Идет загрузка документа (93 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законы Украины (относительно обеспечения единого подхода к применению правовых норм)

Проект закона Украины от 12.06.2014 № 4064а
Дата рассмотрения: 12.06.2014 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законів України (щодо забезпечення єдиного підходу до застосування правових норм)

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У статті 179 Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 18, N 19-20, N 21-22, ст. 144 із наступними змінами):

1) частину другу викласти в такій редакції:

"2. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори".

2. У статті 7 Закону України "Про міліцію" ( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 4, ст. 20 із наступними змінами):

частину дев'яту викласти в такій редакції:

"Начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим призначається на посаду Міністром внутрішніх справ України за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим та Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а звільняється з посади - Міністром внутрішніх справ України за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим";

частину десяту викласти в такій редакції:

"Заступники начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, начальники районних, міських управлінь (відділів) внутрішніх справ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром внутрішніх справ України за погодженням з Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим".

3. У статті 2 Закону України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 53, ст. 793 із наступними змінами):

частину першу викласти в такій редакції:

"Генеральний прокурор України призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України Президентом України. Генеральний прокурор України не менш як один раз на рік інформує Верховну Раду України про стан законності. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади".

4. У Законі України "Про Службу безпеки України" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 27, ст. 382 із наступними змінами):

1) частину другу статті 1 викласти в такій редакції:

"Служба безпеки України підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України";

2) частину першу статті 9 викласти в такій редакції:

"Систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України";

3) частини другу та третю статті 13 викласти в такій редакції:

"Голова Служби безпеки України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України.

Голова Служби безпеки України має заступників, які за його поданням призначаються Президентом України";

4) частину третю статті 14 викласти в такій редакції:

"До складу колегії входять Голова Служби безпеки України, його заступники та інші особи, крім народних депутатів України, призначені Президентом України за погодженням з Верховною Радою України. Перебування членів колегії в партіях, рухах, інших громадських об'єднаннях, що мають політичні цілі, відповідно до статті 6 цього Закону зупиняється";

5) статтю 15 викласти в такій редакції:

"Стаття 15. Порядок призначення начальників органів і підрозділів Служби безпеки України

Начальники підрозділів Центрального управління Служби безпеки України: контррозвідки, військової контррозвідки, контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки, захисту національної державності, боротьби з корупцією і організованою злочинною діяльністю, інформаційно-аналітичного, оперативно-технічного, оперативного документування, слідчого, по роботі з особовим складом, а також начальники регіональних органів - обласних управлінь Служби безпеки України призначаються Президентом України за поданням Голови Служби безпеки України";

6) пункт 16 статті 24 викласти в такій редакції:

"16) виконувати за дорученням Верховної Ради України або Президента України інші завдання, безпосередньо спрямовані на забезпечення внутрішньої та зовнішньої безпеки держави";

7) статтю 31 викласти в такій редакції:

"Стаття 31. Контроль Верховної Ради України за діяльністю Служби безпеки України

Постійний контроль за діяльністю Служби безпеки України, дотриманням нею законодавства здійснюється Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.

Голова Служби безпеки України регулярно інформує Верховну Раду України, Голову Верховної Ради України та Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони про діяльність Служби безпеки України про стан державної безпеки, дотримання чинного законодавства, забезпечення прав і свобод людини та з інших питань.

Служба безпеки України у порядку, встановленому законодавством, зобов'язана відповідати на запити постійних і тимчасових комісій Верховної Ради України та народних депутатів України.

Голова Служби безпеки України щорічно подає Верховній Раді України звіт про діяльність Служби безпеки України".

5. В Основах законодавства України про охорону здоров'я (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 4, ст. 19 із наступними змінами):

1) статтю 15 викласти в такій редакції:

"Стаття 15. Органи охорони здоров'я

Реалізацію державної політики у сфері охорони здоров'я забезпечують:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;

інші центральні органи виконавчої влади, які реалізують державну політику у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, контролю якості та безпеки лікарських засобів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань.

Реалізацію державної політики у сфері охорони здоров'я в адміністративно-територіальних одиницях України здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації";

2) статтю 16 викласти в такій редакції:

"Стаття 16. Заклади охорони здоров'я

Держава сприяє розвитку закладів охорони здоров'я усіх форм власності.

Порядок створення, припинення закладів охорони здоров'я, особливості діяльності та класифікація закладів визначаються законом.

Мережа державних і комунальних закладів охорони здоров'я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

Планування розвитку мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я, прийняття рішень про її оптимізацію, створення, реорганізацію, перепрофілювання державних і комунальних закладів охорони здоров'я здійснюються відповідно до закону органами, уповноваженими управляти об'єктами відповідно державної і комунальної власності.

Заклади охорони здоров'я підлягають акредитації у випадках та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Заклад охорони здоров'я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом).

Керівником закладу охорони здоров'я незалежно від форми власності може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров'я здійснюються відповідно до законодавства.

Керівники державних, комунальних закладів охорони здоров'я призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком від трьох до п'яти років. Якщо після закінчення строку дії контракту трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія контракту вважається продовженою відповідно до закону. Порядок укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров'я та типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Призначення на посаду та звільнення з посади керівників установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюються відповідно до законодавства про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".

6. У Законі України "Про Антимонопольний комітет України" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 50, ст. 472 із наступними змінами):

1) у частині першій статті 1 слова "державним органом" замінити словами "центральним органом виконавчої влади";

2) у частині першій статті 2 слова "Президенту України" замінити словами "Кабінету Міністрів України";

3) у частині другій статті 6 слова "Президента України" замінити словами "Кабінету Міністрів України";

4) у статті 9:

у частині першій слова "та звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України" замінити словами "за поданням Прем'єр-міністра України та звільняється з посади Верховною Радою України";

у частині четвертій слова "Президенту України" замінити словами "Верховній Раді України";

5) назву та частину першу статті 10 викласти в такій редакції:

"Стаття 10. Заступники Голови Антимонопольного комітету України

Перший заступник і заступник Голови Антимонопольного комітету України з числа державних уповноважених призначаються на посади за поданням Прем'єр-міністра України та звільняються з посад Верховною Радою України. Прем'єр-міністр України вносить на розгляд Верховної Ради України подання про призначення на посади першого заступника і заступника Голови Антимонопольного комітету України відповідно до пропозицій Голови Антимонопольного комітету України";

6) частину першу статті 11 викласти в такій редакції:

"Державні уповноважені Антимонопольного комітету України призначаються на посади за поданням Прем'єр-міністра України, яке вноситься на підставі пропозицій Голови Антимонопольного комітету України, та звільняються з посад Верховною Радою України";

7) у статті 30 слова "Президентом України" замінити словами "Кабінетом Міністрів України".

8. У Законі України "Про Фонд державного майна України" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, N 28, ст. 311 із наступними змінами):

1) у статті 1:

у абзаці другому частини першої слова "відповідальний перед Президентом України" замінити на слова "підконтрольний Кабінету Міністрів України та підзвітний Верховній Раді України";

у абзаці четвертому частини першої слова "Президента України" замінити словами "Кабінету Міністрів України";

2) частину першу статті 3 викласти в такій редакції:

"1. Фонд державного майна України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, дорученнями Прем'єр-міністра України";

3) частину другу статті 4 викласти в такій редакції:

"2. Фонд державного майна України подає:

щомісяця Кабінету Міністрів України інформацію про хід виконання Державної програми приватизації;

щокварталу Верховній Раді України і Кабінету Міністрів України аналітичну довідку про роботу та хід виконання Державної програми приватизації;

щороку Верховній Раді України і Кабінету Міністрів України звіт про роботу та хід виконання Державної програми приватизації";

4) у частині другій статті 5 слова "Президентом України" замінити словами "Кабінетом Міністрів України";

5) частину першу статті 7 викласти в такій редакції:

"1. Фонд державного майна України очолює Голова, який призначається на посаду за поданням Прем'єр-міністра України та звільняється з посади Верховною Радою України";

6) у статті 8:

у частині першій слова "Президента України" замінити словами "Кабінету Міністрів України";

у частині другій слова "Президентом України" та "Президента України" замінити відповідно словами "Верховною Радою України" та "Верховної Ради України";

7) у назві та частині першій статті 16 слова "Президентом України" замінити словами "Кабінетом Міністрів України".

8. У Законі України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 52, ст. 490 із наступними змінами):

1) частину третю статті 6 викласти в такій редакції:

"Проведення єдиної державної політики та функціональне управління державною службою здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері державної служби";

2) статтю 8 виключити;

3) статтю 23 викласти в такій редакції:

"Стаття 23. Граничний вік перебування на державній службі

Граничний вік перебування на державній службі становить 65 років.

У виняткових випадках після досягнення граничного віку перебування на державній службі державні службовці можуть бути залишені на державній службі лише на посадах радників або консультантів за рішенням керівника відповідного державного органу.

Державним службовцям, які займають посади першої категорії, за рішенням відповідного державного органу чи посадової особи, які здійснили призначення їх на посади, може бути продовжено перебування на державній службі після досягнення ними шістдесятип'ятирічного віку за їх згодою у зв'язку з потребами служби, якщо інше не передбачено законом";

4) частину другу статті 25 викласти в такій редакції:

"Установлюються такі категорії посад державних службовців:

перша категорія - посади перших заступників міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Уряду України, їх перших заступників, голів та членів колегіальних центральних органів виконавчої влади, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, заступників керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, інші прирівняні до них посади;

друга категорія - посади керівників секретаріатів комітетів Верховної Ради України, структурних підрозділів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, радників та помічників Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, заступників міністрів, заступників інших керівників центральних органів виконавчої влади, першого заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, перших заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади;

третя категорія - посади заступників керівників структурних підрозділів, завідувачів секторів, головних спеціалістів, експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інші прирівняні до них посади;

четверта категорія - посади спеціалістів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників начальників управлінь, самостійних відділів (підвідділів) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади;

п'ята категорія - посади спеціалістів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, заступників голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, заступників керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, спеціалістів апарату цих адміністрацій, інші прирівняні до них посади;

шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади;

сьома категорія - посади спеціалістів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь і відділів, інші прирівняні до них посади";

5) статтю 29 викласти в такій редакції:

"Стаття 29. Навчання і підвищення кваліфікації державних службовців

Державним службовцям створюються умови для навчання і підвищення кваліфікації у відповідних навчальних закладах (на факультетах) та шляхом самоосвіти.

Державні службовці підвищують свою кваліфікацію постійно, у тому числі через навчання у відповідних навчальних закладах, як правило, не рідше одного разу на п'ять років. Результати навчання і підвищення кваліфікації є однією з підстав для просування по службі".

9. У Законі України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 12, ст. 81 із наступними змінами):

1) у статті 21:

частину першу викласти в такій редакції:

"Державне управління у сфері використання ядерної енергії здійснюється центральними органами виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України";

частину третю викласти в такій редакції:

"Державне управління у сфері поводження з радіоактивними відходами на стадії їх довгострокового зберігання і захоронення здійснюється центральними органами виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України";

2) частину другу статті 26 викласти в такій редакції:

"Дозвіл на кожен окремий вид діяльності надається органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки".

10. У Закону України "Про поводження з радіоактивними відходами" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 27, ст. 198 із наступними змінами):

1) статтю 6 викласти в такій редакції:

"Стаття 6. Компетенція Кабінету Міністрів України у сфері поводження з радіоактивними відходами

До компетенції Кабінету Міністрів України у сфері поводження з радіоактивними відходами належить:

забезпечення реалізації державної політики у сфері поводження з радіоактивними відходами;

створення органів державного управління і державного регулювання безпеки під час поводження з радіоактивними відходами;

забезпечення розробки і реалізації державних програм у сфері поводження з радіоактивними відходами;

прийняття рішень щодо розміщення, проектування, будівництва, експлуатації та зняття з експлуатації об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, та закриття сховищ для захоронення, крім тих, які визначає Верховна Рада України;

визначення порядку переміщення радіоактивних відходів через державний кордон;

встановлення розміру відрахувань коштів до Державного фонду поводження з радіоактивними відходами та порядку їх використання;

визначення порядку розробки та затвердження норм, правил і стандартів щодо поводження з радіоактивними відходами;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері поводження з радіоактивними відходами";

2) частину 1 статті 10 викласти в такій редакції:

"Державне управління у сфері поводження з радіоактивними відходами здійснюється органами державної виконавчої влади, визначеними Кабінетом Міністрів України".

11. У Законі України "Про Конституційний Суд України" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 49, ст. 272 із наступними змінами):

1) статтю 6 виключити;

2) частину четверту статті 7 викласти в такій редакції:

"У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України, який призначався Верховною Радою України, Верховна Рада України у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду";

3) статтю 23 викласти в такій редакції:

"Стаття 23. Звільнення з посади та припинення повноважень судді Конституційного Суду України

Суддя Конституційного Суду України звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:

1) закінчення строку призначення;

2) досягнення суддею шістдесятип'ятирічного віку;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

4) порушення суддею вимог, передбачених частиною другою статті 16 цього Закону;

5) порушенням суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Повноваження судді припиняються у разі його смерті".

13. У Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 51, ст. 292 із наступними змінами):

1) статтю 5 викласти в такій редакції:

"Стаття 5. Органи, що здійснюють державне регулювання ринку цінних паперів

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

З метою координації діяльності державних органів з питань функціонування ринку цінних паперів створюється Координаційна рада.

До складу Координаційної ради входять керівники державних органів, що у межах своєї компетенції здійснюють контроль або інші функції управління щодо фондового ринку та інвестиційної діяльності в Україні. Очолює Координаційну раду Голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Склад та Положення про Координаційну раду затверджує Кабінет Міністрів України за поданням Голови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку";

2) статтю 6 викласти в такій редакції:

"Стаття 6. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом (державним колегіальним органом), який утворюється та ліквідується Кабінетом Міністрів України.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку підконтрольна Кабінету Міністрів України, підзвітна Верховній Раді України.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку складається з Комісії як колегіального органу та центрального апарату.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може утворювати територіальні органи у випадках, передбачених у положенні про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи.

Голова, члени Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, керівні працівники та спеціалісти центрального апарату і відповідних територіальних органів є державними службовцями.

Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку затверджується Кабінетом Міністрів України.

Гранична чисельність працівників Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку затверджується Кабінетом Міністрів України.

Штатний розпис Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку затверджується Головою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством фінансів України. Структура Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку затверджується Головою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в межах видатків, передбачених у Державному бюджеті України.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку як колегіальний орган утворюється у складі Голови Комісії та шести членів Комісії.

Голова та члени Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є правомочною з моменту призначення більше половини її загального кількісного складу.

Основною формою роботи Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку як колегіального органу є засідання.

Засідання Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її загального кількісного складу.

Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального кількісного складу. Голова та члени Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку мають по одному голосу кожен.

Головою та членом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку можуть бути громадяни України, які мають повну вищу (профільну, економічну або юридичну) освіту, досвід роботи на керівних посадах не менше трьох років упродовж останніх десяти років.

Голова та член Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку не можуть бути власниками корпоративних прав професійних учасників фондового ринку.

Строк повноважень Голови та членів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку становить шість років. Одна й та ж особа не може бути Головою та/або членом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку більше двох строків підряд.

Голова та член Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку можуть бути звільнені з посади у разі подання заяви про відставку, неможливості виконання обов'язків за станом здоров'я, припинення громадянства України, грубого порушення службових обов'язків, набрання законної сили обвинувальним вироком суду у скоєнні злочину, наявності інших підстав, передбачених законами.

Повноваження члена Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку припиняються у разі його смерті, визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Не може бути підставою для звільнення члена Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку складання Кабінетом Міністрів України повноважень перед новообраною Верховною Радою України або прийняття Верховною Радою України відставки Кабінету Міністрів України.

Після закінчення строку повноважень Голова або член Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку продовжує виконувати свої обов'язки до призначення відповідно нового Голови або члена Комісії.

Голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку:

1) очолює систему Комісії та керує її діяльністю;

2) затверджує Регламент Комісії;

3) координує роботу членів Комісії, розподіляє обов'язки між членами Комісії за відповідними напрямами щодо виконання покладених на Комісію завдань;

4) скликає і проводить засідання Комісії, вносить питання до розгляду на її засіданнях, підписує протоколи засідань та рішення Комісії, затверджує порядок денний засідання Комісії;

5) призначає на посади та звільняє з посад згідно із законодавством керівника та працівників центрального апарату Комісії;

6) здійснює керівництво діяльністю територіальних органів Комісії, призначає на посади та звільняє з посад у встановленому законодавством порядку керівників цих органів;

7) здійснює в установленому порядку представницькі функції щодо діяльності Комісії;

8) має право без спеціальних дозволів представляти Комісію у суді;

9) представляє інтереси Комісії у Кабінеті Міністрів України, має право брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу;

10) вносить Прем'єр-міністру України пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад членів Комісії;

11) дає у передбачених законом випадках письмові доручення уповноваженим особам Комісії провадити розгляд справ про правопорушення на ринку цінних паперів;

12) видає накази, розпорядження та доручення з питань, що належать до його компетенції;

13) у встановленому законодавством порядку присвоює працівникам Комісії ранги державних службовців, вживає заходів заохочення, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності;

14) затверджує кадровий резерв центрального апарату та керівників територіальних органів Комісії;

15) затверджує структуру центрального апарату та територіальних органів Комісії;

16) затверджує положення про структурні підрозділи центрального апарату Комісії;

17) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

У разі відсутності Голови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або неможливості здійснення ним своїх повноважень його обов'язки виконує один із членів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за окремим наказом Голови.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку розробляє програми розвитку фондового ринку, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку розробляє і затверджує нормативно-правові акти з питань, що належать до її компетенції, обов'язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринку цінних паперів, їх об'єднаннями, контролює їх виконання.

Проекти актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, що мають ознаки регуляторного акта, але на які не поширюється дія Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", оприлюднюються з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань у порядку та спосіб, що передбачені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку та не може становити менше ніж десять робочих днів з дня, наступного за днем оприлюднення проекту акта. Усі зауваження і пропозиції щодо проекту акта, одержані протягом установленого строку, підлягають обов'язковому розгляду Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. За результатами такого розгляду Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє. Інформація про результати розгляду зауважень та пропозицій підлягає обов'язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем такого розгляду.

Нормативно-правові акти Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку звертається до суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням законодавства України про цінні папери.

При Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку створюються Консультаційно-експертна рада, інші органи та установи.

Консультаційно-експертна рада розробляє рекомендації щодо політики на ринку цінних паперів та бере участь у підготовці й обговоренні проектів нормативно-правових актів, які розробляються і розглядаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Склад Консультаційно-експертної ради та положення про неї затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку".

13. У Законі України "Про місцеві державні адміністрації" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 20-21, ст. 190 із наступними змінами):

1) частину першу статті 1 викласти в такій редакції:

"Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації";

2) частини третю і четверту статті 8 викласти в такій редакції:

"Кандидатури на посади голів обласних державних адміністрацій на розгляд Кабінету Міністрів України вносяться Прем'єр-міністром України. Кандидатури на посади голів районних державних адміністрацій на розгляд Кабінету Міністрів України вносяться головами відповідних обласних державних адміністрацій. На кожну посаду вноситься одна кандидатура.

У разі відхилення Президентом України поданої кандидатури відповідно Прем'єр-міністр України чи голова обласної державної адміністрації вносять на розгляд Кабінету Міністрів України нову кандидатуру";

3) статтю 9 викласти в такій редакції:

"Стаття 9. Припинення повноважень голів місцевих державних адміністрацій

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються Президентом України у разі:

1) порушення ними Конституції України і законів України;

2) втрати громадянства, виявлення факту подвійного громадянства;

3) визнання судом недієздатним;

4) виїзду на проживання в іншу країну;

5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду;

6) порушення вимог несумісності;

7) за власною ініціативою Президента України з підстав, передбачених цим Законом та законодавством про державну службу;

8) висловлення недовіри двома третинами від складу відповідної ради;

9) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути припинені Президентом України у разі:

1) прийняття відставки голови відповідної обласної державної адміністрації;

2) подання Кабінету Міністрів України з підстав, передбачених законодавством про державну службу;

3) висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної ради;

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються також у разі їх смерті.

У разі обрання нового Президента України голови місцевих державних адміністрацій продовжують здійснювати свої повноваження до призначення в установленому порядку нових голів місцевих державних адміністрацій";

4) частину другу статті 10 викласти в такій редакції:

"Перший заступник та заступники голови обласної, районної державної адміністрації призначаються на посаду головою відповідно обласної, районної державної адміністрації за погодженням з Кабінетом Міністрів України";

5) частину третю статті 43 викласти в такій редакції:

"Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку";

6) у статті 46:

частину третю викласти в такій редакції:

"Пропозиції щодо призначення на посаду або звільнення з посади голови районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим у порядку, встановленому статтями 8, 9 і 12 цього Закону";

частину шосту викласти в такій редакції:

"За наявності підстав, визначених законодавством, Рада міністрів Автономної Республіки Крим може порушувати питання перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України про притягнення до дисциплінарної відповідальності голів відповідних районних державних адміністрацій".

14. Абзац другий статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 28, ст. 224 із наступними змінами) викласти в такій редакції:

"Міністерство оборони України у зв'язку з введенням воєнного стану діє відповідно до Положення про Міністерство оборони України, яке затверджується Кабінетом Міністрів України".

15. У Законі України "Про природні монополії" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 30, ст. 238 із наступними змінами):

1) статтю 3 викласти в такій редакції:

"Стаття 3. Законодавство України про природні монополії

1. Законодавство України про природні монополії складається з цього Закону, Повітряного кодексу України, Кодексу торговельного мореплавства України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про транспорт", "Про трубопровідний транспорт", "Про залізничний транспорт", "Про електроенергетику", "Про засади функціонування ринку електричної енергії України", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про засади функціонування ринку природного газу", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про теплопостачання", інших законів України, що встановлюють особливості здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій.

2. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить цей Закон, то застосовуються правила міжнародного договору";

2) статтю 11 викласти в такій редакції:

"Стаття 11. Утворення та ліквідація національних комісій регулювання природних монополій

1. Національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є центральними органами виконавчої влади із спеціальним статусом (державними колегіальними органами), які утворюються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України.

Комісії підконтрольні Кабінету Міністрів України, підзвітні Верховній Раді України.

Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У випадках, передбачених положеннями про комісії, комісії можуть створювати та ліквідовувати свої територіальні органи. Територіальні органи діють на підставі положень, що затверджуються комісіями. Комісія, її центральний апарат та її територіальні органи становлять систему органів такої комісії, яку очолює Голова комісії. Комісії є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку, печатки із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

2. Комісія є колегіальним органом та утворюється у складі Голови комісії та шести членів комісії.

Голова, члени комісії призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Комісія є правомочною з моменту призначення більше половини її загального кількісного складу.

Основною формою роботи комісій як колегіальних органів є засідання.

Засідання комісії є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її загального кількісного складу. Комісія приймає рішення після обговорення питань на її засіданнях. Рішення комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального кількісного складу комісії. Голова, члени комісії мають по одному голосу кожен.

Голова комісії:

1) очолює систему комісії та керує її діяльністю;

2) затверджує Регламент комісії;

3) координує роботу членів комісії, розподіляє обов'язки між членами комісії за відповідними напрямами щодо виконання покладених на комісію завдань;

4) скликає і проводить засідання комісії, вносить питання до розгляду на її засіданнях, підписує протоколи засідань та рішення комісії, затверджує порядок денний засідання комісії;

5) призначає на посади та звільняє з посад згідно із законодавством керівників та працівників центрального апарату комісії;

6) здійснює керівництво діяльністю територіальних органів комісії, призначає на посади та звільняє з посад у встановленому законодавством порядку керівників та працівників цих органів;

7) здійснює в установленому порядку представницькі функції щодо діяльності комісії;

8) має право без спеціальних дозволів представляти комісію у суді;

9) представляє інтереси комісії у Кабінеті Міністрів України, має право брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу;

10) вносить Прем'єр-міністру України пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад членів комісії;

11) видає накази, розпорядження та доручення з питань, що належать до його компетенції;

12) у встановленому законодавством порядку присвоює працівникам комісії ранги державних службовців, застосовує заходи заохочення, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності;

13) затверджує кадровий резерв центрального апарату та керівників територіальних органів комісії;

14) затверджує структуру центрального апарату та територіальних органів комісії;

15) затверджує положення про структурні підрозділи центрального апарату комісії;

16) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

3. Строк повноважень Голови, члена комісії становить шість років.

Одна й та ж особа не може бути Головою та/або членом комісії більше двох строків підряд.

Гранична чисельність працівників комісії затверджується Кабінетом Міністрів України. Штатний розпис комісії затверджується Головою комісії за погодженням з Міністерством фінансів України. Структура комісії затверджується Головою відповідної комісії в межах видатків, передбачених у Державному бюджеті України,

4. Голова, член комісії може бути звільнений з посади у разі подання заяви про відставку, неможливості виконання обов'язків за станом здоров'я, припинення громадянства України, грубого порушення службових обов'язків, набрання законної сили обвинувальним вироком суду у скоєнні злочину, наявності інших підстав, передбачених законами.

Повноваження Голови, члена комісії припиняються у разі його смерті, визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Не можуть бути підставами для звільнення Голови, члена комісії складання Кабінетом Міністрів України повноважень перед новообраною Верховною Радою України або прийняття Верховною Радою України відставки Кабінету Міністрів України.

Після закінчення строку повноважень Голова або член комісії продовжує виконувати свої обов'язки до призначення нового відповідно Голови або члена комісії.

5. Організаційно-технічну та іншу роботу щодо забезпечення діяльності комісій здійснюють їх апарати відповідно до положень про комісії.

6. На членів комісій та на працівників апаратів комісій поширюється правовий статус державних службовців".

16. Частину третю статті 10 Закону України "Про Збройні Сили України" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 9, ст. 108 із наступними змінами) викласти в такій редакції:

"Організація діяльності Міністерства оборони України визначається законами України та Положенням, яке затверджує Кабінет Міністрів України".

17. Частину третю статті 10 Закону України "Про оборону України" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 9, ст. 106 із наступними змінами) викласти в такій редакції:

"Положення про Міністерство оборони України затверджує Кабінет Міністрів України".

18. У Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (Відомості Верховної Ради України, 2002, N 1 (04.01.2002), ст. 1 із наступними змінами):

1) статтю 23 викласти в такій редакції:

"Стаття 23. Організація діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом (державним колегіальним органом), який утворюється та ліквідується Кабінетом Міністрів України.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг підконтрольна Кабінету Міністрів України, підзвітна Верховній Раді України

2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, не може бути учасником фінансових ринків як емітент облігацій внутрішніх та зовнішніх державних позик або здійснювати будь-яку іншу діяльність на фінансових ринках, крім передбаченої цим Законом.

3. Комісія є колегіальним органом та утворюється у складі Голови Комісії та шести членів Комісії.

Голова та члени Комісії, призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є правомочною з моменту призначення більше половини її загального кількісного складу.

4. Головою та членом національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, можуть бути громадяни України, які мають повну вищу (профільну, економічну або юридичну) освіту, досвід роботи на керівних посадах не менше трьох років упродовж останніх десяти років.

Голова та члени національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, не можуть бути власниками корпоративних прав фінансових установ.

5. Строк повноважень Голови та члена національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, становить шість років. Одна й та ж особа не може бути Головою та/або членом національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, більше двох строків підряд.

6. Голова та член національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, можуть бути звільнені з посади у разі подання заяви про відставку, неможливості виконання обов'язків за станом здоров'я, припинення громадянства України, грубого порушення службових обов'язків, набрання законної сили обвинувальним вироком суду у скоєнні злочину, наявності інших підстав, передбачених законами.

Повноваження члена національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, припиняються у разі його смерті, визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Не можуть бути підставами для звільнення Голови або члена національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, складання Кабінетом Міністрів України повноважень перед новообраною Верховною Радою України або прийняття Верховною Радою України відставки Кабінету Міністрів України.

Після закінчення строку повноважень Голова або член національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, продовжує виконувати свої обов'язки до призначення відповідно нового Голови або члена Комісії.

7. Основною формою роботи національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг як колегіального органу є засідання, які проводяться за рішенням голови комісії.

Засідання національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її загального кількісного складу.

Рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального кількісного складу. Голова та члени національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, мають по одному голосу кожен.

8. Положення про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Гранична чисельність працівників національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затверджується Кабінетом Міністрів України. Штатний розпис національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затверджується Головою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за погодженням з Міністерством фінансів України. Структура національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затверджується Головою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в межах видатків, передбачених в Державному бюджеті України.

9. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є юридичною особою і має відокремлене майно, що є державною власністю.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може створювати та ліквідовувати свої територіальні управління для здійснення своїх повноважень у випадках, передбачених у положенні про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Територіальні управління не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення, що затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

10. За рішенням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може створюватися Консультаційно-експертна рада, яка є постійно діючим на громадських засадах дорадчим органом, що бере участь в обговоренні проектів документів, які розробляються та/або розглядаються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Склад Консультаційно-експертної ради та положення про неї затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг";

2) статтю 24 викласти в такій редакції:

"Стаття 24. Голова національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

1. Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, очолює Голова, якого призначає та звільняє Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

2. Голова національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг:

1) здійснює керівництво поточною діяльністю національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та вирішує всі питання діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за винятком тих, які належать до компетенції національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг як колегіального органу;

2) діє без довіреності від імені національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах, встановлених законодавством України;

3) представляє національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у відносинах із державними органами іноземних держав з питань нагляду за діяльністю фінансових установ та міжнародними організаціями;

4) видає накази, розпорядження тощо з питань, що належать до його компетенції;

5) приймає на роботу і звільняє з роботи працівників національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заохочує їх та накладає дисциплінарні стягнення;

6) представляє інтереси Комісії у Кабінеті Міністрів України, має право брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу;

7) вносить Прем'єр-міністру України пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад членів Комісії;

8) виконує інші функції, необхідні для забезпечення організації роботи та діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг".

19. Абзац 5 статті 6 Закон України "Про охорону прав на сорти рослин" (Відомості Верховної Ради України, 1993, N 21 (25.05.93), ст. 218 із наступними змінами) викласти в такій редакції:

"утворює консультативно-дорадчі органи для забезпечення ефективності реалізації своїх повноважень у сфері охорони прав на сорти рослин із забезпечення конституційних прав і свобод громадян України щодо регулювання їх майнових і немайнових відносин, які виникають у зв'язку з набуттям, здійсненням та захистом інтелектуальної власності на сорти рослин".

20. У Законі України "Про боротьбу з тероризмом" (Відомості Верховної Ради України, 2003, N 25 (20.06.2003), ст. 180 із наступними змінами):

1) частину п'яту статті 4 викласти в такій редакції:

"У разі реорганізації або перейменування центральних органів виконавчої влади, перелічених у цій статті, їхні функції у сфері боротьби з тероризмом можуть переходити до їх правонаступників, якщо це передбачено відповідними актами Кабінету Міністрів України та Президента України";

2) частину четверту статті 7 викласти в такій редакції:

"Положення про Антитерористичний центр при Службі безпеки України, персональний склад Міжвідомчої координаційної комісії затверджуються Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Керівник Антитерористичного центру при Службі безпеки України призначається Президентом України".

21. У Законі України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (Відомості Верховної Ради України, 2005, N 6 (11.02.2005), ст. 147 із наступними змінами):

1) статтю 20 викласти в такій редакції:

"Стаття 20. Сприяння у створенні підсобних господарств і цехів

Кабінет Міністрів України через уповноважені ним органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації сприяють створенню при дитячих будинках і школах-інтернатах, інших формах влаштування дітей підсобних господарств і цехів та їх розвитку";

2) частину першу статті 26 викласти в такій редакції:

"Кабінет Міністрів України через уповноважені ним органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації забезпечують щорічне безоплатне оздоровлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у віці до 18 років. Рідні діти батьків-вихователів або прийомних батьків, які проживають в одній прийомній сім'ї або в одному дитячому будинку сімейного типу, мають право на безоплатне оздоровлення до досягнення ними 18-річного віку. Особи із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, мають право на оздоровлення на пільгових умовах".

22. У Законі України "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу" (Відомості Верховної Ради України, 2005, N 20 (20.05.2005), ст. 278 із наступними змінами):

1) статтю 8 викласти в такій редакції:

"Стаття 8. Державне регулювання у сфері використання когенераційних установок

Державне регулювання у сфері використання когенераційних установок здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері енергозбереження, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та уповноважені Кабінетом Міністрів України центральні органи виконавчої влади у відповідних сферах діяльності в порядку, визначеному законодавством України.

Державне регулювання у сфері використання когенераційних установок здійснюється шляхом:

проведення кваліфікації когенераційних установок;

ліцензування господарської діяльності з комбінованого виробництва теплової і електричної енергії;

встановлення тарифів на електричну та теплову енергію, що виробляються когенераційними установками;

надання дозволів на встановлення або спорудження когенераційних установок на базі існуючих енергетичних об'єктів;

нагляду та контролю за безпечним виконанням робіт при будівництві чи реконструкції когенераційних установок.

Видачу ліцензій і встановлення тарифів на електричну та теплову енергію, що виробляються когенераційними установками, здійснює національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики";

2) Статтю 13 викласти в такій редакції:

"Стаття 13. Державний нагляд у сфері використання когенераційних установок

Державний нагляд у сфері використання когенераційних установок здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері енергозбереження та інші уповноважені Кабінетом Міністрів центральні органи виконавчої влади у відповідних сферах діяльності".

23. У Законі України "Про теплопостачання" (Відомості Верховної Ради України, 2005, N 28 (15.07.2005), ст. 373)

1) статтю 10 викласти в такій редакції:

"Стаття 10. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері теплопостачання

До повноважень Кабінету Міністрів України належать:

розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання;

координація діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у сфері розробки державних (міждержавних, регіональних) цільових програм розвитку систем теплопостачання, довгострокового прогнозування споживання теплової енергії, нормативно-правових актів щодо формування цін на теплову енергію;

організація здійснення контролю та обліку в цій сфері;

визначення органів ліцензування;

вирішення інших питань у сфері теплопостачання відповідно до законів України".

2) статтю 191 після частини четвертої доповнити новою частиною такого змісту:

"Норматив розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, для кожного підприємства у сфері теплопостачання, що відкриває такі рахунки".

24. У Законі України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" (Відомості Верховної Ради України, 2005, N 30 (29.07.2005), ст. 409 з наступними змінами):

1) частину першу статті 7 викласти в такій редакції:

"1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, утворюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України";

2) Частину другу статті 8 викласти в такій редакції:

"2. Керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, та його заступників призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України".

25. У Законі України "Про телебачення і радіомовлення" (Відомості Верховної Ради України, 1994, N 10 (09.03.94), ст. 43 з наступними змінами):

1) частину другу статті 7 викласти в такій редакції:

"2. Кабінет Міністрів України забезпечує проведення державної політики щодо телебачення і радіомовлення, координує діяльність міністерств та інших органів виконавчої влади у цій сфері";

2) частину четверту статті 70 викласти в такій редакції:

"4. Уповноважені органи Кабінету Міністрів України здійснюють контроль за дотриманням законодавства про захист авторського права та суміжних прав".

26. У Законі України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" Відомості Верховної Ради України, 2006, N 30 (28.07.2006), ст. 258 з наступними змінами):

1) статтю 2 викласти у редакції:

"Стаття 2. Статус Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України

1. Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України є державним органом, який призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв'язку, Національної системи конфіденційного зв'язку, захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, криптографічного та технічного захисту інформації.

2. Діяльність Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України спрямовується Кабінетом Міністрів України, який здійснює заходи щодо забезпечення її функціонування.

3. Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України підконтрольна Верховній Раді України. З питань, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України підпорядковується і підконтрольна Президентові України";

2) статтю 6 викласти у редакції:

"Стаття 6. Голова Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України

1. Керівництво Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України здійснює голова Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, який очолює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації та несе особисту відповідальність за виконання покладених на Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України завдань.

2. Голова Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

3. Заступники голови Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням голови Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

4. Кількість заступників голови Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визначається Кабінетом Міністрів України";

3) частину другу статті 7 викласти в такій редакції:

"2. Положення про спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, його організаційну структуру, граничну чисельність його особового складу затверджує Кабінет Міністрів України";

4) пункт 25 частини першої статті 16 викласти в такій редакції:

"25) подання Президентові України, Голові Верховної Ради України і Прем'єр-міністрові України за результатами державного контролю аналітичних матеріалів щодо стану криптографічного та технічного захисту інформації в державі, розроблення рекомендацій щодо його поліпшення";

5) статтю 25 викласти в такій редакції:

"Стаття 25. Контроль за діяльністю Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України

1. Контроль за діяльністю Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України здійснюється в порядку, визначеному Конституцією України та законами України.

2. Голова Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в установленому порядку:

інформує Президента України з основних питань діяльності Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;

інформує Верховну Раду України про виконання покладених на Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України завдань, додержання законодавства, прав і свобод людини та громадянина, інших питань;

щороку подає Президентові України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України звіт про діяльність Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України".

27. Частину першу статті 8 Закону України "Про газ (метан) вугільних родовищ" (Відомості Верховної Ради України, 2009, N 40 (02.10.2009), ст. 578 з наступними змінами) викласти в такій редакції:

"Державне регулювання у сфері геологічного вивчення, видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ здійснюють: у межах наданих гірничих відводів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у вугільно-промисловому комплексі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у вугільно-промисловому комплексі, на вільних ділянках - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, та інші уповноважені Кабінетом Міністрів України центральні органи виконавчої влади у відповідних сферах діяльності у порядку, встановленому законом".

28. У Законі України "Про ціни і ціноутворення" (Відомості Верховної Ради України, 2013, N 19-20 (17.05.2013), ст. 190 з наступними змінами):

1) пункт 13 частини першої статті 1 викласти в редакції:

"13) фіксована ціна - обов'язкова для застосування суб'єктами господарювання ціна, встановлена Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, які здійснюють державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень та компетенції";

2) частину першу статті 2 викласти в редакції:

"1. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, центральними органами виконавчої влади із спеціальним статусом, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення";

3) частину першу статті 5 доповнити пунктом 4 такого змісту:

"4) погоджує пропозиції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, про встановлення державних регульованих цін на природний газ, що використовується суб'єктами господарювання на об'єктах у сфері теплопостачання для забезпечення населення опаленням і гарячим водопостачанням, в розмірі не нижчому від економічно обґрунтованого з одночасним визначенням у відповідному рішенні Кабінету Міністрів України джерел відшкодування різниці таких цін";

4) частину першу статті 8 викласти в редакції:

"1.Державна цінова політика у сфері діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках реалізується відповідно до законодавства про природні монополії та інших законів України";

5) частину четверту статті 12 викласти в редакції:

"4. Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади, центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов'язково включають розмір їх інвестиційної складової частини";

6) абзац перший частини першої статті 13 викласти в редакції:

"1. Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, центральними органами виконавчої влади із спеціальним статусом та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом:".

29. Доповнити частину другу статті 12 Закону України "Про електроенергетику" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 1, ст. 1 із наступними змінами) після абзацу сьомого новим абзацом такого змісту:

"встановлює ціни (тарифи) на електричну енергію, що відпускається населенню для побутових потреб, в тому числі і диференційовані за кількістю спожитої електричної енергії та/або за групами споживачів";

У зв'язку з цим абзаци восьмий вважати відповідно абзацами дев'ятим.

30. Доповнити частину третю статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 48, ст. 566 із наступними змінами) після пункту 6) новим пунктом 61) такого змісту:

"61) встановлення:

цін на товарний природний газ власного видобутку для суб'єктів господарювання, визначених статтею 10 цього закону;

роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення, в тому числі і диференційованих за обсягами спожитого природного газу та/або за групами споживачів;

граничних цін продажу природного газу для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за попереднім погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного і соціального розвитку;

граничної ціни продажу природного газу, що використовується суб'єктами господарювання на об'єктах у сфері теплопостачання, у тому числі блочними (модульними) котельнями, установленими на дахах та прибудованими, для забезпечення населення опаленням і гарячим водопостачанням (за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води)".

31. У Законі України "Про телекомунікації" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 12, ст. 155 із наступними змінами):

1) частину другу статті 17 викласти в такій редакції:

"2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом (державним колегіальним органом), який утворюється та ліквідується Кабінетом Міністрів України.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації підконтрольна Кабінету Міністрів України, підзвітна Верховній Раді України".

2) у статті 20:

у абзаці першому частини першої слова "як колегіальний орган "замінити словами "є колегіальним органом та";

у абзаці другому частини першої слова "Президентом України шляхом видання відповідного указу" замінити словами "Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України";

у пункті 9) частини третьої слова "подає Президенту України" замінити словами "вносить Прем'єр-міністру України";

у абзаці третьому частини четвертої слова "набуття повноважень новообраним Президентом України" замінити словами "складання Кабінетом Міністрів України повноважень перед новообраною Верховною Радою України або прийняття Верховною Радою України відставки Кабінету Міністрів України";

у абзаці другому частини десятої слова "Президентом України" замінити словами "Кабінетом Міністрів України".

32. Абзац другий частини четвертої статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 47, ст. 514 із наступними змінами) викласти в такій редакції:

"Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, здійснює регулювання діяльності у сфері теплопостачання (крім діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії), централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів для об'єктів, які обслуговують населені пункти з чисельністю населення понад 100 тисяч осіб, та об'єктів з потужністю перероблення чи захоронення понад 50 тисяч тонн або 200 тисяч метрів кубічних побутових відходів на рік".

33. Пункт 26 частини першої статті 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 49, ст. 571 із наступними змінами) після слів "захоронення побутових відходів" доповнити словами "встановлює нормативи розподілу коштів з рахунків із спеціальним режимом використання".

34. У частині першій статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 48, ст. 483 із наступними змінами):

у абзаці третьому слова "державні колегіальні органи" замінити словами "центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом";

у абзаці чотирнадцятому слова "Президентом України" замінити словами "Кабінетом Міністрів України".

35. У Законі України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 36, ст. 299 із наступними змінами):

1) у абзаці десятому частини першої статті 1 слова "державний колегіальний орган" замінити словами "центральний орган виконавчої влади";

2) у частині другій статті 4 слова "державні колегіальні органи" замінити словами "центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом";

3) у частині другій статті 6 та частині п'ятій статті 14 слова "державний колегіальний орган" замінити словами "центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом";

4) у частині сьомій статті 20 слова "державні колегіальні органи" замінити словами "центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом".

36. У абзаці другому статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, N 29, ст. 389 із наступними змінами): слова "державних колегіальних органів" замінити словами "центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом".

37. У пункті 8 частини першої статті 4 Закону України "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, N 17, ст. 148 із наступними змінами): слова "державними колегіальними органами" замінити словами "центральними органами виконавчої влади із спеціальним статусом".

38. У частині першій статті 27 Закону України "Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, N 22, ст. 216 із наступними змінами): слова "державними колегіальними органами" замінити словами "центральними органами виконавчої влади із спеціальним статусом".

39. У статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (Відомості Верховної Ради України, 2014, N 13 (28.03.2014), ст. 222): слова "державні колегіальні органи" у всіх відмінках замінити словами "центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом".

II. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня наступного за днем його опублікування.

2. Статтю 2 Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України"Конституцією України" (Голос України, 2014, 03, 01.03.2014 N 39 із наступними змінами) виключити.

3. Установити, що, до утворення Кабінетом Міністрів України центральних органів виконавчої влади відповідно до цього Закону, продовжують діяти державні колегіальні органи, які були створені Президентом України. Центральні органи виконавчої влади, що утворюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону, є правонаступниками прав та обов'язків органів, які були створені Президентом України.

4. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону:

1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із Конституцією України та цим Законом;

2) забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із Конституцією України та цим Законом.

 

Голова Верховної Ради України

О. Турчинов

Опрос