Идет загрузка документа (43 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О частной ветеринарной практике

Проект закона Украины от 03.07.2015 № 2273а
Дата рассмотрения: 03.07.2015 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про приватну ветеринарну практику

Цей закон визначає правові та організаційні основи приватної ветеринарної практики на території України, регулює питання взаємодії приватних лікарів ветеринарної медицини із представниками державних органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, затверджує їх можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на удосконалення роботи органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, чия діяльність стосується ветеринарної медицини, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Розділ I
Загальні засади та умови

Стаття 1. Терміни та їх визначення

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

адміністративний комітет палати приватної ветеринарної медицини України (адміністративний комітет) - виконавчий комітет, створений з метою виконання рішень керівних органів палати, ведення реєстру приватних ветеринарів, здійснення оперативних заходів управління та загального адміністрування взаємовідносин у сфері приватної ветеринарної практики;

анулювання свідоцтва - захід припинення можливості приватного ветеринарного лікаря займатися приватною ветеринарною практикою на термін 1 рік і більше.

палата приватної ветеринарної медицини України (Палата) - професійне самоврядне об'єднання приватних ветеринарів (ветеринарний статуарний орган), утворене за сприяння центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, відповідно до вимог цього закону з метою координації, захисту прав його членів, взаємоузгодження дій, обміну досвідом, впливу на державну політику в сфері ветеринарної медицини та поводження з тваринами, підвищення кваліфікаційного рівня приватних ветеринарів та іншої, не забороненої законодавством України, діяльності;

дисциплінарний комітет палати приватної ветеринарної медицини України (дисциплінарний комітет) - виконавчий комітет, виборний створений для розгляду скарг, порушень в сфері приватної ветеринарної практики, питань професійної етики та визначення міри відповідальності приватних ветеринарів;

кваліфікаційний комітет палати приватної ветеринарної медицини України (кваліфікаційний комітет) - виконавчий комітет, виборний створений для визначення фахового рівня приватних ветеринарних лікарів, організації підвищення їх кваліфікації, прийняття кваліфікаційних іспитів, видачі, призупинення та анулювання свідоцтв про право на зайняття приватною ветеринарною практикою;

приватна ветеринарна практика в Україні - діяльність пов'язана з профілактикою, діагностикою і лікуванням хвороб тварин, а також консультуванням з питань ветеринарної медицини, які провадяться приватними ветеринарами на всій території України;

приватний лікар ветеринарної медицини (приватний ветеринар) - особа, яка має вищу ветеринарну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі ветеринарної медицини не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття ветеринарною практикою, прийняла Присягу приватного ветеринара України та є дійсним членом Палати;

призупинення свідоцтва - захід тимчасового обмеження можливості приватного ветеринара займатися приватною ветеринарною практикою, пов'язаний із необхідністю проведення фахової перевірки дисциплінарним комітетом при розгляді скарг на приватного ветеринара та/або порушень ним присяги, вимог цього закону, який не може тривати більше 30 днів з моменту оголошення;

рекомендація приватного ветеринара - письмове звернення приватного ветеринара, дійсного члена Палати, щодо підтримки кандидатури особи, яка претендує на отримання свідоцтва

свідоцтво про право на зайняття приватною ветеринарною практикою (свідоцтво) - документ встановленого зразка, що видається відповідною регіональною кваліфікаційною палатою приватних лікарів ветеринарної медицини;

Інші терміни використовуються в значенні, відповідно до Закону України "Про ветеринарну медицину".

Стаття 2. Правове регулювання діяльності з приватної ветеринарної практики

Провадження діяльності з приватної ветеринарної практики регулюється Конституцією України, Законом України "Про ветеринарну медицину", цим законом, нормативно-правовими актами в сфері ветеринарної медицини та підприємницької діяльності виданими у відповідності до нього і статутом палати приватної ветеринарної медицини України.

Держава визнає право приватних ветеринарів на професійне самоуправління для виконання обов'язків, пов'язаних із здоров'ям тварин, організації та спрямування суспільних обов'язків, пов'язаних з ветеринарною діяльністю та фахову підтримку діяльності приватних лікарів ветеринарної медицини і їх об'єднань.

Державні установи не здійснюють діяльності з лікування хвороб тварин, окрім випадків наукового, дослідницького, навчального та експериментального спрямування.

Стаття 3. Принципи та організаційні форми ведення діяльності з приватної ветеринарної практики

Діяльність з приватної ветеринарної практики України здійснюється на засадах верховенства права, незалежності, гуманізму, професійності і самоврядування.

Приватний ветеринар може здійснювати професійну діяльність виключно після отримання свідоцтва про право на зайняття приватною ветеринарною практикою.

Приватний ветеринар може реалізовувати право на зайняття приватною ветеринарною практикою:

індивідуально та/або через власний ветеринарний заклад чи мережу закладів;

спільно з іншими приватними ветеринарами, в тому числі із створенням юридичної особи - об'єднання приватних ветеринарів (далі - Об'єднання).

Об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація Об'єднань здійснюється відповідним органом Міністерства юстиції України, згідно чинного порядку.

Об'єднання в тижневий термін письмово повідомляють місцеві органи влади та територіальне управління ветеринарної медицини про свою реєстрацію, а приватні ветеринари - про одержання свідоцтва на право займатися ветеринарною практикою.

Порядок діяльності, реорганізації та ліквідації Об'єднань, структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, порядок їх обрання й інші питання регулюються статутом відповідного Об'єднання.

Об'єднання та приватні ветеринари мають печатку і штамп з власним найменуванням, адресою та реєстраційним номером. У разі вступу приватного ветеринара до Об'єднання або виходу з нього, його печатка та штамп повинні бути у тижневий термін відповідно змінені.

Стаття 4. Види діяльності з приватної ветеринарної практики

Приватна ветеринарна практика включає такі види діяльності:

- з діагностики та лікування хвороб тварин;

- з протиепізоотичних заходів, обробок тварин з метою попередження хвороб або з іншою метою та заходів, які необхідно здійснити під час таких обробок тому числі на державне замовлення;

- консультації стосовно утримання і лікування тварин, використання лікарських засобів та інших питань, пов'язаних із здоров'ям чи життєдіяльністю тварин;

- з дезинфекції, дезинсекції, дератизації;

- з відбору зразків крові, секретів залоз, ексудатів, органів та інших видів біологічних матеріалів від живих тварин чи трупів;

- зі здійснення патологоанатомічного розтину;

- з проведення діагностичних досліджень, в тому числі лабораторних;

- із замовлення, виготовлення та реалізації лікарських препаратів і засобів для лікування тварин;

- з проведення передзабійних обстежень тварин, обстежень туш і продуктів забою, визначення придатності їх для споживання людиною, здійснення відповідних ветеринарних експертиз при цьому;

- з виписки ветеринарних документів;

- зі здійснення заходів державного нагляду та/або державного контролю виключно за уповноваженням державних органів ветеринарної медицини на відповідній території;

- з інших видів ветеринарної діяльності, в тому числі на державне замовлення.

Стаття 5. Професійні права та обов'язки приватного ветеринара

Приватний ветеринар при здійсненні своїх професійних обов'язків має право:

займатися всіма видами ветеринарної практики на території, де отримав свідоцтво, а також в районі діяльності приватного ветеринара, якого він заміщає згідно рішення адміністративного комітету відповідної території;

надавати всі види лікувальних, діагностичних, консультаційних та інших ветеринарних послуг за місцем своєї реєстрації та/або знаходженням тварини;

на підставі власної професійної оцінки та/або результатів досліджень приймати рішення щодо надання чи ненадання ветеринарних послуг у тому чи іншому випадку, за винятком випадків підозри виникнення епізоотії;

приймати участь у конкурсах на отримання державного замовлення на виконання певних видів послуг чи заходів, або уповноваження на здійснення контролюючих функцій оголошених державною службою ветеринарної медицини;

наймати інших приватних ветеринарів або інших спеціалістів, необхідних для проведення власної діяльності;

мати власні або винаймати спеціалізовані приміщення (консультаційні кабінети, ветеринарні клініки, лабораторії, аптечні пункти тощо);

отримувати оплату за надання послуг та відшкодування своїх витрат;

належний рівень соціального захисту, оплати праці та пільг, в разі виконання обов'язкових протиепізоотичних заходів та/або державного нагляду чи державного контролю - аналогічно фахівцям державної служби ветеринарної медицини.

виконувати інші дії, передбачені законодавством.

Приватний ветеринар зобов'язаний:

чітко і неухильно дотримуватись присяги приватного ветеринарного лікаря України;

при підозрі виникнення епізоотії та/або виявленні висококонтагіозних хвороб спільних для тварини і людини, невідкладно повідомити державного інспектора ветеринарної медицини відповідної території;

за винятком хвороби чи перебування за кордоном, приватний ветеринар зобов'язаний брати участь у суспільних роботах, що стосуються здоров'я і безпеки тварин в тому числі і безкоштовно під час ліквідації підтверджених спалахів хвороб, які підлягають обов'язковому повідомленню у відповідності до кодексу наземних тварин Всесвітньої організації охорони здоров'я тварин;

приймати активну участь у попередженні та ліквідації інших епізоотій, згідно норм чинного законодавства без вимог щодо попередньої оплати праці;

щодо реалізації протиепізоотичних заходів та проведення профілактичних щеплень всім видам тварин та птиці звітувати перед територіальним органом (уповноваженою особою) центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини;

при відмові надати ветеринарні послуги, письмово поінформувати власника тварини з обґрунтуванням відмови та в разі можливості надати рекомендації до якого ветеринарного закладу чи установи необхідно звернутися;

дбати про свою заміну в своєму районі діяльності у випадку необхідності;

при здійсненні, на замовлення клієнта(ів) (власників тварин), професійної діяльності на суміжних територіях, або інших територіях в межах України, повідомити про характер та обсяги своєї діяльності приватного ветеринара даної території;

бути членом Палати та брати активну участь у її діяльності;

дотримуватися вимог законів, нормативних актів з питань ветеринарної медицини та поводження із тваринами, статуту Палати, положень професійних нормативів стосовно здоров'я тварин та ветеринарної діяльності. В разі виявлення порушень вказаних вимог та положень невідкладно інформувати керівництво адміністративного комітету відповідної території;

виконувати свою справу, відповідно до обов'язків приватного ветеринара, використовуючи новітні професійні та наукові досягнення, відповідно до правил ветеринарної етики, діючи сумлінно, використовуючи всі свої знання, та під свою відповідальність;

утримувати спеціалізовані приміщення, ветеринарне обладнання у стані, який відповідає ветеринарно-санітарним та санітарно-гігієнічним вимогам;

не розповсюджувати будь-яку конфіденційну інформацію про тваринницькі об'єкти чи власників тварин, яка стала йому відомою в процесі професійної діяльності, за умови, що ця інформація не містить порушень нормативно-правових актів, що регулюють питання ветеринарної медицини та поводження із тваринами, а також не приховує випадки епізоотій чи не загрожує здоров'ю тварин;

вести необхідну звітність згідно чинних нормативно-правових актів;

брати участь у підвищенні кваліфікації на умовах і у термін, визначений рішенням адміністративного комітету відповідної території;

сплачувати у встановленому порядку і обсягах членські внески;

отримати поліс страхування відповідальності, для здійснення діяльності приватного ветеринара.

Стаття 6. Гарантії діяльності приватного ветеринара

Держава гарантує охорону на рівні закону професійних прав, честі і гідності приватного ветеринара.

Забороняється будь-яке втручання в професійну діяльність приватного ветеринара окрім випадків, передбачених законом.

При виконанні приватним ветеринаром своїх професійних обов'язків, в тому числі при здійсненні протиепізоотичних заходів, місцеві органи влади, власники тварин, приміщень де утримуються тварини зобов'язані створювати умови, необхідні для якісного виконання таких обов'язків.

При переході лікаря ветеринарної медицини з державної служби на приватну ветеринарну практику за ним зберігаються відповідні пільги та рівень соціального захисту.

Приватний ветеринар, що постійно здійснює на підставі угод із територіальним органом ветеринарної медицини виконання обов'язкових протиепізоотичних заходів, державних та/або регіональних програм тощо і не має дисциплінарних стягнень отримує гарантовані державою пільги та рівень соціального захисту не нижчі, ніж у спеціалістів державної служби ветеринарної медицини.

Стаття 7. Помічник приватного ветеринара

Приватний ветеринар може мати одного або декількох помічників із числа осіб, які мають вищу або не повну вищу ветеринарну освіту. Умови роботи таких помічників визначаються строковим трудовим договором з додержанням вимог законодавства про працю.

Помічник приватного ветеринара може асистувати, виконувати доручення у справах, які знаходяться у провадженні приватного ветеринара, крім тих, що належать до компетенції останнього.

Особа, що пропрацювала помічником приватного ветеринарного лікаря 2 і більше років може бути рекомендована для складання кваліфікаційних іспитів на отримання свідоцтва про право займатися приватною ветеринарною практикою.

Стаття 8. Соціальні права приватного ветеринара та його помічника

Приватний ветеринар та його помічник користуються правом на відпустку та на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сплачуються приватним ветеринаром та його помічником відповідно до вимог чинного законодавства.

Приватний ветеринар та його помічник мають право на надання їм усіх видів матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням відповідно до законодавства України.

Стаття 9. Оплата праці приватного ветеринара та його помічника

Оплата праці приватного ветеринара здійснюється на підставі:

угоди між ним і фізичною чи юридичною особою, замовником ветеринарних послуг, із обов'язковим підписанням акту виконаних робіт;

тарифів на ветеринарні роботи і послуги, затверджених відповідно до вимог чинного законодавства на рівні держави чи відповідної території;

прейскурантів ветеринарних закладів, Об'єднань де працює приватний ветеринарний лікар.

В разі участі приватного ветеринара у профілактичних протиепізоотичних заходах, що проводяться за ініціативи державних органів виконавчої влади, ініціатори зобов'язані розрахуватися з ним згідно існуючих тарифів у термін, що не перевищує 31 календарний день. При цьому вартість оплати за аналогічні роботи не може бути нижчою, ніж для фахівців державної служби ветеринарної медицини.

В разі дострокового розриву угод, окрім з підстав неналежного виконання приватним ветеринаром відповідних умов та вимог, оплата праці проводиться за фактично виконаний обсяг робіт.

Порядок оплати праці помічника приватного ветеринара визначається строковим трудовим договором між ним та приватним ветеринарним лікарем. Заробітна плата помічника приватного ветеринара не може бути нижчою від встановленого державою мінімального розміру заробітної плати.

Розділ II
Самоорганізація та самоуправління приватних ветеринарів

Стаття 10. Палата приватної ветеринарної медицини України та основні засади її діяльності

В Україні з метою координації, захисту прав фахівців ветеринарної медицини, взаємоузгодження дій, обміну досвідом, впливу на державну політику в сфері ветеринарної медицини та поводження з тваринами, підвищення кваліфікаційного рівня учасників та іншої, не забороненої законодавством України діяльності, за сприяння центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, створюється самоврядний ветеринарний статуарний орган - Палата приватної ветеринарної медицини України (далі - Палата).

Приватні ветеринари є дійсними членами Палати. За рішенням зборів членом Палати може стати особа, що виявила таке бажання, має вищу ветеринарну освіту, але не займається приватною ветеринарною практикою. Такий член Палати не має права голосу при обранні керівництва Палати чи комітетів, не може ініціювати розгляд питань про дисциплінарну відповідальність приватних ветеринарів та може мати інші обмеження прав порівняно із дійсними членами Палати відповідно до її статуту.

Палата встановлює обов'язкові для виконання всіма членами:

вимоги щодо освітньо-кваліфікаційного, наукового та професійного рівня приватних ветеринарів;

умови визнання дипломів лікарів ветеринарної медицини, які були отримані за кордоном;

межі районів приватної практики, з метою забезпечення належного рівня та стабільного надання ветеринарної допомоги тваринам, правила і порядок їх функціонування та розвитку;

вимоги до статистичної та реєстраційної звітності;

професійні нормативи та вимоги до приватних ветеринарів, крім встановлених цим законом.

Палата сприяє:

толерантному та приязному відношенню між її членами;

отриманню знань, необхідних для професійної діяльності її членів та визначає умови обов'язкового підвищення кваліфікації;

встановленню та підтриманню професійних зв'язків в країні та/або за її межами.

Палата ініціює:

розгляд правоохоронними органами справ проти осіб, які незаконно займаються приватною ветеринарною практикою;

присвоєння державних нагород приватним ветеринарам.

Територіально Палата підрозділяється на 27 регіональних палат.

Вищім керівним органом Палати є її республіканські збори. Вищім керівним органом регіональної палати є регіональні збори, що проводяться за потреби, але не рідше одного разу на рік.

Очолює Палату - голова, що обирається на зборах з числа присутніх відкритим голосуванням терміном на 5 років. Голови регіональних палат обираються аналогічно на регіональних зборах.

За поданням голови Палати формується та затверджується рішенням зборів персональний склад правління Палати та заступники голови.

До складу правління Палати входять голова, його заступники, голови регіональних палат. За згодою, з правом дорадчого голосу, до правління можуть бути включені представники центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини, науковці галузі ветеринарної медицини, керівники професійних об'єднань спеціалістів ветеринарної медицини.

Правління Палати:

скликає республіканські збори Палати;

здійснює загальне керівництво вищими комітетами;

розглядає питання про відкликання з посад керівництва Палати та вищих комітетів;

виконує інші обов'язки відповідно до статуту Палати чи рішень республіканських зборів.

Виконавчими органами Палати є адміністративний, дисциплінарний та кваліфікаційний комітети, які створюються рішенням правління Палати за поданням її голови з числа членів Палати на рівні республіки (вищі комітети) та регіонів.

Основною формою роботи комітетів є засідання, що відбуваються відповідно до потреби і скликаються головою комітету. Голова комітету зобов'язаний скликати засідання на вимогу будь-якого члена цього комітету або керівництва Палати республіканського чи регіонального рівня. Засідання комітету вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше 3/4 від його членів. Рішення комітету вважається прийнятим, якщо за нього проголосували не менше 2/3 від присутніх на засіданні.

Вищій комітет формується з числа дійсних членів Палати у складі не більше 17 осіб. Половина членів такого комітету повинні бути головами відповідних регіональних комітетів. Очолює такий комітет заступник голови Палати.

Регіональний комітет формується з числа дійсних членів Палати у складі не більше 13 осіб. Очолює такий комітет заступник голови регіональної палати.

Приватний ветеринар може входити до складу одного регіонального та одного вищого комітету.

У роботі комітету на запрошення його голови можуть брати участь з правом дорадчого голосу інші спеціалісти ветеринарної медицини чи заінтересовані особи.

Інші засади функціонування Палати та її комітетів визначаються цим законом та статутом.

Статут Палати включає та визначає наступне:

назву та місце розташування Палати та регіональних палат;

правила стосовно організації Палати, її органів та процедур їх формування і діяльності, зокрема щодо;

правила стосовно обов'язків та компетенції керівництва палати, її органів, та відкликання з посад, терміну діяльності;

засади економічних, майнових, фахових та соціальних відносин між членами Палати;

інші положення, які стосуються забезпечення виконання Палатою завдань згідно цього та інших законів України.

Стаття 11. Несумісність керівних посад Палати та обмеження щодо членства в Палаті

На посадах Голови Палати, його заступників, голів регіональних палат та їх заступників, голів комітетів всіх рівнів не можуть перебувати особи, що є посадовими особами:

державної служби ветеринарної медицини;

політичної партії;

органу місцевого самоврядування.

В разі виникнення несумісності, особа стосовно якої вона виникла має у 10 денний термін усунути несумісність або подати на розгляд Вищого адміністративного комітету заяву про складання повноважень посадової особи Палати. Якщо така заява вчасно не подана, Вищий адміністративний комітет направляє клопотання про необхідність припинення повноважень такої особи в керівництві Палати до правління Палати. Правління зобов'язане невідкладно розглянути таке клопотання та ініціювати процедуру звільнення відповідної особи з керівної посади.

Члени керівних органів Палати не можуть бути родичами, знаходитись у підпорядкуванні один у одного за основним місцем роботи та мати інші зв'язки, що здатні призвести до конфлікту інтересів.

Не може бути членом Палати особа, яка:

померла;

відмовилася від членства в установленому порядку;

не сплачувала членського внеску протягом року, без надання відповідного дозволу керівництвом регіональної палати;

визнана недієздатною;

засуджена на позбавлення волі терміном на рік та більше;

свідоцтво якої анульовано, а рішення про анулювання свідоцтва не скасовано в установленому порядку;

не відповідає вимогам щодо надання права стати членом Палати.

Стаття 12. Видача, призупинення та анулювання свідоцтва про право на зайняття приватною ветеринарною практикою

1. Рішення про видачу свідоцтва або про відмову у його видачі приймається відкритим голосуванням на засіданні кваліфікаційного комітету регіональної палати за результатами кваліфікаційних іспитів.

Видача свідоцтва або повідомлення про відмову у його видачі відбувається у термін, що не може перевищувати 10 робочих днів з моменту реєстрації заяви на його отримання.

Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, має право складати їх повторно через рік.

2. Рішення про призупинення свідоцтва приймається відкритим голосуванням на засіданні кваліфікаційного комітету регіональної палати який видавав зазначене свідоцтво за результатами розгляду відповідного подання будь-якого дисциплінарного комітету. Рішення оголошується головуючим на засіданні. Копія рішення невідкладно надається особі, щодо якої воно прийнято. Про прийняте рішення кваліфікаційний комітет невідкладно інформує голову регіональної палати.

Особа, що не згодна з рішенням про призупинення свідоцтва має право оскаржити таке рішення до керівництва регіональної палати або Вищого кваліфікаційного комітету. Оскарження не припиняє дію рішення.

На період дії рішення про призупинення свідоцтва приватний ветеринар обмежений у здійсненні виду/видів діяльності, що є предметом фахової перевірки. Наявність рішення про призупинення свідоцтва не може бути підставою для невиконання приватним ветеринаром угод про здійснення робіт чи надання послуг, укладених до дати оголошення рішення.

Контроль за дотриманням рішення про призупинення свідоцтва здійснює адміністративний комітет регіональної палати.

Якщо за результатами фахової перевірки дисциплінарним комітетом не направлено до кваліфікаційного комітету клопотання про анулювання свідоцтва, рішення про призупинення втрачає свою чинність автоматично не пізніше ніж через 45 днів з дня його оголошення.

3. Рішення про анулювання свідоцтва приймається відкритим голосуванням на засіданні кваліфікаційного комітету регіональної палати який видавав зазначене свідоцтво за результатами розгляду подання про підсумки фахової перевірки дисциплінарного комітету регіональної палати.

Особа, що не згодна з рішенням про анулювання свідоцтва має право оскаржити таке рішення до Вищого дисциплінарного комітету. Оскарження не припиняє дію рішення.

Вищий дисциплінарний комітет зобов'язаний розглянути матеріали фахової перевірки і скаргу та прийняти рішення у термін не пізніше 10 днів з дня отримання скарги. За результатами розгляду Вищий дисциплінарний комітет залишає в силі рішення про анулювання свідоцтва або звертається з клопотанням про його скасування до Вищого кваліфікаційного комітету.

Вищий кваліфікаційний комітет зобов'язаний розглянути клопотання у термін не пізніше 10 днів з моменту його отримання за участю голови відповідного регіонального комітету та скаржника. За результатами розгляду Вищий кваліфікаційний комітет може зобов'язати відповідний регіональний комітет переглянути рішення про анулювання свідоцтва та прийняти рішення про його скасування.

В разі скасування рішення про анулювання свідоцтва, питання повторного винесення такого рішення відносно тієї ж особи може прийматися не раніше ніж через 6 місяців від дати скасування.

Адміністративний комітет регіональної палати, в разі потреби, на підставі рішення про анулювання свідоцтва, визначає приватних ветеринарів для забезпечення здійснення обов'язкових протиепізоотичних та/або ветеринарно-санітарних заходів, що повинні були бути виконані особою, свідоцтво якої анульовано.

4. Інші питання, пов'язані із видачею, призупиненням та анулюванням свідоцтва визначаються статутом Палати.

Стаття 13. Вищі комітети

Вищі комітети створюються з метою здійснення координації відповідних регіональних комітетів, загального методичного забезпечення, надання роз'яснень, розгляду скарг та інших напрямів згідно статуту Палати.

Вищі комітети мають право:

ініціювати перегляд рішень регіональних комітетів;

вносити на розгляд правління Палати питання відповідної компетенції;

розглядати питання відповідності діяльності членів Палати вимогам цього закону, статуту Палати та присяги приватного ветеринара.

Рішення вищого комітету, прийняті в межах його компетенції, оскарженню Палатою та/або її керівництвом не підлягають.

Інші питання діяльності вищих комітетів визначаються статутом Палати.

Стаття 14. Отримання свідоцтва про право на зайняття приватною ветеринарною практикою та Присяга приватного ветеринара України

Видача свідоцтва про право на зайняття приватною ветеринарною практикою проводиться в урочистій обстановці на відкритому засіданні регіонального кваліфікаційного комітету за процедурою, визначеною статутом Палати.

При отриманні свідоцтва, особа якій воно вручається, приймає Присягу приватного ветеринара України такого змісту:

ПРИСЯГА

приватного ветеринара України

Я, ___________________________________________,

беручи на себе обов'язки приватного ветеринара, урочисто присягаю:

берегти життя і здоров'я тварин та не шкодити їм;

не відмовляти у допомозі тим, хто її потребує;

захищати територію України від занесення збудників хвороб та їх розповсюдження, співпрацюючи із колегами державної ветеринарної служби;

у своїй діяльності суворо дотримуватись вимог професійної ветеринарної етики та законодавства України;

не здійснювати вчинків, що можуть принизити авторитет Палати приватної ветеринарної медицини України та перешкоджати таким вчинкам з боку інших осіб не зважаючи на їх посади та ранги;

постійно вдосконалювати свій фаховий рівень.

Якщо я, _________________________________, порушу дану мною Присягу, то погоджусь із будь-яким рішенням щодо відповідальності за таке порушення.

Роздрукований текст присяги підписується особою, що її прийняла. Підписаний текст присяги зберігається у регіональній Палаті. Копія присяги, завірена печаткою регіональної Палати видається особі, що її прийняла.

Після отримання свідоцтва та складання присяги, інформація про приватного ветеринара заноситься до реєстру приватних ветеринарів України.

Стаття 15. Реєстр приватних ветеринарів

На засадах оперативності та прозорості, з метою належного інформування громадян, органів державної влади та місцевого самоврядування регіональними адміністративними комітетами формується та Вищим адміністративним комітетом підтримується реєстр приватних ветеринарів України (далі Реєстр).

у Реєстрі зазначається:

1) прізвище, ім'я та по-батькові;

2) громадянство, місце та дата народження;

3) навчальний заклад, номер та дата видачі диплома;

4) науковий ступінь, спеціалізована ветеринарна та/або інша кваліфікація;

5) територія діяльності;

6) сфера професійної діяльності чи спеціалізації;

7) дата видачі і, якщо є, призупинення та/або анулювання свідоцтва;

8) нагороди, відзнаки;

9) правопорушення та дисциплінарні стягнення;

10) відомості стосовно володіння іноземними мовами;

Інформація реєстру є відкритою, повинна оновлюватися щомісяця та є загальнодоступною.

Стаття 16. Дисциплінарна відповідальність приватного ветеринара

Дисциплінарна відповідальність приватного ветеринара з питань його професійної діяльності може накладатись виключно згідно положень цього закону.

Ініціатива про дисциплінарну відповідальність приватного ветеринара може надходити від:

інших членів Палати;

громадян, яким внаслідок дій приватного ветеринара заподіяна шкода;

органів державного нагляду, що зафіксували факт порушення приватним ветеринаром чинного законодавства у сферах ветеринарної медицини, поводження із тваринами, безпечності продуктів харчування, інших видах професійної діяльності, що може буди об'єктом державного нагляду.

За порушення вимог цього закону, статуту Палати, Присяги приватного ветеринара України рішенням дисциплінарного комітету регіональної палати до приватного ветеринарного лікаря можуть бути застосовані такі дисциплінарні заходи:

попередження;

призупинення свідоцтва;

анулювання свідоцтва.

До приватного ветеринара також може бути застосований рішенням дисциплінарного комітету штраф в розмірі від 1 до 5 річних сум внесків відповідно до затверджених статутом Палати обсягів.

В разі отримання приватним ветеринаром двох попереджень протягом 6 місяців, регіональний дисциплінарний комітет має право ініціювати фахову перевірку відповідно цього закону та статуту Палати.

Рішенням загальних зборів Палати до приватного ветеринара, щодо якого прийнято рішення про анулювання свідоцтва, може бути застосовано заборону на зайняття приватною ветеринарною практикою або її окремими видами.

Стаття 17. Заохочення приватного ветеринара

За сумлінне виконання своїх обов'язків, професійні здобутки, активну участь у виконанні державних програм і заходів та інші заслуги приватний ветеринар може бути представлений до державних та/або фахових нагород у порядку, визначеному чинним законодавством та статутом Палати.

Стаття 18. Відносини Палати та об'єднань приватних ветеринарів з органами державної влади і місцевого самоврядування

Органи державної влади та місцевого самоврядування, в межах своєї компетенції:

спільно з Палатою та об'єднаннями приватних ветеринарів запобігають незаконному зайняттю приватною ветеринарною практикою;

сприяють діяльності Палати у вирішенні соціальних питань приватних ветеринарів;

надають приватним ветеринарам та/або їх об'єднанням в оренду, в тому числі з правом викупу, придатні для роботи приміщення;

встановлюють пільги щодо плати за використання рухомого і нерухомого майна;

здійснюють інші, не заборонені чинним законодавством заходи сприяння.

Центральний орган виконавчої влади з питань ветеринарної медицини також, в межах своїх повноважень:

здійснює методичну, організаційну та консультативну підтримку діяльності Палати;

спільно з керівництвом Палати здійснює нагляд за дотриманням членами Палати нормативно-правових документів у сфері поводження з тваринами, ветеринарної медицини та інших видів ветеринарної діяльності;

організовує належне матеріально-технічне та фінансове забезпечення приватних ветеринарів при виконанні ними обов'язкових протиепізоотичних заходів, а також відповідний рівень їх соціального захисту;

формує вимоги до звітності про приватну ветеринарну діяльність та узагальнює отримані дані;

сприяє підвищенню освітнього та професійного рівня приватних ветеринарів.

Забороняється втручання органів державної влади чи місцевого самоврядування у професійну діяльність Палати та/або об'єднань приватних ветеринарів, окрім випадків, передбачених законом.

Члени Палати та об'єднання приватних ветеринарів можуть, за згодою та/або на договірних умовах, залучатися до виконання державних та/або регіональних програм, що стосуються питань забезпечення епізоотичного благополуччя територій, ветеринарного обслуговування населення, сприяння розвитку тваринництва, виконанню і дотриманню законодавства з питань поводження з тваринами, безпеки і якості продуктів харчування, експертиз, досліджень тощо.

Розділ III. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня, наступного за днем опублікування цього Закону:

- привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти, а також нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України;

- забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

- забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

 

Голова Верховної Ради
України

 

Опрос