Идет загрузка документа (299 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О прокуратуре

Проект закона Украины от 05.11.2013 № 3541
Дата рассмотрения: 31.10.2013 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про прокуратуру

Цей Закон визначає правові засади організації прокуратури України, систему прокуратури, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також установлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності прокуратури.

Розділ I. Засади організації і діяльності прокуратури

Стаття 1. Прокуратура

1. Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Стаття 2. Функції прокуратури

1. На прокуратуру покладається:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

2. З метою реалізації своїх функцій прокуратура здійснює міжнародне співробітництво.

3. На прокуратуру не може покладатися здійснення функцій, не передбачених Конституцією України.

Стаття 3. Засади діяльності прокуратури

1. Діяльність прокуратури грунтується на засадах:

1) верховенства права та визнання людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю;

2) законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності;

3) територіальності;

4) незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов'язків;

5) політичної нейтральності прокуратури;

6) недопустимості незаконного втручання прокуратури в діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади;

7) поваги до незалежності суддів, що передбачає заборону публічного висловлювання сумнівів щодо правосудності судових рішень поза межами процедури їх оскарження у порядку, передбаченому процесуальним законом;

8) прозорості діяльності прокуратури, що забезпечується відкритим і конкурсним зайняттям посади прокурора, вільним доступом до інформації довідкового характеру, наданням на запити інформації, якщо законом не встановлено обмежень щодо її надання;

9) неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

Стаття 4. Законодавство про прокуратуру і статус прокурорів

1. Організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 5. Здійснення функцій прокуратури виключно прокурорами

1. Функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами. Делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Стаття 6. Інформування про діяльність прокуратури

1. Органи прокуратури регулярно інформують суспільство про свою діяльність шляхом повідомлень у засобах масової інформації, надання відповідей на запити в порядку, передбаченому законом, та з використанням інших способів інформування.

2. Генеральна прокуратура України не менше одного разу на рік інформує Верховну Раду України про діяльність органів прокуратури шляхом надання узагальнених статистичних та аналітичних даних.

3. Інформація про діяльність прокуратури оприлюднюється в загальнодержавних та місцевих друкованих засобах масової інформації і на офіційних веб-сайтах органів прокуратури.

4. Органи прокуратури оприлюднюють видані ними нормативно-правові акти з питань організації та діяльності прокуратури України в порядку, встановленому законом.

Розділ II. Організаційні основи системи прокуратури

Стаття 7. Система прокуратури України

1. Систему прокуратури України складають:

1) Генеральна прокуратура України;

2) регіональні прокуратури;

3) місцеві прокуратури.

2. Генеральна прокуратура України є органом прокуратури вищого рівня щодо регіональних та місцевих прокуратур, а регіональна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо місцевих прокуратур, які розташовані у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури.

3. Єдність системи прокуратури України забезпечується:

1) єдиними засадами організації та діяльності прокуратури;

2) єдиним статусом прокурорів;

3) єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів;

4) фінансуванням прокуратури виключно з Державного бюджету України;

5) вирішенням питань внутрішньої діяльності прокуратури органами прокурорського самоврядування.

Стаття 8. Генеральна прокуратура України

1. Генеральна прокуратура України організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури.

2. Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який має першого заступника та заступників.

3. У структурі Генеральної прокуратури України утворюються підрозділи - головні управління, управління та відділи.

Стаття 9. Повноваження Генерального прокурора України

1. Генеральний прокурор України:

1) представляє прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, установами та організаціями, а також із прокуратурами інших держав та міжнародними організаціями;

2) організовує діяльність Генеральної прокуратури України;

3) спрямовує та забезпечує здійснення Генеральною прокуратурою України організації діяльності регіональних та місцевих прокуратур;

4) призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у встановленому цим Законом порядку;

5) у встановленому цим Законом порядку призначає на посади та звільняє з посад прокурорів та старших прокурорів Генеральної прокуратури України, а також радників Генерального прокурора України;

6) призначає на посади та звільняє з посад працівників Генеральної прокуратури України, які не є прокурорами;

7) повідомляє в десятиденний строк Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів України про наявність вакантних або тимчасово вакантних посад у Генеральній прокуратурі України;

8) здійснює розподіл обов'язків між першим заступником та заступниками Генерального прокурора України;

9) призначає на посади та звільняє з посад керівників та заступників керівників підрозділів Генеральної прокуратури України;

10) затверджує акти з питань, що стосуються організації діяльності органів прокуратури;

11) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів Генеральної прокуратури України;

12) затверджує загальні методичні рекомендації для прокурорів з метою забезпечення однакового застосування норм законодавства України під час здійснення прокурорської діяльності;

13) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

2. Генеральний прокурор України з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази.

3. У разі відсутності Генерального прокурора України його повноваження здійснює заступник Генерального прокурора України відповідно до розподілу обов'язків.

Стаття 10. Регіональні прокуратури

1. У системі прокуратури України діють регіональні прокуратури, до яких відносяться прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя.

2. Регіональну прокуратуру очолює керівник регіональної прокуратури - прокурор області, Автономної Республіки Крим, міста Києва, міста Севастополя, який має першого заступника та заступників.

3. У структурі регіональної прокуратури утворюються підрозділи - управління та відділи.

Стаття 11. Повноваження керівника регіональної прокуратури

1. Керівник регіональної прокуратури:

1) представляє регіональну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, установами та організаціями;

2) організовує діяльність регіональної прокуратури;

3) у встановленому цим Законом порядку призначає на посади та звільняє з посад прокурорів та старших прокурорів регіональних і місцевих прокуратур;

4) з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури організовує та координує діяльність місцевих прокуратур, які розташовані у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури;

5) здійснює розподіл обов'язків між першим заступником та заступниками керівника регіональної прокуратури;

6) затверджує акти з питань, що стосуються організації діяльності регіональної прокуратури;

7) приймає на роботу та звільняє з роботи працівників регіональної прокуратури, які не є прокурорами;

8) повідомляє в десятиденний строк регіональну кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів про наявність вакантних або тимчасово вакантних посад у регіональній прокуратурі;

9) призначає на посади та звільняє з посад керівників та заступників керівників підрозділів регіональної прокуратури, а у разі створення підрозділів у місцевій прокуратурі - керівників і заступників керівників підрозділів місцевої прокуратури;

10) контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення й узагальнення практики застосування законодавства та інформаційно-аналітичне забезпечення прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій;

11) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів регіональної прокуратури;

12) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

2. Керівник регіональної прокуратури видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.

3. У разі відсутності керівника регіональної прокуратури його повноваження здійснює заступник керівника регіональної прокуратури відповідно до розподілу обов'язків.

Стаття 12. Місцеві прокуратури

1. У системі прокуратури України діють місцеві прокуратури - міські (крім міст Києва та Севастополя) і районні прокуратури, районні в містах Києві та Севастополі прокуратури.

2. За рішенням Генерального прокурора України, погодженим із Радою прокурорів України, можуть також утворюватися:

- міжрайонні прокуратури - територіальна юрисдикція яких поширюється на кілька районів;

- районні у містах прокуратури - територіальна юрисдикція яких поширюється на район у місті з районним поділом.

У разі прийняття рішення про утворення міжрайонної або районних у місті прокуратур відповідні районні та міські прокуратури ліквідовуються, а їх територіальна юрисдикція переходить новоутвореній прокуратурі, новоутвореним прокуратурам. Таке правило не застосовується до прокуратур, територіальна юрисдикція яких поширюється на міста Київ та Севастополь.

3. Місцеву прокуратуру очолює керівник місцевої прокуратури - прокурор міста, району, району в місті, міжрайонний прокурор, який має першого заступника та заступників.

4. У структурі місцевої прокуратури у разі необхідності утворюються такі підрозділи, як відділи.

Стаття 13. Повноваження керівника місцевої прокуратури

1. Керівник місцевої прокуратури:

1) представляє місцеву прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, державними органами, особами, установами та організаціями;

2) організовує діяльність місцевої прокуратури;

3) здійснює розподіл обов'язків між першим заступником та заступниками керівника місцевої прокуратури;

4) повідомляє в десятиденний строк регіональну кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів про наявність вакантних або тимчасово вакантних посад у місцевій прокуратурі;

5) приймає на роботу та звільняє з роботи працівників місцевої прокуратури, які не є прокурорами;

6) контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення й узагальнення практики застосування законодавства та інформаційно-аналітичне забезпечення прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій;

7) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів місцевої прокуратури;

8) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

2. Керівник місцевої прокуратури видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.

3. У разі відсутності керівника місцевої прокуратури його повноваження здійснює заступник керівника місцевої прокуратури відповідно до розподілу обов'язків.

Стаття 14. Кількісний склад та структура органів прокуратури

1. Кількість прокурорів та інших працівників органів прокуратури, а також структура Генеральної прокуратури України, регіональних та місцевих прокуратур, Національної академії прокуратури України визначається наказом Генерального прокурора України з урахуванням обсягу роботи прокуратури та у межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання органів прокуратури.

2. У структурі органів прокуратури, Національної академії прокуратури України встановлюються посади державних службовців, інших працівників, діяльність яких регулюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Розділ III. Статус прокурора

Стаття 15. Статус прокурора

1. Прокурором органу прокуратури є:

1) Генеральний прокурор України;

2) перший заступник Генерального прокурора України;

3) заступник Генерального прокурора України;

4) радник Генерального прокурора України;

5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України;

6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України;

7) старший прокурор Генеральної прокуратури України;

8) прокурор Генеральної прокуратури України;

9) керівник регіональної прокуратури;

10) перший заступник керівника регіональної прокуратури;

11) заступник керівника регіональної прокуратури;

12) керівник підрозділу регіональної прокуратури;

13) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури;

14) старший прокурор регіональної прокуратури;

15) прокурор регіональної прокуратури;

16) керівник місцевої прокуратури;

17) перший заступник керівника місцевої прокуратури;

18) заступник керівника місцевої прокуратури;

19) керівник підрозділу місцевої прокуратури;

20) заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури;

21) старший прокурор місцевої прокуратури;

22) прокурор місцевої прокуратури.

2. Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Стаття 16. Гарантії незалежності прокурора

1. Незалежність прокурора забезпечується:

1) особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності;

2) порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами;

3) забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора;

4) установленим законом порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності прокуратури;

5) належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора;

6) функціонуванням органів прокурорського самоврядування;

7) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки прокурора, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.

2. Здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією і законами України.

3. Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.

4. Про початок кримінального провадження стосовно прокурора негайно повідомляється Генеральний прокурор України.

5. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, державні органи, їх посадові та службові особи, а також фізичні та юридичні особи і їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність прокурора та утримуватися від здійснення у будь-якій формі впливу на прокурора з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або домогтися прийняття незаконного рішення.

6. Прокурор має право звернутися з повідомленням про загрозу його незалежності до Ради прокурорів України, яка зобов'язана невідкладно перевірити і розглянути таке звернення за його участю та вжити в межах своїх повноважень, передбачених цим Законом, необхідних заходів для усунення загрози.

Стаття 17. Підпорядкування прокурорів та виконання наказів і вказівок

1. Прокурори здійснюють свої повноваження у межах, визначених законом, і підпорядковуються керівникам у частині виконання наказів адміністративного характеру, пов'язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури.

Адміністративне підпорядкування прокурорів не може бути підставою для обмеження або порушення незалежності прокурорів під час виконання ними своїх повноважень.

2. Генеральний прокурор України має право видавати накази адміністративного характеру, які є обов'язковими до виконання всіма прокурорами.

Керівник регіональної прокуратури має право видавати накази адміністративного характеру, які є обов'язковими до виконання першим заступником, заступниками, керівниками та заступниками керівників підрозділів, старшими прокурорами і прокурорами відповідної регіональної прокуратури та керівниками місцевих прокуратур, які розташовані у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури.

Керівник місцевої прокуратури має право видавати накази адміністративного характеру, які є обов'язковими до виконання його першим заступником, заступниками, керівниками й заступниками керівників підрозділів, старшими прокурорами і прокурорами відповідної місцевої прокуратури.

Перші заступники, заступники керівників органів прокуратури відповідно до розподілу обов'язків мають право видавати накази адміністративного характеру, які є обов'язковими до виконання підлеглими прокурорами відповідного органу прокуратури.

3. Під час здійснення повноважень, пов'язаних із реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення щодо порядку здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, та зобов'язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, які були надані з дотриманням вимог цієї статті.

Прокурори вищого рівня мають право давати вказівки прокурору нижчого рівня, погоджувати прийняття ним певних рішень та здійснювати інші дії, які прямо стосуються реалізації цим прокурором функцій прокуратури, виключно в межах та порядку, визначених законом. Генеральний прокурор України має право давати вказівки будь-якому прокурору.

Прокурором вищого рівня є:

1) для прокурорів, старших прокурорів, керівників та заступників керівників підрозділів місцевої прокуратури - керівник місцевої прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов'язків;

2) для прокурорів, старших прокурорів, керівників та заступників керівників підрозділів регіональної прокуратури - керівник регіональної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов'язків;

3) для керівника місцевої прокуратури та його першого заступника і заступників - керівник відповідної регіональної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов'язків;

4) для керівника регіональної прокуратури та його першого заступника і заступників, керівника та заступника керівника підрозділу, старшого прокурора, прокурора Генеральної прокуратури України - Генеральний прокурор України чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов'язків;

5) для першого заступника та заступника Генерального прокурора України, а також радника Генерального прокурора України - Генеральний прокурор України.

4. Накази адміністративного характеру, а також вказівки, які прямо стосуються реалізації прокурором функцій прокуратури, видані (віддані) у межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими до виконання відповідним прокурором.

5. Прокурор у разі виникнення сумніву в законності наданого (відданого) йому наказу або вказівки має право ініціювати письмове підтвердження такого наказу або вказівки.

6. Прокурор не зобов'язаний виконувати накази та вказівки прокурора вищого рівня, які викликають у нього сумнів в законності, якщо він не отримав їх письмового підтвердження, а також явно злочинні накази або вказівки. Прокурор має право звернутися до Ради прокурорів України з повідомленням про загрозу його незалежності у зв'язку з наданням (відданням) прокурором вищого рівня наказу або вказівки.

7. Надання (віддання) незаконного наказу або вказівки чи його (її) виконання, а також надання (віддання) чи виконання явно злочинного наказу або вказівки тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Стаття 18. Вимоги щодо несумісності

1. Перебування на посаді прокурора несумісне з обійманням посади у будь-якому органі державної влади, іншому державному органі, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом.

2. На прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

3. Прокурор не може належати до політичної партії, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках.

4. Прокурора за його заявою може бути відряджено для роботи у кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів, Національній академії прокуратури України чи в інших органах у визначених законом випадках.

Стаття 19. Загальні права та обов'язки прокурора

1. Прокурор має право брати участь у прокурорському самоврядуванні для вирішення питань внутрішньої діяльності прокуратури у порядку, встановленому законом. Прокурори мають право бути членами професійних спілок, утворювати громадські організації та брати в них участь з метою захисту своїх прав та інтересів, підвищення свого професійного рівня.

2. Прокурор зобов'язаний вдосконалювати свій професійний рівень та здійснювати з цією метою відповідне підвищення кваліфікації.

Прокурор періодично проходить підготовку у Національній академії прокуратури України. Така підготовка має включати вивчення правил прокурорської етики.

3. Прокурор зобов'язаний неухильно додержуватися присяги прокурора.

4. Прокурор зобов'язаний:

1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень;

2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом;

3) додержуватися вимог закону про засади запобігання і протидії корупції;

4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Стаття 20. Відповідальність прокурора

1. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю прокурора, відшкодовується державою незалежно від його вини, у порядку, визначеному законом.

2. Держава, відшкодувавши шкоду, завдану прокурором, має право зворотної вимоги до нього в розмірі виплаченого відшкодування у разі встановлення в його діях складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду щодо нього, який набрав законної сили.

Стаття 21. Посвідчення прокурора

1. Прокурори мають службове посвідчення. Положення про службове посвідчення та його зразок затверджуються Кабінетом Міністрів України.

2. Службове посвідчення вручається Генеральним прокурором України або за його дорученням іншим прокурором.

Стаття 22. Класні чини прокурора

1. Прокурорам присвоюються такі класні чини:

1) державний радник юстиції України;

2) державний радник юстиції 1 класу;

3) державний радник юстиції 2 класу;

4) державний радник юстиції 3 класу;

5) старший радник юстиції;

6) радник юстиції;

7) молодший радник юстиції;

8) юрист 1 класу;

9) юрист 2 класу;

10) юрист 3 класу.

2. Строки перебування у класному чині становлять:

1) юриста 2, 3 класу - 2 роки;

2) юриста 1 класу та молодшого радника юстиції - 3 роки;

3) радника юстиції та старшого радника юстиції - 4 роки.

3. Класний чин юриста 3 класу присвоюється одночасно з призначенням на посаду прокурора.

4. Чергове присвоєння класного чину проводиться виключно в послідовному порядку після закінчення строку перебування у попередньому класному чині, крім класних чинів, передбачених пунктами 2 - 4 частини першої цієї статті, які присвоюються Президентом України за поданням Генерального прокурора України. Відповідне подання може бути внесено щодо прокурора, який згідно з висновком Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України має високу професійну кваліфікацію, значний досвід, належні морально-ділові якості та зразково виконує свої службові обов'язки, за умови, що він перебуває на відповідній посаді не менше одного року та з часу присвоєння попереднього класного чину пройшло не менше двох років. Висновок про відповідність прокурора вказаним вимогам надається Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів України за зверненням Генерального прокурора України.

Класний чин державного радника юстиції України присвоюється Генеральному прокурору України Президентом України одночасно із призначенням на посаду.

5. Дострокове присвоєння класного чину проводиться до закінчення строку перебування в наявному класному чині виключно у випадку зайняття прокурором посади, якій відповідає вищий класний чин, але не більш як на два класні чини вище того, в якому перебуває прокурор. Відповідність класних чинів посадам в органах прокуратури визначається:

1) щодо класних чинів, передбачених пунктами 2 - 4 частини першої цієї статті, - Президентом України;

2) щодо класних чинів, передбачених пунктами 5 - 10 частини першої цієї статті, - Генеральним прокурором України.

6. Класні чини, крім зазначених у пунктах 1 - 4 частини першої цієї статті, присвоюються Генеральним прокурором України.

7. Прокурор перебуває у класному чині довічно. Прокурора може бути позбавлено класного чину лише за рішенням суду в установлених законом випадках. Пониження прокурора у класному чині може мати місце в разі накладення на нього відповідного дисциплінарного стягнення.

Розділ IV. Повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій

Стаття 23. Підтримання державного обвинувачення в суді

1. Прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов'язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.

Стаття 24. Представництво інтересів громадянина або держави в суді

1. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у порядку, передбаченому процесуальним законом.

2. Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа неспроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи і інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин має бути обґрунтована прокурором для підтвердження необхідності здійснення представництва в суді у формі, передбаченій пунктами 1 - 4 частини шостої цієї статті. Недотримання прокурором цих вимог тягне за собою наслідки, передбачені процесуальним законом.

3. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у випадках порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин має бути обгрунтована прокурором для підтвердження необхідності здійснення представництва в суді у формі, передбаченій пунктами 1 - 4 частини шостої цієї статті. Недотримання прокурором цих вимог тягне за собою наслідки, передбачені процесуальним законом.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, які здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.

4. Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина або держави під час кримінального провадження у випадку заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, та за наявності обставин, передбачених відповідно частиною другою або третьою цієї статті.

5. З метою встановлення наявності підстав для представництва в суді інтересів громадянина або держави прокурор у випадках, передбачених відповідно частиною другою або третьою цієї статті, має право:

1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування без особливих перепусток, де такі запроваджено;

2) витребовувати за письмовим запитом, знайомитися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які знаходяться у цих суб'єктів, у тому числі документів, що містять комерційну таємницю, інформацію з обмеженим доступом чи загальні відомості про стан захисту прав та інтересів громадян або держави і заходів щодо їх забезпечення. Отримання інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність";

3) у встановленому законом порядку мати безоплатний доступ до інформаційних баз даних державних органів, органів місцевого самоврядування, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

4) звертатися до органів державного нагляду (контролю), інших уповноважених посадових і службових осіб та органів щодо проведення перевірок чи ревізій органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також щодо виділення спеціалістів для надання консультацій чи іншої допомоги під час здійснення прокурором своїх повноважень;

5) у встановленому процесуальним законом порядку знайомитися з матеріалами справ у суді, робити виписки та отримувати безоплатно копії документів;

6) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення, у тому числі шляхом виклику вказаних осіб до органу прокуратури. Отримання пояснень від інших осіб, у тому числі шляхом їх виклику до органу прокуратури, можливе виключно за їхньою згодою.

6. За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законодавством, що регулює виконавче провадження:

1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням);

2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі розгляду;

3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;

4) брати участь у розгляді справи;

5) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді.

7. У разі встановлення підстав для представництва інтересів громадян або держави в суді прокурор має право звернутися із застереженням до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, рішення, дії чи бездіяльність яких створюють загрозу порушення або порушують інтереси громадянина чи держави, щодо досудового врегулювання спору, в якому запропонувати:

1) усунути порушення закону, причини та умови, що цьому сприяли;

2) притягти осіб до передбаченої законом відповідальності;

3) відшкодувати шкоду;

4) скасувати акт, окремі його частини або привести його у відповідність із законом;

5) припинити незаконні дії чи бездіяльність посадових, службових осіб.

Застереження прокурора щодо досудового врегулювання спору має містити виклад обставин, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність порушення або загрози порушення інтересів громадянина чи держави, доводи, що підтверджують ці обставини, та посилання на відповідні норми законодавства.

Протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання застереження прокурора відповідна особа має право вжити запропонованих прокурором заходів для забезпечення досудового врегулювання спору. У випадку ненадання особою відповіді, відмови вживати заходів або вжиття заходів, які прокурор вважає недостатніми для досудового врегулювання спору, прокурор протягом одного місяця може звернутися до суду із позовом (заявою, поданням).

8. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити дії в порядку, передбаченому законом.

Стаття 25. Особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді

1. Право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

2. Право подання цивільного позову у кримінальному провадженні надається прокурору, який бере в ньому участь.

3. Право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі у розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників регіональних прокуратур.

4. Право подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в цивільній, адміністративній, господарській справі надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних прокуратур.

5. Право подання заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам.

6. Право подання апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України на судове рішення у кримінальній справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від його участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

7. Змінити, доповнити, відкликати, відмовитися від позову (заяви, подання), апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України має право прокурор, який їх подав, або прокурор вищого рівня.

Стаття 26. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство

1. Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов'язки, передбачені Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" та Кримінальним процесуальним кодексом України.

Письмові вказівки прокурора органам, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, надані в межах компетенції, є обов'язковими для цих органів і підлягають негайному виконанню.

2. Генеральний прокурор України, керівники регіональних та місцевих прокуратур, їх перші заступники та заступники відповідно до розподілу обов'язків, здійснюючи нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, координують діяльність правоохоронних органів відповідного рівня у сфері протидії злочинності та корупції. Координаційні повноваження прокурори здійснюють шляхом проведення спільних нарад, створення міжвідомчих робочих груп, проведення узгоджених заходів, здійснення аналітичної діяльності. Організація роботи з координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності та корупції визначається положенням, яке затверджується Генеральним прокурором України.

Стаття 27. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян

1. Прокурор при здійсненні нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, має право:

1) у будь-який час за пред'явлення посвідчення, що підтверджує займану посаду, відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи, де перебувають особи, щодо яких застосовані примусові заходи медичного або виховного характеру, та будь-які інші місця, в яких особи примусово тримаються за судовим рішенням або рішенням адміністративного органу;

2) опитувати осіб, які перебувають у місцях, зазначених у пункті 1 цієї частини, з метою отримання інформації про умови їх тримання та поводження з цими особами, знайомитися з документами, на підставі яких ці особи тримаються у таких місцях, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;

3) перевіряти законність наказів, розпоряджень, інших актів відповідних органів і установ та в разі їх невідповідності законодавству вимагати від посадових чи службових осіб їх скасування та усунення порушень закону, до яких вони призвели, а також скасовувати незаконні акти індивідуальної дії;

4) вимагати від посадових чи службових осіб надання пояснень щодо допущених порушень, а також вимагати усунення порушень та причин і умов, що їм сприяли, притягнення винних до передбаченої законом відповідальності;

5) знайомитися з матеріалами виконавчого провадження щодо виконання судових рішень у кримінальних справах, робити з них виписки, знімати копії та в установленому законом порядку оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця;

6) вимагати від керівників органів вищого рівня проведення перевірок підпорядкованих і підконтрольних органів та установ попереднього ув'язнення, виконання покарань, застосування заходів примусового характеру та інших місць, в яких особи примусово тримаються за судовим рішенням або рішенням адміністративного органу;

7) звертатися до суду з позовом (заявою) у визначених законом випадках.

2. Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, шляхом проведення регулярних перевірок, а також у зв'язку з необхідністю належного реагування на відомості про можливі порушення законодавства, які містяться у скаргах, зверненнях чи будь-яких інших джерелах.

3. Прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу, яка незаконно (за відсутності відповідного судового рішення, рішення адміністративного органу або іншого передбаченого законом документа чи після закінчення передбаченого законом або таким рішенням строку) перебуває у місці тримання затриманих, попереднього ув'язнення, обмеження чи позбавлення волі, установі для виконання заходів примусового характеру, іншому місці, в якому особа примусово тримається за судовим рішенням або рішенням адміністративного органу.

4. Вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання осіб у місцях, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, а також вказівки прокурора, надані іншим органам, які виконують судові рішення у кримінальних справах, є обов'язковими і підлягають негайному виконанню.

Розділ V. Порядок зайняття посади прокурора

Стаття 28. Вимоги до кандидатів на посаду прокурора

1. Прокурором місцевої прокуратури може бути призначений громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менш як два роки та володіє державною мовою.

Для цілей цього Закону:

1) вищою юридичною освітою є освіта, здобута в Україні за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра, а також вища юридична освіта за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;

2) стажем роботи в галузі права є стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

2. Прокурором регіональної прокуратури може бути призначений громадянин України, який має стаж роботи на посаді прокурора не менше ніж три роки.

3. Прокурором Генеральної прокуратури України може бути призначений громадянин України, який має стаж роботи на посаді прокурора не менше ніж п'ять років.

4. Не може бути призначена на посаду прокурора особа, яка:

1) визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною;

2) має захворювання, що перешкоджає виконанню обов'язків прокурора;

3) має незняту чи непогашену судимість або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення.

Стаття 29. Добір кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури

1. Добір кандидатів на посаду прокурора здійснюється на конкурсних засадах із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим частинами першою та четвертою статті 28 цього Закону, за результатами кваліфікаційного іспиту, проведеного відповідно до вимог цього Закону.

2. Кожен, хто відповідає встановленим вимогам до кандидата на посаду прокурора, має право звернутися до регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду прокурора.

Стаття 30. Порядок добору кандидатів та їх призначення на посаду прокурора місцевої прокуратури

1. Добір кандидатів та їх призначення на посаду прокурора здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає:

1) прийняття Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів України рішення про проведення добору кандидатів на посаду прокурора, яке розміщується на веб-сайті Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України та повинно містити виклад передбачених цим Законом вимог, яким має відповідати кандидат на посаду прокурора, і перелік документів, що подаються до регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, та кінцевий термін їх подання;

2) подання особами, які виявили бажання стати прокурором, до регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів відповідної заяви та документів, визначених цим Законом;

3) здійснення регіональною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів на основі поданих кандидатами на посаду прокурора документів перевірки відповідності осіб вимогам, установленим до кандидата на посаду прокурора;

4) складання особами, які відповідають установленим вимогам до кандидата на посаду прокурора, кваліфікаційного іспиту;

5) оприлюднення Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів України на своєму веб-сайті списку кандидатів, які успішно склали кваліфікаційний іспит;

6) організацію регіональною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів спеціальної перевірки щодо кандидатів, які успішно склали кваліфікаційний іспит;

7) визначення Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів України рейтингу кандидатів на посаду прокурора серед осіб, які успішно склали кваліфікаційний іспит та щодо яких проведено спеціальну перевірку, а також зарахування їх до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів;

8) проходження кандидатом на посаду прокурора спеціальної підготовки в Національній академії прокуратури України;

9) оголошення регіональною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів у разі відкриття вакантних посад прокурорів конкурсу на зайняття таких посад серед кандидатів, які перебувають у резерві та пройшли спеціальну підготовку;

10) проведення регіональною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів конкурсу на зайняття вакантних посад прокурорів на основі рейтингу кандидатів;

11) направлення регіональною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів подання керівнику регіональної прокуратури щодо призначення кандидата на посаду прокурора;

12) призначення особи на посаду прокурора;

13) складення особою присяги прокурора.

Стаття 31. Подання кандидатом на посаду прокурора документів до регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів

1. Для участі в доборі кандидатів на посаду прокурора особа подає:

1) письмову заяву про участь у доборі кандидатів на посаду прокурора;

2) копію паспорта громадянина України;

3) анкету кандидата на посаду прокурора, що містить інформацію про особу, та автобіографію;

4) копію документів про освіту, науковий ступінь, вчене звання;

5) копію трудової книжки;

6) медичну довідку про стан здоров'я за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;

7) копію військового квитка (для військовослужбовців або військовозобов'язаних);

8) довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності);

9) письмову згоду на збирання, зберігання та використання інформації про неї з метою оцінки готовності особи до роботи на посаді прокурора та проведення щодо неї спеціальної перевірки;

10) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, встановленою Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Форма і зміст заяви про участь у доборі кандидатів на посаду прокурора, анкети кандидата на посаду прокурора затверджуються Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів України та розміщуються на її веб-сайті.

Вимагати від кандидата на посаду прокурора надання документів, не передбачених цією статтею, забороняється.

2. Приймання документів завершується у день, визначений в оголошенні як кінцевий термін їх подання.

3. До участі в доборі кандидатів на посаду прокурора допускаються особи, які подали всі необхідні документи і відповідають вимогам, установленим до кандидата на посаду прокурора. Про відмову в допуску до кваліфікаційного іспиту регіональна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів приймає вмотивоване рішення.

Стаття 32. Кваліфікаційний іспит

1. Кваліфікаційний іспит проводиться з метою перевірки рівня теоретичних знань у галузі права, європейських стандартів у галузі захисту прав людини, володіння державною мовою, аналітичних здібностей кандидатів та практичних навичок і складається з анонімного тестування та практичного завдання.

2. Регіональна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів повідомляє кандидатів на посаду прокурора, допущених до кваліфікаційного іспиту, про дату, час і місце його проведення не пізніше ніж за сім днів до визначеної дати.

3. Регіональна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів проводить кваліфікаційний іспит у спеціально відведеному для цього приміщенні. Перебіг кваліфікаційного іспиту фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

4. По закінченні кваліфікаційного іспиту регіональна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів забезпечує перевірку робіт, визначає кількість балів, набраних кандидатами на посаду прокурора, та повідомляє про результати кваліфікаційного іспиту Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів України.

5. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів України після отримання від регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій прокурорів результатів кваліфікаційних іспитів визначає прохідний бал, який не може бути нижчим 60 відсотків максимально можливого бала.

6. Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання затверджуються Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів України.

7. Результати кваліфікаційного іспиту дійсні протягом трьох років.

8. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до складання такого іспиту повторно не раніш як через рік.

9. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів України визначає рейтинг кандидатів на посаду прокурора відповідно до кількості балів, набраних кандидатами за результатами складання кваліфікаційного іспиту.

10. Інформація про результати кваліфікаційного іспиту та місце кандидата на посаду прокурора в рейтингу є загальнодоступною і розміщується на веб-сайті Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України.

Стаття 33. Спеціальна перевірка щодо кандидата на посаду прокурора

1. Регіональна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів організовує спеціальну перевірку щодо кандидатів на посаду прокурора, які успішно склали кваліфікаційний іспит, що проводився відповідною регіональною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів. Відомості про особу, які підлягають спеціальній перевірці, а також порядок її здійснення визначаються Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

2. У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки факту подання кандидатом на посаду прокурора неправдивих відомостей або підроблених документів регіональна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів повідомляє про це Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів України, яка приймає рішення про відмову у зарахуванні кандидата до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів.

Рішення про відмову у зарахуванні кандидата до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів може бути оскаржено таким кандидатом до суду.

3. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів України зараховує до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів кандидатів, які успішно склали кваліфікаційний іспит та яким за результатами спеціальної перевірки не було відмовлено у зарахуванні до резерву.

4. Кандидати на посаду прокурора, зараховані до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів, направляються Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів України для проходження спеціальної підготовки в Національній академії прокуратури України.

Стаття 34. Спеціальна підготовка кандидата на посаду прокурора

1. Кандидат на посаду прокурора проходить протягом шести місяців спеціальну підготовку в Національній академії прокуратури України з метою отримання знань та навичок практичної діяльності на посаді прокурора, складання процесуальних документів, вивчення правил прокурорської етики.

2. У період проходження кандидатом на посаду прокурора спеціальної підготовки йому щомісячно виплачується стипендія не менше одного місячного розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом.

3. Навчальний план, порядок проходження кандидатами на посаду прокурора спеціальної підготовки та методика її оцінювання затверджуються Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів України.

4. За результатами проходження кандидатом на посаду прокурора спеціальної підготовки Національна академія прокуратури України приймає мотивоване рішення про успішне чи неуспішне її проходження, копія якого вручається кандидату на посаду прокурора.

5. Кандидат на посаду прокурора, щодо якого прийнято рішення про неуспішне проходження спеціальної підготовки, може оскаржити таке рішення до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ним копії такого рішення. За результатами розгляду Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів України відмовляє у задоволенні скарги або задовольняє скаргу та приймає рішення про успішне проходження кандидатом на посаду прокурора спеціальної підготовки.

6. Про результати проходження кандидатами на посаду прокурора спеціальної підготовки Національна академія прокуратури України повідомляє Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів України.

7. Кандидат на посаду прокурора, який пройшов спеціальну підготовку неуспішно, після закінчення строку на оскарження рішення Національної академії прокуратури України (в разі якщо скарга не була подана) або за результатами розгляду скарги, у задоволенні якої було відмовлено, виключається Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів України з резерву на заміщення вакантних посад прокурорів.

Стаття 35. Проведення конкурсу на зайняття вакантної посади

1. Про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади прокурора регіональна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті не пізніше ніж за десять днів до проведення конкурсу.

2. В оголошенні про проведення конкурсу зазначається місцева прокуратура, де є вакантна посада прокурора, кількість таких посад та дата, до якої кандидати можуть подати заяву про участь у конкурсі.

3. Кандидат на посаду прокурора, який перебуває в резерві та успішно пройшов спеціальну підготовку, може подати до настання визначеної регіональною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дати письмову заяву, в якій, зокрема, зазначається місцева прокуратура, в якій кандидат бажає зайняти вакантну посаду прокурора.

4. Регіональна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів проводить конкурс на зайняття вакантних посад прокурора на підставі рейтингу кандидатів. У разі наявності у кандидатів однакової кількості балів перевага надається тому кандидату, який працював на тимчасово вакантній посаді прокурора або має більший стаж роботи в галузі права.

5. За результатами конкурсу регіональна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів надсилає керівникові відповідної регіональної прокуратури подання про призначення кандидата на посаду прокурора місцевої прокуратури, на зайняття вакантної посади в якій кандидат подавав заяву.

Стаття 36. Призначення на посаду прокурора

1. Керівник регіональної прокуратури призначає своїм наказом кандидата на посаду прокурора місцевої прокуратури не пізніше 30 днів із дня отримання подання регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

2. Призначення прокурора регіональної прокуратури, прокурора Генеральної прокуратури України здійснюється у порядку, передбаченому статтею 39 цього Закону.

Стаття 37. Присяга прокурора

1. Особа, призначена на посаду прокурора, набуває повноважень прокурора після складення Присяги прокурора такого змісту:

"Я, (прізвище, ім'я, по батькові), вступаючи на службу в прокуратуру, присвячую свою діяльність служінню Українському народові і Україні та урочисто присягаю:

неухильно додержуватися Конституції та законів України;

сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку;

захищати права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства і держави;

постійно вдосконалювати свою професійну майстерність бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання прокурора".

2. Текст Присяги підписується прокурором і зберігається в його особовій справі. Процедура складення Присяги визначається Генеральним прокурором України. Про складення Присяги вноситься запис у трудову книжку.

Стаття 38. Порядок призначення прокурора на тимчасово вакантну посаду

1. Регіональна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів за наявності тимчасово вакантних посад прокурорів у місцевій прокуратурі (у зв'язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю, відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відрядженням для участі в роботі інших органів на постійній основі тощо) оголошує серед осіб, які перебувають у резерві на заміщення вакантних посад прокурорів та пройшли спеціальну підготовку, конкурс на зайняття таких посад. Конкурс проводиться відповідно до статті 35 цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

2. В оголошенні про конкурс зазначається, що посада прокурора, на яку оголошено конкурс, є тимчасово вакантною та в разі можливості вказується строк, протягом якого особа перебуватиме на цій посаді.

3. У випадку повернення на роботу прокурора, який обіймає відповідну посаду на постійній основі, прокурор, який обіймає тимчасово вакантну посаду, переводиться за його заявою в установленому цим Законом порядку на іншу посаду. У разі неподання прокурором такої заяви, відсутності вакантної посади, на яку може бути здійснено переведення, відсутності погодження на переведення або неуспішного проходження конкурсу на переведення до органу прокуратури вищого рівня прокурор звільняється з посади та зараховується до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів. При цьому строк перебування особи на тимчасово вакантній посаді прокурора не зараховується до строку, протягом якого результати кваліфікаційного іспиту є дійсними.

Стаття 39. Порядок переведення прокурора на посаду до іншого органу прокуратури

1. Прокурор за його письмовою заявою може бути переведений на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня керівником регіональної прокуратури, територіальна юрисдикція якої поширюється на адміністративно-територіальну одиницю, в якій розташований орган прокуратури, до якого має намір перевестися прокурор. Заява прокурора про переведення погоджується керівником органу прокуратури, до якого має намір перевестися прокурор, та до неї додається довідка про наявність у відповідному органі прокуратури вакантної посади або тимчасово вакантної посади. Відповідна довідка видається регіональною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів, юрисдикція якої поширюється на адміністративно-територіальну одиницю, в якій розташований орган прокуратури, до якого має намір перевестися прокурор.

2. Прокурор може бути переведений до органу прокуратури вищого рівня (Генеральної прокуратури України чи будь-якої регіональної прокуратури) на вакантну або тимчасово вакантну посаду. Таке переведення здійснюється керівником відповідного органу прокуратури вищого рівня (Генеральним прокурором України, керівником регіональної прокуратури) за результатами конкурсу, порядок проведення якого визначається Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів України. Конкурс має включати в себе оцінку професійного рівня, досвіду, морально-ділових якостей прокурора та перевірку його готовності до здійснення повноважень у прокуратурі вищого рівня.

Умовою участі прокурора в конкурсі є подання ним заяви про переведення, погодженої керівником органу прокуратури, до якого має намір перевестися прокурор, а також наявність відповідного стажу роботи на посаді прокурора, передбаченого частинами другою, третьою статті 28 цього Закону. Відповідний конкурс проводиться:

1) у випадку переведення прокурора до Генеральної прокуратури України - Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів України;

2) у випадку переведення до регіональної прокуратури з місцевої прокуратури - регіональною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів, юрисдикція якої поширюється на адміністративно-територіальну одиницю, в якій розташований орган прокуратури, до якого має намір перевестися прокурор.

3. У випадку повернення на роботу прокурора, який обіймає відповідну посаду на постійній основі, прокурор, який був переведений на тимчасово вакантну посаду, в установленому цим Законом порядку переводиться за його заявою на іншу посаду. У разі неподання прокурором такої заяви, відсутності вакантних посад, на які може бути здійснено переведення, відсутності погодження на переведення або неуспішного проходження конкурсу на переведення до органу прокуратури вищого рівня прокурор звільняється з посади.

4. Переведення прокурора на посаду до іншого органу прокуратури здійснюється на принципах добровільності, прозорості, з урахуванням професійних та морально-ділових якостей.

Стаття 40. Порядок призначення прокурора на адміністративну посаду

1. Адміністративними посадами у прокуратурі є посади:

1) Генерального прокурора України;

2) першого заступника Генерального прокурора України;

3) заступника Генерального прокурора України;

4) керівника регіональної прокуратури;

5) першого заступника керівника регіональної прокуратури;

6) заступника керівника регіональної прокуратури;

7) керівника місцевої прокуратури;

8) першого заступника керівника місцевої прокуратури;

9) заступника керівника місцевої прокуратури.

2. Призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктами 2 - 9 частини першої цієї статті, здійснюється строком на п'ять років Генеральним прокурором України за рекомендацією Ради прокурорів України.

3. Під час вирішення питання щодо надання рекомендації для призначення на адміністративну посаду Рада прокурорів України враховує професійні та морально-ділові якості кандидата, а також його управлінсько-організаторські здібності й досвід роботи.

4. Відмова Генерального прокурора України у призначенні на адміністративну посаду рекомендованого Радою прокурорів України прокурора має бути письмово вмотивованою. Копія відповідного рішення Генерального прокурора України надсилається до Ради прокурорів України та прокурору, якому було відмовлено у призначенні на адміністративну посаду.

5. Прокурор, строк повноважень якого на адміністративній посаді закінчився, може бути повторно рекомендований Радою прокурорів України для призначення на цю адміністративну посаду у випадку, якщо відсутні обставини, що свідчать про невідповідність прокурора вимогам, передбаченим частиною третьою цієї статті.

6. Перебування прокурора на адміністративній посаді у прокуратурі не звільняє його від здійснення повноважень прокурора відповідної прокуратури, передбачених цим Законом.

Стаття 41. Призначення Генерального прокурора України

1. Генеральний прокурор України призначається на посаду за згодою Верховної Ради України Президентом України.

2. Строк повноважень Генерального прокурора України становить сім років.

3. На посаду Генерального прокурора України може бути призначений громадянин України, який:

1) має вищу юридичну освіту;

2) має стаж роботи в галузі права не менш як десять років;

3) обіймає одну з посад, передбачених статтею 15 цього Закону;

4) володіє державною мовою;

5) щодо якого відсутні обставини, передбачені частиною четвертою статті 28 цього Закону;

6) має високі морально-ділові, професійні та організаторські якості.

Стаття 42. Порядок звільнення прокурора з адміністративної посади та припинення його повноважень на цій посаді

1. Звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 2 - 9 частини першої статті 40 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором України за рекомендацією Ради прокурорів України з таких підстав:

1) подання заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням;

2) переведення на посаду в інший орган прокуратури;

3) неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади.

2. Повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі:

1) закінчення строку перебування на адміністративній посаді;

2) звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора.

3. Наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, встановлюється Радою прокурорів України з дотриманням передбачених статтею 48 цього Закону гарантій особи щодо повідомлень, отримання копій документів, які стали підставою для перевірки, участі у засіданні та залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів, отримання копії відповідного рішення.

4. Звільнення прокурора з адміністративної посади чи припинення його повноважень на адміністративній посаді, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини другої цієї статті, не припиняє його повноважень прокурора.

5. Після звільнення прокурора з адміністративної посади або припинення його повноважень на цій посаді він не пізніше одного місяця призначається на одну з вакантних посад у цьому ж органі прокуратури або в разі відсутності вакантних посад переводиться на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за його письмовою згодою. У таких випадках рішення про призначення на посаду приймається керівником відповідного органу прокуратури, а рішення про переведення - керівником регіональної прокуратури, територіальна юрисдикція якої поширюється на адміністративно-територіальну одиницю, в якій розташований орган прокуратури, до якого переводиться прокурор.

У разі відмови прокурора від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури у зазначений строк прокурор звільняється з посади прокурора.

До моменту прийняття рішення про призначення прокурора на посаду, переведення на посаду до іншого органу прокуратури або звільнення з посади прокурора повноваження відповідного прокурора зупиняються зі збереженням гарантій матеріального, соціального та побутового забезпечення, передбачених законодавством для прокурорів.

Стаття 43. Підстави звільнення Генерального прокурора України з адміністративної посади та припинення його повноважень на цій посаді

1. Генеральний прокурор України звільняється з адміністративної посади:

1) Президентом України - у зв'язку з поданням заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням;

2) Президентом України з власної ініціативи.

2. Повноваження Генерального прокурора України на адміністративній посаді припиняються в разі:

1) висловлення Верховною Радою України недовіри Генеральному прокурору України, що має наслідком його відставку з цієї адміністративної посади;

2) закінчення строку перебування на посаді Генерального прокурора України.

3. Звільнення Генерального прокурора України з адміністративної посади або припинення повноважень Генерального прокурора України на адміністративній посаді не припиняє його повноважень прокурора.

Розділ VI. Дисциплінарна відповідальність прокурора

Стаття 44. Підстави дисциплінарної відповідальності прокурора

1. Прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

1) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків;

2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;

3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;

4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру;

5) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;

6) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;

7) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;

8) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

2. Притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.

3. Виправдання особи або закриття стосовно неї судом кримінального провадження не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та/або підтримання державного обвинувачення у цьому провадженні, крім випадків умисного порушення ним вимог законодавства чи неналежного виконання службових обов'язків.

4. Під час здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора у разі необхідності може бути проведена його атестація. Мотивоване рішення про необхідність проведення атестації приймається органом, що здійснює дисциплінарне провадження. Порядок проведення атестації затверджується Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів України.

Стаття 45. Орган, що здійснює дисциплінарне провадження

1. Дисциплінарне провадження здійснюють:

1) Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів України - щодо прокурорів Генеральної прокуратури України та регіональних прокуратур;

2) регіональна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія - щодо прокурорів відповідних місцевих прокуратур.

Стаття 46. Дисциплінарне провадження щодо прокурора

1. Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, що здійснює дисциплінарне провадження, скарги (заяви), в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

2. Право на звернення до органу, що здійснює дисциплінарне провадження, зі скаргою (заявою) про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів України розміщує на своєму веб-сайті рекомендований зразок скарги (заяви).

3. У разі якщо скарга (заява) про вчинення прокурором дисциплінарного проступку подана особою, яка є членом органу, що здійснює дисциплінарне провадження, ця особа не має права вирішувати питання про відкриття дисциплінарного провадження, здійснювати перевірку та брати участь у голосуванні при прийнятті рішення за результатами розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

4. Прізвище, ім'я, по батькові прокурора, щодо якого надійшла скарга (заява), не підлягає оприлюдненню до моменту прийняття рішення у справі органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Стаття 47. Відкриття дисциплінарного провадження та проведення перевірки скарги (заяви)

1. Секретаріат органу, що здійснює дисциплінарне провадження, в день надходження скарги (заяви) реєструє її та за допомогою автоматизованої системи визначає члена органу, що здійснює дисциплінарне провадження, для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження.

2. Член органу, що здійснює дисциплінарне провадження, своїм мотивованим рішенням відмовляє у відкритті дисциплінарного провадження, якщо:

1) скарга (заява) не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора;

2) скарга (заява) є анонімною;

3) скарга (заява) подана стосовно особи, яка обіймає адміністративну посаду, передбачену пунктом 1 частини першої статті 40 цього Закону;

4) скарга (заява) подана з підстав, не визначених статтею 44 цього Закону;

5) прокурора, щодо якого надійшла скарга (заява), звільнено з посади або його повноваження припинено;

6) дисциплінарний проступок, про який зазначено у скарзі (заяві), вже був предметом перевірки і щодо нього орган, що здійснює дисциплінарне провадження, прийняв рішення, яке не скасовано в установленому законом порядку.

3. За відсутності підстав, передбачених частиною другою цієї статті, член органу, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення про відкриття дисциплінарного провадження щодо прокурора.

4. Після відкриття дисциплінарного провадження член органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у скарзі (заяві). В разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки.

5. Член органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має право звернутися до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, із клопотанням про необхідність відсторонення прокурора від посади до завершення дисциплінарного провадження.

Клопотання про відсторонення прокурора від посади розглядається на найближчому засіданні органу, що здійснює дисциплінарне провадження, з дотриманням передбачених статтею 48 цього Закону гарантій прокурора щодо повідомлень, участі у засіданні, залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів.

У разі прийняття органом, що здійснює дисциплінарне провадження, рішення про наявність підстав для відсторонення прокурора від посади копія цього рішення надсилається керівнику органу прокуратури, в якому працює прокурор, стосовно якого прийнято таке рішення. У випадку, якщо орган, що здійснює дисциплінарне провадження, прийняв рішення про наявність підстав для відсторонення від посади прокурора, який обіймає адміністративну посаду, передбачену пунктом 4 або 7 частини першої статті 40 цього Закону, копія цього рішення надсилається Генеральному прокурору України.

Керівник органу прокуратури, в якому працює прокурор, Генеральний прокурор України зобов'язаний невідкладно розглянути рішення про наявність підстав для відсторонення прокурора від посади, за результатами якого може видати наказ про відсторонення прокурора від посади до завершення дисциплінарного провадження. Копія наказу невідкладно вручається прокурору, якого відсторонено від посади.

6. Під час здійснення перевірки член органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, має право надавати пояснення або відмовитись від їх надання стосовно себе.

7. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники державних підприємств, установ, організацій, яким надіслано запит члена органу, що здійснює дисциплінарне провадження, зобов'язані протягом десяти днів з дня його отримання надати відповідь на запит і наявну в них інформацію. У разі необхідності строк для надання інформації може бути продовжений до тридцяти днів, про що член органу, що здійснює дисциплінарне провадження, повідомляє особу, яка направила клопотання про продовження строку для надання інформації.

8. Ненадання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами, керівниками державних підприємств, установ, організацій члену органу, що здійснює дисциплінарне провадження, запитуваної інформації тягне за собою відповідальність, установлену законом.

9. Перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації скарги (заяви), а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений органом, що здійснює дисциплінарне провадження, але не більше ніж на місяць.

10. Член органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член органу, що здійснює дисциплінарне провадження, встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена органу, що здійснює дисциплінарне провадження, щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.

11. Висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд органу, що здійснює дисциплінарне провадження, та мають бути отримані його членами не пізніше ніж за п'ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься.

Стаття 48. Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора

1. Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні органу, що здійснює дисциплінарне провадження. На засідання запрошується особа, яка подала скаргу (заяву), прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а в разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має бути надіслано не пізніше ніж за десять днів до дня проведення засідання.

2. До повідомлення про час та місце проведення засідання органу, що здійснює дисциплінарне провадження, яке надсилається прокурору, додається копія скарги (заяви) та висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

3. Висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор:

1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності;

2) не з'явився на засідання, не повідомивши про причини неявки;

3) не з'явився на засідання повторно.

Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає орган, що здійснює дисциплінарне провадження.

4. Прокурор, який не братиме участі в засіданні органу, що здійснює дисциплінарне провадження, вправі надіслати письмові пояснення щодо висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, які оголошуються на засіданні органу, що здійснює дисциплінарне провадження.

5. Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заслуховуються пояснення члена органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який здійснював перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.

6. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об'єктивності члена органу, що здійснює дисциплінарне провадження, - подавати заяву про його відвід.

Під час прийняття рішення стосовно відводу член органу, що здійснює дисциплінарне провадження, якому заявлено відвід, не має права брати участі в голосуванні та бути присутнім під час його проведення.

Стаття 49. Рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора

1. Орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю від свого загального складу. Перед прийняттям рішення орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

2. Член органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку та готував висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, не має права брати участі у голосуванні при прийнятті рішення за результатами розгляду зазначеного висновку та бути присутнім під час проведення такого голосування.

3. При прийнятті рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

4. Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

5. У разі відсутності підстав для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення орган, що здійснює дисциплінарне провадження, своїм рішенням закриває дисциплінарне провадження.

6. Рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження, викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами органу, що здійснює дисциплінарне провадження, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити:

1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності;

2) обставини, встановлені під час здійснення провадження;

3) мотиви, з яких орган ухвалив рішення;

4) суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення;

5) порядок і строк оскарження рішення.

7. За наявності окремої думки член органу, що здійснює дисциплінарне провадження, викладає її у письмовій формі та додає до справи, про що головуючий повідомляє на засіданні. Зміст окремої думки на засідання не оголошується. За клопотанням прокурора, щодо якого здійснюється дисциплінарне провадження, йому надається копія окремої думки члена органу, що здійснює дисциплінарне провадження.

8. Копія рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження, вручається прокуророві, стосовно якого воно прийнято, або у семиденний строк надсилається йому поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення. У цей же строк копія рішення надсилається керівникові органу прокуратури, в якому прокурор, стосовно якого воно прийнято, обіймає посаду.

9. Рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийняте за результатами розгляду дисциплінарного провадження, оприлюднюється на його веб-сайті у семиденний строк.

Стаття 50. Види дисциплінарних стягнень

1. На прокурора (крім Генерального прокурора України) можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

1) догана;

2) пониження у класному чині;

3) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Дисциплінарне стягнення у виді пониження у класному чині може бути накладене лише на прокурора, якому присвоєно класний чин, передбачений пунктами 5 - 9 частини першої статті 22 цього Закону.

2. Прокурор протягом одного року з дня накладення на нього дисциплінарного стягнення вважається таким, який притягувався до дисциплінарної відповідальності, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

3. До закінчення річного строку прокурор, який не допустив порушення законодавства та сумлінно й професійно здійснював свої службові обов'язки, може бути визнаний таким, який не притягувався до дисциплінарної відповідальності, за рішенням органу, що здійснював дисциплінарне провадження, на підставі клопотання керівника відповідної прокуратури, однак не раніше ніж:

1) через шість місяців із дня накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктами 1 або 2 частини першої цієї статті;

2) після закінчення половини строку, визначеного органом, що здійснював дисциплінарне провадження, - у разі накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 3 частини першої цієї статті.

4. За результатами дисциплінарного провадження орган, що здійснює дисциплінарне провадження, може прийняти рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (крім Генерального прокурора України) у разі:

1) якщо дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення;

2) якщо прокурор вчинив дисциплінарний проступок, перебуваючи у статусі прокурора, який притягувався до дисциплінарної відповідальності.

5. У разі якщо орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами дисциплінарного провадження щодо прокурора встановив обставини, які свідчать про порушення прокурором вимог щодо несумісності, передбачених статтею 18 цього Закону, він ініціює перед Вищою радою юстиції розгляд відповідного питання.

6. У разі якщо орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами дисциплінарного провадження щодо прокурора, який обіймає адміністративну посаду, встановив неналежне виконання ним посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади, він ініціює перед Радою прокурорів України розгляд питання про внесення рекомендації щодо звільнення прокурора з адміністративної посади.

Стаття 51. Оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження

1. Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради юстиції протягом одного місяця з дати вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

2. Скаргу до Вищої ради юстиції прокурор подає через орган, що здійснював дисциплінарне провадження.

3. Орган, що здійснював дисциплінарне провадження, не пізніш як у триденний строк після одержання скарги надсилає її разом із матеріалами дисциплінарного провадження до Вищої ради юстиції.

4. Вища рада юстиції розглядає скаргу в порядку, визначеному законом про Вищу раду юстиції.

5. Розгляд адміністративного позову щодо оскарження рішення органу, що здійснював дисциплінарне провадження, Вищої ради юстиції здійснюється в порядку, визначеному процесуальним законом.

6. Подання скарги до Вищої ради юстиції чи адміністративного позову до суду на рішення органу, що здійснював дисциплінарне провадження, про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності або про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора зупиняє дію такого рішення.

Розділ VII. Звільнення прокурора з посади, припинення, зупинення його повноважень на посаді

Стаття 52. Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді

1. Прокурор звільняється з посади у разі:

1) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

2) порушення ним вимог щодо несумісності, передбачених статтею 18 цього Закону;

3) набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції";

4) неможливості переведення на іншу посаду або відсутності згоди на це у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі;

5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

6) припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави;

7) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

8) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням;

9) у разі неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді;

10) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

2. Особами, які в установленому цим Законом порядку приймають рішення про звільнення прокурора з посади, є:

1) Генеральний прокурор України - щодо прокурорів Генеральної прокуратури України;

2) керівник регіональної прокуратури - щодо прокурорів відповідної регіональної прокуратури та прокурорів місцевих прокуратур, які розташовані у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури.

3. Повноваження прокурора припиняються у зв'язку з:

1) досягненням сімдесяти років;

2) смертю;

3) рішенням органу, що здійснює дисциплінарне провадження, про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.

4. Особа, звільнена з посади Генерального прокурора України, звільняється з посади прокурора з підстав, визначених пунктами 1 - 3, 5 - 8 частини першої цієї статті.

Стаття 53. Звільнення прокурора у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я

1. Прокурор може бути звільнений з посади в разі неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я за наявності медичного висновку, який надається медичною комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, або за рішенням суду, яке набрало законної сили, про визнання прокурора обмежено дієздатним чи недієздатним.

2. Визнавши, що стан здоров'я унеможливлює здійснення прокурором протягом тривалого часу або постійно своїх повноважень, відповідна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів вносить подання про звільнення прокурора з посади особі, уповноваженій цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора.

Стаття 54. Звільнення прокурора в разі порушення ним вимог щодо несумісності

1. Прокурор звільняється з посади в разі порушення ним вимог щодо несумісності за поданням Вищої ради юстиції, яке вона вносить особі, уповноваженій цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора.

2. Подання про звільнення Генерального прокурора України з посади в разі порушення ним вимог щодо несумісності Вища рада юстиції вносить Президенту України.

Стаття 55. Звільнення прокурора в разі набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення

1. Суд, що ухвалив судове рішення, яким визнав прокурора винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, пов'язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", після набрання таким рішенням законної сили повідомляє про це особу, уповноважену цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, яка звільняє такого прокурора з посади у триденний строк з дня отримання копії відповідного судового рішення, що набрало законної сили.

2. Суд, що ухвалив судове рішення, яким визнав Генерального прокурора України винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, пов'язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", після набрання таким рішенням законної сили повідомляє про це Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів України, яка вносить подання про його звільнення з посади Президенту України.

3. Прокурор, щодо якого набрало законної сили судове рішення, яким його визнано винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, пов'язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", не може продовжувати здійснення своїх повноважень.

Стаття 56. Звільнення прокурора в разі неможливості переведення на іншу посаду або відсутності згоди на це у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі

1. Прокурор, щодо якого наявні обставини безпосереднього підпорядкування близькій особі, звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, якщо:

1) протягом п'ятнадцяти днів із дня виникнення таких обставин прокурором чи близькою йому особою не вжито заходів щодо добровільного усунення обставин безпосереднього підпорядкування;

2) прокурор чи близька йому особа не були протягом тридцяти днів із дня виникнення таких обставин переведені в установленому порядку на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування, або не надали згоду на таке переведення.

Примітка. Терміни "безпосереднє підпорядкування" та "близька особа" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Стаття 57. Звільнення прокурора в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього

1. Суд, який ухвалив обвинувальний вирок щодо прокурора, після набрання таким вироком законної сили повідомляє про це особу, уповноважену цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, яка звільняє такого прокурора з посади.

2. Суд, який ухвалив обвинувальний вирок щодо Генерального прокурора України, після набрання таким вироком законної сили повідомляє про це Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів України, яка вносить подання про його звільнення з посади Президенту України.

3. Прокурор, щодо якого обвинувальний вирок суду набрав законної сили, не може продовжувати здійснювати свої повноваження.

Стаття 58. Звільнення прокурора в разі припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави

1. Прокурор в разі припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

2. Генеральний прокурор України в разі припинення громадянства або набуття громадянства іншої держави звільняється з посади Президентом України з власної ініціативи або за поданням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України.

3. Прокурор не може продовжувати здійснювати свої повноваження з моменту припинення громадянства України або встановлення у поданні відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів факту набуття прокурором громадянства іншої держави.

Стаття 59. Звільнення прокурора в разі визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим

1. Суд, який ухвалив рішення про визнання прокурора безвісно відсутнім або оголосив його померлим, повідомляє про це після набрання таким рішенням законної сили особу, уповноважену цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, яка звільняє прокурора з посади.

2. Суд, який ухвалив рішення про визнання Генерального прокурора України безвісно відсутнім або оголосив його померлим, повідомляє про це після набрання таким рішенням законної сили Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів України, яка вносить подання про його звільнення з посади Президенту України.

3. У разі з'явлення особи після прийняття рішення про звільнення її з посади прокурора питання щодо поновлення особи на посаді вирішується в судовому порядку.

Стаття 60. Звільнення прокурора в разі подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням

1. Прокурор незалежно від мотивів має право подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням у будь-який час свого перебування на посаді.

2. Заява про звільнення з посади за власним бажанням подається особі, уповноваженій цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора.

Заява Генерального прокурора України про звільнення за власним бажанням подається Президенту України.

3. Прокурор продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Стаття 61. Звільнення прокурора з посади в разі неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді

1. Прокурор, який обіймає тимчасово вакантну посаду, у випадку повернення на роботу прокурора, який обіймає відповідну посаду на постійній основі, звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, якщо:

1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури;

2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення;

3) відсутнє погодження на переведення;

4) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.

Стаття 62. Звільнення прокурора з посади в разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури

1. Прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо:

1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури;

2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення;

3) відсутнє погодження на переведення;

4) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.

Стаття 63. Припинення повноважень прокурора

1. Повноваження прокурора припиняються за віком з наступного дня після досягнення ним сімдесяти років.

2. Повноваження прокурора припиняються в день його смерті.

3. Повноваження прокурора, крім Генерального прокурора України, у зв'язку з рішенням органу, що здійснює дисциплінарне провадження, про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора припиняються:

1) із дня, наступного за днем завершення строку на оскарження цього рішення, - якщо рішення не було оскаржено;

2) з дня, наступного за днем набуття статусу остаточного рішенням органу, до якого було оскаржено рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження, - якщо рішення було оскаржено, однак скарга була відхилена.

4. Керівник чи заступник керівника органу прокуратури, в якому обіймав посаду прокурор, повноваження якого було припинено, повідомляє про це відповідну кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів.

Стаття 64. Подання про звільнення прокурора з посади

1. Подання про звільнення прокурора з посади вноситься:

1) Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів України - щодо прокурорів Генеральної прокуратури України та регіональних прокуратур;

2) регіональною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів - щодо прокурорів місцевих прокуратур.

2. У поданні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Вищої ради юстиції про звільнення прокурора з посади зазначаються:

1) дата внесення подання;

2) прізвище, ім'я, по батькові прокурора;

3) рік народження прокурора;

4) відомості про перебування на посаді прокурора;

5) фактичні обставини, що підтверджують наявність підстави для звільнення прокурора.

3. Прийняття рішення про звільнення прокурора з посади здійснюється особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, виключно на підставі та в межах подання кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів чи Вищої ради юстиції.

Стаття 65. Порядок звільнення з посади Генерального прокурора України

1. Президент України видає указ про звільнення з посади Генерального прокурора України на підставі заяви Генерального прокурора України про звільнення за власним бажанням або на інших підставах, передбачених цим Законом.

Стаття 66. Зупинення повноважень прокурора

1. Повноваження прокурора зупиняються в разі:

1) відрядження його до Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України, регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національної академії прокуратури України, іншого органу для участі в його роботі на постійній основі - до повернення з відрядження;

2) звільнення прокурора з адміністративної посади - до прийняття рішення про призначення прокурора на іншу посаду в органі прокуратури, в якому він обіймав адміністративну посаду, переведення на посаду до іншого органу прокуратури або звільнення з посади прокурора;

3) відсторонення від посади під час дисциплінарного провадження стосовно нього - до звільнення з посади прокурора, скасування рішення про відсторонення від посади під час дисциплінарного провадження стосовно нього, закриття цього дисциплінарного провадження або накладення за його вчинення дисциплінарного стягнення;

4) відсторонення від виконання службових повноважень у порядку, передбаченому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", - до закінчення розгляду судом справи про адміністративне корупційне правопорушення;

5) відсторонення від посади в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, - до скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади чи відповідної ухвали або припинення дії такої ухвали.

2. На час відсторонення від посади, відсторонення від виконання службових повноважень за прокурором зберігається заробітна плата, а у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої цієї статті, йому можуть доручати завдання, виконання яких не впливає на об'єктивність перевірки.

Розділ VIII. Прокурорське самоврядування та органи, що забезпечують діяльність прокуратури

Глава 1. Загальні засади прокурорського самоврядування

Стаття 67. Завдання прокурорського самоврядування

1. Прокурорське самоврядування - це самостійне колективне вирішення прокурорами питань внутрішньої діяльності прокуратури з метою:

1) забезпечення організаційної єдності функціонування органів прокуратури, підвищення якості роботи прокурорів;

2) зміцнення незалежності прокурорів, захисту від втручання в їх діяльність;

3) участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення прокурорів, а також контролю за додержанням установлених нормативів такого забезпечення;

4) обрання чи призначення прокурорів до складу інших органів у випадках та в порядку, встановлених законом.

2. До питань внутрішньої діяльності прокуратури належать питання організаційного забезпечення прокуратури та діяльності прокурорів, соціального захисту прокурорів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані з виконанням повноважень прокурорів.

Стаття 68. Організаційні форми прокурорського самоврядування

1. Прокурорське самоврядування здійснюється через всеукраїнську конференцію працівників прокуратури та Раду прокурорів України.

2. Порядок здійснення прокурорського самоврядування визначається цим Законом, іншими законами, а також регламентами і положеннями, які приймаються органами прокурорського самоврядування відповідно до цього Закону.

Глава 2. Органи прокурорського самоврядування

Стаття 69. Всеукраїнська конференція працівників прокуратури

1. Найвищим органом прокурорського самоврядування є всеукраїнська конференція працівників прокуратури.

2. Всеукраїнська конференція працівників прокуратури:

1) заслуховує звіт Ради прокурорів України про виконання завдань органів прокурорського самоврядування, стан фінансування та організаційного забезпечення діяльності прокуратури;

2) призначає членів Вищої ради юстиції та приймає рішення про припинення їх повноважень відповідно до Конституції і законів України;

3) призначає членів Ради прокурорів України, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України;

4) призначає членів регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій прокурорів;

5) затверджує Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури та положення про Раду прокурорів України;

6) приймає положення про порядок роботи Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України та регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій прокурорів;

7) звертається до органів державної влади та їх посадових осіб із пропозиціями щодо вирішення питань діяльності прокуратури;

8) розглядає інші питання прокурорського самоврядування та здійснює інші повноваження відповідно до закону.

3. Всеукраїнська конференція працівників прокуратури приймає з питань, які належать до її компетенції, рішення, що є обов'язковими для Ради прокурорів України та будь-яких прокурорів.

Стаття 70. Порядок скликання всеукраїнської конференції працівників прокуратури

1. Чергова всеукраїнська конференція працівників прокуратури скликається Радою прокурорів України один раз на два роки. Позачергова всеукраїнська конференція працівників прокуратури може бути скликана за рішенням Ради прокурорів України.

2. Делегати всеукраїнської конференції працівників прокуратури та особи, запрошені на неї, повідомляються про день проведення конференції та питання, що виносяться на її розгляд, не пізніше ніж за тридцять днів до початку конференції.

Стаття 71. Обрання делегатів на всеукраїнську конференцію працівників прокуратури

1. Делегатів на всеукраїнську конференцію працівників прокуратури обирають:

1) збори прокурорів Генеральної прокуратури України - п'ять прокурорів Генеральної прокуратури України;

2) збори прокурорів регіональних прокуратур - по три прокурори від кожної регіональної прокуратури;

3) конференції представників місцевих прокуратур - по три прокурори від кожної області, Автономної Республіки Крим, міст Києва, Севастополя.

2. Делегати на всеукраїнську конференцію працівників прокуратури обираються шляхом відкритого голосування з числа вільно висунутих альтернативних кандидатів.

3. Рада прокурорів України з метою забезпечення обрання на всеукраїнську конференцію працівників прокуратури делегатів від місцевих прокуратур визначає дату (дати) проведення конференцій представників місцевих прокуратур, організаційне та матеріально-технічне забезпечення яких доручає здійснити керівнику відповідної регіональної прокуратури.

Конференція представників місцевих прокуратур є повноважною, якщо на ній присутні представники більше половини від загальної кількості місцевих прокуратур.

Учасники конференції представників місцевих прокуратур обирають зі свого складу головуючого та затверджують регламент роботи. Усі рішення конференції представників місцевих прокуратур приймаються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх.

4. Для участі в конференції представників місцевих прокуратур у місцевих прокуратурах проводяться збори прокурорів, які обирають зі свого складу по одному представнику. Збори прокурорів скликаються керівником відповідної місцевої прокуратури, є повноважними, якщо на них присутні більше половини від загальної кількості прокурорів цієї прокуратури, та приймають рішення більшістю голосів від загальної кількості прокурорів відповідної прокуратури.

Стаття 72. Порядок проведення всеукраїнської конференції працівників прокуратури

1. Всеукраїнська конференція працівників прокуратури є повноважною за умови присутності на ній не менш двох третин від загальної кількості обраних делегатів.

2. Всеукраїнську конференцію працівників прокуратури відкриває голова Ради прокурорів України, а в разі його відсутності - заступник голови чи секретар Ради прокурорів України.

3. Всеукраїнська конференція працівників прокуратури обирає шляхом відкритого голосування президію конференції, кількісний склад якої визначається рішенням конференції. Президія організовує роботу всеукраїнської конференції працівників прокуратури.

4. Всеукраїнська конференція працівників прокуратури обговорює і затверджує порядок денний та регламент роботи конференції, обирає лічильну комісію, секретаріат та інші робочі органи конференції.

5. Робота всеукраїнської конференції працівників прокуратури протоколюється.

6. Рішення всеукраїнської конференції працівників прокуратури приймаються більшістю голосів від загальної кількості обраних делегатів, відкритим або таємним голосуванням. Рішення з питання, зазначеного у пункті 2 частини другої статті 69 цього Закону, приймається конференцією шляхом таємного голосування.

7. Інші питання порядку проведення всеукраїнської конференції працівників прокуратури регулюються регламентом, який приймається конференцією.

Стаття 73. Рада прокурорів України

1. У період між всеукраїнськими конференціями працівників прокуратури вищим органом прокурорського самоврядування є Рада прокурорів України.

2. До складу Ради прокурорів України входить одинадцять прокурорів, з яких:

1) два представники від Генеральної прокуратури України;

2) три представники від регіональних прокуратур;

3) шість представників від місцевих прокуратур.

3. Рада прокурорів України є повноважною за умови обрання не менше дев'яти членів.

4. Члени Ради прокурорів України здійснюють свої повноваження на громадських засадах.

5. Прокурор, який є членом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, не може одночасно бути членом Ради прокурорів України.

6. Строк повноважень члена Ради прокурорів України становить п'ять років без права повторного обрання.

7. Члени Ради прокурорів України обирають на засіданні Ради зі свого складу голову Ради прокурорів України, його заступника та секретаря.

8. Рада прокурорів України у період між всеукраїнськими конференціями працівників прокуратури організовує виконання рішень конференції, а також вирішує питання щодо скликання та проведення всеукраїнської конференції працівників прокуратури. Повноваження та порядок роботи Ради прокурорів України визначаються цим Законом та положенням про Раду прокурорів України.

9. Рада прокурорів України:

1) вносить рекомендації про призначення та звільнення прокурорів з адміністративних посад у випадках, передбачених цим Законом;

2) організовує впровадження заходів щодо забезпечення незалежності прокурорів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності прокуратур;

3) розглядає питання правового захисту прокурорів, соціального захисту прокурорів та членів їх сімей і приймає відповідні рішення з цих питань;

4) розглядає звернення прокурорів та інші повідомлення про загрозу незалежності прокурорів, вживає за наслідками розгляду відповідних заходів (повідомляє відповідні органи про підстави для притягнення до кримінальної, дисциплінарної чи іншої відповідальності; ініціює розгляд питання щодо вжиття заходів забезпечення безпеки прокурорів; оприлюднює заяви від імені прокурорського корпусу про факти порушення незалежності прокурора; звертається до міжнародних організацій з відповідними повідомленнями тощо);

5) розглядає звернення щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади;

6) звертається з пропозиціями про вирішення питань діяльності прокуратури до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

7) здійснює контроль за виконанням рішень органів прокурорського самоврядування;

8) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

10. Рішення Ради прокурорів України є обов'язковими для всіх прокурорів. Рішення Ради прокурорів України може бути скасовано всеукраїнською конференцією працівників прокуратури.

Стаття 74. Забезпечення діяльності органів прокурорського самоврядування

1. Забезпечення роботи всеукраїнської конференції працівників прокуратури, діяльності Ради прокурорів України здійснюється Генеральною прокуратурою України за рахунок коштів Державного бюджету України.

2. Запит про обсяг коштів, необхідних для забезпечення діяльності органів прокурорського самоврядування, подається до Генеральної прокуратури України Радою прокурорів України.

Глава 3. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії прокурорів та інші органи, що забезпечують діяльність прокуратури

Стаття 75. Статус кваліфікаційно-дисциплінарних комісій прокурорів

1. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії прокурорів є колегіальними органами, які відповідно до повноважень, передбачених цим Законом, визначають рівень фахової підготовленості осіб, які виявили намір зайняти посаду прокурора, та вирішують питання щодо дисциплінарної відповідальності, переведення та звільнення прокурорів з посади.

2. Систему кваліфікаційно-дисциплінарних комісій прокурорів складають:

1) Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів України;

2) регіональні кваліфікаційно-дисциплінарні комісії прокурорів, які діють в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі.

3. Порядок роботи Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України та регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій прокурорів визначається положенням, прийнятим всеукраїнською конференцією працівників прокуратури.

Стаття 76. Склад кваліфікаційно-дисциплінарних комісій прокурорів

1. До складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України, регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів входять по одинадцять членів, з яких:

1) сім прокурорів призначаються всеукраїнською конференцією працівників прокуратури;

2) чотири особи призначаються з числа наукових та науково-педагогічних працівників у сфері правознавства, які мають науковий ступінь або вчене звання.

2. Призначення наукових та науково-педагогічних працівників до складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України здійснюється з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, а до регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій прокурорів - регіональними конференціями представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, які проводяться у порядку, визначеному статтями 77, 78 цього Закону.

З'їзд та регіональна конференція представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ не можуть призначити членом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів народного депутата України, представника Кабінету Міністрів України, центрального чи місцевого органу виконавчої влади, наукового чи науково-педагогічного працівника Національної академії прокуратури України, іншого навчального закладу або наукової установи, що входять до сфери управління органів прокуратури, суддю, адвоката, працівника правоохоронного органу чи органу державного нагляду (контролю), а також не можуть призначити до складу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів більше однієї особи з числа наукових та науково-педагогічних працівників одного і того ж навчального закладу чи наукової установи.

3. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів є повноважною за умови призначення до її складу не менше восьми членів.

4. Всеукраїнська конференція працівників прокуратури, з'їзд та регіональна конференція представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ можуть обрати більшу кількість осіб (до десяти), ніж передбачено частиною першою цієї статті, на випадок припинення у період до проведення наступної всеукраїнської конференції працівників прокуратури, з'їзду чи регіональної конференції представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ повноважень одного або кількох членів зі складу відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, призначених за їх квотою, визначивши черговість їх включення до складу відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Такі особи автоматично набувають повноваження члена відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у разі припинення повноважень одного або кількох її членів, призначених за квотами всеукраїнської конференції працівників прокуратури, з'їзду чи регіональної конференції представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.

При цьому строк повноважень такої особи не може перевищувати часу, який залишився до закінчення строку повноважень члена кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, повноваження якого припинено.

5. Строк повноважень члена кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів становить шість років.

6. Член кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів не може одночасно бути членом Ради прокурорів України.

7. Голова, заступник голови, секретар кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів працюють на постійній основі і на час виконання своїх обов'язків відряджаються до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

8. Голова, заступник голови, секретар кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів не можуть здійснювати повноваження прокурора та брати участь у вирішенні питань, що розглядаються органами прокурорського самоврядування.

Стаття 77. Порядок проведення регіональних конференцій представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ

1. Регіональні конференції представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, які проводяться в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, скликаються головою відповідної регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів не пізніше як за два місяці до закінчення строку повноважень членів цієї комісії, призначених за квотою регіональної конференції.

Рішення про дату, час та місце проведення регіональної конференції голова регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів розміщує на веб-сайті комісії та надсилає його юридичним вищим навчальним закладам, юридичним факультетам вищих навчальних закладів та науковим установам, які розташовані на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а у випадку, передбаченому абзацом третім цієї частини, і вищим навчальним закладам, юридичним факультетам вищих навчальних закладів та науковим установам, які розташовані на території інших адміністративно-територіальних одиниць.

У разі якщо в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі кількість юридичних вищих навчальних закладів, юридичних факультетів вищих навчальних закладів та наукових установ не дає можливості забезпечити виконання положень частини другої статті 76 цього Закону щодо заборони призначення до складу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів більше ніж однієї особи від одного і того ж навчального закладу чи наукової установи, голова відповідної регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів приймає рішення про проведення регіональної конференції за участю представників юридичних вищих навчальних закладів, юридичних факультетів вищих навчальних закладів та наукових установ, які функціонують у найближче розташованих адміністративно-територіальних одиницях.

2. Для участі в регіональних конференціях юридичні вищі навчальні заклади, юридичні факультети вищих навчальних закладів та наукові установи обирають не більше ніж по три делегати, які відповідають вимогам, передбаченим частинами першою та другою статті 76 цього Закону. Про осіб, обраних делегатами, юридичні вищі навчальні заклади, юридичні факультети вищих навчальних закладів та наукові установи повідомляють голову регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів не пізніш як за 10 днів до дня проведення регіональної конференції.

3. Регіональна конференція є повноважною за умови присутності на ній не менш як двох третин від загальної кількості обраних делегатів.

4. Відкриває засідання регіональної конференції найстарший за віком делегат.

Регіональна конференція шляхом відкритого голосування обирає головуючого та секретаря конференції, обговорює і затверджує порядок денний та регламент роботи конференції, обирає лічильну комісію та інші робочі органи конференції.

5. Кандидати у члени регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, які відповідають вимогам, передбаченим частинами першою та другою статті 76 цього Закону, визначаються за пропозицією делегатів регіональної конференції відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на засіданні делегатів і включаються до бюлетеня для таємного голосування.

6. Призначеним на посаду члена регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії вважається кандидат, який за результатами таємного голосування отримав більшість голосів обраних делегатів регіональної конференції. У разі якщо голосування проводиться щодо кандидатів, кількість яких перевищує квоту для призначення на посади членів регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, призначеними вважаються ті кандидати, які набрали більше голосів.

7. За результатами голосування головуючим і секретарем регіональної конференції підписується рішення про призначення членів регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, яке оприлюднюється на веб-сайті цієї комісії і копія якого в порядку інформування надсилається керівнику регіональної прокуратури.

8. Скликання та проведення регіональних конференцій у встановленому цією статтею порядку здійснюється виключно для цілей, передбачених цим Законом.

Стаття 78. Порядок проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ

1. З'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ скликається головою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України не пізніш як за три місяці до закінчення строку повноважень членів цієї комісії, призначених за квотою з'їзду.

Рішення про дату, час та місце проведення з'їзду голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України розміщує на веб-сайті комісії та надсилає до регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій прокурорів з метою організаційного забезпечення скликання та проведення регіональних конференцій представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.

2. Участь у з'їзді беруть делегати, обрані регіональними конференціями представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, які проводяться у порядку, передбаченому статтею 77 цього Закону.

Для участі у з'їзді регіональні конференції представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ обирають не більше ніж по три делегати, які відповідають вимогам, передбаченим частинами першою та другою статті 76 цього Закону.

Про осіб, обраних делегатами, регіональні конференції повідомляють голову Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України не пізніш як за десять днів до дня з'їзду.

3. З'їзд є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин від загальної кількості обраних делегатів.

4. Відкриває з'їзд найстарший за віком делегат.

З'їзд шляхом відкритого голосування обирає головуючого та секретаря, обговорює і затверджує порядок денний та регламент роботи з'їзду, обирає лічильну комісію та інші робочі органи з'їзду.

5. Кандидати на посади членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України, які відповідають вимогам, передбаченим частинами першою та другою статті 76 цього Закону, визначаються за пропозицією делегатів з'їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на засіданні делегатів і включаються до бюлетеня для таємного голосування.

6. Призначеним на посаду члена Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України вважається кандидат, який за результатами таємного голосування отримав більшість голосів обраних делегатів з'їзду. У разі якщо голосування проводиться щодо кандидатів, кількість яких перевищує квоту для призначення на посади членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України, призначеними вважаються кандидати, які набрали більшу кількість голосів.

7. За результатами голосування головуючим і секретарем з'їзду підписується рішення про призначення членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України, яке оприлюднюється на веб-сайті цієї комісії і копія якого в порядку інформування надсилається Генеральному прокурору України.

8. Скликання та проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ у встановленому цієї статтею порядку проводиться виключно для цілей, передбачених цим Законом.

Стаття 79. Припинення повноважень члена кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів

1. Повноваження члена кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів припиняються у разі:

1) закінчення строку, на який його призначено;

2) подання заяви про припинення повноважень за власним бажанням;

3) вчинення дій, несумісних з посадою члена кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів;

4) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

6) припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави;

7) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

8) його смерті.

2. Повноваження члена кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів припиняються:

1) з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - із дня, наступного за днем закінчення строку, на який його призначено, без необхідності прийняття рішення відповідною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів;

2) з підстав, передбачених пунктами 2 - 7 частини першої цієї статті, - за рішенням відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів;

3) з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої цієї статті, - у день смерті, без необхідності прийняття рішення відповідною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів приймає рішення про припинення повноважень її члена з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої цієї статті, за наявності медичного висновку, що надається медичною комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, або за рішенням суду, яке набрало законної сили, про визнання члена кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів обмежено дієздатним чи недієздатним.

Стаття 80. Повноваження кваліфікаційно-дисциплінарних комісій прокурорів

1. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів України:

1) веде облік даних про кількість посад прокурорів у Генеральній прокуратурі України, у тому числі вакантних та тимчасово вакантних;

2) бере участь у переведенні прокурорів на посади до Генеральної прокуратури України;

3) розглядає скарги (заяви) про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури та здійснює дисциплінарне провадження;

4) приймає за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених цим Законом, рішення про накладення на прокурора Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури дисциплінарного стягнення чи рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора;

5) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

2. Регіональна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів:

1) веде облік даних про кількість посад прокурорів у відповідних регіональних та місцевих прокуратурах, у тому числі вакантних та тимчасово вакантних;

2) проводить добір кандидатів на посаду прокурора в установленому цим Законом порядку;

3) бере участь у переведенні прокурорів на посади до місцевих чи регіональних прокуратур;

4) розглядає скарги (заяви) про вчинення прокурором місцевої прокуратури дисциплінарного проступку та здійснює дисциплінарне провадження;

5) за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених цим Законом, приймає рішення про накладення на прокурора місцевої прокуратури дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора;

6) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

3. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів для здійснення своїх повноважень має право ознайомлюватися з документами, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію.

Стаття 81. Організація роботи та проведення засідання кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів

1. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів обирає зі свого складу з числа прокурорів відкритим або таємним голосуванням голову, заступника голови та секретаря кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів строком на три роки. Одна й та сама особа не може бути переобрана на ту ж посаду голови, заступника голови, секретаря більше одного разу підряд.

2. Голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів організовує її роботу та головує на її засіданнях, визначає обов'язки заступника, веде засідання кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, представляє її у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, установами та організаціями, а голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України - також у зносинах з органами інших держав та міжнародними організаціями. Обов'язки голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у разі його відсутності виконує заступник голови, а за відсутності заступника голови - член кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, обраний за квотою всеукраїнської конференції працівників прокуратури, який має найбільший стаж роботи на посаді прокурора.

3. Для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження у кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів діє автоматизована система розподілу скарг (заяв). Положення про автоматизовану систему розподілу скарг (заяв) затверджується Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів України за погодженням із Радою прокурорів України.

4. Секретар кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів організовує підготовку її засідань та несе відповідальність за організацію діловодства.

5. Засідання кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів проводяться відкрито і гласно, крім випадків, установлених законом. Засідання кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів є повноважним, якщо на ньому присутні не менше восьми членів кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

6. Голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів визначає дату, час і місце проведення засідання кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, перелік питань, що вносяться на засідання, і не пізніш як за п'ять днів до засідання повідомляє про це членів кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та забезпечує розміщення цих відомостей на веб-сайті кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, ураховуючи при цьому вимоги частини четвертої статті 46 цього Закону.

7. Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від її загального складу, передбаченого цим Законом. Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів викладаються в письмовій формі.

8. У рішенні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів зазначаються дата і місце його прийняття, члени кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, які брали участь у засіданні, питання, що розглядалися, мотиви прийнятого рішення.

Рішення підписується головуючим та членами кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, які брали участь у засіданні. За наявності окремої думки вона викладається у письмовій формі і додається до справи, про що головуючий повідомляє на засіданні, але зміст окремої думки виголошенню на засіданні не підлягає.

9. Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів підлягає оприлюдненню на її веб-сайті у триденний строк з дня його прийняття.

Стаття 82. Забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій прокурорів

1. Організаційне забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів здійснюється її секретаріатом.

2. Питання прийняття на роботу, звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також умови оплати праці працівників секретаріату, умови їх побутового забезпечення і рівень соціального захисту визначаються Кодексом законів України про працю, Законом України "Про державну службу", цим Законом, іншими нормативно-правовими актами.

3. За членом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, який працює на постійній основі, зберігаються статус прокурора, місце роботи, а також гарантії матеріального, соціального та побутового забезпечення, передбачені законодавством для прокурорів. При цьому заробітна плата виплачується, виходячи з окладів за основним місцем роботи особи, відрядженої до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, а в разі звільнення з посади чи припинення повноважень на посаді за основним місцем роботи - виходячи з окладу за посадою, повноваження на якій було припинено.

4. Виплата заробітної плати провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стаття 83. Національна академія прокуратури України

1. Національна академія прокуратури України є державним вищим навчально-науковим закладом, який забезпечує підготовку фахівців з вищою освітою, здійснює спеціальну підготовку кандидатів на посаду прокурора, підвищення кваліфікації прокурорів, а також науково-дослідну діяльність.

2. Національна академія прокуратури України є юридичною особою, що діє на підставі законодавства України та статуту, який затверджується Радою прокурорів України.

3. Національна академія прокуратури України функціонує при Генеральній прокуратурі України.

4. Особам, які обіймають посади наукових та науково-педагогічних працівників Національної академії прокуратури України, присвоюються класні чини у порядку, визначеному цим Законом. Положення про відповідність посад і класних чинів наукових та науково-педагогічних працівників Національної академії прокуратури України посадам і класним чинам прокурорів затверджується Радою прокурорів України.

5. На наукових та науково-педагогічних працівників Національної академії прокуратури України, які мають класні чини, поширюються положення розділу IX цього Закону.

Стаття 84. Колегії органів прокуратури

1. У Генеральній прокуратурі України та регіональних прокуратурах можуть утворюватися колегії, які є дорадчими органами, що розглядають найважливіші питання, пов'язані з виконанням покладених на прокуратуру функцій. Головою колегії є відповідно Генеральний прокурор України, керівник регіональної прокуратури.

2. Персональний склад колегій затверджується Генеральним прокурором України.

3. Формою роботи колегій є засідання, прийняті на них рішення доводяться до відома прокурорів та в разі необхідності реалізовуються через накази керівників відповідних прокуратур.

Стаття 85. Науково-методичні, методичні ради та інші установи прокуратури

1. Для розроблення та розгляду науково-методичних рекомендацій та інших пропозицій щодо поліпшення організації та діяльності прокуратури, вдосконалення законодавства при Генеральній прокуратурі України утворюється науково-методична рада.

2. Персональний склад і положення про науково-методичну раду затверджується Генеральним прокурором України.

3. Методичні ради можуть утворюватися при регіональних прокуратурах. Персональний склад методичної ради затверджується керівником регіональної прокуратури.

Розділ IX. Соціальне та матеріально-побутове забезпечення прокурора та інших працівників органів прокуратури

Стаття 86. Заробітна плата прокурора

1. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, надбавок за класний чин, вислугу років та інших виплат, передбачених законодавством.

2. Розміри посадових окладів та інших виплат, розмір яких не передбачений цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

3. Надбавка за класний чин виплачується прокурорам, які мають класні чини, щомісячно у відсотках до посадового окладу в такому розмірі: державному раднику юстиції України - 40 відсотків, державному раднику юстиції 1 класу - 38 відсотків, державному раднику юстиції 2 класу - 36 відсотків, державному раднику юстиції 3 класу - 34 відсотки, старшому раднику юстиції - 32 відсотки, раднику юстиції - 30 відсотків, молодшому раднику юстиції - 28 відсотків, юристу 1 класу - 26 відсотків, юристу 2 класу - 24 відсотки, юристу 3 класу - 22 відсотки.

4. Надбавка за вислугу років виплачується прокурорам щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за класний чин у такому розмірі: за наявності стажу роботи від 2 до 5 років - 15 відсотків, від 5 до 10 років - 20 відсотків, від 10 до 15 років - 30 відсотків, від 15 до 20 років - 40 відсотків, понад 20 років - 50 відсотків.

5. Прокурорам можуть виплачуватися премії в межах бюджетних призначень на оплату праці. Умови, порядок та розміри преміювання прокурорів визначаються положенням, яке затверджується Генеральним прокурором України.

Стаття 87. Відпустка прокурора

1. Прокурору надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.

2. Прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

3. Прокурору надаються додаткові та інші відпустки, передбачені законом.

4. Для виконання невідкладних і непередбачуваних завдань прокурори можуть бути відкликані зі щорічної основної чи додаткової оплачуваних відпусток. Частина невикористаної відпустки надається прокурорам у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки в наступному році з відповідним відшкодуванням непередбачуваних витрат у зв'язку з відкликанням із відпустки. Порядок такого відшкодування визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 88. Матеріально-побутове забезпечення прокурора

1. Прокурор, який не має житла або потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом у вигляді окремої квартири або будинку не пізніш як через шість місяців після звернення із заявою про надання житла.

2. Прокурор та члени його сім'ї користуються в установленому порядку безоплатним медичним обслуговуванням у державних закладах охорони здоров'я. Члени сім'ї прокурора, які проживають разом з ним, обслуговуються у тих медичних закладах, що й прокурор.

3. Прокурору може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.

Стаття 89. Заходи соціального захисту прокурора

1. У разі каліцтва чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, прокурор одержує компенсацію в розмірі від річної до п'ятирічної заробітної плати залежно від ступеня втрати працездатності, а в разі його загибелі із зазначеної причини сім'ї або утриманцям загиблого виплачується одноразова допомога в розмірі десятирічної заробітної плати за останньою посадою, яка складається з посадового окладу та надбавки за класний чин. Порядок, умови компенсації та виплати одноразової допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

2. Поховання прокурора, який загинув (помер) у зв'язку з виконанням службових обов'язків, або звільненого з посади, який помер внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень або іншої шкоди здоров'ю, пов'язаних з виконанням службових обов'язків, здійснюється за рахунок коштів, що виділяються органам прокуратури у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України. За сім'єю загиблого зберігається право на одержання житла на умовах і підставах, які існували на час загибелі прокурора.

3. За пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства. Пенсіонери і члени їхніх сімей, що проживають разом із ними, мають також право на безкоштовне медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких вони перебували на обліку до виходу на пенсію прокурора.

Стаття 90. Матеріально-побутове забезпечення та соціальний захист працівників органів прокуратури

1. Розмір посадових окладів, надбавок за вислугу років та інших виплат працівників органів прокуратури (державних службовців, службовців, інших працівників) установлюються Кабінетом Міністрів України.

2. Працівникам органів прокуратури можуть виплачуватися премії в межах бюджетних призначень на оплату праці. Умови, порядок та розміри преміювання працівників органів прокуратури визначаються положенням, яке затверджується Генеральним прокурором України.

3. Працівники прокуратури та члени їхніх сімей користуються в установленому порядку безоплатним медичним обслуговуванням у державних закладах охорони здоров'я.

4. Питання матеріально-побутового забезпечення та соціального захисту працівників органів прокуратури, не врегульовані цим Законом, визначаються Законом України "Про державну службу" та іншими актами законодавства.

Стаття 91. Пенсійне забезпечення працівників прокуратури

1. Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років.

2. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

3. Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

4. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин. Посадовий оклад, надбавки за класний чин і вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора чи слідчого прокуратури, встановлених на дату звернення за пенсією.

5. Працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів та слідчих прокуратури, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п'ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається в розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 80 відсотків місячного заробітку за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті. Передбачене цією частиною зниження віку для жінок застосовується також до завершення періоду підвищення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. До досягнення віку, встановленого цим абзацом, право на пенсію за віком мають чоловіки 1960 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 31 грудня 1957 року;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1958 року по 31 грудня 1958 року;

56 років - які народилися з 1 січня 1959 року по 31 грудня 1959 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1960 року по 31 грудня 1960 року.

6. До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 15 цього Закону, в тому числі у спеціалізованих прокуратурах, стажистами, на посадах помічників і старших помічників в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Служби безпеки України, посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури, військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

7. До пенсії за вислугу років, призначеної згідно з цією статтею, встановлюються надбавки на утримання непрацездатних членів сім'ї та на догляд за одиноким пенсіонером у розмірах і за умов, передбачених чинним законодавством.

8. Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорсько-слідчих посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку зі скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

9. Прокурорам і слідчим, які визнані інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

10. У разі обрання прокурора, слідчого прокуратури, який має право на отримання пенсії за вислугу років або набуває таке право під час роботи на виборній посаді, народним депутатом України він має право на пенсію, що обчислюється із заробітку народного депутата України, або на пенсійне забезпечення за вислугу років на службі в органах прокуратури за його вибором.

11. Прокурорам і слідчим, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором.

12. Особа, позбавлена класного чину за вироком суду, що набрав законної сили, втрачає право на призначення пенсії за вислугу років. Права на призначення пенсії, передбаченої цією статтею, позбавляється також особа, звільнена з посади у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким її визнано винною у вчиненні умисного злочину з використанням свого службового становища, або у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого прокурора притягнуто до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

13. Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

14. За пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються пільги і гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства. Пенсіонери і члени їхніх сімей, що проживають разом із ними, мають також право на безкоштовне медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких вони перебували на обліку до виходу на пенсію працівника прокуратури.

15. Пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну службу", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

16. Прокурорам і слідчим прокуратури в разі звільнення вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років чи інвалідністю виплачується грошова допомога з розрахунку середньої місячної заробітної плати за рік перед місяцем виходу на пенсію (з урахуванням коригування заробітної плати у цьому періоді у зв'язку з її підвищенням на день звільнення) за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури, про що робиться запис у трудовій книжці.

17. Особам, які отримали грошову допомогу у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років чи інвалідністю на підставі цього чи інших законів України, в разі наступного звільнення з органів прокуратури грошова допомога виплачується з розрахунку середньої місячної заробітної плати за рік перед місяцем звільнення (з урахуванням коригування заробітної плати у цьому періоді у зв'язку з її підвищенням на день звільнення) за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури після отримання зазначеної грошової допомоги.

18. Прокурорам, слідчим прокуратури, які не мають права на пенсійне забезпечення відповідно до цієї статті, грошова допомога виплачується в разі їх звільнення у випадку ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, а також у разі скорочення кількості прокурорів.

19. Пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 80 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорських працівників на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більше ніж за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням вищого класного чину, почесного звання або наукового ступеня та збільшення розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Розділ X. Організаційне забезпечення діяльності прокуратури

Стаття 92. Особливості забезпечення функціонування прокуратури

1. Держава забезпечує фінансування та належні умови функціонування прокуратури і діяльності прокурорів.

2. Забезпечення функціонування системи прокуратури передбачає:

1) визначення в Державному бюджеті України видатків на фінансування прокуратури не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення її повноважень відповідно до закону;

2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування прокуратури;

3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення прокурорів.

Стаття 93. Система забезпечення функціонування прокуратури

1. В Україні діє єдина система забезпечення функціонування прокуратури.

2. Органи прокуратури, інші органи державної влади беруть участь в організаційному забезпеченні діяльності прокуратури у випадках і порядку, визначених цим та іншими законами.

Стаття 94. Засади фінансування прокуратури

1. Фінансування прокуратури України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

2. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

3. Визначені у Державному бюджеті України видатки на утримання органів прокуратури не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Стаття 95. Порядок фінансування прокуратури

1. Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Стаття 96. Забезпечення потреб прокурора, пов'язаних з його професійною діяльністю

1. Прокурор забезпечується окремим робочим місцем та необхідними для роботи засобами.

2. Органи прокуратури забезпечуються транспортними і матеріально-технічними засобами у порядку, затвердженому Генеральним прокурором України, у межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання органів прокуратури.

3. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують розташовані на їх території органи та установи прокуратури відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди.

Стаття 97. Гарантії та компенсації особам, які викликаються до прокуратури

1. Особі, яка викликається до прокуратури у визначених законом випадках, виплачується середня заробітна плата за час, затрачений у зв'язку з викликом, та інші пов'язані з цим витрати за рахунок коштів державного бюджету.

2. Виплата винагороди експертам та іншим спеціалістам, а також витрати, пов'язані з їх викликом до прокуратури, провадяться за рахунок коштів державного бюджету.

3. Порядок та умови відшкодування витрат і компенсацій у зв'язку з викликом до прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Розділ XI. Міжнародне співробітництво

Стаття 98. Міжнародно-правове співробітництво з компетентними органами іноземних держав у сфері кримінального судочинства

1. Органи прокуратури згідно з чинними міжнародними договорами України та кримінальним процесуальним законодавством України здійснюють співробітництво з компетентними органами інших держав з питань проведення процесуальних дій при розслідуванні кримінальних правопорушень, видачі осіб, які їх вчинили, перейнятті кримінального провадження та інших питань, передбачених цими договорами. За відсутності міжнародного договору України співробітництво у цій сфері здійснюється органами прокуратури України на підставі взаємних письмових гарантій.

2. У випадках, передбачених законодавством, Генеральна прокуратура України є центральним органом, відповідальним за виконання міжнародних договорів України.

3. Якщо міжнародним договором України передбачено безпосередній порядок співробітництва під час кримінального провадження, регіональні прокуратури здійснюють таке співробітництво у межах своєї компетенції.

4. У випадках, передбачених законодавством України та міжнародними договорами України, прокурори можуть бути делеговані до міжнародних організацій, учасницею яких є Україна, та дипломатичних представництв України за кордоном.

Стаття 99. Міжвідомчі міжнародні договори України, що укладаються Генеральною прокуратурою України

1. Генеральна прокуратура України в порядку, передбаченому Законом України "Про міжнародні договори України", бере участь у підготовці міжнародних договорів України щодо співробітництва у сфері кримінального судочинства, укладає міжвідомчі міжнародні договори України про співробітництво з питань діяльності прокуратури з відповідними державними органами іноземних держав і міжнародними організаціями, до компетенції яких входять питання, що регулюються договорами.

Стаття 100. Порядок укладення, виконання та денонсації міжнародних міжвідомчих договорів України, що укладаються Генеральною прокуратурою України

1. Пропозиції щодо укладення Генеральною прокуратурою України міжнародних договорів України міжвідомчого характеру погоджуються з Міністерством закордонних справ України.

2. Рішення про проведення переговорів і підписання міжвідомчих міжнародних договорів, що укладаються Генеральною прокуратурою України, у тому числі щодо надання повноважень на здійснення таких дій, приймається Генеральним прокурором України. Ведення переговорів щодо підготовки тексту такого міжвідомчого міжнародного договору України, його укладення, встановлення його автентичності або підписання такого міжвідомчого міжнародного договору України здійснюється лише уповноваженими на те особами.

3. Міжвідомчі міжнародні договори України, укладені Генеральною прокуратурою України, що набрали чинності для України, публікуються у Зібранні діючих міжнародних договорів України та інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України".

Міжвідомчі міжнародні договори України, укладені Генеральною прокуратурою України, реєструються у Міністерстві юстиції України шляхом включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів. Оригінали текстів міжнародних міжвідомчих договорів України зберігаються у Міністерстві закордонних справ України.

Контроль автентичності текстів міжвідомчих міжнародних договорів України, укладених Генеральною прокуратурою України, українською та іноземною мовами здійснюється Міністерством закордонних справ України.

4. Денонсація міжнародних міжвідомчих договорів України, укладених Генеральною прокуратурою України, здійснюється Генеральною прокуратурою України.

Розділ XII. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем оголошення Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів України та Радою прокурорів України про початок своєї діяльності, яке публікується зазначеними органами в газеті "Голос України", крім:

частини другої статті 41 цього Закону, яка набирає чинності одночасно з набранням чинності законом України, яким вносяться зміни до Конституції України щодо строку повноважень Генерального прокурора України;

частини третьої статті 44, підпунктів "а", "е" підпункту 1, підпунктів "а" - "д" підпункту 42, підпункту 51, підпункту 66, підпунктів "а", "б", "г" підпункту 70 пункту 5 розділу XII, пунктів 11 - 13 розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

положень статей 69, 73, 75, 76, частин п'ятої - сьомої статті 77, частин п'ятої - сьомої статті 78 цього Закону, які стосуються формування Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України, регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій прокурорів та Ради прокурорів України, а також повноважень всеукраїнської конференції працівників прокуратури, пунктів 3, 4 розділу XIII цього Закону, які набирають чинності через шість місяців із дня, наступного за днем його опублікування;

підпункту 62 пункту 5 розділу XII цього Закону, який набирає чинності з 1 січня 2014 року.

2. До приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони та інші нормативні акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. До затвердження всеукраїнською конференцією працівників прокуратури Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури застосовуються положення Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, схваленого всеукраїнською конференцією працівників прокуратури 28 листопада 2012 року та затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року N 123.

4. Визнати такими, що втрачають чинність із набранням чинності цим Законом:

1) Закон України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 53, ст. 793; 1993 р., N 22, ст. 229, N 50, ст. 474; 1995 р., N 11, ст. 71, N 34, ст. 268; 2001 р., N 9, ст. 38, N 44, ст. 233; 2002 р., N 17, ст. 117, N 17, ст. 125; 2003 р., N 29, ст. 233, N 30, ст. 247; 2004 р., N 8, ст. 66; 2005 р., N 2, ст. 32, N 6, ст. 132, N 11, ст. 198; 2006 р., N 1, ст. 18, N 19 - 20, ст. 156; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66, N 33, ст. 442; 2008 р., N 5 - 6, N 7 - 8, ст. 78, N 48, ст. 357; 2010 р., N 37, ст. 497, N 41 - 42, N 43, N 44 - 45, ст. 529; 2011 р., N 10, ст. 63, N 23, ст. 160, N 30, ст. 279; 2012 р., N 12 - 13, ст. 82; 2013 р., N 21, ст. 208, N 14, ст. 89, N 37, ст. 490, N 39, ст. 517; із змінами, внесеними Законом України від 14 травня 2013 року N 224-VII);

2) Постанову Верховної Ради України від 5 листопада 1991 року N 1790-XII "Про введення в дію Закону України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 53, ст. 794);

3) Постанову Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року N 1795-XII "Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 4, ст. 14);

4) Постанову Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року N 1796-XII "Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 4, ст. 15; 2013 р., N 14, ст. 89; із змінами, внесеними Законом України від 16 травня 2013 року N 245-VII);

5) Постанову Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року N 1797-XII "Про затвердження структури Генеральної прокуратури України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 4, ст. 16; 1993 р., N 49, ст. 466).

5. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Кодексі законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до N 50, ст. 375 із наступними змінами):

а) частину першу статті 43 доповнити словами "крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства";

б) у частині четвертій статті 136 слова "або за заявою прокурора" виключити;

в) у статті 222 слова "прокурорсько-слідчих працівників" замінити словом "прокурорів";

г) пункт 2 статті 231 виключити;

д) у частині четвертій статті 233 слова "або прокурора" виключити;

е) статтю 252 доповнити частиною такого змісту:

"Положення цієї статті в частині особливостей притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення не поширюються на прокурорів, працівників органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України та органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства";

є) частину третю статті 259 виключити;

2) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122 із наступними змінами):

а) у статті 7:

у частині четвертій слова "прокурорським наглядом" виключити;

доповнити частиною такого змісту:

"Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, а також у сфері запобігання і протидії корупції";

б) у частині першій статті 15 слова "чи окремої постанови судді або подання прокурора" виключити;

в) абзац перший статті 1854 доповнити словами "під час досудового розслідування";

г) у статті 1856:

у назві слова "чи окремої постанови судді або подання прокурора" виключити;

в абзаці першому частини першої:

- слова "чи окремої постанови судді", "чи окрему постанову судді" виключити;

- слово "них" замінити словом "ній";

частину другу виключити;

д) частину другу статті 1858 викласти в такій редакції:

"Ухилення від виконання законних вимог прокурора щодо прибуття в орган прокуратури, крім порушення, передбаченого статтею 1854 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

е) у статті 18835:

назву викласти в такій редакції:

"Стаття 18835. Невиконання законних вимог Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів або членів цих органів щодо надання інформації";

абзац перший частини першої після слів "члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України" доповнити словами "кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, члена кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів";

є) назву та частину першу статті 250 викласти в такій редакції:

"Стаття 250. Прокурорський нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, а також у сфері запобігання і протидії корупції

Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, а також у сфері запобігання і протидії корупції, має право: складати протокол про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; перевіряти законність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; оскаржувати постанову і рішення по скарзі у справі про адміністративне правопорушення, а також вчиняти інші передбачені законом дії";

ж) у частині першій статті 255:

у пункті 1:

- в абзаці другому слова і цифри "частини перша і друга статті 1271, стаття 130" замінити словами і цифрами "статті 1271, 130";

- абзац сорок шостий виключити;

пункт 8 викласти в такій редакції:

"8) слідчий (частина четверта статті 184, статті 1854, 18511)";

доповнити пунктами 81, 92- 94 відповідно такого змісту:

"81) уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (статті 18819, 2123 (крім порушень права на інформацію відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність")";

"92) голова, заступник голови Вищої ради юстиції (стаття 18832);

93) голова, заступник голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (стаття 18835 (у частині невиконання законних вимог Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або її члена);

94) голова, заступник голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (стаття 18835 (у частині невиконання законних вимог кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів або її члена)";

пункт 11 викласти в такій редакції:

"11) прокурор (статті 1724 - 1729, 1854, 1858, 18511)";

з) у частині четвертій статті 257 слово "прокурору" виключити;

и) у статті 267:

у частині першій слово "прокуророві" виключити;

у частині другій слова "або внесення подання прокурора" виключити;

і) четверте речення частини другої статті 279 виключити;

ї) у назві глави 24 слова "або внесення на неї подання прокурора" виключити;

й) у частині першій статті 287 слово "прокурором" замінити словами "прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу";

к) частину третю статті 288 виключити;

л) у статті 289 слово "прокурора" виключити;

м) статтю 290 виключити;

н) у статті 291 слова "(внесення подання прокурора)" виключити;

о) у статті 292:

у назві та тексті слова "і подання прокурора" виключити;

у тексті слово "розглядаються" замінити словом "розглядається", а слово "їх" - словом "її";

п) у статті 293:

у назві слова "і подання прокурора" виключити;

в абзаці першому та пункті 1 частини першої слова "або подання прокурора" виключити;

р) у частині другій статті 294 слова "або прокурором" виключити;

с) частину другу статті 295 виключити;

т) у частині другій статті 299 слова "або внесенні на неї подання прокурора", "або подання" виключити;

у) у частині першій статті 303 слова "або внесення на неї подання прокурора", "або подання прокурора" виключити;

ф) у частині першій статті 307 слова "або внесення на неї подання прокурора", "або подання" виключити;

3) у Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 6, ст. 56 із наступними змінами):

а) частину другу статті 2 доповнити реченнями такого змісту: "Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обгрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 24 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обгрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу";

б) у статті 29:

частину першу доповнити реченнями такого змісту: "При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обгрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 24 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, які підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обгрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу";

частину третю викласти в такій редакції:

"Для участі у справі, провадження в якій уже порушено, прокурор подає до господарського суду відповідну заяву";

4) у пункті 14 частини першої статті 91 Лісового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 17, ст. 99 із наступними змінами) слова "звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позовів до суду" замінити словами "подавати позови до суду";

5) у статті 3811 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 25 - 26, ст. 131 із наступними змінами):

у назві слово "слідчим" виключити;

доповнити частиною другою такого змісту:

"2. Умисне систематичне невиконання працівником оперативного підрозділу законних вказівок прокурора, наданих ним письмово при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, -

карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого";

6) у частині першій статті 48 Сімейного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 21 - 22, ст. 135 із наступними змінами) слова "а також за заявою прокурора" виключити;

7) у Кримінально-виконавчому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 3 - 4, ст. 21 із наступними змінами):

а) назву та частину першу статті 22 викласти в такій редакції:

"Стаття 22. Нагляд за додержанням законів під час виконання кримінальних покарань

1. Прокурор відповідно до Закону України "Про прокуратуру" здійснює нагляд за додержанням законів в органах і установах виконання покарань при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян";

б) абзац десятий частини першої статті 24 викласти в такій редакції:

"Генеральний прокурор України, а також уповноважені ним прокурори і прокурори, які здійснюють на відповідній території нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян";

8) у Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., NN 40 - 42, ст. 492 із наступними змінами):

а) у статті 45:

у частині першій:

- слова "Уповноважений Верховної Ради України з прав людини" виключити;

- доповнити абзацом такого змісту:

"З метою захисту прав і свобод людини і громадянина у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини може особисто або через свого представника звертатися до суду з позовною заявою (заявою), брати участь у розгляді справ за його позовними заявами (заявами), а також на будь-якій стадії розгляду вступати у справу, провадження в якій відкрито за позовними заявами (заявами) інших осіб, подавати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у тому числі у справі, провадження в якій відкрито за позовною заявою (заявою) іншої особи. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повинен обгрунтувати суду неможливість особи самостійно здійснювати захист своїх інтересів. Невиконання Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини вимог щодо надання зазначеного обгрунтування має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу";

у частині другій:

- друге речення виключити;

- доповнити абзацом третім такого змісту:

"Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обгрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 24 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в суді прокурор також повинен надати документи, які підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обгрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу";

б) частину п'яту статті 46 викласти в такій редакції:

"5. Прокурор або Уповноважений Верховної Ради України з прав людини з метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без їх участі, вступу у справу за позовом (заявою) іншої особи мають право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі";

9) у Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., NN 35 - 37, ст. 446 із наступними змінами):

а) у частині четвертій статті 18 слова "Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України" виключити;

б) у статті 20:

частину першу після слів "а також" доповнити словами "апеляційні адміністративні суди та";

друге речення частини третьої викласти в такій редакції: "У випадках, визначених цим Кодексом, Вищий адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення апеляційного адміністративного суду";

в) у статті 60:

у частині першій:

- слова "Уповноважений Верховної Ради України з прав людини" виключити;

- доповнити абзацом такого змісту:

"З метою захисту прав і свобод людини і громадянина у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини може особисто або через свого представника звертатися до адміністративного суду з адміністративним позовом (заявою), брати участь у розгляді справ за його адміністративним позовом (заявами), а також на будь-якій стадії розгляду вступати у справу, провадження в якій відкрито за адміністративними позовами (заявами) інших осіб, подавати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у тому числі у справі, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом (заявою) іншої особи. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повинен обгрунтувати адміністративному суду неможливість особи самостійно здійснювати захист своїх інтересів. Невиконання Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини вимог щодо надання зазначеного обгрунтування має наслідком застосування положень, передбачених статтею 108 цього Кодексу";

у частині другій:

- друге речення виключити;

- доповнити абзацом третім такого змісту:

"Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обгрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 24 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в адміністративному суді прокурор також повинен надати документи, які підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина. Невиконання прокурором вимог щодо надання адміністративному суду обгрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 108 цього Кодексу";

г) у статті 1711:

назву доповнити словами "кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів";

частину першу доповнити пунктом 5 такого змісту:

"5) рішень, дій чи бездіяльності кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів";

частину другу викласти в такій редакції:

"2. Акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України оскаржуються до Вищого адміністративного суду України. Для цього у Вищому адміністративному суді України створюється окрема палата. Акти, дії чи бездіяльність Вищої ради юстиції, а також рішення, дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів оскаржуються до Київського апеляційного адміністративного суду";

частину четверту після слів "Вищої кваліфікаційної комісії суддів України" доповнити словами "кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів";

частини п'яту та шосту замінити п'ятьма частинами такого змісту:

"5. Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може:

1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України незаконним повністю або в окремій його частині;

2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України вчинити певні дії.

6. Київський апеляційний адміністративний суд за наслідками розгляду справи може:

1) визнати акт Вищої ради юстиції, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів незаконним повністю або в окремій його частині;

2) визнати дії чи бездіяльність Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів протиправними, зобов'язати Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів вчинити певні дії.

7. У разі визнання незаконним і нечинним нормативно-правового акта резолютивна частина постанови суду невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

8. Рішення Вищого адміністративного суду України щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України є остаточним і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

9. Рішення Київського апеляційного адміністративного суду щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради юстиції, а також рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів може бути оскаржено в апеляційному порядку. Судом апеляційної інстанції у таких справах є Вищий адміністративний суд України, рішення якого є остаточним і оскарженню не підлягає";

10) у пункті 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N 50 - 51, ст. 572 із наступними змінами):

друге речення підпункту 9 викласти в такій редакції: "Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, звертається в інтересах держави до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам)";

в абзаці п'ятому підпункту 10 слова "прокуратури за поданням відповідних матеріалів органами" виключити;

11) у Митному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., NN 44 - 48, ст. 552 із наступними змінами):

а) у частині другій статті 486 слова "(внесенням подання прокурора)" виключити;

б) у частині п'ятій статті 529 слово "прокурором" виключити;

в) у частині першій статті 530 слова "внесенням подання прокурора" виключити;

г) у статті 532:

у назві і частині першій слова "подання прокурора" виключити;

у частині першій слово "розглядаються" замінити словом "розглядається";

д) у статті 533:

у назві і частині першій слова "або внесення подання прокурора" виключити;

у частині першій слова "або подання" виключити;

е) у частині першій статті 539 слова "або внесення на неї подання прокурора" та "або подання" виключити;

12) у Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., NN 9 - 13, ст. 88 із наступними змінами):

а) пункти 9, 15 частини першої статті 3 викласти відповідно в такій редакції:

"9) керівник органу прокуратури - Генеральний прокурор України, керівник регіональної прокуратури, керівник місцевої прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень";

"15) прокурор - особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 15 Закону України "Про прокуратуру", та діє у межах своїх повноважень";

б) у статті 36:

у частині четвертій:

- абзац перший викласти в такій редакції:

"4. Право на подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України чи за нововиявленими обставинами мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор України, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники";

- в абзаці другому слова "прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх" замінити словами "керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та", а слова "або прокурорами" - "керівниками, першими заступниками чи заступниками керівників або прокурорами прокуратур";

- в абзаці третьому слова "службові особи органів" замінити словами "прокурори органу";

у частині п'ятій слова "його заступники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори" замінити словами "керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники";

перше речення частини шостої викласти в такій редакції:

"6. Генеральний прокурор України, керівник регіональної прокуратури, керівник місцевої прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею 219 цього Кодексу";

в) у статті 87:

пункт 6 частини другої виключити;

доповнити після частини другої новою частиною третьою такого змісту:

"3. Недопустимими є також докази, які були отримані:

1) із показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;

2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень".

У зв'язку з цим частину третю вважати частиною четвертою;

г) у частині третій статті 128:

слова " які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність" замінити словами "які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність";

доповнити абзацом другим такого змісту:

"Прокурор, який пред'являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обгрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 24 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в суді прокурор також повинен надати документи, які підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина";

д) у частині шостій статті 214 слово "прокурора" замінити словами "керівника органу прокуратури";

е) пункти 1, 2 частини другої статті 294 викласти в такій редакції:

"1) до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури;

2) до шести місяців - керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником";

є) частину другу статті 312 викласти в такій редакції:

"2. Скарга слідчого подається прокурору вищого рівня щодо прокурора, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються";

ж) у статті 313:

у частині першій:

- слова "Службова особа органу прокуратури вищого рівня, до якої" замінити словами "Прокурор вищого рівня, до якого";

- слово "зобов'язана" замінити словом "зобов'язаний";

частину третю викласти в такій редакції:

"3. У разі скасування рішення або визнання незаконними вчиненої дії чи бездіяльності прокурор вищого рівня має право здійснити заміну одного прокурора на іншого з числа службових осіб органів прокуратури того самого рівня в досудовому провадженні, де було прийнято або вчинено незаконне рішення, дія чи бездіяльність";

у частині четвертій слова "службової особи органу прокуратури" замінити словом "прокурора";

з) у статті 341:

у частині першій:

- у першому реченні абзацу першого після слів "судового розгляду прокурор" доповнити словами "крім випадку, коли ним є Генеральний прокурор України", а слова "керівником органу прокуратури, в якому він працює" замінити словами "прокурором вищого рівня";

- абзац другий виключити;

у частині другій слова "керівник органу прокуратури" виключити;

и) у пункті 1 частини першої статті 481 слова "прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва або Севастополя" замінити словами "керівником регіональної прокуратури";

і) у частині четвертій статті 575 слова "прокуратуру Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя, та прирівняні до них прокуратури" замінити словами "відповідну регіональну прокуратуру";

ї) у частинах третій - п'ятій статті 582 слова "прокуратура Автономної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя", "прокуратура Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя" в усіх відмінках замінити словами "відповідна регіональна прокуратура" у відповідному відмінку;

й) у частині другій статті 586 слова "прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя або його" замінити словами "керівником відповідної регіональної прокуратури, його першим заступником або";

к) у частині першій статті 587 слова "прокуратурою Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя" замінити словами "відповідною регіональною прокуратурою";

л) у частині другій статті 591 слова "прокуратуру Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя" замінити словами "відповідну регіональну прокуратуру";

м) у частинах другій, третій статті 592 слова "прокуратура Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя" замінити словами "відповідна регіональна прокуратура";

13) текст статті 27 Закону України "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 4, ст. 20 із наступними змінами) викласти в такій редакції:

"Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів підрозділами міліції, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, а також при виконанні судових рішень у кримінальних справах та при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян";

14) друге речення частини першої статті 9 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 21, ст. 252 із наступними змінами) виключити;

15) у частині шостій статті 34 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 29, ст. 377 із наступними змінами) слова "та/або один з прокурорів України" виключити;

16) у Законі України "Про свободу совісті та релігійні організації" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 25, ст. 283 із наступними змінами):

а) частину п'яту статті 16 викласти в такій редакції:

"Позов про припинення діяльності релігійної організації подається в адміністративний суд органом, уповноваженим здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації";

б) у статті 29 слова "органи прокуратури" виключити;

17) статтю 37 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 41, ст. 546 із наступними змінами) виключити;

18) статтю 22 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 15, ст. 190 із наступними змінами) виключити;

19) у Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 22, ст. 303 із наступними змінами):

а) у частині другій статті 91 слова "прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя і прирівняними до них прокурорами, їх заступниками" замінити словами "керівниками регіональних прокуратур, їх першими заступниками та заступниками";

б) частини першу і другу статті 14 викласти в такій редакції:

"Нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності здійснюється Генеральним прокурором України, його заступниками, керівниками регіональних прокуратур, їх першими заступниками та заступниками, а також уповноваженими наказом Генерального прокурора України прокурорами Генеральної прокуратури України та уповноваженими наказом керівника регіональної прокуратури прокурорами відповідних регіональних прокуратур.

Керівник місцевої прокуратури, а також уповноважені його наказом прокурори відповідної місцевої прокуратури здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності в оперативно-розшукових справах, заведених піднаглядними їм територіальними оперативними підрозділами правоохоронних органів";

20) текст статті 34 Закону України "Про Службу безпеки України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 27, ст. 382) викласти в такій редакції:

"Нагляд за додержанням законів підрозділами Служби безпеки України, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, а також при виконанні судових рішень у кримінальних справах та при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, здійснюється прокурором";

21) текст статті 14 Закону України "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 29, ст. 397) викласти в такій редакції:

"Нагляд за додержанням законів у діяльності внутрішніх військ здійснюється прокурором шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян";

22) у частині третій статті 105 Закону України "Про ветеринарну медицину" (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., N 5 - 6, ст. 53 із наступними змінами) слово "прокуратури" виключити;

23) в абзаці сьомому частини першої статті 39 Закону України "Про охорону праці" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 2, ст. 10 із наступними змінами) слова "органам прокуратури" замінити словами "відповідним органам";

24) статтю 23 Основ законодавства України про охорону здоров'я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 4, ст. 19 із наступними змінами) виключити;

25) у Законі України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 13, ст. 110 із наступними змінами):

а) у частині першій статті 2 слова "за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи" замінити словами "за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні";

б) у статті 11:

у частині сьомій слова "за рішенням суду, ухваленим на підставі клопотання слідчого, прокурора для забезпечення розслідування під час кримінального провадження" замінити словами "за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні";

у частині восьмій слова "Орган державного фінансового контролю, прокурор або слідчий, який" замінити словами "Орган або особа, яка";

26) у Законі України "Про попереднє ув'язнення" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 35, ст. 360 із наступними змінами):

а) у частинах п'ятій і шостій статті 20 слова "прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя чи його заступник" у всіх відмінках замінити словами "керівник регіональної прокуратури, його перший заступник чи заступник" у відповідному відмінку;

б) назву та частину першу статті 22 викласти в такій редакції:

"Стаття 22. Нагляд за додержанням законів у місцях попереднього ув'язнення

Нагляд за додержанням законів у місцях попереднього ув'язнення здійснюється прокурором шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян";

27) у частині другій статті 20 Закону України "Про колективні договори і угоди" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 36, ст. 361 із наступними змінами) слова "відповідних комісій або з ініціативи прокурора" замінити словами "або відповідних комісій";

28) статтю 21 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 45, ст. 425 із наступними змінами) виключити;

29) у частині другій статті 9 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) слова "апараті органів прокуратури" замінити словами "органах прокуратури, апаратах";

30) у Законі України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 11, ст. 50 із наступними змінами):

а) у пункті "в" частини першої статті 14 слова "керівники прокуратури" замінити словами "керівник органу прокуратури";

б) у пункті "в" частини першої статті 19 слово "прокурору" замінити словами "до суду";

в) у частині другій статті 20 слово "прокурору" замінити словами "до суду";

г) у статті 24:

у назві слова "і нагляд" виключити;

частину другу виключити;

31) у Законі України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 11, ст. 51 із наступними змінами):

а) абзац другий частини п'ятої статті 22 викласти в такій редакції:

"Це рішення може бути оскаржено заінтересованою особою прокурору, до відповідного вищого органу, що забезпечує безпеку, а також у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, до суду";

б) у статті 28:

у назві слова "і нагляд" виключити;

частину другу виключити;

32) частину другу статті 13 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 52, ст. 455 із наступними змінами) виключити;

33) друге речення частини другої статті 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 1, ст. 1 із наступними змінами) виключити;

34) статтю 17 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 6, ст. 35 із наступними змінами) викласти в такій редакції:

"Стаття 17. Нагляд за додержанням законів в органах і службах у справах дітей та спеціальних установах для дітей

Нагляд за додержанням законів уповноваженими підрозділами органів внутрішніх справ, приймальниками-розподільниками для дітей, школами та професійними училищами соціальної реабілітації, спеціальними виховними установами Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється прокурором шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, та повноважень щодо нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян";

35) частину одинадцяту статті 25 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 12, ст. 81 із наступними змінами) виключити;

36) частину другу статті 35 Закону України "Про оплату праці" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 17, ст. 121 із наступними змінами) виключити;

37) статтю 29 Закону України "Про звернення громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 47, ст. 256 із наступними змінами) виключити;

38) в абзаці п'ятому частини другої статті 9 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 51, ст. 292 із наступними змінами) слова "ставити питання перед органами Прокуратури України та Міністерством внутрішніх справ України про проведення розслідувань або інших заходів відповідно до чинного законодавства" замінити словами "звертатися до правоохоронних органів щодо проведення досудового розслідування або вжиття інших заходів відповідно до законодавства";

39) частину третю статті 27 Закону України "Про відпустки" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 2, ст. 4 із наступними змінами) виключити;

40) Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 24 із наступними змінами) доповнити статтею 181 такого змісту:

"Стаття 181. Відносини органів місцевого самоврядування з судами загальної юрисдикції

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування";

41) у статті 13 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 20, ст. 99 із наступними змінами):

а) пункт 10 викласти в такій редакції:

"10) з метою захисту прав і свобод людини і громадянина особисто або через свого представника в установленому законом порядку: звертатися до суду про захист прав і свобод осіб, які через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права і свободи; брати участь у судовому розгляді справ, провадження в яких відкрито за його позовами (заявами, клопотаннями (поданнями); вступати у справи, провадження в яких відкрито за позовами (заявами, клопотаннями (поданнями) інших осіб, на будь-якій стадії їх судового розгляду; ініціювати незалежно від його участі у судовому провадженні перегляд судових рішень";

б) пункт 12 після слів "що здійснюють оперативно-розшукову діяльність" доповнити словами "здійснюють виконання судових рішень";

42) у Законі України "Про Вищу раду юстиції" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 25, ст. 146 із наступними змінами):

а) частину третю статті 1 доповнити словами "з дня набуття повноважень";

б) статтю 6 доповнити новою частиною четвертою такого змісту:

"Особа набуває повноважень члена Вищої ради юстиції з дня складення присяги члена Вищої ради юстиції. За наявності обставин, передбачених частиною третьою статті 17 цього Закону, особа набуває повноважень члена Вищої ради юстиції:

1) з дня, наступного за днем припинення повноважень члена Вищої ради юстиції, замість якого вона призначена, - якщо рішення про її призначення було прийнято до дня припинення повноважень члена Вищої ради юстиції, замість якого вона призначається;

2) з дня, наступного за днем прийняття рішення про призначення на посаду члена Вищої ради юстиції - якщо рішення про її призначення було прийнято після дня припинення повноважень члена Вищої ради юстиції, замість якого вона призначається".

У зв'язку з цим частину четверту вважати частиною п'ятою;

в) статтю 12 доповнити частинами п'ятою - сьомою такого змісту:

"З'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ може призначити більшу кількість осіб (додатково до трьох осіб), ніж передбачено частиною першою цієї статті, на випадок припинення повноважень одного або кількох членів Вищої ради юстиції, призначених за його квотою, визначивши черговість їх включення до складу Вищої ради юстиції.

Такі особи автоматично вважаються призначеними на посаду члена Вищої ради юстиції у разі припинення повноважень одного або кількох її членів, призначених за квотою з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, і набувають повноважень на строк та у порядку, передбачені відповідно частиною третьою статті 1 і частиною четвертою статті 6 цього Закону.

З'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ проводиться з урахуванням вимог статті 14 цього Закону, але не раніше ніж після спливу двох третин строку повноважень членів Вищої ради юстиції, призначених з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ";

г) частину третю статті 13 викласти в такій редакції:

"Порядок скликання всеукраїнської конференції працівників прокуратури визначається Законом України "Про прокуратуру";

д) статтю 17 доповнити частиною третьою такого змісту:

"Вимоги частини першої та другої цієї статті щодо складення присяги не поширюються на особу, яка раніше складала присягу члена Вищої ради юстиції";

е) у частині другій статті 25 слова "рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорів" замінити словами "рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийняте за результатами дисциплінарного провадження";

є) у частині першій статті 27:

пункт 5 доповнити словом "суддів";

доповнити пунктом 51 такого змісту:

"51) рішення по скарзі на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийняте за результатами дисциплінарного провадження";

ж) текст статті 34 викласти в такій редакції:

"До Вищої ради юстиції з пропозицією розглянути питання щодо несумісності діяльності судді чи прокурора із займаною посадою можуть звернутися:

1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України - за умови, що таке рішення було нею прийняте за результатами дисциплінарного провадження;

2) кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів - за умови, що таке рішення було нею прийняте за результатами дисциплінарного провадження;

3) член Вищої ради юстиції - за результатами перевірки відомостей щодо несумісності діяльності судді чи прокурора із займаною посадою, проведення якої було йому доручено відповідно до цього Закону";

з) текст статті 36 викласти в такій редакції:

"Вища рада юстиції за поданням суб'єктів, визначених у статті 34 цього Закону, розглядає питання про несумісність посади прокурора із заняттям іншою діяльністю.

Прокурор, питання про несумісність якого розглядається, та/або його представник мають право давати пояснення, ставити питання учасникам засідання, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи.

Запрошення на засідання Вищої ради юстиції прокурора, питання про несумісність якого розглядається, є обов'язковим. У разі неможливості взяти участь у засіданні з поважних причин прокурор, питання про несумісність якого розглядається, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які долучаються до матеріалів перевірки. Письмові пояснення прокурора виголошуються на засіданні Вищої ради юстиції в обов'язковому порядку. Повторне неприбуття такого прокурора на засідання є підставою для розгляду питання про несумісність за його відсутності.

Рішення про несумісність приймається на засіданні більшістю голосів від конституційного складу Вищої ради юстиції і є обов'язковим для негайного виконання відповідними особами, уповноваженими на прийняття рішення про звільнення прокурора, яким воно направляється";

и) у статті 45 слово "прокурорів" замінити словами "на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийняті за результатами дисциплінарного провадження";

і) статтю 47 викласти в такій редакції:

"Стаття 47. Розгляд скарг на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийняті за результатами дисциплінарного провадження

Вища рада юстиції розглядає скарги прокурорів на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийняті щодо них за результатами дисциплінарного провадження, керуючись доповіддю члена Вищої ради юстиції, та постановляє рішення.

Скарга прокурора може бути прийнята Вищою радою юстиції не пізніше одного місяця з дати вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого щодо нього за результатами дисциплінарного провадження. Вища рада юстиції може продовжити строк для подання скарги, якщо визнає, що місячний строк був пропущений з поважних причин.

Після розгляду скарги прокурора Вища рада юстиції за наявності для цього підстав може:

1) задовольнити скаргу прокурора, скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та закрити дисциплінарне провадження;

2) задовольнити скаргу повністю чи частково і змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів;

3) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів - без зміни.

Прокурор, скарга якого розглядається Вищою радою юстиції, та/або його представник мають право надавати пояснення, ставити запитання учасникам засідання, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи. Запрошення на засідання Вищої ради юстиції прокурора, скарга якого розглядається, є обов'язковим. У разі неможливості взяти участь у засіданні з поважних причин прокурор може надати по суті порушених питань письмові пояснення. Письмові пояснення прокурора виголошуються на засіданні Вищої ради юстиції в обов'язковому порядку. Повторне неприбуття такого прокурора на засідання є підставою для розгляду скарги за його відсутності";

43) статтю 9 Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 29, ст. 191 із наступними змінами) доповнити частиною третьою такого змісту:

"3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим має право звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення її повноважень і забезпечення виконання покладених на неї законом завдань";

44) у статті 37 Закону України "Про відходи" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 36 - 37, ст. 242 із наступними змінами):

у назві статті слова "і нагляд" виключити;

частину четверту виключити;

45) у частині четвертій статті 12 Закону України "Про молодіжні та дитячі громадські організації" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 1, ст. 2 із наступними змінами) слова "або прокурора" виключити;

46) в абзаці третьому пункту 27 додатка 12 до Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 22 - 23, ст. 196 із наступними змінами) слова "їх заступники і помічники" виключити;

47) пункт 5 частини першої статті 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 20 - 21, ст. 190 із наступними змінами) викласти в такій редакції:

"5) звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження згідно з чинним законодавством";

48) у Законі України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 19 - 20, ст. 142 із наступними змінами):

а) частину першу статті 7 доповнити абзацом такого змісту:

"Прокурор може вступити у виконавче провадження, яке відкрито не за його заявою, за умови, що він здійснював представництво інтересів громадянина або держави в суді у відповідній справі. З метою вирішення питання про наявність підстав для вступу у виконавче провадження прокурор має право знайомитися з матеріалами такого виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії";

б) частину першу статті 12 після слів "сторони виконавчого провадження" доповнити словами "та прокурор як учасник виконавчого провадження";

в) у статті 21:

у пункті 1 частини першої слова "прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізовані прокуратури на правах обласних" замінити словами "регіональні прокуратури";

у пункті 1 частини другої слова "міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури" замінити словами "місцеві прокуратури";

г) у частині першій статті 37:

у пункті 6 слова "посадовою особою, якій" замінити словами "судом чи посадовою особою, яким";

пункт 11 виключити;

д) в абзаці четвертому частини другої статті 39 слово та цифри "пунктами 5 і 11" замінити словом та цифрою "пунктом 5";

е) доповнити статтею 861 такого змісту:

"Стаття 861. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах

Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах здійснюється прокурором";

49) у Законі України "Про металобрухт" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 25, ст. 212 із наступними змінами):

а) назву розділу III викласти в такій редакції:

"Розділ III. Державне регулювання та державний контроль за здійсненням операцій з металобрухтом";

б) у статті 14:

у назві слова "та нагляд" виключити;

частину другу виключити;

50) у частині третій статті 16 Закону України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 41, ст. 377 із наступними змінами):

слово "слідства" замінити словами "досудового розслідування";

слова "районного (міського) прокурора" замінити словами "керівника місцевої прокуратури";

51) статтю 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 45, ст. 397 із наступними змінами) доповнити частиною дев'ятою такого змісту:

"Положення цієї статті в частині особливостей притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення не поширюються на прокурорів, працівників органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України та органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства";

52) частину другу статті 23 Закону України "Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 17, ст. 122; 2013 р., N 37, ст. 490) виключити;

53) статтю 31 Закону України "Про психіатричну допомогу" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 19, ст. 143 із наступними змінами) викласти в такій редакції:

"Стаття 31. Нагляд за додержанням законів при наданні психіатричної допомоги

Нагляд за додержанням законів при наданні психіатричної допомоги здійснюється прокурором шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян";

54) у частинах другій і третій статті 8 Закону України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 40, ст. 338 із наступними змінами) слова "або прокурора" виключити;

55) у Законі України "Про політичні партії в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 23, ст. 118 із наступними змінами):

а) пункт 2 частини третьої статті 6 викласти в такій редакції:

"2) прокурори";

б) у частині першій статті 21:

слова "за поданням" замінити словами "за адміністративним позовом";

слова "чи Генерального прокурора України" виключити;

56) у частині третій статті 8 Закону України "Про тваринний світ" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 14, ст. 97 із наступними змінами) слова "або прокурора" виключити;

57) статтю 17 Закону України "Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 32, ст. 225) виключити;

58) в абзаці першому частини першої статті 31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 40, ст. 290 із наступними змінами) слова "прокурором Автономної Республіки Крим, області, міста Києва або Севастополя у межах його повноважень" замінити словами "керівником відповідної регіональної прокуратури";

59) в абзаці дев'ятому частини першої статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 39, ст. 350 із наступними змінами) слова "звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду" замінити словами "звертатися до суду з позовом";

60) у Законі України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 46, ст. 366):

а) абзац п'ятий частини першої статті 6 викласти в такій редакції:

"контролю з боку судових органів та органів прокуратури, який здійснюється у порядку, визначеному Конституцією та законами України";

б) статтю 24 викласти в такій редакції:

"Стаття 24. Контроль за дотриманням законодавства у сфері цивільного контролю

Контроль за дотриманням законодавства під час здійснення цивільного контролю здійснюється в порядку, визначеному Конституцією та законами України";

61) у частині першій статті 15 Закону України "Про захист суспільної моралі" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 14, ст. 192 із наступними змінами) слова "Генеральна прокуратура України" виключити;

62) у Законі України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529 із наступними змінами):

а) частину другу статті 93 доповнити абзацами такого змісту:

"З'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ може призначити більше ніж двох осіб (додатково до трьох осіб) на випадок припинення повноважень одного або кількох членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначених за квотою з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, визначивши черговість набуття ними повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Такі особи автоматично набувають повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадку припинення повноважень одного або кількох її членів, призначених за квотою з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ на строк, передбачений частиною другою статті 92 цього Закону.

З'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ проводиться не раніше ніж після спливу двох третин строку повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначених з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ";

б) частину першу статті 144 доповнити абзацом такого змісту:

"При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців";

63) пункт 1 частини другої статті 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N 49, ст. 571 із наступними змінами) доповнити словами "а також в інших випадках, якщо це необхідно для здійснення її повноважень і забезпечення виконання покладених на неї законом завдань";

64) частину першу статті 37 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 9, ст. 58) доповнити словами "зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення його повноважень і забезпечення виконання покладених на нього законом завдань";

65) Закон України "Про центральні органи виконавчої влади" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 38, ст. 385 із наступними змінами) доповнити статтею 28 такого змісту:

"Стаття 28. Звернення до суду

1. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їх повноважень і забезпечення виконання покладених на них законом завдань";

66) у Законі України "Про безоплатну правову допомогу" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 51, ст. 577 із наступними змінами):

а) доповнити статтею 61 такого змісту:

"Стаття 61. Система надання безоплатної правової допомоги

1. До системи надання безоплатної правової допомоги входять:

1) Координаційний центр з надання правової допомоги;

2) суб'єкти надання безоплатної первинної правової допомоги;

3) суб'єкти надання безоплатної вторинної правової допомоги";

б) у пункті 1 частини другої статті 13 слова "від обвинувачення" виключити;

в) у частині першій статті 14:

пункти 5 та 6 викласти у такій редакції:

"5) особи, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими, - на правові послуги, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 13 цього Закону;

6) особи, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, - на правові послуги, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 13 цього Закону;"

у пункті 7:

- після слів "проведення окремої процесуальної дії" доповнити словами "а також особи, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі";

- слова "на правову послугу, передбачену пунктами 1 і 3 частини другої" замінити словами "на всі види правових послуг, передбачені частиною другою";

г) пункти 2 і 3 частини першої статті 15 замінити пунктом 2 такого змісту:

"2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу";

д) частину першу статті 16 викласти в такій редакції:

"1. Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські) та місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правової допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної вторинної правової допомоги";

е) у частині першій статті 17:

в абзаці першому слова "в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі" виключити;

пункт 10 викласти в такій редакції:

"10) подає клопотання до Координаційного центру з надання правової допомоги про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 24 цього Закону";

у пункті 12 слова "головному управлінню юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі" замінити словами "Координаційному центру з надання правової допомоги";

є) у частині п'ятій статті 19 слова "у випадках, установлених законом" замінити словами "від близьких родичів та членів сімей таких осіб, перелік яких визначено Кримінальним процесуальним кодексом України";

ж) у частині першій статті 22 слова "на тимчасовій основі на підставі договору про її надання" виключити;

з) у статті 24:

пункт 4 частини першої викласти в такій редакції:

"4) виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу";

частину п'яту викласти в такій редакції:

"5. Якщо рішення про заміну адвоката прийнято відповідно до пунктів 2 і 3 частини першої цієї статті, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги може внести пропозицію до Координаційного центру з надання правової допомоги щодо виключення такого адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу";

и) частину першу статті 27 доповнити пунктом 6 такого змісту:

"6) затверджує положення про Координаційний центр з надання правової допомоги";

і) пункт 7 частини першої статті 28 викласти в такій редакції:

"7) встановлює порядок ведення Координаційним центром з надання правової допомоги Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу";

ї) пункт 6 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" викласти в такій редакції:

"6. Надання безоплатної вторинної правової допомоги всім категоріям осіб, зазначеним у статті 14 цього Закону, в повному обсязі забезпечується з 1 липня 2014 року";

67) статтю 14 Закону України "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 2 - 3, ст. 3 із наступними змінами) доповнити частиною шостою такого змісту:

"6. Рада міністрів Автономної Республіки Крим має право звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення її повноважень і забезпечення виконання покладених на неї законом завдань";

68) у Законі України "Про протидію торгівлі людьми" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 19 - 20, ст. 173):

а) у назві розділу VII слова "і нагляд" виключити;

б) статтю 27 виключити;

69) у статті 6 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., N 17, ст. 158 із наступними змінами):

а) у частині другій:

в абзаці першому слова "За поданням органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, органи прокуратури звертаються в інтересах держави" замінити словами "Орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, звертається";

в абзацах другому і третьому слово "злочину" замінити словами "кримінального правопорушення";

в абзаці четвертому слова "прокуратури за поданням відповідних матеріалів органами" виключити;

б) у частині третій:

в абзацах першому і другому слово "злочину" замінити словами "кримінального правопорушення";

в абзаці першому слова "прокуратури за поданням органу" та слова "в інтересах держави" виключити;

в абзаці третьому слова "органи прокуратури" замінити словами "органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів";

70) у Законі України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., N 27, ст. 282):

а) у статті 10:

частину першу після слова "здійснюється" доповнити словом "безоплатно";

частину третю доповнити реченням такого змісту: "Особа, яка отримала свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, має право проходити стажування під керівництвом обраного нею адвоката, який надав на це згоду та відповідає вимогам, установленим для керівника стажування";

у частині п'ятій слова "звернення із заявою про допуск до" виключити, а слово "два" замінити словом "три";

б) у частині першій статті 20:

пункт 3 після слів "обмеженим доступом" доповнити словами "маючи при цьому право безперешкодно (за умови пред'явлення документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги) входити у приміщення цих підприємств, установ і організацій";

доповнити пунктом 71 такого змісту:

"71) мати право на безоплатний доступ до інформаційних баз даних державних органів, органів місцевого самоврядування, Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім тих баз даних, що містять інформацію з обмеженим доступом";

пункт 8 викласти в такій редакції:

"8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, а також під час побачень у місцях попереднього ув'язнення або інших місцях тримання клієнта, під час проведення процесуальних дій, в яких він бере участь (у тому числі в місцях попереднього ув'язнення), під час судового засідання";

в) у частині першій статті 23:

у пункті 3 слова "прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя" замінити словами "керівника регіональної прокуратури";

у пункті 13 слова "прокурором Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя" замінити словами "керівником регіональної прокуратури";

г) у частині другій статті 58:

в абзаці другому слова "рад адвокатів регіонів, Ради адвокатів України, Вищої ревізійної комісії адвокатури" замінити словами "органів адвокатського самоврядування";

доповнити після абзацу другого трьома новими абзацами такого змісту:

"Кошти, отримані від сплати щорічних внесків адвокатів, розподіляються між органами адвокатського самоврядування з урахуванням потреби покриття витрат на забезпечення їх діяльності, при цьому зазначені кошти у рівних частинах розподіляються для забезпечення діяльності:

1) Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;

2) інших органів адвокатського самоврядування, передбачених цим Законом".

У зв'язку з цим абзац третій вважати абзацом шостим;

доповнити після абзацу шостого абзацом такого змісту:

"Установлення органами адвокатського самоврядування внесків чи інших платежів, не передбачених цим Законом, забороняється".

Розділ XIII. Перехідні положення

1. До початку діяльності Державного бюро розслідувань України, але не пізніше п'яти років після набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України слідчі органів прокуратури здійснюють досудове розслідування у визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.

2. Прокурори, які на час набрання чинності цим Законом, перебувають на службі в органах прокуратури України, продовжують службу на посадах, на які вони були призначені, та у класних чинах, що їм були присвоєні.

3. У тримісячний строк із дня набрання чинності абзацом четвертим пункту 1 Розділу XII "Прикінцеві положення" цього Закону, скликаються та проводяться всеукраїнська конференція працівників прокуратури, з'їзд та регіональні конференції представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ для призначення членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України, регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій прокурорів та Ради прокурорів України.

4. Всеукраїнська конференція прокурорів скликається та проводиться в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

Не пізніше шістдесяти днів із дня набрання чинності абзацом четвертим пункту 1 Розділу XII "Прикінцеві положення" цього Закону, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі проводяться регіональні конференції представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.

Обов'язок щодо організаційно-технічного забезпечення проведення регіональних конференцій представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ покладається на регіональні організаційні бюро в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких включаються керівники юридичних вищих навчальних закладів, юридичних факультетів вищих навчальних закладів та наукових установ, які розташовані на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, або уповноважені ними особи з числа науково-педагогічних та наукових працівників цих закладів і установ.

Перше засідання регіонального організаційного бюро має бути проведене у строк, який не перевищує одного місяця з дня набрання чинності абзацом четвертим пункту 1 Розділу XII "Прикінцеві положення" цього Закону. На першому засіданні регіонального організаційного бюро обираються голова організаційного бюро та його заступник, а також обирається не більше двох делегатів для участі в роботі організаційного бюро з проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.

У разі якщо в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі кількість юридичних вищих навчальних закладів, юридичних факультетів вищих навчальних закладів та наукових установ не дає можливості забезпечити виконання положень частини другої статті 76 цього Закону щодо заборони призначення до складу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів більше ніж однієї особи від одного і того ж навчального закладу чи наукової установи, голова регіонального організаційного бюро приймає рішення про проведення регіональної конференції за участю представників юридичних вищих навчальних закладів, юридичних факультетів вищих навчальних закладів та наукових установ, які функціонують у найближче розташованих адміністративно-територіальних одиницях.

Регіональне організаційне бюро в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі визначає дату, час і місце проведення регіональної конференції представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, про що не пізніш як за 20 днів до дня проведення регіональної конференції публікує оголошення у друкованому засобі масової інформації, в якому офіційно оприлюднюються рішення відповідно Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної ради, Київської, Севастопольської міських рад. У разі якщо регіональне організаційне бюро прийняло рішення про проведення регіональної конференції за участю представників юридичних вищих навчальних закладів, юридичних факультетів вищих навчальних закладів та наукових установ, які функціонують у найближче розташованих адміністративно-територіальних одиницях, голова регіонального організаційного бюро надсилає їм повідомлення про дату, час та місце проведення регіональної конференції не пізніш як за 20 днів до дня її проведення.

Для участі у регіональній конференції юридичні вищі навчальні заклади, юридичні факультети вищих навчальних закладів та наукові установи обирають не більше трьох делегатів, які відповідають вимогам, передбаченим частинами першою та другою статті 76 цього Закону. Про осіб, які обрані делегатами, юридичні вищі навчальні заклади, юридичні факультети вищих навчальних закладів та наукові установи повідомляють голову регіонального організаційного бюро не пізніш як за три дні до дня проведення регіональної конференції.

Регіональну конференцію відкриває голова регіонального організаційного бюро, а в разі відсутності голови - його заступник.

Регіональна конференція є повноважною за умови присутності на ній не менше двох третин від загальної кількості обраних делегатів.

Регіональна конференція шляхом відкритого голосування обирає головуючого та секретаря регіональної конференції, обговорює і затверджує порядок денний та регламент роботи конференції, обирає лічильну комісію та інші робочі органи конференції.

Регіональна конференція призначає членів регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, а також обирає не більше трьох делегатів для участі у з'їзді представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.

Визначення кандидатів та призначення членів регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, а також підписання рішення регіональної конференції здійснюється в порядку, передбаченому частинами п'ятою - сьомою статті 77 цього Закону.

Рішення регіональної конференції про обрання делегатів на з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ приймається шляхом відкритого голосування більшістю голосів від числа обраних делегатів регіональної конференції. Рішення про обрання делегатів не пізніше трьох днів з дня його прийняття передається до організаційного бюро з проведення з'їзду.

З'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, в якому беруть участь делегати, обрані регіональними конференціями, проводиться не пізніше трьох місяців з дня набрання чинності абзацом четвертим пункту 1 Розділу XII "Прикінцеві положення" цього Закону.

Організаційно-технічне забезпечення проведення з'їзду покладається на організаційне бюро з проведення з'їзду, до складу якого входять делегати, обрані регіональними організаційними бюро.

Перше засідання організаційного бюро з проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ має бути проведене не пізніш як за один місяць до дня проведення з'їзду. На першому засіданні організаційного бюро з'їзду обираються голова організаційного бюро та його заступник.

Організаційне бюро визначає дату, час та місце проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ та забезпечує публікацію оголошення про його проведення в газеті "Урядовий кур'єр" чи "Голос України", а також повідомляє про це делегатів з'їзду не пізніш як за 7 днів до дня його проведення.

З'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ відкриває голова організаційного бюро, а в разі відсутності голови - його заступник.

З'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ є повноважним за умови присутності на ньому не менш як двох третин від загальної кількості обраних делегатів.

З'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ шляхом відкритого голосування обирає головуючого та секретаря, обговорює і затверджує порядок денний та регламент роботи з'їзду, обирає лічильну комісію та інші робочі органи з'їзду.

З'їзд призначає членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України. Визначення кандидатів та призначення членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України, а також підписання рішення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ здійснюється у порядку, передбаченому частинами п'ятою - сьомою статті 78 цього Закону.

У разі якщо в установлені цим пунктом строки в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві чи Севастополі регіональну конференцію не було проведено, призначення членів регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів здійснюється з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.

5. До обрання голів Ради прокурорів України, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України та регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій прокурорів засідання таких органів відкривають та проводять найстарші за віком члени цих органів із числа прокурорів.

6. Якщо на день набрання чинності цим Законом регіональна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів не розпочала свою діяльність, її повноваження тимчасово здійснює Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів України.

7. Слідчі органів прокуратури зберігають право носіння вогнепальної зброї до початку діяльності Державного бюро розслідувань України, але не пізніше п'яти років після набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України.

8. Прокурори, які до дня набрання чинності цим Законом були призначені на посади, строк повноважень на яких становив п'ять років та які цим Законом відносяться до адміністративних посад, продовжують перебувати на цих посадах до закінчення строку повноважень.

9. Прокурори, які до дня набрання чинності цим Законом були призначені на посади, строк здійснення повноважень на яких не було встановлено та які цим Законом відносяться до адміністративних посад, продовжують перебувати на цих посадах, при цьому строк їх повноважень обчислюється з дня набрання чинності цим Законом.

10. Міські, районні прокуратури, а також прокуратури Автономної Республіки Крим, областей міст Києва та Севастополя продовжують діяти відповідно як місцеві прокуратури та регіональні прокуратури і здійснювати їх функції та повноваження, передбачені цим Законом. Міжрайонні та районні у містах прокуратури продовжують діяти як місцеві прокуратури у випадку прийняття в строк, установлений підпунктом 1 пункту 13 цього Розділу, рішення про ліквідацію відповідно районних та міських прокуратур.

11. Кабінету Міністрів України:

1) у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом;

2) у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою:

забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у розмірі, необхідному для забезпечення здійснення ним своїх повноважень;

забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому ніж це передбачено Законом України "Про судоустрій і статус суддів";

забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на формування та функціонування системи безоплатної правової допомоги, оплату діяльності суб'єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги в розмірі, необхідному для створення та забезпечення функціонування районних, міжрайонних, міських, міськрайонних, міжрайонних у містах центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги і надання адвокатами безоплатної вторинної правової допомоги всім категоріям осіб, визначеним статтею 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу".

12. Міністерству юстиції України до 1 липня 2014 року утворити районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні у містах центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до вторинної правової допомоги.

13. Рекомендувати Генеральній прокуратурі України:

1) протягом шести місяців здійснити структурні та організаційні зміни в органах прокуратури згідно з положеннями цього Закону;

2) організувати навчально-методичну роботу щодо запровадження в дію положень цього Закону;

3) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

 

Голова Верховної Ради України

Опрос