Идет загрузка документа (182 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О научной и научно-технической деятельности

Проект закона Украины от 20.07.2015 № 2244а-3
Дата рассмотрения: 20.07.2015 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про наукову і науково-технічну діяльність

Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку у сфері наукової і науково-технічної діяльності, створює умови для провадження наукової і науково-технічної діяльності, задоволення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку шляхом взаємодії освіти, науки, бізнесу та влади.

Розвиток науки і техніки є визначальним фактором прогресу суспільства, підвищення добробуту його членів, їх духовного та інтелектуального зростання. Цим зумовлена необхідність пріоритетної державної підтримки розвитку науки як джерела економічного зростання і невід'ємної складової частини національної культури та освіти, створення умов для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері наукової і науково-технічної діяльності, забезпечення використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1) вчений - фізична особа, яка має вищу освіту та проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні (прикладні) результати;

2) грант - фінансові чи інші ресурси, надані на безоплатній і безповоротній основі державою, юридичними, фізичними особами, у тому числі іноземними, та (або) міжнародними організаціями для розвитку матеріально-технічної бази для провадження наукової і науково-технічної діяльності, проведення конкретних фундаментальних та (або) прикладних наукових досліджень, науково-технічних (експериментальних) розробок за напрямами і на умовах, визначених надавачами гранту;

3) дослідне виробництво - структурний підрозділ наукової установи, університету, академії, інституту або юридична особа, основною діяльністю якої є виготовлення та апробація дослідних зразків, корисних моделей, нових продуктів, технологічних процесів;

4) молодий вчений - вчений віком до 35 років, або вчений віком до 40 років, який має науковий ступінь доктора наук або навчається в докторантурі;

5) наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування, основними видами якої є фундаментальні та прикладні наукові дослідження;

6) науково-організаційна діяльність - діяльність, спрямована на методичне, організаційне забезпечення та координацію наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності;

7) науково-педагогічна діяльність - педагогічна діяльність в університетах, академіях, інститутах та закладах післядипломної освіти, яка пов'язана з науковою та (або) науково-технічною діяльністю;

8) науково-технічна діяльність - наукова діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань для розв'язання технологічних, інженерних, економічних, соціальних та гуманітарних проблем, основними видами якої є прикладні наукові дослідження та науково-технічні (експериментальні) розробки;

9) науковий підрозділ - структурний підрозділ юридичної особи, основним завданням якого є провадження наукової, науково-технічної або науково-організаційної діяльності і в штаті якого посади наукових працівників становлять не менш як 50 відсотків. Типами наукового підрозділу є інститут, науково-дослідна частина, управління, відділення, комплекс, центр, відділ, лабораторія, секція, сектор, бюро, група, філіал, дослідна станція, дослідне поле, ботанічний сад, дендропарк, обсерваторія, наукова (науково-технічна) бібліотека, науковий (науково-технічний) музей;

10) науковий працівник - вчений, який відповідно до трудового договору (контракту) професійно провадить наукову, науково-технічну, науково-організаційну, науково-педагогічну діяльність та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації у випадках, визначених законодавством;

11) науково-педагогічний працівник - вчений, який відповідно до трудового договору (контракту) в університеті, академії, інституті професійно провадить педагогічну та наукову або науково-педагогічну діяльність та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації у випадках, визначених законодавством;

12) наукова (науково-технічна) продукція - науковий та (або) науково-технічний (прикладний) результат, що призначений для реалізації;

13) науковий (науково-технічний) проект - комплекс заходів, пов'язаних із забезпеченням виконання та безпосереднім проведенням наукових досліджень та (або) науково-технічних розробок з метою досягнення конкретного наукового або науково-технічного (прикладного) результату;

14) науковий результат - нове наукове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях інформації. Науковий результат може бути у формі звіту, опублікованої наукової статті, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття, проекту нормативно-правового акта, нормативного документа або науково-методичних документів, підготовка яких потребує проведення відповідних наукових досліджень або містить наукову складову, тощо;

15) науково-технічний (прикладний) результат - одержані при проведенні прикладних наукових досліджень, науково-технічних (експериментальних) розробок нові або істотно вдосконалені матеріали, продукти, процеси, пристрої, технології, системи; нові послуги або істотно вдосконалені ті, що надаються; введені в дію нове конструктивне чи технологічне рішення, завершене випробування, розробка, яка впроваджена або може бути впроваджена у суспільну практику. Науково-технічний (прикладний) результат може бути у формі ескізного проекту, експериментального (дослідного) зразка або його діючої моделі, конструкторської або технологічної документації на науково-технічну продукцію, дослідного зразка, об'єкта права інтелектуальної власності, проекту нормативно-правового акта, нормативного документу або науково-методичних документів тощо;

16) наукова (науково-технічна) робота - наукові дослідження та науково-технічні (експериментальні) розробки, проведені з метою одержання наукового (науково-технічного (прикладного) результату. Основними видами наукової (науково-технічної) роботи є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, дослідно-технологічні, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням нових наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання;

17) науково-технічні (експериментальні) розробки - науково-технічна діяльність, що базується на наукових знаннях, отриманих у результаті наукових досліджень чи практичного досвіду, та провадиться з метою доведення таких знань до стадії їх практичного використання. Результатом науково-технічних (експериментальних) розробок є нові або істотно вдосконалені матеріали, продукти, процеси, пристрої, технології, системи, об'єкти права інтелектуальної власності, нові послуги або істотно вдосконалені ті, що надаються;

18) наукова (науково-дослідна, науково-технологічна, науково-технічна, науково-практична) установа (далі - наукова установа) - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, що утворена в установленому законодавством порядку, для якої наукова та (або) науково-технічна діяльність є основною;

19) основна діяльність наукових установ - проведення фундаментальних досліджень, прикладних наукових і науково-технічних (експериментальних) розробок, надання науково-технічних послуг, проведення наукової і науково-технічної експертизи, підготовка наукових кадрів, розвиток і збереження наукової інфраструктури;

20) прикладні наукові дослідження - теоретичні та експериментальні наукові дослідження, спрямовані на одержання і використання нових знань для практичних цілей. Результатом прикладних наукових досліджень є нові знання, призначені для створення нових або вдосконалення існуючих матеріалів, продуктів, пристроїв, методів, систем, технологій, конкретні пропозиції щодо виконання нагальних науково-технічних та суспільних завдань;

21) фундаментальні наукові дослідження - теоретичні та експериментальні наукові дослідження, спрямовані на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку. Результатом фундаментальних наукових досліджень є гіпотези, теорії, нові методи пізнання, відкриття законів природи, невідомих раніше явищ і властивостей матерії, виявлення закономірностей розвитку суспільства тощо, які не орієнтовані на безпосереднє практичне використання у сфері економіки.

Стаття 2. Мета і завдання

1. Метою цього Закону є врегулювання відносин, пов'язаних з провадженням наукової і науково-технічної діяльності, та створення умов для підвищення ефективності наукових досліджень і використання їх результатів для забезпечення розвитку усіх сфер суспільного життя.

2. Основними завданнями цього Закону є визначення:

правового статусу суб'єктів наукової і науково-технічної діяльності, матеріальних та моральних стимулів забезпечення престижності та пріоритетності відповідної сфери діяльності;

економічних, соціальних та правових гарантій наукової і науково-технічної діяльності, свободи наукової творчості;

основних цілей, напрямів та принципів державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності, міжнародного науково-технічного співробітництва;

повноважень органів державної влади щодо здійснення державного регулювання та управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

Стаття 3. Законодавство України про наукову і науково-технічну діяльність

1. Законодавство України про наукову і науково-технічну діяльність складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у процесі провадження такої діяльності, та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Розділ II
ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ'ЄКТІВ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 4. Суб'єкти наукової і науково-технічної діяльності

1. Суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є наукові працівники, науково-педагогічні працівники, інші вчені, наукові установи, університети, академії, інститути, музеї, інші юридичні особи незалежно від форми власності, що мають відповідні наукові підрозділи, та громадські наукові організації.

Стаття 5. Вчений

1. Вчений є основним суб'єктом наукової і науково-технічної діяльності.

2. Вчений має право:

обирати види, напрями і засоби наукової і науково-технічної діяльності відповідно до своїх інтересів, творчих можливостей та загальнолюдських цінностей;

об'єднуватися з іншими вченими в громадські організації, постійні або тимчасові наукові колективи для провадження спільної наукової і науково-технічної діяльності та науково-педагогічної діяльності;

брати участь у конкурсах на проведення наукових досліджень, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел відповідно до законодавства України;

набувати та реалізовувати права інтелектуальної власності на наукові та науково-прикладні результати своєї діяльності;

публікувати результати своїх досліджень або оприлюднювати їх іншим способом у порядку, встановленому законодавством України;

брати участь у конкурсах на заміщення вакантних посад наукових і науково-педагогічних працівників;

отримувати, передавати та поширювати відкриту науково-технічну інформацію;

здобувати державне і громадське визнання через присудження наукових ступенів, вчених звань, премій, почесних звань за внесок у розвиток науки, технологій, впровадження наукових, науково-технічних результатів у виробництво та за підготовку наукових кадрів.

3. Вчений під час провадження наукової, науково-технічної, науково-організаційної та науково-педагогічної діяльності зобов'язаний:

не завдавати шкоди здоров'ю людини, її життю та навколишньому природному середовищу;

додержуватися етичних норм наукового співтовариства, неухильно дотримуватися норм права інтелектуальної власності.

Стаття 6. Науковий працівник

1. Науковий працівник провадить наукову (науково-технічну, науково-організаційну, науково-педагогічну) діяльність у наукових установах, вищих навчальних закладах, наукових підрозділах установ, організацій, підприємств.

2. Робочий час наукового працівника визначається Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України, прийнятими відповідно до нього.

Для наукових працівників і спеціалістів наукових установ та вищих навчальних закладів може встановлюватися гнучкий режим робочого часу, відповідно до якого встановлюється режим праці із саморегулюванням часу початку, закінчення та тривалості робочого часу впродовж робочого дня, з дотриманням вимог статей 50 - 52 і 56 Кодексу законів про працю України.

Можливість запровадження гнучкого режиму робочого часу в науковій установі (вищому навчальному закладі) визначаються в колективному договорі або рішенням керівника наукової установи (вищого навчального закладу) за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації.

Конкретний перелік професій і посад наукової установи (вищого навчального закладу), на яких може застосовуватися гнучкий режим робочого часу, погоджується вченою (науковою, науково-технічною, технічною) радою наукової установи (вищого навчального закладу).

Порядок та умови застосування гнучкого режиму робочого часу визначаються у правилах внутрішнього трудового розпорядку наукової установи (вищого навчального закладу).

Перелік видів наукової (науково-технічної) роботи, а також методичної, експертної, консультаційної, організаційної роботи для наукових працівників конкретної наукової установи (вищого навчального закладу) визначається її керівником.

3. Науковий працівник має право:

бути членом і брати участь в діяльності професійних спілок, громадських об'єднань і політичних партій;

на прийняття вмотивованого рішення щодо відмови брати участь в науковій (науково-технічній) діяльності, результати якої можуть мати негативні наслідки для самого наукового працівника або іншої людини, суспільства, навколишнього природного середовища або порушують наукову етику;

на матеріальну підтримку виконуваних досліджень за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел фінансування відповідно до законодавства України;

на іменні та інші стипендії, а також премії, що встановлюються державою, юридичними та фізичними особами;

на об'єктивну оцінку своєї діяльності та отримання матеріальної винагороди відповідно до кваліфікації, наукових результатів, якості та складності виконуваної роботи, а також одержання доходу чи іншої винагороди від реалізації наукового або науково-технічного (прикладного) результату своєї діяльності;

провадить науково-педагогічну діяльність, надавати консультативну допомогу, а також бути експертом відповідно до законодавства України;

працювати за сумісництвом згідно чинного законодавства України;

провадити підприємницьку діяльність відповідно до законодавства України.

4. Науковий працівник зобов'язаний:

проводити наукові дослідження та (або) науково-технічні (експериментальні) розробки відповідно до укладених договорів (контрактів);

представляти результати наукової і науково-технічної діяльності шляхом наукових доповідей, публікацій тощо;

проходити в установленому порядку атестацію на відповідність займаній посаді;

постійно підвищувати свою кваліфікацію.

5. Прийняття на роботу наукових працівників здійснюється на конкурсних засадах, крім випадків, передбачених законодавством України.

Примірне положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних наукових посад державної наукової установи затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок прийняття на вакантні наукові посади науковими установами іншої форми власності передбачається їх статутами (положеннями) чи іншими установчими документами.

6. Науковий працівник не може бути примушений проводити наукові дослідження, якщо вони або їх результати завдають або можуть завдавати шкоду здоров'ю людини, її життю та навколишньому природному середовищу, а також не може бути притягнутий до відповідальності за відмову від участі у таких дослідженнях.

Стаття 7. Наукова установа

1. В Україні діють наукові установи, що є юридичними особами публічного або приватного права, і які мають рівні права у здійсненні наукової, науково-технічної та інших видів діяльності.

Комунальні наукові установи утворюються у формі комунальних підприємств.

Наукова установа діє на підставі статуту (положення) чи іншого установчого документа, що затверджуються в установленому порядку.

Наукова установа може мати статус неприбуткової організації.

2. Утворення, реорганізація та ліквідація державних наукових установ здійснюються в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Утворення, реорганізація та ліквідація приватних наукових установ здійснюються за рішенням їх засновників.

3. Наукові установи за погодженням із власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом можуть входити до об'єднань юридичних осіб із збереженням статусу юридичної особи та фінансової самостійності з метою виконання своїх статутних завдань.

4. Складовими частинами матеріально-технічної бази наукових установ є будівлі, споруди, земля, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності, нематеріальні активи.

Відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правової форми наукової установи з метою забезпечення провадження її статутної діяльності засновником закріплюються за нею на основі права оперативного управління чи господарського відання або передаються їй у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно.

5. Землекористування та реалізація прав власника земельних ділянок (для приватних наукових установ), у тому числі набуття відповідних прав на землю, здійснюються науковими установами відповідно до земельного законодавства.

Земельні ділянки передаються державним і комунальним науковим установам у постійне користування у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, і не можуть бути вилучені (припинено право постійного користування земельною ділянкою), крім вилучення для суспільних потреб за рішенням органів державної влади на підставі та в порядку, передбачених Земельним кодексом України.

Передача в оренду державними (комунальними) науковими установами закріплених за ними на основі права оперативного управління або господарського відання об'єктів власності, а також земельних ділянок здійснюється без права їх викупу відповідно до законодавства України.

6. Наукова установа з метою перепідготовки наукових працівників та спеціалістів може здійснювати навчання за програмами післядипломної освіти в установленому порядку, а також утворювати разом з університетами, академіями, інститутами спеціалізовані кафедри для підготовки фахівців за кваліфікаційним рівнем магістра та (або) доктора філософії.

Наукові установи мають право здійснювати видавничу діяльність, виступати засновниками видавництв, засновувати засоби масової інформації, в тому числі наукові видання, журнали в Україні та за кордоном, в тому числі разом з нерезидентами, для чого укладати договори про спільну діяльність.

7. Наукова установа відповідно до договору про спільну діяльність, укладеному з іншою науковою установою або університетом, академією, інститутом, може розміщувати структурні підрозділи (лабораторії), які здійснюють наукову і науково-технічну діяльність на базі цієї наукової установи або такого навчального закладу з урахуванням освітніх програм та тематики наукових досліджень.

8. При науковій установі можуть утворюватися спеціалізовані вчені ради із захисту дисертацій за спеціальностями, відповідно до основних напрямів діяльності наукової установи у порядку, передбаченому законодавством України.

Наукова установа має право приймати остаточне рішення щодо присудження наукових ступенів акредитованими спеціалізованими вченими радами.

9. Наукова установа зобов'язана підтримувати та розвивати свою науково-дослідну та дослідно-експериментальну базу, оновлювати виробничі фонди.

10. Управління науковою установою здійснює її керівник або інший орган, визначений статутом чи іншим установчим документом.

11. Основною структурною одиницею наукової установи є науковий підрозділ. Для вирішення окремих завдань можуть утворюватися тимчасові наукові (творчі) колективи.

12. Керівники структурних підрозділів наукової установи обираються на посади на конкурсних засадах на строк не більш як на п'ять років з правом переобрання, якщо інше не передбачено статутом (положенням) наукової установи.

Керівник структурного підрозділу наукової установи в межах своїх повноважень несе відповідальність за діяльність структурного підрозділу.

13. Для забезпечення завершення науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт, підготовки проектно-конструкторської документації під час створення нових видів продукції або технологічних процесів у структурі наукової установи, вищого навчального закладу може утворюватися дослідне виробництво.

14. До складу наукових установ медичного спрямування можуть входити клініки, лікувально-діагностичні підрозділи.

15. Наукова установа при виконанні наукової (науково-технічної) роботи самостійно встановлює порядок використання коштів відповідних статей кошторису на виконання роботи, при цьому фактична вартість виконання наукової (науково-технічної) роботи встановлюється при завершенні роботи на підставі даних первинного бухгалтерського обліку, виконаного згідно чинного законодавства.

Стаття 8. Державні наукові установи

1. Державними науковими установами є наукові установи, засновані на державній власності.

Основні засоби, інше майно та обладнання закріплюються за державними науковими установами на основі права оперативного управління або господарського відання відповідно до організаційно-правової форми.

2. Державні підприємства, які відповідно до статті 1 цього Закону відносяться до наукових установ, звільняються від сплати до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) за результатами своєї фінансово-господарської діяльності і зобов'язані не менш як 50 відсотків чистого прибутку від своєї діяльності спрямовувати на провадження ініціативної наукової та науково-технічної діяльності, фінансування інновацій та розширення власної матеріально-технічної бази.

3. Державні наукові установи, які повністю або частково фінансуються за рахунок державного бюджету, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, можуть зараховувати власні надходження, отримані від плати за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійну допомогу, гранти (включаючи кошти, що надходять від вітчизняних та закордонних замовників для реалізації наукових, науково-технічних та інноваційних проектів) за рішенням вченої ради на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, або на поточні рахунки, відкриті в установах банків державного сектору.

Державні наукові установи мають право вільно розміщати та розпоряджатися власними надходженнями, розміщеними на поточних та/або вкладних (депозитних) рахунках, відкритих у державних банках. Надходження від закордонних замовників та міжнародних організацій зараховуються на спеціальні рахунки у державних банках.

Стаття 9. Керівник наукової установи

1. Керівник наукової установи:

вирішує питання провадження її діяльності відповідно до статутних завдань;

представляє наукову установу в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, установах, організаціях, підприємствах незалежно від форми власності;

відповідає за результати діяльності наукової установи перед власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом;

видає відповідно до своєї компетенції накази і розпорядження;

визначає функціональні обов'язки працівників;

призначає частину складу вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи;

здійснює інші повноваження, передбачені статутом (положенням) наукової установи.

Керівник наукової установи звітує щороку перед колективом наукових працівників про свою діяльність.

2. Керівник державної наукової установи обирається шляхом таємного голосування на зборах колективу наукових працівників цієї установи на строк до п'яти років у межах строку, визначеного статутом такої установи, з правом бути переобраним на другий строк і призначається на посаду власником (власниками) наукової установи або уповноваженим ним (ними) органом у порядку, передбаченому цим Законом і статутом (положенням) державної наукової установи.

3. Кандидат на посаду керівника державної наукової установи повинен бути громадянином України, вільно володіти державною мовою, мати науковий ступінь доктора наук або доктора філософії і стаж роботи на посадах наукових працівників та (або) науково-педагогічних працівників не менш як десять років. Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган можуть встановити додаткові кваліфікаційні та інші вимоги до кандидата на посаду керівника державної наукової установи, що випливають із специфіки роботи цієї установи.

Одна і та сама особа не може бути керівником відповідної державної наукової установи більш як два строки.

4. Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) призначає на посаду керівника державної наукової установи, яка повністю або частково фінансується за рахунок коштів державного бюджету, кандидатуру, яка набрала більш як половину голосів наукових працівників присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї наукової установи.

Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган протягом двох місяців з дня оголошення конкурсу на посаду керівника приймає (приймають) пропозиції щодо претендентів на посаду керівника державної наукової установи і протягом двадцяти календарних днів з дня закінчення строку подання документів на заміщення вакантної посади вносить (вносять) кандидатури претендентів, які відповідають вимогам цього Закону та встановленим власником (власниками) додатковим вимогам, на розгляд зборів колективу наукових працівників державної наукової установи.

Претенденти на посаду керівника державної наукової установи розглядаються на зборах колективу наукових працівників цієї установи. Кожен член зборів колективу наукових працівників може голосувати лише за одну кандидатуру або не підтримувати жодної з кандидатур.

Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган призначає на посаду керівника державної наукової установи, яка повністю або частково фінансується за рахунок коштів державного бюджету, кандидатуру, яка набрала більш як дві третини голосів наукових працівників присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї наукової установи.

Вибори вважаються такими, що відбулися, якщо на зборах колективу наукових працівників були присутні не менш як дві третин фактичної чисельності штатних наукових працівників цієї установи.

Якщо жоден з претендентів на посаду керівника державної наукової установи не набрав у першому турі більш як 50 відсотків голосів наукових працівників, присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї наукової установи, проводиться другий тур голосування.

До участі у другому турі допускаються два кандидати, які у першому турі набрали найбільшу кількість голосів.

Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) призначає на посаду керівника державної наукової установи особу, яка набрала у другому турі більш як половину голосів наукових працівників присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї наукової установи.

Вибори вважаються такими, що відбулися, якщо на зборах колективу наукових працівників були присутні не менш як дві третин фактичної чисельності штатних наукових працівників цієї установи.

Контракт з обраним керівником державної наукової установи укладається власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) в установленому порядку протягом одного місяця з дня обрання на строк, визначений статутом такої установи, але не більше п'яти років.

5. Керівник державної наукової установи може бути звільнений з посади власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) на підставах, визначених законодавством про працю, а також за порушення умов контракту. Керівник державної наукової установи може бути також звільнений з посади у зв'язку з прийняттям рішення про його відкликання зборами колективу наукових працівників державної наукової установи. Підстави для відкликання керівника державної наукової установи визначаються законодавством про працю та статутом цієї установи.

Подання про відкликання керівника може бути внесено на розгляд зборів колективу наукових працівників державної наукової установи не менш як половиною статутного складу наглядової або вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради цієї наукової установи. Рішення про відкликання керівника приймається більшістю голосів за умови присутності на зборах не менш як двох третин фактичної чисельності штатних наукових працівників цієї установи.

6. Методичні рекомендації щодо особливостей обрання керівника державної наукової установи та типова форма контракту з керівником державної наукової установи затверджуються Кабінетом Міністрів України.

7. Дія положень, передбачених частинами другою - шостою цієї статті, не розповсюджується на державні комерційні підприємства та казенні підприємства, які відповідно до статті 1 цього Закону відносяться до наукових установ. Для таких наукових установ конкурсний відбір та призначення керівника здійснюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Призначення на посаду керівників наукових установ іншої форми власності здійснюється у порядку, встановленому статутом (положенням) цих установ.

8. Керівники наукових установ, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, можуть призначатися керівниками відповідних органів виконавчої влади на конкурсних засадах.

Особливості призначення та звільнення керівників наукових установ, що входять до складу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, визначаються їх статутами.

9. Засновник (засновники) новоутвореної державної наукової установи або уповноважений ним (ними) орган (особа) призначає (призначають) виконуючого обов'язки керівника державної наукової установи на строк не більш як шість місяців.

Стаття 10. Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової установи

1. Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової установи є колегіальним органом управління науковою і науково-технічною діяльністю наукової установи, який виконує консультативно-дорадчі функції.

2. Кількісний склад членів вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи визначається статутом (положенням) наукової установи. Не менш як три чверті складу вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради обирається таємним голосуванням колективу наукових працівників, а решта її членів призначається наказом керівника цієї наукової установи.

Керівник наукової установи, його заступник з наукової роботи і вчений секретар наукової установи є членами вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи за посадою.

Голова, його заступники та вчений секретар вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради обираються таємним голосуванням з числа її членів.

До складу вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи можуть бути обрані голова ради молодих вчених або іншого об'єднання молодих вчених (представник молодих вчених) наукової установи та керівник первинної профспілкової організації (профспілковий представник) наукової установи.

3. До виключної компетенції вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи належать питання щодо:

визначення стратегії розвитку наукової установи та перспективних напрямів наукової і науково-технічної діяльності;

проведення наукової і науково-технічної оцінки тематики та результатів науково-дослідних робіт;

затвердження поточних (щорічних) планів наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок;

удосконалення та розвитку структури наукової установи;

затвердження тем дисертацій здобувачів вищої освіти на третьому (освітньо-науковому) та науковому рівні вищої освіти та призначення наукових керівників (консультантів);

затвердження результатів атестації наукових працівників, аспірантів, докторантів, здобувачів та результатів конкурсу на вакантні посади наукових працівників;

висування видатних наукових праць для присудження премій, медалей та інших видів відзнак, у тому числі міжнародних;

присвоєння працівникам наукової установи вчених звань професора та старшого дослідника і подання відповідних рішень на затвердження до атестаційної колегії центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, порушення клопотання про присвоєння почесних звань;

ухвалення річних звітів про діяльність наукової установи та фінансових планів наукової установи;

ухвалення рішення про розміщення власних надходжень у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, або в банківських установах;

погодження переліку професій і посад наукової установи, на яких може застосовуватися гнучкий режим робочого часу.

Стаття 11. Державна атестація наукових установ

1. З метою визначення ефективності діяльності наукових установ проводиться їх державна атестація.

Для наукових установ державної, комунальної форм власності, а також наукових установ, у статутних капіталах яких частка належить державі, державна атестація проводиться в обов'язковому порядку не менше одного разу на п'ять років, для новоутворених - не пізніше, ніж через три роки після їх утворення.

Для наукових установ іншої форми власності державна атестація може бути проведена за ініціативою таких установ.

Порядок проведення державної атестації наукових установ затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Під час проведення державної атестації наукових установ здійснюється їх оцінювання за такими напрямами:

забезпечення науковими і науково-технічними кадрами;

стан матеріально-технічної бази;

результативність наукової і науково-технічної діяльності на основі системи наукометричних та інших показників.

3. Результати державної атестації наукових установ використовуються органами, до сфери управління (відання) яких належать наукові установи, під час:

планування обсягу видатків державного бюджету для забезпечення діяльності таких установ;

формування тематики наукових досліджень та науково-технічних розробок таких наукових установ;

розгляду питання продовження (дострокового розірвання) контракту з керівником наукової установи;

розгляду питання щодо реорганізації, ліквідації наукової установи.

Стаття 12. Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави

1. Для надання державної підтримки науковим установам незалежно від форми власності, діяльність яких має важливе значення для науки, економіки та виробництва, створюється Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави.

Положення про Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Наукові установи незалежно від форми власності, що включені або претендують на включення до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, підлягають державній атестації.

Наукові установи включаються до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, строком до п'яти років у межах строку, визначеного за результатами державної атестації.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, розміщує перелік наукових установ, що включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, на своєму офіційному веб-сайті та забезпечує безоплатний доступ до нього.

2. Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави:

користуються податковими пільгами відповідно до законодавства України;

не можуть змінювати наукову і науково-технічну діяльність на інші види діяльності;

зобов'язані не менш як 50 відсотків доходу від своєї діяльності спрямовувати на провадження наукової та (або) науково-технічної діяльності та розвиток матеріально-технічної бази, необхідної для проведення наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок.

3. Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, виключаються з нього у разі недодержання ними вимог, передбачених абзацами третім і четвертим частини другої цієї статті.

Стаття 13. Центри колективного користування науковим обладнанням

1. Центри колективного користування науковим обладнанням утворюються у формі структурного підрозділу наукової установи, вищого навчального закладу незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності з метою надання доступу до унікального обладнання для проведення наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок вітчизняними та іноземними вченими.

Положення про Центр та регламент доступу до наукового обладнання та користування ним затверджуються засновником Центру.

2. Завданнями Центру колективного користування науковим обладнанням є:

сприяння реалізації державних цільових наукових і науково-технічних програм та наукових (науково-технічних) проектів за визначеними пріоритетними тематичними напрямами наукових досліджень і науково-технічних розробок;

залучення студентів, магістрів, аспірантів та молодих вчених до науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт;

проведення спільних наукових досліджень вітчизняними та іноземними науковими установами та вищими навчальними закладами;

сприяння міжнародному науково-технічному співробітництву.

3. Центри колективного користування науковим обладнанням можуть надавати доступ та безоплатне користування приладами та обладнанням працівникам наукової установи, університету, академії, інституту, у структурі якого перебуває центр, та іншим особам, які проводять науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи відповідно до умов, визначених центром у регламенті доступу до наукового обладнання та користування ним.

4. Центри колективного користування науковим обладнанням можуть надавати платні послуги в установленому законодавством порядку.

5. Примірне положення про Центр колективного користування науковим обладнанням затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 14. Національний науковий центр

1. Науковій установі, університету, об'єднанню наукових установ та (або) університетів, які мають унікальне дослідно-експериментальне устаткування, науковців та фахівців найвищої кваліфікації, результати наукових досліджень яких мають загальнодержавне значення та міжнародне визнання, для реалізації ними найбільш важливих та актуальних для держави напрямів розвитку науки і техніки та (або) інноваційної діяльності може бути надано статус національного наукового центру.

2. Статус національного наукового центру надається указом Президента України за поданням Кабінету Міністрів України строком на 10 років з правом його продовження.

3. Критерії надання та позбавлення статусу національного наукового центру, умови продовження строку дії такого статусу та особливості діяльності національних наукових центрів визначаються Положенням про національний науковий центр, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 15. Державна ключова лабораторія

1. З метою розвитку нових перспективних міждисциплінарних напрямів наукових досліджень та науково-технічних розробок, координації спільної діяльності та ефективного використання фінансових, матеріально-технічних та кадрових ресурсів за визначеним науковим напрямом можуть утворюватися державні ключові лабораторії як добровільне об'єднання наукових установ та (або) університетів, академій, інститутів на основі договору про спільну наукову і науково-технічну діяльність у порядку, визначеному законом.

2. Фінансова підтримка наукової і науково-технічної діяльності державних ключових лабораторій може здійснюватися за рахунок коштів сторін - учасників такої лабораторії, цільових грантів Національного фонду досліджень, інших державних коштів, фондів підтримки наукової і науково-технічної діяльності, міжнародних грантів, інших джерел, не заборонених законодавством.

3. Статус державної ключової лабораторії з відповідного напряму наукових досліджень і науково-технічних розробок надається з моменту її державної реєстрації центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статус державної ключової лабораторії надається на визначений період (до семи років), який за результатами звіту про діяльність ключової лабораторії може бути продовжений у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

4. Органом управління науковою і науково-технічною діяльністю державної ключової лабораторії є наукова рада.

5. Типове положення про державну ключову лабораторію затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 16. Державний реєстр наукових об'єктів, що становлять національне надбання

1. З метою збереження унікальних наукових об'єктів (колекцій, інформаційних фондів, дослідних установок та обладнання, а також заповідників і дендропарків, наукових полігонів тощо), які мають виняткове значення для вітчизняної та світової науки, створюється Державний реєстр наукових об'єктів, що становлять національне надбання.

Науковий об'єкт, що становить національне надбання - це унікальний об'єкт, що не піддається відтворенню, втрата або руйнування якого матиме серйозні негативні наслідки для розвитку науки та суспільства.

До наукових об'єктів, що становлять національне надбання, можуть бути віднесені:

унікальні об'єкти музейних, архівних фондів, колекції, особливо цінні та рідкісні видання, інші пам'ятки історії та культури;

інформаційні фонди;

дослідні установки, обладнання, полігони;

природні та біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, інші природні території та об'єкти, штучно створені об'єкти природно-заповідного фонду, що потребують підтримки, не передбаченої Законом України "Про природно-заповідний фонд України", або їх окремі частини, зокрема ботанічні, зоологічні, мікробіологічні та інші колекції;

інші унікальні наукові об'єкти.

2. Державний реєстр наукових об'єктів, що становлять національне надбання, веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, у визначеному ним порядку.

Положення про порядок визначення наукових об'єктів, що становлять національне надбання, затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Рішення про надання науковому об'єкту статусу такого, що становить національне надбання, та позбавлення його цього статусу приймає Кабінет Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

Науковому об'єкту надається статус такого, що становить національне надбання, з моменту його включення до Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання.

Фінансування заходів щодо утримання, збереження і розвитку наукових об'єктів, які включені до Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

4. Наукові об'єкти, які включені до Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання, не підлягають приватизації.

5. У разі реорганізації, ліквідації або приватизації установи, відповідальної за збереження наукового об'єкта, який включений до Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання, та забезпечення його належного функціонування, Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо подальшого збереження такого об'єкту.

Стаття 17. Національна академія наук України

1. Національна академія наук України є вищою науковою самоврядною організацією України. Національна академія наук України заснована на державній власності і є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа.

2. Національна академія наук України організує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних, суспільних і гуманітарних наук.

Національна академія наук України за дорученням органів державної влади розробляє пропозиції щодо засад державної наукової і науково-технічної політики, пріоритетних напрямів науково-технічної та інноваційної діяльності, прогнози, інформаційно-аналітичні матеріали, пропозиції, рекомендації щодо суспільно-політичного, соціально-економічного, науково-технічного, інноваційного та гуманітарного розвитку держави, здійснює проведення наукової експертизи проектів державних рішень і програм.

3. Національна академія наук України має в своїй структурі президію, апарат президії, секції, відділення, які координують діяльність науково-дослідних інститутів та інших наукових установ, організацій, підприємств (обсерваторій, ботанічних садів, дендропарків, заповідників, бібліотек, музеїв тощо), об'єктів соціальної сфери, що забезпечують її діяльність і перебувають у віданні Національної академії наук України.

4. Національна академія наук України наділена правом управління своєю діяльністю, правом володіння, використання та розпорядження майном, що знаходиться у державній власності та належить їй на праві господарського відання, у відповідності із законодавством та власним Статутом.

Використання державного майна, переданого Національній академії наук України, здійснюється нею в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Земельні ділянки надаються Національній академії наук України у постійне користування відповідно до земельного законодавства України.

5. Створення, злиття, приєднання, поділ, перетворення та ліквідація державних наукових установ (організацій, підприємств), що перебувають у віданні НАН України, здійснюються у порядку, встановленому законодавством.

Наукові установи Національної академії наук України підлягають обов'язковій державній атестації в порядку, встановленому цим Законом.

Національна академія наук України і центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової та науково-технічної діяльності, інші центральні органи виконавчої влади можуть утворювати наукові установи подвійного підпорядкування, а наукові установи Національної академії наук України разом з вищими навчальними закладами - спільні наукові підрозділи.

6. Кошти на забезпечення діяльності Національної академії наук України щороку визначаються у державному бюджеті. Фінансування Академії може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством України.

Національна академія наук України є головним розпорядником бюджетних коштів.

Національна академія наук України провадить свою діяльність відповідно до законодавства України та її Статуту, який ухвалюється загальними зборами Національної академії наук України і затверджується Кабінетом Міністрів України.

7. Державне управління науковою та науково-технічною діяльністю Національної академії наук України здійснюється згідно із законодавством України, не порушуючи її самоврядності та свободи наукової творчості.

Самоврядність НАН України полягає у:

1) самостійному визначенні тематики наукових досліджень, своєї структури, вирішенні науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжнародних наукових зв'язків;

2) виборності та колегіальності органів управління, здійсненні Загальними зборами НАН України функцій найвищого органу управління.

Механізм реалізації принципу самоврядності Національної академії наук України визначається її Статутом в межах, що не суперечать цьому Закону та законодавству.

Національна академія наук України подає Кабінетові Міністрів України разом з висновком Національної ради України з питань розвитку науки і технологій щорічний звіт про результати своєї наукової і науково-технічної діяльності, ефективність управління державним майном, що належить їй на основі права оперативного управління, та використання бюджетних коштів.

8. Найвищим органом Національної академії наук України є Загальні збори, в яких з правом ухвального голосу беруть участь дійсні члени Національної академії наук України, члени-кореспонденти Національної академії наук України та наукові працівники, делеговані трудовими колективами наукових установ, у кількості, що дорівнює половині облікового складу дійсних членів (академіків) та членів-кореспондентів Національної академії наук України, що беруть участь у роботі Загальних зборів. У сесіях Загальних зборів з правом дорадчого голосу можуть брати участь іноземні члени Національної академії наук України, керівники наукових установ Національної академії наук України та представники наукової громадськості.

До виключної компетенції загальних зборів належать:

ухвалення Статуту Національної академії наук України;

обрання президента Національної академії наук України, першого віце-президента, віце-президентів та головного ученого секретаря Академії, інших членів президії Академії;

обрання дійсних членів Національної академії наук України, членів-кореспондентів Національної академії наук України та іноземних членів Національної академії наук України;

затвердження академіків-секретарів відділень Національної академії наук України.

Представники наукових установ під час виборів дійсних членів та членів-кореспондентів Національної академії наук України мають право дорадчого голосу.

9. Президент Національної академії наук України організовує роботу Академії, очолює президію Національної академії наук України, здійснює управління майновим комплексом, представляє Академію в органах державної влади, державних установах, громадських та інших організаціях.

10. Загальне науково-організаційне керівництво поточною діяльністю Національної академії наук України здійснює президія Національної академії наук України у складі президента, першого віце-президента, віце-президентів, головного ученого секретаря, академіків-секретарів відділень, членів президії, що обираються на п'ять років та не можуть обіймати своїх посад більш як два строки поспіль.

Апарат президії Національної академії наук України є постійно діючим виконавчим органом президії Національної академії наук України, який забезпечує підготовку та виконання рішень загальних зборів, президії та президента Академії, та здійснює організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності президії Національної академії наук України.

Апарат президії Національної академії наук України очолює головний учений секретар Національної академії наук України.

11. Президент, перший віце-президент, віце-президенти, головний учений секретар, члени президії обираються загальними зборами Академії шляхом таємного голосування більшістю голосів від загального числа учасників загальних зборів і виконують свої обов'язки до обрання нового складу президії Академії.

У разі коли жоден з кандидатів на посаду президента не отримав під час голосування більшості голосів, проводиться другий тур за участю двох кандидатів, що отримали у першому турі найбільшу кількість голосів. У другому турі обраним вважається той кандидат, який отримав більшу стосовно інших кандидатів кількість голосів.

Право висувати кандидатуру президента Національної академії наук України належить президії, науковим установам, дійсним членам та членам-кореспондентам Національної академії наук України. На посаду президента може претендувати особа, що є дійсним членом Національної академії наук України.

Порядок обрання Загальними зборами Президента, першого віце-президента, віце-президентів, головного ученого секретаря, членів Президії визначається Статутом НАН України.

Академіки-секретарі обираються загальними зборами відповідного відділення Національної академії наук України, в яких беруть участь всі дійсні члени та члени-кореспонденти Національної академії наук України, які входять до складу відділення, а також делеговані представники, які мають науковий ступінь, від наукових колективів установ відділення у кількості, що дорівнює половині облікового складу дійсних членів і членів-кореспондентів, що входять до складу відділення.

Право висування кандидатур академіків-секретарів належать науковим установам, дійсним членам та членам-кореспондентам Національної академії наук України, які належать до відповідного відділення.

На посаду першого віце-президента, головного ученого секретаря, віце-президента, академіка-секретаря, члена Президії може претендувати особа, що є дійсним членом або членом-кореспондентом Академії.

13. Обрання членів-кореспондентів Академії (замість вибулих протягом відповідного періоду) здійснюється кожні три роки на підставі таємного голосування всіх дійсних членів та членів-кореспондентів Національної академії наук, обрання дійсних членів Академії (замість вибулих протягом відповідного періоду) здійснюється кожні три роки на підставі голосування всіх дійсних членів Національної академії наук України.

Перелік вакансій для обрання членів-кореспондентів та дійсних членів Академії встановлюється президією Національної академії наук України з урахуванням пропозицій наукових відділень за результатами аналізу тенденцій розвитку світової та вітчизняної науки, наявного кадрового потенціалу для заміщення цих вакансій, необхідності представлення в Національній академії наук України кращих представників усіх секторів вітчизняної науки.

Процедура виборів дійсних членів, членів-кореспондентів, іноземних членів Національної академії наук України визначається Статутом Національної академії наук України.

Кандидатури для обрання членами-кореспондентами Академії висуваються дійсними членами та членами-кореспондентами Академії, вченими (науковими, науково-технічними) радами наукових установ, атестованих відповідно до вимог цього Закону, та вищих навчальних закладів (університетів та академій) з числа докторів наук, які мають визнаний вітчизняною та світовою науковою спільнотою доробок, розв'язали наукову проблему, яка має велике теоретичне чи практичне значення, провадять активну науково-громадську діяльність.

Кандидатури для обрання дійсними членами Академії висуваються дійсними членами Академії, вченими (науковими, науково-технічними) радами наукових установ, атестованих відповідно до вимог цього Закону, та вищих навчальних закладів (університетів та академій) з числа членів-кореспондентів Академії, які створили визнані вітчизняною та світовою науковою спільнотою наукові школи, запропонували підхід до розв'язання наукових проблем, які мають істотне теоретичне чи практичне значення, провадять активну науково-громадську діяльність.

14. Порядок роботи та інші повноваження загальних зборів Національної академії наук України, президії Національної академії наук України визначається Статутом Національної академії наук України.

15. При Національній академії наук України за участю фахівців національних галузевих академій наук та провідних наукових установ створюється Наукова рада для проведення наукової експертизи законопроектів, поданих до першого читання до Верховної Ради України.

Стаття 18. Національні галузеві академії наук

1. Національні галузеві академії наук - Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України (далі - національні галузеві академії наук) є самоврядними науковими організаціями, що утворені у формі державних бюджетних установ, та є неприбутковими.

2. Організаційна побудова національних галузевих академій наук, їх матеріально-фінансове забезпечення та гарантії діяльності здійснюються згідно з положеннями, встановленими цим Законом для Національної академії наук України, та з урахуванням специфіки їх діяльності. Гранична чисельність дійсних членів та членів-кореспондентів галузевих національних академій наук встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Національні галузеві академії наук координують, організують і проводять дослідження у відповідних галузях науки і техніки, взаємодіють з відповідними органами державної влади з метою виконання завдань, визначених державними пріоритетами у цих галузях.

4. Національні галузеві академії наук є головними розпорядниками бюджетних коштів.

Кошти на забезпечення діяльності національних галузевих академій наук щорічно визначаються у Державному бюджеті України окремим рядком.

5. Національні галузеві академії наук подають Кабінетові Міністрів України щорічний звіт про результати своєї наукової і науково-технічної діяльності та використання коштів, виділених їм з державного бюджету, разом з висновком Національної ради України з питань розвитку науки і технологій.

6. Використання державного майна, переданого національним галузевим академіям наук, здійснюється ними в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Земельні ділянки надаються національним галузевим академіям наук у постійне користування відповідно до земельного законодавства України.

7. Створення, реорганізація та ліквідація державних наукових установ (організацій, підприємств), що перебувають у віданні національних галузевих академій наук, здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наукові установи національних галузевих академій наук підлягають обов'язковій державній атестації в порядку, встановленому цим Законом.

Національні галузеві академії наук і центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової та науково-технічної діяльності, інші центральні органи виконавчої влади можуть утворювати наукові установи подвійного підпорядкування, а наукові установи національних галузевих академій наук разом з університетами, академіями, інститутами - спільні наукові підрозділи.

Стаття 19. Наукова і науково-технічна діяльність у системі вищої освіти

1. Наукова та науково-технічна діяльність у вищих навчальних закладах є невід'ємною складовою освітньої діяльності і провадиться з метою інтеграції наукової, освітньої і виробничої діяльності в системі вищої освіти.

2. Наукова і науково-технічна діяльність у системі вищої освіти провадиться відповідно до Законів України "Про освіту", "Про вищу освіту" та цього Закону.

3. Вищі навчальні заклади в частині провадження ними наукової (науково-технічна) діяльності підлягають державній атестації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

4. На вищі навчальні заклади (університети, академії, інститути), які пройшли державну атестацію в частині провадження ними наукової (науково-технічна) діяльності, розповсюджуються гарантії забезпечення наукової (науково-технічна) діяльності, визначені цим Законом для наукових установ. На науково-педагогічних працівників таких закладів розповсюджуються гарантії наукової (науково-технічна) діяльності, визначені цим Законом для наукових працівників.

Стаття 20. Національна рада України з питань науки і технологій

1. Національна рада України з питань науки і технологій (далі - Національна рада) є постійно діючим консультативно-дорадчим органом, що утворюється при Кабінеті Міністрів України з метою забезпечення ефективної взаємодії представників наукової громадськості, органів виконавчої влади та бізнесу у формуванні та реалізації єдиної державної політики у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності.

2. Національна рада утворюється у складі Голови, заступників Голови, Секретаря та членів, які представляють Національну академію наук України та національні галузеві академії наук, визнані у світі наукові установи, вищі навчальні заклади, великі промислові підприємства, що мають значний інноваційний потенціал, та іноземних та вітчизняних інвесторів.

Кількість членів Національної ради повинна становити 24 особи. Склад членів Національної ради формується за принципом:

1) три члени делегуються Національною академією наук України та по одному - від кожної національної галузевої академії наук;

2) п'ять є представниками визнаних у світі наукових установ, п'ять - вищих навчальних закладів;

3) вісім членів обираються спільним представницьким органом всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців.

3. Положення про Національну раду, її персональний та кількісний склад затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. Національну раду очолює Голова, яким за посадою є віце-прем'єр-міністр України згідно з визначеним Кабінетом Міністрів України розподілом повноважень. Заступниками Голови Національної ради є керівник центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової та науково-технічної діяльності, та Президент Національної академії наук України.

5. Секретар призначається Головою Національної ради України з питань науки і технологій.

6. Організаційне, матеріально-технічне, інформаційне та інше забезпечення діяльності Національної ради здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів України. Національна рада у роботі використовує бланк із своїм найменуванням.

7. Основними функціями Національної ради є:

1) підготовка пропозицій для формування засад державної політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності та подання відповідних рекомендацій Кабінету Міністрів України;

2) підготовка пропозицій щодо переліку пріоритетів розвитку науки і техніки та заходів для їх реалізації;

3) підготовка пропозицій щодо інтеграції вітчизняної науки до світового наукового простору з урахуванням національних інтересів;

4) розроблення пропозицій щодо засад функціонування в Україні системи незалежної експертизи наукових проектів, державної атестації наукових установ, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань;

5) розгляд та надання висновків щодо проектів концепцій державних цільових наукових та науково-технічних програм та проектів таких програм;

6) надання рекомендацій Кабінету Міністрів при формуванні Державного бюджету України щодо загальних обсягів бюджетного фінансування наукової сфери та бюджетного фінансування Національного фонду досліджень;

7) заслуховування та оцінювання звітів Національного фонду досліджень України, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та центральних органів виконавчої влади, що є головними розпорядниками державних коштів, про стан використання коштів на наукову та науково-технічну діяльність та отримані результати;

8) підготовка та оприлюднення щорічної доповіді про стан та перспективи розвитку науково-технічної сфери України;

9) підготовка пропозицій щодо засадничих принципів створення та розвитку державних ключових лабораторій;

10) внесення кандидатури Голови Національного фонду досліджень;

11) визначення кандидатур членів Наукової ради Національного фонду досліджень.

8. Основною формою роботи Національної ради є засідання, які проводяться в міру потреби за рішенням її Голови, але не рідше чотирьох разів на рік. Засідання є правомочним, якщо на ньому присутні дві третини загального кількісного складу Національної ради.

9. Головує на засіданнях Голова Національної ради або за його дорученням один із заступників Голови. Засідання Національної ради є правомочним, якщо на ньому присутні більше двох третин від її складу. За результатами засідання Національної ради оформляється протокол, який підписує головуючий та секретар Національної ради.

10. Засідання Національної ради проходять у відкритому режимі. На них можуть бути присутні представники засобів масової інформації.

11. Рішення Національної ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більш ніж дві третини присутніх на засіданні її членів.

12. Рішення Національної ради, прийняті в межах її повноважень та які стосуються окремих центральних органів виконавчої влади, є обов'язковими для виконання такими органами.

13. Національна рада для підготовки рішень з питань, які входять до її компетенції, утворює постійні або тимчасові робочі групи. Персональний склад робочих груп формується з представників експертного та фахового середовища, міжнародних консультантів за обов'язковою участю юристів.

Національна рада та робочі групи діють із забезпеченням принципів відкритості, публічності та прозорості. Проекти документів, розроблені робочими групами Національної ради, подаються на розгляд Національної ради та для публічного обговорення. Національна рада має офіційний веб-сайт, на якому постійно інформує громадськість про свою діяльність та оголошує проекти рішень та документів, розроблених робочими групами.

Стаття 21. Громадські наукові організації

1. Громадські наукові організації (громадські академії наук, наукові товариства, наукові асоціації, спілки, об'єднання тощо) є об'єднаннями вчених для цілеспрямованого розвитку відповідних напрямів науки, захисту фахових інтересів, взаємної координації науково-дослідної роботи, обміну досвідом.

Громадські наукові організації підлягають реєстрації та діють відповідно до законодавства про громадські об'єднання з урахуванням положень цього Закону.

2. Громадські наукові організації для виконання статутних завдань можуть утворювати тимчасові наукові колективи, науково-дослідні, проектно-конструкторські, експертні, консалтингові, пошукові організації, співпрацювати з іноземними та міжнародними організаціями, бути колективними членами міжнародних науково-фахових об'єднань, спілок, товариств відповідно до законодавства України.

3. Громадські наукові організації можуть:

вносити до органів державної влади пропозиції щодо реалізації та удосконалення державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

пропонувати представників до складу Ідентифікаційного комітету з питань науки та консультативно-дорадчих і експертних органів, що утворюються при органах державної влади.

4. Органи державної влади можуть залучати громадські наукові організації та ради молодих вчених за їх згодою до участі у підготовці та виконанні рішень стосовно наукової і науково-технічної діяльності, наукової і науково-технічної експертизи, науково-технічних програм, проектів і розробок та у взаємодії з ними інформувати населення про безпеку, екологічну чистоту, економічну та соціальну значущість, екологічні та соціально-економічні наслідки реалізації відповідних програм, проектів і розробок.

Стаття 22. Рада молодих вчених

1. Рада молодих вчених є колегіальним виборним дорадчим органом, що утворюється для забезпечення захисту прав та інтересів молодих вчених.

2. Ради молодих вчених створюються при центральних органах виконавчої влади, в підпорядкуванні яких є вищі навчальні заклади чи наукові установи, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, при обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, національних академіях наук, у вищих навчальних закладах та наукових установах України.

3. Представники ради молодих вчених входять до складу вищого колегіального керівного органу установи чи органу влади, при якому створено раду молодих вчених.

4. Для забезпечення діяльності ради молодих вчених установа чи орган влади, при якому створено раду молодих вчених, виділяє відповідне фінансування.

5. Типове положення про раду молодих вчених затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 23. Залучення учнівської молоді до наукової і науково-технічної діяльності

1. Держава створює умови для залучення учнівської молоді до наукової і науково-технічної діяльності через систему спеціалізованих загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Розділ III
ДЕРЖАВНІ ГАРАНТІЇ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ВЧЕНИХ, НАУКОВИХ ПРАЦІВНИКІВ

Стаття 24. Підготовка наукових кадрів та підвищення їх кваліфікації

1. Основними формами підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації є аспірантура та докторантура.

Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Наукові установи можуть здійснювати підготовку докторів філософії за власною освітньо-науковою програмою згідно з отриманою ліцензією на відповідну освітню діяльність.

Наукові установи можуть також здійснювати підготовку докторів філософії за освітньо-науковою програмою, узгодженою з вищим навчальним закладом.

Освітньо-наукові програми підготовки науковими установами докторів філософії підлягають акредитації Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

З метою підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів, які пройшли підготовку в інтернатурі та/або резидентурі за відповідною лікарською спеціальністю, у наукових установах може проводиться клінічна ординатура.

3. Наукові працівники підвищують кваліфікацію та проходять стажування в Україні і за кордоном.

4. Наукова установа забезпечує проходження курсу підвищення кваліфікації науковому працівникові кожні п'ять років із збереженням середньої заробітної плати.

Результати підвищення кваліфікації враховуються під час атестації наукових працівників.

Стаття 25. Наукові ступені і вчені звання

1. Вчені та діячі культури і мистецтв мають право на здобуття наукового ступеня доктора філософії і доктора наук та присвоєння вчених звань старшого дослідника, доцента і професора.

Присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань є державним визнанням рівня кваліфікації вченого. Присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань здійснюється відповідно до Закону України "Про вищу освіту".

Перелік осіб, яким присуджено наукові ступені та присвоєно вчені звання, розміщується у відкритому доступі через Інтернет відповідно до законодавства.

Дисертації осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, та дисертації (або наукові доповіді у разі захисту наукових досягнень, опублікованих у вигляді монографії, або сукупності статей, опублікованих у вітчизняних та/або міжнародних рецензованих фахових виданнях) осіб, які здобувають ступінь доктора наук, а також автореферати та відгуки опонентів оприлюднюються на офіційних веб-сайтах відповідних наукових установ (вищих навчальних закладів) відповідно до законодавства.

2. Наявність відповідного наукового ступеня або вченого звання є кваліфікаційною вимогою для зайняття науковим працівником відповідної посади.

Стаття 26. Атестація наукових працівників

1. Атестація наукових працівників провадиться в наукових установах не рідше одного разу на п'ять років з метою:

проведення оцінки рівня професійної підготовки наукового працівника, результативності його роботи;

визначення відповідності кваліфікації наукового працівника займаній посаді;

виявлення перспективи використання здібностей наукового працівника, стимулювання підвищення його професійного рівня;

визначення потреби в підвищенні кваліфікації, професійної підготовки наукового працівника.

2. Положення про атестацію наукових працівників розробляється Національною радою України з питань розвитку науки і технологій і затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

Стаття 27. Правовий режим наукового і науково-технічного (прикладного) результату

1. Правовий режим наукового і науково-технічного (прикладного) результату як об'єкта інтелектуальної власності визначається законодавством України.

Стаття 28. Посади наукових працівників

1. Основними посадами наукових працівників наукових установ (їх філій, інших відокремлених підрозділів), наукових підрозділів юридичних осіб державної та інших форм власності є:

керівник (президент, генеральний директор, генеральний конструктор, директор, начальник);

заступник керівника (перший віце-президент, віце-президент, заступники генерального директора, генерального конструктора, директора, начальника) з наукової роботи;

член президії Національної академії наук України або відповідної національної галузевої академії наук;

академік-секретар (його заступники);

головний учений секретар, учений секретар (їх заступники);

керівник (завідувач, секретар відповідальний, головний редактор) та заступники керівника (завідувача, секретаря відповідального, головного редактора) наукового підрозділу, наукового видавництва, редакції наукового видання;

головний конструктор, головний інженер, головний технолог з основного напряму діяльності наукової установи, організації, закладу та їх заступники;

провідний конструктор, провідний інженер, провідний технолог з основного напряму діяльності наукової установи, організації, закладу;

провідний редактор науковий видавництва, періодичного наукового видання;

головний науковий співробітник;

провідний науковий співробітник;

старший науковий співробітник;

науковий співробітник;

науковий співробітник-консультант;

молодший науковий співробітник;

докторант.

2. До наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей за галузями наук, з якої присуджено науковий ступінь.

Стаття 29. Посади науково-педагогічних працівників

1. Основні посади науково-педагогічних працівників університетів, академій, інститутів визначаються відповідно до Закону України "Про вищу освіту".

Стаття 30. Наукові відрядження

1. За рішенням керівництва науковий (науково-педагогічного) працівник може бути направлений у наукове відрядження.

2. Науковим відрядженням вважається відрядження наукового (науково-педагогічного) працівника на певний строк для проведення наукової або науково-педагогічної роботи, участі у наукових конференціях, симпозіумах, семінарах поза місцем його основної роботи за наявності запрошення сторони, що приймає.

3. Строк наукового відрядження не може перевищувати 90 діб.

4. Фінансування витрат, пов'язаних із відрядженням, може здійснюватися за рахунок коштів загального та спеціального фонду наукової установи (вищого навчального закладу), що направляє особу у відрядження, коштів передбачених у державному бюджеті за відповідною бюджетною програмою, грантів, за рахунок коштів сторони, що приймає, та інших джерел, не заборонених законодавством.

За штатним науковим (науково-педагогічним) працівником наукової установи (вищого навчального закладу), який виконує наукову (науково-технічну) роботу за договорами цивільно-правового характеру під час відрядження зберігається заробітна плата, встановлена за основним місцем роботи.

Стаття 31. Наукові стажування

1. Наукові (науково-педагогічні) працівники, аспіранти та докторанти можуть направлятися науковими установами (вищими навчальними закладами) на стажування, у тому числі довгострокові, до інших наукових установ та вищих навчальних закладів, у тому числі за кордон.

2. Направлення на стажування може відбуватися як за ініціативою наукового (науково-педагогічного) працівника, так і за ініціативою наукової установи або вищого навчального закладу.

3. Метою стажування є підвищення рівня теоретичної та практичної підготовки, проведення авторських досліджень з використанням сучасного обладнання і технологій, опанування новітніми унікальними методами, набуття досвіду провадження науково-дослідної діяльності, забезпечення інформаційного обміну та розширення наукових контактів.

4. Строк стажування не може перевищувати двох років.

5. З особами, які направляються на стажування, укладається договір про направлення їх на стажування до іншої наукової установи, вищого навчального закладу.

6. Фінансування витрат, пов'язаних із стажуванням, може здійснюватися за рахунок коштів наукової установи (вищого навчального закладу), що направляє особу на стажування, коштів, передбачених у державному бюджеті за відповідною бюджетною програмою, грантів, коштів сторони, що приймає, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Стороною, що приймає, вважається наукова установа, інша дослідницька організація, вищий навчальний заклад, яка надала запрошення на стажування. Стороною, що приймає, може бути нерезидент України.

7. Під час стажування за науковим (науково-педагогічним) працівником зберігається його основне місце роботи.

8. Наукові та науково-педагогічні працівники подають протягом місяця після завершення стажування науковій установі, керівникові навчального закладу (наукової установи), що направив їх стажування, письмовий звіт про результати навчання, стажування та виконання завдання, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з рішенням вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи або вченої ради вищого навчального закладу стажування може бути прирівняне до підвищення кваліфікації.

Звіт підлягає затвердженню вченою радою вищого навчального закладу або вченою (науковою, науково-технічною, технічною) радою наукової установи.

9. Положення про порядок наукового стажування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 32. Стаж наукової роботи

1. До стажу наукової роботи зараховується:

час роботи на посадах наукових працівників, визначених статтею 30 цього Закону;

час роботи на посадах науково-педагогічних працівників університетів, академій, інститутів, визначених у Законі України "Про вищу освіту";

час роботи осіб, які мають науковий ступінь, за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, з дня зайняття посади за цією спеціальністю;

час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, зазначених у статті 118 Кодексу законів про працю України, якщо цій роботі безпосередньо передувала і після неї слідувала робота, передбачена абзацами другим, третім і четвертим цієї статті;

час навчання в аспірантурі, ад'юнктурі чи докторантурі за денною (очною) формою навчання випускникам аспірантури, ад'юнктури, докторантури;

час роботи на посадах науково-викладацького складу Національної школи суддів України;

час навчання в аспірантурі (докторські програми) третього рівня вищої освіти та наукової роботи за спеціальністю за кордоном, за умов збереження громадянства, сплати страхових внесків відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та перерви між завершенням навчання (роботи) за кордоном та відновленням навчання (роботи) в Україні не більше трьох місяців;

час наукового стажування, у тому числі у закордонній науковій установі (вищому навчальному закладі), за умови сплати страхових внесків відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Стаття 33. Оплата і стимулювання праці наукового працівника

1. Оплата праці наукового працівника повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для ефективної самостійної творчої діяльності, підвищення престижу професії наукового працівника, стимулювати залучення талановитої молоді до наукової і науково-технічної діяльності та підвищення кваліфікації наукових працівників.

2. Держава гарантує виплату заробітної плати, яка складається з посадових окладів (ставок), премій, доплати за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової (науково-педагогічної) роботи та інших надбавок, доплат та винагород за наукову (науково-педагогічну) діяльність, передбачених законодавством.

Держава гарантує встановлення ставок (окладів) науковим працівникам державних наукових установ (вищих навчальних закладів) виходячи з розрахунку посадового окладу молодшого наукового співробітника на рівні не нижче подвійної середньої заробітної плати у промисловості в цілому по Україні.

Умови оплати праці працівників державних і комунальних наукових установ визначаються Кабінетом Міністрів України.

3. Науковим працівникам, які зробили вагомий внесок у розвиток науки, можуть встановлюватися державні стипендії, а для підтримки наукової молоді - стипендії для молодих вчених відповідно до законодавства.

Держава створює умови для мотивації (стимулювання та заохочення) молодих вчених, зокрема шляхом створення системи державних молодіжних стипендій, премій та грантів.

Учені наукових установ, що беруть участь у навчальному процесі у вищих навчальних закладах обсягом не більше 50 відсотків від максимального навчального навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника на навчальний рік, встановленого відповідно до частини 2 ст. 56 Закону України "Про вищу освіту", працюють за гнучким графіком роботи із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

Тривалість щорічної відпустки наукового працівника залежить від посади, наукового ступеня та місця роботи і затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 34. Пенсійне забезпечення наукового (науково-педагогічного) працівника

1. Держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

2. Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", після досягнення чоловіками віку 62 роки за наявності стажу наукової роботи не менш як 20 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності стажу наукової роботи не менш як 15 років. До досягнення віку, встановленого цим абзацом, право на пенсію за віком мають чоловіки - наукові (науково-педагогічні) працівники 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року;

60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;

61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків суми заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 35 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).

3. Для обчислення пенсії враховується заробітна плата наукового (науково-педагогічного) працівника за весь період страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, коли період страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника починаючи з 1 липня 2000 року становить менш як 60 календарних місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата за основним місцем роботи за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

4. За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більш як 10 відсотків тривалості наукового стажу.

У всіх випадках період, за який враховується заробітна плата, з урахуванням виключення, передбаченого цим Законом, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.

5. Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників установ, організацій, підприємств, вищих навчальних закладів, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням положень статей 30, 31 цього Закону.

6. Різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних, комунальних наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів, а також наукових установ, які згідно із статтею 12 цього Закону включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

7. Для обчислення заробітку під час призначення пенсії науковому (науково-педагогічному) працівнику застосовується середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

При цьому заробіток для обчислення пенсії в усіх випадках не може перевищувати граничної суми заробітку (доходу), з якої справляється збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

8. Пенсії, призначені згідно з цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

У разі коли величина середньої заробітної плати в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, то з 1 березня кожного року розмір пенсії підвищується у порядку, встановленому частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

9. Під час визначення середньомісячного заробітку наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та університетів, академій, інститутів для обчислення пенсії враховується заробітна плата, яку вони отримували під час перебування на посадах, зазначених у переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників установ, організацій, підприємств, університетів, академій, інститутів, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затвердженому Кабінетом Міністрів України, розмір якої не перевищував:

для керівників, заступників керівників недержавних наукових установ, організацій - максимального розміру посадового окладу (ставки) керівника, заступника керівника науково-дослідної установи Національної академії наук України з урахуванням доплати за науковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи згідно із законодавством, обчислених із зазначеного максимального розміру посадового окладу (ставки), а для керівників, заступників керівників недержавних університетів, академій, інститутів - максимального розміру посадового окладу (ставки) ректора, проректора відповідного державного університету, академії, інституту з урахуванням доплати за науковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи згідно із законодавством, обчислених із зазначеного максимального розміру посадового окладу (ставки);

для інших наукових працівників недержавних наукових установ, організацій, закладів - максимального розміру посадового окладу (ставки) старшого наукового співробітника науково-дослідної установи Національної академії наук України з урахуванням доплати за науковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи згідно із законодавством, обчислених із зазначеного максимального розміру посадового окладу (ставки), а для науково-педагогічних працівників недержавних університетів, академій, інститутів - максимального розміру посадового окладу (ставки) аналогічних посад відповідного державного університету, академії, інституту з урахуванням доплати за науковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи згідно із законодавством, обчислених із зазначеного максимального розміру посадового окладу (ставки).

Дія цієї статті поширюється також на пенсіонерів із числа наукових працівників, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.

10. Пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам відповідно до цього Закону призначається з дня звернення за призначенням пенсії та за умови звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, крім осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку.

11. Пенсіонерам, які після призначення пенсії відповідно до цього Закону працювали за строковим трудовим договором (контрактом) на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників і набули не менш як 24 місяці страхового стажу, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням стажу наукової роботи після призначення пенсії. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, з якої обчислена пенсія, або із заробітної плати, визначеної в порядку, передбаченому частинами третьою, четвертою та сьомою цієї статті, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Право на призначення пенсії відповідно до цього Закону мають також особи, які на момент звернення за призначенням пенсії працюють на будь-яких посадах в установах, організаціях і на підприємствах незалежно від форми власності та мають стаж наукової роботи, передбачений частиною другою цієї статті.

12. Під час виходу на пенсію з посади наукового (науково-педагогічного) працівника відповідно до цього Закону науковому (науково-педагогічному) працівнику видається грошова допомога в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат за наявності стажу роботи на посадах, зазначених у переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників установ, організацій, підприємств, університетів, академій, інститутів, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затвердженому Кабінетом Міністрів України, не менш як:

для чоловіків - 12,5 року;

для жінок - 10 років.

Пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також унаслідок каліцтва чи захворювання у зв'язку з Чорнобильською катастрофою науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається в таких розмірах:

інвалідам I групи - 60 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника;

інвалідам II групи - 50 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника;

інвалідам III групи - 40 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника.

13. Науковим (науково-педагогічним) працівникам, які визнані інвалідами I, II і III групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії наукового (науково-педагогічного) працівника незалежно від віку за наявності стажу наукової роботи, передбаченого частиною другою цієї статті, та страхового стажу, передбаченого статтею 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а особам із числа інвалідів з дитинства - незалежно від часу встановлення інвалідності.

Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого наукового (науково-педагогічного) працівника (годувальника), які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі:

60 відсотків пенсії наукового (науково-педагогічного) працівника - на трьох і більше непрацездатних членів сім'ї;

50 відсотків - на двох непрацездатних членів сім'ї;

40 відсотків - на одного непрацездатного члена сім'ї.

До непрацездатних членів сім'ї померлого наукового (науково-педагогічного) працівника належать особи, зазначені в статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

14. Право на призначення пенсії відповідно до цього Закону мають всі особи, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Законом та мають стаж наукової роботи, передбачений частиною другою цієї статті. Призначення пенсій таким працівникам здійснюється відповідно до частин другої - четвертої цієї статті з дня звернення за призначенням пенсії та за умови звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, крім осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку.

15. Право на призначення пенсії відповідно до цього Закону мають також непрацездатні члени сім'ї наукового (науково-педагогічного) працівника, який помер до набрання чинності цим Законом. Пенсія встановлюється в розмірах, передбачених абзацом другим частини тринадцятої цієї статті.

16. Заява про призначення (перерахунок) пенсії та інші необхідні документи подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення, або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Перелік необхідних документів та порядок їх подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

17. Для осіб, які працюють на посадах, що згідно із законодавством належать до посад державного службовця, попередній стаж наукової роботи, набутий у державних установах, організаціях, закладах, зараховується до стажу державної служби незалежно від наявності перерв у роботі, а для осіб, які працювали (працюють) на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників, попередній стаж державної служби зараховується до стажу наукової роботи незалежно від наявності перерв у роботі.

18. Пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II групи, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Пенсія, призначена особі після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II групи, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II групи, інвалідів війни III групи, учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на інших посадах/роботах (крім випадків, передбачених першим та другим реченнями цієї частини) пенсії, призначені відповідно до цієї статті, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Науковий (науково-педагогічний) працівник, звільнений з роботи у зв'язку із засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або притягненням до відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов'язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції", позбавляється права на одержання пенсії, передбаченого цією статтею. У таких випадках пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам призначається на загальних підставах.

19. Дія цієї статті поширюється на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ та організацій недержавної форми власності, які пройшли державну атестацію згідно із цим Законом, недержавних університетів, академій, інститутів, що діють відповідно до Закону України "Про вищу освіту", міжнародних наукових організацій, які знаходяться на території України відповідно до міжнародних договорів, установчі документи яких затверджено Кабінетом Міністрів України, а також на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ і вищих навчальних закладів, що належали партійним та громадським організаціям колишніх Української РСР, інших республік СРСР та СРСР.

Дія цієї статті також поширюється на наукових (науково-педагогічних) працівників, що працюють у міжнародних наукових організаціях, членом яких є Україна, відповідно до міжнародних договорів України за умови добровільної сплати страхових внесків відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 35. Соціальний захист наукового працівника

1. Окремим категоріям наукових (науково-педагогічних) працівників, за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, можуть надаватися службові жилі приміщення.

2. Науковим (науково-педагогічним) працівникам за рішенням уповноваженого органу управління, до сфери управління якого належить наукова установа або вищий навчальний заклад третього і четвертого рівнів акредитації, може надаватися у постійне користування житло за рахунок цільового бюджетного фінансування та інших джерел.

3. Держава забезпечує надання науковим (науково-педагогічним) працівникам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла пільгових довгострокових кредитів, порядок надання яких визначається Кабінетом Міністрів України. Кошти на вказані цілі щорічно передбачаються у Державному бюджеті України.

4. Держава створює умови для забезпечення молодих вчених житлом шляхом пріоритетного пільгового молодіжного кредитування на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, першочергового надання службового житла.

Розділ IV
ПОВНОВАЖЕННЯ СУБ'ЄКТІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 36. Повноваження Верховної Ради України у сфері наукової і науково-технічної діяльності

Верховна Рада України:

здійснює державне регулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

визначає основні засади і напрями державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

затверджує пріоритетні напрями розвитку науки і техніки та загальнодержавні програми науково-технічного розвитку України;

здійснює інші повноваження, які відповідно до Конституції України та законів України віднесені до її відання.

Стаття 37. Повноваження Президента України у сфері наукової і науково-технічної діяльності

Президент України відповідно до Конституції та законів України сприяє розвитку науки і техніки, здійснюючи повноваження, визначені Конституцією України.

Стаття 38. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері наукової і науково-технічної діяльності

1. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади:

забезпечує реалізацію державної науково-технічної політики, розвиток і зміцнення науково-технічного потенціалу України;

затверджує положення про Національну раду України з питань науки і технологій та її персональний склад;

розглядає рекомендації Національної ради України з питань науки та технологій та приймає відповідні рішення;

подає Верховній Раді України пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;

забезпечує розроблення і виконання державних цільових наукових і науково-технічних програм;

затверджує відповідно до своєї компетенції державні цільові наукові і науково-технічні програми;

призначає голову Національного фонду досліджень України, затверджує склад наукової ради Національного фонду досліджень України, визначає порядок формування та використання коштів Національного фонду досліджень України;

засновує гранти та премії Кабінету Міністрів України у сфері наукової і науково-технічної діяльності та визначає порядок їх надання;

вживає заходи до вдосконалення державного регулювання та управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

здійснює інші повноваження у сфері наукової і науково-технічної діяльності відповідно до законів.

Стаття 39. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності:

визначає засади наукового і науково-технічного розвитку України та подає відповідні пропозиції Кабінету Міністрів України та Президенту України;

взаємодіє з Національною радою України з питань науки і технологій;

координує реалізацію іншими центральними органами виконавчої влади та національними академіями наук державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

визначає пріоритетні напрями розвитку науки і техніки у встановленому законодавством порядку;

забезпечує розвиток наукового і науково-технічного потенціалу України;

забезпечує розвиток загальнодержавної системи науково-технічної інформації;

здійснює керівництво системою наукової і науково-технічної експертизи;

забезпечує інтеграцію вітчизняної науки у світовий науковий простір із збереженням і захистом національних пріоритетів;

здійснює керівництво системою державної атестації наукових установ;

координує міжнародне науково-технічне співробітництво, забезпечує дотримання і виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції;

формує тематику державного замовлення на найважливіші науково-технічні (експериментальні) розробки та науково-технічну продукцію, здійснює фінансову підтримку виконання державного замовлення на найважливіші науково-технічні (експериментальні) розробки та науково-технічну продукцію;

здійснює фінансову підтримку наукової і науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів, що належать до сфери його управління;

забезпечує реєстрацію та облік науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;

забезпечує реалізацію міжнародних науково-технічних програм і проектів відповідно до міжнародних договорів;

розробляє проекти міждержавних програм для забезпечення виконання укладених міжнародних договорів у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

укладає відповідно до законодавства міжнародні договори про співробітництво у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

забезпечує виконання зобов'язань, що випливають із членства України в міжнародних організаціях у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

взаємодіє в установленому порядку з відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій;

здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Стаття 40. Повноваження інших центральних органів виконавчої влади у сфері наукової і науково-технічної діяльності

1. Інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень:

здійснюють управління у сфері наукової та науково-технічної діяльності і забезпечують науково-технічний розвиток відповідних галузей;

визначають разом з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, напрями розвитку наукового і науково-технологічного потенціалу відповідних галузей, спрямовують і контролюють діяльність наукових установ, що належать до сфери їх управління;

залучають наукові установи та вищі навчальні заклади (за їх згодою) до розв'язання проблем науково-технічного розвитку, беруть участь у визначенні пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні, державних цільових наукових та науково-технічних програм і державного замовлення у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

розробляють разом з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, програми науково-технічного розвитку відповідних галузей та заходи з їх виконання, організують їх виконання;

подають пропозиції щодо державного замовлення на найважливіші науково-технічні (експериментальні) розробки та науково-технічну продукцію, здійснюють фінансову підтримку виконання державного замовлення на найважливіші науково-технічні (експериментальні) розробки та науково-технічну продукцію за їх пропозиціями;

організують розроблення, освоєння та виробництво сучасної конкурентоспроможної продукції на основі використання нових високоефективних технологій, устатковання, матеріалів, інформаційного забезпечення;

здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

Стаття 41. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади

1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади щодо наукової та науково-технічної діяльності відповідно до їх компетенції:

забезпечують виконання державних цільових наукових та науково-технічних програм;

організовують розроблення та виконання регіональних (територіальних) програм науково-технічного розвитку;

сприяють розвитку інфраструктури наукової та науково-технічної діяльності регіону;

залучають відповідні наукові установи (за їх згодою) до розв'язання проблем науково-технічного розвитку регіону.

Розділ V
ФОРМИ І МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАУКОВІЙ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 42. Цілі та напрями державної політики у сфері науковій і науково-технічній діяльності

1. Основними цілями державної політики у сфері науковій і науково-технічній діяльності є:

забезпечення наукового обґрунтування визначення стратегічних завдань розвитку економіки та суспільства;

досягнення високого рівня розвитку науки і техніки;

примноження національного багатства на основі використання наукових та науково-технічних досягнень;

створення умов для досягнення високого рівня життя кожного громадянина, його фізичного, духовного та інтелектуального розвитку через використання сучасних досягнень науки і техніки;

зміцнення національної безпеки на основі використання наукових та науково-технічних досягнень;

створення умов для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

забезпечення вільного розвитку наукової та науково-технічної творчості;

сприяння розвитку наукової і науково-технічної діяльності у підприємницькому секторі;

інтеграція вітчизняного сектору наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок в Європейський дослідницький простір.

2. Держава забезпечує:

соціально-економічні, організаційні, правові умови для формування та ефективного використання наукового та науково-технічного потенціалу, включаючи державну підтримку суб'єктів наукової і науково-технічної діяльності;

створення сучасної наукової інфраструктури і системи інформаційного забезпечення наукової і науково-технічної діяльності, інтеграцію освіти, науки і виробництва;

підготовку кадрів у сфері наукової і науково-технічної діяльності вищими навчальними закладами, закладами післядипломної освіти, науковими установами, а також спеціалізованими загальноосвітніми навчальними закладами, які взаємодіють між собою та з науковими установами;

підвищення престижу наукової і науково-технічної діяльності, підтримку та заохочення молодих вчених;

фінансування та матеріальне забезпечення фундаментальних досліджень;

організацію прогнозування тенденцій науково-технічного розвитку на довгостроковий та середньостроковий періоди;

підтримку пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, державних цільових наукових і науково-технічних програм та концентрацію ресурсів для їх реалізації;

створення ринку наукової і науково-технічної продукції та впровадження досягнень науки і техніки в усі сфери суспільного життя;

правову охорону інтелектуальної власності та створення умов для її ефективного використання;

організацію і проведення статистичних спостережень у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

проведення наукової і науково-технічної експертизи виробництва, нових технологій, техніки, результатів досліджень, наукових (науково-технічних) програм і проектів тощо;

стимулювання наукової та науково-технічної творчості, винахідництва;

пропагування наукових та науково-технічних досягнень, винаходів, нових сучасних технологій, внеску України у розвиток світової науки і техніки;

встановлення взаємовигідних зв'язків з іншими державами для інтеграції вітчизняної та світової науки, входження вітчизняної науки до Європейського дослідницького простору.

Стаття 43. Основні принципи державного управління та регулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності

1. Під час здійснення державного управління та регулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності держава керується такими принципами:

єдність науково-технічного, економічного, соціального та духовного розвитку суспільства;

ефективне поєднання централізації та децентралізації управління у науковій та науково-технічній діяльності;

додержання вимог екологічної безпеки;

визнання свободи наукової творчості;

збалансованість розвитку фундаментальних і прикладних наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок;

використання досягнень світової науки, можливостей міжнародного наукового співробітництва;

свобода поширення відкритої науково-технічної інформації;

відкритість для міжнародного науково-технічного співробітництва, забезпечення інтеграції української науки в світову із забезпеченням захисту інтересів національної безпеки;

визнання певного обґрунтованого ризику отримання негативного результату у провадженні наукової і науково-технічної діяльності.

Стаття 44. Фінансово-кредитні та податкові інструменти державного регулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності

1. Держава застосовує фінансово-кредитні та податкові інструменти для створення економічно сприятливих умов для ефективного провадження наукової і науково-технічної діяльності відповідно до законодавства України, забезпечення до 2025 року збільшення обсягу фінансування науки за рахунок усіх джерел до 3 відсотків валового внутрішнього продукту - показника, визначеного Лісабонською стратегією Європейського Союзу.

Стаття 45. Фінансове забезпечення наукової і науково-технічної діяльності

1. Фінансове забезпечення наукової і науково-технічної діяльності в Україні здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, установ, організацій та підприємств, вітчизняних та іноземних замовників робіт, грантів, інших джерел, не заборонених законом.

Одним із основних інструментів реалізації державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності є бюджетне фінансування.

Бюджетне фінансування наукової і науково-технічної діяльності здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

2. Держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету України у розмірі не менше 1,7 відсотка валового внутрішнього продукту України.

Видатки на наукову і науково-технічну діяльність за рахунок державного бюджету є захищеними статтями видатків бюджету.

Кошти державного бюджету виділяються на підтримку основної діяльності державних наукових установ, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, проведення наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок університетів, академій, інститутів, фінансування окремих наукових і науково-технічних програм, проектів та надання грантів.

3. Бюджетне фінансування наукової та (або) науково-технічної діяльності за рахунок коштів загального фонду державного бюджету спрямовується на:

основної діяльності державних наукових установ, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, та наукових досліджень університетів, академій, інститутів;

окремих наукових і науково-технічних програм, проектів та надання грантів.

Фінансування основної діяльності державних наукових установ, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, наукових досліджень вищих навчальних закладів здійснюється у межах видатків, передбачених у кошторисах на вказані цілі.

Фінансування окремих наукових і науково-технічних програм, проектів та надання грантів здійснюється на договірних засадах, передбачає проведення конкурсного відбору за результатами наукової і науково-технічної експертизи або процедури закупівлі відповідно до законодавства.

4. Базове фінансування основної діяльності державних наукових установ, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, наукових досліджень університетів, академій, інститутів здійснюється для:

проведення фундаментальних наукових досліджень;

підтримки найважливіших для держави напрямів прикладних наукових досліджень і науково-технічних розробок, зокрема в інтересах національної безпеки та оборони;

розвитку інфраструктури наукової і науково-технічної діяльності;

розвитку матеріально-технічної бази для провадження наукової і науково-технічної діяльності;

збереження та розвитку наукових об'єктів, що становлять національне надбання;

підготовки наукових кадрів;

розроблення наукових засад державної політики у відповідних сферах та наукового забезпечення виконання завдань і функцій, покладених на відповідні органи виконавчої влади;

забезпечення доступу до науково-технічної інформації та літератури на усіх видах носіїв.

5. Фінансування окремих наукових і науково-технічних програм, проектів та надання грантів здійснюється на конкурсній основі для:

науково-технічних програм і окремих розробок, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;

забезпечення проведення прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, які виконуються за державним замовленням та у рамках державних цільових наукових та науково-технічних програм;

реалізації проектів у межах міжнародного науково-технічного співробітництва;

розроблення наукових засад державної політики у відповідних сферах, проведення наукової експертизи проектів нормативно-правових актів, державних програм;

розвитку матеріально-технічної бази для провадження наукової і науково-технічної діяльності.

6. Фінансування через надання грантів здійснюється на конкурсній основі для:

виконання наукових досліджень і розробок;

розвитку матеріально-технічної бази наукових досліджень і розробок високого рівня;

підтримки організації та проведення наукових конференцій, симпозіумів інших науково-комунікаційних заходів;

стажування наукових працівників.

7. Фінансування наукових, науково-технічних робіт (цільових проектів) на конкурсній основі (конкурсне фінансування) здійснюється за результатами конкурсного відбору після проведення наукової та науково-технічної експертизи заявок (запитів), що подаються замовникам потенційними виконавцями таких робіт (проектів), без застосування процедур закупівлі.

8. Порядок формування тематики наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

9. Бюджетне фінансування наукової і науково-технічної діяльності здійснюється відповідно до законодавства України.

Стаття 46. Статус та завдання Національного фонду досліджень України

1. Національний фонд досліджень України утворюється з метою стимулювання фундаментальних та прикладних наукових досліджень, розвитку національного дослідницького простору та його інтеграції до світового дослідницького простору, розбудови дослідницької інфраструктури в Україні, сприяння науково-технічному співробітництву між науковими установами, вищими навчальними закладами та представниками реального сектора економіки і сфери послуг для забезпечення реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні, популяризації наукової і науково-технічної діяльності.

2. Національний фонд досліджень України є державною бюджетною установою, основними завданням якої є грантова підтримка:

фундаментальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних, суспільних та гуманітарних наук;

прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки.

3. Національний фонд досліджень України є юридичною особою, яка утворюється Кабінетом Міністрів України.

4. Положення про Національний фонд досліджень України затверджується Кабінетом Міністрів України.

5. Національний фонд досліджень України є головним розпорядником бюджетних коштів.

Кошти Національного фонду досліджень України формуються за рахунок:

бюджетних коштів;

добровільних внесків юридичних і фізичних осіб, у тому числі нерезидентів України.

6. Кошти Національного фонду досліджень України для здійснення грантової підтримки розподіляються на конкурсних засадах.

7. Порядок конкурсного відбору та фінансування Національним фондом досліджень України проектів з виконання наукових досліджень і розробок затверджується Кабінетом Міністрів України.

8. Національний фонд досліджень України є некомерційною організацією і не має на меті отримання прибутку.

Стаття 47. Основні принципи та засади діяльності Національного фонду досліджень України

1. Основними принципами діяльності Національного фонду досліджень України є:

максимальна відкритість та прозорість;

незалежність та об'єктивність наукової і науково-технічної експертизи проектів з виконання наукових досліджень і розробок;

дотримання засад чесної конкуренції;

запобігання конфлікту інтересів під час організації конкурсного відбору та фінансування проектів з виконання наукових досліджень і розробок;

повага та дотримання авторських та суміжних прав, а також принципів наукової етики.

2. Національний фонд досліджень України має право:

1) проводити конкурсний відбір проектів, що фінансуватимуться за рахунок грантової підтримки Фонду, та визначати умови його проведення;

2) укладати відповідно до законодавства договори про виконання наукових досліджень і розробок за рахунок грантової підтримки Фонду та здійснювати контроль за їх виконанням;

3) утворювати постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи з питань діяльності Фонду;

4) залучати для проведення наукової і науково-технічної експертизи проектів з виконання наукових досліджень і розробок провідних вчених, представників центральних органів виконавчої влади, вищих навчальних закладів, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук як експертів за їх згодою;

5) брати участь у міжнародному науково-технічному співробітництві відповідно до законодавства, зокрема у міжнародних двосторонніх та багатосторонніх міждержавних наукових програмах;

6) надавати платні послуги відповідно до законодавства;

7) здійснювати інші повноваження відповідно до положення про Фонд.

3. Обов'язками Національного фонду досліджень України є:

1) організація та проведення відкритого конкурсного відбору проектів, що фінансуватимуться за рахунок грантової підтримки Фонду, з обов'язковим проведенням наукової і науково-технічної експертизи, у тому числі із залученням іноземних експертів;

2) забезпечення цільового, ефективного та раціонального використання коштів Фонду.

Стаття 48. Види та напрями грантової підтримки Національним фондом досліджень України

1. Національний фонд досліджень України здійснює такі види грантової підтримки:

індивідуальний грант;

колективний грант;

інституційний грант.

2. Напрямами грантової підтримки є:

виконання наукових досліджень і розробок;

розвиток матеріально-технічної бази наукових досліджень і розробок високого рівня;

організація та проведення конференцій, симпозіумів тощо;

стажування наукових працівників, у тому числі за кордоном;

популяризація науки.

Стаття 49. Органи управління Національного фонду досліджень України

1. Національний фонд досліджень України очолює голова, який призначається Кабінетом Міністрів України.

2. Кандидатуру на посаду голови Національного фонду досліджень України вносить Національна рада України з питань розвитку науки і технологій.

3. Забезпечення координації та контролю за діяльністю Національного фонду досліджень України здійснює наглядова рада Фонду, функції якої покладаються на Національну раду України з питань розвитку науки і технологій.

4. Робочим органом Національного фонду досліджень України є наукова рада Фонду, на яку покладається науково-експертне та науково-методичне забезпечення діяльності Фонду. Члени наукової ради Національного фонду досліджень України виконують свої обов'язки на громадських засадах.

5. Порядок формування та взаємодії органів управління Фонду визначається положенням про Національний фонд досліджень України.

Стаття 50. Наглядова рада Національного фонду досліджень України

1. Наглядова рада Національного фонду досліджень України:

1) затверджує:

загальну стратегію роботи Національного фонду досліджень України;

тематичні напрями проведення конкурсних відборів Національним фондом досліджень України;

2) формує пропозиції щодо структури Національного фонду досліджень України та наукової ради Фонду, персонального складу наукової ради Фонду;

3) погоджує:

щорічний звіт про діяльність Національного фонду досліджень України;

розподіл фінансування за тематичними напрямами проведення конкурсних відборів Національним фондом досліджень України;

порядок проведення розгляду та експертизи проектів з виконання наукових досліджень і розробок, що подаються Національному фонду досліджень України для участі в конкурсних відборах;

положення про дотримання принципів наукової етики та запобігання конфлікту інтересів під час проведення Національним фондом досліджень України експертизи та конкурсних відборів проектів з виконання наукових досліджень і розробок;

рішення щодо участі Національного фонду досліджень України у міжнародному науково-технічному співробітництві;

4) має право ініціювати аудиторську перевірку діяльності Національного фонду досліджень України.

Стаття 51. Наукова рада Національного фонду досліджень України

1. Наукова рада Національного фонду досліджень України утворюється у складі голови Фонду, першого заступника голови, двох заступників голови, виконавчого секретаря та членів наукової ради Фонду.

Членів наукової ради Національного фонду досліджень України затверджує Кабінет Міністрів України за пропозицією Національної ради України з питань науки і технологій строком на три роки. Члени наукової ради Фонду не можуть виконувати свої обов'язки більш як два строки.

Наукову раду Національного фонду досліджень України очолює голова Фонду. Перший заступник голови Фонду та заступники голови Фонду обираються таємним голосуванням членами наукової ради Фонду з її складу за пропозицією наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій. Виконавчим секретарем наукової ради Фонду є посадова особа Фонду, яка призначається головою Фонду.

2. З метою виконання своїх функцій наукова рада Національного фонду досліджень України утворює секції.

3. Організаційною формою роботи наукової ради Національного фонду досліджень України є засідання, які проводяться в міру потреби, але не рідше одного разу на три місяці.

Засідання наукової ради Національного фонду досліджень України є правоможним, якщо на ньому присутні не менше ніж дві третини членів наукової ради Фонду.

Рішення наукової ради Національного фонду досліджень України вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини членів наукової ради Фонду, присутніх на засіданні.

4. Наукова рада Національного фонду досліджень України:

1) розробляє:

загальну стратегію роботи Національного фонду досліджень України;

пропозиції щодо визначення тематичних напрямів конкурсних відборів;

порядок та методичне забезпечення проведення експертизи проектів з виконання наукових досліджень і розробок, що подаються Національному фонду досліджень України для участі в конкурсних відборах;

положення про дотримання наукових етичних принципів та запобігання конфлікту інтересів під час проведення Національним фондом досліджень України експертизи та конкурсного відбору проектів з виконання наукових досліджень і розробок;

2) затверджує:

тематичні напрями та умови проведення конкурсних відборів Національним фондом досліджень України;

результати конкурсного відбору Національним фондом досліджень України проектів з виконання наукових досліджень і розробок.

Стаття 52. Голова Національного фонду досліджень України

1. Голова Національного фонду досліджень України:

організовує роботу Фонду відповідно до положення про Фонд;

очолює наукову раду Фонду;

представляє Фонд в органах державної влади, місцевого самоврядування, установах, організаціях, підприємствах;

визначає структуру Фонду;

визначає функціональні обов'язки працівників Фонду;

укладає договори за результатами проведення конкурсів Фонду;

затверджує щорічний звіт про діяльність Фонду та звітує перед Національною радою України з питань науки і технологій;

видає накази відповідно до своєї компетенції;

відповідає за діяльність Фонду згідно із законодавством.

2. Голова Національного фонду досліджень України призначається строком на три роки і може перебувати на посаді не більш як два строки.

Стаття 53. Державні цільові наукові та науково-технічні програми у сфері наукової і науково-технічної діяльності

1. Державні цільові наукові та науково-технічні програми є основним засобом концентрації науково-технічного потенціалу держави для розв'язання найважливіших природничих, технічних і гуманітарних проблем та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки.

2. Державні цільові наукові та науково-технічні програми формуються і виконуються відповідно до Закону України "Про державні цільові програми".

Стаття 54. Державне замовлення на найважливіші науково-технічні (експериментальні) розробки та науково-технічну продукцію

1. Державне замовлення на найважливіші науково-технічні (експериментальні) розробки та науково-технічну продукцію формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, та іншими центральними органами виконавчої влади у вигляді переліку, що затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

Стаття 55. Конкурсний відбір наукових і науково-технічних робіт

1. Для визначення наукових і науково-технічних робіт, що плануються до виконання за рахунок коштів державного бюджету, та виконавців таких робіт може застосовуватися механізм конкурсного відбору.

2. Центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, Національна академія наук України, національні галузеві академії наук, Національний фонд досліджень України розміщують інформацію про проведення конкурсу наукових і науково-технічних робіт і умови його проведення на своїх офіційних веб-сайтах.

3. Оголошення про проведення конкурсу наукових і науково-технічних робіт повинно містити:

тематику наукових і науково-технічних робіт, що подаються на конкурс;

умови та місце проведення конкурсу;

зразок форми запиту на участь у конкурсі та рекомендації щодо її заповнення;

вимоги до учасників конкурсу;

відомості про строки розгляду заявок на участь у конкурсі і підведення підсумків конкурсу;

інші обов'язкові умови конкурсу.

4. Строк подання конкурсних пропозицій не може встановлюватися меншим ніж 30 календарних днів з дати оголошення конкурсу.

5. Результати конкурсного відбору наукових і науково-технічних робіт розміщується органом, що оголосив конкурс, в Інтернеті не пізніше ніж за десять календарних днів після дати підведення підсумків такого конкурсу.

6. Порядок проведення конкурсного відбору наукових і науково-технічних робіт, а також випадки, для яких проведення конкурсного відбору наукових і науково-технічних робіт є обов'язковим, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 56. Грантова підтримка наукової і науково-технічної діяльності за рахунок коштів державного бюджету

1. Грантова підтримка наукової і науково-технічної діяльності за рахунок коштів державного бюджету запроваджується з метою підвищення рівня наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, розвитку науково-технічного потенціалу та підвищення рівня конкурентоспроможності наукових установ та вищих навчальних закладів, збереження та розвитку матеріально-технічної бази для провадження наукової і науково-технічної діяльності, стажування наукових працівників, у тому числі за кордоном, організації та проведення конференцій, симпозіумів та інших науково-комунікативні заходів.

2. Грантова підтримка здійснюється на безоплатній та безповоротній основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, іншими центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать бюджетні наукові установи, університети, академії, інститути, Національною академією наук України, національними галузевими академіями наук, Національним фондом досліджень України (далі - грантонадавачі).

Грантова підтримка може надаватися кількома грантонадавачами на основі співфінансування.

3. Грантова підтримка здійснюється виключно на конкурсній основі.

У конкурсі на отримання гранту на збереження та розвиток матеріально-технічної бази для провадження наукової і науково-технічної діяльності, а також організацію та проведення конференцій, симпозіумів та інших науково-комунікативних заходів можуть брати участь лише наукові установи та вищі навчальні заклади, що включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави.

4. Оголошення про проведення конкурсного відбору, його умови та результати підлягають обов'язковому розміщенню на офіційних веб-сайтах грантонадавача та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

5. Порядок здійснення грантової підтримки наукової і науково-технічної діяльності за рахунок коштів державного бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

6. Грантонадавач оголошує конкурсний відбір, визначає його умови та переможців з урахуванням планових обсягів видатків державного бюджету на відповідні цілі.

7. Обладнання та устатковання, придбане за рахунок грантової підтримки в рамках виконання наукової (науково-технічної) роботи, після завершення роботи залишається у власності виконавця роботи.

Стаття 57. Участь державних наукових установ, державних вищих навчальних закладів у створенні господарських товариств з метою використання об'єктів права інтелектуальної власності

1. Державні наукові установи (крім державних наукових установ, що відносяться до оборонно-промислового комплексу), державні вищі навчальні заклади мають право бути засновниками та співзасновниками господарських товариств або господарських об'єднань, що розробляють і впроваджують інноваційну продукцію, діяльність яких полягає у використанні у господарській діяльності об'єктів права інтелектуальної власності, виключні майнові права інтелектуальної власності на які належать цим установам та навчальним закладам.

Визначення вартості права на використання об'єктів права інтелектуальної власності, що вноситься до статутного капіталу господарського товариства, здійснюється на підставі його незалежної оцінки.

2. Право на використання об'єктів права інтелектуальної власності, передане як вклад до статутного капіталу господарського товариства, не може надаватися господарським товариством третім особам за договором, а також передаватися третім особам на інших підставах, якщо інше не передбачено законом.

3. Державні наукові установи, державні університети, академії, інститути надсилають повідомлення про створення господарського товариства органу, до сфери управління якого вони належать, та Фонду державного майна України протягом семи календарних днів з дня державної реєстрації господарського товариства.

Державні наукові установи, державні вищі навчальні заклади розпоряджаються корпоративними правами, які випливають з часток (акцій) у статутному капіталі господарських товариств, співзасновниками яких вони є.

4. Доходи, отримані у вигляді частини прибутку від діяльності господарського товариства (дивіденди), а також доходи, отримані від розпорядження частками (акціями) у статутних капіталах господарських товариств, отримані державною науковою установою, державним університетом, академією, інститутом, які повністю фінансується за рахунок коштів державного бюджету, є власними надходженнями такої наукової установи, вищого навчального закладу та використовуються ними на виконання своїх статутних завдань та виплату винагороди творцям об'єктів права інтелектуальної власності.

5. У разі ліквідації господарського товариства за рішенням засновників (акціонерів) або на підставі рішення суду, в тому числі про визнання господарського товариства банкрутом, право на використання об'єктів права інтелектуальної власності, виключні майнові права на які зберігаються за державною науковою установою або державним університетом, академією, інститутом, не включається до складу ліквідаційної маси і повертається державній науковій установі або вищому навчальному закладу, що вносив його до статутного капіталу господарського товариства.

Стаття 58. Забезпечення розвитку кадрового потенціалу сфери наукової і науково-технічної діяльності

1. З метою постійного поновлення інтелектуального потенціалу суспільства, розвитку та поширення наукової і технічної культури, розвитку новаторства, сприяння творчості працівників сфери наукової та науково-технічної діяльності держава:

забезпечує підвищення престижу наукової та науково-технічної діяльності;

організує підготовку та підвищення кваліфікації наукових і науково-педагогічних кадрів у державних наукових установах і вищих навчальних закладах;

забезпечує пошук і відбір талановитої молоді, сприяє її стажуванню;

сприяє підготовці та перепідготовці наукових і науково-педагогічних кадрів за межами України;

запроваджує систему атестації наукових кадрів, сприяє визнанню документів про вищу освіту, наукових ступенів та вчених звань на міжнародному рівні;

визначає в освітніх програмах обов'язковий мінімум наукових та науково-технічних знань для кожного рівня освіти.

Стаття 59. Наукова і науково-технічна експертиза

1. Наукова і науково-технічна експертиза є невід'ємним елементом державного регулювання та управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності і проводиться відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну експертизу".

Стаття 60. Система науково-технічної інформації

1. Для забезпечення розвитку науки і сприяння науково-технічній творчості держава створює систему науково-технічної інформації, правовий режим якої визначається Законом України "Про науково-технічну інформацію", іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 61. Набуття, охорона та захист прав інтелектуальної власності

1. Набуття, охорона та захист прав інтелектуальної власності на науковий та науково-технічний (прикладний) результат здійснюється відповідно до законодавства.

У разі порушення права інтелектуальної власності його захист здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

2. Передача майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності, створених за рахунок коштів державного бюджету, та виплата винагороди творцям за використання зазначених об'єктів здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій" щодо передачі прав на технології, створених за бюджетні кошти, та виплати винагороди авторам технологій та (або) їх складових.

Стаття 62. Стандартизація, метрологічне забезпечення і сертифікація у науковій і науково-технічній діяльності

1. Стандартизація, метрологічне забезпечення і сертифікація у науковій і науково-технічній діяльності здійснюється відповідно до законодавства України.

Стаття 63. Державна підтримка міжнародного наукового та науково-технічного співробітництва

1. Держава створює необхідні правові та економічні умови для здійснення суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності вільних та рівноправних відносин з науковими та науково-технічними організаціями, іноземними юридичними особами, міжнародними науковими організаціями, іноземними та міжнародними науковими товариствами і об'єднаннями, якщо ці відносини не суперечать законодавству України.

2. Міжнародне наукове та науково-технічне співробітництво здійснюється шляхом:

проведення спільних наукових досліджень, технічних і технологічних розробок на основі кооперації, спільних науково-технічних програм;

проведення досліджень та розробок за спільними координаційними угодами;

виконання робіт, передбачених угодою, однією із сторін якої є організація іноземної держави або міжнародна організація;

проведення спільних досліджень та розробок з міжнародними колективами спеціалістів, міжнародними інститутами та спільними підприємствами, спільного використання прав інтелектуальної власності на науковий та науково-технічний (прикладний) результат на основі договорів між суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності;

взаємного обміну науковою та науково-технічною інформацією, використання об'єднаних міжнародних інформаційних фондів, банків даних;

проведення міжнародних конференцій, конгресів, симпозіумів;

взаємного обміну науковими, науково-технічними та науково-педагогічними кадрами, студентами і аспірантами, а також спільної підготовки спеціалістів;

участі у міжнародних наукових програмах, зокрема в рамкових програмах Європейського Союзу з досліджень та інновацій.

3. Суб'єкти наукової і науково-технічної діяльності можуть брати участь у виконанні міжнародних науково-технічних програм і проектів та укладати угоди з іноземними організаціями і юридичними особами, брати участь у діяльності іноземних та міжнародних наукових товариств, асоціацій і союзів на правах їх членів, укладати контракти з іноземними організаціями та юридичними особами, брати участь в міжнародних симпозіумах та інших заходах відповідно до законодавства України.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, визначає порядок реєстрації міжнародних науково-технічних програм і проектів, що виконуються в рамках міжнародного науково-технічного співробітництва українськими вченими, а також грантів, що надаються в рамках такого співробітництва.

5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, проводить державну реєстрацію міжнародних науково-технічних програм і проектів, що виконуються в рамках міжнародного науково-технічного співробітництва українськими вченими, а також грантів, що надаються в рамках такого співробітництва.

6. Обмеження у сфері міжнародного наукового та науково-технічного співробітництва встановлюються законодавством України.

7. Звільняються від обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходження в іноземній валюті за міжнародно-технічними програмами і проектами, зареєстрованими відповідно частин 4, 5 цієї статті.

8. Оплата видатків, пов'язаних з реалізацією міжнародно-технічних програм і проектів, що виконують державні наукові установи та вищі навчальні заклади, здійснюється у першочерговому порядку у повному обсязі.

Строк перерахування зазначених коштів органами Державної казначейської служби України має становити не більше одного дня з дня реєстрації фінансових зобов'язань державних наукових установ та вищих навчальних закладів.

Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

абзацу другого частини другої статті 33 цього Закону, який набирає чинності з 1 січня 2017 року;

частини шостої статті 34 цього Закону, яка набирає чинності з 1 січня 2017 року;

абзацу першого частини другої статті 45 цього Закону, який набирає чинності з 1 січня 2020 року.

2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 2 - 3, ст. 20 із наступними змінами).

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) статтю 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року N 24-92 "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 11, ст. 94, N 30, ст. 321) доповнити абзацом такого змісту:

"Дозволити державним науковим (науково-дослідним, науково-технологічним, науково-технічним, науково-практичним) установам та державним університетам, академіям, інститутам бути засновниками та співзасновниками господарських товариств виключно шляхом внесення права на використання об'єктів права інтелектуальної власності як вкладу до статутного капіталу таких товариств.";

2) пункт "б" частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 17, ст. 122; 2012 р., N 43, ст. 551, N 49, ст. 553; 2013 р., N 7, ст. 65, N 30, ст. 340, N 41, ст. 550; 2014 р., N 20 - 21, ст. 712; 2015 р., N 23, ст. 159; із змінами, внесеними Законом України від 12 травня 2015 року N 388-VIII) доповнити абзацом такого змісту:

"наукові об'єкти, які включені до Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання;";

3) частину третю статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 47, ст. 251; 2003 р., N 38, ст. 313; 2004 р., N 2, ст. 6; 2015 р., N 7 - 9, ст. 55) після слів "застави державного та комунального майна" доповнити словами ", внесення державними науковими (науково-дослідними, науково-технологічними, науково-технічними, науково-практичними) установами та державними університетами, академіями, інститутами права на використання об'єктів права інтелектуальної власності як вкладу до статутного капіталу господарських товариств";

4) у Законі України "Про управління об'єктами державної власності" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 46, ст. 456; 2011 р., N 29, ст. 272; 2012 р., N 4, ст. 23, N 7, ст. 53, N 40, ст. 480; 2013 р., N 28, ст. 298, N 32, ст. 413):

абзац перший частини другої статі 3 після слів "а також на здійснення прав інтелектуальної власності" доповнити словами "та корпоративні права, що виникли внаслідок участі державних наукових (науково-дослідних, науково-технологічних, науково-технічних, науково-практичних) установ та державних університетів, академій, інститутів у створенні господарських товариств шляхом внесення до статутного капіталу такого товариства права на використання об'єктів права інтелектуальної власності, які належать цим установам та навчальним закладам";

у статті 111:

абзац перший частини першої після слів "Державного управління справами" доповнити словами і цифрою ", державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" відносяться до наукових установ";

частину другу доповнити абзацом такого змісту:

"Державні комерційні підприємства та казенні підприємства, які відповідно до статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" відносяться до наукових установ, зобов'язані не менш як 50 відсотків чистого прибутку від своєї діяльності спрямовувати на провадження ініціативної наукової та науково-технічної діяльності, фінансування інновацій та розширення власної матеріально-технічної бази.";

5) статтю 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 32 - 33, ст. 413; 2013 р., N 50, ст. 697) доповнити частиною одинадцятою такого змісту:

"11. Право на використання об'єктів права інтелектуальної власності, виключні майнові права на які зберігаються за державною науковою (науково-дослідною, науково-технологічною, науково-технічною, науково-практичною) установою або державним університетом, академією, інститутом, не включається до складу ліквідаційної маси і повертається державній науковій установі або вищому навчальному закладу, що вносив його до статутного капіталу господарського товариства.";

6) у Законі України "Про здійснення державних закупівель" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., N 24, ст. 883, N 33, ст. 1162; 2015 р., N 24, ст. 164; із змінами, внесеними Законом України від 9 квітня 2015 року N 327-VIII):

у пункті 20 частини першої статті 1 слова "науково-дослідні або дослідно-конструкторські" замінити словами "науково-технічні (експериментальні)";

в абзаці п'ятнадцятому частини третьої статті 2 слово і цифри "статтею 34" замінити словами і цифрами "статтями 46, 55 і 56";

в абзаці четвертому частини п'ятої статті 28 слова "експериментів або розробок, дослідно-конструкторських робіт" замінити словами "науково-технічних (експериментальних) розробок";

в абзаці третьому частини першої статті 33 слова "експериментів або розробок, виконання дослідно-конструкторських," замінити словами "науково-технічних (експериментальних) розробок".

7) у Законі України "Про регламент Верховної Ради України" (Відомості Верховної Ради України, 2010, N 14 - 15, N 16 - 17, ст. 133)

частину 2 статті 103 викласти у такій редакції:

"2. Зареєстрований та включений до порядку денного сесії законопроект при підготовці до першого читання в обов'язковому порядку направляється для проведення наукової експертизи у Наукову Раду при Національній академії наук України, а при підготовці до всіх наступних читань - для проведення юридичної експертизи та редакційного опрацювання у відповідні структурні підрозділи Апарату Верховної Ради. Остаточна юридична експертиза і редакційне опрацювання здійснюються після прийняття акта Верховної Ради в цілому.".

4. Довічна плата дійсним членам та членам-кореспондентам Національної академії наук України, національних галузевих академій наук, встановлена до набрання чинності цим Законом, виплачується пожиттєво.

5. Перший склад наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій затверджується Кабінетом Міністрів України за пропозицією Ідентифікаційного комітету в складі 24 осіб, з яких 12 осіб включаються строком на чотири роки, 12 осіб - на два роки.

6. До 1 січня 2017 року різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

7. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

8. Питання, не врегульовані цим Законом, вирішуються відповідно до законодавства України.

9. Національний фонд досліджень України створюється на базі Державного фонду фундаментальних досліджень і розпочинає роботу з моменту початку нового бюджетного року після ухвалення Кабінетом Міністрів України положення про Фонд.

10. Національній академії наук України, національним галузевим академіям наук у шестимісячний строк привести свої статути у відповідність із цим Законом.

11. Кабінету Міністрів України в шестимісячний строк:

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

Голова Верховної Ради
України

В. ГРОЙСМАН

Опрос