Идет загрузка документа (47 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины (относительно гуманизации уголовного законодательства и организационно-правовых предпосылок внедрения службы пробации)

Проект закона Украины от 04.01.2013 № 1198
Дата рассмотрения: 04.01.2013 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гуманізації кримінального законодавства та організаційно-правових передумов впровадження служби пробації)

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 25 - 26, ст. 131):

1) Доповнити Кодекс статтями 441, 442, 971 такого змісту:

"Стаття 441. Звільнення від кримінальної відповідальності з одночасним застосуванням заходів пробації

1. Особа, яка вчинила кримінальне правопорушення невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнена судом від кримінальної відповідальності, якщо суд дійде висновку, що її виправлення можливе без призначення покарання за умови застосування заходів пробації.

2. Звільнення особи від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів пробації здійснюється судом з урахуванням рекомендацій служби пробації та даних досудової доповіді.

3. Пробація застосовується на строк від 1 до 3 років.

4. Контроль за виконанням особою обов'язків, обмежень, зобов'язань пробації та координація заходів із надання необхідної соціальної, психологічної та матеріальної допомоги особам, звільненим від кримінальної відповідальності, здійснюється службою пробації за місцем проживання особи.

Стаття 442. Обов'язки та обмеження, які покладає суд на особу, звільнену від кримінальної відповідальності з одночасним застосуванням заходів пробації

1. Особа, до якої застосовано заходи пробації, зобов'язана дотримуватися загальновизнаних правил поведінки в суспільстві, вести правослухняне життя і не вчиняти правопорушень.

2. У випадку застосування заходів пробації суд може на певний термін покласти на особу один або декілька обов'язків, обмежень або зобов'язань:

- дотримуватися встановлених відповідно до законодавства порядку і умов пробації;

- утримуватись від контактів з особами, що визначені судом;

- не змінювати місця проживання та роботи без дозволу служби пробації;

- не залишати місце проживання у визначені судом години;

- утримуватись від відвідування місць та територій, визначених судом;

- виконувати безоплатну суспільно-корисну працю, вид якої визначається органами місцевого самоврядування;

- відшкодувати завдану вчиненим злочином шкоду;

- взяти участь у процедурі медіації за умови згоди обох сторін;

- офіційно працевлаштуватися, пройти курс професійного навчання, здобути освіту або взяти участь в освітніх програмах чи курсах;

- добровільно пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, венеричної чи іншої хвороби, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб;

- перебувати протягом визначеного часу у реабілітаційних центрах - для повнолітніх, які не працюють;

- відвідувати заняття психолога протягом визначеного часу;

- взяти участь у відповідних корекційних програмах, спрямованих на профілактику агресивної поведінки, мотивацію позитивних змін особистості, поліпшення соціальних стосунків тощо.

3. В період пробації, залежно від поведінки особи, число обов'язків та обмежень може збільшуватись або зменшуватись судом за поданням служби пробації.

4. До особи може бути застосовано кілька заходів пробації, що передбачені у частині другій цієї статті.

5. Якщо особа, що була звільнена від кримінальної відповідальності, систематично вчинює кримінальні правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення, ухиляється від виконання обов'язків, обмежень, зобов'язань чи заходів пробації, ці заходи скасовуються і вона притягується до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

6. Обов'язок виконувати безоплатну суспільно-корисну працю не застосовується до осіб, які засуджені до покарання у виді громадських або виправних робіт.

Стаття 971. Звільнення від кримінальної відповідальності з одночасним застосуванням заходів пробації неповнолітніх осіб

1. Неповнолітній, який вчинив кримінальне правопорушення невеликої або середньої тяжкості і раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, може бути звільнений судом від кримінальної відповідальності, якщо судом буде встановлено, що його виправлення можливе без призначення покарання за умови застосування заходів пробації.

2. У цих випадках суд може покласти на особу такі обмеження та обов'язки:

- безоплатна суспільно-корисні робота (переважно у медичних та соціальних закладах);

- заняття певними видами діяльності, спрямованими на відшкодуванням збитків, спричинених злочином;

- обмеження у часі перебування не за місцем постійного проживання;

- заборона на відвідування певних місць або територій та періоду, на який існує така заборона;

- відвідування занять з психологом протягом визначеного часу;

- лікування від алкогольної та наркотичної залежності;

- участь у реабілітаційних або програмах, спрямованих на профілактику агресивної поведінки, мотивацію позитивних змін особистості, поліпшення соціальних стосунків тощо;

- офіційно працевлаштуватися, пройти курс професійного навчання, здобути освіту або взяти участь в освітніх програмах чи курсах.

3. Звільнення особи від кримінальної відповідальності з застосуванням заходів пробації здійснюється судом з урахуванням рекомендацій служби пробації та даних про особу правопорушника.

4. Пробація неповнолітніх застосовується до осіб віком від 14 до 18 років на строк від 1 до 3 років.

5. Контроль за виконанням особою обов'язків пробації та координація заходів із надання необхідної соціальної, психологічної та матеріальної допомоги особам, звільненим від кримінальної відповідальності, здійснюється службою пробації за місцем проживання особи".

2) статті 56, 57, 76, 81, 104, 107, 389 викласти у такій редакції:

"Стаття 56. Громадські роботи

1. Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

2. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.

3. Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

4. Одночасно з призначенням покарання у виді громадських робіт суд може застосувати до особи обов'язки, обмеження або зобов'язання пробації, передбачені ст. 442 цього Кодексу".

Стаття 57. Виправні роботи

1. Покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

2. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.

3. Особам, які стали непрацездатними після постановлення вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку трьох встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт.

4. Одночасно з призначенням покарання у виді виправних робіт суд може застосувати до особи обов'язки, обмеження або зобов'язання пробації, передбачені ст. 442 цього Кодексу.

Стаття 76. Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням

1. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого такі обов'язки:

1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;

2) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу пробації;

3) повідомляти органи служби пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

4) періодично з'являтися для реєстрації в органи служби пробації;

5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

2. Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами пробації за місцем проживання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

3. Одночасно зі звільненням від відбування покарання з випробуванням суд може застосувати до особи обов'язки, обмеження або зобов'язання пробації, передбачені ст. 442 цього Кодексу.

Стаття 81. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

1. До осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

4. У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

5. Одночасно з застосуванням умовно-дострокового звільнення від відбування покарання суд може призначити особі обов'язки, обмеження або зобов'язання пробації, передбачені ст. 442 цього Кодексу. Пробація встановлюється протягом невідбутої частини строку покарання.

Стаття 104. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх осіб відповідно до статей 75 - 78 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до арешту або позбавлення волі.

3. Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.

4. У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.

5. Одночасно зі звільненням від відбування покарання з випробуванням суд може застосувати до особи обов'язки та обмеження пробації неповнолітніх осіб, передбачені ст. 971 цього Кодексу.

Стаття 107. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

1. До осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкості вчиненого злочину

2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.

3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, після фактичного відбуття:

1) не менше третини призначеного строку покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

4. До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовується.

5. У разі вчинення особою, щодо якої застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу.

6. Одночасно з застосуванням умовно-дострокового звільнення від відбування покарання суд може застосувати до особи обов'язки та обмеження ювенальної пробації, передбачені ст. 971 цього Кодексу. Пробація встановлюється протягом невідбутої частини строку покарання.

Стаття 389. Ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, обов'язків, обмежень або зобов'язань пробації

1. Ухилення від сплати штрафу або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю особою, засудженою до цих видів покарань, - карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.

2. Ухилення від відбування громадських чи виправних робіт особою, засудженою до цього покарання, а також обов'язків, обмежень або зобов'язань пробації особою, до якої вони застосовані, - карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років".

2. У Кримінальному процесуальному кодексі України (Голос України, публікація від 19.05.2012, N 90-91):

1)

"Стаття 2221. Досудова доповідь служби пробації

1. Досудова доповідь служби пробації спрямована на встановлення дійсних соціальних, психологічних та біологічних потреб підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), вирішення яких сприятиме його ресоціалізації та недопущенню вчинення інших злочинів та правопорушень.

2. Досудова доповідь надається слідчому (прокурору) та суду працівником пробації з метою:

1) винесення законних, справедливих та адекватних вчиненому кримінальному правопорушенню та особі правопорушника процесуальних рішень;

2) складання процесуальних документів з урахуванням інформації про особу підозрюваного, обвинуваченого, його соціально-психологічних особливостей та соціального оточення.

3. Слідчий (прокурор) повинен враховувати рекомендації служби пробації при проведенні слідчих дій та складанні обвинувального висновку та інших процесуальних актів.

4. Суддя повинен враховувати рекомендації служби пробації при проведенні судового слідства для вирішення наступних питань:

1) про доцільність застосування заходів пробації до підозрюваного, обвинувачуваного (підсудного);

2) про вибір зобов'язань та обов'язків, які необхідно застосувати до підозрюваного, обвинувачуваного (підсудного) з метою його виправлення та ресоціалізації.

5. Служба пробації протягом одного місяця після надходження письмового запиту від слідчого, прокурора, судді, готує досудову доповідь та передає її особі, в провадженні якої знаходиться кримінальна справа.

6. Досудова доповідь служби пробації повинен містити повні, всебічні та об'єктивні дані:

1) про особу підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) - вік та інші біографічні дані; вікові і психологічні особливості (темперамент, рівень загального розвитку, стан здоров'я, інтереси, ціннісні орієнтації та інше); соціальну (суспільну) характеристику (взаємовідносини в сім'ї, колективі, ставлення до роботи, навчання, участь у суспільному житті тощо);

2) про подію та наслідки злочину (характер вчиненого злочину, ставлення підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) до потерпілого та вчиненого діяння, ставлення потерпілого до підозрюваного. обвинуваченого (підсудного), причини та умови вчинення злочину);

3) наявність попередніх випадків притягнення до кримінальної відповідальності;

4) оцінка ризику вчинення нового злочину з боку підозрюваного, обвинуваченого (підсудного);

5) пропозиції щодо вибору найбільш доцільних та результативних заходів пробації, що повинні бути застосованими до підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) з метою убезпечення суспільства завдяки виправлення та ресоціалізації підозрюваного, обвинуваченого (підсудного);

6) інша важлива інформація, яка необхідна для винесення справедливих, законних та адекватних вчиненому кримінальному правопорушенню та особі прпавопорушника процесуальних рішень.

Інформація про вчинений злочин збирається як з офіційних джерел, так і у ході бесіди з підозрюваним, обвинуваченим (підсудним) та іншими особами".

2) статтю 284 доповнити п. 9 такого змісту:

"9) у разі застосування заходів пробації в порядку, передбаченому Законом".

3. У Кримінально-виконавчому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 3 - 4, ст. 21; 2006 р., N 9 - 11, ст. 96, N 35, ст. 302):

1) Частину першу статті 1 після слів "умови виконання та відбування кримінальних покарань" доповнити словами "загальні засади надання соціальної допомоги засудженим та особам, до яких застосовано пробацію".

2) Частину два статті 1 викласти у такій редакції:

"2. Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених та осіб, до яких застосовано пробацію, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, служби пробації, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, реалізації заходів пробації, участі громадськості в цих процесах; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань, застосування пробації; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними".

3) Статті 4, 5, 7, 8 викласти у такій редакції:

"Стаття 4. Підстава виконання і відбування покарання, застосування заходів пробації

Підставою виконання і відбування покарання, застосування заходів пробації є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а у передбачених чинним законодавством випадках - акт про застосування амністії чи помилування".

"Стаття 5. Принципи кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань, реалізації заходів пробації

Кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, поваги прав людини, рівності засуджених перед законом, економії репресії, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань".

"Стаття 7. Основи правового статусу засуджених та осіб, до яких застосовано пробацію

1. Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених та осіб, до яких застосовано пробацію, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

2. Засуджені та особи, до яких застосовано пробацію, користуються всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України та цим Кодексом і встановлених вироком суду.

3. Правовий статус іноземців і осіб без громадянства, що були засуджені, або до яких застосовано заходи пробації, визначається законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

4. Правовий статус засуджених та осіб, до яких застосовано пробацію, визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання та реалізації заходів пробації.

"Стаття 8. Основні права засуджених та осіб, до яких застосовано пробацію

1. Засуджені та особи, до яких застосовано пробацію, мають право:

на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок і умови виконання та відбування призначеного судом покарання;

на гуманне ставлення до себе і на повагу гідності, властивої людській особистості;

оскаржувати прийняте щодо них судом або іншим органом рішення, а також дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень;

звертатися безпосередньо до суду з метою захисту своїх прав, свобод і законних інтересів;

звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, а також до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян;

давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді засудженим та особам, до яких застосовано пробацію, даються мовою звернення. У разі відсутності можливості дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань;

на охорону здоров'я. Охорона здоров'я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засуджені та особи, до яких застосовано пробацію, що мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від вказаних захворювань;

на соціальне забезпечення, у тому числі й на отримання пенсій, відповідно до законів України.

2. Засудженому та особі, до якої застосовано пробацію, гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені та особи, до яких застосовано пробацію, можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, а у передбачених законом випадках - звертатися до інших осіб.

3. Засуджені іноземці, в тому числі й ті, до яких застосовано пробацію, мають право підтримувати зв'язок з дипломатичними представництвами і консульськими установами своїх держав, особи без громадянства, а також громадяни держав, що не мають дипломатичних представництв або консульських установ в Україні, - з дипломатичними представництвами держави, яка взяла на себе охорону їхніх інтересів, або міжнародними органами чи організаціями, які здійснюють їх захист".

4) Статті 9 та 10 після слів "засуджених", "засуджені", "засудженим", "засудженими" доповнити словами "та особи, до яких застосовано пробацію" у відповідних відмінках.

5) Частину четверту статті 10 після слів "установи виконання покарань" доповнити словами "служба пробації".

6) Частину першу статті 24 доповнити підпунктами:

"Міністр юстиції України, його заступники, а також уповноважені ними працівники;

представники обласних та районні управлінь юстиції - на території відповідної області чи району".

7) У частині першій та сьомій статті 11 слова "кримінально-виконавча інспекція" виключити.

8) У тексті Кодексу слова "кримінально-виконавча інспекція" замінити словами "служба пробації" у відповідних відмінках.

9) доповнити Кодекс статтею 251 такого змісту:

"Стаття 251. Участь служби пробації у виправленні і ресоціалізації засуджених

Спеціалісти служби пробації беруть участь у виправленні і ресоціалізації засуджених, проведенні соціально-виховної роботи з ними та процесі підготовки засуджених до звільнення у порядку, встановленому цим Кодексом та законами України".

10) Доповнити статтю 43 цього Кодексу частиною два такого змісту:

"2. Кінцем строку покарання є останній день, у який мають бути здійснені відрахування із заробітку засудженого".

11) Доповнити частину першу статті 152 положенням "дострокове звільнення в порядку заохочення на підставі ст. 46 цього Кодексу";

12) Частину два статті 153 викласти у такій редакції:

"2. Засуджені до арешту, обмеження волі або позбавлення волі після відбуття строку покарання, призначеного вироком суду, звільняються в першій половині останнього дня строку покарання. Якщо строк покарання закінчується у вихідний або святковий день, засуджений звільняється у передвихідний або передсвятковий день. Останній день строку покарання обраховується календарно, починаючи з дати його початку. Строк закінчується в те число, що передує даті початку строку. При обчисленні строків місяцями строк закінчується відповідного числа останнього місяця, а коли цей місяць не має відповідного числа - в останній день цього місяця".

13) У частині першій статті 156 слова "органи внутрішніх справ і центри зайнятості населення" замінити словами "служби пробації".

14) Статтю 158 доповнити частою другою такого змісту:

"2. Адміністративний нагляд не встановлюється щодо повнолітніх осіб, до яких застосовано пробацію".

15) Статті 163, 164, 165, 166 викласти у такій редакції:

"Стаття 163. Органи, що здійснюють контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням та осіб, щодо яких застосовано пробацію

1. Контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням та осіб, щодо яких застосовано пробацію, а також за виконанням заходів пробації, протягом іспитового строку здійснюється службою пробації за місцем проживання засудженого, а стосовно військовослужбовців - командирами військових частин та відповідною територіальною службою пробації.

2. Проведення індивідуально-профілактичної роботи із засудженими, звільненими від відбування покарання з випробуванням, та особами, щодо яких застосовано пробацію за місцем проживання покладається на службу пробації. До цієї роботи можуть залучатися працівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації".

"Стаття 164. Порядок здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та тих, до яких застосовано пробацію

1. Служба пробації веде персональний облік засуджених протягом іспитового строку або строку пробації, спільно з відповідними громадськими формуваннями проводить індивідуально-профілактичну роботу із засудженими за місцем проживання та контролює додержання ними громадського порядку і виконання обов'язків, покладених на них судом; вносить подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених, які не з'явилися за викликом до служби пробації; організовує початковий розшук засуджених, місцезнаходження яких невідоме, та надсилає матеріали до суду справ для оголошення розшуку таких засуджених, притягує засуджених до адміністративної відповідальності відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розшук особи, яка ухиляється від виконання умов випробування чи обов'язків, обмежень або зобов'язань пробації, її затримання та конвоювання здійснюється органом внутрішніх справ на підставі рішення суду про оголошення такої особи у розшук. Після затримання така особа доставляється до суду для вирішення питання щодо обрання запобіжного заходу.

Рішення суду про розшук особи, яка ухиляється від виконання умов випробування чи обов'язків, обмежень або зобов'язань пробації, приймається судом на підставі відповідних матеріалів служби пробації у порядку, встановленому статтею 411 Кримінально-процесуального кодексу України. При цьому участь такої особи в засіданні не є обов'язковою.

2. У разі призову засудженого на строкову військову службу до військового комісаріату надсилається копія вироку, а в необхідних випадках до неї додаються інші документи, які потрібні для здійснення контролю за поведінкою засудженого за місцем проходження служби.

3. Особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням та ті, стосовно яких застосовано пробацію, зобов'язані:

виконувати у повному обсязі покладені обов'язки, обмеження та зобов'язання;

брати участь у індивідуально-профілактичній роботі за місцем проживання;

допускати працівників кримінально-виконавчих інспекцій до оселі та інших приміщень з метою контролю за поведінкою за місцем проживання;

утримуватись від контактів з особами, що визначені судом;

не змінювати місця проживання та роботи без дозволу служби пробації;

не залишати місце проживання у визначені судом години;

утримуватись від відвідування місць та територій, визначених судом;

відшкодувати завдану вчиненим злочином шкоду;

взяти участь у процедурі медіації за умови згоди обох сторін;

офіційно працевлаштуватися, пройти курс професійного навчання, здобути освіту або взяти участь в освітніх програмах чи курсах;

добровільно пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, венеричної чи іншої хвороби, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб;

перебувати протягом визначеного часу у реабілітаційних центрах - для повнолітніх, які не працюють;

відвідувати заняття психолога протягом визначеного часу;

взяти участь у відповідних корекційних програмах;

за вимогою служби пробації надавати необхідні документи;

виконувати інші обов'язки, покладені на них судом та службою пробації.

2. Поважними причинами неявки особи до служби пробації в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.

3. Служба пробації при реалізації заходів пробації щодо осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та тих, стосовно яких застосовано пробацію, виконує також наступні функції:

- здійснює контроль за виконанням обов'язків та обмежень, які покладаються судом на особу;

- у взаємодії з іншими відповідними органами і службами надає засудженим соціальну і психологічну допомогу на основі методів соціальної роботи на будь-якому етапі їх контактування з системою кримінального судочинства;

- заохочує засуджених вести правослухняне життя, розвиток у них навичок, які сприяють їх соціальній інтеграції/реінтеграції;

- координує діяльність різних органів і служб, на які покладається надання допомоги та соціальних послуг засудженим, забезпечує здійснення контролю та проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого;

- дає обов'язкові для відповідних органів вказівки щодо забезпечення реалізації заходів пробації;

сприяє організації процесу медіації між правопорушником та потерпілим від злочину;

застосовує заходи заохочення та стягнення".

"Стаття 165. Обчислення іспитового строку та строку пробації

1. Іспитовий строк та строк пробації обчислюються з моменту проголошення вироку суду. Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, і суд на підставі статті 71 Кримінального кодексу України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком, іспитовий строк та строк пробації обчислюються з моменту проголошення останнього вироку. У випадку, коли після постановлення вироку в справі було встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, і суд відповідно до частини 4 статті 70 Кримінального кодексу України в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зарахував покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, іспитовий строк та строк пробації обчислюються з моменту проголошення попереднього вироку.

2. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, за поданням служби пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, контроль за його поведінкою припиняється і засуджений знімається з обліку в службі пробації.

3. Особи, стосовно яких пробація була призначена одночасно з покаранням, не пов'язаним з позбавленням волі або зі звільненням від кримінальної відповідальності чи покарання знімаються з обліку в службі пробації в останній день строку пробації за умови виконання всіх покладених обов'язків, обмежень або зобов'язань".

"Стаття 166. Відповідальність осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та осіб, до яких застосовано пробацію

1. У разі ухилення засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, та осіб, до яких застосовано пробацію, від виконання покладених обов'язків, обмежень чи зобов'язань, або порушення громадського порядку, за яке їх було притягнуто до адміністративної відповідальності, служба пробації застосовує до них застереження у виді письмового попередження про притягнення до адміністративної відповідальності та подальше скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання, його невідбутої частини або притягнення до кримінальної відповідальності. Якщо засуджений або звільнений після винесення такого попередження допустив повторне порушення умов випробування чи пробації служба пробації притягує його до адміністративної відповідальності у порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

2. Якщо засуджений або звільнений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, служба пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання, його невідбутої частини або про притягнення до кримінальної відповідальності. Суд зобов'язаний розглянути матеріали та прийняти рішення протягом 15 діб з дня їх надходження.

3. Невиконанням обов'язків, обмежень або зобов'язань є:

невиконання одного та більше зі встановлених обов'язків, обмежень або зобов'язань, систематичне порушення порядку та умов звільнення, пробації, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження;

відмова осіб приймати участь у заходах пробації та відповідних програмах без поважних причин;

неявка два та більше разів без поважних причин за викликом служби пробації.

4. Систематичним вчиненням правопорушень вважається вчинення засудженим трьох і більше правопорушень, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності".

16) Доповнити Кодекс статтею 167 такого змісту:

"Стаття 167. Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, або із застосуванням заходів пробації

1. За сумлінне ставлення до виконання покладених обов'язків, обмежень або зобов'язань, участі у заходах пробації, служба пробації щодо засуджених може застосовуватись захід заохочення у виді оголошення подяки.

5. За порушення обов'язків, обмежень або зобов'язань випробування чи пробації, що не є ухиленням від відбування покарання чи пробації, служба пробації щодо засуджених може застосовувати такі заходи стягнення:

- зауваження;

- догана;

- сувора догана;

- письмове застереження про притягнення до кримінальної відповідальності;

- збільшення числа явок на реєстрацію;

- розширення числа місць, які засудженому заборонено відвідувати;

- розширення кола осіб, з якими засудженому забороняється спілкуватися".

4. У Законі України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення та обмеження волі" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 52, ст. 455; 1995 р., N 10, ст. 64; 2001 р., N 40, ст. 193):

1) Статтю 3 доповнити частиною другою такого змісту:

"2. Адміністративний нагляд не встановлюється щодо осіб, до яких застосовано пробацію".

5. У Кодексі України про адміністративні правопорушення" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122):

1) Доповнити Кодекс статтею 18827 такого змісту:

"Стаття 18827. Невиконання законних вимог посадових осіб служби пробації, порушення умов і обов'язків пробації

Невиконання законних вимог посадових осіб служби пробації, умов і обов'язків пробації, а також створення перешкод для виконання покладених на них обов'язків -

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

2) Статтю 322 Кодексу викласти у такі редакції:

"Стаття 322. Виконання постанови про застосування виправних робіт

Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування виправних робіт надсилається службі пробації за місцем роботи порушника на виконання не пізніш як наступного дня після її винесення.

Виправні роботи відповідно до статті 31 цього Кодексу відбуваються за місцем постійної роботи порушника.

На підставі постанови про виправні роботи із заробітку порушника провадяться відрахування в доход держави протягом строку відбування адміністративного стягнення в розмірі, визначеному постановою".

6. У Законі України "Про попереднє ув'язнення" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 35, ст. 360):

1) Доповнити частину третю статті 22 абзацом такого змісту:

"надавати працівникам служби пробації документи, необхідні для підготовки досудових доповідей;

створювати умови працівникам служби пробації для отримання від осіб, узятих під варту, необхідних для складання досудової доповіді даних".

7. У Законі України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 30, ст. 409):

1) У тексті закону слова "кримінально-виконавча інспекція" у відповідних відмінках виключити.

2) Статтю 10 виключити.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.

 

Голова Верховної Ради України

Опрос