Идет загрузка документа (41 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об официальном статусе русского языка в Украине

Проект закона Украины от 04.06.2014 № 4008а
Дата рассмотрения: 04.06.2014 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про офіційний статус російської мови в Україні

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення понять

1. Виключно у цьому Законі, і у внесених ним змінах до інших законів України, наведені нижче поняття вживаються в такому значенні:

Мова, якій надано офіційний статус - мова, яка, поряд з державною мовою, в обов'язковому порядку використовується в Україні для офіційних цілей, у визначених цим законом мірі, сферах і аспектах діяльності суб'єктів публічного права;

Суб'єкти публічного права - державні органи і органи місцевого самоврядування України, їх посадові і службові особи, державні і бюджетні заклади, підприємства, установи, організації України, їх об'єднання, їх посадові і службові особи, організації і інститути державно-приватного партнерства в Україні;

Суб'єкти приватного права - громадяни України, громадяни іноземних держав і особи без громадянства або чиє громадянство не встановлене, підприємства, установи, організації приватної форми власності, громадські організації, політичні партії і рухи, неурядові організації і проекти, інститути і організації громадянського суспільства;

Офіційне оприлюднення нормативно-правового акту України російською мовою - здійснення офіційного перекладу нормативно-правового акту України російською мовою, і його оприлюднення у порядку, визначеному законодавством України для офіційного оприлюднення відповідного нормативно-правового акту України;

Офіційне оприлюднення рішення українського суду російською мовою - здійснення офіційного перекладу рішення суду загальної юрисдикції, Конституційного Суду України російською мовою, і його оприлюднення у порядку, визначеному законодавством України для офіційного оприлюднення відповідного рішення українського суду;

Офіційний російськомовний текст нормативно-правового акту України - офіційний переклад нормативно-правового акту України, офіційно оприлюднений в Україні російською мовою;

Автентичний текст нормативно-правового акту України - текст нормативно-правового акту України, оприлюднений державною мовою в офіційних друкованих виданнях України.

Стаття 2. Офіційний статус російської мови в Україні

1. Російська мова має офіційний статус на всій території України і під юрисдикцією України.

2. Використання державної української мови, регіональних мов і мов меншин в Україні здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України "Про засади державної мовної політики".

3. Зміст офіційного статусу російської мови в Україні, та її використання на всій території України і під юрисдикцією України регулюються Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про засади державної мовної політики" та іншими законами України.

Стаття 3. Обов'язкові офіційний переклад і офіційне оприлюднення російською мовою Конституції України і законів України

1. Текст чинної редакції Конституції України має бути офіційно перекладений російською мовою і офіційно оприлюднений протягом 10 днів з дня прийняття цього Закону у порядку, визначеному чинним законодавством для офіційного оприлюднення законів України. Щоразу після внесення зміни або доповнення до Конституції України, текст останньої редакції Конституції має бути наново офіційно перекладений російською мовою і офіційно оприлюднений у порядку, визначеному чинним законодавством для офіційного оприлюднення законів України.

2. Тексти діючих редакцій усіх чинних кодексів України, законів України, окрім законів про внесення змін та/або доповнень до інших законів або кодексів, мають бути офіційно перекладені російською мовою і офіційно оприлюднені протягом 1 року з дати набрання чинності цим Законом.

3. Кожний закон України, включаючи закони про внесення змін та/або доповнень до інших законів, викладення закону у новій редакції, який буде прийнято після набрання чинності цим Законом, має бути офіційно перекладений російською мовою і офіційно оприлюднений у порядку, визначеному чинним законодавством для офіційного оприлюднення законів України. Офіційне оприлюднення такого кодексу, закону України державною мовою, і його офіційного російськомовного тексту, здійснюється одночасно.

Стаття 4. Обов'язкові офіційний переклад і офіційне оприлюднення російською мовою інших нормативно-правових актів України

1. Тексти діючих редакцій усіх чинних нормативно-правових актів Президента України, органів виконавчої влади України, органів господарського управління та контролю України, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, мають бути офіційно оприлюднені російською мовою протягом 1 року з дати набрання чинності цим Законом.

2. Кожний нормативно-правовий акт Президента України, кожного органу виконавчої влади України, кожного органу господарського управління та контролю України, який зачіпає права, свободи й законні інтереси суб'єктів приватного права, який буде прийнято після набрання чинності цим Законом, має бути офіційно оприлюднений російською мовою. Офіційне оприлюднення такого нормативно-правового акту державною мовою, і його офіційного російськомовного тексту, здійснюється одночасно.

Стаття 5. Обов'язкові офіційний переклад і офіційне оприлюднення російською мовою рішень українських судів

1. Усі рішення і висновки Конституційного Суду України, що є офіційно оприлюднені і набули чинності станом на день набуття чинності цим Законом, мають бути офіційно оприлюднені російською мовою протягом 1 року з дати набрання чинності цим Законом.

2. Усі рішення українських судів, офіційно оприлюднені російською мовою або офіційно викладені російською мовою, невідкладно після такого виготовлення та/або оприлюднення в обов'язковому порядку і без скорочень включаються до Єдиного державного реєстру судових рішень України.

Стаття 6. Офіційне оприлюднення в Україні перекладу російською мовою рішень Європейського суду з прав людини

1. Усі переклади російською мовою рішень Європейського суду з прав людини і Європейської комісії з прав людини, розміщені на офіційному веб-сайті у мережі "Інтернет" Європейського суду з прав людини і на офіційному веб-сайті у мережі "Інтернет" бази даних прецедентного права Європейського суду з прав людини (HUDOC), або в іншій спосіб оприлюднені Європейським судом з прав людини, Комітетом Міністрів чи Секретаріатом Ради Європи - вважаються в Україні офіційними російськомовними текстами рішень Європейського суду з прав людини і Європейської комісії з прав людини.

2. Усі офіційними російськомовні тексти рішень Європейського суду з прав людини і Європейської комісії з прав людини мають бути офіційно оприлюднені в Україні протягом 1 року з дати набрання чинності цим Законом у порядку, визначеному законодавством України для офіційного оприлюднення рішень і висновків Конституційного Суду України.

Стаття 7. Оприлюднення у інший спосіб офіційних російськомовних текстів нормативно-правових актів, рішень українських судів, Європейського суду з прав людини, Європейської комісії з прав людини російською мовою

1. Офіційні російськомовні тексти нормативно-правових актів, рішень українських судів, Європейського суду з прав людини, Європейської комісії з прав людини російською мовою в обов'язковому порядку включаються до контенту і підключаються до пошукової системи та інтерфейсу бази даних "Законодавство України" офіційного веб-сайту Верховної Ради України, де підтримуються у постійному доступі.

2. Офіційні російськомовні тексти нормативно-правових актів, рішень українських судів, Європейського суду з прав людини, Європейської комісії з прав людини російською мовою в обов'язковому порядку включаються до контенту, підключаються до пошукової системи та інтерфейсу усіх інформаційно-правових систем законодавства і судової практики належних суб'єктам приватного права, доступних в українському сегменті мережі Інтернет або в інший спосіб на території України чи під юрисдикцією України. Контроль за реалізацією цього положення покладається на Міністерство юстиції України.

Стаття 8. Застосування в Україні офіційних російськомовних текстів нормативно-правових актів України і судових рішень

1. На усій території України, а також під юрисдикцією України, офіційні російськомовні тексти Конституції, кодексів, законів, інших нормативно-правових актів України, судових рішень України, рішень Європейського суду з прав людини, Європейської комісії з прав людини є обов'язковими для застосування усіма суб'єктами публічного права у правовідносинах і спілкуванні з будь-яким суб'єктом приватного права, за бажання останнього (останньої).

2. Автентичний текст нормативно-правового акту України, і офіційний російськомовний текст того ж нормативно-правового акту є рівнозначними і взаємозамінними у правозастосуванні будь-яким суб'єктом публічного права на території України і під юрисдикцією України, а також усіма фізичними, юридичними особами, органами влади і місцевого самоврядування на території закордонних держав і під юрисдикцією закордонних держав, міжнародними організаціями і органами.

3. У разі невідповідності у значенні одного і того самого положення автентичного тексту нормативно-правового акту України, і офіційного російськомовного тексту того ж нормативно-правового акту, застосовується відповідне положення автентичного тексту нормативно-правового акту України.

4. Текст рішення українського суду, рішення Європейського суду з прав людини і Європейської комісії з прав людини, офіційно оприлюднений в Україні державною мовою, і офіційний російськомовний текст того ж рішення українського суду, рішення Європейського суду з прав людини і Європейської комісії з прав людини є рівнозначними і взаємозамінними у добровільному, примусовому виконанні і правозастосуванні в інший спосіб усіма суб'єктами публічного права і усіма суб'єктами приватного права на території України і під юрисдикцією України, а також усіма фізичними, юридичними особами, органами влади і місцевого самоврядування на території закордонних держав і під юрисдикцією закордонних держав, міжнародними організаціями і органами.

Розділ II
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності 10 січня 2015 року, за винятком пункту 4 "Прикінцевих Положень", який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

2.1. У Законі України "Про засади державної мовної політики" (Відомості Верховної Ради, 2013, N 23, ст. 218; 2014, N 12, ст. 178):

1) Статтю 2 викласти у такій редакції:

"1. Державна мовна політика в Україні має своїм завданням регулювання суспільних відносин у сфері всебічного розвитку і функціонування української мови як державної, гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської мови, регіональних мов або мов меншин та інших мов, якими користується населення країни в державному, економічному, політичному і громадському житті, міжособовому та міжнародному спілкуванні, охорону конституційних прав громадян у цій сфері, виховання шанобливого ставлення до національної гідності людини, її мови і культури, зміцнення єдності українського суспільства.

2. Особливості вільного розвитку, використання і захисту російської мови, якій в Україні надано офіційний статус, визначаються Законом України "Про офіційний статус російської мови в Україні".

2) У частині першій статті 4, перший абзац, після слів "законів України", доповнити словами: "Про офіційний статус російської мови в Україні".

3) Другий абзац частини першої статті 4 викласти у такій редакції:

Основи державної мовної політики визначаються Конституцією України, а порядок застосування мов в Україні - виключно цим Законом і Законом України "Про офіційний статус російської мови в Україні", з норм яких мають виходити інші правові акти, що визначають особливості використання мов у різних сферах суспільного життя.

4) Частину першу статті 13 викласти в такій редакції:

"1. Паспорт громадянина України або документ, що його заміняє, і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються державною мовою і російською мовою, а поруч, за вибором громадянина, однією з регіональних мов або мов меншин України. Дія цього положення поширюється й на інші офіційні документи, що посвідчують особу громадянина України або відомості про неї (записи актів громадянського стану і документи, що видаються органами реєстрації актів громадянського стану, документ про освіту, трудова книжка, військовий квиток та інші офіційні документи), а також документи, що посвідчують особу іноземця або особу без громадянства, у разі наявності письмової заяви особи.

5) Статтю 14 викласти у наступній редакції:

"Стаття 14. Мова судочинства

1. Судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою, або, за погодженням усіх сторін судового розгляду, російською мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 7 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).

2. Професійний суддя повинен володіти державною мовою і російською мовою. У межах території, на якій відповідно до умов частини третьої статті 7 цього Закону поширена регіональна мова, держава гарантує можливість здійснювати судове провадження цією регіональною мовою (мовами). Необхідність забезпечення такої гарантії має враховуватися при доборі суддівських кадрів.

3. Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою або російською мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 7 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

4. Особам, що беруть участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) російською мовою, рідною мовою, або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 7 цього Закону, послуги перекладача з регіональної мови або мови меншини (мов), у разі їх необхідності, надаються без додаткових для цих осіб витрат.

5. Слідчі і судові документи складаються державною мовою або російською мовою у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

6. Слідчі і судові документи у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України вручаються особам, які беруть участь у справі (обвинуваченому у кримінальній справі), державною мовою, російською мовою або в перекладі їх рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють.".

6) Статтю 15 викласти у такій редакції:

"Стаття 15. Мова досудового розслідування та прокурорського нагляду

Мовою роботи та актів з питань досудового розслідування та прокурорського нагляду в Україні є державна мова, або, у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, російська мова. Поряд із державною мовою, російською мовою, при проведенні досудового розслідування та прокурорського нагляду можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин України, інші мови. Кожна особа має право бути невідкладно повідомлена мовою, яку вона розуміє, про мотиви арешту чи затримання і про природу та причини звинувачення проти неї і захищати себе, користуючись цією мовою, у разі необхідності, з безкоштовною допомогою перекладача.".

7) Статтю 16 викласти у такій редакції:

"Стаття 16. Мова нотаріального діловодства

1. Нотаріальне діловодство в Україні здійснюється державною мовою або, за заявою особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, російською мовою. Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не володіє ані державною мовою, ані російською мовою, за її заявою тексти оформлюваних документів мають бути перекладені нотаріусом або перекладачем мовою, якою вона володіє.

2. Нотаріальні акти, складені державною мовою і російською мовою, є рівнозначними у правозастосуванні будь-яким суб'єктом публічного права, будь-яким суб'єктом приватного права на території України і під юрисдикцією України, а також усіма фізичними, юридичними особами, органами влади і місцевого самоврядування на території закордонних держав і під юрисдикцією закордонних держав, міжнародними організаціями і органами.".

8) Статтю 17 викласти у такій редакції:

"Стаття 17. Мова юридичної допомоги

Адвокат надає юридичну допомогу фізичним і юридичним особам державною мовою, російською мовою або іншою мовою, прийнятною для замовника.".

9) Частини другу, сьому, восьму, дев'яту, десяту, одинадцяту статті 20 викласти у такій редакції:

"2. Громадянам України гарантується право отримання освіти державною мовою, російською мовою, а також регіональними мовами або мовами меншин. Це право забезпечується через мережу дошкільних дитячих установ, загальних середніх, позашкільних, професійно-технічних і вищих державних і комунальних навчальних закладів з українською, російською або іншими мовами навчання, яка створюється відповідно до потреб громадян згідно із законодавством України про освіту.".

"7. В усіх загальних середніх навчальних закладах забезпечується вивчення державної мови, російської мови і однієї з регіональних мов або мов меншин. Обсяг вивчення регіональних мов або мов меншин визначається місцевими радами відповідно до законодавства про освіту з урахуванням поширеності цих мов на відповідній території.".

"8. У державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням регіональними мовами вивчення предметів ведеться регіональними мовами (за винятком української мови і літератури, вивчення яких ведеться українською мовою і російської мови і літератури, вивчення яких ведеться російською мовою).".

"9. Тести для зовнішнього оцінювання якості освіти складаються державною мовою і російською мовою. За бажанням особи тести надаються у перекладі на регіональну мову або мову меншин (за винятком тесту з української мови і літератури, тесту з російської мови і літератури).".

"10. Співбесіда або інші форми контролю, якщо такі передбачені при вступі у навчальний заклад, проводяться державною мовою, російською мовою або мовою, якою здійснюється навчання у цьому закладі, за бажанням абітурієнта.".

"11. Держава забезпечує підготовку педагогічних кадрів для навчальних закладів з навчанням російською мовою, регіональними мовами або мовами меншин, здійснює методичне забезпечення такої підготовки.".

10) Доповнити статтю 20 частиною тринадцятою такого змісту:

"13. Дипломи про вищу освіту державного зразка із додатками до них виконуються у двомовному вигляді, ідентичними текстами державною мовою і російською мовою.".

11) частини першу, другу, третю, четверту, сьому статті 24 викласти у такій редакції:

"1. Кожному гарантується право споживати інформаційну продукцію засобів масової інформації будь-якою мовою. Це право з поважанням принципу незалежності і самостійності засобів масової інформації забезпечується створенням умов для розповсюдження інформації різними мовами і вільного вибору мови її споживання. Держава сприяє виданню і розповсюдженню аудіо- та аудіовізуальних творів, друкованих видань державною мовою, російською мовою, регіональними мовами або мовами меншин.".

"2. Офіційна інформація про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування поширюється державною мовою і російською мовою, а у межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 7 цього Закону, - також цією регіональною мовою (мовами). У разі поширення офіційної інформації мовою, яка відрізняється від державної, поширювач повинен забезпечити автентичний переклад з мови, на якій поширюється ця інформація, на державну мову.".

"3. Телерадіоорганізації України можуть на власний розсуд вести мовлення державною мовою, російською мовою, регіональними мовами або мовами меншин, мовами міжнародного спілкування та іншими мовами - як однією, так і кількома мовами. Обсяги загальнодержавного, регіонального і місцевого мовлення державною мовою, російською мовою, регіональними мовами або мовами меншин мають відповідати чисельності мовних груп і визначаються самими мовниками.".

"4. Трансляція аудіовізуальних творів здійснюється мовою оригіналу або із дублюванням, озвученням чи субтитруванням державною мовою, російською мовою, регіональними мовами або мовами меншин на розсуд телерадіоорганізацій. За наявності технічних можливостей телерадіоорганізації здійснюють трансляцію аудіовізуальних творів кількома мовами із забезпеченням вільного вибору споживачами мови цих творів.".

"7. Друкована продукція службового та ужиткового користування (бланки, форми, квитанції, квитки тощо), що розповсюджується органами державної влади і органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами та організаціями, видається державною мовою і російською мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 7 цього Закону, за рішенням місцевої ради така продукція може видаватися і цією регіональною мовою (мовами). У видавництві друкованої продукції ужиткового користування, що розповсюджується приватними підприємствами, установами, організаціями, приватними підприємцями, громадянами, вільно використовуються державна мова, російська мова, регіональні мови або мови меншин та інші мови.".

12) Статтю 26 викласти у такій редакції:

"Стаття 26. Мова реклами і маркування товарів

1. Рекламні оголошення, повідомлення та інші форми аудіо- і візуальної рекламної продукції виконуються державною мовою або іншою мовою на вибір рекламодавця.

2. Знаки для товарів і послуг наводяться у рекламі у тому вигляді, в якому їм надана правова охорона в Україні відповідно до закону.

3. Маркування товарів, інструкції про їх застосування тощо виконуються одночасно і ідентичними текстами державною мовою і російською мовою, а також регіональною мовою або мовою меншини. За рішенням виробників товарів поруч із текстом, викладеним державною мовою, може розміщуватися його переклад іншими мовами. Маркування товарів для експорту виконується будь-якими мовами.

4. Інструкції про застосування лікарських засобів, а також про використання товарів, що впливають на здоров'я, виконуються державною мовою і одночасно та ідентичним текстом російською мовою, а також, додатково, однією з регіональних мов або мов національних меншин (за вибором виробника).

13) Частину першу статті 28 викласти в такій редакції:

"1. У документі або його частині, викладених державною мовою, імена громадян України подаються державною мовою відповідно до українського правопису. У документі або його частині, викладених російською мовою, імена громадян України подаються російською мовою відповідно до російського правопису.".

2.2. У Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013, N 9 - 10, N 11 - 12, N 13, ст. 88; 2014, N 12, ст. 183):

1) Статтю 29 викласти у такій редакції:

"Стаття 29. Мова, якою здійснюється кримінальне провадження

1. Кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.

2. За заявою захисника, підозрюваного чи обвинуваченого у справі сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи російською мовою, із наступним обов'язковим перекладом державною мовою.

3. Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою, російською або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

4. Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді російською мовою, рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

5. Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження державною мовою, а за заявою будь-кого з них - російською мовою (з наступним обов'язковим перекладом державною мовою), або у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють. Переклад інших процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено цим Кодексом, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб. Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.".

2.3. У Законі України N 4050-VI від 17 листопада 2011 року "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, N 26, ст. 273):

1) Частину першу статті 15 викласти у такій редакції:

"Право на державну службу з урахуванням вимог щодо рівня професійної компетентності, напряму підготовки (спеціальності) та обмежень, установлених цим Законом, мають громадяни України, яким виповнилося 18 років, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які вільно володіють державною мовою і російською мовою.".

2.4. У Законі України N 3723-XII від 16 грудня 1993 року "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993, N 52, ст. 490):

1) Статтю 4 викласти у такій редакції:

"Право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які вільно володіють державною мовою і російською мовою, одержали відповідну освіту і професійну підготовку, та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір або іншу процедуру, визначену Кабінетом Міністрів України.".

2.5. У Законі України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (Відомості Верховної Ради України, 2001, N 33, ст. 175; 2013, N 23, ст. 218):

1) частину другу статті 5 викласти у такій редакції:

"На посаду можуть бути призначені особи, які мають відповідну освіту і професійну підготовку, вільно володіють державною мовою і російською мовою, а також володіють регіональними мовами в обсягах, достатніх для виконання службових обов'язків відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про засади державної мовної політики.".

2.6. У Законі України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" (Відомості Верховної Ради України, 1993, N 4, ст. 19; 1993, N 11, ст. 93; 1993, N 15, ст. 132; 1994, N 28, ст. 235; 1994, N 41, ст. 376; 1994, N 45, ст. 404; 1997, N 15, ст. 115; 2000, N 19, ст. 143; 2003, N 10 - 11, ст. 86; 2004, N 17 - 18, ст. 250; 2005, N 4, ст. 83; 2004, N 43 - 44, ст. 493; 2005, N 7 - 8, ст. 162; 2005, N 13, ст. 231; 2005, N 17, N 18 - 19 ст. 267; 2005, N 26, ст. 355; 2006, N 9, N 10 - 11, ст. 96; 2006, N 22, ст. 184; 2006, N 22, ст. 199; 2007, N 7 - 8, ст. 66; 2007, N 16, ст. 215; 2007, N 33, ст. 440; 2007, N 34, ст. 445; 2008, N 5 - 6, N 7 - 8, ст. 78; 2008, N 11, ст. 108, 2011, N 10, ст. 63; 2011, N 50, ст. 537; 2012, N 14, ст. 86; 2012, N 23, ст. 241; 2012, N 30, ст. 348; 2013, N 23, ст. 223; 2013, N 30, ст. 340; 2013, N 41, ст. 549; 2014, N 2 - 3, ст. 41; 2014, N 12, ст. 189):

1) Доповнити статтею 24-2 такого змісту:

"Стаття 24-2 Особливості використання мов в охороні здоров'я

1. Заповнення медичної історії хвороби, видача медичних рецептів здійснюється, за вибором пацієнта, державною мовою або російською мовою.".

2.7. У Законі України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1992, N 12, ст. 165; 1993, N 10, ст. 76; 1993, N 11, ст. 93; 1993, N 17, ст. 184; 1994, N 41, ст. 376; 1995, N 13, ст. 85; 1996, N 3, ст. 11; 1997, N 8, ст. 62; 1999, N 2 - 3, ст. 20; 2000, N 28, ст. 223; 2002, N 12 - 13, ст. 92; 2002, N 30, ст. 205; 2003, N 10 - 11, ст. 86; 2003, N 24, ст. 158; 2003, N 37, ст. 300; 2004, N 6, ст. 38; 2004, N 14, ст. 198; 2004, N 17 - 18, ст. 250; 2004, N 15, ст. 228; 2004, N 16, ст. 238; 2005, N 2, ст. 26; 2005, N 5, ст. 121; 2006, N 1, ст. 18; 2006, N 9, N 10 - 11, ст. 96; 2006, N 22, ст. 199; 2006, N 47, ст. 463; 2007, N 7 - 8, ст. 66; 2008, N 5 - 6, N 7 - 8, ст. 78; 2010, N 8, ст. 59; 2010, N 41 - 42, N 43, N 44 - 45, ст. 529; 2011, N 22, ст. 148; 2012, N 12 - 13, ст. 82; 2012, N 15, ст. 101; 2013, N 19 - 20, ст. 184; 2014, N 2 - 3, ст. 41):

1) Доповнити статтею 32-1 наступного змісту:

"Стаття 32-1. Особливості використання російської та іноземних мов у науковій і науково-технічній діяльності

1. В Україні дозволяється, за бажанням аспіранта, докторанта, здобувача, схваленим рішенням відповідної кафедри вищого навчального закладу або відповідного відділу наукової, науково-технічної, науково-практичної установи, написання і захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук, доктора наук з усіх спеціальностей будь-якою з офіційних мов Організації Об'єднаних Націй: російською, англійською, арабською, іспанською, китайською або французькою.

2. В Україні визнаються публікації у будь-якій формі, обов'язкові для допущення до захисту дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук, доктора наук з усіх спеціальностей, виконані будь-якою з офіційних мов Організації Об'єднаних Націй: російською, англійською, арабською, іспанською, китайською або французькою.

3. В Україні дозволяється, за бажанням студента, курсанта вищого навчального закладу будь-якої спеціальності, схваленим керівником дипломної, магістерської роботи, виконання такої роботи будь-якою з офіційних мов Організації Об'єднаних Націй: російською, англійською, арабською, іспанською, китайською або французькою, а за схвалення відповідною кафедрою вищого навчального закладу - захист такої роботи будь-якою з офіційних мов Організації Об'єднаних Націй.

4. Дипломи про присудження наукових ступенів і вчених звань державного зразка із додатками до них виконуються у двомовному вигляді, ідентичними текстами державною мовою і російською мовою.".

2.8. У Законі України "Про звернення громадян" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 47, ст. 256):

1) статтю 6 викласти у такій редакції:

"Стаття 6. Мова звернень і рішень та відповідей на них

Громадяни мають право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб українською або російською мовою. Допускається також звернення іншою мовою, прийнятною для сторін.

Рішення щодо звернення громадянина, складеного російською мовою, та відповідь на таке звернення, надаються російською мовою. Рішення щодо звернень громадян іншими мовами та відповіді на них оформляються державною мовою, та можуть бути викладені в перекладі мовою спілкування заявника.".

2) Частину другу статті 7 викласти у такій редакції:

"Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, складення або підписання звернення російською мовою, незнання мови звернення.".

2.9. У Законі України "Про доступ до публічної інформації" (Відомості Верховної Ради України, 2011, N 32, ст. 314), частину третю статті 19 викласти у такій редакції:

"3. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися державною, російською або іншою мовою в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.".

2.10. У Законі України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 41 - 42, N 43, N 44 - 45, ст. 529; 2013, N 21, ст. 208):

1) частини першу, третю і четверту статті 12 викласти у такій редакції:

"Стаття 12. Мова судочинства і діловодства в судах

"1. Діловодство в судах України провадиться державною мовою. Судочинство в судах України провадиться державною мовою. а у визначених процесуальним законом мірі, формах і видах судочинства - російською мовою.".

"3. Суди гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. У судах можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин відповідно до Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" в порядку, встановленому процесуальним законом.".

"4. Використання в судочинстві державної мови, російської мови, регіональних мов або мов меншин гарантується державою та забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.";

2) частину п'яту статті 12 виключити;

3) пункт 6 частини другої статті 59 - виключити;

4) частину п'яту статті 71 викласти у такій редакції:

"5. За результатами конкурсного добору Вища кваліфікаційна комісія суддів України надсилає до Вищої ради юстиції відповідно до кількості вакантних посад судді рекомендації про призначення кандидатів суддями, з урахуванням необхідності забезпечення наявності в кожному суді достатньої кількості суддів, які володіють російською мовою.";

5) частину 2 статті 151 викласти у такій редакції:

"2. Помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, вільно володіє державною мовою і російською мовою. Помічники суддів Верховного Суду України повинні також мати стаж роботи в галузі права не менше трьох років.".

4. Доручити Кабінету Міністрів України:

4.1. протягом 3 місяців від дня опублікування цього закону забезпечити приведення підзаконних актів у відповідність із цим Законом;

4.2. підготувати фінансово-економічне обґрунтування впровадження цього Закону, затвердити і включити необхідні видатки до проекту Закону України про Державний бюджет України на 2015 рік.

 

Голова Верховної Ради
України

 

Опрос