Идет загрузка документа (10 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты (относительно усовершенствования законодательства о противодействии заболеванию туберкулезом)

Проект закона Украины от 24.04.2014 № 4760
Дата рассмотрения: 24.04.2014 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо удосконалення законодавства про протидію захворюванню на туберкульоз)

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести до Закону України "Про протидію захворюванню на туберкульоз" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 49, ст. 258) такі зміни:

1. частину п'яту статті 10 викласти в такій редакції:

"5. У разі відмови хворих на заразні форми туберкульозу від госпіталізації, за їхнім бажанням і з врахуванням можливості їх ізоляції в домашніх умовах, медичний заклад може укладати з хворими договір про здійснення амбулаторного лікування і надання медичних послуг в домашніх умовах. Типова форма договору затверджується Кабінетом Міністрів України.";

2. частину першу і другу статті 11 викласти в такій редакції:

"1. У разі якщо хворі на заразні форми туберкульозу, у тому числі під час амбулаторного чи стаціонарного лікування, порушують протиепідемічний режим, що ставить під загрозу зараження туберкульозом інших осіб, з метою запобігання поширенню туберкульозу за рішенням суду вони мають бути примусово госпіталізовані до протитуберкульозних закладів, які обладнані відповідними відділеннями (палатами) для розміщення таких хворих.

2. Працівник протитуберкульозного закладу, що здійснює відповідне лікування хворого на заразну форму туберкульозу, зобов'язаний протягом 24 годин з моменту виявлення порушення хворим протиепідемічного режиму, подати до суду заяву про примусову госпіталізацію або про продовження строку примусової госпіталізації хворого га заразну форму туберкульозу. До заяви додається мотивований висновок лікаря, який здійснює або має здійснювати лікування цього хворого, про необхідність відповідно примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу чи про продовження строку примусової госпіталізації.

За неподання або невчасне подання заяви про примусову госпіталізацію хворого на заразну форму туберкульозу, працівник протитуберкульозного закладу, що здійснює відповідне лікування цього хворого, несе кримінальну відповідальність.";

3. статтю 19 доповнити частиною 4 такого змісту:

"4. Особи, затримані в адміністративному порядку за порушення законодавства про державний кордон і за підозрою у вчиненні злочину, що перебувають у пунктах (місцях) тимчасового тримання та спеціально обладнаних приміщеннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, мають право на доступ до медичної допомоги. Медичне обслуговування затриманих, зокрема забезпечення медикаментами, здійснює медичний працівник служби охорони здоров'я прикордонного загону. Затримані особи зобов'язані пройти флюорографічне обстеження, яке здійснюється безкоштовно. У разі підозри або виявлення у осіб симптомів захворювання на туберкульоз, запрошуються лікарі-спеціалісти установ охорони здоров'я центрального органу виконавчої влади України у галузі охорони здоров'я, а також вказані особи направляються до обласного протитуберкульозного диспансеру у супроводі військових прикордонних військ.

Медичні працівники прикордонної служби зобов'язуються щорічно подавати статистичні дані стосовно хворих на туберкульоз серед затриманих осіб до протитуберкульозної служби центрального органу виконавчої влади України у галузі охорони здоров'я.

Відвідання і перевірки пункту тимчасового тримання може здійснювати Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, а інспектування - делегації Європейського Комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.

Держава зацікавлена в залученні благодійних організацій з метою організації надання і фінансування медичної допомоги затриманим особам на умовах соціального замовлення.".

4. статтю 19-1 викласти в такій редакції:

"1. Кожна особа, хвора на туберкульоз, має право на проходження тестування з метою виявлення ВІЛ.

Працівник протитуберкульозного закладу, повинен проінформувати хворого на туберкульоз про наслідки, які настануть в разі якщо ВІЛ інфекція не буде виявлена вчасно.

2. Медична допомога особам, хворим на ВІЛ/СНІД - асоційований туберкульоз, надається відповідно до законодавства. Забороняються будь-які форми дискримінації вказаних осіб.

3. Протитуберкульозні заклади зобов'язані реєструвати всі випадки захворюваності і смертності від поєднаної патології туберкульозу та ВІЛ/СНІДу у встановленому законодавством порядку, а також активно співпрацювати з центрами профілактики й боротьби зі СНІДом.".

5. частину першу статті 20 викласти в такій редакції:

"1. Хворі на туберкульоз та інфіковані мікобактеріями туберкульозу мають право, зокрема, на:

1) безоплатну медичну допомогу та належні відповідно до санітарних норм умови перебування під час лікування у протитуберкульозних закладах;

2) отримання інформації від медичного працівника, який здійснює лікування, про особливості захворювання, методику лікування, режим харчування, існуючі ризики для здоров'я, наслідки відмови від лікування, загрозу створення реальної небезпеки зараження оточуючих та відповідальність за порушення протиепідемічного режиму;

3) отримання всебічної кваліфікованої допомоги від лікаря, який вільний від усяких зовнішніх впливів при ухваленні своїх клінічних та етичних рішень;

4) надання згоди або відмови від обстеження чи лікування після того, як отримає адекватну інформацію від лікаря про можливі наслідки таких дій;

5) повагу конфіденційного характеру медичних і особистих відомостей про нього;

6) безоплатне санаторно-курортне лікування відповідно до медичних показань в межах коштів, виділених бюджетом;

7) надання психологічної допомоги;

8) отримання соціальних послуг;

9) можливість спілкування з членами сім'ї та іншими особами з дотриманням протиепідемічного режиму;

10) відправлення релігійних обрядів, можливість прийняти чи відхилити духовну або моральну підтримку, включаючи допомогу священнослужителя відповідної конфесії.".

6. Статтю 21 доповнити частиною 3 і 3-1 такого змісту:

"3. Якщо протитуберкульозний процес супроводжується вираженими та стійкими порушеннями функцій організму і хворий упродовж тривалого часу не може виконувати своєї професійної праці або ж виникає необхідність значно змінити її умови, визнається стійка втрата працездатності і встановлюється група інвалідності, відповідно до законодавства України. Встановлення відповідної групи інвалідності здійснюється спеціалізованою фтізіопульмонологічною медико-соціальною експертною комісією, яка створюється обласним відділенням соціального забезпечення і функціонує на базі обласного протитуберкульозного диспансеру.

3-1. Держава і протитуберкульозні заклади сприяють відновленню працездатності особи, яка перехворіла на туберкульоз, шляхом проведення медичної, професійної і соціальної реабілітації.".

7. Статтю 21-1 викласти в такій редакції:

"1. Держава забезпечує здійснення заходів, спрямованих на покращення загальнооздоровчих заходів в дитячих колективах, мета яких полягає у зміцненні імунної реактивності хворої дитини.

2. Малолітні і неповнолітні особи мають право на:

1) безоплатне санаторно-курортне лікування відповідно до медичних показань в межах коштів, виділених бюджетом;

2) отримання соціальних послуг;

3) надання психологічної допомоги;

4) можливість спілкування з членами сім'ї та іншими особами з дотриманням протиепідемічного режиму.

3. Для осіб, які є бактеріовиділювачами і які проживають разом з малолітніми і неповнолітніми особами, забороняється амбулаторне лікування, а також суворо забороняється самовільне порушення режиму безперервного стаціонарного лікування.

4. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування у разі неблагополучної епідемічної ситуації щодо захворюваності на туберкульоз створюють спеціальні навчальні заклади (санаторна школа (школа-інтернат) I - III ступенів) та забезпечують їх вихованців харчуванням за нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України для малолітніх та неповнолітніх осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу.".

II. Внести до Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 25, ст. 131) такі зміни:

1. статтю 140-1 викласти в такій редакції:

"Неподання до суду або подання з порушенням встановленого законодавством терміну, заяви про примусову госпіталізацію хворого на заразну форму туберкульозу, працівником протитуберкульозного закладу, який здійснює відповідне лікування цього хворого, в результаті чого виникає загроза інфікування інших осіб, - карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.".

VII. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

 

Голова Верховної Ради
України

О. ТУРЧИНОВ

Опрос