Идет загрузка документа (229 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О туризме

Проект закона Украины от 24.02.2014 № 4224
Дата рассмотрения: 24.02.2014 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про туризм

Цей Закон визначає основні принципи, мету та пріоритетні напрями державної політики в галузі туризму, встановлює правові основи єдиного туристичного ринку України, засади раціонального використання туристичних ресурсів, а також регулює відносини, пов'язані з організацією і здійсненням туризму на території України, у тому числі прав, обов'язків та відповідальності юридичних і фізичних осіб при наданні послуг у галузі туризму.

Він спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей.

Дія цього Закону поширюється на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, фізичних осіб, діяльність яких пов'язана з наданням туристичних послуг, а також осіб, які їх отримують.

РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів і понять

У цьому Законі терміни і поняття вживаються у такому значенні:

1) відвідувач - особа, яка прибула в місце поза межами її постійного проживання. Відвідувачі поділяються на дві категорії: туристи і одноденні відвідувачі.

2) галузь туризму (туристична галузь) - галузь економіки держави, що включає туризм як елемент соціально-економічної галузі, до якої входять призначені для організації дозвілля і з метою туризму індустрія всіх видів перевезення туристів та їхнього багажу, індустрія гостинності - розміщення та харчування туристів, індустрія послуг розваг та інших послуг (санаторно-курортних, освітніх тощо), індустрія туристично-екскурсійних та музейних послуг, посередницьких та окремих послуг туроператорів і турагентів, а також індустрія туристичних послуг і робіт, що сприяють їх споживанню, продаж товарів туристичного асортименту та сувенірів;

3) гід-перекладач - фізична особа, яка володіє фаховою інформацією про місце перебування подорожуючих, визначні місця, об'єкти показу, а також володіє мовою іноземних туристів, яких приймають або загальнозрозумілою для них мовою, надає екскурсійно-інформаційні, організаційні послуги та кваліфіковану допомогу учасникам туру в межах договору про надання туристичних послуг і має акредитацію у відповідній дестинації;

4) дестинація (туристична) - місце призначення туристичної подорожі (туристичної поїздки, туру, екскурсії), місце відвідування (територія, місцевість, місто, населений пункт, туристичний центр) особами, які не проживають постійно в даній місцевості і не належать до категорії місцевого населення;

5) договір на туристичне обслуговування - угода між туроператором або турагентом і туристом на оплатне надання туристичних послуг;

6) одноденний відвідувач - особа, яка перебуває не більше 24 годин у місці тимчасового перебування, як правило, без ночівлі.

7) екскурсант - одноденний відвідувач, який споживає екскурсійні послуги, що надаються під час екскурсії або на об'єктах показу гідами (гідами-перекладачами), екскурсоводами. До категорії екскурсантів відносяться також місцеві жителі, які беруть участь в екскурсії;

8) екскурсійна діяльність - діяльність суб'єктів туристичної галузі (туроператорів, турагентств, туристично-екскурсійних, екскурсійних бюро, бюро гідів-перекладачів), які мають необхідну кваліфікацію акредитованих фізичних осіб з підготовки, організації та проведення екскурсій, а також наданню послуг екскурсовода, гіда, гіда-перекладача;

9) екскурсовод - фізична особа, яка має професійну підготовку, досвід і знання щодо предмету екскурсії й об'єкту (об'єктів) показу, досвід екскурсійної діяльності, володіє необхідною і достатньою фаховою інформацією про місце тимчасового перебування та має відповідну акредитацію в дестинації;

10) експорт туристичних послуг - надання туристичних послуг вітчизняними суб'єктами господарської діяльності іноземним туристам в Україні (в'їзний туризм);

11) засоби тимчасового розміщення (проживання) - готелі та інші об'єкти, призначені для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) (далі - засоби розміщення). Засоби розміщення поділяються на колективні та індивідуальні.

12) імпорт туристичних послуг - надання туристичних послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності громадянам України за кордоном (виїзний туризм);

13) індивідуальний засіб розміщення - житло, в якому за плату або безоплатно надають обмежену кількість місць (менше ніж 10); у цьому випадку всі одиниці розміщення (кімната, житло) є незалежні і їх займають туристи або господарі, які використовують це житло протягом обмеженого проміжку часу як другий будинок для відпочинку (дачний будинок);

14) клуб з розміщенням (таймшер) - це колективний засіб розміщення, правилами якого передбачені володіння, користування і розпорядження в межах правил кондомінімуму одиницею (модулем, апартаментами) відпочинку на основі попередньої оплати на кілька років вперед і з обов'язковою сплатою внесків на управління, періодичність відпочинку не рідше одного разу на рік або два роки, обмеження терміну відпочинку часовим відрізком, зазвичай кратним тижню, з наявністю комплексу туристичного обслуговування, що надається власникові (члену клубу) безкоштовно або на платній основі по статуту клубу;

15) колективний засіб розміщення - об'єкт (готель, мотель, пансіонат, гостьовий будинок, будинок відпочинку, кемпінг, санаторно-курортний заклад, туристська база, клуби з розміщенням (таймшер) та інші), що відповідає вимогам нормативних документів, стандартів, в якому надають місце для ночівлі в кімнаті чи іншому приміщенні, загальною кількістю як мінімум 5 номерів (кількість місць 10 або більше);

16) комерційна присутність на території держави - будь-яка форма підприємницької або професійної діяльності суб'єкта туристичної галузі, у тому числі за допомогою:

а) установи, придбання або використання юридичної особи (резидента);

б) створення чи використання відділення або представництва на території держави з метою надання (постачання) туристичної послуги;

17) комплексна туристична послуга (пакет) - впорядкований програмою і взаємопов'язаний технологією надання комплекс туристичних типових і нетипових послуг, а також робіт і товарів (в цілому - тур), який пропонується для надання споживачеві (туристові) за встановленою загальною ціною і включає, як мінімум, дві складові: послуги з перевезення та розміщення, інші туристичні та окремі послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням;

18) корпоративний замовник (споживач) - юридична особа, яка замовляє та споживає як типові, так і нетипові туристичні послуги;

19) курорт - освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні;

20) курортна справа - сукупність усіх видів науково-практичної та господарської діяльності, спрямованих на організацію та забезпечення лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань із використанням природних лікувальних ресурсів;

21) місце продажу туристичного продукту або окремих туристичних послуг - держава, в якій зареєстровано відповідний суб'єкт господарювання, що здійснює комерційну присутність продаж туристичного продукту або права на окремі туристичні послуги (типових і нетипових), за допомогою різних каналів продажу, включаючи системи он-лайн бронювання та резервування;

22) місце надання туристичних послуг - держава, на території якої споживачам безпосередньо надаються комплексні або окремі туристичні послуги;

23) надання (поставка) туристичних послуг - впорядкований процес формування, виробництва, просування і маркетингу, розподілу (бронювання, резервування), продажу, доставки та виконання окремих, комплексних туристичних послуг і туристичного продукту туристам та/або екскурсантам (далі - споживачам), що регулюється законодавством України. Регулювання застосовується щодо: а) резервування, закупівлі, оплати або використання послуги; б) доступу до послуг і використання у зв'язку з наданням послуги громадянам на правах широкої пропозиції; в) ділової присутності, включаючи комерційну присутність, суб'єктів туристичної галузі з метою поставки послуги на території своєї або іншої держави;

24) об'єкти туристичної індустрії - транспортні засоби та транспортні підприємства (перевізники), індивідуальні та колективні засоби розміщення та підприємства харчування, культури, розваги (атракцій) та спорту, медичних та оздоровчих послуг курортної сфери, торгівлі, інформаційні ресурси та інформаційні системи, засоби забезпечення автоматизованих інформаційних систем та їх технологій, а також інші матеріальні і нематеріальні блага, майно, майнові комплекси (підприємства), результати та продукти інтелектуальної діяльності, що належать суб'єктам туристичної галузі на праві власності, іншій законній підставі (за договором тощо) і використовуються ними для виробництва та надання комплексних та/або окремих туристичних послуг, нетипових туристичних послуг, супутніх послуг, робіт і виробництва та продажу товарів туристичного асортименту та споживання;

25) організатори туризму (замовники послуг суб'єктів туристичної галузі) - юридичні та фізичні особи, які використовують послуги суб'єктів туристичної галузі, а також інші особи, що замовляють окремі або комплексні послуги суб'єктів туристичної галузі з метою подальшої передачі прав на їх використання споживачам (посередники - туроператори, турагенти, туристично-екскурсійні бюро, бюро подорожей, корпоративні клієнти, туристично-інформаційні центри);

26) послуги гіда-перекладача - дії (операції) з супроводу і ознайомленню екскурсантів з туристичними ресурсами, що здійснюються у вигляді послідовного та/або синхронного перекладу мови екскурсовода (доповіді, лекції, повідомлення, іншої інформації) творчим працівником, який володіє відповідною кваліфікацією та акредитований у встановленому порядку;

27) послуги екскурсовода - дії (операції) з підготовки, супроводу та ознайомленню екскурсантів з туристичними ресурсами (об'єктами екскурсійного показу), що здійснюються з інформаційною, навчальною, пізнавальною, культурно-освітньою та іншою метою творчим працівником, який володіє відповідною кваліфікацією (екскурсовода, гіда, гіда-перекладача), акредитований в установленому порядку або постійно працює в зоні екскурсії;

28) послуги з тимчасового розміщення (проживання) - це діяльність юридичної та фізичної особи з надання місця для ночівлі у засобі розміщення за плату, а також інша діяльність, пов'язана з тимчасовим розміщенням (проживанням), передбачена законом;

29) місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком понад шість місяців на рік;

30) просування послуг суб'єктів туристичної галузі - впорядкований і цілеспрямований комплекс заходів і дій, що здійснюється суб'єктами туристичної галузі або за їх замовленням з метою активізації попиту на туристичні послуги (роботи, товари) суб'єктів туристичної галузі за допомогою локального або глобального інформаційного впливу на суспільство і сегменти потенційного та/або реального споживчого ринку туристичного продукту у формі пропаганди способу життя, що сприяє споживанню послуг і туристичного продукту, за допомогою маркетингових комунікацій, а саме: реклами, PR-засобів, створення некомерційних сервісів (інформаційних і туристично-інформаційних центрів), стимулювання збуту, прямого продажу, участі у туристично-виставкових заходах, створення спеціалізованих туристичних інтернет-сайтів і різноманітних сервісів, розповсюдження інформації на електронних носіях, а також інший інформаційний вплив на реального чи потенційного замовника або споживача послуг, туристичного продукту, прямо чи опосередковано сприяє досягненню поставлених цілей;

31) реєстр туризму - інтегрована база даних, заснована на засобах і методах інформаційних технологій, що містить інформацію про туристичні ресурси дестинації (регіону, країни), культурну спадщину, банк даних про господарюючих суб'єктів туристичної галузі, статистичні та аналітичні дані моніторингу туристичних ресурсів, галузі туризму та туристичної діяльності в дестинації (регіоні, країні), що ведеться центральним органом виконавчої влади у галузі туризму;

32) спеціальна туристично-рекреаційна економічна зона - частина території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим підприємницької діяльності у галузі туризму та порядок застосування і дії законодавства України;

33) споживачі туристичних послуг - туристи, екскурсанти, гості засобів розміщення, інші особи, що мають намір замовити, замовляють або використовують окремі або комплексні послуги суб'єктів туристичної індустрії виключно для особистих і суспільних потреб, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності або отриманням доходу;

34) сталий розвиток туризму - концепція розвитку туризму, що передбачає довгострокове, протягом поколінь, допустиме антропогенне навантаження на туристичні ресурси, їх життєздатність, розвиток і економічну рентабельність;

35) суб'єкти туристичної діяльності - юридичні особи та фізичні особи - підприємці, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність, а також фізичні особи, які не є підприємцями та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо;

36) система он-лайн бронювання туристичних послуг - це програмно-технічний комплекс, що розміщений в Інтернет, містить реальні у наявності для бронювання туристичні послуги, достовірні ціни, інформацію про порядок надання та відміни таких послуг, при якому отримується підтвердження бронювання у режимі реального часу;

37) система он-лайн замовлення туристичних послуг - це програмно-технічний комплекс, що розміщений в Інтернет, містить перелік туристичних послуг, ціни, інформацію про порядок надання та відміни таких послуг, без підтвердження такого замовлення у режимі реального часу;

38) таймшер - право володіння на основі черговості з метою відпочинку протягом певного часу (більше року) на певний термін об'єктом нерухомості (квартири, котеджу, вілли тощо), яким можна користуватися на свій розсуд в рамках правил кондомінімуму; клубний відпочинок в режимі розділеного часу протягом певного періоду кожного року, який приймається за одиницю виміру на ринку прав володіння клубним відпочинком, зазвичай кратний тижню; клубний відпочинок в режимі реального часу протягом будь-якого періоду року, що залежить від вартості придбаного членства в клубі, що оцінюється в балах або кредитних долях;

39) територія розвитку - будь-яка територія, що має цільову привабливість, забезпечена (володіє) необхідною і достатньою ресурсомісткістю (біогалузного характеру), що відповідає нормам і правилам життєдіяльності людини та не містить будь-яких форм загрози її здоров'ю і життю;

40) тур - організована туристична поїздка (туристична подорож), що здійснюються з метою туризму, протягом певного терміну, за певним маршрутом та тематичною програмою, за єдиною ціною, що здійснюється на плановій основі громадянином (громадянами) за сприяння організатора(-ів) туризму (туроператора або турагента). Тур включає, як мінімум, дві туристичні послуги: перевезення та розміщення, а також інші туристично-екскурсійні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням;

41) турагентська діяльність - посередницька діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницька діяльність щодо реалізації характерних і супутніх послуг з метою задоволення потреб споживачів, що провадиться, якщо таке встановлено законом, на підставі ліцензії;

42) туризм - складова частина соціально-економічної галузі держави, до якої входить вільне пересування (подорожі, поїздки, тимчасові виїзди) громадян та/або їх перебування поза межами місця проживання з метою відпочинку, санаторно-курортного лікування, пізнавальною, релігійною (крім релігійного обрядового паломництва), спортивною, професійно-діловою та іншою метою, що відповідає суспільній моралі та добропорядності, без зайняття в місці перебування оплачуваною діяльністю;

43) турист - відвідувач, який здійснює подорож з не забороненою законом місця перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності, перебування якого у місці відвідування складає як мінімум одну ночівлю в засобах тимчасового розміщення (проживання);

44) туристична діяльність - пряма або непряма посередницька діяльність у галузі туризму суб'єктів туристичної діяльності з організації (формування), просування, продажу та виконання окремих або комплексних туристичних послуг (типових і нетипових) та/або туристичного продукту;

45) туристична експертиза - всебічний аналіз привабливості існуючих і потенційних туристично-рекреаційних зон для виявлення і визначення напрямку раціонального використання туристичних ресурсів, туристичних об'єктів, об'єктів природної і культурної спадщини з метою забезпечення сталого розвитку туризму, популяризації та організації туристичних потоків з оптимальною антропогенним навантаженням, а також залучення інвестицій в конкретний регіон або спеціальну туристично-рекреаційну економічну зону;

46) туристична пропозиція - відповідальна пропозиція на внутрішньому та світовому туристичних ринках впорядкованої сукупності туристичного продукту та/або туристичних послуг дестинації (регіону, країни), за допомогою яких освоюються туристичні ресурси, якими вона володіє;

47) туристичний ваучер - документ визначеної форми, що підтверджує укладання з туристом договору на туристичне обслуговування та його право на послуги, що входять до складу туру згідно з договором, а також факт їх оплати;

48) туристичний продукт (пакетний тур) - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, що поєднує не менше ніж дві такі послуги (перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням), необхідний для задоволення потреб туриста під час його подорожі;

49) туристичні послуги - типові послуги суб'єктів туристичної діяльності щодо розміщення, харчування, транспортного, санаторно-курортного обслуговування, а також послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо, спрямовані на задоволення потреб туристів; нетипові послуги суб'єктів туристичної діяльності з організації проведення та обслуговування професійно-ділових, розважальних, благодійних та корпоративних заходів, а також їх матеріально-технічного забезпечення;

50) туристичні ресурси - сукупність природно-кліматичних, історичних, рекреаційних, пізнавальних, соціально-побутових ресурсів, об'єктів природного і культурно-історичної спадщини, інших об'єктів туристичного інтересу і показу, потенційно або реально здатних задовольнити духовні та інтелектуальні потреби туристів, сприяти відновленню та розвитку їх фізичних сил, підтримання нормальної життєдіяльності. До туристичних ресурсів також належать особливо охоронювані природні території, об'єкти культурної та природної спадщини, а також лікувально-оздоровчі місцевості та курорти;

51) турлідер, керівник туристичної (екскурсійної) групи, супроводжуючий - фізична особа, яка має професійну підготовку, досвід, знання і навички та надає своєчасні і якісні інформаційно-екскурсійні, організаційні послуги, включені в тур, кваліфіковану допомогу туристам, екскурсантам, учасникам подорожі в межах, передбачених договором про надання туристичних послуг;

52) туроператорська діяльність - діяльність, пов'язана з формуванням (організацією) і просуванням туристичного продукту, його оптовим продажем, з організації супроводу оплатного надання (виконання) комплексних туристичних послуг (туристичного продукту), окремих туристичних послуг, що здійснюється юридичною особою (організатором туризму) - туроператором - від свого імені, за свій рахунок і на свій ризик, а також, якщо таке встановлено законом, на підставі ліцензії та за умови фінансового забезпечення своєї відповідальності перед туристами. Туроператор має право надання (продажу) прямих окремих (не комплексних) туристичних послуг (типових і нетипових) туристам та іншим споживачам.

Стаття 2. Види туризму

1. Види туризму розрізняються за напрямком туристичних потоків (міжнародний, внутрішній), способом фінансування витрат на туризм та способом організації туризму.

2. Міжнародний туризм включає в себе:

в'їзний туризм - туризм в межах території України осіб, які не проживають постійно на її території;

виїзний туризм - туризм осіб, які постійно проживають на території України, за межі України.

3. Внутрішній туризм - туризм в межах території України осіб, які постійно проживають в Україні.

4. Сільський туризм - туризм, з місцем надання послуг у приватному секторі сільської місцевості або малих міст (при відсутності промислових зон та забудови) з можливістю безоплатної трудової участі (агротуризм). Цей вид орієнтований на використання природних, культурно-історичних та інших ресурсів, традиційних для даної місцевості.

5. Соціальний туризм - туризм, здійснення якого оплачується повністю або частково за рахунок бюджетних коштів та/або коштів цільових фондів, що виділяються в установленому порядку на соціальні потреби, а також коштів юридичних осіб, спрямованих на оплату санаторно-курортного і туристичного обслуговування своїх працівників та членів їх сімей відповідно до положень актів законодавства, що регулюють соціальну діяльність таких юридичних осіб, а також за рахунок соціальних пільг і соціальної підтримки громадян певної категорії.

До соціального туризму належить:

дитячо-юнацький туризм;

лікувально-оздоровчий;

туризм людей похилого віку;

туризм інвалідів та ветеранів;

туризм осіб, які зазнали радіаційного, хімічного чи іншого впливу, внаслідок аварій чи катастроф (Чорнобильська АЕС тощо), а також осіб, які проживають в зонах негативного екологічного впливу.

Перелік та категорії осіб, які потребують соціального захисту (соціальні туристи), а також додаткові засоби їх підтримки визначаються окремими законодавчими актами.

Державним та місцевими бюджетами можуть передбачатись виділення коштів для компенсації витрат суб'єктів туристичної галузі (туроператорів, перевізників, засобів тимчасового розміщення тощо), які встановлюють пільги для соціальних туристів з оплати своїх послуг.

Порядок та умови використання таких коштів встановлюється бюджетним законодавством.

6. Самодіяльний туризм - туризм, що здійснюється громадянами самостійно, без залучення або на основі часткового (обмеженого) залучення до участі в організації туристичної подорожі організаторів туризму.

7. Екологічний (зелений) туризм - туризм, що має на меті організацію відпочинку або отримання природничих чи практичних екологічних знань і досвіду, що не завдає шкоди навколишньому природному середовищу.

8. Діловий туризм - туризм, що здійснюється з професійно-діловою метою (конгреси, конференції, перемови, семінари, наради, форуми, виставково-ярмаркові заходи тощо) та споживається корпоративним споживачем, юридичною особою чи фізичною особою - підприємцем.

9. Круїзний туризм - організована подорож водним транспортом (річкова або морська подорож) учасників колективної програми, розміщених на борту судна, з метою запланованих туристичних відвідувань одного або більше різних портів, зазвичай - по замкнутому колу.

10. Спортивний туризм - неолімпійський вид спорту, в основі якого лежать змагання на маршрутах (туристські спортивні походи), що включають подолання категорійних за труднощами перешкод у природному середовищі (доріг і стежок з різним покриттям та бездоріжжя, переправ, перевалів, вершин, порогів, каньйонів, печер, водних шляхів тощо), та на дистанціях, що прокладені в природному середовищі або в штучних умовах.

Спортивний туризм має за мету спортивне удосконалення в подоланні природних перешкод (удосконалення всього комплексу знань, умінь і навичок, фізичної підготовленості, необхідних для безпечного пересування людини по місцевості).

За видами спортивний туризм поділяється на:

пішохідний;

гірський;

лижний;

водний;

велосипедний;

спелеологічний;

автомобільний;

мотоциклетний;

вітрильний.

За організаційними формами змагань спортивний туризм поділяється на:

- змагання туристських спортивних походів;

- змагання з видів спортивного туризму.

11. Можуть бути передбачені інші види туризму, такі як сімейний, культурно-пізнавальний, релігійний, автомобільний, пригодницький, мисливський тощо. Особливості їх здійснення встановлюються законодавством.

Стаття 3. Туристичні ресурси України

1. Туристичні ресурси є загальним надбанням людства, спільноти, на території яких вони розташовані, користуються по відношенню до них особливими правами і обов'язками. Туристична політика і туристична діяльність здійснюються на основі поваги художньої, археологічної та культурної спадщини з метою їх захисту і збереження для майбутніх поколінь; особлива увага при цьому приділяється охороні і піклуванню про пам'ятки та музеї, які повинні бути широко відкриті для відвідування туристами; різними способами заохочувати доступ туристів до культурних цінностей і пам'ятників, що знаходяться в приватному володінні, з повагою до прав їх власників, а також в будівлі релігійного характеру, без шкоди для культових потреб.

2. Виявлення, облік, класифікація, оцінка та моніторинг туристичних ресурсів, режим їх охорони, відтворення та розвитку, а також порядок раціонального використання в цілях туризму з урахуванням гранично допустимих навантажень на навколишнє природне середовище визначаються законодавством. Напрями освоєння і розвитку туристичних ресурсів визначаються і регулюються органами державної влади, органами місцевого самоврядування відповідно до загальнонаціональних, регіональних та місцевих програмам розвитку туризму і туристичної індустрії.

3. Визнання природних, природно-кліматичних та інших (у тому числі лікувальних), історичних, соціокультурних та інших об'єктів туристичними ресурсами загальнодержавного значення здійснюється Кабінетом Міністрів України.

4. Визнання природних, природно-кліматичних та інших (у тому числі лікувальних), історичних, соціокультурних та інших об'єктів, розташованих на території адміністративно-територіальних одиниць, туристичними ресурсами місцевого значення здійснюється органами місцевого самоврядування.

5. Визнання природних, природно-кліматичних та інших (у тому числі лікувальних), історичних, соціокультурних та інших об'єктів, розташованих на території двох або більше суміжних держав, туристичними транскордонними ресурсами міждержавного значення здійснюється урядом України та урядами держав за належністю суміжних (прикордонних) територій.

6. Використання туристичних ресурсів здійснюється всіма учасниками туризму і туристичної галузі на основі рівного доступу до ресурсів і принципів концепції сталого розвитку туризму. Сталий розвиток туризму є контрольованим і регульованим процесом, який передбачає глобальне управління туристичними ресурсами з метою забезпечення їх життєздатності та розвитку, з забезпеченням можливості збереження природної та культурної спадщини і самих ресурсів для майбутніх поколінь.

7. Всі учасники туристичного процесу зобов'язані охороняти природне середовище і ресурси з метою забезпечення поступового та сталого економічного зростання на благо рівноправного задоволення потреб та інтересів сьогоднішніх і майбутніх поколінь.

8. Напрями освоєння і розвитку туристичних ресурсів визначаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування відповідно до програм розвитку туризму. Центральні, територіальні та місцеві органи влади зосереджують першочергову увагу та фінансово стимулюють форми розвитку туризму, які дозволяють економити рідкісні і цінні природні ресурси, особливо воду і енергію, а також в максимально можливій мірі уникати утворення відходів.

9. Центральний орган виконавчої влади у галузі туризму визначає порядок обліку, реєстрів туристичних ресурсів та кадастрів територій, на яких розташовані туристичні ресурси і об'єкти цих ресурсів, визначає напрями та порядок використання туристичних ресурсів на території зони відпочинку. У результаті моніторингу використання туристичних ресурсів повинна бути отримана і включена у туристичні інформаційні реєстри (кадастри) інформація:

про місце розташування, доступність туристичного ресурсу і характерні об'єкти;

характеристику туристичного ресурсу, необхідну та достатню для його ідентифікації та об'єктивної оцінки і складання кадастру;

про потенційну та реальну завантаженість туристичного ресурсу;

про антропогенне навантаження на туристичний ресурс у певний період часу, в тому числі в туристичний сезон;

про реальні та потенційно досяжні доходи від використання туристичного ресурсу, виражені в грошових одиницях;

про стан туристичного ресурсу та його об'єктів, необхідні і можливі заходи щодо його охорони, регулювання використання;

про необхідний обсяг і джерела фінансування робіт та діяльності з охорони, відновлення, реконструкції та розвитку туристичного ресурсу та його об'єктів.

10. При містобудівному і дорожньому плануванні, спорудженні об'єктів промислового та іншого призначення, а також об'єктів туристичної індустрії, плануванні використання туристичних ресурсів на територіях рекреаційних зон повинна проводитися туристична і екологічна експертиза, власники об'єктів нерухомості мають передбачати максимальну інтеграцію споруджуваних об'єктів до місцевого соціально-економічного, природного та історико-культурного середовища.

11. Туристична експертиза повинна включати оцінку зручності, комфортності, естетики, безпеки, в тому числі екологічної безпеки, економічної ефективності проектних рішень. Туристична експертиза має проводитися на стадії допроектних пропозицій та проектних рішень як на знову створюваних (проектованих), так і існуючих туристичних територіях розвитку та об'єктах. До складу експертних груп повинні входити фахівці - екологи, економісти, інженери, будівельники, працівники галузі туризму. До числа об'єктів туристичної експертизи можуть бути віднесені проекти комплексних та цільових соціально-економічних, науково-технічних та інших державних програм, проекти генеральних планів розвитку територій; проекти схем розвитку галузей, в тому числі промисловості; проекти генеральних схем розселення, природокористування та територіальної організації продуктивних сил; проекти міждержавних і загальнодержавних інвестиційних програм; проекти комплексних схем охорони природи тощо.

12. З метою зменшення негативного впливу туристичної діяльності на навколишнє природне середовище і для підвищення її корисного впливу на туристичну галузь та місцеву економіку сприятливим є більш рівномірний розподіл потоків туристів та відвідувачів у часі та просторі, особливо пов'язаних з оплачуваними відпустками і шкільними канікулами, а також сприяння згладжуванню сезонності.

13. Унікальні туристичні ресурси й об'єкти природної та культурної спадщини, перш за все включені до списку Всесвітньої природної та культурної спадщини ЮНЕСКО, можуть знаходитися на особливому режимі охорони, що обмежує доступ до них. Обмеження доступу до туристичних ресурсів визначається їх реальною пропускною спроможністю, а також рівнем припустимого для даних об'єктів антропогенного навантаження, не надає негативної дії на конкретний об'єкт. Ступінь обмеження доступу до даних об'єктів може змінюватися в залежності від сезонних умов.

14. Туристична діяльність на об'єктах туристичних ресурсів планується таким чином, щоб забезпечувати захист природної спадщини, яку складають екосистеми та біологічне різноманіття, а також охороняти види дикої фауни і флори, яким загрожує зникнення; учасники туристичного процесу, і особливо професіонали туристичної галузі, повинні погоджуватися з встановленням певних обмежень і меж на діяльність, яку вони здійснюють в особливо вразливих місцях - зонах пустель, високогірних районах, прибережних зонах, вологих зонах і т. п., особливо охоронюваних природних територіях, які підходять для створення природних парків чи охоронюваних заповідників - об'єктів екологічного туризму.

15. Екологічний туризм визнається особливо цінною формою туризму, оскільки передбачає дотримання принципу збереження природної спадщини, туристичних об'єктів і прояви поваги до місцевого населення.

16. Особи, які здійснюють будь-яку господарську діяльність на території, де є туристичні ресурси, зобов'язані виконувати вимоги та правила екологічної безпеки і охорони пам'яток історії та культури, культурної та природної спадщини при проектуванні, розміщенні, будівництві та реконструкції, використанні туристичних об'єктів, а також здійснювати заходи, що забезпечують скорочення або припинення шкідливого впливу туристичних об'єктів на навколишнє природне й соціально-культурне середовище та компенсувати завдані збитки.

17. Власники туристичних ресурсів мають право встановлювати плату за використання належних їм туристичних ресурсів, що включає в себе необхідні витрати за компенсацію збитку цим ресурсам, у тому числі їх біологічну, ландшафтну, культурну та іншу різноманітність. Граничні розміри плати за користування туристичними ресурсами визначаються відповідно в порядку, встановленого законодавством, нормативно-правовими актами, а також актами органів місцевого самоврядування. Плата за доступ до туристичних ресурсів не повинна обмежувати громадян у реалізації конституційних прав і свобод, а також прав, передбачених цим Законом.

Стаття 4. Учасники відносин у туристичній галузі

1. Учасниками відносин у туристичній галузі є:

юридичні та фізичні особи, разом чи окремо, які прямо чи опосередковано беруть участь у створенні туристичного продукту, наданні комплексних або окремих туристичних послуг, туристичному обслуговуванні;

туристи, екскурсанти, інші споживачі туристичного продукту, окремих чи комплексних туристичних послуг;

органи державної влади та органи місцевого самоврядування;

громадські об'єднання, створені в галузі туризму в порядку, визначеному Законом України "Про громадські об'єднання" або іншими законами.

2. Іноземні держави, іноземні юридичні особи та громадяни, національні об'єднання та міжнародні неурядові організації, є учасниками відносин у туристичній галузі відповідно до міжнародних договорів, цього Закону, а також інших актів законодавства, що регулюють зовнішньоекономічні, цивільні, господарські, політичні, культурні, релігійні та інші відносини.

Стаття 5. Рада з питань туризму

1. З метою координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов'язаної з реалізацією державної політики в галузі туризму як одного з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки, розгляду пропозицій щодо визначення перспектив і напрямів розвитку внутрішнього та міжнародного туризму, розширення взаємовідносин з громадськістю в галузі туризму при Кабінеті Міністрів України утворюється Рада з питань туризму.

2. Положення про Раду з питань туризму та її персональний склад затверджуються Кабінетом Міністрів України.

РОЗДІЛ II
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ У ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ

Стаття 6. Державна політика та державна підтримка у галузі туризму

1. Державна політика у галузі туризму є пріоритетним напрямом соціально-економічної та культурної політики України і включає сукупність принципів, норм, цілей, завдань, методів та пріоритетів, якими керується держава у своїй діяльності з розвитку туризму в Україні, а також діяльність держави в галузі туризму.

Головною метою державної політики у галузі туризму є забезпечення прав і свобод громадян у галузі туризму шляхом створення сучасної, високоефективної та конкурентоспроможної туристичної галузі, здатної задовольнити потреби громадян в різноманітних та якісних туристичних послугах.

2. Реалізація державної політики в галузі туризму здійснюється шляхом:

забезпечення конституційних і загальновизнаних світовим співтовариством прав і охоронюваних законом інтересів громадян на оплачувану відпустку, відпочинок, свободу пересування, дозвілля та інших прав при здійсненні туристичних поїздок, подорожей, екскурсій, дозвілля, інші права, пов'язані з туризмом;

створення умов для діяльності, спрямованої на виховання, освіту, духовне і фізичне оздоровлення громадян на засадах суспільної моралі та добропорядності, фундаментальних принципах гостинності і взаєморозуміння між народами;

здійснення цілеспрямованої політики у галузі туризму, що сприяє стійкому і гармонійному розвитку туризму і туристичної діяльності, стійкого розвитку туристичної галузі як ефективної галузі економіки, підвищення конкурентоспроможності;

створення сприятливих умов для інвестицій у вітчизняну галузь туризму;

визначення та підтримки розвитку пріоритетних напрямів туристичної діяльності та видів туризму, гарантування режиму найбільшого сприяння в туристичній діяльності;

охорони навколишнього природного середовища, збереження, відновлення і розвитку, примноження, раціонального використання туристичних ресурсів, природної та культурної спадщини як національного надбання;

створення ефективної, впорядкованої, узгодженої та прозорої законодавчої та нормативно-правової бази у галузі туризму;

створення рівних умов для здійснення туристичної діяльності юридичними та фізичними особами, формування правових основ господарських відносин, що сприяють перетворенню туристичного комплексу і галузі туризму в прибуткову галузь, що генерує робочі місця і зайнятість місцевого населення;

створення інфраструктури туризму, яка забезпечує розумний доступ до туристичних ресурсів і привабливих об'єктів, а також інші потреби громадян при здійсненні туристичних подорожей, поїздок, екскурсій в організації відпочинку та дозвілля, а також раціональне використання туристичних ресурсів, у тому числі спрямування фінансових коштів, одержуваних від використання туристичних ресурсів, на їх підтримку, відновлення, охорону і розвиток;

сприяння формуванню цивілізованих відносин у галузі туризму, стандартизації, класифікації, уніфікації документації та правил обслуговування, формуванню кращих традицій гостинності;

забезпечення безпеки всіх видів рухомого та нерухомого майна з урахуванням безаварійності і довговічності роботи, інфраструктурно-інженерно-технічного забезпечення незалежно від форм власності об'єктів і споруд туризму;

формування стійких принципів гостинності та підтримки іміджу країни як дестинації, сприятливої для туризму;

сприяння розвитку професійної туристичної освіти та підвищення рівня професійної майстерності осіб, зайнятих з галузі туризму, збільшення зайнятості місцевого населення у галузі туризму, туристичних та суміжних послуг, підвищення життєвого рівня місцевого населення;

збільшення реальних доходів держави і громадян від туристичної діяльності, частки доходів від туризму у ВВП держави, розвиток міжнародних контактів і зв'язків;

введення пільгових умов для організації туристичної та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків, молоді, інвалідів та малозабезпечених верств населення;

лібералізації обміну послугами та товарами у галузі туризму відповідно до міжнародних угод і договорів з урахуванням інтересів учасників туристичної діяльності;

сприяння розвитку міжнародного співробітництва.

3. Державна політика у галузі туризму проводиться з метою сприяння підвищення життєвого рівня населення; максимальної інтеграції в місцеве соціально-економічне середовище при містобудівному та архітектурному плануванні й експлуатації туристичних центрів і засобів розміщення; забезпечення зайнятості місцевого населення у галузі туризму.

4. Органи державної влади, органи державної влади адміністративно-територіальних одиниць, а також туристичні центри в межах компетенції здійснюють підтримку розвитку діяльності у галузі туризму за допомогою бюджетних інвестицій, встановлення податкових, візових, митних, інвестиційних пільг, а також інших пільг, що стимулюють розвиток туризму.

5. Органи державної влади, органи державної влади адміністративно-територіальних одиниць, органи місцевого самоврядування здійснюють державну підтримку розвитку пріоритетних видів туризму на територіях дестинацій в межах своєї компетенції, в тому числі сприяють у просуванні національного, регіонального та місцевого туристичного продукту, внутрішнього і в'їзного туризму на туристичному ринку.

Стаття 7. Державна підтримки розвитку в'їзного та внутрішнього туризму

1. Держава визначає пріоритетним розвиток в'їзного та внутрішнього туризму і забезпечує його підтримку.

2. Державна підтримка розвитку в'їзного та внутрішнього туризму передбачає сукупність правових, економічних, соціальних, організаційних та інших заходів державного сприяння зміцненню і розвитку вітчизняної туристичної галузі, її інфраструктури.

3. Державна підтримка надається виключно туроператорам, які займаються організацією в'їзного (експорт туристичних послуг) та/або внутрішнього туризму і здійснюється шляхом податкового та господарського регулювання.

4. Держава забезпечує:

довгострокову політику, спрямовану на підвищення конкурентоспроможності вітчизняного туристичного продукту на світових ринках, стабільне нарощування обсягів експорту туристичних послуг, що є важливим елементом у системі функціонування національної економіки, зростання ВВП, збільшення валютних надходжень, створення нових робочих місць;

здійснення комплексу заходів, спрямованих на поширення інформації про туристичні можливості України за кордоном, створення мережі туристичних представництв, організацію національних експозицій на найбільш престижних міжнародних туристично-виставкових заходах, створення національного туристичного багатомовного інтернет-порталу "Visit Ukraine" та відео-фото-електронних матеріалів, видання іноземними мовами туристичних путівників, проспектів, буклетів про туристичні можливості України, розміщення в зарубіжних засобах масової інформації публікацій щодо туристичної привабливості України, організації інфотурів по Україні для іноземних туроператорів та журналістів;

підготовку за державним замовленням фахівців туристичного супроводу за професією "гід-перекладач";

спрощення візового режиму для організованих туристів;

формування сприятливого економічного середовища, фінансову підтримку та запровадження механізму заохочення суб'єктів туристичної діяльності, які займаються експортом туристичних послуг.

5. Державна підтримка конкурентоспроможності вітчизняного туристичного продукту, експорту туристичних послуг здійснюється шляхом протекціоністської політики, включаючи податкове стимулювання, фінансові та інші заходи державного сприяння.

6. Порядок надання вищезазначених видів підтримки та перелік міжнародних туристичних виставково-ярмаркових заходів, що проводяться за кордоном, та у яких туроператори братимуть участь з частковим фінансуванням витрат за рахунок коштів державного бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 8. Податкове, господарське регулювання розвитку в'їзного та внутрішнього туризму

1. Від податку на додану вартість звільняються відповідно до Податкового кодексу України операції з постачання на користь нерезидента туристичним оператором туристичного продукту (туристичної послуги), призначеного для його споживання (отримання) на території України (експорт туристичних послуг).

2. Пільгове оподаткування туроператорів з постачання туристичного продукту (туристичної послуги), призначеного для його споживання (отримання) на території України застосовується відповідно до Податкового кодексу України.

3. Орендна ставка за використання нерухомого державного майна для розміщення туроператорів, які займаються організацією в'їзного та/або внутрішнього туризму, не може перевищувати орендної ставки для орендарів - вітчизняних юридичних і фізичних осіб, що є суб'єктами малого підприємництва, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах.

4. Для туроператорів, які займаються організацією в'їзного туризму забезпечується часткове фінансування витрат за рахунок державного бюджету на участь у туристичних виставках, які входять до переліку щорічних міжнародних виставково-ярмаркових заходів, що проводяться за кордоном.

5. Особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з експорту туристичних послуг та податком на прибуток вітчизняних туроператорів, що є суб'єктами малого підприємництва, визначаються Податковим кодексом України.

Ставка для орендарів державного нерухомого майна та перелік міжнародних виставково-ярмаркових заходів, що проводяться за кордоном, у яких братимуть участь туроператори з частковим фінансуванням витрат за рахунок коштів державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

6. Обсяг щорічних фінансувань на державну підтримку експорту туристичних послуг визначається у видатковій частині Державного бюджету.

Стаття 9. Законодавство України про туризм та державне регулювання відносин у галузі туризму

1. Законодавство України про туризм складається з Конституції України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до них.

2. Майнові відносини в галузі туризму, засновані на рівності, автономії волі й майновій самостійності їх учасників, регулюються Цивільним та Господарським кодексами України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

До цивільно-правових відносин, що виникають у галузі туризму за участю громадян, застосовуються норми цього Закону, Цивільного кодексу України, Закону України "Про захист прав споживачів" та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

3. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачені інші правила, ніж ті, що встановлені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

4. Центральний орган виконавчої влади у галузі туризму та інші органи державної влади видають нормативно-правові акти державного регулювання у галузі туризму лише в тій мірі, в якій це не суперечить Конституції, цьому Закону та принципам розмежування повноважень між органами державної влади та центральним органом виконавчої влади у галузі туризму.

4. Державне регулювання діяльності у галузі туризму на всіх рівнях здійснюється шляхом:

формування упорядкованої і життєздатної системи законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, спрямованими на створення цивілізованого правового простору регулювання відносин у галузі туризму та туристичної діяльності;

встановлення порядку створення і діяльності органів державної влади, уповноважених здійснювати державне регулювання у туристичній галузі;

встановлення особливостей та правил створення, реорганізації та ліквідації господарюючих суб'єктів у туристичній галузі;

встановлення загальних (єдиних) правил здійснення різних видів підприємницької та іншої господарської діяльності у туристичній галузі, порядку і правил здійснення контролю в цій галузі; розробки і нормативного введення технічного регулювання у туристичній галузі, в тому числі генеральних (єдиних) правил надання туристичних послуг населенню і договорів приєднання;

сприяння активному та результативному просуванню національного та регіонального сучасного туристичного продукту на внутрішньому та світовому туристичних ринках для генерації стійких мультисезонних в'їзних туристичних потоків;

захисту прав та інтересів туристів, суб'єктів туристичної діяльності, забезпечення їх безпеки, а також збереження їх майна;

застосування прогресивних методів регулювання туристичної діяльності, у тому числі індикативного планування, єдиного порядку ліцензування видів туристичної діяльності, стандартизації та класифікації послуг і об'єктів в туристичній галузі, створення й впровадження сучасних систем управління якістю туристичного продукту і туристичними ресурсами, сертифікації видів туристичного продукту, комплексних та окремих послуг;

формування основ діяльності саморегулівних громадських організацій і широкого залучення їх до регулювання відносин у галузі туризму;

установлення правил в'їзду в державу, виїзду з держави та перебування на її території громадян з урахуванням інтересів розвитку пріоритетних напрямків туризму;

податкового та митного регулювання туристичної діяльності й встановлення преференцій для туристів; гармонізації та встановлення спрощених валютних (фіскальних), міграційних, митних, санітарно-епідеміологічних формальностей (туристичні формальності) з метою забезпечення свободи подорожей і доступу максимального числа людей до міжнародного туризму;

формування і практичної реалізації уніфікованих методів державної статистики у галузі туризму;

формування єдиної міжнародної та національної (регіональної) мережі туристично-інформаційних центрів (ТІЦ), створення і ведення інтегрованих баз знань про туризм і баз даних відповідних реєстрів та кадастрів;

сприяння кадровому забезпеченню туристичної діяльності, підтримки, розвитку та вдосконалення професійної туристичної освіти всіх рівнів; встановлення загальних кваліфікаційних вимог до підготовки кадрів у галузі туризму;

іншими методами, що застосовуються в порядку, встановленому законодавством.

Стаття 10. Принципи державного регулювання діяльності у галузі туризму

1. Державне управління туризмом реалізується за допомогою систем і методів державного регулювання.

2. Основними принципами державного регулювання у галузі туризму є:

законність;

захист прав і охоронюваних законом інтересів громадян;

забезпечення безпеки при занятті туризмом і туристичною діяльністю;

позиціонування України як країни, сприятливої для розвитку туризму;

забезпечення сталого розвитку туризму на території України;

єдність систем і методів правового регулювання галузі туризму;

розмежування повноважень у галузі туризму та туристичній діяльності між органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

розвиток конкуренції та недопущення монополізму на туристичному ринку України;

гласність і відкритість у розробці, прийнятті та застосуванні заходів державного регулювання;

обґрунтованість і об'єктивність, а також економічна доцільність застосування заходів державного регулювання;

справедливість;

пріоритетність підтримки та розвитку внутрішнього, в'їзного, соціального та самодіяльного туризму;

сумлінність учасників відносин у галузі туризму і туристичній діяльності.

3. Україна, визнаючи туризм однією з пріоритетних галузей економіки:

всіляко сприяє і створює сприятливі умови для сталого розвитку туризму, створення туристичного комплексу держави на принципах і основі його стійкого розвитку, підвищення конкурентоспроможності;

визначає і підтримує розвиток пріоритетних напрямів туристичної діяльності та видів туризму, створює законодавчу й іншу нормативно-правову базу, що регламентує цю діяльність;

формує уявлення про Україну як туристичну країну, безпечну та сприятливу для туризму;

здійснює дієву підтримку і захист громадян, які беруть участь у туристичній діяльності, а також суб'єктів туристичної діяльності та їх громадських об'єднань; забезпечує розумний баланс інтересів місцевого населення дестинацій і відвідуючих їх туристів, екскурсантів та інших відвідувачів, а також учасників туристичної діяльності, їх направляючих та приймаючих у дестинації;

здійснює дієву підтримку малого та середнього бізнесу у галузі туризму, ініціює розвиток конкурентного середовища на туристичному ринку, не допускає монополізацію туристичної діяльності, а також недобросовісну конкуренцію;

визначає основні напрями політики з розвитку туризму та здійснює практичні заходи з планування, реалізації й контролю виконання відповідних програм;

визначає порядок класифікації, оцінки, моніторингу та управління туристичними ресурсами держави, джерела та обсяги фінансування цієї діяльності, організовує таку діяльність;

спрямовує бюджетні кошти на розробку і здійснення програм розвитку туризму;

визначає основи безпеки туризму, заходи та засоби захисту громадян, організаторів туризму, виконавців туристичних послуг у надзвичайних обставинах - в умовах природних і техногенних катастроф та стихійних лих, а також при наявності терористичної загрози;

визначає і закріплює правові основи регулювання відносин у галузі туризму, їх удосконалення та адаптацію з загальновизнаними нормами міжнародного права;

забезпечує картографічною продукцією та путівниками;

розробляє програми розвитку туризму, розвитку туристичних ресурсів та визначає у державному бюджеті джерела та обсяги фінансового забезпечення туристичної галузі і державних програм розвитку туризму;

сприяє розвитку наукових досліджень у галузі туризму;

сприяє участі туристів, суб'єктів туристичної діяльності та їх об'єднань у національних і міжнародних туристичних програмах і проектах.

Стаття 11. Інвестиційна політика держави в галузі туризму

1. Інвестиційна політика держави у галузі туризму спрямована на забезпечення сталого розвитку туризму, формування сприятливого інвестиційного клімату та надійності умов розміщення інвестицій, а також передбачає залучення інвестицій та посилення державного контролю за ефективністю інвестицій в туристичній галузі.

2. Основою інвестиційної політики є формування сприятливого інвестиційного клімату, створення стабільних умов для здійснення підприємницької діяльності, забезпечення недоторканності приватної власності, свободи переміщення послуг і товарів туристичного призначення, забезпечення захисту й підтримки розвитку вітчизняних виробників, використання інноваційних інструментів залучення інвестицій, забезпечення економічного стимулювання впровадження нових високоефективних технологій у галузі туризму.

Стаття 12. Органи, що здійснюють регулювання в галузі туризму

Регулювання в галузі туризму здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади у галузі туризму, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також іншими органами в межах їх компетенції.

Стаття 13. Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування в галузі туризму

1. До виключних повноважень Верховної Ради України в галузі туризму належать:

визначення основних напрямів державної (національної) політики в галузі туризму;

визначення правових засад регулювання відносин у галузі туризму, їх удосконалення та адаптація із загальновизнаними нормами міжнародного права, встановлення правових основ туризму;

регулювання і захист прав і свобод людини і громадянина в галузі туризму, в тому числі забезпечення конституційних прав громадян на відпочинок і дозвілля, свободу пересування, інформацію, охорону здоров'я, сприятливе навколишнє середовище, а також на участь у культурному житті і розумне користування туристичним ресурсами, установами культури тощо;

створення спеціальних туристично-рекреаційних економічних зон;

визначення в законі про Державний бюджет України обсягу фінансового забезпечення туристичної галузі.

Верховна Рада України відповідно до Конституції України може брати до свого розгляду й інші питання, що стосуються туризму.

2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні і районні ради відповідно до їх повноважень:

затверджують регіональні програми розвитку туризму, що фінансуються з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів;

визначають кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів для фінансового забезпечення регіональних програм розвитку туризму;

контролюють фінансування регіональних програм розвитку туризму за кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів.

3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим відповідно до Конституції та законів України здійснює інше нормативне регулювання з питань туризму, історико-культурних заповідників, музеїв, інших закладів культури, вирішує питання щодо організації і розвитку курортно-рекреаційної сфери і туризму тощо.

4. Органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень:

затверджують місцеві програми розвитку туризму;

визначають кошти місцевих бюджетів для фінансового забезпечення місцевих програм розвитку туризму;

доручають своїм виконавчим органам фінансування місцевих програм розвитку туризму за рахунок коштів місцевого бюджету;

вживають заходів для стимулювання суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з надання туристичних послуг.

5. Виконавчі органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують:

реалізацію державної політики і здійснення державного регулювання та координації діяльності у галузі туризму на виділеній території;

розробку проектів місцевих програм розвитку і планів туризму в рамках генеральної стратегії і планів розвитку туризму держави; визначення джерел фінансування цих програм; реалізацію заходів, спрямованих на виконання місцевих програм розвитку туризму;

регулювання відносин у галузі виявлення, обліку, охорони, розвитку і використання туристичних ресурсів регіонального та місцевого значення на території дестинацій;

формування та ведення реєстрів суб'єктів туристичної індустрії та кадастрів туристичних ресурсів, що знаходяться на території зони відпочинку;

захист довкілля і традиційного способу життя нечисленних етнічних спільнот від несприятливих наслідків, обумовлених розвитком туризму на території зони відпочинку;

реалізацію заходів, спрямованих на забезпечення безпеки туристів на території зони відпочинку;

сприяння гармонійному розвитку туристичного комплексу територіально-адміністративного утворення, зміцнення існуючої та створення нової матеріально-технічної бази туризму, реалізацію принципів участі місцевого населення на рівноправній основі в отриманні від туристичної діяльності економічних, соціальних і культурних вигод, перш за все у формі прямого й опосередкованого створення робочих місць, зайнятість місцевого населення; харчування та необхідну й достатню професійну підготовку й навчання місцевого населення для участі в туристичній діяльності та формуванні традицій гостинності;

створення умов для вільного розвитку видів самодіяльного туризму, туристично-екскурсійної справи, доступ до туристичних ресурсів та об'єктів туристичних ресурсів місцевих жителів;

співпрацю та взаємодію з громадськими організаціями у галузі туризму;

здійснення в межах встановленої компетенції державного нагляду (контролю) за здійсненням діяльності суб'єктів туристичної індустрії в межах адміністративно-територіальної одиниці.

Стаття 14. Повноваження Кабінету Міністрів України у галузі туризму

Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України:

здійснює державне управління та забезпечує реалізацію державної політики в галузі туризму;

розробляє та затверджує програми розвитку туризму в Україні і фінансує їх виконання відповідно до бюджетного законодавства;

приймає нормативно-правові акти, що регулюють відносини в галузі туризму на основі та з урахуванням положень цього Закону;

забезпечує раціональне використання туристичних ресурсів і вжиття заходів для їх збереження;

сприяє розвитку туристичної індустрії та створенню ефективної туристичної інфраструктури;

вживає заходів щодо забезпечення безпеки туристів, захисту їх прав, інтересів і власності;

встановлює правила в'їзду та виїзду з держави та перебування на його території іноземних громадян і осіб без громадянства, визначає об'єкти і території, обмежені або заборонені для відвідування туристами, екскурсантами чи іншими відвідувачами;

визначає порядок здійснення ефективного державного контролю та нагляду за діяльністю учасників туристичної діяльності, а також встановлення заходів відповідальності за порушення законодавства, норм і встановлених правил;

здійснює формування основ привабливої інвестиційної політики у галузі туризму і надійних гарантій для інвесторів;

забезпечує встановлення статусу, порядку охорони, моніторингу, класифікації, оцінки та пріоритетів використання національних туристичних ресурсів, а також джерел і порядку фінансування цієї діяльності;

встановлює порядок формування та ведення державних реєстрів суб'єктів господарювання туристичної індустрії, реєстрів суб'єктів господарювання в особливих туристично-рекреаційних економічних зонах, державних кадастрів туристичних територій і туристичних ресурсів національного значення;

організовує та забезпечує реалізацію державної інвестиційної політики в галузі туристичної діяльності;

забезпечує створення, освіту і контроль діяльності особливих туристично-рекреаційних економічних зон, призначає керуючих компаній у цих зонах;

готує та подає на розгляд Верховної Ради України як складову частину проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік пропозиції щодо обсягів бюджетних коштів для фінансової підтримки проектів і програм з розвитку туризму;

розробляє та реалізовує стратегію розвитку туризму, генеральних планів, цільових програм розвитку туризму і туристичного комплексу держави, формування принципів і методів, а також практичне та ефективне здійснення державного регулювання, міжгалузевої, міжрегіональної та міжнародної координації діяльності у галузі туризму;

формує і затверджує єдині правила туристичного обслуговування, в тому числі у галузі туристичної діяльності;

інформує Верховну Раду України про виконання програми розвитку туризму в Україні;

визначає порядок організації рятувальних команд і порядок вжиття рятувальних заходів;

встановлює єдину загальнодержавну систему статистичного обліку і звітності у галузі туризму; здійснення і збір даних державної статистики туризму, комплексного аналізу та прогнозування стратегічних напрямків розвитку туризму та туристичної індустрії;

встановлює основи безпеки туризму, в тому числі у випадках надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, наявності терористичної загрози; визначає відомства, що беруть участь у розробленні та здійсненні заходів з надання допомоги вітчизняним туристам, які опинилися в надзвичайних ситуаціях за кордоном, а також порядок фінансування такої діяльності;

створює державну систему наукового забезпечення в галузі туристичної діяльності;

здійснює міжнародне співробітництво в галузі туризму;

вирішує інші питання, віднесені Конституцією та законами України до його повноважень.

Стаття 15. Повноваження центрального органу виконавчої влади у галузі туризму та інших центральних органів виконавчої влади

1. Туристична діяльність в Україні регулюється центральним органом виконавчої влади у галузі туризму, що є галузевим органом державного регулювання зі статусом юридичної особи, (діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури України) іншими виконавчими органами держави, у межах їх компетенції.

2. Центральний орган виконавчої влади у галузі туризму утворюється відповідно до чинного законодавства України та діє на підставі положення, в якому визначаються його основні завдання й повноваження.

Центральний орган виконавчої влади в галузі туризму:

бере участь у формуванні державної політики в галузі туризму, організує та забезпечує її реалізацію, виконання цього Закону та інших нормативно-правових актів;

бере участь у підготовці проектів нормативно-правових актів у галузі туризму, у межах своєї компетенції розробляє і затверджує нормативно-правові акти, узагальнює практику застосування законодавства в галузі туризму, курортно-рекреаційної сфери, вносить пропозиції щодо його удосконалення;

забезпечує реалізацію програм розвитку туризму в Україні;

організує облік і ведення реєстрів туристичних ресурсів та кадастрів туристичних територій національного значення, в тому числі об'єктів природної і культурної спадщини, включених до списку Всесвітньої природної та культурної спадщини ЮНЕСКО, а також реєстр господарюючих суб'єктів туристичної галузі та організаторів туризму;

здійснює ліцензування видів діяльності у галузі туризму та присвоєння категорій класифікації засобів розміщення відповідно до законодавства;

створює і реалізує умови для залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій з метою розвитку туризму;

бере участь у розробці стандартів, діяльності з метрології та сертифікації, у проведенні робіт з підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері;

організує здійснення контролю за якістю наданих туристичних послуг;

реалізує державну інвестиційну політику в галузі туризму та курортно-рекреаційній сфері;

бере участь у розробці програм облаштування транспортних магістралей об'єктами туристичної інфраструктури;

бере участь у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації кадрів, визначенні пріоритетних напрямів наукових досліджень у галузі туризму та проведенні науково-дослідних робіт у цій галузі;

проводить дослідження туристичного ринку, готує і поширює інформацію про Україну і її туристичні можливості на міжнародному туристичному ринку та всередині держави;

веде діяльність з підготовки та створення спеціальних туристично-рекреаційних економічних зон, а також з забезпечення управління ними;

у межах своєї компетенції розробляє, укладає і виконує міжнародні договори в галузі туристичної діяльності, представляє країну у міжнародних туристських організаціях і на міжнародних заходах щодо туризму;

вживає заходів щодо розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку;

сприяє координації діяльності органів виконавчої влади, суб'єктів підприємницької діяльності, їх об'єднань, що здійснюють діяльність у галузі туризму;

надає суб'єктам туристичної діяльності методичну, консультативну та іншу допомогу;

пропонує для спільного використання юридичними особами та громадянами-підприємцями, які надають туристичні послуги, знаки для товарів і послуг;

поширює соціальну рекламу в галузі туризму;

для забезпечення реалізації своїх повноважень, узгодження та врахування інтересів суб'єктів туристичної діяльності утворює координаційно-дорадчий орган.

3. Центральний орган виконавчої влади у галузі туризму зобов'язаний, особливо в кризових ситуаціях, інформувати громадян України про складні умови і навіть небезпеки, з якими вони можуть зіткнутися при поїздках за кордон, не завдаючи невиправданої або перебільшеної шкоди туристичній галузі приймаючих країн та інтересам українських компаній; зміст таких попереджень по можливості має попередньо обговорюватися з владою приймаючих країн та зацікавленими професіоналами. Рекомендації центрального органу виконавчої влади у галузі туризму повинні суворо відповідати серйозності сформованих ситуацій і обмежуватися тими географічними зонами, в яких підтверджені проблеми з безпекою; ці попередження повинні пом'якшуватися чи скасовуватися, як тільки відновлюється нормальне положення.

4. Інші центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень:

забезпечують реалізацію державної (національної) політики в галузі туризму, виконання цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів;

здійснюють підготовку пропозицій щодо реалізації державної політики у галузі туризму;

беруть участь у створенні організаційно-правових та економічних механізмів реалізації державної політики у галузі туризму;

беруть участь у підготовці проектів законодавчих та нормативно-правових актів з питань туризму, у межах своєї компетенції розробляють і затверджують нормативно-правові акти спільно із центральним органом виконавчої влади у галузі туризму;

виконують інші функції відповідно до актів законодавства, регіональних цільових програмам у галузі туризму.

Стаття 16. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування в галузі туризму

1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень:

здійснюють виконавчі та організаційно-розпорядчі функції щодо організації і розвитку курортно-рекреаційної сфери і туризму;

розробляють проекти регіональних програм розвитку туризму і подають їх для затвердження відповідно Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним і районним радам;

вживають заходів щодо виконання регіональних програм розвитку туризму;

сприяють туристичній діяльності у своєму регіоні і створенню сучасної туристичної інфраструктури;

розробляють і впроваджують заходи для захисту місцевих туристичних ресурсів;

здійснюють акредитацію екскурсоводів, гідів-перекладачів;

аналізують ринок туристичних послуг у межах адміністративно-територіальних одиниць, представляють центральному органу виконавчої влади в галузі туризму необхідні відомості про розвиток туризму в адміністративно-територіальних одиницях;

здійснюють соціальну рекламу туристичних ресурсів, утворюють відповідні інформаційні центри;

сприяють дитячому та молодіжному туризму;

беруть участь у підготовці, перепідготовці і підвищенні кваліфікації кадрів у галузі туристичної діяльності, що фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету;

надають суб'єктам туристичної діяльності методичну і консультативну допомогу щодо організації їх діяльності;

залучають підприємства, установи і організації, розташовані на підпорядкованій їм території, до розв'язання проблем розвитку туризму в регіонах;

подають центральному органу виконавчої влади в галузі туризму пропозиції стосовно включення заходів з регіональних програм розвитку туризму до відповідних загальнодержавних програм;

вносять у встановленому порядку до центрального органу виконавчої влади в галузі туризму пропозиції про анулювання відповідної ліцензії;

здійснюють іншу діяльність у галузі туризму відповідно до законодавства.

2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Київська міська державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснюють ліцензування туроператорської й турагентської діяльності, акредитацію екскурсоводів, гідів-перекладачів.

3. Виконавчі органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень:

розробляють проекти місцевих програм розвитку туризму і подають їх для затвердження відповідним місцевим радам;

вживають заходів щодо виконання місцевих програм розвитку туризму;

залучають на договірних засадах підприємства, установи і організації, розташовані на відповідній території, до розв'язання проблем розвитку місцевого туризму та підтримки туристичних ресурсів;

організують проведення інвентаризації туристичних ресурсів місцевого значення;

сприяють охороні і збереженню туристичних ресурсів;

залучають місцеве населення до туристичної діяльності, створюючи нові робочі місця;

сприяють розвитку на відповідній території різних видів туризму.

Стаття 17. Ліцензування туристичної діяльності

1. В Україні діє єдиний порядок ліцензування туристичної діяльності, акредитації екскурсоводів, гідів-перекладів.

2. Єдиний порядок ліцензування передбачає:

ліцензійні вимоги, правила видачі, призупинення дії та анулювання ліцензії;

необхідну документацію для оформлення ліцензії;

єдиний бланк свідоцтва ліцензії;

єдину базу (реєстр) даних про видачу, призупинення дії або анулювання ліцензії на туристичну діяльність;

розмір мит, зборів, вартості експертизи документації;

щоквартальну публікацію єдиного каталогу суб'єктів туристичної діяльності, які отримали ліцензії.

3. З метою створення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг та забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян, захисту навколишнього природного середовища, підвищення рівня туристичного обслуговування здійснюється ліцензування туроператорської та турагентської діяльності.

Суб'єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію на туроператорську діяльність, має виключне право на надання послуг з оформлення документів для виїзду за межі України та надання підтвердження туристичного характеру поїздки для іноземних туристів. Туроператор може здійснювати також і турагентську діяльність без отримання відповідної ліцензії.

Загальний розмір частки туроператора в статутних фондах інших туроператорів України не може перевищувати 20 відсотків їх статутних фондів.

Суб'єкт господарювання не має права у своїй назві використовувати слово "туроператор" без отримання ним ліцензії на здійснення туроператорської діяльності.

Не видається ліцензія на туроператорську діяльність суб'єкту підприємницької діяльності із назвою, тотожною назві іншого суб'єкта підприємницької діяльності, якому ліцензія видана раніше і інформація про нього внесена до відповідного реєстру.

4. Надати Київській міській державній адміністрації та Раді міністрів Автономної Республіки Крим право здійснення ліцензування туроператорської та турагентської діяльності.

5. Центральний орган виконавчої влади в галузі туризму може делегувати право видачі ліцензій іншим місцевим органам державної виконавчої влади в галузі туризму.

6. Центральний орган виконавчої влади у галузі туризму щорічно та не рідше одного разу на квартал публікує в спеціалізованих ЗМІ та через туристично-інформаційні центри відомості державного реєстру, що стосуються ліцензованих видів діяльності та послуг у галузі туризму (діючих, призупинених і анульованих ліцензій), а також акредитації екскурсоводів (гідів, гідів-перекладачів).

7. Україна взаємно визнає інститут ліцензування та акредитації екскурсоводів, встановлений у державі дестинації прийому (відправлення) туристів. Якщо в дестинації інститут ліцензування даного виду діяльності у галузі туризму та туристичної індустрії встановлено, то будь-який договір на надання послуг у галузі ліцензованих видів діяльності повинен містити відомості про такі ліцензії (акредитації) та копію свідоцтва (ліцензії, акредитації).

8. Порушення ліцензійних умов діяльності у галузі туризму тягне за собою притягнення винних осіб (виконавців і споживачів таких послуг) до цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності в установленому законодавством України порядку.

Стаття 18. Стандартизація, підтвердження відповідності, класифікація та категоризація у галузі туристичної діяльності

1. Стандартизації у галузі туристичної діяльності спрямована на:

захист інтересів споживачів і держави з питань безпеки туризму, життя і здоров'я громадян, охорони майна та довкілля;

класифікацію туристичних ресурсів України, забезпечення їх охорони, встановлення гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля;

підвищення якості товарів, робіт, послуг відповідно до потреб споживачів;

забезпечення безпеки об'єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;

взаємозамінність та сумісність товарів, робіт, послуг, їх уніфікацію;

створення нормативної бази систем класифікації та категоризації туристичних ресурсів.

2. З метою підвищення рівня туристичного обслуговування, сприяння споживачам у свідомому виборі туристичних послуг, забезпечення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг, забезпечення захисту прав і законних інтересів, життя, здоров'я та майна громадян, підвищення рівня екологічної безпеки об'єкти туристичної інфраструктури класифікуються за видами (типами) та присвоюються категорії відповідно до рівня обслуговування.

Встановлення об'єктам туристичної інфраструктури (готелям, іншим об'єктам, призначеним для надання послуг з розміщення, закладам харчування, курортним закладам тощо) відповідної категорії є обов'язковим та здійснюється за заявою його власника.

Види категорій об'єктів туристичної інфраструктури, порядок їх встановлення та зміни, а також порядок доведення до споживачів інформації про вид об'єкта туристичної інфраструктури та про його категорію визначаються Кабінетом Міністрів України.

3. Підтвердження відповідності товарів, робіт, послуг у галузі туристичної діяльності здійснюється з метою:

запобігання реалізації товарів, робіт, послуг, небезпечних для життя, здоров'я людей, майна і довкілля;

сприяння споживачам у свідомому виборі товарів, робіт, послуг;

забезпечення дотримання обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

гармонізації стандартів, норм і правил з міжнародними стандартами, рекомендаціями, нормами і правилами, що стосуються вимог до об'єктів відвідування і туристичних послуг, взаємодії туроператорів, використання обмежених туристичних ресурсів, якості і видів туристичних послуг.

4. Стандартизація, підтвердження відповідності, класифікація та категоризація у галузі туристичної діяльності здійснюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Стаття 19. Концепції та програми розвитку туризму

1. Для забезпечення охорони туристичних ресурсів України, їх збереження та відновлення, раціонального використання, забезпечення дотримання конституційних прав громадян на свободу пересування, відпочинок і організацію дозвілля та інших прав, патріотичного виховання, забезпечення безпеки туризму, в тому числі в умовах надзвичайних природних і техногенних катастроф, наявності терористичної загрози, вирішення питань наукового геоінформаційного та інформаційно-комунікаційного забезпечення, органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень формуються концепції розвитку туризму та на їх основі розробляються, затверджуються й реалізуються державні цільові, регіональні, місцеві та інші програми розвитку туризму. Програми розвитку туризму можуть носити короткостроковий (до 3 років), середньостроковий (3 - 5 років) і довгостроковий характер (10 - 15 років).

2. Програми розвитку туризму спрямовуються на підтримку загальнодержавних національних і міжрегіональних (міжнародних, транскордонних) туристичних маршрутів, які охоплюють найбільш привабливі туристичні центри і туристичні ресурси, що сприяють активній генерації внутрішніх і в'їзних туристичних потоків, а також передбачають вирішення питань наукового та інформаційного забезпечення.

3. При складанні програми повинні бути зазначені: підстава та економічне обґрунтування її розробки, чітка ціль, завдання, шляхи й система програмних заходів з їх досягнення, терміни реалізації, ресурсне забезпечення, механізм реалізації та очікувані соціально-економічні результати, методи і порядок контролю досягнення цих результатів.

При затвердженні програм розвитку туризму визначаються джерела бюджетного та іншого фінансування, порядок і методи контролю за використанням бюджетних коштів і досягненням результатів.

4. Порядок формування загальнодержавних, регіональних і місцевих програм розвитку туризму, порядок їх фінансування та реалізації, контролю за виконанням і досягненням поставлених цілей визначається законодавством України.

Стаття 20. Фінансування програм розвитку соціального туризму

1. Держава, адміністративно-територіальні утворення, органи самоврядування передбачають у програмах розвитку туризму відповідного рівня завдання і заходи з розвитку соціального туризму та виділення в бюджетах відповідних рівнів бюджетних асигнувань (субсидій, субвенцій) для компенсації витрат суб'єктів туристичної діяльності (туроператорів, турагентів, перевізників, засобів розміщення), що встановлюють пільги і переваги соціальним туристам з оплати вартості своїх послуг. Порядок і умови виділення бюджетних асигнувань на соціальний туризм та категорії громадян, що беруть участь у соціальних програмах, визначаються відповідно до законодавства держави.

2. Державне та комунальне майно для використання його виключно в цілях туризму може передаватися в оренду або безоплатне користування громадським організаціям, а також суб'єктам малого підприємництва з метою розвитку та підтримки самодіяльного й соціального туризму на територіях адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі для підтримки в належному стані інфраструктури туристичних та екскурсійних маршрутів, засобів розміщення, а також об'єктів туристичного показу.

3. Держава здійснює конкретні заходи та реалізує програми з підтримки й розвитку в'їзного туризму для співвітчизників і їх нащадків, які постійно проживають закордоном, у тому числі:

ностальгічного туризму та навчально-освітніх турів у місця історичного проживання, організації навчальних програм з вивчення національної мови та культури;

організації оздоровчого відпочинку та лікування дітей-співвітчизників у дестинації держави, організації медичної реабілітації ветеранів Великої Вітчизняної війни та праці в медичних закладах лікувального й санаторного типу, на базі оздоровчих і лікувальних установ дестинації, організації та проведення моніторингу становища співвітчизників за кордоном;

а також визначає порядок і джерела фінансування таких програм.

4. Перелік та категорії осіб, які потребують соціального захисту й підтримки при здійсненні туризму (соціальні туристи), а також напрями та види туризму, витрати й джерела фінансування соціального туризму визначаються законодавчими актами України, рішеннями місцевих рад.

5. Суб'єкти підприємницької діяльності мають право віднесення на собівартість продукції засобів, що витрачаються на покриття витрат своїх працівників і членів їх сімей в частині оплати санаторно-курортного лікування, у розмірах та порядку, визначених законодавством України.

РОЗДІЛ III
ГРОМАДСЬКІ ОБ'ЄДНАННЯ У ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ

Стаття 21. Об'єднання суб'єктів туристичної діяльності та неприбуткові організації у галузі туризму

1. З метою реалізації та захисту своїх прав і законних інтересів у галузі туризму суб'єкти туристичної діяльності можуть створювати неприбуткові туристичні організації в порядку, визначеному Законом України "Про громадські об'єднання" та цим законом.

2. Учасники відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, - юридичні особи та громадяни, які надають туристичні послуги, залежно від мети можуть утворювати об'єднання підприємств, що є юридичними особами чи без створення юридичних осіб, або вступати в такі об'єднання в порядку, визначеному Господарським кодексом України та іншими законами.

3. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства з метою реалізації та захисту прав і законних інтересів можуть об'єднуватися в громадські організації туристичної спрямованості.

Стаття 22. Саморегулівна організація в галузі туризму

1. Саморегулівна організація в галузі туризму діє на підставі статуту, затвердженого на установчому з'їзді і набуває прав юридичної особи після її державної реєстрації в порядку, визначеному законодавством України.

2. Саморегулівна організація у галузі туризму є юридичною особою, яка діє на засадах самоврядування і діяльність якої не має на меті отримання прибутку.

3. Громадська організація, що претендує на визначення її статусу саморегулівної організації у галузі туризму, повинна відповідати таким критеріям:

бути всеукраїнською громадською організацією;

її кількісний склад має налічувати не менше 20 відсотків від загальної кількості юридичних і фізичних осіб - підприємців, що провадять туристичну діяльність в Україні та мають, якщо це передбачено законом, відповідну ліцензію, а також представляють не менше половини її областей;

діяльність саморегулівної організації поширюється на територію всієї України, при наявності у неї регіональних осередків у більшості областей;

мати у своєму складі високопрофесійних фахівців, що будуть здійснювати контроль за діяльністю своїх членів, у галузі туристичних відносин.

4. Порядок визнання статусу саморегулівної організації у галузі туризму здійснюється Кабінетом Міністрів України.

5. Саморегулівна організація у галузі туризму здійснює такі повноваження з громадського регулювання туризму:

визначення правил і стандартів підприємницької та професійної діяльності, обов'язкових для виконання всіма членами таких організацій, а також передбачення механізму відшкодування збитків, завданих туристам внаслідок надання членами саморегулівної організації послуг неналежної якості;

контроль за виконанням положень нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил в галузі туризму;

участь у розробці проектів законодавчих, інших нормативно-правових актів з питань туризму, а також проектів підзаконних актів у галузі туризму, в тому числі з питань визначення вимог щодо провадження туристичної діяльності суб'єктами господарювання та внесення їх на узгодження Кабінету Міністрів України;

захист своїх членів у питаннях судового та досудового вирішення спорів, пов'язаних із туристичною діяльністю, відповідно до законодавства;

участь у професійній підготовці та підвищенні професійного рівня членів саморегулівної організації за процедурою, встановленою самою організацією;

участь в роботі ліцензійних комісій на правах членства (не більше трьох представників);

сприяти припиненню дії чи позбавленню ліцензії або іншого дозвільного документу на право провадження діяльності в галузі туризму;

впровадження рекомендацій та гарантій виконання зобов'язань членами саморегулівної організації, а також суб'єктів туристичної діяльності та опубліковувати їх результати в засобах масової інформації;

сприяти розвитку інформаційних технологій у галузі туризму, широкому інформуванню суспільства про її особливості та сталий розвиток;

розширення та зміцнення міжнародного співробітництва в галузі туризму, сприяння виходу вітчизняних суб'єктів туристичної діяльності на світовий ринок туристичних послуг; організації інформаційної, рекламної та виставкової діяльності з питань туризму;

встановлення інших вимог щодо сумлінного виконання своїми членами умов провадження туристичної діяльності в Україні, забезпечення виконання ними вимог цього Закону, інших нормативних актів у галузі туризму.

6. У встановленому Кабінетом Міністрів України порядку саморегулівній організації в галузі туризму можуть делегуватися й інші повноваження.

7. Такі повноваження делегуються саморегулівній організації за наявності її заяви, а в разі надання - рішення підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України як нормативно-правовий акт та оприлюдненню згідно із законодавством.

Стаття 23. Громадська рада з туризму

1. При центральному органі виконавчої влади у галузі туризму діє Громадська рада з туризму - постійно діючий колегіальний виборний консультативно-дорадчий орган, утворений для забезпечення участі громадян у формуванні та реалізації державної політики у галузі туризму.

Положення про Громадську раду з туризму та її персональний склад затверджуються центральним органом виконавчої влади у галузі туризму.

2. Основними завданнями Громадської ради з туризму є:

- створення умов для реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами;

- здійснення громадського контролю за діяльністю центрального органу виконавчої влади у галузі туризму;

- забезпечення врахування центральним органом виконавчої влади у галузі туризму громадської думки під час формування та реалізації державної політики;

- співпраця з центральним органом виконавчої влади у галузі туризму у підготовці та проведенні громадських обговорень з питань, що відносяться до його повноважень;

- підготовка пропозицій до проектів нормативно-правових актів з питань забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян, розробником яких є центральний орган виконавчої влади у галузі туризму.

3. У своїй діяльності Громадська рада взаємодіє з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, виробничими, навчальними, громадськими організаціями. Рішення Громадської ради мають рекомендаційний характер.

4. Основними функціями Громадської ради є:

1) функції громадського контролю:

а) за діяльністю центрального органу виконавчої влади в галузі туризму;

б) дотримання міжнародного та національного законодавства, державних (національних) і регіональних програм у галузі туризму;

в) витрачання коштів бюджетів усіх рівнів, що виділяються на розвиток туризму;

3) розвиток і вдосконалення методології виявлення й оцінки, прогнозування загроз економічній безпеці особистості, суспільства і держави, а також оцінка проведених заходів щодо забезпечення безпеки держави у галузі туризму;

4) аналітичні та рекомендаційні функції у галузі державного регулювання туризму і суміжних галузях, створення правового простору для встановлення ефективних відносин учасників туристичної діяльності, що забезпечують гарантії дотримання прав людини під час проведення подорожей;

5) підготовка пропозицій щодо розробки проектів нормативно-правових актів з питань формування та реалізації державної політики у галузі туризму, удосконалення роботи центрального органу виконавчої влади в галузі туризму;

6) захист прав споживачів і виробників туристичного продукту;

7) проведення відповідно до законодавства громадської експертизи та громадської антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів;

8) виявлення та попередження випадків корупції та зловживання службовим становищем державних чиновників;

9) підготовка щорічної доповіді про стан туризму.

6. Центральний орган виконавчої влади у галузі туризму забезпечує Громадську раду засобами зв'язку (телефон, електронна адреса), приміщенням для діяльності та проведення її засідань, надає підтримку членам Громадської ради щодо отримання необхідних матеріалів з питань діяльності Громадської ради.

7. Громадська рада інформує свою роботу шляхом розміщення в обов'язковому порядку у спеціально створеній рубриці "Громадська рада" на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади в галузі туризму та оприлюднення в інший прийнятний спосіб матеріалів про установчі документи, план роботи, керівний склад, прийняті рішення, протоколи засідань, щорічні звіти про свою роботу тощо.

8. Склад Громадської ради формується на установчих зборах за участі представників інститутів громадянського суспільства шляхом рейтингового голосування за кандидатури, які добровільно заявили про бажання брати участь у роботі Громадської ради та внесені інститутами громадянського суспільства.

Кількісний склад громадської ради визначається установчими зборами.

9. Організація діяльності Громадської ради з туризму визначається Регламентом Громадської ради, який приймається на її засіданні.

РОЗДІЛ IV
СПЕЦІАЛЬНІ ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ

Стаття 24. Загальні положення організації спеціальних туристично-рекреаційних економічних зон

1. Спеціальні туристично-рекреаційні економічні зони (далі - СТРЕЗ) створюються з метою розвитку туризму як пріоритетної високотехнологічної й доходної галузі економіки.

2. СТРЕЗ не може перебувати на територіях декількох областей. Територія СТРЕЗ не повинна включати в себе повністю територію окремої області.

3. Статус і територія СТРЕЗ, а також строк, на який вона створюється, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної СТРЕЗ, які створюються на термін не менше 50 років. Термін функціонування СТРЕЗ продовженню не підлягає.

4. Порядок надрокористування, водокористування, лісокористування, використання земель СТРЕЗ, особливо охоронюваних природних територій, земель історико-культурного призначення, а також здійснення містобудівної діяльності на територіях туристичних центрів визначається з урахуванням наукового обґрунтування, обмежень, встановлених цим Законом, окремим законом про створення СТРЕЗ, іншими актами законодавства України.

5. Особливості організації й здійснення діяльності суб'єктами туристичної діяльності на територіях туристичних центрів, а також обмеження промислової та іншої господарської діяльності, крім діяльності у галузі туризму, визначаються Кабінетом Міністрів України.

6. СТРЕЗ територіально може бути міжнародною (транскордонною), якщо таке визначається природно-географічними характеристиками об'єктів туризму (національні парки, гірські масиви, історичні центри, курорти тощо) та міжнародним договором.

7. Рішення про створення СТРЕЗ, умови, терміни її існування й дострокового припинення, порядок оформлення заявок і організації тендеру на території адміністративно-територіальної одиниці затверджується окремим законом відповідно до Закону України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон".

8. Уряд держави, місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України, на території якої створюється СТРЕЗ, протягом тридцяти днів з дати прийняття Урядом держави рішення про створення СТРЕЗ укладають угоду про створення даної спеціальної туристично-рекреаційної економічної зони, в якій встановлюються:

1) обсяг і строки фінансування створення інженерної, транспортної та соціальної інфраструктур СТРЕЗ за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів;

2) план облаштування та матеріально-технічного оснащення СТРЕЗ і прилеглої до неї території;

3) комплекс заходів щодо розробки перспективного плану розвитку СТРЕЗ і порядок їх фінансування;

4) розміри часток, які належать державі або органу місцевого самоврядування у праві спільної часткової власності на об'єкти інженерної, транспортної та соціальної інфраструктур СТРЕЗ;

5) порядок експлуатації та утримання, у тому числі здійснення капітального ремонту, об'єктів інфраструктури спеціальної економічної зони, що перебувають у спільній частковій власності;

6) порядок володіння, користування і розпорядження об'єктами інфраструктури, що перебувають у спільній частковій власності, після припинення існування СТРЕЗ;

7) зобов'язання органів державної влади з надання податкових пільг резидентам СТРЕЗ;

8) порядок формування наглядової ради СТРЕЗ;

9) зобов'язання виконавчого органу державної влади з делегування державному органу виконавчої влади, уповноваженому здійснювати функції з управління СТРЕЗ, повноважень з управління та розпорядження земельними ділянками й іншими об'єктами нерухомості в межах території СТРЕЗ на термін її існування;

10) інші умови, передбачені постановою про створення СТРЕЗ.

9. Об'єкти інфраструктури СТРЕЗ можуть створюватися за рахунок інших джерел.

Стаття 25. Органи управління СТРЕЗ та їх повноваження

1. Розробка та реалізація єдиної державної політики щодо створення і функціонування СТРЕЗ покладаються на центральний орган виконавчої влади у галузі туризму, уповноважений здійснювати функції щодо правового регулювання діяльності у галузі створення і функціонування СТРЕЗ.

2. Управління СТРЕЗ покладається на центральний орган виконавчої влади, уповноважений здійснювати функції з управління СТРЕЗ, та його територіальні органи (представництва).

3. Органи управління СТРЕЗ:

1) здійснюють реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців як резидентів СТРЕЗ та ведення реєстру резидентів СТРЕЗ;

2) видають на вимогу резидента СТРЕЗ або за запитами заінтересованих осіб виписки з реєстру резидентів СТРЕЗ;

3) щорічно, не пізніше 1 липня року, наступного за звітним, подають до центрального органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати функції щодо правового регулювання створення і функціонування СТРЕЗ, звіт про результати функціонування СТРЕЗ;

4) здійснюють контроль за виконанням резидентом СТРЕЗ Угоди про здійснення туристичної діяльності;

5) виконують функції замовника щодо підготовки документації з планування території СТРЕЗ і створення інженерної, соціальної та іншої інфраструктури за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів;

6) керують і розпоряджаються об'єктами нерухомості, розташованими на території СТРЕЗ та знаходяться в державній та/або комунальної власності, у порядку, встановленому угодою про створення СТРЕЗ;

7) забезпечують проведення експертизи, у тому числі екологічної та туристичної, проектної документації;

8) видають дозволи на будівництво, а також розробляють технічні умови приєднання до мереж інженерно-технічного забезпечення і доводять їх до відома громадян та юридичних осіб, що здійснюють будівництво або реконструкцію на території СТРЕЗ;

9) виконують інші повноваження, передбачені цим Законом або законом про створення СТРЕЗ.

4. Органи управління СТРЕЗ для виконання своїх функцій з управління об'єктами нерухомості, які розташовані на території СТРЕЗ та знаходяться в державній та/або комунальної власності, мають право залучати керуючу компанію в порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, уповноваженим здійснювати функції з правового регулювання у галузі створення і функціонування СТРЕЗ.

Стаття 26. Правовий статус резидентів СТРЕЗ

1. Резидентом спеціальної туристично-рекреаційної економічної зони визнається суб'єкт туристичної діяльності, зареєстрований згідно із законодавством України на території адміністративно-територіальної одиниці, в межах якої розташована СТРЕЗ, та уклав з органами управління СТРЕЗ угоду про здійснення туристичної діяльності. Фізична особа - підприємець або юридична особа визнаються резидентами СТРЕЗ з дати внесення відповідного запису до реєстру резидентів СТРЕЗ.

2. Органи управління СТРЕЗ вносять до реєстру резидентів спеціальної туристично-рекреаційної економічної зони запис про реєстрацію вказаної особи протягом трьох днів з дати підписання з ним угоди про здійснення туристичної діяльності.

3. Органи управління СТРЕЗ видають резиденту СТРЕЗ свідоцтво, що засвідчує реєстрацію особи як резидента спеціальної туристично-рекреаційної економічної зони та подають відомості про реєстрацію особи як резидента СТРЕЗ в податковий і митний органи за належністю протягом дня, наступного за днем реєстрації, а також надають їм копію угоди про здійснення туристичної діяльності.

4. Позбавлення особи статусу резидента спеціальної туристично-рекреаційної економічної зони допускається тільки в судовому порядку.

5. Резидент СТРЕЗ має право провадити на території туристичну діяльність тільки в межах, передбачених угодою.

Стаття 27. Угода про здійснення туристичної діяльності в СТРЕЗ

1. За угодою про здійснення туристичної діяльності резидент СТРЕЗ зобов'язується протягом терміну дії угоди вести на території СТРЕЗ планову і упорядковану діяльність у галузі туризму, передбачену угодою, та здійснити інвестиції в обсязі та терміни, передбачені угодою, а органи управління СТРЕЗ зобов'язуються в строк, зазначений в угоді, укласти з резидентом СТРЕЗ договір оренди земельної ділянки, розташованої в межах території СТРЕЗ, та взяти на кадастровий облік за рахунок резидента для здійснення туристичної діяльності на термін дії угоди.

2. Угода про здійснення туристичної діяльності може передбачати обов'язок органів управління СТРЕЗ укладати з резидентом СТРЕЗ договір оренди державного та/або комунального нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках в межах території СТРЕЗ.

3. Орендна плата та інші платежі за державне та/або комунальне нерухоме майно, розташоване на земельних ділянках в межах території СТРЕЗ, надходять до бюджету відповідного рівня згідно із законодавством України.

4. Угода про здійснення туристичної діяльності повинна передбачати строк подання резидентом до органів управління СТРЕЗ проектної документації, необхідної для реалізації заходів, передбачених бізнес-планом, та проведення її експертизи.

5. За угодою про здійснення туристичної діяльності резидент СТРЕЗ у п'ятирічний термін зобов'язаний провести капітальні вкладення у сумі, визначеній окремим законом про створення й функціонування СТРЕЗ.

6. Резидент СТРЕЗ не має права передавати свої права та обов'язки за угодою про здійснення туристичної діяльності іншій особі.

7. Резидент СТРЕЗ несе відповідальність у рамках законодавства України за екологічний збиток, нанесений СТРЕЗ за його (резидента) вини.

Стаття 28. Оподаткування резидентів СТРЕЗ

Оподаткування резидентів СТРЕЗ здійснюється згідно із Податковим кодексом України, у тому числі на умовах пільгового оподаткування, що встановлюється законодавством України.

Стаття 29. Гарантія від несприятливої зміни законодавства України про оподаткування

Законодавчі акти України про оподаткування, рішення місцевих рад, що погіршують становище платників податків-резидентів СТРЕЗ, не застосовуються до резидентів СТРЕЗ протягом терміну дії угоди про здійснення туристичної діяльності на території СТРЕЗ.

РОЗДІЛ V
СТАТИСТИЧНИЙ ОБЛІК ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТУРИЗМУ

Стаття 30. Статистика у галузі туризму

1. Статистичний облік у галузі туризму здійснюється органами державної статистики та іншими державними органами відповідно до законодавства.

2. Статистичний облік здійснюється з метою отримання об'єктивної та достовірної інформації про стан і розвиток туризму в Україні та зони відпочинку, оцінки внеску туризму в загальну величину валового внутрішнього продукту держави, оцінки показників потужності й динаміки зміни внутрішніх, в'їзних і виїзних туристичних потоків, навантаження на туристичні ресурси та об'єкти туристичної індустрії, витрат на туризм, витрат туристів і екскурсантів, рівня бази оподаткування, доходів від туристичної діяльності, рівня задоволення туристичного попиту на ринку послуг, інформації про кількість робочих місць та зайнятість місцевого населення у галузі туризму.

3. Основними показниками, що характеризують галузь, є:

- кількість відвідувачів, туристів і екскурсантів, які здійснили поїздку за певний час;

- кількість іноземних і вітчизняних туристів, які проживали у засобах тимчасового розміщення;

- завантаженість туристами засобів тимчасового розміщення протягом року;

- аналіз структури туристичних потоків та обсягів експортно-імпортного балансу туристичних та пов'язаних з ними послуг;

- оцінка впливу безпосередньо або опосередковано туристського споживання на національну економіку, на розвиток, в першу чергу таких видів економічної діяльності, як транспорт, готелі та ресторани, роздрібна торгівля, харчова промисловість, будівництво, зв'язок, фінансові та страхові послуги, діяльність у сфері розваг, культури, спорту, тощо.

4. Основними завданнями державної статистики у галузі туризму є:

розробка науково обґрунтованої статистичної методології та рекомендацій щодо статистичного обліку в галузі туризму, впровадження допоміжних (сателітних) рахунків з урахуванням відповідних рекомендацій Всесвітньої туристичної організації ООН (ЮНВТО);

збирання, опрацювання, аналіз, поширення, збереження, захист та використання статистичної інформації щодо розвитку (динаміки розвитку) туризму.

5. Основними принципами державної статистики у галузі туризму є:

надійність та об'єктивність статистичної інформації;

своєчасність, системність збору та узагальнення, стабільність і цілісність статистичної інформації;

порівнянність статистичної інформації з міжнародною статистикою в галузі туризму;

доступність і відкритість статистичної інформації в межах, що встановлюються законодавством.

6. Об'єктом статистичного спостереження є господарська діяльність суб'єктів туристичної діяльності, що подають в установленому порядку державну статистичну звітність.

7. Органи державного управління туризмом, прикордонної служби, Національний банк України, інші зацікавлені державні органи та органи місцевого самоврядування передають у встановленому порядку до органів державної статистики звітну документацію й відомості у галузі туризму.

8. З метою отримання оперативної інформації центральний орган виконавчої влади у галузі туризму, органи державної статистики мають право організовувати та проводити на вибірковій основі статистичне обстеження (опитування на добровільній основі) респондентів (туристів, екскурсантів), у тому числі про їх витрати, пов'язані із здійсненням туристичної поїздки.

9. Облік прибуття (вибуття) в державу іноземних громадян здійснюється шляхом оформлення міграційної картки, реєстрації в засобах тимчасового розміщення відповідно до встановленого порядку.

10. Статистичні органи у взаємодії з центральним органом виконавчої влади у галузі туризму здійснюють координацію статистичної діяльності в галузі туризму.

11. Державні статистичні спостереження в галузі туризму проводяться органами державної статистики відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством України.

Державні статистичні спостереження в галузі туризму проводяться за рахунок коштів Державного бюджету України, інші - за наявності джерел фінансування або за рахунок коштів замовників цих спостережень.

12. Надання статистичної інформації юридичними особами та іншими господарюючими суб'єктами в галузі туризму при всіх видах державних статистичних спостережень здійснюється на безоплатній основі, в належному обсязі та якості, у встановлені терміни.

13. Відомості, що становлять комерційну таємницю, не підлягають розголошенню та охороняються у встановленому законодавством порядку.

Стаття 31. Інформаційне забезпечення туризму та центри туристичної інформації

1. У туристичному просторі України створюється і функціонує Єдина інформаційна система, що призначена:

для формування і розвитку інформаційного туристичного простору та міжнародної співпраці у цій галузі;

формування та розвитку національних туристичних інформаційних систем та туристично-інформаційних центрів;

забезпечення інформаційної взаємодії між національними інформаційними системами різних рівнів;

формування єдиного комунікаційного середовища, включаючи державні та приватні (комерційні) канали зв'язку на принципах використання міжнародних стандартів і протоколів у галузі інформаційно-обчислювальних мереж та зв'язку, єдності програмно-технічних, архітектурних, технологічних, організаційних та лінгвістичних засобів побудови систем інформаційного обміну; організації систем захисту інформації;

формування та ведення інформаційних баз знань і геоінформаційних систем (ГІС) у галузі туризму, туристичних ресурсів;

забезпечення достовірною, об'єктивною і своєчасною туристичною інформацією (далі - туристична інформаційна система) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також всіх зацікавлених учасників відносин у галузі туризму, споживачів туристичного продукту і послуг - туристів і екскурсантів.

2. Під туристичною інформацією розуміють належно й системно впорядковані достовірні відомості про туристичні ресурси, стан, порядок їх використання і класифікації; транскордонні, загальнодержавні, регіональні, місцеві туристичні маршрути; туристичні потоки; юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, внесених до реєстру суб'єктів туристичної діяльності; відомості про класифіковані засоби тимчасового розміщення; картографічна інформація; відомості про розміщення об'єктів туристичної індустрії та туристичні ресурси; рух регулярних видів транспорту та транспортної логістики в дестинації; інформація про законодавчі та нормативно-правові акти з питань туризму; дорожній рух; відомості про визначні пам'ятки, святі місця та об'єкти світського й релігійного паломництва; лікувальні ресурси, курорти; традиції місцевого населення, про обмеження для туристів і відвідувачів; відомості про діяльність органів державної влади, що здійснюють державне регулювання в галузі туризму; відомості, обов'язкові для розміщення в системах загального користування, а також інша інформація, обумовлена законодавством.

3. Громадянам та іншим зацікавленим особам забезпечується вільний доступ до створюваних інформаційних ресурсів, за винятком випадків, якщо в інтересах збереження державної, службової або комерційної таємниці такий доступ повинен бути обмежений.

4. Туристично-інформаційні центри (далі - ТІЦ) - некомерційні приватно-державні організації, метою діяльності яких є:

сприяння органам державної влади, в тому числі центральному органу виконавчої влади у галузі туризму, у формуванні та використання інформаційних ресурсів про туризм, туристичні ресурси і доступні пам'ятки, національні та регіональні туристичні продукти, окремих туристичних послугах, туристичних маршрутах на основі створення, збору, обробки, накопичення, зберігання, пошуку, аналізу, маркетингу, цілеспрямованого поширення цієї інформації, що сприятиме споживанню туристичного продукту;

надання на безоплатній основі (громадянам, іншим зацікавленим особам) неупередженої й компетентної документованої туристичної інформації, що сприятиме задоволенню потреб громадян при здійсненні туризму, екскурсій, ознайомленні з визначними пам'ятками тощо.

5. ТІЦ створюються в туристичних центрах і утворюють єдину державну і міждержавну інформаційну мережу з базами та інформаційними ресурсами на основі широкого обміну інформацією та вільного доступу, в тому числі в ресурсах Інтернет.

Центральний орган виконавчої влади у галузі туризму спільно з іншими зацікавленими органами державної влади формують програми розвитку ТІЦ та визначають порядок і джерела фінансування їхньої діяльності.

6. Пункт туристичної інформації (місцева філія, відділення, представництво ТІЦ) здійснює збір і впорядкування неупередженої й компетентної інформації про туристичні визначні пам'ятки, туристичні продукти і туристичні послуги, їх надання на території адміністративної одиниці за місцем знаходження.

7. Головний у дестинації ТІЦ веде Інтернет-портал, що містить доступні інформаційні ресурси, в достатньому обсязі висвітлює інформацію про туристичні ресурси, туристичний продукт, правила надання туристичних послуг населенню, туристичні формальності, рекомендації з безпеки, іншу інформацію.

8. Центральний орган виконавчої влади у галузі туризму оприлюднює на сторінках туристичного Інтернет-порталу держави або дестинації, який веде головний ТІЦ держави або дестинації, офіційні дані реєстрів про суб'єктів туристичної діяльності (туроператорів, турагентів, перевізників, засоби тимчасового розміщення, харчування та атракції, інших об'єктів туристичної індустрії) із зазначенням даних про наявність ліцензії, рівня класифікації, проходженні процедури сертифікації, відомості про туристичні маршрути, про гідів і гідів-перекладачів, а також відповідну туристичну інформацію, передану іншими ТІЦ.

9. ТІЦ і туристично-інформаційні пункти створюються на шляхах проходження туристичних потоків і позначаються інформаційним знаком, в якому на зеленому фоні розташована літера "і" білого кольору.

10. ТІЦ можуть надавати громадянам наступні платні послуги:

оперативне бронювання місць для тимчасового проживання туристів на поточну або наступну добу;

бронювання туристично-екскурсійних послуг;

надання в прокат засобів (туристичного інвентарю), необхідних для туристично-екскурсійних послуг;

бронювання квитків на всі види транспорту для перевезення;

продаж сувенірів і фотоприладдя, товарів туристичного асортименту тощо;

продаж друкованих та електронних видань, які знайомлять з послугами суб'єктів туристичної діяльності та туристичними ресурсами;

бронювання конгресних послуг.

11. Порядок формування й функціонування, а також джерела фінансування та кадрового забезпечення туристичної інформаційної системи і ТІЦ, єдині обов'язкові вимоги (стандарти інформаційної діяльності ТІЦ), що пред'являються до туристично-інформаційних центрів, а також порядок оцінки відповідності цим вимогам, встановлюються центральним органом виконавчої влади у галузі туризму.

Стаття 32. Атестація туристично-інформаційних центрів

1. Відповідність ТІЦ обов'язковим вимогам підтверджується його свідоцтвом, яке видається центральним органом виконавчої влади у галузі туризму строком на п'ять років за результатами атестації, та визнається недійсним, якщо ТІЦ перестає відповідати встановленим обов'язковим вимогам.

2. Свідоцтво ТІЦ є єдиної встановленої форми, що містить наступні реквізити:

найменування та адреса місця знаходження центру;

відомча приналежність;

ім'я, посада і підпис особи, яка видала свідоцтво, а також відбиток печатки центрального органу виконавчої влади у галузі туризму;

дата видачі та термін дії свідоцтва;

номер свідоцтва.

3. Свідоцтва ТІЦ видаються безкоштовно.

РОЗДІЛ VI
ОРГАНІЗАЦІЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ТА ІНШОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ У ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ

Стаття 33. Види підприємницької та іншої діяльності суб'єктів господарювання у галузі туризму

1. До господарської діяльності у галузі туризму належать наступні види діяльності:

а) діяльність організаторів туризму (посередницькі туристичні послуги і надання комплексних та/або окремих туристичних послуг):

туроператорська діяльність;

турагентська діяльність;

екскурсійна (туристично-екскурсійна) діяльність (туристично-екскурсійні послуги, послуги екскурсоводів, гідів-перекладачів, фахівців з адаптації);

послуги інструкторів з туризму;

б) послуги засобів розміщення (колективних та індивідуальних);

в) послуги з просування туризму:

послуги туристичних інформаційних центрів (ТІЦ);

інформаційні, консалтингові, видавничі та рекламні послуги;

послуги організаторів спеціалізованих виставок, ярмарок тощо;

г) транспортна діяльність (послуги перевізників):

послуги з перевезення (за винятком регулярних перевезень);

послуги з організації трансферів;

послуги з перевезення на туристичних, екскурсійних та екскурсійно-прогулянкових маршрутах;

річкові та морські круїзи;

транспортні бюро та агенції;

д) послуги харчування для туристів і екскурсантів;

е) інші послуги у галузі туризму:

санаторно-курортні послуги;

послуги професійно-ділового та конгресного туризму, освітні послуги;

послуги індустрії розваг і спорту (послуги атракцій, в тому числі послуги аніматорів, тренерів, інструкторів);

страхові послуги;

послуги культури (у тому числі музейних працівників та утримання об'єктів екскурсійного показу);

послуги паломницьких служб;

послуги з охорони туристів і екскурсантів;

послуги з продажу товарів туристичного асортименту, включаючи продаж сувенірів;

інші послуги суб'єктів господарювання у галузі туризму. Під іншою діяльністю суб'єктів господарювання у галузі туризму розуміється підприємницька та інша діяльність фізичних та юридичних осіб, спрямована на реалізацію прав громадян, що виникають у зв'язку з підготовкою та вчиненням туристичних подорожей і поїздок.

Стаття 34. Діяльність нерезидентів у галузі туризму

1. Нерезиденти мають право здійснювати діяльність у галузі туризму на території України у відповідності з міжнародними договорами, цим Законом, а також іншими актами законодавства України.

Під іноземними фізичними особами для цілей цього Закону розуміються іноземні громадяни, які мають право відповідно до законодавства держави їх громадянства здійснювати діяльність у галузі туризму на території даної держави.

2. Нерезиденти не мають права здійснювати туристичну діяльність, а також надавати послуги екскурсоводів (гідів-перекладачів) на території України без державної реєстрації як юридичної особи або фізичної особи - підприємця відповідно до законодавства України.

3. Створення і діяльність на території України юридичної особи, що здійснює діяльність у галузі туризму з надання послуг виїзного туризму за участю іноземного громадянина та/або юридичної особи - нерезидента, допускається за наявності дотримання наступних умов:

частка (внесок) нерезидента в статутному капіталі юридичної особи не повинна перевищувати сорока дев'яти відсотків, а керівником такої юридичної особи є громадянин України;

кількість нерезидентів в раді директорів (спостережній раді) не перевищує однієї третини від загальної чисельності членів даного органу;

нерезидент займається туристичною діяльністю: іноземний громадянин - в державі свого громадянства, особа без громадянства - в державі свого місця проживання, а юридична особа - нерезидент - у державі за місцем заснування (реєстрації) - не менше п'яти років.

4. Послуги екскурсовода (фахівця з адаптації, гіда-перекладача) на території зони відпочинку мають право надавати тільки громадяни-резиденти дестинації, що мають належну акредитацію екскурсовода в цій дестинації.

5. Порушення обмежень, встановлених цією статтею, тягне за собою притягнення винних осіб до відповідальності (цивільно-правової, адміністративно-правової та кримінально-правової) у встановленому законодавством порядку.

Стаття 35. Реєстр суб'єктів туристичної діяльності

1. З метою захисту прав і законних інтересів споживачів, забезпечення безпеки туризму, охорони природних і культурних цінностей та спадщини центральний орган виконавчої влади у галузі туризму формує та веде реєстр суб'єктів туристичної діяльності.

2. До реєстру суб'єктів туристичної діяльності включаються юридичні особи та фізичні особи - підприємці, що здійснюють діяльність у галузі туризму, сертифіковані засоби розміщення, а також особи, що пройшли акредитацію на право надання послуг екскурсовода (гіда-перекладача), інструктора з туризму та надають такі послуги.

3. Місцеві державні адміністрації щорічно, не пізніше 1 лютого року, наступного за звітним, подають копію регіонального реєстру суб'єктів туристичної діяльності центральному органу виконавчої влади у галузі туризму.

4. Порядок ведення реєстру суб'єктів туристичної діяльності, в тому числі умови та порядок акредитації екскурсоводів, гідів-перекладачів, інструкторів з туризму, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

РОЗДІЛ VII
ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІЗАТОРІВ ТУРИЗМУ. ТУРИСТИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ

Стаття 36. Договір на туристичне обслуговування

1. За договором на туристичне обслуговування організатор туризму - туроператор - зобов'язується надати замовнику попередньо організовану комплексну туристичну послугу (туристичний продукт) або попередньо організовану комплексну чи окрему туристичну послугу за індивідуальним завданням замовника, а замовник зобов'язується оплатити зазначену послугу (туристичний продукт).

2. Виконавцем туристичних та інших зазначених у договорі послуг є організатор туризму - туроператор, який уклав договір на туристичне та/або інше обслуговування. Турагент на підставі агентського договору або договору доручення з туроператором укладає договір про туристичне обслуговування з туристом від імені і за рахунок туроператора.

3. Договором на туристичне обслуговування може бути передбачена можливість покладання виконання організатором туризму - туроператором - всіх або частини своїх зобов'язань за цим договором на третіх осіб - суб'єктів туристичної діяльності. У цьому випадку фактичними виконавцями туристичних послуг за договором, передбачених пунктом 1 цієї статті, є контрагенти туроператора, що діють на підставі договорів з туроператором за його рахунок і на користь певних осіб, зазначених туроператором в туристичній путівці (ваучері). Покладання (передача) туроператором виконання зобов'язань на третіх осіб не звільняє туроператора від відповідальності перед туристом за надання всіх послуг, передбачених договором, та які входять у туристичний продукт, якщо договором не передбачено інше.

4. Замовником за договором на туристичне обслуговування є юридична особа або фізична особа - підприємець, а також громадянин (турист, екскурсант, а також інша особа), що замовляє та/або використовує окремі або комплексні послуги туристичного обслуговування (туристичний продукт). Замовник несе відповідальність перед туроператором і його контрагентами за будь-які дії осіб - споживачів послуг (туристів, екскурсантів, інших осіб, зазначених у договорі).

5. Договір на туристичне обслуговування є публічним договором, якщо з характеру діяльності організатора туризму (туроператора) не випливає інше.

6. Положення цієї глави застосовуються до договорів круїзу та залізничних турів.

За договором круїзу одна сторона (організатор круїзу) зобов'язується за завданням другої сторони (учасника круїзу) організувати індивідуальний чи груповий тур на круїзному судні за певною програмою і маршрутом та надати учасникові круїзу (круїзному пасажиру) всі пов'язані з цим послуги туристичного обслуговування (перевезення, розміщення на круїзному судні, харчування, екскурсійне обслуговування тощо), а учасник круїзу зобов'язується сплатити встановлену вартість послуг.

Під круїзним судном розуміється транспортний засіб, на якому надають послуги з тимчасового розміщення у каютах, а також послуги харчування і розваги під час круїзу.

Під залізничним туром розуміється туристична подорож, під час якої пасажири здійснюють тур за певним маршрутом у спеціальних спальних вагонах залізничного складу, призначених для туристичного обслуговування та розміщення, з метою відвідання декількох туристичних центрів або дестинацій (транскордонна подорож).

Учасники круїзів (круїзні пасажири), а також залізничних турів (пасажири), які не здійснюють ночівлі на судні або в спальному вагоні, для цілей туристичної статистики не вважаються туристами.

7. До відносин за договором на туристичне обслуговування виконавця, його контрагентів, замовника і споживача, не врегульованих цим Законом, застосовуються положення Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про захист прав споживачів" та інше законодавство, прийняте відповідно до них.

Стаття 37. Форма договору на туристичне обслуговування та порядок його укладення

1. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій формі відповідно до закону.

2. Підставою для укладання договору на туристичне обслуговування є акцепт оферти туристичного продукту або комплексної послуги туроператора.

3. Підставою для укладання договору на туристичне обслуговування за індивідуальним замовленням є формалізована заявка встановленої форми (лист бронювання) на надання комплексної або окремої послуги за індивідуальним замовленням туриста (екскурсанта). Заявка є попереднім договором у разі, якщо це визначено сторонами або якщо умови договору передбачають депозити, авансові та інші попередні платежі замовника.

Заявка туриста (лист бронювання, попередній договір) є невід'ємною частиною договору, якщо інше не зазначено окремо.

4. Організатор туризму - туроператор чи турагент - зобов'язаний передати туристу один примірник договору, оформленого відповідно до законодавства, і туристичну путівку (ваучер), а також копію заявки (листа бронювання), якщо інше не зазначено в договорі.

5. Пропозиція послуг туристичного обслуговування в рекламі, каталогах і описах послуг, звернених до невизначеного кола осіб, визнається публічною офертою, якщо вона містить усі істотні умови договору на туристичне обслуговування.

6. Невід'ємною частиною договору на туристичне обслуговування є калькуляція вартості туристичних послуг, туристична путівка (ваучер) встановленої форми, підписана туроператором (при укладенні договору через турагента - також і турагентом), документація по маршруту і програма туру, заявка (лист бронювання), якщо в заявці (договорі) не зазначено іншого. Всі документи повинні бути підписані сторонами договору.

7. За бажанням туриста з ним може бути укладено угоду про страхування для покриття витрат, пов'язаних з анулюванням договору на туристичне обслуговування з ініціативи туроператора або турагента, або угоду про страхування для покриття витрат, пов'язаних із збитками, що можуть бути заподіяні туристу в разі виникнення обставин неплатоспроможності туроператора або турагента чи внаслідок порушення процесу про визнання туроператора або турагента банкрутом, які пов'язані з необхідністю покриття витрат туриста з його повернення в місце постійного проживання (перебування), відшкодування вартості ненаданих послуг, передбачених договором.

Стаття 38. Туристичний ваучер

1. Туристичний ваучер - форма письмового договору на туристичне або на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до цього Закону.

2. У договорі на туристичне обслуговування, укладеному шляхом видачі туристичного ваучера, мають міститися такі дані:

найменування та місцезнаходження суб'єкта туристичної діяльності, номер ліцензії (дозволу) на відповідний вид діяльності, юридична адреса;

прізвище, ім'я (по батькові) туриста (при груповій поїздці прізвища, імена (по батькові) членів групи);

строки надання і види туристичних послуг, їх загальна вартість;

назва, адреса та номер телефону об'єкта розміщення, його тип та категорія, режим харчування;

розмір фінансового забезпечення відповідальності туроператора (турагента) або межі відповідальності суб'єкта туристичної діяльності за договором агентування;

інші дані, обумовлені характером угоди, складом групи тощо;

дата видачі ваучера.

3. Порядок оформлення туристичного ваучера та його використання затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі туризму.

4. Туристичний ваучер для цілей виїзного туризму є додатковим документом, форма якого встановлюється за умовами договору з іноземним партнером, що надає туристичне обслуговування закордоном.

Стаття 39. Істотні умови договору на туристичне обслуговування

1. Для укладення договору між туроператором і туристом повинно бути досягнуто згоди з істотних умов, обов'язково вказаних у договорі.

1) строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування;

2) характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту);

3) готелі та інші аналогічні засоби розміщення, їх місце розташування, категорія, а також відомості про підтвердження відповідності послуг готелю встановленим вимогам, строк і порядок оплати готельного обслуговування;

4) види і способи забезпечення харчування;

5) мінімальна кількість туристів у групі (у разі потреби) та у зв'язку з цим триденний строк інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи;

6) програма туристичного обслуговування;

7) види екскурсійного обслуговування та інші послуги, включені до вартості туристичного продукту;

8) інші суб'єкти туристичної діяльності (їх місцезнаходження та реквізити), які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту;

9) страховик, що здійснює обов'язкове та/або добровільне страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов'язаних з наданням туристичних послуг;

10) правила в'їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там;

11) вартість туристичного обслуговування і порядок оплати;

12) форма розрахунку.

2. Зміна ціни туристичного продукту після укладення договору на туристичне обслуговування допускається лише у разі необхідності врахування зміни тарифів на транспортні послуги, запровадження нових або підвищення діючих ставок податків і зборів та інших обов'язкових платежів, зміни курсу гривні до іноземної валюти, в якій виражена вартість туристичного продукту.

Зміна ціни туристичного продукту можлива не пізніш як за 20 днів до початку туристичної подорожі. При цьому збільшення ціни туристичного продукту не може перевищувати п'яти відсотків його початкової ціни. У разі якщо ціна туристичного продукту вища за початкову ціну на п'ять відсотків, турист має право відмовитися від виконання договору, а туроператор (турагент) зобов'язаний повернути йому раніше сплачену суму.

3. Кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв'язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі:

1) погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків;

2) непередбаченого підвищення тарифів на транспортні послуги;

3) запровадження нових або підвищення діючих ставок податків і зборів, інших обов'язкових платежів;

4) істотної зміни курсу гривні до іноземної валюти, в якій виражена ціна туристичного продукту;

5) домовленості сторін.

4. Туроператор (турагент) зобов'язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.

5. Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України "Про захист прав споживачів".

6. Відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну туриста, встановлюється законом, якщо договором на туристичне обслуговування не передбачена більша відповідальність туроператора.

Стаття 40. Терміни і місце надання послуг за договором на туристичне обслуговування

1. Терміни, місце початку і закінчення та місце надання послуг туристичного обслуговування визначаються договором.

2. Термін початку надання послуг визначається датою (періодом), коли туроператор приступив до надання однієї з послуг, що входять у туристичний продукт і передбачені договором на туристичне обслуговування.

3. Строком закінчення надання послуг вважається завершення надання останньої послуги за програмою туристичного обслуговування.

Стаття 41. Претензії щодо складу та якості послуг за договором на туристичне обслуговування

1. Право пред'явлення претензії щодо складу та якості послуг за договором на туристичне обслуговування має замовник або особа, що безпосередньо їх одержує (турист, екскурсант чи інша особа, зазначена в туристичній путівці (ваучері) або договорі (далі - турист).

2. При виявленні невідповідності послуг умовам договору на туристичне обслуговування, турист (особа, яка безпосередньо одержує обслуговування) зобов'язаний негайно заявити претензію про це туроператору або особам, ним уповноваженим. У разі незадоволення на місці претензії турист зобов'язаний скласти документальне письмове підтвердження про виявлені невідповідності послуг умовам договору на туристичне обслуговування.

3. За згодою туриста можлива заміна послуг, передбачених договором, послугами більш низької якості з подальшою виплатою туристу грошової компенсації у вигляді різниці між вартістю послуг за договором і вартістю фактично наданих послуг або іншої компенсації за згодою сторін.

4. У випадку якщо дії, зазначені в пункті 3 цієї статті, не можуть бути здійснені туроператором або якщо турист відмовляється приймати пропозиції туроператора щодо заміни відповідних послуг, то турист має право розірвати договір і вимагати відшкодування понесених збитків. У цьому випадку туроператор зобов'язаний організувати повернення туриста в узгоджене з ним місце (місце початку (закінчення) туру або інше узгоджене з ним місце). Перевезення повинне бути здійснене перевізником, якість послуг якого не нижче передбаченого договором на туристичне обслуговування.

5. Мотивовані претензії до послуг, передбачених договором на туристичне обслуговування щодо складу та якості, місця й строків надання, у разі її незадоволення на місці пред'являються туроператору або турагенту, якщо таке зазначено в договорі на туристичне обслуговування, протягом 30 днів з моменту закінчення туристичного обслуговування і підлягають розгляду та задоволенню або вмотивованій відмові протягом 10 днів з дня отримання такої претензії.

6. У разі недосягнення мирової угоди за претензією суперечки сторін вирішуються в порядку, встановленому статтею 65 цього Закону.

7. У разі добровільної відмови замовника від послуг, що є складовими туристичного продукту, або окремих послуг, зазначених у туристичній путівці (ваучері), грошові або інші компенсації за невикористані туристичні послуги і туристичне обслуговування не проводяться.

8. Організатор туризму не несе відповідальності перед замовником у випадках об'єктивної неможливості зв'язку з ним для повідомлення про зміни у програмі туристичного обслуговування, зміну або перенесення термінів і місця початку подорожі з причин надання замовником невірних відомостей про контактний телефон або відсутність у нього контактного телефону (іншого виду оперативного зв'язку).

Стаття 42. Відмова туриста від договору на туристичне обслуговування

1. Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов'язаних із відмовою.

2. При відмові туриста від послуг, передбачених договором на туристичне обслуговування пізніше допустимого терміну, зазначеного в договорі, туроператор має право, крім витрат, пов'язаних з організацією подорожі, і вартості наданих послуг, стягнути з туриста неустойку в розмірі та порядку, передбачених умовами договору.

3. Договір на продаж таймшера (клубного відпочинку) повинен містити умову, згідно з якою замовник (клієнт, покупець) має право відмовитися від договору без пояснення причин протягом 14 днів (період охолодження) з моменту (дати) підписання без штрафних чи інших санкцій, а виконавець (продавець) зобов'язаний йому повернути отримані гроші негайно після подачі письмової заяви.

4. Неявка замовника (туриста, екскурсанта, інших осіб, зазначених у договорі) до місця початку туристичного обслуговування, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 цієї статті, розглядається як відмова замовника від договору, якщо інше не передбачено договором на туристичне обслуговування. У цьому випадку послуги туристичного обслуговування підлягають оплаті замовником (туристом, екскурсантом або іншою особою, вказаною в договорі) пропорційно частині наданих туроператором послуг, понесених витрат і збитків з підготовки та організації туристичного обслуговування і в зв'язку з ним, але не більше ціни договору.

Стаття 43. Відмова туроператора від виконання договору на туристичне обслуговування

1. При виникненні (дії) обставин непереборної сили, що стали причиною неможливості виконання зобов'язань за договором та/або істотного погіршення якості послуг, або необхідності зміни напрямку та/або цілі туристичного обслуговування, туроператор має право відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування. У цьому випадку сторони несуть збитки самостійно і фінансових вимог не виникає.

2. У передбачених пунктом 1 цієї статті випадках туроператор оперативно, наскільки це можливо за обставинами, повинен сповістити замовника про неможливість виконання зобов'язань за договором. Туроператор може запропонувати замовникові на заміну аналогічне туристичне обслуговування в зазначені в договорі чи інші можливі терміни.

3. Туроператор, що відмовився від виконання договору в разі настання обставин непереборної сили, передбачених пунктом 1 цієї статті, після початку туристичного обслуговування, зобов'язаний надати можливе сприяння в доставці туриста (екскурсанта) в узгоджений з туристом пункт (пункт початку (планового закінчення) надання туристичного обслуговування або інший узгоджений з ним пункт).

4. Туроператор вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування або запропонувати замовнику в якості заміни аналогічне туристичне обслуговування при настанні наступних, не залежних від туроператора, обставин:

виникнення (дія) непередбачених обставин, встановлених законом, що тимчасово обмежують виїзд туриста за межі держави;

відмова компетентних органів держави тимчасового перебування у видачі дозволу на в'їзд або відмова у в'їзді туриста на територію цієї держави, за винятком випадків, якщо дана відмова є наслідком винних дій туроператора або його агентів, що діяли в межах своїх зобобов'язань.

Туроператор не несе майнової відповідальності перед замовником за його збитки, що виникли у зв'язку з вищевказаними обставинами, і компенсує замовнику вартість не отриманого туристичного обслуговування, за винятком витрат, понесених туроператором на підготовку та бронювання послуг, передбачених договором на туристичне обслуговування, відповідно до умов цього договору.

5. При відмові туроператора від виконання договору на туристичне обслуговування з причин, залежних від туроператора, до початку терміну надання туристичного обслуговування замовнику повертається повна вартість послуг за договором, а у разі відмови після початку туристичного обслуговування - її частина в розмірі вартості не наданих послуг і збитків, понесених замовником, але не більше подвійного розміру ціни договору.

6. Туроператор вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування в разі недобору зазначеної в договорі мінімальної кількості туристів (екскурсантів) у групі, необхідної для того, щоб таке туристичне обслуговування відбулося. Така відмова є можливою, якщо замовник буде поставлений до відома про це протягом строків, зазначених у договорі, але в будь-якому випадку не пізніше ніж:

за 10 днів до початку туру у випадку, якщо його тривалість становить більше 10 днів;

за 5 днів до початку туру у випадку, якщо його тривалість становить від 2 до 10 днів;

за 48 годин до початку туру у випадку, якщо його тривалість становить один день.

При відмові від договору туроператор зобов'язаний повернути туристу сплачені за послуги грошові кошти, а в разі якщо недобір мінімальної кількості туристів у групі стався в результаті грубої необережності або умислу працівників туроператора, а також його турагентів, які діяли в межах своїх зобов'язань, відшкодувати замовнику понесений збиток.

7. Туроператор вправі відмовитися від виконання зобов'язань за договором на туристичне обслуговування без відшкодування замовнику його збитків після початку туристичного обслуговування в наступних випадках:

якщо турист (екскурсант) у межах групового туру (поїздки, екскурсії) своїми діями створює загрозу безпеці іншим членам групи (туристам, екскурсантам, супроводжуючим особам), які беруть участь в туристичному обслуговуванні, а також іншим особам, майну третіх осіб, що підтверджується актами компетентних органів місця (держави) тимчасового перебування або іншими належними документами, що дозволяють достовірно встановити наявність даних обставин;

якщо особливості стану здоров'я туриста (екскурсанта) проявилися після початку туру, що підтверджується медичними документами, а подальша участь туриста (екскурсанта) в турі (поїздки, екскурсії) загрожує життю і здоров'ю самого туриста або життю і здоров'ю інших осіб.

Стаття 44. Зміна договору на туристичне обслуговування

1. Туроператор має право внести зміни в програму туру в односторонньому порядку, а також змінити умови його виконання, якщо такі дії необхідні внаслідок обставин непереборної сили, несприятливих санітарно-епідеміологічних умов та інших надзвичайних і невідворотних обставин, які загрожують життю, здоров'ю та безпеці туриста в пункті початку туру або місці тимчасового перебування, страйків, проведення національних свят, вихідних (траурних) днів, а інформація про це надійшла з визначених законом джерел та її неможливо було передбачити.

У зазначених випадках туроператор при незгоді туриста продовжити туристичне обслуговування (туристичну поїздку, подорож, екскурсію) зобов'язаний за свій рахунок доставити туриста на його вимогу в пункт початку туру або відшкодувати туристу реально понесені ним витрати, пов'язані із самостійним проїздом до місця початку туру.

Положення цього пункту не обмежують також право туриста відмовитися від договору на туристичне обслуговування.

2. Туроператор має право вимагати збільшення встановленої ціни договору, комплексної або окремої послуги, а при відмові туриста виконати цю вимогу - розірвання договору в судовому порядку, за наявності одночасно таких умов:

а) умови договору передбачають порядок зміни та перерахунку ціни договору;

б) збільшення ціни зумовлене істотним зростанням вартості послуг, що входять у комплексну туристичну послугу (туристичний продукт), або окремої послуги, підвищенням курсу гривні до іноземної валюти, в якій виражена ціна туристичної послуги (туристичного продукту), а також ставок податків і зборів;

в) збільшення ціни не перевищує десяти відсотків загальної вартості послуги, передбаченої договором на туристичне обслуговування;

г) обставини, що зумовили принципову необхідність перегляду ціни, настали не пізніше семи днів до початку туристичного обслуговування, та їх не можна було передбачити при укладенні договору.

Стаття 45. Відповідальність сторін, звільнення і обмеження відповідальності туроператора

1. Туроператор відповідає перед замовником за невиконання або неналежне виконання його зобов'язань за договором на туристичне обслуговування третіми особами, на яких договором було покладено надання окремих послуг туристичного обслуговування, якщо законом або договором не встановлено, що відповідальність перед замовником (туристом, екскурсантом, іншим споживачем) несе третя особа.

2. Туроператор відповідає перед замовником також за порушення зобов'язань турагентів, які беруть участь у договорі на туристичне обслуговування, в межах своїх зобов'язань.

3. Туроператор не несе відповідальності за послуги третіх осіб, не включені до складу договору і замовлені на місці туристом (екскурсантом чи іншим споживачем) самостійно.

4. Турист (екскурсант, інший споживач туристичного обслуговування) зобов'язаний сприяти туроператору у прийнятті розумних і доступних за обставин, що склалися, заходів щодо зменшення можливих збитків. При цьому турист повинен надати туроператору документи та відомості про дії (бездіяльність) третіх осіб, що підтверджують неналежне виконання або невиконання умов договору.

Стаття 46. Відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю або майну туриста

1. Шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну туриста внаслідок ненадання повної чи достовірної інформації про послуги, передбачені договором на туристичне обслуговування, їх недоліки, підлягає відшкодуванню туроператором, якщо міжнародними договорами держави, її законами не встановлено, що така шкода підлягає відшкодуванню особами, на яких покладено виконання окремих послуг, що входять до туристичного обслуговування.

2. Туроператор звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкода життю, здоров'ю або майну туриста було завдано внаслідок непереборної сили або порушення туристом правил використання послуг, передбачених договором на туристичне обслуговування, встановлених правил перебування в дестинації, об'єкті туристичної індустрії, об'єкті показу туристичних ресурсів.

3. У разі якщо туроператор доведе, що в період надання послуги (подорожі, поїздки) умисел або груба необережність туриста стали причиною смерті туриста (екскурсанта, іншого споживача), або заподіяння шкоди його здоров'ю або сприяли смерті туриста (екскурсанта, іншого споживача), або заподіяння шкоди його здоров'ю опосередковано, туроператор може бути звільнений від відповідальності повністю або частково, зокрема у разі заподіяння шкоди туристу (екскурсанту, іншому споживачеві), який не повідомив про наявність у нього протипоказань (обмежень) щодо замовленої послуги.

Стаття 47. Договірні відносини в турагентській діяльності

1. Правове регулювання договірних відносин між туроператорами і турагентами в частині просування та продажу комплексних (туристичного продукту) та окремих туристичних послуг визначаються цивільним законодавством, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

2. До відносин між турагентом і замовником (туристом) застосовуються загальні положення про договір на туристичне обслуговування, а також правила надання туристичних послуг населенню та договору приєднання, якщо це не суперечить цій статті.

3. У договорі турагента і замовника (туриста) можуть бути передбачені наступні умови:

1) обов'язки турагента з укладення в інтересах замовника договорів, пов'язаних з наданням туристичних послуг (туристичного продукту), а також послуг тимчасового розміщення та екскурсійних послуг, послуг з перевезення, страхування, організації супроводження туриста, організації зустрічей і проводів в місцях прибуття та відправлення транспортних засобів (трансфер);

2) обов'язки турагента з надання інформаційно-консультаційних послуг, посередницькі послуги щодо сприяння в дотриманні туристичних формальностей (відкриття віз, оформлення закордонного паспорта, інших дозвільних документів на виїзд), у сплаті мит, зборів та інших витрат, покладених на туриста, в придбанні квитків на перевезення, трансфери для відвідування об'єктів туристичного показу і розважальних заходів, а також обов'язки з виконання інших операцій і послуг, передбачених договором;

3) обмеження правоздатності та відповідальності туроператора з прямого продажу замовникам послуг, передбачених договором на туристичне обслуговування, або туристичного продукту, є предметом агентського договору між туроператором і турагентом за корпоративною ціною (без урахування агентської комісії (винагороди)).

4. У договорі замовника і турагента повинні бути вказані види послуг, що надаються агентом, ціна договору, включаючи агентську комісію (винагороду, маржу турагента), повне найменування турагента і турпоператора, їх місце знаходження та поштові реквізити, а також інші відомості, передбачені Законом України "Про захист прав споживачів".

5. У разі якщо предметом договору між замовником і турагентом є укладення останнім на користь першого договору на туристичне обслуговування, то турагент також зобов'язаний повідомити (вказати документально) у договорі на туристичне обслуговування інформацію про туроператора, його повне найменування, місцезнаходження, актуальні поштові реквізити, юридичну й фактичну адреси, а також інформацію про розмір фінансового забезпечення відповідальності туроператора або межі відповідальності турагента за договором агентування.

РОЗДІЛ VIII
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ТУРИСТІВ (ЕКСКУРСАНТІВ),
СУБ'ЄКТІВ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 48. Права та обов'язки туристів і екскурсантів

1. При підготовці до туру (туристичної подорожі, поїздки), під час його вчинення, включаючи транзит, туристи і екскурсанти мають право:

на свободу пересування, безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб, захист і повагу людської гідності;

необхідну і достовірну інформацію про правила в'їзду до країни (місця) тимчасового перебування, а також виїзду з країни (місця) тимчасового перебування і перебування там, про звичаї місцевого населення, пам'ятки природи, історії, культури та інші об'єкти туристичного показу, що знаходяться під особливою охороною, стан навколишнього середовища;

інформацію про наявність ліцензії у суб'єкта, що здійснює підприємницьку діяльність у галузі туризму, дозволів, сертифікатів, інших документів, наявність яких передбачена законодавством;

звернення до консульських, дипломатичних та інших державних, а також туристичних представництв у разі посягання на особисту безпеку і майно;

отримання обов'язкової інформації, що передує укладенню договору;

отримання туристичних послуг, передбачених договором;

забезпечення особистої безпеки, своїх споживчих прав і збереження свого майна, безперешкодне отримання невідкладної медичної допомоги;

одержання відповідної медичної допомоги;

відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору;

сприяння органів державної влади (органів місцевого самоврядування) місця тимчасового перебування в отриманні правової та різних видів невідкладної допомоги;

користування сантехнічними спорудами, відповідними засобами гігієни, на отримання інформації про ефективні заходи попередження інфекційних захворювань та нещасних випадків;

реалізацію інших прав.

2. Туристи і екскурсанти повинні мати доступ до всіх наявних форм внутрішніх і зовнішніх комунікацій; вони повинні мати оперативний і безперешкодний доступ до місцевого адміністративного, юридичного та медичного обслуговування; у відповідності з діючими дипломатичними конвенціями вони повинні мати можливість вільно звертатися до консульської служби України.

3. Туристи і екскурсанти повинні користуватися тими ж правами, що і громадяни країни перебування щодо конфіденційності їхніх особистих даних та відомостей, особливо це стосується даних, що зберігаються електронним способом.

4. Під час здійснення туру, включаючи транзит, туристи і екскурсанти зобов'язані:

дотримуватися законодавства країни (місця) тимчасового перебування, поважати її політичний і соціальний державний устрій, традиції, звичаї, релігійні вірування і уклад життя місцевого населення, не порушувати права та законні інтереси інших осіб;

дбайливо ставитися до навколишнього природного середовища, об'єктів культурної спадщини, інших святинь та об'єктів, що перебувають під особливою охороною;

дотримуватися правил в'їзду та виїзду країни (місця) тимчасового перебування (транзиту);

дотримуватися умов і правил, передбачених договором про надання туристичних послуг;

надавати персональну інформацію в обсязі, необхідному для реалізації туристичного продукту, надання туристичних послуг;

дотримуватися під час подорожі правил особистої безпеки;

звільнити номер (місце) в засобі розміщення в день від'їзду до розрахункової години у відповідності з правилами готельного обслуговування в країні (місці) тимчасового перебування;

відшкодовувати збитки, завдані їх неправомірними діями.

Виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством України та законодавством країни тимчасового перебування.

5. Під час відвідування дестинацій туристи і екскурсанти не повинні допускати ніяких злочинних діянь або дій, які можуть розглядатися як злочинні за законами країни відвідування, а також поведінка, що може вважатися викликом або навіть образою для місцевого населення та може завдати шкоди місцевому середовищу; туристи і відвідувачі не повинні брати участі в обігу наркотиків, зброї, антикваріату, охоронюваних видів фауни й флори, а також предметів і речовин, що небезпечні або заборонені національним законодавством.

6. Туристи і екскурсанти зобов'язані своєчасно інформувати туроператора про наявність обставин, що можуть потенційно перешкоджати споживанню послуги (медичні протипоказання, наявність тимчасового обмеження дієздатності тощо).

7. На вимогу організатора туризму - туроператора - турист зобов'язаний надати туроператору відомості про обмеження (протипоказання) участі туриста в турі, пов'язані з особливостями стану здоров'я та/або віку туриста, про відомі йому обмеження, що перешкоджають виїзду за межі держави і в'їзду, а також транзиту, в іноземну державу тимчасового перебування (дестинацію), а також іншу інформацію, передбачену законодавством, у тому числі держави призначення (дестинації).

8. У разі ненадання туристом необхідної інформації або її недостатності туроператор має право не приступати до виконання відповідних обов'язків до отримання такої інформації. Турист несе відповідальність за збитки, завдані туроператору у зв'язку з порушенням обов'язку щодо надання інформації або надання фіктивної інформації.

Стаття 49. Права та обов'язки суб'єктів туристичної діяльності

1. Суб'єкти туристичної діяльності мають право:

формувати, виробляти і реалізувати окремі й комплексні туристичні послуги (туристичний продукт) згідно із законодавством;

вносити пропозиції щодо охорони туристичних ресурсів, їх збереження та відновлення, порядку використання;

вносити пропозиції щодо вдосконалення освітніх програм з професійного навчання в галузі туризму, підвищення рівня професійної підготовки працівників і фахівців у галузі туризму;

на встановлення об'єктам туристичної індустрії, власниками яких вони є, відповідної категорії при проходженні встановлених процедур класифікації, сертифікації;

на отримання в установленому порядку інформації, необхідної для здійснення їх діяльності, в органах державної влади та органах місцевого самоврядування;

брати в установленому порядку участь у розробці програм розвитку туризму та курортно-рекреаційної сфери;

встановлювати мінімальну кількість туристів у групі;

на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб або заподіяних суб'єктами туристичної діяльності, а також організованого споживчого рекету.

2. Приймаючі спільноти, з одного боку, і місцеві учасники туристичного процесу, з іншого, повинні проявляти повагу до туристів, які їх відвідують, отримуючи уявлення про їх спосіб життя, смаки та очікування; освіта та професійна підготовка працівників галузі туризму повинні сприяти гостинному прийому.

3. У всіх видах туристичної діяльності необхідно дотримуватися рівноправності чоловіків і жінок; суб'єкти туристичної галузі повинні сприяти забезпеченню прав людини і особливо специфічних прав найменш захищених верств населення (дітей, літніх осіб, інвалідів, етнічних меншин, корінних народів тощо).

4. Експлуатація людини у всіх її проявах є запереченням туризму, і в зв'язку з цим та згідно з міжнародним правом, повинна суворо переслідуватися при співпраці всіх зацікавлених держав та їх спеціальних служб без будь-яких поступок відповідно до національного законодавства як відвідуваних країн, так і країн походження осіб, що скоїли ці діяння, навіть коли вони відбуваються за кордоном.

5. Учасники туристичної діяльності, в тій мірі, в якій це від них залежить, мають сприяти культурному і духовному вдосконаленню туристів і надавати їм можливість протягом туристичної подорожі виконувати свої релігійні обряди.

6. Працівники галузі туризму і суміжних галузей мають право та зобов'язані проходити належне професійне навчання, повинні мати можливість постійно підвищувати свою кваліфікацію, а також мати гідне соціальне забезпечення та гарантії зайнятості; сезонні працівники туристичної галузі повинні мати особливий статус, у тому числі щодо їх соціального захисту.

7. Керівниками нерухомістю туристичних об'єктів, територій розвитку, СТРЕЗ можуть бути лише особи, які пройшли спеціальну підготовку та перепідготовку за спеціальностями будівельного або готельного профілю з поглибленим вивченням економічних дисциплін та геоекології.

8. Відомості про туриста, терміни і місце (місця) його тимчасового перебування не можуть бути передані туроператором, а також його турагентами, що діють у межах своїх зобов'язань, третім особам, якщо інше не встановлено законом або якщо турист точно не висловив своєї згоди на поширення такої інформації. Організатор туризму несе відповідальність за несанкціоновану передачу (втрату) відомостей клієнтських баз даних третім особам за винятком випадків, передбачених законодавством.

Стаття 50. Інформування туриста про умови надання туристичних послуг

1. Будь-яка інформація, надана туроператором (турагентом), повинна містити достовірні відомості про умови договору на туристичне обслуговування.

2. Інформація про умови надання туристичних послуг, яку туроператор (турагент) поширює до укладення договору на туристичне обслуговування, має доводитися у доступній, наочній формі, бути розбірливою, зрозумілою та містити відомості про:

місце надання туристичних послуг, програму туристичного обслуговування;

характеристику транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорію;

характеристику дестинації, готелів та інших об'єктів, призначених для надання послуг з тимчасового розміщення, у тому числі місце їх розташування, категорію, відомості про підтвердження відповідності послуг готелю встановленим вимогам, строки і порядок оплати готельного обслуговування;

види і способи забезпечення харчування під час туристичної подорожі;

мінімальну кількість туристів у групі, а також інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи, не пізніше ніж за три дні до початку туристичної подорожі;

ціну туристичних послуг.

3. Туроператор (турагент) зобов'язаний додержуватися умов надання комплексу туристичних послуг, про які був поінформований споживач до укладення договору на туристичне обслуговування, крім випадків, коли про зміну таких умов повідомлено споживача до укладення договору або якщо зміни внесено на підставі угоди, укладеної між сторонами договору.

4. До укладення договору на туристичне обслуговування споживачеві туристичного продукту надається інформація про:

основні вимоги до оформлення в'їзних/виїзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в'їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числі строк їх оформлення;

медичні застереження стосовно здійснення туристичної подорожі, зокрема протипоказання через певні захворювання, особливості фізичного стану (фізичні недоліки) і вік туристів, а також умови безпеки туристів у країні (місці) тимчасового перебування;

туроператора (турагента), його місцезнаходження, поштові реквізити, контактний телефон, наявність ліцензії на провадження туристичної діяльності, сертифікатів відповідності та інші відомості відповідно до законодавства про захист прав споживачів;

керівника групи та засоби зв'язку з ним у разі здійснення туристичної подорожі за кордон чи перебування за кордоном неповнолітньої та/або малолітньої особи з метою встановлення законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи прямого зв'язку з нею;

час та місце проміжних зупинок і транспортних сполучень та категорію місця, яке споживач займатиме в певному виді транспортного засобу;

види і тематику екскурсійного обслуговування, порядок здійснення зустрічей і проводів, супроводу туристів;

стан навколишнього природного середовища, санітарного та епідеміологічного благополуччя;

назву, адресу та контактний телефон представництв туроператора або організації (організацій), уповноваженої туроператором на прийняття скарг і претензій туристів, а також адреси і телефони дипломатичних установ України у країні (місці) тимчасового перебування або місцевих служб, до яких можна звернутися у разі виникнення труднощів під час туристичної подорожі;

порядок забезпечення туроператором обов'язкового та/або добровільного страхування туристів, розмір, порядок і умови виплати страхового відшкодування, а також можливість та умови добровільного страхування витрат, пов'язаних з розірванням договору на туристичне обслуговування за ініціативою туриста, страхування майна;

розмір фінансового забезпечення туроператора (турагента) на випадок його неплатоспроможності (банкрутства) та кредитну установу, яка надала таке забезпечення;

про порядок і терміни подання претензій туристом.

РОЗДІЛ IX
ІНШІ ВИДИ ПІДПРИЄМНИЦТВА СУБ'ЄКТІВ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 51. Екскурсійна діяльність. Договір на екскурсійне обслуговування

1. Для організації надання екскурсійних послуг групі туристів або екскурсантів туроператори (турагенти) зобов'язані користуватися послугами кваліфікованих фахівців-екскурсоводів (гідів-перекладачів), що мають відповідну ліцензію або акредитацію дестинації (музею, храму, монастиря, іншого об'єкта туристичного показу).

2. Правила надання послуг екскурсоводів визначаються в договорах туроператорів (турагентів) або індивідуальних туристів (екскурсантів) - з особами, що надають послуги екскурсовода (гіда-перекладача).

3. За договором на екскурсійне обслуговування одна сторона (суб'єкт, що здійснює туристичну діяльність) за встановлену договором плату зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (екскурсанта) обслуговування, істотною частиною якого є послуги екскурсовода (гіда-перекладача) загальною тривалістю не більше 24 годин, які не включають у себе послуги з розміщенням.

Договір на екскурсійне обслуговування укладається за правилами, визначеними цивільним законодавством, у тому числі шляхом видачі ваучера.

Загальні положення про договір на надання послуг застосовуються до договору на екскурсійне обслуговування, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання.

4. У договорі на екскурсійне обслуговування зазначаються наступні умови:

найменування екскурсійного підприємства (туристично-екскурсійного, екскурсійного бюро), його реквізити, в тому числі банківські, юридична та фактична адреси, реквізити зв'язку, дані свідоцтва про реєстрацію, ліцензії;

види послуг, що надаються (види екскурсій);

прізвище, ім'я, по батькові екскурсовода;

інформація про наявність ліцензії або акредитації екскурсовода;

тема екскурсії;

кількість екскурсантів в групі;

порядок оплати екскурсійних послуг;

місце зустрічей-відправки (збору екскурсантів) і терміни проведення екскурсії;

наявність етапу і засоби перевезення, умови страхування;

вимоги та умови забезпечення безпеки екскурсантів на маршруті;

мова, на якій проводиться екскурсія;

інші умови, передбачені національним законодавством, а також визначені угодою сторін.

5. Особа, яка надає екскурсійні послуги, зобов'язана до укладення договору на екскурсійне обслуговування надати екскурсанту необхідну і достовірну інформацію щодо екскурсійного обслуговування, його видів і особливостей, кваліфікації екскурсовода, про порядок і строки оплати екскурсійних послуг, а також надати екскурсанту на його прохання іншу інформацію з питань екскурсійного обслуговування.

6. Відповідальність сторін за невиконання, неналежне виконання зобов'язань відповідно до договору на екскурсійне обслуговування, порядок припинення договору на екскурсійне обслуговування визначаються відповідно до цивільного законодавства та законодавства з питань захисту прав споживачів.

Стаття 52. Засоби тимчасового розміщення (проживання). Договір на готельне обслуговування

1. Під засобом тимчасового розміщення (проживання) розуміється об'єкт (будівля, частина будівлі, обладнання та інше майно), призначені для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) (далі - засіб розміщення).

2. За договором на готельне обслуговування одна сторона - виконавець (готель) зобов'язується за завданням другої сторони - споживача (туриста, гостя, відвідувача, клієнта) надати послуги розміщення, а споживач зобов'язується такі послуги оплатити.

3. Договір на готельне обслуговування є публічним договором. Готель зобов'язаний до укладення договору надати гостю необхідну і достовірну інформацію про готельні послуги і про виконавця, відомості щодо категорії (класифікації).

4. Виконавець зобов'язаний своєчасно надавати споживачеві необхідну і достовірну інформацію про послуги готелю, що забезпечує можливість їх правильного вибору. Інформація розміщується у приміщенні, призначеному для оформлення проживання, в зручному для огляду місці та в обов'язковому порядку включає в себе:

правила надання готельних послуг (послуг засобів розміщення), а також правила надання послуг в індустрії гостинності на умовах договору приєднання;

відомості про виконавця і його реквізити;

свідоцтво про присвоєння готелю відповідної категорії, якщо така категорія надавалася;

відомості про сертифікацію послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації (номер сертифіката, термін його дії, відомості про орган, його видав);

відомості про номер ліцензії, строк її дії та орган, що видав ліцензію, якщо даний вид діяльності підлягає ліцензуванню;

витягу з державного стандарту, що встановлює вимоги в сфері надання послуг;

вартість номерів (місця в номері);

перелік послуг, що входять у вартість номера (місця в номері);

перелік і прейскурант цін на додаткові послуги, що надаються за окрему плату;

відомості про форму та порядок оплати послуг;

граничний термін проживання в готелі, якщо він встановлений виконавцем;

перелік категорій осіб, які мають право на отримання пільг, а також перелік пільг, що надаються при наданні послуг у відповідності із законами та іншими нормативно-правовими актами;

порядок проживання в готелі;

відомості про роботу розміщених у готелі підприємств громадського харчування, торгівлі, зв'язку, побутового обслуговування тощо;

відомості про орган із захисту прав споживачів при місцевій адміністрації та його місцезнаходження.

5. Виконавець зобов'язаний забезпечити наявність у кожному номері інформації про порядок проживання в готелі, правила протипожежної безпеки та правил користування електропобутовими приладами. Зазначена інформація повинна доводитись до відома споживачів державною мовою і додатково, на розсуд виконавця, на мовах відвідувачів.

6. Істотною умовою договору на готельне обслуговування є відомості про вартість, склад і якість послуг (категорії номера), розрахунку годину і час (період) надання послуг і строк договору.

7. Споживач зобов'язаний оплатити надані йому готельні послуги у строки та в порядку, які зазначені у договорі, а також дотримуватися встановленого виконавцем порядок проживання та правила протипожежної безпеки.

8. Готель відповідає перед гостями за неможливість надання готельних послуг, що виникла в результаті продажу (бронювання) послуг у кількості, що перевищує реальне число номерів (місць) у готелі, необхідних для їх надання. У цьому випадку готель зобов'язаний за свій рахунок надати послуги з розміщення гостя в іншому готелі - аналогічної або більш високої категорії (класу) і що знаходиться в цій же місцевості (районі), а також відшкодувати гостю необхідні витрати на його переїзд в інший готель.

9. У разі відсутності інших готелів в даній місцевості (районі) або відмови споживача від договору на готельне обслуговування готель зобов'язаний відшкодувати споживачеві збитки, пов'язані з неналежним виконанням договору, а також сплатити неустойку (штраф), що визначається за угодою сторін, але не менше ніж вартість послуг з розміщення за одну добу.

10. Готель має право відмовитися від договору на готельне обслуговування у наступних випадках:

а) якщо стан здоров'я споживача загрожує безпеці самого постояльця або інших осіб, що підтверджується медичними документами, а також створює безлад і незручності для інших осіб;

б) якщо споживач відмовляється оплатити готельні послуги в порядку і строки, встановлені договором;

в) якщо гість порушує правила проживання у готелі, створює загрозу життю чи здоров'ю інших осіб;

г) якщо в речах (майні), що знаходяться при споживачі, є в наявності предмети або речовини, що створюють (здатні створити) загрозу життю або здоров'ю інших осіб.

11. У разі відмови готелю від договору споживачеві повертається сума, сплачена за розміщення і тимчасове проживання у готелі, за вирахуванням вартості реально наданих готелем послуг до моменту відмови від договору.

12. Споживач має право розірвати договір на готельне обслуговування і вимагати повного відшкодування збитків, якщо:

виявлено суттєві недоліки в наданій послузі чи інші істотні зміни умов договору;

виконавець у встановлений термін не усунув ці недоліки.

13. Інші умови договору на готельне обслуговування визначаються правилами надання послуг в індустрії гостинності та умовами договорів приєднання, типову форму яких затверджує Кабінет Міністрів України відповідно до цивільного законодавства, цього Закону та Закону України "Про захист прав споживачів".

Стаття 53. Договір на організацію туристичного обслуговування в засобах тимчасового розміщення (проживання)

1. Туроператор і готель при здійсненні готельного обслуговування туристів можуть укладати договори як на короткостроковий, так і довгостроковий період організації готельного обслуговування.

2. За договором про організацію готельного обслуговування готель на підставі заявки (бронювання, резервування) зобов'язується у встановлені строки та/або відповідно до попередньо визначеної програми перебування здійснювати готельне обслуговування туристів, що направляються туроператором. Порядок бронювання (резервування), ціни, групові та корпоративні знижки і націнки, порядок оплати послуг, вказуються в договорі або заявці на бронювання.

3. У договорі на організацію туристичного обслуговування в засобах тимчасового розміщення (про організацію готельного обслуговування) визначаються порядок бронювання, строки, види і характеристики оперативного зв'язку для бронювання, коди послуг, порядок підтвердження прийому та попереднього розміщення для груп, кількість туристів і супроводжуючих осіб, терміни та порядок їх прибуття і вибуття (повідомлення про прибуття), перелік і види послуг, що надаються, у тому числі послуг піднесення багажу, харчування, кількість, категорії (класи) номерів, форми туристичних путівок (ваучерів) як індивідуальних, так і групових, листів-відміток про надані послуги, строки і порядок розрахунків, види і ціни на додаткові послуги, а також інші істотні умови організації готельного обслуговування, передбачені угодою сторін.

4. За договором на організацію готельного обслуговування готель зобов'язаний гарантувати туроператору, що асортимент, якість і обсяг послуг, що надаються туристам, відповідають асортименту, якості й обсягу послуг, що надаються готелем іншим гостям. Готель самостійно несе відповідальність за ненадання або неналежне надання туристам готельних послуг, зазначених готелем в інформаційних і рекламних проспектах, буклетах, офертах та інших друкованих і електронних виданнях, але не включених у туристичну путівку (ваучер).

РОЗДІЛ X
БЕЗПЕКА ТУРИЗМУ

Стаття 54. Забезпечення безпеки туризму

1. Безпека туризму включає в себе комплекс правових, організаційних, соціально-економічних та інших заходів, спрямованих на забезпечення особистої безпеки громадян у разі наявності шкідливих факторів (чинників ризику, а саме - травмонебезпеки, пожежонебезпеки, впливу навколишнього середовища, біологічного впливу, психофізичних навантажень, небезпеки шкідливих випромінювань, підвищеної запиленості й загазованості, інших специфічних факторів ризику) при занятті туризмом, збереження їх майна, честі і гідності, незавдання шкоди навколишньому природному середовищу, а також систему заходів протидії використанню туризму в цілях тероризму, незаконної міграції, контрабанди, перевезення наркотиків, сексуальної, трудової та іншої експлуатації громадян.

2. Безпека туризму на території зони відпочинку гарантується державою. Державна влада дестинації повинна забезпечувати захист туристів та їх майна, а також приділяти особливу увагу безпеці іноземних туристів, враховуючи їх особливу потенційну вразливість, та вживати конкретні заходи з інформування, захисту, страхування й допомоги, що відповідають потребам іноземних туристів; суворо переслідувати відповідно до національного законодавства такі дії як замах, напад, пограбування й загрози щодо туристів і працівників туристичної галузі, а також умисне завдання шкоди туристичним об'єктам та об'єктам культурної спадщини.

3. Держава гарантує захист законних прав та інтересів громадян України, які здійснюють туристичні подорожі за кордон.

У разі виникнення надзвичайних ситуацій держава вживає заходів щодо захисту інтересів українських туристів за межами України, у тому числі заходів для їх евакуації з країни тимчасового перебування.

4. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи в межах своїх повноважень вживають заходів, спрямованих на:

забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля при здійсненні туристичних подорожей, захист громадян України за її межами;

забезпечення особистої безпеки туристів, збереженість їх майна, незавдання шкоди довкіллю;

інформування суб'єктів туристичної діяльності про загрозу безпеці туристів у країні (місці) тимчасового перебування;

надання необхідної допомоги туристам, які опинилися у надзвичайній ситуації;

забезпечення туристам (екскурсантам) можливості безперешкодного одержання медичної, правової та інших видів невідкладної допомоги, доступу до засобів зв'язку;

заборону використання туризму з метою незаконної міграції, сексуальної, трудової та інших видів експлуатації громадян;

охорону туристичних ресурсів України, встановлення гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля;

забезпечення безпеки об'єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій тощо.

5. З метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної діяльності, здійснюючи відповідний вид діяльності, зобов'язані:

інформувати туристів про можливі небезпеки під час подорожі, необхідність виконання загальнообов'язкових вимог та запобіжних чи попереджувальних заходів (медичних щеплень тощо);

створювати безпечні умови в місцях надання туристичних послуг, забезпечувати належне облаштування трас походів, прогулянок, екскурсій тощо;

забезпечувати спеціальні вимоги безпеки під час надання туристичних послуг з підвищеним ризиком (автомобільний, гірський, лижний, велосипедний, водний, мотоциклетний, пішохідний туризм, спелеотуризм тощо);

забезпечувати туристів кваліфікованими фахівцями туристичного супроводу, спеціальним спорядженням та інвентарем;

забезпечувати навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм, попередження нещасних випадків та надання першої медичної допомоги;

забезпечувати надання оперативної допомоги особам, які постраждали під час подорожі, транспортування потерпілих;

оперативно інформувати органи місцевої влади та відповідальних осіб про надзвичайні ситуації, в яких опинилися туристи, подавати відомості про зниклих осіб;

здійснювати контроль за підготовкою і профілактикою заходів безпеки туристів і екскурсантів.

6. У договір на туристичне обслуговування обов'язково зазначається можливість мотивованої односторонньої відмови туриста від виконання такого договору у зв'язку з настанням після його укладення обставин, що свідчать про виникнення або можливість виникнення у місці тимчасового перебування (дестинації) туристів загрози безпеки їх життю і здоров'ю, небезпеки заподіяння шкоди їх майну. При цьому у туроператора виникає обов'язок відшкодування туристам оплачених, але не наданих за договором на туристичне обслуговування послуг.

Як правило, такими умовами є оголошення (інформування) туристів та інших учасників туристичної діяльності центральним органом виконавчої влади у галузі туризму або іншим компетентним органом державної влади про небажаність в'їзду до іноземної держави, у якій виникла надзвичайна ситуація.

7. Особи, які організовують експлуатацію туристичних ресурсів, зобов'язані забезпечувати виконання вимог щодо охорони довкілля та охорони культурної спадщини, а також вживати заходів щодо забезпечення мінімізації або припинення шкідливого впливу на довкілля і соціально-культурне середовище та компенсувати завдані їм при цьому збитки.

8. Суб'єкти туристичної діяльності, що здійснюють діяльність з організації активного пересування туристів, а також організації масового відпочинку туристів у гірських та спелеологічних районах, повинні користуватися послугами професійно підготовлених інструкторів з туризму, що мають відповідну кваліфікацію, а також досвід проходження туристичних маршрутів та забезпечення безпеки туристів при їх проходженні.

Суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані негайно інформувати органи виконавчої влади та зацікавлених осіб про надзвичайні події з туристами під час поїздки, а також про неповернення туристів.

9. Надання необхідної допомоги туристам, які опинилися у надзвичайній ситуації в межах території України, здійснюється спеціалізованими державними, комунальними та приватними службами, а також рятувальними командами, що утворюються відповідно до законодавства.

10. Надання необхідної допомоги туристам, що зазнали лиха в межах території держави, здійснюється спеціалізованими державними, комунальними та приватними службами, а також рятувальними командами, що утворюються відповідно до законодавства. Перелік спеціалізованих державних служб, організація рятувальних команд і порядок здійснення рятувальних заходів визначаються Кабінетом Міністрів України.

11. Держава забезпечує захист законних прав та інтересів іноземних туристів відповідно до законодавства та міжнародних договорів України.

12. Координацію діяльності та взаємодії між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також суб'єктами, що здійснюють туристичну діяльність, перевізниками, дипломатичними представництвами іноземних держав, на території яких сталися надзвичайні ситуації, здійснює орган, визначений урядом, або центральний орган виконавчої влади у галузі туризму.

Стаття 55. Страхування туристів при здійсненні туристичних поїздок

1. Страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) є обов'язковим і забезпечується суб'єктами туристичної діяльності на основі угод із страховиками.

Туристи вправі самостійно укладати договори на таке страхування. У цьому випадку вони зобов'язані завчасно підтвердити туроператору чи турагенту наявність належним чином укладеного договору страхування.

2. Договором страхування повинні передбачатися надання медичної допомоги туристам і відшкодування їх витрат при настанні страхового випадку безпосередньо в країні (місці) тимчасового перебування.

Інформація про умови обов'язкового страхування має бути доведена до відома туриста до укладення договору на туристичне обслуговування.

3. Обов'язкове (медичне та від нещасного випадку) страхування здійснюється один раз на весь період туристичної подорожі.

4. Розмір страхового покриття за договорами обов'язкового медичного страхування туристів має становити не менше 30000 євро, а за договорами обов'язкового страхування від нещасного випадку - 3000 євро на 1 особу.

5. За бажанням туриста з ним може бути укладено угоду про страхування для покриття витрат, пов'язаних з анулюванням договору на туристичне обслуговування з ініціативи туриста, або угоду про страхування для покриття витрат, пов'язаних з передчасним поверненням до місця проживання при настанні нещасного випадку або хвороби.

6. Компенсація шкоди, заподіяної життю чи здоров'ю туриста або його майну, проводиться у встановленому порядку.

Стаття 56. Фінансове забезпечення відповідальності туроператора при організації виїзного туризму

1. З метою забезпечення прав та законних інтересів туристів (замовників) туроператор, який здійснює діяльність з організації виїзного туризму, зобов'язаний здійснити фінансове забезпечення своєї діяльності.

2. Фінансове забезпечення відповідальності туроператора має передбачати відшкодування туристу (замовнику) реальні збитки, заподіяні невиконанням (неналежним виконанням) туроператором зобов'язань за договором на туристичне обслуговування, що сталося внаслідок дій (бездіяльності) туроператора та/або третіх осіб - надавачів послуг, включених до туристичного продукту.

До реальних збитків належать:

сума грошових коштів, сплачених за договором на туристичне обслуговування за послуги, які не були надані (повністю або частково);

сума грошових коштів, фактично витрачених туристом на дострокове (екстрене) повернення до України.

3. Фінансове забезпечення діяльності туроператора перед туристами (замовниками) здійснюється одним із таких способів:

укладенням договору страхування відповідальності туроператора перед туристами;

отриманням гарантії банку.

4. Мінімальний розмір фінансового забезпечення туроператора встановлюється залежно від його річного доходу за звітний період (календарний рік), що передує року отримання фінансового забезпечення.

Для туроператорів, які є суб'єктами мікропідприємництва (середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від туристичної діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України), мінімальний розмір фінансового забезпечення становить 10000 євро.

Для туроператорів, які є суб'єктами малого підприємництва (середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від туристичної діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України), мінімальний розмір фінансового забезпечення становить 25000 євро.

Для туроператорів, які є суб'єктами великого підприємництва (середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 250 осіб та річний дохід від туристичної діяльності не перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України), мінімальний розмір фінансового забезпечення становить 500000 євро.

Інші туроператори належать до суб'єктів середнього підприємництва, для яких мінімальний розмір фінансового забезпечення становить 250000 євро.

5. Розмір фінансового забезпечення визначається в євро за валютним обмінним курсом валюти України станом на 31 грудня фінансового року, який передує року отримання фінансового забезпечення.

6. Договір про надання фінансового забезпечення укладається за три місяці до початку фінансового року, який передує року отримання фінансового забезпечення.

7. Вимоги до банків, які можуть надавати гарантії туроператорам, та правила надання таких гарантій встановлюються Національним банком України.

Вимоги до страхових компаній, які можуть надавати послуги зі страхування відповідальності туроператорів, та правила здійснення такого страхування встановлюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері страхування.

8. Строк дії фінансового забезпечення - не менше 1 року.

9. Фінансове забезпечення туроператора на новий строк має бути отримано не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку попереднього фінансового забезпечення.

10. Підставою для відшкодування туристам збитків і виплат, передбачених частиною 2 цієї статті, є рішення суду, що вступило в законну силу.

РОЗДІЛ XI
ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА СПЕЦІАЛІСТІВ І НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТУРИЗМУ

Стаття 57. Професійні вимоги та кваліфікація працівників у галузі туризму

1. До діяльності в галузі туризму, в тому числі формування, просування, продажу і виконання (надання) туристичних послуг (бронювання, готельних, транспортних, екскурсійних тощо) допускаються тільки особи, що мають належну професійну освіту, підготовку і перепідготовку, мають відповідні дипломи, атестати, сертифікати, інші документи.

2. Керівником підприємства, а також фізичною особою - підприємцем, які здійснюють діяльність у галузі туризму, може бути тільки громадянин України, що має вищу освіту в галузі туризму та стаж роботи в туризмі не менше трьох років.

3. Екскурсоводи (гіди-перекладачі), інструктори з туризму, фізичні особи - підприємці та керівники юридичних осіб, що здійснюють туристичну, екскурсійну діяльність і діяльність з надання послуг з тимчасового розміщення, зобов'язані проходити навчання за програмами додаткової професійної освіти в галузі туризму (перепідготовку) не рідше одного разу на три роки.

Порядок проходження навчання за програмами додаткової професійної освіти в галузі туризму, а також строки і види програм визначаються у порядку, визначеному законодавством України.

4. Фізична особа, що має намір надавати послуги екскурсовода (гіда-перекладача), інструктора з туризму, зобов'язана підтвердити кваліфікацію - пройти атестацію та акредитацію в органі виконавчої влади дестинації. Атестація здійснюється у формі кваліфікаційного іспиту. Особам, що успішно склали кваліфікаційний іспит, видається кваліфікаційний атестат (свідоцтво) на заняття відповідним видом діяльності. Кваліфікаційний атестат (свідоцтво) видається без обмеження терміну його дії. Власник атестата (свідоцтва) вноситься до реєстру суб'єктів туристичної галузі. Термін акредитації не повинен перевищувати п'яти років.

Стаття 58. Професійна підготовка фахівців для туристичної галузі

1. Професійна підготовка, перепідготовка, післядипломна освіта, а також підвищення кваліфікації кадрів у галузі туризму здійснюються на основі державних освітніх стандартів навчальними закладами незалежно від форм власності та підпорядкування у порядку, визначеному законодавством України.

2. Підготовка окремих категорій фахівців туристичного супроводу (гідів-перекладачів, екскурсоводів, спортивних інструкторів, провідників тощо), які не потребують здобуття громадянами професійно-технічної або вищої освіти із здобуттям кваліфікації за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем, може здійснюватися у встановленому порядку юридичними чи фізичними особами.

3. Центральний орган виконавчої влади у галузі туризму бере участь у підготовці навчальних планів і програм навчання фахівців у галузі туризму, їх професійній підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації, затверджує перелік посад фахівців туристичного супроводу, кваліфікаційні вимоги до них, порядок атестації екскурсоводів та гідів-перекладачів.

4. Напрями та спеціальності програм професійної освіти, а також види документів про професійну освіту у галузі туризму визначаються законодавством України про освіту.

Стаття 59. Наукові дослідження розвитку туризму

1. Наукові дослідження розвитку туризму проводяться з метою:

формування уніфікованих, системно упорядкованих баз знань, понять і термінології, фундаментальних основ знань наук про туризм;

наукового забезпечення державної політики в галузі туризму, формування національних та регіональних концепцій і програм розвитку туризму, прогнозування та визначення перспектив його розвитку, стратегічного планування діяльності з формування національного, регіонального та місцевого туристичного продукту та його просування на внутрішніх і зовнішніх ринках;

формування і вдосконалення правового забезпечення державної політики у галузі туризму, правового забезпечення діяльності у галузі туризму;

розробки методик класифікації, обліку та оцінки туристичних ресурсів, методології створення та ведення баз знань про туризм і туристичні ресурси, створення і ведення реєстрів туристичних ресурсів та об'єктів, суб'єктів господарювання у галузі туризму, кадастрів туристичних територій, формування режиму їх охорони, збереження та відновлення, порядку використання;

розробки системи стандартів туристичної діяльності та діяльності у галузі туризму, систем сертифікації, систем управління якістю та класифікації об'єктів туристичної галузі;

розробки єдиних правил надання споживачам (туристам) комплексних та окремих туристичних послуг;

розробки систем і методів забезпечення безпеки туризму;

розрахунку і обґрунтування обліку гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини і довкілля;

розробки методології та проведення туристичної експертизи містобудівних, дорожніх й інших проектів, програм розвитку туризму;

розробки пропозицій до проектів державних цільових, регіональних та місцевих програм розвитку туризму, а також щодо визначення ліцензійних умов та переліку посад фахівців туристичного супроводу, кваліфікаційних вимог до них, удосконалення професійної підготовки фахівців у сфері туристичної діяльності тощо.

2. Визначення пріоритетних напрямів, наукове керівництво і координація наукових досліджень у галузі туризму належать до компетенції наукового центру розвитку туризму.

3. Положення про науковий центр розвитку туризму затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі туризму.

4. Фінансування наукових досліджень здійснюється з коштів цільових державних і регіональних програм розвитку туризму бюджетів усіх рівнів і залучених коштів.

РОЗДІЛ XII
КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ТУРИЗМ

Стаття 60. Органи, уповноважені на здійснення контролю за діяльністю в галузі туризму

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи у випадках і в порядку, визначених законом, здійснюють контроль за додержанням вимог законодавства з питань туристичної діяльності, проводять перевірки якості надаваних (наданих) туристичних послуг, додержання ліцензійних умов, стандартів, норм і правил щодо здійснення туристичної діяльності та відповідно до закону накладають стягнення і вживають інших заходів за порушення законодавства в галузі туризму.

Стаття 61. Відповідальність за порушення законодавства в галузі туризму

1. Порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом.

2. Порушеннями законодавства в галузі туризму є:

здійснення туристичної діяльності без отримання відповідного дозволу (ліцензії) або недодержання ліцензійних умов з надання туристичних послуг;

залучення до надання туристичних послуг осіб, які не відповідають встановленим законодавством відповідним кваліфікаційним вимогам та не мають відповідні дозволи на право здійснення туристичного супроводу у випадках, визначених цим Законом;

надання туристичних послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації, без проведення такої сертифікації в установленому порядку;

ненадання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності;

порушення вимог стандартів, норм і правил у галузі туризму;

незаконне використання категорії об'єкта туристичної інфраструктури;

порушення умов договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг;

невиконання розпоряджень уповноважених органів та осіб про усунення порушень ліцензійних умов;

порушення правил щодо охорони чи використання об'єктів туристичної інфраструктури, знищення або пошкодження об'єктів відвідування;

створення перешкод уповноваженій на те законом посадовій чи службовій особі у здійсненні контролю за туристичною діяльністю, у проведенні перевірки якості надаваних (наданих) туристичних послуг або додержанні ліцензійних умов, стандартів, норм і правил щодо здійснення туристичної діяльності;

незаконне втручання у здійснення туристичної діяльності;

розголошення відомостей, що становлять конфіденційну або іншу охоронювану законом інформацію.

3. Законами може передбачатися відповідальність і за інші порушення у сфері туристичної діяльності.

Стаття 62. Відповідальність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у галузі туристичної діяльності

1. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи у галузі туристичної діяльності за порушення законодавства несуть відповідальність згідно із законом.

2. Рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.

3. Шкода, заподіяна органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами фізичним чи юридичним особам під час виконання ними покладених на них обов'язків, підлягає відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Стаття 63. Цивільно-правова та інші види відповідальності суб'єктів туристичної діяльності

1. За неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.

2. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб'єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

3. Спори майнового характеру між суб'єктами туристичної діяльності та споживачами туристичних послуг вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог цього Закону.

4. За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, встановленому законом, застосовують заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення суб'єктом господарювання правопорушення та ліквідацію його наслідків.

Стаття 64. Відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства у галузі туризму

1. Суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туризму при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

2. Заподіяна туристу моральна (немайнова) шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб'єктом туристичної діяльності в порядку, встановленому законом.

3. Суб'єктам туристичної діяльності, яким заподіяна шкода юридичними чи фізичними особами внаслідок порушення ними законодавства в галузі туризму, збитки відшкодовуються відповідно до закону.

Стаття 65. Порядок розгляду спорів з питань надання туристичних послуг

1. Спори з питань надання туристичних послуг розглядаються у встановленому законом порядку третейськими судами та судами загальної юрисдикції.

2. За угодою сторін суперечки можуть передаватися на розгляд в третейські суди некомерційних громадських організацій та торгово-промислових палат за місцем розташування відповідача.

РОЗДІЛ XIII
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ

Стаття 66. Міжнародні договори України в галузі туризму. Участь України в міжнародних туристичних організаціях

1. Правову основу міжнародного співробітництва в галузі туризму становлять міжнародні договори України, укладені відповідно до Закону України "Про міжнародні договори України".

2. Держава сприяє розширенню та зміцненню міжнародного співробітництва в галузі туризму.

3. Органом державної влади, що забезпечує представництво і реалізацію інтересів України в галузі туризму у відносинах з іншими країнами та з міжнародними туристичними організаціями, є центральний орган виконавчої влади в галузі туризму, який у встановленому порядку бере участь в укладенні міжнародних договорів з питань туризму.

4. Україна бере участь у діяльності міжнародних туристичних організацій відповідно до міжнародно-правових зобов'язань України та статутних документів таких організацій.

Стаття 67. Представництва України в галузі туризму за межами України

1. З метою розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку та ефективного використання її туристичних ресурсів окремі повноваження з представництва інтересів України в галузі туризму за межами України покладаються на її торгові представництва.

2. За поданням центрального органу виконавчої влади в галузі туризму Кабінет Міністрів України може відкривати за межами України туристичні представництва. Порядок створення, діяльності і ліквідації туристичних представництв визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України.

РОЗДІЛ XIV
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про туризм" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 31, ст. 241; 2001 р., N 32, ст. 172; 2004 р., N 13, ст. 180; 2009 р., N 38, ст. 535; 2010 р., N 49, ст. 567; 2011 р., N 11, ст. 69; 2012 р., N 14, ст. 89; 2012 р., N 40, ст. 477).

3. Пункт 30 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 36, ст. 299; 2001 р., N 22, ст. 105) доповнити словами "та турагентська".

4. До приведення законів, інших нормативно-правових актів у відповідність з нормами цього Закону вони застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

5. Кабінету Міністрів України:

протягом двох місяців підготувати та внести на розгляд до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;

протягом двох місяців привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом та забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

 

Голова Верховної Ради
України

В. Рибак

Опрос