Идет загрузка документа (64 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О велосипедном транспорте

Проект закона Украины от 08.07.2014 № 4268а
Дата рассмотрения: 08.07.2014 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про велосипедний транспорт

Цей Закон визначає правові та соціальні основи використання велосипедного транспорту, створення безпечних і комфортних умов для велосипедистів та інших учасників дорожнього руху.

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні завдання Закону

1. Завданням цього Закону є створення передумов для розвитку в Україні велосипедного транспорту як екологічно чистого, безпечного та економічно вигідного виду транспорту, що сприяє оздоровленню нації.

Стаття 2. Законодавство про велосипедний транспорт

1. Законодавство України про велосипедний транспорт ґрунтується на Конституції України та складається із цього закону, Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України.

Стаття 3. Визначення основних термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

веломобіль - транспортний засіб, крім інвалідних колясок, що має три колеса або більше (окрім дитячих велосипедів) та приводиться в рух виключно мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому, зокрема, за допомогою педалей або рукояток;

велопішохідна доріжка - виділений конструктивно та (або) за допомогою розмітки елемент дороги, призначений для руху пішоходів та велосипедистів (спільного або розмежованого), позначений відповідним дорожнім знаком;

велопішохідна зона - територія, призначена виключно для руху пішоходів та велосипедистів, позначена відповідними дорожніми знаками;

велосипед - транспортний засіб, крім інвалідних колясок, що має два колеса та приводиться в рух виключно мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому, зокрема, за допомогою педалей або рукояток;

велосипедист - учасник дорожнього руху, що керує велосипедним транспортним засобом;

велосипедна доріжка - виконана поза межами проїзної частини доріжка з покриттям (одностороння або двостороння), що призначена для руху на велотранспортних засобах і позначена відповідними дорожніми знаками;

велосипедна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для руху велотранспортних засобів;

велосипедна інфраструктура (велоінфраструктура) сукупність рухомих і нерухомих об'єктів, за допомогою яких забезпечується функціонування велосипедного транспорту;

велосипедна парковка (велопарковка) - споруда, спеціально призначена для зберігання велотранспортних засобів та обладнана спеціальними конструктивними елементами для кріплення велосипедів - стойками, стелажами, шафками тощо;

велосипедна стоянка (велостоянка) - ділянка або приміщення, спеціально призначені для зберігання велотранспортних засобів та (або) обладнані спеціальними конструктивними елементами для кріплення велосипедів - стойками, стелажами, шафками тощо;

велосипедна смуга (велосмуга) - частина проїзної частини, призначена для руху велосипедистів, відокремлена від неї за допомогою суцільних або переривчастих ліній або делініатору;

велосипедний транспорт - галузь транспорту, що базується на використанні велосипедних транспортних засобів;

велосипедний переїзд (велопереїзд) - ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху велосипедистів через дорогу;

велосипедні транспортні засоби (велотранспортні засоби) - велосипеди, веломобілі та прирівняні до них велосипеди та веломобілі з підвісним електродвигуном з максимальною потужністю (або конструктивної швидкістю) не більше встановленого значення;

делініатор - штучний бордюр, виготовлений з гуми, пластику або полімерних матеріалів, який використовується в якості розділювача між смугами руху;

контрсмуга - велосипедна смуга зворотного напрямку на вулицях з одностороннім рухом;

причіп велосипедний - транспортний засіб, що призначений для перевезення людей або вантажів та може використовуватися виключно в зчепленні з велосипедним транспортним засобом;

світлоповертач (катафот) - пристрій, призначений для позначення транспортного засобу в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості шляхом відбиття світла, що випромінюється джерелом, не пов'язаним із цим транспортним засобом, у напрямку, зворотному напрямкові падаючого світла;

світлоповертаючий знак (флікер) - елемент одягу (нашивка, значок, браслет, наклейка, тощо) призначений для позначення пішоходів та велосипедистів в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості шляхом відбиття світла у напрямку, зворотному напрямкові падаючого світла;

смуга безпеки (розділювальна смуга безпеки) - частина тротуару або проїзної частини, виділений конструктивно та (або) за допомогою розмітки, що розташований поруч із велосмугою або велосипедною доріжкою з метою гарантування безпеки руху велосипедистів.

Розділ II. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ТА ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ
У СФЕРІ ВЕЛОСИПЕДНОГО ТРАНСПОРТУ

Стаття 4. Основні напрями державної політики у сфері велосипедного транспорту

1. Основні напрями державної політики у сфері велосипедного транспорту визначає Верховна Рада України.

2. Державна політика у сфері велосипедного транспорту базується на принципах:

визнання велосипедного транспорту екологічно чистим, безпечним та економічно вигідним видом транспорту, що сприяє оздоровленню нації;

створення умов для системного, послідовного і комплексного розвитку велотранспорту, підтримки і стимулювання велосипедного руху на основі соціальних інтересів та інноваційних підходів;

забезпечення громадянам України права на всебічне використання велотранспортних засобів;

забезпечення учасникам велосипедного руху, як вразливим учасникам дорожнього руху, переважних прав щодо інших більш захищених учасників дорожнього руху;

забезпечення велосипедистам безпечного та комфортного проїзду по всій території України, за винятком передбачених законом випадків;

надання пріоритету велосипедному транспорту в історичних частинах міст, житлових та рекреаційних зонах;

забезпечення підтримки громадських об'єднань велосипедистів.

Стаття 5. Державне управління у сфері велосипедного транспорту

1. Державне управління у сфері велосипедного транспорту здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, уповноваженим органом виконавчої влади у сфері велосипедного транспорту, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також іншими органами в межах їх компетенції.

Стаття 6. Повноваження органів, що здійснюють управління у сфері велосипедного транспорту

1. До виключних повноважень Верховної Ради України у сфері велосипедного транспорту належать:

визначення основних напрямів державної політики у сфері велосипедного транспорту;

визначення правових засад регулювання відносин у галузі велосипедного транспорту, їх удосконалення та адаптація із загальновизнаними нормами міжнародного права;

визначення в законі про Державний бюджет України обсягу фінансового забезпечення виконання Державної програми розвитку велосипедного транспорту в Україні.

2. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України:

здійснює державне управління та забезпечує реалізацію державної політики в галузі велосипедного транспорту;

визначає пріоритетні напрями та здійснює відповідні заходи щодо формування та реалізації державної політики у сфері велосипедного транспорту;

розробляє, затверджує та реалізує Державну програму розвитку велосипедного транспорту в Україні;

створює умови для масового безперешкодного використання громадянами України велосипедного транспорту;

сприяє впровадженню перспективних технологій і стандартів у галузі створення об'єктів велосипедної інфраструктури;

готує та подає на розгляд Верховної Ради України як складову частину проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік пропозиції щодо обсягів бюджетних коштів для виконання Державної програми розвитку велосипедного транспорту в Україні;

інформує Верховну Раду України про виконання Державної програми розвитку велосипедного транспорту в Україні;

бере участь у підготовці проектів нормативно-правових актів у сфері велосипедного транспорту, у межах своєї компетенції розробляє і затверджує нормативно-правові акти;

здійснює міжнародне співробітництво в галузі велосипедного транспорту;

вирішує інші питання, віднесені Конституцією та законами України до його повноважень.

3. Уповноваженим органом виконавчої влади у сфері велосипедного транспорту є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері транспорту. Уповноважений орган виконавчої влади у сфері велосипедного транспорту:

вносить пропозиції щодо формування державної політики у сфері велосипедного транспорту;

бере участь у підготовці проектів нормативно-правових актів у сфері велосипедного транспорту, у межах своєї компетенції розробляє і затверджує нормативно-правові акти;

узагальнює практику застосування законодавства в сфері велосипедного транспорту, вносить пропозиції щодо його удосконалення;

розробляє та здійснює заходи із позиціонування велосипедного транспорту як екологічно чистого, безпечного та економічно вигідного виду транспорту, що сприяє оздоровленню нації;

розробляє та здійснює заходи із залучення широких верств населення до використання велосипедного транспорту;

забезпечує підтримку освітніх заходів та програм у сфері велосипедного транспорту;

затверджує Порядок добровільної реєстрації велосипедних транспортних засобів;

вирішує інші питання, віднесені Конституцією та законами України до його повноважень.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, у сфері нормування у будівництві, у відповідності до покладених на нього повноважень:

розробляє та здійснює заходи із створення велосипедної інфраструктури в Україні, забезпечення її збереження, поліпшення умов для велосипедного руху;

розробляє, затверджує, вносить зміни до державних будівельних норм з питань будівництва, реконструкції та ремонту об'єктів велосипедної інфраструктури;

затверджує методологію проектування, будівництва та реконструкції об'єктів велосипедної інфраструктури;

вирішує інші питання, віднесені Конституцією та законами України до його повноважень.

5. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради відповідно до їх повноважень:

затверджують регіональні програми розвитку велосипедного транспорту, що фінансуються з відповідних бюджетів;

визначають кошти відповідних бюджетів для фінансового забезпечення регіональних програм розвитку велосипедного транспорту;

контролюють фінансування регіональних програм розвитку велосипедного транспорту;

вирішують інші питання, віднесені Конституцією та законами України до їх повноважень.

6. Сільські, селищні, міські ради відповідно до їх повноважень:

затверджують місцеві програми розвитку велосипедного транспорту або надають пропозиції щодо врахування відповідних заходів в регіональних програмах розвитку велосипедного транспорту;

визначають кошти місцевих бюджетів для фінансового забезпечення місцевих програм розвитку велосипедного транспорту;

взаємодіють із громадськими об'єднаннями велосипедистів;

вирішують інші питання, віднесені Конституцією та законами України до їх повноважень.

7. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за виконанням законодавства про велосипедний транспорт на відповідній території згідно з повноваженнями, визначеними законами України.

8. Виконавчі органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень розробляють і здійснюють заходи із:

забезпечення безпечного та комфортного руху велотранспортних засобів в межах населеного пункту;

забезпечення умов перевезення велосипедів у громадському транспорті загального користування;

будівництва та утримання велосипедних доріг, велодоріжок, інших об'єктів велоінфраструктури в межах населених пунктів;

організації та благоустрою велосипедних парковок та стоянок;

пропаганди використання велосипедного транспорту, в тому числі за допомогою рекламних засобів;

розробки та реалізації місцевих програм з розвитку систем велопрокату;

розробки системи велосипедних шляхів у зелених та паркових зонах, в межах історичних ареалів;

стимулювання власників автотранспортних засобів та інших осіб до використання велосипедного транспорту;

Стаття 7. Розвиток велосипедного транспорту в Україні

1. Розвиток велосипедного транспорту в Україні відбувається відповідно до Державної програми розвитку велосипедного транспорту, яку готує уповноважений орган виконавчої влади у сфері велосипедного транспорту і затверджує Кабінет Міністрів України.

2. Державна програма розвитку велосипедного транспорту в Україні затверджується з метою реалізації довгострокових пріоритетів країни у сфері велосипедного транспорту і становить комплекс взаємопов'язаних правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на розвиток велосипедного транспорту в Україні.

3. Відповідно до Державної програми розвитку велосипедного транспорту в Україні та з урахуванням її положень Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради розробляють та затверджують регіональні програми розвитку велосипедного транспорту.

4. Сільські, селищні, міські ради розробляють і затверджують місцеві програми розвитку велосипедного транспорту на відповідній території або (окрім міських рад) надають пропозиції щодо врахування відповідних заходів в регіональних програмах розвитку велосипедного транспорту.

5. Державна програма розвитку велосипедного транспорту в Україні повинна передбачати:

1) перелік заходів щодо розбудови велосипедної інфраструктури, реорганізації, реконструкції та розвитку існуючої вулично-дорожньої мережі для виділення місць під велосипедні дороги, велодоріжки, велопарковки, велостоянки, велопішохідні зони, створення розвиненої мережі велосипедних доріг, тощо;

2) перелік заходів щодо залучення широких верств населення до використання велосипедного транспорту, позиціонування велосипедного транспорту як екологічно чистого, безпечного та економічно вигідного виду транспорту, що сприяє оздоровленню нації;

3) сприяння впровадженню перспективних технологій і стандартів у галузі створення об'єктів велосипедної інфраструктури;

4) перелік заходів із забезпечення безпеки велосипедистів;

5) забезпечення перегляду актів законодавства з метою подальшого поступового зниження дозволеної швидкості руху транспортних засобів в межах населених пунктів;

6) розробку та впровадження освітніх програм у сфері безпечного велосипедного руху;

7) порядок та обсяги фінансування передбачених Програмою заходів;

8) спрощення механізму розміщення об'єктів велосипедної інфраструктури;

9) умови участі громадських об'єднань в реалізації передбачених Програмою заходів;

10) порядок визначення основних показників кількісного та якісного розвитку велоінфраструктури та їх контролю (моніторингу) з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських об'єднань.

6. Організаційне, науково-технічне та методичне забезпечення виконання заходів, передбачених Державною програмою розвитку велосипедного транспорту в Україні фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та з інших джерел, не заборонених законодавством України.

Розділ III. ВЕЛОСИПЕДНИЙ РУХ

Стаття 8. Рух велосипедного транспорту

1. Рух велосипедного транспорту в Україні здійснюється у відповідності до цього Закону, інших актів законодавства, а також Правил дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 9. Реєстрація велотранспортних засобів

1. За бажанням власника велосипедний транспортний засіб може бути зареєстрований. На окремі складові частини зареєстрованого велотранспортного засобу наноситься маркування, достатнє для їх однозначної ідентифікації. Порядок добровільної реєстрації велосипедних транспортних засобів затверджується уповноваженим органом виконавчої влади у сфері велосипедного транспорту.

2. Нікому не може бути відмовлено у пересуванні територією України через відсутність будь-якої форми реєстрації велосипедного транспортного засобу.

Стаття 10. Перевезення велосипедів транспортними засобами загального користування

1. Велосипедисти мають право перевозити велосипеди на транспорті загального користування (залізничному, морському, річковому, автомобільному і авіаційному, а також на міському електротранспорті, у тому числі в метрополітені).

2. Уповноважений орган виконавчої влади у сфері велосипедного транспорту затверджує нормативні акти із питань перевезення велосипедів транспортними засобами загального користування.

3. Нормативні акти із питань перевезення велосипедів транспортними засобами загального користування в обов'язковому порядку повинні містити порядок та умови перевезення велосипедів транспортними засобами загального користування та враховувати необхідність забезпечення транспортних засобів загального користування конструктивними елементами, умовами для зручного доступу пасажирів з велосипедами, пристосуваннями для кріплення велосипедів.

Стаття 11. Права та обов'язки велосипедистів

1. Велосипедисти мають право:

1) користуватися усіма правами, передбаченими цим та іншими законами та нормативно-правовими актами;

2) у разі відсутності велосипедних доріг або велодоріжок користуватися іншими шляхами проїзду, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами та нормативно-правовими актами;

3) вільно і безкоштовно здійснювати проїзд велотранспортними засобами в межах України, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами та нормативно-правовими актами;

4) рухатися по тротуарах та пішохідних доріжках, коли поряд немає облаштованої велосипедної доріжки або велосмуги, а також у випадках, коли рух велосипедною доріжкою (смугою) неможливий через її непридатність для використання, розташовані на ній механічні транспортні засоби або з інших причин;

5) рухатися по смугах для маршрутних транспортних засобів якнайближче до правого краю проїзної частини, коли поряд немає облаштованої велосипедної доріжки (смуги), а також у випадках, коли рух велосипедною доріжкою (смугою) неможливий через її непридатність для використання, розташовані на ній механічні транспортні засоби або з інших причин;

6) перетинати проїзну частину по пішохідних переходах, коли поряд не облаштовано велосипедного переїзду або коли рух велосипедним переїздом неможливий через його непридатність для використання, розташовані на ньому механічні транспортні засоби або з інших причин. Перетинаючи проїзну частину по пішохідному переходу, велосипедист повинен зменшити швидкість таким чином, щоб не допустити раптового виїзду на пішохідний переїзд, а в разі потреби - спішитися;

7) на перехресті, де рух регулюється світлофором з додатковою секцією, при сигналі світлофора, що дозволяє рух прямо та якщо вимкнено сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції, рухатися прямо зі смуги, з якої робиться поворот праворуч;

8) здійснювати поворот ліворуч та розворот на дорогах з однією смугою для руху в кожному напрямку і без трамвайної колії посередині;

9) використовувати для паркування велотранспортних засобів тротуари, пішохідні доріжки (якщо це не заважає руху пішоходів), узбіччя, місця, передбачені для стоянки автомобілів та інші місця, визначені компетентними органами;

10) відступати від вимог цього закону в умовах дії непереборної сили, крайньої необхідності, або коли іншими засобами неможливо запобігти небезпеці для себе або інших учасників дорожнього руху;

11) перевозити велосипеди на громадському транспорті загального користування;

12) перевозити пасажирів, у тому числі в причепі, за умови наявності для кожного пасажира спеціально обладнаного місця, передбаченого конструкцією велотранспортного засобу або причепу;

13) проводити масові і спортивні заходи із застосуванням велосипедного транспорту, використовуючи дороги загального користування. Порядок організації таких заходів визначається законодавством України.

2. Велосипедист зобов'язаний:

1) використовувати технічно справний та належним чином обладнаний велотранспортний засіб;

2) перевозити лише такі вантажі, які не заважають керувати велотранспортним засобом і не створюють перешкод іншим учасникам дорожнього руху;

3) в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості використовувати увімкнений ліхтар (фару) та світлоповертаючі знаки (флікери);

4) рухаючись групами по проїзній частині, їхати один за одним не більше, ніж в два ряди, щоб не заважати іншим учасникам дорожнього руху. Колона велосипедистів, що рухається по проїзній частині, повинна бути розділена на групи (до 10 велосипедистів у групі) з дистанцією руху між групами 80-100 м;

5) у будь-якому разі дати дорогу велосипедистам віком до 14 років;

6) дати дорогу іншим транспортним засобам, що рухаються по проїзній частині, яку поза перехрестям перетинає велосипедна доріжка;

7) у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди - установити миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 метрів до місця пригоди в населених пунктах і 40 метрів поза ними, а разі його відсутності - позначити місце пригоди шляхом викладання елементів екіпірування, підручних засобів;

8) рухаючись по тротуарах, пішохідних доріжках або пішохідних переходах, дати дорогу пішоходам та вживати заходів для забезпечення їх безпеки;

9) використовувати сигнальні прапорці на флагштоці для позначення велопричепів або велосипедних транспортних засобів не вище 0,8 м;

10) перевозити дітей віком від двох до семи років виключно на спеціально обладнаному сидінні, обладнаному ременями безпеки та світлоповертаючими знаками;

11) виконувати інші вимоги Правил дорожнього руху.

3. Велосипедний транспортний засіб повинен бути обладнаний звуковим сигналом та світлоповертачами: спереду - білого кольору, по боках - оранжевого, позаду - червоного.

4. Велосипедистам забороняється:

1) керувати велосипедним транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

2) вчиняти дії, що можуть призвести до пошкодження (псування) або знищення об'єктів транспортної або велосипедної інфраструктури або створюють перешкоди руху транспортних засобів та (або) пішоходів;

3) під час руху користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці;

4) рухатися по проїзній частині або велосмузі (особам, які не досягли 18-річного віку);

5) керувати велотранспортним засобом з несправним гальмом, звуковим сигналом, а в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості - з вимкненим ліхтарем (фарою) чи без світлоповертачів;

6) рухатися по автомагістралях і дорогах для автомобілів, а також по проїзній частині, якщо поряд облаштовано велосипедну доріжку або велосмугу, за винятком випадків, коли здійснюється випередження інших велотранспортних засобів, що рухаються по велосипедній доріжці або велосмузі, або коли рух велосипедною доріжкою (смугою) неможливий через її непридатність для використання, розташовані на ній механічні транспортні засоби або з інших причин;

7) під час руху триматися за інший транспортний засіб;

8) їздити, не тримаючись за руль обома руками;

9) буксирувати велотранспортні засоби;

10) буксирувати причеп, не передбачений для експлуатації з велосипедом;

11) виїжджати на пішохідні переходи, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;

12) здійснювати інші дії, що порушують Правила дорожнього руху.

Стаття 12. Використання об'єктів велосипедної інфраструктури

1. Використання об'єктів велосипедної інфраструктури здійснюється виключно у відповідності до їх призначення.

2. Водії механічних транспортних засобів не мають права використовувати для руху велосипедні дороги, велодоріжки, велопарковки, велостоянки, смуги безпеки, а також велосипедні смуги, відокремлені від проїзної частини за допомогою суцільних ліній.

3. Водії механічних транспортних засобів не мають права використовувати для стоянки велосипедні дороги, велодоріжки, велопарковки, велостоянки, смуги безпеки, а також велосипедні смуги.

4. Водіям моторизованих інвалідних колясок дозволяється рух велосипедними дорогами, велосмугами та велодоріжками при дотриманні необхідних заходів обережності.

5. Здійснення контролю за виконанням водіями механічних транспортних засобів вимог цього Закону відносно використання об'єктів велосипедної інфраструктури покладається на відповідні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України.

Стаття 13. Забезпечення безпеки дітей під час руху велосипедних транспортних засобів

1. Забороняється перевезення на велосипедних транспортних засобах дітей віком до двох років.

2. Перевезення дітей віком від двох до семи років здійснюється виключно особами віком понад 18 років, на спеціально обладнаному сидінні, в тому числі в велопричепі, обладнаному ременями безпеки та світлоповертаючими знаками.

3. Не допускається перевезення дитини по проїзній частині, велосмузі або велодорозі без велосипедного шолому.

4. Рух організованих груп дітей (шести і більше дітей) на велосипедах здійснюється тільки у світлу пору доби і за сприятливих погодних умов, виключно у супроводженні хоча б однієї особи віком понад 18 років.

5. До початку руху супроводжуюча особа зобов'язана провести інструктаж для дітей з правил їх безпечної поведінки під час руху.

6. Супроводжуюча особа повинна мати при собі індивідуальні засоби першої домедичної допомоги.

Стаття 14. Навчання правилам велосипедного руху та основам безпечної поведінки на дорозі

1. Навчання дітей та молоді правилам велосипедного руху та основам безпечної поведінки на дорозі проводиться у середніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, із обов'язковим врахуванням наступних питань:

1) права і обов'язки велосипедистів;

2) небезпечні дії велосипедистів та автомобілістів, що становлять загрозу та/або можуть призвести до дорожньо-транспортної пригоди;

3) навчання навичкам надання першої домедичної допомоги;

4) відповідальність учасників дорожнього руху.

Розділ IV. ВЕЛОСИПЕДНА ІНФРАСТРУКТУРА

Стаття 15. Законодавство про велосипедну інфраструктуру

1. Відносини, пов'язані зі створенням, функціонуванням та розвитком велосипедної інфраструктури, регулюються цим Законом, законами України "Про транспорт", "Про дорожній рух", "Про автомобільні дороги", "Про благоустрій населених пунктів", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про будівельні норми", "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими актами законодавства.

Стаття 16. Об'єкти велосипедної інфраструктури, їх будівництво та утримання

1. Об'єктами велосипедної інфраструктури (велоінфраструктури) визнаються рухомі і нерухомі об'єкти, за допомогою яких забезпечується функціонування велосипедного транспорту, зокрема, велосипедні дороги, велодоріжки, велосмуги, велопарковки та велостоянки, велопереїзди, пункти велопрокату, технічного обслуговування, тощо.

2. Організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання, управління функціонуванням та розвитком об'єктів велосипедної інфраструктури в межах населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування.

3. Організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання, управління функціонуванням та розвитком об'єктів велосипедної інфраструктури за межами населених пунктів здійснюється відповідними державними адміністраціями.

4. Будівництво та реконструкція об'єктів велосипедної інфраструктури здійснюється згідно із цим Законом, іншими актами законодавства, будівельними нормами, державними стандартами та нормами.

5. Правила ремонту і утримання елементів велосипедної інфраструктури, правила користування ними та охорони встановлюються Кабінетом Міністрів України.

6. Розробка стандартів і норм з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання об'єктів велосипедної інфраструктури проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, у сфері нормування у будівництві.

Стаття 17. Основні вимоги щодо проектування та будівництва об'єктів велосипедної інфраструктури

1. Проектування об'єктів велосипедної інфраструктури здійснюється згідно із цим Законом, іншими актами законодавства, вимогами норм, правил, нормативів і стандартів України.

2. У проектах будівництва або реконструкції об'єктів велосипедної інфраструктури повинні бути враховані наступні умови:

1) для велосмуг:

ширина велосмуги повинна становити не менше 1,75 м (включаючи розмітку);

ширина розділювальної смуги до проїзної частини повинна становити не менше 0,5 м;

2) для велодоріжок та велодоріг:

ширина велодоріжки або велодороги повинна становити не менше 1,6 м (односторонньої), не менше 2,5 м (двосторонньої). В обмежених умовах, як виключення, допускається зменшення ширини велодоріжки з одностороннім рухом до 1,5 м, велодоріжки з двостороннім рухом - до 2,0 м;

ширина розділювальної смуги до проїзної частини повинна становити не менше 0,5 м;

у разі наявності парковок автотранспорту по краю проїзної частини ширина розділювальної смуги безпеки до проїзної частини повинна становити не менше 0,75 м (у разі наявності повздовжніх парковок) та не менше та 1,1 м (у разі наявності поперечних чи діагональних парковок);

при наявності стаціонарних елементів благоустрою в межах розділювальної смуги безпеки, відстань від них до краю велодоріжки повинна складати не менше 0,25 м;

замість смуги безпеки може бути встановлено огородження перильного типу або делініатори;

на велодоріжках та велодорогах не допускається розташування стаціонарних елементів благоустрою;

проїзну частину вулиць і доріг велосипедні доріжки повинні перетинати під кутом від 80 до 100 градусів;

3) для велопарковок (велостоянок):

велопарковки (велостоянки) не повинні перекривати шляхи евакуації, не створювати перешкод на шляху пересування пішоходів та транспортних засобів;

відстань між паралельно розташованими конструкціями велопарковок не повинна становити менше 1 м;

при влаштуванні велостоянки, розрахованої на зберігання великої кількості велосипедів, необхідно передбачати місце для проходу пішоходів та під'їзду велосипедистів;

велопарковка повинна бути надійно прикріплена до бетонної або асфальтобетонної основи, або забетонована у ґрунт.

3. Для виділення велосипедних смуг, велодоріг чи велодоріжок в місцях перетину з проїзною частиною, а також в місцях, де необхідна підвищена безпека, повинні використовуватися контрастні кольорові покриття (окрім випадків розташування велосипедних смуг, велодоріг чи велодоріжок в межах історичних ареалів).

4. В обмежених умовах допускається відокремлення велодоріжки від тротуару та зон очікування пішоходів на одному рівні за допомогою обмежувальної смуги завширшки не менше 0,3 м, що зараховується до ширини тротуару і може бути виконана у вигляді розмітки чи елементів покриття тротуару, що запобігають несвідомому виходу пішоходів з вадами зору на велосипедну доріжку.

Стаття 18. Врахування потреб велосипедистів при проектуванні, будівництві, реконструкції і ремонті автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів

1. Проектування, будівництво, реконструкція і ремонт автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів здійснюється з обов'язковим урахуванням потреб велосипедистів та вжиттям заходів із забезпечення безпечного велосипедного руху, зокрема, із обов'язковим врахуванням:

1) вимог щодо забезпечення безпечного велосипедного руху;

2) зростання кількості велосипедного транспорту;

3) специфіки використання велотранспорту у окремих населених пунктах;

4) технічної різноманітності велотранспортних засобів в частині габаритів, швидкісних характеристик, використання причепів, тощо;

5) недопущення створення перешкод для руху велосипедних транспортних засобів під час проектування поверхневого водовідведення;

6) можливості використання для велосипедного руху існуючих автомобільних доріг (виділення смуг, зниження максимальної дозволеної швидкості, тощо).

Стаття 19. Врахування потреб велосипедистів під час планування і забудови територій

1. Під час узгодження та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій, детальних планів територій, дострокового внесення змін до них відповідні органи місцевого самоврядування зобов'язані передбачити будівництво та розвиток об'єктів велосипедної інфраструктури, забезпечення умов для руху та зберігання велотранспортних засобів.

2. Не допускається планування і забудова нових мікрорайонів, формування житлових і рекреаційних зон, розробка комплексних транспортних схем та схем організації дорожнього руху без забезпечення безпечних умов для руху та зберігання велотранспортних засобів.

Стаття 20. Участь підприємств, установ, організацій у забезпеченні умов для велосипедистів

1. Власники та балансоутримувачі об'єктів стаціонарної роздрібної торгівлі, розміщені у відокремленій будівлі або приміщенні, з торговою площею не менше від 400 м2 (універсами, універмаги, супермаркети, гіпермаркети), вищих навчальних закладів, підприємств, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб, забезпечують розміщення у займаних приміщеннях або на земельних ділянках, наданих їм на праві власності чи праві користування відповідно до закону, велопарковок та (або) велостоянок, забезпечують їх охороною та (або) засобами безпеки.

2. Витрати, пов'язані з виконання вимог цієї статті, несуть власники та балансоутримувачі відповідних об'єктів.

Стаття 21. Громадський контроль у сфері велосипедного транспорту

1. Громадський контроль у сфері велосипедного транспорту в межах населених пунктів здійснюється громадськими інспекторами велосипедного руху згідно з положенням, яке затверджується уповноваженим органом виконавчої влади у сфері велосипедного руху.

2. Діяльність громадських інспекторів велосипедного руху організовують та координують відповідні органи місцевого самоврядування.

3. Громадські інспектори велосипедного руху:

1) беруть участь у проведенні спільно з працівниками органів державного контролю рейдів та перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства у сфері велосипедного руху;

2) проводять перевірки і складають акти про порушення законодавства у сфері велосипедного руху і подають їх органам державного контролю у цій сфері та правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності;

3) здійснюють інші повноваження відповідно до цього та інших законів.

4. Громадські інспектори велосипедного руху виконують роботу на громадських засадах, без звільнення від основної роботи і без додаткової оплати праці.

5. Результати громадського контролю у сфері велосипедного руху підлягають розгляду органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному законодавством.

Розділ V. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ВЕЛОСИПЕДНОГО ТРАНСПОРТУ

Стаття 22. Відповідальність за порушення законодавства у сфері велосипедного транспорту

1. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи, юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про велосипедний транспорт, відповідних норм, правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

2. Рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.

3. Шкода, заподіяна органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами фізичним чи юридичним особам під час виконання ними покладених на них обов'язків, підлягає відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

4. До відповідальності за порушення законодавства у сфері велосипедного транспорту притягаються особи, винні у:

1) порушенні встановлених стандартів, норм і правил у сфері велосипедного транспорту;

2) пошкодженні (руйнуванні чи псуванні) об'єктів велосипедної інфраструктури;

3) неналежному утриманні об'єктів велосипедної інфраструктури;

4) невиконання розпоряджень уповноважених органів та осіб про усунення порушень законодавства у сфері велосипедного транспорту;

5) створення перешкод уповноваженій на те законом посадовій чи службовій особі у здійсненні контролю за додержанням законодавства у сфері велосипедного транспорту;

5. Законом може бути встановлена відповідальність і за інші види правопорушень у сфері велосипедного транспорту.

6. Притягнення осіб, винних у порушенні законодавства у сфері велосипедного транспорту, до відповідальності, передбаченої законом, не звільняє їх від обов'язку відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення вимог цього законодавства.

РОЗДІЛ VI. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 23. Громадські об'єднання велосипедистів

1. З метою захисту прав та законних інтересів велосипедистів створюються та діють громадські об'єднання велосипедистів.

2. Особливості створення та діяльності громадських об'єднань велосипедистів визначаються відповідно до положень законодавства України про громадські об'єднання.

3. Громадські об'єднання велосипедистів діють на підставі норм, встановлених в їх статутах або положеннях.

4. Громадські об'єднання велосипедистів в межах своїх повноважень представляють і захищають законні інтереси своїх членів, надають їм організаційну, юридичну, волонтерську та іншу допомогу, здійснюють громадський контроль за реалізацією положень цього Закону органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, здійснюють інші повноваження, передбачені законодавством України.

Стаття 24. Участь громадських об'єднань велосипедистів у вирішенні питань діяльності та розвитку велосипедного транспорту

1. Громадські об'єднання велосипедистів мають право на об'єктивну, достовірну і повну інформацію про діяльність органів влади та місцевого самоврядування про поточну і плановану діяльність в галузі розвитку велоінфраструктури, та результати цієї діяльності.

2. Громадські об'єднання велосипедистів вправі звертатися до органів влади та місцевого самоврядування з пропозиціями щодо поліпшення доступності об'єктів велоінфраструктури, забезпеченості таких об'єктів необхідною кількістю обладнаних місць для паркування велотранспорту.

3. Громадські об'єднання велосипедистів беруть участь у підготовці нормативно-правових актів у сфері велосипедного транспорту, в порядку, встановленому для проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики. Громадські об'єднання велосипедистів мають право вносити пропозиції органам державної влади та місцевого самоврядування. Пропозиції громадських об'єднань велосипедистів до нормативно-правових актів мають рекомендаційний характер і є обов'язковими для розгляду відповідним органом.

Стаття 25. Міжнародні угоди

1. Правову основу міжнародного співробітництва у сфері велосипедного транспорту становлять міжнародні договори України, укладені відповідно до Закону України "Про міжнародні договори України".

2. Якщо міжнародною угодою України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у законодавстві України про велосипедний рух, то застосовуються правила міжнародної угоди.

Стаття 26. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону

1. Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ, організацій, добровільних внесків юридичних осіб та громадян, з інших не заборонених законом джерел.

2. Громадяни можуть на добровільних засадах здійснювати фінансування заходів з проектування, будівництва, ремонту або реконструкції об'єктів велосипедної інфраструктури за місцем проживання, в порядку, визначеному законодавством.

Стаття 27. Нагляд за виконанням цього Закону

1. Нагляд за додержанням і правильним застосуванням цього Закону усіма організаціями, підприємствами, установами, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

РОЗДІЛ VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. До приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) В Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122, з наступними змінами та доповненнями):

а) абзац перший частини першої статті 122 викласти у наступній редакції:

"Перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для механічних транспортних засобів заборони рухатися тротуарами, велосипедними чи пішохідними доріжками, смугами безпеки, велосипедними смугами, відокремленими від проїзної частини суцільними лініями, стоянка на велосипедних доріжках, велосипедних смугах, смугах безпеки, велопарковках та велостоянках, - ";

б) у статті 127:

в абзаці другому частини другої слова "від п'яти до восьми" замінити словами "від восьми до десяти";

в абзаці другому частини третьої слова " від восьми до десяти" замінити словами "від двадцяти до тридцяти";

в абзаці другому частини четвертої слова "від п'яти до восьми" замінити словами "від двадцяти до тридцяти";

в) доповнити статтею 1282 такого змісту:

"Стаття 128-2. Невиконання або ухилення від виконання вимог законодавства про велосипедний рух

Невиконання посадовою особою органу виконавчої влади вимог Закону України "Про велосипедний транспорт" щодо недопущення узгодження та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій, детальних планів територій, дострокового внесення змін до них без забезпечення умов для руху та зберігання велотранспортних засобів, а так само невиконання або ухилення від виконання посадовою особою підприємства, установи чи організації вимог щодо розміщення велопарковок у випадках, коли таке розміщення є обов'язковим згідно з вимогами законодавства, або інше порушення у сфері велосипедного руху -

тягне за собою накладення штрафу від ста до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.";

г) статтю 221 після слова та цифр "статтею 1271" доповнити словом та цифрами "статтею 1282";

ґ) у статті 222:

у частині першій слово та цифри "статті 128 - 129" замінити словом та цифрами "статті 128, 1281, 129";

у пункті 2 частини другої слово та цифри "статтями 128 - 129" замінити словом та цифрами "статтями 128, 1281, 129";

д) частину першу статті 2446 після цифр "97" доповнити цифрами "1282";

2) В Законі України "Про дорожній рух" (Відомості Верховної Ради України, 1993, N 31, ст. 338, з наступними змінами та доповненнями):

а) доповнити статтею 11 такого змісту:

"Цей Закон не поширюється на учасників дорожнього руху, що керують велосипедними транспортними засобами. Права та обов'язки осіб, що керують велосипедними транспортними засобами, визначаються законодавством України про велосипедний транспорт.

Для цілей цього Закону під терміном "транспортний засіб" розуміється виключно механічний транспортний засіб."

б) статтю 19 викласти у наступній редакції:

"Стаття 19. Основні права і обов'язки погоничів тварин

Погоничі тварин зобов'язані:

не залишати тварин на проїзній частині без догляду, не переганяти тварин через залізничні колії та дороги, вулиці поза спеціально відведеними місцями, а також через проїзну частину в темний час доби і в умовах недостатньої видимості.

Візки (сани) повинні бути обладнані світловідбиваючими пристроями, а в темний час доби - і ліхтарями."

в) у статті 22:

частину першу викласти у наступній редакції:

"Організації та громадяни, які здійснюють розробку типових або індивідуальних проектів на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, зобов'язані передбачати весь комплекс заходів, пов'язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху, екологічних вимог, з урахуванням специфічних потреб інвалідів (у тому числі встановлення автоматизованих систем керування дорожнім рухом із звуковим сигналом), а також передбачати заходи із забезпечення безпечного руху велосипедних транспортних засобів згідно із чинним законодавством України"

доповнити новою частиною другою наступного змісту:

"До планів та проектів будівництва нових та реконструкції існуючих автомобільних доріг, за винятком відомчих (технологічних) та автомобільних доріг на приватних територіях, повинні бути в обов'язковому порядку включені об'єкти велосипедної інфраструктури."

У зв'язку із цим частину другу вважати частиною третьою;

г) у назві та тексті статті 28 слово "велосипедистів" виключити;

3) В Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997, N 24, ст. 170, з наступними змінами та доповненнями):

а) частину першу статті 26 доповнити пунктом 57 наступного змісту:

"57) затвердження місцевих програм розвитку велосипедного транспорту або надання пропозицій щодо врахування відповідних заходів в регіональних програмах розвитку велосипедного транспорту";

б) доповнити статтею 301 наступного змісту:

"Стаття 301. Повноваження у сфері велосипедного руху

1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері велосипедного руху належать такі власні (самоврядні) повноваження:

1) забезпечення безпечного та комфортного руху велотранспортних засобів в межах населеного пункту;

2) забезпечення умов перевезення велосипедів у громадському транспорті загального користування;

3) будівництво та утримання велосипедних доріг, велодоріжок, інших об'єктів велоінфраструктури в межах населених пунктів;

4) організація та благоустрій велосипедних парковок та стоянок;

5) пропаганда використання велосипедного транспорту, в тому числі за допомогою рекламних засобів;

6) розробка та реалізація місцевих програм з розвитку систем велопрокату;

7) розробка системи велосипедних шляхів у зелених та паркових зонах;

8) стимулювання власників автотранспортних засобів до використання велосипедного транспорту;

9) взаємодія із підприємствами, установами, організаціями із питань забезпечення умов для велосипедистів;

10) організація та координація діяльності громадських інспекторів велосипедного руху;

2. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад взаємодіють з громадськими об'єднаннями велосипедистів та надають їм сприяння в межах своїх повноважень.";

в) частину третю статті 43 після пункту 4 доповнити пунктом 5 наступного змісту:

"5) затвердження регіональних програм розвитку велосипедного транспорту.";

4) В Законі України "Про благоустрій населених пунктів" (Відомості Верховної Ради України, 2005, N 49, ст. 517; Офіційний вісник України, 2013, N 1, ст. 1):

а) підпункт "г" пункту 1 частини першої статті 13 викласти у наступній редакції:

"г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні доріжки, об'єкти велосипедної інфраструктури;";

б) пункт 7 частини першої статті 21 після слів "пішохідних зон і доріжок," доповнити словами "велосипедних доріжок, велосмуг, велопарковок та велостоянок";

5) В Законі України "Про автомобільні дороги" (Відомості Верховної Ради України, 2005, N 51, ст. 556, з наступними змінами та доповненнями):

а) у назві та тексті статті 35 слово "велосипедів" виключити

б) Розділ X "ОХОРОНА ДОВКІЛЛЯ У ПРОЦЕСІ БУДІВНИЦТВА, РЕКОНСТРУКЦІЇ, РЕМОНТУ ТА УТРИМАННЯ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ" доповнити статтею 481 наступного змісту:

"Стаття 481. Врахування потреб велосипедистів при будівництві та реконструкції автомобільних доріг

У процесі будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг повинні виконуватися вимоги та передбачатися заходи щодо забезпечення безпечного руху велосипедних транспортних засобів, а саме:

1) вимоги щодо забезпечення безпечного велосипедного руху;

2) зростання кількості велосипедного транспорту;

3) специфіка використання велотранспорту у окремих населених пунктах;

4) технічну різноманітність велотранспортних засобів та в частині габаритів, швидкісних характеристик, використання причепів, тощо;

5) недопущення створення перешкод для руху велосипедних транспортних засобів під час проектування поверхневого водовідведення;

6) можливість використання для велосипедного руху існуючих автомобільних доріг (виділення смуг, зниження максимальної дозволеної швидкості, тощо).

До планів та проектів будівництва нових та реконструкції існуючих автомобільних доріг, за винятком відомчих (технологічних) та автомобільних доріг на приватних територіях, повинні бути в обов'язковому порядку включені об'єкти велосипедної інфраструктури."

6) В Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2011, N 34, ст. 343; Офіційний вісник України, 2013, N 1, ст. 1):

а) частину першу статті 2 доповнити підпунктом 102 наступного змісту:

"102) створення та розвиток велосипедної інфраструктури;";

б) частину четверту статті 19 доповнити пунктом 101 наступного змісту:

"101) порядок будівництва та розвитку об'єктів велосипедної інфраструктури;".

4. Кабінету Міністрів України з метою створення належних умов для реалізації цього Закону:

1) у тримісячний термін від дня набрання чинності цим Законом:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

2) у річний термін від дня набрання чинності цим Законом:

розробити та затвердити Державну програму розвитку велосипедного транспорту в Україні;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.

 

Голова Верховної Ради
України

О. Турчинов

Опрос