Идет загрузка документа (50 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об управлении имуществом ребенка

Проект закона Украины от 10.03.2015 № 2354
Дата рассмотрения: 10.03.2015 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про управління майном дитини

Цей Закон визначає правові й організаційні засади управління майном дитини та державного контролю за цією діяльністю органами опіки та піклування з метою забезпечення ефективного здійснення та захисту права дитини на майно.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) батьки (усиновлювачі) - це особи, які вказані у свідоцтві про народження дитини як батько та мати;

2) відносини управління майном дитини - це врегулюванні нормами цивільного права суспільні відносини, що виникають у процесі або з приводу здійснення права дитини на майно, її майнових прав та обов'язків;

3) дитина - це фізична особа із дня народження до досягнення вісімнадцятирічного віку, якщо згідно з законом, застосованим до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше, або відповідно до законодавством вона не набула повної цивільної дієздатності раніше;

4) дозвіл органу опіки та піклування - це документ (ненормативний акт), який дає право вчиняти правочин з майном дитини;

5) ефективна реалізація здійснення права дитини на майно - це вчинення таких дій суб'єктом управління майном дитини на свій розсуд або з дозволу органу опіки та піклування, які б могла вчиняти сама дитина за наявності повної цивільно-правової дієздатності, спрямованих на здійснення права володіння, права користування та права розпорядження своїм майном для отримання особистої вигоди;

6) житло дитини - це приміщення, призначене та придатне для постійного проживання в ньому, яке є приватною (спільною) власністю дитини; або приватною (спільною) власністю її батьків, усиновлювачів, опікуна чи піклувальника, а дитина щодо нього має право користування (особистий сервітут), або дитина щодо нього має право користування як член сім'ї наймача жилого приміщення в державному та громадському житлових фондах, або в житловому фонді соціального призначення; чи як член сім'ї користувача жилим приміщенням в гуртожитку, або соціальному гуртожитку, або службовому жилому приміщенні, незалежно від того, чи користується дитина ним у даний час, або за нею зберігається право на нього, у разі тимчасової відсутності, а саме: влаштування дитини на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, влаштування дитини-інваліда у будинок-інтернат та інші установи соціальної допомоги;

7) майно дитини як предмет управління - це речі (рухомі й нерухомі), у тому числі грошові кошти та цінні папери, а також майнові права та обов'язки;

8) опікун - особа, яка призначена органом опіки та піклування у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, над дитиною у віці до чотирнадцяти років;

9) органи опіки та піклування - державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад;

10) особиста вигода дитини - те, що суб'єкт намагається здобути, до чого прагне, вчиняючи відповідні дії; це показник результативності управління майном дитини;

11) піклувальник - особа, яка призначена органом опіки та піклування у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років;

12) приміщення, призначене та придатне для постійного проживання в ньому, має бути: 1) упорядкованим відповідно до умов даного населеного пункту, тобто визначається наявністю в приміщенні комунальних зручностей; 2) відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам, тобто умовам, за яких можливе проживання дитини без шкоди для її здоров'я;

13) суб'єкт управління майном дитини - особа, яка є учасником відносин управління майном дитини, здатна мати цивільні права та обов'язки (правоздатна), здатна здійснювати цивільні права та обов'язки (дієздатна) та бере участь у цих відносинах на підставі відповідних юридичних фактів;

14) служба у справах дітей - державна установа з правами юридичної особи, яка утворюється за рішенням органу опіки та піклування для виконання поточної роботи з державного контролю за управлінням майном дитини;

15) управління майном дитини - вчинення правових дій щодо ефективної реалізації здійснення права дитини на майно;

16) управитель - особа, яка на умовах договору про управління майном здійснює управління майном дитини.

Стаття 2. Законодавство про управління майном дитини та його завдання

1. Законодавство про управління майном дитини ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

2. Завданням законодавства про управління майном дитини є забезпечення ефективного здійснення та захисту права дитини на майно.

Стаття 3. Основні принципи управління майном дитини

1. Управління майном дитини, визначене цим Законом, ґрунтується на принципах:

1) розумність у вчиненні дій щодо майна дитини, зокрема: вчинення таких дій суб'єктом управління майном дитини, які знаходять схвалення з боку дитини, органу опіки та піклування і третіх осіб;

2) ефективність у вчиненні дій щодо майна дитини, зокрема: вчинення таких дій суб'єктом управління майном дитини, які спрямовані на отримання особистої вигоди дитини;

3) справедливість щодо одержання та передачі майна дитини та доходу від нього, зокрема: вчинення таких дій суб'єктом управління майном дитини, які є підтвердженням довіри у відносинах його з дитиною;

4) збереження майна дитини, зокрема: вчинення таких дій суб'єктом управління майном дитини, які запобігають майну дитини загинути або зникнути, оберігатимуть від шкоди та збитків, не порушують права інших власників, забезпечують дотримання умов зберігання майна;

5) захист майна дитини, зокрема: вчинення таких дій суб'єктом управління майном дитини, які забезпечують охорону майна дитини, відстоювання інтересів дитини щодо її майна в суді, органах опіки та піклування й інших органах.

Розділ II
УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ ДИТИНИ

Стаття 4. Суб'єкти управління майном дитини

1. Управління здійснюють:

- батьки (усиновлювачі), опікун щодо майна дитини у віці до чотирнадцяти років;

- управитель щодо майна дитини у віці до чотирнадцяти років та дитини у віці від чотирнадцяти років;

- батьки (усиновлювачі), піклувальник щодо майна дитини у віці від чотирнадцяти років, у разі позбавлення її права управляти своїм майном, у порядку, передбаченому цим Законом.

2. Батьки (усиновлювачі) здійснюють управління майном дитини у віці до чотирнадцяти років без спеціального на те призначення.

3. Опікун управляє майном підопічної дитини у віці до чотирнадцяти років на підставі рішення органу опіки та піклування про призначення його опікуном.

4. Батьки (усиновлювачі) здійснюють управління майном дитини у віці від чотирнадцяти років на підставі рішення органу опіки та піклування про позбавлення дитини права управляти своїм майном та передачі її майна в управління батькам (усиновлювачам).

5. Піклувальник управляє майном підопічної дитини у віці від чотирнадцяти років на підставі рішення органу опіки та піклування про призначення його піклувальником та рішення органу опіки та піклування про позбавлення дитини права управляти своїм майном та передачі її майна в управління піклувальнику.

6. Управитель управляє майном дитини на підставі рішення органу опіки та піклування про призначення його управителем за результатами конкурсного відбору та договору про управління майном.

Стаття 5. Оголошення конкурсу про призначення управителя

1. Конкурс про призначення управителя для передачі в управління майна дитини оголошується органом опіки та піклування публічно через друковані засоби масової інформації за пропозиціями служби у справах дітей.

2. Умови конкурсу погоджуються з батьками (усиновлювачами), опікуном, піклувальником дитини та самою дитиною, якщо вона здатна вчиняти такі дії.

3. Умови конкурсу мають передбачати строк для подання заяв на участь у конкурсі.

4. Обов'язковою умовою конкурсу є надання доказів щодо уміння управляти відповідним майном дитини та наявності майна на праві власності у кандидата в управителі.

5. Орган опіки та піклування визначає джерело покриття витрат у зв'язку з проведенням конкурсу. Джерелом покриття витрат у зв'язку з проведенням конкурсу можуть бути: кошти місцевого бюджету; кошти дитини; кошти батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника у разі ініціювання ними проведення конкурсу.

Стаття 6. Договір про управління майном дитини

1. Договір про управління майном дитини з управителем укладається:

1) батьками (усиновлювачами), опікуном дитини у віці до чотирнадцяти років з дозволу органу опіки та піклування;

2) дитиною у віці від чотирнадцяти років за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника та дозволу органу опіки та піклування;

3) органом опіки та піклування у разі відсутності у дитини батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника та в разі потреби у вжитті заходів щодо управління майном дитини.

2. Договір про управління майном дитини укладається на умовах та в порядку, передбачених цивільним законодавством.

3. Додатковою умовою договору про управління майном дитини є накладення заборони на відчуження приватного майна управителя, або його частину однакової вартості та цінності з майном дитини, яке передається в управління з метою зупинення ризику для дитини при його поверненні.

Стаття 7. Обов'язки суб'єктів управління майном дитини

1. Суб'єкти управління майном дитини зобов'язані:

1) вести облік управління майном дитини, у тому числі щодо їх доходів та витрат на утримання;

2) дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах, враховуючи потреби та інтереси дитини, якщо вона самостійно може їх визначати, зокрема:

- майном дитини у вигляді грошових коштів управляти шляхом:

а) використання на витрати, які необхідні для виховання та розвитку дитини, не допускаючи зловживання у цих витратах;

б) використання на витрати, які необхідні для утримання майна дитини;

в) вміщення вільних грошових коштів для прирощення в установах банку;

- майном дитини у вигляді нерухомості управляти шляхом:

а) утримання належним чином; своєчасно покриваючи витрати на утримання майна;

б) приведення у такий стан, який забезпечить дитині отримання доходи (передача в оренду, в найом тощо);

в) забезпечення, щоб доходи дитини з майна надходили своєчасно та в повному обсязі;

г) покриття витрат, пов'язаних з проведенням поточного чи капітального ремонту, необхідного для збереження майна дитини;

д) забезпечення реалізації права дитини на приватизацію житлової площі в будинках державного та громадського житлових фондах, гуртожитках державної та комунальної власності;

е) забезпечення збереження права дитини на житлову площу в службовому житловому приміщенні, з якого користувач та члени сім'ї не можуть бути виселені без надання іншого житлового приміщення за підставами, передбаченими Житловим кодексом;

ж) забезпечення збереження майна дитини у тих розмірах та обсягах, які були прийняті в управління;

3) вчинення правочинів з нерухомим майном, земельними ділянками, підприємствами, транспортними засобами, грошовими коштами, цінними паперами та іншими цінностями, а також ті, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; передбачають видачу письмових зобов'язань від імені дитини, відмову від майнових прав дитини з дозволу органу опіки та піклування;

4) приймати рішення про припинення діяльності підприємства, засновником якого є дитина, з дозволу органу опіки та піклування;

5) здійснювати обмін житла щодо якого дитина є наймачем (користувачем) або членом сім'ї наймача (користувача) з дозволу органу опіки та піклування;

6) надати, на вимогу дитини, звіт про стан її майна, отримані доходи від нього та понесені витрати, за необхідності перевірений службою у справах дітей;

7) повернути дитині майно після припинення управління, а також доходи від нього.

Стаття 8. Особливості управління майном дитини батьками (усиновлювачами)

1. Батьки (усиновлювачі) управляють майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. Спори з цього приводу можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

2. При вчиненні одним із батьків (усиновлювачем) правочинів щодо майна дитини вважається, що він діє за згодою другого батька (усиновлювача). Другий з батьків (усиновлювачів) має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

3. На вчинення одним із батьків (усиновлювачем) правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна дитини повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків (усиновлювачів).

4. Якщо той з батьків (усиновлювачів), хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шість місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, правочини з транспортними засобами та нерухомим майном дитини можуть бути вчинені без його згоди.

Стаття 9. Права суб'єктів управління майном дитини

1. Суб'єкти управління майном дитини мають право:

а) здійснювати різні правові та фактичні дії щодо майна дитини на свій розсуд або з дозволу органу опіки та піклування, спрямовані на збереження майна дитини, задоволення її необхідних потреб та досягнення її особистої вигоди;

б) вживати всіх правових заходів щодо захисту права дитини на майно;

в) вимагати від сторонніх осіб усунення перешкод, які порушують право дитини на майно;

г) використовувати грошові кошти дитини на власні потреби з дозволу органу опіки та піклування, за умови їх повернення через певний час. У разі використання грошових коштів дитини самовільно неспроможність повернути їх до уваги не приймається. У цьому випадку на підставі рішення суду за заявою служби у справах дітей або дитини з майна батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника стягуються відповідні грошові кошти;

д) звертатися із заявою до органу опіки та піклування про призначення управителя та передачі йому майна дитини в управління на підставі договору про управління майном;

е) звертатися до органу опіки та піклування за отриманням винагороди у розмірі не більше 10 відсотків із доходу від майна дитини.

Стаття 10. Права та обов'язки управителя

1. Права та обов'язки управителя щодо здійснення управління майном дитини визначаються умовами договору. За договором обсяг прав та обов'язків управителя не може бути меншим, ніж визначений цим Законом для суб'єктів управління майном дитини.

Стаття 11. Винагорода за ефективне управління майном дитини

1. Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник управляють майном дитини безоплатно. У разі, коли майно дитини дає дохід, який є результатом ефективного управління майном дитини, за рішенням органу опіки та піклування на підставі заяви батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника може бути призначена винагорода розміром не більше 10 відсотків від доходу, який отримано від майна дитини.

2. Управитель здійснює управління майном дитини за плату. Розмір винагороди управителя визначається в договорі. Джерело покриття витрат на виплату винагороди управителю визначається органом опіки та піклування за рахунок місцевого бюджету, майна дитини, коштів батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника.

Стаття 12. Обмеження прав суб'єктів управління майном дитини

1. Суб'єкти управління майном дитини не мають права:

1) привласнювати грошові кошти та доходи дитини, навіть зароблені дитиною під їх керівництвом;

2) здійснювати відчуження нерухомого майна, земельних ділянок, транспортних засобів та іншого цінного майна без поважної причини, яка розглядається та визнається такою органом опіки та піклування.

Стаття 13. Права та обов'язки дитини під час управління її майном

1. Дитина під час управління її майном має право:

1) знати про наявність у неї майна та отриманні доходи від нього;

2) висловлювати свої побажання та думки щодо способів управління її майном;

3) звертатися до суб'єктів управління її майном, орган опіки та піклування, служби у справах дітей за одержанням пояснень щодо управління її майном;

4) отримувати звіт про стан свого майна, доходах від нього та понесені витрати, перевірений службою у справах дітей.

2. Дитина під час управління її майном зобов'язана:

1) дбайливо ставитися до свого майна та реагувати на відповідні зауваження суб'єктів управління майном дитини;

2) не вимагати надмірних витрат та витрат, не пов'язаних з одержанням освіти та розвитком;

3) вислуховувати наміри суб'єктів управління майном дитини щодо способів управління.

Стаття 14. Відповідальність за шкоду, заподіяну дитині здійсненням управління її майном

1. Відповідальність за шкоду, заподіяну дитині управлінням її майном, несуть суб'єкти управління майном дитини у порядку, передбаченому цивільним законодавством.

Розділ III
УПРАВЛІННЯ ДИТИНОЮ СВОЇМ МАЙНОМ

Стаття 15. Дитина як суб'єкт управління своїм майном

1. Дитина у віці від чотирнадцяти років є суб'єктом управління своїм майном.

2. Дитина у віці від чотирнадцяти років управляє своїм майном без спеціального на те призначення.

Стаття 16. Обов'язки дитини як суб'єкта управління своїм майном

1. Дитина як суб'єкт управління своїм майном зобов'язана:

1) вислуховувати пропозиції та поради батьків (усиновлювачів), піклувальника щодо управління майном;

2) управляти майном у вигляді грошових коштів шляхом:

а) використання на потреби для освіти та розвитку;

б) покриття витрат на утримання майна;

в) вміщення в установах банку для прирощення;

г) використання на особисті потреби, не допускаючи зловживання;

д) використання для участі у сімейному бюджеті;

3) управляти майном у вигляді нерухомості шляхом:

а) належного утримання (своєчасно покривати витрати на утримання майна);

б) забезпечення такого стану, який спроможній приносити дохід (передача в оренду, в найом тощо.);

в) здійснення контролю за своєчасним та повним надходженням доходів від майна;

г) здійснення права власності на майно виключно в інтересах та в межах, передбачених цим Законом;

4) вчиняти правочини з нерухомим майном, земельними ділянками, підприємствами, транспортними засобами та іншим цінним майном за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника та з дозволу органу опіки та піклування;

5) здійснювати обмін житла за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника та з дозволу органу опіки та піклування;

6) вести облік управління майном, складати звіт та подавати його на перевірку батькам (усиновлювачам), піклувальнику, а у разі необхідності - до служби у справах дітей.

Стаття 17. Права дитини як суб'єкта управління своїм майном

1. Дитина як суб'єкт управління своїм майном має право:

1) вчиняти різні правові та фактичні дії щодо свого майна, на свій розсуд або за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника та дозволу органів опіки та піклування, спрямовані на збереження, прирощення майна та задоволення необхідних потреб тощо;

2) вживати всіх правових заходів щодо захисту свого права на майно;

3) вимагати від сторонніх осіб усунення перешкод, які порушують її право на майно;

4) звертатися за допомогою та захистом свого права на майно та здійсненням управління ним до батьків (усиновлювачів), піклувальника, служби у справах дітей, органу опіки та піклування, до суду;

5) звертатися до органу опіки та піклування за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника про призначення управителя та передачу майна в управління на умовах договору про управління майном.

Стаття 18. Позбавлення дитини права управляти своїм майном

1. Дитина може бути позбавлена права управляти своїм майном на певний період органом опіки та піклування за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника та клопотання служби у справах дітей у разі:

1) недбалого управління своїм майном;

2) неспроможності управляти своїм майном;

3) власного бажання дитини;

4) необхідності упорядкування майнових справ дитини із залученням до управління відповідного фахівця;

5) виявлення обставин на розсуд органу опіки та піклування.

2. Метою позбавлення дитини права управляти своїм майном є запобігання заподіянню шкоди її майну та забезпечення ефективного управління ним.

3. Позбавлення дитини права управляти своїм майном є правовою підставою, за пропозицією служби у справах дітей, для оголошення конкурсу про передачу майна дитини управителю за договором управління майном, або для передачі майна дитини в управління її батькам (усиновлювачам), піклувальнику.

4. Орган опіки та піклування має право встановити спільне управління майном дитини батьками (усиновлювачами), піклувальником та управителем. Повноваження кожного з названих суб'єктів спільного управління майном дитини визначає орган опіки та піклування.

Стаття 19. Права та обов'язки батьків (усиновлювачів), піклувальника під час управління дитиною своїм майном

1. Батьки (усиновлювачі), піклувальник під час управління дитиною своїм майном зобов'язані:

1) контролювати виконання дитиною своїх обов'язків щодо управління майном;

2) інформувати службу у справах дітей про неефективне управління дитиною своїм майном, з метою вжиття заходів, які запобігають заподіяння шкоди дитині, або порушувати питання перед органом опіки та піклування про позбавлення дитини права управляти своїм майном;

3) надавати допомогу, навчати, вносити пропозиції та давати поради дитині щодо управління своїх майном;

4) нести витрати, необхідні для утримання майна дитини, здобуття нею освіти, розвитку, лікування тощо, якщо майно дитини не приносить достатнього для цього доходу;

5) забезпечити, до набуття дитиною повної цивільної дієздатності, збереження її майна у тих розмірах та обсягу, в яких були прийняті в управління від дитини у віці від чотирнадцяти років. У разі необхідності відчуження нерухомого майна забезпечити придбання взамін відчуженого такого ж розміру, вартості та інших його характеристик.

2. Батьки (усиновлювачі), піклувальник під час управління дитиною своїм майном мають право:

1) висловлювати пропозиції, надавати допомогу та навчати дитину у віці від чотирнадцяти років управляти своїм майном;

2) порушувати клопотання перед службою у справах дітей і органом опіки та піклування про позбавлення дитини права управляти своїм майном та передачу його в управління батькам (усиновлювачам), піклувальнику чи управителю на підставі договору про управління майном;

3) давати згоду дитині на укладення договору про управління майном;

4) давати згоду на вчинення дитиною правочинів з нерухомим майном, земельними ділянками, транспортними засобами, грошовими коштами, іншим цінним майном, які можуть привести до припинення прав власності на них, чи обміну житлової площі в будинках державного та громадського житлових фондах, гуртожитках державної та комунальної власності за наявності поважної причини, яка розглядається та визнається такою органом опіки та піклування.

Розділ IV
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ З УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ ДИТИНИ

Стаття 20. Суб'єкти державного контролю з управління майном дитини

1. Державний контроль з управління майном дитини здійснює орган опіки та піклування.

2. Поточну роботу, що забезпечує здійснення державного контролю з управління майном дитини виконує служба у справах дітей.

Стаття 21. Повноваження органу опіки та піклування з управління майном дитини

1. Орган опіки та піклування на меті здійснення державного контролю з управління майном дитини має такі повноваження:

1) затверджує щорічні письмові звіти про управління майном дитини за минулий рік:

а) опікуна (піклувальника);

б) батьків (усиновлювачів), на яких поширено режим опікуна та піклувальника;

в) управителя;

г) дитини у віці від чотирнадцяти років, над якою призначено піклувальника або щодо батьків (усиновлювачів) поширено режим опікуна та піклувальника;

2) приймає рішення про поширення режиму опікуна та піклувальника на батьків (усиновлювачів) за обставинами, передбаченими цим Законом;

3) приймає рішення про позбавлення дитини права управляти своїм майном за обставинами, передбаченими цим Законом;

4) приймає рішення про передачу управителю, батькам (усиновлювачам), піклувальнику майна дитини у віці від чотирнадцяти років у разі позбавлення її права управляти своїм майном;

5) надає дозвіл батькам (усиновлювачам), опікуну, піклувальнику на:

а) використання грошових коштів дитини на власні цілі з поверненням через певний час;

б) вчинення правочинів з нерухомим майном, земельними ділянками, транспортними засобами, підприємствами, грошовими коштами, іншим цінним майном дитини про їх відчуження, заставу та інше, що веде (може привести) до припинення права власності;

в) припинення діяльності підприємства, засновником якого є дитина;

г) обмін житлової площі в будинках державного та громадського житлових фондів, гуртожитках державної та комунальної власності, на якій проживає дитина як наймач або член сім'ї наймача;

6) надає дозвіл дитині у віці від чотирнадцяти років за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника, а також дитині незалежно від віку відповідно до рівня її розумової (психічної) та моральної зрілості на:

а) вчинення правочину з нерухомим майном, земельними ділянками, транспортними засобами, підприємствами, грошовими коштами, іншим цінним майном дитини про їх відчуження, заставу та інше, що веде (може привести) до припинення права власності;

б) припинення діяльності підприємства, засновником якого є дитина;

в) обмін житлової площі в будинках державного та громадського житлових фондів, гуртожитках державної та комунальної власності, на якій проживає дитина як наймач або член сім'ї наймача;

7) вивчає та приймає рішення про визнання поважною причину відчуження майна дитини;

8) приймає рішення про призначення винагороди батькам (усиновлювачам), опікуну, піклувальнику за ефективне управління майном дитини на умовах та в розмірі, передбачених цим Законом;

9) оголошує конкурс через друковані засоби масової інформації щодо призначення управителя майна дитини, затверджує його умови та строки проведення;

10) призначає управителя за результатами конкурсу;

11) надає дозвіл на передачу майна дитини в управління за договором;

12) приймає рішення за пропозицією служби у справах дітей про створення дорадчого постійно діючого органу для розгляду спорів з управління майном дитини, затверджує його склад та положення про роботу.

Стаття 22. Повноваження служби у справах дітей з управління майном дитини

1. Служба у справах дітей на меті виконання поточної роботи щодо державного контролю з управління майном дитини має такі повноваження:

1) вживає заходи (збирає документи, оформляє матеріали до суду, інформує правоохоронні органи) щодо захисту прав дитини на майно у разі виявлення фактів його порушення;

2) виходить із пропозицією перед органом опіки та піклування щодо прийняття рішення про поширення режиму опікуна та піклувальника на батьків (усиновлювачів) у випадках, передбачених цим Законом;

3) виходить із пропозицією перед органом опіки та піклування щодо прийняття рішення про позбавлення дитини права управляти своїм майном у випадках, передбачених цим Законом;

4) приймає письмові звіти опікунів (піклувальників), батьків (усиновлювачів), на яких поширюється режим опікуна та піклувальника, управителя, дитини у віці від чотирнадцяти років, над якою встановлено піклування, про управління майном дитини за минулий рік, щорічно, не пізніше 1 лютого;

5) забезпечує перевірку письмових звітів про управління майном дитини, за необхідності обстежує стан майна, про що складає відповідний акт;

6) вносить пропозицію органу опіки та піклування про затвердження письмових звітів про управління майном дитини;

7) приймає заяви та документи згідно з переліком, визначеним цим Законом, та на їх підставі вносить пропозицію органу опіки та піклування про надання дозволу на вчинення правочину з майном дитини;

8) вносить пропозицію органу опіки та піклування про оголошення конкурсу щодо призначення управителя майна дитини на умовах договору у випадках, передбачених цим Законом;

9) погоджує з батьками (усиновлювачами), опікуном, піклувальником, дитиною у віці від чотирнадцяти років кандидатуру управителя та вносить пропозиції органу опіки та піклування щодо її призначення;

10) перевіряє умови договору про управління майном дитини та готує висновок для органу опіки та піклування;

11) вносить пропозицію органу опіки та піклування щодо передачі майна дитини управителю на умовах договору про управління майном дитини;

12) вносить пропозицію органу опіки та піклування про створення постійно діючого органу з розгляду спорів з управління майном дитини та про його складі повноваження;

13) готує проекти рішень органу опіки та піклування відповідно до повноважень, визначених цим Законом.

Стаття 23. Звітування про управління майном дитини

1. Звітування про управління майном дитини є формою державного контролю з управління майном дитини.

2. Складання письмового звіту про управління майном дитини та подання його до служби у справах дітей є найголовнішим обов'язком опікуна, піклувальника, управителя, батьків (усиновлювачів), на яких поширюється режим опікуна та піклувальника, дитини у віці від чотирнадцяти років, над якою встановлено піклування або щодо її батьків (усиновлювачів) поширено режим опікуна та піклувальника.

3. Письмовий звіт про управління майном дитини складається щорічно за минулий рік і подається для перевірки до служби у справах дітей не пізніше 1 лютого. Разом зі звітом подаються відповідні письмові пояснення та документи.

4. Батьки (усиновлювачі) не звітують перед органом опіки та піклування про управління майном дитини.

5. Орган опіки та піклування власної ініціативи може вимагати від батьків (усиновлювачів) подання звіту про стан управління майном дитини у разі звернення дитини з цього питання або розгляду матеріалів про надання дозволу на вчинення правочинів з майном дитини.

6. Порядок звітування управителя щодо управління майном дитини визначається умовами договору про управління майном.

Розділ V
ВЧИНЕННЯ ПРАВОЧИНУ З УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ ДИТИНИ

Стаття 24. Суб'єкти права на вчинення правочину з управління майном дитини

1. Вчинення правочину з майном дитини є напрямом діяльності суб'єктів управління майном дитини та дитини як суб'єкта управління своїм майном.

2. Вчинення правочину з майном дитини здійснюється у порядку, передбаченому цивільним законодавством, зокрема: щодо нерухомого майна, земельних ділянок, транспортних засобів та іншого цінного майна з дозволу органу опіки та піклування.

3. Для одержання дозволу на вчинення правочину з майном дитини подається заява до органу опіки та піклування через службу у справах дітей суб'єктом управління майном дитини, зокрема: батьками (усиновлювачами), опікуном щодо майна дитини у віці до чотирнадцяти років; батьками (усиновлювачами), піклувальником щодо майна дитини у віці від чотирнадцяти років у разі позбавлення її права управляти своїм майном; управителем щодо майна дитини під час управління її майном; або дитиною у віці від чотирнадцяти років як суб'єктом управління своїм щодо свого майна за наявності згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника.

Стаття 25. Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину з управління майном дитини

1. Метою отримання дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочину з майном дитини є забезпечення дотримання прав дитини на майно.

2. Заява може бути складена двома батьками (усиновлювачами), або кожним окремо.

3. У разі, коли заява подається не особисто суб'єктом управління майном дитини або дитиною як суб'єктом управління своїм майном, повноваження представника підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю, а підпис на заяві відповідного суб'єкта нотаріально посвідчується.

4. У заяві вказуються: назва та місце знаходження майна дитини, з яким має бути вчинено правочин; причину вчинення; назву та місцезнаходження майна, яке буде придбане (або вже придбано) на ім'я дитини взамін відчуженого.

5. До заяви на одержання дозволу на вчинення правочинів з майном дитини додаються такі документи:

1) запит нотаріуса, яким буде вчинено правочин про надання дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочину з майном дитини;

2) ксерокопія свідоцтва про народження дитини з оригіналом для перевірки її відповідності;

3) ксерокопія рішення органу опіки та піклування про призначення заявника опікуном чи піклувальником;

4) ксерокопія рішення органу опіки та піклування про позбавлення дитини у віці від чотирнадцяти років права управляти своїм майном та передачі майна дитини в управління заявнику;

5) довідка з місця проживання дитини;

6) ксерокопія документа, що підтверджує право власності дитини на майно, з оригіналом для перевірки її відповідності;

7) ксерокопія документа, що підтверджує право володіння та користування житлом на правах наймача (члена сім'ї наймача) або користувача (члена сім'ї користувача) з оригіналом для перевірки її відповідності;

8) ксерокопія технічної документації (для нерухомого майна) з оригіналом для перевірки її відповідності;

9) нотаріально посвідчена копія правовстановлюючих документів та копія технічної документації до них на майно, яке буде придбане (або вже придбане) для дитини;

10) витяг із бухгалтерського особистого рахунку щодо житла з місця відчуження та з місця придбання;

11) довідка державної податкової інспекції про відсутність заборгованості по сплаті податків на окреме майно, яке передбачає таке оподаткування, з місця відчуження та місця придбання;

12) письмова заява дитини у віці до чотирнадцяти років про її думку щодо вчинення правочину з її майном, якщо вона може її дати відповідно до свого розумового (психічного) розвитку (необхідність витребування цього документа служба у справах дітей вирішує у кожному конкретному випадку та про недоцільність його витребування зазначає у своїх пропозиціях органу опіки та піклування);

13) письмова заява дитини у віці від чотирнадцяти років у разі позбавлення її права управляти своїм майном, про її думку щодо вчинення правочину з її майном батьками (усиновлювачами), піклувальником, управителем, якщо вона може її дати відповідно до свого розумового (психічного) розвитку (необхідність витребування цього документа служба у справах дітей вирішує у кожному конкретному випадку та про недоцільність його витребування зазначає у своїх пропозиціях органу опіки та піклування);

14) письмова заява батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника про їх думку щодо вчинення правочину з майном дитини управителем;

15) ксерокопія нотаріально посвідченої згоди батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника на вчинення правочину з майном дитини у віці від чотирнадцяти років з оригіналом для перевірки;

16) ксерокопія договору про обов'язкове страхування відповідальності батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника, укладеного на користь дитини, у разі шкоди, заподіяної дитині таким страховим випадком, як: продажем житла дитини щодо якого вона є власником (співвласником) та не придбання на ім'я дитини взамін нового; подається з оригіналом для перевірки;

17) ксерокопія паспортів батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника, дитини (за наявністю) з оригіналом для перевірки;

18) ксерокопія картки фізичної особи про одержання ідентифікаційного номера (за наявності) з оригіналом для перевірки;

19) інші, за необхідності, для прийняття відповідного рішення.

6. Заява на одержання дозволу органу опіки та піклування для вчинення правочину з майном дитини реєструється службою у справах дітей у журналі обліку, який прошито та пронумеровано, а також скріплено печаткою органу опіки та піклування, про що проставляється на ній відповідна помітка.

7. Після отримання заяви та поданих до неї документів службою у справах дітей вживаються наступні заходи:

1) вивчається (за необхідності перевіряється) причина вчинення правочину;

2) розглядаються докази щодо збереження прав дитини на майно після вчинення правочину;

3) за відсутності порушень прав дитини на майно вноситься пропозиція до органу опіки та піклування щодо прийняття відповідного рішення.

8. Орган опіки та піклування приймає рішення про надання дозволу на вчинення правочину з майном дитини тільки у разі гарантованого права дитини на майно після вчинення правочину.

9. Рішення органу опіки та піклування про надання дозволу на вчинення правочину з майном дитини має передбачати:

1) визнання причини вчинення правочину з майном дитини поважною;

2) зазначення умови, за якої дається дозвіл на вчинення правочину з майном дитини, що спрямована на гарантування права дитини на майно, а саме:

а) придбання майна (із зазначенням його індивідуально-визначених ознак) на праві приватної (спільної) власності на ім'я (за участю) дитини;

б) зарахування грошових коштів від відчуження майна на рахунок дитини в установі банку;

в) інші обставини, які залежать від розгляду відповідної заяви;

3) звернення до нотаріуса про повідомлення служби у справах дітей про виконання умови органу опіки та піклування, вказаної в рішенні, при посвідченні правочину з майном дитини.

10. Строк розгляду заяви про надання дозволу на вчинення правочину з майном дитини та прийняття по ній рішення органом опіки та піклування не може перевищувати більше одного місяця.

Стаття 26. Правові підстави відмови у наданні дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочину з управління майном дитини

1. Орган опіки та піклування має право відмовити у наданні дозволу на вчинення правочину з управління майном дитини у випадках, якщо ним встановлено, що:

1) мати та (або) батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав;

2) судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення батьківських прав;

3) до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав;

4) особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;

5) між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;

6) між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);

7) вчинення правочину призведе до звуження обсягу майнових прав дитини та (або) порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

Стаття 27. Вчинення правочину з житлом дитини щодо якого вона є користувачем (особистий сервітут)

1. Правочин з житлом дитини щодо якого вона є користувачем (особистий сервітут) вчиняються без дозволу органу опіки та піклування.

2. До вчинення правочину з житлом дитини щодо якого вона є користувачем (особистий сервітут) власник цього житла чи батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник дитини зобов'язані(-ий) застрахувати свою відповідальність на користь дитини у разі шкоди, заподіяної дитині такими страховими випадками:

- порушенням права дитини на користування житлом (особистий сервітут) після вчинення правочину неплатоспроможністю до виконання обов'язків за кредитним договором та переходом прав власності на предмет іпотеки до кредитора;

- порушенням права дитини на користування житлом (особистий сервітут) після вчинення правочину продажем наявного житла та неотримання нового за іншими підставами.

3. Нотаріус посвідчує правочин з житлом дитини щодо якого вона є користувачем (особистий сервітут) за наявності договору страхування відповідальності у разі шкоди, заподіяної дитині вчиненням правочину, страховими випадками, передбаченими цією статтею.

Розділ VI
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ ДИТИНИ

Стаття 28. Відповідальність за порушення законодавства про управління майном дитини

1. Особи, винні у порушенні вимог законодавства про управління майном дитини, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у трьохмісячний термін:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України для приведення їх у відповідність з цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Закону.

 

Голова Верховної Ради
України

В. ГРОЙСМАН

Опрос