Идет загрузка документа (15 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О национализации

Проект закона Украины от 20.08.2014 № 4505а-1
Дата рассмотрения: 20.08.2014 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про націоналізацію

Цей Закон відповідно до статті 41 Конституції України визначає правові, економічні та організаційні засади проведення примусового відчуження об'єктів права приватної власності на користь держави з мотивів суспільної необхідності (націоналізації).

Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні:

націоналізація - примусове відчуження об'єктів права приватної власності на користь держави з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених цим Законом, за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості;

Не вважається націоналізацією для цілей цього Закону:

примусове відчуження об'єктів права приватної власності в умовах воєнного чи надзвичайного стану;

вилучення (реквізиція) об'єктів права приватної власності у випадках стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій в інтересах суспільства за рішенням органів державної влади;

вилучення (конфіскація) об'єктів права приватної власності у власника за рішенням (вироком) суду як санкція за вчинення правопорушення;

вилучення об'єктів права приватної власності у власника при зверненні стягнення на ці об'єкти за зобов'язаннями власника, а також стягнення в доход держави одержаного і належного сторонам за угодами визнаними недійсними у випадках і порядку, передбачених цивільним і господарським законодавством України;

відчуження на користь держави або територіальної громади приватизованого майна внаслідок визнання недійсними договорів купівлі-продажу, що регулюється законодавством про приватизацію;

примусове відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб, а також у випадку припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності;

інше вилучення чи відчуження об'єктів права приватної власності на користь держави у випадку порушення порядку використання власності.

Стаття 2. Законодавство про націоналізацію

Законодавство про націоналізацію базується на положеннях Конституції України і міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надала Верховна Рада України, і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України.

Націоналізація об'єктів права приватної власності, які належать іноземним інвесторам, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачається міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надала Верховна Рада України.

Завданням законодавства про націоналізацію є регулювання відносин щодо проведення націоналізації шляхом:

встановлення підстав, умов і порядку проведення націоналізації;

визначення компетенції і повноважень органів державної влади з питань проведення націоналізації;

забезпечення захисту майнових інтересів суб'єктів права приватної власності, а також соціальних гарантій працівникам підприємств, що націоналізуються.

Стаття 3. Мета і умови проведення націоналізації

Метою проведення націоналізації є забезпечення оборонних, економічних, організаційно-технічних та інших стратегічних потреб держави і суспільства під час відвернення чи подолання наслідків надзвичайних ситуацій воєнного характеру, а також надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче регіонального рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян.

Націоналізація проводиться виключно за умови попереднього та повного відшкодування вартості націоналізованого майна власникам та у випадках, коли задовольнити стратегічні потреби держави і суспільства в інший спосіб неможливо або для цього вимагаються непропорційно великі витрати часу, людських і фінансових ресурсів.

Проведення націоналізації в інших випадках, ніж зазначені в цій статті, не допускається.

Стаття 4. Об'єкти права приватної власності, щодо яких може бути прийняте рішення про націоналізацію

Рішення про націоналізацію на умовах і у порядку передбаченому цим Законом може бути прийняте щодо цілісних майнових комплексів або окремих об'єктів виробничо-промислового, господарського і соціального призначення, транспортної інфраструктури, які є об'єктом права приватної власності.

До складу цілісного майнового комплексу входять земельні ділянки, будинки, споруди, обладнання, інвентар, сировина, продукція, необхідні для досягнення цілі націоналізації.

У випадку, якщо для досягнення цілі націоналізації необхідно використання виключних прав, держава має право на використання таких прав без дозволу володаря прав. Виплата відшкодування володарю виключних прав здійснюється у порядку і за умовами, встановленими цим Законом.

Стаття 5. Рішення про націоналізацію

Рішення про націоналізацію приймається Верховною Радою України у формі спеціального закону про націоналізацію, який приймається виключно за наявності умов, передбачених в статті 3 цього Закону.

Проект закону про націоналізацію подається Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України за попереднім погодженням Ради національної безпеки та оборони України.

Закон про націоналізацію повинен містити:

підстави для проведення націоналізації;

обґрунтування необхідності проведення націоналізації;

найменування і місце знаходження об'єкту (об'єктів) націоналізації;

найменування особи (осіб), що є суб'єктом права приватної власності на об'єкт націоналізації, із зазначенням повної назви і юридичної адреси юридичної особи або прізвища, ім'я, по-батькові і місця проживання фізичної особи;

розмір відшкодування вартості націоналізованого майна власникам, визначений у порядку, передбаченому законом, а також порядок та терміни його виплати, що має передувати моменту переходу права власності на об'єкт приватизації до держави;

строки проведення націоналізації;

органи державної влади і місцевого самоврядування, на які покладаються обов'язки щодо вжиття заходів із проведення націоналізації;

та інші положення, визначені цим Законом.

Стаття 6. Наслідки прийняття рішення про націоналізацію

З моменту вступу в дію закону про націоналізацію власник повинен забезпечити збереження об'єктів націоналізації, не допускати встановлення додаткових обтяжувань щодо них у порівнянні з існуючими на дату прийняття рішення про націоналізацію.

Власник зобов'язаний надавати на запити державного органу уповноваженому в сфері націоналізації повні і достовірні відомості про свій фінансовий стан, у тому числі щодо наявності заборгованості по розрахунках з бюджетом та іншими кредиторами; об'єкти, що входять до складу цілісного майнового комплексу; сприяти в проведенні його інвентаризації.

З моменту прийняття рішення про націоналізацію державний орган уповноважений у сфері націоналізації здійснює контроль за управлінням об'єктом націоналізації.

Забороняється вчиняти будь-які дії щодо відчуження, звернення стягнення, передачі права користування, володіння, розпорядження об'єктами націоналізації без попереднього погодження державного органу уповноваженого в сфері націоналізації.

У разі наявності загрози вчинення будь-яких дій, що можуть зробити неможливим досягнення цілі націоналізації, державний орган уповноважений у сфері націоналізації може звертатись до суду, а також інших уповноважених органів для захисту інтересів держави під час націоналізації.

Стаття 7. Проведення оцінки вартості об'єкту націоналізації

Оцінка вартості об'єкту націоналізації здійснюється незалежним оцінником у порядку, передбаченому законодавством України для оцінки майна під час приватизації.

Розмір компенсації власнику вартості об'єкту націоналізації встановлюється рівноцінним вартості об'єкту націоналізації, визначеній за результатами оцінки на дату прийняття рішення про націоналізацію.

У разі згоди власника з визначеним розміром компенсації вартості об'єкту націоналізації, між Україною, в особі державного органу уповноваженого в сфері націоналізації, і власником підписується угода про компенсацію вартості об'єкту націоналізації. Форма угоди про компенсацію затверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі незгоди власника з визначеним розміром компенсації вартості об'єкту націоналізації, державний орган уповноважений в сфері націоналізації звертається до господарського суду за місцем знаходження цілісного майнового комплексу для визначення розміру компенсації вартості об'єкту приватизації.

Стаття 8. Виплата компенсації

Виплата компенсації здійснюється в грошовій формі за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на ці витрати. Відповідний окремий рядок у Державному бюджеті, який передбачає видатки на націоналізацію, є таємним.

Виплата компенсації здійснюється одноразово у безготівковому порядку на рахунок власника відкритий в банківській установі на території України. Про перерахування коштів і реквізити рахунку, на який здійснено перерахування, власник повідомляється впродовж трьох днів після перерахування.

Перехід об'єкту націоналізації до власності держави здійснюється після повного відшкодування його вартості власнику.

Стаття 9. Правовий режим націоналізованого майна

Об'єкт націоналізації після переходу його до державної власності передається в повне господарське відання спеціалізованому державному підприємству.

У разі необхідності спеціалізоване державне підприємство створюється на матеріальній базі (цілісного майнового комплексу) об'єкту націоналізації за рішенням Кабінету Міністрів України.

Стаття 10. Державний орган уповноважений в сфері націоналізації

Державним органом уповноваженим в сфері націоналізації є Фонд державного майна України.

Фонд державного майна України:

визначає суб'єктів права приватної власності на об'єкти, щодо яких готується рішення про націоналізацію;

визначає склад об'єкту націоналізації шляхом інвентаризації;

визначає експертів для проведення експертної оцінки вартості об'єктів націоналізації;

укладає угоди про компенсацію вартості об'єктів націоналізації з її власниками, у разі їх згоди із запропонованим розміром компенсації;

звертається до господарського суду за місцем знаходження цілісного майнового комплексу для визначення розміру компенсації вартості об'єктів націоналізації, якщо власник не погоджується із запропонованою компенсацією;

здійснює контроль за управлінням об'єктом націоналізації з моменту прийняття рішення про націоналізацію.

Стаття 11. Гарантії працівникам підприємств, до складу яких входять націоналізовані цілісні майнові комплекси

Звільнення працівників підприємств з дня прийняття рішення про націоналізацію до дня передачі цілісного майнового комплексу в повне господарське відання спеціалізованому державному підприємству, з ініціативи адміністрації не допускається.

Трудові відносини на спеціалізованих державних підприємствах, в повне господарське відання яких передаються націоналізовані цілісні майнові комплекси, регулюються законодавством України про працю.

Укладення колективного договору між адміністрацією спеціалізованого державного підприємства і органом, уповноваженим представляти інтереси трудового колективу, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Стаття 12. Правонаступництво щодо підприємств, корпоративні права якого націоналізовані

Спеціалізоване державне підприємство є правонаступниками майнових прав та зобов'язань підприємства, корпоративні права якого націоналізовані, якщо це визначено угодою про компенсацію вартості об'єктів приватизації.

Стаття 13. Відповідальність за порушення законодавства про націоналізацію

За порушення законодавства про націоналізацію до винних осіб застосовується кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Стаття 14. Спори, що виникають у процесі націоналізації

Спори, що виникають у процесі націоналізації, вирішуються судом або господарським судом у встановленому порядку відповідно до їх компетенції.

Стаття 15. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України:

підготувати та подати до Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законодавчих актів, що випливають з цього Закону;

розробити та привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти;

забезпечити розроблення та прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України нормативно-правових актів відповідно до цього Закону.

 

Голова Верховної Ради
України

О. В. ТУРЧИНОВ

Опрос