Идет загрузка документа (291 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О Государственном бюро расследований

Проект закона Украины от 01.08.2013 № 3042
Дата рассмотрения: 10.04.2014 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Державне бюро розслідувань

Основною метою цього Закону є створення організаційно-правових засад запобігання і протидії корупції серед вищих посадових осіб держави, суддів і прокурорів, запобігання корупції під час формування єдиного органу законодавчої влади і недопущення зрощення бізнесу та політики, а також належного розслідування злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів.

Для досягнення вказаної мети цей Закон визначає правові засади організації, повноваження і порядок діяльності Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) - центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом та правоохоронного органу спеціального призначення, метою створення якого є забезпечення чесності, неупередженості і непідкупності вищих посадових осіб держави, суддів та прокурорів, заради забезпечення прав і свобод людини, ефективності державної влади, зміцнення громадської злагоди в Україні.

Розділ I
Загальні положення

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) "вищі посадові особи держави" - такі посадові особи, уповноважені на виконання функцій держави:

- України, народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України і заступники міністрів, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, члени Рахункової палати, члени Правління Національного банку України, члени Центральної виборчої комісії, члени Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, члени Вищої ради юстиції України, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члени Ради національної безпеки та оборони України;

- Антимонопольного комітету України, Голова Фонду державного майна України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та їхні заступники;

- керівники апаратів Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівник Державного управління справами України та їхні заступники;

- керівники правоохоронних органів та військових формувань, а саме: Генеральний прокурор України, Голова Служби безпеки України, Голова Державної прикордонної служби України, Голова Державної пенітенціарної служби України, Голова Служби зовнішньої розвідки України, Голова Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, начальник Генерального штаба Збройних Сил України, начальник Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Начальник Управління державної охорони України, Командувач національної гвардії України, Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, а також їхні заступники;

- Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим; представник Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступники; глави обласних, Київської та Севастопольської державних адміністрацій та їхні заступники;

- державні службовці, які займають посади першої та другої категорій;

2) "працівники правоохоронних органів" - працівники, службовці або військовослужбовці органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, державної прикордонної служби, державної пенітенціарної служби, податкової міліції, ДБР, управління державної охорони, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

3) "службовці ДБР" - державні службовці апарату ДБР, у тому числі керівники ДБР та його підрозділів;

4) "службові правопорушення" - інші, крім корупційних правопорушень та правопорушень, пов'язаних з корупцією, дисциплінарні, адміністративні та кримінальні правопорушення, що вчинюються шляхом використання службового становища, перевищення службових повноважень або бездіяльності влади;

5) "злочини катування і пов'язані з ними злочини":

- катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб;

- перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалось насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями;

- примушування давати показання у кримінальному провадженні, поєднане із застосуванням насильства або із знущанням над особою;

- примушування учасників кримінального провадження до відмови від давання показань чи висновку, до давання завідомо неправдивих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням майна цих осіб чи їх близьких родичів або розголошення відомостей, що їх ганьблять;

6) "доручення" - форма реалізації управлінських повноважень керівником, що передбачає постановку конкретного завдання, визначення його предмета, мети, строку та відповідальної за виконання особи;

7) "рівень професійної компетентності особи" - характеристика особи, що визначається її освітньо-кваліфікаційним рівнем, досвідом роботи та рівнем володіння спеціальними знаннями, уміннями та навичками;

8) "службові обов'язки" - сукупність обов'язків службовця ДБР, визначених цим Законом, правилами внутрішнього службового розпорядку ДБР та його посадових обов'язків;

2. Інші терміни вживаються:

1) терміни "корупція", "корупційне правопорушення", "правопорушення, пов'язане з корупцією", "конфлікт інтересів", "неправомірна вигода", "близькі особи" - у значеннях, визначених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції";

2) терміни "державна служба", "посада" - у значеннях, визначених Законом України "Про державну службу";

3) термін "близькі родичі" - у значенні, визначеному Законом України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів";

4) термін "суддя" - у значенні, визначеному Законом України "Про судоустрій і статус суддів";

5) термін "прокурор" - у значенні, визначеному Законом України "Про прокуратуру".

Стаття 2. ДБР - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом і правоохоронний орган спеціального призначення

1. ДБР є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом та правоохоронним органом спеціального призначення. ДБР утворює Кабінет Міністрів України відповідно до закону, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.

2. Порядок набуття статусу ДБР як юридичної особи та припинення цього статусу, порядок утворення, державної реєстрації, реорганізації та ліквідації ДБР, а також його атрибути визначаються відповідно до Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".

Закон України "Про центральні органи виконавчої влади" та інші нормативно-правові акти, що регулюють діяльність органів виконавчої влади, застосовуються до ДБР в частині, що не суперечить положенням цього Закону.

3. ДБР у межах, визначених цим та іншими законами, є відповідальним перед Верховною Радою України, підконтрольним і підзвітним Президенту України та Кабінету Міністрів України.

4. Кабінет Міністрів України здійснює заходи щодо забезпечення функціонування ДБР.

Питання діяльності ДБР у Кабінеті Міністрів України представляє Прем'єр-міністр України.

5. Повноваження ДБР поширюються на всю територію держави.

6. Службовці ДБР є державними службовцями.

Стаття 3. Функції (основні напрямки діяльності) ДБР

1. Функціями ДБР є:

1) участь у формуванні та реалізації єдиної державної антикорупційної політики;

2) державний контроль за виконанням антикорупційного законодавства державними органами, їх посадовими і службовими особами, у тому числі систематична перевірка професійної непідкупності вищих посадових осіб держави, суддів та прокурорів;

3) координація реалізації органами виконавчої влади антикорупційної стратегії, виконання державної програми запобігання і протидії корупції, а також координації діяльності правоохоронних органів з питань протидії кримінально караній корупції;

4) здійснення комплексних заходів щодо запобігання злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам;

5) провадження у справах про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, вчинені вищими посадовими особами держави, а також суддями і прокурорами;

6) досудове розслідування:

- кримінальних корупційних правопорушень і кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, вчинених вищими посадовими особами держави, суддями та прокурорами;

- злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів;

7) оперативно-розшукова діяльність у межах, визначених цим Законом.

2. Досудове розслідування кримінальних корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією, а також злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів у разі їх вчинення службовцями ДБР здійснюють слідчі органів безпеки.

Протоколи про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, вчинені службовцями ДБР, складають уповноважені посадові особи органів Служби безпеки України.

Стаття 4. Завдання ДБР

1. У межах покладених на нього функцій ДБР вирішує такі завдання:

1) запобігання корупції під час формування єдиного органу законодавчої влади і недопущення зрощення бізнесу та політики з метою забезпечення національної безпеки України у сфері безпеки держави;

2) запобігання і протидія корупції з метою забезпечення чесного, відповідального і належного управління;

3) запобігання і протидія злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам з метою забезпечення справедливого правосуддя і недопущення випадків притягнення невинних осіб до кримінальної відповідальності.

Стаття 5. Правові засади діяльності ДБР

1. Організація, повноваження і порядок діяльності ДБР визначаються Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України і прийнятими на їх виконання іншими актами законодавства України.

Стаття 6. Принципи організації і діяльності ДБР

1. ДБР організована і діє на основі принципів:

- верховенства права, відповідно до якого людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави;

- законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності діяльності ДБР;

- незалежності службовців ДБР;

- безперервності і дієвості виконання функцій і завдань ДБР;

- пріоритетності запобіжних заходів в діяльності ДБР;

- професіоналізму і комплексного здійснення правових, інформаційних та інших заходів у межах компетенції ДБР;

- відкритості та прозорості діяльності ДБР для демократичного цивільного контролю, підзвітності і підконтрольності ДБР визначеним законом державним органам. ДБР діє гласно тією мірою, що не порушує права і свободи людини і громадянина, не суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства та законодавства про державну таємницю;

- політичної нейтральності і позапартійності ДБР;

- єдиноначальності у поєднанні з можливістю колективного вирішення окремих важливих питань діяльності ДБР. Принцип єдиноначальності не заперечує принципу процесуальної самостійності слідчого ДБР;

- персональної відповідальності кожного службовця ДБР.

2. Діяльність ДБР не може використовуватися для незаконного обмеження прав і свобод осіб або з метою насильницької зміни конституційного ладу чи перешкоджання законній діяльності державних органів.

Стаття 7. Гарантії незалежності ДБР

1. Незалежність ДБР від незаконного втручання у її діяльність гарантується, зокрема, визначеними цим та іншими законами:

- спеціальним статусом ДБР, особливим порядком визначення його загальної структури, фінансування й організаційного забезпечення діяльності;

- особливим порядком добору, призначення та звільнення Голови ДБР і його заступників, інших службовців ДБР, а також вичерпним переліком підстав для припинення ними державної служби;

- обов'язковою систематичною ротацією Голови ДБР, його заступників та інших службовців ДБР;

- порядком здійснення повноважень ДБР та його службовців, визначеним законом;

- забороною незаконного втручання у здійснення повноважень службовця ДБР;

- належною оплатою праці службовців ДБР і соціальними гарантіями;

- правовим захистом і забезпеченням особистої безпеки службовців ДБР, їх близьких родичів.

2. Закон гарантує захист службовців ДБР від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на них щодо прийняття рішень при виконанні службових обов'язків.

3. Забороняється незаконне втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій та інших громадських об'єднань, засобів масової інформації в діяльність ДБР та його службовців з виконання покладених на них повноважень.

Будь-які вказівки, пропозиції, вимоги, доручення, направлені до ДБР та його службовців, які стосуються питань адміністративного провадження, дізнання або досудового слідства в конкретних адміністративних та кримінальних провадженнях і не передбачені законом, є неправомірними і не підлягають виконанню.

Забороняється фінансування і матеріально-технічне забезпечення ДБР за рахунок коштів місцевих бюджетів чи будь-яких інших джерел, крім коштів Державного бюджету України та надання допомоги в межах проектів міжнародної технічної допомоги у випадках, передбачених законами і міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

4. Протягом шести місяців після призначення на посаду нового Голови ДБР скорочення чисельності або штату, інші зміни штатного розпису ДБР, а також звільнення з посади за ініціативою Голови ДБР його першого заступника та заступника, керівників головних управлінь і міжрегіональних філій ДБР, керівника підрозділу внутрішньої безпеки допускаються лише за згодою колегії ДБР.

Стаття 8. Гарантії політичної нейтральності і позапартійності ДБР. Вимоги до політичної неупередженості службовців ДБР

1. Використання ДБР в партійних, групових чи особистих інтересах не допускається. Діяльність політичних партій та інших об'єднань громадян, що мають політичні цілі, в ДБР забороняється.

2. Службовець ДБР повинен неупереджено виконувати свої службові обов'язки незалежно від особистих політичних переконань.

3. Службовець ДБР не має права організовувати страйки та брати в них участь.

4. Службовці ДБР вправі вільно створювати професійні спілки і брати участь в них з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів.

Стаття 9. Нормативно-правові акти ДБР

1. ДБР у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

2. Накази ДБР або їх окремі положення можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Накази ДБР можуть бути скасовані Кабінетом Міністрів України повністю чи в окремій частині.

Розділ II
Засади організації і діяльності ДБР

Глава 1. Повноваження ДБР

Стаття 10. Повноваження ДБР загального характеру

1. В межах виконання функцій, визначених цим Законом, діючи на підставі та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, ДБР:

- оприлюднює на офіційному веб-сайті ДБР нормативно-правові акти та інші офіційні документи з питань, що належать до його компетенції;

- здійснює формування та ведення реєстрів, банків і баз даних;

- забезпечує надання державним органам інформації з баз даних ДБР;

- забезпечує прийом громадян, розгляд звернень громадян, запитів і звернень народних депутатів України, а також запитів на отримання публічної інформації;

- здійснює добір кадрів в апарат ДБР;

- встановлює правила поведінки службовців ДБР та здійснює контроль за їх виконанням;

- організовує забезпечення особистої безпеки службовців ДБР та інших визначених законом осіб, а також захист від протиправних посягань на осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у підслідних ДБР справах;

- організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації службовців ДБР; бере участь у формуванні державного замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців у відповідних сферах;

- здійснює прогнозування та планування видатків на матеріально-технічне забезпечення і розвиток діяльності ДБР;

- здійснює відомчий контроль та внутрішній аудит за додержанням вимог законодавства і виконанням службових обов'язків у ДБР;

- забезпечує реалізацію державної політики щодо державної таємниці та захисту інформації, контроль за її збереженням в апараті ДБР;

- забезпечує мобілізаційну підготовку і мобілізацію;

- здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління ДБР;

- організовує роботу з укомплектування, зберігання, обліку та використання архівних документів;

- здійснює заходи щодо запобігання корупції і контроль за їх здійсненням у ДБР;

- організовує інформаційно-аналітичне забезпечення ДБР та автоматизацію його діяльності, а також наукову, видавничу діяльність з питань, що належать до компетенції ДБР;

- вчиняє правочини, спрямовані на забезпечення виконання передбачених Законом функцій ДБР;

- організовує виконання запитів про надання правової допомоги, які надійшли з інших держав;

- виконує інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Стаття 11. Повноваження ДБР у сфері забезпечення формування єдиної державної антикорупційної політики

1. Виконуючи функцію забезпечення формування єдиної державної антикорупційної політики і діючи на підставі та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, ДБР:

- розробляє антикорупційну стратегію, яку затверджує Верховна Рада України, і державну програму запобігання і протидії корупції, яку затверджує Кабінет Міністрів України, координує їх реалізацію органами виконавчої влади та правоохоронними органами;

- здійснює моніторинг виконання державної програми запобігання і протидії корупції; у межах свої компетенції оцінює зміст і результати діяльності інших державних органів щодо запобігання і протидії корупції і подає відповідному державному органу пропозиції щодо усунення виявлених недоліків;

- готує в порядку, встановленому цим Законом, звіти про діяльність ДБР; одержує від інших уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції щороку не пізніше 1 лютого та 1 серпня щороку інформацію про вжиті ними заходи щодо протидії корупції, готує і не пізніше 10 лютого та 10 серпня щороку оприлюднює в офіційному друкованому виданні, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також на офіційному веб-сайті ДБР зведений звіт про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції;

- готує та координує проекти фінансової допомоги міжнародних інституцій та інституцій іноземних держав щодо запобігання і протидії корупції;

- аналізує та узагальнює досвід інших держав щодо запобігання і протидії корупції;

- збирає, аналізує, узагальнює інформацію про порушення антикорупційного законодавства;

- проводить дослідження і аналіз громадської думки щодо стану корупції;

- співпрацює з інститутами громадянського суспільства та забезпечує участь громадськості у формуванні та реалізації державної антикорупційної політики; підтримує громадські ініціативи, спрямовані на запобігання і протидію корупції;

- узагальнює повідомлення громадських об'єднань та окремих громадян про виявлені факти вчинення корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією, та їхні відповідні пропозиції щодо вдосконалення законодавчого регулювання;

- узагальнює практику застосування антикорупційного законодавства, розробляє пропозицій щодо його вдосконалення та вносить в установленому порядку проекти законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України;

- розробляє та затверджує нормативно-правові акти з питань запобігання і протидії корупції на виконання законів та актів Президента України і Кабінету Міністрів України;

- розробляє пропозиції до проектів міжнародних договорів України та забезпечує дотримання і виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України, з питань запобігання і протидії корупції;

- інформує Верховну Раду України та Президента України, а також громадськість про тенденції розвитку корупції і виявлені випадки корупції, а також про показники роботи, напрями і підсумки діяльності ДБР, стан реалізації антикорупційної стратегії;

- виявляє системні причини та умови, що сприяють вчиненню корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією, вживає заходів до їх усунення;

- виконує інші повноваження, передбачені цим Законом.

Стаття 12. Повноваження ДБР у сфері контролю за виконанням антикорупційного законодавства, запобігання корупції в державних органах і зрощення бізнесу та політики

1. Виконуючи функцію контролю за виконанням антикорупційного законодавства, запобігання корупції в державних органах і зрощення бізнесу та політики, діючи на підставі та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, ДБР:

- збирає та узагальнює інформацію про наявність корупційних ризиків у чинних законах та інших нормативно-правових актах і вносить Міністерству юстиції України мотивовані й обов'язкові для розгляду пропозиції щодо проведення антикорупційної експертизи таких нормативно-правових актів;

- збирає та узагальнює інформацію про наявність корупційних ризиків у судовій практиці і вносить Верховному Суду України та вищим спеціалізованим судам свої пропозиції для їх використання при узагальненні судової практики;

- розробляє методологію окремих заходів щодо запобігання і протидії корупції в державних органах;

- разом з Міністерством юстиції України розробляє Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення і правопорушення, пов'язані з корупцією, порядок його формування та ведення;

- здійснює контроль дотримання державними органами законодавства щодо формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення та правопорушення, пов'язані з корупцією;

- контролює виконання вищими посадовими особами держави, суддями та прокурорами антикорупційних обов'язків, обмежень, вимог і заборон, встановлених законами України "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про правила етичної поведінки", "Про судоустрій і статус суддів", "Про прокуратуру" та іншими нормативно-правовими актами;

- аналізує подані вищими посадовими особами держави, суддями та прокурорами декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, а також інші документи, здійснює контроль за динамікою майнового становища зазначених осіб, відповідністю їх реальних доходів і видатків з метою виявлення фактів кримінально караного незаконного збагачення та інших корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією;

- у випадках встановлення факту готування до вчинення корупційного злочину або злочину, пов'язаного з корупцією, які віднесені законом до злочинів невеликої тяжкості, або факту готування чи замаху на вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, віднесених до підслідності (підвідомчості) ДБР, оголошує особі попередження про неприпустимість порушення закону;

- контролює виконання вимог законодавства щодо фінансування виборчих кампаній політичних партій, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України;

- бере участь в контролі за проведенням торгів, конкурсів, аукціонів та інших заходів щодо державних закупівель, продажу державного майна;

- організовує антикорупційну просвіту громадян і бере участь в розробці відповідних освітніх програм;

- організовує роз'яснювальну роботу в засобах масової інформації щодо практики застосування антикорупційного законодавства;

- здійснює співробітництво з відповідними органами інших держав, міжнародними організаціями і зарубіжними недержавними організаціями, які реалізують заходи щодо запобігання і протидії корупції;

- вживає у межах своєї компетенції заходів для виявлення, аналізу та перевірки фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних шляхом вчинення корупційних злочинів, а також перешкоджання їх легалізації (відмиванню);

- вживає заходів щодо відшкодування завданих державі збитків і шкоди, забезпечує можливості для конфіскації коштів та іншого майна, одержаного внаслідок вчинення корупційних правопорушень, а також стягнення на користь держави коштів у розмірі вартості незаконно одержаних послуг чи пільг;

- вживає заходів для повернення в Україну з-за кордону коштів та іншого майна, одержаних внаслідок корупційних правопорушень;

- звертається до суду з метою визнання незаконними в судовому порядку нормативно-правових актів, рішень, виданих (прийнятих) внаслідок вчинення корупційних правопорушень;

- за наявності підстав подає до суду позови про визнання недійсними правочинів;

- вносить пропозиції відповідним державним органам або посадовим особам щодо скасування нормативно-правових актів, рішень, виданих (прийнятих) внаслідок вчинення корупційних правопорушень чи правопорушень, пов'язаних з корупцією;

- вносить подання керівнику державного органу (установи, підприємства, організації) про виявлені причини та умови, що сприяли вчиненню певною особою, яка у ньому працює, корупційного правопорушення чи правопорушення, пов'язаного з корупцією, та необхідність проведення службового розслідування; отримує інформацію про результати розгляду внесеного подання та перевіряє усунення зазначених причин і умов;

- виконує інші повноваження, передбачені цим Законом.

Стаття 13. Повноваження ДБР у сфері запобігання злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам

1. Виконуючи функцію здійснення комплексних заходів щодо запобігання злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам, діючи на підставі та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, ДБР:

- здійснює моніторинг виконання державою комплексних заходів щодо запобігання злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам;

- аналізує та узагальнює досвід інших держав щодо запобігання злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам;

- збирає, аналізує, узагальнює інформацію про вчинення злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів;

- співпрацює з інститутами громадянського суспільства та забезпечує участь громадськості у формуванні та реалізації державної політики запобігання злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам; підтримує громадські ініціативи, спрямовані на запобігання таким злочинам;

- узагальнює повідомлення громадських об'єднань та окремих громадян про виявлені факти вчинення злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів, та їхні відповідні пропозиції щодо вдосконалення законодавчого регулювання;

- узагальнює практику застосування законодавства, спрямованого на запобігання і протидію злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам, розробляє пропозицій щодо його вдосконалення та вносить проекти законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України;

- розробляє та затверджує нормативно-правові акти з питань запобігання злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам на виконання законів та актів Президента України і Кабінету Міністрів України;

- розробляє пропозиції до проектів міжнародних договорів України та забезпечує дотримання і виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України, з питань запобігання злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам;

- виявляє системні причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів, вживає заходів до їх усунення;

- організовує просвіту громадян і бере участь в розробці освітніх програм у сфері запобігання злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам; організовує відповідну роз'яснювальну роботу в засобах масової інформації;

- здійснює співробітництво з відповідними органами інших держав, міжнародними організаціями і зарубіжними недержавними організаціями, які реалізують заходи щодо запобігання злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам;

- виконує інші повноваження, передбачені цим Законом.

Стаття 14. Повноваження ДБР у сфері протидії корупції, а також злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам

1. Виконуючи функцію протидії корупції, а також злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам, діючи на підставі та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, ДБР:

- виявляє корупційні правопорушення і правопорушення, пов'язані з корупцією, а також злочини катування і пов'язані з ними злочини;

- здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, вчинені вищими посадовими особами держави, суддями та прокурорами;

- забезпечує невідкладне внесення відомостей про кримінальні корупційні правопорушення і кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією, вчинені вищими посадовими особами держави, суддями та прокурорами, а також злочини катування і пов'язані з ними злочини, вчинені працівниками правоохоронних органів, до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

- здійснює досудове розслідування кримінальних корупційних правопорушень і кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, вчинених вищими посадовими особами держави, суддями та прокурорами, а також злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів;

- за письмовим рішенням Голови ДБР, погодженим з прокурором Головного управління Генеральної прокуратури України з нагляду за додержанням законів в діяльності ДБР, створює спільні слідчі групи, що включають оперативних та слідчих працівників інших органів дізнання і досудового слідства;

- здійснює оперативно-розшукову діяльність;

- здійснює розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за відповідні кримінальні правопорушення;

- використовує негласних співробітників, дотримуючись умов добровільності і конфіденційності цих відносин; матеріально і морально заохочує осіб, які надають допомогу в попередженні, виявленні, припиненні і розслідуванні кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності ДБР;

- узагальнює заяви і повідомлення про факти вчинення злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів, виявляє системні причини та умови, що сприяють вчиненню цих злочинів, у межах своєї компетенції вживає заходів до їх усунення;

- одержує через прокурора Головного управління Генеральної прокуратури України з нагляду за додержанням законів в діяльності ДБР від інших правоохоронних органів оперативно-розшукові справи та матеріали кримінальних проваджень, що стосуються кримінальних правопорушень, віднесених законом до підслідності ДБР;

- знайомиться з документами та іншими матеріальними носіями інформації, необхідними для попередження, виявлення, припинення та розслідування злочинів, віднесених законом до підслідності ДБР, у тому числі тими, що містять інформацію з обмеженим доступом;

- має безоплатний доступ до інформаційних баз даних державних органів, органів місцевого самоврядування;

- звертається до органів державного нагляду (контролю), інших уповноважених посадових і службових осіб щодо проведення перевірок чи ревізій органів державної влади, військових частин, державних підприємств, установ та організацій, а також щодо виділення спеціалістів для надання консультацій чи іншої допомоги у здійсненні своїх повноважень;

- отримує від органів, що здійснюють державний фінансовий контроль, матеріали ревізій та іншу інформацію в разі виявлення фактів порушення антикорупційного законодавства;

- здійснює у межах своєї компетенції контроль за реалізацією покарання та інших заходів кримінально-правового й адміністративно-правового впливу стосовно осіб, притягнутих до відповідальності за правопорушення, віднесені законом до підслідності ДБР; за результатами контролю готує відповідні аналітичні документи;

- за матеріалами оперативно-розшукової діяльності та кримінального провадження подає до суду заяви про скасування реєстрації і припинення діяльності суб'єктів підприємництва;

- веде статистику у сфері протидії корупції, а також злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів;

- виконує інші повноваження, передбачені цим Законом.

2. У разі, якщо під час досудового розслідування буде встановлено відсутність складу кримінального правопорушення, але наявність у ньому ознак адміністративного чи дисциплінарного правопорушення, ДБР у межах своєї компетенції самостійно приймає рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності або невідкладно направляє відповідні матеріали до державного органу, посадової особи, в компетенцію яких входить вирішення питання про притягнення особи до адміністративної, дисциплінарної відповідальності. Невиконання цієї вимоги відповідним службовцем ДБР розглядається як бездіяльність влади і тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Стаття 15. Особливості одержання заяв і повідомлень про правопорушення, підслідні (підвідомчі) ДБР

1. Заяви і повідомлення фізичних та юридичних осіб про підслідні ДБР кримінальні і підвідомчі ДБР адміністративні правопорушення можуть подаватися до ДБР в усній чи письмовій формі.

Заява чи повідомлення про правопорушення, в якій зазначені прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника, реєструється в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Заява чи повідомлення про правопорушення, в якій не зазначені прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника, реєструється в підрозділі документального забезпечення і розглядається за умови, що відповідна інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані про вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину і може бути перевірена. Така заява чи повідомлення передається за резолюцією Голови ДБР чи його заступника до оперативно-розшукових підрозділів для використання при розкритті злочинів.

2. Для одержання заяв і повідомлень про підслідні (підвідомчі) ДБР правопорушення створюється спеціальна телефонна лінія, а також забезпечується можливість подання таких заяв і повідомлень через офіційний веб-сайт ДБР та засобами електронного зв'язку.

3. Порядок оброблення заяв і повідомлень про правопорушення, віднесені до підслідності (підвідомчості) ДБР, визначає Голова ДБР.

Стаття 16. Використання негласних співробітників

1. При здійсненні протидії корупційним злочинам, а також злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам ДБР уповноважене, якщо інших заходів для розкриття злочинів недостатньо, використовувати штатних і нештатних негласних співробітників, яких вводять під легендами прикриття в організовані групи та злочинні організації.

2. Введення негласного співробітника в організовану групу чи злочинну організацію здійснюється за наявності відомостей про організовану злочинну діяльність з ознаками корупції, злочинів катування чи пов'язаних з ними злочинів і на підставі письмового доручення.

3. Для виконання доручення негласний співробітник вправі під легендою прикриття вступати в трудові, цивільно-правові та інші правові відносини. Шкода або збитки, завдані діями негласного співробітника під час виконання доручення, відшкодовуються за рахунок державного бюджету. Негласний співробітник не несе відповідальності за завдані ним шкоду або збитки, якщо його дії були необхідними для виконання доручення.

4. Питання діяльності негласних співробітників, соціальні та інші гарантії для них регулюються Положенням про негласного співробітника спеціального підрозділу по боротьбі з організованою злочинністю, яке затверджує Кабінет Міністрів України.

Стаття 17. Використання учасників організованих груп та злочинних організацій

1. Для здійснення протидії корупційним злочинам, а також злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам учасники організованих груп та злочинних організацій можуть залучатися до співробітництва в порядку, визначеному Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" та Кримінальним процесуальним кодексом України.

2. Учасник організованої групи чи злочинної організації може бути частково або повністю звільнений від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, якщо він у процесі оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування чи судового провадження сприяє викриттю, відповідно, організованої групи чи злочинної організації та вчинених ними злочинів, притягненню винних до відповідальності, відшкодуванню шкоди фізичним чи юридичним особам або державі.

Стаття 18. Використання спеціальних технічних засобів

1. Для здійснення протидії корупційним злочинам, а також злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам ДБР надається право використовувати спеціальні технічні засоби у випадках та порядку, передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" та Кримінальним процесуальним кодексом України.

Стаття 19. Статистика в діяльності ДБР

1. Статистична інформація, яку веде ДБР, використовується в інтересах зміцнення державної безпеки України, вдосконалення запобігання і протидії корупції, а також злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів.

2. Відповідно до законів України "Про державну статистику" і "Про засади запобігання і протидії корупції" ДБР, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики, розробляє систему та методику обліку:

- кримінальних правопорушень, осіб, які їх вчинили, та руху кримінальних проваджень - спільно з іншими органами досудового розслідування і Генеральною прокуратурою України;

- адміністративних правопорушень, осіб, які їх вчинили, та руху адміністративних проваджень - спільно з іншими органами, уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення.

3. Завданнями ведення статистики в ДБР є:

- забезпечення об'єктивного та достовірного первинного обліку даних про вчинення правопорушень, віднесених до компетенції ДБР;

- збирання, формування, опрацювання, узагальнення, всебічний аналіз та зберігання статистичної інформації з питань запобігання і протидії корупції, а також злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам;

- подання державним органам в порядку, встановленому законом, статистичної, довідкової, аналітичної інформації з питань запобігання і протидії корупції, а також злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам;

- вчасне подання органам державної статистики достовірних, у повному обсязі і за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, відповідних даних для проведення державних статистичних спостережень.

Глава 2. Загальна структура і чисельність ДБР

Стаття 20. Загальна структура ДБР

1. До загальної структури ДБР входять центральний апарат і шість міжрегіональних філій ДБР.

У складі центрального апарату створюються підрозділи - головні управління, управління та відділи:

1) головне інформаційно-аналітичне управління, на яке покладаються повноваження із забезпечення формування єдиної державної антикорупційної політики;

2) головне управління контролю, на яке покладаються повноваження з контролю за виконанням антикорупційного законодавства, запобігання корупції в державних органах і зрощення бізнесу та політики;

3) головне слідче управління та головне оперативно-розшукове управління, на які покладаються повноваження з протидії корупції, а також злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам;

4) підрозділ внутрішньої безпеки, на який покладається попередження і виявлення корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією, інших службових правопорушень, а також злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів, що можуть бути вчинені службовцями ДБР;

5) підрозділи персоналу, міжнародного співробітництва, зв'язку із засобами масової інформації, юридичного, організаційно-документаційного, інформаційно-технічного, фінансово-економічного, матеріально-технічного та криміналістичного забезпечення, з розгляду звернень громадян, забезпечення режиму таємності, мобілізаційний та інші допоміжні підрозділи.

2. У складі головного слідчого управління створюються:

- управління і відділи з розслідування вчинених певними категоріями вищих посадових осіб держави, а також суддями та прокурорами корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією (за персональною підслідністю);

- управління і відділи з розслідування вчинених у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів (за територіальною підслідністю).

У складі інших головних управлінь можуть створюватися управління і відділи в порядку, передбаченому законодавством.

Організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів центрального апарату і міжрегіональних філій утворює апарат ДБР, що забезпечує виконання покладених на ДБР завдань.

3. Структуру апарату ДБР затверджує Голова ДБР.

Стаття 21. Міжрегіональні філії ДБР

1. Міжрегіональними філіями ДБР є відокремлені підрозділи, що розташовані поза місцезнаходженням центрального апарату ДБР та здійснюють частину його функцій.

2. Міжрегіональні філії ДБР не є юридичними особами. Міжрегіональні філії ДБР утворюються в межах граничної чисельності службовців ДБР і коштів, передбачених на його утримання. Вони наділяються майном ДБР і діють на підставі положення, затвердженого Головою ДБР.

3. Керівники міжрегіональних філій призначаються Головою ДБР і діють на підставі виданих ним наказу і відповідних довіреностей.

4. Міжрегіональні філії ДБР у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць уповноважені:

1) у сфері контролю за виконанням антикорупційного законодавства, запобігання корупції в державних органах:

- здійснювати моніторинг виконання державної програми запобігання і протидії корупції; оцінювати зміст і результати діяльності державних органів на місцях та органів місцевого самоврядування щодо запобігання і протидії корупції і подавати до центрального апарату ДБР пропозиції щодо усунення виявлених недоліків;

- проводити дослідження і аналіз громадської думки щодо стану корупції;

- збирати й узагальнювати в межах компетенції ДБР повідомлення громадських об'єднань та окремих громадян про виявлені факти вчинення корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією, та направляти їх до відповідних підрозділів центрального апарату;

- залучати засоби масової інформації і громадськість до запобігання і протидії корупції;

- контролювати виконання вимог законодавства щодо фінансування виборчих кампаній політичних партій, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України;

- брати участь в контролі за проведенням торгів, конкурсів, аукціонів та інших заходів щодо державних закупівель, продажу державного майна;

- організовувати антикорупційну просвіту громадян;

- організовувати роз'яснювальну роботу в засобах масової інформації щодо практики застосування антикорупційного законодавства;

- контролювати виконання вищими посадовими особами держави, суддями та прокурорами антикорупційних обов'язків, обмежень, вимог і заборон, встановлених законами України "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про правила етичної поведінки" та іншими нормативно-правовими актами;

- вживати заходів щодо усунення наслідків відповідних корупційних правопорушень та правопорушень, пов'язаних з корупцією, розслідування яких здійснює ДБР;

- здійснювати інші повноваження, визначені Головою ДБР відповідно до цього Закону;

2) у сфері здійснення заходів щодо запобігання злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам:

- здійснювати моніторинг виконання комплексних заходів щодо запобігання злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам;

- збирати, аналізувати, узагальнювати інформацію про вчинення злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів;

- співпрацювати з інститутами громадянського суспільства та забезпечувати участь громадськості у формуванні та реалізації державної політики запобігання злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам; підтримувати громадські ініціативи, спрямовані на запобігання таким злочинам;

- узагальнювати повідомлення громадських об'єднань та окремих громадян про виявлені факти вчинення злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів, та направляти їх до відповідних підрозділів центрального апарату;

- організовувати просвіту громадян у сфері запобігання злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам; організовувати відповідну роз'яснювальну роботу в засобах масової інформації;

3) у сфері протидії корупції, а також злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам - забезпечувати діяльність слідчих, оперативно-розшукових та інших підрозділів центрального апарату ДБР під час службових відряджень (приміщення для проведення слідчих дій, тимчасове житло, транспорт, зв'язок, криміналістичні та спеціальні засоби, організація взаємодії з територіальними підрозділами правоохоронних органів, організація надання фізичного захисту тощо).

5. Забезпечення діяльності відповідних підрозділів центрального апарату ДБР, а також виконання інших визначених у частині 4 цієї статті повноважень покладається на території:

- Закарпатської, Львівської, Волинської, Івано-Франківської, Тернопільської областей - на Західну філію з центром у м. Львів;

- Вінницької, Житомирської, Хмельницької, Чернівецької, Рівненської областей - на Центрально-Західну філію з центром у м. Хмельницький;

- Кіровоградської, Миколаївської, Одеської областей - на Південно-Західну філію з центром у м. Миколаїв;

- Автономної Республіки Крим, Херсонської, Запорізької областей і міста Севастополя - на Південно-Східну філію з центром у м. Мелітополь;

- Сумської, Полтавської, Дніпропетровської, Харківської областей - на Центрально-Східну філію з центром у м. Полтава;

- Луганської і Донецької областей - на Східну філію з центром у м. Горлівка.

Діяльність слідчих, оперативно-розшукових та інших підрозділів ДБР на території міста Києва, Київської, Черкаської і Чернігівської областей забезпечують відповідні допоміжні підрозділи центрального апарату ДБР.

Стаття 22. Чисельність ДБР

1. Загальна чисельність службовців ДБР не може становити менше 200 осіб.

2. Граничну чисельність службовців ДБР визначає Кабінет Міністрів України з урахуванням обсягу роботи ДБР та у межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання ДБР.

Стаття 23. Колегія ДБР

1. Для колективного і вільного обговорення найважливіших питань діяльності ДБР і підготовки рекомендацій щодо виконання його завдань Голова ДБР утворює колегію ДБР як консультативно-дорадчий орган.

Функції, склад колегії, організація її роботи, порядок проведення засідань, контроль за виконанням рішень колегії визначаються Положенням, яке затверджує Голова ДБР на основі Типового положення про колегію центрального органу виконавчої влади, яке затверджує Кабінет Міністрів України. Кількість членів колегії не може перевищувати дев'ятнадцяти осіб. До складу колегії ДБР за посадою входять Голова ДБР, його заступники, керівники головного інформаційно-аналітичного управління, головного управління контролю, головного слідчого управління, головного оперативно-розшукового управління, міжрегіональних філій ДБР, підрозділу внутрішньої безпеки, служби персоналу, юридичного, фінансово-економічного підрозділів. Головою колегії є Голова ДБР.

Періодичність і час проведення засідань колегії визначаються Головою ДБР, але вони не можуть проводитися рідше, ніж двічі на рік.

2. Колегією ДБР обов'язково обговорюються:

- плани роботи ДБР;

- звіти про виконання планів роботи ДБР та покладених на ДБР завдань;

- структура апарату ДБР і його штатний розпис;

- подання щодо представлення до відзначення державними нагородами України службовців ДБР та осіб, які надають допомогу в попередженні, виявленні, припиненні і розслідуванні кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності ДБР.

Без згоди колегії ДБР протягом шести місяців після призначення на посаду нового Голови ДБР не допускаються скорочення чисельності або штату, інші зміни штатного розпису ДБР, а також звільнення з посади за ініціативою Голови ДБР його першого заступника та заступника, керівників головних управлінь і міжрегіональних філій ДБР, керівника підрозділу внутрішньої безпеки.

3. Формою роботи колегії є засідання. Рішення колегії оформляються протоколами і можуть бути реалізовані шляхом видання Головою ДБР відповідних наказів і розпоряджень.

Стаття 24. Допоміжні органи ДБР

1. Для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності Голова ДБР своїм розпорядженням може утворювати постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи. Їхній кількісний та персональний склад і положення про них затверджує Голова ДБР.

Глава 3. Порядок добору і призначення Голови ДБР, його заступників і керівників окремих підрозділів ДБР. Конкурсна комісія

Стаття 25. Вимоги до Голови ДБР

1. Головою ДБР може бути громадянин України, не молодший 35 років, який:

- має повну вищу юридичну освіту (освіту, здобуту в Україні за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра, або юридичну освіту за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, здобуту в іноземній державі та визнану в Україні в установленому законом порядку);

- має стаж роботи в галузі права не менше семи років;

- має досвід роботи на керівних посадах не менше п'яти років;

- досконало володіє державною мовою, а також володіє щонайменше двома іноземними мовами;

- не є членом жодної політичної партії;

- не є і не був членом організації, забороненої законом або судом;

- має високі моральні якості і бездоганну репутацію;

- за станом здоров'я спроможний виконувати відповідні службові обов'язки.

2. Не може бути призначена Головою ДБР особа, яка не відповідає обмеженням до службовців ДБР, передбаченим статтею 77 цього Закону.

Стаття 26. Загальний порядок добору і призначення на посаду Голови ДБР

1. Голову ДБР на підставі результатів відкритого конкурсного добору призначає Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України строком на сім років. Одна і та сама особа не може обіймати посаду Голови ДБР два строки підряд. Повторне призначення на цю саму посаду є можливим не раніше ніж через три роки.

2. Прем'єр-міністр України робить подання про призначення кандидата на посаду Голови ДБР за рекомендацією конкурсної комісії. Конкурсна комісія добирає кандидатуру Голови ДБР із числа осіб, що відповідають встановленим статтею 25 цього Закону вимогам до Голови ДБР.

Стаття 27. Формування, склад і засади діяльності конкурсної комісії

1. До складу конкурсної комісії входить 9 осіб:

- дві особи, яких призначає Верховна Рада України із числа народних депутатів України, при цьому одна особа - за результатами рейтингового голосування від опозиції;

- дві особи, яких призначає Верховна Рада України із числа представників громадських об'єднань, відомих діяльністю у сфері запобігання і протидії корупції або злочинам катування та пов'язаним з ними злочинам, за пропозицією таких громадських об'єднань;

- одна особа, яку призначає Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

- одна особа, яку призначає Міністр юстиції України;

- одна особа, яку призначає спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної служби;

- дві особи, яких призначає з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.

2. Склад конкурсної комісії, сформований з осіб, перелічених у частині 1 цієї статті, щороку затверджується постановою Кабінету Міністрів України строком на один рік з обов'язковою ротацією усіх її членів. Діяльність конкурсної комісії забезпечує Кабінет Міністрів України в приміщеннях з вільним доступом представників засобів масової інформації.

Регламент конкурсної комісії розробляється, затверджується і за необхідності змінюється самою конкурсною комісією.

3. Інформація про час та місце проведення засідання конкурсної комісії оприлюднюється на офіційній веб-сторінці Кабінету Міністрів України в мережі Інтернет не пізніше, ніж за три календарних дні до його початку. Засідання конкурсної комісії відкриті для представників засобів масової інформації.

4. Засідання конкурсної комісії вважається легітимним за умови участі в ньому не менше семи членів комісії.

5. Конкурсна комісія приймає рішення шляхом відкритого, а у випадках, визначених цим Законом - і таємного голосування. Будь-яке рішення конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього на засіданні комісії проголосували не менше шести членів комісії.

6. Участь в роботі конкурсної комісії членів комісії, які займають посади в державних органах, на підприємствах, в установах, забезпечують керівники цих державних органів, підприємств, установ. Іншим членам конкурсної комісії виплачується компенсація за кожен день роботи в комісії за рахунок коштів державного бюджету в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 28. Алгоритм добору кандидатів та їх призначення на посаду Голови ДБР

1. Добір кандидатів та їх призначення на посаду Голови ДБР здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає:

1) затвердження конкурсною комісією Положення про порядок проведення конкурсу або змін до нього;

2) прийняття конкурсною комісією рішення про проведення добору кандидатів на посаду Голови ДБР (далі - кандидатів);

3) подання кандидатами до конкурсної комісії відповідної заяви та документів, визначених цим Законом;

4) організація конкурсною комісією проведення спеціальної перевірки щодо кандидатів;

5) складання кандидатами кваліфікаційного іспиту;

6) проведення конкурсною комісією співбесіди з трьома найкращими кандидатами;

7) добір конкурсною комісією одного кандидата, який найбільше відповідає вимогам, що пред'являються цим Законом до Голови ДБР;

8) направлення конкурсною комісією рекомендації Прем'єр-міністру України про призначення кандидата на посаду Голови ДБР;

9) направлення Прем'єр-міністром України подання Кабінету Міністрів України про призначення кандидата на посаду Голови ДБР;

10) призначення особи на посаду Голови ДБР Кабінетом Міністрів України.

2. Рішення конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього на засіданні конкурсної комісії проголосували не менше шести членів конкурсної комісії.

Стаття 29. Положення про порядок проведення конкурсу

1. Конкурсна комісія затверджує Положення про порядок проведення конкурсу, яке має відповідати вимогам цього Закону, а за необхідності - зміни до нього.

Стаття 30. Прийняття рішення про проведення добору кандидатів

1. Прийняте конкурсною комісією рішення про проведення добору кандидатів на посаду Голови ДБР повинно містити виклад вимог, яким мають відповідати кандидати, перелік документів, що подаються до конкурсної комісії, та кінцевий термін їх подання.

В оголошенні про проведення добору кандидатів зазначаються відомості, вказані у статті 80 цього Закону.

2. Рішення конкурсної комісії про проведення добору кандидатів розміщується на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України в мережі Інтернет і в загальнодержавних друкованих засобах масової інформації, визначених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 31. Подання документів до конкурсної комісії

1. Особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, подає до конкурсної комісії такі документи:

- заяву про участь у конкурсі, в якій також зазначається про надання нею згоди на проведення спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" і на обробку персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";

- копію паспорта громадянина України;

- копію документа про вищу освіту;

- особову картку встановленого зразка та фотографії розміром і в кількості, визначених Типовим порядком проведення конкурсу;

- декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру згідно із Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції";

- копії трудової книжки і свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (у разі його наявності);

- медичну довідку про стан здоров'я, форма і порядок надання якої визначаються спільно спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної служби та центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я;

- копію військового квитка або посвідчення особи військовослужбовця (для військовозобов'язаних або військовослужбовців);

- довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності).

Особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, перед його проведенням пред'являє конкурсній комісії паспорт громадянина України.

Якщо вимоги до освітньо-кваліфікаційного рівня передбачають наявність наукового ступеня кандидата або доктора наук, особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, перед його проведенням пред'являє диплом кандидата або доктора наук і подає його копію.

2. Забороняється вимагати від особи документи, не передбачені цією статтею.

Особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, має право додати до заяви про участь у конкурсі інші документи, крім зазначених у частині 1 цієї статті.

3. Службовець, який працює в ДБР (крім службовців ДБР, які відповідно до закону проходять випробування з метою підтвердження відповідності рівня професійної компетентності особи вимогам профілю професійної компетентності відповідної посади), і бажає взяти участь в конкурсі, подає заяву про участь у конкурсі. У такому разі документи, зазначені в частині 1 цієї статті, до конкурсної комісії ним не подаються і спеціальна перевірка стосовно нього не проводиться.

4. Строк подання документів для участі в конкурсі не може становити менше 10 та більше 30 календарних днів з дня опублікування оголошення про проведення конкурсу. Приймання документів завершується у день, визначений в оголошенні як кінцевий термін їх подання.

5. До участі в доборі допускаються всі кандидати, які вчасно подали всі необхідні документи і відповідають вимогам, установленим до кандидата.

6. Конкурсна комісія здійснює перевірку наявності комплекту поданих документів, після чого розміщує на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України інформацію про усіх кандидатів, які подали документи на участь у конкурсі, у тому числі інформацію про їхні освіту та досвід роботи.

7. Документи переможця конкурсу, зазначені в частині 1 цієї статті, у разі призначення його на посаду стають складовою його особової справи. Вилучати ці документи з особової справи заборонено протягом встановлених законодавством строків зберігання особової справи в службі персоналу та в архіві державного органу.

Стаття 32. Організація проведення спеціальної перевірки

1. Після завершення етапу подання документів відповідно до статті 31 цього Закону конкурсна комісія організовує проведення спеціальної перевірки щодо кандидатів. Відомості про особу, які підлягають спеціальній перевірці, а також порядок, суб'єкти і строки проведення спеціальної перевірки визначаються Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

2. Про відмову в допуску до кваліфікаційного іспиту за результатами проведення спеціальної перевірки конкурсна комісія приймає вмотивоване рішення, яке може бути оскаржено кандидатом до суду.

Стаття 33. Кваліфікаційний іспит

1. Кваліфікаційний іспит проводиться з метою перевірки рівня теоретичних знань у галузі права, європейських стандартів у галузі захисту прав людини, володіння державною мовою, аналітичних здібностей кандидатів та практичних навичок і складається з письмового анонімного тестування та письмового практичного завдання, які оцінюються окремо. Підготовку тестів і завдань забезпечує вищий навчальний заклад державної форми власності, з яким конкурсна комісія укладає відповідний договір.

Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання затверджуються конкурсною комісією.

2. Конкурсна комісія повідомляє кандидатів, допущених до кваліфікаційного іспиту, про дату, час і місце його проведення не пізніше ніж за сім днів до визначеної дати.

3. Конкурсна комісія проводить кваліфікаційний іспит у спеціально відведеному для цього приміщенні. Перебіг кваліфікаційного іспиту фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

4. По закінченні кваліфікаційного іспиту конкурсна комісія у цьому ж приміщенні забезпечує перевірку робіт, визначає кількість балів, набраних кандидатами, та повідомляє про результати проведення кваліфікаційного іспиту журналістів та інших присутніх.

При цьому кожен член конкурсної комісії особисто, за участю експерта - викладача вищого навчального закладу державної форми власності, з яким конкурсна комісія уклала відповідний договір, перевіряє письмові роботи кожного кандидата, який складав іспит.

5. Список кандидатів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, не пізніше ніж наступного дня після завершення іспиту оприлюднюється на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.

Стаття 34. Завершення конкурсного добору

1. На підставі результатів кваліфікаційного іспиту конкурсна комісія визначає рейтинг кандидатів і проводить співбесіди з трьома кандидатами, стосовно яких спеціальна перевірка засвідчила бездоганність поданих ними документів та які виявились найкращими за результатами кваліфікаційного іспиту.

2. Список кандидатів, які проходили співбесіду в конкурсній комісії, в день закінчення співбесід оприлюднюється на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.

3. Не пізніше ніж наступного дня після завершення співбесіди конкурсна комісія шляхом таємного голосування визначає одного кандидата, який відповідає вимогам, що пред'являються цим Законом до Голови ДБР, та, на думку конкурсної комісії, має найкращі професійний досвід, знання і якості для виконання службових обов'язків Голови ДБР. Рішення конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього на засіданні конкурсної комісії проголосували не менше шести членів конкурсної комісії.

Інформація про результати голосування кандидата в цей же день оприлюднюється на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.

3. Не пізніше ніж наступного дня після завершення конкурсного добору конкурсна комісія направляє рекомендацію Прем'єр-міністру України про призначення кандидата на посаду Голови ДБР. Рекомендацію підписують усі члени конкурсної комісії, які брали участь в голосуванні.

Стаття 35. Повторний конкурс

1. Повторний конкурс на зайняття посади Голови ДБР проводиться у разі:

- відсутності заяв про участь у конкурсі;

- якщо заяву про участь у конкурсі подано лише однією особою;

- якщо за жодного з учасників конкурсу не проголосувало вісім чи більше членів конкурсної комісії.

Стаття 36. Загальний порядок добору і призначення на посаду заступників Голови ДБР

1. Голова ДБР має першого заступника і заступника, яких він призначає на посади на підставі результатів відкритого конкурсного добору і за рекомендацією конкурсної комісії строком на шість років. Одна і та сама особа не може обіймати посаду заступника Голови ДБР два строки підряд. Повторне призначення на цю саму посаду є можливим не раніше ніж через три роки.

Добір кандидатів на посаду першого заступника і заступника Голови ДБР здійснюється конкурсною комісією в порядку, передбаченому статтями 28 - 35 цього Закону, із числа осіб, які відповідають встановленим статтею 25 цього Закону вимогам до Голови ДБР.

Стаття 37. Порядок конкурсного добору і призначення на посаду керівників окремих підрозділів ДБР

1. Керівників головного інформаційно-аналітичного управління, головного управління контролю, головного слідчого управління, головного оперативно-розшукового управління, а також міжрегіональних філій ДБР, підрозділу внутрішньої безпеки, служби персоналу, юридичного, організаційно-документаційного, інформаційно-технічного, фінансово-економічного, матеріально-технічного забезпечення, забезпечення режиму таємності і мобілізаційного підрозділів призначає на посаду Голова ДБР строком на шість років. Одна і та сама особа не може обіймати посаду керівника відповідного підрозділу два строки підряд. Повторне призначення на цю саму посаду є можливим не раніше ніж через три роки.

2. Добір кандидатів на посади керівників підрозділів ДБР, зазначених у частині 1 цієї статті, здійснюється конкурсною комісією в порядку, передбаченому статтями 28 - 35 цього Закону із числа осіб, що відповідають встановленим статтею 77 цього Закону вимогам до службовця ДБР.

3. Керівники інших, крім перелічених у частині 2 цієї статті, підрозділів ДБР добираються в порядку, передбаченому статтями 77  -81 цього Закону.

Стаття 38. Порядок звільнення з посади Голови ДБР

1. Голову ДБР звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України і виключно за наявності підстав припинення державної служби, передбачених Законом України "Про державну службу", а також з підстави закінчення строку призначення.

2. У випадку припинення державної служби Головою ДБР з підстави закінчення строку призначення, його може бути призначено на будь-яку іншу вакантну або тимчасово вакантну посаду в апараті ДБР на підставі результатів відкритого конкурсного добору в порядку, передбаченому цим Законом, або без проведення конкурсу - на вакантну або тимчасово вакантну посаду головного консультанта одного з головних управлінь ДБР в порядку, передбаченому Законом України "Про державну службу".

3. Звільнення з посади Голови ДБР не може бути підставою для звільнення з посад службовців ДБР, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 39. Порядок звільнення з посади керівників окремих підрозділів ДБР

1. Першого заступника і заступника Голови ДБР, керівників підрозділів ДБР, зазначених у частині 1 статті 37 цього Закону, звільняє з посади Голова ДБР виключно за наявності підстав припинення державної служби, передбачених Законом України "Про державну службу", а також з підстави закінчення строку призначення.

2. У випадку припинення державної служби першим заступником, заступником Голови ДБР, керівником підрозділу ДБР, зазначеного у частині 1 статті 37 цього Закону, з підстави закінчення строку призначення його може бути призначено на іншу вакантну або тимчасово вакантну посаду в апараті ДБР (у тому числі на посаду керівника іншого підрозділу або посаду Голови ДБР, його першого заступника чи заступника) на підставі результатів відкритого конкурсного добору в порядку, передбаченому цим Законом, або без проведення конкурсу - на вакантну або тимчасово вакантну посаду консультанта одного з управлінь ДБР в порядку, передбаченому Законом України "Про державну службу".

3. Звільнення з посади першого заступника і заступника Голови ДБР, керівника підрозділу ДБР не може бути підставою для звільнення з посад службовців цього підрозділу чи інших службовців ДБР.

Стаття 40. Особливості переведення першого заступника і заступника Голови ДБР, керівників підрозділів ДБР

1. Перший заступник і заступник Голови ДБР, керівник підрозділу ДБР, зазначеного у частині 1 статті 37 цього Закону, може бути переведений на вакантну або тимчасово вакантну посаду керівника іншого підрозділу ДБР, у тому числі міжрегіональної філії, лише на підставі результатів відкритого конкурсного добору в порядку, передбаченому статтями 28 - 35 цього Закону.

Глава 4. Повноваження Голови ДБР, його заступників, керівників підрозділів ДБР та їх заступників

Стаття 41. Повноваження Голови ДБР

1. Голова ДБР, діючи на підставі та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України:

- представляє ДБР у відносинах з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, громадськими об'єднаннями, органами інших держав та міжнародними організаціями;

- очолює ДБР й організовує його роботу, здійснює керівництво діяльністю ДБР і координує діяльність його структурних підрозділів;

- контролює виконання в апараті ДБР Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, а також наказів міністерств й інших державних органів, що пройшли передбачену законодавством державну реєстрацію;

- видає і підписує накази та розпорядження, дає доручення, які є обов'язковими для виконання службовцями ДБР;

- затверджує структуру апарату ДБР;

- затверджує положення про структурні підрозділи апарату та міжрегіональні філії ДБР;

- затверджує штатний розпис та кошторис апарату ДБР;

- приймає рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є ДБР, та затверджує звіт про виконання цих рішень;

- вносить на розгляд Прем'єр-міністра України пропозиції щодо забезпечення формування єдиної державної антикорупційної політики, зокрема, розроблені ДБР проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, а також позицію ДБР щодо проектів, розробниками яких є міністерства та інші державні органи;

- подає на затвердження Прем'єр-міністрові України плани роботи ДБР;

- звітує перед Прем'єр-міністром України про виконання планів роботи ДБР, про усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення перевірок діяльності ДБР, а також про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях;

- подає Верховній Раді України та Президенту України письмовий звіт про діяльність ДБР; звітує перед громадськістю про тенденції розвитку корупції, стан реалізації антикорупційної стратегії;

- забезпечує відкритість та прозорість діяльності ДБР;

- разом з Міністром юстиції України затверджує Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення та правопорушення, пов'язані з корупцією, порядок його формування та ведення;

- підписує і передає Генеральній прокуратурі України клопотання про видачу особи (екстрадицію) у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України;

- видає розпорядження про обмін оперативною інформацією між ДБР та органами внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції і спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу;

- за домовленістю з їхніми керівниками залучає державних службовців та працівників міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій до розгляду питань, що належать до компетенції ДБР;

- вносить пропозиції відповідним державним органам або посадовим особам щодо скасування нормативно-правових актів, рішень, виданих (прийнятих) внаслідок вчинення корупційного правопорушення;

- звертається до суду у випадках, передбачених законодавством, з метою визнання незаконними в судовому порядку нормативно-правових актів, рішень, виданих (прийнятих) внаслідок вчинення корупційного правопорушення;

- вносить подання про усунення причин і умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією;

- призначає на посади та звільняє з посад керівників підрозділів ДБР, їх заступників та інших службовців ДБР у порядку, передбаченому цим Законом;

- повідомляє в десятиденний строк відповідну конкурсну комісію про наявність вакантних або тимчасово вакантних посад у ДБР;

- забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації службовців ДБР;

- розглядає скарги юридичних і фізичних осіб на рішення, дії та бездіяльність заступників Голови ДБР та інших службовців ДБР у випадках, передбачених законом;

- вирішує питання про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності службовців ДБР, присвоює їм ранги державних службовців (якщо інше не передбачено законом);

- визначає порядок заохочення осіб, які надають допомогу в попередженні, виявленні, припиненні і розслідуванні кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності ДБР;

- вносить подання щодо представлення службовців ДБР та інших осіб до відзначення державними нагородами України;

- організовує забезпечення особистої безпеки службовців ДБР та інших визначених законом осіб, а також захист від протиправних посягань на осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у підслідних ДБР справах;

- розподіляє обов'язки між своїми заступниками;

- утворює колегію ДБР, комісії, робочі та експертні групи, постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи;

- скликає та проводить колегію ДБР і наради;

- забезпечує реалізацію державної політики щодо державної таємниці, контроль за її збереженням в апараті ДБР; вживає заходів із запобігання несанкціонованому доступу до іншої інформації з обмеженим доступом, а також забезпечує додержання законодавства про доступ до публічної інформації, що знаходиться в ДБР;

- за поданням керівника головного слідчого управління ДБР видає наказ або письмове розпорядження про доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, іншим учасникам кримінального провадження, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України;

- встановлює порядок реєстрації, оброблення, зберігання та знищення отриманої ДБР інформації;

- організовує і контролює ведення статистики відповідних правопорушень;

- несе відповідальність за діяльність ДБР, зокрема законність здійснюваних оперативно-розшукових заходів, дізнання та досудового слідства, додержання прав і свобод людини та громадянина;

- здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

2. Для виконання покладених на ДБР повноважень Голова ДБР має право особисто реалізовувати повноваження ДБР, визначені цим Законом.

Стаття 42. Повноваження заступників Голови ДБР

1. Заступники Голови ДБР здійснюють повноваження відповідно до затвердженого Головою ДБР розподілу обов'язків. При цьому перший заступник Голови ДБР, поряд з виконанням інших повноважень, безпосередньо контролює діяльність підрозділу внутрішньої безпеки ДБР.

2. У разі тимчасової неможливості Голови ДБР здійснювати свої повноваження через хворобу, відрядження, відпустку та з інших причин його обов'язки виконує один із заступників відповідно до встановленого Головою ДБР розподілу обов'язків. Під час такої тимчасової відсутності на службі Голови ДБР відповідний заступник Голови ДБР без дійсної необхідності утримується від виконання тих повноважень Голови ДБР, що пов'язані із:

- затвердженням структури, штатного розпису та кошторису апарату ДБР;

- поданням Верховній Раді України та Президенту України письмового звіту про діяльність ДБР та зведеного звіту про стан корупції;

- поданням на затвердження Прем'єр-міністрові України планів роботи ДБР та звіту про їх виконання;

- виданням наказів і розпоряджень щодо призначення на посади і звільнення з посад заступника Голови ДБР, керівників підрозділів ДБР та їх заступників, розподілення обов'язків між заступниками Голови ДБР;

- внесення подань щодо представлення службовців ДБР та інших осіб до відзначення державними нагородами України;

- скликання та проведення колегії ДБР.

3. У разі звільнення Голови ДБР з посади, його смерті або відсутності відомостей про місце його перебування повноваження Голови ДБР протягом 90 днів виконує перший заступник Голови ДБР, а в подальшому - виконують заступник і знову перший заступник Голови ДБР з їх ротацією кожні 90 днів - до того часу, поки не буде призначено нового Голову ДБР в порядку, передбаченому цим Законом. Строк виконання повноважень розпочинається, відповідно, з дня, наступного за днем звільнення Голови ДБР, або з дня, наступного за днем настання смерті Голови ДБР, або з дня, наступного за останнім днем, в який місце перебування Голови ДБР було відомо.

Стаття 43. Повноваження керівників підрозділів ДБР

1. Керівник підрозділу ДБР, діючи на підставі та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України:

- організовує роботу підрозділу щодо виконання повноважень ДБР, наказів, розпоряджень і доручень Голови ДБР та його заступників; здійснює взаємодію з іншими підрозділами ДБР;

- забезпечує взаємодію з відповідними підрозділами інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, громадськими об'єднаннями; видає письмові розпорядження про обмін оперативною інформацією між ДБР та органами внутрішніх справ, служби безпеки та органами, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, щодо спільних заходів; надає згоду чи видає письмове розпорядження про передачу оперативної інформації ДБР органам внутрішніх справ, служби безпеки, органам, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, та спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу;

- контролює виконання в підрозділі Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, обов'язкових до виконання в ДБР наказів міністерств, інших державних органів;

- подає Голові ДБР пропозиції щодо планів роботи ДБР та штатного розпису підрозділу, а також проект положення про відповідний підрозділ для його затвердження;

- звітує перед Головою ДБР про виконання підрозділом планів роботи ДБР та покладених на підрозділ завдань;

- розподіляє обов'язки між своїми заступниками (у разі їх наявності);

- здійснює контроль за збереженням державної таємниці в підрозділі; вживає заходів із запобігання несанкціонованому доступу до іншої інформації з обмеженим доступом;

- вносить Голові ДБР подання про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності підлеглих службовців, про присвоєння їм рангів державних службовців;

- вносить Голові ДБР пропозиції щодо представлення службовців ДБР до відзначення державними нагородами України, а осіб, які надають допомогу в попередженні, виявленні, припиненні і розслідуванні кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності ДБР, - до заохочення;

- відповідно до наказів і розпоряджень Голови ДБР бере участь в колегії ДБР, комісіях, робочих та експертних групах, інших допоміжних органах;

- дає доручення, які є обов'язковими для виконання службовцями підрозділу;

- несе відповідальність за роботу підрозділу, зокрема законність здійснюваних оперативно-розшукових заходів, дізнання та досудового слідства, додержання прав і свобод людини та громадянина;

- здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами, у тому числі має право в межах своєї компетенції особисто реалізовувати повноваження ДБР, визначені цим Законом.

2. Керівник головного слідчого управління, крім повноважень, передбачених частиною 1 цієї статті, діючи на підставі та у спосіб, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України:

- розподіляє повноваження та кримінальні провадження між підпорядкованими йому слідчими підрозділами;

- вносить Голові ДБР подання про надання доступу до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, іншим учасникам кримінального провадження, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України;

- у випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого ДБР до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій розглядає це клопотання слідчого і за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня;

- погоджує виконання і строк виконання спеціального завдання особою, яка відповідно до закону виконує таке завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації, або є учасником зазначеної групи чи організації, який на конфіденційній основі співпрацює з органами досудового розслідування;

- приймає рішення про розкриття справжніх відомостей про спеціально утворені суб'єкти господарювання або про особу, яка діє без розкриття достовірних відомостей про неї, обставини виготовлення речей чи документів або спеціального утворення підприємства, установи, організації.

3. Керівник слідчого управління (відділу), крім повноважень, передбачених частиною 1 цієї статті, діючи на підставі та у спосіб, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України:

- організовує досудове розслідування правопорушень відповідно до підслідності ДБР;

- визначає слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування у конкретному кримінальному провадженні, а в необхідних випадках формує слідчу групу та визначає старшого слідчої групи;

- відсторонює слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначає іншого слідчого за наявності підстав, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування;

- забезпечує процесуальний контроль за діяльністю підлеглих слідчих ДБР;

- приймає рішення під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) або несправжніх (імітаційних) засобів;

- ознайомлюється з матеріалами досудового розслідування, дає слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора;

- вживає заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим;

- здійснює досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.

4. Керівник головного оперативно-розшукового управління, крім повноважень, передбачених частиною 1 цієї статті, діючи на підставі та у спосіб, передбачені законом:

- розподіляє повноваження та оперативно-розшукові справи між підпорядкованими їм підрозділами;

- приймає рішення про проведення оперативно-розшукових заходів, які не потребують дозволу слідчого судді або рішення прокурора, з повідомленням про прийняте рішення прокурора, і несе відповідальність за законність здійснюваних заходів;

- виключно з метою запобігання вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо, вносить слідчому судді погоджене з прокурором клопотання про негласне обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, аудіо-, відеоконтроль особи, аудіо-, відеоконтроль місця, спостереження за особою, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж, накладення арешту на кореспонденцію, здійснення її огляду та виїмки, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу.

Стаття 44. Повноваження заступників керівників підрозділів ДБР

1. У разі відсутності керівника підрозділу або тимчасової неможливості здійснення ним своїх повноважень його обов'язки виконує заступник, за наявності двох заступників - той із заступників, що є старшим за віком.

2. У разі відсутності заступника обов'язки керівника підрозділу виконує найстарший за віком керівник підрозділу, що входить до складу цього підрозділу, а за відсутності в структурі підрозділу інших підрозділів - найстарший за віком службовець підрозділу.

Глава 5. Взаємодія ДБР з іншими державними органами

Стаття 45. Взаємодія ДБР з органами внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції та спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу

1. З метою забезпечення взаємодії ДБР з органами внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції і спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу у штатних розписах центральних апаратів зазначених органів передбачаються посади осіб, до функціональних обов'язків яких входить здійснення взаємодії з ДБР.

2. Умови і порядок обміну інформацією між ДБР та органами внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції та спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу регулюються спільними нормативно-правовими актами ДБР, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері оподаткування та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

Обмін оперативною інформацією повинен здійснюватися таким чином, щоб передача інформації відбувалась своєчасно, відповідальність за що несуть керівники відповідних підрозділів зазначених в цій статті державних органів.

3. Передача оперативної інформації ДБР органам внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції та спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу допускається тільки за письмовим розпорядженням Голови ДБР.

4. Органи внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції та спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу зобов'язані негайно, але не пізніше ніж упродовж трьох днів з моменту отримання, передавати ДБР оперативну інформацію, документи та інші матеріали, пов'язані з правопорушеннями, віднесеними законом до підслідності (підвідомчості) ДБР.

Уповноважені підрозділи органів внутрішніх справ та служби безпеки зобов'язані в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими законами, в кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення і правопорушення, пов'язані з корупцією, злочини катування і пов'язані з ними злочини, що перебувають в провадженні слідчих ДБР, здійснювати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

5. Слідчі ДБР передають через прокурора Головного управління Генеральної прокуратури України з нагляду за додержанням законів в діяльності ДБР слідчим органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції кримінальні провадження, що були ними розпочаті, але не відносяться до їхньої підслідності; у такому ж порядку витребовують і приймають від них до свого провадження кримінальні провадження про корупційні правопорушення і правопорушення, пов'язані з корупцією, злочини катування і пов'язані з ними злочини, що відносяться до їх підслідності. Питання вирішення спорів про підслідність зазначених кримінальних проваджень регулюються Кримінальним процесуальним кодексом України.

Стаття 46. Взаємодія ДБР з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини

1. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі в цій статті - Уповноважений) під час виконання функцій національного превентивного механізму відвідує місця, в яких осіб примусово тримають за судовим рішенням або рішенням адміністративного органу відповідно до закону, та виявивши обставини, що можуть свідчити про вчинення злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів, повідомляє про це ДБР.

2. Слідчий ДБР, самостійно виявивши вчинені працівниками правоохоронних органів злочини катування чи пов'язані з ними злочини, або отримавши заяву, повідомлення про вчинення таких злочинів, повідомляє Уповноваженого про факт внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань з метою забезпечення контролю Уповноваженого за розслідуванням.

3. Співпраця службовців ДБР з Уповноваженим в інших випадках здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини".

Стаття 47. Взаємодія ДБР з Міністерством юстиції України

1. ДБР, здійснюючи взаємодію з Міністерством юстиції України у сфері запобігання корупції:

- збирає та узагальнює інформацію про наявність корупційних ризиків у чинних законах та інших нормативно-правових актах і вносить Міністерству юстиції України мотивовані й обов'язкові для розгляду пропозиції щодо проведення антикорупційної експертизи таких нормативно-правових актів;

- разом з Міністерством юстиції України розробляє Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення і правопорушення, пов'язані з корупцією, порядок його формування та ведення;

- під час здійснення спеціальної перевірки кандидата на посаду службовця ДБР звертається із запитом до Міністерства юстиції України щодо наявності відомостей про особу в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення і правопорушення, пов'язані з корупцією, а також наявності в особи корпоративних прав.

2. ДБР здійснює контроль за дотриманням державними органами законодавства щодо формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення і правопорушення, пов'язані з корупцією.

Стаття 48. Взаємодія ДБР з Національним банком України, Антимонопольним комітетом України та іншими державними органами

1. ДБР взаємодіє з Національним банком України, Антимонопольним комітетом України та іншими державними органами.

ДБР може укладати з окремими державними органами договори про співпрацю та обмін інформацією.

2. Національний банк України, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, органи державного фінансового контролю, органи державної прикордонної служби, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів, інші державні органи, що уповноважені здійснювати контроль за додержанням законів фізичними та юридичними особами, з метою запобігання і протидії правопорушенням, віднесеним до підслідності (підвідомчості) ДБР, зобов'язані у межах своєї компетенції:

- під час здійснення контрольних функцій з'ясовувати дії фізичних та юридичних осіб, що можуть свідчити про корупційні правопорушення і правопорушення, пов'язані з корупцією, а також про злочини катування і пов'язані з ними злочини, або створювати умови для вчинення таких правопорушень;

- передавати ДБР одержувані при здійсненні контрольних функцій і аналізі інформації, що до них надходить, відомості, що можуть свідчити про вчинені корупційні правопорушення чи правопорушення, пов'язані з корупцією, або використовуватися для попередження, виявлення, припинення і розслідування правопорушень, віднесених законом до підслідності ДБР;

- за дорученням ДБР проводити ревізії, перевірки та інші дії щодо контролю за дотриманням антикорупційного законодавства України фізичними та юридичними особами;

- здійснювати інші заходи, передбачені цим Законом та іншими законами.

3. Національний банк України, крім обов'язків, передбачених частиною 2 цієї статті, зобов'язаний:

- попередньо інформувати НБР про великомасштабні операції фізичних осіб (у розмірі понад сто мінімальних заробітних плат) чи юридичних осіб (у розмірі понад п'ять тисяч мінімальних заробітних плат), здійснені одноразово або протягом 30 діб;

- у кримінальному провадженні, підслідному ДБР, за рішенням слідчого судді, суду припиняти фінансування та операції з рахунків клієнтів.

4. Органи Міністерства доходів і зборів України, крім обов'язків, передбачених частиною 2 цієї статті, зобов'язані:

- на запит ДБР негайно, але не пізніше ніж протягом трьох днів, повідомляти наявну інформацію про відкриття певною особою (стосовно якої цим Законом встановлено підслідність ДБР кримінальних корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією) валютного рахунка в установі банку-нерезидента, номера рахунка і місцезнаходження банку-нерезидента, а також про дату повідомлення такою особою органу державної податкової служби за місцем проживання;

- за дорученням ДБР проводити перевірку своєчасності надання і вірогідності документів, пов'язаних з обчисленням платежів у бюджет, одержувати документи про платежі, що підлягають оплаті, та тих, що фактично надійшли в бюджет, здійснювати з цією метою входження в інформаційну систему, зв'язану з підприємництвом;

- негайно повідомляти ДБР про всі випадки перереєстрації підприємства у зв'язку із зміною його власника, якщо таким власником була або стала вища посадова особа держави, суддя, прокурор або члени їх сімей;

- подавати необхідну допомогу ДБР при проведенні оперативно-розшукових заходів у зоні митного контролю;

- за дорученням ДБР проводити перевірку законності дій юридичних і фізичних осіб, пов'язаних з переміщенням предметів і речовин через митний кордон, і комплексний контроль разом з Національним банком України за їх валютними операціями.

5. Державна прикордонна служба України за дорученням ДБР і за наявності підстав, передбачених законами України, крім обов'язків, передбачених частиною 2 цієї статті, зобов'язана:

- проводити перевірку і тимчасове вилучення документів у конкретних осіб, які прямують через державний кордон України;

- оглядати конкретні транспортні засоби і майно, що прямують через державний кордон України, і вилучати виявлені при цьому предмети та речовини, заборонені до вивезення і ввезення в Україну, та предмети контрабанди;

- здійснювати дії щодо контролю і затримання українських та іноземних невійськових суден.

Глава 6. Особливості демократичного цивільного контролю за діяльністю ДБР. Забезпечення прозорості діяльності ДБР

Стаття 49. Загальні засади контролю за діяльністю ДБР

1. Контроль за діяльністю ДБР здійснюється в порядку, визначеному Конституцією України, Законом України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави", цим та іншими законами України.

2. Контроль за діяльністю ДБР має забезпечувати, зокрема:

- пріоритет політичних підходів до вирішення питань запобігання і протидії корупції;

- належний хід виконання стратегії і державних програм запобігання і протидії корупції; формування і реалізацію кадрової політики в цій сфері;

- дотримання законності в діяльності ДБР;

- урахування громадської думки, пропозицій громадян та громадських об'єднань при обговоренні й ухваленні рішень з питань діяльності ДБР;

- виділення відповідно до законів у необхідних обсягах і раціональне використання бюджетних коштів, спрямованих на утримання і функціонування ДБР;

- використання за цільовим і функціональним призначенням державного майна, переданого в управління ДБР;

- своєчасне, повне і достовірне інформування державних органів та громадськості про діяльність ДБР, адекватність цієї діяльності реальній криміногенній обстановці, завданням забезпечення надійної безпеки держави.

3. Відкритість та прозорість діяльності ДБР забезпечує Голова ДБР в порядку, передбаченому цим Законом.

Стаття 50. Письмовий звіт про діяльність ДБР

1. Письмовий звіт про діяльність ДБР підлягає опублікуванню в офіційному друкованому виданні, визначеному Кабінетом Міністрів України, і на офіційному веб-сайті ДБР негайно після подання його Верховній Раді України та Президенту України, але не пізніше 1 лютого та 1 серпня щороку.

2. Письмовий звіт про діяльність ДБР повинен містити таку інформацію:

1) статистичні дані про результати діяльності ДБР:

- кількість зареєстрованих ДБР заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення у розрізі кримінальних правопорушень, віднесених законом до підслідності ДБР;

- кількість оперативно-розшукових справ, заведених ДБР, та їх результативність;

- кількість осіб, щодо яких складено обвинувальні акти стосовно вчинення ними кримінальних корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією, а також протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією;

- кількість осіб, щодо яких складено обвинувальні акти стосовно вчинення ними злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів;

- кількість осіб, щодо яких набрав законної сили обвинувальний вирок суду стосовно вчинення ними кримінальних корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією, а також на яких накладено адміністративне стягнення за правопорушення, пов'язане з корупцією;

- кількість осіб, щодо яких набрав законної сили обвинувальний вирок суду стосовно вчинення ними злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів;

- кількість осіб, щодо яких набрав законної сили виправдувальний вирок суду стосовно вчинення ними відповідних правопорушень, а також щодо яких закрито відповідне адміністративне провадження без накладення стягнення;

- відомості окремо за категоріями осіб, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 1 цього Закону, і за видами відповідальності за корупційні правопорушення і правопорушення, пов'язані з корупцією;

- відомості окремо за категоріями осіб, зазначених у пункті 2 частини 2 статті 1 цього Закону, за злочини катування і пов'язані з ними злочини;

- кількість осіб, звільнених з посади (роботи, служби) у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, а також осіб, стосовно яких застосоване як основне/додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

- відомості про розмір завданих державі корупційними правопорушеннями збитків і шкоди, стан та обсяги їх відшкодування;

- відомості про кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення корупційних правопорушень, конфісковані за рішенням суду, а також кошти у розмірі вартості незаконно одержаних послуг чи пільг, стягнені на користь держави, та розпорядження ними;

- відомості про кошти та інше майно, одержані внаслідок корупційних правопорушень, повернуті в Україну з-за кордону, та розпорядження ними;

- відомості про конфіскацію предметів та доходів від кримінальних правопорушень у кримінальних провадженнях, що розслідувались ДБР, та розпорядження ними;

- кількість пропозицій ДБР щодо скасування відповідними державними органами або посадовими особами нормативно-правових актів, рішень, виданих (прийнятих) внаслідок вчинення корупційного правопорушення, та результати їх розгляду;

- відомості про визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, громадського об'єднання, юридичної особи, державного органу, органу місцевого самоврядування нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) внаслідок вчинення корупційного правопорушення;

- кількість направлених ДБР подань про усунення причин і умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення або невиконанню вимог антикорупційного законодавства;

- взаємодію з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, громадськими об'єднаннями і засобами масової інформації;

- співпрацю з відповідними органами інших держав, міжнародними організаціями і зарубіжними недержавними організаціями;

- штат ДБР, кваліфікацію та досвід його службовців, підвищення їх кваліфікації;

- діяльність підрозділу внутрішньої безпеки ДБР; кількість повідомлень про вчинення правопорушень службовцями ДБР, результати їх розгляду, притягнення службовців ДБР до відповідальності;

- бюджет ДБР та його виконання;

- інші відомості, що стосуються результатів діяльності ДБР та виконання його повноважень.

2) інформація про інші результати виконання ДБР заходів щодо запобігання та протидії корупції;

3) результати соціологічних досліджень, що проводяться ДБР, з питань поширення корупції;

4) інформація про стан реалізації визначеної Верховною Радою України антикорупційної стратегії.

Стаття 51. Зведений звіт про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції

1. ДБР одержує від інших уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції щороку не пізніше 1 лютого та 1 серпня інформацію про вжиті ними заходи щодо протидії корупції, готує і не пізніше 10 лютого та 10 серпня оприлюднює в офіційному друкованому виданні, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також на офіційному веб-сайті ДБР зведений звіт про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції.

Стаття 52. Контроль за діяльністю ДБР з боку Верховної Ради України

1. Верховна Рада України, здійснюючи парламентський контроль за діяльністю ДБР, відповідно до Конституції України і цього Закону:

- бере участь у формуванні складу конкурсної комісії для забезпечення відкритого конкурсного добору керівників ДБР;

- при затвердженні Державного бюджету України визначає розмір витрат на забезпечення діяльності ДБР;

- при обговоренні звітів і доповідей Кабінету Міністрів України про виконання Державного бюджету України розглядає стан і доцільність використання бюджетних коштів, виділених на потреби ДБР;

- обговорює діяльність ДБР у форматі "Дня Уряду України" і на парламентських слуханнях;

- визначає порядок збереження державної таємниці при інформуванні громадськості про діяльність ДБР.

Для вивчення, підготовки і попереднього розгляду окремих питань щодо діяльності ДБР Верховна Рада України в межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії, а для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, - тимчасові слідчі комісії, які діють у порядку, встановленому законом.

2. Комітети Верховної Ради України відповідно до Конституції і законів України:

- вивчають практику застосування законів в діяльності ДБР з метою вдосконалення законодавства;

- аналізують хід виконання ухвалених Верховною Радою України законів і постанов у сфері діяльності ДБР;

- вносять на розгляд Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вирішення наявних у цій сфері проблем та усунення причин, що їх породжують, про що інформують громадськість, у тому числі через засоби масової інформації.

3. Комітет Верховної Ради України, до предмету відання якого належать питання запобігання і протидії корупції:

- збирає та вивчає пропозиції відповідних громадських об'єднань і подає на розгляд Верховної Ради України кандидатури двох осіб, яких Верховна Рада України відповідно до цього Закону призначає із числа представників громадських об'єднань, відомих діяльністю у сфері запобігання і протидії корупції або злочинам катування та пов'язаним з ними злочинам;

- не рідше одного разу на рік проводить відкриті громадськості слухання щодо виконання покладених на ДБР завдань.

4. Народні депутати України відповідно до Конституції і законів України:

- здійснюють право законодавчої ініціативи щодо правового регулювання діяльності ДБР;

- беруть участь в обговоренні законопроектів та інших питань, пов'язаних з діяльністю ДБР, на засіданнях Верховної Ради України, "Днях Уряду України", парламентських слуханнях, у парламентських комітетах і комісіях;

- звертаються на сесії Верховної Ради України із запитом з питань діяльності ДБР до керівників державних органів й органів місцевого самоврядування, які зобов'язані у встановлений законом термін повідомити народного депутата України про результати розгляду його запиту.

Стаття 53. Контроль за діяльністю ДБР з боку Президента України

1. Президент України, здійснюючи контроль за її діяльністю, відповідно до Конституції України і цього Закону:

- розглядає пропозиції ДБР щодо вдосконалення антикорупційного законодавства;

- приймає укази та розпорядження, зокрема з питань запобігання і протидії корупції, обов'язкові для виконання ДБР;

- розглядає звіти ДБР про тенденції розвитку корупції і виявлені випадки корупції, а також про показники роботи, напрями і підсумки діяльності ДБР, стан реалізації антикорупційної стратегії.

2. Контроль за діяльністю ДБР Президент України здійснює безпосередньо або через очолювану ним Раду національної безпеки і оборони України. Президент України не може здійснювати такий контроль через будь-які допоміжні служби.

Стаття 54. Контроль за діяльністю ДБР з боку Кабінету Міністрів України

1. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції і законів України:

- призначає на посади та звільняє з посади Голову ДБР за поданням Прем'єр-міністра України;

- приймає постанови та розпорядження з питань запобігання і протидії корупції, обов'язкові для виконання ДБР;

- здійснює заходи щодо забезпечення функціонування ДБР;

- за наявності підстав скасовує накази ДБР повністю чи в окремій частині;

- розглядає пропозиції ДБР щодо вдосконалення антикорупційного законодавства і внесені ДБР проекти законів, актів Кабінету Міністрів України, а також позицію ДБР щодо проектів, розробниками яких є міністерства та інші державні органи.

2. Кабінет Міністрів України також здійснює контроль за діяльністю ДБР через Прем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр України відповідно до цього Закону:

- затверджує плани роботи ДБР та одержує і розглядає звіти про їх виконання;

- розглядає пропозиції ДБР щодо забезпечення формування єдиної державної антикорупційної політики.

Стаття 55. Контроль за діяльністю ДБР з боку Рахункової палати України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

1. Контроль за використанням коштів Державного бюджету України, що виділяються на потреби ДБР, здійснює від імені Верховної Ради України Рахункова палата, керуючись Законом України "Про Рахункову палату", Бюджетним кодексом України та іншими законами України.

2. Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина при виконанні ДБР своїх повноважень здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини в порядку, передбаченому Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", цим та іншими законами.

Стаття 56. Громадський контроль за діяльністю ДБР

1. Громадяни України беруть участь у здійсненні контролю за діяльністю ДБР як через громадські об'єднання, членами яких вони є, через депутатів представницьких органів влади, так і особисто шляхом звернення до ДБР чи інших державних органів в порядку, визначеному законодавством.

Громадяни України, громадські об'єднання, інші інститути громадянського суспільства, здійснюючи громадський контроль за діяльністю ДБР, діють вільно, не допускаючи лише того, що прямо заборонено законом.

2. Громадські об'єднання, зареєстровані у встановленому законодавством порядку, мають охоронюване законом право, зокрема:

- запитувати та отримувати від ДБР та інших державних органів інформацію, яка не містить державної таємниці, з питань діяльності ДБР;

- проводити наукові дослідження з проблем діяльності ДБР, публічно обговорювати їх результати, створювати для цього громадські фонди, центри, колективи експертів тощо;

- брати участь у громадських дискусіях та відкритих парламентських слуханнях з питань діяльності ДБР;

- через суб'єктів права законодавчої ініціативи виступати із законодавчими ініціативами, спрямованими на удосконалення діяльності ДБР;

- повідомляти ДБР безпосередньо, через засоби масової інформації або в інший спосіб про виявлені факти вчинення корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією, а також про злочини катування і пов'язані з ними злочини;

- запитувати та одержувати від ДБР інформацію про діяльність щодо запобігання і протидії корупції, стану і динаміки корупції тощо, а також інформацію про виявлені злочини катування і пов'язані з ними злочини, іншу інформацію про діяльність ДБР;

- проводити незалежні громадські розслідування, а також створювати для цього відповідні фонди тощо; одержувати, використовувати, поширювати та зберігати інформацію в будь-якій формі з використанням будь-яких засобів, крім випадків, коли відповідно до Конституції України здійснення цих прав обмежене законом.

3. Засоби масової інформації і журналісти, висвітлюючи діяльність ДБР, мають охоронюване законом право, зокрема:

- запитувати та безоплатно отримувати від ДБР, інших державних органів, організацій, підприємств і установ, відкриту інформацію, документи і матеріали щодо діяльності ДБР;

- поширювати отриману інформацію через пресу, радіо, телебачення, засоби глобальної інформаційної мережі Інтернет та в інший спосіб, дотримуючись вимог законодавства щодо збереження державної таємниці;

- публікувати офіційні відповіді ДБР, інших державних органів на матеріали, що були оприлюднені раніше;

- на власний творчий пошук нової потрібної інформації щодо діяльності ДБР та її джерел.

Стаття 57. Забезпечення прозорості діяльності ДБР

1. ДБР через засоби масової інформації та в інших формах регулярно інформує суспільство про свою діяльність в порядку, передбаченому цим та іншими законами.

Інформація про діяльність ДБР оприлюднюється в загальнодержавних друкованих засобах масової інформації і на офіційному веб-сайті ДБР.

ДБР оприлюднює та надає інформацію на запити в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації".

2. Письмові звіти про діяльність ДБР кожні шість місяців підлягають опублікуванню в порядку, передбаченому цим Законом.

3. Ніким не може бути обмежено доступ до інформації щодо загального бюджету ДБР, його компетенції та результатів діяльності, а також щодо притягнення до відповідальності за вчинення правопорушень службовців ДБР.

4. З метою систематичного інформування громадськості про свою діяльність ДБР періодично, за заздалегідь оприлюдненим розкладом, організовує і проводить прес-конференції, вміщує на офіційному веб-сайті ДБР і оновлює відповідні матеріали.

Глава 7. Нагляд за додержанням законності в діяльності ДБР

Стаття 58. Організація нагляду за додержанням законності в діяльності ДБР

1. Нагляд за додержанням ДБР законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства здійснює Генеральний прокурор України безпосередньо та через уповноважених ним прокурорів спеціально створюваного ним з цією метою Головного управління Генеральної прокуратури України з нагляду за додержанням законів в діяльності ДБР (далі в цій главі - Головне управління), яке є юридичною особою публічного права.

2. Головне управління розташовується в службових приміщеннях, які перебувають в оперативному управлінні ДБР, у тому числі міжрегіональних філій ДБР, або в службових приміщеннях, які перебувають в управлінні Генеральної прокуратури України, але розташовані окремо від інших службових приміщень Генеральної прокуратури України.

Стаття 59. Структура Головного управління Генеральної прокуратури України з нагляду за додержанням законності в діяльності ДБР

1. До загальної структури Головного управління входять центральний апарат і шість міжрегіональних філій. Філії Головного управління розташовуються в тих же містах, в яких розташовані міжрегіональні філії ДБР.

2. У складі центрального апарату Головного управління створюються:

1) управління з нагляду за розслідуванням вчинених вищими посадовими особами держави, суддями та прокурорами корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією. Цим управлінням керує перший заступник керівника Головного управління;

2) управління з нагляду за розслідування вчинених працівниками правоохоронних органів злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів. Цим управлінням керує заступник керівника Головного управління.

3. У складі управлінь Головного управління можуть бути створені відділи.

4. Структуру Головного управління затверджує Генеральний прокурор України.

Стаття 60. Добір і призначення прокурорів з нагляду за додержанням законності в діяльності ДБР та гарантії їх незалежності

1. Головне управління очолює заступник Генерального прокурора України, якого Генеральний прокурор України призначає на посаду із числа осіб, які обіймають або раніше обіймали посаду прокурора, за рекомендацією конкурсної комісії, передбаченої статтею 27 цього Закону, строком на п'ять років. Рекомендації Ради прокурорів України у цьому випадку не потрібно. Одна і та сама особа не може обіймати посаду заступника Генерального прокурора України - керівника Головного управління (далі в цій главі - керівник Головного управління) більше ніж два строки підряд.

2. Першого заступника і заступника керівника Головного управління призначає на посаду Генеральний прокурор України із числа осіб, які обіймають або раніше обіймали посаду прокурора, за рекомендацією конкурсної комісії, передбаченої статтею 27 цього Закону, строком на п'ять років. Рекомендації Ради прокурорів України у цьому випадку не потрібно. Одна і та сама особа не може обіймати посаду першого заступника і заступника керівника Головного управління більше ніж два строки підряд.

3. Керівників відділів, старших прокурорів і прокурорів Головного управління призначає на посаду Генеральний прокурор України із числа осіб, які обіймають або раніше обіймали посаду прокурора, за рекомендацією конкурсної комісії, передбаченої статтею 27 цього Закону, строком на п'ять років. Одна і та сама особа не може обіймати посаду більше ніж два строки підряд.

4. Добір кандидатів на посади керівника Головного управління, його першого заступника і заступника, керівників відділів, старших прокурорів і прокурорів Головного управління відбувається в порядку, передбаченому статтями 28 - 35 цього Закону, з наступними особливостями:

- прокурор, який працює в органах прокуратури, і бажає взяти участь в конкурсі, подає заяву про участь у конкурсі. У такому разі документи, зазначені в частині 1 статті 31 цього Закону, до конкурсної комісії ним не подаються;

- спеціальна перевірка щодо прокурора, який працює в органах прокуратури, не проводиться;

- на зазначені посади в Головному управлінні може претендувати особа, яка раніше обіймала посаду прокурора і була звільнена з посади: за власним бажанням; через неможливість подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді; через неможливість переведення на іншу посаду або відсутність згоди на це у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; через визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; через ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури;

- рекомендацію про призначення кандидата на посаду конкурсна комісія направляє Генеральному прокуророві України, який зобов'язаний його задовольнити.

5. Прокурорами вищого рівня для першого заступника і заступника керівника Головного управління, а також для керівників відділів та їх заступників, старших прокурорів і прокурорів Головного управління є тільки керівник Головного управління і Генеральний прокурор України. Перший заступник, інші заступники Генерального прокурора України не мають право давати вказівки прокурорам Головного управління та здійснювати інші дії, які прямо стосуються реалізації ними їхніх повноважень з нагляду за додержанням законів в діяльності ДБР.

6. Прокурор Головного управління без згоди керівника Головного управління не може бути звільнений Генеральним прокурором України з посади за власним бажанням, а також з підстав порушення вимог щодо несумісності, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я і неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді.

Прокурор Головного управління в межах строку, на який його було призначено, а також після закінчення цього строку не може бути переведений до певного іншого підрозділу Генеральної прокуратури України або до певної регіональної чи місцевої прокуратури без його згоди.

7. Досудове розслідування кримінальних корупційних правопорушень і кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, а також злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів у разі їх вчинення прокурором Головного управління здійснюють слідчі органів безпеки, а прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у відповідному кримінальному провадженні, визначає Генеральний прокурор України із числа своїх заступників або керівників інших головних управлінь Генеральної прокуратури України.

Стаття 61. Повноваження заступника Генерального прокурора України - керівника Головного управління з нагляду за додержанням законності в діяльності ДБР

1. Заступник Генерального прокурора України - керівник Головного управління з нагляду за додержанням законів в діяльності ДБР:

- представляє Головне управління як державний орган у відносинах з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, громадськими об'єднаннями;

- організовує діяльність Головного управління;

- здійснює розподіл обов'язків між першим заступником та заступником керівника Головного управління;

- визначає після початку досудового розслідування прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні;

- визначає групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів в особливо складному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів;

- затверджує акти з питань, що стосуються організації діяльності Головного управління;

- приймає на роботу та звільняє з роботи працівників Головного управління, які не є прокурорами;

- в п'ятиденний строк з дня їх виникнення повідомляє Генерального прокурора України про наявність вакантних або тимчасово вакантних посад у Головному управлінні для подальшого повідомлення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України, а у випадках виникнення вакантної або тимчасово вакантної посади заступника керівника Головного управління - конкурсної комісії, передбаченої статтею 27 цього Закону;

- контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення й узагальнення практики застосування законодавства та інформаційно-аналітичне забезпечення підлеглих прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій;

- забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів Головного управління;

- виконує інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

2. Керівник Головного управління, здійснюючи нагляд за додержанням законів в діяльності ДБР, координує діяльність підлеглих прокурорів у сфері протидії кримінальним корупційним правопорушенням і кримінальним правопорушенням, пов'язаним з корупцією, а також у сфері протидії злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам.

3. Керівник Головного управління видає накази адміністративного характеру, які є обов'язковими до виконання першим заступником, заступником, керівниками та заступниками керівників відділів, старшими прокурорами і прокурорами Головного управління.

Стаття 62. Повноваження заступників керівника, керівників та заступників керівників відділів Головного управління

1. У разі відсутності керівника Головного управління його повноваження здійснює заступник керівника Головного управління відповідно до розподілу обов'язків.

2. Перший заступник, заступник керівника, керівники та заступники керівників відділів Головного управління відповідно до розподілу обов'язків мають право видавати накази адміністративного характеру, які є обов'язковими до виконання підлеглими прокурорами.

Стаття 63. Повноваження прокурорів Головного управління

1. Прокурори Головного управління, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, мають повноваження, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, а також Законом України "Про прокуратуру" та іншими законами.

2. Прокурори Головного управління, здійснюючи нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, мають повноваження, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами.

Стаття 64. Особливості відповідальності прокурорів з нагляду за додержанням законності в діяльності ДБР

1. Прокурори Головного управління несуть підвищену відповідальність згідно з Кримінальним кодексом України за прийняття пропозиції, обіцянки і за одержання неправомірної вигоди, а також за зловживання впливом.

Глава 8. Внутрішній контроль в ДБР

Стаття 65. Засади внутрішнього контролю в ДБР

1. З метою попередження і виявлення корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією, інших службових правопорушень, а також злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів, що можуть бути вчинені службовцями ДБР, в його складі діє підрозділ внутрішньої безпеки, який безпосередньо підпорядковується першому заступникові Голови ДБР.

Проект положення про підрозділ внутрішньої безпеки ДБР подає на затвердження Голові ДБР перший заступник Голови ДБР.

2. Службовець ДБР, якому стала відома інформація про протиправні дії чи бездіяльність іншого службовця ДБР, зобов'язаний негайно повідомити про це першого заступника Голови ДБР або службовця підрозділу внутрішньої безпеки, не запрошуючи дозволу керівника свого підрозділу.

3. У разі виникнення у службовця ДБР під час виконання службових повноважень конфлікту інтересів він повинен негайно повідомити про це свого безпосереднього керівника. Такий керівник зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання чи усунення конфлікту інтересів шляхом доручення виконання відповідного службового завдання іншому службовцю ДБР, особистого виконання цього завдання чи в інший спосіб, передбачений законодавством, а в разі неможливості цього - повідомити про конфлікт інтересів керівника підрозділу внутрішньої безпеки.

Стаття 66. Повноваження підрозділу внутрішньої безпеки ДБР

1. Підрозділ внутрішньої безпеки ДБР, діючи на підставі та у спосіб, передбачені законом:

- розробляє і здійснює заходи щодо запобігання в ДБР корупційним правопорушенням і правопорушенням, пов'язаним з корупцією, іншим службовим правопорушенням, а також злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам та контролює проведення зазначених заходів;

- здійснює контроль за організацією проведення спеціальної перевірки осіб, які претендують на посади службовців ДБР;

- систематично, не рідше ніж один раз на рік, здійснює перевірки професійної непідкупності службовців ДБР, у тому числі шляхом психофізіологічного інтерв'ю із застосуванням поліграфа та провокації надання неправомірної вигоди;

- здійснює контроль за дотриманням службовцями ДБР правил етичної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави;

- здійснює контроль за дотриманням службовцями ДБР законодавства про фінансовий контроль за декларуванням доходів і майна; надає допомогу у заповненні декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру;

- вживає заходів до виявлення конфлікту інтересів та сприяє його усуненню;

- виявляє, вивчає та аналізує сприятливі для вчинення корупційних правопорушень ризики в діяльності службовців ДБР, вносить Голові ДБР пропозиції та рекомендації щодо їх усунення, здійснює контроль за виконанням відповідних наказів, розпоряджень і доручень Голови ДБР;

- перевіряє інформацію, що містяться у зверненнях фізичних та юридичних осіб, засобах масової інформації, інших джерелах, у тому числі отриманої через спеціальну телефонну лінію ДБР для повідомлення про причетність службовців ДБР до вчинення корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією, інших службових правопорушень або злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів;

- здійснює оперативно-розшукову діяльність за наявності достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про такі, що готуються, корупційні злочини, злочини катування і пов'язані з ними злочини, або службовців ДБР, які готують вчинення зазначених злочинів;

- повідомляє у письмовій формі першого заступника Голови ДБР і Голову ДБР про факти, що можуть свідчити про вчинення корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією, інших службових правопорушень, а також злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів службовцями ДБР;

- за дорученням Голови ДБР повідомляє слідчих Служби безпеки України про корупційні кримінальні правопорушення і кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією, злочини катування і пов'язані з ними злочини у разі їх вчинення службовцями ДБР;

- проводить дисциплінарне та службове розслідування стосовно службовців ДБР, у тому числі з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення, або невиконання вимог антикорупційного законодавства;

- вживає заходи щодо правового захисту службовців ДБР, які повідомляють про вчинення протиправних дій чи бездіяльність інших службовців ДБР;

- консультує службовців ДБР щодо правил доброчесної поведінки, усунення та вирішення конфліктів інтересів, виконання вимог законодавства щодо фінансового контролю, з інших питань доброчесності та запобігання корупції в ДБР;

- веде облік службовців ДБР, притягнутих до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією, інших службових правопорушень, а також злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів;

- взаємодіє з підрозділами з питань запобігання та протидії корупції інших державних органів;

- здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

2. Підрозділ внутрішньої безпеки ДБР забезпечує оприлюднення протягом 30 днів з дня їх подання на офіційному веб-сайті ДБР декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, які були подані у встановленому законом порядку Головою ДБР та його заступниками.

3. У разі виявлення інформації про можливе вчинення службовцем ДБР та/або прокурором Головного управління Генеральної прокуратури України з нагляду за додержанням законів в діяльності ДБР кримінального правопорушення підрозділ внутрішньої безпеки ДБР невідкладно письмово повідомляє про це заступника Генерального прокурора України - керівника Головного управління з нагляду за додержанням законів в діяльності ДБР або Генерального прокурора України.

Глава 9. Міжнародне співробітництво і міжнародні договори ДБР

Стаття 67. Міжнародне співробітництво

1. ДБР на основі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та законів України здійснює співробітництво з відповідними органами іноземних держав, міжнародними організаціями і зарубіжними недержавними організаціями. У межах такого співробітництва ДБР організовує, готує та координує проекти фінансової допомоги міжнародних інституцій та інституцій іноземних держав щодо запобігання і протидії корупції.

Співробітництво з відповідними органами інших держав може включати, inter alia:

- обмін інформацією з питань запобігання і протидії корупції, а також злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів;

- обмін найкращими практиками, зокрема щодо методик розслідування та криміналістичних досліджень;

- посилення потенціалу навчання та обмін з метою підвищення кваліфікації персоналу;

- вирішення питань щодо захисту свідків і жертв кримінальних правопорушень.

2. Співпраця ДБР з Інтерполом здійснюється через Національне центральне бюро Інтерполу, а з Групою держав Ради Європи проти корупції (GRECO) - за участю Міністерства юстиції України.

3. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження здійснюється ДБР як компетентним органом через уповноважений орган в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України і відповідними міжнародними договорами. ДБР зокрема:

- надсилає запит про міжнародну правову допомогу;

- виконує запит про міжнародну правову допомогу відповідного органу іноземної держави, у тому числі складає протокол про вручення особі документів;

- бере участь у контрольованій поставці і прикордонному переслідуванні;

- бере участь у спільних слідчих групах для проведення досудового розслідування обставин кримінальних правопорушень, вчинених на територіях декількох держав, або якщо порушуються інтереси цих держав;

- вносить клопотання про видачу особи (екстрадицію) та про передання кримінального провадження компетентному органу іншої держави;

- ставить питання перед відповідним прокурором про тимчасовий арешт особи, яка вчинила злочин за межами України.

4. У випадках, передбачених законодавством України та міжнародними договорами України, службовці ДБР можуть бути делеговані до міжнародних організацій, учасницею яких є Україна, та дипломатичних представництв чи консульських установ України за кордоном.

Стаття 68. Міжвідомчі міжнародні договори ДБР

1. ДБР може укладати договори про співробітництво з питань його повноважень з відповідними органами іноземних держав і міжнародними організаціями, до компетенції яких входять питання, що регулюються договорами.

2. ДБР розробляє пропозиції до проектів міжнародних договорів України та забезпечує дотримання і виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України, з питань, що належать до компетенції ДБР.

3. Пропозиції щодо укладення ДБР міжнародних договорів України міжвідомчого характеру погоджуються з Міністерством закордонних справ України. Порядок подання пропозицій щодо укладення міжвідомчих договорів встановлює Кабінет Міністрів України.

4. Рішення про проведення переговорів і підписання міжвідомчих міжнародних договорів, що укладаються ДБР, у тому числі щодо надання повноважень на здійснення таких дій, приймає Кабінет Міністрів України. Ведення переговорів щодо підготовки тексту такого міжвідомчого міжнародного договору України, його прийняття, встановлення його автентичності і підписання здійснюють лише уповноважені на те особи.

Затвердження міжвідомчих міжнародних договорів, що укладаються ДБР, а також їх припинення і зупинення здійснюються в порядку, визначеному Законом України "Про міжнародні договори України".

5. Голова ДБР забезпечує виконання зобов'язань української сторони, контролює дотримання вимог, що випливають із міжвідомчих міжнародних договорів України, укладених ДБР, для української сторони.

6. Міжвідомчі міжнародні договори України, укладені ДБР, що набули чинності для України, реєструються у Міністерстві юстиції України шляхом включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів, публікуються у Зібранні діючих міжнародних договорів України та оприлюднюються на офіційному веб-сайті ДБР.

Глава 10. Державний захист службовців ДБР та осіб, які надають допомогу ДБР

Стаття 69. Реалізація права на державний захист службовців ДБР

1. Службовці ДБР мають право для забезпечення особистої безпеки, безпеки близьких родичів, а також свого житла і майна на взяття їх під спеціальний захист, який здійснюється шляхом вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки.

2. Рішення про вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки щодо службовців ДБР та їх близьких родичів мають право прийняти Голова ДБР та його заступники, а також відповідний прокурор Головного управління Генеральної прокуратури України з нагляду за додержанням законів в діяльності ДБР.

3. Здійснення спеціальних заходів забезпечення безпеки щодо службовців ДБР та їх близьких родичів покладається на органи Служби безпеки України, а у випадках, коли відповідних осіб тримають в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, - на відповідні підрозділи таких установ та слідчих ізоляторів.

4. Система заходів державного захисту службовців ДБР і порядок їх застосування визначаються Законом України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів".

Стаття 70. Реалізація права на державний захист осіб, які надають допомогу ДБР

1. Право на державний захист за наявності відповідних підстав мають такі особи, які надають допомогу ДБР у виконанні його повноважень:

- особа, яка заявила до ДБР про кримінальне правопорушення або в іншій формі брала участь чи сприяла виявленню, попередженню, припиненню або розкриттю кримінального правопорушення;

- інші учасники кримінального провадження: потерпілий, його представник і законний представник; підозрюваний, обвинувачений, їхні захисники і законні представники; цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники; свідок; експерт, спеціаліст, перекладач і понятий;

- член сім'ї чи близький родич перелічених осіб, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо нього робляться спроби вплинути на учасника кримінального судочинства.

2. Рішення про застосування заходів безпеки приймають:

- слідчий, прокурор, суд, у провадженні яких знаходиться кримінальне провадження щодо кримінального правопорушення, у розслідуванні чи судовому розгляді якого брали або беруть участь особи, зазначені у частині 1 цієї статті;

- орган (підрозділ), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, - щодо осіб, які брали участь або сприяли виявленню, попередженню, припиненню злочинів;

- слідчий суддя - у випадках, передбачених статтею 206 Кримінального процесуального кодексу України.

3. Заходи безпеки щодо осіб, зазначених у частині 1 цієї статті, здійснюють органи служби безпеки, а у випадках, коли відповідних осіб тримають в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, - відповідні підрозділи таких установ і слідчих ізоляторів.

4. Система заходів державного захисту осіб, зазначених у частині 1 цієї статті, і порядок їх застосування визначаються Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві". Незаконне розголошення даних про таких осіб, а також інші правопорушення щодо цих осіб та їх близьких родичів, вчинені у зв'язку з відносинами з ДБР, тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.

Глава 11. Організаційне забезпечення діяльності ДБР

Стаття 71. Особливості забезпечення функціонування ДБР

1. Держава забезпечує фінансування та належні умови функціонування ДБР і діяльності службовців ДБР шляхом визначення в Державному бюджеті України видатків на фінансування ДБР на рівні, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення його повноважень.

2. Держава гарантує повне і своєчасне фінансування ДБР.

Стаття 72. Засади і порядок фінансування ДБР

1. Фінансування ДБР здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. У випадках, передбачених законами і міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, допускається фінансування ДБР за рахунок допомоги в межах проектів міжнародної технічної допомоги.

2. ДБР є головним розпорядником коштів Державного бюджету України, що виділяються на його фінансування.

3. Визначені у Державному бюджеті України видатки на утримання ДБР не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

4. Фінансування ДБР здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Головою ДБР, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік. У кошторисі ДБР передбачається створення фонду спеціальних оперативно-розшукових та слідчих дій.

Стаття 73. Забезпечення потреб службовців ДБР, пов'язаних з їх професійною діяльністю

1. Службовець ДБР забезпечується окремим робочим місцем та необхідними для роботи засобами.

2. ДБР забезпечується транспортними, іншими матеріально-технічними засобами у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України, у межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання ДБР. У випадках, передбачених законами і міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, допускається матеріально-технічне забезпечення ДБР за рахунок допомоги в межах проектів міжнародної технічної допомоги.

3. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують розташовані на їх території міжрегіональні філії ДБР відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди, а також надають службовцям ДБР службове житло в порядку, встановленому законодавством.

Розділ III
Служба в ДБР. Статус службовця ДБР

Глава 1. Службовці ДБР та їхні повноваження

Стаття 74. Службовці ДБР

1. Службовцями ДБР є державні службовці, прийняті на службу до ДБР в порядку, передбаченому цим Законом.

2. Час проходження служби в ДБР зараховується до стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

3. Статус службовця ДБР підтверджується службовим посвідченням, яке є офіційним документом. Положення про службове посвідчення та його зразок затверджує Кабінет Міністрів України. Службове посвідчення службовцю ДБР вручає Голова ДБР, а Голові ДБР - Прем'єр-міністр України.

Стаття 75. Права службовця ДБР

1. Службовець ДБР, діючи на підставі та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, в межах своєї компетенції, визначеної Головою ДБР, має право особисто реалізовувати відповідні повноваження ДБР, передбачені статтями 10 - 19, 66 цього Закону.

Службовці ДБР також користуються правами державного службовця, визначеними Законом України "Про державну службу".

2. Слідчий, службовець оперативно-розшукового підрозділу і підрозділу внутрішньої безпеки ДБР, крім прав, передбачених частиною 1 цієї статті, має право:

- безперешкодно, без особливих перепусток, де такі запроваджено, входити за службовим посвідченням на територію, у приміщення, сховища державних органів, органів місцевого самоврядування, військових частин, підприємств, організацій і установ (крім іноземних, дипломатичних представництв), незалежно від їх відомчої належності та форм власності, у пункти пропуску через державний кордон України та митниці, а також у виробничі приміщення громадян, які займаються підприємницькою діяльністю;

- затримувати осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів, і тимчасово вилучати в них документи, які посвідчують користування спеціальним правом (право керування транспортним засобом або судном, право полювання, право на здійснення підприємницької діяльності), а також майно (речі, документи, гроші, які: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, і майно, в яке їх було повністю або частково перетворено);

- за постановою та з санкції прокурора Головного управління Генеральної прокуратури України з нагляду за додержанням законів в діяльності ДБР, а у невідкладних випадках - з наступним повідомленням прокурора протягом доби в разі загрози знищення, приховування або втрати предметів чи документів, які можуть бути використані у розкритті та розслідуванні злочинної діяльності, на строк до 10 діб опечатувати архіви, каси, приміщення (за винятком жилих) чи інші сховища, брати їх під охорону, а також вилучати предмети і документи у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських документів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством;

- використовувати транспортні засоби, що належать державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям, громадським об'єднанням і громадянам (крім транспортних засобів, що належать дипломатичним представництвам іноземних держав і міжнародним організаціям, а також транспортних засобів спеціального призначення), для запобігання злочинам, переслідування і затримання осіб, що підозрюються у вчиненні злочину, доставлення осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, в лікувальні заклади, а також для проїзду до місця події з наступним відшкодуванням у встановленому порядку збитків, завданих власникам цих транспортних засобів;

- використовувати засоби зв'язку, що належать державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам і організаціям (крім засобів зв'язку, що належать дипломатичним представництвам іноземних держав і міжнародним організаціям), громадським об'єднанням з наступним відшкодуванням у встановленому порядку збитків;

- на підставі і в порядку, передбачених Законом України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" та прийнятими відповідно до нього нормативними актами зберігати, носити і застосовувати вогнепальну зброю та спеціальні засоби.

3. Слідчий ДБР (а під час виконання доручень слідчого, прокурора - і службовець оперативно-розшукового підрозділу), крім прав, передбачених частинами 1 і 2 цієї статті, діючи на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, має право, зокрема:

- провадити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії на всій території України;

- до постановлення ухвали слідчого судді у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, увійти до житла чи іншого володіння особи, з наступним невідкладним і погодженим з прокурором зверненням з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді;

- викликати підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження для допиту чи участі в іншій процесуальній дії; викликати іншу особу, якщо є достатні підстави вважати, що вона може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов'язковою;

- тимчасово вилучити документи, які посвідчують користування спеціальним правом, і майно (відповідні речі, документи, гроші) у законно затриманої ним особи;

- здійснити освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет;

- оцінювати докази.

4. Слідчий ДБР, крім прав, передбачених частинами 1, 2 і 3 цієї статті, діючи на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, має право:

- своєю постановою доручити проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій іншому органу досудового розслідування, який зобов'язаний її виконати;

- клопотати перед слідчим суддею, судом про здійснення судового виклику, приводу, накладення грошового стягнення, тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, відсторонення особи від посади, тимчасовий доступ до речей і документів, арешт майна, застосування і зміну запобіжного заходу, затримання особи.

5. Службовець оперативно-розшукового підрозділу, крім прав, передбачених частинами 1, 2 і 3 цієї статті, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законом, має право з метою виявлення та фіксації фактів корупційних злочинів, передбачених статтями 364-1, 365-2, 368, 368-3, 368-4, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, проводити операцію з контрольованого вчинення відповідних діянь. Така операція полягає у виявленні вже існуючого в особи наміру надати чи прийняти неправомірну вигоду і створенні можливості для реалізації такого наміру. Схилення до таких дій шляхом умовляння, погроз, примусу чи іншим чином з метою наступного викриття у наданні чи прийнятті неправомірної вигоди забороняється і тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Стаття 76. Обов'язки службовців ДБР

1. Службовці ДБР зобов'язані:

- додержуватися присяги державного службовця;

- добросовісно виконувати покладені на них повноваження;

- бути зразком виконання вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції;

- діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України;

- під час здійснення своїх повноважень виявляти повагу до громадян;

- не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом;

- додержуватися встановлених законодавством правил професійної етики державного службовця;

- не допускати поведінки, яка дискредитує їх як представників ДБР та може зашкодити авторитету правоохоронних органів держави;

- постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності;

- виконувати інші обов'язки, прямо покладені на них Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про державну службу", "Про оперативно-розшукову діяльність", цим Законом та іншими законами.

Глава 2. Вступ на службу і проходження служби в ДБР

Стаття 77. Право на службу в ДБР. Вимоги до кандидата на посаду в ДБР та обмеження щодо вступу на службу в ДБР

1. Право на службу в ДБР з урахуванням обмежень, встановлених частинами 2 - 5 цієї статті, мають громадяни України, які мають право на державну службу відповідно до Закону України "Про державну службу" та відповідають вимогам до освітньо-кваліфікаційного рівня, досвіду роботи, напряму підготовки (отриманої особою спеціальності), іншим вимогам до рівня професійної компетентності.

Спеціальні вимоги до досвіду роботи, вимоги до напряму підготовки (отриманої особою спеціальності) та інші вимоги до рівня професійної компетентності осіб, які претендують на зайняття посад в ДБР, встановлюються Головою ДБР в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної служби.

2. На службу в ДБР не може бути прийнята особа, яка:

1) за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;

2) має захворювання, яке перешкоджає виконанню обов'язків службовця ДБР;

3)) має судимість за вчинення злочину;

4) була звільнена від кримінальної відповідальності або від покарання з підстав, передбачених Кримінальним кодексом України, - протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили;

5) піддавалася адміністративному стягненню за правопорушення, пов'язане з корупцією, - протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили;

6) відповідно до вироку суду позбавлена права займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави чи місцевого самоврядування, або обіймати посади в державних органах чи органах місцевого самоврядування;

7) має громадянство іншої держави;

8) не пройшла спеціальну перевірку, передбачену Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції";

9) не надала письмову згоду на систематичні перевірки її професійної непідкупності, у тому числі вчинювані шляхом психофізіологічного інтерв'ю із застосуванням поліграфа та провокації надання неправомірної вигоди.

Питання про право на вступ на службу в ДБР особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, не розглядається до прийняття у встановленому законом порядку відповідного рішення.

3. Не допускається призначення осіб на посади, на яких вони будуть безпосередньо підпорядковані близьким особам.

4. Особа, яка вступає на службу в ДБР, зобов'язана до призначення на посаду в ДБР вийти зі складу виконавчого органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, припинити іншу оплачувану або підприємницьку діяльність, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту.

5. На службовця ДБР поширюються інші вимоги та обмеження, встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Стаття 78. Порядок вступу на службу в ДБР

1. Вступ особи на службу в ДБР здійснюється за її заявою на підставі результатів відкритого конкурсного добору і шляхом призначення за рекомендацією конкурсної комісії:

1) на посаду Голови ДБР - Кабінетом Міністрів України в порядку, передбаченому главою 3 розділу II цього Закону;

2) на посади першого заступника і заступника Голови ДБР, керівників головного інформаційно-аналітичного управління, головного управління контролю, головного слідчого управління, головного оперативно-розшукового управління, міжрегіональних філій ДБР, підрозділу внутрішньої безпеки служби персоналу, юридичного, організаційно-документаційного, інформаційно-технічного, фінансово-економічного, матеріально-технічного забезпечення, забезпечення режиму таємності і мобілізаційного підрозділів - Головою ДБР в порядку, передбаченому главою 3 розділу II цього Закону;

3) на інші посади - Головою ДБР в порядку, передбаченому цією главою.

2. Голова ДБР призначає службовців ДБР на посади (крім посад, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 цієї статті) строком на п'ять років з можливістю наступного перепризначення - в порядку ротації - на іншу посаду в ДБР. Повторне призначення на посаду, яку раніше службовець ДБР обіймав до проведення ротації, є можливим не раніше ніж через три роки.

3. Особа, призначена на посаду в ДБР, повинна скласти присягу державного службовця (крім випадків, коли вона вже складала таку присягу раніше).

4. Службові відносини службовця ДБР розпочинаються з дня його призначення на посаду, а службовця ДБР, який вступає на державну службу вперше, - з дня складення присяги.

5. Порядок складання присяги державного службовця визначається Законом України "Про державну службу".

Стаття 79. Конкурсна комісія та порядок проведення конкурсу

1. Конкурс на зайняття вакантних посад державної служби в ДБР (крім посад Голови ДБР, його заступників, керівників головного інформаційно-аналітичного управління, головного управління контролю, головного слідчого управління, головного оперативно-розшукового управління, міжрегіональних філій ДБР, підрозділу внутрішньої безпеки, служби персоналу, юридичного, організаційно-документаційного, інформаційно-технічного, фінансово-економічного, матеріально-технічного забезпечення, забезпечення режиму таємності і мобілізаційного підрозділів) проводить утворена Головою ДБР конкурсна комісія у складі дев'яти осіб.

2. До складу конкурсної комісії, крім чотирьох службовців ДБР, повинні бути включені:

- одна особа, яку призначає Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

- одна особа, яку призначає керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби;

- три особи, яких призначає Голова ДБР із числа представників громадських об'єднань, відомих діяльністю у сфері запобігання і протидії корупції або запобігання і протидії злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам.

3. Засідання конкурсної комісії є повноважним, якщо на ньому присутня більшість від її складу.

Рішення конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від її складу.

4. Конкурс передбачає складення кваліфікаційного іспиту (анонімного тестування) особою, яка претендує на зайняття посади державної служби в ДБР, психофізіологічне інтерв'ю із застосуванням поліграфа та проведення співбесіди з нею.

Голова ДБР затверджує програму іспиту (тести) один раз на два роки.

5. Типовий порядок проведення конкурсу затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної служби.

У випадках, передбачених законодавством, може бути проведено повторний конкурс на заняття посад в ДБР.

6. Психофізіологічне інтерв'ю із застосуванням поліграфа являє собою нешкідливе для життя і здоров'я людини опитування з використанням комп'ютерного технічного засобу, призначеного для реєстрації психофізіологічних реакцій, під час якого здійснюється аналіз динаміки зазначених реакцій опитуваної особи у відповідь на психологічні стимули, задані у вигляді варіантів відповідей, предметів, схем, фото тощо, що дозволяє виявити симуляцію і представити зареєстровані результати в аналоговій та/або цифровій формі.

Метою проведення опитування є виявлення корупційних та інших протиправних дій, вчинених у минулому особою, яка претендує на зайняття посади в ДБР.

Результати опитування самі по собі не є підставою для прийняття рішення про відмову особі у зайнятті посади, а використовуються під час проведення співбесіди з нею виключно як інформація ймовірного характеру, яка сприяє можливому формуванню у членів конкурсної комісії внутрішнього переконання. Водночас відмова претендента на зайняття посади в ДБР від участі в психофізіологічному інтерв'ю із використанням поліграфа тягне за собою неможливість проведення співбесіди з ним і внесення конкурсною комісією рекомендації про його призначення на посаду.

Роботу з поліграфом здійснюють спеціалісти поліграфа, які перебувають у штаті підрозділу внутрішньої безпеки ДБР.

Порядок проведення психофізіологічного інтерв'ю із застосуванням поліграфа під час вступу на службу і проходження служби в ДБР затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 80. Оприлюднення інформації про вакантні посади і проведення конкурсу. Документи для участі в конкурсі

1. Інформацію (оголошення) про вакантні і тимчасово вакантні посади в ДБР і про проведення конкурсу оприлюднює суб'єкт призначення відповідно до цього закону, Закону України "Про державну службу" і Типового порядку проведення конкурсу, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної служби.

2. В оголошенні про проведення конкурсу зазначаються:

- місцезнаходження ДБР;

- назва посади та категорія згідно із Законом України "Про державну службу", до якої вона належить;

- зміст службових обов'язків;

- умови оплати праці;

- вимоги до освітньо-кваліфікаційного рівня, напряму підготовки (спеціальності), досвіду роботи та інші вимоги до рівня професійної компетентності кандидата на посаду відповідно до профілю професійної компетентності цієї посади;

- інформація щодо строковості чи безстроковості призначення на посаду;

- перелік документів, необхідних для участі в конкурсі, та строк їх подання;

- дата і місце проведення конкурсу;

- прізвище, номер телефону та адреса електронної пошти особи, яка надає додаткову інформацію з питань проведення конкурсу.

4. Строк подання документів для участі в конкурсі не може становити менше 10 та більше 30 календарних днів з дня опублікування оголошення про проведення конкурсу.

5. Особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, подає до конкурсної комісії і пред'являє їй документи, передбачені статтею 31 цього Закону.

6. Державний службовець, який працює в ДБР і бажає взяти участь в конкурсі, подає заяву про участь у конкурсі. У такому разі документи, зазначені в частині 5 цієї статті, до конкурсної комісії ним не подаються.

7. Документи переможця конкурсу, зазначені в частині 5 цієї статті, у разі призначення його на посаду в ДБР стають складовою його особової справи.

Стаття 81. Результати конкурсу

1. Рішення конкурсної комісії оформлюється протоколом, який присутні на її засіданні члени комісії підписують не пізніше наступного дня після його проведення. Рішення конкурсної комісії зберігається в апараті ДБР протягом п'яти років, а після закінчення зазначеного строку передається на зберігання до архіву.

2. Інформація про переможців конкурсу оприлюднюється не пізніше наступного дня після підписання протоколу засідання конкурсної комісії відповідно до Типового порядку проведення конкурсу.

Стаття 82. Випробування при призначенні на посаду

1. При призначенні на посаду в ДБР (крім посад Голови ДБР, його заступників, керівників головних управлінь та інших підрозділів) за пропозицією конкурсної комісії, зазначеною у відповідному протоколі її засідання, Головою ДБР може бути встановлено випробування з метою підтвердження відповідності рівня професійної компетентності особи вимогам профілю професійної компетентності відповідної посади. Таке випробування може застосовуватися стосовно осіб, які не мали належного попереднього досвіду роботи в правоохоронних органах на посадах, пов'язаних з оперативно-розшуковою діяльністю, проведенням дізнання або досудового слідства, а так само попереднього досвіду роботи в інших державних органах на посадах, пов'язаних з аналітичною діяльністю.

Строк випробування встановлюється від 60 до 120 календарних днів.

У разі незгоди особи з рішенням про встановлення випробування вона вважається такою, що відмовилася від посади.

Стаття 83. Порядок проходження служби в ДБР

1. Порядок проходження служби в ДБР визначається Законом України "Про державну службу" з особливостями, визначеними цим Законом.

Стаття 84. Відсторонення від виконання службових повноважень або від посади

1. Службовець ДБР може бути відсторонений Головою ДБР від виконання службових повноважень на час проведення службового розслідування дисциплінарного проступку в порядку, передбаченому Законом України "Про державну службу".

2. Службовець ДБР, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді за рішенням Голови ДБР до закінчення розгляду справи судом.

3. Службовець ДБР, якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незалежно від його виду і тяжкості, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Глава 3. Правовий захист і відповідальність службовців ДБР

Стаття 85. Правовий захист службовців ДБР

1. Службовці ДБР під час виконання покладених на них обов'язків є представниками влади, діють від імені держави і перебувають під її захистом. Ніхто, за винятком уповноважених посадових осіб державних органів у передбачених законами випадках, не має права втручатися в їхню законну діяльність.

2. Про адміністративне затримання або затримання службовця ДБР за підозрою у вчиненні злочину посадова особа, яка здійснила таке затримання, зобов'язана невідкладно повідомити Голову ДБР.

3. У разі затримання та тримання під вартою службовця ДБР його тримають окремо від інших осіб.

4. Про повідомлення службовцю ДБР про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення слідчий, прокурор негайно інформує Голову ДБР, а також заступника Генерального прокурора - керівника Головного управління з нагляду за додержанням законів в діяльності ДБР або Генерального прокурора України.

5. На службовців ДБР поширюються гарантії незалежності ДБР, передбачені статтею 7 цього Закону.

Службовець ДБР має право звернутися з повідомленням про загрозу його незалежності до керівника підрозділу ДБР або безпосередньо до Голови ДБР чи його заступника, які зобов'язані невідкладно перевірити і розглянути таке звернення за його участі та вжити необхідних заходів для усунення загрози.

6. Службовець ДБР, який відповідно до цього Закону повідомив відповідного керівника ДБР про вчинені іншим службовцем ДБР протиправні дії чи бездіяльність, не може бути звільнений з посади або бути змушений до такого звільнення, притягнутий до відповідальності чи іншим чином переслідуватися за таке повідомлення, крім випадку завідомо неправдивого повідомлення ним про вчинення злочину. Іншим службовцям ДБР забороняється розголошувати відомості про службовця ДБР, який повідомив про зазначені протиправні дії чи бездіяльність.

Стаття 86. Виконання службовцем ДБР наказів, розпоряджень і доручень

1. Службовці ДБР під час виконання своїх обов'язків діють у межах повноважень, визначених законом, та відповідно до посадових інструкцій, затверджених Головою ДБР.

2. Накази (розпорядження, доручення) керівників, надані в межах їх повноважень, є обов'язковими до виконання підлеглими службовцями ДБР.

3. У разі виникнення щонайменшого сумніву щодо законності наданого керівником наказу (розпорядження, доручення) службовець ДБР має право вимагати його письмового підтвердження. Отримавши письмове підтвердження, службовець ДБР зобов'язаний виконати наказ (розпорядження, доручення), за винятком випадків, коли у ньому явними є ознаки кримінального правопорушення. Якщо виконаний наказ (розпорядження, доручення) згодом буде визнаний незаконним, службовець ДБР звільняється від відповідальності, крім випадків виконання ним наказу (розпорядження, доручення), який є явно кримінально протиправним.

Керівник у разі отримання вимоги державного службовця про надання письмового підтвердження наказу (розпорядження, доручення) зобов'язаний скасувати відповідний наказ (розпорядження, доручення) або ж письмово підтвердити його і добитися його виконання.

Стаття 87. Відповідальність службовців ДБР

1. Службовці ДБР самостійно приймають рішення в межах своїх повноважень і за свої протиправні дії чи бездіяльність несуть дисциплінарну, матеріальну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.

2. Службовці ДБР несуть підвищену відповідальність згідно з Кримінальним кодексом України за прийняття пропозиції, обіцянки і за одержання неправомірної вигоди, а також за зловживання впливом.

Стаття 88. Особливості дисциплінарної відповідальності службовців ДБР

1. Дисциплінарні стягнення, які можуть бути застосовані до службовців ДБР, визначаються Законом України "Про державну службу". Цим Законом визначено особливі види дисциплінарних проступків службовців ДБР та особливості визнання дисциплінарного проступку підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.

2. Дисциплінарними проступками службовців ДБР є такі діяння, якщо вони не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення:

1) вияв неповаги до осіб під час здійснення своїх повноважень або необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;

2) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості;

3) вияв неповаги до державних символів України;

4) розголошення відомостей, які становлять таємницю, що охороняється законом;

5) невиконання або неналежне виконання в межах службових обов'язків рішень державних органів, наказів, розпоряджень та доручень керівників, наданих у межах їхніх повноважень;

6) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків;

7) перевищення службових повноважень або незаконне втручання у службову діяльність інших службових осіб, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності;

8) невиконання вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції, у тому числі незаконне одержання послуг чи майна від фізичних, юридичних осіб з метою фінансового, матеріально-технічного чи іншого забезпечення ДБР;

9) невжиття передбачених законом заходів щодо усунення конфлікту інтересів;

10) порушення правил професійної етики державного службовця;

11) порушення обмежень щодо участі службовця ДБР у виборчому процесі, визначених виборчим законодавством;

12) порушення правил внутрішнього службового розпорядку, у тому числі прогул;

13) перебування службовця ДБР на робочому місці у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що підтверджено медичним висновком, або відмова від виконання розпорядження керівника про проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння;

14) допущення поведінки, яка дискредитує їх як представників ДБР та може зашкодити авторитету правоохоронних органів держави.

3. Вчинення службовцем ДБР дисциплінарного проступку, зазначеного в пунктах 3, 8, 9, 11, 13, 14 частини 2 цієї статті, може бути підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.

Вчинення службовцем ДБР дисциплінарного проступку, зазначеного в пунктах 1, 4, 5, 6, 7 частини 2 цієї статті, може бути підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, якщо до державного службовця раніше застосовувалося дисциплінарне стягнення, яке не знято в установленому законом порядку.

4. Право застосування дисциплінарних стягнень до Голови ДБР має Прем'єр-міністр України, а до інших службовців ДБР - Голова ДБР.

5. Притягнення службовця ДБР до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.

Стаття 89. Дисциплінарна комісія

1. Для забезпечення проведення службового розслідування Голова ДБР щоразу утворює дисциплінарну комісію у кількості семи осіб.

До складу такої комісії включаються три службовця ДБР, у тому числі представник підрозділу юридичного забезпечення, а також представник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби, представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і два представника громадського об'єднання, відомого діяльністю у сфері запобігання і протидії корупції або злочинам катування і пов'язаним з ними злочинам.

Службове розслідування проводиться протягом 10 робочих днів. За необхідності зазначений строк може бути продовжено Головою ДБР, але не більш як до 20 робочих днів.

Засідання комісії є повноважним, якщо на ньому присутні не менше ніж дві третини від її складу.

За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія складає висновок про наявність чи відсутність у діях службовця ДБР дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення. Висновок комісія приймає простою більшістю голосів усіх її членів шляхом таємного голосування.

2. У разі виявлення дисциплінарною комісією за результатами службового розслідування ознак злочину чи адміністративного правопорушення Голова ДБР невідкладно передає матеріали відповідному прокурору.

Стаття 90. Захист прав і свобод, порушених службовцем ДБР. Відшкодування шкоди службовцем ДБР

1. У разі явного порушення службовцем ДБР під час виконання ним службових обов'язків прав чи свобод людини і громадянина НБР невідкладно вживає заходів з припинення дій, які порушують зазначені права чи свободи, відновлення становища, яке існувало до їх порушення, скасування незаконних рішень та притягнення винного до відповідальності, застосовує інші способи захисту порушених прав чи свобод.

2. Майнова шкода, завдана фізичним або юридичним особам, а так само моральна шкода, завдана фізичним особам, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю службовця ДБР під час здійснення ним своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави, у тому числі у випадках, коли шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт - незалежно від вини службовця ДБР.

3. Держава в особі Голови ДБР відповідно до закону має право зворотної вимоги (регресу) до винного службовця ДБР у розмірі виплаченого відшкодування.

У разі застосування зворотної вимоги (регресу) службовець ДБР несе майнову відповідальність тільки у разі встановлення в його діях складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду щодо нього, який набрав законної сили.

Глава 4. Припинення служби в ДБР

Стаття 91. Підстави припинення служби в ДБР

1. Підставами припинення служби в ДБР є виключно підстави припинення державної служби, визначені Законом України "Про державну службу", а також закінчення строку призначення, якщо службовця ДБР призначено на посаду на певний строк.

2. У разі припинення служби службовцю ДБР надаються соціальні гарантії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Стаття 92. Передача справ і майна

1. Службовець ДБР зобов'язаний до звільнення з посади або не пізніше трьох днів після звільнення з посади передати справи (у тому числі оперативно-розшукові справи, матеріали кримінальних проваджень) і довірене у зв'язку з виконанням службових обов'язків майно особі, уповноваженій на це наказом Голови ДБР. Уповноважена особа зобов'язана невідкладно прийняти справи і майно.

Голова ДБР зобов'язаний до звільнення з посади або не пізніше семи днів після звільнення з посади передати справи і майно уповноваженій особі, яка відповідно до цього Закону починає виконувати обов'язки Голови ДБР.

2. Факт передачі справ і майна засвідчується актом, який складається у двох примірниках. Акт підписують уповноважена особа, керівник служби персоналу та службовець ДБР, який звільняється. Один примірник акта видається службовцю ДБР, який звільняється, інший примірник долучається до особової справи цього службовця.

3. Передача справ і майна у порядку, передбаченому частинами 1 і 2 цієї статті, здійснюється також у випадках переведення службовця ДБР на іншу посаду.

Стаття 93. Оформлення припинення служби в ДБР

1. Припинення служби в ДБР оформлюється наказом Голови ДБР про звільнення службовця ДБР з посади, у якому зазначаються підстава припинення державної служби та дата звільнення.

У разі смерті службовця ДБР суб'єкт призначення видає акт про припинення державної служби з дня смерті.

2. Відомості про звільнення з посади (припинення державної служби) на підставі акта, зазначеного у частині 1 цієї статті, заносяться до особової справи службовця ДБР та його трудової книжки із зазначенням підстави припинення державної служби та дати звільнення з посади державної служби (припинення державної служби).

3. Служба персоналу апарату ДБР зобов'язана видати звільненій особі копію акта про звільнення та належно оформлену трудову книжку в день звільнення.

Розрахунок із звільненою особою проводиться у день звільнення.

Стаття 94. Поновлення на службі в ДБР

1. Службовець ДБР, визнаний в установленому порядку незаконно звільненим з посади, незаконно переведеним на іншу посаду, підлягає поновленню на посаді, яку він раніше обіймав або за його згодою призначенню на іншу вакантну рівнозначну посаду.

2. Службовцю ДБР, поновленому на посаді в ДБР, час вимушеного прогулу зараховується в загальний трудовий стаж і вислугу років.

Глава 5. Оплата праці, заохочення і соціальні гарантії службовців ДБР

Стаття 95. Оплата праці і заохочення службовців ДБР

1. Оплата праці, преміювання та інші види заохочення службовців ДБР, а також їх соціально-побутове забезпечення, пенсійне забезпечення, надання грошової допомоги здійснюються в порядку, передбаченому відповідно до Закону України "Про державну службу".

2. Службовцям ДБР, до службових обов'язків яких належить проведення оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства або керівництво їх проведенням, Голова ДБР встановлює надбавку за особливі умови служби у розмірі від 200 до 250 відсотків посадового окладу, а службовцям ДБР, до службових обов'язків яких належить правова, фінансово-економічна, фахова експертиза та/або розроблення чи редагування пропозицій щодо формування державної антикорупційної політики, проектів нормативно-правових актів - надбавку за особливу складність роботи у розмірі від 100 до 150 відсотків посадового окладу.

Розмір надбавки за особливі умови служби для Голови ДБР встановлює Кабінет Міністрів України.

Стаття 96. Робочий час і час відпочинку. Відпустки

1. Тривалість та режим роботи, час відпочинку службовця ДБР визначаються законодавством про працю з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про державну службу" і цим Законом.

2. Для виконання невідкладних і непередбачених завдань службовці ДБР можуть залучатися до служби за письмовим розпорядженням Голови ДБР у вихідні, святкові, неробочі дні, а також у нічний час з компенсацією роботи відповідно до закону. Зазначена компенсація у грошовій формі здійснюється протягом 30 календарних днів.

3. Службовцю ДБР надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, яка включає всі види надбавок і премій.

4. За кожний рік державної служби по досягненню п'ятирічного стажу державної служби службовцю ДБР надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

5. Службовці ДБР для виконання невідкладних і непередбачуваних завдань можуть бути відкликані із щорічної основної чи додаткової оплачуваних відпусток за рішенням Голови ДБР.

Частина невикористаної відпустки надається службовцю ДБР у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки в наступному році з відповідним відшкодуванням непередбачуваних витрат, що виникли у зв'язку з відкликанням з відпустки.

6. Службовцю ДБР можуть бути надані додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, соціальні відпустки та інші види відпусток відповідно до закону.

Стаття 97. Особливі соціальні гарантії

1. Службовець ДБР, який не має житла або потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом у вигляді окремої квартири або будинку не пізніше як через шість місяців після звернення із заявою про надання житла.

2. Поховання службовця ДБР, який загинув (помер) у зв'язку з виконанням службових обов'язків, або звільненого з посади, який помер внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень або іншої шкоди здоров'ю, пов'язаних з виконанням службових обов'язків, здійснюється за рахунок коштів, що виділяються на забезпечення діяльності ДБР у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України. За сім'єю загиблого зберігається одержане ним службове житло в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

Розділ IV
Прикінцеві і перехідні положення

1. Рекомендувати Кабінету Міністрів України утворити ДБР і сформувати конкурсну комісію, передбачену статтею 27 цього Закону, не пізніше 1 січня 2015 року.

2. Цей Закон набирає чинності з дня утворення Кабінетом Міністрів України ДБР, але не раніше 1 січня 2015 року, крім статей 10 - 19, 23, 24, 45 - 51, 64 - 70, 75, які визначають спеціальні повноваження ДБР та його службовців і набирають чинності через шість місяців з дня утворення ДБР.

3. До приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

4. Рекомендувати Прем'єр-міністру України внести подання, а Кабінету Міністрів України - не пізніше 1 січня 2015 року призначити на посаду Голови ДБР особу із числа осіб, що відповідають встановленим статтею 25 цього Закону вимогам до Голови ДБР, як виняток, без відкритого конкурсного добору, передбаченого цим Законом, строком на чотири роки.

Рекомендувати Голові ДБР невідкладно після його призначення на посаду своїм наказом призначити на посади першого заступника і заступника Голови ДБР із числа осіб, що відповідають встановленим статтею 25 цього Закону вимогам до Голови ДБР, як виняток, без відкритого конкурсного добору, передбаченого цим Законом, строком на чотири роки.

Рекомендувати Генеральному прокуророві України не пізніше 1 січня 2015 року призначити на посади заступника Генерального прокурора України - керівника Головного управління з нагляду за діяльністю ДБР, першого заступника і заступника керівника Головного управління Генеральної прокуратури України з нагляду за діяльністю ДБР, із числа осіб, які обіймають або раніше обіймали посаду прокурора, як виняток, без відкритого конкурсного добору, передбаченого цим Законом, та без рекомендації Ради прокурорів України, строком на чотири роки.

Початковий відкритий конкурсний добір на заміщення відповідних посад розпочинається з дня утворення конкурсної комісії, передбаченої статтею 27 цього Закону, і проводиться в порядку, передбаченому главою 3 розділу II цього Закону. При цьому проводиться добір на посади керівників головного інформаційно-аналітичного управління, головного управління контролю, головного слідчого управління, головного оперативно-розшукового управління, а також керівників міжрегіональних філій ДБР, підрозділу внутрішньої безпеки, служби персоналу, юридичного, організаційно-документаційного, інформаційно-технічного, фінансово-економічного, матеріально-технічного забезпечення, забезпечення режиму таємності, мобілізаційного підрозділів.

Після завершення відкритого конкурсного добору осіб на зазначені посади здійснюється добір на посади інших службовців ДБР, а також на посади керівників відділів, старших прокурорів, прокурорів Головного управління Генеральної прокуратури України з нагляду за діяльністю ДБР в порядку, передбаченому законом.

5. Під час початкового формування підрозділів ДБР встановлюються і повинні бути дотримані квоти, згідно з якими:

1) формування слідчих підрозділів ДБР - забезпечується за рахунок:

- слідчих прокуратури і прокурорів - не більше ніж на 30 %;

- слідчих органу внутрішніх справ - не більше ніж на 10 %;

- слідчих органу безпеки - не більше ніж на 5 %;

- слідчих податкової міліції - не більше ніж на 5 %;

- інших осіб, які мають відповідний стаж роботи в галузі права, тобто стаж роботи за спеціальністю після здобуття вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра (суддя, адвокат тощо) - не менше ніж на 50 %;

2) формування оперативно-розшукових підрозділів, а також підрозділу внутрішньої безпеки ДБР забезпечується за рахунок:

- працівників оперативно-розшукових підрозділів Міністерства внутрішніх справ України - не більше ніж на 15 %;

- працівників оперативно-розшукових підрозділів Служби безпеки України - не більше ніж на 15 %;

- працівників оперативно-розшукових підрозділів органів доходів і зборів - не більше ніж на 10 %;

- працівників оперативно-розшукових підрозділів Державної прикордонної служби України - не більше ніж на 5 %;

- працівників оперативно-розшукових підрозділів органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів - не більше ніж на 5 %;

- інших осіб, які мають відповідний стаж роботи в галузі права, - не менше ніж на 50 %.

6. Якщо внаслідок відкритого конкурсного добору на заміщення посади Голови ДБР та його заступників, а також на заміщення посад інших службовців ДБР будуть призначені на відповідні посади в ДБР особи, які призначені на посаду державної служби вперше, вони виголошують присягу в день призначення на посаду у присутності Голови ДБР та всіх наявних на цей день службовців ДБР.

Служба персоналу ДБР зобов'язана ознайомити кожну призначену на посаду в ДБР особу під розписку з правилами внутрішнього службового розпорядку та посадовою інструкцією не пізніше наступного дня після того, як відповідні правила та інструкція будуть затверджені.

7. Кабінету Міністрів України за участю Фонду державного майна України та інших державних органів:

1) врахувати у проекті Державного бюджету України на 2015 рік видатки на діяльність ДБР, а також конкурсної комісії, передбаченої статтею 27 цього Закону;

2) не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

- ліквідувати посаду Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики;

- вирішити питання, пов'язані з утворенням ДБР, зокрема з розміщенням, транспортним та іншим забезпеченням;

- вирішити питання, пов'язані з розміщенням Головного управління Генеральної прокуратури України з нагляду за додержанням законів в діяльності ДБР;

- прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону;

- привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

- забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом;

- внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;

3) підготувати і не пізніше 1 липня 2015 року внести на розгляд Верховної Ради України проект закону про внесення змін до цього Закону щодо створення при ДБР спеціального підрозділу для забезпечення особистої безпеки службовців ДБР, спеціальних прокурорів та їх близьких родичів, а також захисту від протиправних посягань на осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у підслідних ДБР справах.

8. Рекомендувати Генеральній прокуратурі України не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

9. До ДБР не можуть бути передані для проведення досудового розслідування кримінальні провадження, порушені до дня набрання чинності цим Законом. Як виняток, до ДБР можуть бути передані для проведення досудового розслідування відповідно до його підслідності окремі кримінальні провадження за погодженням між Генеральним прокурором України та Головою ДБР, порушені до дня набрання чинності цим Законом, але не раніше 20 листопада 2012 року.

Питання подальшого провадження, порушеного після набрання чинності цим Законом, у кримінальних справах, які відповідно до закону віднесені до підслідності ДБР, але перебувають у провадженні інших органів досудового розслідування, вирішуються в порядку, встановленому цим Законом.

10. Оперативно-розшукові справи, що на день набрання чинності цим Законом перебувають у провадженні підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, за наявності відповідних підстав передаються оперативно-розшуковим підрозділам ДБР в порядку, встановленому цим Законом.

11. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., NN 9 - 13, ст. 88):

- пункт 9 статті 3 викласти у такій редакції:

"9) керівник органу прокуратури - Генеральний прокурор України, керівник регіональної прокуратури (прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя), керівник місцевої прокуратури (міжрайонний прокурор, прокурор міста, району, району в місті) та їх заступники, які діють у межах своїх повноважень";

- частину першу статті 41 після слів "органів безпеки" доповнити словами "Державного бюро розслідувань";

- частину другу статті 214 після слів "Службою безпеки України" доповнити словами "Державним бюро розслідувань";

- частину другу статті 216 після першого абзацу доповнити абзацом другим такого змісту:

"Слідчі органів безпеки здійснюють також досудове розслідування корупційних кримінальних правопорушень і кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів у разі їх вчинення службовцями Державного бюро розслідувань";

- абзац третій частини другої статті 216 доповнити словами "крім випадків, коли ці злочини віднесені згідно із частиною четвертою цієї статті до підслідності слідчих Державного бюро розслідувань";

- частину четверту статті 216 викласти у такій редакції:

"4. Слідчі Державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування корупційних кримінальних правопорушень і кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, вчинених вищими посадовими особами держави, суддями та прокурорами, а також злочинів катування і пов'язаних з ними злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів, крім випадків, коли ці правопорушення вчинені службовцями Державного бюро розслідувань.

Поняття "корупційні правопорушення" і "правопорушення, пов'язані з корупцією", з метою застосування положень цього Кодексу визначені в Законі України "Про засади запобігання і протидії корупції", поняття "вищі посадові особи держави", "працівники правоохоронних органів", "злочини катування і пов'язані з ними злочини" - в Законі України "Про Державне бюро розслідувань", а поняття "суддя" і "прокурор", - відповідно, в законах України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про прокуратуру";

- абзаци четвертий і п'ятий частини п'ятої статті 246 викласти в такій редакції:

"начальником головного, самостійного управління Міністерства внутрішніх справ України, Центрального управління Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, головного управління, управління Міністерства внутрішніх справ України, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, регіонального органу Служби безпеки України в межах компетенції, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до дванадцяти місяців;

Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, Головою Державного бюро розслідувань, головою органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до вісімнадцяти місяців";

- частину шосту статті 246 після слів "органів безпеки" доповнити словами "органів Державного бюро розслідувань";

- абзац третій пункту 1 Розділу X "Прикінцеві положення" після слів "які вводяться в дію" доповнити словами "відповідно, з дня завершення виконання прокуратурою функції досудового (попереднього) слідства та";

2) у Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 25-26, ст. 131):

- частину першу статті 47, статтю 48 і частину четверту статті 74 після слів "або середньої тяжкості" доповнити словами "(крім корупційного злочину і злочину, пов'язаного з корупцією)";

- абзац перший частини другої статті 210 та абзац перший частини другої статті 211 доповнити словами "або з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб";

- примітку до статті 364-1 після слів "У статтях" доповнити цифрами "210, 211";

- абзац перший частини п'ятої статті 368 доповнити словами "або службовою особою спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції";

- абзац перший частини першої статті 368-2 викласти у такій редакції:

"1. Одержання службовою особою для себе чи близьких родичів неправомірної вигоди у значному розмірі, за відсутності ознаки вчинення чи невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища (незаконне збагачення)";

- примітку до статті 368-2 викласти у такій редакції:

"Примітка. Неправомірною вигодою відповідно до цієї статті вважаються набуті без законних на те підстав у власність чи користування (безоплатно або за ціною, нижчою за мінімальну ринкову) грошові кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги майнового характеру: у значному розмірі - на суму, що перевищує дворічний, у великому розмірі - перевищує п'ятирічний, в особливо великому розмірі - перевищує десятирічний офіційний дохід особи, отримання якого підтверджено законними джерелами";

- статтю 369-2 доповнити частиною четвертою такого змісту:

"4. Пропозиція або надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду (або за надання такої вигоди третій особі) вплинути на прийняття рішення службовою особою спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції, або одержання неправомірної вигоди для себе (чи третьої особи) за вплив на прийняття рішення службовою особою спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна";

- доповнити статтю 370 приміткою такого змісту:

"Примітка. Не вважаються провокацією підкупу: виявлення службовою особою спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції вже існуючого в особи наміру надати чи прийняти неправомірну вигоду і створення нею можливостей для реалізації такого наміру, якщо відсутні ознаки схилення до таких дій з метою наступного викриття у наданні чи прийнятті неправомірної вигоди; проведення відповідно до закону перевірки на доброчесність особи - суб'єкта відповідальності за корупційні правопорушення";

- в абзаці першому частини першої статті 373 слова "при допиті" замінити словами "у кримінальному провадженні";

3) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122):

- частину другу статті 15 виключити;

- доповнити статтю 172-6 частиною третьою такого змісту:

"Подання завідомо недостовірних відомостей у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, передбаченої Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", за відсутності ознак кримінально караного незаконного збагачення, -

тягне за собою накладення штрафу від ста п'ятдесяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

- доповнити примітку до статті 172-6 пунктом 2 такого змісту:

"2. Відомості, подані в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру вважаються недостовірними, якщо в декларації: а) не згадано хоча б один належний декларанту або членам його сім'ї об'єкт нерухомого майна чи транспортний засіб; б) розбіжність у вартості одного чи кількох належних декларанту або членам його сім'ї об'єктів майна занижує його (їх) дійсну вартість більш як на 1/10; в) розбіжність у даних про доходи, витрати декларанта або членів його сім'ї занижує їх дійсні доходи, витрати більш як на 1/10".

Відповідно, примітку до статті 172-6 вважати пунктом 1 примітки;

- доповнити Кодекс статтею 172-10 такого змісту:

"Стаття 172-10. Порушення обмежень щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування

Укладання трудового договору (контракту) або вчинення правочину у сфері підприємницької діяльності з фізичною особою - підприємцем або з підприємством, установою чи організацією особою, яка під час виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювала повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цієї фізичної особи - підприємця або цього підприємства, установи чи організації, -

тягне за собою накладення штрафу від сорока до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розголошення або використання в інший спосіб у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, установлених законом, -

тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до сімдесяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Представлення інтересів будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган (органи), в якому (яких) працювала особа, -

тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", які звільнилися з роботи (служби) або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, - протягом року з дня її припинення";

- пункт 1 частини першої статті 255 після абзацу першого доповнити абзацом такого змісту:

"Державного бюро розслідувань (статті 172-4 - 172-10, 212-3 - у справах про такі правопорушення, вчинені вищими посадовими особами держави, як вони визначені в Законі України "Про засади запобігання і протидії корупції"), а також суддями і прокурорами";

- в абзаці пункту 1 частини першої статті 255, який починається зі слів "органів Служби безпеки України" цифри "172-4 - 172-9" замінити цифрами "172-4 - 172 - 10", а також доповнити цей абзац після слів і цифр "212-2 (крім пункту 9 частини першої)" цифрами "212-3";

4) в Законі України "Про засади запобігання і протидії корупції" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 40, ст. 404):

- абзаци п'ятий і шостий частини першої статті 1 замінити абзацами п'ятим, шостим і сьомим в такій редакції:

"корупція - діяння в одній із таких форм:

1) використання особою, зазначеною в частині першій статті 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди;

2) прийняття зазначеною особою неправомірної вигоди чи її обіцянки/пропозиції для себе чи інших осіб;

3) надання чи обіцянка/пропозиція посадовою особою, працівником юридичної особи чи фізичною особою неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних із цим можливостей;

корупційне правопорушення - умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну або адміністративну, і як додаткову до них - цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.

Кримінальними корупційними правопорушеннями визнаються такі діяння, передбачені Кримінальним кодексом України:

- зловживання владою або службовим становище (стаття 364);

- зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права (стаття 364-1);

- зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (стаття 365-2);

- прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (стаття 368);

- підкуп службової особи юридичної особи приватного права (стаття 368-3);

- підкуп особи, яка надає публічні послуги (стаття 368-4);

- пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі (стаття 369);

- зловживання впливом (стаття 369-2).

Кримінальними корупційними правопорушеннями визнаються також такі діяння, передбачені Кримінальним кодексом України, за умови що вони вчинені службовою особою з метою одержання неправомірної вигоди (з корисливою метою, з корисливих мотивів):

- нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням (стаття 210);

- видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону (стаття 211);

- розголошення комерційної або банківської таємниці (стаття 232);

- незаконне використання інсайдерської інформації (стаття 232-1);

- передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка знаходиться у володінні держави (стаття 330);

- завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою (стаття 371);

- постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (стаття 375);

правопорушення, пов'язане з корупцією, - вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Закону, умисне або необережне діяння, яке полягає у порушенні антикорупційних обов'язків або антикорупційних обмежень, вимог чи заборон і за яке законом установлено кримінальну або адміністративну відповідальність, але яке не містить визначених цим Законом ознак корупції.

Кримінальними правопорушеннями, пов'язаними з корупцією, визнаються такі діяння, передбачені Кримінальним кодексом України:

- втручання службової особи з використанням службового становища у здійснення виборчою комісією чи комісією з референдуму їх повноважень (частина 4 статті 157);

- порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (стаття 159-1);

- втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, працівника державної виконавчої служби (стаття 343);

- втручання у діяльність державного діяча (стаття 344);

- перевищення влади або службових повноважень (стаття 365);

- службове підроблення (стаття 366);

- незаконне збагачення (стаття 368-2);

- втручання в діяльність судових органів (стаття 376);

- незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду (стаття 376-1);

- бездіяльність військової влади (стаття 426).

Адміністративними правопорушеннями, пов'язаними з корупцією, є такі діяння, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення:

- порушення обмежень щодо сумісництва або суміщення з іншими видами діяльності (стаття 172-4);

- порушення обмежень щодо одержання подарунка (пожертви) (стаття 172-5);

- порушення вимог фінансового контролю (стаття 172-6);

- порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів (стаття 172-7);

- незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень (стаття 172-8);

- невжиття заходів щодо протидії корупції (стаття 172-9);

- порушення обмежень щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування (стаття 172-10);

- неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" (стаття 212-3)";

- в частині другій статті 2, а також назві і частині першій статті 4, частинах п'ятій і шостій статті 5 слова "корупційні правопорушення" замінити словами "корупційні правопорушення і правопорушення, пов'язані з корупцією" у відповідних відмінках;

- у частині другій статті 5 слово "законами" замінити словами "Конституцією, законами України", із частини третьої слова "і координує" виключити, частину четверту викласти в такій редакції:

"4. Державне бюро розслідувань координує реалізацію органами виконавчої влади антикорупційної стратегії, виконання державної програми запобігання і протидії корупції, а також діяльність правоохоронних органів з питань протидії корупції";

- абзац другий статті 5 викласти у такій редакції:

"Спеціально уповноваженими суб'єктами у сфері протидії корупції є органи прокуратури, Державне бюро розслідувань, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України";

- абзац третій статті 5 виключити;

- у частині сьомій статті 5 слова "корупційного правопорушення чи" замінити словами "корупційного правопорушення чи правопорушення, пов'язаного з корупцією, або";

- статтю 11 викласти у такій редакції:

"Стаття 11. Спеціальна перевірка щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування

1. Стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону (крім кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів), проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто.

Організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника (заступника керівника) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на зайняття посади в якому претендує особа.

Особливості організації проведення спеціальної перевірки щодо кандидатів на посаду судді визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Щодо кандидатів на зайняття інших посад, призначення (обрання) на які здійснюють Президент України, Верховна Рада України або Кабінет Міністрів України, організація проведення спеціальної перевірки покладається, відповідно, на керівників апаратів Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України (їх заступників). Для забезпечення організації проведення спеціальної перевірки керівник відповідного державного органу, органу місцевого самоврядування може визначити відповідальний структурний підрозділ.

Спеціальну перевірку на підставі запиту відповідного керівника (заступника керівника) державного органу, органу місцевого самоврядування про проведення спеціальної перевірки (далі - запит) проводять:

1) Міністерство внутрішніх справ України і Державна судова адміністрація України - щодо відомостей про повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, наявність судимості, її зняття, погашення;

2) Міністерство юстиції України - щодо наявності відомостей про особу в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення і правопорушення, пов'язані з корупцією, а також наявності в особи корпоративних прав;

3) центральний орган виконавчої влади, що реалізує єдину державну податкову політику, органи державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах - щодо достовірності відомостей, зазначених особою у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік;

4) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, відповідний орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурний підрозділ обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації - щодо відомостей про стан здоров'я кандидата;

5) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, відповідний орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурний підрозділ обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації, центральний орган виконавчої влади, якому підпорядкований навчальний заклад, керівник навчального закладу - щодо освіти, наявності у кандидата наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації;

6) Служба безпеки України - щодо наявності в особи допуску до державної таємниці, а також щодо відношення особи до військового обов'язку (в частині персонально-якісного обліку військовозобов'язаних Служби безпеки України);

7) Міністерство оборони України, військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя - щодо відношення особи до військового обов'язку (за винятком випадків персонально-якісного обліку військовозобов'язаних Служби безпеки України);

8) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує здійснення зовнішньої політики держави і координацію діяльності державних органів у сфері зовнішніх зносин, - для підтвердження чи спростування відомостей про наявність в особи громадянства іншої держави.

До проведення спеціальної перевірки можуть бути залучені інші центральні органи виконавчої влади - для перевірки відомостей про особу, зазначених у частині другій цієї статті, або справжності документів, передбачених частиною четвертою цієї статті. У разі одержання запиту щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, відповідний центральний орган виконавчої влади зобов'язаний діяти у строки і в порядку, визначені частинами третьою і шостою цієї статті.

До проведення спеціальної перевірки залучаються спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції, а в разі потреби - інші центральні органи виконавчої влади.

Спеціальна перевірка не проводиться щодо кандидата на посаду, який перебуває на посаді в державному органі, органі місцевого самоврядування та призначається в порядку переведення на посаду в іншому державному органі, органі місцевого самоврядування.

Кандидат на посаду, стосовно якого спеціальна перевірка вже проводилася, при призначенні, переведенні на посаду до іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, повідомляє про це відповідний орган, який в установленому порядку запитує інформацію щодо її результатів. Результати раніше проведеної спеціальної перевірки можуть бути зараховані, якщо з часу початку її проведення минуло не більше шести місяців.

2. Спеціальній перевірці підлягають відомості про особу, яка претендує на зайняття посади, зазначеної в пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону (крім кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів), зокрема щодо:

1) наявності судового рішення, що набрало законної сили, згідно з яким особу притягнуто до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення та правопорушення, пов'язані з корупцією, а також наявності судимості, її зняття, погашення;

2) наявності судового рішення, що набрало законної сили, згідно з яким особу протягом останнього року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, пов'язане з корупцією, а також факту вчинення нею в цей період нового такого адміністративного правопорушення;

3) достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. Відомості, подані в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру вважаються недостовірними, якщо в декларації: а) не згадано хоча б один належний декларанту або членам його сім'ї об'єкт нерухомого чи іншого майна; б) розбіжність у вартості одного чи кількох належних декларанту або членам його сім'ї об'єктів майна занижує його (їх) дійсну вартість більш як на 1/10; в) розбіжність у даних про доходи, витрати декларанта або членів його сім'ї занижує їх дійсні доходи, витрати більш як на 1/10;

4) наявності в особи корпоративних прав;

5) стану здоров'я, а саме наявності в особи соціально небезпечного захворювання, як воно визначено в Основах законодавства України про охорону здоров'я (зокрема, психічне захворювання, хронічний алкоголізм, наркоманія);

6) освіти, а також наявності в особи наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації, якщо вони потрібні згідно з кваліфікаційними вимогами до певної посади;

7) відношення особи до військового обов'язку;

8) наявності в особи допуску до державної таємниці, якщо такий допуск потрібний згідно з кваліфікаційними вимогами до певної посади;

9) набуття особою громадянства іншої держави;

10) інші відомості, якщо це передбачено законом.

3. Спеціальна перевірка проводиться у п'ятнадцятиденний строк із дати направлення керівником державного органу, органу місцевого самоврядування, який організовує проведення перевірки, запиту про проведення спеціальної перевірки, за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади. Згода подається за формою, яку затверджує Кабінет Міністрів України.

У разі ненадання особою такої згоди питання щодо призначення (обрання) її на посаду не розглядається.

Порядок організації проведення спеціальної перевірки затверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки факту розбіжностей у поданих претендентом на посаду документах посадовою особою (органом), яка (який) проводить спеціальну перевірку, надається можливість претенденту на посаду протягом п'яти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом та/або виправити таку розбіжність.

У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про претендента на посаду, які не відповідають встановленим законодавством вимогам для зайняття посади, посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, відмовляє претенденту у призначенні (обранні) на посаду.

У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки та розгляду вищезазначених пояснень претендента на посаду факту подання ним підроблених документів або неправдивих відомостей, посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, повідомляє протягом трьох робочих днів про виявлений факт відповідному прокурору та відмовляє претенденту у призначенні (обранні) на посаду.

Рішення про відмову у призначенні (обранні) на посаду може бути оскаржено до суду.

4. Для проведення спеціальної перевірки особа, яка претендує на зайняття посади, подає до відповідного органу:

1) письмову згоду на проведення спеціальної перевірки і на обробку персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";

2) особову картку встановленого зразка та фотографії розміром і в кількості, визначених законодавством;

3) копію паспорта громадянина України;

4) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону;

5) копії документів про освіту, вчені звання, наукові ступені і підвищення кваліфікації - якщо посада, на яку претендує особа, потребує відповідних спеціальних знань чи спеціальної підготовки;

6) медичну довідку про стан здоров'я, форма і порядок надання якої визначаються спільно спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної служби та центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я;

6-1) копії трудової книжки та свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (у разі його наявності);

7) копію військового квитка або посвідчення особи військовослужбовця (для військовослужбовців або військовозобов'язаних);

8) довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності).

Особливості переліку документів, що подає особа, яка претендує на посаду судді, можуть бути визначені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

5. Орган, який організовує проведення перевірки, не пізніше наступного дня після одержання письмової згоди особи на проведення спеціальної перевірки надсилає до відповідних державних органів, до компетенції яких належить проведення спеціальної перевірки відомостей, передбачених у частині другій цієї статті, або до їх територіальних органів чи підрозділів (за наявності), запит про перевірку відомостей щодо особи, яка претендує на зайняття відповідної посади, за формою, яку затверджує Кабінет Міністрів України.

Запит підписує керівник органу, на посаду в якому претендує особа, а в разі його відсутності - особа, яка виконує обов'язки керівника, або один з його заступників відповідно до розподілу функціональних обов'язків.

Щодо кандидатів на зайняття посад (крім посади судді), призначення (обрання) на які здійснюють Президент України, Верховна Рада України або Кабінет Міністрів України, такий запит надсилається до відповідних державних органів (їх територіальних підрозділів), відповідно, керівниками апаратів Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України (їх заступниками або іншою визначеною ними посадовою особою) через спеціальний державний орган з питань державної служби.

До запиту в усіх випадках додаються копії письмової згоди кандидата на проведення спеціальної перевірки, резюме і паспорта, а до запиту щодо достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру - копія декларації, до запиту щодо стану здоров'я - копія поданої кандидатом медичної довідки про стан здоров'я, до запиту про освіту, наявність наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації - копії відповідних дипломів (атестатів, свідоцтв), до запиту про відношення до військового обов'язку - копія військового квитка.

Під час проведення спеціальної перевірки між органами, які її проводять, може здійснюватися взаємодія та обмін відомостями щодо особи, зокрема щодо осіб, які претендують на зайняття посад, перебування на яких становить державну таємницю. Такі взаємодія й обмін здійснюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

6. Інформація про результати спеціальної перевірки та наявність даних, які перешкоджають зайняттю кандидатом посади, підписана керівником органу, що здійснював перевірку, а в разі його відсутності - особою, яка виконує його обов'язки, або заступником керівника органу відповідно до розподілу функціональних обов'язків, у семиденний строк з дати надходження запиту подається до органу, який надіслав відповідний запит. У випадках, передбачених абзацом третім частини п'ятої цієї статті, така інформація подається через спеціальний державний орган з питань державної служби, який у триденний строк із дня одержання такої інформації здійснює її узагальнення та надсилає відповідно до апаратів Президента України, Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України.

Орган, який організовує проведення перевірки, на підставі одержаної інформації готує довідку про результати спеціальної перевірки за формою, яку затверджує Кабінет Міністрів України. Щодо кандидатів на зайняття посад (крім посади судді), призначення (обрання) на які здійснює Президент України, Верховна Рада України або Кабінет Міністрів України, таку довідку готує відповідний структурний підрозділ апарату Президента України, Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України.

Довідка про результати спеціальної перевірки додається до документів, поданих особою, або до особової справи, якщо прийнято рішення про її призначення (обрання) на посаду.

Особи, щодо яких проведена спеціальна перевірка, мають право на ознайомлення з довідкою про результати спеціальної перевірки та в разі незгоди з результатами перевірки можуть подати відповідному державному органу, органу місцевого самоврядування свої зауваження у письмовій формі. Ці зауваження підлягають розгляду у семиденний строк з дня їх надходження.

Рішення про призначення (обрання) або про відмову у призначенні (обранні) на посаду, пов'язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, приймається після проведення спеціальної перевірки. Виявлення за результатами спеціальної перевірки визначених цим Законом та іншими законами України обмежень є підставою для відмови у призначенні (обранні) на посаду, пов'язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

7. Інформація про результати спеціальної перевірки та документи щодо її проведення є конфіденційними, якщо вони не містять відомостей, що становлять державну таємницю. Такі документи зберігаються в порядку, встановленому відповідно до закону.

Документи, що були подані особою, яка претендувала на зайняття посади, для проведення спеціальної перевірки у разі призначення (обрання) її на посаду передаються для зберігання в особовій справі, а в разі відмови у призначенні (обранні) на посаду повертаються цій особі під розписку, крім випадків, коли встановлено неправдивість цих документів та інших випадків, передбачених законом";

- другий абзац частини першої статті 15 виключити;

- доповнити частину другу статті 15 новим абзацом такого змісту:

"Міністерство юстиції України визначає порядок і методологію проведення ним антикорупційної експертизи, а також порядок оприлюднення її результатів.";

- доповнити частину третю статті 15 новим абзацом такого змісту:

"Проекти цих законів та актів, які передбачають обмеження прав та свобод людини і громадянина, надання адміністративних послуг, розподіл чи витрачання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів, здійснення конкурсних (тендерних) процедур, надання пільг, переваг окремим суб'єктам господарювання, делегування повноважень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, з метою їх громадського обговорення та забезпечення можливості проведення їх громадської антикорупційної експертизи розміщуються на офіційних веб-сайтах державних органів невідкладно, але не пізніше дня, наступного за днем їх внесення належним суб'єктом до відповідного державного органу. Забороняється приймати (затверджувати) ці закони та акти до завершення їх громадського обговорення, розгляду результатів антикорупційної експертизи, але не більше ніж протягом двох місяців";

- у першому абзаці частини першої і пункті 1 частини першої статті 18 слова "корупційним правопорушенням" та "корупційних правопорушень" замінити, відповідно, словами "корупційним правопорушенням і правопорушенням, пов'язаним з корупцією" та "корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією";

- статтю 19 викласти в такій редакції:

"Стаття 19. Інформування громадськості про заходи щодо запобігання і протидії корупції

1. Спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції зобов'язані щороку не пізніше 1 лютого та 1 серпня оприлюднювати інформацію про вжиті заходи щодо протидії корупції та про осіб, притягнутих до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією.

2. Державне бюро розслідувань щороку готує і не пізніше 10 лютого та 10 серпня оприлюднює в офіційному друкованому виданні, визначеному Кабінетом Міністрів України, і на своєму офіційному веб-сайті зведений звіт про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції.

У звіті мають бути відображені такі відомості:

1) статистичні дані про результати діяльності спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції (кожного окремо і всіх разом) з обов'язковим зазначенням таких даних:

- кількість зареєстрованих ДБР заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення у розрізі кримінальних правопорушень, віднесених законом до підслідності ДБР;

- кількість оперативно-розшукових справ, заведених ДБР, та їх результативність;

- кількість осіб, щодо яких складено обвинувальні акти щодо вчинення ними кримінальних корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією, а також протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією;

- кількість осіб, щодо яких набрав законної сили обвинувальний вирок суду щодо вчинення ними кримінальних корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією, а також на яких накладено адміністративне стягнення за правопорушення, пов'язане з корупцією;

- кількість осіб, щодо яких набрав законної сили виправдувальний вирок суду щодо вчинення ними відповідних правопорушень, а також щодо яких закрито відповідне адміністративне провадження без накладення стягнення;

- відомості окремо за категоріями осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, і за видами відповідальності за корупційні правопорушення та правопорушення, пов'язані з корупцією;

- кількість осіб, звільнених з посади (роботи, служби) у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційні правопорушення, а також осіб, стосовно яких застосоване як основне/додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

- відомості про розмір збитків і шкоди, завданих корупційними правопорушеннями та правопорушеннями, пов'язаними з корупцією, стан та обсяги їх відшкодування;

- відомості про кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення корупційних правопорушень, конфісковані за рішенням суду, а також кошти у розмірі вартості незаконно одержаних послуг чи пільг, стягнені на користь держави, та розпорядження ними;

- відомості про кошти та інше майно, одержані внаслідок корупційних правопорушень, повернуті в Україну з-за кордону, та розпорядження ними;

- відомості про конфіскацію предметів та доходів від кримінальних корупційних правопорушень, та розпорядження ними;

- кількість пропозицій щодо скасування відповідними органами або посадовими особами нормативно-правових актів, рішень, виданих (прийнятих) внаслідок вчинення корупційного правопорушення, та результати їх розгляду;

- відомості про визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, державного органу, органу місцевого самоврядування нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) внаслідок вчинення корупційного правопорушення;

- кількість направлених подань про усунення причин і умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення та правопорушення, пов'язаного з корупцією, або невиконанню вимог антикорупційного законодавства;

- взаємодію з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

- співпрацю з відповідними органами інших держав, міжнародними організаціями і зарубіжними недержавними організаціями та укладені з ними угоди про співробітництво;

- співпрацю з недержавними організаціями і засобами масової інформації;

- штат відповідного спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції, кваліфікацію та досвід його працівників, підвищення їх кваліфікації;

- діяльність підрозділів внутрішньої безпеки відповідного спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції; кількість повідомлень про вчинення правопорушень працівниками відповідного спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції, результати їх розгляду, притягнення працівників підрозділів внутрішньої безпеки до відповідальності;

- бюджет відповідного спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції та його виконання;

- інші відомості, що стосуються результатів діяльності відповідного спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції та виконання його повноважень;

2) узагальнені результати антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів;

3) інформація про результати виконання органами державної влади заходів щодо запобігання та протидії корупції, у тому числі в рамках міжнародного співробітництва;

4) результати соціологічних досліджень, що проводяться державними та недержавними науково-дослідними установами, з питань поширення корупції;

5) інформація про стан реалізації антикорупційної стратегії";

- назву розділу IV викласти в такій редакції: "Відповідальність за корупційні правопорушення і правопорушення, пов'язані з корупцією";

- у назві і частинах першій - третій статті 21 слова "корупційні правопорушення" замінити словами "корупційні правопорушення і правопорушення, пов'язані з корупцією" у відповідних відмінках;

- в абзаці другому частини другої статті 21 слова "Міністерством юстиції України" замінити словами "Міністерством юстиції України та Державним бюро розслідувань";

- назву і частину першу статті 22 викласти в такій редакції:

"Стаття 22. Відсторонення від виконання службових повноважень та звільнення з роботи осіб, які вчинили корупційні правопорушення і правопорушення, пов'язані з корупцією

1. Особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального корупційного правопорушення чи правопорушення, пов'язаного з корупцією, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

У разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням";

- в абзаці першому частини другої статті 22 слова "корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених цим Законом" замінити словами "корупційне правопорушення";

- в абзаці другому частини другої статті 22 слова "або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених цим Законом" замінити словами "відповідальності за корупційне правопорушення";

- в частині третій статті 22 слова "корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених цим Законом" замінити словами "корупційне правопорушення", а слова "або прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення" - виключити;

- в частині четвертій статті 22 слова "корупційного правопорушення або невиконанню вимог цього Закону" замінити словами "корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією";

- назву розділу V викласти в такій редакції: "Усунення наслідків корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією";

- назву статті 23 викласти в такій редакції:

"Стаття 23. Відшкодування збитків, шкоди, завданих державі";

- у частині першій статті 23, частині першій статті 24, частині першій статті 25, частині першій статті 26 слова "корупційного правопорушення" замінити словами "корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією";

- назву статті 25 викласти в такій редакції:

"Стаття 25. Відновлення прав і законних інтересів та відшкодування збитків, шкоди, завданих фізичним та юридичним особам";

- у частини другій статті 30 слова "корупційні правопорушення" замінити словами "корупційні правопорушення і правопорушення, пов'язані з корупцією";

5) у Законі України "Про Кабінет Міністрів України" (Офіційний Вісник України, 2014. - N 20, стор. 23, стаття 619):

- із пункту 3 частини першої статті 20 слова "координацію і" виключити;

6) у Законі України "Про основи національної безпеки України" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 39, ст. 351):

- статтю 4 після слів "міністерства та інші центральні органи виконавчої влади" доповнити словами "у тому числі зі спеціальним статусом";

- абзац десятий статті 9 після слів "правоохоронні органи ведуть боротьбу із злочинністю" доповнити словом "корупцією";

7) у Законі України "Про політичні партії в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 23, ст. 118):

- в частині другій статті 15 слова "центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань" замінити словами "Державного бюро розслідувань";

- статтю 18 доповнити пунктом 3 такого змісту:

"3) Державне бюро розслідувань - за додержанням вимог законодавства щодо фінансування виборчих кампаній політичних партій";

8) у Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 22, ст. 303 із наступними змінами):

- статтю 3 після слів "Державну кримінально-виконавчу службу України" доповнити словами "Державне бюро розслідувань";

- статтю 5 доповнити новим абзацом такого змісту:

"Державного бюро розслідувань - оперативними, внутрішньої безпеки";

- частину четверту статті 7 після слів "Державної пенітенціарної служби України" доповнити словами "Державного бюро розслідувань";

- статтю 8 доповнити новим пунктом 7-1 такого змісту:

"7-1) з метою виявлення та фіксації фактів корупційних діянь, передбачених статтями 364-1, 365-2, 368, 368-3, 368-4, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, проводити операцію з контрольованого вчинення відповідних діянь.

Така операція проводиться з дозволу прокурора Головного управління з нагляду за додержанням законів в діяльності Державного бюро розслідувань або прокурора по нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю на підставі мотивованого подання начальника органу, до якого належить підрозділ оперативно-розшукової діяльності.

Порядок отримання дозволу, строк його дії та порядок проведення операції з контрольованого вчинення корупційного діяння визначає Кабінет Міністрів України за погодженням з Генеральним прокурором України";

- доповнити частину першу статті 9 після слів "органу Служби безпеки України" словами "Державного бюро розслідувань", частину другу після слів "Службою безпеки України" словами "Державним бюро розслідувань", частину третю після слів "органу Служби безпеки України" словами "Державного бюро розслідувань", частину восьму після слів "Міністерство внутрішніх справ України" словами "Державне бюро розслідувань";

- доповнити частину другу статті 9-1 після слів "Центрального управління Служби безпеки України" словами "Державного бюро розслідувань", частину третю після слів "Головою Служби безпеки України" словами "Головою Державного бюро розслідувань";

9) у Законі України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490; 2012 р., N 12-13, ст. 82; 2013 р., N 14, ст. 89):

- в абзаці третьому статті 12 слова "корупційного правопорушення" замінити словами "правопорушення, пов'язаного з корупцією";

- доповнити статтю 14 після частини першої частиною другою такого змісту:

"Для окремих категорій державних службовців законом можуть бути передбачені особливості визнання дисциплінарного проступку підставою для припинення державної служби".

У зв'язку з цим частину другу вважати частиною третьою;

- доповнити статтю 15 частиною шостою такого змісту:

"З метою здійснення конкурсного добору на посади державних службовців в центральному органі виконавчої влади зі спеціальним статусом законом може бути передбачено інший порядок утворення конкурсної комісії та проведення конкурсу";

- у частині четвертій статті 22 слова "корупційного правопорушення" замінити словами "корупційного злочину";

- пункт 7 частини першої статті 30 викласти в такій редакції:

"7) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину або тяжкого чи особливо тяжкого необережного злочину, або корупційного злочину, або умисного чи необережного злочину, пов'язаного з корупцією, та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави";

- у частині дванадцятій статті 37 слова "адміністративного корупційного правопорушення, пов'язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", замінити словами "корупційного злочину або кримінального правопорушення, пов'язаного з корупцією";

10) у Законі України "Про попереднє ув'язнення" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 35, ст. 360):

- абзац четвертий частини другої статті 8 після слів "розвідувальних органів України" доповнити словами "та службовців Державного бюро розслідувань";

- абзац десятий частини другої статті 8 після слів "юстиції" доповнити словами "Державному бюро розслідувань";

11) у Законі України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 11, ст. 51; 2003 р., N 16, ст. 124; 2005 р., N 11, ст. 198; 2009 р., N 36-37, ст. 511):

- частину 3 статті 3 викласти в такій редакції:

"3. Здійснення заходів безпеки покладається за підслідністю на органи служби безпеки або внутрішніх справ, у складі структур яких з цією метою створюються спеціальні підрозділи. Безпеку осіб, яких беруть під захист, якщо кримінальні провадження знаходяться у провадженні Державного бюро розслідувань, податкової міліції або суду, забезпечує за їх рішенням відповідно орган служби безпеки, орган внутрішніх справ або орган чи установа виконання покарань, слідчий ізолятор. Безпеку особи, взятої під захист, у випадку, коли її тримають в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, забезпечує відповідний підрозділ такої установи чи слідчого ізолятора незалежно від того, у провадженні якого органу знаходиться кримінальне провадження";

12) у Законі України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 11, ст. 50 із наступними змінами):

- частину першу статті 2 після слів Збройних Силах України доповнити словами "Державне бюро розслідувань";

- статтю 4 після слів "Про Службу безпеки України" доповнити словами "Про Державне бюро розслідувань";

- статтю 14 доповнити новим пунктом "ж" такого змісту:

"ж) Голова Державного бюро розслідувань та його заступники, а також відповідний прокурор Головного управління з нагляду за додержанням законів в діяльності Державного бюро розслідувань - щодо захисту службовців Державного бюро розслідувань та їх близьких родичів";

- пункт "а" частини першої статті 15 після слів "Управління державної охорони" доповнити словами "а також службовців Державного бюро розслідувань";

- доповнити статтю 15 новою частиною 3 такого змісту:

"3. Безпеку працівників суду, правоохоронних органів та їх близьких родичів, якщо вони взяті під захист, у випадку, коли їх тримають в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, забезпечує відповідний підрозділ такої установи чи слідчого ізолятора незалежно від того, у провадженні якого органу знаходиться кримінальне провадження";

13) у Законі України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 1, ст. 1; 2004 р., N 8, ст. 66; 2006 р., N 12, ст. 102):

- доповнити статтю 15 після слів "Державної кримінально-виконавчої служби України" словами "службовцям Державного бюро розслідувань";

14) у Законі України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 35, ст. 236; 2013 р., N 14, ст. 89):

- доповнити частину першу статті 6 новим абзацом такого змісту:

"Голови Державного бюро розслідувань";

- доповнити статтю 9 після слів "Верховний Суд України" словами "Державне бюро розслідувань".

 

Голова Верховної Ради
України

О. ТУРЧИНОВ

Опрос