Идет загрузка документа (40 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О национализации

Проект закона Украины от 14.08.2014 № 4505а
Дата рассмотрения: 14.08.2014 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про націоналізацію

Керуючись пунктом 36 статті 85 Конституції України, що надає Верховній Раді України повноваження визначати правові засади вилучення об'єктів права приватної власності, цей Закон, відповідно до статті 13 Конституції України, покликаний створити механізм правового захисту суверенного права українського народу на землю, надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони. Також, керуючись статтями 13 та 41 Конституції України, Закон України "Про націоналізацію" повинен врегулювати питання пов'язані з використанням права приватної власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршення екологічної ситуації і природної якості землі.

РОЗДІЛ I. Загальні положення

Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

націоналізація - примусове відчуження об'єктів права приватної власності (землі, надр, шахт, заводів, фабрик, банків, іншого нерухомого майна тощо) на користь держави на підставі і в порядку, встановлених цим Законом;

національна економіка - це економічно й організаційно єдина система взаємопов'язаних галузей і сфер економічної діяльності людей, що характеризується відповідною пропорційністю та взаємообумовленістю розміщення на території, обмеженій державними кордонами. Національну економіку формують:

За формою власності: державний, комунальний та приватний сектори економіки;

За походженням суб'єкта господарювання: вітчизняний та іноземний сектори економіки;

національна промисловість - галузь матеріального виробництва держави, основа індустріалізації економіки, яка має вирішальний вплив на розвиток продуктивних сил суспільства; сукупність підприємств з виробництва електроенергії, знарядь праці для галузей економіки, видобутку сировини, палива, заготівлі лісу, переробки продукції, випущеної промисловістю або виробленої сільським господарством, видобуток і переробка сировини та виробництво товарів народного споживання;

стратегічні галузі національної економіки - галузі національної економіки від функціонування яких залежить рівень соціально-економічного розвитку суспільства та національна безпека;

стратегічні галузі національної промисловості - галузі національної промисловості, що, не тільки мають вирішальний вплив на рівень розвитку виробничого сектору економіки, але й є пріоритетними для розбудови, враховуючи їх геоекономічні властивості та міжнародний ринок поділу праці. Вони є стратегічними для економічного відродження та суверенітету України;

державний сектор економіки - частина змішаної економіки, що знаходиться у власності держави, повністю контрольована державними органами. У державний сектор економіки входять: освіта, охорона здоров'я, соціальні послуги, громадський транспорт, національні та місцеві державні підприємства і державні корпорації, тощо. Приватний сектор економіки - частина економіки країни, що не знаходиться під контролем держави. Приватний сектор утворюють домогосподарства і фірми, що належать приватному капіталу;

містоутворюючі підприємства - містоутворюючим суб'єктом підприємницької діяльності визнається юридична особа, кількість працівників якої з урахуванням членів їх сімей становить не менш як третину чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці, у якій розташована така юридична особа або суб'єкти підприємницької діяльності, кількість працівників яких перевищує п'ять тисяч осіб.

стратегічні підприємства - підприємства стратегічних галузей національної економіки та промисловості;

компенсація - відшкодування власнику приватного підприємства, що підлягає процедурі націоналізації.

Стаття 2. Законодавство про націоналізацію

Законодавство про націоналізацію ґрунтується на положеннях Конституції України та міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надала Верховна Рада України. Законодавство, що регулює питання пов'язані з націоналізацією, складається з цього Закону, Державної програми націоналізації, постанов Верховної Ради України щодо націоналізації окремих галузей національної економіки та промисловості, містоутворюючих підприємств та стратегічних об'єктів.

Стаття 3. Сфера дії цього закону

Керуючись Конституцією України, цей Закон регулює питання, пов'язані з примусовим відчуженням об'єктів права приватної власності ( шахт, заводів, фабрик, обладнання, іншого рухомого та нерухомого майна, тощо) на користь держави.

Відповідно до цього Закону націоналізації можуть підлягати об'єкти права приватної власності фізичних та юридичних осіб, незалежно від громадянства або місцезнаходження юридичної особи, що розташовані на території України.

Стаття 4. Мета та завдання цього закону

Метою цього закону є відновлення соціально-економічного потенціалу України, забезпечення гідного життя її громадян та підвищення рівня національної безпеки.

Завданнями цього Закону є:

- підвищення ефективності української економіки;

- інтенсивний розвиток стратегічних галузей національної економіки та промисловості;

- створення на базі державного сектору економіки національних галузевих корпорацій;

- забезпечення позитивного торгівельного балансу України;

- модернізація української промисловості;

- створення умов для переходу від експорту сировини і напівфабрикатів до виготовлення кінцевої продукції;

- підвищення конкурентоздатності товарів і послуг, виготовлених в Україні, на світовому ринку;

- впровадження передових технологій та інновацій;

- усунення приватних монополій;

- ліквідація умов для існування олігархічного капіталу в Україні;

- збільшення державного сектору економіки, що покликаний ліквідувати кризові явища в соціально-економічній сфері;

- забезпечення гідного рівня життя для всіх громадян України;

- справедливий розподіл загальнонаціональних багатств;

- зменшення залежності від імпортних товарів та іноземного сектору економіки;

- захист економічного суверенітету України;

- зменшення податкового тиску на вітчизняного товаровиробника;

- створення умов для припинення відтоку національного капіталу;

- захист інтересів працівників підприємств, що підлягають націоналізації;

- збільшення рівня соціального капіталу;

- пом'якшення соціально-економічних протиріч та майнового розшарування суспільства;

- захист природи та довкілля;

- покращення якості ґрунтів, водних резервів та атмосферного повітря.

Стаття 5. Принципи здійснення націоналізації

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності (землі, надр, шахт, заводів, фабрик, банків, іншого нерухомого майна, тощо) на користь держави з мотивів суспільної необхідності, здійснюється відповідно до таких принципів:

- соціальної справедливості;

- економічної доцільності;

- взаємопов'язаності прав і обов'язків;

- державного суверенітету.

РОЗДІЛ II. ПІДСТАВИ, УМОВИ ТА ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ НАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ОБ'ЄКТІВ ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ

Стаття 6. Підстави для проведення націоналізації

Націоналізація здійснюється на основі Державної програми націоналізації, законів щодо націоналізації окремих галузей економіки та промисловості, місто утворюючих підприємств та стратегічних об'єктів.

Підставами для націоналізації об'єктів права приватної власності можуть бути:

- коли у приватній власності знаходяться об'єкти права власності Українського народу.

- якщо об'єкт права приватної власності є цінним культурним надбанням українського народу;

- у випадку, коли в приватній власності знаходиться містоутворююче або стратегічне підприємство;

- якщо об'єкт права приватної власності знаходиться у незадовільному стані, що загрожує збереженню його цілісності, та створює небезпечні умови для здоров'я людей та довкілля;

- у випадку, коли приватизація була здійснена з порушенням чинного законодавства, або ж за заниженою ціною, що є значно нижчою за ринкову;

- в разі порушення власником умов приватизації і гарантій щодо соціальних зобов'язань власника приватизованого підприємства;

- суттєве падіння рівня виробництва та якості продукції, або ж загального стану об'єкта права приватної власності, що загрожує його нормальному функціонуванню;

- на основі добровільного бажання фізичних, чи юридичних осіб передати приватну власність державі;

Стаття 7. Перелік галузей національної економіки та промисловості, місто утворюючих підприємств та стратегічних об'єктів, що підлягають націоналізації

Можуть бути націоналізовані підприємства, що належать до наступних галузей та/або підприємства наступних типів:

1) Вугільна промисловість;

2) Видобуток інших видів корисних копалин;

3) Паливна промисловість;

4) Газодобувна промисловість та транспортування газу кінцевому споживачу;

5) Містоутворюючі та стратегічні підприємства;

6) Нафтодобувна промисловість та нафтопереробка;

7) Чорна металургія та кольорова металургія;

8) Машинобудівна та металообробна промисловість (окрім виробництва легкових та вантажних автомобілів);

9) Хімічна і нафтохімічна промисловість;

10) Трубопровідний магістральний транспорт (газопроводи, нафтопроводи тощо);

11) Річкові та морські порти, включно з їхніми комунікаціями;

12) Підприємства і установи оборонної промисловості України, які займаються виробництвом зброї та боєприпасів;

13) Електроенергетика, в тому числі ТЕС, ГЕС, АЕС та інші енергогенеруючі та енергорозподільчі потужності;

Стаття 8. Перелік об'єктів, які не підлягають націоналізації

До об'єктів права приватної власності, які не підлягають примусовому відчуженню на користь держави з мотивів суспільної необхідності, відносяться:

1) Особисте рухоме майно громадян;

2) Приватні житлові приміщення (будинки, квартири);

3) Об'єкти історико-культурної спадщини та пам'ятки архітектури, які утримуються в належному стані або ж перебувають в процесі реставрації за рахунок приватного власника;

4) Об'єкти права інтелектуальної власності;

5) Земельні та майнові паї громадян України, отримані в наслідок розпаювання земель колишніх колгоспів та радгоспів;

6) Приватні енергогенеруючі установки, що не становлять суттєвого значення для місцевої чи національної енергетичної безпеки;

7) Будь - які форми кооперативів, споживчі товариства та кредитні спілки;

8) Власність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків;

9) Майно профспілкових організацій;

10) Засоби масової інформації;

11) Майно громадських організацій;

12) Об'єкти права приватної власності, які не перебували у державній або комунальній власності.

Об'єкти права приватної власності, перелічені в частині першій цієї статті, можуть бути націоналізовані, якщо вони були набуті незаконним шляхом. Незаконність набуття такого майна, встановлюється рішенням суду, що набрало законної сили.

Стаття 9. Органи, які здійснюють націоналізацію

Систему органів, які здійснюють націоналізацію складають:

1) Кабінет Міністрів України;

2) Фонд державного майна України.

Стаття 10. Прийняття рішень про здійснення націоналізації Кабінетом Міністрів України

Кабінет Міністрів України (надалі - Уряд) проводить свої засідання у відкритому режимі з обов'язковістю залучення представників засобів масової інформації.

Засідання вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин членів Уряду. Рішення Уряду приймається більшістю голосів від загального складу Кабінету Міністрів України. Рішення Уряду про здійснення націоналізації об'єктів права приватної власності вводяться в дію Постановою Кабінету Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України про здійснення націоналізації об'єкта права приватної власності, може бути оскаржена в Верховному Суді України власником та/або співвласниками націоналізованого об'єкта права приватної Рішення Верховного Суду з зазначеного питання є остаточним та оскарженню не підлягає.

Стаття 11. Процедура здійснення націоналізації об'єктів права приватної власності

1. Підставою для початку процедури націоналізації об'єкта права приватної власності є обґрунтоване письмове подання органів або осіб, які можуть ініціювати відчуження об'єктів права приватної власності на користь держави, до Кабінету Міністрів України.

2. Письмове подання, зазначене в частині першій цієї статті, має містити:

а) Назву суб'єкта владних повноважень;

б) Зазначення об'єкта права приватної власності, який підлягає націоналізації відповідно до цього Закону;

в) Обґрунтування необхідності здійснення націоналізації об'єкта права приватної власності;

г) Перелік документів, що додаються до письмового подання:

- висновок Фонду державного майна України про дотримання умов приватизації власником та/або співвласниками підприємства щодо якого розглядається питання про здійснення його націоналізації, в якому одночасно надається аналіз ефективності використання підприємства;

- Акт аудиторської експертизи незалежної аудиторської фірми про економічної стан підприємства, щодо якого розглядається питання про здійснення його націоналізації. Акт аудиторської експертизи підлягає обов'язковій рецензії з боку Аудиторської Палати України;

- довідка з органів державної статистики з інформацією про те, в якій галузі працює підприємство щодо якого вирішується питання про здійснення його націоналізації;

- Акт оцінки майна підприємства щодо якого вирішується питання про здійснення його націоналізації. Зазначений Акт підлягає обов'язковому рецензуванню оцінювачами, які працюють у Фонді державного майна України;

- довідка про виробничі потужності підприємства щодо якого розглядається питання про здійснення його націоналізації, надана центральним органом виконавчої влади у сфері промислової політики;

- довідка про сплачені податкові платежі та збори, сплачені підприємством за останні три календарних роки, видана центральним органом виконавчої влади у сфері податкової та митної політики;

- довідка про кількість працівників підприємства та його структурних підрозділів, надана центральним органом виконавчої влади у сфері регулювання зайнятості населення.

Уряд може затребувати в суб'єкта письмового подання надання додаткових відомостей чи інформації, необхідної для прийняття обґрунтованого рішення з цього питання.

3. Письмове подання з ініціативою про початок процедури націоналізації об'єкта права приватної власності підлягає обов'язковій реєстрації в секретаріаті Кабінету Міністрів України.

4. Письмове подання, зазначене в частині першій цієї статті, підлягає розгляду Урядом в строк не більше двох місяців з моменту його реєстрації в секретаріаті Уряду.

5. Уряд на своєму засіданні розглядає письмове подання ініціатора націоналізації та, за необхідності для проведення необхідних консультацій може запросити представників органів та осіб, що здійснювали підготовку додатків до письмового подання.

Уряд може затребувати в органах центральної та місцевої виконавчої влади та органах місцевого самоврядування будь - яку інформацію, яка необхідна для прийняття обґрунтованого рішення у відповідь на подане письмове подання.

За необхідності для участі в засіданні Уряду при розгляді питання про здійснення націоналізації об'єкта права приватної власності можуть запрошуватися фахівці у галузях знань, дотичних до предмету розгляду Урядом.

6. Уряд має прийняти рішення по письмовому поданню протягом трьох місяців з моменту реєстрації відповідного подання. У виключних випадках за умови особливої складності опрацювання матеріалів письмового подання цей строк може бути подовжено, але загальний строк розгляду письмового подання не може перевищувати шість місяців з моменту його реєстрації в Секретаріаті Уряду.

7. Уряд приймає рішення з приводу підтримки письмового подання про проведення націоналізації об'єкта права приватної власності або про відхилення письмового подання більшістю від її складу. Рішення про відхилення письмового подання має бути обґрунтованим.

8. У випадку підтримання письмового подання про проведення націоналізації об'єкта права приватної власності, Секретаріат Уряду готує проект Постанови Кабінету міністрів України про проведення націоналізації об'єкта права приватної власності. Зазначений проект Постанови має підписати Прем'єр - міністр України або виконуючий обов'язки Прем'єр - міністра України.

9. Постанова Кабінету міністрів України про здійснення націоналізації об'єкта права приватної власності набуває чинності в день, наступний за днем її публікації в офіційному друкованому органі Кабінету Міністрів України.

Стаття 12. Повноваження Кабінету Міністрів України у галузі націоналізації

До повноважень Кабінету Міністрів України у галузі націоналізації належить:

1) Розроблення проекту Державної Програми націоналізації України та проектів окремих галузевих Програм націоналізації;

2) Забезпечення механізму та порядку націоналізації базових галузей національної економіки, стратегічних підприємств, а також будь - яких підприємств, вартість яких перевищує 100 мільйонів гривень;

3) Підготовка проектів законів про утворення державних корпорацій або національних галузевих корпорацій на базі націоналізованого майна;

4) Здійснює контроль за дотриманням чинного законодавства в процесі націоналізації об'єктів права приватної власності;

5) Здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом, Державною Програмою націоналізації України та окремих галузевих програм націоналізації.

Стаття 13. Особи та органи, які можуть виступити з пропозицією про націоналізацію

Процес відчуження об'єктів права приватної власності на користь держави можуть ініціювати:

1) Члени Кабінету Міністрів України;

2) Президент України;

3) Фонд державного майна України.

Стаття 14. Права та обов'язки юридичних та фізичних осіб, які є власниками майна, яке пропонується націоналізувати

Права юридичних та фізичних осіб, які є власниками майна, яке пропонується націоналізувати:

1) надавати до Кабінету Міністрів України та інших органів центральної виконавчої влади обґрунтовані письмові заперечення щодо проведення націоналізації об'єкта права приватної власності, власниками та/або співвласниками якого вони є;

2) Бути присутнім на засіданні Кабінету Міністрів України та інших органів центральної виконавчої влади, на яких вирішуються процедурні моменти щодо проведення націоналізації об'єкта права приватної власності, власниками та/або співвласниками якого вони є, одержати можливість вільно та безперешкодно висловити свою позицію з зазначеного вище питання;

3) Оскаржувати у Верховному Суді України Постанову Кабінету Міністрів України щодо здійснення націоналізації об'єкта права приватної власності;

4) Інші права, що передбачені Конституцією України та чинним законодавством України.

Обов'язки юридичних та фізичних осіб, які є власниками майна, яке пропонується націоналізувати:

1) Надавати повну та достовірну інформацію щодо фінансового та господарського стану свого підприємства на письмові запити Кабінету міністрів України та інших центральних органів виконавчої влади;

2) Не перешкоджати фізично та будь яким іншим способом проведенню оцінки майна підприємства щодо якого розглядається питання про проведення його націоналізації;

3) Не перешкоджати фізично та будь яким іншим способом проведенню проведенню незалежного аудиту підприємства щодо якого розглядається питання про проведення його націоналізації;

4) Інші обов'язки, передбачені Конституцією України та чинним законодавством України.

Стаття 15. Державна програма націоналізації

Націоналізація містоутворюючих підприємств та стратегічних об'єктів, здійснюється на основі Державної програми націоналізації, що приймається Кабінетом Міністрів України на основі рекомендацій Фонду державного майна України.

Державна програма націоналізації включає в себе перелік містоутворюючих підприємств та стратегічних об'єктів, що можуть підлягати примусовому відчуженню на користь держави. Заходи, передбачені Державною програмою націоналізації формується на бюджетний рік, фінансуються з Державного бюджету України.

Стаття 16. Розподіл націоналізованого майна

Об'єкти права приватної власності, що були примусово відчужені на користь держави, розподіляються відповідно до їх характеристик.

Націоналізовані об'єкти переходять у оперативне управління Фонду державного майна України.

На підставі відповідної Постанови Кабінету Міністрів України Фонд державного майна України зобов'язаний видати Державний Акт про націоналізацію об'єкта права приватної власності.

Державний Акт про націоналізацію об'єкта права приватної власності є підставою для реєстрації права державної власності на націоналізований об'єкт права власності в органах державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Стаття 17. Компенсація власнику майна, що підлягає націоналізації

Власник майна, що підлягає примусовому відчуженню на користь держави з мотивів суспільної необхідності, отримує компенсацію за націоналізоване майно з коштів Державного бюджету України.

Порядок нарахування та виплати компенсації колишньому власнику відчуженого майна встановлюється у Постанові Кабінету Міністрів України про здійснення націоналізацію об'єкта права приватної власності.

Сума компенсації власнику майна, яке підлягає націоналізації, складається з суми наступних факторів:

1) Ринкова вартість майна;

2) Оціночна вартість майна на підставі проведеної оцінки вартості об'єкта суб'єктом оціночної діяльності, рецензованого оцінювачами Фонду державного майна України;

3) Відрахування за завдану шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршення екологічної ситуації і природної якості землі.

Стаття 18. Порядок здійснення націоналізації та передачі націоналізованого майна у власність держави або територіальних громад

Порядок здійснення націоналізації та передачі націоналізованого майна у власність держави визначається Державною програмою націоналізації або окремими галузевими програмами націоналізації, прийнятими Кабінетом Міністрів України.

Націоналізовані на підставі цього Закону цілісні майнові комплекси підприємств передаються у власність держави разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані. Здійснення націоналізації цілісних майнових комплексів підприємств як об'єктів права приватної власності без земельної ділянки, на яких вони розташовані, забороняється.

Перехід права власності на об'єкти права приватної власності до держави підлягає обов'язковій державній реєстрації в державному реєстрі прав відповідно до закону.

РОЗДІЛ III. Прикінцеві положення

I. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

II. Внести зміни до наступних законодавчих актів:

1. В Цивільному Кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, NN 40 - 44, ст. 356):

- до частини першої статті 346 додати пункт 12 в наступній редакції:

"12) націоналізації";

- додати статтю 3541, виклавши її в такій редакції:

"Стаття 3541. Націоналізація

1. Націоналізація - це примусове відчуження об'єктів права приватної власності (землі, надр, шахт, заводів, фабрик, обладнання, іншого рухомого та нерухомого майна, тощо) на користь держави на підставі і в порядку, встановлених Законом.

Націоналізоване майно переходить у власність держави.

2. Обсяг, підстави та порядок здійснення націоналізації встановлюється законом".

2. В Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 31, ст. 440):

- в абзаці другому частини четвертої статті 85 слово "половину" замінити словом "третину".

3. В Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 51, ст. 553):

- в частині першій статті 5 після слів "житлові та нежитлові приміщення" додати слова "цілісні майнові комплекси націоналізованих підприємств";

- в частині першій статті 18 додати пункт 8-2, виклавши його в такій редакції:

"8-2) Фонду державного майна України у разі передачі у державну власність об'єктів права приватної власності на підставі Закону України "Про націоналізацію";

- в частині першій статті 19 додати пункт 5-1, виклавши його в наступній редакції:

"5-1) Державного Акта про здійснення націоналізації об'єкта правам приватної власності, виданого Фондом державного майна України".

4. В Земельний кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 3 - 4, ст. 27):

- до частини першої статті 6, додати пункт е в такій редакції:

"е) здійснювати націоналізацію земельних ділянок як складової частини цілісних майнових комплексів підприємств, що підлягають націоналізації";

- до частини п'ятої статті 84 додати пункт д наступного змісту:

"д) Прийняття Державного Акта про здійснення націоналізації об'єкта приватної власності. Земельні ділянки під зазначеними об'єктами переходять у власність держави у складі цілісного майнових комплексів націоналізованих підприємств";

- до частини першої статті 140 додати пункт є такого змісту:

"є) націоналізація Верховною Радою України цілісного майнового комплексу об'єкта права приватної власності, невід'ємною складовою частиною якого є земельна ділянка, на якій він розташований".

5. В Закон України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 1, ст. 2):

- до частини другої статті 2 додати абзац дев'ятий, виклавши його в наступній редакції:

"націоналізації об'єктів права приватної власності на користь держави".

6. В Закон України "Про іпотеку" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 38, ст. 313):

- в частині другій статті 14 після слів "що не підлягають приватизації" додати слова "та об'єктів права приватної власності, стосовно яких розпочато процедуру націоналізації".

7. В Законі України "Про заставу" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 47, ст. 642):

- в абзаці четвертому частини четвертої статті 4 після слів "приватизація яких заборонена законодавчими актами" перед словами "а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів" вставити слова "об'єкти права приватної власності, стосовно яких розпочато процедуру націоналізації".

8. В Законі України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 24, ст. 207):

- До частини другої статті 17 додати пункт 10 наступної редакції:

"10) Державного Акта про здійснення націоналізації об'єкта права приватної власності, виданого Фондом державного майна України на підставі Постанови Верховної Ради України".

9. В Законі України "Про Фонд державного майна України" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, N 28, ст. 311):

- в пункті першому частини першої статті 4 після слів "у сфері приватизації" перед словом "оренди" вставити слово "націоналізації";

- частину другу статті 4 викласти в наступній редакції:

"2. Фонд державного майна України подає:

щомісяця Президенту України і Кабінету Міністрів України інформацію про хід виконання Державної програми приватизації та Державної програми націоналізації;

щокварталу Президенту України, Верховній Раді України і Кабінету Міністрів України аналітичну довідку про роботу та хід виконання Державної програми приватизації та Державної програми націоналізації;

щороку Президенту України, Верховній Раді України і Кабінету Міністрів України звіт про роботу та хід виконання Державної програми приватизації та Державної програми націоналізації";

- у частині першій статті п'ятої додати пункт 2-1 виклавши його в наступній редакції:

"2-1) у сфері націоналізації об'єктів права приватної власності:

розробляє разом з Кабінетом Міністрів України та іншими центральними органами виконавчої влади Державні програми націоналізації;

надає письмове подання до Комісії Верховної ради України з питань націоналізації про націоналізацію об'єктів права приватної власності;

призначає тимчасових керівників у націоналізовані об'єкти права приватної власності до моменту прийняття рішення про створення на базі націоналізованого майна державних підприємств;

підписує акти приймання-передачі націоналізованого майна з боку держави;

видає на підставі Постанови Верховної Ради України про націоналізацію об'єкта права приватної власності Державний Акт про націоналізацію об'єкта права приватної власності;

надає висновок про дотримання умов приватизації власником та/або співвласниками підприємства щодо якого розглядається питання про здійснення його націоналізації, в якому одночасно надається аналіз ефективності використання підприємства;

надає обов'язкову рецензію на Акт оцінки майна підприємства щодо якого вирішується питання про здійснення його націоналізації.

здійснює інші повноваження в сфері націоналізації, передбачені чинним законодавством України".

10. В Законі України "Про аудиторську діяльність" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 23, ст. 243):

В частині першій статті 8 додати пункт 4, виклавши його в такій редакції:

"4) перевірка фінансового стану підприємства щодо якого розглядається питання щодо проведення його націоналізації";

- до частини третьої статті 12 додати пункт 7-1 в такій редакції:

"7-1) Надання обов'язкової рецензії на Акт аудиторської експертизи незалежної аудиторської фірми про економічної стан підприємства, щодо якого розглядається питання про здійснення його націоналізації"

III. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк після набрання чинності цим Законом:

1) забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом;

2) забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

3) Розробити та затвердити Постановою Кабінету Міністрів України порядок проведення незалежного аудиту підприємства щодо якого розглядається питання про здійснення його націоналізації з урахуванням норм цього Закону;

4) Розробити та затвердити Постановою Кабінету Міністрів України порядок проведення незалежної оцінки майна підприємства щодо якого розглядається питання про здійснення його націоналізації з урахуванням норм цього Закону;

5) надати пропозиції щодо формування Державної програми націоналізації на 2015 рік;

IV. Фонду державного майна в шестимісячний строк з моменту набуття чинності цим Законом:

1) Провести повну інвентаризацію об'єктів права державної власності та про результати інформувати Кабінет Міністрів України та Верховну Раду України.

 

Голова Верховної Ради
України

О. В. ТУРЧИНОВ

Опрос