Идет загрузка документа (14 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Закон Украины "О защите национального товаропроизводителя от субсидированного импорта" (относительно процедуры проведения антисубсидиционных расследований и применения компенсационных мер)

Проект закона Украины от 03.11.2014 № 5192
Дата рассмотрения: 03.11.2014 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" (щодо процедури проведення антисубсидиційних розслідувань та застосування компенсаційних заходів)

Верховна Рада України постановляє:

1. Внести до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 12 - 13, ст. 80; 2000 р., N 24, ст. 186; 2008 р., N 23, ст. 215; 2013 р., N 2, ст. 4; 2014 р., N 20 - 21, ст. 712) такі зміни:

1) у статті 1:

пункт 1 викласти в такій редакції:

"1) антисубсидиційне розслідування - розслідування відповідно до цього Закону наявності факту надання субсидії та наслідків її надання;";

у пункті 20 слово "пільги" замінити словом "вигоди";

пункти 21 і 22 виключити;

у пункті 23 слово "пільгами" замінити словом "вигодами";

2) в абзаці другому частини другої статті 2, пункті 2 частини першої статті 6, абзаці першому частини першої і частині другій статті 10, частині четвертій статті 12, пункті 5 частини першої статті 17, абзаці другому пункту 3 частини четвертої статті 20 та абзаці четвертому частини першої статті 26 слово "пільга" в усіх відмінках і числах замінити словом "вигода" у відповідному відмінку і числі;

3) назву розділу II викласти в такій редакції:

"Розділ II. ВИЗНАЧЕННЯ СУБСИДІЙ ТА АДРЕСНІСТЬ СУБСИДІЙ";

4) у підпункті 1 частини першої та частині третій статті 6 слова і цифри "у додатках 1 - 4 і 7" замінити словами і цифрами "у додатках 1 - 3";

5) статтю 7 викласти в такій редакції:

"Стаття 7. Принципи визначення адресності субсидії

1. Субсидії підпадають під застосування компенсаційних заходів лише в разі, коли вони є адресними згідно з частинами другою - четвертою цієї статті.

2. З метою визначення адресності субсидії для підприємства, галузі промисловості або групи підприємств чи групи галузей промисловості (далі у цьому розділі Закону - певні підприємства) у межах юрисдикції органу, що надає субсидію, застосовуються такі принципи:

1) якщо органом, що надає субсидію, або законодавством, відповідно до якого діє такий орган, обмежується доступ певних підприємств до субсидії, така субсидія вважається адресною;

2) субсидія не є адресною в разі, коли органом, що надає субсидію, або законодавством, відповідно до якого діє такий орган, установлюються об'єктивні критерії або умови, які визначають право на отримання і розмір субсидії, але за умови, що право на отримання є автоматичним і таких критеріїв та умов неухильно додержуються.

Під об'єктивними критеріями або умовами слід розуміти критерії або умови, які є нейтральними, не надають переваги одним підприємствам над іншими та є економічними за характером і горизонтальними за застосуванням, як, наприклад, кількість працівників (розмір підприємства). Зазначені критерії або умови повинні бути сформульовані чітко у законах чи інших нормативно-правових актах таким чином, щоб була можливість їх перевірити;

3) якщо, незважаючи на видиму відсутність адресності у результаті застосування принципів, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї частини, є підстави вважати, що субсидія є адресною, можуть розглядатися інші фактори, зокрема:

використання програми надання субсидій обмеженою кількістю певних підприємств;

переважне використання програми надання субсидій певними підприємствами;

надання непропорційно великих обсягів субсидії певним підприємствам;

спосіб, у який орган, що надає субсидію, здійснював дискреційні повноваження під час прийняття рішення щодо надання субсидії.

У такому разі має враховуватися, зокрема, інформація про частоту відхилення або задоволення заявок на отримання субсидій та причини прийняття таких рішень.

Під час застосування цього пункту повинні братися до уваги ступінь диверсифікації економічної діяльності в межах юрисдикції органу, що надає субсидію, а також період дії програми надання субсидій.

3. Субсидія, надання якої обмежено певними підприємствами, розташованими у визначеному географічному регіоні в межах юрисдикції органу, що надає субсидію, є адресною. Встановлення або зміна державними органами всіх рівнів загальнозастосовуваних ставок податків не вважається адресною субсидією для цілей цього Закону.

4. Адресними вважаються будь-які субсидії, надання яких:

1) відповідно до законодавства або фактично залежить (як єдина чи одна з умов) від показників експорту, в тому числі приклади субсидій, наведених у додатку 1 до цього Закону;

2) зумовлено (як єдина чи одна з умов) тим, що під час використання перевага надається вітчизняним товарам перед імпортованими.

Для цілей пункту 1 цієї частини субсидії вважаються такими, що фактично залежать від показників експорту, коли факти підтверджують, що надання субсидії, хоча і не зумовлене згідно із законодавством показниками експорту, насправді пов'язане з фактичним або очікуваним експортом або надходженнями від експорту. Наявність лише факту надання субсидії підприємствам, які здійснюють експорт, не є достатньою підставою, щоб вважати таку субсидію експортною згідно з пунктом 1 цієї частини.

5. Будь-який факт визначення адресності субсидії відповідно до положень цієї статті доводиться на підставі інформації, що підтверджується доказами.";

6) статті 8 і 9 виключити;

7) у частині першій статті 10:

абзац перший доповнити реченням такого змісту: "Особливості визначення періоду розслідування встановлюються частиною другою статті 16 цього Закону.";

абзац другий виключити;

8) статтю 11 викласти в такій редакції:

"Стаття 11. Розрахунок вигоди, що надається реципієнту

1. Розрахунок вигоди, що надається реципієнту, здійснюється за такими правилами:

1) участь державного органу в акціонерному капіталі підприємства-реципієнта не вважається наданням вигоди, крім випадку, коли таке інвестування визнано несумісним із звичайною інвестиційною практикою (включаючи придбання ризикового капіталу) приватних інвесторів на території країни походження та (або) експорту;

2) позика, що надається державним органом, не вважається наданням вигоди, якщо відсутня різниця між сумою, яку підприємство-реципієнт виплачує за позикою державного органу, і сумою, яку таке підприємство виплачувало б за порівнянною комерційною позикою, яку це підприємство могло б реально отримати на ринку. В іншому випадку вигодою є різниця між цими двома сумами;

3) гарантія позики з боку державного органу не вважається наданням вигоди, якщо відсутня різниця між сумою, яку підприємство - реципієнт гарантії виплачує за позикою, що гарантується державним органом, і сумою, яку таке підприємство виплачувало б за порівнянною комерційною позикою за відсутності гарантії державного органу. В іншому випадку вигодою вважається різниця між цими двома сумами, скоригована з урахуванням різниці в комісійних;

4) надання товарів чи послуг або придбання державним органом товарів чи послуг не вважатиметься вигодою, якщо таке надання не здійснюється за винагороду меншу, ніж адекватна, або таке придбання не здійснюється за винагороду більшу, ніж адекватна. Адекватною винагородою вважається винагорода, що визначається відповідно до ринкових умов для товарів і послуг в країні надання або придбання, у тому числі ціни, якості, наявності, доступності, ліквідності, транспортування та інших умов купівлі або продажу.

2. Якщо відсутні ринкові умови для товарів і послуг в країні надання або придбання, про які зазначено в пункті 4 частини першої цієї статті, які можуть бути використані як відповідні критерії, застосовується одне з таких правил:

1) умови, що існують на ринку країни надання або придбання, повинні бути скориговані на основі фактичної вартості, цін та інших чинників, наявних у цій країні, на відповідну суму, яка відображає нормальні ринкові умови;

2) у разі доцільності повинні враховуватися умови, що існують на ринку іншої країни або на світовому ринку та є обґрунтованими і прийнятними стосовно реципієнта.";

9) у статті 13:

1) абзац перший частини третьої викласти в такій редакції:

"3. Під час визначення обсягів субсидованого імпорту встановлюється, чи мало місце значне зростання обсягів субсидованого імпорту чи в абсолютних показниках, чи відносно виробництва або споживання подібного товару в Україні.";

2) у частині п'ятій:

абзац третій пункту 1 після слів "прибутків з інвестиційного капіталу" доповнити словами "або використання основних фондів";

пункт 3 після слів "на умови залучення інвестицій" доповнити словами ", наявного та потенційного негативного впливу на рух грошових коштів";

останній абзац викласти в такій редакції:

"Цей перелік не є вичерпним, і один або кілька зазначених факторів не можуть обов'язково мати вирішальне значення для прийняття рішення.";

10) у статті 15:

пункт 4 частини другої викласти в такій редакції:

"4) докази щодо наявності, обсягу та характеру субсидії, що є об'єктом розгляду;";

частини четверту - сьому виключити;

в останньому реченні абзацу першого частини тринадцятої слова "антисубсидиційної процедури" замінити словами "антисубсидиційного розслідування";

11) у статті 16:

частину другу викласти в такій редакції:

"2. Антисубсидиційне розслідування проводиться з метою встановлення наявності субсидування та шкоди. Період розслідування, що стосується встановлення фактів субсидування, визначається, як правило, строком до одного року, але не менше ніж шість місяців, що безпосередньо передують порушенню антисубсидиційного розслідування. В окремих випадках період розслідування може перевищувати один рік. Відомості, які не стосуються періоду розслідування, як правило, не враховуються.

Строки періоду розслідування визначаються Міністерством.";

абзац третій частини третьої викласти в такій редакції:

"Запитальник вважається отриманим через сім днів з дати, коли він був надісланий опитуваній особі або переданий відповідному дипломатичному представникові країни експорту.";

у частині десятій:

в абзаці першому слова "з дня прийняття рішення про його порушення" замінити словами "з дня набрання чинності рішенням про його порушення";

в абзаці другому цифри "14" замінити цифрами "18";

12) у статті 18:

абзац четвертий пункту 3 частини першої викласти в такій редакції:

"Зобов'язання щодо припинення субсидованого імпорту пропонуються Міністерством або заінтересованими сторонами в разі, коли Комісією було прийнято рішення про застосування попередніх компенсаційних заходів.";

абзац другий частини другої виключити;

13) у статті 19:

назву статті викласти в такій редакції:

"Стаття 19. Порядок припинення антисубсидиційної процедури та антисубсидиційного розслідування без застосування компенсаційних заходів. Застосування остаточних компенсаційних заходів";

частину третю викласти в такій редакції:

"3. Антисубсидиційне розслідування терміново припиняється без застосування компенсаційних заходів за умови, що сума субсидії є мінімальною; або обсяг дійсного чи потенційного субсидованого імпорту або розмір дійсної чи потенційної шкоди є незначним. Сума субсидії вважається мінімальною, якщо вона становить менше ніж один відсоток загальної вартості імпорту товару, що є об'єктом розслідування, а для товару походженням з країн, що розвиваються, - два відсотки загальної вартості імпорту такого товару.";

частину п'яту виключити;

14) статтю 36 виключити;

15) у тексті Закону слова "нелегітимна субсидія" в усіх відмінках і числах замінити словом "субсидія" у відповідному відмінку і числі;

16) додатки 4 - 7 до Закону виключити.

2. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

 

Голова Верховної Ради
України

 

Опрос