Идет загрузка документа (16 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об особенностях деятельности санационного банка

Проект закона Украины от 16.07.2015 № 2376а
Дата рассмотрения: 16.07.2015 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про особливості діяльності санаційного банку

Цей Закон визначає економічні, організаційні й правові засади створення та функціонування санаційного банку. Закон встановлює особливості роботи санаційного банку з активами, які відчужуються державними банками, банками, у капіталізації яких взяла участь держава, а також іншими банками незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, за умови якщо такі активи (боржник та/або заставне майно) знаходяться на території Луганської та/або Донецької областей та Автономної Республіки Крим.

Стаття 1. Мета створення санаційного банку

Метою створення санаційного банку є оздоровлення банківської системи та максимізація надходжень від повернення активів, що виникли на підставі цивільно-правових договорів, укладених санаційним банком із державними банками, банками, у капіталізації яких взяла участь держава, а також іншими банками незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, за умови якщо такі активи (боржник та/або заставне майно) знаходяться на території Луганської та/або Донецької областей та Автономної Республіки Крим.

Стаття 2. Правовий статус санаційного банку

1. Санаційний банк створюється у формі публічного акціонерного товариства за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим за поданням Національного банку України, узгодженим з профільним Комітетом Верховної Ради України.

Санаційний банк набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації в порядку, встановленому законодавством України.

Строк діяльності санаційного банку визначається в статуті санаційного банку.

Санаційний банк - є єдиним уповноваженим державою банком по роботі з активами державних банків, банків, у капіталізації яких взяла участь держава, а також іншими банками незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, якщо ці активи (боржник та/або заставне майно) знаходяться на території Луганської та/або Донецької областей та Автономної Республіки Крим.

Санаційний банк провадить свою діяльність відповідно до вимог цього Закону, інших законів України, нормативно-правових актів Національного банку України та на підставі виданої йому Національним банком України ліцензії.

2. Національний банк України визначає особливості регулювання та нагляду за санаційним банком з урахуванням специфіки його діяльності.

3. Національний банк України здійснює реєстрацію, видачу ліцензії, регулювання діяльності санаційного банку та нагляд за ним у порядку, визначеному цим законом іншими нормативно-правовими актами.

4. Санаційний банк не є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Стаття 3. Функції санаційного банку

Основними функціями санаційного банку є робота з активами, що виникли на підставі цивільно-правових договорів, укладених санаційним банком із державними банками, банками, у капіталізації яких взяла участь держава а також іншими банками незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, за умови якщо такі активи (боржник та/або заставне майно) знаходяться на території Луганської та/або Донецької областей та Автономної Республіки Крим.

Санаційний банк здійснює наступну діяльність з активами банків шляхом прийняття права вимоги за зобов'язаннями боржників та/або цінні папери, заборгованість за якими відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань формування та використання банками резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями є безнадійною.

Стаття 4. Діяльність та операції санаційного банку

1. Санаційному банку передаються права вимоги банків, зазначених у статті 1 цього Закону, за зобов'язаннями боржників та/або цінні папери, заборгованість за якими відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань формування та використання банками резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями є безнадійною.

2. Передача банками активів санаційному банку здійснюється шляхом відступлення права вимоги банків за зобов'язаннями боржників або відчуження цінних паперів з компенсацією їх вартості із проведенням оцінки таких активів відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Не допускається передача банками санаційному банку активів, які знаходяться у заставі третіх осіб або щодо яких встановлені інші обтяження.

Компенсація вартості відбувається шляхом надання банкам векселів із строком обігу до 20 років та відсотковою ставкою доходу до 10 відсотків річних.

Положення частини другої цієї статті щодо компенсації вартості не поширюється на випадки, коли такі активи санаційному банку передають державні банки або банки, у капіталізації яких взяла участь держава.

3.Банки, які зазначені у статті 1 цього Закону, та санаційний банк укладають договори про передачу активів санаційному банку на підставі рішень органів управління цих банків без повідомлення та отримання відповідної згоди акціонерів, боржників, вкладників та інших кредиторів (крім Національного банку України). Боржники, вкладники та інші кредитори не мають права вимагати припинення або дострокового виконання зобов'язань такими банками у зв'язку з передачею ними активів санаційному банку.

4. Банки, які зазначені у статті 1 цього Закону, і санаційний банк звільняються від плати за послуги, що надаються державними органами у зв'язку з укладенням договорів щодо передачі активів, сплати будь-яких інших платежів, пов'язаних з відчуженням/отриманням активів, та плати за внесення змін до державних реєстрів.

5.Санаційний банк стає правонаступником прав вимоги банків, які зазначені у статті 1 цього Закону, за зобов'язаннями боржників за активами, переданими йому цими банками, в обсязі і на умовах, що існували на момент передачі таких прав, зокрема на всіх стадіях судового процесу та виконавчого провадження, і вживає всіх заходів до погашення заборгованості за набутими активами.

6.Активи, передані санаційному банку, мають бути відокремлені від іншого майна санаційного банку, щодо них ведеться окремий облік у розрізі таких банків у порядку, встановленому внутрішніми положеннями санаційного банку.

7.Порядок здійснення та відшкодування витрат, пов'язаних з роботою санаційного банку з активами, встановлюється наглядовою радою санаційного банку.

8.Витрати, пов'язані з роботою санаційного банку з активами, здійснюються в межах кошторису витрат, затвердженого наглядовою радою санаційного банку за погодженням з Міністерством фінансів України.

Стаття 5. Особливості роботи з активами

1.Розрахунки санаційного банку, пов'язані з переданими йому активами, здійснюються через окремий кореспондентський рахунок, який санаційний банк відкриває в Національному банку України.

На кошти, розміщені на окремому кореспондентському рахунку санаційного банку, не може бути накладено арешт, звернено стягнення.

Операції, що проводяться на окремому кореспондентському рахунку санаційного банку, не підлягають зупиненню.

2.Надходження, одержані санаційним банком у результаті роботи з активами, перераховуються до державного бюджету щомісяця протягом 20 календарних днів, за винятком відшкодування витрат, пов'язаних з роботою санаційного банку з активами.

3.На кошти та інше майно, одержані санаційним банком у результаті роботи з активами, не може бути звернено стягнення та накладено арешт за вимогою кредиторів за зобов'язаннями банку, на базі якого утворено санаційний банк.

Стаття 6. Особливості бухгалтерського обліку та фінансової звітності санаційного банку

1. Санаційний банк організовує ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України, з урахуванням особливостей діяльності санаційного банку.

2.Активи, передані санаційному банку, мають бути відокремлені від іншого майна санаційного банку, щодо них ведеться окремий облік у розрізі таких банків у порядку, встановленому внутрішніми положеннями санаційного банку.

3. Порядок здійснення та відшкодування витрат, пов'язаних з роботою санаційного банку з активами, встановлюється наглядовою радою санаційного банку.

4. Витрати, пов'язані з роботою санаційного банку з активами, здійснюються в межах кошторису витрат, затвердженого наглядовою радою санаційного банку за погодженням з Міністерством фінансів України.

Стаття 7. Припинення діяльності санаційного банку

Діяльність санаційного банку припиняється у зв'язку з:

а) ліквідацією у зв'язку із закінченням установленого строку діяльності;

б) ліквідацією за рішенням Кабінету Міністрів України за поданням Національного банку України;

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють в частині, що не суперечать цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України, Національному банку України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону.

4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) У Законі України "Про Національний банк України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 29, ст. 238; 2000 р., NN 14 - 15 -16, ст. 121; N 42, ст.351):

пункт 1 частини першої у статті 15 після абзацу двадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:

"про направлення подання щодо створення та ліквідації санаційного банку";

2) Доповнити Закон України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 5 - 6, ст. 30) статтею 71 такого змісту:

"71 Санаційний банк

Санаційний банк провадить свою діяльність відповідно до вимог цього Закону, Закону України "Про санаційний банк в Україні", інших законів України, нормативно-правових актів Національного банку України та на підставі виданої йому Національним банком України ліцензії".

3) Абзац другий статті 24 Закону України "Про іпотеку" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 38, ст. 313; 2006 р., N 13, ст. 110, N 16, ст. 134) доповнити словами "якщо інше не передбачено законом".

4) Частину першу статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 13, ст. 113 із наступними змінами) доповнити пунктом 56 такого змісту:

"56) санаційний банк та інші банки незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності - за посвідчення договорів про передачу активів санаційному банку, укладених відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

5) Статтю 52 Закону України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 19-20, ст. 142) доповнити частиною дев'ятою такого змісту:

"9. Звернення стягнення на кошти та інше майно санаційного банку здійснюється з урахуванням норм Закону України "Про санаційний банк".

6) У статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 47, ст. 251; 2003р., N 38, ст. 313; 2004р., N 2, ст. 6, N 11, ст. 140):

абзац шостий частини другої після слів "встановлених законом" доповнити словами "(крім передачі активів санаційному банку)";

частину третю після слів "або у разі продажу одному покупцю" доповнити словами "(крім передачі активів санаційному банку)".

7) Частину першу статті 5 Закону України "Про судовий збір" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 14, ст. 87, N 21, ст. 204, N 31, ст. 393, N 50, ст. 564 із змінами, внесеними законами України від 6 вересня 2012 року N 5207-VI, від 18 вересня 2012 року N 5288-VI та N 5290-VI та від 20 листопада 2012 року N 5496-VI) доповнити пунктом 25 такого змісту:

"25) санаційний банк - санаційний банк - у справах, пов'язаних з роботою санаційного банку з активами, переданими йому банками незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності".

 

Голова Верховної Ради
України

В. Гройсман

Опрос