Идет загрузка документа (104 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О государственном контроле в сфере обеспечения безопасности и качества пищевых продуктов и кормов, благополучия животных

Проект закона Украины от 14.10.2013 № 3424
Дата рассмотрения: 14.10.2013 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про державний контроль у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин

Цей Закон визначає правові та організаційні засади державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) акредитована лабораторія - лабораторія будь-якої форми власності, що акредитована Національною агенцією з акредитації України та/або іноземним органом з акредитації, який є повним членом ILAC - Міжнародної організації із співробітництва в галузі акредитації лабораторій;

2) благополуччя тварин - забезпечення захисту тварин від ризиків, пов'язаних з хворобами тварин, а також сприяння створенню оптимальних умов життя тварин з метою запобігання хворобам та шкідливому впливу факторів навколишнього природного середовища на їх здоров'я;

3) вантаж - певна кількість продуктів, які супроводжуються ветеринарним чи іншим документом та перевозяться одним транспортним засобом;

4) державний інспектор - посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів;

5) довгостроковий національний план державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин - план, що містить загальну інформацію про структуру та організацію державного контролю;

6) інспектування - форма державного контролю, яка полягає у проведенні перевірки об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на відповідність їх вимогам законодавства про харчові продукти і корми, здоров'я та благополуччя тварин;

7) коригувальні дії - дії, які проводяться з метою усунення чи зменшення невідповідностей або запобігання їх повторному виникненню;

8) моніторинг - процедура проведення послідовних спостережень або вимірювань щодо об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду в частині дотримання вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров'я та благополуччя тварин;

9) нагляд - форма державного контролю, яка полягає у проведенні на належному рівні спостереження за об'єктами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, в тому числі потужностями (об'єктами), з метою виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства;

10) ветеринарно-санітарний огляд - перевірка об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на відповідність законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин;

11) оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку) - суб'єкт господарювання, що провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності (об'єкти), на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, введення в обіг та/або обіг харчових продуктів та/або інших об'єктів санітарних заходів (крім предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами);

12) побічні продукти тваринного походження, що не призначені для споживання людиною, - туша або частини туші тварини, продукти тваринного походження або інші продукти, отримані від тварин, що не призначені для споживання людиною, в тому числі ембріони і сперма;

13) позначка придатності - позначка, яка засвідчує, що державний контроль було проведено відповідно до цього Закону та законодавства України про харчові продукти;

14) призначений ветеринарний інспектор - ветеринар, призначений для здійснення окремих форм державного контролю господарств від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів;

15) продукти, що підлягають ветеринарній перевірці на прикордонних інспекційних постах, - тварини, призначені для виробництва харчових продуктів; харчові продукти; продукти тваринного походження, побічні продукти тваринного походження, що не призначені для споживання людиною, корми для тварин;

16) реімпорт вантажів - ввезення на територію України вантажів, що вивозилися за межі України з будь-якою метою.

Терміни "митний режим імпорту (випуску для вільного обігу)", "митний режим транзиту", "митний режим митного складу", "попередній документальний контроль" вживаються у значенні, наведеному в Митному кодексі України, терміни "введення в обіг", "ветеринарні документи", "виробництво", "обіг", "експлуатаційний дозвіл", "маркування", "міжнародний ветеринарний (санітарний) сертифікат", "потужності (об'єкти)", "харчовий продукт", "HACCP", "прикордонний державний інспектор ветеринарної медицини", "якість харчового продукту" - у значенні, наведеному в Законі України "Про безпечність та якість харчових продуктів", термін "знищення" - у значенні, наведеному в Законі України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції", термін "об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду" - у значенні, наведеному в Законі України "Про ветеринарну медицину".

Стаття 2. Законодавство про державний контроль у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин

1. Законодавство про державний контроль у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин складається з Конституції України, цього Закону, Законів України "Про безпечність та якість харчових продуктів", "Про ветеринарну медицину", Митного кодексу України, інших актів законодавства, що видані відповідно до них.

2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про державний контроль у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на операторів ринку, що здійснюють виробництво та/або обіг:

тварин, призначених для виробництва харчових продуктів;

харчових продуктів;

продуктів тваринного походження;

побічних продуктів тваринного походження, що не призначені для споживання людиною;

кормів для тварин.

2. Дія цього Закону не поширюється на виробництво, зберігання та/або ввезення (пересилання) фізичними особами харчових продуктів, призначених (вироблених) для особистого споживання.

Стаття 4. Основні завдання та принципи державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин

1. Основними завданнями державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин є:

забезпечення додержання органами державної влади, їх посадовими особами законодавства про державний контроль у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин;

реалізація державної політики у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин;

запобігання порушенню законодавства про державний контроль у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів до їх усунення;

забезпечення додержання операторами ринку стандартів і нормативів у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин;

запобігання виробництву та обігу продукції, яка становить ризик суспільним інтересам.

2. Державний контроль у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин здійснюється за такими принципами:

пріоритетність питань безпечності життя і здоров'я людини;

рівність прав і законних інтересів усіх суб'єктів господарювання;

гарантування прав суб'єктів господарювання;

об'єктивність та неупередженість здійснення державного нагляду (контролю);

відкритість, прозорість, плановість і системність державного нагляду (контролю);

незалежність органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об'єднань громадян.

Розділ II
ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕЧНОСТІ ТА ЯКОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ І КОРМІВ, БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН

Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин

1. До повноважень Кабінету Міністрів України з питань здійснення державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин належить:

забезпечення реалізації державної політики щодо безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин;

затвердження переліку товарів (з описом та кодом згідно з УКТЗЕД), що підлягають державному контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин (у тому числі у формі попереднього документального контролю) у разі переміщення через митний кордон України, а також порядку здійснення попереднього документального контролю;

затвердження Положення про здійснення державного нагляду (контролю) за виконанням законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров'я та благополуччя тварин;

здійснення інших повноважень, передбачених законом.

Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері продовольчої безпеки держави

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері продовольчої безпеки держави, належить:

1) затвердження:

правил передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів;

вимог до виробництва та розміщення на ринку живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих молюсків;

форм документів, що застосовуються державними інспекторами під час здійснення державного контролю;

довгострокового національного плану державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин;

переліку методик відбору зразків харчових продуктів і кормів та їх досліджень (випробувань);

2) здійснення інших повноважень, передбачених законом.

Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, належить:

розроблення, затвердження та забезпечення виконання річного плану заходів із здійснення державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин відповідно до результатів оцінки ступеня ризику оператора потужності (об'єкта) з виробництва харчових продуктів і кормів;

розроблення та забезпечення виконання довгострокового національного плану заходів із здійснення державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин, підготовка звіту про стан його виконання;

розроблення переліку продуктів з описом та кодом згідно з УКТЗЕД, що підлягають ветеринарній перевірці на прикордонних інспекційних постах;

розроблення та затвердження плану реагування на надзвичайні ситуації, пов'язані з хворобами тварин, харчовими отруєннями або забрудненням харчових продуктів та/або кормів та іншими ризиками для здоров'я людини;

безпосереднє здійснення державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин;

розроблення тестів і проведення тестування осіб, які здійснюють державний контроль у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин;

залучення до здійснення державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин представників правоохоронних органів;

здійснення інших повноважень, передбачених законом.

Стаття 8. Повноваження осіб, які здійснюють державний контроль у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин

1. Під час здійснення державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин особи, які його здійснюють, повинні:

дотримуватися вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин;

забезпечувати конфіденційність будь-якої інформації, яка становить комерційну таємницю, крім випадків, передбачених законодавством;

подавати документи, що посвідчують їх як державних інспекторів, і документи, які передбачають здійснення державного контролю.

2. Під час здійснення державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин особи, які його здійснюють, мають право на:

безперешкодний доступ без попередження до потужностей (об'єктів) під час їх роботи;

проведення інспектування будівель, транспортних засобів, тимчасових та інших потужностей (об'єктів), випробувальних лабораторій, що розміщені на потужностях (об'єктах) і діяльність яких пов'язана з виробництвом та/або обігом харчових продуктів і кормів;

відбір зразків з метою перевірки їх на відповідність законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин;

проведення аудиту систем НАССР;

перевірку документів щодо дотримання операторами ринку вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин і отримування їх копій;

проведення оцінки результатів лабораторних досліджень (випробувань) зразків об'єктів санітарних заходів, кормів, тварин;

видачу приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин;

збір доказів, які необхідні для обґрунтування наявності порушень вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин;

нанесення позначки придатності.

3. Під час здійснення державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин на прикордонних інспекційних постах особи, які його здійснюють, мають право:

перевіряти вантажі із тваринами, харчовими продуктами, продуктами тваринного походження, кормами та/або побічними продуктами тваринного походження, не призначеними для споживання людиною, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України;

дозволяти ввезення (пересилання) на митну територію України (з митної території України) вантажів з тваринами, призначеними для виробництва харчових продуктів; харчовими продуктами; продуктами тваринного походження, побічними продуктами тваринного походження, що не призначені для споживання людиною, кормів для тварин;

видавати ветеринарні документи.

4. Головні державні інспектори мають право:

видавати, тимчасово припиняти, анулювати та поновлювати дію експлуатаційних дозволів;

залучати до проведення інспектування правоохоронні органи.

Розділ III
СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕЧНОСТІ ТА ЯКОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ І КОРМІВ, БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН

Стаття 9. Зміст системи державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин

1. Система державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин включає планування, дослідження (випробування), моніторинг, відбір зразків, нагляд, інспектування та аудит.

Стаття 10. Довгостроковий національний план державного контролю

1. З метою організації створення системи державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері продовольчої безпеки держави, затверджує довгостроковий національний план державного контролю у відповідній сфері.

2. Довгостроковий національний план державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин передбачає, зокрема:

1) стратегічні цілі та методи встановлення пріоритетів державного контролю;

2) поділ діяльності операторів ринків на категорії відповідно до ризиків;

3) загальну організацію та управління державним контролем на всіх рівнях, включаючи здійснення державного контролю окремих потужностей (об'єктів);

4) систему контролю, яка застосовується у відповідній галузі, та координацію діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів;

5) навчання персоналу, який здійснює державний контроль у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин;

6) процедури, необхідні для здійснення державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин, які повинні включати інформацію про центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів; цілі, які повинні бути досягнуті; завдання, права та обов'язки персоналу; процедури відбору зразків; види контролю; результати та подальші заходи; програми моніторингу та нагляду; дії, які повинні бути вчинені після здійснення заходів державного контролю; перевірка на придатність методів відбору зразків, методів дослідження (випробування); іншу діяльність або інформацію, необхідні для підвищення ефективності здійснення заходів державного контролю;

7) організацію виконання плану реагування на надзвичайні ситуації, пов'язані з хворобами тварин, харчовими отруєннями або забрудненням харчових продуктів та/або кормів та іншими ризиками для здоров'я людини;

8) організацію співпраці та взаємну допомогу між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, та заінтересованими центральними органами виконавчої влади;

9) механізм координації діяльності між контролюючими органами.

3. Довгостроковий національний план державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин переглядається у разі:

1) внесення змін до законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин;

2) виникнення нових хвороб або інших ризиків для здоров'я тварин;

3) зміни структури, управління або функцій центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів;

4) необхідності внесення змін до довгострокового національного плану державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин за результатами виконання річного плану державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин;

5) отримання нових наукових даних щодо безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин;

6) наявності результатів аудиту системи державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин, проведеного офіційними представниками іноземних держав.

4. Виконання довгострокового національного плану державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин здійснюється шляхом складання і затвердження щороку центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері продовольчої безпеки держави, річного плану державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин на період з 1 січня до 31 грудня.

Стаття 11. Звіт про стан виконання довгострокового національного плану державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин та звіт про стан виконання річного плану державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин

1. Звіт про стан виконання довгострокового національного плану державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин та звіт про стан виконання річного плану державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин щороку готує і оприлюднює на офіційному веб-сайті центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері продовольчої безпеки держави.

2. Звіт про стан виконання довгострокового національного плану державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин містить інформацію про:

1) зміни, внесені до довгострокового національного плану державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин або до річного плану державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин, за звітний рік, а також перелік причин перегляду плану та обґрунтування внесених змін;

2) аналіз результатів державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин, здійсненого за попередній рік;

3) характер та кількість установлених випадків невідповідності;

4) заходи, вжиті для забезпечення ефективного функціонування довгострокового національного плану державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин, включаючи примусові заходи та їх результати;

5) заходи, вжиті у разі виявлення невідповідності.

Зміст звіту про стан виконання річного плану державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері продовольчої безпеки держави.

Стаття 12. План реагування на надзвичайні ситуації, пов'язані з хворобами тварин, харчовими отруєннями або забрудненням харчових продуктів та/або кормів та іншими ризиками для здоров'я людини

1. План реагування на надзвичайні ситуації, пов'язані з хворобами тварин, харчовими отруєннями або забрудненням харчових продуктів та/або кормів та іншими ризиками для здоров'я людини, повинен містити перелік видів ситуацій, у яких існує прямий або непрямий ризик для здоров'я людини, який походить від харчових продуктів та/або кормів для тварин, якому не можна запобігти та який не може бути усунений чи зменшений до прийнятного рівня шляхом здійснення необхідних заходів.

2. Для імплементації плану реагування на надзвичайні ситуації, пов'язані з хворобами тварин, харчовими отруєннями або забрудненням харчових продуктів та/або кормів та іншими ризиками для здоров'я людини, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, повинен розробити робочий план реагування у надзвичайних ситуаціях, в якому передбачаються заходи, які необхідно невідкладно здійснити для усунення прямого або непрямого ризику для здоров'я людини або тварин.

3. План реагування на надзвичайні ситуації, пов'язані з хворобами тварин, харчовими отруєннями або забрудненням харчових продуктів та/або кормів та іншими ризиками для здоров'я людини, повинен містити:

найменування органів, які повинні бути задіяні у надзвичайній ситуації;

повноваження та обов'язки зазначених органів;

перелік скоординованих дій підрозділів єдиної державної системи цивільного захисту, уточнених в умовах конкретного виду та рівня надзвичайної ситуації;

процедуру обміну інформацією між задіяними органами.

4. План реагування на надзвичайні ситуації, пов'язані з хворобами тварин, харчовими отруєннями або забрудненням харчових продуктів та/або кормів та іншими ризиками для здоров'я людини, переглядається, зокрема, у разі зміни структури центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, та після набуття під час моделювання можливого виникнення таких ситуацій.

Стаття 13. Моніторинг у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин

1. Моніторинг у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин проводиться в цілях визначення пріоритетних напрямів державної політики у визначеній сфері, а також для розроблення заходів з недопущення надходження на споживчий ринок і обігу неякісних і небезпечних харчових продуктів.

2. Моніторинг у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин здійснюється на підставі:

збору достовірної і об'єктивної інформації щодо безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин, і формування відповідних інформаційних фондів;

даних щодо виявлення залишкових кількостей ветеринарних препаратів, пестицидів та забруднюючих речовин;

обліку звернень фізичних та юридичних осіб про порушення вимог законодавства у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів;

звітів про виконання річного плану (квартальних планів) державного нагляду (контролю) у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин;

системного аналізу і оцінки отримуваної інформації.

3. Моніторинг у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин здійснюється на всіх рівнях адміністративно-територіального устрою України на основі розроблених і затверджених в установленому порядку нормативних і методичних документів.

4. Під час здійснення моніторингу у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів взаємодіє та обмінюється інформацією з центральними органами виконавчої влади, громадськими організаціями споживачів (об'єднаннями споживачів) та об'єднаннями суб'єктів господарювання.

Стаття 14. Призначення референс-лабораторії

1. Референс-лабораторії повинні бути акредитовані згідно з відповідним законодавством України або міжнародними процедурами акредитації.

2. Референс-лабораторії проводять оцінку якості досліджень інших лабораторій, а також залучаються як "третя сторона" для вирішення спірних питань за результатами лабораторних досліджень.

3. Основними завданнями референс-лабораторій є:

1) розроблення методик дослідження (випробування) харчових продуктів і кормів;

2) організація навчальних курсів для персоналу лабораторій;

3) управління програмами професійного тестування лабораторій;

4) участь у розробленні нормативно-правових актів та нормативних документів;

5) проведення досліджень (випробувань) для цілей державного контролю;

6) наявність бази даних національних, міжнародних та європейських стандартів щодо методик дослідження (випробування) харчових продуктів і кормів.

4. Переліки методик відбору зразків та їх досліджень (випробувань), що повинні застосовуватися в арбітражних дослідженнях (випробуваннях) (референс-методики), затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері продовольчої безпеки держави. У разі відсутності зазначених переліків або відсутності в них певної референс-методики застосовуються референс-методики, що затверджені відповідними міжнародними організаціями, або у разі їх відсутності - референс-методики, що застосовуються в країнах Європейського Союзу.

5. Арбітражне дослідження (випробування) проводиться референс-лабораторією, яка:

не є пов'язаною та/або залежною від оператора ринку, що замовляє таке дослідження (випробування);

застосовує валідовані референс-методики для визначення вмісту тих небезпечних речовин, харчових добавок, ароматизаторів, ензимів та/або інших речовин та/або інгредієнтів, що є предметом спору.

Стаття 15. Відбір зразків

1. Відбір зразків харчових продуктів або кормів проводиться державним інспектором під час здійснення ним державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин, якщо встановлено їх небезпечність або непридатність до споживання чи факт неправильного маркування.

Державний інспектор складає акт про відбір зразків, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Інформація про відбір зразків надсилається головному державному інспекторові чи його заступникові.

Відібрані зразки передаються до акредитованої лабораторії для проведення досліджень (випробувань). Акредитована лабораторія після проведення досліджень (випробувань) подає протокол (звіт, експертний висновок) лабораторного дослідження (випробування) зразків харчових продуктів або кормів головному державному інспекторові та/або його заступникові.

Порядок проведення відбору зразків харчових продуктів або кормів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 16. Проведення аудиту безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин

1. Аудит безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин включає в себе перевірку організаційного та методичного забезпечення діяльності операторів ринку, передбачає комплексну перевірку ефективного функціонування системи забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин та, зокрема, перевірку:

документації;

ведення записів;

ступеня ризику оператора потужності (об'єкта);

всіх процесів, що впливають на безпечність продукту чи його відповідність законодавству;

системи внутрішнього контролю процесів оператором ринку;

результатів аналізу оператором ринку виявлених невідповідностей;

кваліфікації персоналу.

2. За результатами заходу державного нагляду (контролю) оператор потужності (об'єкта) відноситься до відповідного ступеня ризику, згідно з яким встановлюється періодичність проведення наступних перевірок.

Стаття 17. Інспектування харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин

1. Інспектування проводяться за результатами оцінки ризику, яка включає спосіб, періодичність та вид інспектування.

2. Під час інспектування проводиться перевірка виконання оператором ринку вимог законодавства щодо безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин та відповідності вимогам щодо:

гігієни;

належної практики виробництва;

впровадження плану коригувальних дій за результатами попередніх перевірок;

реагування на скарги споживачів;

інцидентів з безпечністю продуктів;

виявлення невідповідності.

3. Коригувальні дії здійснюються з метою усунення причин виявленої невідповідності або іншої небажаної ситуації.

Об'єктами коригувальних дій є:

матеріали;

виконувана робота;

вимірювальні засоби;

устатковання

документація.

Коригувальні дії здійснюються за результатами аналізу:

під час проведення вхідного контролю матеріалів;

під час контролю за поетапним виконанням робіт;

під час контролю, перевірок вимірювальних засобів;

забезпечення якості роботи устаткування;

потреби в кадрах та їх підготовки.

4. У разі віднесення оператора ринку до певної категорії оцінюються результати проведення попередніх інспектувань та аудитів, лабораторного моніторингу.

5. Методики проведення перевірок та вимоги до кваліфікації інспекторів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері продовольчої безпеки держави.

Розділ IV
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ПРОДУКТІВ ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ

Стаття 18. Державний контроль продуктів тваринного походження

1. Державний контроль продуктів тваринного походження здійснюється державними ветеринарними інспекторами шляхом інспектування на бойнях, підприємствах з переробки диких тварин та потужностей (об'єктів) з розбирання та обвалювання м'яса, які розміщують свіже м'ясо на ринку відповідно до вимог, установлених законодавством.

2. Нанесення позначки придатності на туші свійських копитних тварин, диких ссавців, вирощених на фермі, крім зайцеподібних, на туші великих диких тварин, а також на напівтуші, четвертини та шматки, отримані шляхом ділення напівтуш на три шматки, здійснюється на бійні та підприємствах з переробки диких тварин. Позначку придатності наносить державний інспектор ветеринарної медицини, якщо під час державного контролю не було виявлено жодних порушень, внаслідок чого воно може бути непридатним для споживання людиною.

Після здійснення державного контролю державний інспектор ветеринарної медицини повинен повідомити операторові ринку про результати перевірок та рішення, прийняті стосовно благополуччя тварин, поводження з продуктами тваринного походження.

Стаття 19. Державний контроль свіжого м'яса

1. Державний інспектор ветеринарної медицини під час здійснення державного контролю свіжого м'яса перевіряє відповідність оператора ринку вимогам щодо збирання, транспортування, зберігання, поводження, переробки, використання та знищення побічних продуктів тваринного походження, включаючи специфічні ризикові матеріали.

2. Правила передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів.

3. Державний інспектор ветеринарної медицини під час забою тварин повинен перевірити факт видалення, відокремлення специфічних ризикових матеріалів та інших побічних продуктів тваринного походження та у разі потреби маркування таких продуктів відповідно до законодавства. Державний інспектор ветеринарної медицини повинен забезпечити здійснення оператором ринку всіх необхідних заходів для уникнення забруднення м'яса специфічним ризиковим матеріалом під час забою (включаючи оглушення) та видалення специфічних ризикових матеріалів.

4. Державний інспектор ветеринарної медицини повинен забезпечити відбір зразків та їх маркування, а також відправку проб до лабораторії з метою:

виконання плану моніторингу та контролю зоонозів та їх збудників;

виявлення трансмісивної губчастоподібної енцефалопатії;

виявлення недозволених речовин або продуктів та контролю за речовинами, що підлягають регулюванню;

виявлення захворювань, що внесені до списку хвороб, затвердженого Міжнародним епізоотичним бюро;

виконання інших лабораторних досліджень (випробувань).

Стаття 20. Вимоги до позначки придатності

1. Позначка придатності наноситься державним ветеринарним інспектором.

2. Позначка придатності наноситься лише на туші тварин (свійських копитних тварин, диких ссавців, вирощених на фермі, відмінних від зайцеподібних, та великих диких тварин), які були піддані передзабійному клінічному огляду та державній ветеринарно-санітарній експертизі відповідно до вимог законодавства, у разі відсутності причин, через які м'ясо цих тварин може бути визнане непридатним для споживання людиною.

3. Позначка придатності наноситься на зовнішню поверхню туші чорнилом або шляхом гарячого клеймування. Якщо тушу розділяють на напівтуші чи четвертини, на кожну частину наноситься позначка придатності.

4. Позначка придатності може включати інформацію про державного інспектора ветеринарної медицини, який провів ветеринарно-санітарну експертизу.

5. М'ясо тварин, що були вимушено забиті за межами бійні, повинні мати особливу позначку придатності.

6. Позначка придатності не наноситься на м'ясо диких тварин, з яких не було знято шкіру.

7. Якщо з туші дикої тварини шкіру знято на підприємстві з переробки диких тварин та після проходження державної ветеринарно-санітарної експертизи тушу було визнано придатною до споживання людиною, на неї наноситься позначка придатності.

Стаття 21. Результати державного контролю свіжого м'яса

1. Результати державного контролю свіжого м'яса вносяться до відповідних журналів обліку та обліковуються в електронному вигляді.

2. Якщо під час інспектування виявлено факт наявності будь-якого захворювання або патологічного стану м'яса, що може вплинути на здоров'я людини або тварин чи піддати ризику благополуччя тварин, державний інспектор ветеринарної медицини повідомляє про це оператору ринку.

У разі коли зазначена проблема виникла під час первинного виробництва, державний інспектор ветеринарної медицини повідомляє про це ветеринару, що надає послуги господарству походження тварини, або оператору ринку.

Якщо тварини були розведені в зарубіжній країні, державний інспектор ветеринарної медицини повинен повідомити про зазначену проблему компетентному органу країни їх походження.

3. Якщо державний інспектор ветеринарної медицини під час проведення передзабійного або післязабійного огляду підозрює присутність збудників інфекції списку хвороб, затверджених Міжнародним епізоотичним бюро, він повинен негайно повідомити про це центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, та вжити всіх необхідних заходів для запобігання поширенню збудників інфекції відповідно до законодавства.

Стаття 22. Перевірки оператора ринку

1. Державний інспектор ветеринарної медицини проводить перевірку оператора ринку, під час якої з'ясовує факт ідентифікації тварин, прийнятих на забій для споживання людиною.

2. Тварини, які не ідентифіковані відповідно до вимог законодавства, повинні бути забиті окремо.

3. За рішенням державного інспектора ветеринарної медицини державний контроль факту ідентифікації тварин може бути здійснено у господарстві походження.

4. Забій тварин, щодо яких існує підозра захворювання або перебування у стані, що може негативно вплинути на здоров'я людини або тварин, повинен бути відстрочений. Такі тварини повинні пройти передзабійний клінічний огляд з метою встановлення діагнозу. Державний інспектор ветеринарної медицини може прийняти рішення про проведення відбору зразків та лабораторних досліджень (випробувань). У разі потреби тварини повинні бути забиті окремо від інших тварин або наприкінці звичайного забою із здійсненням усіх необхідних застережних заходів для уникнення забруднення іншого м'яса.

5. Державний інспектор ветеринарної медицини встановлює вимоги, згідно з якими з тваринами слід поводитись відповідно до особливих положень щодо боротьби з такими хворобами, як туберкульоз, бруцельоз, сальмонельоз, збудниками зоонозів.

Стаття 23. Визнання м'яса непридатним для споживання людиною

1. Державний інспектор ветеринарної медицини визнає м'ясо непридатним для споживання людиною, якщо воно:

1) походить від тварин, що не були піддані передзабійному клінічному огляду, крім диких тварин, які були добуті під час полювання;

2) походить від тварин, нутрощі яких не були піддані державній ветеринарно-санітарній експертизі, якщо інше не передбачено цим Законом або відповідним законодавством;

3) походить від тварин, які вже були мертвими до забою, народжені мертвими, померли в утробі або забиті у віці до семи днів;

4) отримано внаслідок вирізання з туші точок забою;

5) походить від тварин, заражених хворобами, включеними до списку, затвердженого Міжнародним епізоотичним бюро, якщо інше не передбачено відповідним законодавством;

6) походить від тварин, заражених генералізованою хворобою, такою як генералізований сепсис, піемія, токсемія або віремія;

7) не відповідає мікробіологічним критеріям, що встановлені відповідним законодавством;

8) має ознаки паразитичної інвазії, якщо інше не передбачено відповідним законодавством;

9) містить залишки або забруднювачі у кількості, що перевищує допустимі рівні. У разі будь-якого перевищення відповідного рівня проводяться додаткові дослідження (випробування);

10) походить від тварин або туш, що містять залишки заборонених речовин, або отримано від тварин, яких лікували з використанням заборонених речовин;

11) оброблено від забруднюючих речовин засобами, які не дозволені до використання з цією метою на території України;

12) незаконно оброблено іонізуючими або ультрафіолетовими променями;

13) містить сторонні предмети;

14) має рівень радіоактивності, що перевищує максимально допустимий рівень, установлений згідно із законодавством;

15) свідчить про патофізіологічні зміни;

16) походить від виснажених тварин;

17) містить специфічні матеріали, що становлять ризик, якщо інше не передбачено законодавством;

18) має ознаки забруднення землею, або іншого забруднення;

19) містить кров, що становить ризик здоров'ю людини або тварин, внаслідок стану тварини, від якої воно походить, або забруднення, що може статись під час процесу забою;

20) становить ризик здоров'ю людини або тварин чи непридатне для споживання людиною.

Стаття 24. Нагляд державних ветеринарних інспекторів на бійнях та потужностях (об'єктах) з розбирання та обвалювання м'яса

1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, забезпечує присутність державного інспектора ветеринарної медицини:

1) на бійні під час передзабійного клінічного огляду тварин та державної ветеринарно-санітарної експертизи після їх забою;

2) на підприємствах з переробки диких тварин під час проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи.

2. За рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, державний інспектор ветеринарної медицини може бути не присутнім під час проведення передзабійного клінічного огляду тварин на бійні, якщо даний огляд проведено у господарстві походження, а перевірка інформації про харчовий ланцюг свідчить про відсутність порушення вимог щодо забезпечення благополуччя тварин, безпечності харчових продуктів та загального стану здоров'я тварин.

Дія цієї частини не поширюється на:

тварин, що були вимушено забиті;

тварин, стосовно яких існує підозра захворювання або перебування у стані, що може негативно вплинути на здоров'я людини;

велику рогату худобу, якщо стадо, в якому вона перебувала, не було офіційно визнано вільним від туберкульозу;

велику рогату худобу та кіз, якщо стадо, в якому вони перебували, не було офіційно визнано вільним від бруцельозу;

передзабійний клінічний огляд тварин та державну ветеринарно-санітарну експертизу продуктів забою у разі спалаху хвороб, включених до списку, затвердженого Міжнародним епізоотичним бюро.

Стаття 25. Вимоги до виробництва та розміщення на ринку живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих молюсків

1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, установлює місцезнаходження та кордони територій виробництва і територій повторного заселення двостулкових молюсків.

2. Вимоги до виробництва та розміщення на ринку живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих молюсків затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері продовольчої безпеки держави.

Стаття 26. Вимоги до здійснення державного контролю за виробництвом і обігом водних біоресурсів та продуктів лову

1. Державний контроль за виробництвом і обігом водних біоресурсів та продуктів лову, передбачає:

1) проведення регулярних перевірок гігієнічних умов розвантаження та першого продажу;

2) інспектування суден та наземних потужностей (об'єктів), включаючи рибні аукціони та оптові ринки, з метою перевірки, зокрема:

виконання вимог щодо затвердження об'єкта;

забезпечення умов для переробки водних біоресурсів та продуктів лову;

відповідності вимогам щодо температурних режимів;

санітарного стану підприємств, включаючи судна, їх обладнання та приміщення, а також гігієни персоналу;

перевірки умов зберігання та транспортування.

2. Державний контроль суден, що розвантажують водні біоресурси та продукти лову у портах України, незалежно від того, під яким прапором ходить кожне судно, здійснюється після їх заходу у порт.

3. Для цілей державного контролю за виробництвом і обігом водних біоресурсів та продуктів лову:

1) на всіх етапах виробництва, переробки та розповсюдження повинні проводитися вибіркові органолептичні перевірки. Метою таких перевірок є підтвердження свіжості водних біоресурсів та продуктів лову. Якщо під час органолептичної експертизи виникають будь-які сумніви щодо свіжості водних біоресурсів та продуктів лову, відбираються зразки та проводяться їх лабораторні дослідження (випробування). Якщо в результаті органолептичної експертизи виникає підозра у наявності інших факторів, що можуть вплинути на здоров'я людини, зразки повинні відбиратися з метою відповідної перевірки;

2) вибіркові аналізи на вміст гістаміну повинні проводитися з метою перевірки відповідності водних біоресурсів та продуктів лову дозволеним рівням, установленим згідно із законодавством;

3) здійснюється контроль за рівнем залишків та забруднювачів відповідно до законодавства;

4) у разі потреби проводяться мікробіологічні перевірки відповідно до вимог законодавства;

5) проводяться вибіркові дослідження (випробування) з метою перевірки дотримання вимог законодавства щодо наявності паразитів;

6) проводяться перевірки з метою недопущення обігу продуктів лову, що походять з отруйних риб родин Tetraodontidae, Molidae, Diodontidae та Canthigasteridae, а також водних біоресурсів та продуктів лову, що містять біотоксини, такі як Ciguatera або інші види токсинів, які є небезпечними для здоров'я людини.

4. Водні біоресурси та продукти лову визнаються непридатними для споживання людиною, якщо:

1) у результаті органолептичних, хімічних, фізичних або мікробіологічних перевірок або перевірок на наявність паразитів виявлено, що продукти лову не відповідають вимогам законодавства;

2) в їх їстівних частинах містяться забруднювачі або залишки у кількостях, що перевищують рівні, встановлені законодавством;

3) вони походять від отруйних водних біоресурсів та продуктів лову, що не відповідають вимогам пункту 6 частини третьої цієї статті щодо біотоксинів;

4) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, визнав, що вони становлять ризик для здоров'я людини чи тварин або є непридатними для споживання людиною.

Стаття 27. Вимоги щодо контролю безпечності сирого молока, молочних продуктів, молозива та їх продуктів

1. Державний контроль безпечності сирого молока, молочних продуктів, молозива та їх продуктів, вироблених у господарствах, здійснюється з урахуванням результатів перевірки стану здоров'я тварин і використання ветеринарних препаратів, а також гігієни кормів, виробництва, стаєнь та обладнання для годування тварин.

2. Моніторинг безпечності сирого молока та молозива проводить центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів.

3. Відправлення з господарств молока, яке не відповідає критеріям щодо загального бактеріологічного забруднення та/або критеріям підрахунку соматичних клітин, тимчасово припиняється, якщо оператор ринку не усунув недоліки протягом трьох місяців з дати першого повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, про невідповідність цим критеріям. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, може встановити вимоги щодо обробки та використання такого молока або молозива, які є необхідними для захисту здоров'я людини. Відправлення молока з господарства поновлюється після надходження від оператора ринку підтвердження про те, що сире молоко або молозиво відповідають установленим критеріям.

Розділ V
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ БЕЗПЕЧНОСТІ ТВАРИН, ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ І КОРМІВ, ЩО ВВОЗЯТЬСЯ (ПЕРЕСИЛАЮТЬСЯ) НА МИТНУ ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ

Стаття 28. Загальні вимоги щодо ввезення (пересилання) тварин, харчових продуктів і кормів на митну територію України

1. За рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, іноземна держава та/або постачальник, виробник, які мають намір ввозити (пересилати) тварини, харчові продукти і корми на митну територію України, повинні подати інформацію про:

1) законодавство у сфері здійснення санітарних або фітосанітарних заходів, яке діє на території цієї держави;

2) існуючі процедури контролю, виробництва та карантинної обробки, допустимого рівня пестицидів і процедури реєстрації харчових добавок;

3) процедури оцінки ризику, документи, які беруться до уваги під час визначення належного рівня санітарного або фітосанітарного захисту;

4) результати здійснення заходів державного контролю країни-експортера щодо тварин, харчових продуктів і кормів, які планується ввезти (переслати) на митну територію України.

2. У разі коли іноземна держава та/або постачальник, виробник не подають зазначену в частині першій цієї статті інформацію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, може встановити особливі вимоги щодо ввезення (пересилання) окремих тварин, харчових продуктів і кормів на митну територію України.

3. Митне оформлення тварин, харчових продуктів і кормів, побічних харчових продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною, у митні режими імпорту (випуску для вільного обігу) чи транзиту здійснюється органом доходів і зборів, в зоні діяльності якого розташований прикордонний інспекційний пост, після здійснення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, державного контролю у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин.

Митне оформлення зазначених товарів, що пересилаються на митну територію України, здійснюється в місцях, визначених Митним кодексом України.

4. У разі коли митному режиму імпорту передував інший митний режим, допускається митне оформлення тварин, харчових продуктів і кормів, побічних харчових продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною, у режим імпорту органом доходів і зборів, іншим, ніж той, в зоні діяльності якого розташований прикордонний інспекційний пост. При цьому підставою для митного оформлення в режим імпорту є наявність відповідного ветеринарного документа, виданого державним інспектором, який перебуває на прикордонному інспекційному посту.

Стаття 29. Державний контроль безпечності тварин, харчових продуктів і кормів нетваринного походження

1. Державний контроль безпечності тварин, харчових продуктів і кормів нетваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів.

2. Державний контроль безпечності тварин, харчових продуктів і кормів нетваринного походження здійснюється на прикордонних інспекційних постах.

3. Заходи державного контролю безпечності тварин, харчових продуктів і кормів нетваринного походження включають, зокрема, перевірку документів, вибіркову перевірку відповідності маркування наявному товару та у разі потреби фізичну перевірку.

4. Періодичність фізичних перевірок залежить від:

1) ризиків, пов'язаних з різними видами тварин, харчових продуктів і кормів нетваринного походження;

2) виконання операторами ринку вимог, які пред'являють до експорту та ввезення (пересилання) на митну територію України тварин, харчових продуктів та кормів;

3) заходів контролю, які здійснив оператор ринку - імпортер;

4) наявності гарантій, які надав компетентний орган країни походження.

5. Митне оформлення вантажів завершується після здійснення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, державного контролю, передбаченого цим Законом.

Стаття 30. Прикордонні інспекційні пости

1. Прикордонні інспекційні пости утворюються за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Прикордонні інспекційні пости розташовуються на залізничних станціях, аеропортах, морських і річкових портах, відкритих для міжнародного сполучення, а для автомобільного сполучення - в місцях, визначених органами доходів і зборів.

За наявності географічних обмежувальних умов можливе розташування прикордонного інспекційного поста на певній відстані від пункту пропуску через державний кордон України.

Перелік прикордонних інспекційних постів оприлюднюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів.

2. Прикордонні інспекційні пости повинні перебувати під наглядом державного інспектора цього інспекційного поста, який є відповідальним за проведення перевірок.

3. На території прикордонного інспекційного поста встановлюється зона митного контролю.

Стаття 31. Вимоги до прикордонних інспекційних постів

1. Прикордонний інспекційний пост може утворюватися у разі наявності:

1) достатнього вантажопотоку підконтрольних товарів, а також персоналу, необхідного для перевірки документів (відповідних ветеринарних документів або будь-яких інших документів, передбачених законодавством), що супроводжують товар;

2) достатньої кількості державних інспекторів для проведення перевірок;

3) достатньої кількості персоналу для відбору та обробки вибіркових зразків вантажів з продуктами, які надходять на зазначений прикордонний інспекційний пост;

4) приміщень з достатньою площею у розпорядженні персоналу, що відповідає за проведення перевірок;

5) обладнання для розвантажування та відбору зразків для проведення досліджень (випробувань);

6) приміщень та обладнання для проведення поточних досліджень (випробувань) та відбору зразків відповідно до законодавства;

7) доступу до послуг лабораторії, здатної проводити спеціальні дослідження (випробування) зразків, відібраних на зазначеному прикордонному інспекційному посту;

8) приміщень та холодильних камер для зберігання частини вантажу, відібраного для проведення досліджень (випробувань), та/або продуктів, які не дозволені для введення в обіг;

9) відповідного обладнання для швидкого обміну інформацією, зокрема з іншими прикордонними інспекційними постами, через комп'ютеризовану систему, передбачену цим Законом;

10) доступу до послуг потужностей (об'єктів), які здійснюють знищення або переробку відходів тваринного походження.

Розділ VI
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ БЕЗПЕЧНОСТІ ПРОДУКТІВ, ЩО ВВОЗЯТЬСЯ (ПЕРЕСИЛАЮТЬСЯ) НА МИТНУ ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ

Стаття 32. Вимоги щодо ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України

1. Стосовно продуктів, що підлягають ветеринарним перевіркам на прикордонних інспекційних постах, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, в обов'язковому порядку здійснюються заходи державного контролю прикордонним державним інспектором ветеринарної медицини.

2. Вантаж з продуктами, який ввозиться (пересилається) на митну територію України, повинен супроводжуватися оригіналом ветеринарного документа або оригіналами відповідних документів, передбачених законодавством. Оригінал відповідного ветеринарного документа або оригінали відповідних документів, передбачених законодавством, залишаються на прикордонному інспекційному посту.

3. Оператор ринку, відповідальний за вантаж, повинен надати попередньо всю необхідну інформацію (опис продуктів у вантажі, відповідний ветеринарний документ або у разі потреби інші документи, передбачені законодавством) про вантаж відповідному державному інспектору прикордонного інспекційного поста.

4. Кожен вантаж з продуктами, який ввозиться (пересилається) на митну територію України, підлягає перевірці, зокрема проводиться перевірка оригіналу ветеринарного документа або оригіналів відповідних документів, передбачених законодавством, на відповідність та фізична перевірка.

5. Інформація, яка міститься в оригіналах ветеринарного документа або оригіналах відповідних документів, передбачених законодавством, повинна відповідати інформації, яка була надіслана згідно з частиною третьою цієї статті.

Стаття 33. Перевірка продуктів на прикордонних інспекційних постах

1. Прикордонний державний інспектор центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, який перебуває на прикордонному інспекційному посту, проводить такі перевірки вантажів:

1) перевірка на відповідність кожного вантажу з метою встановлення факту відповідності продуктів інформації, зазначеній у ветеринарних документах або інших документах, що супроводжують вантаж.

У разі ввезення вантажу з продуктами у контейнерах проводиться перевірка неушкодженості пломб, які встановлені державним інспектором ветеринарної медицини, якщо цього вимагає законодавство, та перевірка відповідності інформації, яка міститься на них, інформації, що міститься у ветеринарному документі або інших документах, які супроводжують вантаж.

В інших випадках проводиться перевірка наявності печаток, офіційних позначок та позначок придатності, які містять інформацію про країни та потужності (об'єкта) походження продуктів, на предмет того, чи відповідають вони печаткам та позначкам, що містяться на ветеринарному документі або на інших документах.

Стосовно запакованих продуктів проводиться перевірка маркування, передбаченого законодавством про безпечність та якість харчових продуктів;

2) фізична перевірка кожного вантажу з продуктами для встановлення факту відповідності продуктів визначеним законодавством вимогам та перебування продуктів у належному для використання стані з метою, зазначеною у ветеринарному документі або документах, які супроводжують вантаж.

2. Після завершення необхідних перевірок державний інспектор видає відповідний ветеринарний документ встановленого зразка із зазначенням результатів перевірки. Ветеринарний документ у вигляді електронного документа надається органам доходів і зборів. Митне оформлення вантажів завершується лише після здійснення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, державного контролю, передбаченого цим Законом, та видачі ним ветеринарного документа.

Ветеринарний документ повинен супроводжувати вантаж з продуктами:

1) протягом усього часу перебування вантажу під митним контролем;

2) у разі ввезення (пересилання) - до першої потужності (об'єкта) з виробництва, переробки або зберігання.

3. У разі коли вантаж розподілено на частини, до кожної з них застосовуються положення частин другої - третьої цієї статті.

4. Якщо в результаті проведення перевірок встановлено неодноразові порушення законодавства, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, вживає таких заходів:

1) повідомляє про такі вантажі іншим прикордонним інспекційним постам;

2) проводить додаткові перевірки всіх вантажів аналогічного походження. Зокрема, наступні десять вантажів з цими продуктами затримуються на прикордонному інспекційному посту з метою проведення фізичної перевірки, включаючи відбір зразків та лабораторні дослідження (випробування);

3) здійснює всі необхідні розслідування з метою встановлення причини та походження виявлених порушень.

Стаття 34. Фізична перевірка продуктів

1. Метою фізичної перевірки продуктів є встановлення відповідності продуктів цілям, зазначеним у ветеринарному або іншому документі. Гарантії продуктів, зазначені країною походження, перевіряються шляхом:

1) сенсорної оцінки: на запах, колір, консистенцію, смак;

2) проведення нескладних фізичних та хімічних досліджень: розрізання, підігрівання, приготування;

3) проведення лабораторних досліджень (випробувань) для встановлення наявності залишків, патогенів, забруднюючих речовин, доказів непридатності продукту.

2. Незалежно від виду продукту прикордонний державний інспектор ветеринарної медицини повинен провести:

1) перевірку наявності умов та засобів перевезення для визначення, зокрема, будь-яких недоліків або переривання ланцюга холодного зберігання;

2) порівняння ваги вантажу та ваги, зазначеної у ветеринарному або іншому документі, зважування у разі потреби усього вантажу;

3) перевірку пакувальних матеріалів та маркування на упаковці на їх відповідність законодавству;

4) перевірку щодо дотримання під час перевезення продукту температури, передбаченої законодавством;

5) стосовно насипних продуктів - перевірку всіх упаковок та зразків перед проведенням сенсорної оцінки, фізичних, хімічних та лабораторних досліджень (випробувань).

Випробування повинні проводитися щодо всіх зразків, відібраних з вантажу, який може бути частково розвантажений у разі потреби для забезпечення доступу до всіх його частин. Огляду підлягає 1 відсоток предметів або упаковок вантажу, починаючи з мінімальної кількості, що становить два предмети або дві упаковки, до максимальної кількості, що становить десять. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, може наполягати на проведенні більш розширеної перевірки продуктів. Від насипних продуктів відбирається не менше ніж п'ять зразків з різних частин вантажу.

3. У разі коли дослідження (випробування) проводиться стосовно відібраних зразків, їх результати не можуть бути отримані негайно і відсутня безпосередня небезпека для здоров'я людей або тварин, державний інспектор може видати ветеринарний документ на вантаж з продуктами (у такому випадку графи із зазначенням результатів досліджень (випробувань) заповнюються державним інспектором у місці призначення вантажу). Після видачі ветеринарного документа вантаж може бути оформлений у митний режим імпорту (випуску для вільного обігу). Якщо лабораторні дослідження (випробування) проводяться у зв'язку з установленням факту невідповідності або наявністю позитивних результатів за попередніми дослідженнями (випробуваннями), ветеринарний документ на вантаж з продуктами не видається до отримання негативних результатів досліджень (випробувань).

4. Транспортні засоби повністю розвантажуються, якщо:

1) вантаж завантажено у такий спосіб, що доступ до усього вантажу за допомогою лише одного часткового розвантаження неможливий;

2) під час перевірки зразків виявлено порушення;

3) під час попередніх поставок цим оператором ринку у вантажах виявлено порушення;

4) встановлено факт наявності порушення.

5. Після закінчення фізичної перевірки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, підтверджує проведення перевірки шляхом закриття та офіційного завірення печаткою відкритих упаковок та шляхом повторного опломбування всіх контейнерів із зазначенням номера пломби у прикордонному транзитному документі.

6. Після проведення необхідних перевірок державний інспектор ветеринарної медицини, який перебуває на прикордонному інспекційному посту, видає відповідний ветеринарний документ на цей вантаж із зазначенням результатів перевірки.

Стаття 35. Зменшення кількості фізичних перевірок

1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, може зменшити кількість фізичних перевірок вантажів з продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, з урахуванням результатів попередніх перевірок вантажів, які відповідають таким вимогам:

1) походження з країн, що надають відповідні гарантії здоров'я та благополуччя тварин у зоні походження цих продуктів;

2) походження з потужностей (об'єктів), які включені до реєстру потужностей (об'єктів) для ввезення (пересилання) в Україну харчових продуктів;

3) наявність ветеринарного документа для зазначених продуктів.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, перед прийняттям рішення щодо зменшення кількості фізичних перевірок проводить оцінку:

1) гарантій, що надаються країною походження вантажу, щодо всієї території або її частини на відповідність установленим вимогам, включаючи ті, що стосуються залишків;

2) стану здоров'я тварин у країні походження вантажу;

3) епізоотичного благополуччя країни походження вантажу;

4) здійснення у країні походження вантажу заходів щодо моніторингу та боротьби з хворобами;

5) структури, рівня професійних навичок, незалежності та кваліфікації представників іноземної ветеринарної адміністрації країни походження вантажу;

6) на відповідність мінімальним вимогам щодо гігієни виробництва;

7) типу продукту та його потенційного ризику для здоров'я;

8) результатів інспектувань центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, проведених на цих потужностях (об'єктах) у країнах походження вантажу, або національних інспектувань;

9) результатів проведення перевірок під час ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України;

10) результатів аналізу ризику, який проводиться стосовно об'єктів санітарних заходів та видів транспортних засобів, що використовуються.

3. Збільшення інтервалу між проведенням фізичних перевірок вантажів з продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, здійснюється також у рамках угоди про еквівалентність, що укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, та іноземною ветеринарною адміністрацією країни походження вантажу.

Стаття 36. Вимоги до транзиту (переміщення) вантажів з продуктами через територію України

1. За рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, переміщення вантажів з продуктами через територію України може здійснюватися за умови, якщо:

1) вантаж з продуктами надходить з країни, продукти з якої не заборонені до ввезення на територію України та призначаються для іншої третьої країни.

Дія цього пункту не поширюється на вантажі з продуктами у разі їх перевантаження з одного літака на інший або з одного судна на інше в межах митної зони одного і того самого порту чи аеропорту з метою подальшого переміщення без зупинок територією України;

2) дозвіл на транзит (переміщення) вантажів з продуктами через територію України дано державним інспектором прикордонного інспекційного поста;

3) вантаж з продуктами, що надходить на прикордонний інспекційний пост, супроводжується ветеринарними та іншими документами разом із завіреними перекладами таких документів;

4) особа, відповідальна за вантаж, заздалегідь гарантує повернення вантажу з продуктами, якщо у ввезенні зазначених продуктів буде відмовлено.

2. Вантаж з продуктами на прикордонному інспекційному посту надається для перевірки відповідності поданим документам. У разі виникнення ризику для здоров'я людини або тварин чи встановлення факту невідповідності законодавству проводяться додаткові фізичні перевірки.

3. За рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, не може проводитися перевірка документів та перевірка на відповідність для морських та повітряних перевезень, якщо:

1) вантаж з продуктами не розвантажується, а перевірка документів полягає у вивченні товарно-транспортних документів;

2) вантаж перевантажується з одного літака на інший або з одного судна на інше у межах зони митного контролю одного і того самого порту чи аеропорту.

4. У разі надходження вантажу на територію України автошляхами, залізницею або водними шляхами зазначений вантаж повинен:

1) переміщуватися під митним контролем відповідно до встановлених процедур;

2) переміщуватися без розвантаження вантажу або його поділу після того, як цей вантаж залишає прикордонний інспекційний пост, через який його було ввезено. Транспортні засоби або контейнери повинні бути опломбовані відповідним уповноваженим органом країни походження;

3) залишити територію України через прикордонний інспекційний пост у строки, передбачені законодавством України.

5. Державний інспектор, який дозволяє переміщення вантажу, надає інформацію про таке переміщення державному інспектору прикордонного інспекційного поста.

6. Державний інспектор прикордонного інспекційного поста засвідчує у ветеринарному документі про те, що зазначений вантаж із продуктами залишив територію України, та надсилає копію цього документа до прикордонного інспекційного поста, через який ввезено вантаж з продуктами.

7. Якщо державному інспектору прикордонного інспекційного поста, через який було ввезено вантаж з продуктами, не повідомлено про залишення території України цим вантажем у передбачений законодавством України строк, він має право передати відповідну інформацію для розгляду органу доходів і зборів.

8. Витрати, пов'язані з транзитом (переміщенням) вантажів з продуктами, покладаються на особу, відповідальну за вантаж, або її представника.

Стаття 37. Продукти, що призначені для оформлення в режим митного складу

1. Продукти, що надходять з іноземної держави та призначаються для оформлення в режим митного складу, приймаються до перевірки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, якщо оператор ринку надіслав попереднє повідомлення відповідному прикордонному інспекційному посту.

2. На прикордонному інспекційному посту кожен вантаж з продуктами, який ввозиться (пересилається) на митну територію України, підлягає перевірці, зокрема проводиться перевірка оригіналу ветеринарного документа або оригіналів відповідних документів, передбачених законодавством на відповідність та фізична перевірка.

Фізична перевірка не проводиться у разі виникнення підозри наявності ризику для здоров'я тварин або людини.

Якщо у результаті перевірок встановлено відповідність продуктів вимогам законодавства України, державний інспектор прикордонного інспекційного поста видає відповідний ветеринарний документ, на підставі якого орган доходів і зборів дозволяє ввезення продукту на митну територію України.

3. Витрати, пов'язані з оформленням продуктів в режим митного складу, покладаються на оператора ринку без подальшої компенсації з боку держави.

Стаття 38. Вимоги до митних складів, на які надходять продукти

1. Митні склади, на яких зберігаються продукти, оформлені в режим митного складу, повинні відповідати таким вимогам:

1) дотримання умов зберігання продуктів, передбачених їх маркуванням;

2) відповідність вимогам законодавства України щодо митних складів.

Стаття 39. Реімпорт вантажів з продуктами

1. Реімпорт вантажів з продуктами походження з України, яким було відмовлено у ввезенні іноземною державою, здійснюється за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, якщо:

1) продукти супроводжуються оригіналом ветеринарного документа або копією, завіреною центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, який видав ветеринарний документ, що супроводжує продукти, а також документом, в якому зазначаються підстави відмови у ввезенні; не підлягали обробці, переробці, зміні стану та іншому поводженню з ними;

2) зазначені продукти проходять перевірку, а у випадках, передбачених пунктами 1 - 3 частини п'ятої статті 43, - фізичну перевірку;

3) вантаж з продуктами повертається безпосередньо оператору ринку за місцем відправлення вантажу. При цьому вантаж під час перевезення перебуває під наглядом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, у герметичних опломбованих транспортних засобах (контейнерах).

2. Вантаж з продуктами, які дозволені до реімпорту, перевозиться у герметичних транспортних засобах (контейнерах), які опломбовані у такий спосіб, щоб пломба не була пошкоджена у разі будь-якого відкриття транспортного засобу. Державний інспектор прикордонного інспекційного поста подає інформацію про відправлення зазначеного вантажу відповідному інспекторові, відповідальному за місце відправлення продуктів.

3. Витрати, пов'язані з реімпортом вантажу з продуктами або кормами, покладаються на особу, відповідальну за вантаж, без компенсації з боку держави.

Стаття 40. Поводження з вантажем, який не відповідає установленим вимогам

1. Вантаж з продуктами, який було ввезено на територію України без проведення відповідних перевірок, затримується. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, приймає рішення про знищення вантажу або його повернення.

2. Якщо у результаті перевірок встановлено, що вантаж не відповідає вимогам імпорту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, після консультацій з оператором ринку приймає рішення про:

1) вивезення вантажу за межі території України з прикордонного інспекційного поста до місця, погодженого з оператором ринку з використанням того ж транспортного засобу у строк, що не перевищує 60 діб, але не більший, ніж строк придатності. При цьому ветеринарні документи або інші документи, що супроводжують вантаж, вважаються недійсними для ввезення через інший прикордонний інспекційний пост;

2) знищення продуктів у місцях, передбачених для цієї мети, що є найближчими до прикордонного інспекційного поста, - якщо вивезення неможливе або 60-денний строк закінчився, або оператор ринку дає свою безпосередню згоду на вивезення. Під час очікування на вивезення продуктів, зазначених у цьому пункті, або підтвердження причин для відмови у ввезенні центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, зберігає зазначені продукти під своїм наглядом за рахунок особи, відповідальної за вантаж;

3) виправлення маркування - у разі неправильного маркування.

3. Повернення вантажу з продуктами до країни, з якої надійшов вантаж, дозволяється лише за умови, якщо:

1) пункт призначення був погоджений з оператором ринку харчових продуктів або кормів, відповідальним за вантаж;

2) оператор ринку першим повідомив країні походження або країні призначення (якщо відрізняються) про причини, які не дають змоги ввести в обіг (чи вивести з обігу) ці продукти на території України;

3) країна призначення не є країною походження, а іноземна ветеринарна адміністрація країни призначення повідомила центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, про свою готовність прийняти вантаж;

4) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, передає вантаж з продуктами для офіційного затримання, очікуючи на повернення вантажу або підтвердження причин для надання відмови у його ввезенні на митну територію України.

4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, повідомляє про результати здійснення державного контролю вантажів із продуктами органу доходів і зборів з метою організації здійснення заходів державного контролю продуктів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України.

5. Державний інспектор прикордонного інспекційного поста може проводити перевірки з метою підтвердження або спростування інформації про:

1) відповідність або дійсне місце призначення продукту;

2) відповідність зазначеного продукту гарантіям, установленим законодавством України для цього типу продукту;

3) відповідність гарантіям щодо здоров'я тварин або людини, передбаченим законодавством України.

6. Перевірені продукти залишаються під наглядом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, до надходження результатів перевірок. У разі підтвердження факту невідповідності до продуктів такого ж походження перевірки можуть проводитися частіше згідно із статтями 35 і 36 цього Закону.

7. Витрати, пов'язані з поводженням із вантажем, який не відповідає установленим вимогам, покладаються на оператора ринку.

Стаття 41. Заборона ввезення вантажів

1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, у разі спалаху хвороб тварин на території іноземної держави, які можуть становити загрозу здоров'ю людини або тварин в Україні, чи у результаті перевірок, проведених на прикордонному інспекційному посту, може залежно від складності ситуації прийняти одне з таких рішень:

1) заборонити ввезення (пересилання) з іноземної держави або окремого її регіону та у разі потреби з країни транзиту;

2) установити спеціальні умови щодо продуктів, що надходять з іноземної держави або окремого її регіону;

в) установити на підставі отриманих результатів перевірок вимоги до перевірок, які будуть спрямовані на виявлення ризиків для здоров'я людини і тварин, та відповідно до отриманих результатів збільшити кількість перевірок.

2. Якщо під час перевірки виявлено, що вантаж з продуктами може становити небезпеку для здоров'я людини або тварин, державний інспектор прикордонного інспекційного поста вживає таких заходів:

1) затримує зазначений вантаж з продуктами;

2) повідомляє іншим прикордонним інспекційним постам та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, про виникнення зазначеної ситуації та про походження продуктів.

Стаття 42. Вимоги до ветеринарного документа, який супроводжує продукти, призначені для ввезення (пересилання) на митну територію України

1. Ветеринарний документ, який супроводжує вантаж з продуктами, повинен бути підписаний та завірений печаткою іноземної ветеринарної адміністрації країни відправлення. Іноземна ветеринарна адміністрація може дозволити капітану рибопереробного судна підписати ветеринарний документ.

2. Якщо ветеринарний документ оформляється більше ніж на одній сторінці, підписується кожна його сторінка.

Ветеринарний документ оформляється офіційною мовою або мовами країни відправлення та України чи супроводжується завіреним перекладом на українській мові.

3. Вантаж під час перетину державного кордону України супроводжується оригіналом ветеринарного документа.

4. Ветеринарний документ оформляється на:

1) одній сторінці;

2) двох або більше сторінках, що є частиною єдиного аркуша паперу (з обох боків одного аркуша);

3) сторінках, пронумерованих у такій послідовності (з обох боків аркуша), щоб можна було визначити, що це окрема сторінка.

5. Ветеринарний документ повинен мати ідентифікаційний номер. Якщо ветеринарний документ складається з пронумерованих сторінок, кожна сторінка повинна містити ідентифікаційний номер.

Стаття 43. Посилений державний контроль харчових продуктів і кормів нетваринного походження

1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, здійснює заходи посиленого державного контролю на прикордонних інспекційних постах до певних харчових продуктів і кормів нетваринного походження, зокрема:

затверджує перелік харчових продуктів і кормів нетваринного походження, щодо яких повинні здійснюватися заходи посиленого державного контролю на прикордонних інспекційних постах;

формує та змінює перелік харчових продуктів і кормів нетваринного походження, щодо яких повинні здійснюватися заходи посиленого державного контролю на прикордонних інспекційних постах за результатами оцінки відомих та таких, що виникають, ризиків, а також після надходження інформації про ризик від інших країн, Офісу з питань харчових продуктів і ветеринарії (FVO) та наукової оцінки;

розробляє загальний документ на ввезення (пересилання), який повинен використовуватися на всіх прикордонних інспекційних постах та бути доступним органам доходів і зборів, коли вантаж декларується для введення у вільний обіг на території України.

2. Перелік харчових продуктів і кормів нетваринного походження, щодо яких повинні здійснюватися заходи посиленого державного контролю на прикордонних інспекційних постах, формується та змінюється за результатами оцінки відомих та таких, що виникають, ризиків, а також після надходження інформації про ризик від інших країн, Офісу з питань харчових продуктів і ветеринарії (FVO) та наукової оцінки.

3. Оператор ринку, який ввозить (пересилає) на митну територію України харчові продукти або корми, до яких застосовуються заходи посиленого державного контролю, повинен надати попереднє повідомлення про такі товари та їх опис прикордонному інспекційному посту. Для ввезення таких харчових продуктів і кормів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, застосовує загальний документ на ввезення, який має використовуватись на всіх прикордонних інспекційних постах та бути доступним органам доходів і зборів, коли вантаж декларується для введення у вільний обіг на території України.

4. Загальний документ на ввезення заповнюється українською мовою, підписується та завіряється печаткою і повинен супроводжувати вантаж до місця призначення, зазначеного у даному документі.

5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, під час посиленого державного контролю проводить:

1) перевірку документів усіх вантажів протягом двох робочих днів з дня надходження вантажу на прикордонний інспекційний пост;

2) перевірку відповідності та фізичні перевірки, включаючи лабораторні дослідження (випробування) із встановленою у переліку періодичністю та у такий спосіб, щоб оператор ринку не міг передбачити, який вантаж буде піддано цим перевіркам. Необхідно створити умови для найшвидшого з урахуванням технічних можливостей доступу до результатів перевірок.

6. Після завершення перевірок, зазначених у частині п'ятій цієї статті, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів:

1) заповнює відповідну частину загального документа на ввезення, підписує його та завіряє печаткою;

2) робить і зберігає підписану та завірену печаткою копію загального документа на ввезення.

Заповнений загальний документ на ввезення (після проходження всіх необхідних перевірок та отримання позитивних результатів досліджень (випробувань) надається у вигляді електронного документа органам доходів і зборів. Митне оформлення вантажів з харчовими продуктами та кормами завершується лише після здійснення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, державного контролю, передбаченого цим Законом.

7. Вантаж не може бути розділено до того часу, поки всі заходи посиленого державного контролю не будуть завершені, та загальний документ на ввезення не буде належним чином заповнено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів.

8. У разі виявлення невідповідності під час здійснення заходів посиленого державного контролю щодо вантажу вчиняються дії, передбачені статтею 41 цього Закону.

Стаття 44. Обов'язки операторів ринку під час ввезення (переміщення, пересилання) харчових продуктів і кормів нетваринного походження

1. Оператор ринку повинен надати попереднє повідомлення про очікувану дату і час надходження вантажу та вид вантажу на відповідний прикордонний інспекційний пост. З цією метою оператор заповнює першу частину документа на ввезення та надсилає зазначений документ на відповідний прикордонний інспекційний пост щонайменше за один робочий день до надходження такого вантажу на цей прикордонний інспекційний пост.

2. У разі коли певні характеристики вантажу мають особливий характер, оператор ринку забезпечує:

1) наявність достатньої кількості людських ресурсів та засобів логістики для розвантажування вантажу для здійснення заходів державного контролю;

2) наявність належного обладнання для відбору зразків з метою проведення лабораторних досліджень (випробувань), певного транспорту та/або пакувальних форм, якщо відбір зразків продуктів з цього вантажу не може бути здійснено за допомогою звичайного обладнання для відбору зразків.

Розділ VII
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕЧНОСТІ ТА ЯКОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ І КОРМІВ, БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН

Стаття 45. Відповідальність за порушення вимог законодавства України про державний контроль у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин

1. За порушення вимог законодавства України винні особи несуть відповідальність згідно із законом.

Розділ VIII
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.

2. Розділ VII Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 50, ст. 533; 2011 р., N 33, ст. 326; із змінами, внесеними Законом України від 4 липня 2013 року N 406-VII) визнати таким, що втратив чинність.

3. Перевірки відповідності та фізичні перевірки харчових продуктів, кормів та побічних продуктів тваринного походження, що не призначені для споживання людиною, проводяться у зоні діяльності органів доходів і зборів, на яких здійснюється митне оформлення, до моменту введення в експлуатацію прикордонних інспекційних постів.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, забезпечує здійснення попереднього документального контролю товарів відповідно до законодавства у пунктах пропуску через державний кордон України до моменту введення в експлуатацію прикордонних інспекційних постів.

5. У пунктах пропуску через державний кордон України контроль окремих харчових продуктів та сировини тваринного походження, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), здійснюється органами доходів і зборів у формі попереднього документального контролю. Перелік харчових продуктів і сировини тваринного походження, що підлягають попередньому документальному контролю, та порядок здійснення такого контролю затверджуються Кабінетом Міністрів України.

 

Голова Верховної Ради України

Опрос