після їх смерті, можуть їх законні представники.

Письмова заява про заборону донорства, особою повинна бути надана до найближчого закладу охорони здоров'я. Протягом доби зазначена у заяві інформація повинна бути занесена уповноваженим медичним працівником закладу до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації.

Порядок надання та форма письмової заяви про заборону донорства встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Взяття органів та/або інших анатомічних матеріалів у померлої людини для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів дозволяється з моменту констатації моменту смерті в порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Забороняється взяття органів та/або інших анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів у померлої людини у наступних випадках:

1. Наявність відомостей у Єдиній державній інформаційній системі трансплантації про заборону на здійснення взяття тих чи інших органів та/або інших анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів;

2. Тіло померлої людини містить ознаки насильницької смерті, крім тих що визначені цим законом.

Взяття органів та/або інших анатомічних матеріалів у померлої людини для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів не повинне призвести до спотворення її тіла.

Взяття органів та/або інших анатомічних матеріалів у померлої людини для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів здійснюється з дозволу і в присутності судово-медичного експерта, про що оформлюється відповідний акт. Судово-медичний експерт протягом доби зобов'язаний повідомити про взяття органів та/або інших анатомічних матеріалів відповідного прокурора. Акт про взяття органів та/або інших анатомічних матеріалів у померлої людини для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів підписується судово-медичним експертом та лікарями, які брали участь у взятті органів та/або інших анатомічних матеріалів, і додається до медичних документів трупного донора.

Розділ V
ОСОБЛИВОСТІ ОТРИМАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ДЕЯКИХ ВИДІВ АНАТОМІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ

Стаття 17. Порядок використання для трансплантації органів та/або інших анатомічних матеріалів померлих донорів. Міждержавний обмін гомотрансплантатами

В Україні діє Єдина державна інформаційна система трансплантації, до якої входять реєстри донорів та реципієнтів, перелік закладів та установ, а також їх працівників, що здійснюють діяльність пов'язану із трансплантацією, відомості про осіб, які письмово заява про заборону донорства.

Дані Єдиної державної інформаційної системи трансплантації є конфіденційними та захищаються чинним законодавством України.

Ведення Єдиної державної інформаційної системи трансплантації провадить центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Положення про Єдину державну інформаційну систему трансплантації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Органи та/або інших анатомічних матеріалів, взяті у померлих осіб, а також кістковий мозок, взятий у живих донорів, можуть передаватися іншим країнам в порядку, визначеному відповідними міжнародними договорами України.

Стаття 18. Надання фетальних матеріалів для трансплантації

Фетальні матеріали для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів можуть надавати акредитовані в установленому порядку заклади охорони здоров'я та наукові установи.

Фетальні матеріали для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів надаються за згодою донора.

На жінок, фетальні матеріали яких надані для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів, не поширюються норми частин другої та третьої статті 21 і статті 22 цього Закону.

Стаття 19. Виготовлення і застосування біоімплантатів

Для виготовлення біоімплантатів використовуються анатомічні матеріали померлих донорів, узяті з додержанням вимог цього Закону.

Виготовлення біоімплантатів, їх застосування і контроль якості, державна реєстрація та реалізація, ввезення на митну територію України та вивезення за її межі здійснюються з додержанням умов і в порядку, встановленому законодавством України щодо медичних виробів.

Стаття 20. Отримання та застосування ксеноімплантати

Заклади охорони здоров'я та наукові установи, які застосовують ксеноімплантати, можуть їх отримувати на підставі угод із господарюючими суб'єктами, що вирощують відповідних тварин. Порядок застосування та вироблення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Утримання тварин і взяття у них ксеноімплантатів повинні здійснюватися з додержанням загальних принципів гуманного поводження з тваринами.

Медико-біологічні вимоги до тварин, умови їх утримання, порядок взяття у них ксеноімплантатів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Розділ VI
ПРАВА, СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ЖИВОГО ДОНОРА ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ПРО ТРАНСПЛАНТАЦІЮ

Стаття 21. Права живого донора

Особа, яка прижиттєво письмово заявила про заборону донорства, після її смерті має право відмовитися від зазначеної заяви чи повторно прижиттєво подати іншу письмову заяву.

Донору в порядку, встановленому законом України, відшкодовується шкода, заподіяна ушкодженням здоров'я у зв'язку з виконанням ним донорської функції з урахуванням додаткових витрат на лікування, посилене харчування та інші заходи, спрямовані на його соціально-трудову та професійну реабілітацію.

Стаття 22. Соціальний захист живого донора та членів його сім'ї

Інвалідність живого донора, що настала у зв'язку з виконанням ним донорської функції, прирівнюється до інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

У разі смерті живого донора, що настала внаслідок виконання ним донорської функції, членам сім'ї померлого, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Призначення такої пенсії здійснюється у порядку та на умовах, встановлених законодавством України для призначення пенсії сім'ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Стаття 23. Відповідальність за порушення законодавства про трансплантацію

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про трансплантацію, несуть відповідальність згідно із законами України.

Розділ VII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 01 січня 2017 року.

2. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін після прийняття цього закону:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність з цим Законом;

привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти;

забезпечити прийняття відповідно до компетенції нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону".

2. Внести зміни до Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 4, ст.19) Статтю 47 викласти в такій редакції:

"Стаття 47. Трансплантація органів та/або інших анатомічних матеріалів

Застосування трансплантації органів та/або інших анатомічних матеріалів здійснюється у визначеному законом порядку.".

3. Внести зміни до Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст. 131) статтю 143 викласти в такій редакції:

"Стаття 143. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів та/або інших анатомічних матеріалів

1. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів та/або інших анатомічних матеріалів -

карається позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів та/або інших анатомічних матеріалів з метою їх трансплантації -

карається позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо особи, яка перебувала в безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності від винного,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

4. Незаконна торгівля органами та/або іншими анатомічними матеріалами -

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

5. Дії, передбачені частинами другою, третьою чи четвертою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або участь у транснаціональних організаціях, які займаються такою діяльністю, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю на строк до трьох років.".

4. Внести зміни до Кримінального процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, N 9-10, N 11-12, N 13, ст. 88) статтю 238 викласти в такій редакції:

"Стаття 238. Огляд трупа

1. Огляд трупа в межах досудового розслідування проводиться слідчим, прокурором за обов'язкової участі судово-медичного експерта.

2. Огляд трупа до початку проведення досудового розслідування здійснюється судово-медичним експертом.

3. За результатом огляду трупу складається висновок судово-медичного експерта про причини смерті, що докладаються до матеріалів кримінального провадження та негайно повідомляється прокурор.".

5. Внести зміни до Закону України "Про поховання та похоронну справу" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 7, ст.47) статтю 6 викласти в такій редакції:

"Стаття 6 Право громадян на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті

Усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті.

Волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути виражене у:

згоді чи незгоді на проведення патолого-анатомічного розтину;

згоді чи незгоді на вилучення органів та/або іншого анатомічного матеріалу;

побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними раніше померлими чи бути підданим кремації;

дорученні виконати своє волевиявлення певній особі;

іншому дорученні, що не суперечить законодавству.

Контроль за виконанням волевиявлення громадян про належне ставлення до їхнього тіла після смерті в частині щодо згоди на проведення патолого-анатомічного розтину, на вилучення органів та/або тканин тіла здійснюється згідно з законодавством відповідними органами виконавчої влади та виконавчими органами сільських, селищних та міських рад у межах їх повноважень.

Виконання волевиявлення громадян про належне ставлення до їхнього тіла після смерті в частині щодо кремації тіла, поховання в іншому населеному пункті здійснюється відповідно до закону.

Дії щодо тіла померлого повинні здійснюватися в повній відповідності з волевиявленням померлого, якщо не виникли обставини, за яких виконання волевиявлення трупного неможливе.

У разі якщо відсутнє волевиявлення померлого, вилучення органів та/або іншого анатомічного матеріалу здійснюється в порядку, встановленому законом.".

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.

2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 41, ст. 377 із наступними змінами).

3. Кабінету Міністрів України після прийняття цього Закону у тримісячний термін:

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

Голова Верховної Ради
України

В. Гройсман

Опрос