Идет загрузка документа (129 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О Государственном бюро расследований

Проект закона Украины от 12.02.2015 № 2114
Дата рассмотрения: 01.07.2015 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Державне бюро розслідувань

Цей Закон визначає правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань.

РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Державне бюро розслідувань

1. Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів, віднесених до його компетенції.

.

Стаття 2. Правові засади діяльності Державного бюро розслідувань

1. Державне бюро розслідувань у своїй діяльності керується Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на їх основі.

2. Закон України "Про центральні органи виконавчої влади" та інші нормативно-правові акти, що регулюють діяльність органів виконавчої влади, застосовуються до Державного бюро розслідувань в частині, що не суперечить положенням цього Закону.

Стаття 3. Основні засади організації та діяльності Державного бюро розслідувань

Державне бюро розслідувань організовується і діє на засадах:

- верховенства права, відповідно до якого людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави;

- законності;

- справедливості;

- неупередженості;

- незалежності і персональної відповідальності кожного службовця Державного бюро розслідувань;

- відкритості та прозорості діяльності Державного бюро розслідувань суспільству та для демократичного цивільного контролю, підзвітності і підконтрольності Державного бюро розслідувань визначеним законом державним органам. Державне бюро розслідувань діє гласно тією мірою, що не порушує права і свободи людини і громадянина, не суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства та законодавства про державну таємницю;

- політичної нейтральності і позапартійності Державного бюро розслідувань. Використання Державного бюро розслідувань в партійних, групових чи особистих інтересах не допускається. Діяльність політичних партій в Державному бюро розслідувань забороняється;

- єдиноначальності у поєднанні з колективним способом реалізації окремих повноважень Державного бюро розслідувань. Принцип єдиноначальності не заперечує принципу процесуальної самостійності слідчого органу Державного бюро розслідувань.

Стаття 4. Гарантії незалежності Державного бюро розслідувань

1. Незалежність Державного бюро розслідувань від незаконного втручання у його діяльність гарантується, зокрема, визначеними цим та іншими законами:

спеціальним статусом Державного бюро розслідувань, особливим порядком визначення його загальної структури, фінансування й організаційного забезпечення діяльності;

особливим порядком добору, призначення та звільнення Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника Директора Державного бюро розслідувань і заступника Директора Державного бюро розслідувань, а також вичерпним, визначеним законом, переліком підстав для припинення їхніх повноважень;

визначеним законом порядком здійснення повноважень Державного бюро розслідувань та його працівниками;

колегіальним прийняттям найбільш важливих рішень керівництвом Державного бюро розслідувань;

забороною незаконного втручання у здійснення повноважень працівників Державного бюро розслідувань;

належною оплатою праці працівників Державного бюро розслідувань і соціальними гарантіями;

правовим захистом і забезпеченням особистої безпеки працівників Державного бюро розслідувань, їх близьких родичів.

2. Забороняється незаконне втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об'єднань, інших фізичних або юридичних осіб у діяльність Державного бюро розслідувань.

Будь-які вказівки, пропозиції, вимоги, доручення, спрямовані до Державного бюро розслідувань та його службовців, які стосуються питань досудового розслідування в конкретних кримінальних провадженнях, є неправомірними і не підлягають виконанню. У разі отримання такої вказівки, вимоги, доручення тощо працівник Державного бюро розслідувань невідкладно інформує про це в письмовій формі Директора Державного бюро розслідувань.

Стаття 5. Завдання Державного бюро розслідувань

1. Державне бюро розслідувань вирішує такі основні завдання:

1) виявлення, розкриття, припинення і розслідування злочинів, пов'язаних з діяльністю організованих груп та злочинних організацій;

2) виявлення, розкриття і розслідування випадків катування та інших злочинів, пов'язаних з жорстоким, нелюдським або таким, що принижує гідність, поводженням або покаранням, вчинених прокурорами, слідчими (детективами) Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, органів внутрішніх справ та працівниками інших правоохоронних органів;

3) виявлення, розкриття і розслідування особливо тяжких насильницьких злочинів, за які Кримінальним кодексом України передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі;

4) розкриття і розслідування військових злочинів;

5) розкриття і розслідування злочинів, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну службу", особами, посади яких віднесено до першої - третьої категорій посад державної служби, суддями та прокурорами (крім випадків, коли ці злочини віднесено до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України).

6) розкриття і розслідування злочинів, вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України).

РОЗДІЛ II
ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ
ДЕРЖАВНОГО БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ

Стаття 6. Повноваження Державного бюро розслідувань

1. Державне бюро розслідувань відповідно до покладених на нього завдань та у межах своєї компетенції:

1) бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері протидії злочинності, вносить відповідні пропозиції на розгляд Кабінету Міністрів України;

2) узагальнює заяви і повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень, виявляє системні причини та умови, що сприяють їх вчиненню, вживає заходів до їх усунення;

3) попереджує, виявляє, припиняє, розкриває і розслідує злочини, розслідування яких віднесено до компетенції Державного бюро розслідувань;

4) здійснює оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань на підставах та в порядку, встановлених законом;

5) здійснює розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за злочини, розслідування яких віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань;

6) використовує гласних і негласних штатних та позаштатних працівників, дотримуючись умов добровільності і конфіденційності цих відносин; матеріально і морально заохочує осіб, які надають допомогу в попередженні, виявленні, припиненні і розслідуванні кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань;

7) здійснює контроль за виконанням покарань та інших заходів кримінально-правового впливу стосовно осіб, притягнутих до відповідальності за кримінальні правопорушення, віднесені до підслідності Державного бюро розслідувань;

8) вносить пропозиції відповідним державним органам або посадовим особам щодо скасування нормативно-правових актів, рішень, виданих (прийнятих) внаслідок вчинення злочинів, звертається до суду з метою визнання незаконними в судовому порядку нормативно-правових актів, рішень, виданих (прийнятих) внаслідок вчинення злочинів;

9) розробляє і затверджує методику розслідування окремих видів злочинів;

10) вживає заходів щодо відшкодування завданих державі збитків і шкоди, забезпечує можливості для конфіскації коштів та іншого майна, одержаного внаслідок вчинення злочинів, в порядку, визначеному законодавством;

11) вживає заходів для повернення в Україну з-за кордону коштів та іншого майна, одержаних внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань;

12) виключно з метою здійснення своїх повноважень має доступ в якості користувача до інформаційних систем державних органів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, самостійно створює інформаційні системи та веде оперативний облік в обсязі і порядку, що визначається завданнями, покладеними на Державне бюро розслідувань;

13) організовує забезпечення особистої безпеки осіб рядового і начальницького складу, державних службовців Державного бюро розслідувань та інших визначених законом осіб, а також у межах компетенції захист осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, від протиправних посягань;

14) забезпечує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників Державного бюро розслідувань; бере участь у формуванні державного замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців у відповідних сферах;

15) здійснює в межах компетенції виконання запитів про надання правової допомоги, які надійшли від компетентних органів іноземних держав;

16) розробляє пропозиції до проектів міжнародних договорів України та забезпечує дотримання і виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України в межах компетенції Державного бюро розслідувань;

17) здійснює співробітництво з поліцейськими та іншими відповідними органами іноземних держав відповідно до компетенції Державного бюро розслідувань;

18) забезпечує відповідно до законодавства додержання режиму захищеної законом таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом, а також визначеного законом порядку оприлюднення та надання доступу до публічної інформації;

19) звітує про свою діяльність у порядку, визначеному цим Законом, та інформує суспільство про результати своєї роботи;

20) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Стаття 7. Реалізація повноважень Державного бюро розслідувань

1. Державне бюро розслідувань та його уповноважені посадові особи з метою виконання покладених завдань мають право:

1) здійснювати на підставах і в порядку, встановлених законом, гласні та негласні оперативно-розшукові, слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття і розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань;

2) безкоштовно одержувати за письмовими запитами Директора Державного бюро розслідувань, його уповноваженого заступника, директорів територіальних органів Державного бюро розслідувань або їх уповноважених заступників інформацію, необхідну у справах про злочини, що знаходяться у провадженні Державного бюро розслідувань, у тому числі, з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування (у тому числі, інформацію з обмеженим доступом). Використання цієї інформації здійснюється Державним бюро розслідувань із дотриманням законодавства про захист персональних даних. Суб'єкти, яким адресовано відповідний запит, зобов'язані протягом трьох днів, а у разі неможливості не пізніше 10-денного строку, надати відповідну інформацію або повідомити про причини, які перешкоджають її наданню;

3) вживати заходів для припинення фізичними і юридичними особами протиправних діянь, що перешкоджають здійсненню повноважень Державного бюро розслідувань, перевіряти у зв'язку з цим документи, що посвідчують особу;

4) збирати (накопичувати) мультимедійну інформацію (фото, відео-, звукозапис) та біометричні дані (дактилокартки, зразки ДНК тощо) щодо осіб, які затримані за підозрою у вчиненні злочину, взяті під варту, підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Державного бюро розслідувань з дотримання гарантій, встановлених статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;

5) залучати в разі потреби для розгляду та вирішення питань, що належать до компетенції Державного бюро розслідувань, фахівців центральних і місцевих органів виконавчої влади (за погодженням з їх керівниками), а також вітчизняних та іноземних учених, фахівців і експертів на договірних засадах (за їх згодою);

6) використовувати з наступним відшкодуванням завданих збитків транспортні засоби, які належать фізичним та юридичним особам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав і організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, припинення кримінального правопорушення, переслідування та затримання осіб, які підозрюються у їх вчиненні, доставлення до закладів охорони здоров'я осіб, що потребують екстреної медичної допомоги;

7) здійснювати співробітництво з фізичними особами, у тому числі на договірних засадах, дотримуючись умов добровільності і конфіденційності цих відносин, матеріально і морально заохочувати осіб, які надають допомогу в попередженні, виявленні, припиненні і розслідуванні кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань;

8) у цілях оперативно-розшукової та слідчої діяльності створювати інформаційні системи та вести оперативний облік в обсязі і порядку, передбачених законодавством;

9) зберігати, носити та застосовувати вогнепальну зброю і спеціальні засоби, а також застосовувати заходи фізичного впливу на підставах і в порядку, передбачених Законом України "Про Національну поліцію";

10) скликати наради, проводити конференції та семінари, інші наукові та науково-практичні заходи з питань, що належать до компетенції Державного бюро розслідувань;

11) вживати заходів щодо розшуку та арешту коштів та іншого майна, які можуть бути предметом конфіскації або спеціальної конфіскації у кримінальних правопорушеннях, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань, здійснює діяльність щодо зберігання коштів та іншого майна, на яке накладено арешт.

12) витребувати за рішенням директора територіального органу Державного бюро та одержувати в установленому законом порядку у вказаному в запиті вигляді та формі від інших правоохоронних та державних органів, Національного антикорупційного бюро України, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для виконання обов'язків Державного бюро.

Суб'єкти, яким адресовано зазначений запит, зобов'язані невідкладно, але не більше ніж протягом трьох робочих днів, надати відповідну інформацію. У разі неможливості надання інформації суб'єкт повинен так само невідкладно у письмовій формі повідомити про це Державне бюро з обґрунтуванням причин. Державне бюро за зверненням відповідного суб'єкта може продовжити строк надання інформації на строк не більше двох календарних днів. Ненадання Державному бюро на його запит інформації, надання завідомо недостовірної інформації чи не в повному обсязі, порушення встановлених законом строків її надання забороняються і тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.".

2. На працівників Державного бюро розслідувань, які здійснюють покладені на них обов'язки у складі слідчих чи оперативних підрозділів, також поширюються права та обов'язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України та Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".

Стаття 8. Особливості одержання заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, підслідні Державному бюро розслідувань

1. Для одержання заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, підслідні Державному бюро розслідувань, створюється спеціальна телефонна лінія, а також забезпечується можливість подання таких заяв і повідомлень, у тому числі без зазначення імені, по батькові (найменування) потерпілого або заявника, через офіційний веб-сайт Державного бюро розслідувань та засобами електронного зв'язку.

Всі отримані із заяв і повідомлень, так само як виявлені з іншого джерела відомості про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

2. Заяви чи повідомлення про кримінальні правопорушення, в яких не зазначені прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника, розглядаються за умови, що відповідна інформація стосується конкретної особи або містить фактичні дані про вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, які можуть бути перевірені.

3. Інші державні органи, отримавши інформацію про кримінальне правопорушення, що віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань, зобов'язані негайно внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та негайно повідомити начальника (керівника) територіального управління Державного бюро розслідувань.

Стаття 9. Структура і чисельність Державного бюро розслідувань

1. Систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні органи, спеціальні підрозділи, навчальні та науково-дослідні заклади. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні та інші підрозділи. Організаційну структуру Державного бюро розслідувань затверджує Директор Державного бюро розслідувань за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

2. Загальна структура, функції та чисельність, у тому числі осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, визначається Законом.

3. Державне бюро розслідувань є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

4. Для забезпечення виконання завдань Державного бюро розслідувань утворюються такі його територіальні управління:

1) територіальне управління, яке знаходиться у місті Львів та поширює свою діяльність на Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську області;

2) територіальне управління, яке знаходиться у місті Хмельницький та поширює свою діяльність на Вінницьку, Житомирську, Рівненську, Хмельницьку, Чернівецьку області;

3) територіальне управління, яке знаходиться у місті Миколаїв та поширює свою діяльність на Кіровоградську, Миколаївську, Одеську області;

4) територіальне управління, яке знаходиться у місті Мелітополь та поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим, Запорізьку, Херсонську області, місто Севастополь;

5) територіальне управління, яке знаходиться у місті Полтава та поширює свою діяльність на Дніпропетровську, Полтавську, Сумську, Харківську області;

6) територіальне управління, яке знаходиться у місті Краматорськ та поширює свою діяльність на Донецьку і Луганську області;

7) територіальне управління, яке знаходиться у місті Київ та поширює свою діяльність на місто Київ, Київську, Черкаську та Чернігівську області.

5. Територіальні органи Державного бюро розслідувань є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в установах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

6. Територіальні органи Державного бюро розслідувань діють на підставі положень, що затверджуються Директором Державного бюро розслідувань в порядку, передбаченому частиною другою статті 11 цього Закону.

Стаття 10. Директор Державного бюро розслідувань та його заступники

1. Керівництво діяльністю Державного бюро розслідувань здійснює його Директор, який частину своїх повноважень реалізує спільно із першим заступником Директора Державного бюро розслідувань і заступником Директора Державного бюро розслідувань, відповідно до частини другої статті 12 цього Закону.

2. Директором Державного бюро розслідувань, першим заступником Директора Державного бюро розслідувань і заступником Директора Державного бюро розслідувань може бути громадянин України, не молодший 35 років, який:

має вищу юридичну освіту;

має стаж роботи в галузі права не менше десяти років (після здобуття особою вищої юридичної освіти);

має досвід роботи на керівних посадах не менше п'яти років;

володіє державною мовою;

не є членом жодної політичної партії;

не є і не був членом організації, забороненої законом або судом;

має високі моральні якості і бездоганну репутацію

за станом здоров'я спроможний виконувати відповідні службові обов'язки.

Не може бути призначена на посади Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника Директора Державного бюро розслідувань і заступника Директора Державного бюро розслідувань особа, яка не відповідає обмеженням, передбаченим статтею 15 цього Закону.

3. Директор Державного бюро розслідувань, перший заступник Директора Державного бюро розслідувань і заступник Директора Державного бюро розслідувань призначаються строком на п'ять років. Одна і та ж особа не може обіймати ці посади більше ніж два строки підряд.

4. Повноваження Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника Директора Державного бюро розслідувань і заступника Директора Державного бюро розслідувань припиняються у зв'язку із закінченням строку його повноважень або в разі:

1) подання письмової заяви про припинення повноважень за власним бажанням;

2) призначення чи обрання на іншу посаду за його згодою;

3) досягнення віку 65 років;

4) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я відповідно до висновку медичної комісії, що створюється за рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;

5) набрання законної сили рішенням суду про визнання недієздатним або обмежено дієздатним, безвісно відсутнім чи оголошення померлим;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього у зв'язку із вчиненням злочину чи кримінального проступку (крім необережного кримінального проступку) або притягнення до адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції";

7) припинення ним громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;

8) смерті.

Стаття 11. Порядок призначення Директора Державного бюро розслідувань та його заступників

1. Директор Державного бюро розслідувань, перший заступник Директора Державного бюро розслідувань і заступник Директора Державного бюро розслідувань призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України відповідно до подання Комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань та його заступників (далі - Конкурсна комісія).

Участь у конкурсі можуть брати особи, що відповідають вимогам, визначеним у частині другій статті 10 цього Закону.

2. Організацію та проведення конкурсу здійснює Конкурсна комісія відповідно до цього Закону.

3. До складу Конкурсної комісії входять:

1) три особи, яких визначає Президент України;

2) три особи, яких визначає Верховна Рада України за поданням комітету Верховної Ради України, до предмету відання якого належить організація та діяльність органів досудового розслідування;

3) три особи, яких визначає Кабінет Міністрів України.

Членами конкурсної комісії можуть бути особи, які мають бездоганну ділову репутацію, юридичну освіту, високі професійні і моральні якості, суспільний авторитет. Не може бути членом Комісії особи якщо вона:

1) за рішенням суду визнана недієздатною або її дієздатність обмежена;

2) має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку (крім реабілітованої особи), або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення, або притягалася судом до відповідальності за вчинення умисного злочину;

3) відповідно до вироку суду, що набрав законної сили, позбавлена права займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, або обіймати певні посади;

Конкурсна комісія вважається повноважною у разі затвердження в її складі не менше шести осіб.

4. Рішення Конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього на засіданні Конкурсної комісії проголосували не менше п'яти членів Конкурсної комісії.

5. Голова та секретар Конкурсної комісії обираються з числа членів Конкурсної комісії.

6. Засідання Конкурсної комісії відкриті для представників засобів масової інформації та журналістів та забезпечується відео- та аудіофіксація і трансляція у режимі реального часу відповідної відео- та аудіоінформації із засідань Конкурсної комісії на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України України.

Інформація про час та місце проведення засідання Конкурсної комісії оприлюднюється на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України не пізніше, ніж за 24 години до його початку.

7. Роботу Конкурсної комісії забезпечує Секретаріат Кабінету Міністрів України.

8. Конкурсна комісія:

1) визначає регламент своєї роботи;

2) розміщує оголошення про умови та строки проведення конкурсу;

3) розглядає документи, подані особами для участі в конкурсі;

4) відбирає із загального числа кандидатів осіб, з якими проводить на своєму засіданні співбесіду, та осіб, щодо яких проводиться спеціальна перевірка, передбачена Законом України "Про запобігання корупції", і перевірка, передбачена Законом України "Про очищення влади";

5) відбирає шляхом відкритого голосування з числа кандидатів, які пройшли співбесіду, одного кандидата, що відповідає вимогам, які ставляться до Директора Державного бюро розслідувань, та, згідно з обґрунтованим рішенням Конкурсної комісії, має найкращі професійний досвід, знання і якості для виконання службових обов'язків Директора Державного бюро розслідувань; відбирає шляхом відкритого голосування з числа кандидатів, які пройшли співбесіду, двох кандидатів, що відповідають вимогам, які ставляться до першого заступника Директора Державного бюро розслідувань і заступника Директора Державного бюро розслідувань, мають найкращі професійний досвід, знання і якості для виконання службових обов'язків на цих посадах;

6) оприлюднює інформацію про кандидатів, які подали заяву на участь у конкурсі, а також інформацію про трьох кандидатів, які були відібрані для проходження співбесіди в Конкурсній комісії, про кандидатів, відібраних Конкурсною комісією для призначення на посади Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника Директора Державного бюро розслідувань і заступника Директора Державного бюро розслідувань;

7) проводить повторний конкурс у разі відхилення всіх кандидатів у зв'язку з їх невідповідністю вимогам, що ставляться до Директора Національного бюро, або непроходженням відібраними кандидатами спеціальної перевірки чи перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади";

9. Рішення Конкурсної комісії можуть бути оскаржені до суду лише з питань додержання встановленого порядку організації та проведення конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань.

10. Не пізніше ніж за два місяці до завершення строку повноважень Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника Директора Державного бюро розслідувань і заступника Директора Державного бюро розслідувань або упродовж чотирнадцяти днів з дня дострокового припинення повноважень однієї з цих посадових осіб у порядку, встановленому цим Законом, формується Конкурсна комісія.

Конкурсна комісія розміщує оголошення про умови та строки проведення конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань в загальнонаціональних друкованих засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.

11. Особа, яка претендує на участь у конкурсі, подає у вказаний в оголошенні строк такі документи:

1) заяву про участь у конкурсі з наданням згоди на проведення спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" та на обробку персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";

2) автобіографію, що містить: прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), членство у політичних партіях, у тому числі в минулому, наявність трудових або будь-яких інших договірних відносин з політичною партією упродовж року, що передує поданню заяви (незалежно від тривалості), контактний номер телефону та адресу електронної пошти, відомості про наявність чи відсутність судимості;

3) декларацію за рік, що передує року, у якому було оприлюднено оголошення про конкурс, за формою, що визначена Законом України "Про запобігання корупції";

4) інші документи, передбачені законами України "Про державну службу", "Про запобігання корупції".

Відомості з поданих відповідно до цієї частини документів підлягають оприлюдненню упродовж трьох робочих днів після закінчення строку подання заяв на конкурс на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України, крім відомостей, які відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" віднесені до інформації з обмеженим доступом та відомостей про контактний номер телефону, адресу електронної пошти кандидата.

Стаття 12. Повноваження Директора Державного бюро розслідувань

1. Директор Державного бюро розслідувань:

1) несе відповідальність за діяльність Державного бюро розслідувань, зокрема законність здійснюваних Державного бюро розслідувань оперативно-розшукових заходів, досудового розслідування, додержання прав і свобод осіб;

2) організовує роботу Державного бюро розслідувань, визначає обов'язки першого заступника, заступників Директора Державного бюро розслідувань;

3) координує і контролює діяльність його центрального апарату та територіальних органів;

4) затверджує структуру та штатну чисельність центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань;

5) визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у центральному апараті Державного бюро розслідувань та його територіальних органах, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами;

6) вносить на розгляд Президента України подання про відзначення державними нагородами України осіб рядового та начальницького складу, державних службовців та інших працівників Державного бюро розслідувань, а також осіб, які сприяють у виконанні покладених на нього завдань;

7) затверджує Положення про відомчі нагороди (медалі, нагрудні знаки, почесні грамоти тощо) для нагородження осіб рядового та начальницького складу, державних службовців та інших працівників Державного бюро розслідувань, а також осіб, які сприяють у виконанні покладених на нього завдань;

8) видає у межах повноважень накази і розпорядження, дає доручення, які є обов'язковими для виконання працівниками Державного бюро розслідувань;

9) призначає на посади та звільняє з посад працівників центрального апарату Державного бюро розслідувань, директорів та заступників директорів територіальних органів Державного бюро розслідувань;

10) приймає рішення про розподіл бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Державне бюро розслідувань, та затверджує звіт про виконання цих рішень;

11) затверджує перспективні, поточні та оперативні плани роботи Державного бюро розслідувань;

12) встановлює порядок реєстрації, оброблення, зберігання та знищення відповідно до законодавства отриманої Державного бюро розслідувань інформації; вживає заходи із запобігання несанкціонованому доступу до інформації з обмеженим доступом, а також забезпечує додержання законодавства про доступ до публічної інформації, розпорядником якої є Державне бюро розслідувань;

13) вирішує питання про заохочення працівників Державного бюро розслідувань;

14) присвоює у встановленому законодавством порядку ранги державних службовців працівникам Державного бюро розслідувань та спеціальні звання особам рядового і начальницького складу;

15) вносить на розгляд Президентові України подання про присвоєння спеціальних звань вищого начальницького складу Державного бюро розслідувань;

16) представляє Державне бюро розслідувань у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями, а також органами іноземних держав, міжнародними організаціями тощо;

17) має право бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України, її комітетів, тимчасових спеціальних та тимчасових слідчих комісій, а також брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях Кабінету Міністрів України;

18) забезпечує відкритість та прозорість діяльності Державного бюро розслідувань відповідно до цього Закону; звітує про діяльність Державного бюро розслідувань в порядку, визначеному цим Законом;

19) надає дозвіл на використання коштів фонду спеціальних оперативно-розшукових та слідчих дій Державного бюро розслідувань;

20) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами, у тому числі має право в межах своєї компетенції особисто реалізовувати повноваження Державного бюро розслідувань, визначені цим Законом.

2. Повноваження з питань, передбачених пунктами 2, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 19 частини першої цієї статті, Директор Державного бюро розслідувань реалізовує за погодженням з першим заступником та заступником Директора Державного бюро розслідувань, а рішення з питань, передбачених пунктами 4, 5 (в частині діяльності територіальних органів) частини першої цієї статті, -також за погодженням з директорами територіальних органів Державного бюро розслідувань.

3. Після призначення на посаду Директор Державного бюро розслідувань зобов'язаний не пізніше тридцяти днів з дня призначення на посаду підготувати стратегічну (на чотири роки) програму діяльності Державного бюро розслідувань;

Програма діяльності Державного бюро розслідувань повинна містити, серед іншого:

- завдання, які необхідно виконати;

- обсяг і послідовність реалізації завдань Державного бюро розслідувань;

- заходи співпраці з громадськістю;

- пріоритети роботи;

- критерії виконання/невиконання визначених завдань і пріоритетів.

Щорічно Директор Державного бюро розслідувань готує звіт про діяльність Державного бюро розслідувань. Звіт містить результати, строки і стан виконання програми діяльності Державного бюро розслідувань, іншу інформацію, передбачену статтею 22 цього Закону.

Після затвердження програми і звіту вони розміщуються на офіційному веб-порталі Державного бюро розслідувань.

4. У разі звільнення Директора Державного бюро розслідувань з посади, його смерті або відсутності відомостей про місце його перебування повноваження Директора Державного бюро розслідувань протягом 60 днів виконує його перший заступник, а в подальшому - виконують заступник і знову перший заступник з їх ротацією кожні 60 днів - до того часу, поки не буде призначено нового Директора Державного бюро розслідувань в порядку, передбаченому цим Законом. Строк виконання повноважень розпочинається, відповідно, з дня, наступного за днем звільнення Директора Державного бюро розслідувань, або з дня, наступного за днем настання смерті Директора Державного бюро розслідувань, або з дня, наступного за останнім днем, в який місце перебування Директора Державного бюро розслідувань було відомо.

Стаття 13. Директори територіальних органів і керівники підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань та їхні заступники

1. Директори територіальних органів, керівники підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань призначаються на посаду та звільняються з посади Директором Державного бюро розслідувань в порядку, передбаченому частиною другою статті 11 цього Закону.

2. Після призначення на посаду директор територіального органу Державного бюро розслідувань зобов'язаний не пізніше тридцяти днів з дня призначення на посаду підготувати річну програму діяльності територіального органу Державного бюро розслідувань.

Програма діяльності територіального органу Державного бюро розслідувань повинна містити, серед іншого:

- завдання, які необхідно виконати;

- обсяг і послідовність реалізації завдань територіального органу Державного бюро розслідувань;

- заходи співпраці з громадськістю;

- пріоритети роботи;

- критерії виконання/невиконання визначених завдань і пріоритетів.

Наступна річна програма приймається не пізніше тридцяти днів до дня завершення дії попередньої річної програми.

Одночасно із річною програмою діяльності територіального органу Державного бюро розслідувань його директор готує звіт про діяльність територіального органу Державного бюро розслідувань. Звіт містить результати, строки і стан виконання програми діяльності Державного бюро розслідувань, іншу інформацію, передбачену статтею 23 цього Закону.

Відповідні програми і звіти директор територіального органу Державного бюро розслідувань вносить на затвердження Директора Державного бюро розслідувань. Директор Державного бюро розслідувань затверджує стратегічну програму разом з річною програмою.

Після затвердження програми і звіту вони розміщуються на офіційному веб-порталі територіального органу Державного бюро розслідувань.

3. Директор територіального органу Державного бюро розслідувань:

1) організовує роботу відповідного територіального органу щодо виконання повноважень Державного бюро розслідувань, наказів і розпоряджень Директора Державного бюро розслідувань;

2) призначає на посади та звільняє з посад працівників відповідного територіального органу, крім тих, які призначаються Директором Державного бюро розслідувань в порядку, передбаченому частиною другою статті 11 цього Закону;

3) вносить Директорові Державного бюро розслідувань подання про присвоєння у встановленому законодавством порядку спеціальних звань особам рядового і начальницького складу та рангів державних службовців працівникам відповідного територіального органу;

4) вносить Директорові Державного бюро розслідувань пропозиції щодо структури та штатної чисельності відповідного територіального органу;

5) видає у межах своїх повноважень накази і розпорядження;

6) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами, у тому числі має право в межах своєї компетенції особисто реалізовувати повноваження Державного бюро розслідувань, визначені цим Законом.

4. Керівник підрозділу центрального апарату Державного бюро розслідувань:

1) організовує роботу відповідного територіального органу щодо виконання повноважень Державного бюро розслідувань, наказів і розпоряджень Директора Державного бюро розслідувань;

2) подає Директорові Державного бюро розслідувань пропозиції щодо штатного розпису підрозділу (органу), а також проект положення про відповідний підрозділ для його затвердження;

3) здійснює контроль за збереженням державної таємниці в підрозділі (органі); вживає заходів із запобігання несанкціонованому доступу до іншої інформації з обмеженим доступом;

4) вносить Директору Державного бюро розслідувань подання про заохочення підлеглих, про присвоєння їм спеціальних звань або рангів державних службовців або присвоює ранги підлеглим державним службовцям відповідно до закону;

5) вносить Директору Державного бюро розслідувань пропозиції щодо представлення підлеглих службовців до відзначення державними нагородами України, а осіб, які надають допомогу в попередженні, виявленні, припиненні і розслідуванні злочинів, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань, -до заохочення;

6) несе відповідальність за роботу підрозділу (органу), зокрема законність здійснюваних оперативно-розшукових заходів і досудового слідства, додержання прав і свобод людини та громадянина;

7) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами, у тому числі має право в межах своєї компетенції особисто реалізовувати повноваження Державного бюро розслідувань, визначені цим Законом.

5. У разі відсутності керівника підрозділу центрального апарату (директора територіального органу) Державного бюро розслідувань або тимчасової неможливості здійснення ним своїх повноважень його обов'язки виконує заступник, за наявності двох заступників - той із заступників, що є старшим за віком.

У разі відсутності заступника обов'язки керівника підрозділу центрального апарату (директора територіального органу) Державного бюро розслідувань виконує найстарший за віком керівник підрозділу (органу), що входить до складу цього підрозділу (органу), а за відсутності в структурі підрозділу (органу) інших підрозділів - найстарший за віком службовець підрозділу (органу).

Стаття 14. Працівники Державного бюро розслідувань

1. До працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці, працівники, які уклали трудовий договір із Державним бюро розслідувань.

2. Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

3. На службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі, в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки. Кваліфікаційні вимоги та Критерії професійної придатності для зайняття посад в цих підрозділах затверджуються Директором Державного бюро розслідувань. Призначення на посади у Державному бюро розслідувань здійснюється виключно за результатами відкритого конкурсу, що проводиться в порядку, визначеному Директором Державного бюро розслідувань на основі Типового порядку проведення відкритого конкурсу, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

4. Порядок присвоєння спеціальних звань начальницького складу Державного бюро розслідувань та їх співвідношення з іншими спеціальними, а також військовими званнями, рангами державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.

5. Трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

6. Працівники Державного бюро розслідувань регулярно, але не рідше одного разу на два роки, проходять обов'язкове підвищення кваліфікації.

Працівники Державного бюро розслідувань, до повноважень яких входить виявлення, розкриття і розслідування злочинів, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань, а також злочинів катування і злочинів, пов'язаних з іншими жорстокими, нелюдськими або такими, що принижують гідність, видами поводження і покарання, корупційних та пов'язаних з корупцією злочинів, проходять перепідготовку або підвищення кваліфікації за спеціальними програмами, у тому числі за кордоном, а працівники Державного бюро розслідувань, до повноважень яких входить виявлення, розкриття і розслідування військових злочинів, також і у військових вищих навчальних закладах.

Стаття 15. Обмеження щодо працівників Державного бюро розслідувань

1. Особа не може бути призначена на посаду в Державному бюро розслідувань, якщо вона:

1) за рішенням суду визнана недієздатною або обмежено дієздатною;

2) має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку (крім реабілітованої особи), або протягом останнього року притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення;

3) у разі призначення буде безпосередньо підпорядкована особі, яка є її близькою особою відповідно до Закону України "Про запобігання корупції";

4) не пройшла спеціальну перевірку;

5) не надала згоду на проведення щодо себе психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа.

2. Працівники Державного бюро розслідувань не мають права:

1) бути членами чи брати участь у створенні чи діяльності політичних партій;

2) бути повіреними третіх осіб у справах Державного бюро розслідувань;

3) використовувати Державного бюро розслідувань, його працівників та майно у партійних, групових чи особистих інтересах.

На працівників Державного бюро розслідувань поширюються інші обмеження та вимоги, встановлені Законом України "Про запобігання корупції".

При призначенні на посаду у Державного бюро розслідувань особа повідомляється про можливість проведення щодо неї перевірки на доброчесність та моніторингу способу життя.

3. У разі виникнення у працівника Державного бюро розслідувань конфлікту інтересів під час виконання службових повноважень, він повинен негайно повідомити про це свого безпосереднього керівника. Такий керівник зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання чи усунення конфлікту інтересів шляхом доручення виконання відповідного службового завдання іншому працівнику Державного бюро розслідувань, особистого виконання цього завдання чи в інший спосіб, передбачений законодавством.

Примітка. Термін "конфлікт інтересів" у цій статті вживається у значенні, передбаченому Законом України "Про запобігання корупції".

Стаття 16. Стажування працівників Державного бюро розслідувань

1. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять обов'язкове стажування в Державному бюро розслідувань строком від шести місяців до одного року. Порядок стажування визначається Директором Державного бюро розслідувань.

2. Особа може бути звільнена з посади Державного бюро розслідувань за підсумками стажування, якщо вона не відповідає вимогам щодо працівників Державного бюро розслідувань.

Стаття 17. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення Державного бюро розслідувань

1. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення Державного бюро розслідувань здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Забороняється здійснення фінансування, матеріально-технічного забезпечення Державного бюро розслідувань за рахунок коштів місцевих бюджетів чи будь-яких інших джерел, крім коштів Державного бюджету України та надання допомоги в межах проектів міжнародної технічної допомоги відповідно до міжнародних договорів України.

2. Державне бюро розслідувань забезпечується необхідними матеріальними засобами, технікою, обладнанням, іншим майном для здійснення службової діяльності.

РОЗДІЛ III
СОЦІАЛЬНИЙ, ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ

Стаття 18. Правовий захист працівників Державного бюро розслідувань

1. Працівники Державного бюро розслідувань під час виконання покладених на них обов'язків є представниками влади, діють від імені держави і перебувають під її захистом. Ніхто, за винятком уповноважених посадових осіб державних органів у передбачених законами випадках, не має права втручатися в їхню законну діяльність.

В інтересах забезпечення особистої безпеки працівників Державного бюро розслідувань та членів їхніх сімей не допускається розголошення в засобах масової інформації відомостей про місце проживання цих осіб. Відомості про проходження служби працівниками Державного бюро розслідувань надаються з дозволу Директора Державного бюро розслідувань або його заступника.

У разі затримання працівника Державного бюро розслідувань або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, його тримають в установах для попереднього ув'язнення окремо від інших осіб.

2. Для забезпечення безпеки працівників Державного бюро розслідувань, їх захисту від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними службових обов'язків, у складі Державного бюро розслідувань діє спеціальний підрозділ фізичного захисту, співробітникам якого надається право зберігати, носити та застосовувати вогнепальну зброю і спеціальні засоби, а також застосовувати заходи фізичного впливу на підставах і в порядку, передбачених Законом України "Про Національну поліцію".

3. Під захистом держави перебувають особи, які добровільно, у тому числі на договірних засадах, надають допомогу Державному бюро розслідувань у здійсненні повноважень. Незаконне розголошення даних про таких осіб, а також інші правопорушення щодо цих осіб та їх близьких осіб, вчинені у зв'язку з відносинами з Державним бюро розслідувань, тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.

4. Працівник Державного бюро розслідувань, який відповідно до цього Закону повідомив про протиправні дії чи бездіяльність іншого працівника Державного бюро розслідувань, не може бути звільнений з посади або бути змушений до звільнення, притягнутий до відповідальності чи іншим чином переслідуватися за таке повідомлення, крім випадку притягнення до відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину. Посадовим особам Державного бюро розслідувань забороняється розголошувати відомості про працівників Державного бюро розслідувань, які повідомили про протиправні дії чи бездіяльність іншого працівника Державного бюро розслідувань.

Стаття 19. Соціальний захист та пенсійне забезпечення працівників Державного бюро розслідувань

1. Держава забезпечує соціальний захист працівників Державного бюро розслідувань відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.

2. Особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та інших законів, з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

3. Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

4. Пенсійне забезпечення працівників Державного бюро розслідувань, які є державними службовцями, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". Пенсійне забезпечення інших працівників Державного бюро розслідувань здійснюється на підставах та у порядку, встановлених законодавством.

Стаття 20. Грошове забезпечення та оплата праці працівників Державного бюро розслідувань

1. Умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці державних службовців Державного бюро розслідувань повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов'язків з урахуванням характеру, інтенсивності та особливого характеру роботи, забезпечувати добір до Державного бюро розслідувань висококваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності, компенсувати фізичні та інтелектуальні затрати працівників.

2. На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови оплати праці працівників Державного бюро розслідувань, які є державними службовцями, визначаються законодавством про державну службу з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Умови оплати праці осіб, які працюють в Державному бюро розслідувань за трудовими договорами, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

3. Заробітна плата працівників Державного бюро розслідувань складається з:

1) посадового окладу;

2) доплати за вислугу років;

3) доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці;

4) доплат за спеціальне звання або ранг державного службовця.

4. Установлюються такі посадові оклади працівників Державного бюро розслідувань відповідно до розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік:

Директор

30 

перший заступник, заступник Директора 

28

керівник територіального управління, керівник управління центрального управління 

26

начальник відділу центрального управління 

24

начальник відділу територіального управління 

22

слідчий Державного бюро розслідувань 

20

інші працівники Державного бюро розслідувань - сума, що дорівнює 3 розмірам посадового окладу, встановленого Кабінетом Міністрів України для працівників, які займають відповідні посади в центральних органах виконавчої влади. 

5. Посадові оклади відповідних заступників керівників управлінь (начальників відділів) Державного бюро розслідувань встановлюються з понижуючим коефіцієнтом 1,1.

Посадові оклади працівників Державного бюро розслідувань, які проходять стажування, встановлюються з понижуючим коефіцієнтом 1, 5.

6. Працівникам Державного бюро розслідувань виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

7. Працівникам Державного бюро розслідувань виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості" або "цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 5 відсотків посадового окладу.

8. Доплати за спеціальне звання та ранг державного службовця здійснюються в порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 21. Відповідальність працівників Державного бюро розслідувань

1. Працівники Державного бюро розслідувань самостійно приймають рішення в межах своїх повноважень, визначених цим та іншими законами, і за свої протиправні дії чи бездіяльність несуть відповідальність згідно із Законом.

2. У разі порушення працівником Державного бюро розслідувань під час виконання ним своїх службових обов'язків прав чи свобод особи Державне бюро розслідувань вживає в межах своєї компетенції заходів із поновлення цих прав і свобод, відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди, притягнення винуватих до відповідальності.

РОЗДІЛ IV
ВЗАЄМОДІЯ ДЕРЖАВНОГО БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ З ІНШИМИ ДЕРЖАВНИМИ ОРГАНАМИ

Стаття 22. Взаємодія Державного бюро розслідувань з іншими державними органами

1. З метою забезпечення взаємодії Державного бюро розслідувань з органами прокуратури, внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму (далі - спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу) у штатних розписах центральних апаратів зазначених органів передбачаються посади осіб, до функціональних обов'язків яких входить здійснення взаємодії з Державним бюро розслідувань.

2. Обмін оперативною інформацією між Державним бюро розслідувань та Національним антикорупційним бюро України, органами внутрішніх справ, Службою безпеки України, центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи щодо спільних заходів здійснюється за письмовим розпорядженням керівників відповідних підрозділів.

3. Умови і порядок обміну інформацією між Державним бюро розслідувань та Національним антикорупційним бюро України, органами внутрішніх справ, Службою безпеки України, центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи та спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу регулюються спільними нормативно-правовими актами.

4. Передача оперативної інформації Державного бюро розслідувань Національному антикорупційному бюро України, територіальним та іншим органам внутрішніх справ, Служби безпеки України, центральному органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу допускається тільки за письмовим розпорядженням начальника відповідного підрозділу Державного бюро розслідувань.

5. Державне бюро розслідувань взаємодіє з Національним банком України, Фондом державного майна України, Антимонопольним комітетом України, органами Державної прикордонної служби та іншими державними органами. Державне бюро розслідувань може укладати з окремими державними органами угоди (меморандуми) про співпрацю та обмін інформацією.

6. Національний банк України, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна, орган державного фінансового контролю в Україні, а також інші державні органи, що здійснюють державний контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами законодавства України, з метою запобігання та протидії кримінальним правопорушенням, віднесеним до підслідності Державного бюро розслідувань, зобов'язані:

1) під час здійснення у межах своєї компетенції контрольних функцій з'ясовувати дії фізичних та юридичних осіб, що можуть свідчити про відповідні кримінальні правопорушення або створювати умови для їх вчинення;

2) передавати Державному бюро розслідувань одержувані при здійсненні контрольних функцій і аналізі інформації, що надходить, відомості, що можуть свідчити про кримінальні правопорушення або використовуватися для попередження, виявлення, припинення і розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до підслідності Державного бюро розслідувань;

3) за зверненням Державного бюро розслідувань проводити у межах своєї компетенції ревізії, перевірки та інші дії щодо контролю за дотриманням законодавства України фізичними та юридичними особами.

4) Державне бюро розслідувань та Державна пенітенціарна служба України взаємодіють з питань обміну інформацією щодо осіб, притягнутих до відповідальності за кримінальні правопорушення, віднесені до підслідності Державного бюро розслідувань.

РОЗДІЛ V
ОСОБЛИВОСТІ ДЕМОКРАТИЧНОГО ЦИВІЛЬНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ДЕРЖАВНОГО БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЗОРОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ

Стаття 23. Контроль за діяльністю Державного бюро розслідувань

1. Контроль за діяльністю Державного бюро розслідувань здійснюється в порядку, визначеному Конституцією України, Законом України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави", цим та іншими законами України.

2. Директор Державного бюро розслідувань:

1) інформує Президента України, Верховну Раду України, та Кабінет Міністрів України з основних питань діяльності Державного бюро розслідувань та його підрозділів, про виконання покладених завдань, додержання законодавства, прав і свобод осіб;

2) щороку до 1 квітня подає Президентові України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України письмовий звіт про діяльність Державного бюро розслідувань за попередній рік.

3. Письмовий звіт про діяльність Державного бюро розслідувань повинен містити інформацію про:

1) статистичні дані про результати діяльності з обов'язковим зазначенням таких відомостей:

кількість зареєстрованих заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, віднесені до підслідності Державного бюро розслідувань;

кількість оперативно-розшукових справ, заведених Державним бюро розслідувань, та їх результативність;

кількість осіб, щодо яких складено обвинувальні акти щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань;

кількість осіб, щодо яких набрав законної сили обвинувальний вирок суду щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань;

кількість осіб, щодо яких набрав законної сили виправдувальний вирок суду щодо вчинення ними відповідних кримінальних правопорушень;

відомості про розмір збитків і шкоди, завданих кримінальними правопорушеннями, віднесеними до підслідності Державного бюро розслідувань, стан та обсяги їх відшкодування;

відомості про кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань, конфісковані за рішенням суду, а також кошти у розмірі вартості незаконно одержаних послуг чи пільг, стягнені на користь держави, та розпорядження ними;

відомості про кошти та інше майно, одержані внаслідок кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань, які було повернуто в Україну з-за кордону, та розпорядження ними;

відомості про арешт майна, конфіскацію предметів та доходів від кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань, та розпорядження ними;

2) взаємодію з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

3) співпрацю з відповідними органами іноземних держав, міжнародними організаціями і іноземними неурядовими організаціями та укладені з ними угоди про співробітництво, представництво інтересів за кордоном;

4) штат Державного бюро розслідувань, кваліфікацію та досвід його працівників, підвищення їх кваліфікації;

5) діяльність підрозділу внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань; кількість повідомлень про вчинення правопорушень працівниками Державного бюро розслідувань, результати їх розгляду, притягнення працівників Державного бюро розслідувань до відповідальності;

6) бюджет Державного бюро розслідувань та його виконання;

7) інші відомості, що стосуються результатів діяльності Державного бюро розслідувань та виконання покладених на нього обов'язків.

4. Звіт Державного бюро розслідувань надається для висновку Раді громадського контролю при Державному бюро розслідувань, яка розглядає його упродовж 10 днів з дня надання. Звіт Державного бюро розслідувань подається до відповідних державних органів та оприлюднюється разом із висновком Ради громадського контролю у разі його затвердження у встановлений строк.

5. Комітет Верховної Ради України, до предмету відання якого належать питання законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, не рідше одного разу на рік проводить відкриті для громадськості слухання на тему діяльності Державного бюро розслідувань, виконання покладених на Державне бюро розслідувань, додержання ним законодавства, прав і свобод осіб.

Стаття 24. Підрозділи внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань

1. З метою попередження і виявлення правопорушень у діяльності працівників Державного бюро розслідувань в його складі діють підрозділи внутрішнього контролю, що підпорядковуються безпосередньо Директорові Державного бюро розслідувань. Підрозділи внутрішнього контролю діють у складі центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань.

Керівники та працівники підрозділів внутрішнього контролю центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань призначаються на посаду та звільняються з посади Директором Державного бюро розслідувань в порядку, передбаченому частиною другою статті 11 цього Закону.

2. Підрозділ внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань має такі обов'язки:

1) запобігання вчиненню правопорушень працівниками Державного бюро розслідувань згідно з вимогами законів України "Про запобігання корупції" та "Про державну службу";

2) здійснення контролю за дотриманням працівниками Державного бюро розслідувань правил етичної поведінки, вимог щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів, декларування майна, доходів, видатків та зобов'язань фінансового характеру;

3) проведення перевірок працівниками Державного бюро розслідувань на доброчесність та моніторингу способу їх життя;

4) проведення з особами психофізіологічних інтерв'ю із застосуванням поліграфа під час вступу на службу та проходження служби в Державному бюро розслідувань;

5) перевірка інформації, що міститься у зверненнях фізичних та юридичних осіб, засобах масової інформації, інших джерелах, у тому числі отриманої через спеціальну телефонну лінію, сторінку в мережі Інтернет, засоби електронного зв'язку Державного бюро розслідувань, щодо причетності працівників Державного бюро розслідувань до вчинення правопорушень;

6) проведення службового розслідування стосовно працівників Державного бюро розслідувань;

7) проведення спеціальної перевірки щодо осіб, які претендують на призначення на посади в Державному бюро розслідувань;

8) вжиття заходів щодо захисту працівників Державного бюро розслідувань, які повідомляють про вчинення протиправних дій чи бездіяльність інших працівників Державного бюро розслідувань;

9) консультування працівників Державного бюро розслідувань щодо правил етичної поведінки, конфлікту інтересів, декларування майна, доходів, видатків та зобов'язань фінансового характеру.

3. Працівник Державного бюро розслідувань, якому стала відома інформація про протиправні дії чи бездіяльність іншого працівника Державного бюро розслідувань, зобов'язаний негайно повідомити про це Директора Державного бюро розслідувань та підрозділ внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань.

4. У разі виявлення інформації про можливе вчинення працівником Державного бюро розслідувань кримінального правопорушення, підрозділ внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань негайно повідомляє про це Генерального прокурора України чи його заступника.

5. Порядок діяльності та повноваження підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань визначаються положенням, яке затверджується Директором Державного бюро розслідувань.

Стаття 25. Дисциплінарна комісія Державного бюро розслідувань

1. Для розгляду питань застосування дисциплінарних стягнень до працівників Державного бюро розслідувань утворюється Дисциплінарна комісія у складі п'яти осіб. До складу Дисциплінарної комісії входять три особи, визначені Радою громадського контролю при Державному бюро розслідувань.

Склад та положення про Дисциплінарну комісію Державного бюро розслідувань затверджуються Директором Державного бюро розслідувань на основі Типового положення про Дисциплінарну комісію центрального органу виконавчої влади, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

2. Дисциплінарна комісія на підставі службового розслідування, яке проводиться підрозділом внутрішнього контролю, складає висновок про наявність чи відсутність у діях працівника Державного бюро розслідувань дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення.

3. Рішення про застосування дисциплінарного стягнення приймає Дисциплінарна комісія. Зазначене рішення може бути оскаржено до суду.

Стаття 26. Проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа

1. До вступу на службу до Державного бюро розслідувань, а також не рідше одного разу на рік під час проходження служби в Державному бюро розслідувань працівники Державного бюро розслідувань проходять психофізіологічне дослідження із застосуванням поліграфа.

Психофізіологічне дослідження із застосуванням поліграфа полягає у нешкідливому для життя і здоров'я людини опитуванні з використанням комп'ютерного технічного засобу, призначеного для реєстрації психофізіологічних реакцій, під час якого здійснюється аналіз динаміки зазначених реакцій опитуваної особи у відповідь на психологічні стимули, задані у вигляді варіантів відповідей, предметів, схем, фото тощо, що дозволяє виявити симуляцію і представити зареєстровані результати в аналоговій та/або цифровій формі.

Метою проведення дослідження є виявлення можливих кримінальних правопорушень, вчинених у минулому особою, яка претендує на зайняття посади в Державному бюро розслідувань або проходить у ньому службу.

2. Результати психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа самі по собі не є підставою для прийняття рішення про відмову особі у зайнятті посади, а використовуються під час проведення співбесіди з нею виключно як інформація ймовірного характеру, яка сприяє формуванню у членів конкурсної комісії оцінки кандидата.

Відмова кандидата на зайняття посади в Державному бюро розслідувань від участі в психофізіологічному дослідженні із застосуванням поліграфа є підставою для відмови в розгляді кандидатури.

3. Результати психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа не можуть бути підставою для ініціювання кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

4. Психофізіологічне дослідження із застосуванням поліграфа проводять спеціалісти підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань.

Порядок проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 27. Забезпечення прозорості в діяльності Державного бюро розслідувань

1. Державне бюро розслідувань через засоби масової інформації, на своєму офіційному веб-сайті та в інших формах регулярно інформує суспільство про свою діяльність.

2. Державне бюро розслідувань:

- готує та оприлюднює не пізніше 1 квітня в загальнодержавних друкованих засобах масової інформації та на власній офіційній веб-сторінці в мережі Інтернет звіт про свою діяльність за минулий рік, передбачений статтею 22 цього Закону;

- оприлюднює та надає інформацію на запити в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації";

- оприлюднює на власній офіційній веб-сторінці в мережі Інтернет звіти за конкретними запитами, у тому числі із вказівкою причин, через які певні заходи не були вжиті;

- оприлюднює на власній офіційній веб-сторінці в мережі Інтернет інформацію щодо призначень та звільнень працівників Державного бюро розслідувань;

- оприлюднює на власній офіційній веб-сторінці в мережі Інтернет інформацію про хід розслідування резонансних проваджень, у тому числі інформацію про проведені експертизи, кількість опитаних свідків тощо.

3. Не може бути обмежено доступ до інформації щодо загального бюджету Державного бюро розслідувань, його компетенції та основних напрямів діяльності, а також щодо притягнення до відповідальності за вчинення правопорушень працівників Державного бюро розслідувань.

Стаття 28. Рада громадського контролю при Державному бюро розслідувань

1. З метою забезпечення прозорості та цивільного контролю за діяльністю, при Державному бюро розслідувань утворюється Рада громадського контролю у складі 15 осіб, яка формується на засадах відкритого та прозорого конкурсу.

До складу Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань не можуть входити:

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

2) особи, які, незалежно від тривалості, були працівниками правоохоронних органів упродовж попередніх двох років;

3) особи, близькі особи яких, незалежно від тривалості, були працівниками Державного бюро розслідувань упродовж попередніх двох років.

2. Положення про Раду громадського контролю та про порядок її формування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

3. Рада громадського контролю при Державному бюро розслідувань:

1) заслуховує інформацію про діяльність, виконання планів і завдань Державного бюро розслідувань;

2) розглядає звіти Державного бюро розслідувань і затверджує свій висновок щодо них;

3) обирає з її членів трьох представників, які входять до складу Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань;

4) має інші права, передбачені Положенням про Раду громадського контролю.

Стаття 29. Прокурорський нагляд

1. Нагляд за додержанням Державним бюро розслідувань законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності і досудового розслідування здійснює Генеральний прокурор безпосередньо та через уповноважених ним прокурорів.

Стаття 30. Посвідчення працівника Державного бюро розслідувань

1. Працівники Державного бюро розслідувань мають службове посвідчення.

2. Положення про службове посвідчення працівника державного бюро розслідувань та його зразок затверджує Директор Державного бюро розслідувань.

РОЗДІЛ VI
ПРИКІНЦЕВІ І ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня утворення Кабінетом Міністрів України Державного бюро розслідувань, але не пізніше 1 січня 2016 року.

2. До приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Під час початкового формування підрозділів Державного бюро розслідувань встановлюються і повинні бути дотримані квоти, згідно з якими:

1) формування слідчих підрозділів Державного бюро розслідувань - забезпечується за рахунок:

- осіб, які протягом останнього року обіймали посади слідчих прокуратури - не більше ніж на 30 %;

- осіб, які протягом останнього року обіймали посади слідчих в інших державних органах - не більше ніж на 19 %;

- інших осіб, які мають відповідний стаж роботи в галузі права - не менше ніж на 51%;

2) формування оперативно-розшукових підрозділів, а також підрозділу внутрішньої безпеки Державного бюро розслідувань забезпечується за рахунок осіб, які:

- протягом останнього року обіймали посади в оперативно-розшукових підрозділах - не більше ніж на 40 %;

- інших осіб, які мають відповідний стаж роботи в галузі права, -не менше ніж на 60 %.

4. Заяви та повідомлення про кримінальні правопорушення, подані до органів внутрішніх справ до набрання чинності цим Законом і відомості щодо яких не внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, але які відповідно до цього Закону підслідні Державному бюро розслідувань, передаються протягом 24 годин до відповідного підрозділу (органу) Державного бюро розслідувань для їх внесення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань згідно зі статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України.

Матеріали кримінального провадження, які на день набрання чинності цим Законом перебувають у органі внутрішніх справ на стадії досудового розслідування, але відповідно до цього Закону підслідні Державному бюро розслідувань передаються до відповідного підрозділу (органу) Державного бюро розслідувань для продовження провадження протягом десяти днів з дня набрання чинності цим Законом.

Заяви та повідомлення, звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, подані до органів внутрішніх справ до набрання чинності цим Законом і щодо яких не прийнято рішення, але які відповідно до цього Закону підслідні Державному бюро розслідувань, повинні протягом 24 годин бути повернуті заявникам або передані до відповідного підрозділу (органу) Державного бюро розслідувань для їх внесення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань згідно зі статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України.

5. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) статтю 216 Кримінального процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., NN 9 - 13, ст. 88) викласти в такій редакції:

"Стаття 216. Підслідність

1. Слідчі органів внутрішніх справ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.

2. Слідчі органів безпеки здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 109, 110, 111, 112, 113, 114, 201, 265-1, 305, 328, 329, 330, 332, 332-1, 333, 334, 359, 422, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України.

Якщо під час розслідування злочинів, передбачених статтями 328, 329, 422 Кримінального кодексу України, будуть встановлені злочини, передбачені статтями 364, 365, 366, 367, 425, 426 Кримінального кодексу України, вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов'язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів безпеки, крім випадків, коли ці злочини віднесено згідно з цією статтею до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

3. Слідчі органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 204, 212, 2121, 216, 2181, 219 Кримінального кодексу України.

Якщо під час розслідування зазначених злочинів будуть встановлені злочини, передбачені статтями 192, 200, 205, 222, 2221, 358 Кримінального кодексу України, вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов'язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

Слідчі Державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування:

- злочинів, пов'язаних з діяльністю злочинних груп та злочинних організацій (статті 255, 256, 257, 260 Кримінального кодексу України);

- особливо тяжких насильницьких злочинів (частина 2 статті 115, частина 3 статті 3211, статті 348, 379, 400, частина 4 статті 404 Кримінального кодексу України);

- злочинів катування і злочинів, пов'язаних з іншими жорстокими, нелюдськими або такими, що принижують гідність, видами поводження і покарання (статті 115, 120, частина 2 статті 121, частина 2 статті 122, частина 2 статті 126, стаття 127, частини 2 і 3 статті 146, статті 151, 364, 371, 373, 386 Кримінального кодексу України), вчинених прокурорами, слідчими (детективами) Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, органів внутрішніх справ та іншими працівниками правоохоронних органів;

- військових злочинів, крім випадків коли їх досудове розслідування віднесено до підслідності органів безпеки згідно з частиною другою цієї статті (статті 402 - 421, 423 - 435 Кримінального кодексу України);

- злочинів, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну службу", особами, посади яких віднесено до першої-третьої категорій посад державної служби, суддями та прокурорами, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п'ятою цієї статті;

- злочинів, вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих кримінальних правопорушень віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п'ятою цієї статті.

5. Детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 2062, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 368, 3682, 369, 3692, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов:

1) злочин вчинено:

Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем'єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником;

державним службовцем, посада якого віднесена до першої та другої категорій посад, особою, посада якої прирівняна до першої та другої категорій посад державної служби;

депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад;

суддею Конституційного Суду України, суддею суду загальної юрисдикції, народним засідателем або присяжним (під час виконання ними цих функцій), Головою, членами, дисциплінарними інспекторами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Головою, заступником Голови, секретарем секції Вищої ради юстиції, іншим членом Вищої ради юстиції;

Генеральним прокурором України, його заступником, помічником Генерального прокурора України, прокурором Генеральної прокуратури України, слідчим Генеральної прокуратури України, керівником структурного підрозділу Генеральної прокуратури України, прокурором Автономної

Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, області та його заступником, керівником структурного підрозділу прокуратури Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, області;

особою вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище;

військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;

керівником суб'єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;

2) розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п'ятсот і більше разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

3) злочин, передбачений статтею 369, частиною першою статті 3692 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної в частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або в пункті 1 цієї частини.

Прокурор, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, які проводяться слідчими Національного антикорупційного бюро України, своєю постановою може віднести кримінальне провадження у злочинах, передбачених абзацом першим цієї частини, до підслідності слідчих Національного антикорупційного бюро України, якщо відповідним злочином було заподіяно або могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам. Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди життєво важливим інтересам суспільства та держави, зокрема державному суверенітету, територіальній цілісності України, реалізації конституційних прав, свобод і обов'язків трьох і більше осіб.

6. У кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтями 384, 385, 386, 387, 388 і 396 Кримінального кодексу України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу, до підслідності якого відноситься злочин, у зв'язку з яким почато досудове розслідування.

7. У кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтями 209 і 2091 Кримінального кодексу України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу, який розпочав досудове розслідування або до підслідності якого відноситься суспільно небезпечне протиправне діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, крім випадків, коли ці злочини віднесено згідно з цією статтею до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Досудове розслідування у провадженнях із легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, проводиться без попереднього або одночасного притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, у кримінальних провадженнях за статтею 209 Кримінального кодексу України у разі, коли, зокрема:

- суспільно небезпечне протиправне діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинено за межами України, а легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, -на території України;

- факт вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

8. Якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов'язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які не підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження своєю постановою визначає підслідність всіх цих злочинів.

2) у Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 22, ст. 303):

статтю 3 після слів "Національне антикорупційне бюро" доповнити словами "Державного бюро розслідувань";

у статті 5:

абзац другий викласти у такій редакції:

"Міністерства внутрішніх справ України - підрозділами внутрішньої безпеки, судовою міліцією";

після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:

"Державного бюро розслідувань - оперативними, внутрішньої безпеки, забезпечення особистої безпеки";

у частині четвертій статті 7 після слів "оперативні підрозділи" доповнити словами "Державного бюро розслідувань";

статтю 8 доповнити новим пунктом 71 такого змісту:

"71) з метою виявлення та фіксації фактів діянь, передбачених статтями 305, 307, 309, 311, 318, 321, 3641, 3652, 368, 3683, 3684, 369, 3692 Кримінального кодексу України, проводити операцію з контрольованого вчинення відповідних діянь.

Порядок отримання дозволу, строк його дії та порядок проведення операції з контрольованого вчинення корупційного діяння визначається Кримінальним процесуальним кодексом України";

у статті 9:

частину першу після слів "органу Служби безпеки України" доповнити словами "Державного бюро розслідувань",

частину другу після слів "Службою безпеки України" словами "Державним бюро розслідувань";

частину третю після слів "органу Служби безпеки України" словами "Державного бюро розслідувань";

частину восьму після слів "Міністерство внутрішніх справ України" словами "Державне бюро розслідувань";

у статті 91:

частину другу після слів "Центрального управління Служби безпеки України" доповнити словами "Директором Державного бюро розслідувань",

частину третю після слів "Головою Служби безпеки України" словами "Директором Державного бюро розслідувань";

3) у Законі України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490):

статтю 14 після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

"Для окремих категорій державних службовців законом можуть бути передбачені особливості визнання дисциплінарного проступку підставою для припинення державної служби".

У зв'язку з цим частину другу вважати частиною третьою;

статтю 15 доповнити частиною сьомою такого змісту:

"З метою здійснення конкурсного добору на посади державних службовців в центральному органі виконавчої влади зі спеціальним статусом законом може бути передбачено інший порядок утворення конкурсної комісії та проведення конкурсу";

4) у частині другій статті 8 Закону України "Про попереднє ув'язнення" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 35, ст. 360):

абзац четвертий після слів "розвідувальних органів України" доповнити словами "працівників Державного бюро розслідувань";

абзац десятий після слова "юстиції" доповнити словами "Державному бюро розслідувань";

5) частину третю статті 3 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 11, ст. 51) викласти в такій редакції:

"3. Здійснення заходів безпеки покладається за підслідністю на органи служби безпеки, Державного бюро розслідувань, органи внутрішніх справ або Національне антикорупційне бюро України у складі структур яких з цією метою створюються спеціальні підрозділи. Безпеку осіб, яких беруть під захист, якщо кримінальні провадження знаходяться у провадженні податкової міліції або суду, забезпечує за їх рішенням відповідно орган служби безпеки, Державного бюро розслідувань, орган внутрішніх справ, Національне антикорупційне бюро України або орган чи установа виконання покарань, слідчий ізолятор. Безпеку особи, взятої під захист, у випадку, коли її тримають в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, забезпечує відповідний підрозділ такої установи чи слідчого ізолятора незалежно від того, у провадженні якого органу знаходиться кримінальне провадження";

6) у Законі України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 11, ст. 50):

статтю 4 після слів "Про службу безпеки України" доповнити словами "Про Національне антикорупційне бюро України", "Про Державне бюро розслідувань";

статтю 14 доповнити пунктом "з" такого змісту:

"з) Директор Державного бюро розслідувань та його заступники - щодо захисту службовців Державного бюро розслідувань та їх близьких родичів";

у статті 15:

частину першу доповнити пунктом "е" такого змісту:

"е) щодо працівників Державного бюро розслідувань - на органи Державного бюро розслідувань";

доповнити частиною третьою такого змісту:

"3. Безпеку працівників суду, правоохоронних органів та їх близьких родичів, якщо вони взяті під захист, у випадку, коли їх тримають в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, забезпечує відповідний підрозділ такої установи чи слідчого ізолятора незалежно від того, у провадженні якого органу знаходиться кримінальне провадження";

7) У статті 15 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 1, ст. 1) після слів "працівникам Національного антикорупційного бюро України" доповнити словами "Державного бюро розслідувань";

8) у Законі України "Про телекомунікації" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 12, ст. 155; 2006 р., N 14, ст. 116, N 30, ст. 258; 2012 р., N 19 - 20, ст. 176; із змінами, внесеними Законом України від 16 жовтня 2012 року N 5459-VI):

частину сьому статті 27 після слів "внутрішніх справ України" доповнити словами "Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України";

частину другу статті 38 після слів "Міністерства внутрішніх справ України" доповнити словами "Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України";

пункт 9 частини першої статті 39 після слів "Міністерства внутрішніх справ України" доповнити словами "Державного бюро розслідувань Національного антикорупційного бюро України";

9) пункт 3 частини першої статті 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 5 - 6, ст. 30; 2004, N 13, ст. 181) після слів "Міністерства внутрішніх справ України" доповнити словами "Державному бюро розслідувань";

10) У пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, N 49, ст. 2056):

підпункт "д" після слів "органів внутрішніх справ" доповнити словами "Державного бюро розслідувань";

підпункт "е" після слів "органів прокуратури" доповнити словами "Національного антикорупційного бюро України".

____________

Опрос