Идет загрузка документа (60 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины (относительно отдельных правовых аспектов улучшения позиций Украины в рейтинге Doing Business)

Проект закона Украины от 16.03.2015 № 2382
Дата рассмотрения: 16.03.2015 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо окремих правових аспектів поліпшення позицій України у рейтингу Doing Business)

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 6, ст. 56):

1) перше речення частини першої статті 2 після слів "за позовними заявами" доповнити словами "та заявами про видачу судових наказів";

2) у статті 21:

а) у пункті 6 частини першої: слова "наказів господарського суду" замінити словами "виконавчих листів та судових наказів";

б) у частині шостій: слова "наказів господарського суду" замінити словами "виконавчих листів, судових наказів";

3) частину першу статті 41 після слів "у порядку позовного" доповнити словами "та наказного";

4) у статті 45:

а) у частині першій:

перше речення після слів "рішень, ухвал, постанов" доповнити словами "та судових наказів";

друге речення після слів "рішення, постанови" доповнити словами "та судові накази";

б) частину другу після слів "рішень, ухвал, постанов" доповнити словами "та судових наказів";

5) у частині першій статті 7:

слово "місячний" замінити словом "десятиденний";

6) у статті 21:

а) частину першу викласти у такій редакції:

"Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами, та наказному провадженні - стягувачами і боржниками можуть бути суб'єкти, зазначені у статті 1 цього Кодексу.";

б) доповнити новими частинами четвертою та п'ятою такого змісту:

"Стягувачами є особи, які звернулися до господарського суду із заявою про видачу судового наказу.

Боржниками є особи, щодо яких подано заяву про видачу судового наказу.";

7) доповнити новим розділом VII1 "Вирішення господарських спорів у порядку наказного провадження" наступного змісту:

"Розділ VII1
ВИРІШЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ У ПОРЯДКУ НАКАЗНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Стаття 531. Поняття наказного провадження

Наказне провадження є особливою формою судового процесу, а судовий наказ - особливою формою рішення господарського суду, що видається за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 533 цього Кодексу.

Наказне провадження здійснюється господарським судом за поданими матеріалами без проведення судового засідання, виклику сторін та заслуховування їхніх пояснень.

Стаття 532. Звернення із заявою про видачу судового наказу

Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Заява про видачу судового наказу подається до господарського суду першої інстанції за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Стаття 533. Вимоги, за якими може бути виданий судовий наказ

Судовий наказ може бути виданий у разі, якщо заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, сума яких не перевищує 200 мінімальних заробітних плат, з урахуванням нарахованих штрафних санкцій, по укладеному між сторонами господарському договору.

Стаття 534. Форма і зміст заяви про видачу судового наказу

Заява про видачу судового наказу подається в господарський суд у письмовій формі.

У заяві повинно бути зазначено:

1) найменування господарського суду, в який подається заява;

2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності; банківські реквізити та засоби зв'язку, якщо такі відомі стягувачу;

3) обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та докази, якими ці обставини підтверджуються;

4) розрахунок суми боргу про стягнення грошових коштів;

5) перелік документів, що підтверджують вимоги, за якими може бути видано судовий наказ.

Заява підписується стягувачем або його представником та подається разом з її копією та копіями усіх доданих до неї документів. До заяви, яка подається представником стягувача, повинно бути додано документ, що підтверджує його повноваження.

До заяви про видачу судового наказу додається оригінал документа, що підтверджує місцезнаходження боржника та документ про сплату судового збору.

До неналежно оформленої заяви застосовуються положення статті 63 цього Кодексу.

Стаття 535. Підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу

Заява про видачу судового наказу реєструється у господарському суді у день її надходження та не пізніше наступного дня передається для розгляду судді, який визначається в порядку, передбаченому статтею 21 цього Кодексу.

Суддя постановляє ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу у дводенний строк з дня її отримання у разі, якщо:

1) заявлено вимогу, яка не передбачена статтею 533 цього Кодексу;

2) заява не підвідомча господарському суду або не підсудна господарському суду, до якого вона подана;

3) у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору, яке набрало законної сили;

4) припинено діяльність суб'єкта господарювання, щодо якого подано заяву.

У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суддя постановляє ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, то суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Ухвала судді про відмову у прийнятті судового наказу надсилається стягувачу разом з усіма доданими документами не пізніше як на третій день з дня її прийняття. У матеріалах справи залишаються засвідчені суддею копії документів, які були додані до заяви про видачу судового наказу.

Ухвала про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 536. Наслідки повернення заяви або відмови у її прийнятті

Повернення заяви у випадку, встановленому частиною п'ятою статті 534 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення недоліків її неналежного оформлення.

У разі відмови у прийнятті заяви, повторне звернення з такою самою заявою не допускається.

Ухвала про повернення заяви про видачу судового наказу не перешкоджає зверненню стягувача в господарський суд з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу не перешкоджає зверненню стягувача в господарський суд з тими самими вимогами у позовному порядку, якщо вона не постановлена на підставі пунктів 3, 4 частини першої статті 535 цього Кодексу.

Стаття 537. Прийняття заяви про видачу судового наказу

Суддя постановляє ухвалу про прийняття заяви про видачу судового наказу у дводенний строк з дня її отримання, якщо відсутні підстави для її повернення або відмови у її прийнятті.

У разі винесення суддею ухвали про прийняття заяви про видачу судового наказу, господарський суд у триденний строк з дня її надходження видає судовий наказ по суті заявлених вимог.

Стаття 538. Зміст судового наказу

У судовому наказі зазначаються:

1) номер справи та дата видачі наказу;

2) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав судовий наказ;

3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності; банківські реквізити та засоби зв'язку, якщо такі відомі стягувачу;

4) посилання на поданні докази та законодавство, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги;

5) сума грошових коштів, які підлягають стягненню;

6) сума судового збору, що сплачена стягувачем і підлягає стягненню на його користь з боржника;

7) відомості про порядок та строки подання заяви про скасування судового наказу.

Судовий наказ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження", та обов'язково містити відомості про дату видачі судового наказу стягувачу, дату набрання судовим наказом законної сили та строк пред'явлення судового наказу до виконання. Зазначені відомості вносяться до судового наказу у день його видачі стягувачу для пред'явлення до виконання.

Судовий наказ складається і підписується суддею у двох примірниках, один з яких залишається у справі, а другий скріплюється печаткою суду і видається стягувачу після набрання ним законної сили.

Стаття 539. Надіслання копії судового наказу

Після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію стягувачу та боржникові рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів.

Днем отримання стягувачем та/або боржником копії судового наказу є дата, зазначена у поштовому повідомленні про вручення. У разі якщо боржник відмовляється від отримання копії судового наказу або відсутній за вказаною адресою, днем отримання боржником копії судового наказу є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову боржника отримати копію судового наказу чи відмітки про відсутність боржника за вказаною адресою.

Стаття 5310. Форма і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання

Боржник має право протягом десяти днів з дня отримання копії судового наказу та доданих до нього документів подати заяву про його скасування. У разі пропущення боржником строку на подання заяви про скасування судового наказу, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду або відновлює цей строк, якщо мотиви його пропуску наведені у заяві про скасування судового наказу та визнані судом поважними.

Заява про скасування судового наказу подається у письмовій формі.

У заяві про скасування судового наказу має бути зазначено:

1) найменування господарського суду, в який подається заява;

2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності; банківські реквізити та засоби зв'язку боржника;

3) наказ, щодо якого подано заяву про його скасування;

4) обставини, які свідчать про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача, та докази, якими ці обставини підтверджуються;

5) перелік документів, що додаються до заяви.

Заява підписується боржником або його представником і подається разом з її копією та копіями доданих до неї документів для надання стягувачеві.

До заяви, яка подається представником боржника, має бути додано документ, що підтверджує його повноваження.

До неналежно оформленої заяви застосовуються положення статті 63 цього Кодексу.

Стягувач протягом десяти днів з дня отримання копії судового наказу також має право звернутися до суду з заявою про скасування виданого судового наказу та видачу нового судового наказу у разі, якщо судовий наказ видано на суму грошових коштів меншу ніж на яку було заявлено вимогу. За подання такої заяви судовий збір не сплачується.

Ухвала суду про повернення заяви без розгляду може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 5311. Розгляд заяви про скасування судового наказу

Заява про скасування судового наказу реєструється у день її надходження до господарського суду та не пізніше наступного дня передається на розгляд судді у порядку, встановленому статтею 21 цього Кодексу.

Суддя постановляє ухвалу про прийняття заяви про скасування судового наказу не пізніше як на третій день з дня її отримання, якщо відсутні підстави для її повернення або залишення без розгляду.

Копія ухвали про прийняття заяви про скасування судового наказу надсилається стягувачу та боржнику не пізніше наступного дня з дня її постановлення. Разом з копією ухвали стягувачу та боржнику надсилається повідомлення про дату, час і місце розгляду заяви про скасування судового наказу, а стягувачу надсилається також копія такої заяви та доданих до неї документів.

Заява про скасування судового наказу розглядається господарським судом протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття такої заяви до розгляду у відкритому судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду заяви про скасування судового наказу, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Після відкриття судового засідання, суддя з'ясовує, хто із викликаних осіб з'явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви про скасування судового наказу і з'ясовує думку осіб, які беруть участь у розгляді такої заяви.

За результатами розгляду заяви про скасування судового наказу господарський суд має право:

1) відмовити у задоволенні заяви про скасування судового наказу;

2) скасувати судовий наказ та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті шляхом пред'явлення позову;

3) змінити судовий наказ.

Про відмову у задоволенні заяви про скасування судового наказу та про скасування судового наказу господарський суд постановляє ухвалу, а в разі зміни судового наказу - постановляє ухвалу про зміну судового наказу та видає новий судовий наказ.

Новий судовий наказ чи судовий наказ, щодо якого суд прийняв ухвалу про відмову у задоволенні заяви про його скасування, можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 5312. Набрання судовим наказом законної сили та видача його стягувачеві

У разі ненадходження від боржника заяви про скасування судового наказу протягом трьох днів після закінчення строку на її подання, судовий наказ набирає законної сили і господарський суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання.

Якщо господарський суд за результатами розгляду заяви про скасування судового наказу прийняв ухвалу про відмову у задоволенні такої заяви або ухвалу про зміну судового наказу, то судовий наказ чи змінений судовий наказ набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судовий наказ чи змінений судовий наказ, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Справа про скасування судового наказу чи зміненого судового наказу розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими цим Кодексом для перегляду судових рішень в апеляційному порядку";

8) статтю 103 доповнити новою частиною другою такого змісту:

"За наслідками розгляду скарги на судовий наказ апеляційна інстанція має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення судового наказу без змін;

2) постановити ухвалу про скасування судового наказу та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову;

3) змінити судовий наказ.

Рішення апеляційної інстанції за результатом розгляду скарги на судовий наказ є остаточною і оскарженню не підлягає.";

9) доповнити новою статтею 1051 такого змісту:

"Стаття 1051. Підстави для скасування судового наказу

Судовий наказ підлягає скасуванню в апеляційному порядку, якщо апеляційний суд встановить відсутність підстав для видачі судового наказу, визначені статтею 533 цього Кодексу.".

10) у частині першій статті 106:

а) доповнити новими пунктами 21, 31, 81 відповідно такого змісту:

"21) про повернення заяви про видачу судового наказу;

31) про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу;

81) про залишення заяви про скасування судового наказу без розгляду";

б) пункт 20 після слів "рішення, ухвали, постанови" доповнити словами "чи судового наказу";

11) статтю 115 після слів "рішення, ухвали, постанови" доповнити словами "та судові накази";

12) у тексті Кодексу слово "наказ" у всіх відмінках замінити словами "виконавчий лист";

13) статтю 121 після слова "рішення" доповнити словами "чи судового наказу" у відповідних відмінках;

14) статтю 122 викласти у такій редакції:

"Стаття 122. Поворот виконання рішення, судового наказу, постанови

Якщо виконані рішення, судовий наказ або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, ухвала про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу чи залишення заяви про видачу судового наказу без розгляду, провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, судовим наказом чи постановою.

Видача виконавчого листа про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням чи судовим наказом, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

Якщо не виконані рішення, судовий наказ або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, ухвала про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу чи залишення заяви про видачу судового наказу без розгляду, провадження у справі припинено, або заяву залишено без розгляду, господарський суд виносить ухвалу про повне або часткове припинення стягнення за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, судовим наказом чи постановою.".

2. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122):

доповнити статтею 18514 такого змісту:

"Стаття 18514. Невиконання законних вимог державного реєстратора речових прав на нерухоме майно

Ненадання у визначений законом строк на запит державного реєстратора речових прав на нерухоме майно органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, у тому числі земельних ділянок, інформації, необхідної для реєстрації прав та їх обтяжень, -

тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі діяння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, передбачених частиною першою цієї статті, -

тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.";

частину першу статті 221 після цифр та знаку "18513," доповнити цифрами "18514,";

частину першу статті 255 доповнити новим підпунктом 82 такого змісту:

"82) державні реєстратори речових прав на нерухоме майно (стаття 18514);".

3. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002, N 3 - 4, ст. 27; 2013, N 28, ст. 305):

1) Частину першу статті 12 доповнити пунктом "й1" такого змісту:

1) надання відомостей Державного земельного кадастру відповідно до закону".

2) у статті 135:

в абзаці п'ятому частини другої слова "з урахуванням особливостей підготовки до проведення та проведення земельних торгів, визначених цим Кодексом" виключити;

в абзаці першому частини третьої слова "або державний виконавець у разі виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" виключити;

3) абзац дванадцятий частини четвертої статті 136 виключити.

4. Пункт "б" частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 24, ст. 170) доповнити підпунктом 13 такого змісту:

"13) надання відомостей Державного земельного кадастру відповідно до закону".

5. У Законі України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 24, ст. 207; 2011, N 19 - 20, ст. 142):

1) пункті 1 частини другої статті 17 викласти у такій редакції:

"1) судові накази та виконавчі листи, що видаються судами, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;";

2) частину другу статті 30 викласти у такій редакції:

"2. Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом чотирьох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час розстрочки виконання рішення, відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження, на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

По виконавчих провадженнях, по яких судом замінено спосіб і порядок виконання, строк проведення виконавчих дій обчислюється з моменту отримання державним виконавцем відповідного судового рішення.";

3) у статті 31:

перше речення частини першої доповнити словами "або доставляються кур'єром";

частину першу доповнити новим реченням такого змісту:

"Документи виконавчого провадження державним органам, банкам, іншим фінансовим установам, іншим органам, установам, організаціям, посадовим особам можуть надсилатися у формі електронних документів.";

у частині четвертій слова "сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження" замінити словами "сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження та іншим особам";

4) у статті 58:

частину другу доповнити третім реченням такого змісту:

"У разі, якщо сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем, не внесе на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби коштів, необхідних для покриття витрат, пов'язаних з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання протягом п'яти робочих днів з моменту подачі заперечення, майно передається на реалізацію за ціною, визначеною державним виконавцем.";

частину п'яту викласти у такій редакції:

"5. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк чинності звіту про оцінку майна сплив після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка цього майна не проводиться.";

5) статтю 60 викласти у такій редакції:

"1. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

2. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше дня, наступного за днем отримання відповідного рішення. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

3. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається відповідному органу (установі) для зняття арешту.

4. Арешт з майна та коштів боржника може бути знято за постановою державного виконавця у разі якщо на рахунок органу державної виконавчої служби надійшла сума коштів, стягнених з боржника, достатня для задоволення вимог стягувача, стягнення виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та штрафів, накладених на боржника.

5. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення відповідному органу (установі) для зняття арешту.

6. Після реалізації арештованого майна, всі обтяження з такого майна, накладені державним виконавцем, знімаються за постановою державного виконавця яким майно передавалось на реалізацію не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання підтверджуючих документів про повний розрахунок за придбане майно.

7. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження (крім випадків, передбачених цим Законом) арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

8. Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.";

6) у статті 62:

у частинах першій, п'ятій та шостій слова "прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах" замінити словами "електронних торгах";

частину другу виключити;

у частині дванадцятій слова "прилюдних торгів, аукціонів або реалізації майна боржника на комісійних умовах" замінити словами "електронних торгів".

6. Частину третю статті 41 Закону України "Про іпотеку" (Відомості Верховної Ради України, 2003, N 38, ст. 313; 2006, N 13, ст. 110) виключити.

7. Частину тринадцяту статті 46 Закону України "Про землеустрій" (Відомості Верховної Ради України, 2003, N 36, ст. 282) після слів "із зазначенням" доповнити словами "(за наявності)".

8. У Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (Відомості Верховної Ради України, 2004, N 51, ст. 553; 2013, N 23, ст. 224):

1) частину п'яту статті 3 доповнити новим абзацом четвертим такого змісту:

"Державна реєстрація обтяжень речових прав під час примусового виконання рішень відповідно до закону проводиться державним виконавцем.";

2) у статті 9:

частину другу статті 9 доповнити новим пунктом 82 такого змісту:

"82) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;";

доповнити новою частиною п'ятою такого змісту:

"5. Державний виконавець здійснює функції державного реєстратора щодо реєстрації обтяжень речових прав під час примусового виконання рішень відповідно до закону.";

3) у статті 16:

в абзаці шостому частини першої слова "або державним виконавцем" виключити;

частину восьму викласти в такій редакції:

"8. Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якими встановлено обтяження, особи, в інтересах якої встановлено або припинено обтяження, уповноважених ними осіб.

4) у частині другій статті 22 слово "п'яти" замінити словом "тридцяти";

5) у статті 24:

у пункті 56 частини першої слова "або державним виконавцем" виключити;

доповнити частину третю статті 24 новим абзацом четвертим такого змісту:

"Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не може здійснюватись у разі невідповідності відомостей про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відомостям, що містяться у документі, який посвідчує речове право на неї, у разі, якщо така невідповідність виникла внаслідок внесення змін або виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку після оформлення документа, що є підставою для виникнення відповідного речового права на земельну ділянку. У цьому випадку пріоритет мають відомості Державного земельного кадастру.";

6) статтю 28 доповнити новою частиною шостою такого змісту:

"6. Банки при здійсненні операцій з іпотеки користуються інформацією про іпотеку, обтяження нерухомого майна з Державного реєстру прав, порядок доступу до якого встановлює Міністерство юстиції України.";

7) частину першу статті 28-1 доповнити новим абзацом такого змісту:

"Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки має доступ та користується відомостями Державного земельного кадастру у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.";

8) у статті 282:

назву статті викласти у такій редакції:

"Стаття 282. Повноваження державного виконавця у сфері державної реєстрації прав";

в абзаці першому частини першої слова "користується інформацією з Державного реєстру прав" замінити словами "має доступ до Державного реєстру прав для державної реєстрації обтяжень та пошуку відомостей";

абзац другий частини другої після слів "державного виконавця" доповнити словами ", та проводить державну реєстрацію обтяжень.";

частину другу викласти у такій редакції:

"2. Записи до Державного реєстру прав вносяться державним виконавцем на підставі постанови про накладення арешту або на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження або постанови про зняття арешту з майна боржника, винесених у виконавчому провадженні.".

9. У Законі України "Про Державний земельний кадастр" (Відомості Верховної Ради України, 2012, N 8, ст. 61):

1) частину другу статті 7 доповнити новим абзацом шістнадцятим такого змісту:

"проведення стажування адміністраторів центрів надання адміністративних послуг, посадових осіб органів місцевого самоврядування, яким надаються повноваження з надання відомостей Державного земельного кадастру;".

У зв'язку з цим абзац шістнадцятий вважати абзацом сімнадцятим.

2) у статті 21:

а) доповнити статтю частиною 151 такого змісту:

"151. Заява про внесення відомостей до Державного земельного кадастру може подаватись у паперовій або електронній формах в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України."

б) частину шістнадцяту після слова "подання" доповнити словами "заяви про внесення відомостей до Державного земельного кадастру та";

3) частину другу статті 30 доповнити новими абзацами такого змісту:

"Орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, надає органу державної реєстрації прав право доступу до Державного земельного кадастру для цілей проведення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки. Порядок такого доступу встановлюється Кабінетом Міністрів України."

Орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, для цілей ведення Державного земельного кадастру має доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України."

4) у частині четвертій статті 36:

літери "а" - "е" замінити літерами "а" - "є";

літери "є" - "і" замінити літерами "ж" - "і";

5) у статті 38:

а) у частині першій:

в абзаці першому слова "державними кадастровими реєстраторами" виключити;

абзац четвертий викласти в такій редакції:

"викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) та іншої документації Державного земельного кадастру.";

після абзацу четвертого доповнити новими абзацами п'ятим - сьомим такого змісту:

"Відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами та іншими особами, які визначені цим Законом.

Надання відомостей Державного земельного кадастру, передбачених частинами другою - четвертою частини першої цієї статті, може здійснюватися адміністраторами центрів надання адміністративних послуг, уповноваженими посадовими особами органів місцевого самоврядування, які відповідають вимогам, визначеним у частині третій статті 9 цього Закону, і пройшли стажування у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Обсяг, форми і порядок надання відомостей Державного земельного кадастру зазначеними особами, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Документи, зазначені у абзаці другому - четвертому частини першої цієї статті, за вибором заявника надаються йому у паперовій або електронній формі. У разі надання документа в електронній формі він засвідчується електронним цифровим підписом особи, яка його видала.".

У зв'язку з цим абзаци п'ятий - десятий вважати відповідно абзацами восьмим - тринадцятим;

в абзаці шостому слова "надається банкам, центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель," замінити словами "в режимі читання надається органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, органам судової влади, іншим державним органам, банкам";

б) у частині сьомій:

в абзаці першому слова "Державному кадастровому реєстратору" замінити словами "особі, уповноваженій надавати такі відомості";

абзац другий доповнити словами "у паперовій або електронній формах";

в абзаці третьому слова "в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб" виключити;

в абзаці шостому після слова "заява" доповнити словами "у паперовій формі";

після абзацу шостого доповнити новим абзацом сьомим такого змісту:

"Заява у електронній формі подається у режимі он-лайн через єдиний веб-портал адміністративних послуг (інтегрований до нього офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин). Оплата послуг за надання відомостей з Державного земельного кадастру у такому випадку здійснюється із застосуванням електронних платіжних засобів відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

У зв'язку з цим абзаци сьомий-дванадцятий вважати відповідно абзацами восьмим - тринадцятим;

абзац восьмий викласти в такій редакції "Державний кадастровий реєстратор або інша особа, уповноважена надавати відомості Державного земельного кадастру, надає заявнику документ, передбачений абзацами третім - четвертим частини першої цієї статті, протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви, а документ, передбачений абзацом другим частини першої цієї статті, - в день надходження заяви, або надає мотивовану відмову у наданні такого документа";

в) частину восьму викласти в такій редакції:

"Витяг з Державного земельного кадастру в паперовій формі підписується особою, яка його видала.

Витяг з Державного земельного кадастру в електронній формі засвідчується електронним цифровим підписом особи, яка його видала".

10. У Законі України "Про судовий збір" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 14, ст. 87):

а) частину другу доповнити новою позицією 21 такого змісту:

"21 заяви про видачу судового наказу: 2 відсотки від суми, що підлягає стягненню, але не менше 0,5 розміру мінімальної заробітної плати"

б) статтю 7 доповнити частиною другою такого змісту:

"2. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника сума судового збору, сплачена за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позову".

У зв'язку з цим, частини другу та третю вважати відповідно частинами третьою та четвертою.

11. У Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 32 - 33, ст. 413 із наступними змінами):

1. У статті 1:

1) абзац сьомий частини першої викласти у такій редакції:

"значний правочин - правочин щодо розпорядження майном боржника, якщо балансова вартість майна (робіт, послуг, вимог, прав), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків балансової вартості активів боржника на день вчинення правочину;";

2) частину першу доповнити абзацом сімнадцятим у такій редакції:

"спеціалізована сторінка веб-сайту - це сторінка офіційного веб-сайту у мережі Інтернет державного органу з питань банкрутства, за допомогою якої забезпечується доступ до інформації про боржника, передбаченої цим Законом. Право доступу до інформації про боржника, що міститься у закритій частині спеціалізованої сторінки веб-сайту державного органу з питань банкрутства мають конкурсні кредитори, забезпечені кредитори, інвестори, а також поточні кредитори (з моменту прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом) у порядку, визначеному державним органом з питань банкрутства;".

2. У статті 22:

1) абзац десятий частини третьої викласти у такій редакції:

"надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття інформації відповідно до пункту 5 частини 2 статті 98 цього Закону;";

2) абзац перший частини п'ятої викласти у такій редакції:

"5. В процедурі розпорядження майном органи управління боржника не мають права без згоди розпорядника майна, а також без затвердження відповідного рішення зборами кредиторів (до моменту обрання комітету кредиторів) або комітетом кредиторів, приймати рішення про:";

3) абзац перший частини восьмої викласти у такій редакції:

"8. Керівник або орган управління боржника, окрім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо:";

4) абзац третій частини восьмої викласти у такій редакції:

"одержання та видачі позик (кредитів), надання поруки, гарантій, уступки права вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника. В процедурі розпорядження майном боржник має право отримувати позики (кредити) для фінансування поточних витрат боржника;";

5) доповнити частиною дев'ятою у такій редакції:

"9. В процедурі розпорядження майном керівник або орган управління боржника не мають права без згоди розпорядника майна, а також без погодження зборами кредиторів (до моменту обрання комітету кредиторів) або комітетом кредиторів, вчиняти значні правочини (укладати договори).";

У зв'язку з цим частини дев'яту, десяту, одинадцяту, дванадцяту, тринадцяту вважати частинами десятою, одинадцятою, дванадцятою, тринадцятою та чотирнадцятою.

6) у частині десятій після слова "правочинів" доповнити словами та знаками "(у тому числі значних)".

3. У статті 26:

частину п'яту доповнити абзацом п'ятим у такій редакції:

"здійснення повноважень, передбачених частиною восьмою цієї статті, до моменту обрання комітету кредиторів;";

частину восьму доповнити абзацом шостим у такій редакції:

"погодження значних правочинів після їх погодження розпорядником майна;".

4. У статті 29:

1) абзац 8 частини першої викласти у такій редакції:

"знайомитися з матеріалами справи про банкрутство, бухгалтерськими, статистичними документами боржника, а також має право доступу до інформації щодо фінансового стану боржника та хід провадження у справі про банкрутство, що міститься на спеціалізованій сторінці веб-сайту державного органу з питань банкрутства;";

2) частину другу доповнити абзацом тринадцятим у такій редакції:

"одержання позик (кредитів) для фінансування поточних витрат боржника та/або оздоровлення фінансово-господарського становища боржника;".

5. Частину дев'яту статті 41 викласти у такій редакції:

"9. Ліквідатор на вимогу комітету кредиторів не рідше ніж один раз на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також іншу інформацію, окрім інформації, розкриття якої здійснюється відповідно до пункту 5 частини 2 статті 98 цього Закону.".

6. У статті 49:

1) частину п'яту після слів "Замовником є" доповнити словами "керуючий санацією або";

2) частину шосту викласти у такій редакції:

"6. Організатором аукціону є визначена замовником юридична особа незалежно від форми власності, що має право здійснювати реалізацію майна шляхом проведення прилюдних торгів (аукціонів) та діяльність якої у сфері реалізації майна в процедурі банкрутства передбачена установчими документами, з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону.

Організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, що проводиться у визначеному замовником порядку, основними критеріями якого вважаються достатній досвід проведення аукціонів та запропонована найменша сума винагороди.

Організатором аукціону не може бути заінтересована особа стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону.

Інформація щодо проведення конкурсу про визначення організатора аукціону також розміщується замовником аукціону на спеціалізованій сторінці веб-сайту державного органу з питань банкрутства.".

7. Частину дванадцяту статті 96 викласти у такій редакції:

"12. Плани санації, мирові угоди та переліки ліквідаційних мас та зміни і доповнення до них у справах про банкрутство державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, підлягають обов'язковому погодженню з органом, уповноваженим управляти державним майном.

Орган, уповноважений управляти державним майном, у десятиденний строк з дня одержання проекту плану санації, мирової угоди, переліку ліквідаційної маси або змін і доповнень до них зобов'язаний його розглянути та надати свій висновок про погодження або відмову в погодженні, з обов'язковим обґрунтуванням причин такої відмови.

У разі відсутності такого погодження майно боржника не може бути реалізованим.

Після надання висновку про відмову в погодженні план санації, мирова угода, перелік ліквідаційної маси або зміни і доповнення до них підлягають доопрацюванню протягом десяти днів арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) з урахуванням зауважень та повторному направленню для погодження.

У разі ненадання висновку про погодження або про відмову в погодженні плану санації, мирової угоди, переліку ліквідаційної маси або змін і доповнень до них у строк, визначений абзацом третім частини 12 цієї статті, або надання вдруге висновку про відмову в погодженні арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) направляє план санації, мирову угоду, перелік ліквідаційної маси або зміни і доповнення до них до господарського суду, який не пізніше п'яти днів з дня їх отримання приймає одне з таких рішень:

виносить ухвалу про затвердження мирової угоди, плану санації або змін і доповнень до нього;

виносить ухвалу про зобов'язання арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за участю органу, уповноваженого управляти державним майном, у десятиденний строк з дня винесення цієї ухвали скласти, погодити та подати на затвердження до господарського суду план санації, мирову угоду, перелік ліквідаційної маси або зміни і доповнення до них.".

8. У статті 98:

1) частину першу доповнити новим пунктом восьмим у такій редакції:

"8) надавати право тимчасового доступу до інформації щодо фінансового стану боржника та хід провадження у справі про банкрутство, що міститься у закритій частині спеціалізованої сторінки веб-сайту державного органу з питань банкрутства, потенційним інвесторам (особам, які мають намір прийняти рішення про внесення власних, позичених та залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування та які мають бажання взяти участь у санації боржника);".

У зв'язку з цим пункт восьмий вважати пунктом дев'ятим;

2) частину другу після пункту чотири доповнити новими пунктами п'ятим та шостим у такій редакції:

"5) забезпечити розкриття інформації щодо фінансового стану боржника та хід провадження у справі про банкрутство на спеціалізованій сторінці веб-сайту державного органу з питань банкрутства (у закритій частині сторінки), а також забезпечити оновлення такої інформації не рідше, ніж один раз на місяць. До інформації про фінансовий стан боржника та хід провадження у справі про банкрутство належить інформація про:

правочини, які укладені після відкриття провадження у справі про банкротство та відомості про рух коштів;

прогноз доходів і витрат на 6 місяців;

активи боржника (із зазначенням наявних обтяжень), а також інформація про дебіторів боржника та підстави виникнення дебіторської заборгованості;

зобов'язання боржника та підстави виникнення зобов'язань, інформацію про кожного з кредиторів, їхні вимоги та їх черговість;

пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника (для розпорядника майна);

здійснення плану санації (для керуючого санацією);

фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника (для ліквідатора);

6) забезпечити отримання від осіб, яким надається право тимчасового доступу до інформації щодо фінансового стану боржника та хід провадження у справі про банкрутство, що міститься у закритій частині спеціалізованої сторінки веб-сайту державного органу з питань банкрутства, заяви про нерозголошення такої інформації;".

У зв'язку з цим пункти п'ятий - дев'ятий вважати відповідно пунктами сьомим - одинадцятим.

12. У Законі України "Про запобігання корупції" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., N 49, ст. 2056 із наступними змінами):

частину четверту статті 57 доповнити новим пунктом 8 у такій редакції:

"8) органом, на посаду в якому претендує особа, - щодо наявності в особи, яка претендує на зайняття посади, корпоративних прав шляхом пошуку таких відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців через веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.".

II. Прикінцеві та перехідні положення.

1. Цей Закон набирає чинності через 10 днів з дня його опублікування, крім:

підпункту 1, абзацу четвертого підпункту 2, підпунктів 3, 4, абзацу другого підпункту 5 та підпунктів 7, 8 пункту 8, абзацу другого підпункту 3 пункту 9 розділу I, які набирають чинності з 01 травня 2015 року;

підпункту 1 пункту 3, пунктів 4, 7, абзацу сьомого підпункту 4 пункту 9 розділу I, які набирають чинності з 01 вересня 2015 року.

2. Земельні торги, розпочаті до дня набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, який діяв до набрання ним чинності.

3. Виконання наказів господарського суду, виданих до набрання чинності цим Законом на виконання рішень господарського суду, виконавче провадження за якими не закінчено, здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" для виконавчих листів.

Господарські суди видають виконавчі листи на виконання судових рішень, які набрали законної сили після набрання чинності цим Законом.

Господарські суди видають виконавчі листи на виконання судових рішень, які набрали законної сили до набрання чинності цим Законом, якщо на їх виконання судові накази не були видані.

4. Кабінету Міністрів України привести свої акти та забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

Голова Верховної Ради
України

В. ГРОЙСМАН

Опрос