Идет загрузка документа (161 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Закон Украины "О научной и научно-технической деятельности"

Проект закона Украины от 19.09.2014 № 5093
Дата рассмотрения: 19.09.2014 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність"

Верховна Рада України постановляє:

1. Внести зміни до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 12, ст. 165, 1993 р., N 17, ст. 184, 1994 р., N 41, ст. 376, 1995 р., N 13, ст. 85, 1996 р., N 3, ст. 11, 1997 р., N 8, ст. 62, 1999 р., N 2 - 3, ст. 20, 2000 р., N 28, ст. 223, 2002 р., N 12 - 13, ст. 92, N 30, ст. 205, 2003 р., N 10 - 11, ст. 86, N 24, ст. 158, N 37, ст. 300, 2004 р., N 6, ст. 38, N 14, ст. 198, N 17 - 18, ст. 250, N 15, ст. 228, N 16, ст. 238, 2005 р., N 2, ст. 26, N 5, ст. 121, 2006 р., N 1, ст. 18, N 9, N 10 - 11 ст. 96, N 22, ст. 199, N 47, ст. 463, 2007 р., N 7 - 8, ст. 66, 2008 р., N 5 - 6, N 7 - 8, ст. 78, 2010 р., N 8, ст. 59, N 41 - 42, N 43, N 44 - 45, ст. 529, 2011 р., N 22, ст. 148, 2012 р., N 12 - 13, ст. 82, N 15, ст. 101, 2013 р., N 19 - 20, ст. 184), виклавши його у такій редакції:

"ЗАКОН УКРАЇНИ

Про наукову і науково-технічну діяльність

Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку наукової і науково-технічної сфери, створює умови для наукової і науково-технічної діяльності, забезпечення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку на базі гармонізації взаємодії освіти, науки, бізнесу та влади.

Розвиток науки і техніки є визначальним фактором прогресу суспільства, підвищення добробуту його членів, їх духовного та інтелектуального зростання. Цим зумовлена необхідність пріоритетної державної підтримки розвитку науки як джерела економічного зростання і невід'ємної складової національної культури та освіти, створення умов для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері наукової і науково-технічної діяльності, цілеспрямованої політики у забезпеченні використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування. Основними її видами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження;

науково-технічна діяльність - наукова діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань для вирішення технологічних, інженерних, економічних, соціальних проблем. Основними її видами є прикладні наукові дослідження та науково-технічні (експериментальні) розробки;

науково-педагогічна діяльність - педагогічна діяльність у вищих навчальних закладах пов'язана з науковою та (або) науково-технічною діяльністю;

науково-організаційна діяльність - діяльність, що спрямована на методичне, організаційне забезпечення та координацію наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності;

фундаментальні наукові дослідження - теоретичні та експериментальні наукові дослідження, спрямовані на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку. Результатом фундаментальних наукових досліджень є гіпотези, теорії, нові методи пізнання, відкриття законів природи, невідомих раніше явищ і властивостей матерії, виявлення закономірностей розвитку суспільства тощо, які не орієнтовані на безпосереднє практичне використання у сфері економіки;

прикладні наукові дослідження - теоретичні та експериментальні наукові дослідження, спрямовані на одержання і використання нових знань для практичних цілей. Результатом прикладних наукових досліджень є нові знання, призначені для створення нових або вдосконалення існуючих матеріалів, продуктів, пристроїв, методів, систем, технологій, конкретні пропозиції щодо розв'язання нагальних науково-технічних та суспільних завдань;

вчений - фізична особа, яка проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні (прикладні) результати;

молодий вчений - вчений віком до 35 років, який має повну вищу освіту. Якщо вчений має науковий ступінь доктора наук або навчається в докторантурі, то статус молодого вченого зберігається за ним до 40 років;

науковий працівник - вчений, що має повну вищу освіту, за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною, науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації у випадках, визначених законодавством;

науково-педагогічний працівник - вчений, що має повну вищу освіту, за основним місцем роботи займається професійно науково-педагогічною та науковою або науково-технічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації у випадках, визначених законодавством;

наукова (науково-дослідна, науково-технологічна, науково-технічна, науково-практична) установа (далі - наукова установа) - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, що створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова та (або) науково-технічна діяльність є основною;

науковий підрозділ - структурний підрозділ юридичної особи, основним завданням якого є здійснення наукової, науково-технічної або науково-організаційної діяльності і у штаті якого посади наукових працівників складають не менше половини усіх посад;

дослідне виробництво - структурний підрозділ або юридична особа наукової установи, вищого навчального закладу, для якої основною діяльністю є виготовлення та апробація дослідних зразків, корисних моделей, нових продуктів, технологічних процесів;

наукова (науково-технічна) робота - проведення наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок з метою одержання наукового (науково-технічного (прикладного)) результату. Основними видами наукової (науково-технічної) роботи є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, дослідно-технологічні, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням нових наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання;

науковий (науково-технічний) проект - комплекс заходів, пов'язаних із забезпеченням виконання та безпосереднім проведенням наукових досліджень та (або) науково-технічних розробок з метою досягнення конкретного наукового або науково-технічного (прикладного) результату;

науковий результат - нове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації. Науковий результат може бути у формі звіту, опублікованої статті, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо;

науково-технічний (прикладний) результат - одержані в процесі прикладних наукових досліджень, науково-технічних (експериментальних) розробок нове конструктивне чи технологічне рішення, експериментальний зразок, завершене випробування, розробка, яка впроваджена або може бути впроваджена у суспільну практику. Науково-технічний (прикладний) результат може бути у формі звіту, ескізного проекту, конструкторської або технологічної документації на науково-технічну продукцію, дослідного зразка, об'єкта права інтелектуальної власності, проекту нормативно-правового акта, нормативного документу або науково-методичних документів тощо;

науково-технічні (експериментальні) розробки - науково-технічна діяльності, що базується на наукових знаннях, отриманих у результаті наукових досліджень чи практичного досвіду, та пов'язана з доведенням таких знань до стадії їх практичного використання.

Результатом науково-технічних (експериментальних) розробок є нові матеріали, продукти, процеси, пристрої, технології, системи, нові послуги або істотне вдосконалення тих, що вже виробляються (надаються) чи введені в дію;

наукова (науково-технічна) продукція - науковий та (або) науково-технічний (прикладний) результат, що призначений для реалізації;

грант - фінансові чи інші ресурси, надані на безоплатній і безповоротній основі державою, юридичними, фізичними особами та (або) міжнародними організаціями для розвитку матеріально-технічної бази наукової і науково-технічної діяльності, проведення конкретних фундаментальних та (або) прикладних наукових досліджень, науково-технічних (експериментальних) розробок, за напрямами і на умовах, визначених надавачами гранту;

науково-технічний (науково-технологічний) комплекс - це об'єднання установ, організацій, підприємств, що проводять єдину науково-технічну (науково-технологічну) політику, спільно використовують науково-дослідну, дослідно-конструкторську, технологічну, дослідно-експериментальну та науково-виробничу базу, забезпечують повне або часткове відтворення інноваційного процесу: від формування ідеї і проведення наукових досліджень до виготовлення дослідного зразка, випуску дослідної партії та реалізації на ринку продукції. Всі учасники комплексу зберігають статус юридичних осіб та фінансову самостійність.

Стаття 2. Мета і завдання

1. Метою цього Закону є врегулювання відносин, пов'язаних з науковою і науково-технічною діяльністю, та створення умов для підвищення ефективності наукових досліджень за рахунок їх затребуваності розвитком економіки держави і використання їх результатів для забезпечення усіх сфер суспільного життя.

2. Основними завданнями цього Закону є визначення:

правового статусу суб'єктів наукової і науково-технічної діяльності, матеріальних та моральних стимулів забезпечення престижності та зумовленої суспільними потребами пріоритетності цієї сфери людської діяльності, залучення до неї інтелектуального потенціалу нації;

економічних, соціальних та правових гарантій наукової і науково-технічної діяльності, свободи наукової творчості;

основних цілей, напрямів та принципів державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

повноважень органів державної влади щодо здійснення державного регулювання та управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

Стаття 3. Законодавство України про наукову і науково-технічну діяльність

1. Законодавство України про наукову і науково-технічну діяльність складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у процесі здійснення такої діяльності.

Розділ II
ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ'ЄКТІВ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 4. Суб'єкти наукової і науково-технічної діяльності

Суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є: наукові працівники, науково-педагогічні працівники, інші вчені, наукові установи, вищі навчальні заклади, інші юридичні особи усіх форм власності, що мають відповідні наукові підрозділи та громадські наукові організації.

Стаття 5. Вчений

1. Вчений є основним суб'єктом наукової і науково-технічної діяльності.

2. Вчений має право:

обирати види, напрями і засоби наукової і науково-технічної діяльності відповідно до своїх інтересів, творчих можливостей та загальнолюдських цінностей;

об'єднуватися з іншими вченими в громадські організації, постійні або тимчасові наукові колективи для проведення спільної наукової і науково-технічної діяльності;

брати участь у конкурсах на виконання наукових досліджень, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел відповідно до законодавства України;

здобувати визнання авторства на наукові і науково-технічні результати своєї діяльності;

публікувати результати своїх досліджень або оприлюднювати їх іншим способом, у порядку, встановленому законодавством України;

брати участь у конкурсах на заміщення вакантних посад наукових і науково-педагогічних працівників;

отримувати, передавати та поширювати наукову інформацію з дотриманням обмежень передбачених чинним законодавством;

здобувати державне і громадське визнання через присудження наукових ступенів, вчених звань, премій, почесних звань за внесок у розвиток науки, технологій, впровадження наукових, науково-технічних результатів у виробництво та за підготовку наукових кадрів.

3. Вчений при здійсненні наукової, науково-технічної, науково-організаційної та науково-педагогічної діяльності зобов'язаний:

не завдавати шкоди здоров'ю людини, її життю та довкіллю;

додержуватися етичних норм наукового співтовариства, неухильно дотримуватися норм права інтелектуальної власності.

Стаття 6. Науковий працівник

1. Науковий працівник здійснює наукову (науково-технічну, науково-організаційну, науково-педагогічну) діяльність у наукових установах, у вищих навчальних закладах, наукових підрозділах організацій, установ, підприємств.

2. Робочий час наукового працівника визначається Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України, прийнятими відповідно до нього.

Для керівників наукових установ, наукових працівників і спеціалістів наукових установ може встановлюватися гнучкий режим робочого часу, відповідно до якого встановлюється режим праці з саморегулюванням часу початку, закінчення та тривалості робочого часу впродовж робочого дня, з дотриманням вимог статей 50, 51, 52, 56 Кодексу законів про працю України.

Можливість запровадження гнучкого режиму робочого часу в науковій установі визначаються в колективному договорі або рішенням керівника наукової установи за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації.

Конкретний перелік професій і посад наукової установи, на яких може застосовуватися гнучкий режим робочого часу погоджується вченою (науковою, науково-технічною, технічною) радою наукової установи.

Порядок та умови застосування гнучкого режиму робочого часу визначаються у правилах внутрішнього трудового розпорядку наукової установи.

Перелік видів наукової (науково-технічної) роботи, а також методичної, експертної, консультаційної, організаційної роботи для наукових працівників конкретної наукової установи визначається її керівником.

3. Науковий працівник має право:

об'єднуватись в професійні спілки, бути членом і брати участь в діяльності громадських об'єднань і політичних партій;

на мотивовану відмову брати участь в науковій (науково-технічній) діяльності, результати якої можуть мати негативні наслідки для самого наукового працівника або іншої людини, суспільства, довкілля або порушують наукову етику;

на матеріальну підтримку виконуваних досліджень за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування відповідно до законодавства України;

на іменні та інші стипендії, а також премії, що встановлюються державою, юридичними та фізичними особами;

на об'єктивну оцінку своєї діяльності та отримання матеріальної винагороди відповідно до кваліфікації, наукових результатів, якості та складності виконуваної роботи, а також одержання доходу чи іншої винагороди від реалізації наукового або науково-технічного (прикладного) результату своєї діяльності;

займатися науково-педагогічною діяльністю, надавати консультативну допомогу, а також бути експертом відповідно до законодавства України;

працювати за сумісництвом, зокрема на керівних наукових та науково-педагогічних посадах за умови забезпечення уникнення конфлікту інтересів;

займатися підприємницькою діяльністю відповідно до законодавства України.

4. Науковий працівник зобов'язаний:

провадити наукові дослідження та (або) науково-технічні (експериментальні) розробки відповідно до укладених договорів (контрактів);

представляти результати наукової і науково-технічної діяльності шляхом наукових доповідей, публікацій тощо;

у встановленому порядку проходити атестацію на відповідність займаній посаді;

постійно підвищувати свою кваліфікацію.

5. Прийняття на роботу наукових працівників здійснюється на конкурсних засадах, крім випадків передбачених законодавством України або статутом (положенням) наукової установи.

Примірне положення про Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних наукових посад державної наукової установи, яка повністю або частково фінансується за рахунок коштів державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок прийняття на вакантні наукові посади іншими науковими установами державної форми власності та науковими установами інших форм власності передбачається їх статутами (положеннями).

6. Науковий працівник не може бути примушений провадити наукові дослідження, якщо вони або їх результати викликають або можуть викликати шкідливі для здоров'я людини, її життя та довкілля наслідки, а також не може бути притягнутий до відповідальності за відмову від участі у таких дослідженнях.

Стаття 7. Наукова установа

1. В Україні діють наукові установи державної, комунальної та приватної форм власності, які мають рівні права у здійсненні наукової, науково-технічної та інших видів діяльності.

Наукова установа діє на підставі статуту (положення), що затверджується в установленому порядку.

Наукова установа може мати статус неприбуткової організації.

2. Створення, реорганізація та ліквідація державних наукових установ здійснюються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Національна академія наук України, національні галузеві академії наук створюють, реорганізують, ліквідують наукові установи, що перебувають у їх віданні, відповідно до Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу".

Створення, реорганізація та ліквідація наукових установ приватної форми власності здійснюється за рішенням засновника.

3. Наукові установи за погодженням із власником (власниками) можуть входити до науково-технічних (науково-технологічних) комплексів та інших об'єднань юридичних осіб із збереженням статусу юридичної особи та фінансової самостійності з метою виконання своїх статутних завдань.

4. Складовими матеріально-технічної бази наукових установ є: будівлі, споруди, земля, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності, нематеріальні активи.

Відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правової форми наукової установи з метою забезпечення її статутної діяльності засновником закріплюються за нею на основі права господарського відання, оперативного управління або передаються їй у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно.

5. Землекористування та реалізація прав власника земельних ділянок, у тому числі набуття відповідних прав на землю, здійснюється науковими установами відповідно до земельного законодавства.

Земельні ділянки передаються державним і комунальним науковим установам у постійне користування у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, і не можуть бути вилучені (припинено право постійного користування земельною ділянкою) за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування без згоди на те від власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу чи президії відповідної національної академії наук.

Передача в оренду державними (комунальними) науковими установами закріплених за ними на правах оперативного управління, господарського відання об'єктів власності, а також земельних ділянок, здійснюється без права їх викупу відповідно до законодавства.

6. Наукова установа з метою підготовки та перепідготовки наукових працівників та спеціалістів за напрямами своєї наукової діяльності може здійснювати навчання в аспірантурі та докторантурі та за програмами післядипломної професійної освіти в установленому законом порядку.

Наукові установи мають право засновувати вищі начальні заклади з відповідних напрямів наукової діяльності (галузі знань) у порядку, передбаченому Законами України "Про вищу освіту", брати участь у забезпеченні навчального процесу та створювати на договірних засадах науково-навчальні об'єднання.

Наукові установи з метою підготовки та перепідготовки фахівців можуть здійснювати підготовку магістрів за освітньо-професійними програмами та програмами післядипломної освіти, а також створювати спеціалізовані кафедри.

7. Наукова установа відповідно до договору, укладеному з іншою науковою установою або вищим начальним закладом, може створювати структурні підрозділи (лабораторії), які здійснюють наукову і науково-технічну діяльність на базі цієї наукової установи або такого навчального закладу з урахуванням освітніх програм та напрямів наукової діяльності.

8. Наукова установа зобов'язана підтримувати та розвивати свою науково-дослідну та дослідно-експериментальну базу, оновлювати виробничі фонди.

9. Управління науковою установою здійснює її керівник.

10. Основною структурною одиницею наукової установи є науковий підрозділ (інститут, частина, управління, відділення, комплекс, центр, відділ, лабораторія, секція, сектор, бюро, група, філіал, дослідна станція, дослідне поле, обсерваторія, наукова (науково-технічна) бібліотека, науковий (науково-технічний) музей. Для вирішення окремих завдань можуть створюватись тимчасові творчі колективи.

11. Керівники структурних підрозділів наукової установи обираються на посади на конкурсних засадах на строк не більше ніж на 5 років з правом переобрання, якщо інше не передбачено статутом (положенням) наукової установи.

Керівник структурного підрозділу наукової установи в рамках своїх повноважень несе відповідальність за діяльність структурного підрозділу, добір наукових кадрів, якість і дотримання встановлених строків виконання наукових та науково-технічних робіт, додержання трудової та виконавчої дисципліни, правил техніки безпеки та виробничої санітарії у структурному підрозділі наукової установи.

12. Для забезпечення завершення науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт, підготовки проектно-конструкторської документації при створенні нових видів продукції або технологічних процесів в структурі наукової установи може створюватися дослідне виробництво.

13. До складу наукових установ медичного спрямування можуть входити клініки, лікувально-діагностичні підрозділи.

Стаття 8. Державні наукові установи

1. Державними науковими установами є наукові установи, засновані на державній власності.

Земельні ділянки, основні засоби, інше майно та обладнання закріплюються за державними науковими установами на основі права оперативного управління.

2. Державні комерційні підприємства та казенні підприємства, які відповідно до статті 1 цього Закону відносяться до наукових установ, а також науково-технологічні комплекси, засновані на державній власності, звільняються від сплати до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами своєї фінансово-господарської діяльності і зобов'язані не менш як 50 відсотків чистого прибутку від своєї діяльності спрямовувати на проведення ініціативної наукової та науково-технічної діяльності, фінансування інновацій та розширення власної матеріально-технічної бази.

3. Державні наукові установи можуть виступати орендодавцями цілісних майнових комплексів цих установ, у тому числі цілісних майнових комплексів їх структурних підрозділів та нерухомого майна (крім об'єктів, визначених частиною другою статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), за згодою органу влади, до сфери управління яких належить така установа, а також щодо іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Орендна плата, отримана від передачі в оренду такого майна державних наукових установ, в повному обсязі використовується такими установами на цілі визначені статтею 13 Бюджетного кодексу.

Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, що належить науковим установам (організаціям, підприємствам) Національної академії наук України, національних галузевих академій наук, регулюються Законом України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академії наук та статусу їх майнового комплексу".

4. Власні надходження державних наукових установ, отримані від плати за послуги, що надаються згідно наукової та науково-технічної діяльності, благодійні внески, гранти, дарунки, кошти, що надходять від вітчизняних та закордонних замовників на виконання наукових, науково-технічних та інноваційних проектів, зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті у територіальному органі центрального органу виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, або на поточні та /або вкладні (депозитні) рахунки установ державних банків.

5. Державні наукові установи, державні вищі навчальні заклади на умовах та в порядку, визначеному законом, можуть виступати засновниками (співзасновниками) господарських товариств, діяльність яких спрямовується на практичне використання результатів наукових та науково-технічних розробок, шляхом внесення до статутних фондів таких товариств нематеріальних активів (майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності.

Стаття 9. Керівник наукової установи

1. Керівник наукової установи має такі права і обов'язки:

вирішує питання її діяльності відповідно до статутних завдань;

представляє наукову установу в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності;

відповідає за результати діяльності наукової установи перед власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом;

в межах своєї компетенції видає накази і розпорядження;

визначає функціональні обов'язки працівників;

призначає частину складу вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи;

вживає заходів щодо визначення результатів справедливої оцінки у грошовому вимірі економічної корисності наукової і науково-технічної діяльності наукової установи для конкретних умов їх використання;

здійснює інші повноваження, передбачені статутом (положенням) наукової установи;

Керівник наукової установи щорічно звітує перед колективом наукових працівників про свою діяльність.

2. Керівник державної наукової установи, яка повністю або частково фінансується за рахунок державного бюджету, обирається таємним голосуванням на зборах колективу наукових працівників цієї установи на строк до п'яти років в межах строку визначеного статутом такої установи з правом бути переобраним на другий строк і призначається на посаду власником (власниками) наукової установи або уповноваженим ним (ними) органом.

3. Вимоги до кандидата на посаду керівника державної наукової установи, яка повністю або частково фінансується за рахунок коштів державного бюджету, його обрання та призначення.

Кандидат на посаду керівника державної наукової установи, яка повністю або частково фінансується за рахунок коштів державного бюджету, повинен бути громадянином України, вільно володіти державною мовою, мати науковий ступінь доктора наук або доктора філософії і стаж роботи на посадах наукових працівників та (або) науково-педагогічних працівників не менш як десять років; власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) можуть встановити додаткові кваліфікаційні та інші вимоги до кандидата на посаду керівника державної наукової установи, що випливають зі специфіки роботи цієї установи;

Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов'язаний оголосити конкурс на заміщення посади керівника державної наукової установи, яка повністю або частково фінансується за рахунок коштів державного бюджету, не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку контракту особи, яка займає цю посаду. У разі дострокового припинення повноважень керівника конкурс оголошується протягом тижня з моменту утворення вакансії.

Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) приймає (приймають) пропозиції щодо претендентів на посаду керівника державної наукової установи, яка повністю або частково фінансується за рахунок коштів державного бюджету, і протягом двадцяти днів з дня закінчення строку подання документів на заміщення вакантної посади вносить (вносять) кандидатури претендентів, які відповідають вимогам цього Закону та встановленим власником додатковим вимогам, на розгляд зборів колективу наукових працівників державної наукової установи.

Претенденти на посаду керівника державної установи розглядаються на зборах колективу наукових працівників державної установи. Кожен член зборів колективу наукових працівників державної установи може голосувати лише за одну кандидатуру або не підтримувати жодну з кандидатур.

Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) призначає на посаду керівника державної наукової установи, яка повністю або частково фінансується за рахунок коштів державного бюджету, кандидатуру, яка набрала більш як дві третини голосів наукових працівників присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї наукової установи.

Вибори вважаються такими, що відбулися, якщо на зборах колективу наукових працівників були присутні не менш як дві третин від фактичної чисельності штатних наукових працівників цієї установи.

Якщо кандидат на посаду керівника державної наукової установи набрав понад 50, але менше двох третин голосів наукових працівників присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї наукової установи, Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) може призначити його на посаду, або, за наявності мотивованих заперечень, оголосити новий конкурс, призначивши в. о. керівника на термін не більше 6 місяців.

Якщо жоден з претендентів на посаду керівника державної наукової установи, яка повністю або частково фінансується за рахунок коштів державного бюджету, не набрав у першому турі більш як 50 відсотків голосів наукових працівників присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї наукової установи, проводиться другий тур голосування.

До участі у другому турі допускаються два кандидати, які у першому турі набрали найбільшу кількість голосів.

Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) призначає на посаду керівника державної наукової установи, яка повністю або частково фінансується за рахунок коштів державного бюджету, особу, яка набрала у другому турі більш як дві третини голосів наукових працівників присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї наукової установи.

Вибори вважаються такими, що відбулися, якщо на зборах колективу наукових працівників були присутні не менш як дві третин від фактичної чисельності штатних наукових працівників цієї установи.

Якщо кандидат на посаду керівника державної наукової установи набрав понад 50, але менше двох третин голосів наукових працівників присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї наукової установи, засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) вправі призначити його на посаду, або, за наявності мотивованих заперечень, оголосити новий конкурс, призначивши в. о. керівника на термін не більше 6 місяців.

Контракт з обраним керівником державної наукової установи, яка повністю або частково фінансується за рахунок коштів державного бюджету, укладається засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) в установленому порядку протягом одного місяця з дня обрання на строк, визначений статутом такої установи, але не більше п'яти років.

4. Керівник державної наукової установи, яка повністю або частково фінансується за рахунок коштів державного бюджету, може бути звільнений з посади власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) на підставах, визначених законодавством про працю, а також за порушення умов контракту. Керівник державної наукової установи, яка повністю або частково фінансується за рахунок коштів державного бюджету, може бути також звільнений з посади у зв'язку з прийняттям рішення про його відкликання зборами колективу наукових працівників державної наукової установи. Підстави відкликання керівника державної установи визначаються законодавством про працю та статутом цієї наукової організації. Подання про відкликання керівника може бути внесено на розгляд зборів колективу наукових працівників державної наукової установи, яка повністю або частково фінансується за рахунок коштів державного бюджету, не менш як половиною статутного складу наглядової або вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради цієї наукової установи. Рішення про відкликання керівника приймається більшістю голосів за умови присутності на зборах не менш як двох третин від фактичної чисельності штатних наукових працівників цієї установи.

5. Для інших наукових установ державної форми власності конкурсний відбір та призначення керівника здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Призначення на посаду керівників наукових установ інших форм власності здійснюється у порядку, встановленому статутом (положенням) цих установ.

6. Особливості порядку призначення та звільнення керівників наукових установ, що входять до складу Національної академії наук та національних галузевих академій наук, що не суперечить нормам цієї статті, визначаються їх статутами.

Стаття 10. Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової установи

1. Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової установи є колегіальним органом управління науковою і науково-технічною діяльністю наукової установи, який виконує консультативно-дорадчі функції.

2. Кількісний склад членів вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи визначається статутом (положенням) наукової установи. Не менш як три чверті складу вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради обирається таємним голосуванням колективу наукових працівників, а решта її членів призначається наказом керівника цієї наукової установи.

Керівник наукової установи, його заступники і вчений секретар наукової установи є членами вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи за посадою.

Голова, його заступники та вчений секретар вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради обираються таємним голосуванням з числа її членів.

До складу вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи можуть входити голова ради молодих вчених або іншого об'єднання молодих вчених (представник від молодих вчених) наукової установи та керівник первинної профспілкової організації (профспілковий представник) наукової установи (за згодою)

3. До виключної компетенції вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи відносяться питання щодо:

визначення стратегії розвитку наукової установи та перспективних напрямів наукової і науково-технічної діяльності;

розробка статуту наукової установи та внесення змін і доповнень до нього;

наукової і науково-технічної оцінки тематики та результатів науково-дослідних робіт;

затвердження поточних (щорічних) планів наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок;

удосконалення та розвитку структури наукової установи;

затвердження тем дисертаційних робіт та наукових керівників (консультантів) аспірантів, докторантів та здобувачів;

затвердження результатів атестації наукових працівників, аспірантів, докторантів, здобувачів, та результатів конкурсу на вакантні посади наукових працівників;

висування видатних наукових праць для присудження премій, медалей та інших видів відзнак, у тому числі міжнародних;

порушення клопотань про присвоєння працівникам наукової установи вчених та почесних звань;

подання про присвоєння вчених звань старшого дослідника та професора;

ухвалення річних звітів про діяльність наукової установи та фінансових планів наукової установи;

внесення подання щодо обрання та відкликання керівника наукової установи;

погодження конкретного переліку професій і посад наукової установи, на яких може застосовуватися гнучкий режим робочого часу;

інших питань діяльності наукової установи, прийняття остаточних рішень з яких віднесені її статутом (положенням) до компетенції директора або керівних органів.

4. При науковій установі можуть створюватися спеціалізовані вчені ради з захисту дисертацій за спеціальностями, що відповідають основним науковим напрямам наукової установи у порядку, передбаченому законодавством України.

Стаття 11. Державна атестація наукових установ

1. З метою визначення ефективності діяльності наукових установ проводиться їх державна атестація.

Для наукових установ державної, комунальної форм власності, а також інших форм власності, у статутних фондах яких частка належить державі, державна атестація проводиться в обов'язковому порядку не менше одного разу на п'ять років, для новоутворених - не пізніше, ніж через 3 роки після їх створення.

Для наукових установ інших форм власності державна атестація може бути проведена за ініціативою таких установ.

Державна атестація наукових установ здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. При проведенні державної атестації наукових установ здійснюється їх оцінювання за такими напрямами:

забезпечення науковими і науково-технічними кадрами;

стан матеріально-технічної бази;

результативність наукової і науково-технічної діяльності.

3. Результати державної атестації наукових установ використовуються органами, у сфері управління (відання) яких знаходяться наукові установи, під час:

планування обсягу видатків державного бюджету для забезпечення діяльності таких установ;

формування тематики наукових досліджень та науково-технічних розробок таких наукових установ;

розгляду питання продовження (дострокового розірвання) контракту з керівником наукової установи;

розгляду питання щодо реорганізації, ліквідації наукової установи.

Стаття 12. Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави

1. Для надання державної підтримки науковим установам усіх форм власності, діяльність яких має важливе значення для науки, економіки та виробництва, створюється Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави.

Положення про Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Наукові установи усіх форм власності, що внесені або претендують на внесення до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, підлягають державній атестації. Обсяги державної підтримки залежать від результатів державної атестації в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Наукові установи включаються до Державного реєстру строком на 3 роки.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності, розміщує інформацію про перелік наукових установ, що включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, на своєму веб-сайті та забезпечує безкоштовний доступ до цієї інформації.

2. Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави:

користуються податковими пільгами відповідно до законодавства України;

не можуть змінювати наукову і науково-технічну діяльність на інші види діяльності;

зобов'язані не менш як 50 відсотків доходу від своєї діяльності спрямовувати на здійснення наукової та (або) науково-технічної діяльності та розвиток матеріально-технічної бази, необхідної для проведення наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок.

3. Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ, виключаються з нього у разі недодержання ними вимог, передбачених абзацами третім і четвертим частини другої цієї статті.

Стаття 13. Центри колективного користування науковим обладнанням

1. Центри колективного користування науковим обладнанням утворюються у формі структурного підрозділу наукової установи, вищого навчального закладу четвертого рівня акредитації або самостійної юридичної особи незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності з метою надання доступу до унікального обладнання для проведення наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок вітчизняними та іноземними вченими.

Положення про Центр та регламент доступу до наукового обладнання та користування ним затверджуються засновником Центру.

2. Завданнями Центру колективного користування науковим обладнанням є:

сприяння реалізації державних цільових наукових і науково-технічних програм та наукових (науково-технічних) проектів за визначеними пріоритетними тематичними напрямами наукових досліджень і науково-технічних розробок.

залучення студентів, магістрів, аспірантів та молодих вчених до науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт;

проведення спільних наукових досліджень вітчизняними та іноземними науковими установами та вищими навчальними закладами;

участь у міжнародній науково-технічній діяльності.

3. Центри колективного користування науковим обладнанням можуть надавати доступ та безоплатне користування приладами та обладнанням працівникам наукової установи, університету, академії, інституту, у структурі якого знаходиться центр та іншим особам, які проводять науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи у відповідності із умовами, визначеними регламентом доступу до наукового обладнання та користування ним центру.

4. Центри колективного користування науковим обладнанням можуть надавати платні послуги в установленому законом порядку.

5. Центрам колективного користування науковим обладнанням, що є юридичними особами державної форми власності, може передаватись у тимчасове безоплатне користування наукове обладнання без права його відчуження.

6. Типове положення про Центр колективного користування науковим обладнанням затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 14. Національний науковий центр

1. Науковій установі, університету, об'єднанню наукових установ чи/та університетів, які мають унікальне дослідно-експериментальне устаткування, науковців та фахівців найвищої кваліфікації, результати наукових досліджень яких мають загальнодержавне значення та міжнародне визнання, для реалізації ними найбільш важливих та актуальних для держави напрямів розвитку науки і техніки та (або) інноваційної діяльності може бути надано статус національного наукового центру.

2. Статус національного наукового центру надається Указом Президента України за поданням Кабінету Міністрів України строком на 10 років з правом його продовження.

3. Критерії надання та позбавлення статусу національного наукового центру, умови продовження строку дії такого статусу та особливості діяльності національних наукових центрів визначаються Положенням про національний науковий центр, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. Національний науковий центр має право отримувати:

на пріоритетних засадах за рахунок загального фонду державного бюджету фінансування для придбання наукового обладнання, комп'ютерних програм, матеріалів тощо, у разі наявності відповідних бюджетних призначень у державному бюджеті.

Стаття 15. Державна ключова лабораторія

1. З метою розвитку нових перспективних міждисциплінарних напрямів наукових досліджень та науково-технічних розробок, координації спільної діяльності та ефективного використання фінансових, матеріально-технічних та кадрових ресурсів за визначеним науковим напрямом можуть утворюватись державні ключові лабораторії у формі юридичної особи, або як добровільне об'єднання наукових установ та (або) вищих навчальних закладів на основі договору про спільну наукову і науково-технічну діяльність у порядку, визначеному законом.

2. Фінансова підтримка наукової і науково-технічної діяльності державних ключових лабораторій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, державних фондів підтримки наукової і науково-технічної діяльності, міжнародних грантів, інших джерел, не заборонених законодавством.

Фінансова підтримка наукової і науково-технічної діяльності державних ключових лабораторій що здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, надається за результатами відкритого конкурсу у вигляді грантів Державного фонду фундаментальних досліджень та інших державних коштів за цільовим призначення на розвиток досліджень за науковим напрямом ключової лабораторії.

3. Статус Державної ключової лабораторії з відповідного напряму наукових досліджень і науково-технічних розробок надається з моменту її державної реєстрації центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності, у порядку визначеному у положенні про державну ключову лабораторію затверджується.

Статус державної ключової лабораторії надається на визначений період (до 7 років), який за результатами звіту про діяльність ключової лабораторії може бути продовжений у порядку визначеному Положенням про державну ключову лабораторію.

4. Органом управління науковою і науково-технічною діяльністю державної ключової лабораторії є наукова рада.

5. Фінансова підтримка наукової і науково-технічної діяльності державних ключових лабораторій здійснюється за рахунок коштів сторін-учасників такої лабораторії, цільових грантів Державного фонду фундаментальних досліджень, інших державних коштів, фондів підтримки наукової і науково-технічної діяльності, міжнародних грантів, інших джерел, не заборонених законодавством.

6. Типове Положення про державну ключову лабораторію затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 16. Державний реєстр наукових об'єктів, що становлять національне надбання

1. З метою збереження унікальних наукових об'єктів: колекцій, інформаційних фондів, дослідних установок та обладнання, а також заповідників і дендропарків, наукових полігонів тощо, які мають виняткове значення для української та світової науки, створюється Державний реєстр наукових об'єктів, що становлять національне надбання.

Науковий об'єкт, що становить національне надбання - це унікальний об'єкт, що не піддається відтворенню, втрата або руйнування якого матиме серйозні негативні наслідки для розвитку науки та суспільства.

До наукових об'єктів, що становлять національне надбання, можуть бути віднесені:

унікальні об'єкти музейних, архівних фондів, колекції, особливо цінні та рідкісні видання, інші пам'ятки історії та культури;

інформаційні фонди;

дослідні установки, обладнання, полігони;

природні та біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, інші природні території та об'єкти, штучно створені об'єкти природно-заповідного фонду, що потребують підтримки, не передбаченої Законом України "Про природно-заповідний фонд України", або їх окремі частини, зокрема ботанічні, зоологічні, мікробіологічні та інші колекції;

інші унікальні наукові об'єкти.

2. Державний реєстр наукових об'єктів, що становлять національне надбання, веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності у визначеному ним порядку.

Положення про порядок визначення наукових об'єктів, що становлять національне надбання, затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Рішення про віднесення наукових об'єктів до таких, що становлять національне надбання, та позбавлення їх цього статусу приймає Кабінет Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

Фінансування заходів щодо утримання і збереження наукових об'єктів, які включені до Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання, щорічно передбачається у Державному бюджеті України.

Для розвитку матеріально-технічної бази наукових об'єктів, що становлять національне надбання, підвищення їх якісних та кількісних характеристик. центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності може надавати відповідні гранти в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Наукові об'єкти, які включені до Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання, не підлягають приватизації.

5. У разі реорганізації, ліквідації або приватизації установи, відповідальної за збереження наукового об'єкту, що становить національне надбання, та забезпечення його належного функціонування, Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо подальшого збереження такого об'єкту.

Стаття 17. Національна академія наук України (НАН України)

1. Національна академія наук України (НАН України) є вища наукова самоврядна організація України. Національна академія наук України заснована на державній власності і є державною організацією.

Національна академія наук України, як вища наукова організація, організує і забезпечує проведення фундаментальних та прикладних досліджень з найважливіших проблем природничих, технічних, соціальних і гуманітарних наук, а також координує проведення фундаментальних досліджень з цих проблем в наукових установах та організаціях незалежно від форм власності.

Національна академія наук України здійснює незалежну наукову оцінку проектів стратегічних, прогнозних та програмних документів (доктрин, концепцій, стратегій тощо) державного значення, розробляє прогнози щодо суспільно-політичного, соціально-економічного, науково-технічного, інноваційного та гуманітарного розвитку держави.

При Національній академії наук України створюються і діють:

міжвідомча рада з координації фундаментальних досліджень в Україні, яка є постійно діючим колегіальним органом, утвореним для сприяння розвитку фундаментальних досліджень. Положення про раду та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України

експертна рада з питань оцінювання тематики фундаментальних науково-дослідних робіт, яка є міжвідомчим органом з питань проведення експертизи тем фундаментальних досліджень науково-дослідних робіт, фінансування яких передбачається за рахунок коштів державного бюджету.

Національна академія наук України створена як державна бюджетна установа, є неприбутковою й наділена правом управління своєю діяльністю, правом володіння, використання, розпорядження майном, що знаходиться у державній власності та належить їй на правах господарського відання, у відповідності із законодавством та власним статутом.

2. Кошти на забезпечення діяльності Національної академії наук України щорічно визначаються у Державному бюджеті України окремим рядком. Фінансування академії може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством України.

Національна академія наук України є головним розпорядником бюджетних коштів.

3. У віданні Національної академії наук України перебувають наукові установи, підприємства, організації, об'єкти соціальної сфери, що забезпечують її діяльність.

Державне управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності Національної академії наук України здійснюється згідно із законодавством України у межах, що не порушують її самоврядності і свободи наукової творчості.

4. Самоврядність Національної академії наук України полягає у самостійному визначенні тематики наукових досліджень, форм організації та проведенні наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, формуванні своєї структури, вирішенні науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжнародних наукових зв'язків.

Національна академія наук України виконує замовлення органів державної влади стосовно розроблення засад державної наукової і науково-технічної політики, проведення наукової експертизи проектів державних рішень і програм.

Національна академія наук України щорічно звітує перед Кабінетом Міністрів України про результати наукової і науково-технічної діяльності та використання коштів, виділених їй із Державного бюджету України.

5. Держава передає Національній академії наук України у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності основні фонди, а також обігові кошти. Використання майна, переданого НАН України, здійснюється нею відповідно до законодавства. Земельні ділянки надаються НАН України у постійне користування відповідно до земельного законодавства України.

6. Національна академія наук України здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та свого статуту, який приймається загальними зборами НАН України і затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Вищим органом Національної академії наук України є загальні збори НАН України, що включають дійсних членів НАН України, членів-кореспондентів НАН України та делегованих працівників наукових установ НАН України. До виключної компетенції Загальних зборів НАН України належить обрання дійсних членів НАН України, та членів-кореспондентів НАН України та іноземних членів НАН України, ухвалення Статуту Національної академії наук України, обрання Президії НАН України та Президента НАН України. У голосуванні на загальних зборах НАН України при обранні дійсних членів з правом ухвального голосу беруть участь тільки дійсні члени НАН України, а при обранні членів-кореспондентів НАН України - дійсні члени НАН України і члени-кореспонденти НАН України.

Керівництво поточною діяльністю Національної академії наук України здійснює Президія НАН України на чолі з Президентом НАН України, персональний склад якої обирається на термін 5 років. Порядок роботи та повноваження Загальних зборів НАН України, Президії НАН України визначається Статутом Національної академії наук України.

Президія НАН України має постійно діючий апарат, який здійснює науково-організаційне та науково-методичне забезпечення діяльності Президії Національної академії наук України, забезпечує підготовку та виконання рішень Загальних зборів, Президії та Президента Академії.

Загальні збори Національної академії наук України мають виключне право обирати вчених України дійсними членами (академіками), членами-кореспондентами НАН України, а іноземних вчених - іноземними членами НАН України.

Стаття 18. Національні галузеві академії наук

1. Національні галузеві академії наук - Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України (далі - національні галузеві академії наук) є самоврядними науковими організаціями, що створені у формі державних бюджетних установ, та є неприбутковими.

2. Організаційна побудова національних галузевих академій наук, їх матеріально-фінансове забезпечення та гарантії діяльності здійснюються згідно з положеннями, встановленими цим Законом для Національної академії наук України.

3. Національні галузеві академії наук координують, організують і проводять дослідження у відповідних галузях науки і техніки, взаємодіють з відповідними органами державної влади з метою розв'язання завдань, визначених державними пріоритетами у цих галузях.

Стаття 19. Наукова і науково-технічна діяльність у системі вищої освіти

1. Наукова і науково-технічна діяльність у вищих навчальних закладах є невід'ємною складовою освітньої діяльності, основним чинником підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації: докторів філософії (кандидатів наук) і докторів наук.

2. Наукова і науково-технічна діяльність проводиться науково-педагогічними працівниками, докторантами, аспірантами та студентами, а також науковими працівниками наукових підрозділів і структур, створених на їх базі.

3. Наукова і науково-технічна діяльність може провадитись як безпосередньо вищими навчальними закладами, так і спільно із створеними ними відповідно до законодавства суб'єктами інноваційної діяльності (наукові парки, бізнес-інкубатори тощо).

4. Наукова і науково-технічна діяльність у системі вищої освіти здійснюється відповідно до законів України "Про освіту", "Про вищу освіту" та цього Закону.

5. На університети, академії, інститути поширюються права, передбачені цим Законом для наукових установ.

Стаття 20. Регіональні наукові центри

Регіональні наукові центри створюються з метою підвищення ролі науки в розробленні та реалізації ефективної регіональної політики, її орієнтації на поєднання загальнодержавних і регіональних інтересів, наукове забезпечення розв'язання актуальних проблем соціально-економічного розвитку регіонів.

Регіональні наукові центри створюються Національною академією наук України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності за погодженням з відповідними регіональними органами державної влади.

Типове положення про регіональний науковий центр затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 21. Мала академія наук України

Мала академія наук України організує та забезпечує участь учнівської молоді у науково-дослідній, експериментальній, конструкторській, винахідницькій та пошуковій діяльності, сприяє формуванню інтелектуального капіталу нації, вихованню майбутньої наукової зміни.

Мала академія наук України має територіальні відділення, координацію їх діяльності здійснює Національний центр "Мала академія наук України".

Мала академія наук України є державною організацією, кошти на забезпечення її наукової, науково-технічної діяльності щорічно визначаються у Державному бюджеті України в межах фінансування Національної академії наук України.

Фінансування Малої академії наук України може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством України.

Майно та доходи від використання майна є державною власністю і закріплюються за Національним центром "Мала академія наук України".

Мала академія наук України здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та свого статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності та Національною академією наук України.

Стаття 22. Національна рада України з питань науки і технологій

1. Національна рада України з питань науки і технологій (далі - Національна рада) є консультативно-дорадчим органом, що утворюється при Кабінеті Міністрів України з метою забезпечення участі представників наукової громадськості та реального сектору економіки у формуванні та реалізації єдиної державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

2. Національна рада формується з дотриманням принципу збалансованого представництва з представників НАН України та національних галузевих академій наук, вищих навчальних закладів, органів виконавчої влади, наукової громадськості та представників бізнесу.

Положення про Національну раду та її персональний склад затверджує Кабінет Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

3. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Ради здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

4. Національна рада щорічно:

складає і ухвалює Доповідь про стан розвитку науки і технологій в Україні;

заслуховує й оцінює на доручення Кабінету Міністрів України звіти НАН України та національних галузевих академій наук;

формує пропозиції щодо першочергових заходів, спрямованих на розвиток сфери наукової і науково-технічної діяльності.

5. З метою реалізації своїх повноважень Національна рада України взаємодіє з Національною академією наук України, національними галузевими академіями наук, дослідницькими університетами, з представниками наукової громадськості та реального сектору економіки.

6. При Національній раді створюється Комітет з наукової етики, який на подання наукових установ, вищих навчальних закладів, окремих учених, громадських наукових організацій, та з власної ініціативи розглядає питання дотримання наукової етики при здійсненні та публікації результатів наукових досліджень й ухвалює обов'язкові для розгляду зацікавленими сторонами рекомендації.

Положення про Комітет та її персональний склад затверджується Національною науковою радою. Персональний склад Комітету обирається на термін 5 років.

Стаття 23. Громадські наукові організації

1. Громадські наукові організації (громадські академії наук, наукові товариства, наукові асоціації, спілки, об'єднання тощо) є об'єднаннями вчених для цілеспрямованого розвитку відповідних напрямів науки, захисту фахових інтересів, взаємної координації науково-дослідної роботи, обміну досвідом.

Громадські наукові організації підлягають реєстрації та діють відповідно до законодавства про об'єднання громадян з урахуванням положень цього Закону.

2. Громадські наукові організації можуть створювати тимчасові наукові колективи, утворювати для виконання статутних завдань науково-дослідні, проектно-конструкторські, експертні, консалтингові, пошукові організації, співпрацювати з іноземними та міжнародними організаціями, бути колективними членами міжнародних науково-фахових об'єднань, спілок, товариств відповідно до законодавства України.

3. Громадські наукові організації можуть:

вносити до органів влади пропозиції щодо здійснення й удосконалення державної політики в науковій і науково-технічній сфері;

пропонувати представників до складу Експертної комісії з проведення державної атестації наукових установ, інших експертних органів, що створюються при органах влади.

Стаття 24. Рада молодих вчених

1. Рада молодих вчених є колегіальним виборним дорадчим органом, що утворюється для забезпечення захисту прав та інтересів молодих вчених.

Ради молодих вчених можуть створюватися при центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, при обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, національних академіях, у вищих навчальних закладах та наукових установах України.

2. Типове положення про раду молодих вчених затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 25. Взаємодія органів державної влади і громадських наукових організацій

Органи державної влади можуть залучати громадські наукові організації та ради молодих вчених за їхньою згодою до участі у підготовці та реалізації рішень стосовно наукової і науково-технічної діяльності, наукової і науково-технічної експертизи, науково-технічних програм, проектів і розробок та у взаємодії з ними інформувати населення про безпеку, екологічну чистоту, економічну та соціальну значущість, екологічні та соціально-економічні наслідки реалізації відповідних програм, проектів і розробок.

Розділ III
ДЕРЖАВНІ ГАРАНТІЇ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ВЧЕНИХ, НАУКОВИХ ПРАЦІВНИКІВ

Стаття 26. Підготовка наукових кадрів та підвищення їх кваліфікації

1. Основними формами підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації є аспірантура та докторантура. Порядок вступу та навчання в аспірантурі як третьому рівні вищої освіти та докторантурі визначається відповідно до Закону України "Про вищу освіту".

2. Наукові працівники можуть проходити стажування у відповідних державних наукових установах, організаціях як в Україні, так і за її межами.

3. Наукова установа забезпечує проходження курсу підвищення кваліфікації науковому працівникові кожні п'ять років із збереженням середньої заробітної плати.

Результати підвищення кваліфікації враховуються при атестації наукових працівників.

Стаття 27. Наукові ступені і вчені звання

1. Вчені мають право на здобуття наукового ступеня доктора філософії (кандидата наук) і доктора наук та присвоєння вчених звань старшого дослідника, доцента і професора.

Присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань є державним визнанням рівня кваліфікації вченого. Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік осіб, що здобули наукові ступені та вчені звання, а також тексти авторефератів дисертаційних досліджень є публічною інформацією та розміщуються у відкритому доступі через мережу Інтернет в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

2. Дипломи доктора філософії (кандидата наук), доктора наук державного зразка видаються із обов'язковим зазначенням назви дисертаційного дослідження та наукової установи (вищого навчального закладу), яка їх видала.

3. Наявність відповідного наукового ступеня або вченого звання є кваліфікаційною вимогою для зайняття науковим працівником відповідної посади.

Стаття 28. Атестація наукових працівників

1. Атестація наукових працівників провадиться в наукових установах не рідше одного разу на п'ять років з метою:

оцінки рівня професійної підготовки наукового працівника, результативності його роботи;

визначення відповідності кваліфікації наукового працівника займаній посаді;

виявлення перспективи використання здібностей наукового працівника, стимулювання підвищення його професійного рівня;

визначення потреби в підвищенні кваліфікації, професійної підготовки наукового працівника.

2. Положення про атестацію наукових працівників затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 29. Правовий режим наукового і науково-технічного результату

Правовий режим наукового і науково-технічного результату як об'єкта інтелектуальної власності визначається чинним законодавством України.

Стаття 30. Посади наукових працівників

1. Посадами наукових працівників наукових установ (їх філій, інших відокремлених підрозділів), наукових підрозділів юридичних осіб державної та інших форм власності є:

керівник (президент, генеральний директор, генеральний конструктор, директор, начальник);

заступник керівника (перший віце-президент, віце-президент, заступники генерального директора, генерального конструктора, директора, начальника) з наукової роботи;

член президії Національної академії наук України або відповідної національної галузевої академії наук;

академік-секретар (його заступники);

головний учений секретар, учений секретар (їх заступники);

керівник (завідувач) та заступники керівника (завідувача) наукового підрозділу, редакції наукового журналу;

головний конструктор, головний інженер, головний технолог з основного напряму діяльності наукової установи та їх заступники, головний редактор наукового журналу;

провідний конструктор, провідний інженер, провідний технолог з основного напряму діяльності наукової установи;

головний науковий співробітник;

провідний науковий співробітник;

старший науковий співробітник, старший дослідник;

науковий співробітник, дослідник;

науковий співробітник-консультант;

молодший науковий співробітник.

науковий редактор.

2. До наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь.

Стаття 31. Посади науково-педагогічних працівників

Основні посади науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів визначаються відповідно до Закону України "Про вищу освіту".

Стаття 32. Стаж наукової роботи

1. До стажу наукової роботи зараховується:

час роботи на посадах наукових працівників, визначених статтею 28 цього Закону;

час роботи на посадах науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів, визначених у Законі України "Про вищу освіту";

час роботи осіб, які мають науковий ступінь, за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, з дня зайняття посади за цією спеціальністю;

час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, зазначених у статті 118 Кодексу законів про працю України, якщо цій роботі безпосередньо передувала і після неї слідувала робота, передбачена абзацами другим, третім і четвертим цієї статті;

час навчання в аспірантурі, ад'юнктурі чи докторантурі за денною (очною) формою навчання випускникам аспірантури, ад'юнктури, докторантури;

час роботи на посадах науково-викладацького складу Національної школи суддів України;

стаж державної служби та прирівняний до стажу державної служби стаж у разі прийняття на державну службу з наукової посади;

час навчання та роботи за спеціальністю закордоном, за умов збереження громадянства та перерви між роботою в Україні не більше 3-х місяців.

Стаття 33. Оплата і стимулювання праці наукового працівника

1. Оплата праці наукового працівника повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для ефективної самостійної творчої діяльності, підвищення престижу професії наукового працівника, стимулювати залучення талановитої молоді в науку та підвищення кваліфікації наукових працівників.

Заробітна плата наукових працівників складається з посадових окладів (ставок), премій, доплат за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової (науково-технічної), науково-педагогічної роботи та інших надбавок, доплат та винагород, передбачених законодавством у цій сфері.

2. Дійсним членам та членам-кореспондентам Національної академії наук України та національних галузевих академій наук встановлюється довічна плата, розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.

Держава гарантує встановлення ставок (окладів) науковим працівникам державних наукових установ, університетів, академій, інститутів, виходячи з розрахунку посадового окладу молодшого наукового співробітника на рівні не нижче подвійної середньої заробітної плати у промисловості в цілому по Україні.

Умови оплати праці працівників державних наукових установ визначаються Кабінетом Міністрів України.

3. Науковим працівникам, які зробили вагомий внесок у розвиток науки, можуть встановлюватися державні стипендії, а для підтримки наукової молоді - стипендії для молодих вчених відповідно до законодавства.

Держава створює умови для мотивації (стимулювання та заохочення) молодих вчених, зокрема шляхом збереження доплат за науковий ступінь та вчене звання при визначенні стипендіального забезпечення докторантів; створення системи державних молодіжних стипендій, премій та грантів; фінансування стажування у провідних наукових установах, у тому числі за кордоном; фінансування відряджень, в тому числі закордонних, для участі в наукових заходах.

Учені наукових установ, що беруть участь у навчальному процесі у вищих навчальних закладах обсягом до 240 годин на навчальний рік, працюють за гнучким графіком роботи із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

Стаття 34. Пенсійне забезпечення наукового працівника

1. Держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

2. Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", після досягнення чоловіками віку 62 роки за наявності стажу наукової роботи не менш як 20 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності стажу наукової роботи не менш як 15 років. До досягнення віку, встановленого цим абзацом, право на пенсію за віком мають чоловіки - наукові (науково-педагогічні) працівники 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року;

60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;

61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 28 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).

3. Для обчислення пенсії враховується заробітна плата наукового (науково-педагогічного) працівника за основним місцем роботи за весь період страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі якщо період страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника, починаючи з 1 липня 2000 року, становить менш як 60 календарних місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата за основним місцем роботи за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

4. За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості наукового стажу.

У всіх випадках період, за який враховується заробітна плата, з урахуванням виключення, передбаченого цим Законом, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.

5. Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням положень статей 28, 29 цього Закону.

6. Різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних, комунальних наукових установ, організацій, підприємств, університетів, академій, інститутів та наукових установ, які згідно із статтею 12 цього Закону включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій, університетів, академій, інститутів - за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

7. Для обчислення заробітку під час призначення пенсії науковому (науково-педагогічному) працівнику застосовується середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

При цьому заробіток для обчислення пенсії в усіх випадках не може перевищувати граничну суму заробітку (доходу), з якої справляється збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

8. Пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

У разі коли величина середньої заробітної плати в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня кожного року розмір пенсії підвищується у порядку, встановленому частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

9. При визначенні середньомісячного заробітку наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та університетів, академій, інститутів для обчислення пенсії враховується заробітна плата, яку вони отримували під час перебування на посадах, зазначених у Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, університетів, академій, інститутів, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затвердженому Кабінетом Міністрів України, розмір якої не перевищував:

для керівників, заступників керівників недержавних наукових установ, організацій - максимального розміру посадового окладу (ставки) керівника, заступника керівника науково-дослідної установи Національної академії наук України з урахуванням доплати за науковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи згідно із законодавством, обчислених із зазначеного максимального розміру посадового окладу (ставки), а для керівників, заступників керівників недержавних університетів, академій, інститутів - максимального розміру посадового окладу (ставки) ректора, проректора відповідного державного університету, академії, інституту з урахуванням доплати за науковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи згідно із законодавством, обчислених із зазначеного максимального розміру посадового окладу (ставки);

для інших наукових працівників недержавних наукових установ, організацій, закладів - максимального розміру посадового окладу (ставки) старшого наукового співробітника науково-дослідної установи Національної академії наук України з урахуванням доплати за науковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи згідно із законодавством, обчислених із зазначеного максимального розміру посадового окладу (ставки), а для науково-педагогічних працівників недержавних університетів, академій, інститутів - максимального розміру посадового окладу (ставки) аналогічних посад відповідного державного університету, академії, інституту з урахуванням доплати за науковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи згідно із законодавством, обчислених із зазначеного максимального розміру посадового окладу (ставки).

10. Положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів із числа наукових працівників, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.

11. Пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам відповідно до цього Закону призначається з дня звернення за призначенням пенсії та за умов звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, за винятком осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку.

12. Пенсіонерам, які після призначення пенсії відповідно до цього Закону працювали за строковим трудовим договором (контрактом) на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників і набули не менш як 24 місяці страхового стажу, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням стажу наукової роботи після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, з якої обчислена пенсія, або із заробітної плати, визначеної в порядку, передбаченому частинами третьою - сьомою цієї статті, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Право на призначення пенсії відповідно до цього Закону поширюється також і на осіб, які на момент звернення за призначенням пенсії працюють на будь-яких посадах на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та мають стаж наукової роботи, передбачений частиною другою цієї статті.

13. При виході на пенсію з посади наукового (науково-педагогічного) працівника відповідно до цього Закону науковому (науково-педагогічному) працівнику видається грошова допомога в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат за наявності стажу роботи на посадах, зазначених у Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, університетів, академій, інститутів, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті затвердженому Кабінетом Міністрів України, не менше:

для чоловіків - 12,5 року;

для жінок - 10 років.

Пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також унаслідок каліцтва чи захворювання у зв'язку з Чорнобильською катастрофою науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається в таких розмірах:

інвалідам I групи - 80 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника;

інвалідам II групи - 60 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника;

інвалідам III групи - 40 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника.

14. Науковим (науково-педагогічним) працівникам, які визнані інвалідами I, II і III груп, призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії наукового (науково-педагогічного) працівника незалежно від віку за наявності стажу наукової роботи, передбаченого частиною другою цієї статті, та страхового стажу, передбаченого статтею 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а особам із числа інвалідів з дитинства - незалежно від часу встановлення інвалідності.

Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого наукового (науково-педагогічного) працівника (годувальника), які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі:

80 відсотків пенсії наукового (науково-педагогічного) працівника - на трьох і більше непрацездатних членів сім'ї;

60 відсотків - на двох непрацездатних членів сім'ї;

40 відсотків - на одного непрацездатного члена сім'ї.

До непрацездатних членів сім'ї померлого наукового (науково-педагогічного) працівника належать особи, зазначені в статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

15. Право на призначення пенсії відповідно до цього Закону поширюється на всіх осіб, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом та мають стаж наукової роботи, передбачений частиною другою цієї статті. Призначення пенсій таким працівникам здійснюється відповідно до частин другої - четвертої цієї статті з дня звернення за призначенням пенсії та за умови звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, за винятком осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку.

16. Право на призначення пенсії відповідно до цього Закону поширюється також на непрацездатних членів сім'ї наукового (науково-педагогічного) працівника, який помер до набрання чинності цим Законом. Пенсія встановлюється в розмірах, передбачених частиною чотирнадцятою цієї статті.

17. Заява про призначення (перерахунок) пенсії та інші необхідні документи подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пенсійного забезпечення, або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Перелік необхідних документів та порядок їх подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

18. Для осіб, які працюють на посадах, що згідно із законодавством належать до посад державного службовця, попередній стаж наукової роботи, набутий у державних установах, організаціях, закладах, зараховується до стажу державної служби незалежно від наявності перерв у роботі, а для осіб, які працювали (працюють) на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників, попередній стаж державної служби зараховується до стажу наукової роботи незалежно від наявності перерв у роботі.

19. Пенсія, призначена відповідно до цієї статті, в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

20. Достроково призначена пенсія з урахуванням підпункту "г" частини першої пункту 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення", пункту "в" частини другої статті 12 Закону України "Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблоку цієї АЕС на екологічно безпечну систему" і статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" у період до досягнення пенсійного віку, встановленого частиною другою цієї статті, працюючим пенсіонерам не виплачується.

21. Дія цієї статті поширюється на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ та організацій недержавної форми власності, які пройшли державну атестацію згідно із цим Законом, недержавних університетів, академій, інститутів, що діють відповідно до Закону України "Про вищу освіту", міжнародних наукових організацій, відкритих на території України відповідно до міжнародних договорів, установчі документи яких затверджено Кабінетом Міністрів України, а також на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ і вищих навчальних закладів, що належали партійним та громадським організаціям колишніх Української РСР, інших республік СРСР та СРСР.

Дія цієї статті поширюється на наукових (науково-педагогічних) працівників, що працюють у міжнародних наукових організаціях, членом яких є Україна, відповідно до міжнародних договорів України за умови сплати страхових внесків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Стаття 35. Соціальний захист наукового працівника

1. Науковим працівникам, які мають науковий ступінь кандидата або доктора наук, для забезпечення умов для наукової діяльності надається в установленому законодавством порядку додаткова жила площа у вигляді кімнати (кабінету) або в розмірі до 20 кв. метрів. Зазначена додаткова жила площа оплачується в одинарному розмірі. На зазначену додаткову жилу площу збільшується площа нерухомого майна, що сплачується за мінімальним тарифом при нарахуванні комунальних та інших визначених законодавством платежів і податків.

2. Окремим категоріям наукових (науково-педагогічних) працівників, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, можуть надаватися службові жилі приміщення.

3. Науковим (науково-педагогічним) працівникам за рішенням уповноваженого органу управління, до сфери управління якого належить наукова установа або вищий навчальний заклад третього і четвертого рівнів акредитації, або національних галузевих академій може надаватися у постійне користування житло за рахунок цільового бюджетного фінансування та інших джерел.

4. Держава забезпечує надання науковим (науково-педагогічним) працівникам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла пільгових довгострокових кредитів, порядок надання яких визначається Кабінетом Міністрів України. Кошти на вказані цілі щорічно передбачаються у Державному бюджеті України.

Держава створює умови для забезпечення молодих вчених житлом шляхом пріоритетного пільгового молодіжного кредитування на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, першочергового надання службового житла.

Розділ IV
ПОВНОВАЖЕННЯ СУБ'ЄКТІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 36. Повноваження Верховної Ради України у сфері наукової і науково-технічної діяльності

Верховна Рада України:

здійснює державне регулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

визначає основні засади і напрями державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

затверджує пріоритетні напрями розвитку науки і техніки та загальнодержавні програми науково-технічного розвитку України;

здійснює інші повноваження, які відповідно до Конституції України та законів України віднесені до її відання.

Стаття 37. Повноваження Президента України у сфері наукової і науково-технічної діяльності

Президент України відповідно до Конституції та законів України сприяє розвитку науки і техніки, здійснюючи повноваження, визначені Конституцією України

Стаття 38. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері наукової і науково-технічної діяльності

Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади:

забезпечує проведення науково-технічної політики держави, розвиток і зміцнення науково-технічного потенціалу України;

визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності та затверджує положення про нього;

затверджує персональний склад та положення про Національну раду України з питань науки і технологій;

подає Верховній Раді України пропозиції щодо пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та їх матеріально-технічного забезпечення;

забезпечує розроблення і виконання державних цільових наукових і науково-технічних програм;

затверджує в межах своєї компетенції державні цільові наукові і науково-технічні програми відповідно до визначених Верховною Радою України пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки.

визначає порядок формування та використання коштів державних фондів, що створюються для забезпечення розвитку наукової і науково-технічної діяльності;

засновує гранти та премії Кабінету Міністрів України у сфері наукової і науково-технічної діяльності та визначає порядок їх надання;

вживає заходи щодо вдосконалення державного регулювання та управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

здійснює інші повноваження у сфері наукової і науково-технічної діяльності відповідно до законів.

Стаття 39. Повноваження центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України та є головним розпорядником бюджетних коштів.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності:

розробляє засади наукового і науково-технічного розвитку України та подає відповідні пропозиції Кабінету Міністрів України, Верховній Раді України та Президенту України;

координує реалізацію іншими центральними органами виконавчої влади та національними академіями наук державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

здійснює організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Національної ради України з питань науки і технології;

організовує прогнозно-аналітичні дослідження тенденцій науково-технічного розвитку та формує пріоритетні напрями розвитку науки і техніки у визначеному законодавством порядку;

забезпечує розвиток наукового і науково-технічного потенціалу України;

забезпечує розвиток загальнодержавної системи науково-технічної інформації;

здійснює керівництво системою наукової і науково-технічної експертизи;

забезпечує інтеграцію вітчизняної науки у світовий науковий простір із збереженням і захистом національних пріоритетів;

здійснює керівництво системою державної атестації наукових установ;

координує міжнародне науково-технічне співробітництво, забезпечує дотримання і виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що віднесені до його компетенції;

формує разом з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, тематики державного замовлення у сфері науки і техніки;

організовує та проводить конкурс наукових і науково-технічних проектів, спрямованих на реалізацію (виконання) завдань державних цільових наукових та науково-технічних програм, наукових частин інших державних цільових програм за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки, державним замовником яких він є, здійснює їх фінансову підтримку;

здійснює фінансову підтримку наукової і науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів;

здійснює фінансову підтримку виконання державного замовлення у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

здійснює аналіз результативності провадження наукової і науково-технічної діяльності;

формує пропозиції щодо вдосконалення економічного механізму забезпечення науково-технічного розвитку;

формує пропозиції щодо реалізації міжнародного науково-технічного співробітництва;

розробляє проекти міждержавних програм для забезпечення реалізації укладених міжнародних договорів у науково-технологічній сфері;

забезпечує реалізацію міжнародних науково-технічних програм і проектів відповідно до міжнародних договорів;

укладає відповідно до законодавства міжнародні договори про співробітництво у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

забезпечує виконання зобов'язань, що випливають із членства України в міжнародних організаціях у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

бере участь у здійсненні державної наукової і науково-технічної експертизи проектів міждержавних наукових і науково-технічних програм та проектів державних цільових наукових і науково-технічних програм;

взаємодіє в установленому порядку з відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій;

приймає рішення щодо надання статусу державної ключової лабораторії та надає їй фінансову підтримку її діяльності;

забезпечує реєстрацію та облік науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;

здійснює інші повноваження, передбачені законодавством України.

Стаття 40. Повноваження інших центральних органів виконавчої влади у сфері наукової і науково-технічної діяльності

Інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень:

здійснюють управління у сфері наукової та науково-технічної діяльності і відповідають за рівень науково-технічного розвитку відповідних галузей;

визначають разом з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності напрями розвитку наукового і науково-технологічного потенціалу галузей, спрямовують і контролюють діяльність підпорядкованих їм наукових установ;

беруть участь у формуванні пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні, державних цільових наукових та науково-технічних програм і державного замовлення у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

формують разом з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності програми науково-технічного розвитку відповідних галузей та заходи з їх реалізації, організують їх виконання;

організують розроблення, освоєння та виробництво сучасної конкурентоспроможної продукції на основі використання нових високоефективних технологій, устаткування, матеріалів, інформаційного забезпечення;

організовують та проводять конкурси наукових і науково-технічних проектів, спрямованих на реалізацію (виконання) завдань державних цільових наукових та науково-технічних програм, наукових частин інших державних цільових програм за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки, державними замовниками яких вони є;

здійснюють інші повноваження, передбачені законодавством України.

Стаття 41. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади

1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади щодо наукової та науково-технічної діяльності відповідно до їх компетенції:

забезпечують виконання державних цільових наукових та науково-технічних програм;

організовують розроблення та виконання регіональних (територіальних) програм науково-технічного розвитку;

сприяють розвитку інфраструктури наукової та науково-технічної діяльності регіону;

залучають відповідні наукові установи (за їх згодою) до вирішення проблем науково-технічного розвитку регіону.

Розділ V
ФОРМИ І МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ У НАУКОВІЙ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 42. Цілі та напрями державної політики в науковій і науково-технічній діяльності

1. Основними цілями державної політики у науковій і науково-технічній діяльності є:

забезпечення наукового обґрунтування визначення стратегічних завдань розвитку економіки й суспільства;

досягнення високого рівня розвитку науки і техніки;

примноження національного багатства на основі використання наукових та науково-технічних досягнень;

створення умов для досягнення високого рівня життя кожного громадянина, його фізичного, духовного та інтелектуального розвитку через використання сучасних досягнень науки і техніки;

зміцнення національної безпеки на основі використання наукових та науково-технічних досягнень;

забезпечення вільного розвитку наукової та науково-технічної творчості.

сприяння розвитку наукової і науково-технічної діяльності у підприємницькому секторі.

2. Держава забезпечує:

соціально-економічні, організаційні, правові умови для формування та ефективного використання наукового та науково-технічного потенціалу, включаючи державну підтримку суб'єктів наукової і науково-технічної діяльності;

створення сучасної інфраструктури науки і системи інформаційного забезпечення наукової і науково-технічної діяльності, інтеграцію освіти, науки і виробництва;

підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку наукових кадрів;

підвищення престижу наукової і науково-технічної діяльності, підтримку та заохочення молодих вчених;

фінансування та матеріальне забезпечення фундаментальних досліджень;

організацію прогнозування тенденцій науково-технічного розвитку на довгостроковий та середньостроковий періоди;

підтримку пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, державних цільових наукових і науково-технічних програм та концентрацію ресурсів для їх реалізації;

створення ринку наукової і науково-технічної продукції та впровадження досягнень науки і техніки в усі сфери суспільного життя;

правову охорону інтелектуальної власності та створення умов для її ефективного використання;

організацію статистики в науковій діяльності;

проведення наукової і науково-технічної експертизи виробництва, нових технологій, техніки, результатів досліджень, наукових (науково-технічних) програм і проектів тощо;

стимулювання наукової та науково-технічної творчості, винахідництва;

пропагування наукових та науково-технічних досягнень, винаходів, нових сучасних технологій, внеску України у розвиток світової науки і техніки;

встановлення взаємовигідних зв'язків з іншими державами для інтеграції вітчизняної та світової науки.

Стаття 43. Основні принципи державного управління та регулювання у науковій і науково-технічній діяльності

1. При здійсненні державного управління та регулювання науковою діяльністю держава керується принципами:

органічної єдності науково-технічного, економічного, соціального та духовного розвитку суспільства;

поєднання централізації та децентралізації управління у науковій діяльності;

додержання вимог екологічної безпеки;

визнання свободи творчої, наукової і науково-технічної діяльності;

збалансованості розвитку фундаментальних і прикладних наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок;

використання досягнень світової науки, можливостей міжнародного наукового співробітництва;

свободи поширення наукової та науково-технічної інформації з дотриманням обмежень передбачених чинним законодавством;

відкритості для міжнародного науково-технічного співробітництва, забезпечення інтеграції української науки в світову в поєднанні із захистом інтересів національної безпеки.

визнання певного обґрунтованого ризику невдачі у проведенні наукової і науково-технічної діяльності.

Стаття 44. Фінансово-кредитні та податкові важелі державного регулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності

1. Держава застосовує фінансово-кредитні та податкові важелі для створення економічно сприятливих умов для ефективного здійснення наукової і науково-технічної діяльності відповідно до законодавства України, забезпечення до 2025 року зростання фінансування науки за рахунок усіх джерел до 3 відсотків валового внутрішнього продукту.

2. Державні наукові установи звільняються від сплати ввізного мита, податку на додану вартість за наукові прилади, обладнання, запасні частини і витратні матеріали до них, реактиви, зразки, наукову літературу в паперовому й електронному вигляді, що ввозяться в Україну для забезпечення власної наукової та науково-технічної діяльності (крім підакцизних товарів).

Стаття 45. Фінансове забезпечення наукової і науково-технічної діяльності

1. Фінансове забезпечення наукової і науково-технічної діяльності в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, залучених коштів підприємств, установ та організацій, коштів вітчизняних та іноземних замовників робіт, грантів, інших джерел, не заборонених законом.

Одним із основних важелів здійснення державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності є бюджетне фінансування.

Бюджетне фінансування наукової і науково-технічної діяльності здійснюється за рахунок коштів загального фонду та спеціального фонду Державного бюджету України.

2. Держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності (крім видатків на оборону) у розмірі не менше 1,7 відсотка валового внутрішнього продукту України.

Видатки на наукову і науково-технічну діяльність за рахунок загального та спеціального фондів Державного бюджету України є захищеними статтями видатків бюджету.

Бюджетне фінансування наукової і науково-технічної діяльності здійснюється шляхом фінансування основної діяльності державних наукових установ, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок університетів, академій, інститутів, фінансування окремих наукових і науково-технічних програм, проектів та надання грантів.

3. Бюджетне фінансування наукової та (або) науково-технічної діяльності за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України здійснюється для фінансування:

основної діяльності державних наукових установ, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, та наукових досліджень вищих навчальних закладів;

окремих наукових і науково-технічних програм, проектів та надання грантів.

Фінансування основної діяльності державних наукових установ, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, наукових досліджень вищих навчальних закладів здійснюється у межах видатків, передбачених кошторисними призначеннями на вказані цілі без застосування процедур закупівлі.

Фінансування окремих наукових і науково-технічних програм, проектів та надання грантів здійснюється на договірних засадах, передбачає проведення конкурсного відбору за результатами наукової і науково-технічної експертизи або процедури закупівлі відповідно до законодавства.

4. Базове фінансування основної діяльності державних наукових установ, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, наукових досліджень вищих навчальних закладів здійснюється для:

фундаментальних наукових досліджень;

підтримки найважливіших для держави напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок, зокрема в інтересах національної безпеки та оборони;

розвитку інфраструктури наукової і науково-технічної діяльності;

розвитку матеріально-технічної бази наукової і науково-технічної діяльності;

збереження наукових об'єктів, що становлять національне надбання;

підготовки наукових кадрів;

розроблення наукових засад державної політики у відповідних сферах;

доступу до науково-технічної інформації та літератури, зокрема платних електронних наукових видань і баз даних.

Перелік вищих навчальних закладів, яким надається базове фінансування для здійснення ними наукової і науково-технічної діяльності, затверджується Кабінетом Міністром України. Обсяг базового фінансування визначається за результатами державної атестації наукових установ у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

5. Фінансування окремих наукових і науково-технічних програм, проектів та надання грантів здійснюється на конкурсній основі для:

науково-технічних програм і окремих розробок, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;

забезпечення проведення прикладних наукових досліджень і науково-технічних розробок, які виконуються за державним замовленням та у рамках державних цільових наукових та науково-технічних програм;

проектів, що виконуються в межах міжнародного науково-технічного співробітництва;

підтримки фундаментальних наукових досліджень за грантами Державного фонду фундаментальних досліджень, прикладних наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок за грантами інших державних фондів, створених з метою підтримки науково-технічної діяльності;

розроблення наукових засад державної політики у відповідних сферах, проведення наукової експертизи проектів нормативно-правових актів, державних програм;

розвитку матеріально-технічної бази наукової і науково-технічної діяльності.

Фінансування наукових, науково-технічних робіт (цільових проектів) на конкурсній основі (конкурсне фінансування) здійснюється за результатами конкурсного відбору після проведення наукової та науково-технічної експертизи заявок (запитів), що подаються замовникам потенційними виконавцями таких робіт (проектів), без застосування процедур закупівлі.

6. Бюджетне фінансування наукової і науково-технічної діяльності здійснюється відповідно до законодавства України. Видатки Державного бюджету України, передбачені для проведення фундаментальних досліджень, здійснюються за наявності висновку про доцільність проведення витрат по кожній науковій темі, наданого Експертною радою при Національній академії наук України.

Порядок формування тематики наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 46. Державний фонд фундаментальних досліджень

1. Для грантової підтримки фундаментальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук, що провадяться науковими установами, вищими навчальними закладами, вченими, створюється Державний фонд фундаментальних досліджень.

Діяльність Державного фонду фундаментальних досліджень регулюється Положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

У Державному бюджеті України кошти для Державного фонду фундаментальних досліджень визначаються окремим рядком.

2. Кошти Державного фонду фундаментальних досліджень формуються за рахунок:

бюджетних коштів;

добровільних внесків юридичних і фізичних осіб (у тому числі іноземних).

Кошти Державного фонду фундаментальних досліджень розподіляються на конкурсній основі.

Стаття 47. Державний технологічний фонд

1. Для грантової підтримки проведення прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, спрямованих на розроблення нових конкурентоспроможних технологій та/або їх складових з метою створення нових і модернізації існуючих виробництв для потреб підприємств створюється Державний технологічний фонд.

2. Фінансове забезпечення Державного технологічного фонду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності, в межах видатків загального фонду Державного бюджету, передбачених йому для підтримки наукової сфери.

У Державному бюджеті України кошти для Державного технологічного фонду визначаються окремим рядком.

3. Положення про Державний технологічний фонд затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 48. Державні цільові наукові та науково-технічні програми у сфері наукової і науково-технічної діяльності

1. Державні цільові наукові та науково-технічні програми є основним засобом концентрації науково-технічного потенціалу держави для розв'язання найважливіших природничих, технічних і гуманітарних проблем та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки.

2. Державні цільові наукові та науково-технічні програми формуються і виконуються відповідно до Закону України "Про державні цільові програми".

Стаття 49. Державне замовлення на науково-технічну продукцію

Державне замовлення на науково-технічну продукцію формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, на підставі пропозицій центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності у вигляді переліку найважливіших розробок, спрямованих на створення новітніх технологій та продукції, і затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

Стаття 50. Конкурсний відбір наукових і науково-технічних робіт

1. Для визначення наукових і науково-технічних робіт, що плануються до виконання за рахунок коштів державного бюджету та виконавців таких робіт, може застосовуватись механізм конкурсного відбору.

2. Випадки, для яких застосування механізму конкурсного відбору наукових і науково-технічних робіт є обов'язковим, визначаються законодавством.

3. Органи державної влади й місцевого самоврядування, Державний фонд фундаментальних досліджень, Державний технологічний фонд розміщують інформацію про проведення конкурсів наукових, науково-технічних програм і проектів і його умови на своєму сайті в мережі Інтернет.

4. Оголошення про проведення конкурсу наукових і науково-технічних робіт повинно містити:

тематику наукових і науково-технічних робіт, що подаються на конкурс;

умови та місце проведення конкурсу;

зразок форми запиту на участь у конкурсі та рекомендації щодо її заповнення;

вимоги до учасників конкурсу;

відомості про терміни розгляду заявок на участь у конкурсі і підведення підсумків конкурсу;

інші обов'язкові умови конкурсу.

5. Строк подання конкурсних пропозицій не може встановлюватися меншим ніж 30 календарних днів з дати оголошення конкурсу.

6. Результати конкурсного відбору наукових, науково-технічних програм і проектів розміщується органом, що оголосив конкурс, у мережі Інтернет не пізніше ніж за десять днів після дати підведення підсумків такого конкурсу.

7. Порядок проведення конкурсного відбору наукових і науково-технічних робіт встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 51. Грантове фінансування наукової і науково-технічної діяльності за рахунок коштів державного бюджету

1. Грантове фінансування наукової і науково-технічної діяльності за рахунок коштів державного бюджету запроваджується з метою підвищення рівня наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, розвитку науково-технічного потенціалу та конкурентоспроможності наукових установ та вищих навчальних закладів, збереження та розвитку матеріально-технічної бази наукової і науково-технічної діяльності.

2. Грантове фінансування надається на безоплатній та безповоротній основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізації державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності, іншими центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких входять бюджетні наукові установи, університети, академії, інститути, Національною академією наук України, галузевими національними академіями наук, Державним фондом фундаментальних досліджень та Державним технологічним фондом (далі - грантонадавачами) для:

проведення наукових досліджень і розробок;

придбання наукового обладнання та устаткування;

капітального ремонту та реконструкції лабораторних приміщень.

3. Грантове фінансування надається виключно на конкурсній основі. У конкурсі на його отримання можуть брати участь лише наукові установи та вищі навчальні заклади, що включені до державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави.

4. Оголошення про проведення конкурсного відбору, його умови та результати є публічною інформацією та підлягають обов'язковому розміщенню в мережі Інтернет на офіційних сайтах грантонадавача та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізації державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

5. Порядок надання грантового фінансування наукової і науково-технічної діяльності за рахунок коштів державного бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

6. Грантонадавач оголошує конкурсний відбір, визначає його умови та переможців з урахуванням планових обсягів видатків державного бюджету на відповідні цілі.

Стаття 52. Участь державних наукових установ, державних вищих навчальних закладів у створенні господарських товариств з метою використання об'єктів права інтелектуальної власності

1. Державні наукові установи (крім державних наукових установ, що відносяться до оборонно-промислового комплексу), державні вищі навчальні заклади мають право бути співзасновниками товариств з обмеженою відповідальністю, що розробляють і впроваджують інноваційну продукцію (далі - господарські товариства), діяльність яких полягає у використанні у господарській діяльності об'єктів права інтелектуальної власності, виключні майнові права інтелектуальної власності на які належать цим установам та навчальним закладам.

Державні наукові установи, державні вищі навчальні заклади за попередньою згодою центральних органів виконавчої влади, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук, до сфери управління яких вони належать приймають рішення про участь у створенні господарських товариств та беруть участь у формуванні статутного капіталу такого господарського товариства шляхом внесення до нього права на використання об'єктів права інтелектуальної власності, виключні майнові права на які зберігаються за державною науковою установою або державним вищим навчальним закладом.

Визначення вартості права на використання об'єктів права інтелектуальної власності, що вноситься до статутного фонду господарського товариства, здійснюється на підставі його незалежної оцінки.

2. Право на використання об'єктів права інтелектуальної власності, передано як вклад до статутного капіталу господарського товариства, не може надаватися господарським товариством третім особам за договором, а також передаватися третім особам на інших підставах, якщо інше не передбачено законом.

3. Державні наукові установи, державні вищі навчальні заклади направляють повідомлення про створення господарського товариства органу, до сфери управління якого вони належать, та Фонду державного майна України протягом семи днів з дня державної реєстрації господарського товариства.

Державні наукові установи, державні вищі навчальні заклади розпоряджаються частками (акціями) в статутному капіталі господарських товариств, співзасновниками яких вони є, тільки з попередньої згоди органу до сфери управління якого вони належить, та Фонду державного майна України. Державні наукові установи здійснюють управління частками (акціями) в статутних фондах господарських товариств як учасники, з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею. Права учасника господарського товариства від імені державної наукової установи здійснює її керівник.

4. Доходи отримані у вигляді частини прибутку від діяльності господарського товариства (дивіденди), а також доходи отримані від розпорядження частками (акціями) у статутних капіталах господарських товариств, отримані державною науковою установою, державним вищим навчальним закладом, які повністю фінансується за рахунок коштів державного бюджету, є власними надходженнями такої наукової установи, вищого навчального закладу та використовуються ними на виконання своїх статутних завдань та виплату винагороди творцям об'єктів права інтелектуальної власності.

5. У разі ліквідації господарського товариства за рішенням засновників (акціонерів) або на підставі рішення суду, у тому числі про визнання господарського товариства банкрутом, право на використання об'єктів права інтелектуальної власності, виключні майнові права на які зберігаються за державною науковою установою або державним вищим навчальним закладом, включається до складу ліквідаційної маси і повертається державній науковій установі або вищому навчальному закладу, що вносив його до статутного капіталу господарського товариства.

Стаття 53. Забезпечення розвитку кадрового потенціалу науки

З метою постійного поновлення інтелектуального потенціалу суспільства, розвитку та поширення наукової і технічної культури, розвитку новаторства, сприяння творчості працівників наукової та науково-технічної діяльності держава:

забезпечує підвищення престижу наукової та науково-технологічної діяльності;

організує підготовку та підвищення кваліфікації наукових і науково-педагогічних кадрів у державних наукових установах і вищих навчальних закладах;

забезпечує пошук і відбір талановитої молоді, сприяє її стажуванню;

сприяє підготовці та перепідготовці наукових і науково-педагогічних кадрів за межами України;

запроваджує систему атестації кадрів, сприяє визнанню дипломів про вищу освіту, наукових ступенів та вчених звань на міждержавному рівні;

встановлює в освітніх програмах обов'язковий мінімум наукових та науково-технічних знань для кожного рівня освіти.

Стаття 54. Наукова і науково-технічна експертиза

Наукова і науково-технічна експертиза є невід'ємним елементом державного регулювання та управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності і проводиться відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну експертизу".

Стаття 55. Система науково-технічної інформації

Для забезпечення розвитку науки і сприяння науково-технічній творчості держава створює систему науково-технічної інформації, функціонування і розвиток якої регулюється законодавством України.

Стаття 56. Набуття, охорона та захист прав інтелектуальної власності

1. Набуття, охорона та захист прав інтелектуальної власності на науковий та науково-технічний (прикладний) результат здійснюється відповідно до законодавства.

У разі порушення права інтелектуальної власності його захист здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

2. Передача майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності, створених за рахунок коштів державного бюджету, та виплата винагороди творцям за використання вказаних об'єктів права інтелектуальної власності здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій" щодо передачі прав на технології, створених за бюджетні кошти, та виплати винагороди авторам технологій та (або) їх складових.

Стаття 57. Стандартизація, метрологічне забезпечення і сертифікація у науковій і науково-технічній діяльності

Стандартизація, метрологічне забезпечення і сертифікація у науковій і науково-технічній діяльності здійснюється відповідно до законодавства України.

Стаття 58. Державна підтримка міжнародного наукового та науково-технічного співробітництва

1. Держава створює необхідні правові та економічні умови для здійснення суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності вільних та рівноправних відносин з науковими та науково-технічними організаціями, іноземними юридичними особами, міжнародними науковими організаціями, іноземними та міжнародними науковими товариствами і об'єднаннями, якщо ці відносини не суперечать законодавству України.

2. Міжнародне наукове та науково-технічне співробітництво здійснюється через:

провадження спільних наукових досліджень, технічних і технологічних розробок на основі кооперації, спільних науково-технічних програм;

провадження досліджень та розробок за спільними координаційними угодами;

виконання робіт, передбачених угодою, однією зі сторін якої є організація іноземної держави або міжнародна організація;

спільні дослідження та розробки у міжнародних колективах спеціалістів, міжнародних інститутах та спільних підприємствах, використання власності на науковий та науково-технічний результат на основі договорів між суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності;

взаємний обмін науковою та науково-технічною інформацією, використання об'єднаних міжнародних інформаційних фондів, банків даних;

проведення міжнародних конференцій, конгресів, симпозіумів;

взаємний обмін науковими, науково-технічними й викладацькими кадрами, студентами й аспірантами, а також спільну підготовку спеціалістів.

3. Суб'єкти наукової і науково-технічної діяльності можуть брати участь у виконанні міжнародних науково-технічних програм і проектів та укладати угоди з іноземними організаціями і юридичними особами, брати участь у діяльності іноземних та міжнародних наукових товариств, асоціацій і союзів на правах їх членів, укладати контракти з іноземними організаціями та юридичними особами, брати участь в міжнародних симпозіумах та інших заходах відповідно до законодавства України.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері науки визначає порядок реєстрації міжнародних науково-технічних програм і проектів, що виконуються в рамках міжнародного науково-технічного співробітництва українськими вченими, а також грантів, що надаються в рамках такого співробітництва.

5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності проводить державну реєстрацію міжнародних науково-технічних програм і проектів, що виконуються в рамках міжнародного науково-технічного співробітництва українськими вченими, а також грантів, що надаються в рамках такого співробітництва.

6. Обмеження у сфері міжнародного наукового та науково-технічного співробітництва встановлюються законодавством України.

Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

частини п'ятої статті 8, яка набирає чинності з дня введення в дію змін до Бюджетного кодексу України щодо можливості розміщення на поточних рахунках державних банків власних надходжень державних наукових установ які повністю фінансується за рахунок коштів державного бюджету;

частини шостої статті 34, яка набирає чинності з 1 січня 2016 року;

частини другої статті 44, яка набирає чинності з дня введення в дію змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій із ввезення на митну територію України державними науковими установами для забезпечення власної наукової та науково-технічної діяльності наукових приладів, обладнання, запасних частин і витратних матеріалів до них, реактивів, зразків, наукової літератури в паперовому й електронному вигляді;

частини четвертої статті 52, яка набирає чинності з дня введення в дію змін до Бюджетного кодексу України щодо віднесення до власних надходжень та визначення напрямів використання доходів, отриманих державною науковою установою, вищими навчальними закладами, які повністю фінансується за рахунок коштів державного бюджету, у вигляді частини прибутку від діяльності господарського товариства (дивідендів), а також доходів отриманих ними від розпорядження частками (акціями) у статутних капіталах господарських товариств.

2. Кабінету Міністрів України:

розробити та подати на розгляд Верховної Ради України проекти законів України про внесення змін до Податкового та Бюджетного кодексів України у зв'язку з набранням чинності цим Законом;

забезпечити в шестимісячний строк прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

привести у двомісячний строк свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом.

забезпечити у двомісячний строк приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

3. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

4. Питання, не врегульовані цим Законом, вирішуються відповідно до законодавства України.

5. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) Частину першу Декрету Кабінету Міністрів України "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 11, ст. 94 із наступними змінами) доповнити абзацом такого змісту:

"Дозволити державним науковим (науково-дослідним, науково-технологічним, науково-технічним, науково-практичним) установам та державним вищим навчальним закладам бути співзасновниками товариств з обмеженою відповідальністю виключно шляхом передачі майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності як вкладу до статутного капіталу таких товариств.";

2) Статтю 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992., N 31, ст. 440 із наступними змінами) доповнити частиною одинадцятою такого змісту:

"11. Право на використання об'єктів права інтелектуальної власності, виключні майнові права на які зберігаються за державною науковою установою або державним вищими навчальними закладами, не включається до складу ліквідаційної маси і повертається державній науковій установі або вищому навчальному закладу, що вносив його до статутного капіталу господарського товариства"

3) У Законі України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 15, ст. 99, N 31, ст. 244):

статтю 1 доповнити новою частиною такого змісту:

"10. Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, що належить державним науковим (науково-дослідними, науково-технологічними, науково-технічними, науково-практичними) установами, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність".;

статтю 5 після абзацу четвертого доповнити новим абзацом такого змісту:

"державні наукові (науково-дослідні, науково-технологічні, науково-технічні, науково-практичні) установи - щодо цілісних майнових комплексів цих установ, у тому числі цілісних майнових комплексів їх структурних підрозділів та нерухомого майна, за згодою органу влади, до сфери управління яких належить така установа, а також щодо іншого окремого індивідуально визначеного майна.";

частину п'яту статті 19 доповнити абзацом четвертим такого змісту:

"Орендна плата, отримана від передачі в оренду цілісних майнових комплексів державних наукових (науково-дослідних, науково-технологічних, науково-технічних, науково-практичних) установ, у тому числі цілісних майнових комплексів їх структурних підрозділів, нерухомого майна іншого окремого індивідуально визначеного майна в повному обсязі використовується такими установами на цілі визначені статтею 13 Бюджетного кодексу.";

4) Підпункт "б" частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 17, ст. 122; із змінами, внесеними законами України від 13 січня 2012 року N 4336-VI та від 23 лютого 2012 року N 4442-VI) доповнити абзацом такого змісту:

"наукові об'єкти, які включені до Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання;";

5) Частину третю статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 47, ст. 251 із наступними змінами) після слів "застави державного та комунального майна," доповнити словами "внесення державними науковими (науково-дослідними, науково-технологічними, науково-технічними, науково-практичними) установами та державними вищими навчальними закладами майнових прав інтелектуальної власності як вкладу до статутного капіталу товариств з обмеженою відповідальністю,";

6) У Законі України "Про управління об'єктами державної власності" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 46, ст. 456 із наступними змінами):

абзац перший частини другої статі 3 після слів "а також на здійснення прав інтелектуальної власності" доповнити словами "та корпоративні права, що виникли в наслідок участі державних наукових (науково-дослідних, науково-технологічних, науково-технічних, науково-практичних) установ та державних університетів, академій, інститутів у створенні товариств з обмеженою відповідальністю шляхом внесення до статутного капіталу такого господарського товариства майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності, які належать цим установам та навчальним закладам";

Підпункт "а" пункту 1 частини першої статті 7 доповнити словами та знаками "(крім цілісних майнових комплексів державних наукових (науково-дослідних, науково-технологічних, науково-технічних, науково-практичних) установ)";

абзац перший частини першої статті 111 після слів "Державного управління справами," доповнити словами "державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" відносяться до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності,";

частину другу статті 111 доповнити новим абзацом такого змісту:

"Державні комерційні підприємства та казенні підприємства, які відповідно до статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" відносяться до наукових установ, а також науково-технологічні комплекси, засновані на державній власності, зобов'язані не менш як 50 відсотків чистого прибутку від своєї діяльності спрямовувати на проведення ініціативної наукової та науково-технічної діяльності, фінансування інновацій та розширення власної матеріально-технічних баз.";

7). У Законі України "Про здійснення державних закупівель" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N 33, ст. 471 із наступними змінами):

у пункті двадцять третьому частини першої статті 1 слова "науково-дослідні або дослідно-конструкторські" замінити словами "науково-технічні (експериментальні)";

в абзаці тридцять восьмому частини третьої статті 2 слово та цифри "статтею 34" замінити словом та цифрами "статтею 41";

у пункті першому частини другої статті 39 слова "науково-дослідних, науково-технічних та дослідно-конструкторських" замінити словами "наукових (науково-технічних)";

8). У Законі України "Про Фонд державного майна України" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 28, ст. 311):

Пункт третій частини першої статті 5 після абзацу чотирнадцятого доповнити абзацами такого змісту:

"участі державних наукових (науково-дослідних, науково-технологічних, науково-технічних, науково-практичних) установ (крім наукових установ, що відносяться до оборонно-промислового комплексу), державних вищих навчальних закладів у створенні товариств з обмеженою відповідальністю шляхом внесення до статутного капіталу такого господарського товариства майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності, які належать цим установам та навчальним закладам;

розпорядження державними науковими (науково-дослідними, науково-технологічними, науково-технічними, науково-практичними) установами частками (акціями) в статутному капіталі господарських товариств, співзасновниками яких вони є;".

У зв'язку з цим абзаци п'ятнадцятий - дев'ятнадцятий вважати відповідно абзацами сімнадцятим - двадцять першим.

абзац другий пункту четвертого частини першої статті 5 після слова "підприємств" доповнити словами та знаками "(крім цілісних майнових комплексів державних наукових (науково-дослідних, науково-технологічних, науково-технічних, науково-практичних) установ)".

9) У Законі України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статус їх майнового комплексу":

У назві Закону після слів: "Національна академія наук України" доповнити словом "національних" далі за текстом.

Перший абзац преамбули викласти у такій редакції;

"Цей Закон визначає особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук - Національної академії аграрних наук, Національної академії медичних наук України, Національної академії педагогічних наук України, Національної академії правових наук України, Національної академії мистецтв України - та особливості управління державним майном, яке закріплено за установами, організаціями та підприємствами, які перебувають у віданні Національної академії наук України та національних галузевих академій наук.".

У тексті Закону слова "галузеві академії наук" замінити на слова "національні галузеві академії наук" у відповідному відмінку.".

 

Голова Верховної Ради
України

 

Опрос