Идет загрузка документа (18 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об усилении социальной защиты инвалидов в Украине

Проект закона Украины от 19.04.2013 № 2888
Дата рассмотрения: 18.04.2013 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про посилення соціального захисту інвалідів в Україні

Цей Закон закріплює неприпустимість проведення повторних медико-соціальних експертиз інвалідів I та II груп і інвалідів III групи з невід'ємними фізичними вадами з метою посилення та гарантування їх соціального захисту, а також регламентує умови надання матеріальної допомоги на витрати, пов'язані з транспортним забезпеченням особам, які прибувають для проходження медико-соціальної експертизи, якщо в результаті експертизи їм було встановлено групу інвалідності, та інвалідам, які прибувають для проходження повторної медико-соціальної експертизи.

Стаття 1. Загальні положення

1. Інваліди в Україні належать до соціально незахищених категорій населення. Держава гарантує інвалідам повний соціальний захист та виняткові гарантії реалізації своїх невід'ємних прав, установлених законодавством України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надала Верховна Рада України.

2. Держава створює і забезпечує правові, економічні, соціальні та психологічні умови для забезпечення права всіх громадян України за наявності відповідних підстав отримати групу інвалідності у порядку та в спосіб, встановлений законодавством України.

3. Терміни у цьому Законі вживаються у значенні, наведеному у Законі України "Про реабілітацію інвалідів в Україні".

Стаття 2. Законодавство про правовий статус та соціальний захист інвалідів

Законодавство України з питань соціального захисту інвалідів ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, законів України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про реабілітацію інвалідів в Україні", "Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії", "Про соціальні послуги", інших нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у цій сфері, та міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надала Верховна Рада України.

2. Якщо міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надала Верховна Рада України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про соціальний захист інвалідів, застосовуються правила цього договору.

Стаття 3. Неприпустимість проведення повторної медико-соціальної експертизи після встановлення групи інвалідності

Особам, в яких наявні зовнішні анатомічні дефекти, що передбачають встановлення груп інвалідності без строку переогляду відповідно до законодавства України, група інвалідності встановлюється довічно, призначення повторної медико-соціальної експертизи не допускається, окрім випадків, встановлених статтею 4 цього Закону.

Стаття 4. Повторний огляд інвалідів

1. Повторна медико-соціальна експертиза інвалідів проводиться за заявою таких осіб або їх законних представників на підставі медичного висновку у випадку, якщо анатомічні дефекти, необоротні морфологічні стани, порушення функцій органів та систем організму, посилилися, до них додалися нові, що є підставою для встановлення іншої групи інвалідності або підгрупи I групи інвалідності, ніж та, яку було встановлено таким особам за результатами медико-соціальної експертизи.

2. В усіх інших випадках повторна медико-соціальна експертиза інвалідів призначається і здійснюється Центральною медико-соціальною експертною комісією Міністерства охорони здоров'я:

2.1. На підставі заяви таких осіб або їх законних представників з метою оскарження законності рішень, прийнятих міськими, міжрайонними, районними, Кримською республіканською, обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими МСЕК;

2.2. На підставі звернень міських, міжрайонних, районних комісій на адресу Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я з метою підтвердження законності рішень, прийнятих міськими, міжрайонними, районними МСЕК;

2.3. На підставі звернення Прокурора Автономної республіки Крим, прокурорів областей на адресу Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я, з метою підтвердження законності рішень, прийнятих міськими, міжрайонними, районними, Кримською республіканською, обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими МСЕК;

3. У разі призначення повторної медико-соціальної експертизи для встановлення групи інвалідності, за проведенням експертизи здійснюється громадський контроль представниками громадських організацій інвалідів або їх спілок.

Стаття 5. Встановлення I групи інвалідності особам за висновками медико-соціальних експертних комісій довічно

1. І група інвалідності (підгрупи А і Б) встановлюється довічно за висновками Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) особам з винятково високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування; із ступенем втрати здоров'я, що викликає повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги) з високим ступенем втрати здоров'я, який зумовлює значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування зі ступенем втрати здоров'я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.

2. Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені:

- нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб;

- нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб;

- нездатність до орієнтації (дезорієнтація);

- нездатність до спілкування;

- нездатність контролювати свою поведінку;

- значні обмеження здатності до навчання;

- нездатність до окремих видів діяльності.

3. Проведення повторної медико-соціальної експертизи таких осіб з метою встановлення групи інвалідності допускається лише у випадках, передбачених статтею 4 цього Закону.

Стаття 6. Встановлення II групи інвалідності особам за висновками медико-соціальних експертних комісій довічно

1. II група інвалідності встановлюється довічно за висновками МСЕК особам з стійкими, вираженої важкості функціональними порушеннями в організмі, зумовленими захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

2. Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:

- обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;

- обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

2.1. До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

2.2 II група інвалідності встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів I - IV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.

3. Проведення повторної медико-соціальної експертизи таких осіб з метою встановлення групи інвалідності допускається лише у випадках, передбачених статтею 4 цього Закону.

Стаття 7. Встановлення III групи інвалідності особам за висновками медико-соціальних експертних комісій

1. III група інвалідності встановлюється довічно за висновками МСЕК особам зі стійкими, помірної важкості функціональними порушеннями в організмі, зумовленими захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, у тому числі її працездатності, але потребують соціального захисту і соціальної допомоги.

2. III група інвалідності встановлюється без строку переогляду особам, у яких наявні анатомічні дефекти, необоротні морфологічні стани, порушення функцій органів та систем організму в порядку, передбаченому Міністерством охорони здоров'я.

3. Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

- обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

- обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

- обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);

- обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);

- обмеження до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

- обмеження здатності обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;

- обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

4. Проведення повторної медико-соціальної експертизи таких осіб з метою встановлення групи інвалідності допускається лише у випадках, передбачених статтею 4 цього Закону.

Стаття 8. Транспортне забезпечення осіб, які прибули для здійснення медико-соціальної експертизи

1. Для осіб, які прибули на медико-соціальну експертизу в результаті якої було встановлено будь-яку групу інвалідності, здійснюється транспортне забезпечення за рахунок коштів з місцевого бюджету в розмірі квитка на проїзд в обох напрямках або на бензин, якщо інвалід прибув на власному транспорті.

2. Особам з найважчим станом здоров'я, які повністю нездатні до самообслуговування, самостійного пересування, орієнтації, спілкування, нездатні контролювати свою поведінку та непридатні до окремих видів трудової діяльності, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування, здійснюється транспортне забезпечення за допомогою надання рухомого складу, який перебуває на балансі органів влади на місцях, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ чи організацій за рахунок коштів місцевого бюджету, якщо особа проживає в межах населеного пункту або адміністративного району, центром якого є населений пункт, або адміністративного району, який прилягає до міста обласного значення, а також якщо інвалід проживає в межах території, підвідомчій міським радам міст Києва та Севастополя.

Стаття 9. Транспортне забезпечення осіб, які прибули для повторної медико-соціальної експертизи

Для інвалідів, які прибули для повторної медико-соціальної експертизи, що проводиться на підставі їх заяви або заяви їх законних представників, здійснюється транспортне забезпечення за рахунок коштів з місцевого бюджету в розмірі квитка на проїзд в обох напрямках або на бензин, якщо інвалід прибув на власному транспорті або транспорті, що належить його законному представникові, або забезпечення через надання рухомого складу, який перебуває на балансі органів влади на місцях, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ чи організацій за рахунок коштів місцевого бюджету, якщо особа проживає в межах населеного пункту або адміністративного району, центром якого є населений пункт, або адміністративного району, який прилягає до міста обласного значення, а також інвалід проживає в межах території, підвідомчій міським радам міст Києва та Севастополя.

Стаття 10. Захист порушених прав інвалідів

1. Захист порушених прав інвалідів, або осіб, яким не було встановлено групу інвалідності за висновками МСЕК, забезпечується в судовому порядку.

2. Інваліди та особи, яким не було встановлено групу інвалідності, мають право оскаржувати рішення районних, міжрайонних, міських МСЕК до Кримської республіканської, обласних і центральних міських МСЕК.

3. Інваліди та особи, яким не було встановлено групу інвалідності, мають право оскаржувати рішення, прийняті Кримською республіканською, обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими МСЕК до Центральної МСЕК Міністерства охорони здоров'я.

4. У разі виникнення спору та призначення додаткової медико-соціальної експертизи для встановлення групи інвалідності, за проведенням експертизи здійснюється громадський контроль представниками громадських організацій інвалідів або їх спілок.

Стаття 11. Відповідальність за порушення законодавства

Особи, винні в порушенні законодавства про соціальний захист інвалідів, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Стаття 12. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

звернутися до Президента України щодо скасування рішень, які суперечать цьому Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону.

3. До приведення законодавства України у відповідність до цього Закону закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

 

Голова Верховної Ради України

Опрос