Идет загрузка документа (7 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины в связи с присоединением Украины к Конвенции о защите детей и сотрудничестве по вопросам межгосударственного усыновления

Проект закона Украины от 14.01.2013 № 2002
Дата рассмотрения: 14.01.2013 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з приєднанням України до Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Сімейному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 21 - 22, ст. 135; 2006 р., N 22, ст. 179; 2009 р., N 44, ст. 653; 2011 р., N 45, ст. 490):

1) статтю 216 викласти в такій редакції:

"Стаття 216. Заборона посередницької, комерційної діяльності щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї

1. Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян України, іноземців забороняється.

2. Діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян України, іноземців провадиться згідно з компетенцією органами опіки та піклування, відповідними структурними підрозділами (службами у справах дітей) районних, районних у містах Києві та Севастополі, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері дітей, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - консульською установою або дипломатичним представництвом України.

Провадження діяльності щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян України, іноземців іншими органами, організаціями, крім зазначених в абзаці першому цієї частини, а також особами забороняється.

3. З метою надання іноземцям, що мають намір усиновити в Україні дитину, яка є громадянином України, іноземцем, особою без громадянства, послуг, пов'язаних із наданням, одержанням документів в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, вчинення від імені таких іноземців інших не заборонених законодавством України дій, пов'язаних з усиновленням в Україні дітей, в Україні можуть діяти без мети отримання прибутку та за наявності відповідних дозволів організації, спеціально уповноважені іноземними державами, які є учасницями Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення, або державами, з якими Україною укладено міжнародні договори про співробітництво з питань усиновлення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Порядок видачі дозволів організаціям, спеціально уповноваженим іноземними державами, на провадження діяльності, пов'язаної з усиновленням в Україні дітей іноземцями, визначається Кабінетом Міністрів України.

4. За провадження посередницької, комерційної діяльності щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї винні особи несуть відповідальність, установлену законом";

2) у статті 283:

пункт 2 частини третьої викласти в такій редакції:

"2) громадянами іноземної держави, яка є учасницею Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення, або держави, з якою Україною укладено міжнародний договір про співробітництво з питань усиновлення, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України";

частину п'яту доповнити словами "та надання гарантій обов'язкового інформування консульської установи або дипломатичного представництва України про умови проживання та виховання усиновленої дитини";

3) статтю 285 викласти в такій редакції:

"Стаття 285. Обмеження права іноземця на таємницю усиновлення дитини, яка є громадянином України

1. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України, не є таємним".

2. У Законі України "Про охорону дитинства" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 30, ст. 142; 2008 р., N 24, ст. 230):

1) частину дев'яту статті 24 викласти в такій редакції:

"Переважне право на усиновлення дитини, яка є громадянином України, мають іноземці, що є родичами дитини або громадянами іноземної держави, яка є учасницею Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення, або держави, з якою Україною укладено міжнародний договір про співробітництво з питань усиновлення, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України";

2) у частині другій статті 36 слова "з питань правового захисту дітей - громадян України, усиновлених іноземними громадянами, та здійснення контролю за умовами утримання та виховання таких дітей у сім'ях іноземних громадян" замінити словами "про співробітництво з питань усиновлення".

3. Частину другу статті 2 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 48, ст. 483; 2010 р., N 13, ст. 128; 2011 р., N 48 - 49, ст. 536, зі змінами, внесеними Законом України від 13 березня 2012 року N 4496-VI) після слів "захисту економічної конкуренції" доповнити словами "у сфері провадження відповідно до Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення або міжнародного договору про співробітництво з питань усиновлення, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, діяльності, пов'язаної з усиновленням дітей, переданням їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян України, іноземців".

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців із дня його опублікування, крім пункту 2 цього розділу, який набирає чинності з дня опублікування цього Закону.

2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити видання нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

Голова Верховної Ради України

Опрос