Идет загрузка документа (40 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О статусе и гарантиях социальной защиты участников борьбы за независимость Украины в XX веке

Проект закона Украины от 27.06.2013 № 2439а
Дата рассмотрения: 27.06.2013 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про статус та гарантії соціального захисту учасників боротьби за незалежність України у XX столітті

Цей Закон, з метою відновлення історичної справедливості та збереження національної пам'яті сучасних та майбутніх поколінь про героїчну боротьбу українського народу за незалежність та возз'єднання усіх українських земель в єдину незалежну державу, встановлює правовий статус учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, визначає заходи з їх вшанування та основи їх соціального захисту шляхом надання пільг та державної соціальної підтримки.

Стаття 1. Учасники боротьби за незалежність України у XX столітті

Учасниками боротьби за незалежність України у XX столітті (далі - учасники боротьби за незалежність України) визнаються особи, які у період до 24 серпня 1991 року проводили легальну та/або підпільну громадсько-політичну, партизанську, повстанську, іншу збройну діяльність як безпосередньо, так і у складі окремих формувань Головної Української Ради (ГУР), Союзу визволення України (СВУ), Українських січових стрільців, Української Центральної Ради, Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави (Гетьманату), Вільного козацтва, Кубанської Народної Республіки, Української Далекосхідної Крайової Ради, Українського Далекосхідного Секретаріату, Української військової організації (УВО), Державного Центру УНР в екзилі (ДЦ УНР), Української Національної Оборони, Організації народної оборони "Карпатська Січ", Карпатської України, Організації українських націоналістів (ОУН), Дружин українських націоналістів (ДУН), Поліської Січі, Української Держави, відновленої Актом 30 червня 1941 року, Українського визвольного війська (УВВ), Української повстанської армії (УПА), Української народно-революційної армії, Української головної визвольної ради (УГВР), Української національної армії (УНА), Української Гельсінської спілки (групи), бійці УНСО, що брали участь у бойових діях в період 20.08.1991 - 31.08.1996 років, учасники повстанських, партизанських загонів, повстанських республік або інших тимчасових українських державних утворень, що ставили за мету здобуття Україною незалежності та возз'єднання українських земель в єдину незалежну державу та/або повалення режимів, що здійснювали окупацію території України.

Учасниками боротьби за незалежність України у судовому порядку може бути також визнано осіб, які проводили у складі інших організацій або індивідуально діяльність, спрямовану на здобуття Україною незалежності та возз'єднання українських земель в єдину незалежну державу та/або повалення режимів, що здійснювали окупацію території України.

Учасниками боротьби за незалежність України у XX столітті визнаються також особи, які допомагали і сприяли діяльності зазначених осіб, формувань, загонів, організацій, рухів та державних утворень.

Сприянням діяльності зазначених у цій статті осіб, формувань, загонів, організацій, рухів та державних утворень визнається: надання приміщень, транспортних засобів, зв'язку, продовольства, медичної допомоги, інформації, документів, грошей їх учасникам, переховування їх учасників, а також інші дії, спрямовані на забезпечення їх діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на осіб, які під час або після перебування у складі формувань, загонів, організацій, рухів, указаних в частинах першій та другій цієї статті або під час чи після проведення діяльності, вказаної в частині третій цієї статті з метою ведення діяльності, спрямованої проти здобуття Україною незалежності та возз'єднання українських земель в єдину незалежну державу або з корисливих мотивів відкрито чи таємно перейшли на бік держав та/або їх формувань, які здійснювали окупацію території України, в тому числі її окремої частини, або вели боротьбу проти осіб, формувань, загонів, організацій, рухів та державних утворень, указаних у частинах першій-третій цієї статті.

До держав, що здійснювали окупацію на території України або вели боротьбу проти осіб, формувань, загонів, організацій, рухів та державних утворень, указаних у частинах першій-третій цієї статті, належать, зокрема колишні Російська імперія, Австро-Угорська імперія, радянська Росія (1918 - 1922 років), СРСР (1922 - 1991 років), Німеччина (1941 - 1944 років) Річ Посполита (1918 - 1939 років), Чехословаччина (1918 - 1939 років), Королівство Румунія (1941 - 1945 років) та Угорщина (1941 - 1945 років).

Учасникам боротьби за незалежність України видаються посвідчення та нагрудні знаки учасника боротьби за незалежність України. Зразок посвідчення і нагрудного знака, порядок виготовлення і видачі посвідчень та знаків встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відносно осіб, які померли до набуття чинності цим Законом та вели діяльність, зазначену в частинах першій-третій цієї статті, держава вживає заходів, передбачених статтею 7 цього Закону як до учасників боротьби за незалежність України.

Стаття 2. Інші особи, на яких поширюється дія цього Закону

1. Дія цього Закону поширюється також на членів сімей учасників боротьби за незалежність України:

а) дружин (чоловіків) учасника боротьби за незалежність України, які не одружилися вдруге, незалежно від того, виплачується їм пенсія чи ні;

б) дітей учасника боротьби за незалежність України, які не мають (і не мали) своїх сімей або які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття, або обоє з батьків яких загинули, або пропали безвісти внаслідок участі у боротьбі за незалежність України;

в) батьків учасника боротьби за незалежність України, який загинув (пропав безвісти) або помер унаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних унаслідок участі у такій боротьбі або під час перебування в ув'язненні за участь у такій боротьбі;

г) утриманців учасника боротьби за незалежність України, який загинув (пропав безвісти) або помер унаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних унаслідок участі у такій боротьбі або під час перебування в ув'язненні за участь у такій боротьбі.

2. Членам сімей учасників боротьби за незалежність України видаються посвідчення члена сім'ї учасника боротьби за незалежність України. Зразок посвідчення, порядок виготовлення і видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 3. Законодавство України про статус та гарантії соціального захисту учасників боротьби за незалежність України та інших осіб, на яких поширюється дія цього Закону

Законодавство України про статус учасників боротьби за незалежність України та членів їх сімей складається із цього Закону та інших нормативно-правових актів України.

Стаття 4. Пільги учасників боротьби за незалежність України у XX столітті

1. Особам, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, тортур, катувань, захворювання, одержаних під час боротьби за незалежність України у XX столітті, ветеранам національно-визвольного руху за незалежність України у XX столітті, пільги та гарантії дружинам (чоловікам), померлих, загиблих чи страчених учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, надаються такі пільги та гарантії:

1) безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;

2) позачергове безоплатне зубопротезування, безоплатне забезпечення іншими протезами і протезно-ортопедичними виробами;

3) безоплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад (вартість проїзду компенсується також особі, яка супроводжує інваліда I групи).

Інваліди (незалежно від групи інвалідності) забезпечуються путівками відповідно органами соціального захисту населення, охорони здоров'я та іншими органами за місцем перебування на обліку або за місцем роботи без додаткових заяв чи звернень з боку інваліда.

За бажанням інвалідів (незалежно від групи інвалідності) замість путівки до санаторію, профілакторію або будинку відпочинку вони можуть одержувати грошову компенсацію у розмірі середньої вартості путівки. Грошова компенсація надається незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань;

4) Учасникам боротьби за незалежність України та іншим особам, на яких поширюється дія цього Закону надаються пільги та соціальний захист, передбачені Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", з особливостями, передбаченими цією статтею.

5) На учасників боротьби за незалежність України, які перебували у складі озброєних формувань, загонів, організацій, рухів, зазначених у статті 1 цього Закону, або вели індивідуально діяльність із застосуванням зброї, спрямовану на здобуття Україною незалежності та возз'єднання українських земель в єдину незалежну державу та/або повалення режимів, що здійснювали окупацію території України, поширюються пільги, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" для учасників бойових дій.

Площа житла, на яку надається знижка під час проведення розрахунків плати за опалення, становить 21 кв. метр опалюваної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на таку знижку, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.

сім'ям, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 100-відсоткова знижка за користування газом для опалювання житла, виходячи з подвійного розміру нормативної опалюваної площі (42 кв. метри на кожну особу, що має право на таку знижку, та 21 кв. метр на сім'ю);

6) 100-відсоткова знижка вартості палива, у тому числі рідкого, в межах норм, установлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;

7) безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі районного сполучення, обласних та міжобласних маршрутів незалежно від відстані та місця проживання. Це право поширюється і на особу, яка супроводжує інваліда I групи;

8) позачерговий безоплатний капітальний ремонт власних житлових будинків і першочерговий поточний ремонт житлових будинків та квартир;

9) позачергове обслуговування амбулаторно-поліклінічними закладами, а також позачергова госпіталізація;

10) позачергове безоплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв'язку. Абонентна плата за користування квартирним телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів;

11) користування в разі виходу на пенсію (незалежно від часу виходу) чи зміни місця роботи послугами закладів охорони здоров'я, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;

12) право на щорічне медичне обстеження і диспансеризацію із залученням необхідних спеціалістів;

13) позачергове працевлаштування за спеціальністю відповідно до підготовки та висновків медико-соціальної експертизи.

Праця інвалідів регулюється відповідними нормами законодавства України про працю і соціальний захист інвалідів;

14) переважне право на залишення на роботі в разі скорочення чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування в разі ліквідації підприємства, установи та організації;

15) виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності інвалідам, які працюють, у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;

16) виплата інвалідам, які працюють, допомоги по тимчасовій непрацездатності до чотирьох місяців поспіль або до п'яти місяців протягом календарного року, а також за весь період перебування в санаторії з урахуванням проїзду туди та назад у разі, коли для лікування не вистачає щорічної і додаткової відпустки;

17) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;

18) позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок житлової площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій. Особи, зазначені у цій статті, забезпечуються житлом протягом двох років з дня взяття на квартирний облік.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані допомагати інвалідам у будівництві індивідуальних житлових будинків. Земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, гаражів, садівництва і городництва відводяться зазначеним особам у першочерговому порядку;

19) одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт житлових будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років, починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва. Зазначені позики надаються в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України для таких пільгових категорій громадян;

20) першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів з будівництва та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічне обслуговування, до садівницьких та городніх товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і спорудження садових будинків. Гаражі, стоянки для транспортних засобів інвалідів за наявності медичних показань для забезпечення транспортом, як правило, будуються поблизу будинків;

21) інвалідам I, II та III групи додатково надається право безплатного проїзду один раз на рік (туди та назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом в межах України з необхідними пересадками, а особам, які супроводжують інвалідів I групи (не більше однієї особи), - 50-відсоткова знижка вартості проїзду один раз на рік (туди та назад) зазначеними видами транспорту.

Інвалідам та особам, які супроводжують у поїздках інвалідів I групи (не більше однієї особи), надається право користування міжміським транспортом зазначених видів у період з 1 жовтня по 15 травня з 50-відсотковою знижкою вартості проїзду без обмеження кількості поїздок;

22) позачергове безоплатне забезпечення автомобілем з ручним керуванням (за наявності медичних показань) у порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України для подібних пільгових категорій громадян;

23) звільнення від орендної плати за нежитлові приміщення, що орендуються інвалідами під гаражі для спеціальних засобів пересування (автомобілів, мотовізків, веловізків тощо), та безоплатне надання для таких засобів гаражів-стоянок незалежно від їх форми власності за рахунок коштів державного бюджету;

24) позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення, а також обслуговування службами соціального захисту населення вдома. У разі неможливості здійснення такого обслуговування заклади соціального захисту населення відшкодовують витрати, пов'язані з доглядом за таким інвалідом, у порядку і розмірах, установлених законодавством;

25) позачергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;

2. Пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується інвалідам замість пенсії, підвищуються: інвалідам I, II та III групи - на 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

3. Пільги на житлово-комунальні послуги та паливо, які надаються зазначеній у цій статті категорії осіб, поширюються на дружину (чоловіка), їх неповнолітніх дітей (до 18 років); неодружених повнолітніх дітей, які визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи; особу, яка проживає разом з одиноким інвалідом I групи (або подружжям інвалідів I групи) та доглядає за ним; непрацездатних батьків; особу, яка перебуває під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.

4. Площа житла, на яку нараховується 100-відсоткова знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається у максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності у складі сім'ї осіб, які не мають права на знижку плати.

Стаття 5. Пільги громадським організаціям, утвореним особами, що належать до категорій, зазначених у статті 4 та 5 Закону

Центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, Рада міністрів Автономної Республіки Крим у межах своєї компетенції надають організаціям, утвореним особами, які належать до категорій, зазначених у статтях 4 і 5 цього Закону, фінансову підтримку, кредити за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також безоплатно будинки, приміщення, обладнання та інше майно, необхідне для виконання їх статутних завдань. Організації, утворені особами, що належать до категорій, зазначених у статтях 4 і 5 цього Закону, звільняються від плати за користування комунальними послугами (газопостачання, електропостачання та інші послуги) в межах середніх норм споживання (надання), телефоном у приміщеннях та будинках, які вони займають.

Стаття 6. Права та соціальні гарантії учасників боротьби за незалежність України та інших осіб, на яких поширюється дія цього Закону

Учасники боротьби за незалежність України та інші особи, на яких поширюється дія цього Закону, користуються правами і свободами, передбаченими Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами.

Учасники боротьби за незалежність України та інші особи, на яких поширюється дія цього Закону, утворюють громадські організації з метою реалізації ними своїх прав і свобод та діють у межах повноважень, що передбачені законодавством України про об'єднання громадян та статутами цих організацій, зареєстрованими в установленому порядку.

Щорічно до 10 жовтня учасникам боротьби за незалежність України, які перебували у складі озброєних формувань, загонів, організацій, рухів, зазначених у статті 1 цього Закону, або вели індивідуально діяльність із застосуванням зброї, спрямовану на здобуття Україною незалежності та возз'єднання українських земель в єдину незалежну державу та/або повалення режимів, що здійснювали окупацію території України, виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається для учасників бойових дій Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Ліквідація госпіталів для інвалідів з числа учасників боротьби за незалежність України здійснюється лише за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Учасники боротьби за незалежність України та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.

Права та пільги для учасників боротьби за незалежність України та осіб, на яких поширюється дія цього Закону, встановлені цим Законом, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Будь-які нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги учасників боротьби за незалежність України, та осіб, на яких поширюється дія цього Закону, передбачені цим Законом, є недійсними.

Органи місцевого самоврядування, на власний розсуд, за рахунок коштів місцевих бюджетів, можуть надавати додаткову матеріальну та іншу допомогу, встановлювати додаткові соціальні гарантії учасникам боротьби за незалежність України.

Стаття 7. Державна політика щодо відновлення історичної правди та збереження національної пам'яті про боротьбу за незалежність України та возз'єднання українських земель в єдину незалежну державу у XX столітті

Держава забезпечує всебічне вивчення етапів боротьби у XX столітті за незалежність України та возз'єднання українських земель в єдину незалежну державу.

Держава сприяє посиленню уваги суспільства до історії боротьби у XX столітті за незалежність України та возз'єднання українських земель в єдину незалежну державу, поширенню об'єктивної інформації про неї в Україні та світі.

Держава організовує підготовку та проведення державних свят, пам'ятних дат, відзначення на державному рівні міжнародних днів, що стосуються учасників боротьби за незалежність України та возз'єднання українських земель в єдину незалежну державу.

Держава забезпечує проведення досліджень і відповідної роз'яснювальної та просвітницької роботи, зокрема в засобах масової інформації, організації виставок, музеїв, створення та демонстрацій художніх, науково-популярних фільмів і документально-публіцистичних передач, видання історичної та науково-популярної літератури з історії боротьби у XX столітті за незалежність України та возз'єднання українських земель в єдину незалежну державу.

Держава гарантує вільний доступ, розповсюдження та використання архівних документів, які стосуються боротьби у XX столітті за незалежність України та возз'єднання українських земель в єдину незалежну державу, зокрема документів органів безпеки та інших формувань на території України (зокрема органів безпеки колишніх Російської імперії, Австро-Угорської імперії, радянської Росії, СРСР, Німецького рейху, Чехословаччини, Речі Посполитої, Королівства Румунії та Угорської держави). Таку інформацію не можна зачислити до інформації з обмеженим доступом.

Держава забезпечує введення в обов'язкову навчальну програму навчальних закладів усіх рівнів спеціального курсу з вивчення історії боротьби за незалежність України та возз'єднання українських земель в єдину незалежну державу в XX столітті.

Держава забезпечує створення у м. Києві Державного музею-меморіалу боротьби за Незалежність України у XX столітті.

Органи державної влади та місцевого самоврядування сприяють увічненню пам'яті учасників боротьби за незалежність України та возз'єднання українських земель в єдину незалежну державу, зокрема, пошуку, обліку, упорядкуванню та збереженню місць їх поховання, утворенню нових меморіальних комплексів, спорудженню пам'ятників, пам'ятних знаків, виготовленню друкованої, кіно- та відеопродукції, діяльності щодо сценічного та іншого художнього втілення героїчних образів періоду боротьби за незалежність України та возз'єднання українських земель в єдину незалежну державу у XX столітті.

Могили учасників боротьби за незалежність України та возз'єднання українських земель в єдину незалежну державу є недоторканними і охороняються законом. Неповага до державних нагород, які існували в державах, указаних в частині першій статті 1 цього Закону, пам'ятників, обелісків, братніх могил, могил учасників боротьби за незалежність України та возз'єднання українських земель в єдину незалежну державу карається за законом.

Органи державної влади та місцевого самоврядування приймають рішення про найменування населених пунктів, вулиць, площ, бульварів, парків та скверів, навчальних закладів та закладів культури, військових частин на честь визначних учасників боротьби за незалежність України та возз'єднання українських земель в єдину незалежну державу у XX столітті та на честь подій, пов'язаних з ними.

Стаття 8. Визнання партизанських, повстанських та інших нерегулярних військових формувань воюючою стороною періоду боротьби у XX столітті за незалежність України та возз'єднання українських земель в єдину незалежну державу

Партизанські, повстанські та інші військові формування, які мали характер ополчення або добровільних загонів періоду боротьби у XX столітті за незалежність України, зазначені у статті 1 цього Закону, визнаються воюючою стороною, як такі, що відповідають критеріям, визначеним у Додатку до Конвенції про закони і звичаї сухопутної війни від 18 жовтня 1907 року (відділ 1, глава 1, ст. ст. 1, 2).

Стаття 9. Поширення дії цього Закону на громадян інших держав

Особи, які брали участь в боротьбі за незалежність України та возз'єднання українських земель в єдину незалежну державу у XX столітті, але не є громадянами України, визнаються учасниками боротьби за незалежність України та возз'єднання українських земель в єдину незалежну державу у XX столітті на підставах та в порядку, встановленими цим Законом, і в разі переїзду на постійне місце проживання в Україну користуються статусом та соціальними гарантіями, передбаченими цим Законом.

Стаття 10. Порядок набуття статусу та отримання гарантій соціального захисту учасників боротьби за незалежність України або інших осіб, на яких поширюється дія цього Закону

Для отримання статусу учасника боротьби за незалежність України або іншої особи, на яку поширюється дія цього Закону, особа особисто або через уповноваженого представника (члена сім'ї учасника боротьби за незалежність) звертається до органів соціального захисту населення із заявою про надання статусу учасника боротьби за незалежність України.

Особи, які звертаються для надання статусу учасника боротьби за незалежність України або іншої особи, на яку поширюється дія цього Закону, подають такі докази в оригіналах або належним чином засвідчених копіях:

1) завірені нотаріально свідчення іншого учасника боротьби за незалежність України про участь особи у боротьбі за незалежність України;

2) документи з архівів органів державної влади та місцевого самоврядування, зокрема з галузевих державних архівів Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, або документи з архівів інших держав, які свідчать про участь особи у боротьбі за незалежність України та возз'єднання українських земель в єдину незалежну державу та/або повалення режимів, що здійснювали окупацію території України;

3) вироки, ухвали, постанови судів про притягнення особи до відповідальності за участь у боротьбі за незалежність України;

4) постанови про арешт та інші документи репресивних органів про обмеження волі особи за участь в боротьбі за незалежність України;

5) документи з місць ув'язнення про утримання особи у місцях позбавлення волі за участь у боротьбі за незалежність України;

6) документи з місць депортації про утримання особи на засланні за участь в боротьбі за незалежність України;

7) довідки уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування, що свідчать про участь особи у боротьбі за незалежність України;

8) документи, що підтверджують родинні зв'язки особи, на яку поширюється дія цього Закону, з учасником боротьби за незалежність України.

У разі неможливості підтвердження факту участі особи у боротьбі за незалежність України або родинних зв'язків особи, на яку поширюється дія цього Закону, з учасником боротьби за незалежність України вищевказаними документами, зацікавлена особа звертається до суду із заявою про встановлення відповідного факту в порядку окремого провадження.

Рішення суду про встановлення факту участі особи у боротьбі за незалежність України або родинних зв'язків особи, на яку поширюється дія цього Закону, з учасником боротьби за незалежність України, подається особою разом із заявою до органів соціального захисту населення та є підставою для надання особі відповідного статусу.

Строк розгляду заяви особи та прийняття рішення органами соціального захисту населення щодо надання їй статусу учасника боротьби за незалежність України або статусу іншої особи, на яку поширюється дія цього Закону, не повинен перевищувати 10 робочих днів з дня подання відповідної заяви.

Особа отримує гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом з моменту прийняття щодо неї рішення про надання їй статусу учасника боротьби за незалежність України або статусу іншої особи, на яку поширюється дія цього Закону.

Відмова в наданні особі статусу учасника боротьби за незалежність України або статусу іншої особи, на яку поширюється дія цього Закону, може бути оскаржена до суду.

Держава в особі Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ України, судів, архівних установ та інших органів державної влади, а також органи місцевого самоврядування, зобов'язані сприяти видачі необхідних документів або їх засвідчених копій або видавати безкоштовно наявні в них оригінали документів чи їх засвідчені копії для отримання особою статусу учасника боротьби за незалежність України або статусу іншої особи, на яку поширюється дія цього Закону.

Стаття 11. Надання пільг та гарантій, передбачених Законом

Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Підприємства і організації, які виділяють благодійні кошти на потреби соціального захисту учасників боротьби за незалежність України або інших осіб, на яких поширюється дія цього Закону, звільняються від оподаткування їх виробничої діяльності на суму цієї допомоги.

Витрати на поховання учасників боротьби за незалежність України здійснюються за рахунок коштів державного бюджету у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи та організації, де працювали учасники боротьби за незалежність України, допомагають в організації та фінансуванні ритуальних послуг при похованні учасників боротьби.

Держава компенсує учасникам боротьби за незалежність України вартість пільг, не отриманих ними за період з 24 серпня 1991 року до моменту набуття ними статусу учасника боротьби за незалежність України згідно з цим Законом, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 12. Відповідальність за порушення законодавства про статус та гарантії соціального захисту учасників боротьби за незалежність України

Захист прав, свобод і законних інтересів учасників боротьби за незалежність України та членів їх сімей здійснюється у порядку, встановленому законодавством України.

Особи, винні в порушенні законодавства про статус та гарантії соціального захисту учасників боротьби за незалежність України, несуть відповідальність встановлену законом.

Особи, винні в перешкоджанні дією або бездіяльністю, приховуванні або навмисному перекрученні відомостей, ненаданні або наданні недостовірних чи завідомо неправдивих відомостей, у видачі документів, посвідчень, учиненні будь-яких інших діянь, що призводять до порушення норм цього Закону або незаконного одержання громадянами прав, компенсацій, виплат чи пільг, передбачених цим Законом, несуть відповідальність, встановлену законодавством України.

Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. До приведення інших законів у відповідність із цим Законом вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

4. Кабінету Міністрів України у проектах Державного бюджету України щорічно передбачати кошти на виконання цього Закону.

5. Кабінету Міністрів України у проектах Державного бюджету України щорічно передбачати кошти на компенсації учасникам боротьби за незалежність України вартість пільг, не отриманих ними за період з 24 серпня 1991 року до моменту набуття ними статусу учасника боротьби за незалежність України згідно з цим Законом.

6. Фінансування заходів, передбачених цим Законом, в 2013 році проводиться, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

7. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

7.1.1. Доповнити частину другу статті 1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 22, ст. 262) абзацом п'ятим такого змісту:

"участь у боротьбі за незалежність України та возз'єднання українських земель в єдину незалежну державу та/або повалення режимів, що здійснювали окупацію території України у XX столітті".

7.1.2. Статтю 2 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 22, ст. 262) викласти в такій редакції:

"Стаття 2. Реабілітації не підлягають особи щодо яких у матеріалах кримінальних справ є сукупність доказів, які підтверджують обгрунтованість притягнення їх до відповідальності за:

- зраду України, шпигунство, диверсії, саботаж, терористичні акти та інші дії проти України;

- злочини проти людства, каральні акції щодо мирного населення, вбивства, мордування громадян і сприяння в цьому окупаційним режимам у період 1917 - 1991 років;

- збройні вторгнення на територію України, організацію збройних формувань окупаційних режимів, які чинили вбивства, розбої, грабежі й інші насильства, та особисту участь у вчиненні цих злочинів;

- участь у боротьбі проти осіб, формувань, загонів, організацій, рухів та державних утворень, визначених статтею 1 Закону України "Про статус та гарантії соціального захисту учасників боротьби за незалежність України у XX столітті".

Не підлягають реабілітації також особи, засуджені за злочини проти правосуддя, пов'язані із застосуванням репресій, навіть якщо вони самі згодом зазнали репресій".

7.2. Пункти 5 та 16 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 45, ст. 425; 1996 р., N 1, ст. 1) викласти в такій редакції:

"5) колишні військовослужбовці, особи вільнонайманого складу, а також колишні бійці винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших формувань, що брали безпосередню участь у бойових операціях з ліквідації диверсійно-терористичних груп фашистської Німеччини та інших незаконних формувань і груп на території колишнього Союзу РСР, крім тих, які брали участь у боротьбі проти осіб, формувань, загонів, організацій, рухів та державних утворень, визначених статтею 1 Закону України "Про статус та гарантії соціального захисту учасників боротьби за незалежність України у XX столітті" або причетні до репресій проти учасників боротьби за незалежність України та членів їх сімей;

16) учасники боротьби за незалежність України та інші особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус та гарантії соціального захисту учасників боротьби за незалежність України у XX столітті".

 

Голова Верховної Ради України

В. РИБАК

Опрос