Идет загрузка документа (24 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об Общегосударственной программе развития конкуренции в Украине на 2014 - 2024 годы

Проект закона Украины от 10.10.2013 № 3406
Дата рассмотрения: 10.10.2013 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Загальнодержавну програму розвитку конкуренції в Україні на 2014 - 2024 роки

1. Затвердити Загальнодержавну програму розвитку конкуренції в Україні на 2014 - 2024 роки, що додається.

2. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, але не раніше 1 січня 2014 року.

 

Голова Верховної Ради України

 

ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ПРОГРАМА РОЗВИТКУ КОНКУРЕНЦІЇ В УКРАЇНІ НА 2014 - 2024 РОКИ

I. Загальна частина

1. Визначення термінів

У Загальнодержавній програмі розвитку конкуренції в Україні на 2014 - 2024 роки (далі - Програма) нижченаведені терміни вживаються у такому значенні:

антимонопольно-конкурентна політика - діяльність держави щодо обмеження монополізму та протидії зловживанням монопольним (домінуючим) становищем, захисту економічної конкуренції та розвитку ефективної конкуренції між суб'єктами господарювання;

бар'єри виходу з ринку - обставини, що перешкоджають (обмежують можливості) суб'єктам господарювання, які провадять діяльність на певному товарному ринку, припинити діяльність з реалізації товарів на ньому;

бар'єри вступу на ринок - обставини, що перешкоджають суб'єктам господарювання почати конкурувати на рівних умовах із суб'єктами господарювання, що вже провадять діяльність на певному товарному ринку;

вступ на товарний ринок - початок діяльності з реалізації товарів на певному товарному ринку;

вихід з товарного ринку - припинення діяльності з реалізації товарів на певному товарному ринку;

ефективна конкуренція - економічна конкуренція, яка створює передумови для прискореного інноваційного розвитку, стимулювання підприємств до збільшення конкурентних переваг, удосконалення умов виробництва, підвищення його технологічного рівня, якості продукції, робіт, послуг, освоєння нових товарних ринків для збуту товарів із забезпеченням справедливого розподілу благ між виробниками та споживачами;

ефективне конкурентне середовище - стан товарних ринків відповідних галузей (сфер економічної діяльності), що, зокрема, характеризується:

- наявністю достатньої кількості суб'єктів господарювання, здатних конкурувати між собою, що забезпечує споживачам, суб'єктам господарювання можливість вибору між кількома продавцями, покупцями;

- можливістю вільного вступу суб'єктів господарювання на товарні ринки та виходу з них;

- наявністю у суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на товарних ринках, можливості конкурувати на рівних умовах;

- наявністю у суб'єктів господарювання мотивації до ефективної конкуренції;

закріплення на товарному ринку - можливість суб'єкта господарювання провадити діяльність з реалізації товарів на певному товарному ринку протягом тривалого часу;

показники вступу суб'єктів господарювання на товарні ринки - показники, що характеризують можливість суб'єктів господарювання розпочати діяльність з реалізації товарів на певному товарному ринку;

показники рівня концентрації товарного ринку - показники, що характеризують співвідношення ринкових часток суб'єктів господарювання на товарному ринку;

ринкова частка - частка окремого суб'єкта господарювання в загальному обсязі реалізації товарів на відповідному товарному ринку;

структура товарних ринків - характеристика товарних ринків, що відображає співвідношення часток суб'єктів господарювання на них та можливості суб'єктів господарювання розпочати діяльність з реалізації товарів на таких ринках;

технологічний уклад (технологічний устрій) - сукупність споріднених способів (технологій) розроблення, створення та використання результатів діяльності людини, а також інформації про них, що переважно використовуються під час виробництва;

товарні ринки з конкурентною структурою - товарні ринки, на яких відсутні суб'єкти господарювання з ринковою часткою понад 35 відсотків в одного, понад 50 відсотків у трьох найбільших та понад 70 відсотків у п'яти найбільших суб'єктів господарювання;

товарні ринки, на яких структурні передумови конкуренції відсутні, - товарні ринки, на яких наявні суб'єкти господарювання з ринковою часткою понад 90 відсотків та існують значні бар'єри вступу на ринок.

Терміни "економічна конкуренція (конкуренція)", "монополізація", "органи влади", "ринок товару (товарний ринок)", "суб'єкт господарювання", "товар" вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про захист економічної конкуренції", терміни "природна монополія", "суб'єкт природної монополії", "суміжний ринок" - у значенні, наведеному в Законі України "Про природні монополії". Термін "ринки товару (товарні ринки)" охоплює також ринки фінансових послуг у значенні, наведеному в Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

2. Стан розвитку конкуренції в Україні

Забезпечення розвитку конкуренції є важливим фактором підвищення ефективності функціонування товарних ринків та економіки в цілому.

На цей час рівень розвитку конкуренції на українських товарних ринках залишається низьким, що негативно впливає на ефективність їх функціонування. Ознаками недостатнього рівня розвитку конкуренції є:

зростання цін, яке не може бути обґрунтовано впливом об'єктивних факторів;

високі показники рівня концентрації та монополізація окремих товарних ринків;

недостатній рівень продуктивності праці та інноваційної активності суб'єктів господарювання, зокрема внаслідок несформованості економічних стимулів щодо залучення інвестиційних ресурсів в інноваційні та модернізаційні процеси.

Найбільш монополізованими залишаються окремі галузі паливно-енергетичного комплексу, галузі транспорту та поштового зв'язку, житлово-комунального господарства.

На регіональному рівні монополізованими, крім товарних ринків, які перебувають у стані природної монополії, є товарні ринки ряду послуг, пов'язаних із здійсненням функцій держави, послуг, надання яких пов'язане з адміністративними обмеженнями, окремі регіональні товарні ринки перероблення сільськогосподарської продукції.

На деяких регіональних товарних ринках продукції агропромислового комплексу, роздрібної торгівлі, будівництва, пасажирських автоперевезень на міських та міжміських маршрутах спостерігається нерівність умов конкуренції.

Запровадження господарського обороту земель сільськогосподарського призначення без забезпечення здійснення ефективного контролю за зосередженням в окремих осіб прав власності на землю та користування нею може призвести до виникнення додаткових ризиків підвищення показників концентрації товарних ринків.

Високий рівень концентрації товарних ринків у багатьох галузях та сферах економічної діяльності, існування перешкод вступу на товарні ринки у таких галузях є одними з основних структурних бар'єрів для ефективного функціонування конкурентних механізмів, усунення яких сприятиме забезпеченню ринкового ціноутворення та дасть змогу зменшити обсяг витрат, пов'язаних із здійсненням державного цінового регулювання, зокрема контролю за цінами.

Основним шляхом зниження рівня концентрації товарних ринків за існуючих умов є вступ на товарні ринки нових суб'єктів господарювання, проте його інтенсивність є недостатньою для істотного зниження таких показників.

На вступ суб'єктів господарювання на товарні ринки та закріплення на них негативно впливає складність дозвільних і контрольних процедур, необхідних для започаткування, провадження та припинення господарської діяльності, завищена вартість пов'язаних з ними адміністративних та інших послуг, що надаються державними органами, а також поєднання владних і господарських функцій.

Можливості для вступу нових учасників на товарні ринки істотно зменшуються внаслідок недостатньої розвиненості ринкової інфраструктури, що повинна забезпечувати вільний та недискримінаційний доступ суб'єктів господарювання до земельних ділянок, торговельних площ, інформації про ринкову кон'юнктуру, засобів рекламування, а також через високу вартість кредитних ресурсів та податкове навантаження.

Факторами, що обмежують і спотворюють конкуренцію, є активне використання податкових пільг, спеціальних режимів оподаткування, територіальних зон з особливими умовами оподаткування та інших податкових преференцій, недостатня ефективність адміністрування податків.

До обмеження та спотворення конкуренції на товарних ринках з конкурентною структурою в багатьох випадках призводять антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання. Тільки протягом 2008 - 2012 років Антимонопольним комітетом доведено та припинено понад 2000 випадків антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання.

Ефективність державного захисту конкуренції зменшується внаслідок невирішеності окремих питань щодо взаємодії органів Антимонопольного комітету та правоохоронних органів, підвідомчості розгляду справ, пов'язаних із захистом економічної конкуренції у судах.

Незважаючи на створення інституційних засад регулювання сфери природних монополій та інших монополізованих товарних ринків, ефективність такого регулювання залишається низькою, зокрема в частині відповідальності суб'єктів господарювання за недотримання вимог законодавства, що призводить до виникнення проблеми забезпечення балансу інтересів суб'єктів природних монополій, споживачів і суспільства. Це стосується регулювання цін (тарифів) з використанням витратних методів, забезпечення доступу до товарів (послуг) суб'єктів природних монополій.

Недостатнім є ступінь узгодженості між антимонопольно-конкурентною та промисловою, інноваційною, інвестиційною, аграрною, зовнішньоекономічною, ціновою політикою і політикою захисту прав споживачів. Серед пріоритетів та в планах діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, що здійснюють регулювання господарських відносин в окремих сферах діяльності, органів місцевого самоврядування, як правило, відсутні конкретні завдання щодо розвитку конкуренції.

Не сформовано традиції участі інститутів громадянського суспільства у забезпеченні розвитку конкуренції.

Розв'язання зазначених проблем потребує здійснення комплексу заходів, спрямованих насамперед на зміну напрямів, пріоритетів і засобів впливу держави на господарські відносини.

II. Мета Програми

Метою Програми є розвиток конкуренції на товарних ринках як засобу забезпечення сталого економічного зростання, покращення умов для їх ефективного функціонування, удосконалення механізму державного регулювання товарних ринків.

III. Шляхи і способи розв'язання проблем, досягнення мети Програми

На товарних ринках, на яких відсутні ознаки ефективної конкуренції, необхідно забезпечити створення ефективного конкурентного середовища.

При цьому стосовно товарних ринків з конкурентною структурою, на яких відсутні ознаки ефективної конкуренції, основним засобом досягнення мети Програми є забезпечення мотивації суб'єктів господарювання, які провадять діяльність на таких товарних ринках, до здобуття переваг над іншими суб'єктами господарювання завдяки власним досягненням, насамперед інноваційному розвиткові, на засадах рівності умов змагання між ними.

Стосовно товарних ринків, які не є товарними ринками з конкурентною структурою, але на яких досягнення такої структури можливе, повинен бути забезпечений вступ на такі товарні ринки та закріплення на них достатньої кількості нових учасників. При цьому перевага повинна надаватися зниженню бар'єрів та стимулюванню вступу на товарні ринки нових виробників.

Органам державної влади, що здійснюють регулювання відносин у сфері господарської діяльності на галузевому та регіональному рівні, слід забезпечити удосконалення системи регулювання в напрямі зменшення адміністративних витрат для суб'єктів господарювання, дотримання прозорості і недискримінаційності регуляторних актів, діяльності установ, що контролюють їх виконання, та регуляторних процедур.

Стосовно товарних ринків з конкурентною структурою, на яких наявні ознаки значної конкуренції, повинно бути забезпечено удосконалення державної політики у сфері захисту економічної конкуренції, у тому числі протидії недобросовісній конкуренції, зокрема подальшу гармонізацію законодавства про захист економічної конкуренції із законодавством Європейського Союзу у відповідній сфері.

Стосовно товарних ринків, які не належать до ринків з конкурентною структурою і структура яких не може бути істотно змінена протягом часу дії Програми, зокрема внаслідок особливостей технологічного укладу, основним засобом досягнення мети Програми є підвищення ефективності їх державного регулювання.

Для досягнення мети Програми необхідно забезпечити:

доступність інформації в обсязі, достатньому для оперативного прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері розвитку конкуренції та обмеження монополізму з урахуванням необхідності дотримання балансу свободи підприємницької діяльності та втручання держави у господарські відносини;

формування в українському суспільстві сталої традиції ставлення до конкуренції як до суспільної цінності, забезпечення розуміння цілей, принципів та інструментів правового захисту конкуренції, активної участі інститутів громадянського суспільства у захисті та розвитку конкуренції.

Ризиками під час виконання Програми можуть стати політична і фінансова нестабільність, поглиблення світової фінансово-економічної кризи та, як наслідок, несприятлива зовнішньоекономічна ринкова кон'юнктура, зменшення обсягу інвестицій в національну економіку, посилення тінізації національної економіки.

IV. Завдання і заходи

Комплекс заходів, необхідних для досягнення мети Програми, включає такі завдання:

у частині створення передумов для розвитку ефективного конкурентного середовища на товарних ринках:

- узгодження промислової, аграрної, інвестиційної, інноваційної, зовнішньоекономічної, цінової політики, політики захисту прав споживачів з антимонопольно-конкурентною політикою. Виконання зазначеного завдання передбачає здійснення заходів, спрямованих на сприяння створенню ефективного конкурентного середовища, інноваційному розвитку під час розроблення та реалізації стратегічних і програмних документів з питань реформування та розвитку галузей (сфер економічної діяльності) та регіонів. Здійснення таких заходів повинно стосуватися не лише вже існуючих товарних ринків, а і товарних ринків, які будуть утворюватись, з урахуванням при цьому необхідності захисту прав інтелектуальної власності;

- сприяння розвитку інфраструктури товарних ринків;

- усунення або зниження бар'єрів вступу на товарні ринки та виходу з них;

- стимулювання вступу на товарні ринки суб'єктів господарювання;

- сприяння розвитку малого та середнього підприємництва;

- рівність умов конкуренції шляхом удосконалення системи оподаткування;

- удосконалення освітнього та наукового супроводження розвитку конкуренції;

- розширення участі України у міжнародному співробітництві у сфері антимонопольно-конкурентної політики;

- запровадження механізму проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за її наданням;

у частині удосконалення державної політики щодо захисту економічної конкуренції та обмеження монополізму, у тому числі протидії недобросовісній конкуренції:

- розвиток правових засад захисту економічної конкуренції, зокрема в частині подальшої гармонізації законодавства про захист економічної конкуренції із законодавством Європейського Союзу у відповідній сфері;

- підвищення ефективності застосування законодавства про захист економічної конкуренції та про державні закупівлі;

у частині удосконалення державного регулювання монополізованих товарних ринків:

- розвиток інституційних засад державного регулювання монополізованих товарних ринків;

- підвищення ефективності державного регулювання у сфері ціноутворення;

- удосконалення державного регулювання доступу до товарів (послуг) суб'єктів природних монополій та телекомунікацій;

у частині інформаційного забезпечення реалізації антимонопольно-конкурентної політики необхідним є формування системи моніторингу стану та тенденцій розвитку економічної конкуренції на загальнодержавному, галузевому та регіональному рівні.

Зазначене завдання доцільно виконувати на основі визначення показників, які характеризують стан і тенденції розвитку конкуренції на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівні, та запровадження практики підготовки періодичних доповідей про стан конкуренції на товарних ринках Президентові України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України.

Система зазначених показників повинна бути сформована у процесі виконання Програми.

До показників розвитку ефективного конкурентного середовища на товарних ринках належить, зокрема:

динаміка обсягів товарів, що реалізуються на товарних ринках з конкурентною структурою та на товарних ринках, на яких структурні передумови конкуренції відсутні. При цьому для окремих галузей, у яких через технологічні особливості конкурентна структура товарних ринків не може бути повною мірою забезпечена, можуть застосовуватися індивідуалізовані підходи;

динаміка показників рівня концентрації товарних ринків у найважливіших галузях;

динаміка кількості суб'єктів господарювання, які вступають на товарні ринки, та динаміка показників їх закріплення на таких ринках.

До показників ефективності державної політики у сфері захисту економічної конкуренції належить, зокрема, розмір повернутих та попереджених втрат юридичних і фізичних осіб, спричинених монополізацією товарних ринків, порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції.

До показників ефективності державного регулювання монополізованих товарних ринків належать, зокрема, показники, що характеризують співвідношення динаміки рівня державних регульованих цін (тарифів) на товари (послуги), що реалізуються на монополізованих товарних ринках, з динамікою рівня вільних цін (тарифів) на товарних ринках з конкурентною структурою, а також міжрегіональні відмінності у рівні державних регульованих цін (тарифів) на товари (послуги), що реалізуються на монополізованих товарних ринках.

У разі потреби Кабінет Міністрів України у процесі виконання Програми може розробляти та запроваджувати інші показники, що характеризують стан та тенденції розвитку конкуренції на загальнодержавному, галузевому та регіональному рівні.

У частині залучення інститутів громадянського суспільства до участі у формуванні та реалізації антимонопольно-конкурентної політики необхідно забезпечити:

залучення саморегулівних організацій учасників товарних ринків, об'єднань суб'єктів господарювання та громадських організацій до розроблення проектів відповідних нормативно-правових актів;

удосконалення системи контролю з боку організацій споживачів та громадськості за формуванням тарифів на соціально важливі товари та послуги;

формування проконкурентної свідомості шляхом інформування суб'єктів господарювання та споживачів про позитивний вплив конкуренції на суспільний добробут і механізм захисту економічної конкуренції.

Завдання і заходи з виконання Програми наведені у додатку.

V. Очікувані результати, ефективність виконання Програми

Виконання Програми забезпечить:

зниження рівня монополізації та концентрації товарних ринків;

інтенсифікацію вступу нових суб'єктів господарювання на товарні ринки;

мінімізацію негативного впливу на економічну конкуренцію, що виникає внаслідок антиконкурентних дій державних органів, а також недостатньо ефективного державного регулювання монополізованих товарних ринків, підвищення ефективності такого регулювання;

зменшення негативного впливу на економічну конкуренцію внаслідок порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів;

урахування цілей і завдань політики розвитку конкуренції під час прийняття рішень з питань економічної політики;

гармонізацію законодавства про захист економічної конкуренції із законодавством Європейського Союзу у відповідній сфері;

формування у суспільстві позитивного ставлення до економічної конкуренції як фундаментальної суспільної цінності.

VI. Обсяги та джерела фінансування

Фінансування Програми здійснюється у межах бюджетних призначень на утримання відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, органів місцевого самоврядування, установ, а також за рахунок інших не заборонених законодавством джерел.

____________

Опрос