Идет загрузка документа (31 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно усовершенствования процедуры исполнения судебных решений в интересах детей

Проект закона Украины от 09.08.2013 № 3062
Дата рассмотрения: 08.08.2013 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури виконання судових рішень в інтересах дітей

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 6, ст. 56):

1) статтю 87 доповнити частиною такого змісту:

"Повне рішення надсилається судом сторонам, третім особам, які мають місце проживання або місцезнаходження за кордоном і брали участь в судовому процесі, але не були присутніми на судовому засіданні, у вигляді судового доручення у порядку, передбаченому статтями 125 і 126 цього Кодексу.";

2) у статті 128:

частину другу доповнити реченням такого змісту: "Якщо документи, що підлягають врученню, викладені іноземною мовою, вони можуть бути вручені особі чи її представникові або представникові юридичної особи лише у разі, коли вона погоджується їх отримати.";

частину сьому після слова "отримання" доповнити словами ", крім відмови отримати документи, викладені іноземною мовою,".

2. У Сімейному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 21-22, ст. 135):

1) у частині четвертій статті 19 слова "відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду" замінити словами "відібрання або повернення дитини";

2) в абзаці першому частини першої статті 162 слово "позовом" замінити словом "заявою", а слова "відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання" - словами "повернення дитини";

3) у частині другій статті 163 слово "вимагати" замінити словами "звернутися з позовом про";

4) у частині третій статті 170 слово "повернення" замінити словом "передачу";

5) у частині другій статті 249 слово "повернення" замінити словом "відібрання".

3. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 40-42, ст. 492):

1) статтю 78 викласти у такій редакції:

"Стаття 78. Розшук відповідача

1. Якщо місцеперебування відповідача в справах за позовами про стягнення аліментів або відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, особи (осіб), з якою (якими) перебуває дитина, а також справах про повернення дитини, яка не досягла шістнадцятирічного віку, відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей невідоме, суд ухвалою оголошує її (їх) розшук. Розшук проводиться органами внутрішніх справ, а витрати на його проведення стягуються з осіб, зазначених у цій статті, в дохід держави за рішенням суду.";

2) статтю 201 після частини першої доповнити новою частиною другою такого змісту:

"2. Суд зупиняє провадження у справі, що стосується правовідносин між батьками (усиновлювачами), опікуном, піклувальником і дитиною, яка не досягла шістнадцятирічного віку, в разі надходження до суду відомостей про початок розгляду в цьому або іншому суді справи стосовно повернення такої дитини відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.".

У зв'язку з цим частину другу вважати частиною третьою;

3) доповнити частину першу статті 203 пунктом 6 такого змісту:

"6) частиною другою статті 201 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням про повернення дитини, яка не досягла шістнадцятирічного віку, відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.";

4) частину третю статті 222 доповнити новим другим реченням такого змісту: "Особам, які брали участь у справі, але не були присутніми на судовому засіданні, і проживають за кордоном, копії повного судового рішення надсилаються у вигляді судового доручення у порядку, передбаченому статтями 415 і 416 цього Кодексу.";

5) частину другу статті 234 доповнити пунктом 12 такого змісту:

"12) повернення дитини, яка не досягла шістнадцятирічного віку, відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.";

6) у статті 235:

частину першу після слова "Конституцією" доповнити словами "України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,";

частину п'яту після слів "мирової угоди" доповнити словами ", якщо інше не встановлено цим Кодексом";

частину шосту доповнити реченням такого змісту: "У разі коли суд розглядає справу про повернення дитини, яка не досягла шістнадцятирічного віку, відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, застосовується положення частини другої статті 201 цього Кодексу.";

7) розділ IV доповнити главою 13 такого змісту:

"Глава 13. РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ПОВЕРНЕННЯ ДИТИНИ, ЯКА НЕ ДОСЯГЛА ШІСТНАДЦЯТИРІЧНОГО ВІКУ, ВІДПОВІДНО ДО КОНВЕНЦІЇ ПРО ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОГО ВИКРАДЕННЯ ДІТЕЙ

Стаття 2901. Підсудність

1. Заява про повернення дитини, яка не досягла шістнадцятирічного віку, подається до суду за місцезнаходженням Міністерства юстиції України або його територіальних органів.

Стаття 2902. Зміст заяви

1. У заяві про повернення дитини, яка не досягла шістнадцятирічного віку, зазначається прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) (найменування) і адреса заявника; прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) дитини і назва держави, в якій вона постійно проживала безпосередньо перед прибуттям в Україну; прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) і адреса особи (осіб), з якою (якими) перебуває дитина в Україні; дата в'їзду дитини в Україну; дата звернення заявника відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей до Міністерства юстиції України або його територіальних органів; посилання на закон або рішення суду чи іншого компетентного органу, згідно з яким заявник має право на піклування про дитину.

2. До заяви про повернення дитини, яка не досягла шістнадцятирічного віку, за наявності додаються такі документи:

1) копії заяви про повернення дитини, поданої до Міністерства юстиції України або його територіального органу чи центрального органу будь-якої іншої держави, що є стороною Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (якщо така заява подавалася);

2) довіреність, видана відповідно до статті 28 зазначеної Конвенції, що підтверджує повноваження представника;

3) копія документа про народження дитини;

4) копія документа про шлюб;

5) копія документа про розірвання шлюбу в разі, коли шлюб подружжя розірвано;

6) документ, що підтверджує факт постійного проживання дитини в іноземній державі;

7) документ, що містить норми права іноземної держави, який обґрунтовує вимоги щодо повернення дитини.

3. До заяви про повернення дитини, яка не досягла шістнадцятирічного віку, крім документів, зазначених у частині другій цієї статті, можуть додаватися документи, які підтверджують, що виїзд з іноземної держави або утримування в Україні дитини відбулися без згоди заявника; рішення суду або іншого компетентного органу іноземної держави, що визнають переміщення або утримування дитини таким, що підпадає під дію Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.

Стаття 2903. Підготовка справи до розгляду

1. Суддя під час підготовки до розгляду справи про повернення дитини, яка не досягла шістнадцятирічного віку, за заявою осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про тимчасову заборону вивезення за межі України дитини; про забезпечення права заявника на спілкування з дитиною на строк розгляду справи; про влаштування дитини до дитячого, навчального або лікувального закладу для запобігання заподіянню їй шкоди.

Стаття 2904. Розгляд справи

1. Справа про повернення дитини, яка не досягла шістнадцятирічного віку, розглядається судом за участю заявника або його представника, особи (осіб), з якою (якими) перебуває дитина в Україні.

2. У виняткових випадках неявка на судове засідання без поважних причин особи (осіб), з якою (якими) перебуває дитина в Україні, чи її (їх) представника (представників) не перешкоджає розгляду справи, якщо суд визнав їх участь необов'язковою з урахуванням особливостей розгляду справи.

3. Суд може залучити до участі в таких справах дитину та заслухати її думку в разі, коли вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.

4. Під час розгляду справи про повернення дитини, яка не досягла шістнадцятирічного віку, може бути укладена мирова угода між заявником і особою (особами), з якою (якими) перебуває дитина в Україні.

5. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи підлягають застосуванню положення Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей;

2) коли відбулося переміщення та/або утримування в Україні дитини, яка не досягла шістнадцятирічного віку;

3) чи є переміщення та/або утримування дитини, яка не досягла шістнадцятирічного віку, протиправним відповідно до статті 3 зазначеної Конвенції;

4) чи дитина, яка не досягла шістнадцятирічного віку, постійно проживала в іноземній державі до переміщення в Україну;

5) чи порушені батьківські права, права опіки або піклування заявника, у тому числі право на визначення місця проживання дитини, яка не досягла шістнадцятирічного віку, передбачені законодавством іноземної держави або рішенням іноземного суду.

6. Суд розглядає справу про повернення дитини, яка не досягла шістнадцятирічного віку, протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви.

7. У виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду справи суд ухвалою може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на 10 днів.

Стаття 2905. Рішення суду

1. Суд, розглянувши заяву про повернення дитини, яка не досягла шістнадцятирічного віку, по суті, ухвалює рішення, яким задовольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника.

2. У разі задоволення заяви про повернення дитини суд встановлює наявність підстав для негайного виконання судового рішення, строк, порядок виконання рішення та визначає порядок покриття витрат, пов'язаних з поверненням дитини в державу постійного проживання.

3. Суд відмовляє у задоволенні заяви про повернення дитини, яка не досягла шістнадцятирічного віку, якщо особа (особи), з якою (якими) перебуває дитина в Україні, надала (надали) докази про те, що:

1) внаслідок повернення дитини в державу постійного проживання існуватиме серйозна загроза її життю, здоров'ю чи психічному стану;

2) заявник не здійснював або був позбавлений батьківських прав, прав опіки або піклування, у тому числі права на визначення місця проживання дитини, передбачених законодавством іноземної держави або рішенням іноземного суду, на момент переміщення та/або утримування дитини;

3) заявник надав згоду, в тому числі мовчазну, на переміщення та/або зміну місця проживання дитини.

4. Суд може відмовити у задоволенні заяви про повернення дитини, яка не досягла шістнадцятирічного віку, в разі, коли дитина заперечує проти повернення в державу постійного проживання і досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку.

5. Суд у разі, коли минуло більше одного року від дати переміщення та/або утримування дитини, яка не досягла шістнадцятирічного віку, може відмовити у задоволенні заяви про її повернення, якщо є фактичні дані, які підтверджують, що дитина звикла до нового місця проживання в Україні.

Стаття 2906. Порядок апеляційного оскарження

1. Апеляційна скарга на рішення суду у справах про повернення дитини, яка не досягла шістнадцятирічного віку, подається у порядку, встановленому цим Кодексом для справ позовного провадження.

2. Апеляційний суд розглядає справи про повернення дитини, яка не досягла шістнадцятирічного віку, протягом 15 днів з дня надходження справи.";

8) пункт 5 частини першої статті 367 викласти у такій редакції:

"5) відібрання або повернення дитини;";

9) статтю 375 виключити;

10) частину першу статті 376 після слів "про її відібрання" доповнити словами "або повернення";

11) частину першу статті 398 після слів "встановленому законом" доповнити словами ", крім випадків визнання рішень іноземних чи міжнародних арбітражів та за принципом взаємності";

12) у статті 418:

частину другу доповнити реченням такого змісту: "Якщо документи, що підлягають врученню, викладені іноземною мовою, вони можуть бути вручені особі чи її представникові або представникові юридичної особи лише у разі, коли вона погоджується їх отримати.";

частину сьому після слова "отримання" доповнити словами ", крім відмови отримати документи, викладені іноземною мовою,".

4. У Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 35-37, ст. 446):

1) у статті 1154:

частину другу доповнити реченням такого змісту: "Якщо документи, що підлягають врученню, викладені іноземною мовою, вони можуть бути вручені особі чи її представникові або представникові юридичної особи лише у разі, коли вона погоджується їх отримати.";

частину сьому після слова "отримання" доповнити словами ", крім відмови отримати документи, викладені іноземною мовою,";

2) абзац перший частини третьої статті 167 доповнити новим другим реченням такого змісту: "Особам, які брали участь у справі, але не були присутні на судовому засіданні, і проживають за кордоном, копія судового рішення надсилається у вигляді судового доручення у порядку, передбаченому статтями 1151 і 1152 цього Кодексу.".

5. Частину третю статті 11 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 6, ст. 35; 2007 р., N 15, ст. 194; із змінами, внесеними законами України від 16 жовтня 2012 року N 5462-VI і від 6 листопада 2012 року N 5477-VI) викласти у такій редакції:

"У притулках для дітей тимчасово розміщуються діти віком від 3 до 18 років, які:

опинилися у складних життєвих обставинах;

відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, підлягають поверненню до держави постійного проживання.".

6. В абзаці сьомому частини третьої статті 31 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 6, ст. 147) слово "повернення" замінити словом "відібрання".

7. У частині першій статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 32, ст. 422; 2012 р., N 32-33, ст. 413):

1) пункт 4 викласти у такій редакції:

"4) якщо у справі про стягнення аліментів позивач має місце проживання в Україні;";

2) доповнити частину пунктом 41 такого змісту:

"41) якщо у справі про визначення місця проживання дитини, встановлення батьківства, позбавлення або поновлення батьківських прав чи участь у вихованні дитини дитина, якої стосується справа, має місце проживання в Україні;".

8. У Законі України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 19-20, ст. 142; 2012 р., N 32-33, ст. 413; із змінами, внесеними Законом України від 2 жовтня 2012 року N 5405-VI):

1) пункти 10 і 15 частини третьої статті 11 викласти у такій редакції:

"10) звертатися до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання або повернення;";

"15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої є виконавчий документ про її відібрання або повернення, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення. Під час виконання рішень про виселення боржника та вселення стягувача примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень здійснюється на підставі таких рішень суду;";

2) у статті 40:

частини першу і третю викласти у такій редакції:

"1. У разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, дитини за виконавчими документами про відібрання або повернення дитини, а також у разі необхідності розшуку транспортних засобів боржника державний виконавець виносить постанову про розшук боржника - фізичної особи (дитини, майна боржника), яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.";

"3. Витрати, пов'язані з розшуком боржника, дитини за виконавчими документами про відібрання або повернення дитини, майна боржника, стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом.";

частину четверту виключити;

3) у статті 47:

у частині першій:

пункт 1 після слів "заява стягувача" доповнити словами "про повернення виконавчого документа про стягнення аліментів та інших періодичних платежів";

у пункті 5 слова "а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника" замінити словами "про відібрання або повернення дитини, а також інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника";

пункт 7 викласти у такій редакції:

"7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання або повернення дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;";

у частині другій слова "частині першій" замінити словами і цифрами "пунктах 2 - 6 частини першої";

4) у статті 49:

у частині першій:

пункт 6 після слова "стягнення" доповнити словами ", крім випадку, коли існує заборгованість із стягнення відповідних платежів";

у пункті 10 слово "відділу" замінити словом "органу";

у пункті 11 слово "повернення" замінити словом "направлення";

пункт 14 виключити;

доповнити частину пунктом 15 такого змісту:

"15) якщо стягувачем подано заяву про закінчення виконавчого провадження.";

у частині другій цифри "11 - 13" замінити цифрами "11, 12, 15";

5) у статті 50:

у назві статті слово "завершення" замінити словом "закінчення";

частину першу викласти у такій редакції:

"1. У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строк, визначений статтею 51 цього Закону, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій або штрафів, накладених у виконавчому провадженні на боржника), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.";

у частині другій слова "або іншого органу (посадовій особі)" виключити;

6) у статті 68:

частину першу доповнити реченням такого змісту: "Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти (доходи) боржника.";

у частині третій слово "яка" замінити словами "копія якої", а після слова "отримання" доповнити словом "(нарахування)";

7) у другому реченні частини першої статті 69 слова "шість місяців" замінити словами "три місяці";

8) у статті 74:

в абзаці п'ятому частини четвертої слово "надходженням" замінити словом "направленням";

у частині шостій слово "законом" замінити словом "законодавством";

у першому реченні частини восьмої слова "повертають постанову державного виконавця про стягнення аліментів органу державної виконавчої служби з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу утриманих сум аліментів" замінити словами і цифрами "надсилають державному виконавцю звіт, передбачений частиною першою статті 69 цього Закону, за період з моменту подання останнього звіту до закінчення строку стягнення аліментів";

9) статтю 77 викласти у такій редакції:

"Стаття 77. Виконання рішення про відібрання або повернення дитини

1. Виконання рішення про відібрання або повернення дитини здійснюється за місцем фактичного проживання або перебування дитини, в тому числі у дитячому, навчальному або лікувальному закладі. У разі зміни місця перебування дитини та у разі, коли проведення виконавчих дій не потребуватиме витрат на відрядження, державний виконавець може вчиняти дії на території, на яку поширюються функції іншого органу державної виконавчої служби, за місцем фактичного перебування дитини.

В іншому разі виконавчий документ негайно надсилається до органу державної виконавчої служби за місцем вчинення дій.

2. У разі неможливості участі стягувача у виконанні рішення про відібрання або повернення дитини чи наявності іншої потреби державний виконавець може звернутися до суду з поданням щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу.

Після тимчасового влаштування дитини державний виконавець не пізніше наступного робочого дня письмово повідомляє стягувачу або його представнику про місце її перебування та про строк, протягом якого стягувач повинен з'явитися для передачі йому дитини.

3. Під час виконання рішення про відібрання або повернення дитини державний виконавець провадить виконавчі дії за обов'язковою участю особи, якій передається дитина, та із залученням представників органів опіки і піклування.

4. Про відібрання або повернення дитини складається акт за обов'язковою участю стягувача. Акт про відібрання або повернення дитини стягувачу є підставою для закінчення виконавчого провадження.

5. Якщо стягувач у встановлений строк не з'явився для передачі йому дитини, державний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу відповідно до пункту 4 частини першої статті 47 цього Закону.

6. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

7. Повернення виконавчого документа стягувачу є підставою для тимчасової передачі дитини особі (особам), з якою (якими) перебувала дитина, з дитячого або лікувального закладу до виконання рішення суду про відібрання або повернення дитини.

8. У разі коли особа (особи), з якою (якими) перебуває дитина, або будь-яка інша особа перешкоджає виконанню рішення про відібрання або повернення дитини, до неї застосовуються заходи, передбачені законом.";

10) у статті 89:

у частині першій слова "від десяти до двадцяти", "від двадцяти до сорока" та "від сорока до шістдесяти" замінити відповідно словами "у розмірі п'ятдесяти", "у розмірі сімдесяти" та "у розмірі ста";

доповнити статтю частиною третьою такого змісту:

"3. У разі закінчення виконавчого провадження, якщо штраф не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту закінчення виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення штрафу або направляє її за належністю.".

II. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

 

Голова Верховної Ради України

Опрос