Идет загрузка документа (81 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О Военной милиции

Проект закона Украины от 29.01.2015 № 1882
Дата рассмотрения: 29.01.2015 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Військову міліцію

Цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Військової міліції, її загальну структуру, завдання, функції та повноваження.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Статус і призначення Військової міліції

Військова міліція - військове правоохоронне формування, призначене для забезпечення правопорядку серед громадян України які є військовослужбовцями, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів (далі - військовослужбовці), запобігання, виявлення кримінальних та інших правопорушень вчинених військовослужбовцями, а також працівниками та державними службовцями Міністерства оборони України і Збройних Сил України, їх розкриття і припинення, забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, захисту прав і свобод військовослужбовців та військового майна від протиправних посягань, участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам та припиненні протиправних дій військовослужбовців і цивільних осіб на військових об'єктах.

Стаття 2. Правова основа та принципи діяльності Військової міліції

Військова міліція у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Діяльність Військової міліції будується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, законності, прозорості, соціальної справедливості, централізованого керівництва та єдиноначальності, взаємодії з громадськістю.

Стаття 3. Основні завдання Військової міліції

Основними завданнями Військової міліції є:

запобігання вчиненню, виявлення і припинення злочинів та інших правопорушень у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України, правоохоронних органах спеціального призначення (далі - правоохоронні органи) та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України (далі - інші військові формування) у межах наданих повноважень;

досудове розслідування злочинів та кримінальних проступків пов'язаних з проходженням військової служби, вчинених військовослужбовцями, а так само корупційних злочинів вчинених працівниками та державними службовцями Міністерства оборони України і Збройних Сил України (далі - працівники);

виявлення причин, передумов та обставин злочинів та інших правопорушень, вчинених військовослужбовцями, працівниками, а також інших злочинів вчинених у військових частинах та на військових об'єктах;

проведення оперативно-розшукової діяльності у межах наданих повноважень;

виконання у передбачених законом випадках рішень про тримання військовослужбовців на гауптвахті, у кімнатах тимчасово затриманих, спеціальних палатах закладів охорони здоров'я Міністерства оборони України;

забезпечення виконання кримінального покарання стосовно військовослужбовців, які вироком суду засуджені до тримання у дисциплінарному батальйоні;

участь у припиненні протиправних дій цивільних осіб на територіях військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, Міністерства оборони України та Збройних Сил України (далі - військові частини), військових містечок Міністерства оборони України та Збройних Сил України (далі - військові містечка);

забезпечення правопорядку серед військовослужбовців, а також працівників під час виконання ними посадових обов'язків на території військових частин, військових містечок, в громадських та інших місцях, припинення вчинення ними злочинів та інших правопорушень;

проведення у межах компетенції службових розслідувань;

захист майна Збройних Сил України від розкрадання та інших злочинних посягань;

забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів Збройних Сил України, правоохоронних органів та інших військових формувань (далі - військові транспортні засоби);

участь у гарнізонних заходах;

захист прав і свобод військовослужбовців від протиправних посягань;

вжиття спеціальних заходів безпеки щодо захисту військовослужбовців і працівників Військової поліції у разі реальної загрози їх життю та здоров'ю, житлу та майну у зв'язку з їх службовою діяльністю та їх близьких родичів;

участь у запобіганні диверсійним проявам та злочинам терористичної спрямованості на території військових частин та військових об'єктах;

забезпечення контролю за дотриманням встановленого пропускного режиму на адміністративно-господарчі та технічні території арсеналів, баз і складів Збройних Сил України та виконанням визначених вимог щодо утримання і зберігання озброєння, ракет, боєприпасів та вибухових речовин;

здійснення заходів з охорони Міністра оборони України, начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, їх перших заступників під час виконання ними службових обов'язків, членів іноземних делегацій під час їх візиту до Міністерства оборони України та Збройних Сил України;

розшук та затримання військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини (місця служби), у тому числі тих, які протиправно заволоділи зброєю та представляють небезпеку для оточуючих;

розшук вогнепальної зброї, бойових припасів до неї або вибухових речовин, викрадених або втрачених у військових частинах;

забезпечення правопорядку та військової дисципліни у військових частинах (підрозділах) Збройних Сил України, правоохоронних органів та інших військових формувань, що направлені до інших держав;

взаємодія з органами внутрішніх справ, військовими командуваннями Збройних Сил України, правоохоронними органами та іншими військовими формуваннями, з метою виконання завдань та функцій Військової поліції.

У разі настання особливого періоду, введення в Україні чи в окремих її місцевостях режиму воєнного або надзвичайного стану на Військову поліцію додатково покладаються завдання:

участь у боротьбі з диверсійно-розвідувальними групами та незаконними воєнізованими або збройними формуваннями (групами) на території України;

організація діяльності військових комендатур;

участь у забезпеченні дотримання комендантської години в гарнізонах;

контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням ними вантажів.

Рішенням Президента України на Військову міліцію може бути покладено виконання спільно з підрозділами міліції та Національної гвардії України окремих завдань щодо охорони та забезпечення громадського порядку, виявлення та припинення кримінальних правопорушень серед цивільного населення в місцевостях, в яких введено режим воєнного або надзвичайного стану.

Забороняється покладати на Військову міліцію будь-які завдання, не передбачені цим Законом. Ніякі виняткові обставини, накази чи розпорядження не можуть бути підставою для протиправних дій або бездіяльності військовослужбовців та працівників Військової міліції.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, військові посадові особи, фізичні та юридичні особи і їх об'єднання зобов'язані утримуватися від здійснення у будь-якій формі впливу на представників Військової міліції з метою перешкоджання виконанню службових обов'язків або прийняття ними незаконних рішень.

Звернення представників влади та інших осіб до посадових (службових) осіб Військової міліції з приводу правопорушень та інших матеріалів, що знаходяться у провадженні Військової міліції не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення.

Стаття 4. Сприяння Військовій міліції у виконанні нею своїх завдань

Посадові та службові особи Міністерства оборони України, Збройних Сил України, правоохоронних органів та інших військових формувань, органів державної влади, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, військовослужбовці та громадяни зобов'язані сприяти Військовій міліції у виконанні нею завдань, визначених цим Законом.

Військова міліція має право для виконання покладених на неї завдань залучати громадян за їх згодою до співробітництва у порядку, встановленому чинним законодавством. Примусове залучення громадян до співробітництва з Військовою міліцією забороняється.

Стаття 5. Організація та підпорядкованість Військової міліції

1. Військова міліція є єдиною системою органів та військових частин.

Чисельність військовослужбовців і працівників Військової міліції є не менше ніж 1,5 відсотка загальної чисельності Збройних Сил України та визначається Міністром оборони України.

Структура Військової міліції, місця дислокації її органів (військових частин) та зони їх діяльності визначаються Міністром оборони України за поданням начальника Військової міліції, виходячи з умов дислокації та завдань військ (сил) і особливостей зон діяльності.

Структура та чисельність органів (військових частин) Військової міліції визначаються начальником Військової міліції.

2. До складу Військової міліції входять:

1) органи Військової міліції:

Головне управління Військової міліції;

Центральне управління Військової міліції;

територіальні управління Військової міліції;

зональні відділи Військової міліції;

2) військові частини Військової міліції:

спеціальні відділи Військової міліції;

дисциплінарний батальйон;

Центр спеціального призначення Військової міліції;

3) Навчальний центр Військової міліції.

В залежності від завдань покладених на органи (військові частини) Військової міліції до їх складу включаються структурні підрозділи:

слідчі;

оперативно-розшукові;

запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень;

охорони, патрульно-постової служби та розшуку;

військової інспекції безпеки дорожнього руху;

спеціального призначення;

службових розслідувань;

режимної служби;

підрозділи Військової міліції в окремих гарнізонах;

підрозділи, які забезпечують виконання завдань за призначенням та повсякденну діяльність Військової міліції.

В залежності від умов застосування та виконання завдань рішенням Міністра оборони України у складі органів Військової міліції можуть бути створені інші структурні підрозділи.

3. Загальне керівництво Військовою міліцією, а також керівництво нею з питань виконання правоохоронних завдань та функцій здійснює Міністр оборони України.

До правоохоронних завдань та функцій Військової міліції належать виявлення кримінальних та інших правопорушень, їх розкриття і припинення, провадження досудового слідства та проведення оперативно-розшукової діяльності.

Керівництво Військовою міліцією з питань виконання інших завдань та функцій не віднесених до компетенції Міністра оборони України здійснює начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України.

Здійснювати керівництво, контроль та надавати доручення Військовій міліції будь-яким іншим посадовим та службовим особам Міністерства оборони України чи Генерального штабу Збройних Сил України категорично заборонено.

Безпосереднє керівництво Військовою міліцією здійснює начальник Військової міліції, який очолює Головне управління Військової міліції.

Положення про Головне управління Військової міліції затверджується Міністром оборони України.

4. Начальник Військової міліції призначається на посаду Міністром оборони України за поданням начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України.

Перший заступник начальника Військової міліції з питань досудового розслідування, заступники начальника Військової міліції, начальники органів Військової міліції та їх заступники, начальники та інші посадові особи слідчих підрозділів та підрозділів оперативно-розшукової діяльності, командир дисциплінарного батальйону призначаються на посади Міністром оборони України за поданням начальника Військової міліції.

Начальники підрозділів запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень, охорони, патрульно-постової служби та розшуку, військової інспекції безпеки дорожнього руху, спеціального призначення, режимної служби Головного управління Військової міліції, підрозділів Військової міліції в окремих гарнізонах та їх заступники, начальник Навчального центру Військової міліції та його заступники, командири військових частин, призначаються на посади начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України за поданням начальника Військової міліції.

5. Символіка Військової міліції затверджується Президентом України.

Стаття 6. Залучення до виконання окремих завдань по забезпеченню правопорядку військовослужбовців Збройних Сил України

В окремих випадках до виконання визначених цим Законом завдань Військової міліції щодо забезпечення правопорядку серед військовослужбовців, запобігання правопорушенням, які вчиняються військовослужбовцями та їх припинення, за рішенням Міністра оборони України можуть тимчасово залучатися військові частини (підрозділи) та військовослужбовці Збройних Сил України. Під час виконання зазначених завдань на них поширюються права, гарантії соціального і правового захисту, передбачені для військовослужбовців Військової міліції.

Порядок залучення військових частин (підрозділів) та військовослужбовців Збройних Сил України до виконання окремих завдань Військової міліції, зазначених у частині першій цієї статті, визначається Міністром оборони України.

Участь військовослужбовців Військової міліції у здійсненні заходів правового режиму воєнного та надзвичайного стану регулюється відповідними законами.

Розділ II
ПОВНОВАЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ МІЛІЦІЇ

Стаття 7. Функції Військової міліції

На Військову міліцію покладається здійснення таких функцій:

1) попереджувати, виявляти та припиняти кримінальні та інші правопорушення вчинені військовослужбовцями, а так само працівниками під час виконання ними посадових обов'язків;

2) здійснювати досудове розслідування злочинів та кримінальних проступків, віднесених законом до її підслідності;

3) приймати та реєструвати заяви і повідомлення про кримінальні та інші правопорушення вчинені особами, зазначеними в пункті 1 цієї статті, своєчасно приймати стосовно них обгрунтовані і законні рішення;

4) проводити із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів гласні і негласні пошукові заходи для пошуку і фіксації фактичних даних про злочини, виявлення та розслідування яких віднесено до її підслідності, розшуку та затримання військовослужбовців які самовільно залишили військові частини (місця служби), протиправно заволоділи зброєю та представляють небезпеку для оточуючих, а також викрадених та втрачених у військових частинах вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин;

5) відповідно до компетенції припиняти вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовцями та працівниками, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення;

6) виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України, правоохоронних органах та інших військових формуваннях, вживати заходів щодо їх усунення;

7) розшукувати і затримувати військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини чи місця служби, або не з'явилися в строк без поважних причин на військову службу, а також тих, які переховуються від органів досудового розслідування або суду, чи засуджених, які ухиляються від відбування кримінального покарання;

8) здійснювати у межах наданих повноважень розшук вогнепальної зброї, бойових припасів або вибухових речовин, викрадених або втрачених у військових частинах;

9) брати участь у проведенні роботи серед військовослужбовців та працівників щодо профілактики вчинення злочинів та інших правопорушень;

10) вести облік кримінальних та інших правопорушень у Збройних Силах України, спеціальних органах, інших військових формуваннях та проводити періодичні звірки з даними Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України та їх територіальних органів;

11) забезпечувати правопорядок серед військовослужбовців, а також працівників під час виконання ними посадових обов'язків;

12) брати участь у протидії диверсійним проявам та злочинам терористичної спрямованості у військових частинах та контролювати проведення в них цієї роботи;

13) виконувати у передбачених законодавством випадках і в межах своєї компетенції постанови прокурора, слідчого, рішення слідчого судді, суду;

14) здійснювати в межах своєї компетенції нагляд за дорожнім рухом військових транспортних засобів, контроль за виконанням у військових частинах вимог законодавства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

15) вести облік та розподіл номерних знаків, реєстрацію транспортних засобів Збройних Сил України;

16) здійснювати контроль за дотриманням правил проїзду великогабаритних, великовагових військових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, правил перевезення небезпечних вантажів військовими транспортними засобами, а також забезпечувати супроводження військових транспортних засобів Збройних Сил України відповідно до правил дорожнього руху і умов, визначених у відповідному дозволі на їх рух (перевезення);

17) забезпечувати у передбачених законом випадках виконання кримінальних покарань стосовно військовослужбовців, які за вироком суду засуджені до тримання у дисциплінарному батальйоні, рішень про тримання військовослужбовців на гауптвахті, у кімнатах тимчасово затриманих, спеціальних палатах закладів охорони здоров'я Міністерства оборони України, а також здійснювати їх конвоювання;

18) забезпечувати у передбачених законом випадках виконання рішень про тримання військовослужбовців на гауптвахті у дисциплінарному порядку;

19) здійснювати контроль за станом пропускного режиму та порядком допуску особового складу та техніки на адміністративно-господарчу та технічну території арсеналів, баз і складів Збройних Сил України, виконанням вимог нормативно-правових актів щодо утримання та зберігання озброєння, ракет, боєприпасів і вибухових речовин;

організовувати у випадках передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами діяльність військових комендатур та здійснювати керівництво цією діяльністю;

20) надавати у межах своїх повноважень допомогу органам державної влади, органам місцевого самоврядування, військовому командуванню та їх представникам, громадським організаціям у провадженні їх законної діяльності у разі протидії їм або заподіяння небезпеки з боку військовослужбовців;

21) здійснювати взаємодію з військовими командуваннями Збройних Сил України, правоохоронними органами та іншими військовими формуваннями, підрозділами правоохоронних органів які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, у тому числі обмінюватись з ними інформацією з метою швидкого і повного запобігання, виявлення, припинення та розслідування правопорушень;

22) повідомляти командирів (начальників) у строки і в порядку, передбачені законом, про вчинення військовослужбовцями, а також працівниками під час виконання ними посадових обов'язків злочинів та інших правопорушень, а військового прокурора про вчинення злочинів - негайно;

23) виконувати завдання Військової міліції стосовно військовослужбовців підрозділів Збройних Сил України, правоохоронних органів та інших військових формувань направлених до інших держав.

Стаття 8. Права Військової міліції

Військовослужбовцям та працівникам Військовій міліції під час виконання покладених на них завдань надається право:

1) вимагати від військовослужбовців, осіб у військовій формі одягу, звільнених з військової служби у запас або відставку з правом її носіння, дотримання громадського порядку, правил носіння військової форми одягу, припинення правопорушень, а також дій, що перешкоджають виконанню завдань та функцій Військової міліції, а у разі невиконання зазначених вимог застосовувати заходи примусу, передбачені статтями 9 - 11 цього Закону;

2) перевіряти у військовослужбовців, інших осіб у військовій формі одягу, а на території військових об'єктів, установ, організацій, військових навчальних закладів та військових частин Міністерства оборони України, Збройних Сил України, правоохоронних органів та інших військових формувань, військових містечок також у осіб в цивільному одязі документи, що посвідчують їх особу, інші документи, необхідні для з'ясування питань, що належать до компетенції Військової міліції, і зокрема у разі підозри їх у вчиненні кримінальних чи інших правопорушень;

3) доставляти у можливо короткий строк військовослужбовців, які порушують встановлений порядок носіння військової форми одягу, якщо таке правопорушення не може бути припинене на місці вчинення, до органу Військової міліції, на термін необхідний для усунення цих порушень, але не більше ніж на три години;

4) викликати військовослужбовців та інших осіб для дачі показів та пояснень у справах про кримінальні та інші правопорушення, що знаходяться у провадженні Військової міліції. У разі ухилення цих осіб без поважних причин від явки за викликом для дачі показів (пояснень) піддавати їх приводу у встановленому законодавством порядку;

5) затримувати і тримати на гауптвахтах (в кімнатах для тимчасово затриманих) Військової міліції військовослужбовців на строки і в порядку, встановлені законом:

підозрюваних у вчиненні злочину, а так само обвинувачених чи підсудних, які переховуються від органів досудового розслідування або суду, засуджених, які ухиляються від відбування кримінального покарання, у випадках передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України;

стосовно яких у встановленому законом порядку прийняті рішення про тримання на гауптвахті;

які вчинили дії, що створюють реальну загрозу для оточуючих, або вчинили опір військовослужбовцю Військової міліції під час виконання ним службових обов'язків, з метою застосування тимчасового запобіжного заходу;

які вчинили адміністративне правопорушення, з метою забезпечення провадження у випадках передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;

які не мають документів та/або перебувають у стані алкогольного сп'яніння;

6) доставляти у можливо короткий строк осіб у військовій формі одягу без документів, у тому числі тих, які вчиняють правопорушення, до органу Військової міліції для встановлення їх особи у разі неможливості виконання цього безпосередньо на місці перебування або вчинення правопорушення. Перебування доставлених осіб у органі Військової міліції не може тривати більш ніж три години, якщо не встановлено інше;

7) у разі підозри у вчиненні кримінального правопорушення осіб зазначених у пункті 2 цієї статті, а також осіб зазначених у пунктах 3, 5, 6 цієї статті, у встановленому порядку проводити особистий огляд цих осіб, огляд речей, що знаходяться при них та транспортних засобів, вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або є забороненими чи обмеженими в обігу та передавати їх відповідним органам для прийняття правових рішень;

8) вживати в порядку, встановленому законом та в межах повноважень гласні та негласні оперативно-розшукові заходи з метою попередження правопорушень та розкриття злочинів;

9) у цілях оперативно-розшукової та слідчої діяльності створювати інформаційні системи та вести оперативний облік в обсязі і порядку, передбачених законодавством;

10) складати в межах повноважень протоколи про адміністративні правопорушення, в порядку та у випадках, передбачених законами України. Передавати матеріали про адміністративні правопорушення на розгляд органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про такі адміністративні правопорушення;

11) передавати матеріали про дисциплінарні правопорушення, вчинені військовослужбовцями на розгляд відповідних командирів (начальників);

12) у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна, чи з безпосереднім переслідуванням осіб, яких застали на місці вчинення злочину, або припинення злочину, що загрожує життю людей, а також при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах безперешкодно входити у будь-який час доби на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян, на територію і в приміщення державних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності з наступним повідомленням про це прокурора протягом 24 годин;

13) входити на військові об'єкти та ділянки місцевості, що охороняються вартами, з метою припинення злочинів, переслідування військовослужбовців та інших осіб які підозрюються у вчиненні злочину, з дозволу осіб, яким варти підпорядковані та в присутності чергового військової частини або його помічника;

14) відповідно до своєї компетенції у разі необхідності тимчасово обмежувати або забороняти доступ військовослужбовців та інших осіб на окремі ділянки місцевості чи об'єкти для забезпечення державної таємниці, громадського порядку і безпеки, охорони життя і здоров'я людей, збереження речових доказів;

15) під час проведення заходів щодо затримання осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров'ю людей, обмежувати або забороняти рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць та автомобільних доріг; зупиняти і оглядати з цією метою транспортні засоби, перевіряти у водіїв документи на право користування та керування ними;

16) входити безперешкодно за службовим посвідченням на військові об'єкти, території та в службові приміщення військових частин у зонах діяльності органів Військової міліції (на технічні території арсеналів, баз та складів на яких зберігаються озброєння, ракети, боєприпаси і вибухові речовини, приміщення органів (підрозділів) спеціального зв'язку і режимні приміщення - у встановленому порядку, а на військові об'єкти, території та в службові приміщення військових частин, установ і організацій правоохоронних органів та інших військових формувань, державних підприємств - за письмовим приписом начальника відповідного органу Військової міліції) і оглядати їх з метою виконання визначених цим Законом завдань Військової міліції;

17) перебувати на військових об'єктах, території і в приміщеннях військових частин, підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, правоохоронних органів та інших військових формувань для забезпечення безпеки військовослужбовців та інших громадян, попередження чи припинення злочину, виявлення і затримання осіб, які його вчинили;

18) отримувати на письмовий запит від органів державної влади та місцевого самоврядування, державних органів, органів військового управління, правоохоронних органів, військових частин, підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, у тому числі від громадських організацій, відомості та матеріали, необхідні у справах про злочини та у зв'язку з правопорушеннями, що знаходяться в провадженні Військової міліції;

19) вносити у межах своєї компетенції державним органам, військовому командуванню, органам військового управління, органам місцевого самоврядування, громадським організаціям або посадовим особам підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування і форми власності подання щодо усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяють. Не пізніш як у місячний строк з дня отримання по поданню має бути вжито необхідних заходів і про результати повідомлено особу, яка його внесла;

20) зупиняти військові транспортні засоби, а під час введення воєнного стану або надзвичайного стану, настання особливого періоду всіх транспортних засобів, у разі порушення їх водіями правил дорожнього руху, за наявності ознак, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу або забруднення ним довкілля, або відомостей про те, що він використовується з протиправною метою чи не за призначенням, з метою їх огляду і перевірки у водіїв документів на право користування та керування транспортними засобами, дорожніх листів, відповідності вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам;

21) проводити обов'язковий технічний контроль транспортних засобів Збройних Сил України;

22) регулювати дорожній рух на автомобільних дорогах і вулицях під час проходження колон військових транспортних засобів, а під час введення воєнного стану або надзвичайного стану, настання особливого періоду також під час руху всіх транспортних засобів, організовувати і забезпечувати супроводження цих колон та транспортних засобів спеціального призначення;

23) направляти у разі необхідності та в межах повноважень на медичний огляд водіїв військових транспортних засобів. Затримувати та відстороняти від керування транспортними засобами осіб, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, а також тих, які не мають документів на право керування або користування транспортними засобами. Вживати щодо водіїв військових транспортних засобів, а під час введення воєнного стану або надзвичайного стану, настання особливого періоду щодо водіїв всіх транспортних засобів інші заходи, передбачені законом;

24) в межах повноважень використовувати передбачені відповідними нормативно-правовими актами технічні засоби для виявлення та фіксації порушень правил дорожнього руху. Забороняти використання військових транспортних засобів технічний стан яких загрожує безпеці дорожнього руху чи довкілля, або номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах; затримувати і доставляти в установленому законодавством порядку військові транспортні засоби для тимчасового тримання на спеціальних майданчиках чи стоянках;

25) перевіряти у військових частинах виконання контрольних і профілактичних заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

26) сприяти командирам (начальникам) військових частин в усуненні порушень правил утримання шляхів, які знаходяться на територіях військових частин, обмежувати або забороняти проведення ремонтно-будівельних та інших робіт чи заходів на зазначених шляхах, якщо при цьому не дотримуються вимоги правил дорожнього руху;

27) вносити органам внутрішніх справ пропозиції про анулювання дозволів на придбання, зберігання і носіння зброї та боєприпасів, а також спеціальних засобів самооборони, виданих військовослужбовцям та іншим особам, які проживають на територіях військових частин та зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні засоби, психотропні речовини та їх аналоги без призначення лікаря, хворіють на психічні захворювання, та в інших випадках, передбачених законом. Орган управління Військової міліції, який надіслав пропозиції, повідомляється про наслідки їх розгляду не пізніше ніж у місячний строк;

28) звертатися у межах своєї компетенції із запитами до правоохоронних органів інших держав або міжнародних організацій поліції відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних організацій міліції, членом яких є Україна;

29) знайомитися в державних органах, органах місцевого самоврядування із документами та іншими матеріальними носіями інформації, необхідними для попередження, виявлення, припинення та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до підслідності Військової міліції, у тому числі такими, що містять інформацію з обмеженим доступом;

30) на підставі відповідного рішення суду на строк до 10 діб опечатувати архіви, каси, приміщення (за винятком жилих) чи інші сховища, брати їх під охорону, а також вилучати предмети і документи у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України;

31) використовувати безперешкодно військові транспортні засоби (крім транспортних засобів спеціального призначення) для проїзду до місця події (злочину), доставки в лікувальні заклади осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, переслідування правопорушників та їх доставки у відповідний орган (підрозділ) Військової міліції чи в підрозділ досудового розслідування;

32) під час службових відряджень бронювати та позачергово придбавати квитки на всі види транспорту і поселятися в готелях з пред'явленням службового посвідчення і посвідчення про відрядження. Під час виконання службових завдань військовослужбовці Військової міліції забезпечуються квитками на всі види транспорту незалежно від наявності місць;

33) проводити аудіо-, відео-, фотофіксацію як допоміжний засіб попередження протиправних дій та розкриття правопорушень;

34) заохочувати осіб, які надають допомогу в попередженні, виявленні, припиненні і розслідуванні кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Військової міліції у порядку, встановленому Міністром оборони України;

35) зберігати, носити та застосовувати вогнепальну зброю і спеціальні засоби, а також застосовувати заходи фізичного впливу на підставах і в порядку, передбачених цим Законом.

Розділ III
ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ФІЗИЧНОГО ВПЛИВУ, СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ, ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ ТА БОЙОВОЇ ТЕХНІКИ

Стаття 9. Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї

Особовий склад Військової міліції має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, встановленому законодавством.

Застосуванню фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини.

Без попередження фізичний вплив, спеціальні засоби і вогнепальна зброя можуть застосовуватися лише в разі виникнення безпосередньої загрози життю або здоров'ю працівників Військової міліції, військовослужбовців чи інших осіб, раптового нападу, нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів, літальних апаратів, морських і річкових суден, втечі з-під варти зі зброєю або за допомогою транспортних засобів під час руху, а також під час проведення антитерористичної операції для припинення діяльності та знешкодження озброєних осіб, осіб незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих злочинних організацій (груп).

Забороняється застосовувати вогнепальну зброю:

у приміщеннях і на земельних ділянках, які належать або закріплені за дипломатичними представництвами та консульськими установами іноземних держав в Україні, крім випадків, коли від глави дипломатичного або іншого відповідного представництва (організації) надійде офіційними каналами письмове прохання (згода) застосувати вказані засоби проти правопорушників;

у приміщеннях або на виробництвах, пов'язаних з виготовленням вибухових чи легкозаймистих речовин, у навчальних і лікувальних закладах;

при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, військовослужбовців та працівників Військової міліції, або збройного нападу чи збройного опору.

У разі неможливості уникнути застосування фізичної сили, вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на Військову поліцію завдань і функцій, і має зводитися до мінімально можливого завдання шкоди здоров'ю правопорушників та виключити завдання шкоди іншим особам. У разі завдання шкоди правопорушникам військовослужбовці та працівники Військової міліції забезпечують надання необхідної першої медичної допомоги потерпілим у найкоротший строк.

Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів, нанесення поранення або заподіяння смерті, що сталися внаслідок їх застосування, а також про всі випадки застосування зброї військовослужбовець чи працівник Військової міліції протягом 24 годин зобов'язаний письмово доповісти безпосередньому начальнику для повідомлення прокурора у встановленому законом порядку.

Перевищення повноважень під час застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Стаття 10. Застосування засобів впливу та спеціальних засобів

Військовослужбовці та працівники Військової міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії їх законним вимогам, яка здійснюється із застосуванням сили щодо них або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання завдань покладених на Військову міліцію.

Військовослужбовці та працівники Військової міліції під час виконання службових обов'язків мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, речовини сльозоточивої та дратівної дії, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак у таких випадках:

1) для захисту військовослужбовців, працівників, інших осіб і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;

2) для припинення масових безпорядків, протиправних дій, групових порушень громадського порядку військовослужбовцями та працівниками;

3) для припинення масових безпорядків чи протиправних дій цивільних осіб на території чи поблизу військових частин, військових об'єктів, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, правоохоронних органів та інших військових формувань;

4) для відбиття нападу без застосування зброї на військові частини, військові об'єкти, будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби Міністерства оборони України, Збройних Сил України, правоохоронних органів та інших військових формувань, або їх звільнення у разі захоплення;

5) для припинення масових безпорядків, протиправних дій цивільних осіб та відбиття їх нападу без застосування зброї на військові містечка та підприємства Міністерства оборони України і Збройних Сил України;

6) для затримання, конвоювання і доставки до органу чи підрозділу Військової міліції або іншого службового приміщення, іншого правоохоронного органу осіб, які вчинили правопорушення, осіб у військовій формі одягу без документів, а також для тримання осіб взятих під варту, якщо вони чинять опір військовослужбовцям та працівникам Військової міліції, або є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим чи собі;

7) для звільнення заручників, захоплених на території військової частини;

8) для припинення захоплення земель оборони, діянь які перешкоджають (блокують) пересуванню, переміщенню військових колон (ешелонів) та окремих військових транспортних засобів, забезпеченню життєдіяльності військових містечок, військових частин та військових об'єктів Міністерства оборони України, Збройних Сил України, правоохоронних органів та інших військових формувань;

9) для припинення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі, опору військовослужбовцеві чи працівникові Військової міліції.

Вид спеціального засобу, час початку та характер його застосування визначаються з урахуванням обставин, що склалися, характеру злочину чи іншого правопорушення і особи, яка їх вчиняє.

Перелік спеціальних засобів та правила їх застосування затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, погодженим з Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я України та Генеральною прокуратурою України.

Стаття 11. Застосування вогнепальної зброї та бойової техніки

Застосування вогнепальної зброї є крайнім заходом і допускається у разі, коли інші заходи виявилися неефективними або якщо за умовами обстановки застосування інших заходів є неможливим.

Військовослужбовці та працівники Військової міліції, крім визначених статутами Збройних Сил України порядку і правил застосування зброї і фізичної сили, мають право застосовувати вогнепальну зброю у таких випадках:

1) для захисту військовослужбовців, інших громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров'ю, а також звільнення заручників, захоплених на території військової частини чи військового об'єкту;

2) для відбиття нападу на військовослужбовця, працівника Військової міліції або членів його сім'ї, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека;

3) для відбиття нападу на охоронювані об'єкти, конвої, жилі приміщення військовослужбовців та членів їх сімей, на військові частини, військові об'єкти, військові містечка та підприємства, будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби Міністерства оборони України, Збройних Сил України, правоохоронних органів та інших військових формувань, а також звільнення їх у разі захоплення;

4) для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочинів і яка намагається втекти;

5) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров'ю військовослужбовця, працівника Військової міліції;

6) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або військовослужбовця, працівника Військової міліції.

7) забезпечення виконання покладених на Військову міліцію завдань в районі проведення антитерористичної операції, для відбиття збройної агресії проти України та припинення збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні України.

Військовослужбовці та працівники Військової міліції мають право використовувати вогнепальну зброю також для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров'ю.

Військовослужбовці та працівники Військової міліції мають право дістати вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважають, що в обстановці, що склалася, можуть виникнути передбачені законом підстави для її застосування.

Спроби особи, яка затримується військовослужбовцем чи працівником Військової міліції з приведеною в готовність вогнепальною зброєю, наблизитися до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутися до його зброї дають військовослужбовцю та працівнику Військової міліції право застосувати вогнепальну зброю без попередження.

Озброєння та бойова техніка військовослужбовцями Військової міліції застосовується для:

1) звільнення заручників, об'єктів, будівель і споруд, спеціальних вантажів, військової та іншої техніки, захоплених злочинцями з використанням транспортних засобів, броньованої техніки;

2) проведення спеціальних операцій та виконання завдань, пов'язаних із знешкодженням озброєних злочинців, ліквідацією незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій;

3) зупинки броньованої та бойової техніки під час запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, якщо водій відмовляється виконати законні вимоги зупинитися;

4) відбиття групового збройного нападу з використанням броньованих транспортних засобів та броньованої техніки на військові містечка, військові об'єкти, транспортні засоби та вантажі;

5) охорони та оборони військових містечок, військових об'єктів, транспортних засобів, вантажів, виконання завдань територіальної оборони;

6) відбиття збройної агресії проти України та припинення збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні України.

Розділ IV
КОМПЛЕКТУВАННЯ ОСОБОВИМ СКЛАДОМ, ПРОХОДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ У ВІЙСЬКОВІЙ МІЛІЦІЇ

Стаття 12. Особовий склад Військової міліції

Військова міліція комплектується військовослужбовцями офіцерського, сержантського, рядового складу, державними службовцями та працівниками.

Військовослужбовці, які відбираються для проходження військової служби у Військовій міліції на посадах офіцерського, сержантського, рядового складу, проходять добір та перевірку щодо професійної придатності до служби у Військовій міліції.

Стаття 13. Проходження військової служби у Військовій міліції

1. Військова міліція комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом.

Головне управління Військової міліції, Центральне управління Військової міліції та територіальні управління Військової поліції можуть комплектуватися державними службовцями.

2. Стосовно осіб, які претендують на зарахування для проходження служби на відповідних посадах у Військовій міліції, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

3. Не може бути прийнята на службу до Військової міліції особа, яка має не погашену або не зняту судимість за вчинення злочину (крім реабілітованої особи) або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення.

Комплектування та порядок проходження військової служби військовослужбовцями Військовій міліції, присвоєння їм військових звань та звільнення їх з військової служби проводяться відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та іншими нормативно-правовими актами.

4. Трудові відносини працівників Військової міліції регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

5. Сумісництво служби (роботи) у Військовій міліції з іншою оплачуваною роботою не допускається, за винятком викладацької, наукової і творчої діяльності.

Стаття 14. Посвідчення особового складу Військовій міліції

Військовослужбовці, державні службовці та працівники Військової міліції мають службове посвідчення встановленого зразка.

Положення про службове посвідчення військовослужбовця Військовій міліції та службове посвідчення працівника Військової міліції та їх зразки затверджує Міністр оборони України.

Розділ V
ФІНАНСУВАННЯ І МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОЇ МІЛІЦІЇ

Стаття 15. Фінансування Військової міліції

Фінансування Військової міліції здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за окремою бюджетною програмою, а також з інших джерел, передбачених законом.

Стаття 16. Забезпечення діяльності Військової міліції озброєнням, військовою і спеціальною технікою та матеріально-технічними засобами

Забезпечення Військової міліції озброєнням, військовою і спеціальною технікою, матеріально-технічними засобами, іншим майном, а також квартирно-експлуатаційне, медичне, фінансове та інше забезпечення здійснюється у загальній системі забезпечення Збройних Сил України за нормами та у порядку, що встановлені законодавством України.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та посадові особи Міністерства оборони України і Збройних Сил України повинні правомірно сприяти Військовій міліції у розв'язанні житлових та інших соціально-побутових проблем її військовослужбовців, забезпеченні органів управління Військової міліції транспортними засобами та зв'язком.

У разі необхідності забезпечення Військової міліції може проводитися підприємствами Міністерства оборони України, а також за окремими угодами, у тому числі із закордонними організаціями, за умов додержання норм і правил використання коштів, визначених законодавством України.

Розділ VI
СОЦІАЛЬНИЙ І ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ТА ПРАЦІВНИКІВ ВІЙСЬКОВОЇ МІЛІЦІЇ

Стаття 17. Соціальний і правовий захист військовослужбовців та працівників Військової міліції

Військовослужбовці Військової міліції користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами, встановленими Конституцією України, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цим Законом та іншими законами і нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці Військової міліції, переведені в іншу місцевість для подальшого проходження служби у першочерговому порядку забезпечуються квартирно-експлуатаційними органами Міністерства оборони України службовими житловими приміщеннями.

Військовослужбовці Військової міліції під час виконання службових завдань користуються безоплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі);

Соціальний захист працівників, які уклали трудовий договір із Військовою міліцією, забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю.

Стаття 18. Грошове та пенсійне забезпечення військовослужбовців та працівників Військової міліції

Структура та умови грошового забезпечення військовослужбовців Військової міліції, а також розмір грошової надбавки за проходження військової служби у Військовій міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати її комплектування якісним особовим складом, стимулювати досягнення ними високих результатів у службовій діяльності.

Військовослужбовцям Військової міліції встановлюються надбавки за особливі умови служби, у розмірах визначених Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям слідчих та оперативно-розшукових підрозділів Військової поліції, діяльність яких пов'язана з підвищеним ризиком для життя та здоров'я встановлюються підвищені посадові оклади та надбавка за особливі умови служби у цих підрозділах у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Особовому складу Військової міліції, за досягнення значних успіхів та сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, рішенням Міністра оборони України за поданням начальника Військової міліції може виплачуватися одноразова грошова винагорода у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (місячної заробітної плати).

Пенсійне забезпечення військовослужбовців Військової міліції здійснюється у порядку встановленому Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Розділ VII
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОЇ МІЛІЦІЇ

Стаття 19. Відповідальність військовослужбовців та працівників Військової міліції

Військовослужбовці та працівники Військової міліції самостійно приймають рішення в межах своїх повноважень. Не допускається виконання ними будь-яких наказів, розпоряджень або вказівок, які суперечать чинному законодавству. За протиправні дії та бездіяльність вони несуть юридичну відповідальність, встановлену законом.

Стаття 20. Відповідальність за неправомірні дії, що перешкоджають реалізації повноважень Військової міліції

Законні вимоги військовослужбовців та працівників Військової міліції при виконанні ними службових обов'язків є обов'язковими для посадових (службових) осіб Міністерства оборони України, Збройних Сил України та інших військових формувань.

Непокора або опір законним вимогам військовослужбовців та працівників Військової міліції, неправомірне втручання в їх законну діяльність тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.

Розділ VIII
КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ
ВІЙСЬКОВОЇ МІЛІЦІЇ

Стаття 21. Контроль за діяльністю Військової міліції

Контроль за діяльністю Військової міліції, дотриманням нею законодавства здійснюється Міністром оборони України.

Демократичний цивільний контроль над Військовою міліцією здійснюється відповідно до законодавства України.

Розділ IX
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013, N 9-10, N 11-12, N 13, ст. 88 із наступними змінами):

а) у пунктах 8 і 17 частини першої статті 3 після слів "органу що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства" доповнити словами "органу Військової міліції";

б) у пункті 3 статті 4 після слів "стосовно особи з такого особового складу, здійснюється" доповнити словами "слідчими Військової міліції";

в) у статті 38:

частину першу після пункту 3 доповнити новим пунктом 3-1 такого змісту:

"органів Військової міліції";

частину третю після слів "органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства" доповнити словами "органів Військової міліції";

г) частину першу статті 41 після слів "органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, доповнити словами ", Військової міліції"

ґ) частину першу статті 143 після слів "органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства" доповнити словами ", Військової міліції";

д) частину другу статті 214 після слів "органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства" доповнити словами ", Військової міліції";

е) статтю 216 після пункту 3 доповнити новою частиною 3-1 такого змісту:

"Слідчі Військової міліції здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 402, 403, 404, 405, 406, 407, 408, 409, 410, 411, 412, 413, 414, 415, 416, 417, 418, 419, 420, 421, 425, 426, 427, 428, 429, 430, 431, 432, 433, 434, 435 Кримінального кодексу України, вчинених військовослужбовцями, а також корупційних злочинів, вчинених державними службовцями та працівниками Міністерства оборони України та Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини чи на військових об'єктах, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування";

є) частину шосту статті 232 після слів "органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства" доповнити словами "Військової міліції";

ж) у статті 246:

у частині п'ятій:

абзац четвертий після слів "Державного бюро розслідувань" доповнити словами "та Головного управління Військової міліції";

абзац п'ятий після слів "Директором Національного антикорупційного бюро України" доповнити словами "Міністром оборони України, начальником Військової міліції";

частину шосту після слів "Державного бюро розслідувань" доповнити словами "Військової міліції";

з) в абзаці третьому частини першої розділу X "Прикінцеві положення" слова "частини першої (у частині положень щодо повноважень здійснення досудового розслідування злочинів, передбачених статтями 402 - 421, 423 - 435 Кримінального кодексу України) та" виключити;

и) частину першу розділу XI "Перехідні положення" викласти у наступній редакції:

"До дня введення в дію положень частини четвертої статті 216 цього Кодексу повноваження щодо здійснення досудового розслідування злочинів, передбачених статтями 402 - 421, 425 - 435 Кримінального кодексу України продовжують здійснювати слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначених цим Кодексом.

Після введення в дію положень частини четвертої статті 216 цього Кодексу матеріали кримінальних проваджень, досудове розслідування яких здійснюється органами прокуратури, передаються слідчими органів прокуратури відповідним органам досудового розслідування з урахуванням підслідності, визначеної цим Кодексом".

2) у Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 22, ст. 303 із наступними змінами):

а) доповнити частину першу статті 5 новим абзацом такого змісту:

"Військової поліції - оперативно-розшуковими підрозділами";

б) частину четверту статті 7 після слів "Державної прикордонної служби України" доповнити словами "Військову міліцію";

в) у статті 8:

пункт 19 частини першої після слів "Митним кодексом України" доповнити словами "Військову міліцію";

доповнити новою частиною дев'ятою такого змісту:

"Оперативно-розшуковим підрозділам Військової міліції надаються права, передбачені частиною першою цієї статті, крім пункту 2, пункту 5 в частині проводити операції по припиненню розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб, пункту 7 в частині одержання розвідувальної інформації, а також пунктів 8, 13, 15";

г) у статті 9:

частину першу після слів "розвідувального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону або його уповноваженим заступником" доповнити словами "керівником оперативно-розшукового підрозділу Військової міліції,";

частину другу після слів "розвідувальним органом Міністерства оборони України" доповнити словами "оперативно-розшуковими підрозділами Військової міліції.";

частину третю після слів "органу або установи виконання покарань чи слідчого ізолятора" доповнити словами "оперативно-розшукового підрозділу Військової міліції,";

частину восьму після слів "Служба зовнішньої розвідки України" доповнити словами "Військова міліція";

д) у статті 9-1:

частину другу після слів "керівником розвідувального органу Міністерства оборони України або їх заступниками" доповнити словами "керівником оперативно-розшукового підрозділу Військової міліції.";

частину третю після слів "керівником розвідувального органу Міністерства оборони України" доповнити словами "керівником оперативно-розшукового підрозділу Військової міліції";

частину четверту після слів "керівник розвідувального органу Міністерства оборони України" доповнити словами "керівник оперативно-розшукового підрозділу Військової міліції".

3) у пункті 10 статті 55 Кримінально-виконавчого кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 3-4, ст. 21 із наступними змінами) слова "служби правопорядку у Збройних Силах України" замінити словом "міліції".

4) у Законі України "Про попереднє ув'язнення" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 35, ст. 360 із наступними змінами):

а) у частинах другій - четвертій статті 4 слова "Військової служби правопорядку у Збройних Силах України" виключити;

б) у абзаці дев'ятому частини другої та частині п'ятій статті 8, частині п'ятій статті 18, частинах першій та третій статті 19, частині першій статті 21 слова "служби правопорядку у Збройних Силах України" замінити словом "міліції" у всіх відмінниках.

5) у Дисциплінарному статуті Збройних Сил України, затвердженому Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 22-23, ст. 197 із наступними змінами), слова "Військова служба правопорядку у Збройних Силах України" та "Служби правопорядку" у всіх відмінках замінити словами "Військова міліція" у відповідному відмінку.

6) у Статуті внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженому Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 22-23, ст. 194 із наступними змінами), слова "Військова служба правопорядку у Збройних Силах України" та "Служби правопорядку" у всіх відмінках замінити словами "Військова міліція" у відповідному відмінку.

7) у Статуті гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, затвердженому Законом України "Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 22-23, ст. 196 із наступними змінами), слова "Військова служба правопорядку у Збройних Силах України" та "Служби правопорядку" у всіх відмінках замінити словами "Військова міліція" у відповідному відмінку.

8) У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122 із наступними змінами):

а) слова "Військова служба правопорядку у Збройних Силах України" у всіх відмінках замінити словами "Військова міліція" у відповідному відмінку;

б) у частині першій статті 15:

після слів "окремої ухвали суду," доповнити словами "подання Військової міліції,";

після слів "негласного отримання інформації," доповнити словами "злісну непокору законному розпорядженню або вимозі військовослужбовця чи працівника Військової міліції,";

в) у статті 185:

у назві статті після слів "працівника міліції," доповнити словами "Військової міліції";

у абзаці першому після слів "працівника міліції" доповнити словами ", військовослужбовця чи працівника Військової міліції";

г) у статті 185-6:

у назві статті після слів "окремої ухвали суду" доповнити словами ", подання Військової міліції";

доповнити новим абзацом такого змісту:

"Залишення посадовою чи службовою особою без розгляду подання Військової поліції щодо усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяють, або невжиття заходів до усунення викладених у ньому порушень закону, причин і умов, що їм сприяють, а так само несвоєчасна відповідь на подання Військової міліції -

тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

9) у статті 10 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 28, ст. 224 із наступними змінами) слова "Військова служба правопорядку у Збройних Силах України" замінити словами "Військова міліція".

10) у статті 24 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 35, ст. 358 із наступними змінами) слова "Військова служба правопорядку у Збройних Силах України" замінити словами "Військова міліція".

11) у статті 16 Закону України "Про дорожній рух" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 31, ст. 338 із наступними змінами) слова "Військова служба правопорядку у Збройних Силах України" замінити словами "Військова міліція".

12) пункт 3 частини першої статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 5-6, ст. 30 із наступними змінами) після слів "Служби безпеки України" доповнити словами "Військової міліції".

13) в абзаці першому частини третьої статті 3 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 11, ст. 51 із наступними змінами) після слів "служби безпеки" доповнити словами "Військової міліції".

14) у Законі України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 11, ст. 50 із наступними змінами):

а) у абзаці першому пункту 1 частини першої статті 2 після слова "Військової служби правопорядку у Збройних Силах України" замінити словами "Військової міліції";

б) у статті 4 слова "Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України" замінити словами "Про Військову міліцію";

в) пункт "є" статті 14 викласти у наступній редакції:

"начальник Головного управління Військової міліції, начальники територіальних управлінь Військової міліції - щодо захисту підлеглих військовослужбовців Військової міліції, а також їх близьких родичів";

г) у пункті "ґ" частини першої статті 15 слова "Військової служби правопорядку у Збройних Силах України" замінити словами "Військової міліції".

15) у абзаці шостому пункту п'ятого статті 11 Закону України "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, N 4, ст. 20 із наступними змінами) слова "Військової служби правопорядку у Збройних Силах України" замінити словами "Військової міліції".

Розділ X
ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. До приведення законодавства України у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

2. З дня набрання чинності цим Законом втрачає чинність Закон України "Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 32, ст. 225 із наступними змінами).

3. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк:

розробити і затвердити нормативно-правові акти передбачені цим Законом;

забезпечити підготовку і прийняття нормативно-правових актів необхідних для реалізації цього Закону;

здійснити відповідні заходи щодо реформування Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у Військову міліцію.

 

Голова Верховної Ради України

Опрос