Идет загрузка документа (29 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О развитии производства и потреблении биологических топлив

Проект закона Украины от 12.12.2012 № 978
Дата рассмотрения: 12.12.2012 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про розвиток виробництва та споживання біологічних палив

Цей Закон визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади виробництва і споживання біологічних палив на основі використання біологічної енергетичної сировини та біохімічних методів її переробки і спрямований на створення необхідних умов для організації та правового регулювання обігу таких палив в Україні.

Закон передбачає забезпечення гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу в питаннях виробництва і споживання біологічних палив та має на меті сприяння просуванню таких палив на національний та світовий ринки моторних палив, підвищення енергетичної безпеки, поліпшення екологічної ситуації та розвиток агропромислового виробництва в Україні.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі нижчезазначені терміни вживаються в такому значенні:

біоводень - водень, отриманий з біологічної енергетичної сировини;

біогаз - суміш газів (переважно метану і вуглекислого газу), отримана шляхом біоконверсії біологічної енергетичної сировини;

біоетанол - продукт біоконверсії біологічної енергетичної сировини з регламентованою кількістю супутніх та денатуруючих домішок;

біологічна енергетична сировина - відновлювана біомаса рослинного та/або тваринного походження, продукти і відходи її переробки (у тому числі біомаса промислових та побутових відходів), енергетичний ресурс яких забезпечує придатність для виробництва біопалива;

біологічні палива (біопалива) - палива, виготовлені з біологічної енергетичної сировини, які можуть використовуватися як пальне у чистому вигляді або як сировина для виробництва інших палив чи компонент для змішування з традиційними видами палива у пропорціях, встановлених нормативними документами;

біопаливо дизельне - паливо, виготовлене з використанням етилових або метилових ефірів жирних кислот, отриманих з рослинних олій та/або тваринних жирів;

біохімічні методи переробки (далі - біоконверсія) - методи переробки сировини із застосуванням біологічних агентів (мікроорганізмів, ферментів);

ЕТБЕ - етил-трет-бутиловий ефір, виготовлений шляхом синтезу на основі біоетанолу та ізобутилену;

сумішеві палива - види палива, отримані у результаті змішування біопалива (біопалив) з компонентом (компонентами) традиційного палива у пропорціях, що встановлюються нормативними документами, використання яких забезпечує зменшення забруднення довкілля порівняно зі споживанням традиційних видів палива;

сфера обігу біопалив - діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням, зберіганням і споживанням біологічних палив;

традиційні види палива - види палива та паливні компоненти, що отримуються в результаті переробки викопної сировини (нафти, газу, вугілля) і відповідають національним стандартам, технічним регламентам на ці продукти.

Стаття 2. Основні засади державної політики у сфері виробництва та споживання біопалив

1. Основними засадами державної політики у сфері виробництва та споживання біопалив є:

сприяння розробці та раціональному використанню відновлюваних джерел енергії;

економічне стимулювання виробників та споживачів біологічних палив з метою широкого запровадження цих палив в Україні;

запровадження поетапного збільшення нормативно визначеної обов'язкової частки застосування біопалив у складі загального виробництва моторних палив в Україні;

розроблення нормативно-правової бази щодо регулювання ринку біопалив в Україні;

зменшення негативного впливу на довкілля;

визначення перспективної політики держави щодо виробництва та споживання біопалив з метою економії традиційних видів палива, забезпечення сировини для хімічної промисловості та зменшення залежності України від їх імпорту;

інформування споживачів і виробників біопалив про їх економічні, екологічні, соціальні та інші переваги;

підтримка інвестиційної діяльності у виробництві та споживанні біопалив шляхом законодавчого забезпечення відносин у цій сфері господарської діяльності, встановлення податкових, митних та інших пільг і державних гарантій;

розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва, широке використання міжнародної кооперації у виробництві та споживанні біопалива;

сприяння розвитку науково-технічної бази виробництва біопалив, пропагування науково-технічних досягнень у цій сфері;

гармонізація вітчизняного законодавства у сфері виробництва та застосування біопалив із законодавством Європейського Союзу.

Розділ II. ОЗНАКИ БІОПАЛИВА. ВИРОБНИКИ І СПОЖИВАЧІ БІОПАЛИВА. ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ БІОПАЛИВА

Стаття 3. Ознаки біопалива

1. Біопаливо, сумішеві палива виготовляються в установленому законодавством порядку згідно з національними стандартами, технічними регламентами, затвердженими в установленому порядку.

2. Нормативи екологічної безпеки біопалив і наслідки їх застосування для довкілля та здоров'я людини мають відповідати вимогам, встановленим законодавством для традиційних видів палива.

3. Цим Законом до біологічних палив віднесені:

біоетанол;

біопаливо моторне;

біопаливо дизельне;

сумішеві палива;

компоненти, виготовлені з біологічної енергетичної сировини, для змішування з традиційними видами палива;

біоводень;

біогаз;

ЕТБЕ, виготовлений з використанням біоетанолу.

Законом до біопалив можуть бути віднесені інші види палива, виготовлені з відновлюваної сировини.

Стаття 4. Виробники біопалива

1. Виробники біопалив суб'єкти господарювання усіх форм власності, що виробляють біопаливо з біологічної енергетичної сировини чи паливо, отримане шляхом використання біопалив як сировини та/або компонента у пропорціях, встановлених нормативними документами.

2. Виробництво біоетанолу здійснюється суб'єктами господарювання незалежно від форми власності за умови отримання ліцензії на відповідний вид діяльності.

Виробництво інших видів біологічних палив, зазначених у статті 3 цього Закону, не потребує отримання ліцензії.

Стаття 5. Порядок ідентифікації біопалив

1. Належність палива до біологічного підтверджується документом про ідентифікацію палива, що видається уповноваженим органом виконавчої влади в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Термін видачі документа про ідентифікацію палива не повинен перевищувати 10 днів з дня подання відповідних документів.

2. Біологічні види палива, призначені для реалізації споживачу біопалив як товарна продукція, підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до законодавства.

3. Виробниками біологічних палив вважаються суб'єкти господарювання всіх форм власності, що виготовляють рідке та газове паливо з біологічної енергетичної сировини.

4. Суб'єкти господарської діяльності, які реалізують свою продукцію, на вимогу покупця надають документи, що підтверджують якість палива та його належність до біологічних палив.

Стаття 6. Споживачі біопалив

1. Споживачами біопалив є юридичні та фізичні особи, які використовують біопалива та сумішеві види пального для технічних засобів, котельних агрегатів, печей, інших енергетичних агрегатів, установок і машин відповідно до нормативних документів на ці види біопалив.

Стаття 7. Використання біопалив в технічних засобах

1. Використання біопалив в технічних та інших засобах здійснюється відповідно до рекомендацій виробника такого засобу.

2. Технічні засоби можуть бути переобладнані для роботи на біопаливі у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 8. Державне регулювання виробництва та споживання біопалив, що виробляються в Україні

1. Держава забезпечує розвиток виробництва та споживання біопалив шляхом реалізації організаційно-економічних заходів щодо стимулювання виробництва та споживання біопалив, визначених цим Законом та іншими законодавчими актами.

2. Для здійснення експортно-імпортних операцій видами біопалив надаються коди УКТ ЗЕД в порядку, визначеному законодавством.

3. Виробництво біоетанолу на спиртових заводах, що виробляють спирт етиловий, заборонено.

Забороняється зберігання та промислове використання спирту етилового на заводах з виробництва біоетанолу, крім спирту етилового-сирцю, що є сировиною для виробництва біоетанолу, в установленому законодавством порядку.

4. Держава шляхом реалізації організаційно-економічних заходів, визначених у статті 9 цього Закону, сприяє виробництву дизельного біопалива із вмістом етилових або метилових ефірів жирних кислот, отриманих з рослинних олій і тваринних жирів, у таких пропорціях до загального обсягу виробництва дизпалива в Україні:

у 2012 році - не менш як 2 відсотки;

у 2013 році - не менш як 5, 75 відсотка;

у 2014 році - не менш як 10 відсотків;

у 2015 році - не менш як 20 відсотків.

5. Держава шляхом реалізації організаційно-економічних заходів, визначених у статті 9 цього Закону, сприяє виробництву сумішевих бензинів та моторних палив із вмістом біоетанолу у таких пропорціях до загального обсягу виробництва бензинів в Україні:

у 2012 році - не менш як 2 відсотки;

у 2013 році - не менш як 5, 75 відсотка;

у 2014 році - не менш як 15 відсотків;

у 2015 році- не менш як 20 відсотків.

6. У місті Києві та містах з населенням більше 500 тисяч осіб, а також у рекреаційних зонах місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування сприяють забезпеченню роботи транспортних засобів з двигунами внутрішнього згоряння на біопаливі з урахуванням таких пропорцій реалізації біопалива у загальному обсязі реалізації традиційних палив:

у 2012 році 5 відсотків;

у 2013 році 10 відсотків;

у 2014 році 15 відсотків;

у 2015 році 30 відсотків.

7. У зв'язку з негативним впливом метил-трет-бутилового ефіру для життя, здоров'я людей та довкілля виробники бензинів в Україні зменшують його застосування, замінивши на ЕТБЕ:

у 2012 році на 10 відсотків;

у 2013 році на 20 відсотків;

у 2014 році на 50 відсотків;

у 2015 році на 80 відсотків.

8. Виробництво біопалив здійснюється відповідно до стандартів, гармонізованих із стандартами Європейського Союзу.

9. Виробництво біологічних палив здійснюється з використанням біомаси, вирощеної сільськогосподарськими товаровиробниками з дотриманням нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах та критеріїв стабільності для виробництва біопалива.

Нормативи оптимального співвідношення культур та критерії стабільності для виробництва біопалив, а також порядок перевірки центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства їх дотримання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

10. Обчислення частки біопалив в загальному обсязі палив, що виробляються та споживаються в Україні, а також розрахунок зменшення викидів забруднюючих речовин та парникових газів у повітря внаслідок споживання біопалив, здійснюються на основі методики, яка затверджується центральним органом виконавчої влади з питань статистики.

11. Розпорядники державних коштів при здійсненні закупівель пального для технічних засобів за рахунок державних коштів виходять з того, що частка біопалив в такому пальному обов'язково має становити:

у 2012 році - не менше 1 відсотка;

у 2013 році - не менше 2 відсотків;

у 2014 році - не менше 3 відсотків;

у 2015 році - не менше 4 відсотків.

Недотримання вищезазначених норм розпорядниками державних коштів допускається виключно у випадках відсутності пропозиції такого палива на ринку, якщо експлуатація технічних засобів неможлива з використанням біопалив або в інших випадках, передбачених нормативно-правовими актами.

12. Кабінет Міністрів України через центральний органом виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства забезпечує моніторинг виробництва та споживання біопалива, включаючи економічні, соціальні та екологічні наслідки, зокрема вплив на використання земель, розвиток сільськогосподарського виробництва та переробної промисловості, зміну цін на сировинні товари у зв'язку з використанням біологічної енергетичної сировини для виробництва біопалив, а також будь-які позитивні чи негативні наслідки пов'язані з їх використанням для життя, здоров'я людей та довкілля.

Цей моніторинг забезпечується на основі інформації Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, центральних органів виконавчої влади, а також інформації від громадських організацій, наукових установ та інших джерел інформації.

Узагальнений звіт з висновками та пропозиціями Кабінет Міністрів України щорічно, до 1 квітня наступного за звітним року, подає на розгляд Верховної Ради України та оприлюднює в засобах масової інформації.

Розділ III. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ СТИМУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ВИРОБНИЦТВА ТА СПОЖИВАННЯ БІОПАЛИВ

Стаття 9. Організаційно-економічні заходи щодо стимулювання виробництва та споживання біопалив

1. Організаційно-економічні заходи щодо стимулювання виробництва та споживання біопалив включають:

визначення джерел і напрямів фінансування у галузі виробництва біопалив;

створення системи національних стандартів, технічних регламентів у сфері виробництва та споживання біопалив, які містять нормативно-технічні показники споживчої якості та нормативи екологічної безпеки біопалив;

застосування економічних стимулів для підприємств, установ, організацій, діяльність яких пов'язана з виробництвом біопалив, розробленням і впровадженням маловідходних, ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій, машин, механізмів, інших технічних засобів, що працюють на біопаливі;

стимулювання інвестиційної діяльності у галузі виробництва біопалив;

створення інформаційного фонду для збору та поширення інформації про виробництво і споживання біопалив в Україні, статус якого, порядок створення і діяльності та джерела фінансування визначаються Кабінетом Міністрів України;

застосування економічних стимулів для споживачів, що заохочують використання біопалива, маловідходних, ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій, машин, механізмів, інших технічних засобів, що працюють на біопаливі;

державну підтримку програм створення місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування автопарків громадського транспорту, які використовують біопалива вищої концентрації;

фінансування за рахунок коштів державного бюджету наукових досліджень та науково-дослідних розробок, пов'язаних з виробництвом та споживанням біологічних палив, насамперед біопалива "нового покоління".

2. Основними завданнями інформаційного фонду, створеного відповідно до частини першої цієї статті, є оприлюднення на його офіційному веб-сайті:

нормативно-правових актів, національних стандартів, технічних регламентів щодо виробництва та споживання біопалив;

інформації про технічні засоби, що можуть працювати на біопаливі;

інформації про організаційно-економічні заходи щодо стимулювання виробництва та споживання біопалив, які вживаються відповідно до цього Закону;

державних та регіональних програм розвитку виробництва та споживання біопалив;

розміщення статистичної, аналітичної та іншої інформації щодо розвитку виробництва та споживання біопалив в Україні та за кордоном;

пропозицій щодо співробітництва у сфері виробництва та споживання біопалив та інформації про реалізацію проектів міжнародної технічної допомоги у цій галузі;

результатів наукових досліджень та науково-дослідних розробок, пов'язаних з виробництвом та споживанням біологічних палив;

інформації Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також даних моніторингу щодо виробництва та споживання біопалив.

Інформаційний фонд може здійснювати інші заходи, спрямовані на розвиток виробництва та споживання біологічних палив в Україні.

Стаття 10. Фінансування заходів з виробництва та споживання біопалив

1. Фінансування заходів з виробництва та споживання біопалив здійснюється за рахунок коштів підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, державного та місцевого бюджетів, інших не заборонених законом джерел.

Стаття 11. Стандартизація і технічне регулювання виробництва та споживання біопалив

1. Об'єктами стандартизації та/або технічного регулювання виробництва та споживання біопалив є якісні характеристики кожного виду біопалива, нормативи їх екологічної безпеки, матеріали, обладнання, технології, що використовуються у їх виробництві, та послуги, що надаються в цій сфері.

Розділ IV. ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ВИРОБНИЦТВА ТА СПОЖИВАННЯ БІОПАЛИВ

Стаття 12. Відповідальність за порушення законодавства у сфері виробництва та споживання біопалив

1. Особи, винні в порушенні законодавства у сфері виробництва та споживання біологічних палив, несуть відповідальність згідно із законом.

2. Відповідальність за порушення законодавства щодо розвитку виробництва та споживання біопалива несуть особи, винні у:

порушенні затверджених в установленому порядку нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах і критеріїв стабільності для виробництва біопалив;

реалізації біопалива, склад якого не відповідає національним стандартам, технічним регламентам;

недотриманні при виробництві біопалива нормативних документів затверджених з урахуванням вимог пунктів 4 та 5 статті 8 цього Закону;

виробництві біоетанолу без отримання відповідної ліцензії;

виробництві біологічних палив з порушенням вимог, встановлених законодавством;

перевищенні під час експлуатації технічних засобів технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин, що затверджуються в установленому порядку з урахуванням пунктів 4 та 5 статті 8 цього Закону.

Законами України може бути встановлено відповідальність також за інші правопорушення у сфері виробництва і споживання біологічних палив.

Розділ V. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ВИРОБНИЦТВА ТА СПОЖИВАННЯ БІОПАЛИВ

Стаття 13. Міжнародне співробітництво

1. Україна бере участь у міжнародному співробітництві щодо впровадження, виробництва та споживання біопалив відповідно до законодавства та міжнародних договорів України.

2. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що встановлюються цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

Розділ VI. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Внести зміни до таких законів України:

1) у статті 4 Закону України "Про підприємництво" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 p., N 14, ст. 168 із наступними змінами):

частину четверту виключити;

частину п'яту викласти в такій редакції:

"Виробництво біоетанолу здійснюється суб'єктами господарювання за наявності відповідної ліцензії."

2) у Законі України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 46, ст. 345 із наступними змінами):

абзац шостий статті 1 виключити;

у частині першій статті 2 слова "а біоетанолу - на підприємствах усіх форм власності за наявності у них ліцензій" виключити;

4) пункт 45 частини третьої статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 36, ст. 299; 2011 р., N 11, ст. 69) викласти в такій редакції:

"45) виробництво біоетанолу";

5) пункт 3 Додаткових приміток Групи 27 "Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні" розділу V Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України" (в редакції Закону України від 21 грудня 2010 року N 2829-VI) викласти в такій редакції:

"3. У товарній позиції 2710 термін "біоетанол" означає продукт біоконверсії біологічної енергетичної сировини з регламентованою кількістю супутніх та денатуруючих домішок, призначений для використання як компонент палива (товарна позиція 3811 код 3811 19 00 00)";

3) у Законі України "Про альтернативні види палива" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 12, ст. 94; 2009 р., N 40, ст. 577):

абзаци сьомий, десятий, дванадцятий, тринадцятий та чотирнадцятий статті 1 викласти в такій редакції:

"біологічні палива (біопалива) палива, виготовлені з біологічної енергетичної сировини, які можуть використовуватися як пальне у чистому вигляді або як сировина для виробництва інших палив чи компонент для змішування з традиційними видами палива у пропорціях, встановлених нормативними документами;";

"біоетанол продукт біоконверсії біологічної енергетичної сировини з регламентованою кількістю супутніх та денатуруючих домішок";

"біопаливо дизельне - паливо, виготовлене з використанням етилових або метилових ефірів жирних кислот, отриманих з рослинних олій та/або тваринних жирів;

біогаз суміш газів (переважно метану і вуглекислого газу), отримана шляхом біоконверсії біологічної енергетичної сировини;

біоводень водень, отриманий з біологічної енергетичної сировини";

абзац третій статті 4 викласти в такій редакції:

"біоетанол, біопаливо дизельне, чиста олія та інші види рідкого палива, отримані з біомаси";

Частини третю - шосту статті 8 виключити.

3. Кабінету Міністрів України з дня набрання чинності цим Законом:

у місячний строк подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо законодавчого врегулювання питання перепрофілювання незавантажених потужностей майнових комплексів спиртової промисловості на виробництво біологічних палив;

у двомісячний строк:

подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

у шестимісячний строк:

забезпечити розроблення та прийняття національних стандартів, технічних регламентів на біопалива, визначених цим Законом, гармонізованих із стандартами Європейського Союзу;

з метою розвитку ринку біопалив в Україні розробити та затвердити державну цільову програму розвитку виробництва і споживання біологічних палив;

щорічно при підготовці проекту Державного бюджету України на основі пропозицій центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування і відповідно до затверджених державних програм передбачати кошти, зокрема отримані від продажу квот на викиди парникових газів, на розвиток виробництва і споживання біологічних палив.

4. Рекомендувати Кабінету Міністрів України створити у структурі центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства департамент, основним завданням якого визначити забезпечення розвитку виробництва та споживання біологічних палив.

____________

Опрос