Идет загрузка документа (427 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законы Украины относительно изложения Закона Украины "О страховании" в новой редакции

Проект закона Украины от 12.12.2012 № 965
Дата рассмотрения: 12.12.2012 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законів України щодо викладення Закону України "Про страхування" у новій редакції

Верховна Рада України постановляє:

1. Внести зміни до Закону України "Про страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 18, ст. 78; 2001 р., N 15, ст. 73), виклавши його в такій редакції:

"ЗАКОН УКРАЇНИ

Про страхування

Цей Закон регулює відносини у сфері страхування та перестрахування, визначає загальні правові засади здійснення страхування та перестрахування, провадження посередницької діяльності у сфері страхування та перестрахування, особливості державного регулювання та нагляду за страховою діяльністю і посередницькою діяльністю у страхуванні.

Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне страхування.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

аварійний комісар - фізична особа, яка відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Уповноваженим органом, і до повноважень якої належить з'ясування причин настання страхового випадку, визначення розміру завданих збитків;

агентська винагорода, винагорода страховому агенту - винагорода за посередницьку діяльність, яку отримує страховий агент відповідно до договору про надання страхових агентських послуг;

аджастер - фізична або юридична особа, що бере участь у вирішенні питань з урегулювання заявлених претензій страхувальника у зв'язку із настанням страхового випадку, а також здійснює оцінку збитку після страхового випадку та визначає суму страхового відшкодування, що підлягає виплаті, виходячи із зобов'язань страховика;

актуарій - фізична особа, яка внесена до реєстру актуаріїв у порядку, встановленому Уповноваженим органом, і провадить діяльність у сфері страхової та фінансової математики і статистики для визначення зобов'язань страховиків з метою забезпечення необхідного рівня їх платоспроможності та фінансової стабільності;

ануїтет - визначені в договорі страхування регулярні послідовні страхові виплати;

афілійована особа страховика - будь-яка юридична особа, в якій страховик має істотну участь або яка має істотну участь у страховику;

бездоганна ділова репутація - сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її діяльності вимогам законодавства, а також для фізичних осіб - про належні професійні, управлінські здібності та відсутність в особи судимості за корисливі злочини і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку;

брокерська винагорода (комісія), винагорода страховому брокеру - винагорода за послуги страхового та/або перестрахового брокера, яку він отримує за посередницьку діяльність у сфері страхування (перестрахування) відповідно до договору про надання страхових (перестрахових) брокерських послуг;

валова сума зароблених страхових премій (платежів, внесків) - сума страхових премій (платежів, внесків) за договорами страхування та за договорами перестрахування з перестрахувальниками протягом звітного періоду, яка включає частки страхових премій (платежів, внесків), належних страховику (перестраховику), збільшена на суму резерву незароблених премій на початок звітного періоду (включаючи частки страховика (перестраховика)) і зменшена на суму резерву незароблених премій на кінець звітного періоду (включаючи частки страховика (перестраховика)) та на загальну суму страхових премій (платежів, внесків), повернутих страхувальникам та перестрахувальникам протягом цього періоду;

відокремлений підрозділ страховика - філія, інший підрозділ страховика, розташований поза його місцезнаходженням, що виконує всі або частину функцій від імені страховика, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів страховика;

вигодонабувач - особа, якій повинна бути здійснена страхова виплата згідно з умовами договору страхування або відповідно до законодавства;

викупна сума - сума, що виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договорів страхування, віднесених до класів страхування життя;

гарантійний депозит філії страховика-нерезидента - кошти, які страховик-нерезидент розміщує на депозитному рахунку банку-резидента, що має ліцензію на проведення операцій на всій території України, для забезпечення захисту від ризику невиконання зобов'язань за договорами страхування, укладеними в процесі діяльності філії страховика-нерезидента на території України;

ділова репутація - сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи та відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства. Інформація включає також відомості щодо відсутності у такої особи не погашеної або не знятої в установленому законом порядку судимості за умисні злочини, зокрема, у сфері господарської та службової діяльності, позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю; про те, чи така особа була протягом останніх десяти років керівником, членом керівного органу або головним бухгалтером фінансової установи, що визнана банкрутом, піддана процедурі примусової ліквідації, чи було до неї вжито відповідним державним органом, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, захід впливу у вигляді відсторонення від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації;

договір про надання страхових агентських послуг (агентський договір) - укладений в письмовій формі договір між страховиком та страховим агентом, за яким страховий агент зобов'язується надати страховику послуги з укладення договорів страхування чи сприяти їх укладенню;

договір про надання страхових (перестрахових) брокерських послуг (брокерський договір) - укладений в письмовій формі договір між особою, що має потребу в страхуванні як страхувальник, або страховиком, який має потребу в перестрахуванні як перестрахувальник, і страховим та/або перестраховим брокером, де такий брокер зобов'язується за відповідним дорученням особи, яка має потребу в страхуванні як страхувальник, або страховика, який має потребу в перестрахуванні як перестрахувальник, вчинити один або кілька правочинів від свого імені;

застрахована особа - особа, життя, здоров'я, працездатність, пенсійне забезпечення якої є об'єктом страхування за договором страхування, укладеним між страхувальником, іншим ніж зазначена особа, та страховиком за умови письмової згоди такої особи, крім випадків, передбачених законодавством;

істотна участь - пряме та опосередковане, самостійне або спільно з іншими особами володіння 10 і більше відсотками статутного (складеного) капіталу або права голосу придбаних акцій (часток) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи

керівники страховика - голова та члени правління страховика, наглядової ради страховика та керівники відокремлених підрозділів страховика;

пенсійне страхування - страхування довічної пенсії за рахунок пенсійних коштів учасників недержавних пенсійних фондів, облікованих на їхніх індивідуальних пенсійних рахунках у недержавних пенсійних фондах;

передавальний акт - документ, який містить баланс страховика, що реорганізовується шляхом злиття, приєднання або перетворення, на день припинення його діяльності, за яким усе його майно, права та обов'язки переходять до страховика-правонаступника, та положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань страховика, що реорганізується, стосовно всіх його кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами;

перестраховий брокер - юридична особа (постійне представництво юридичної особи - нерезидента) або інша особа, діяльність якої відповідає цьому Закону, що провадить за винагороду посередницьку діяльність з перестрахування від свого імені на підставі брокерського договору в інтересах та за рахунок перестрахувальника (цедента);

перестрахова діяльність - здійснення страхової діяльності пов'язаної з перестрахуванням

перестраховик (цесіонер) - фінансова установа, яка має видану в установленому порядку ліцензію на провадження страхової або перестрахової діяльності та провадить діяльність з отримання у перестрахування від іншого страховика (цедента, перестрахувальника) резидента або нерезидента частини ризиків, пов'язаних з прийнятими такими страховиками (цедентами, перестрахувальниками) ризиками за договорами страхування та/або перестрахування;

перестрахувальник (цедент) у договорі перестрахування - страховик (перестраховик), що передає у перестрахування частину ризиків, пов'язаних з прийнятими ним ризиками за договорами страхування та/або перестрахування;

перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) у іншого страховика (перестраховика, цесіонера) резидента або нерезидента на визначених договором умовах ризику, пов'язаного з виконанням частини своїх зобов'язань за договорами страхування або перестрахування;

пов'язані особи страховика - особи, які відповідають будь-якій з таких ознак: керівник страховика, член наглядової ради страховика, виконавчого органу, керівник підрозділу внутрішнього аудиту; керівник юридичної особи, що має істотну участь у страховику; споріднена особа страховика; афілійована особа страховика; керівник, контролер спорідненої особи страховика; керівник, контролер афілійованої особи страховика; члени сім'ї фізичної особи, яка є керівником страховика, членом наглядової ради страховика, виконавчого органу, керівником підрозділу внутрішнього аудиту, керівником, контролером спорідненої особи, керівником, контролером афілійованої особи (членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік (дружина), діти або батьки як фізичної особи, так і її чоловіка (дружини), а також чоловік (дружина) будь-кого з дітей або батьків фізичної особи); юридична особа, в якій члени сім'ї фізичної особи, яка є керівником страховика, членом наглядової ради страховика, виконавчого органу, керівником підрозділу внутрішнього аудиту, керівником, контролером спорідненої особи, керівником, контролером афілійованої особи, є керівниками або контролерами;

посередницька діяльність у страхуванні (посередництво у страхуванні, страхове посередництво) - діяльність з надання консультацій, експертно-інформаційні послуг, виконання робіт з підготовки укладення договорів страхування та/або перестрахування, укладення та виконання (супроводження) таких договорів;

предмет страхування - майнові інтереси, які не суперечать законодавству України і пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням страхувальника (застрахованої особи), володінням, користуванням і розпорядженням майном, відшкодуванням шкоди;

пруденційні нормативи - установлені нормативно-правовими актами Уповноваженого органу нормативи, зокрема щодо перевищення розміру наявного регулятивного капіталу над розміром, установленим законодавством (достатності капіталу), відповідності строків активів строкам виконання зобов'язань (ліквідності), ступеня диверсифікації портфеля страхових зобов'язань та портфеля активів, якими представлені технічні резерви (диверсифікованості);

регулятивний капітал - частина в активах, що залишається після вирахування зобов'язань з урахуванням установлених законодавством вимог до активів та зобов'язань, що беруться до уваги під час проведення розрахунку;

розподільний баланс - документ, який містить баланс страховика, що реорганізовується шляхом поділу або виділу, на день припинення його діяльності, за яким його майно, права та обов'язки у відповідних частинах переходять до страховика-правонаступника або страховиків-правонаступників, та положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань страховика, що реорганізується, стосовно всіх його кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами;

споріднена особа - юридична особа, яка має спільних із страховиком власників істотної участі;

страхова виплата - грошова сума (суми), яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування в разі настання страхового випадку;

страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком за договорами майнового страхування і страхування відповідальності;

страхове покриття - строкові та територіальні межі дії та обсяг страхового захисту, передбачені умовами договору страхування, в тому числі сукупність (перелік) включених ризиків, розмірів та видів страхових виплат;

страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести страхову виплату (виплату страхового відшкодування) в разі настання страхового випадку;

страховий агент - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка за плату та за дорученням страховика здійснює страхове посередництво від його імені та за його грошові кошти;

страховий брокер - фізична особа - підприємець або юридична особа, відомості про якого внесені до Реєстру страхових (перестрахових) брокерів, який за плату здійснює страхове посередництво відповідно до брокерського договору, укладеного із споживачем страхових послуг та/або відповідно до доручення перестрахувальника або перестраховика здійснює перестрахове посередництво. Посередницька діяльність страхових (перестрахових) брокерів у сфері страхування провадиться як виключний вид діяльності;

страховий посередник - страховий та/або перестраховий брокер, страховий агент;

страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній в договорі страхування;

страхова премія (платіж, внесок) (далі - страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування;

страховий ризик - певна подія, на випадок якої здійснюється страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання;

страховий тариф - ставка страхової премії з одиниці страхової суми за визначений період страхування;

страховик - фінансова установа, яка отримала в установленому порядку ліцензію (ліцензії) на провадження страхової діяльності, або філія страховика-нерезидента, що має видану в установленому законодавством порядку ліцензію (ліцензії) на провадження страхової діяльності;

страховик-нерезидент - фінансова установа, зареєстрована згідно із законодавством іноземної держави, яка має право здійснювати страхування та/або перестрахування відповідно до законодавства такої держави;

страховик-правонаступник - страховик, до якого в результаті реорганізації переходить усе або відповідна частина майна, прав та обов'язків страховика, що реорганізовується, або страховиків, що реорганізовуються;

страхувальник - особа, що уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства;

страхування - правовідносини щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування або законодавством, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом внесення фізичними та юридичними особами страхових премій, та доходів від розміщення коштів таких фондів;

субординована позика - позика грошових коштів, договором якої передбачено, що у разі банкрутства чи ліквідації позичальника повернення коштів за такою позикою здійснюється лише після виконання зобов'язань позичальника перед іншими кредиторами;

сюрвейер - фізична особа або юридична особа, яка здійснює обстеження об'єкту перед прийняттям його на страхування та після настання страхового випадку, а також з'ясовує причини страхової події;

Уповноважений орган - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;

учасники страховика - засновники та/або акціонери страховика;

філія страховика-нерезидента - зареєстроване Уповноваженим органом відповідно до цього Закону та законодавства постійне представництво у формі філії страховика-нерезидента, що має видану в установленому порядку ліцензію на провадження страхової діяльності;

франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Договором страхування може бути передбачена безумовна та/або умовна франшиза. Умовна франшиза звільняє страховика від здійснення страхової виплати при настанні страхового випадку, якщо розмір заподіяної шкоди не перевищує розміру встановленої франшизи. Безумовна франшиза, визначена договором страхування, зменшує відповідальність страховика при здійсненні страхової виплати на розмір установленої франшизи.

Стаття 2. Законодавство про страхування

1. Відносини у сфері страхування та перестрахування регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", цим Законом, іншими законами України, а також прийнятими згідно з ними нормативно-правовими актами.

Стаття 3. Страхова діяльність

1. Страховики не можуть вести іншу діяльність, окрім страхової діяльності та діяльності, безпосередньо з нею пов'язаної, з урахуванням положень частини восьмої цієї статті.

2. До страхових операцій належать такі:

1) укладення договорів страхування, перестрахування, або надання доручення на укладення таких договорів страховим посередникам, а також виконання таких договорів;

2) визначення розміру страхових премій, комісійної винагороди, що належать до сплати в силу укладених договорів, згаданих у пункті 1 цієї частини та витрат на ведення справи;

3) обслуговування заяв про здійснення страхової виплати на підставі укладених договорів, зазначених у пункті 1 цієї частини;

4) посередництво страховика в укладанні договорів страхування;

5) установлення, на основі цивільного права, матеріального чи особистого забезпечення, якщо таке забезпечення пов'язане з укладенням договорів, про які йдеться в пункті 1 цієї частини;

6) проведення оцінки ризику щодо договорів страхування (перестрахування);

7) здійснення страхових виплат відповідно до укладених договорів страхування;

8) отримання та продаж об'єктів або прав, набутих суб'єктами страхової діяльності у зв'язку з виконанням будь-якого договору страхування або будь-якого договору страхової гарантії;

9) здійснення контролю над дотриманням страхувальниками або застрахованими їхніх обов'язків та правил безпеки щодо об'єкту, який перебуває під страховим захистом, передбачених договором або загальними умовами страхування;

10) проведення регресних процедур та процедур звернення стягнення за зобов'язаннями страхувальника, які безпосередньо впливають на обсяг відповідальності суб'єкта страхової діяльності за договорами;

11) формування, розміщення та управління коштами технічних резервів у порядку, визначеному Уповноваженим органом;

12) надання консультаційних послуг, навчання з метою підвищення кваліфікації, розроблення спеціалізованого програмного забезпечення, пов'язані з основним видом діяльності;

13) надання кредитів страховиками, які здійснюють страхування життя, страхувальникам, які уклали договори страхування життя відповідно до вимог цього Закону.

3. Страховими операціями вважаються також нижчезазначені операції в разі їхнього виконання суб'єктами страхової діяльності:

1) визначення причин та обставин випадкових подій,

2) визначення суми шкоди та обсягу відшкодувань й інших виплат, що належать за договорами страхування,

3) визначення вартості об'єкту страхування,

4) операції, спрямовані на запобігання зростанню або зменшенню наслідків страхових випадків або фінансування цих операцій із фондів у статті 117 цього Закону;

4. Страховик, який отримав ліцензію за класом страхування життя, має право здійснювати адміністрування недержавними пенсійними фондами в разі, коли такий страховик є засновником недержавного пенсійного фонду.

Провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів можливе лише при виконанні страховиком вимог, передбачених для такої діяльності Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення".

5. Суб'єкти страхової діяльності можуть доручати виконання операцій, передбачених пунктами 6 - 11 частини другої та частиною третьої цієї статті, іншим суб'єктам.

Операції, передбачені пунктами 6 - 13 частини другої та частиною третьою цієї статті, що проводяться такими суб'єктами, вважаються страховими операціями в тому обсязі, в якому вони виконуються від імені суб'єктів страхової діяльності та за їхнім дорученням.

6. Операції, передбачені пунктом 10 частини другої та пунктами 1 і 2 частини третьої цієї статті, також вважаються страховими операціями, якщо вони проводяться будь-яким суб'єктом страхової діяльності в інтересах іншого суб'єкта страхової діяльності, спеціалізованими об'єднаннями страховиків створених відповідно до законодавства, або будь-якого суб'єкта, який має таке право за договорами, зазначеними в пункті 1 частини другої цієї статті, навіть якщо ці договори укладені з іншим суб'єктом страхової діяльності.

7. Документи, що стосуються укладення та виконання договорів страхування можуть складатися на електронних носіях інформації за умови належного оформлення, реєстрації, зберігання та захисту таких документів. Послуги, пов'язані з захистом таких документів, можуть надаватися суб'єктами страхової діяльності або компаніями, заснованими суб'єктами страхової діяльності, або іншими компаніями.

8. Правила складення, реєстрації, зберігання та захисту документів, передбачених частиною сьомою цієї статті, у тому числі правила використання електронних підписів, встановлюється відповідно до законодавства.

9. Страховикам дозволяються операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.

10. Страховикам-нерезидентам забороняється провадити страхову діяльність на території України, крім таких видів страхової діяльності:

виключно із страхування ризиків, пов'язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (у тому числі супутників), у разі, коли об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з товарами, що транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням;

перестрахування;

допоміжні послуги із страхування, такі як консультаційні послуги, оцінка актуарного ризику та задоволення претензій.

11. Обмеження зазначені частиною десятою цієї статті не поширюються на провадження страхової діяльності філіями страховиків-нерезидентів, що мають одержані в установленому законодавством порядку ліцензії на провадження страхової діяльності.

Стаття 4. Перестрахова діяльність

1. На території України мають право здійснювати перестрахову діяльність тільки:

1) страховики відповідно до ліцензії на страхування стосовно передбачених нею класів (ризиків, груп класів);

2) перестраховики відповідно до ліцензії на перестрахування;

3) страховики-нерезиденти, які мають право здійснювати перестрахування відповідно до законодавства держави, в якій вони зареєстровані.

2. Перестрахувальник (цедент) зобов'язаний повідомляти перестраховика (цесіонера) про суттєві зміни договору із страхувальником, що можуть вплинути на збільшення ступеню ризику для перестраховика.

3. Страховик (перестрахувальник), який уклав із іншим страховиком договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

4. Укладення страховиками (перестрахувальниками) договорів перестрахування із страховиками-нерезидентами можливе тільки в разі, коли на момент укладення або продовження дії договору перестрахування:

1) у країні, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, передбачений нагляд за страховою та перестраховою діяльністю і такий страховик-нерезидент є суб'єктом такого нагляду;

2) страховик-нерезидент здійснює безперервно страхування та/або перестрахування не менше ніж три роки до дати укладення договору перестрахування;

3) відсутні не усунуті страховиком-нерезидентом суттєві порушення законодавства з питань страхування і запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та боротьби з тероризмом країни його реєстрації як юридичної особи;

5. Страховик (перестрахувальник) повинен упевнитися в тому, що страховик-нерезидент відповідає визначеним пунктами 1 - 3 частини четвертої цієї статті вимогам до укладення з ним договору перестрахування та несе повну відповідальність за дотримання зазначених вимог згідно із законодавством.

6. Страховик-нерезидент та/або уповноважений орган нагляду його юрисдикції чи один із цедентів (перестрахувальників) подають інформацію, передбачену підпунктами 1 - 3 частини п'ятої цієї статті до Уповноваженого органу. Уповноважений орган зобов'язаний протягом 10 днів перевірити надану інформацію та, у випадку її достовірності, забезпечити розміщення інформації щодо страховика-нерезидента на офіційному веб-сайті Уповноваженого органу.

Наявність інформації щодо страховиків-нерезидентів на офіційному веб-сайті Уповноваженого органу підтверджує відповідність страховика-нерезидента вимогам, викладених в підпунктах 1 - 3 частини п'ятої цієї статті, протягом 12 календарних місяців з моменту її розміщення.

Поновлення інформації щодо страховиків-нерезидентів на офіційному веб-сайті Уповноваженого органу відбувається відповідно до цього пункту.

7. У разі відсутності (недостатності) відомостей щодо діяльності страховика-нерезидента, які підтверджують виконання передбачених цією статтею вимог, виявленої за результатами аналізу інформації, що подається страховиками (перестрахувальниками) Уповноваженому органові відповідно до цієї статті та у складі звітних даних, або виїзних і безвиїзних перевірок, Уповноважений орган звертається з офіційним запитом до органу, який виконує функції нагляду за страховою і перестраховою діяльністю в країні реєстрації страховика-нерезидента.

8. Страховики можуть передавати та приймати ризики в перестрахування відповідно з отриманими ліцензіями та з урахуванням вимог законодавства.

9. Порядок застосування іноземної валюти у перестрахуванні здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

Стаття 5. Учасники страхового ринку

1. Учасниками страхового ринку є:

1) страховики, перестраховики;

2) страхові посередники;

3)страхувальники, застраховані особи, вигодонабувачі;

4) актуарії;

5) об'єднання страховиків;

6) об'єднання перестраховиків;

7) об'єднання страхових посередників;

8) професійні об'єднання актуаріїв;

9) асистуючі компанії;

10) аварійні комісари (об'єднання аварійних комісарів);

11) аджастери, сюрвейери.

2. Учасники страхового ринку (крім страхувальників, застрахованих осіб, вигодонабувачів, асистуючих компаній) в разі провадження ними господарської діяльності на такому ринку, а також об'єднання страховиків, страхових посередників, професійні об'єднання актуаріїв у разі отримання ними статусу саморегулівної організації є об'єктами нагляду Уповноваженого органу.

Стаття 6. Класи страхування

1. Для організації та здійснення державного регулювання страхового ринку страхування поділяється на класи страхування.

2. Класи страхування та ризики страхування іншого, ніж страхування життя:

I. Нещасний випадок.

Страхування від нещасного випадку (включаючи виробничу травму і професійні захворювання), яке передбачає обов'язок страховика здійснити:

1) фіксовану грошову виплату;

2) виплату у вигляді відшкодування заподіяної шкоди;

3) поєднання вищенаведених 1) та 2);

4) виплати при травмуванні пасажирів.

II. Хвороба.

Страхування здоров'я на випадок хвороби, яке передбачає обов'язок страховика здійснити:.

1) фіксовану грошову виплату;

2) виплату у вигляді відшкодування заподіяної шкоди;

3) поєднання вищенаведених 1) та 2).

III. Наземні транспортні засоби (інші, ніж залізничний рухомий склад).

Страхування наземних транспортних засобів (інших, ніж залізничний рухомий склад), що спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження або втрати:

1) наземних транспортних засобів, обладнаних двигуном;

2) інших наземних транспортних засобів.

IV. Залізничний рухомий склад.

Страхування залізничного рухомого складу, що спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження або втрати такого рухомого складу.

V. Повітряний транспорт.

Страхування повітряних суден, що спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження повітряного судна або його втрати.

VI. Водний транспорт.

Страхування суден морського та внутрішнього плавання (морські, озерні, річкові і водоканальні судна), що спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок їх пошкодження або втрати.

VII. Вантаж (включаючи товари, багаж та інший вантаж).

Страхування вантажів, товарів та багажу (вантажобагажу), що спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкоджень, завданих вантажу, товарам або багажу (вантажобагажу), які перевозяться, або їх втрати незалежно від форми транспортування.

VIII. Пожежа і природні сили.

Страхування майна (іншого, ніж майно, зазначене у класах страхування III, IV, V, VI, VII), що спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження майна або його втрати, спричинених:

1) пожежею;

2) вибухом;

3) сильним вітром (бурею);

4) впливом природних сил інших, ніж сильний вітер (буря), град, мороз;

5) атомною енергією;

6) зсувом ґрунту (обвалом, осипом, осіданням земної поверхні).

IX. Інша шкода, завдана майну.

Страхування майна (іншого, ніж майно, зазначене у класах III, IV, V, VI, VII), що спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження майна або його втрати, спричинених градом, морозом та/або будь-якою іншою подією, зокрема, викраденням, за виключенням подій, зазначених у класі VIII;

X. Відповідальність пов'язана з використанням наземного транспортного засобу, обладнаного двигуном.

Страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів (у тому числі відповідальності перевізника), спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих внаслідок використання таких наземних транспортних засобів.

XI. Відповідальність, пов'язана з використанням авіаційного транспорту.

Страхування відповідальності, що виникає у зв'язку з використанням повітряних суден (в тому числі відповідальності перевізника).

XII. Відповідальність, пов'язана з використанням водного транспорту (морських, озерних, річкових, водоканальних суден).

Страхування відповідальності, що виникає у зв'язку з використанням суден морського та внутрішнього плавання (в тому числі відповідальності перевізника).

XIII. Загальна відповідальність.

Страхування відповідальності, іншої ніж передбачена у класах страхування X, XI, XII.

XIV. Кредит.

Страхування, спрямоване на відшкодування збитку, понесеного внаслідок непогашення або неповного погашення позичальником суми кредиту та/або відсотків за кредит, позику у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань, яке включає страхування від:

1) ризику неплатоспроможності позичальника (загальної);

2) ризиків, пов'язаних із наданням експортних кредитів;

3) ризиків, пов'язаних із наданням кредитів з розстрочкою погашення;

4) ризиків, пов'язаних із наданням позики або кредиту, забезпечених іпотекою;

5) ризиків, пов'язаних із наданням кредитів сільськогосподарському товаровиробнику на цілі виробництва сільськогосподарської продукції та/або придбання основних фондів;

6) ризиків, пов'язаних із наданням кредитів та позик інших, ніж зазначені у пунктах 1) - 5) цієї частини.

XV. Порука.

Страхування, спрямоване на відшкодування збитку, понесеного:

1) кредитором внаслідок невиконання (неналежного виконання) поручителем своїх зобов'язань;

2) поручителем внаслідок невиконання (неналежного виконання) боржником своїх зобов'язань перед кредитором.

XVI. Інші фінансові збитки.

Страхування фінансових ризиків, пов'язаних з:

1) втратою роботи;

2) недостатністю доходу (загальною);

3) поганою погодою;

4) втратою надходжень;

5) тривалими загальними витратами;

6) непередбачуваними торговельними витратами;

7) втратою ринкової вартості;

8) втратою ренти або доходу, зокрема орендної плати;

9) іншими непрямими торгівельними збитками;

10) іншими неторговельними фінансовими збитками;

11) іншими фінансовими збитками.

XVII. Юридичні витрати.

Страхування, спрямоване на відшкодування витрат з надання правової допомоги і витрат, пов'язаних із судовим розглядом.

XVIII. Надання допомоги (асістанс).

Страхування витрат, пов'язаних з наданням допомоги особам, які потрапили у скрутне становище під час подорожі, перебуваючи поза межами місцевості проживання.

3. Класи страхування життя:

I. Страхування життя, не пов'язане з інвестиційними фондами.

Страхування життя, не пов'язане з інвестиційними фондами передбачає обов'язок страховика щодо здійснення страхової виплати та/або виплати у вигляді ануїтету згідно з договором страхування в разі смерті застрахованої особи та/або дожиття застрахованої особи до закінчення дії договору, та/або досягнення застрахованою особою віку, визначеного договором страхування.

Додатково умовами договору страхування життя може передбачатися страхування пов'язаних ризиків з класів I "Нещасний випадок" та II "Хвороба" та обов'язок страховика здійснити страхову виплату в разі смерті та/або втрати працездатності внаслідок нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, чи захворювання застрахованої особи.

II. Страхування на випадок укладення шлюбу, народження дитини.

Страхування на випадок укладення шлюбу, народження дитини передбачає обов'язок страховика щодо здійснення страхової виплати згідно з договором страхування в разі настання в житті застрахованої особи події, передбаченої в договорі страхування (взяття шлюбу, народження дитини).

III. Страхування життя, пов'язане з інвестиційними фондами.

Страхування життя, пов'язане з інвестиційними фондами, передбачає обов'язок страховика в разі смерті застрахованої особи до закінчення строку дії договору та/або дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору, та/або настання в житті застрахованої особи події (взяття шлюбу, народження дитини), передбаченої в договорі страхування, здійснити страхову виплату (виплати), розмір якої (яких) залежить від результатів розміщення коштів технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаного з інвестиційними фондами.

IV. Постійне страхування здоров'я, яке включає страхування на випадок втрати доходу внаслідок розладу здоров'я, тимчасової або постійної непрацездатності.

4. При одночасному об'єднанні декількох класів страхування, інших ніж страхування життя, в межах однієї ліцензії, таке об'єднання класів має наступну назву:

1) об'єднання класів страхування I та II: "Нещасний випадок та страхування здоров'я ";

2) об'єднання класів страхування I (виключно пункт 4), III, VII та X: "Автотранспортне страхування";

3) об'єднання класів страхування I (виключно пункт 4), IV, VI, VII та XII: "Морське і транспортне страхування";

4) об'єднання класів страхування I (виключно пункт 4), V, VII та XI: "Авіаційне страхування";

5) об'єднання класів страхування VIII та IX: "Страхування від пожежі та іншого пошкодження майна";

6) об'єднання класів страхування X, XI, XII та XIII: "Страхування відповідальності";

7) об'єднання класів страхування XIV та XV: "Страхування кредиту та поруки".

5. Страховик, який отримав ліцензію на провадження страхування, віднесеного до класів страхування життя, не має права здійснювати страхування, віднесене до класів страхування іншого, ніж страхування життя, за виключенням випадку, визначеного в абзаці третьому частини дев'ятої статті 40.

6. Характеристику та класифікаційні ознаки класів страхування визначає Уповноважений орган.

Стаття 7. Форми страхування

1. Страхування може бути добровільним та/або обов'язковим.

2. Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування встановлюється страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону.

4. Обов'язкове страхування запроваджується з метою забезпечення захисту соціально значущих майнових інтересів фізичних осіб, юридичних осіб та держави.

5. Діяльність зі здійснення обов'язкового страхування встановлюється відповідними законами.

6. Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідно цього Закону та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

7. Обов'язкова наявність договору страхування може бути передбачена іншими законами. У такому випадку страховик укладає договір страхування згідно з ліцензією, виданою на провадження відповідного класу добровільного страхування, якщо інше не передбачено законом.

8. Страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Стаття 8. Принципи започаткування страхової діяльності

1. Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних товариств згідно з Законом України "Про акціонерні товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

2. Підприємства, установи та організації не можуть стати страховиками шляхом внесення змін до установчих документів, якщо вони попередньо провадили інші види діяльності, навіть у разі виконання положень цього Закону.

3. Обов'язковою умовою провадження страхової діяльності є наявність ліцензії, виданої в установленому порядку Уповноваженим органом на відповідний клас страхування.

Стаття 9. Найменування страховика

1. До повного найменування страховика повинні включатися слова "страхова", "страхова компанія", "страхова організація" чи похідні від них.

2. Повне найменування страхової організації, яка має намір здійснювати страхування життя, повинне містити слова "страхування життя" чи похідні від них.

3. Використання слів "державна" та "національна" або похідних від неї в найменуванні страховика дозволяється за умови, якщо державна частка в статутному капіталі страховика становить 100 відсотків.

4. Не допускається використання найменувань, тотожних до вже існуючих найменувань страхових організацій чи подібних такою мірою, що може призвести до помилки у сприйнятті.

5. У разі зміни найменування страховика, місця його знаходження та поштової адреси в період обмеження або призупинення дії ліцензії страховик повинен отримати попередній дозвіл Уповноваженого органу.

Стаття 10. Об'єднання страховиків

1. Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та виконання спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству. Зазначені об'єднання не мають права здійснювати страхування. У передбачених законодавством випадках для реєстрації об'єднання страховиків необхідно отримати дозвіл Антимонопольного комітету України.

2. Об'єднання страховиків діють на підставі статуту і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Об'єднання страховиків повідомляє у десятиденний строк з дня реєстрації про це Уповноважений орган.

3. Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, зобов'язані утворити Ядерний страховий пул, який має бути юридичною особою, що фінансується за рахунок коштів страховиків.

4. Страховики, які мають дозвіл на обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зобов'язані бути членами Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке є юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків. МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Участь страховиків у МТСБУ є умовою провадження діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

5. Страховики, які мають дозвіл на здійснення страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою, зобов'язані утворити Аграрний страховий пул, що є юридичною особою та утримується за рахунок коштів страховиків.

Розділ II. Договір страхування та перестрахування

Стаття 11. Договір страхування

1. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання протягом строку дії страхового покриття певної події (страхового випадку), зазначеної в договорі страхування, та яка не підпадає під виключення чи обмеження страхування (страхового випадку), здійснити іншій стороні договору (страхувальнику), або іншій визначеній в договорі особі (вигодонабувачу (вигодонабувачам)), страхову виплату, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові премії та виконувати інші умови договору.

2. Страховик забезпечує реєстрацію всіх укладених договорів страхування.

3. Умови страхування повинні бути чітко визначені в договорі страхування.

Стаття 12. Предмет договору страхування

1. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:

1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням заподіяної шкоди (страхування відповідальності).

2. Дозволяється укладення договорів страхування із зазначенням ризиків, які стосуються різних класів страхування, за умови визначення частки страхової премії за кожним з таких класів у договорі та наявності у страховика відповідних ліцензій.

Стаття 13. Укладення договору страхування

1. Для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.

2. Договір страхування може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. У разі надання письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір страхування, такий договір може бути укладений шляхом видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса, сертифіката), яке не містить розбіжностей з поданою заявою. Заява складається в двох примірниках, один з яких з відміткою страховика або його уповноваженого представника про прийняття запропонованих умов договору страхування залишається у страхувальника.

3. У випадках, передбачених законом, договір страхування може бути укладений з використанням електронного цифрового підпису.

4. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першої страхової премії, якщо інше не встановлено договором.

5. Страховики можуть обробляти в цілях виконання договорів страхування дані застрахованих та/або вигоданабувачів, що мають за договором страхування право на отримання відшкодувань або виплат, без отримання від них згоди.

Стаття 14. Валюта страхування

1. Страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент - в іноземній вільно конвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених законодавством.

2. Страхова виплата здійснюється тією валютою, яка передбачена договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством.

3. Грошові зобов'язання сторін за договорами страхування життя, можуть бути визначені як у національній валюті України, так і у вільноконвертованій валюті або розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов'язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов'язань.

Стаття 15. Форма договору страхування

1. Договір страхування укладається в письмовій формі або шляхом укладання електронного документу.

Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим полісом (свідоцтвом, сертифікатом), який повинен містити підписи сторін.

2. Електронні документи страховика, зокрема ті документи, які складаються з використанням електронного цифрового підпису, повинні відповідати вимогам закону.

3. У разі недодержання письмової форми договору страхування або форми електронного документу такий договір є нікчемним.

Стаття 16. Істотні умови договору страхування

1. Договір добровільного страхування укладається відповідно до цього Закону, іншого законодавства.

2. Істотними умовами договору страхування є:

1) найменування та місцезнаходження страховика, в тому числі найменування та місцезнаходження відокремленого підрозділу страховика, якщо договір від імені страховика укладає відокремлений підрозділ;

2) прізвище, ім'я, по батькові і дату народження або найменування страхувальника та застрахованої особи, їх адреса;

3) прізвище, ім'я, по батькові і дату народження або найменування вигодонабувача (вигодонабувачів) та його (їх) адреса, якщо така (такі) особа призначається;

4) предмет договору страхування;

5) розмір страхової суми за договором страхування, що належать до класів страхування іншого, ніж страхування життя;

6) розмір страхової суми та/або розміри страхових виплат за договорами, що належать до класів страхування життя;

7) перелік страхових випадків;

8) розміри страхових премій і строки їх сплати;

9) строк дії договору;

10) місце укладення договору;

11) порядок внесення змін до договору;

12) порядок припинення дії договору;

13) умови та порядок здійснення страхової виплати;

14) причини відмови у страховій виплаті;

15) умови, порядок та строки виплати викупної суми за договорами страхування життя;

16) умови виплати додаткових сум (бонусів) та умови участі страхувальника або застрахованої особи у прибутках страховика, якщо це передбачено договором, який належить до класів страхування життя;

17) умови зміни розміру страхової суми та/або страхових виплат у разі несплати страхувальником страхових премій за договором, який належить до класів страхування життя, в розмірі та у строки, що встановлені договором, якщо така зміна розмірів страхової суми та/або страхових виплат передбачена договором;

18) права та обов'язки страховика;

19) права та обов'язки страхувальника

20) права вигодонабувача та застрахованої особи;

21) відповідальність сторін;

22) строки повідомлення страховика про настання страхового випадку.

Якщо страхувальник змінив адресу, вказану в договорі, але не повідомив про це страховика, вважається, що страховик виконав свої зобов'язання щодо повідомлення страхувальника, якщо повідомлення надіслано страховиком рекомендованим листом на адресу, вказану в договорі страхування.

3. Розмір страхової суми та/або розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених законодавством.

Страхова сума може бути встановлена за окремим страховим випадком, предметом страхування, групою страхових випадків, договором страхування в цілому.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна, що страхується, на момент укладання договору.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Сторонами може бути передбачено страхування за відновлювальною вартістю, але не вище, ніж вартість такого майна як нового, про що має бути оговорено в договорі страхування.

Якщо виявиться, що страхова сума перевищує вартість майна, то як страховик, так і страхувальник можуть вимагати невідкладного внесення змін до відповідного договору в частині зменшення страхової суми з одночасним пропорційним зменшенням страхової премії.

Якщо страхувальник уклав договір страхування з наміром отримати страхове відшкодування, що перевищує вартість застрахованого майна, то такий договір може бути визнаний судом недійсним.

4. Договір страхування може містити умову про франшизу з обов'язковим відображенням її виду.

5. Страхові тарифи обчислюються актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків, а за договорами за класами страхування життя - також з урахуванням величини інвестиційного доходу, яка повинна зазначатися в договорі страхування.

6. Згідно з міжнародними системами страхування, які вимагають застосування уніфікованих умов страхування, договори страхування укладаються відповідно до таких умов страхування з урахуванням передбачених цим Законом вимог.

Стаття 17. Істотні умови договору перестрахування

1. Істотними умовами договору перестрахування є:

1) найменування та місцезнаходження перестраховика;

2) найменування та місцезнаходження перестрахувальника;

3) предмет договору перестрахування;

4) покриття (його визначення, ідентифікація, із зазначенням виключень та застережень.

5) ліміт відповідальності /ємність договору перестрахування;

6) власне утримання (ліміт відповідальності, пріоритет) перестрахувальника,;

7) розміри перестрахувальної премії і строки її сплати;

8) територіальні обмеження /місцезнаходження майна;

9) строк дії договору перестрахування;

10) місце укладення договору;

11) вибір права, законодавства;

11) порядок внесення змін до договору;

12) порядок припинення дії договору;

13) умови та порядок здійснення виплати перестраховиком;

14) права та обов'язки перестраховика;

15) права та обов'язки перестрахувальника.

2. Якщо однією із сторін договору перестрахування є нерезидент, то вибір права, що застосовується до договору перестрахування, визначається сторонами договору з урахуванням положень цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України та міжнародних звичаїв, що застосовуються в Україні.

3. У якості підтвердження укладення договору перестрахування, домовленостей між перестраховиком і перестрахувальником про умови перестрахування чи про порядок урегулювання вимог застрахованих осіб можуть використовуватися документи, які застосовуються у міжнародному обороті та діловій практиці, та містять пропозиції щодо укладення договору перестрахування, а також основні відомості про договори перестрахування, укладені у визначений період.

Стаття 18. Особливості договорів страхування життя, які належать до класів I, II страхування життя

1. Страхова сума не встановлюється для страхового випадку, в разі настання якого передбачається здійснення виплат у вигляді ануїтету.

2. Зазначена в договорах ставка гарантованого інвестиційного доходу не повинна перевищувати чотирьох відсотків річних.

3. Договорами страхування життя, які передбачають ризик дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування або настання події, передбаченої у договорі страхування (взяття шлюбу, народження дитини), або досягнення застрахованою особою визначеного договором віку, або ризик довічного страхування життя на випадок смерті, передбачається збільшення розміру страхових сум та (або) розміру страхових виплат на додаткові суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів із страхування життя. При цьому не менш ніж 85 % отриманого інвестиційного доходу за вирахування витрат на отримання такого доходу обов'язково відраховується в математичні резерви, що відповідає розміру інвестиційного доходу, який застосовується для розрахунку страхового тарифу за цими договорами страхування, та у разі індексації розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат за офіційним індексом інфляції? відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає такій індексації.

4 Договором також може бути передбачено збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за іншими фінансовими результатами його діяльності (участь у прибутках страховика).

5. Прийняті страховиком додаткові страхові зобов'язання повідомляються страхувальнику письмово не рідше, ніж раз на рік, і не можуть бути в подальшому зменшені в односторонньому порядку.

6. У разі несплати страхувальником чергової страхової премії в розмірі та у строки, передбачені договором, умовами страхування може бути передбачено право страховика в односторонньому порядку зменшити розмір страхової суми та (або) страхових виплат.

7. Договором може бути передбачено індексацію (зміну) за офіційним індексом інфляції розміру страхової суми та (або) страхових виплат протягом дії договору за умови відповідної індексації (зміни) розміру страхової премії. Порядок та умови індексації визначаються договором страхування.

Стаття 19. Особливості договору страхування життя, пов'язаного з інвестиційними фондами

1. Страхування життя, пов'язане з інвестиційними фондами - вид страхування за класами страхування життя, яке передбачає обов'язок страховика в разі смерті застрахованої особи до закінчення строку дії договору та/або дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору, та/або настання в житті застрахованої особи події, передбаченої в договорі страхування, здійснити страхову виплату (виплати), розмір якої (яких) залежить від результатів розміщення коштів технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами.

2. Право на здійснення страхування життя, пов'язаного з інвестиційними фондами, може отримати страховик, який уклав договір з компанією з управління активами про надання страховику послуг з управління коштами технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами.

3. Технічні резерви за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, формуються за рахунок частини страхових премій за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами. Кошти технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, використовуються для придбання розрахункових одиниць (юнітів) у спеціально створених страховиком фондах інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, за ціною, що існує на момент їх придбання. Ціна розрахункових одиниць (юнітів) прямо відображає вартість активів фонду інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, зменшену на загальну суму зобов'язань, що відшкодовуються за рахунок зазначених активів.

Розмір страхової суми або страхової виплати та розмір викупної суми за договором страхування життя, пов'язаним з інвестиційними фондами, залежить від ціни розрахункових одиниць (юнітів) на момент здійснення обміну таких розрахункових одиниць (юнітів) на гроші.

4. Фонд інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, що утворюється страховиком, - це активи, що належать страхувальникам на праві спільної часткової власності та обліковуються страховиком окремо по кожному такому фонду залежно від результатів провадження його господарської діяльності.

Фонд інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, не є юридичною особою.

Для створення фонду інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, страховик повинен здійснити такі заходи:

1) розробити та затвердити:

регламент фонду інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами;

програму страхування життя, пов'язаного з інвестиційними фондами;

2) зареєструвати в порядку, встановленому Уповноваженим органом, регламент фонду інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, та програму страхування життя, пов'язаного з інвестиційними фондами;

3) укласти договір з компанією з управління активами про надання послуг з управління активами фонду.

Страховик не має права на укладення договорів страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, до моменту здійснення заходів щодо створення фонду інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, передбачених цим Законом.

Управління коштами, за рахунок яких створено фонд інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, здійснюється компанією з управління активами.

Вимоги до фондів інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, які спеціально створюються страховиками, встановлюються Уповноваженим органом за погодженням з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

5. Страховик зобов'язаний розробити програми страхування життя, пов'язаного з інвестиційними фондами, та регламент фонду інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, що є невід'ємною частиною договору страхування.

Регламент фонду інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, визначає правила функціонування такого фонду.

Вимоги до змісту регламенту фонду інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, встановлюються Уповноваженим органом.

Програма страхування життя, пов'язаного з інвестиційними фондами, повинна містити:

1) перелік фондів інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, до яких перераховуються кошти технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами;

2) правила визначення страхових виплат та викупної суми, строки обміну розрахункових одиниць (юнітів) на кошти та здійснення виплат;

3) правила здійснення інвестицій в фонди інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, із зазначенням, зокрема, категорій активів, у які можуть розміщуватися активи таких фондів, критеріїв вибору активів, а також принципів їх диверсифікації та інших інвестиційних обмежень;

4) правила та строки визначення ціни розрахункових одиниць (юнітів) за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами;

5) правила визначення суми витрат страховика та всіх інших платежів, що вираховуються із страхових премій для визначення суми коштів, що спрямовуються до технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами;

6) правила та строки придбання розрахункових одиниць (юнітів) за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, за рахунок технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами;

7) правила визначення викупної суми за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами.

6. Страховик зобов'язаний встановити перелік фондів інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, до яких перераховуватимуться кошти технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, для їх подальшого інвестування в активи зазначених фондів. Рішення про вибір таких фондів приймається страхувальником згідно із сформованим страховиком переліком фондів інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами.

Ризик одержання збитку за договором страхування життя, пов'язаним з інвестиційними фондами несе страхувальник.

7. Договором страхування життя, пов'язаним з інвестиційними фондами, обов'язково передбачається встановлення мінімальної гарантованої страхової суми в разі настання смерті застрахованої особи під час дії договору страхування. Вимоги до розміру мінімальної гарантованої страхової суми в разі настання смерті застрахованої особи встановлюються Уповноваженим органом.

8. Додатково умови договору страхування життя, пов'язаного з інвестиційними фондами, можуть передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату в разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, або захворювання застрахованої особи.

9. Договір страхування життя, пов'язаного з інвестиційними фондами, може укладатися на визначений строк або довічно, але у будь-якому випадку не менше ніж на п'ять років.

10. Страховик зобов'язаний один раз на рік надсилати страхувальникам та застрахованим особам повідомлення про результати інвестування коштів технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами.

Вимоги щодо форми та змісту такого повідомлення встановлюються Уповноваженим органом.

11. У системі персоніфікованого обліку застрахованих осіб страховик зобов'язаний відкрити індивідуальний рахунок кожній застрахованій особі.

Порядок ведення та вимоги до персоніфікованого обліку застрахованих осіб за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, встановлюються Уповноваженим органом.

12. Страховик не має права надавати будь-які кредити (позики) за рахунок коштів технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами.

13. Вимоги до розміщення (граничних обсягів дозволених категорій та якості активів) і проведення оцінки активів фондів інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, методики визначення вартості розрахункової одиниці (юніта) та розміру викупної суми, складу витрат з управління фондом інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, встановлюються Уповноваженим органом.

14. У рамках здійснення страхування життя, пов'язаного з інвестиційними фондами, страховик зобов'язаний:

1) проводити переоцінку вартості розрахункових одиниць (юнітів) не рідше одного разу на місяць;

2) публікувати не рідше одного разу на місяць в друкованому виданні, визначеному згідно з переліком, сформованим Уповноваженим органом, та на своєму веб-сайті відомості про ціну розрахункових одиниць (юнітів) за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами;

3) складати та публікувати річну та піврічну звітність щодо кожного фонду інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов'язаними з інвестиційними фондами, в обсягах, визначених Уповноваженим органом.

Стаття 20. Особливості договору постійного страхування здоров'я

1.Договори постійного страхування здоров'я укладаються на строк не менше, ніж один рік, і можуть передбачати здійснення страхових виплат протягом встановленого договором строку або довічно.

2. Договори постійного страхування здоров'я можуть передбачати період очікування від початку дії договору, протягом якого у страховика не виникає обов'язку здійснювати страхові виплати по всіх або певних страхових випадках (часова франшиза).

3. Страховики мають право вимагати від особи, відносно якої укладається договір страхування, проходження за рахунок клієнта медичного обстеження або діагностичної перевірки з мінімальним ризиком для такої особи, за винятком генетичних обстежень, з метою оцінки страхового ризику та визначення права на страхову виплату та розміру цієї виплати.

4. На вимогу особи, відносно якої укладається договір страхування, страховик зобов'язаний надати такій особі доступ до результатів перевірок, передбачених частиною третьої цієї статті.

Стаття 21. Особливості групового страхування за договорами особистого страхування

1. Договір особистого групового страхування - це договір страхування, яким передбачено страхування життя, здоров'я, працездатності та пенсій двох і більше фізичних осіб.

2. Список застрахованих осіб є невід'ємною частиною договору особистого групового страхування (далі - договір групового страхування).

3. Строк дії договору групового страхування визначається в цьому договорі та є визначальною ознакою для віднесення його до довгострокових договорів страхування.

4. Договір групового страхування може передбачати обов'язок сплати страхових премій за цим договором як страхувальником, так одночасно страхувальником та застрахованими особами.

5. У разі реорганізації роботодавця-страхувальника обов'язки щодо сплати страхових премій за укладеним ним договором групового страхування передаються його правонаступнику.

6. У разі ліквідації роботодавця-страхувальника його права та обов'язки за договором групового страхування переходять до застрахованої особи в частині, що стосується її особисто.

7. У разі припинення сплати страхових премій щодо окремої застрахованої особи за договором групового страхування та виключення її зі списку застрахованих осіб, така застрахована особа має право взяти на себе права та обов'язки страхувальника шляхом внесення в договір групового страхування відповідних змін.

8. У разі виключення особи зі списку застрахованих осіб страхувальник має право відносно цієї застрахованої особи за договором групового страхування:

отримати викупну суму, сформовану щодо цієї особи на дату припинення трудових відносин;

перерозподілити страхові резерви, сформовані щодо цієї особи на дату припинення трудових відносин, за правилами, передбаченими договором групового страхування;

зарахувати страхові резерви, сформовані щодо цієї особи на дату припинення трудових відносин, в рахунок страхових премій за наступні страхові періоди.

замінити застраховану особу на іншу фізичну особу, що перебуває у трудових відносинах зі страхувальником, на умовах, узгоджених із страховиком.

передати права та обов'язки страхувальника фізичній особі, яка припинила трудові відносини зі страхувальником, або її новому роботодавцю;

зменшити (редукувати) розмір страхової суми щодо застрахованої особи, яка припинила трудові відносини зі страхувальником, виходячи зі сформованих страхових резервів, без подальшої сплати страхових премій до кінця строку дії страхового покриття.

9. Технічні резерви, сформовані за договором добровільного групового пенсійного страхування, в частині, що відповідає частці страхових премій, сплачених застрахованою особою за цим договором, є власністю застрахованої особи з початку дії договору страхування.

Технічні резерви за договорами добровільного групового пенсійного страхування, які формуються за участю страхових премій, сплачених за рахунок коштів страхувальника - роботодавця, переходять у власність до застрахованої особи в такому порядку:

а) до двох років включно дії договору страхування технічні резерви належать страхувальнику, якщо інше не передбачено договором страхування;

б) від двох до трьох років включно дії договору страхування - не менше 25 % коштів технічних резервів належить застрахованій особі;

в) від трьох до чотирьох років включно дії договору страхування - не менше 50 % коштів технічних резервів належить застрахованій особі;

г) від чотирьох до п'яти років включно дії договору страхування - не менше 75 % коштів технічних резервів належить застрахованій особі;

д) більше п'яти років дії договору страхування - 100 % коштів технічних резервів належить застрахованій особі.

Стаття 22. Договір добровільного пенсійного страхування

1. Страхувальниками за добровільним пенсійним страхуванням можуть бути роботодавці, які укладають договори страхування відносно своїх працівників (застрахованих осіб) з дотриманням умов, визначених цією статтею, та фізичні особи, які досягли вісімнадцятирічного віку або не досягли цього віку, але працюють за наймом чи провадять іншу не заборонену законодавством діяльність, пов'язану з отриманням доходу, та укладають договори страхування власної пенсії на свою користь або на користь або страхування пенсії третіх осіб за їх згодою (застраховані особи).

2. Договір добровільного пенсійного страхування може передбачати для вигодонабувача або спадкоємця застрахованої особи гарантований період виплат довічної пенсії, який починається від початку здійснення таких виплат застрахованій особі. У разі смерті застрахованої особи під час гарантованого періоду право на отримання пенсії на умовах, визначених договором страхування довічної пенсії, до кінця дії цього періоду має вигодонабувач (вигодонабувачі) або спадкоємець (спадкоємці) цієї застрахованої особи відповідно до законодавства. Договір страхування довічної пенсії може передбачати також інші умови здійснення страхових виплат вигодонабувачу або спадкоємцю застрахованої особи.

3. У разі припинення чи порушення страхувальником строку сплати страхових премій або сплати їх страхувальником у меншому розмірі, ніж передбачено за договором добровільного пенсійного страхування страховик має право здійснити зменшення (редукування) розміру страхових виплат із внесенням відповідних змін до такого договору, про що повідомляється страхувальнику.

4. Договори страхування довічної пенсії, укладені з учасниками недержавних пенсійних фондів, які досягли пенсійного віку, визначеного відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", передбачає обов'язок страховика здійснювати регулярні послідовні страхові виплати (довічні ануїтети) протягом життя застрахованої особи згідно з умовами договору страхування довічної пенсії. Перша страхова виплата з числа регулярних послідовних виплат довічної пенсії (довічного ануїтету) за договорами страхування довічної пенсії, укладеними з учасниками недержавних пенсійних фондів після досягнення ними пенсійного віку, здійснюється страховиком у термін не більше 45 днів, починаючи з дати перерахування страховику грошових коштів учасника недержавного пенсійного фонду для оплати договору страхування довічної пенсії.

Страховик повинен пропонувати учаснику недержавного пенсійного фонду, який досяг пенсійного віку та виявив бажання укласти (оплатити) договір страхування довічної пенсії, на вибір такі види довічної пенсії: довічна пенсія на установлений період, довічна обумовлена пенсія, довічна пенсія подружжя. Страховик може пропонувати інші види довічної пенсії за бажанням учасника недержавного пенсійного фонду.

Довічна пенсія на установлений період - щомісячна страхова виплата, що здійснюється протягом життя застрахованої особи, але не менше ніж протягом 10 років з дня її призначення (встановлений період). У разі смерті застрахованої особи право на отримання такої довічної пенсії протягом встановленого періоду має її вигодонабувач (вигодонабувачі) або спадкоємець (спадкоємці), визначений згідно із законодавством.

Довічна обумовлена пенсія - щомісячна страхова виплата, що здійснюється протягом життя застрахованої особи і припиняється в разі її смерті. Якщо загальна сума страхових виплат, отримана застрахованою особою до дня смерті, є меншою, ніж сума, обумовлена в договорі страхування такої довічної пенсії, різниця між зазначеними сумами виплачується вигодонабувачу (вигодонабувачам) або спадкоємцю (спадкоємцям), визначеному згідно із законодавством, відповідно до умов договору страхування довічної пенсії або як пенсійна виплата, що здійснюється одноразово.

Довічна пенсія подружжя - щомісячна страхова виплата, що здійснюється протягом життя застрахованої особи, а після її смерті - другому з подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", протягом його життя в сумі, визначеній договором страхування довічної пенсії подружжя.

Пенсійна виплата, що здійснюється одноразово, за договором страхування довічної пенсії, укладеним з учасником недержавного пенсійного фонду, здійснюється страховиком у випадках, передбачених Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення".

5. Страховики, які здійснюють страхування життя або страхування життя та добровільне пенсійне страхування, можуть пропонувати недержавним пенсійним фондам укладення договорів страхування життя учасників недержавних пенсійних фондів, якими передбачається страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника недержавного пенсійного фонду.

6. Зазначена в договорі добровільного пенсійного страхування гарантована ставка інвестиційного доходу не повинна перевищувати трьох відсотків річних.

7. Договором добровільного пенсійного страхування може бути передбачено індексацію (зміну) за офіційним індексом інфляції розміру страхових виплат протягом дії договору пенсійного страхування за умови відповідної індексації (зміни) розміру страхової премії. Порядок та умови індексації визначаються договором страхування.

8. Добровільне пенсійне страхування працівників може здійснюватися роботодавцем - страхувальником за згодою цих працівників шляхом укладення договору добровільного групового пенсійного страхування. Невід'ємною частиною договору добровільного групового пенсійного страхування є список застрахованих осіб.

9. Договори добровільного групового пенсійного страхування можуть передбачати обов'язок сплати страхової премії за договором як страхувальником, так одночасно страхувальником та застрахованими особами в певній пропорції.

10. У разі реорганізації роботодавця-страхувальника обов'язки щодо сплати страхових премій за укладеним ним відносно працівників договором добровільного групового пенсійного страхування передаються його правонаступнику.

11. у разі ліквідації роботодавця-страхувальника його права та обов'язки за договором добровільного групового пенсійного страхування переходять до застрахованої особи в частині, що стосується її особисто.

12. У разі припинення сплати страхових премій за договором добровільного групового пенсійного страхування через припинення трудових відносин між застрахованою особою та роботодавцем-страхувальником застрахована особа має право взяти на себе обов'язки страхувальника шляхом внесення в договір групового страхування відповідних змін.

13. Договір добровільного групового пенсійного страхування не припиняє свою дію до виконання зобов'язань страховика по відношенню до всіх застрахованих осіб, зазначених у договорі.

14. Страховик зобов'язаний при достроковому припиненні дії договору добровільного групового пенсійного страхування відносно застрахованої особи перерахувати кошти, які є власністю застрахованої особи, за її письмовою вимогою іншому страховику чи суб'єкту недержавного пенсійного забезпечення або виплатити їй пенсійну виплату, що здійснюється одноразово. Перерахування коштів до іншого страховика чи суб'єкта недержавного пенсійного забезпечення за вимогою застрахованої особи здійснюється за її рахунок.

15. Кошти технічних резервів, що належать страхувальнику-роботодавцю при достроковому припиненні дії договору добровільного групового пенсійного страхування відносно застрахованої особи, розподіляються страховиком між застрахованими особами пропорційно сформованим технічним резервам.

16. У разі припинення страхувальником-фізичною особою сплати страхових премій за договором добровільного пенсійного страхування через повну або часткову втрату працездатності та встановлення інвалідності І або II групи дія договору добровільного пенсійного страхування може бути достроково припинена на вимогу страхувальника з виплатою йому суми сплачених страхових премій за вирахуванням витрат страховика на ведення справи, а також з виплатою отриманого інвестиційного доходу, обчисленого відповідно до умов договору страхування з урахуванням вимог цього Закону за відповідний період накопичення коштів.

Стаття 23. Персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя

1. Персоніфікований (індивідуальний) облік договорів за класами страхування життя - система заходів, яка забезпечує реєстрацію, обробку, накопичення та зберігання відомостей за договорами, що відносяться до класів страхування життя.

2. Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов'язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування.

3. Персоніфікований (індивідуальний) облік договорів здійснюється страховиком шляхом ведення реєстру в електронній формі. Разом з веденням реєстру в електронній формі страховик може застосовувати паперову форму ведення реєстру.

4. Реєстр повинен містити інформацію про прізвище, ім'я, по батькові, дату народження застрахованої особи, строк дії страхового покриття, щодо валюти страхування, номеру договору, відомостей про сплату страхових премій та здійснення страхових виплат, а також інформацію передбачену підпунктами 3, 6 - 9 частини другої статті 16 цього Закону, змін всіх умов, перерахованих вище.

При цьому, в договорах добровільного групового страхування ведеться облік даних, зазначених в абзаці першому цієї частини, за кожною застрахованою особою.

5.Передача даних реєстру та відповідної документації може здійснюватися страховиком у разі ліквідації, реорганізації, зміни страховика, анулювання ліцензії, виданої страховику.

6. До передачі даних реєстру та відповідної документації страховик зобов'язаний продовжувати виконання своїх зобов'язань щодо ведення такого обліку.

7. Передача системи даних реєстру та відповідної документації здійснюється в порядку, встановленому Уповноваженим органом.

Стаття 24. Особливості укладення договору страхування в разі, коли застрахована особа та вигодонабувач не є страхувальником

1. Страхувальник має право укласти із страховиком договір про страхування третьої особи (застрахованої особи) лише за її письмовою згодою, крім випадків, передбачених законодавством.

2. Страхувальник має право під час укладання договору особистого страхування призначити за згодою застрахованої особи фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

3. Страхувальник має право під час укладання договору страхування іншого, ніж договір особистого страхування, призначати фізичну або юридичну особу (вигодонабувача), яка може зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Стаття 25. Співстрахування

1. За згодою страхувальника об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування кількома страховиками (співстрахування) з визначенням прав та обов'язків кожного з них.

2. За погодженням між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти усіх інших співстраховиків у відносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірах своєї частки.

3. На укладення договору співстрахування поширюються усі вимоги, передбачені при укладенні договору страхування.

4. У разі співстрахування технічні резерви формуються кожним із страховиків відповідно до правил формування технічних резервів, установлених Уповноважених органом, на суму, що пропорційна частці ризику, прийнятого таким страховиком.

Стаття 26. Обов'язки страховика

1. Страховик зобов'язаний:

1) протягом трьох робочих днів, як тільки йому стане відомо про настання події, що має ознаки страхового випадку, вжити заходів до своєчасного здійснення страхової виплати;

2) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у встановлений договором строк;

3) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку, з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;

4) внести зміни або переукласти договір страхування за заявою страхувальника в разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або в разі збільшення вартості майна;

5) не розголошувати відомостей щодо страхувальника та його майнового стану, крім установлених законом випадків.

2. Страховик повинен не пізніше ніж протягом одного місяця з дня зміни найменування, місцезнаходження повідомити про це страхувальників шляхом розміщення повідомлення в офіційних друкованих виданнях, що визначені згідно з переліком, установленим Уповноваженим органом, та на офіційному веб-сайті страховика.

Про зміни місцезнаходження відокремленого підрозділу страховика страховик не пізніше ніж протягом одного місяця з дня зміни місцезнаходження повинен повідомити страхувальників шляхом розміщення повідомлення у двох місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу та на офіційному веб-сайті страховика.

3. Страховик зобов'язаний розмістити копію ліцензії на право здійснення страхування в місці, доступному для огляду та ознайомлення з нею страхувальників.

4. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страховика.

Стаття 27. Обов'язки страхувальника

1. Страхувальник зобов'язаний:

1) своєчасно вносити страхові премії в розмірі, встановленому договором;

2) при укладенні договору страхування надати страховикові письмову інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для проведення оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;

3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта страхування;

4) вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим у разі настання страхового випадку, та їх зменшення;

5) повідомити страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку, в установлений договором строк.

2. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страхувальника.

Стаття 28. Умови та порядок здійснення страхової виплати

1. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третьої особи, визначеної договором страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або Уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що затверджується страховиком.

Страховик інформує протягом трьох робочих днів після надходження повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку, страхувальника (вигодонабувача) та виконує процедури з визначення фактичного статусу події, обґрунтованості поданих претензій та розміру страхової виплати, а також інформує в письмовій або електронній формі страхувальника, застраховану особу, вигодонабувача про те, які документи необхідні для визначення розміру страхової виплати.

Страховик або особа, яка уповноважена страховиком у розслідуванні та врегулюванні страхового випадку (аварійні комісари, асистантські компанії) вправі вимагати від страхувальника додаткові документи для визначення обставин події та розміру страхової виплати, якщо таке право прямо передбачено умовами договору страхування та необхідно для з'ясування дійсних обставин події.

У разі коли страховик відмовився від здійснення страхової виплати або виплачує іншу суму, ніж зазначена в поданій заяві на отримання страхової виплати, страховик інформує про це в строки, встановлені договором страхування чи законодавством, в письмовій формі особу, яка подала заяву, із зазначенням обставин та правових підстав для повної або часткової відмови у здійсненні страхової виплати. Інформація від страховика повинна містити вказівку про можливість забезпечення задоволення претензій шляхом подання позову до суду.

Страховик зобов'язаний надавати особам, зазначеним у частинах першій та другій цієї статті, інформацію та документи, які впливають на визначення обсягу відповідальності страховика, а також розміру страхової виплати. Такі особи мають право ознайомитися із страховим актом (аварійним сертифікатом) в приміщенні страховика та зробити за власний рахунок дублікати чи фотокопії документів, що містяться або додаються до страхового акта (аварійного сертифіката). Для зазначених осіб забезпечується безперешкодний доступ до страхового акта (аварійного сертифіката).

2. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не має права відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма відомими страховику обставинами страхового випадку і надати усі необхідні матеріали та документи.

3. Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від суми, яку повинен отримати одержувач за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і суми, що має бути сплачена йому як відшкодування збитків.

4. Страхова виплата не може перевищувати розмір прямих збитків, яких зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об'єкта, страхова виплата здійснюється в такій самій частці від визначених за страховою подією збитків, якщо інше не передбачено умовами договору страхування.

5. У разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості щодо страхового випадку до суду, правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших державних органів, підприємств, установ та організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

6. Якщо майно застраховано у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то загальний обсяг страхових виплат, що виплачуються усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому, кожний страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

7. Державні, в тому числі правоохоронні та судові органи, підприємства, установи, організації, банки, страховики та саморегулівні організації страховиків зобов'язані надсилати відповіді страховикам, Моторному (транспортному) страховому бюро та уповноваженим ним особам (аварійним комісарам, асистантським компаніям) на запити відомості та копії документів, які пов'язані із страховим випадком, у тому числі і дані, що є комерційною та банківською таємницею, а також таємницею слідства. При цьому, страховик та Моторне (транспортне) страхове бюро, а також їх посадові (та уповноважені ним) особи несуть передбачену законом адміністративну, кримінальну та цивільно-правову відповідальність за розголошення інформації, що є відповідною таємницею.

Стаття 29. Виплати за договорами страхування життя

1. Договорами страхування життя можуть бути передбачені як одноразові страхові виплати, так і виплати у вигляді ануїтету.

2. Страхові виплати за договорами страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми або її частини, та/або у вигляді ануїтету. Страхові виплати у вигляді ануїтету можуть здійснюватися довічно або протягом визначеного в договорі страхування строку.

У випадку здійснення виплат у вигляді ануїтету, договором страхування життя встановлюється розмір регулярних, послідовних страхових виплат та їх періодичність.

3. Розмір страхової виплати за договором страхування життя, пов'язаного з інвестиційними фондами, залежить від вартості розрахункових одиниць на момент здійснення обміну розрахункових одиниць на кошти.

4. Страховик має право в односторонньому порядку здійснити зменшення розміру страхових виплат у разі припинення чи порушення страхувальником строку сплати страхових премій або сплати їх страхувальником у неповному обсязі, ніж передбачено договором, про що повідомляється страхувальнику.

5. Договори страхування довічної пенсії, укладені з учасниками недержавних пенсійних фондів, які досягли пенсійного віку, визначеного відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", передбачає обов'язок страховика здійснювати регулярні послідовні страхові виплати (довічні ануїтети) протягом життя застрахованої особи згідно з умовами договору страхування довічної пенсії. Перша страхова виплата з числа регулярних послідовних виплат довічної пенсії (довічного ануїтету) за договорами страхування довічної пенсії, укладеними з учасниками недержавних пенсійних фондів після досягнення ними пенсійного віку, здійснюється страховиком у термін не більше 45 днів, починаючи з дати перерахування страховику грошових коштів учасника недержавного пенсійного фонду для оплати договору страхування довічної пенсії.

6.Договір постійного страхування здоров'я передбачає обов'язок страховика здійснити наступні страхові виплати:

1) застрахованій особі, що розраховуються виходячи зі встановленої договором щоденної страхової виплати - за період перебування в лікарні (незалежно від рахунків закладів охорони здоров'я);

2) застрахованій особі, що розраховуються виходячи із встановленої договором щоденної страхової виплати на випадок втрати застрахованою особою заробітку у зв'язку з її непрацездатністю внаслідок хвороби або нещасного випадку;

3) на оплату витрат, пов'язаних із здійсненням тривалого медичного та побутового догляду за непрацездатною застрахованою особою;

4) на оплату витрат з діагностування та лікування критичних захворювань, визначених договором страхування;

5) на оплату витрат з діагностування та лікування захворювань застрахованої особи, в тому числі, в разі розладу здоров'я внаслідок нещасного випадку.

Стаття 30. Відмова від здійснення страхової виплати

1. Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати в разі:

1) вчинення страхувальником, застрахованою особою або вигодонабувачем навмисних дій, спрямованих на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо забезпечення захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником, застрахованою особою або вигодонабувачем умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання події, що має ознаки страхового випадку, або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) наявності інших підстав, встановлених цим Законом чи договором страхування.

2. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови у здійсненні страхової виплати, якщо вони не суперечать законодавству.

3. Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальникові в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Стаття 31. Відповідальність страховика

У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі відповідно до договору страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому договором.

Стаття 32. Перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки

До страховика, який здійснив страхову виплату за договором майнового страхування та в інших випадках визначених законом, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 33. Зміна страхувальника - фізичної особи в договорі страхування

1. У разі смерті страхувальника, який уклав договір майнового страхування, його права та обов'язки переходять до осіб, які одержали таке майно у спадщину. Страховик або будь-хто із спадкоємців має право ініціювати переукладення договору страхування.

В інших випадках права та обов'язки страхувальника можуть перейти до третьої особи лише за згодою страховика, якщо інше не встановлено договором страхування.

2. У разі смерті страхувальника, який одночасно не є застрахованою особою або вигодонабувачем, його права та обов'язки за договором переходять до застрахованої особи за її згоди, а в разі її не згоди - до вигодонабувача за його згодою.

У випадках відмови застрахованої особи та вигодонабувача від набуття прав та обов'язків страхувальника за договором страхування права та обов'язки страхувальника покладаються на особу, на яку відповідно до закону покладено обов'язки щодо забезпечення охорони прав та інтересів страхувальника.

Стаття 34. Наслідки визнання страхувальника - фізичної особи недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності

1. Права та обов'язки страхувальника - фізичної особи, яка визнана судом недієздатною, здійснюються її опікуном з моменту визнання особи недієздатною.

Договір страхування відповідальності фізичної особи, яка визнана судом недієздатною, припиняється з моменту визнання такої особи недієздатною.

2. Страхувальник - фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена судом, здійснює свої права та обов'язки за договором страхування лише за згодою піклувальника.

Стаття 35. Припинення договору страхування

1. Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі:

1) несплати страхувальником страхових премій у встановлені договором страхування іншим, ніж страхування життя, строки. При цьому, такий договір вважається достроково припиненим у разі, коли перша (або чергова) страхова премія не була внесена за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не встановлено договором;

2) ліквідації страховика або страхувальника в порядку, встановленому законодавством, або смерті страхувальника - фізичної особи чи втрати ним дієздатності, крім випадків, передбачених цим Законом;

3) в інших передбачених законодавством випадках.

2. Дію договору страхування може бути достроково припинено на вимогу страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Страховик не має права достроково припинити договір особистого страхування без згоди на це страхувальника, який не порушує умови договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Страхувальник або страховик зобов'язаний повідомити іншу сторону договору про свій намір достроково припинити договір страхування в терміни не пізніше, ніж за 30 днів до припинення договору.

У випадку надходження до страхувальника або страховика повідомлення від іншої сторони договору про його припинення такий договір за згодою сторін може бути припинений в будь-який термін, погоджений сторонами.

3. Якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому сплачені страхові премії за період, що залишився до закінчення строку договору, за вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, які визначені при проведенні розрахунку страхового тарифу (у відсотках), та фактично здійснених страховиком страхових виплат.

Якщо відмова страхувальника від договору обумовлена порушенням страховиком умов договору страховиком, страховик повертає страхувальникові сплачені ним страхові премії повністю.

4. Якщо страховик відмовився від договору страхування (крім договору у галузі страхування життя), страховик повертає страхувальникові сплачені ним страхові премії повністю.

Якщо відмова страховика від договору обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страховик повертає страхувальникові сплачені страхові премії за період, що залишився до закінчення строку договору, за вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при проведенні розрахунку страхового тарифу (у відсотках), та фактично здійснених страхових виплат.

5. У разі дострокового припинення дії договору страхування, страховик виплачує страхувальнику викупну суму, якщо така є на момент припинення дії договору. Викупна сума є майновим правом страхувальника за договором страхування життя.

6. Викупна сума розраховується математично на день припинення договору страхування залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування, згідно з методикою, яка встановлюється актуарієм.

Уповноважений орган може встановити вимоги до методики проведення розрахунку викупної суми.

Стаття 36. Недійсність договору страхування

1. Договір страхування є недійсним у випадках, встановлених Цивільним кодексом.

Договір страхування, крім договорів перестрахування, також визнається судом недійсним, якщо:

1) його укладено після настання страхового випадку;

2) об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.

2. Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених Цивільним кодексом та іншими законами.

3. Страховик не має права укладати нові договори, збільшувати розміри страхових сум і продовжувати дію договорів страхування за тим класом страхування, за яким дію ліцензії зупинено, при цьому, він зобов'язаний виконувати умови чинних договорів страхування до моменту їх припинення.

Стаття 37. Запобігання та протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму

1. Страховики (перестраховики) зобов'язані розробляти, впроваджувати та постійно оновлювати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення з урахуванням вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

2. Страховики (перестраховики) зобов'язані ідентифікувати:

- при укладанні договорів страхування (перестрахування) - страхувальників (перестрахувальників) та осіб, уповноважених діяти від їх імені (представників), якщо договір страхування (перестрахування) від імені страхувальника (перестрахувальника) укладається такою особою (представником);

- при одержанні страхової (перестрахової) премії - страхувальників (перестрахувальників);

- при сплаті страхової (перестрахової) премії - страховиків (перестраховиків);

- при здійсненні страхової (перестрахової) виплати - страхувальників (перестрахувальників) та вигодонабувачів або інших осіб, на користь яких фактично здійснюється страхова (перестрахова) виплата.

3. Ідентифікація та вивчення фінансової діяльності вигодонабувачів та інших осіб, на користь яких фактично здійснюється страхова (перестрахова) виплата здійснюється у разі здійснення на їх користь страхової (перестрахової) виплати, та:

- виникнення підозри в тому, що проведення страхової (перестрахової) виплати може бути пов'язане з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, або

- страхова (перестрахова) виплата є фінансовою операцією, що підлягає обов'язковому або внутрішньому фінансовому моніторингу.

4. Ідентифікація та вивчення страховиком - повним членом Моторного (транспортного) страхового бюро України іноземного Бюро-врегулювальника (його члена або кореспондента) здійснюється у разі виплати страхового відшкодування за страхувальника-резидента за страховим полісом "Зелена Картка", та:

- виникнення підозри в тому, що виплата страхового відшкодування може бути пов'язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму;

- страхове відшкодування є фінансовою операцією, що підлягає обов'язковому або внутрішньому фінансовому моніторингу.

5. З метою ідентифікації страхувальника під час укладання договору страхування, який, на момент його укладання, не передбачає, враховуючи розмір страхової суми та франшизи, можливості здійснення страхової виплати у розмірі, що дорівнює чи перевищує 150000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150000 гривень, а також під час укладання договору страхування із страхувальником, який має низький рівень ризику проведення ним операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та за умови, що операції з таким клієнтом не підлягають обов'язковому або внутрішньому фінансовому моніторингу, страховик, який здійснює страхування інше, ніж страхування життя, може встановлювати лише:

З метою ідентифікації резидентів:

1) для фізичної особи та фізичної особи - підприємця - прізвище, ім'я та по батькові, дату народження, серію і номер паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), дату видачі та орган, що його видав;

2) для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України.

З метою ідентифікації нерезидентів:

1) для фізичної особи - прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дату народження, серію і номер паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), дату видачі та орган, що його видав, громадянство;

2) для юридичної особи - страховику надається копія легалізованого витягу з торгового, банківського чи судового реєстру або нотаріально засвідчене реєстраційне посвідчення уповноваженого органу іноземної держави про реєстрацію відповідної юридичної особи.

6. Страховик (перестраховик) має право витребувати, а страхувальник (перестрахувальник) або вигодонабувач зобов'язаний надати офіційні документи або засвідчені в установленому порядку їх копії, що містять інформацію необхідну для ідентифікації його особи відповідно до чинного законодавства, а також надати інформацію необхідну для з'ясування змісту його діяльності та фінансового стану. У разі ненадання страхувальником (перестрахувальником) або вигодонабувачем необхідних документів чи відомостей або подання неправдивих відомостей про себе страховик (перестраховик) відмовляє страхувальнику (перестрахувальнику) в укладанні страхового (перестрахового) договору або здійсненні страхової (перестрахової) виплати, а вигодонабувачу - у здійсненні страхової виплати.

7. При укладанні договорів страхування (перестрахування) за участю страхових посередників заходи з первинного фінансового моніторингу можуть здійснюватися цими страховими посередникам. Конкретний перелік таких заходів, умови, строки та порядок їх здійснення мають бути визначені страховиком (перестраховиком) та страховим посередником у договорі про надання страхових (перестрахових) брокерських послуг (брокерському договорі) або договорі про надання страхових агентських послуг (агентському договорі). При цьому, відповідальним за дотримання законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму залишається страховик (перестраховик).

8. Страховик (перестраховик) може не проводити ідентифікацію та вивчення особи, що здійснює фінансову операцію, та не з'ясовувати мету та характер майбутніх ділових відносин у разі, якщо ці дії вже здійснені страховим посередником відносно такої особи за власними правилами та:

-страховий посередник є суб'єктом первинного фінансового моніторингу;

-страховик (перестраховик) передбачив у відповідному договорі із страховим посередником обов'язок останнього негайно надавати інформацію щодо ідентифікації за вимогою страховика (перестраховика).

9.Усі документи щодо ідентифікації осіб, які провели фінансову операцію, що підлягає обов'язковому та/або внутрішньому фінансовому моніторингу, тобто копії офіційних документів, які були підставою для здійснення ідентифікації або документи, створені страховиком (перестраховиком) в результаті ідентифікації осіб, які здійснювали такі операції, а також усі документи, що стосуються ділових відносин зі страхувальником (перестрахувальником), страховик (перестраховик) зобов'язаний зберігати не менше п'яти років після завершення ділових відносин, а всі необхідні дані про операції - не менше п'яти років після завершення операції (при цьому строки зберігання документів можуть бути продовжені Уповноваженим органом).

Стаття 38. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором України згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то на території України застосовуються правила міжнародного договору.

Розділ III. Доступ на ринок (реєстрація та ліцензування страховиків)

Стаття 39. Державна реєстрація, внесення до Державного реєстру фінансових установ та набуття статусу страховика юридичною особою, що має намір провадити страхову діяльність

1. Державна реєстрація юридичної особи, що має намір провадити страхову діяльність, здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

2. Уповноважений представник юридичної особи, що має намір набути статус страховика, після державної реєстрації подає Уповноваженому органові:

1) заяву для внесення інформації до Державного реєстру фінансових установ та про видачу ліцензії (ліцензій) на провадження страхової діяльності формами, встановленими Уповноваженим органом;

2) реєстраційні картки юридичної особи, за формами, встановленими Держфінпослуг;

3) виписку або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

4) нотаріально засвідчену копію статуту, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців";

5) довідку банку, що підтверджує розмір сплаченого статутного капіталу страховика;

6) бізнес-план, в якому визначено характер та види діяльності, які планує провадити страховик протягом трьох років після набуття статусу фінансової установи і отримання ліцензії, та стратегію діяльності, розраховану на п'ять років, що складені згідно з вимогами, встановленими Уповноваженим органом. Бізнес-план повинен включати:

оцінку витрат на страхову діяльність, включаючи адміністративні витрати й витрати на залучення клієнтів;

оцінку премій та виплат, окремо щодо страхування та перестрахування;

оцінку числа укладених договорів страхування, рівня відмов від виконання договорів;

оцінку обсягу та джерела фінансових ресурсів, необхідних для покриття технічних резервів, і власних коштів в обсязі межі платоспроможності;

проекти таких документів:

a) балансу;

б)загального звіту про фінансовий результат;

в)зведеного технічного результату страхування;

г)технічних результатів страхування в розрізі груп страхування;

д)розрахунку власних коштів, межі платоспроможності та гарантійного фонду;

обґрунтування оцінок значень, згаданих у цьому пункті;

7) умови страхування від ризиків, на які має бути надана ліцензія;

порядок установлення страхових тарифів;

8) програму перестрахування із зазначенням методу, форми та обсягу перестрахування, критеріїв для відбору перестраховиків в тому числі рейтинги, географічні ринки діяльності тощо;

9) порядок визначення технічних резервів;

10) напрями інвестування активів;

11) інформацію про систему внутрішнього контролю;

12) інформацію про ділову репутацію та фінансовий стан власників істотної участі та контролю страховика в обсягах та в порядку, встановлених цим Законом;

13) відомості щодо керівників, головного бухгалтера та актуарія, в тому числі відповідності професійної придатності та ділової репутації таких осіб в обсягах та в порядку, встановлених цим Законом;

14) копії відповідних сертифікатів керівників, головного бухгалтера та актуарія у випадках, передбачених законодавством;

15) інформацію про обсяг коштів у розпорядженні страховика, які є необхідними для надання послуг асистансу, якщо такий страховик збирається страхувати від ризиків, що передбачають надання аси стансу.

3. У разі коли власниками істотної участі страховика є юридичні особи - нерезиденти, їх Уповноваженими особами додатково подається:

1) нотаріально засвідчена за місцем видачі копія рішення органу управління іноземного інвестора про участь у страховику в Україні;

2) письмова згода на участь іноземного інвестора у страховику в Україні, видана державним або іншим Уповноваженим контролюючим органом країни, в якій зареєстровано головний офіс іноземного інвестора, якщо відповідно до законодавства такої країни необхідно одержати письмову згоду, або письмове запевнення іноземного інвестора про відсутність вимог щодо попередньої згоди на здійснення інвестицій за кордон;

3) нотаріально засвідчений за місцем видачі витяг з торгового, судового або банківського реєстру або інший офіційний документ, що підтверджує реєстрацію іноземного інвестора;

4) нотаріально засвідчена за місцем видачі копія висновку іноземної аудиторської організації про фінансовий стан іноземного інвестора на кінець останнього повного календарного року. Якщо зазначений висновок видається іноземною аудиторською організацією, яка не входить до переліку іноземних аудиторських організацій, визнаних Уповноваженим органом, то такий висновок повинна підтвердити українська аудиторська організація.

Документи, зазначені в пунктах 1 - 4 цієї частини (крім письмового запевнення іноземного інвестора), повинні бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

4. У разі коли іноземний інвестор є фізичною особою, додатково особисто або через уповноважену особу подається:

1) письмова згода на участь іноземного інвестора у страховику в Україні, видана державним або іншим уповноваженим контролюючим органом іноземної держави, якщо відповідно до законодавства такої країни необхідно одержати зазначений дозвіл, або письмове запевнення іноземного інвестора про відсутність вимог країни його перебування щодо попередньої згоди на здійснення інвестицій за кордон. Письмову згоду необхідно легалізувати в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

2) анкета за формою, встановленою Уповноваженим органом, яка повинна містити, зокрема, інформацію про відсутність в особи судимості.

Якщо зазначені в цій частині документи складені іноземною мовою, вони повинні супроводжуватися нотаріально завіреним перекладом українською мовою.

5. Для прийняття рішення про державну реєстрацію та видачу ліцензії або відмову в державній реєстрації та видачі ліцензії Уповноважений орган має право витребувати від державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних та фізичних осіб інформацію, необхідну для підтвердження джерел походження коштів, які використовуватимуться для формування статутного капіталу страховика, фінансового стану та ділової репутації власників істотної участі страховика, професійної придатності та ділової репутації керівників страховика.

6. Державні органи, органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи зобов'язані протягом тридцяти днів після надходження запиту Уповноваженого органу подати інформацію, передбачену частиною п'ятою цієї статті.

7. У разі коли до документів, передбачених частиною другою цієї статті, не було внесено будь-яких змін після подання таких документів та за умови їх відповідності вимогам законодавства, Уповноважений орган зобов'язаний протягом трьох місяців внести до Державного реєстру фінансових установ інформацію про юридичну особу, яка має намір набути статус страховика, та видати ліцензію (ліцензії) на провадження страхової (перестрахової) діяльності, зазначених у заяві.

Зазначений строк може бути продовжений головою Уповноваженого органу на період не більше, ніж на три місяці, в разі коли зроблено запит до державних органів, органів місцевого самоврядування для підтвердження достовірності поданих для видачі ліцензії документів або виникла необхідність проведення перевірки зазначених документів у інший спосіб.

8. У разі коли до документів, передбачених частиною другою цієї статті, були внесені будь-які зміни після подання таких документів, за рішенням керівника Уповноваженого органу строк внесення до Державного реєстру фінансових установ інформації про юридичну особу може складати шість місяців з моменту надходження інформації про внесення змін до таких документів. Уповноважений орган відмовляє у внесенні інформації до Державного реєстру фінансових установ та видачі ліцензії (ліцензій) за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 43 цього Закону.

9. Юридична особа набуває статусу страховика після внесення Уповноваженим органом інформації про неї до Державного реєстру фінансових установ та видачі ліцензії (ліцензій) на провадження страхової (перестрахової) діяльності.

Стаття 40. Ліцензії на провадження страхової (перестрахової) діяльності

1. Уповноважений орган видає ліцензії на провадження окремих класів страхування, зазначених у статті 6 цього Закону, об'єднання класів страхування в межах однієї ліцензії або єдину ліцензію на провадження перестрахової діяльності.

Підставою для видачі ліцензії є відповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, які встановлюються Уповноваженим органом.

2. Ліцензія на провадження страхової діяльності дає право приймати та передавати ризики у перестрахування за класами страхування, які зазначені у ліцензії.

3. Ліцензія на провадження перестрахової діяльності дає право приймати та передавати ризики у перестрахування за всіма класами страхування.

Ліцензії на здійснення конкретних класів страхування дають право приймати та передавати у перестрахування ризики за класами страхування, на які видані ліцензії.

Страховик не може отримати єдину ліцензію на провадження перестрахової діяльності додатково до ліцензії (ліцензій) на здійснення конкретних класів страхування.

4. Ліцензія, видана Уповноваженим органом страховику, не підлягає передачі для використання іншими особами.

5. Ліцензії на провадження страхування (перестрахування) видаються безстроково.

6. За видачу, переоформлення та видачу дубліката ліцензії стягується плата в розмірі та порядку, встановленими Уповноваженим органом. Плата за видачу ліцензії сплачується одноразово.

7. Уповноважений орган встановлює розмір плати за розгляд документів для видачі ліцензії (ліцензій), в тому числі додаткових, на провадження страхової (перестрахової) діяльності, яка зараховується до Державного бюджету України.

8. У випадку коли заявник бажає охопити лише окремі ризики в рамках одного класу страхування, про це має бути додатково зазначено в ліцензії.

9. Страховик, який отримав ліцензію на провадження страхування, віднесеного до класів страхування життя, не має права здійснювати страхування, віднесене до класів страхування іншого, ніж страхування життя, за виключенням випадку, визначеного в абзаці третьому цієї частини.

Страховик, який отримав ліцензію на провадження страхування, віднесеного до класів страхування іншого, ніж страхування життя, не має права здійснювати страхування, віднесене до класів страхування життя, за виключенням випадку, визначеного в абзаці четвертому цієї частини цієї статті.

Страховик, який отримав ліцензію на провадження страхування, віднесеного до класів страхування життя, може отримати ліцензії на класи страхування І "Нещасний випадок" та/або II "Хвороба".

Страховик, що має виключно ліцензії на класи страхування І "Нещасний випадок" та/або II "Хвороба", може отримати ліцензію на класи страхування життя за умови виконання ним вимог до страховиків, що здійснюють страхування життя.

10. Компанія, що одержала ліцензію на страхування ризику, який належить до одного класу страхування іншого, ніж страхування життя, або об'єднання таких класів (основного ризику) також може здійснювати страхування пов'язаних ризиків, включених до іншого класу, без отримання додаткової ліцензії, за таких умов:

ризики, пов'язанні з основним ризиком у рамках класу, на страхування якого страхова компанія має відповідну ліцензію;

ризики пов'язанні із об'єктом, який вже було застраховано страховиком за основним ризиком відповідно до отриманої ліцензії;

ризики страхуються за тим же договором страхування, за яким страхується основний ризик.

Не можуть вважатись пов'язаними ризики за такими класами страхування:

XIV клас страхування "Кредит",

XV клас страхування "Порука",

XVII клас страхування "Юридичні витрати".

Ризики за XVII класом страхування "Юридичні витрати" можуть бути включенні як пов'язанні ризики до класу страхування XVIII "Надання допомоги (асістанс)" за таких умов:

при страхуванні витрат на надання допомоги особам, які потрапили у скрутне становище під час подорожі, або знаходяться поза домівкою та поза місцем свого постійного проживання;

при страхуванні витрат на компенсацію позовних вимог і пов'язаний з використанням морського транспорту.

Для основних ризиків з класів страхування життя пов'язаними ризиками можуть бути виключно ризики з класів І "Нещасний випадок" та II "Хвороба".

11. Страховики мають право здійснювати діяльність з асістансу тільки за умови отримання ліцензії на страхування ризиків за класом страхування XVIII "Надання допомоги (асістанс)".

Стаття 41. Документи, необхідні для видачі додаткової ліцензії на провадження страхової діяльності

1. Для отримання додатково до ліцензії на провадження страхової діяльності, отриманої відповідно до статті 39 цього Закону під час внесення до Державного реєстру фінансових установ, ліцензії на провадження класів страхування, які не були передбачені раніше отриманою ліцензією, страховик подає Уповноваженому органові такі документи:

1) заяву встановленого зразка про видачу ліцензії;

2) висновок аудитора, внесеного Уповноваженим органом до реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, щодо підтвердження виконання страховиком вимог стосовно платоспроможності та пруденційних нормативів;

3) інформацію про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених цим Законом;

4) документи, передбачені пунктами 5 - 8 і 14 частини другої статті 39 цього Закону.

2. Додаткова ліцензія на провадження страхової діяльності видається згідно з ліцензійними умовами провадження такої діяльності, що затверджуються Уповноваженим органом. У ліцензійних умовах провадження страхової діяльності визначаються особливі вимоги та порядок контролю за їх додержанням.

3. Уповноважений орган повинен видати додаткову ліцензію або відмовити у видачі додаткової ліцензії протягом сорока п'яти календарних днів після надходження всіх необхідних документів.

Зазначений строк може бути продовжений головою Уповноваженого органу на відповідний період, але не більше ніж на сорок п'ять календарних днів, у разі, коли зроблено запит до державних органів, місцевого самоврядування для підтвердження достовірності поданих для видачі додаткової ліцензії документів або виникла необхідність у проведенні перевірки таких документів у інший спосіб.

Стаття 42. Залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду

1. Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо:

1) вона підписана особою, яка не має на це таких повноважень;

2) документи оформлені з порушенням ліцензійних умов;

3) страховиком подані документи не в повному обсязі.

2. Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду страховик повідомляється в письмовій формі із детальним зазначенням підстав у строк до одного місяця. Після усунення обставин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, страховик може повторно подати таку заяву, яка розглядається в установленому ліцензійними умовами порядку.

Стаття 43. Підстави для відмови у видачі ліцензії страховику

1. Підставами для відмови у видачі ліцензії страховику є:

1) невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам законодавства;

2) наявність невиконаних заходів впливу, застосованих Уповноваженим органом за порушення страховиком законодавства про фінансові послуги;

3) наявність недостовірної інформації в документах, поданих страховиком;

4) невідповідність заявника вимогам законодавства;

5) відсутність власних коштів або не підтвердження джерела походження коштів, необхідних для формування статутного капіталу страховика будь-яким засновником, що матиме істотну участь у страховику;

6) неможливість визначення усіх засновників, що матимуть істотну участь у страховику;

7) не підтвердження описом діяльності (бізнес-планом) здатність страховика виконувати свої зобов'язання;

8) відсутність підтвердження засновниками страховика наявності в них коштів у сумі, що дорівнює статутному капіталу та передбаченій описом діяльності страховика емісії акцій страховика;

9) ділова репутація або фінансовий стан принаймні одного із засновників, що мають істотну участь чи контроль у страховику, не відповідає вимогам, установленим цим Законом;

10) професійні якості або ділова репутація керівників страховика або актуарія не відповідає вимогам цього Закону;

11) органами Антимонопольного комітету заборонено концентрацію як таку, що призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині.

2. Про відмову у видачі ліцензії страховик повідомляється в письмовій формі із детальним зазначенням підстав відмови у видачі ліцензії у строки, передбачені для видачі ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих для видачі ліцензії, заявник може подати нову заяву про видачу ліцензії не раніше, ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставах, зазначених у частині першій цієї статті, страховик повторно подає заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.

3. Заявник має право оскаржити рішення про відмову до Уповноваженого органу протягом 30 календарних днів з дати винесення такого рішення.

За умови, якщо в порядку досудового врегулювання спору Уповноваженим органом було прийнято рішення щодо можливості повторного розгляду документів, поданих заявником, термін розгляду таких документів має відповідати 30 календарним дням з моменту повторного отримання пакета документів від заявника.

У разі коли до документів, передбачених частиною другою статті 39 цього Закону, були внесені будь-які зміни після попереднього подання зазначених документів для отримання ліцензії, Уповноважений орган зобов'язаний протягом шести місяців внести до Державного реєстру фінансових установ інформацію про юридичну особу, яка має намір набути статус страховика, та видати ліцензію (ліцензії) на провадження страхової (перестрахової) діяльності, зазначених у заяві.

Стаття 44. Підстави для анулювання ліцензії

1. Підставами для анулювання ліцензії є:

1) заява страховика про анулювання ліцензії;

2) рішення про припинення страховика;

3) виявлення недостовірних відомостей в документах, поданих страховиком для видачі ліцензії, якщо така інформація вплинула на прийняття рішення про її видачу;

4) невідповідність страховика ліцензійним умовам;

5) неможливість виконання страховиком своїх зобов'язань;

6) неусунення порушень, які стали підставою для застосування заходів впливу;

7) невиконання страховиком у встановлений Уповноваженим органом строк плану відновлення фінансового стану або короткострокового плану забезпечення платоспроможності;

8) нездійснення протягом 12 місяців страховиком діяльності відповідно до виданої ліцензії на проведення страхування (перестрахування);

9) невідповідність засновників страховика вимогам законодавства.

Стаття 45. Опублікування переліку страховиків, які провадять свою діяльність на території України

1. Уповноважений орган не рідше одного разу в рік оприлюднює на своїй офіційній веб-сторінці в Інтернеті перелік страховиків з обов'язковим зазначенням загального розміру отриманих страхових премій, здійснених страхових виплат і суми сформованих страхових резервів за кожним із них, а також за рішенням Уповноваженого органу - інших показників, які відповідно до законодавства підлягають оприлюдненню страховиками.

Стаття 46. Відокремлені підрозділи страховика

1. У разі наявності у страховика відокремлених підрозділів, які здійснюватимуть діяльність з укладання договорів на підставі отриманої страховиком ліцензії, такі відокремлені підрозділи можуть провадити страхову діяльність лише після реєстрації в Уповноваженому органі шляхом внесення інформації про відокремлені підрозділи до Державного реєстру фінансових установ. До заяви про реєстрацію відокремленого підрозділу страховика Уповноваженому органові подаються:

1) копія рішення Уповноваженого органу страховика про створення відокремленого підрозділу;

2) примірник положення про відокремлений підрозділ, який повинен містити інформацію про те, що відокремлений підрозділ не є юридичною особою, його повне та скорочене найменування, мету створення, функції, перелік класів страхування, за якими відокремлений підрозділ здійснюватиме укладення договорів;

3) інформація про керівника та головного бухгалтера (якщо така посада передбачена штатним розписом) відокремленого підрозділу;

4) засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують освіту та стаж роботи керівника та головного бухгалтера;

5) інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Уповноваженого органу;

6) затверджені в установленому порядку правила проведення у відокремленому підрозділі внутрішнього фінансового моніторингу (якщо фінансовий моніторинг у відокремленому підрозділі здійснюється згідно з правилами проведення фінансового моніторингу, які відрізняються від правил страховика);

7) інформація про працівників, які є відповідальними за проведення внутрішнього фінансового моніторингу у відокремленому підрозділі страховика, та копії документів про їх призначення;

8) витяг або виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відокремлений підрозділ страховика.

2. Страховик видає засвідчену копію ліцензії для кожного відокремленого підрозділу страховика.

Засвідчена страховиком копія ліцензії є документом, що підтверджує право відокремленого структурного підрозділу ліцензіата на провадження страхової діяльності на підставі виданої ліцензії.

Відокремлений підрозділ страховика може мати копії ліцензій лише на ті класи страхування, здійснення яких визначено положенням про відокремлений підрозділ.

Надання фінансових послуг через відокремлені підрозділи страховика, інформація про які не внесена до Державного реєстру фінансових установ, забороняється.

Процедура реєстрації відокремленого підрозділу страховика визначається нормативно-правовим актом Уповноваженого органу.

Стаття 47. Відокремлені підрозділи страховика за межами України

1. Страховик повинен повідомити Уповноважений орган про свій намір заснувати відокремлений підрозділ за межами території України із зазначенням відповідної іноземної держави. Страховик зобов'язаний подавати інформацію про діяльність своїх відокремлених підрозділів за межами України в обсягах та в порядку, визначених Уповноваженим органом.

Стаття 48. Діяльність страховика-нерезидента

1. Страховик-нерезидент має право провадити страхову діяльність в Україні з урахуванням вимог частин десятої та одинадцятої статті 3 цього Закону за таких умов:

1) держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, належить до держав - членів Світової організації торгівлі, не належить до держав, які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, а також співпрацює із Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF). У разі здійснення перестрахування умова щодо членства держави, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, у Світовій організації торгівлі не застосовується;

2) уповноважений орган із здійснення нагляду за страховими компаніями країни, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, підписав меморандум (уклав угоду) з Уповноваженим органом та/або приєднався до Багатостороннього меморандуму про взаєморозуміння щодо співпраці та обміну інформацією Міжнародної асоціації органів страхового нагляду.

Зазначена умова не застосовується в разі здійснення перестрахування;

3) за страховою діяльністю відповідно до законодавства держави місця реєстрації страховика-нерезидента здійснюється державний нагляд;

4) страховик-нерезидент має відповідні ліцензії, видані згідно із законодавством держави місця його реєстрації;

5) між Україною та країною, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, укладено міжнародний договір про запобігання податковим ухиленням та уникнення подвійного оподаткування;

6) держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, не включена до переліку офшорних зон, визначеного згідно із законодавством України;

7) рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховика-нерезидента відповідає вимогам, установленим Уповноваженим органом.

Стаття 49. Діяльність філій страховика-нерезидента

1. Страховик-нерезидент може провадити страхову діяльність на території України через філії страховика-нерезидента.

2. Діяльність філії страховика-нерезидента провадиться на підставі довіреності та положення про філію страховика-нерезидента, які засвідчуються нотаріально та легалізуються в установленому законодавством порядку. Положення про філію страховика-нерезидента та будь-які зміни до нього повинні бути погоджені з Уповноваженим органом.

3. Положення про філію страховика-нерезидента повинне передбачати повноваження філії набувати права та обов'язки від імені страховика-нерезидента, бути позивачем та відповідачем у суді.

4. Положення про філію страховика-нерезидента повинне визначати, зокрема:

1) організаційну структуру філії;

2) правила заснування регіональних підрозділів та принципи їх представництва;

3) види технічних резервів, що створюються такою філією, та методи їх створення;

4) правила проведення розрахунків з головним офісом філії страховика-нерезидента.

Стаття 50. Управління філією страховика-нерезидента

1. Філією страховика-нерезидента керує директор, який повинен мати не менше двох заступників.

2. Директор і заступники директора філії страховика-нерезидента повинні відповідати таким вимогам:

1) мати вищу економічну або юридичну освіту;

2) не мати непогашеної або незнятої судимості за злочини у сфері господарської діяльності, злочини у сфері службової діяльності, а також будь-які умисні та/або корисливі злочини.

3. Директор філії страховика-нерезидента та не менше ніж один його заступник повинні мати підтверджений стаж роботи протягом трьох років на незалежних керівних посадах у фінансових установах.

4. Положення про філію страховика-нерезидента повинне передбачати, що директор філії страховика-нерезидента виступає від імені страховика-нерезидента у відносинах, що виникають при здійсненні нагляду за діяльністю філії страховика-нерезидента та застосуванні заходів впливу за порушення законодавства, допущені під час провадження діяльності філією страховика-нерезидента на території України.

5. Філія страховика-нерезидента зобов'язана зберігати усі документи щодо своєї діяльності за місцем знаходження такої філії на території України.

Стаття 51. Ліцензування філії страховика-нерезидента

1. За заявою відповідного страховика-нерезидента Уповноважений орган приймає рішення про видачу ліцензії на провадження страхової (перестрахової) діяльності через філію страховика-нерезидента на території України. Філії страховика-нерезидента видається ліцензія лише на ті класи страхування, які може здійснювати відповідний страховик-нерезидент на території країни реєстрації.

2. У заяві зазначаються:

1) найменування та місцезнаходження відповідного страховика-нерезидента, а також найменування країни, в якій страховик-нерезидент зареєстрований;

2) місцезнаходження філії страховика-нерезидента;

3) імена та прізвища осіб, що є кандидатами на посади директора та заступників директора філії страховика-нерезидента, актуарія, особи, якій доручено ведення бухгалтерського обліку.

3. До заяви про видачу ліцензії філії страховика-нерезидента додаються:

1) нотаріально засвідчена за місцем видачі копія рішення уповноваженого органу управління страховика-нерезидента про відкриття філії страховика-нерезидента в Україні;

2) письмова згода на відкриття філії страховика-нерезидента в Україні, видана державним або іншим уповноваженим контролюючим органом країни місця реєстрації страховика-нерезидента, якщо відповідно до законодавства такої країни необхідно одержати зазначений дозвіл, або письмове запевнення страховика-нерезидента про відсутність вимог щодо попередньої згоди на відкриття філії страховика-нерезидента в Україні;

3) нотаріально засвідчений за місцем видачі витяг із торгового (банківського) реєстру або інший офіційний документ, що підтверджує державну реєстрацію страховика-нерезидента;

4) нотаріально засвідчена за місцем видачі копія висновку іноземної аудиторської організації про фінансовий стан страховика-нерезидента на кінець останнього повного календарного року, а також фінансовий звіт за останніх три роки діяльності страховика. Якщо зазначений висновок видається іноземною аудиторською організацією, яка не входить до переліку іноземних аудиторських організацій, визнаних Уповноваженим органом, то такий висновок повинен бути підтверджений вітчизняною аудиторською організацією;

5) копія статуту (установчих документів) страховика-нерезидента;

6) бізнес-план, в якому визначено види діяльності, що філія страховика-нерезидента планує здійснювати протягом трьох років, та стратегію діяльності, розраховану на п'ять років, складені відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 39 цього Закону;

7) положення про філію страховика-нерезидента;

8) довідка уповноваженого контролюючого органу країни, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, про наявність ліцензії (дозволу) на здійснення страхування, власних коштів та інформації про фінансовий стан страховика-нерезидента;

9) відомості щодо директора, заступників директора філії страховика-нерезидента, актуарія, в тому числі щодо відповідності професійної придатності та ділової репутації зазначених осіб вимогам законодавства, в установленому Уповноваженим органом порядку;

10) документи, які підтверджують наявність відповідного рейтингу фінансової надійності (стійкості) страховика-нерезидента;

11) довідка з банківської установи, що підтверджує наявність гарантійного депозиту, передбаченого статтею 116 цього Закону;

12) відомості у формі, в обсягах та порядку, встановлених Уповноваженим органом, про взаємовідносини юридичних і фізичних осіб, які дають змогу визначити усіх осіб, що мають істотну участь в юридичній особі, про відносини щодо здійснення ними контролю за такою юридичною особою, стосовно юридичних осіб, які прямо або опосередковано мають істотну участь у страховику, та відносини щодо здійснення ними контролю за зазначеним страховиком з метою ідентифікації кінцевих власників страховика та осіб, що матимуть значний вплив на діяльність страховика;

13) затверджена програма перестрахування;

14) затверджені в установленому порядку програма та правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу;

15) інформація про наявність відповідних сертифікатів - у випадках, передбачених цим Законом та Уповноваженим органом;

16) копії документів на право провадження страхової діяльності (ліцензія, дозвіл тощо) страховиком-нерезидентом, що видані уповноваженим контролюючим органом країни, в якій зареєстрований страховик-нерезидент;

17) положення про формування технічних резервів за видами страхування, які планує здійснювати філія страховика-нерезидента.

4. Документи, зазначені в пунктах 1 - 5, 9 - 12 і 17 (крім письмового запевнення страховика-нерезидента) частини третьої цієї статті, повинні бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надається Верховною Радою України, і супроводжуватися нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Стаття 52. Призначення керівництва філії страховика-нерезидента

1. Призначення директора та одного із заступників директора філії страховика-нерезидента здійснюється за погодженням з Уповноваженим органом в установленому ним порядку.

Стаття 53. Умови реєстрації філії страховика-нерезидента на території України

1. Страховик-нерезидент має право на відкриття філії страховика-нерезидента в Україні за умов, визначених статтею 44 цього Закону, та наявності письмового безвідкличного зобов'язання страховика-нерезидента про безумовне виконання ним зобов'язань, які виникнуть у зв'язку з діяльністю його філії на території України.

2. Положення цього Закону стосуються філій страховика-нерезидента, якщо положеннями цього розділу не передбачено інших умов.

Розділ IV. Власники та управління страховиком, публічне розкриття інформації

Стаття 54. Власники страховика

1. Учасниками страховика можуть бути юридичні та/або фізичні особи - резиденти та нерезиденти, а також держава в особі її уповноважених органів.

2. Власники істотної участі у страховику повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан.

3. Учасниками страховика не можуть бути юридичні особи, в яких страховик має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

4. Страховик не може мати одноосібним учасником юридичну особу, учасником якої є тільки одна особа.

5. Юридична чи фізична особа, яка має намір набути істотної участі у фінансовій установі або збільшити її таким чином, що зазначена особа буде прямо чи опосередковано володіти або контролювати 10, 25, 50 і 75 відсотків статутного капіталу страховика чи права голосу придбаних акцій (часток) в органах управління страховика, зобов'язана отримати письмове погодження Уповноваженого органу.

Для отримання такого погодження відповідна юридична чи фізична особа (заявник) подає Уповноваженому органу інформацію, передбачену нормативно-правовими актами Уповноваженого органу, зокрема про власний фінансовий стан та ділову репутацію. Фінансовим станом заявника є сукупність показників, що відображають його реальні та потенційні фінансові можливості, в тому числі рівень ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості, забезпеченості власними оборотними коштами (власним капіталом) та їх ефективного використання, а також оцінка здатності заявника в майбутньому надавати в разі потреби додаткову фінансову підтримку страховику.

6. Уповноважений орган відмовляє у видачі письмового погодження набуття або збільшення істотної участі у страховику в разі, коли:

1) заявником подано неповний пакет документів, визначених нормативно-правовими актами Уповноваженого органу, або недостовірну інформацію чи подані документи не відповідають вимогам цього Закону або нормативно-правових актів Уповноваженого органу;

2) заявник має непогашену або незняту судимість.

Якщо заявник є юридичною особою, зазначена вимога поширюється на членів виконавчого органу і наглядової ради такої юридичної особи, а також на власників істотної участі у страховику, що є фізичними особами;

3) ділова репутація або фінансовий стан заявника не відповідає вимогам, установленим законом або нормативно-правовими актами Уповноваженого органу;

4) у заявника відсутні власні кошти в обсязі, необхідному для набуття або збільшення істотної участі, та/або ним не підтверджено джерела походження коштів, що вносяться до статутного капіталу;

5) заявник згідно з поданими документами не відповідає вимогам цього Закону або нормативно-правових актів Уповноваженого органу;

6) органами Антимонопольного комітету заборонено концентрацію як таку, що призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи значній його частині;

7) набуття чи збільшення істотної участі заявника у страховику загрожуватиме інтересам вкладників та/або інших кредиторів страховика, розвиткові конкурентного середовища.

7. Про подання неповного пакета документів та/або невідповідність вимогам цього Закону та нормативно-правових актів Уповноваженого органу, Уповноважений орган повідомляє заявнику (його уповноваженій особі) не пізніше ніж протягом місяця з моменту подання пакета документів.

8. Уповноважений орган приймає рішення про погодження або відмову у видачі письмового погодження набуття або збільшення істотної участі у страховику не пізніше ніж протягом місяця з моменту подання пакета документів, визначених нормативно-правовими актами зазначеного органу.

9. У разі коли особа набуває істотної участі у страховику або збільшує свою істотну участь до рівня, визначеного частиною п'ятою цієї статті, без отримання письмового погодження Уповноваженого органу, зазначена особа не має права прямо чи опосередковано, повністю чи частково користуватися правом голосу придбаних акцій (часток) та брати будь-яким чином участь в управлінні страховиком.

10. У разі виявлення Уповноваженим органом факту набуття особою істотної участі у страховику або збільшення особою своєї істотної участі до рівня, визначеного частиною п'ятою цієї статті, без отримання письмового погодження Уповноваженого органу, Уповноважений орган призначає у двотижневий строк довірену особу, якій передається право брати участь у голосуванні.

Довірена особа призначається з числа осіб, запропонованих страховиком, на період до усунення порушення вимоги, визначеної частиною п'ятою цієї статті.

Довірена особа зобов'язана під час голосування діяти в інтересах кваліфікованого та зваженого управління страховиком.

11. Рішення загальних зборів учасників, прийняті з порушенням вимог, визначених частинами дев'ятою та десятою цієї статті, не мають юридичної сили.

12. Уповноважений орган має право надсилати запити до державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та фізичних осіб з метою отримання від них інформації, необхідної для підтвердження джерел походження коштів, що використовуються для формування статутного капіталу страховика або набуття чи збільшення істотної участі в ній, фінансового стану та ділової репутації власників істотної участі (осіб, які претендують на істотну участь) у страховику. Зазначена інформація подається Уповноваженому органу протягом 30 днів після надходження його запиту.

Стаття 55. Органи управління та контролю страховика

1. Органами управління страховика є загальні збори акціонерів, наглядова рада страховика та правління (виконавчий орган).

2. Органом контролю страховика є ревізійна комісія.

3. Голова правління (виконавчого органу) та головний бухгалтер призначаються на посаду після надання письмової згоди на це Уповноваженим органом.

4. Уповноважений орган може прийняти рішення про відмову в погодженні призначення осіб, зазначених у частині другій цієї статті, керівниками страховика у випадку невідповідності таких осіб вимогам, встановленим цим Законом.

5. Рішення про відмову в погодженні приймається протягом 30 календарних днів після надходження інформації про зміни, що плануються в складі керівників страховика.

У разі неприйняття Уповноваженим органом рішення про відмову в погодженні у встановлений цим Законом строк кандидатура керівника вважається погодженою.

Уповноважений орган встановлює порядок погодження кандидатур на посади голови правління (виконавчого органу) та головного бухгалтера.

Стаття 56. Загальні вимоги до застосування системи управління та контролю страховика

1. Вимоги до управління юридичної особи, встановлені законодавством з питань діяльності акціонерних товариств, застосовуються до страховиків з особливостями, визначеними цим Законом.

2. Система управління страховика повинна забезпечити баланс інтересів страхувальників, застрахованих осіб, вигодонабувачів, інших споживачів фінансових послуг страховика, акціонерів, інших заінтересованих осіб.

3. Система управління страховика складається з процедур, у результаті проведення яких керівники страховика можуть бути притягнуті до відповідальності за дії чи бездіяльність, що мали негативні наслідки.

4. Застосування системи управління страховиком повинне забезпечити розподіл повноважень між наглядовою радою та правлінням страховика, дотримання прозорості здійснення процедури прийняття рішень та контролю за їх виконанням, належний обмін інформацією між наглядовою радою та правлінням страховика, подання звітності, її достовірність і повноту.

5. Члени наглядової ради страховика, правління страховика, ревізійної комісії, внутрішні аудитори не можуть обіймати дві та більше посад у страховику.

Голова правління страховика, головний бухгалтер не можуть бути водночас членами органів управління інших юридичних осіб, що провадять діяльність з надання фінансових послуг, бути фізичними особами-підприємцями, які надають фінансові послуги.

6. Страховик повинен розробляти і застосовувати внутрішні регламентні документи стосовно системи управління ризиками та системи внутрішнього контролю тощо.

Перелік таких обов'язкових документів та вимоги до їх змісту встановлюються Уповноваженим органом.

7. Голова правління, головний бухгалтер страховика несуть відповідальність за складення річної звітності страховика, її достовірність, повноту та своєчасність подання.

8. Страховику забороняється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал у будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведе до порушення вимог до платоспроможності.

Стаття 57. Наглядова рада страховика

1. Кількісний склад наглядової ради страховика повинен бути сформований відповідно до законодавства про акціонерні товариства, але становити не менше ніж три особи. Членами наглядової ради можуть бути дієздатні особи, які мають бездоганну ділову репутацію.

2. Членам наглядової ради забороняється:

займати будь-яку іншу, ніж член наглядової ради, посаду у страховику;

отримувати від страховика іншу винагороду, крім винагороди за виконання своїх обов'язків як члена наглядової ради.

3. Тільки наглядова рада страховика:

1) призначає і звільняє голову та членів виконавчого органу (правління) страховика;

2) контролює діяльність правління страховика;

3) визначає зовнішнього аудитора;

4) призначає та звільняє начальника та членів служби внутрішнього аудиту, відповідального актуарія;

5) затверджує умови оплати праці та матеріального стимулювання членів правління страховика;

6) приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію дочірніх підприємств, філій страховика, затвердження їх статутів та положень;

7) встановлює порядок проведення ревізій та здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю страховика.

Статутом страховика до виключної компетенції наглядової ради можуть бути віднесені інші повноваження, які відповідно до закону не належать до повноважень інших органів управління страховика.

4. До компетенції наглядової ради страховика належать питання затвердження стратегії, визначення політики та здійснення контролю за їх реалізацією.

Стаття 58. Виконавчий орган страховика

1. Склад правління страховика повинен бути сформований відповідно до законодавства про акціонерні товариства, але становити не менше, ніж три особи.

До складу правління може входити головний бухгалтер.

2. Головою правління та членами правління страховика можуть бути дієздатні фізичні особи, які відповідають таким вимогам: мають вищу економічну або юридичну освіту, мають бездоганну ділову репутацію, мають стаж роботи на ринку фінансових послуг не менше трьох років.

3. Члени правління страховика додатково до вимог, установлених частиною другою цієї статті, повинні відповідати професійним вимогам до керівників, визначеним Уповноваженим органом.

4. Не менше ніж дві особи із складу правління, в тому числі його голова, повинні володіти державною мовою.

5. Не менше ніж половина складу правління, в тому числі його голова та головний бухгалтер, якщо він входить до складу правління страховика, повинна мати не менше ніж трирічний стаж роботи на керівних посадах, у тому числі не менше одного року - на керівній посаді у страховику.

6. Згідно з частиною сьомою цієї статті як мінімум одна третина членів правління страховика повинна бути незалежною.

7. Член правління не вважається незалежним, якщо він:

1) є посадовою особою або працівником юридичної особи, яка є власником істотної участі страховика, або іншої пов'язаної особи страховика;

2) прямо або опосередковано є власником істотної участі страховика або особи, що здійснює контроль, або іншої пов'язаної особи страховика;

3) має заборгованість перед страховиком, особою, що здійснює контроль, або пов'язаною особою страховика, крім випадків, коли такий борг забезпечений нерухомістю, що є предметом іпотеки, і місцем проживання члена правління, та якщо сума заборгованості не перевищує еквівалент 10 тис. євро, або 0,02 відсотка регулятивного капіталу страховика;

4) є посадовою особою або працівником юридичної особи, яка має заборгованість перед страховиком, особою, що здійснює контроль, або іншою пов'язаною особою страховика, крім випадків, коли такий борг не перевищує розміру, зазначеного в пункті 3 частини сьомої цієї статті;

5) надає послуги або постачає товари страховику або є особою, що здійснює контроль за юридичною особою, яка надає послуги або постачає товари страховику, якщо річна вартість таких послуг або товарів становить більше 10 відсотків загального обсягу послуг та товарів, які надаються такою фізичною чи юридичною особою;

6) має заборгованість з виплат основної частини боргу або відсотків за договором позики, яка становить більше ніж 90 днів, перед страховиком, особою, що здійснює контроль, або іншою пов'язаною особою страховика;

7) є посадовою особою, працівником або особою, яка здійснює контроль за діяльністю осіб, що отримали позику, яка має ознаки, зазначені в пункті 6 частини сьомої цієї статті;

8) є чоловіком або дружиною однієї з осіб, зазначених у пунктах 1 - 6 частини сьомої цієї статті.

8. Правління страховика проводить свої засідання не менше одного разу на три місяці.

9. Особа не може бути членом правління страховика, якщо вона займає керівну посаду в іншому страховику.

10. Правління страховика підзвітне та підконтрольне наглядовій раді та загальним зборам акціонерів страховика.

11. Правління страховика несе відповідальність за:

здійснення нагляду за операціями страховика та його поточним управлінням;

досягнення цілей та реалізацію політики, визначеної наглядовою радою страховика і загальними зборами акціонерів;

дотримання законодавства;

надання наглядовій раді страховика рекомендацій щодо реалізації цілей, стратегії, бізнес-плану та визначення основних питань політики управління його діяльністю;

своєчасне надання наглядовій раді страховика необхідної комплексної інформації, яка дасть змогу оцінити цілі, стратегію і політику страховика та забезпечити відповідальність членів правління страховика за їх дії.

12. Правління страховика діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами акціонерів чи наглядовою радою страховика.

Стаття 59. Ревізійна комісія

1. Склад ревізійної комісії формується відповідно до законодавства про акціонерні товариства, але становить не менше ніж три особи. Ревізійна комісія здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю страховика.

2. Ревізійна комісія здійснює такі повноваження:

1) контролює дотримання страховиком законодавства та нормативно-правових актів Уповноваженого органу;

2) розглядає звіти внутрішніх і зовнішніх аудиторів та готує відповідні пропозиції до загальних зборів акціонерів;

3) вносить до загальних зборів акціонерів або наглядової ради страховика пропозиції стосовно питань, що належать до компетенції ревізійної комісії, які стосуються фінансової безпеки і стабільності страховика та забезпечення захисту інтересів клієнтів.

3. Ревізійна комісія обирається загальними зборами акціонерів страховика з числа акціонерів або їх представників.

Ревізійна комісія підзвітна загальним зборам акціонерів страховика.

4. Членами ревізійної комісії не можуть бути особи, які є працівниками страховика.

5. Ревізійна комісія проводить перевірку фінансово-господарської діяльності страховика за дорученням загальних зборів акціонерів, наглядової ради страховика або на вимогу акціонерів, які разом володіють більше ніж 10 відсотками голосів, та з власної ініціативи.

6. Ревізійна комісія має право залучати до проведення ревізій і перевірок зовнішніх та внутрішніх експертів і аудиторів.

Ревізійна комісія повідомляє про результати ревізій і перевірок загальним зборам акціонерів та наглядовій раді страховика.

Ревізійна комісія готує висновки до звітів і балансів страховика. Без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не мають права затверджувати фінансовий звіт страховика.

7. Члени ревізійної комісії можуть брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях наглядової ради страховика та правління страховика.

Засідання ревізійної комісії проводяться в разі потреби, але не рідше одного разу на рік.

Позачергові засідання ревізійної комісії можуть скликатися наглядовою радою страховика чи з ініціативи акціонерів, які разом володіють більше ніж 10 відсотками голосів.

Рішення приймається більшістю голосів членів ревізійної комісії.

8. Повноваження ревізійної комісії страховика визначаються статутом, а порядок її роботи - положенням про ревізійну комісію, що затверджується загальними зборами акціонерів страховика.

Стаття 60. Внутрішній аудит

1. Страховик створює службу внутрішнього аудиту, яка є органом оперативного контролю. Служба внутрішнього аудиту утворюється у складі не менше однієї посадової особи з числа штатних працівників страховика.

2. Служба внутрішнього аудиту виконує такі функції:

1) наглядає за поточною діяльністю страховика;

2) здійснює внутрішній контроль за виконанням законів, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, Уповноваженого органу та рішень органів управління страховика;

3) перевіряє результати поточної фінансової діяльності страховика;

4) аналізує інформацію та відомості про діяльність страховика, професійну діяльність її працівників, випадки перевищення повноважень посадовими особами страховика;

5) подає наглядовій раді страховика висновки та пропозиції, підготовлені за результатами перевірок;

6) інші функції із здійснення нагляду та контролю за діяльністю страховика.

3. Служба внутрішнього аудиту діє на підставі положення, підпорядковується наглядовому органу страховика та звітує перед ним.

4. Служба внутрішнього аудиту має право на ознайомлення з усією документацією страховика та на здійснення нагляду за діяльністю будь-якого підрозділу страховика. Служба внутрішнього аудиту уповноважена вимагати письмових пояснень від окремих посадових осіб страховика щодо виявлених недоліків у роботі.

5. Керівник служби аудиту повинен:

1) мати професійний досвід у сфері аудиту не менше 1 року;

2) бути внесеним до реєстру аудиторів, які мають право здійснювати аудит фінансових установ;

3) не займати будь-які посади в інших страховиках, не мати істотної участі в іншому страховику та не бути пов'язаною особою іншого страховика.

Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги до керівника служби внутрішнього аудиту.

6. Служба внутрішнього аудиту несе відповідальність за обсяги та достовірність поданих наглядовій раді страховика звітів щодо визначених цим Законом питань, які належать до її компетенції.

7. Працівники служби внутрішнього аудиту під час їх призначення дають письмове зобов'язання не розголошувати інформацію про діяльність страховика.

Стаття 61. Процедура звільнення керівників страховика

1. У разі коли особа, яка є керівником страховика, звільняється за власним бажанням або отримує повідомлення, або в інший спосіб отримує інформацію про своє звільнення, має право подати правлінню, наглядовій раді та загальним зборам страховика заяву в письмовій формі про причину свого звільнення за власним бажанням або причини, у зв'язку з якими така особа не погоджується із своїм звільненням.

2. Якщо особа, яка є керівником страховика, звільняється за власним бажанням у зв'язку з тим, що незгодна з діями інших керівників страховика, вона зобов'язана надіслати страховику та Уповноваженому органові письмову заяву з докладною інформацією про причини незгоди.

Стаття 62. Скликання зборів органів управління страховика з ініціативи Уповноваженого органу

1. Уповноважений орган може ініціювати скликання загальних зборів акціонерів страховика, засідання правління, наглядової ради страховика. Представник Уповноваженого органу має право бути присутнім та виступати на таких засіданнях.

Стаття 63. Розкриття інформації

1. Страховики повинні оприлюднювати в порядку, визначеному Уповноваженим органом, таку інформацію:

фінансову звітність, яка складається відповідно до законодавства;

річний звіт страховика, складений відповідно до вимог Уповноваженого органу, який включає в себе звіт про корпоративне управління;

іншу інформацію, що визначена законом та Уповноваженим органом.

Оприлюдненням є надання доступної широкій громадськості в електронній чи друкованій формі безкоштовно (принаймні щорічно), важливої інформації про платоспроможність і фінансовий стан страховиків.

2. Страховик до укладення з клієнтом договору страхування надає останньому інформацію про:

1) умови страхування;

2) ціни/тарифи страховика;

3) умови надання додаткових послуг, пов'язаних з укладанням договору страхування;

4) порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті укладення договору страхування;

5) правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги;

6) механізм захисту страховиком прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання послуг за договором страхування;

7) реквізити органу, який здійснює державне регулювання у сфері страхової діяльності (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів;

8) розмір винагороди страховика в разі, коли він пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами;

9) іншу інформацію, право на отримання якої визначено законом.

3. Страховик зобов'язаний надавати страхувальникам (перестрахувальникам), а також клієнтам на їх вимогу таку інформацію:

1) відомості про фінансові показники діяльності страховика та його економічний стан, які підлягають оприлюдненню згідно із законодавством;

2) перелік керівників страховика;

3) перелік послуг, що надаються страховиком;

4) кількість акцій страховика, які знаходяться у власності членів його правління та наглядової ради;

5) перелік осіб, частка акцій яких у статутному капіталі страховика перевищує 5 відсотків, із зазначенням кількості акцій, які належать таким особам.

5. Страховик може надавати клієнту іншу інформацію, розкриття якої він вважає важливим, крім інформації, що містить таємницю страхування інших осіб.

Страховику забороняється поширення в будь-якій формі реклами та іншої інформації, що містить неправдиві відомості про його діяльність.

6. Інформація з питань страхування надається клієнту у формі, яка забезпечує правильне розуміння суті страхування, без нав'язування йому рішення обов'язково придбати таку послугу.

7. При наданні інформації клієнту - фізичній особі страховик повинен дотримуватися вимог законодавства щодо захисту прав споживачів.

8. Відповідальність за достовірність та повноту інформації при здійсненні страхування через посередників, яка надається страхувальникам, несе страховик, за винятком, коли інформація надається через страхового або перестрахового брокера.

9. Страховик зобов'язаний мати свій веб-сайт, де повинна бути розміщена інформація, розкриття якої вимагається цим Законом та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

10. Страховик повинен не пізніше ніж протягом одного місяця з дня зміни найменування, місцезнаходження страховика (відокремлених структурних підрозділів страховика, підрозділів страховика, що приймають повідомлення про настання страхових випадків чи заяв про страхове відшкодування, підрозділів страховика, що здійснюють опрацювання претензій, асистуючих компаній, інших юридичних чи фізичних осіб, що надають послуги у страхуванні страхувальнику і з якими страховик перебуває в договірних відносинах), номера телефону, адреси веб-сайту чи інших реквізитів, що зазначені в договорах страхування і відсутність інформації про зміну яких може призвести до невиконання страхувальником чи страховиком умов договору страхування або погіршити якість послуги, що передбачена договором страхування, повідомити про це страхувальників шляхом розміщення повідомлення в офіційних друкованих виданнях, що визначені згідно з переліком, установленим Уповноваженим органом, та на офіційному веб-сайті страховика.

Стаття 64. Таємниця страхування

1. Страховик, члени органів управління та контролю страховика, аудитори, актуарії, інші особи, що працюють у страховика, зобов'язані зберігати у таємниці будь-яку інформацію про страхувальника, застрахованих осіб та третіх осіб, які мають відношення до договору страхування, про яку їм стало відомо у зв'язку з виконанням їх функцій. Зазначені у цій частині особи не можуть використовувати інформацію про страхувальника, застрахованих осіб та третіх осіб, які мають відношення до договору страхування, для власних потреб або на користь іншої особи, в інший спосіб, ніж для виконання своїх функцій у страховику.

2. Зобов'язання, зазначені у частині першій цієї статті, поширюються також на страхових та перестрахових посередників та їх працівників.

3. Усі працівники, члени органів управління та контролю страховика повинні підписати декларацію про збереження таємниці страхування. Ця вимога поширюється також на страхових та перестрахових посередників та їх працівників.

4. Страхові агенти відповідно до частини третьої цієї статті повинні під час укладення договору підписати декларацію, яка врегульовує їх відносини із страховиком. Страхові агенти повинні поінформувати своїх працівників про зобов'язання, зазначені у частині першій цієї статті.

5. Положення частини першої цієї статті стосовно виконання обов'язку щодо збереження таємниці страхування також поширюються на випадок припинення правових відносин між страховиком та особами, зазначеними у частинах першій-четвертій цієї статті.

6. Інформація, яка містить таємницю страхування, подається страховиком:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

2) на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

3) органам прокуратури, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції Державної податкової адміністрації України на їх письмову вимогу стосовно проведення операцій страхування конкретної юридичної та фізичної особи, фізичної особи-підприємця за договором страхування у разі порушення кримінальної справи щодо певної фізичної особи або посадових осіб юридичної особи з обов'язковим посиланням на порушену кримінальну справу;

4) центральному органові виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу при виконанні завдань передбачених законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

5) органам Антимонопольного комітету України на їх письмову вимогу при виконанні завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

7. Вимога відповідного державного органу до інформації, яка містить таємницю страхування:

1) викладається на бланку державного органу;

2) подається за підписом керівника державного органу (або його заступника), що скріплюється гербовою печаткою;

3) містить передбачені цим Законом підстави отримання такої інформації;

4) містить посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

8. Страховик має право подавати загальну інформацію, що становить таємницю страхування, іншим страховикам в обсягах, необхідних для укладення договору страхування.

9. Обмеження стосовно одержання інформації, що містить таємницю страхування, не поширюються на службовців Уповноваженого органу, які в межах повноважень, наданих цим Законом, здійснюють державний нагляд за страховою (перестраховою) діяльністю та діяльністю страхових та/або перестрахових посередників.

10. Уповноважений орган відповідно до міжнародного договору України або за принципом взаємності має право подати інформацію, що надійшла при здійсненні нагляду за діяльністю страховиків, страхових та/або перестрахових посередників, органу страхового нагляду іншої держави лише з метою страхового нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму.

11. Положення цієї статті не поширюються на випадки надання спеціально Уповноваженому органові виконавчої влади з питань фінансового моніторингу інформації про фінансові операції у передбачених законом випадках.

12. Матеріали, що подаються для проведення аналізу або перевірки, а також відомості та документи про фінансовий, майновий стан юридичних та фізичних осіб, що стали відомі Уповноваженому органові при здійсненні нагляду, становлять професійну таємницю і можуть бути використані лише для виконання Уповноваженим органом його функцій, у тому числі щодо законодавчо встановленого порядку обміну інформацією.

13. Уповноважений орган видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить таємницю страхування. Перелік інформації, що підлягає обов'язковому опублікуванню Уповноваженим органом та страховиком встановлюється законами.

14. Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання таємниці страхування, несуть відповідальність згідно із законами.

Стаття 65. Особливості отримання страховиком, об'єднаннями страховиків інформації та відомостей, пов'язаних із страховим випадком

У разі необхідності страховик, об'єднання страховиків можуть робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, органів прокуратури, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Підприємства, установи та організації зобов'язані надсилати відповіді страховикам, об'єднанням страховиків на запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною та/або лікарською таємницею та/або таємницею страхування. При цьому страховик, об'єднання страховиків несуть відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Інформація та відомості, які вимагаються страховиком, об'єднанням Страховиків, надаються безоплатно.

Строк надання такої інформації та відомостей (довідок та інших документів) органами державної влади (у тому числі судовими та правоохоронними) та органами місцевого самоврядування, медичними закладами, а також іншими юридичними особами не може перевищувати 30 календарних днів з дня надходження запиту страховика, об'єднань страховиків.

Стаття 66. Система управління ризиками

1. Страховик зобов'язаний запровадити систему управління ризиками із метою раціонального врегулювання ризиків, що впливають на його діяльність.

2. Система управління ризиками повинна включати:

1) стратегію управління ризиками - визначення мети та основних елементів системи управління ризиками відповідно до нормативно-правових актів Уповноваженого органу;

2) реалізацію управління ризиками - процес, спрямований на виявлення, оцінку, моніторинг, попередження та пом'якшення всіх суттєвих ризиків страховика, відповідно до нормативно-правових актів Уповноваженого органу.

Розділ V
ЗОВНІШНІЙ АУДИТ ТА ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ СТРАХОВИКА

Стаття 67. Призначення та кваліфікаційні вимоги до зовнішнього аудитора страховика

1. Аудиторська перевірка діяльності страховика проводиться зовнішнім аудитором, який має право на провадження аудиторської діяльності на території України згідно із законодавством та внесений до реєстру аудиторів, що можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ.

2. З метою підтвердження фінансової звітності та звітних даних страховика, передбаченої цим Законом, наглядова рада страховика зобов'язана щороку призначати зовнішнього аудитора, що повинен відповідати вимогам, установленим частиною третьою цієї статті.

3. Зовнішній аудитор призначається за умов, що аудитор:

1) внесений до реєстру аудиторів, що можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ;

2) є незалежним відповідно до частини четвертої цієї статті від страховика та його пов'язаних осіб;

3) є незалежним відповідно до частини четвертої цієї статті від керівників страховика та пов'язаних осіб таких керівників;

4) не має конфлікту інтересів із страховиком;

5) не надає відповідному страховику послуги обов'язкового аудиту більше ніж три роки.

4. Аудитор не вважається незалежним від страховика, якщо такий аудитор:

1) має будь-які фінансові відносини із страховиком, крім випадків, коли аудитор є страхувальником або застрахованою особою;

2) є членом наглядової ради чи правління, або працівником, або агентом страховика, або будь-якою пов'язаною особою страховика;

3) має будь-які фінансові відносини із членами наглядової ради чи правління, або працівником, або агентом страховика, або будь-якою пов'язаною особою страховика;

4) прямо або опосередковано має істотну участь у страховику або пов'язаній особі страховика;

5) був ліквідатором або тимчасовим адміністратором будь-якої пов'язаної особи страховика протягом двох років, які передують призначенню такого аудитора.

5. Зовнішній аудитор страховика має право:

1) бути присутнім та висловлювати свою позицію на всіх засіданнях служби внутрішнього аудиту страховика;

2) ініціювати засідання служби внутрішнього аудиту страховика.

6. За ініціативою зовнішнього аудитора керівник служби внутрішнього аудиту зобов'язаний провести зустріч із зовнішнім аудитором та надати необхідну для виконання його професійних обов'язків інформацію.

7. Уповноважений орган встановлює додаткові вимоги до форми (формату) аудиторських висновків за результатами проведення обов'язкового аудиту страховика.

8. У разі коли зовнішній аудитор розриває договір про надання послуг зовнішнього аудиту з власної ініціативи або отримує повідомлення, або у якийсь інший спосіб отримує інформацію про припинення дії такого договору, зовнішній аудитор має право подати страховику в письмовій формі пояснення щодо причини свого звільнення за власним бажанням або причини, з огляду на які така особа не погоджується із своїм звільненням.

9. Якщо особа, яка є зовнішнім аудитором страховика, розриває договір про надання послуг зовнішнього аудиту з власної ініціативи у зв'язку з незгодою з діями керівників страховика, така особа зобов'язана надіслати страховику та Уповноваженому органові письмову заяву, яка містить детальну інформацію про причини такої незгоди.

Стаття 68. Обов'язки зовнішнього аудитора

1. Зовнішній аудитор, призначений відповідно до цієї статті за рахунок страховика, зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені цією статтею.

2. Зовнішній аудитор зобов'язаний щороку проводити перевірку фінансової звітності та звітних даних страховика.

3. За вимогою зовнішнього аудитора страховика керівники, працівники та агенти страховика зобов'язані забезпечити доступ зовнішньому аудиторові до будь-якої інформації та надати пояснення щодо інформації, яка, на думку зовнішнього аудитора, необхідна йому для виконання професійних обов'язків.

4. Зовнішній аудитор страховика щороку перевіряє:

1) діяльність служби внутрішнього аудиту;

2) існуючі процедури страховика, які затверджені з метою моніторингу відповідності страховика вимогам законодавства, і зобов'язаний подати наглядовій раді та правлінню повний і об'єктивний звіт.

5. Зовнішній аудитор страховика перевіряє достовірність і повноту річної, консолідованої фінансової звітності і звітних даних страховика за рік, що передбачені статтею 116 цього Закону, та подає звіт, який:

1) складений відповідно до міжнародних стандартів аудиту;

2) містить інформацію відповідно до вимог Уповноваженого органу.

6. Звіт зовнішнього аудитора, передбачений частиною п'ятою цієї статті, повинен містити інформацію про те:

1) чи є, на думку аудитора, фінансова звітність та звітні дані страховика достовірними та повними, складеними належним чином;

2) що на вимогу аудитора стосовно надання певної інформації від членів наглядової ради, правління або працівників страховика, така інформація не була отримана.

7. У разі коли під час проведення аудиту страховика зовнішньому аудитору стане відомо про будь-який факт, договір або дію, які можуть привести або привели до однієї з таких ситуацій:

1) до погіршення фінансового стану, значних втрат страховика;

2) значним чином зачіпають інтереси страхувальників, застрахованих осіб або вигодонабувачів чи інших споживачів фінансових послуг, наданих страховиком;

3) порушують цей Закон, нормативно-правові акти Уповноваженого органу чи будь-яке інше законодавство;

4) шахрайства чи іншого злочину;

5) зниження рівня регулятивного капіталу,

зовнішній аудитор зобов'язаний невідкладно повідомити про це наглядову раду, правління страховика та Уповноважений орган.

8. Подання зовнішнім аудитором звіту з недостовірною інформацією Уповноваженому органові є підставою для виключення з реєстру аудиторів, що можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ.

Стаття 69. Річна, консолідована фінансова звітність та звітні дані страховика

1. Страховик зобов'язаний надати протягом трьох місяців після закінчення фінансового року Уповноваженому органу річну, консолідовану фінансову звітність та звітні дані страховика за рік про всі операції проведені на території України та за її межами, перевірену зовнішнім аудитором відповідно до вимог цього Закону, разом з повним звітом зовнішнього аудитора, примітки зовнішнього аудитора до такої звітності, аудиторські висновки, річний звіт страховика, складений відповідно до вимог Уповноваженого органу, підписаний головою правління страховика лист про направлення зазначених документів.

2. Річна, консолідована фінансова звітність, передбачені частиною першою цієї статті, повинна відповідати формі та вимогам, установленим законодавством з бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

3. Звітні дані, передбачені частиною першою цієї статті, повинні відповідати формі та вимогам, установленим Уповноваженим органом, та містити:

1) баланс страховика за формою, затвердженою Уповноваженим органом;

2) звіт про доходи та витрати страховика;

3) звіт про регулятивний капітал страховика;

4) звіт про технічні резерви страховика;

5) звіт про дотримання пруденційних нормативів, установлених Уповноваженим органом;

6) таблицю активів та пасивів страховика за строками їх погашення;

7) інформацію про відповідність системи управління страховика (якості управління ризиками, внутрішнього аудиту та контролю, корпоративного управління), ринкової поведінки страховика та якості розкриття інформації (бухгалтерського обліку, звітності, що оприлюднюється, звітності, що подається Уповноваженому органу, та інформації, що подається споживачам страхових послуг), установленим вимогам та рекомендаціям.

4. Страховик зобов'язаний надавати Уповноваженому органові на його запит зведення про своє майно, у тому числі, що знаходиться за межами України, про розміри прийнятих ризиків, наданих гарантій і поручительств, про укладені і здійснені угоди зі страхування і перестрахування, зведення про участь у статутних капіталах юридичних осіб, включаючи зведення, що складають таємницю страхування, з метою здійснення ним контрольних і наглядових функцій.

Стаття 70. Призначення додаткової аудиторської перевірки за рахунок страховика

1. Уповноважений орган має право один раз на рік призначати за рахунок страховика проведення додаткової аудиторської перевірки аудитором, призначеним Уповноваженим органом відповідно до підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті.

2. Вартість послуг із проведення такого додаткового аудиту встановлюється рішенням Уповноважено органу разом з Аудиторською палатою на рівні середньозваженої ринкової вартості.

3. Страховик має право оскаржувати вартість послуг з проведення додаткового аудиту та його результати.

4. Уповноважений орган призначає проведення додаткового аудиту за наявності однієї з таких підстав:

1) непризначення наглядовою радою страховика зовнішнього аудитора для проведення обов'язкового аудиту;

2) невиконання страховиком при призначенні зовнішнього аудитора вимог законодавства;

3) невідповідність форми (формату) аудиторського висновку встановленим вимогам;

4) у разі обґрунтованої підозри Уповноваженого органу щодо достовірності та повноти звітності страховика, яка підтверджена аудиторським висновком зовнішнього аудитора.

5. Додаткову аудиторську перевірку проводить аудитор, внесений до реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, та якого має визначити страховик з переліку аудиторів, запропонованих Уповноваженим органом.

6. Уповноважений орган встановлює вимоги до аудиторів, що призначаються ним для проведення додаткового аудиту страховиків.

7. Аудитор, призначений Уповноваженим органом для проведення додаткового аудиту, подає Уповноваженому органові аудиторський висновок та аудиторський звіт за результатами проведення додаткового аудиту.

8. Додаткові вимоги до форми (формату) аудиторських висновків та аудиторських звітів за результатами проведення додаткового аудиту страховика встановлює Уповноважений орган.

9. Аудиторський висновок та аудиторський звіт за результатами проведення додаткового аудиту, що подаються Уповноваженому органові призначеним ним аудитором, є документами, що становлять професійну таємницю страховика.

10. Аудитор, призначений Уповноваженим органом для проведення додаткового аудиту страховика, звільняється від установленої законодавством з питань збереження професійної таємниці відповідальності перед страховиком та іншими особами за передачу Уповноваженому органові аудиторського висновку та аудиторського звіту за результатами проведення додаткового аудиту страховика.

11. Аудитор, що проводить додатковий аудит страховика, зобов'язаний негайно повідомляти Уповноважений орган про виявлені під час перевірки такого страховика факти, передбачені частиною сьомою статті 69 цього Закону.

Стаття 71. Оприлюднення звітності страховика

1. Страховик зобов'язаний оприлюднювати баланс страховика за формою, встановленою Уповноваженим органом, та звіт про доходи і витрати страховика на кінець кварталу в офіційних або прирівняних до офіційних виданнях Уповноваженого органу протягом кварталу, що настає за звітним періодом.

2. Страховик зобов'язаний не пізніше 1 червня наступного за звітним року опублікувати річний звіт страховика, складений відповідно до вимог Уповноваженого органу, річну, консолідовану фінансову звітність разом з аудиторськими висновками в офіційних або прирівняних до офіційних виданнях зазначеного органу.

3. Уповноважений орган зобов'язаний щоквартально оприлюднювати загальні данні всіх страховиків (перестраховиків) зазначені в звіті про доходи та витрати страховика станом на кінець кварталу в офіційних або прирівняних до офіційних виданнях Уповноваженого органу протягом кварталу, наступного за звітним.

Розділ VI. Реорганізація та ліквідація страховиків. Передання страхового портфеля. Здійснення тимчасової адміністрації страховиків

Стаття 72. Припинення діяльності страховика

1. Страховик може припинити свою діяльність шляхом реорганізації (припинення (злиття, приєднання, поділу, перетворення), виділу) або ліквідації.

2. Порядок припинення страховика в процесі відновлення його платоспроможності або банкрутства визначається відповідним законом у частині, що не суперечить вимогам цього Закону.

3. Припинення діяльності будь-якої філії страховика-нерезидента відбувається після її ліквідації.

Стаття 73. Реорганізація страховика

1. Страховик проводить реорганізацію з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

2. Реорганізація страховика здійснюється за рішенням загальних зборів акціонерів, за рішенням суду, в інших випадках, встановлених законодавством.

3. Реорганізація страховика на підставі рішення суду проводиться в порядку та на підставах, визначених законодавством. У разі потреби Уповноважений орган має право залучати своїх представників для участі в проведенні такої реорганізації страховика.

4. Здійснення процедури реорганізації страховика не є підставою для

відмови у виконанні або припиненні виконання зобов'язань страховика за

договорами страхування.

5. У разі реорганізації страховика шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації страховика шляхом перетворення страхувальники та кредитори не мають права вимагати від страховика дострокового припинення чи виконання зобов'язань.

6. Учасники реорганізації зобов'язані забезпечити виконання вимог законодавства щодо формування статутного капіталу та умов забезпечення платоспроможності. Проведення реорганізації не повинно загрожувати інтересам страхувальників та кредиторів.

Стаття 74. Особливості реорганізації страховика за рішенням загальних зборів акціонерів страховика

1. Реорганізація страховика за рішенням загальних зборів акціонерів страховика проводиться в порядку, передбаченому відповідними законодавчими актами, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

2. Для проведення реорганізації страховик повинен отримати дозвіл Уповноваженого органу та затвердити в Уповноваженому органі план реорганізації страховика, складений за формою, встановленою Уповноваженим органом.

Для здійснення реорганізації страховика шляхом перетворення план реорганізації страховика не складається.

3. У разі здійснення реорганізації страховиків шляхом злиття або приєднання між страховиками, що реорганізовуються, в письмовій формі укладається угода про злиття або приєднання.

Угода про злиття або приєднання набирає законної сили з моменту затвердження її більшістю в дві третини голосів акціонерів (учасників) на загальних зборах страховиків, що беруть участь у злитті чи приєднанні.

4. Рішення загальних зборів акціонерів про реорганізацію страховика, крім перетворення, має зокрема, містити інформацію про:

1) угоду про реорганізацію в разі злиття або приєднання;

2) призначення персонального складу комісії для проведення реорганізації;

3) призначення персонального складу ревізійної комісії для проведення інвентаризації та ревізії матеріальних цінностей, що перебувають на обліку страховика (страховиків);

4) призначення незалежного аудитора, який має свідоцтво про внесення до реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ,

5) строки проведення реорганізації;

6) склад виконавчого органу після реорганізації.

5. Рішення про надання дозволу на проведення реорганізації страховика приймається Уповноваженим органом на підставі заяви страховика про отримання дозволу на проведення реорганізації та документів, які подаються для отримання дозволу та для затвердження плану реорганізації страховика.

6. У заяві про отримання дозволу на проведення реорганізації має бути зазначено:

спосіб реорганізації;

майбутнє місцезнаходження страховика-правонаступника;

перелік усіх документів, що додаються до заяви.

До заяви про отримання дозволу на проведення реорганізації додаються:

1) засвідчені в установленому законодавством порядку копії протоколів засідань вищих органів управління страховиків, що реорганізовуються, про погодження шляхів та умов проведення реорганізації, визначення страховиків-правонаступників майна, прав та обов'язків страховиків, що реорганізовуються, та припинення діяльності страховиків, що реорганізовуються, як юридичних осіб (за винятком виділення);

2) засвідчені в установленому законодавством порядку копії протоколів засідань вищих органів управління страховиків-правонаступників про погодження шляхів та умов проведення реорганізації, прийняття майна, прав та обов'язків страховиків, що реорганізовуються;

3) засвідчені в установленому законодавством порядку копії установчих документів страховиків, що реорганізовуються, та страховиків-правонаступників;

4) засвідчені в установленому законодавством порядку копії установчих документів страховиків-правонаступників у новій редакції в разі необхідності внесення в них змін згідно з чинним законодавством;

5) повідомлення про членство страховиків, що реорганізовуються, та страховиків-правонаступників в об'єднаннях страховиків;

6) інформація про розмір статутного капіталу та регулятивного капіталу страховика-правонаступника;

7) повідомлення про укладені страховиками, що реорганізовуються, та страховиками-правонаступниками та діючі договори страхування, із зазначенням загального розміру зобов'язань за такими договорами та кількості договорів за кожним з класів страхування;

8) висновок про доцільність реорганізації та наслідки для страхувальників та інших кредиторів страховика після реорганізації;

9) план реорганізації страховика;

10) примірники передавального акта або розподільного балансу, які складаються за формою, встановленою Уповноваженим органом.

У разі відсутності у страховика-правонаступника ліцензій на здійснення класів страхування, що відповідають договорам страхування, які передаються від страховика, що реорганізовується, для отримання відповідних ліцензій страховиком-правонаступником до Уповноваженого органу надаються документи згідно з вимогами, передбаченими законодавством.

7. Заява страховика про отримання дозволу на проведення реорганізації залишається без розгляду, якщо:

1) вона підписана особою, яка не має на це таких повноважень;

2) документи оформлені з порушенням вимог законодавства;

3) документи подані не в повному обсязі.

8. Про залишення заяви про отримання дозволу на проведення реорганізації без розгляду страховик повідомляється в письмовій формі із детальним зазначенням підстав у строк до 15 календарних днів з дати отримання заяви. Після усунення обставин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про отримання дозволу на проведення реорганізації без розгляду, страховик може повторно подати таку заяву, яка розглядається у встановленому законодавством порядку.

9. Уповноважений орган надає дозвіл чи відмовляє в наданні дозволу на проведення реорганізації страховика протягом одного місяця з дати отримання заяви страховика про отримання дозволу на проведення реорганізації та відповідних документів до неї.

10. Уповноважений орган має право відмовити у видачі дозволу на проведення реорганізації страховика в разі, якщо є підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам споживачів страхових послуг і страховик, створений в результаті реорганізації, не буде відповідати вимогам законодавства щодо ліцензування страхової діяльності та забезпечення платоспроможності.

11. Страховики, що реорганізовуються, зобов'язані не пізніше 20 робочих днів після отримання дозволу Уповноваженого органу на проведення реорганізації повідомити про реорганізацію страхувальників (перестрахувальників) та кредиторів шляхом публікації повідомлення в друкованих засобах масової інформації, зміст якого встановлюється Уповноваженим органом.

12. Реорганізація страховика розпочинається після затвердження Уповноваженим органом плану реорганізації.

13. У разі виявлення порушення плану реорганізації, а також якщо створений в результаті реорганізації страховик не буде відповідати вимогам законодавства щодо ліцензування страхової діяльності та забезпечення платоспроможності, Уповноважений орган на будь-якому етапі проведення реорганізації і до внесення відповідних змін до Державного реєстру фінансових установ може прийняти рішення про призупинення реорганізації до моменту усунення виявлених порушень або про припинення процесу реорганізації в разі неможливості їх усунення.

14. Порядок реорганізації страховика за рішенням загальних зборів акціонерів встановлюється нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

Стаття 75. Правонаступництво в разі реорганізації страховика

1. Перехід до страховиків-правонаступників майна, прав та обов'язків страховиків, що реорганізовуються, не потребує додаткового оформлення відносин зі страхувальниками за укладеними договорами.

За бажанням страхувальників договори страхування можуть бути переукладеними в порядку, встановленому чинним законодавством України.

2.Оформлення правонаступництва щодо прав та зобов'язань страховика в разі реорганізації здійснюється на підставі передавального акта або розподільного балансу, погодженого з Уповноваженим органом.

3.Будь-які зміни, що відбулися у правах та зобов'язаннях страховика після складення передавального акта або розподільного балансу, повинні бути внесені до них у формі додатка. Під час проведення реорганізації страховик повинен утримуватися від дій, що призведуть до суттєвої зміни положень передавального акта або розподільного балансу.

4. У разі необхідності здійснення класів страхування, якими займалися страховики, що реорганізовуються, та відсутності відповідних ліцензій, страховики-правонаступники зобов'язані отримати такі ліцензії до припинення діяльності страховиків, що реорганізовуються.

У разі неотримання відповідних ліцензій страховикам-правонаступникам заборонено укладати договори страхування щодо тих класів страхування, на які в них відсутні ліцензії, а також переукладати, продовжувати строк дії та отримувати страхові премії за договорами страхування, прийнятими ними від страховиків, що реорганізувалися.

5. З метою забезпечення правонаступництва за укладеними договорами страхування учасники реорганізації зобов'язані вчинити дії щодо:

повідомлення страхувальників про здійснення та шляхи реорганізації;

оформлення членства страховиків-правонаступників в об'єднаннях страховиків, обов'язковість якого встановлена законодавчими актами України та необхідна для виконання зобов'язань за договорами страхування, які передаються від страховиків, що реорганізовуються.

6. У разі, якщо страхувальники не бажають отримувати послуги із страхування від страховиків-правонаступників, до моменту підписання передавальних актів або роздільних балансів страхувальники мають право на припинення договорів страхування зі страховиками, що реорганізовуються, а після підписання передавальних актів або роздільних балансів - зі страховиками-правонаступниками.

7. Майно, права та зобов'язання за договорами страхування, укладеними страховиками, що реорганізовуються, в повному обсязі або у відповідних частинах переходять до страховиків-правонаступників з дати підписання передавальних актів або роздільних балансів.

8. Особливості забезпечення правонаступництва за укладеними договорами страхування з урахуванням шляху реорганізації встановлюються Уповноваженим органом.

Стаття 76. Ліквідація страховика

1. Ліквідація страховика, в тому числі у зв'язку з банкрутством, здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

2. Страховик може бути ліквідований за рішенням загальних зборів акціонерів страховика або в судовому порядку з ініціативи Уповноваженого органу або внаслідок процедури банкрутства.

3. Ліквідація страховика з ініціативи загальних зборів акціонерів страховика здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про господарські товариства та про страхування, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", за наявності дозволу Уповноваженого органу.

4. Страховик, що ліквідується за рішенням загальних зборів акціонерів, повинен повідомити про таке рішення страхувальників (перестрахувальників) та кредиторів протягом 10 робочих днів після прийняття такого рішення у встановленому законодавством порядку.

5. Підставами для прийняття рішення Уповноваженого про ліквідацію страховика є:

1) страховик здійснює страхування з порушенням законодавства та не забезпечує своєчасного виконання зобов'язань за договорами страхування;

2) страховик не виконує план його санації або санація страховика не досягла запланованих результатів;

3) загальні збори акціонерів страховика не прийняли рішення про покриття фінансових збитків страховика, що робить неможливим продовження його діяльності на ринку страхування;

4) анулювання всіх ліцензій страховика;

5) в інших випадках, передбачених законодавством.

6. У разі прийняття судом рішення про ліквідацію страховика на підставі, що не пов'язана з позбавленням його ліцензій на здійснення страхової діяльності, Уповноважений орган розглядає в установленому законодавством порядку питання про позбавлення цього страховика ліцензій.

7. Ліквідація страховика в судовому порядку внаслідок процедури банкрутства та порядок задоволення вимог кредиторів за договорами страхування здійснюється відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з урахуванням вимог цього Закону.

8. Уповноважений орган може прийняти рішення про ліквідацію будь-якої філії страховика-нерезидента в разі, коли:

1) філія страховика-нерезидента провадить страхову діяльність з порушенням вимог законодавства та/або свого положення;

2) не забезпечується здатність філії страховика-нерезидента виконувати свої зобов'язання;

3) філія страховика-нерезидента не здійснює страхових виплат на території України або здійснює їх несвоєчасно чи в неповному обсязі;

4) щодо відповідного страховика-нерезидента в державі, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, відкрито провадження у справі про банкрутство або ліквідацію.

9. У разі прийняття рішення про ліквідацію страховика Уповноважений орган призначає ліквідатора.

10. Ліквідатор подає звіт про хід ліквідації раз на три місяці після початку процесу ліквідації. Уповноважений орган може встановлювати іншу періодичність подання звіту про хід ліквідації, а також надання додаткової інформації.

11. У разі прийняття рішення про ліквідацію будь-якої філії страховика-нерезидента:

1) така філія страховика-нерезидента не може укладати нові договори страхування;

2) укладені договори страхування не можуть бути пролонговані;

3) страхові суми за укладеними договорами страхування не можуть бути збільшені.

12. У разі припинення філією страховика-нерезидента діяльності на території України або втрати страховиком-нерезидентом права на провадження страхової діяльності в державі, в якій зареєстрований головний офіс такого страховика-нерезидента, ліквідатором філії страховика-нерезидента призначається її директор.

Головний офіс іноземного інвестора або страховика-нерезидента - це зареєстрований офіс, керівний орган або головне місце провадження підприємницької діяльності в державі, в якій зареєстрований страховик-нерезидент.

13. Директор філії страховика-нерезидента зобов'язаний протягом трьох днів після надходження інформації про настання обставин, зазначених у частині дванадцятій цієї статті, повідомити про це Уповноважений орган, а також оприлюднити протягом 10 днів з моменту виникнення відповідних обставин оголошення про їх настання в офіційному друкованому виданні та на офіційному веб-сайті страховика.

14. Директор філії страховика-нерезидента, який не повідомив Уповноважений орган і не зробив повідомлення про настання обставин, передбачених частиною дванадцятою цієї статті, несе відповідальність усім своїм майном разом з відповідним страховиком-нерезидентом щодо будь-якої шкоди, заподіяної кредиторам.

Стаття 77. Особливості ліквідації страховика за рішенням загальних зборів акціонерів страховика

1. Після прийняття загальними зборами акціонерів страховика рішення про його ліквідацію страховик зобов'язаний передати страховий портфель, який складається із прав та обов'язків страховика за укладеними ним договорами страхування, до іншого страховика, який має ліцензії на здійснення класів страхування, що відповідають договорам страхування, зобов'язання за якими передаються, і який є учасником фонду гарантування страхових виплат, передбаченого законодавством.

Після передачі страхового портфеля страховик має право звернутися до Уповноваженого органу з заявою про отримання дозволу на проведення його ліквідації з урахуванням філій та представництв страховика.

2. До заяви про отримання дозволу на проведення ліквідації страховика додаються план ліквідації страховика, інші документи, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом.

3. Заява про отримання дозволу на проведення ліквідації страховика повинна бути розглянута Уповноваженим органом протягом одного місяця з дати надходження всіх необхідних документів.

4. Заява страховика про отримання дозволу на проведення ліквідації залишається без розгляду, якщо:

1) вона підписана особою, яка не має на це таких повноважень;

2) документи оформлені з порушенням вимог законодавства;

3) документи подані не в повному обсязі.

5. Про залишення заяви про отримання дозволу на проведення ліквідації без розгляду страховик повідомляється в письмовій формі із детальним зазначенням підстав у строк до 15 календарних днів з дати отримання заяви. Після усунення обставин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про отримання дозволу на проведення ліквідації без розгляду, страховик може повторно подати таку заяву, яка розглядається у встановленому законодавством порядку.

6. Підставами для відмови Уповноваженим органом у наданні дозволу на проведення ліквідації страховика є загроза порушення прав та законних інтересів страхувальників (перестрахувальників) та інших кредиторів в результаті ліквідації страховика.

7. Уповноважений орган письмово повідомляє заявника про відмову в наданні дозволу на проведення ліквідації страховика із зазначенням причин відмови.

8. Після отримання дозволу на проведення ліквідації страховик зобов'язаний протягом 5 робочих днів повернути всі раніше отримані ліцензії на здійснення страхової діяльності Уповноваженому органу.

9. Після отримання дозволу Уповноваженого органу на проведення ліквідації страховик створює ліквідаційну комісію, склад якої затверджується загальними зборами акціонерів страховика чи іншим органом управління відповідно до статуту страховика. До ліквідаційної комісії у встановленому законодавством порядку переходять повноваження щодо управління майном і справами страховика.

10. Ліквідаційна комісія зобов'язана надавати Уповноваженому органу за його запитом будь-які відомості про свою діяльність і дані, які стосуються страховика, що ліквідується.

11. Ліквідаційна комісія зобов'язана протягом 10 календарних днів з дня затвердження звіту про ліквідацію та ліквідаційного балансу страховика надати їх Уповноваженому органу.

12. Якщо завершення ліквідації страховика неможливе з причин недостатності коштів для задоволення вимог страхувальників та кредиторів, страховик підлягає примусовій ліквідації на підставах банкрутства.

13. Ліквідаційною комісією страховика не пізніше 20 робочих днів після отримання дозволу Уповноваженого органу на проведення ліквідації здійснюється опублікування відомостей про відкриття ліквідаційної процедури в газеті "Урядовий кур'єр" чи "Голос України".

14. Відомості про відкриття ліквідаційної процедури повинні містити найменування та інші реквізити страховика, що ліквідується, дату прийняття рішення загальними зборами акціонерів про ліквідацію страховика, дату створення ліквідаційної комісії, відомості про ліквідаційну комісію.

15. Протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури страхувальники та кредитори мають право заявити ліквідаційній комісії про свої вимоги до страховика.

16. З метою здійснення контролю за діяльністю страховика під час його ліквідації Уповноважений орган має право:

1) проводити перевірки діяльності страховика в установленому законодавством порядку;

2) при виявленні в діяльності страховика порушень законодавства України, прав і законних інтересів страхувальників та кредиторів, надавати обов'язкові для виконання письмові приписи щодо усунення порушень, встановлювати строки виконання приписів;

3) здійснювати контроль за виконанням плану ліквідації страховика.

17. У разі порушення ліквідаційною комісією законодавства України голова та члени ліквідаційної комісії несуть відповідальність згідно з законами України.

Стаття 78. Особливості ліквідації страховика в разі його неплатоспроможності на підставі рішення суду

1. Право звернення до суду із заявою про визнання страховика неплатоспроможним та його ліквідацію мають:

страхувальники та кредитори страховика;

Уповноважений орган.

Законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання страховика неплатоспроможним застосовується в частині, що не суперечить нормам цього Закону.

2. Якщо страховик не виконує зобов'язання перед страхувальниками (перестрахувальниками) протягом трьох місяців, Уповноважений орган, страхувальники та кредитори страховика мають право на звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство страховика в порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

3. У процесі розгляду справи про відновлення платоспроможності страховика або визнання його банкрутом суд, у разі необхідності, витребовує в Уповноваженого органу висновки щодо доцільності ліквідації страховика. Уповноважений орган надає висновок протягом строку, встановленого в запиті суду.

Якщо страховик не спроможний виконати протягом шести місяців свої зобов'язання відповідно до рішення суду про примусове стягнення і за цей час не досягнуто домовленостей щодо реструктуризації визначеного боргу, Уповноважений орган зобов'язаний анулювати отримані страховиком ліцензії на здійснення страхової діяльності та ініціювати проведення процедури ліквідації страховика.

4.Справа про визнання страховика банкрутом за заявою страхувальників та кредиторів може бути порушена лише після анулювання ліцензій на здійснення страхової діяльності.

5. Після анулювання ліцензій на здійснення страхової діяльності санація страховика не допускається.

6. Суд має право призначити ліквідатором страховика особу, яка пропонується Уповноваженим органом. Підставою для відхилення кандидатури ліквідатора, запропонованої Уповноваженим органом, може бути наявність конфлікту інтересів, який став відомий суду.

7. Ліквідатор страховика повинен інформувати Уповноважений орган про хід проведення процедури ліквідації з поданням порядку погашення боргів страховиком.

8.Процедура ліквідації страховика повинна бути завершена не пізніше ніж протягом року після анулювання ліцензій на здійснення страхової діяльності.

Уповноважений орган має право продовжувати процедуру ліквідації страховика на термін до одного року.

9.Ліквідація страховика вважається завершеною, а страховик ліквідованим з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про його припинення.

Стаття 79. Передача страхового портфеля

1. Страховий портфель представляє собою сукупність прав та обов'язків страховика за всіма договорами страхування або частиною договорів страхування, укладених між ним та страхувальниками (перестрахувальниками).

До складу страхового портфеля можуть бути включені договори страхування, що відповідають одному або різним класам страхування.

До складу страхового портфеля можуть не включатися договори страхування, за якими настали зобов'язання ліквідованого страховика щодо здійснення страхових виплат за страховими випадками, про настання яких було заявлено і за якими страхові виплати не здійснювалися або здійснювалися не в повному обсязі, до отримання дозволу Уповноваженого органу про ліквідацію страховика або набрання законної сили рішенням суду про ліквідацію.

2. Страховик має право передати виконання прав та обов'язків за всіма або частиною укладених ним договорів страхування (перестрахування) іншому страховику.

3.Передача страхового портфеля відбувається в разі реорганізації страховика, його ліквідації, в тому числі відкриття процедури банкрутства, відповідно до цього Закону.

4. Страховий портфель може бути переданий іншому страховику лише за наявності згоди страхувальників, за винятком випадків ліквідації страховика, в тому числі у зв'язку з банкрутством, призначення тимчасової адміністрації, інших випадках, передбачених законодавством.

Порядок отримання згоди страхувальників на передачу страхового портфеля встановлюється Уповноваженим органом.

5. Передача страхового портфеля відбувається на підставі письмового договору про передачу страхового портфеля, укладеного між страховиком, який передає страховий портфель, та страховиком, якому передається страховий портфель, за умови отримання дозволу Уповноваженого органу про передачу страхового портфеля іншому страховику.

Вимоги до договору про передачу страхового портфеля встановлюються Уповноваженим органом з урахуванням вимог цього Закону.

6. Передача страхового портфеля, може здійснюватися, за виключенням випадків ліквідації, за умови, що страховик, який передає страховий портфель, а також страховик, до якого переходить страховий портфель, відповідатимуть після укладення договору про передачу страхового портфеля встановленим законодавством вимогам до фактичного запасу платоспроможності, вимогам щодо формування і розміщення коштів технічних резервів, вимогам, встановленим до достатності капіталу та іншим показникам і вимогам, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами.

7. Для отримання дозволу Уповноваженого органу про передачу страхового портфеля страховики, між якими укладається договір про передачу страхового портфеля, подають до Уповноваженого органу спільну заяву про отримання дозволу на передачу страхового портфеля, в якій зазначається:

1) найменування та місця знаходження страховиків, зазначених у заяві;

2) перелік договорів страхування, які планується передати іншому страховику;

3) інформацію страховика, якому передається страховий портфель, щодо наявності ліцензій на здійснення тих класів страхування, що є об'єктами передачі;

4) відомості про технічні, в тому числі математичні, резерви, розраховані відповідно до вимог законодавства, за договорами страхування, які передаються в складі страхового портфеля, завірені аудитором та в разі передачі договорів страхування життя також актуарієм;

5) відомості щодо активів, які передаються разом із договорами страхування.

До заяви про отримання дозволу Уповноваженого органу на передачу страхового портфеля додається договір про передачу страхового портфеля.

Уповноважений орган протягом двох місяців з дати отримання спільної заяви про отримання дозволу на передачу страхового портфеля приймає рішення про надання дозволу або про відмову в наданні дозволу.

8. Уповноважений орган дає дозвіл про передачу страхового портфеля страховику, який має ліцензії на здійснення тих класів страхування, договори страхування за якими є об'єктами передачі, та відповідає вимогам щодо забезпечення платоспроможності.

9. Страховик зобов'язаний сформувати та розмістити згідно з вимогами законодавства технічні резерви за договорами страхування, з урахуванням частки інвестиційного доходу за договорами страхування життя на дату передачі страхового портфеля, включеними до складу страхового портфеля, на тих же умовах, на яких технічні резерви за цими договорами страхування повинні були бути сформовані страховиком, що передає страховий портфель, на дату передачі страхового портфеля, якщо б ці договори не були передані у складі страхового портфеля.

10. У разі ліквідації страховика в судовому порядку з ініціативи Уповноваженого органу або внаслідок процедури банкрутства передача страхового портфеля здійснюється ліквідатором протягом трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду про ліквідацію страховика.

Якщо ліквідація страховика здійснюється за рішенням загальних зборів акціонерів страховика, передача страхового портфеля здійснюється ліквідаційною комісією протягом трьох місяців з дня отримання дозволу Уповноваженого органу на проведення ліквідації.

11. Зобов'язання, що виникають за договорами страхування, укладеними зі страховиком, який передає їх у складі страхового портфеля, виконуються страховиком, якому цей страховий портфель був переданий, з дати його передачі до закінчення встановленого в них строку або до повного виконання зобов'язань за договорами страхування.

Перехід до іншого страховика прав та обов'язків за договорами страхування, що увійшли до складу портфеля, не потребує додаткового оформлення відносин зі страхувальниками за такими договорами.

12.Відомості про передачу включених до складу страхового портфеля договорів страхування, укладених із страховиком, що реорганізується або ліквідується, іншому страховику, після такої передачі повинні бути протягом 5 робочих днів розміщені на офіційному веб-сайті страховиків, що передав та прийняв страховий портфель, та протягом 30 календарних днів опубліковані в друкованих засобах масової інформації.

Вимоги до змісту відомостей про передачу включених до складу страхового портфеля договорів страхування встановлюються Уповноваженим органом.

13. Копії відомостей про передачу включених до складу страхового портфеля договорів страхування, в тому числі в електронному вигляді, не пізніше 5 робочих днів з дня здійснення публікації надаються страховиком, що передає страховий портфель, до Уповноваженого органу.

Уповноважений орган може прийняти рішення про розміщення зазначених відомостей на своєму веб-сайті.

14. Порядок передачі страхового портфеля встановлюються Уповноваженим органом з урахуванням вимог цього Закону.

Стаття 80. Передача документів та відомостей системи персоніфікованого обліку застрахованих осіб, а також коштів технічних резервів за договорами страхування життя в разі ліквідації або реорганізації страховика

1. Передача документів та відомостей системи персоніфікованого обліку застрахованих осіб може здійснюватися страховиком, який здійснює страхування життя, в разі його ліквідації, реорганізації, анулювання виданої ліцензії, дострокового припинення страхувальником дії договору страхування, укладеного зі страховиком, який ліквідується, з наступним укладенням ним відповідно до цього Закону та Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" договору страхування життя та/або договору страхування довічної пенсії з іншим страховиком.

Передача документів та відомостей системи персоніфікованого обліку застрахованих осіб здійснюється в порядку, встановленому Уповноваженим органом.

2. Страховик зобов'язаний:

забезпечити передачу в повному обсязі відомостей системи персоніфікованого обліку застрахованих осіб та відповідної документації, в тому числі звіту про операції, проведені на індивідуальному рахунку застрахованої особи;

виконувати свої зобов'язання до передачі документів та відомостей системи персоніфікованого обліку застрахованих осіб.

3. Передача та виплата належних страхувальнику або застрахованій особі коштів технічних резервів здійснюється відповідно до їх заяви не пізніше, ніж протягом одного місяця з дня затвердження Уповноваженим органом проміжного ліквідаційного балансу страховика.

4. У разі прийняття рішення про ліквідацію страховика за рішенням загальних зборів акціонерів страховика його виконавчий орган зобов'язаний до початку процедури ліквідації в установлений Уповноваженим органом строк повідомити про таке рішення страхувальників, застрахованих осіб і Уповноважений орган з обов'язковим зазначенням дати початку і закінчення періоду ліквідації страховика.

5. Після надходження повідомлення про ліквідацію страховика страхувальник та/або застрахована особа в разі укладення ними договорів страхування з іншими страховиками повинні надіслати ліквідаційній комісії копію договору страхування життя, укладеного зі страховиком, що ліквідується, письмову заяву із зазначенням іншого страховика, куди необхідно передати належні їм кошти технічних резервів. Страхувальник та/або застрахована особа надсилають в установлений Уповноваженим органом строк разом з письмовою заявою копію договору страхування життя, укладеного з іншим страховиком.

Якщо страхувальник та/або застрахована особа не виявили бажання укласти договір страхування життя з іншим страховиком, то належні їм кошти технічних резервів за таким договором підлягають передачі страхувальнику та/або застрахованій особі.

У разі коли страхувальник не виявив бажання обрати іншого страховика для укладення договору страхування довічної пенсії, передбаченого в системі недержавного пенсійного забезпечення, то страховик, який ліквідується, передає виконання прав і обов'язків за таким договором страхування іншому страховику. Порядок та умови передачі виконання прав і обов'язків за договорами страхування довічної пенсії, які укладені з учасниками недержавних пенсійних фондів відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", визначається Уповноваженим органом.

6. У разі укладення договору страхування з іншим страховиком страхувальник та/або застрахована особа зобов'язані подати такому страховику копію договору страхування, укладеного із страховиком, що ліквідується. Після передачі іншому страховику коштів технічних резервів, облікованих на індивідуальному рахунку застрахованої особи, договір страхування, укладений із страховиком, що ліквідується, вважається анульованим.

7. У разі ліквідації страховика кошти технічних резервів із страхування довічної пенсії за договорами страхування довічної пенсії, які укладені з учасниками недержавних пенсійних фондів відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", підлягають передачі іншому страховику, що здійснює страхування довічної пенсії, згідно з письмовою заявою страхувальника про переказ належних йому коштів технічних резервів на рахунок обраного ним страховика.

Страхувальник подає страховику, що ліквідується, письмову заяву про переказ коштів технічних резервів на рахунок іншого страховика разом з копією договору страхування довічної пенсії, укладеного з іншим страховиком. Для укладення договору страхування довічної пенсії з іншим страховиком страхувальник подає такому страховику довідку про обсяг належних йому коштів технічних резервів, видану страховиком, що ліквідується. У разі коли сума коштів технічних резервів, яка підлягає перерахуванню іншому страховику, не досягає встановленого Уповноваженим органом розміру мінімальної суми пенсійних накопичень, страхувальник (у разі його смерті - спадкоємець) має право отримати належні йому кошти як пенсійну виплату, що здійснюється одноразово.

Стаття 81. Здійснення тимчасової адміністрації страховика

1. Уповноважений орган призначає тимчасову адміністрацію страховика на підставах та в порядку, визначених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

2. Тимчасовий адміністратор у своїй діяльності керується цим Законом, Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", іншими законодавчими актами.

3. Тимчасовий адміністратор несе відповідальність за шкоду, завдану внаслідок його рішень, дій або бездіяльності, допущених у зв'язку із виконанням своїх обов'язків та повноважень у процесі діяльності тимчасової адміністрації з управління страховиком, згідно з законодавством.

4. Рішення Уповноваженого органу про призначення тимчасової адміністрації страховика має містити:

1) найменування страховика та його місце знаходження;

2) обґрунтування рішення про призначення тимчасової адміністрації;

3) прізвище, ім'я, по батькові та посада особи, яка виконуватиме функції тимчасового адміністратора;

4) завдання тимчасової адміністрації;

5) початок діяльності тимчасової адміністрації та строк, на який призначається тимчасова адміністрація;

6) припис керівництву страховика щодо якого призначається тимчасова адміністрація про підготовку звіту про свою роботу, декларації про доходи та відомостей про наявність власності та подання даних документів до тимчасової адміністрації;

7) періодичність звітування тимчасового адміністратора перед Уповноваженим органом.

5. З дати початку здійснення тимчасовою адміністрацією своїх обов'язків і на весь строк її повноважень:

1) припиняються права акціонерів страховика щодо користування і розпорядження акціями, емітентом яких є цей страховик;

2) припиняються повноваження органів страховика та його керівництво відсторонюється від управління страховиком;

3) всі повноваження з управління страховиком, а також права акціонерів страховика щодо користування акціями, емітентом яких є цей страховик, переходять до тимчасової адміністрації;

4) всі угоди, здійсненні від імені та за рахунок страховика, в тому числі укладені договори страхування, без відома та письмової згоди тимчасової адміністрації, визнаються нікчемними.

6. Тимчасовий адміністратор має права та обов'язки, встановлені цим Законом та іншими законодавчими актами.

Зокрема, тимчасовий адміністратор має право:

1) ініціювати перед учасниками страховика скликання позачергових зборів органу управління страховика в порядку, встановленому установчими документами;

2) брати участь у роботі загальних зборів акціонерів страховика;

3) здійснювати керівництво страховиком та контролювати його діяльність, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану страховика або, за необхідності, підготувати страховика до реорганізації з метою забезпечення інтересів споживачів страхових послуг та інших кредиторів;

4) з додержанням вимог законодавства України про працю звільнити чи перевести на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників страховика, переглянути їх службові (посадові) обов'язки, змінити розмір їх заробітної плати;

5) продовжувати або припиняти будь-які операції страховика;

6) підписувати договори та документи, приймати рішення від імені страховика;

7) за погодженням з Уповноваженим органом під час здійснення заходів, передбачених планом фінансового оздоровлення страховика, прийняти рішення про зменшення статутного капіталу страховика;

8) повністю або частково призупинити на період здійснення тимчасової адміністрації виконання зобов'язань страховика за укладеними з ним договорами страхування;

9) передавати договори страхування (частину або в повному обсязі) іншому страховику (страховикам) в порядку, встановленому Уповноваженим органом щодо передачі страхового портфеля.

7. Тимчасовий адміністратор вживає заходів, передбачених планом фінансового оздоровлення страховика, в тому числі відступлення права вимоги, переведення боргу чи реорганізацію страховика, без повідомлення та отримання згоди акціонерів, страхувальників, кредиторів страховика. Акціонери, страхувальники, кредитори страховика не мають права вимагати припинення або дострокового виконання зобов'язань страховика та відшкодування їм збитків при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення страховика.

8. Протягом строку повноважень тимчасової адміністрації контроль за її діяльністю здійснює Уповноважений орган.

9. Уповноважений орган має право:

1) погоджувати основні напрямки діяльності на період здійснення тимчасової адміністрації страховика;

2) вимагати надання інформації про діяльність тимчасової адміністрації та страховика;

3) прийняти рішення про дострокове завершення тимчасової адміністрації страховика.

10. Тимчасова адміністрація страховика припиняється в разі:

1) закінчення встановленого Уповноваженим органом строку здійснення тимчасової адміністрації;

2) прийняття Уповноваженим органом рішення про дострокове припинення діяльності тимчасової адміністрації;

3) усунення тимчасового адміністратора відповідно до рішення Уповноваженого органу.

11. У разі дострокового припинення діяльності тимчасової адміністрації у зв'язку з оздоровленням фінансового стану страховика обмеження щодо його діяльності, які були встановлені на час здійснення тимчасової адміністрації, скасовуються.

12. У разі ліквідації страховика в судовому порядку з ініціативи Уповноваженого органу або внаслідок процедури банкрутства діяльність тимчасової адміністрації триває до призначення ліквідатора.

Тимчасова адміністрація передає документи і майно страховика ліквідатору в термін не більше одного місяця та в порядку і в обсягах, встановлених Уповноваженим органом, надає інформацію до фонду гарантування страхових виплат, якщо страховик є учасником цього фонду.

Розділ VII. Діяльність страхових посередників

Стаття 82. Посередницька діяльність у сфері страхування

1. Посередницьку діяльність у сфері страхуванні можуть провадити лише такі суб'єкти:

1) страхові агенти;

2) страхові (перестрахові) брокери.

2. Надання консультацій, виконання інших підготовчих робіт для укладення договорів страхування та/або перестрахування або укладення таких договорів та допомоги в адмініструванні та виконанні таких договорів, зокрема участь у розслідуванні в разі настання страхового випадку та врегулюванні збитків, що здійснюються працівниками страховика, не вважається страховим посередництвом.

3. Вимоги цього розділу щодо страхового посередництва не застосовуються, якщо виконуються всі наступні умови:

1) договір страхування, укладення або виконання якого становить предмет страхового посередництва, вимагає знань лише в сфері страхового захисту і не є договором страхування життя або цивільної відповідальності;

2) діяльність в сфері страхового посередництва не є основною діяльністю особи;

3) договір страхування, укладення або виконання якого становить предмет страхового посередництва, укладається як доповнення до товарів, що пропонує особа, або послуг, які вона надає, і покриває наступні ризики:

а) знищення, втрату або пошкодження товарів;

б) пошкодження або втрату багажу, а також інші ризики, пов'язані з дорожніми послугами, які пропонує підприємець, у тому числі ті, що охоплюються страхуванням життя або страхуванням цивільної відповідальності.

4. Посередницька діяльність у сфері страхування провадиться відповідно до договору про надання страхових агентських послуг та страхових (перестрахових) брокерських послуг.

У договорі про надання страхових агентських послуг (агентському договорі) визначаються дії, які належить учинити страховому агентові від імені та на підставі доручення страховика, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.

У договорі про надання страхових (перестрахових) брокерських послуг (брокерському договорі) визначаються права та обов'язки сторін, порядок і умови набрання чинності договору страхування, що укладається при посередництві страхового та/або перестрахового брокера, порядок внесення страхових премій та інформування страхувальника (перестрахувальника) про набрання чинності договору страхування, умови здійснення взаєморозрахунків між ними, відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов зазначеного договору, інші умови за згодою сторін.

5. Якщо страховиком або працівниками страховика провадиться посередницька діяльність у сфері страхування, пов'язана з виконанням їх трудових обов'язків, така діяльність не вважається посередницькою.

6. Посередницька діяльність страхових (перестрахових) брокерів у сфері страхування провадиться як виключний вид діяльності.

7. Право на провадження посередницької діяльності у сфері страхування та/або перестрахування мають лише ті страхові (перестрахові) брокери, які внесені до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів, та брокери - нерезиденти, які в установленому порядку повідомили про намір здійснювати діяльність на території України та інформація про яких розміщена на офіційній веб-сторінці Уповноваженого органу в Інтернеті.

8. Керівники та особи, які їх заміщують, юридичної особи страхового (перестрахового) брокера та фізичні особи - страхові (перестрахові) брокери, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, мають відповідати кваліфікаційним вимогам, установленим Уповноваженим органом.

7. Посередницька діяльність з укладення договорів страхування із страховиками-нерезидентами може провадитися відповідно до порядку та вимог, установлених уповноваженим органом з урахуванням вимог статей 7 та 23 цього Закону.

Стаття 83. Найменування страхового та/або перестрахового брокера

1. Найменування страхового та/або перестрахового брокера (юридичної особи) повинне містити слова "страховий брокер" або відповідно "перестраховий брокер" або похідні від них слова.

2. Не допускається використання найменувань, які тотожні до вже існуючих найменувань страхових та/або перестрахових брокерів чи подібні такою мірою, що це може призвести до помилки у сприйнятті.

Стаття 84. Вимоги до страхового та/або перестрахового брокера

1. Якщо страховий брокер - фізична особа - підприємець, він повинен відповідати таким вимогам:

1) має вищу освіту;

2) має професійний досвід діяльності у сфері страхування (перестрахування) не менш 2 років або успішно скласти іспит на професійну придатність у порядку, визначеному уповноваженим органом;

3) не має судимості у скоєнні умисного злочину у фінансовій сфері або повинен бути реабілітованим;

4) не був позбавлений в судовому порядку права обіймати керівні посади;

5) протягом останніх десяти років не був засудженим як член керівного або наглядового органу, як головний бухгалтер особи, щодо якої ініційовано процедуру банкрутства або ліквідовано в результаті банкрутства, якщо залишались незадоволені кредитори;

6) не був оголошеним банкрутом і не підпадав під процедуру банкрутства.

2. Якщо страховий (перестраховий) брокер - юридична особа, члени його керівного і наглядового органів, а також інші особи, уповноважені представляти страхового (перестрахового) брокера, повинні відповідати вимогам відповідно до частини першої цієї статті.

3. Під професійним досвідом згідно частини першої цієї статті слід розуміти зайняття посади на рівні керівництва не менше двох послідовних років або посади, безпосередньо пов'язаної з укладанням і супроводженням договорів страхування у страховика, перестраховика, страхового брокера чи страхового агента.

4. Страховий (перестраховий) брокер повинен проводити навчання для свої працівників у порядку, встановленому страховим брокером.

5. Умови і порядок здачі іспиту на професійну придатність відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті встановлюються регуляторним актом Уповноваженого органу.

Стаття 85. Перелік документів, необхідних для подачі на реєстрацію страховим (перестраховим) брокером

1. Для включення до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів особа повинна подати Уповноваженому органу, додатково до заяви встановленого зразка, такі документи:

1) державні установчі та/або реєстраційні документи;

2) документи, що підтверджують відомості щодо осіб відповідно до частин 2, 3 статті 84 цього Закону у випадку, якщо заявником є юридична особа, а також документи, які підтверджують дотримання вимог частини 1 статті 84 цього Закону, якщо заявником є фізична особа - підприємець;

3) відомості щодо місцезнаходження офісу та/або структурних підрозділів, де провадяться операції з страхового (перестрахового) посередництва;

4) квитанція про внесення плати за експертизу документів.

Стаття 86. Прийняття рішення Уповноваженим органом щодо поданої заяви

1. Уповноважений орган повинен розглянути заяву на включення до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів протягом 30 днів з дня її отримання. У випадку наявності помилок або якщо є необхідність у додатковій інформації, Уповноважений орган повинен дати строк заявникові на виправлення документів, що надаються для реєстрації не менш, ніж 15 днів. Якщо заява та інші документи, подані заявником для включення до Державного реєстру страхових (перестрахових) брокерів, відповідають встановленим цим Законом вимогам, Уповноважений орган зобов'язаний повідомити про це заявника протягом 5 робочих днів з моменту прийнятті відповідного рішення. Включення до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів відбувається після надання заявником квитанції про здійснення плати за включення до цього реєстру.

Стаття 87. Свідоцтво про реєстрацію страхового брокера

1. Свідоцтво про включення до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів видається страховому брокеру після його включення до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів Уповноваженим органом. Зразок свідоцтва розробляється Уповноваженим органом і повинен містити графи щодо назви, імені страхового (перестрахового) брокера, місцезнаходження страхового брокера, реєстраційний номер у Державному реєстрі страхових (перестрахових) брокерів, імена представників страхового (перестрахового) брокера, уповноваженого його представляти.

2. Свідоцтво про включення до Державного реєстру страхових (перестрахових) брокерів видається страховому (перестраховому) брокеру не пізніше наступного дня з дня надання Уповноваженому органу копії договору страхування професійної відповідальності, укладеного відповідно до пункту 4 частини першої статті 91 цього Закону.

Стаття 88. Підстави для відмови у реєстрації страхового брокера

1. Підставами для відмови у включенні до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів є:

1) недотримання вимог, встановлених цим Законом;

2) заявник подав неправдиві документи та/або недостовірні відомості.

2. Відмова у включенні до Реєстру страхових брокерів повинна бути обґрунтована письмово та направлена страховому брокеру не пізніше 3 робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.

Відмова у включенні до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів може бути оскаржена страховим (перестраховим) брокером у суді.

3. У випадку відмови заявник може направити нову заяву про включення до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів не раніше, ніж через 3 місяців після прийняття Уповноваженим органом відповідного рішення.

Стаття 89. Повідомлення

1. Страховий (перестраховий) брокер зобов'язаний письмово повідомити Уповноважений орган про:

1) нові факти і обставини, які можуть вплинути на рішення Уповноваженого органу щодо включення страхового (перестрахового) брокера Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

2) зміни, які стосуються відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

2. Зобов'язання відповідно до частини першої цієї статті повинно виконуватись страховим (перестраховим) брокером протягом 10 робочих днів з дня їх настання або з дня внесення змін до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України. Копії документів, які підтверджують їх настання, додаються до відповідного письмового повідомлення.

3. Страхові (перестрахові) брокери повинні надавати Уповноваженому органу річний та періодичні звіти відповідно до нормативно-правового акту Уповноваженого органу.

Стаття 90. Підстави для виключення з Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів

1. Уповноважений орган може виключити страхового брокера з Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів відповідно до прийнятого рішення у випадках, якщо страховий (перестраховий) брокер:

1) надав неправдиві або недостовірні відомості чи документи, які містять невірну інформацію, на підставі якої страхового брокера було включено до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

2) припинив здійснювати операції з страхового посередництва більш, ніж на 6 місяців;

3) припинив дотримуватися строків і умов провадження діяльності як страховий (перестраховий) брокер;

4) підпадає під процедуру банкрутства або ліквідації;

5) скоїв грубі та систематичні порушення положень цього Закону, Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг України" або регуляторних актів, прийнятих на їх виконання;

6) у разі смерті фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

7) за заявою страхового (перестрахового) брокера.

2. З моменту виключення з Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів страховий (перестраховий) брокер не має право вчиняти будь-які дії з страхового (перестрахового) посередництва. Страховий (перестраховий) брокер зобов'язаний повернути свідоцтво про його реєстрацію, видане Уповноваженим органом, протягом 7 днів з дня отримання повідомлення про його виключення.

Стаття 91. Вимоги до порядку провадження посередницької діяльності страхових (перестрахових) брокерів

1. Під час провадження своєї професійної діяльності страховий (перестраховий) брокер зобов'язаний дотримуватися таких вимог:

1) володіти інформацією, необхідною для укладення договору страхування (перестрахування), у тому числі про наявність необхідних ліцензій, розміри страхових тарифів та умови страхування (перестрахування), які пропонуються страховиками;

2) мати бездоганну ділову репутацію;

3) на підставі брокерської угоди забезпечувати укладення договору страхування (перестрахування) із страховиком, який має стабільний фінансовий стан на найбільш вигідних для страхувальника (перестрахувальника) умовах;

4) укласти договір страхування професійної відповідальності страхового (перестрахового) посередника зі страховиком на страхову суму не менше 1 млн. євро стосовно кожного страхового випадку або 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України на дату підписання договору страхування стосовно всіх страхових випадків;

5) повідомити клієнта в разі одержання страховим (перестраховим) брокером комісії або іншої винагороди за послуги у сфері страхового (перестрахового) посередництва та інформувати зазначену особу про право доступу до інформації щодо розміру комісії чи іншої винагороди, яку отримує страховий (перестраховий) брокер;

6) протягом місяця повідомити страхувальника (перестрахувальника), з яким страховий брокер уклав договір страхування, щодо зміни свого місцезнаходження.

2. До моменту укладання або внесення змін до договору страхування (перестрахування) страховий посередник повинен повідомити особу, яка має потребу у страхуванні (перестрахуванні), про:

1) своє найменування та місцезнаходження, за яким зареєстрований;

2) свідоцтво про реєстрацію страхового (перестрахового) брокера і порядок, у якому таку інформацію можна перевірити;

3) реєстр, до якого внесено страхового (перестрахового) брокера, і порядок, у якому таку інформацію можна перевірити;

4) страхову суму, на яку застрахована його професійна відповідальність, та найменування відповідного страховика;

5) пропонувати особі, яка має потребу у страхуванні (перестрахуванні), аналогічні страхові (перестрахові) послуги не менш як двох страховиків (за наявності такої кількості страховиків, що надають послуги за таким класом страхування (перестрахування);

6) повідомити клієнта про найменування всіх страховиків, з якими він працює;

7) порядок оскарження дій страхового (перестрахового) брокера.

3. Інформація, що надається клієнтові:

1) викладається чітко і зрозуміло;

2) подається в письмовій формі;

3) викладається українською та/або будь-якою іншою мовою, що погоджена сторонами, з обов'язковим перекладом на українську мову.

4. Страховий та/або перестраховий брокер повинен подати клієнтові обґрунтовану інформацію в письмовій формі щодо обґрунтування причин, на основі яких він рекомендує укладати договір страхування саме із цим страховиком.

5. Забороняється участь страховика або його працівників у створенні та діяльності страхового та/або перестрахового брокера. Власники та працівники страховика не можуть одночасно займати посади у страховика та у страхового та/або перестрахового брокера.

6. У разі надходження страхових премій від страхувальника (перестрахувальника) страхові (перестрахові) брокери повинні мати окремі поточні рахунки:

для провадження господарської діяльності;

для перерахування страхових премій і страхових виплат та інших платежів, що пов'язані з виконанням договору страхування (перестрахування).

Кошти, що надійшли на рахунок страхового та/або перестрахового брокера, який використовується для перерахування страхових премій та інших платежів, пов'язаних з виконанням договору страхування, не можуть використовуватися для інших цілей, зокрема для розміщення на депозитних рахунках у банку.

7. Страховий та/або перестраховий брокер - юридична особа або постійне представництво юридичної особи - нерезидента повинні подати в обслуговуючий банк платіжне доручення на перерахування страхових (перестрахових) премій, що надійшли від страхувальника (перестрахувальника), страховику (перестраховику) у відповідності до брокерського договору, в строк, передбачений таким договором, який не повинен перевищувати десяти робочих днів.

8. Забороняється отримання страховим (перестраховим) брокером винагороди одночасно від страхувальника (перестрахувальника) та страховика, за винятком випадків отримання письмової згоди страхувальника (перестрахувальника).

9. Страховий (перестраховий) брокер зобов'язаний у своїй професійній діяльності діяти лише в інтересах страхувальників (перестрахувальників).

Стаття 92. Вимоги до порядку провадження посередницької діяльності страхових агентів

1. При провадженні агентської діяльності страховий агент зобов'язаний дотримуватися таких вимог:

1) страхові премії, які надходять від страхувальників, мають бути перераховані на рахунок страховика в повному обсязі не пізніше одного банківського дня після їх надходження;

2) сума страхової премії, що перераховується страховику страховим агентом, не може бути меншою, ніж розмір страхової премії, який зазначений як сплачений у договорі страхування (полісі, сертифікаті);

3) забороняється здійснювати будь-які утримання із суми страхової премії, в тому числі винагороди;

4) страховику щодекади має надаватися звіт про укладені, достроково припиненні, а також зіпсовані та втрачені бланки договорів страхування (полісів, сертифікатів).

2. Страхові агенти, які є юридичними особами, мають право отримувати на свій рахунок страхові премії від страхувальників у разі, якщо такі особи:

1) мають окремі поточні рахунки для провадження господарської діяльності та для перерахування страхових премій і страхових виплат та інших платежів, що пов'язані з виконанням договору страхування (перестрахування);

уклали договір страхування професійної відповідальності страхового (перестрахового) посередника зі страховиком на страхову суму не менше 1 млн. євро стосовно кожного страхового випадку або 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України на дату підписання договору страхування стосовно всіх страхових випадків.

Кошти, що надійшли на рахунок страхового агента, який використовується для перерахування страхових премій та інших платежів, пов'язаних з виконанням договору страхування, не можуть використовуватися для інших цілей, зокрема для розміщення на депозитних рахунках у банку.

3. Страховим агентам, які не виконали умови, передбачені частиною другою цієї статті, забороняється отримувати на свій рахунок страхові премії від страхувальників.

4. Страховик зобов'язаний здійснювати виплату винагороди страховому агентові в розмірі та в строк, що передбачені агентським договором. При цьому винагорода агентові виплачується тільки за тими договорами страхування, які укладені в період дії агентського договору, укладеного між страховиком та страховим агентом.

5. Грошові кошти, сплачені страховому агенту клієнтом вважаються сплаченими страховику, а грошові кошти, сплачені страховиком страховому агенту не вважаються сплаченими клієнту, поки клієнт їх не отримає.

6. У разі несвоєчасного перерахування страховим агентом страхових премій або порушення ним терміну оформлення договорів страхування без поважних причин страховик зобов'язаний призупинити дію агентського договору не менше ніж на три місяці.

7. Страховик зобов'язаний розмістити на офіційному веб-сайті інформацію про страхових агентів, яка є загальнодоступною, зокрема, про найменування (прізвище, ім'я та по батькові) та його місцезнаходження, а також дані для телефонного зв'язку та листування.

8. Страховик зобов'язаний здійснювати контроль за діяльністю своїх страхових агентів. Страховик несе відповідальність за дії своїх агентів перед страхувальниками. Неналежний контроль страховика за діяльністю його страхових агентів кваліфікується як порушення законодавства про страхову діяльність.

9. Страховик зобов'язаний укласти зі страховим агентом агентський договір, який має містити:

1) сферу діяльності страхового агента із зазначенням класів страхування;

2) розмір максимальної страхової суми, на яку страховий агент може укласти страховий договір;

3) обсяг повноважень страхового агента;

4) строк дії договору доручення;

5) територія, у межах якої здійснює свою діяльність страховий агент;

6) інші умови вчинення страховим агентом юридичних дій від імені страховика.

10. Страховий агент не може надавати послуги страховому та/або перестраховому брокеру.

11. На підставі агентського договору не дозволяється укладання договорів перестрахування одним страховиком для іншого страховика.

12. Страховики повинні забезпечити навчання страхових агентів, з якими вони уклали договір доручення на укладання договорів страхування, а також працівникам страхового агента, які безпосередньо залучені до процесу страхового посередництва. Зазначене навчання повинно узгоджуватись з класами страхування, які пропонуються страховими агентами клієнтам і здійснюється за програмою, встановленою Уповноваженим органом.

Стаття 93. Таємниця професійної діяльності

1. Під час проведення посередницьких операцій страхові брокери і агенти несуть обов'язок збереження комерційної таємниці і гарної репутації страховика і перестраховика, так само і таємниці страхування, і не повинні використовувати набуту інформацію в інших цілях, ніж у зв'язку з реалізацією прав і виконанням обов'язків відповідно до страхових правовідносин.

Стаття 94. Умови надання інформації споживачам страхових послуг

1. В процесі укладання договору страхування, внесення змін (доповнень) до нього, страховий брокер і страховий агент повинні забезпечити споживача страхових послуг хоча б мінімумом такої інформації:

1) ім'я та адреса, назва, місцезнаходження страхового брокера чи агента;

2) вказати реєстр, до якого включений і спосіб, у який така інформація може бути підтвердженою;

3) розмір винагороди, отриманої від страховика;

4) володіння прямо або через пов'язану особу більш, ніж 10 % права голосу на загальних зборах або в статутному капіталі страховика на вимогу клієнта;

5) володіння страховиком або контролюючою компанією, в якій страховик володіє прямо чи через пов'язаних осіб, акції або представляє більш 10 % прав голосу на загальних зборах або у статутному капіталі страхового брокера чи страхового агента на вимогу клієнта;

6) процедура оскарження дій страхового брокера і страхового агента, процедура мирного врегулювання спорів;

2. Також при укладанні договору страхування, страховий брокер і страховий агент зобов'язані повідомити споживача страхових послуг у зв'язку з запропонованим договором страхування, що вони:

1) надають поради, консультації відповідно до частини третьої цієї статті; або

2) мають договірний обов'язок провадити страхове посередництво ексклюзивно для одного або більше страховиків. У цьому випадку, на запит споживача страхових послуг, страховий брокер або страховий агент повинні повідомити йому назву цих страховиків, або

3) не мають зобов'язань провадити страхове посередництво ексклюзивно для одного чи більше страховиків і не надають поради, консультації відповідно до частини третьої цієї статті. У цьому випадку на запит споживача страхових послуг, страховий брокер чи страховий агент повинні повідомити йому назву страховиків, для яких вони можуть здійснювати страхове посередництво і для яких страховиків вони здійснюють страхове посередництво.

3. У випадку, коли страховий брокер чи страховий агент повідомляють споживача страхових послуг про те, що вони надають пораду щодо укладання договору страхування на підставі справедливого аналізу, вони зобов'язані забезпечити цією порадою після аналізу значної кількості договорів страхування, та бути готовими надати професійну рекомендацію щодо договору страхування, який найбільше відповідає потребам і інтересам споживача страхових послуг.

4. Перед укладанням конкретного договору страхування, страховий брокер і страховий агент зобов'язані на підставі інформації, отриманої від споживача страхових послуг визначити його вимоги і потреби та підстави для надання поради споживачу страхових послуг щодо деталей страхування.

5. Вимоги щодо забезпечення інформацією відповідно до частин першої - четвертої цієї статті не повинні застосовуватися у випадку, якщо страховий брокер або страховий агент здійснюють страхове посередництво у сфері обслуговування страхування великих ризиків, а також у процесі здійснення перестрахового посередництва.

Стаття 95. Вимоги щодо забезпечення інформацією

1. Інформація відповідно до статті 94 цього Закону надається у письмовому вигляді або іншим способом, доступним для споживача страхових послуг, українською мовою та іншою мовою в разі наявності домовленості сторін, і повинна бути викладена чітко, точно, зрозуміло для споживача страхових послуг.

2. Інформація відповідно до статті 94 цього Закону може бути надана усно на вимогу споживача страхових послуг у випадку необхідності забезпечення термінового страхового покриття. У цьому випадку, протягом 3 робочих днів після укладання договору страхування, інформація надається споживачу страхових послуг у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

Стаття 96. Звіт про страхове (перестрахове) посередництво

1. Страхові брокери повинні подавати до 31 березня кожного календарного року звіт про провадження страхового посередництва або звіт про перестрахове посередництво до Уповноваженого органу за рік діяльності до 31 грудня попереднього року.

2. Зміст, структура і порядок подачі звіту про страхове посередництво чи звіту про перестрахове посередництво визначається нормативно-правовим актом Уповноваженого органу.

3. Страхові агенти, страхові брокери зобов'язані вчасно подавати на запит Уповноваженого органу повні, достовірні відомості і документи, іншу інформацію, необхідну для здійснення державного нагляду.

Розділ VIII. Актуарна діяльність

Стаття 97. Актуарій

1. Будь-який страховик повинен мати у своєму штаті актуарія або укласти з актуарієм договір про надання послуг.

Повноваження актуаріїв визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

2. Уповноважений орган веде реєстр актуаріїв та видає відповідні свідоцтва. Порядок внесення інформації до реєстру актуаріїв установлюється Уповноваженим органом.

3. Рішення про внесення особи до реєстру актуаріїв (або виключення з реєстру) публікується в офіційних виданнях Уповноваженого органу.

Стаття 98. Відповідальний актуарій

1. Відповідальний актуарій - актуарій, щодо діяльності та обов'язків якого Уповноваженим органом встановлюються додаткові вимоги.

2. На посаду відповідального актуарія призначається особа, рівень освіти якої відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Уповноваженим органом (має відповідні документи), і яка має досвід роботи на посаді актуарія в Україні не менше ніж три роки та бездоганну ділову репутацію, а також є членом професійного об'єднання актуаріїв.

3. Відповідальний актуарій страховика не може одночасно займати посаду голови правління (виконавчого органу), головного фінансового директора та головного бухгалтера цього страховика.

4.Наглядова рада страховика призначає відповідального актуарія. Відомості про призначення (або зміни у призначенні) відповідального актуарія подаються для погодження у письмовій формі Уповноваженому органу не пізніше трьох робочих днів з дати призначення. У разі звільнення відповідального актуарія страховик повинен повідомити про це Уповноважений орган та призначити іншого відповідального актуарія не пізніше 30 календарних днів з дати звільнення.

Уповноважений орган має право не погоджувати призначення відповідального актуарія. Уповноважений орган може ініціювати звільнення відповідального актуарія з посади з відповідним обґрунтуванням.

Якщо наглядова рада страховика порушує обов'язок щодо призначення відповідального актуарія, то Уповноважений орган має право призначити відповідального актуарія на строк, що не перевищує шести місяців.

5. До обов'язків відповідального актуарія належить:

підтвердження адекватності розміру страхових тарифів і премій;

підтвердження розрахунку нормативного запасу платоспроможності та розміру регулятивного капіталу;

підтвердження методів формування технічних резервів;

визначення адекватності активів страховика;

подання рекомендацій щодо адекватності оцінки ризиків, інвестиційної політики, статистичних висновків;

стрес-тестування фінансового стану страховика.

6. Відповідальний актуарій складає обов'язковий щорічний актуарний

звіт, вимоги до змісту і порядку подання якого встановлюються Уповноваженим органом.

Актуарний звіт є невід'ємною частиною річної фінансової звітності страховика, яка подається Уповноваженому органу.

7. Страховик на вимогу відповідального актуарія зобов'язаний подати усі наявні документи і відомості, необхідні відповідальному актуарію для виконання та підготовки обов'язкових актуарних розрахунків і звітів. Відповідальний актуарій не несе відповідальності за повноту і достовірність документів і відомостей, поданих страховиком.

Відповідальний актуарій інформує правління та наглядову раду страховика про виявлення під час виконання своїх завдань, передбачених частиною четвертою цієї статті, фактів, що свідчать про скоєння злочину або порушення законодавства.

8. Відповідальний актуарій повідомляє страховика протягом тридцяти днів після інформування правління та наглядової ради відповідного страховика про виявлення фактів, зазначених у частині сьомій цієї статті.

Стаття 99. Відповідальність актуарія

1.Актуарій несе персональну відповідальність за неналежне виконання посвідчених ним актуарних розрахунків та підготовку актуарних звітів.

2.Уповноважений орган має право застосувати заходи впливу до актуарія (попередження, зупинення дії свідоцтва на строк до одного року, анулювання свідоцтва) на підставі:

виявлення фактів неодноразового проведення актуарних розрахунків низької якості;

провадження актуарної діяльності із систематичним порушенням вимог законодавства;

розголошення або передачі третім особам (крім Уповноваженого органу) конфіденційної інформації, отриманої в ході проведення актуарних розрахунків;

невиконання вимог частин сьомої і восьмої статті 98 цього Закону або несвоєчасного інформування Уповноваженого органу;

вироку суду про притягнення особи, яка проводить актуарні розрахунки, до кримінальної відповідальності за скоєння злочину у сфері господарської діяльності.

Стаття 100. Професійне об'єднання актуаріїв

1.Актуарії мають право об'єднуватися в громадські організації за професійною ознакою для координації своєї діяльності, виконання спільних програм та забезпечення захисту інтересів своїх членів, якщо таке об'єднання не суперечить законодавству.

Об'єднання актуаріїв діє на підставі статуту, який затверджується рішенням конференції актуаріїв, і набуває статусу юридичної особи після його державної реєстрації.

2. За рішенням Уповноваженого органу одному з професійних об'єднань актуаріїв може бути надано статус саморегулівної організації актуаріїв.

Статут та внутрішні положення саморегулівної організації актуаріїв у частині виконання функцій з регулювання актуарної діяльності, делегованих Уповноваженим органом, підлягають погодженню з таким органом. Уповноважений орган проводить моніторинг виконання делегованих ним саморегулівній організації актуаріїв функцій і в разі потреби має право припиняти або відкликати відповідні повноваження та позбавити об'єднання актуаріїв статусу саморегулівної організації".

Розділ IX. Державний нагляд за страховою діяльністю

Стаття 101. Державне регулювання та нагляд за страховою (перестраховою) та посередницькою діяльністю у страхуванні

1. Державний нагляд за страховою (перестраховою) і посередницькою діяльністю у сфері страхування здійснюється Уповноваженим органом та його органами на місцях.

2. Основними завданнями Уповноваженого органу є:

1) розроблення стратегії розвитку страхового ринку та реалізація державної політики щодо функціонування ринку послуг у сфері страхування (перестрахування) та посередницької діяльності в Україні;

2) здійснення державного регулювання у сфері страхування (перестрахування) і посередницької діяльності та нагляду за дотриманням законодавства в зазначеній сфері;

3) захист прав споживачів у сфері страхування (перестрахування) та посередницької діяльності шляхом застосування в межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства на страховому ринку;

4) узагальнення практики застосування законодавства з питань страхування (перестрахування) та посередницької діяльності на страховому ринку, розроблення пропозицій щодо забезпечення розвитку і вдосконалення законодавства про страхування;

5) розроблення і затвердження нормативно-правових актів з питань страхування і посередницької діяльності.

Стаття 102. Повноваження Уповноваженого органу

1. Уповноважений орган у межах своєї компетенції:

1) узагальнює практику страхування і посередницької діяльності на страховому ринку України, розробляє і подає в установленому порядку пропозиції щодо забезпечення розвитку і вдосконалення законодавства про страхування і посередницьку діяльність у страхуванні, надає рекомендації із зазначених питань;

2) розробляє і затверджує нормативно-правові акти з питань страхування і посередницької діяльності у страхуванні, контролює їх виконання;

3) здійснює реєстрацію страховиків і веде реєстр страховиків як складову частину державного реєстру фінансових установ;

4) визначає порядок реєстрації і сертифікації страхових та/або перестрахових брокерів, веде реєстр страхових та/або перестрахових брокерів;

5) встановлює плату за реєстрацію документів та видачу ліцензій, надає інформацію на запити осіб;

6) здійснює, перевірку і аналіз дотримання вимог щодо системи управління, включаючи оцінку власних ризиків і платоспроможності, технічних резервів, вимог до капіталу, інвестиційних правил, якості і кількості власних фондів,

7) надсилає страховикам обов'язкові для виконання щодо вдосконалення та зміцнення системи управління;

8) визначає обов'язкові вимоги до пруденційних нормативів, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами, встановлює правила формування, ведення обліку і розміщення коштів страхових технічних резервів, здійснює контроль за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов'язань за договорами страхування (перестрахування);

9) проводить виїзні та безвиїзні перевірки страховиків, страхових та/або перестрахових брокерів щодо правильності застосування ними законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності;

10) здійснює постійний нагляд за дотриманням афілійованими та спорідненими особами страховиків на території України та за кордоном, об'єднаннями страховиків, а також іншими юридичними та фізичними особами страхового законодавства, нормативно-правових актів Уповноваженого органу;

11) встановлює кваліфікаційні вимоги до осіб, які можуть проводити актуарні розрахунки, видає їм відповідні свідоцтва та здійснює організаційно-методичне забезпечення проведення актуарних розрахунків; веде реєстр актуаріїв;

12) веде реєстр аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ;

13) встановлює порядок проведення оцінки ділової репутації та критерії задовільного фінансового стану осіб, що мають істотну участь у статутному капіталі страховика;

14) встановлює порядок запровадження та діяльності служби внутрішнього аудиту страховиків;

15) встановлює вимоги до джерел походження коштів, за рахунок яких формується статутний капітал страховиків;

16) організовує і координує у визначеному законодавством порядку навчання, підготовку і перепідготовку кадрів на страховому ринку, організовує наради, семінари, конференції з питань страхування;

17) визначає професійні вимоги та порядок проведення оцінки ділової репутації керівників страховиків, головних бухгалтерів та керівників служби внутрішнього аудиту страховиків та може вимагати звільнення з посад осіб, які не відповідають встановленим вимогам для зайняття відповідних посад;

18) встановлює вимоги до програмного забезпечення страховиків, пов'язаного із здійсненням страхування;

19) встановлює порядок розкриття інформації та подання звітності учасниками страхового ринку відповідно до законодавства, показники та періодичність подання звітності, правила підготовки, подання та обробки даних щодо провадження діяльності страховиками, страхових та/або перестрахових брокерів, власників істотної участі страховиків, здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками страхового ринку;

20) має право одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ (у тому числі банків), організацій і громадян інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

21) проводить аналіз дотримання законодавства об'єднаннями страховиків;

22) здійснює моніторинг руху капіталу в Україну та за її межі через страховий ринок;

23) надсилає учасникам страхового ринку обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства з питань страхування та вимагає подання необхідних документів;

24) надсилає страховикам обов'язкові для виконання розпорядження які містять превентивні та корегуючі заходи для гарантування відповідності діяльності страховика відповідно до законодавства з питань страхування;

25) надсилає страховикам обов'язкові для виконання розпорядження щодо проведення додаткового стрес-тестування, у випадку, якщо страховик не реагує належним чином на результати стрес-тестування. З метою здійснення заходів таким страховиком щодо проведення більш обачливої діяльності, в тому числі збільшити капітал, посилити засоби контролю, внести зміни до бізнес-плану.

26) може розробляти та рекомендувати страховикам стандартні стрес-тести.

27) оцінює відповідність розроблених страховика методів і практики визначення можливих подій і майбутніх змін економічних умов (страс-тестування), що можуть негативно вплинути на загальний фінансовий стан організації.

28) у разі порушення законодавства про страхування вживає заходів впливу та накладає адміністративні стягнення відповідно до закону, приймає рішення про виключення страховиків з Державного реєстру фінансових установ, страхових або перестрахових брокерів з реєстру страхових та перестрахових брокерів, актуаріїв - з реєстру актуаріїв і аудиторів - з реєстру аудиторів, які можуть проводити перевірки фінансових установ;

29) звертається до суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням законодавства про страхування, в тому числі з позовом про скасування державної реєстрації страховика або страхового (перестрахового) посередника у випадках, передбачених законом;

30) надсилає матеріали у правоохоронні органи стосовно фактів, які містять ознаки правопорушень, здійснення заходів впливу щодо яких не входить до компетенції Уповноваженого органу;

31) надсилає матеріали органам Антимонопольного комітету в разі виявлення фактів, що містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

32) затверджує положення про централізовані страхові резервні фонди;

33) установлює розміри кредитів, порядок та умови їх видачі страхувальникам, які уклали договори про страхування життя;

34) установлює особливості із забезпечення правонаступництва щодо укладення договорів страхування (перестрахування) в разі реорганізації страховика;

35) встановлює вимоги до перестрахування ризиків страховиками;

36) установлює порядок та форму ведення обліку договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо здійснення страхової виплати;

37) здійснює контроль за дотриманням страховиками, страховими (перестраховими) посередниками та страховими групами законодавства під час укладання договорів страхування (перестрахування) та інших видів договорів для забезпечення виконання страхових (перестрахових) зобов'язань;

38) видає дозвіл на реорганізацію страховика та на придбання чи збільшення істотної участі у страховика відповідно до цього Закону;

39) встановлює вимоги до методики проведення розрахунку викупної суми за договорами страхування за класами страхування життя, що належать до галузі страхування життя;

40) має повноваження накладати додаткові вимоги до необхідного платоспроможного капіталу лише за виключних обставин після проведення процесу наглядової перевірки

41) переглядає вимоги до необхідного платоспроможного капіталу не менше одного разу на рік і скасовує їх у випадку виправлення організацією недоліків, що стали причиною їх запровадження.

42) враховуючи характер і соціальні наслідки контрактів медичного страхування, наглядові органи держави-члена знаходження ризику, повинні мати змогу вимагати систематичного повідомлення про загальні та спеціальні умови страхового полісу у випадку приватного або добровільного страхування здоров'я, щоб перевірити, що такі контракти є частковою або повною альтернативою медичного страхування, передбаченого системою соціального захисту. Така перевірка не повинна бути попередньою умовою для збуту продукту.

43) має інші повноваження, визначені законом.

Стаття 103. Взаємовідносини страховика і держави

1. Страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава - за зобов'язаннями страховика.

2. Не допускається будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обов'язковість тощо) розмірів страхових премій, страхових (тарифів) і страхових сум (страхових виплат), умов укладення страхових договорів, взаємовідносин страховика і страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству, перестрахування, страхування експортно-імпортних поставок під гарантію держави та діяльності страхових та/або перестрахових брокерів.

Стаття 104. Гарантії прав та законних інтересів страховиків

1. Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції при здійсненні страхування.

2. Втручання в діяльність страховиків із боку державних та інших органів забороняється, якщо воно не пов'язане з виконанням завдань, покладених на такі органи законодавством.

Стаття 105. Порядок застосування заходів впливу та санкцій за порушення страхового законодавства

1. Штрафи на керівників та службових осіб страховика, фізичних осіб та юридичних осіб - власників істотної участі страховика накладаються в порядку, передбаченому цим Законом, Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

2. Порядок та умови застосування заходів впливу, передбачених цим Законом, що застосовуються до страховика та інших юридичних осіб, щодо яких Уповноважений орган провадить наглядову діяльність, встановлюються законами та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

Стаття 106. Порушення законодавства про страхування

1. Порушеннями законодавства про страхування є:

1) здійснення страхової діяльності без ліцензії;

2) здійснення страхової діяльності з порушенням ліцензійних умов;

3) здійснення страхової діяльності без включення в державний реєстр фінансових установ;

4) невиконання рішення, попереднього рішення Уповноваженого органу або їх виконання не в повному обсязі;

5) здійснення учасниками страхового ринку (окрім страховиків) діяльності без наявності відповідних дозволів, ліцензій, реєстрації та/або свідоцтва;

6) укладання договорів доручення, надання довіреностей на виконання страхових операцій з недотриманням вимог статті 3 цього Закону;

7) недотримання вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом";

8) недотримання пруденційних нормативів;

9) ненадання фінансової звітності Уповноваженому органу;

10) не опублікування звітності в засобах масової інформації;

11) порушення положень установчих документів щодо виключної діяльності;

12) набуття істотної участі чи контролю без дозволу Уповноваженого органу;

13) неподання інформації Уповноваженому органу про набуття чи відчуження частки у статутному фонді страховика;

14) подання інформації на запит Уповноваженого органу не в неповному обсязі;

15) подання недостовірної інформації Уповноваженому органу;

16) створення перешкод працівникам Уповноваженого органу у проведенні перевірок та одержанні оригіналів чи завірених копій документів;

17) схилення страховиками інших суб'єктів страхового ринку до порушення законодавства про страхування;

18) обмеження страховиком учасника страхового ринку в господарській діяльності у відповідь на те, що він звернувся до Уповноваженого органу із заявою про порушення законодавства про страхування;

19) укладення договору з пов'язаною собою;

20) недотримання вимог щодо мінімального розміру регулятивного капіталу;

21) здійснення страховиком інвестицій у пов'язаних зі страховиком осіб;

22) недостатнє формування технічних резервів;

23) неподання звітності особою, що володіє істотною участю чи контролем;

24) недотримання таємниці страхування;

25) ненадання страховиком інформації страхувальникам та клієнтам;

26) неподання інформації Уповноваженому органу відповідно до статті 26 Закону;

27) укладення договору страхування з недотриманням вимог Закону;

28) здійснення діяльності балансовим відокремленим підрозділом страховика без внесення інформації до Державного реєстру фінансових установ;

29) порушення страховим або перестраховим брокером вимог щодо виключної діяльності;

30) недотримання вимог до порядку провадження посередницької діяльності страхових та/або перестрахових брокерів;

31) недотримання вимог до порядку провадження посередницької діяльності страхових агентів;

32) неподання інформації страховими та/або перестраховими брокерами відповідно до цього Закону;

33) проведення актуарних розрахунків низької якості;

34) проведення актуарної діяльності із порушенням вимог законодавства;

35) розголошення або передачі третім особам (крім Уповноваженого органу) конфіденційної інформації, отриманої в ході проведення актуарних розрахунків;

36) невиконання вимог частин сьомої і восьмої статті 99 цього Закону або несвоєчасне інформування Уповноваженого органу;

37) ненадання доступу зовнішньому аудиторові до інформації чи ненадання пояснень щодо інформації, яка необхідна йому для виконання професійних обов'язків;

38) подання зовнішнім аудитором звіту з недостовірною інформацією Уповноваженому органові;

39) здійснення страховим посередником діяльності з порушенням вимог Закону;

40) здійснення іншими учасниками страхового ринку діяльності з порушенням вимоги Закону.

2. Дії чи бездіяльність осіб, передбачені частиною першою цього закону вважаються порушенням, якщо такі дії чи бездіяльність заборонені цим Законом або якщо особа своїми діями чи бездіяльністю не дотрималась обов'язку, установленого цим законом.

3. Рішення про визнання порушення приймаються у формі розпоряджень Уповноваженого органу.

4. Рекомендації стосовно припинення дій, які містять ознаки порушення приймаються у формі листа.

Стаття 107. Види відповідальності за порушення законодавства про страхування

Порушення законодавства про страхування тягне за собою адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність.

Стаття 108. Заходи впливу

1. У разі порушення цього закону Уповноважений орган застосовує заходи впливу.

2. Уповноважений орган обирає та застосовує заходи впливу з урахуванням суспільної та економічної небезпеки порушення, тривалості, повторюваності порушення, наслідків порушення для споживачів, учасників ринку, інших суб'єктів, масовості порушення та результатів застосування заходів впливу за порушення.

3. Уповноважений орган може застосовувати до страховика; перестраховика; страхового або перестрахового брокера; страхового агента; актуарія; інших учасників страхового ринку такі заходи впливу:

1) рекомендувати припинити дії, які містять ознаки порушення, усунення причин і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо порушення припинено, - щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень;

Рекомендації, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті застосовуються у разі, якщо порушення не призвело до суттєвих наслідків, не завдало значних збитків окремим особам чи суспільству та вжито відповідних заходів для усунення наслідків порушення. При цьому інші види заходів впливу не застосовуються.

2) зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення;

3) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;

4) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями цього Закону;

5) надавати за відповідним поданням страховика, у виключній ситуації з обмеженим строком дії дозвіл інвестувати в активи інші, ніж перераховані у переліку дозволених категорій активів та перевищувати визначені обмеження щодо обсягів окремих категорій активів, якими представлені кошти страхових резервів;

6) тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг;

7) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію;

8) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;

9) порушувати питання про ліквідацію установи;

10) встановлення заборони власникові істотної участі чи контролю у страховику щодо голосування на загальних зборах акціонерів та голосування членами наглядової ради, які представляють такого власника істотної участі на засіданнях наглядової ради за порушення, передбачені пунктами 12, 13, 23 частини першої статті 104 цього Закону;

11) відкликати дозвіл на надання посередницьких послуг у відповідності до статті 90 цього Закону;

4. Рішення Уповноваженого органу про застосування заходів впливу як у вигляді тимчасової адміністрації є виконавчим документом.

Стаття 109. Адміністративна відповідальність посадових осіб та інших працівників учасників страхового ринку

1. За правопорушення, передбачені пунктами 1 - 41 частини першої статті 106 цього Закону, посадові особи учасників страхового ринку несуть відповідальність згідно з законом.

2. За правопорушення, передбачені пунктами 1, 2, 7, 14 - 18, 24, 25 частини першої статті 106 цього Закону, працівники учасників страхового ринку несуть адміністративну відповідальність згідно із законом.

Стаття 110. Штрафи

1. Уповноважений орган накладає штрафи на страховиків та інших учасників страхового ринку:

юридичних осіб;

фізичних осіб;

фізичних осіб - підприємців;

об'єднання та саморегулівні організації страховиків, професійні об'єднання актуаріїв.

2. За порушення, передбачені:

пунктами 1, 3 частини першої статті 106 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що вчинила правопорушення;

пунктами 2, 4, 5, 20, 21 частини першої статті 106 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що вчинила правопорушення;

пунктами 6 - 8, 22 частини першої статті 106 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що вчинила правопорушення;

пунктами 9, 10, 14 - 19, 23 - 26, 29, 30, 35 - 40 частини першої статті 106 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що вчинила правопорушення.

3. Рішення Уповноваженого органу про застосування штрафних санкцій може бути оскаржено в суді.

4. Штрафи, накладені Уповноваженим органом, стягуються у судовому порядку.

Стаття 111. Інспекційні перевірки страховиків, страхових та/або перестрахових брокерів

1. Кожний страховик є об'єктом проведення перевірки на місці посадовими особами Уповноваженого органу чи аудиторами, призначеними зазначеним органом.

2. Перевірка проводиться з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій страховика, достовірності звітності страховика і дотримання страховиком законодавства про страхування, в тому числі нормативно-правових актів Уповноваженого органу.

3. Перевірка страховиків, страхових посередників проводиться відповідно до плану, затвердженого Уповноваженим органом. Планова перевірка проводиться не частіше одного разу на рік. Про проведення такої перевірки Уповноважений орган зобов'язаний повідомити страховика не пізніше ніж за 10 днів до її початку.

4. Страховик зобов'язаний забезпечити посадовим особам Уповноваженого органу та іншим Уповноваженим ним особам вільний доступ до всіх документів та інформації з дотриманням правил цієї статті, а при перевірці на місці - можливість вільного доступу в робочий час в усі приміщення страховика.

5. Керівництво страховика призначає компетентного представника для надання необхідних документів та пояснень і надає приміщення для роботи працівників Уповноваженого органу.

6. Уповноважений орган може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки страховика у разі необхідності щодо перевірки фактів, викладених у скаргах, заявах, зверненнях страхувальників, достовірності показників звітності, виконання вимог раніше виданих приписів, за дорученням правоохоронних органів або органів державної влади, зустрічні перевірки достовірності і правильності укладених договорів страхування і перестрахування та у разі надходження інформації від страхувальників про порушення. Таке рішення повинне бути підписане головою Уповноваженого органу або уповноваженою ним особою.

7. Для здійснення своїх повноважень щодо нагляду Уповноважений орган має право безоплатно одержувати від страховика інформацію про його діяльність та пояснення з окремих питань діяльності страховика.

8. Не допускається подання матеріалів про результати перевірки третім особам у разі, коли у матеріалах перевірки відсутні дані про факти порушень законодавства.

9. У ході перевірки страховика Уповноважений орган має право перевіряти будь-яку звітність афілійованої особи страховика про взаємовідносини із страховиком з метою визначення впливу відносин з афілійованою особою на фінансовий стан страховика. Для проведення перевірки афілійовані особи подають Уповноваженому органові сприяння відповідно до положень цієї статті в тому самому порядку, що застосовується до страховиків.

Стаття 112. Перевірка осіб, щодо яких Уповноважений орган провадить наглядову діяльність

1. Уповноважений орган має право проводити перевірку осіб, щодо яких провадить наглядову діяльність, з метою дотримання законодавства щодо страхової діяльності. Уповноважений орган має право вимагати від таких осіб подання будь-якої інформації, необхідної для проведення перевірки. Інспектовані особи зобов'язані подавати Уповноваженому органові інформацію за запитом у визначений ним строк.

2. До осіб, які можуть бути об'єктом перевірки Уповноваженого органу, належать:

1) власник істотної участі страховика, якщо Уповноважений орган вважає, що він не відповідає вимогам, установленим цим Законом щодо істотної участі, або негативно впливає на фінансову безпеку і стабільність страховика;

2) особа, що придбала істотну участь у страховику без письмового дозволу Уповноваженого органу.

3. Об'єктом перевірки Уповноваженого органу може бути також особа, щодо якої є достовірна інформація про провадження нею страхової діяльності без ліцензії.

Стаття 113. Оскарження рішень Уповноваженого органу

1. Страховик або інші особи мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Уповноваженого органу чи його посадових осіб, а також рішення тимчасового адміністратора та ліквідатора, їх дії чи бездіяльність.

2. Рішення про призначення тимчасового адміністратора або ліквідатора можуть бути оскаржені в суді в разі відсутності підстав, визначених цим Законом.

3. Оскарження не зупиняє виконання оскаржуваного рішення або дії.

4. При розгляді в суді справи, порушеної у зв'язку із застосуванням цього Закону проти Уповноваженого органу або його службовця, тимчасового адміністратора або ліквідатора тимчасовий адміністратор, ліквідатор або спеціаліст, призначений представляти або допомагати тимчасовому адміністратору або ліквідатору, несуть відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок рішень, дій або бездіяльності, що вчинені згідно з обов'язками та повноваженнями або в ході їх виконання у рамках тимчасової адміністрації або ліквідації страховика, якщо такі дії або бездіяльність були умисними.

5. Шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки тимчасового адміністратора або ліквідатора, відшкодовується згідно із законодавством, нормативно-правовими актами Уповноваженого органу та договорами про страхування відповідальності.

6. Оскарження або інший судовий розгляд, пов'язаний з оскарженням, не зупиняють тимчасову адміністрацію, ліквідацію страховика, здійснення інших оскаржуваних заходів та прийняття рішень.

Розділ X. Вимоги до платоспроможності страховика

Стаття 114. Вимоги до забезпечення платоспроможності страховика

1. Платоспроможність страховика забезпечується виконанням установлених частиною другою цієї статті вимог до платоспроможності, проведенням Уповноваженим органом оцінки їх виконання та його втручанням у разі невиконання таких вимог.

2. Страховик зобов'язаний на будь-яку звітну дату дотримуватися таких вимог до платоспроможності:

1) сформувати технічні резерви в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу;

2) мати суму активів, визначених цим Законом категорій для покриття в повному обсязі технічних резервів, розраховану в порядку, встановленому Уповноваженим органом;

3) мати наявний регулятивний капітал у розмірі не меншому, ніж встановлений відповідно до вимог цього Закону;

4) виконувати умови щодо взяття участі в централізованих страхових резервних фондах у випадках, передбачених законодавством;

5) дотримуватися інших пруденційних нормативів, установлених Уповноваженим органом.

3. Мінімальний розмір регулятивного капіталу розраховується згідно частини четвертої цієї статті та не може бути менше:

1) 22 млн. грн. для страховиків, що здійснює страхування у класах страхування інших, ніж ті, що належать до галузі страхування життя,

2) 32 млн. грн. для страховика, що здійснює діяльність зі страхування великих ризиків, визначених цим Законом;

3) 32 млн. грн. для страховиків, що здійснюють страхування у класах, що належать до галузі страхування життя.

4) величини, еквівалентної мінімальному розміру гарантійного депозиту - для філії страховика-нерезидента.

4. Розрахунок мінімального розміру регулятивного капіталу.

Страховик повинен розрахувати мінімальний розмір регулятивного капіталу на будь-яку звітну дату.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу розраховується в розрізі класів страхування за лінійною формулою, що включає відповідні коефіцієнти та усі або деякі з таких величин:

1) нетто технічні резерви - розмір технічних резервів, розрахований відповідно до статті 115 цього Закону за вирахуванням частки перестраховиків в таких резервах;

2) нетто премії - сума страхових премій, нарахованих за звітній період за договорами страхування, співстрахування та вхідного перестрахування, за вирахуванням частки страхових премій, що належить перестраховику за переданий у звітному періоді у перестрахування ризик;

3) сума під ризиком - сума, що розраховується як частина страхової суми або поточної вартості ануїтету, що підлягає виплаті при настанні смерті або непрацездатності, яка перевищує розмір сформованих технічних резервів на звітну дату та за вирахуванням частки перестраховика за кожним договором страхування, що містить страхування на випадок смерті та/або непрацездатності (інвалідності) та/або втрати здоров'я, за умови, що страховий випадок (смерть або непрацездатність) наступить безпосередньо на останню звітну дату;

4) відкладені податкові зобов'язання, пов'язані з договорами страхування, співстрахування та вхідного перестрахування;

5) зміна витрат на ведення справи понад розмір, врахований при розрахунку технічних резервів.

Лінійна формула та її коефіцієнти затверджуються Уповноваженим органом та підлягають перегляду не рідше, ніж 1 раз на 24 місяці та не частіше, ніж 1 раз на 12 місяців. Введення в дію нових (або переглянутих) коефіцієнтів лінійної формули повинно бути доведене до відома учасників страхового ринку не пізніше, ніж 1 липня року, що передує звітному року, у якому будуть застосовані такі коефіцієнти.

Коефіцієнти лінійної формули встановлюються Уповноваженим органом та мають відповідати рівню надійності виконання всіх додаткових до врахованих у сформованих технічних резервах зобов'язань з ймовірністю 85 % протягом наступних 12 місяців, щодо зобов'язань за чинними на звітну дату договорами страхування та зобов'язань за договорами страхування, що будуть укладені протягом наступних 12 місяців. Такий рівень надійності розраховується в порядку, встановленому Уповноваженим органом, з урахуванням того, що розрахунок повинен бути здійснено за допомогою математичних (стохастичних) моделей або за допомогою стрес-тестування чи сценарного тестування.

Страховик, який передав іншому страховику у повному обсязі свої права та обов'язки за договорами страхування, співстрахування та перестрахування, що були чинними на останню звітну дату, та страховик, що прийняв страховий портфель, повинні здійснити коригування своїх мінімальних розмірів регулятивного капіталу з урахуванням такої передачі страхового портфеля.

У разі, якщо розрахований за лінійною формулою мінімальний розмір регулятивного капіталу становить менше ніж 25 % від нормативного розміру регулятивного капіталу, розрахованого відповідно до частини п'ятої цієї статті цього Закону, то розрахований мінімальний розмір регулятивного капіталу встановлюється у розмірі 25 % від нормативного розміру регулятивного капіталу, розрахованого відповідно до частини п'ятої цієї статті цього Закону.

У разі, якщо розрахований за лінійною формулою мінімальний розмір регулятивного капіталу становить більше ніж 45 % від нормативного розміру регулятивного капіталу, розрахованого відповідно до частини п'ятої цієї статті цього Закону, то розрахований мінімальний розмір регулятивного капіталу встановлюється у розмірі 45 % від нормативного розміру регулятивного капіталу, розрахованого відповідно до частини п'ятої статті 73 цього Закону.

5. Розрахунок нормативного розміру регулятивного капіталу.

Порядок розрахунку нормативного розміру регулятивного капіталу встановлюється Уповноваженим органом, з урахуванням того, що мають бути враховані всі зазначені в цій частині ризики та встановлені окремі вимоги до розрахунку частин нормативного регулятивного капіталу, кожна з яких призначена для покриття одного з таких ризиків:

1) андеррайтингові ризики для страховиків, які здійснюють страхування за класами страхування іншими, ніж ті, що належать до галузі страхування життя, зокрема, ризики неадекватної тарифікації, ризики неадекватного резервування, ризики настання катастрофічних подій, ризик передчасного припинення дії договорів;

2) андеррайтингові ризики для страховиків, які здійснюють страхування за класами страхування, що належать до галузі страхування життя, зокрема, ризики змін у рівнях смертності, захворюваності, ризик зміни вартості витрат на ведення справи, ризик перегляду вартості ануїтетів, ризик передчасного припинення дії договорів, ризик настання катастрофічних подій;

3) андеррайтингові ризики для страховиків, які здійснюють страхування за класами страхування, визначеними пунктом третім частини другої статті 6 цього Закону та пунктом другим частини третьої статті 6 цього Закону, зокрема, ризик зміни вартості витрат на ведення справи, ризик змін в частоті, розмірі та часі настання збитку, епідемічні ризики, включаючи ризик нестандартної концентрації збитків при епідемії;

4) ризик зміни ринкової вартості фінансових інструментів або зміни в ринкових індикаторах, що можуть вплинути на величину активів та/або зобов'язань страховика (ринковий ризик), зокрема, зміни ставки доходності, зміни вартості акцій, зміни вартості облігацій, зміни вартості нерухомого майна, валютні ризики, ризики, що пов'язані з недостатньою диверсифікацією інвестицій або надмірною експозицією в одного емітента або групи емітентів цінних паперів;

5) ризик неплатоспроможності третьої сторони за договірними зобов'язаннями або кредитний ризик, зокрема, ризик банкрутства перестраховика або виконання ним зобов'язань щодо договорів перестрахування несвоєчасно або не в повному обсязі, ризик безнадійності дебіторської заборгованості страхового посередника;

6) операційні ризики, зокрема, ризики персоналу, ризики зовнішнього середовища, організаційні ризики, інформаційні ризики, зокрема правові ризики, але виключаючи стратегічні ризики (наприклад, репутаційні).

Вимоги до капіталу, що встановлюються щодо кожного з ризиків, перелічених у пунктах 1 - 6 цієї частини, повинні відповідати рівню надійності виконання всіх додаткових до врахованих у сформованих технічних резервах зобов'язань, які можуть виникнути при настанні (реалізації) даного ризику, з ймовірністю 99,5 % протягом наступних 12 місяців, щодо зобов'язань за чинними на звітну дату договорами страхування та зобов'язань за договорами страхування, що будуть укладені протягом наступних 12 місяців. Такий рівень надійності розраховується в порядку, встановленому Уповноваженим органом, з урахуванням того, що розрахунок повинен бути здійснено за допомогою математичних (стохастичних) моделей або за допомогою стрес-тестування чи сценарного тестування.

При цьому, встановлений Уповноваженим органом порядок розрахунку нормативного розміру регулятивного капіталу, має також враховувати, що такий розрахунок може здійснюватися або за визначеною Уповноваженим органом стандартною формулою або за погодженою Уповноваженим органом внутрішньою моделлю, розробленою страховиком. Для стандартної формули та внутрішньої моделі мають бути встановлені профіль ризику та допустимі розміри його відхилень, після перевищення яких Уповноважений орган може прийняти рішення про встановлення додаткових вимог до регулятивного капіталу відповідно до частини шостої цієї статті та/або про перехід з використання внутрішньої моделі на стандартну формулу. Цей порядок також має визначати порядок розрахунку загального розміру нормативного розміру регулятивного капіталу страховика на базі розрахованих для кожного ризику окремих частин нормативного розміру регулятивного капіталу із застосуванням коригуючих та кореляційних коефіцієнтів.

Страховик розраховує нормативний розмір регулятивного капіталу щонайменше один раз за результатами звітного року та повинен дотримуватися протягом наступного календарного року.

Страховик повинен запровадити систему управління ризиками, з визначенням стратегії, політики, процесів та процедур, для забезпечення безперервного здійснення ідентифікації, вимірювання (оцінювання), моніторингу, управління (контролю) та звітності щодо ризиків, з якими він має справу або може мати справу в майбутньому (як щодо кожного ризику, так і на агрегованому рівні) та їх взаємозалежності (кореляції). Політика управління ризиками повинна бути у письмовій формі, затверджена страховиком та представлена на вимогу Уповноваженого органу.

6. Уповноважений орган за результатами оцінювання дотримання страховиком передбачених законодавством вимог до забезпечення платоспроможності може встановити додаткові вимоги до регулятивного капіталу понад нормативний розмір регулятивного капіталу виключно, якщо:

відхилення профілю ризику страховика перевищують допустимі розміри, що встановлені для стандартної формули або погодженої з Уповноваженим органом внутрішньої моделі для розрахунку нормативного розміру регулятивного капіталу відповідно до частини п'ятої цієї статті;

страховик не дотримується вимог законодавства до системи управління (включаючи корпоративне управління та управління ризиками), ринкової поведінки, розкриття інформації та дотримання пруденційних нормативів.

Перелік показників та критеріїв оцінки системи управління (включаючи корпоративне управління та управління ризиками), ринкової поведінки, розкриття інформації та дотримання пруденційних нормативів, а також порядок оцінювання та визначення розміру додаткових вимог до регулятивного капіталу за результатами оцінювання встановлюються нормативно-правовими актами Уповноваженого органу. При цьому розмір таких додаткових вимог до регулятивного капіталу не може бути встановлений в розмірі, більшому за 30 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу, в тому числі:

1) не більше 10 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу у разі недотримання визначених законодавством вимог до системи управління ризиками або корпоративного управління;

2) не більше 10 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу в разі недотримання визначених законодавством вимог до ринкової поведінки та розкриття інформації;

3) не більше 10 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу в разі недотримання визначених законодавством пруденційних нормативів.

Встановлення таких додаткових вимог до регулятивного капіталу повинно супроводжуватись роз'ясненнями і рекомендаціями Уповноваженого органу, зокрема, критеріїв та нормативів, дотримання яких забезпечить виконання вимог щодо платоспроможності страховика. Такі додаткові вимоги повинні бути відкликані Уповноваженим органом одразу після виконання страховиком таких рекомендацій.

7. Розмір наявного регулятивного капіталу страховика визначається як частина в активах, вимоги до яких встановлені частиною восьмою цієї статті, що залишається після вирахування зобов'язань, вимоги до яких встановлені частиною дев'ятою цієї статті.

8. Сума активів, що приймається до розрахунку наявного регулятивного капіталу, визначається як сума окремих статей активів балансу та сум на позабалансових рахунках з огляду на такі особливості:

1) активи, обтяжені іншими зобов'язаннями, ніж зобов'язання за договорами страхування, перестрахування та співстрахування, враховуються в розмірі, що не перевищує балансової вартості таких зобов'язань;

2) активи, якими представлені технічні резерви, враховуються в загальному розмірі, що не перевищує розміру технічних резервів без зменшення на суми часток перестраховиків;

3) активи, якими відповідно до законодавства можуть бути представлені технічні резерви (крім прав вимоги до перестраховиків та активів, зазначених у пункті 1 цієї частини), враховуються в розмірі, зменшеному на суми, які враховані в пункті 2 цієї частини;

4) права вимоги до перестраховиків враховуються лише у складі активів, якими представлені технічні резерви, з огляду на встановлені обмеження щодо такого представлення;

5) інші активи, крім зазначених у пунктах 1 - 3 цієї частини, беруться до розрахунку в розмірі, встановленому нормативно-правовими актами Уповноваженого органу, з огляду на те, що не враховується:

а) вартість нематеріальних активів;

б) прострочена дебіторська заборгованість, строк якої перевищує три місяці;

в) вартість векселів;

г) вартість цінних паперів, якщо такі цінні папери не пройшли відповідно до норм законодавства процедуру лістингу на фондовій біржі, не були внесені до біржового реєстру, не перебувають в обігу на фондовій біржі;

6) для проведення розрахунку наявного регулятивного капіталу Уповноважений орган може вимагати застосування страховиками лише певного методу проведення оцінки активів із числа передбачених стандартами бухгалтерського обліку та фінансової звітності. При цьому, такі вимоги мають набувати чинності не пізніше 1 липня року, що передує їх застосуванню;

7) суми, що обліковуються на позабалансових рахунках, можуть бути враховані при проведенні розрахунку наявного регулятивного капіталу відповідно до вимог частини одинадцятої цієї статті.

9. Сума зобов'язань, що приймається для проведення розрахунку наявного регулятивного капіталу, визначається в розмірі суми зобов'язань на балансі з урахуванням суми часток перестраховиків у технічних резервах, зменшеної на суму субординованого боргу, що відповідає вимогам частини десятої цієї статті, та збільшеної на суми на позабалансових рахунках, що враховуються відповідно до вимог частини одинадцятої цієї статті.

10. На вимогу страховика та за наявності наданих ним підтверджень Уповноважений орган може видати дозвіл щодо неврахування в складі зобов'язань при визначенні регулятивного капіталу суми субординованого боргу (але не більше ніж 50 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу), що відповідає таким вимогам:

1) кошти за субординованою позикою сплачено страховику в повному обсязі;

2) у договорі про одержання субординованої позики міститься положення, згідно з яким у разі банкрутства або ліквідації страховика кошти за субординованою позикою повертаються лише після задоволення вимог усіх інших кредиторів такого страховика;

3) договір про надання субординованої позики може бути змінений лише після погодження з Уповноваженим органом;

4) не більше 25 відсотків такої субординованої позики становлять субординовані позики з визначеною датою погашення;

5) для позик із визначеною датою погашення початковий строк погашення повинен становити не менш як п'ять років. Не пізніше ніж за рік до дати виплати страховик повинен подати Уповноваженому органові для схвалення план, в якому зазначено, як розмір наявного регулятивного капіталу буде підтримуватися в розмірі або буде приведений до нормативного розміру на дату погашення. Ця вимога не стосується випадків, коли розмір, у якому субординована позика є складовою частиною наявного регулятивного капіталу, поступово зменшується протягом останніх п'яти років до дати проведення виплати із щорічним зменшенням його первинної вартості не менш ніж на 20 відсотків;

6) субординовані позики, строк погашення яких не визначений, повинні підлягати погашенню тільки за умови повідомлення Уповноваженого органу за п'ять років до початку такого погашення, крім випадків, коли такі позики більше не розглядаються як складова частина наявного регулятивного капіталу чи коли для дострокового погашення потрібна згода Уповноваженого органу;

7) страховик повертає кошти за субординованою позикою за умовою договору не раніше ніж через п'ять років. Уповноважений орган може дозволити дострокове повернення коштів за субординованою позикою згідно із заявою страховика, якщо це не призведе до порушення вимог платоспроможності страховика.

11. Сума на позабалансовому рахунку, розмір якої становить не менш як 10 відсотків підсумку активів балансу, враховується при проведенні розрахунку наявного регулятивного капіталу в порядку та в розмірі, встановлених Уповноваженим органом.

12. Страховик має достатній розмір наявного регулятивного капіталу, якщо розмір наявного регулятивного капіталу, визначений відповідно до частини сьомої цієї статті, перевищує величину, що розраховується як сума нормативного розміру регулятивного капіталу та встановлених Уповноваженим органом додаткових вимог до регулятивного капіталу.

13. Зменшення розміру наявного регулятивного капіталу нижче достатнього розміру є індикатором раннього запобігання можливим проблемам із платоспроможністю і потребує виконання страховиком рекомендацій Уповноваженого органу із зазначеного питання або плану фінансового оздоровлення щодо відновлення розміру наявного регулятивного капіталу, загальні вимоги до такого плану встановлюються Уповноваженим органом.

14. У разі зменшення розміру наявного регулятивного капіталу нижче мінімального розміру регулятивного капіталу Уповноважений орган застосовує до страховика в установленому порядку заходи впливу.

15. У разі зменшення розміру нормативного регулятивного капіталу порівняно зі станом на попередню звітну дату більш як на 10 відсотків страховик повинен надати разом із звітністю Уповноваженому органу пояснення щодо такого зменшення.

16. Уповноважений орган має право вимагати відповідного збільшення страховиком наявного регулятивного капіталу у разі, коли існує загроза інтересам страхувальників та/або вигодонабувачів у наслідок виникнення негативної ситуації на ринках, на яких страховик здійснює розміщення активів, що призвело до зменшення середньої ринкової вартості такої категорії активів не менш як на 10 відсотків, протягом строку, встановленого Уповноваженим органом. Строк встановлення таких додаткових вимог до регулятивного капіталу не може перевищувати 12 календарних місяців, їх розміри не можуть перевищувати граничних розмірів, встановлених частиною шостою цієї статті, та такі додаткові вимоги повинні бути відкликані Уповноваженим органом у разі зникнення загрози інтересам страхувальників та/або вигодонабувачів. Такі додаткові вимоги не можуть застосовуватись в разі, якщо страховик в змозі надати підтвердження відсутності негативного ефекту на ринкову вартість розміщених активів, причому таке підтвердження повинно відповідати вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

17. Для забезпечення виконання страховиками зобов'язань щодо окремих класів страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління такими фондами. Положення про зазначені фонди затверджуються Уповноваженим органом, якщо інше не передбачено законом.

Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових премій, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів.

Умовою участі страховика в централізованому страховому резервному фонді може бути виконання додаткових вимог щодо платоспроможності, за умови погодження таких вимог з Уповноваженим органом.

18. Якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 відсотків суми розміру наявного регулятивного капіталу та розміру технічних резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування за умови, що частина ризику, яка залишається у страховика, не може перевищувати установлених у цій частині обмежень, та забезпечити набрання чинності договором перестрахування.

19. У випадку, коли страховик є частиною міжнародної групи, що використовує для підрахунку групової нормативної платоспроможності інші міжнародні стандарти і нормативи, такий підрахунок може використовуватись для обчислення нормативного розміру регулятивного капіталу, визначеного цим Законом, за умови попереднього погодження методики такого розрахунку з Уповноваженим органом та за умови, що розрахований таким чином нормативний розмір регулятивного капіталу не є меншим за нормативний розмір регулятивного капіталу, обчислений згідно пункту 5 цієї статті.

Стаття 115. Технічні резерви

1. З метою забезпечення виконання всіх своїх зобов'язань за чинними договорами страхування (перестрахування) страховик (перестраховик) зобов'язаний сформувати технічні резерви у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

Розрахунок технічних резервів за всіма однорідними групами ризику (класами страхування) здійснюється на підставі затвердженого страховиком (перестраховиком) положення про формування технічних резервів, що розробляється страховиком (перестраховиком) та має відповідати вимогам, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу щодо порядку формування технічних резервів. Положення засвідчується актуарієм, який відповідає вимогам законодавства.

Положення про формування технічних резервів підлягає реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного класу страхування. Якщо страховик запроваджує нове положення про формування технічних резервів або вносить зміни та/або доповнення до чинного, він повинен подати для реєстрації Уповноваженому органові нову редакцію положення про формування технічних резервів, зміни та/або доповнення до нього.

Для цілей розрахунку вимог до платоспроможності договори страхування (перестрахування) визнаються чинними з моменту початку дії страхового покриття (страхової відповідальності страховика (перестраховика)) за укладеними договорами до моменту коли всі зобов'язання страховика (перестраховика) за цими договорами виконані або припинені або пройшов (сплив) кінцевий термін їх виконання.

2. Розмір сформованих технічних резервів повинен відповідати сумі грошових коштів, яку має отримати страховик (перестраховик) від іншого страховика (перестраховика) в повному обсязі в момент передачі такому іншому страховику (перестраховику) всіх зобов'язань за чинними договорами страхування (перестрахування).

При цьому приймається, що до моменту такої передачі такий інший страховик (перестраховик) не має укладених договорів страхування (перестрахування) та може залучити капітал у відповідному розмірі.

3. Розмір технічних резервів повинен розраховуватися як сума найкращої оцінки розміру виплат та витрат, визначеної відповідно до частини четвертої цієї статті, та маржі ризику, визначеної відповідно до частини п'ятої цієї статті.

4. Найкраща оцінка розміру виплат та витрат повинна відповідати зваженій на вірогідність середній величині майбутніх грошових потоків з урахуванням вартості грошей у часі (очікувана поточна вартість майбутніх грошових потоків) з використанням безризикової ставки доходності, структуру якої встановлено Уповноваженим органом.

При розрахунку найкращої оцінки розміру виплат та витрат повинна використовуватися достовірна інформація, реалістичні припущення та адекватні, доречні актуарні та статистичні методи. Актуарні та статистичні методи для здійснення такого розрахунку встановлюються Уповноваженим органом.

Майбутні грошові потоки повинні враховувати вхідні (притік) та вихідні (відтік) грошові потоки, що необхідні для врегулювання зобов'язань страховика (перестраховика) протягом всього строку, впродовж якого відповідні договори страхування (перестрахування) визнаються чинними відповідно до частини першої цієї статті.

Вхідні грошові потоки мають, зокрема, включати:

майбутні страхові премії;

надходження за рахунок регресів (суброгації) та порятованого майна.

Вхідні грошові потоки не повинні включати доходи від інвестицій, зокрема, проценти, дивіденди тощо.

Вихідні грошові потоки мають бути розділені на:

страхові виплати, включаючи додаткові виплати у вигляді бонусів незалежно від того гарантовані вони чи ні умовами договорів страхування (перестрахування);

витрати на обслуговування виконання страховиком (перестраховиком) всіх своїх зобов'язань за чинними договорами страхування (перестрахування) у вигляді адміністративних витрат, витрат на управління інвестиціями, витрат на врегулювання страхових збитків, аквізіційних витрат, включаючи комісійні витрати, які, як очікуються можуть настати в майбутньому. Витрати включають як прямі, так і накладні витрати. Накладні витрати мають бути розподілені в порядку, встановленому Уповноваженим органом, між найкращою оцінкою розміру виплат та витрат, пов'язаних з чинними договорами страхування (перестрахування), за якими настання страхових випадків очікується в майбутньому, та найкращою оцінкою розміру виплат та витрат, пов'язаних з чинними договорами страхування (перестрахування), за якими страхові випадки настали, але не врегульовані, незалежно від того чи були такі страхові випадки заявлені чи ні. При цьому має також враховуватись, що відповідно до принципу безперервності діяльність страховика (перестраховика) буде тривати далі і він буде укладати нові договори страхування (перестрахування) або продовжувати дію укладених договорів страхування (перестрахування), тобто здійснювати новий бізнес, тому, частина накладних витрат буде списуватися за рахунок такого нового бізнесу;

інші витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за договорами страхування (перестрахування), у вигляді, зокрема, сплати податків, судових витрат, курсових витрат.

Вихідні грошові потоки мають враховувати інфляцію витрат та виплат.

Найкраща оцінка розміру виплат та витрат повинна бути розрахована окремо для виплат та витрат, пов'язаних з чинними договорами страхування (перестрахування), за якими настання страхових випадків очікується в майбутньому, та виплат та витрат, пов'язаних з чинними договорами страхування (перестрахування), за якими страхові випадки настали, але не врегульовані, незалежно від того чи були такі страхові випадки заявлені чи ні.

Найкраща оцінка розміру виплат та витрат повинна розраховуватися без зменшення на суми, що отримуються від перестраховиків, які розраховуються окремо відповідно до частини сьомої цієї статті.

5. Маржа ризику повинна бути розрахована в розмірі, який забезпечить щоб розмір сформованих технічних резервів відповідав вимогам частини другої цієї статті.

Розмір маржі ризику розраховується шляхом визначення вартості залучення капіталу, що відповідає вимогам до наявного регулятивного капіталу, у розмірі, що дорівнює його достатньому розміру відповідно до статті 73 цього Закону.

Уповноважений орган встановлює та не частіше ніж раз на рік може переглядати однаковий для всіх страховиків (перестраховиків) розмір ставки доходності для визначення вартості залучення такого капіталу. При цьому, розмір цієї ставки визначається як додаткова ставка дохідності понад безризикову ставку доходності.

Рішення Уповноваженого органу про встановлення нового розміру такої ставки має набувати чинності не пізніше 1 липня року, що передує його застосуванню.

6. Страховики (перестраховики) повинні формувати технічні резерви з дотриманням їх розподілу за однорідними групами ризику, перелік яких встановлено Уповноваженим органом з урахуванням того, що такі групи ризику мають бути розділені на дві частини - для страхування життя та страхування іншого, ніж страхування життя, а також що мінімальний перелік таких груп ризику має відповідати переліку класів страхування.

Розподіл за однорідними групами ризику з їх віднесенням до частини страхування життя, або до частини страхування іншого, ніж страхування життя, повинен здійснюватися з дотриманням принципу превалювання сутності над формою. При цьому ключовим фактором віднесення до частини страхування життя є те, що актуарні методи для страхування життя прямо враховують вірогідність смерті, дожиття, непрацездатності та/або інвалідності.

Якщо умови договору страхування (перестрахування) призводять до наявності декількох однорідних груп ризику, розподіл за такими однорідними групами ризику повинен здійснюватися з урахуванням їх суттєвості.

При цьому, для кожної однорідної групи ризику повинні бути розраховані такі складові частини технічних резервів:

найкраща оцінка розміру виплат та витрат, пов'язаних з чинними договорами страхування (перестрахування), за якими настання страхових випадків очікується в майбутньому;

найкраща оцінка розміру виплат та витрат, пов'язаних з чинними договорами страхування (перестрахування), за якими страхові випадки настали, але не врегульовані, незалежно від того чи були такі страхові випадки заявлені чи ні.

маржа ризику, загальна для цих двох найкращих оцінок розміру виплат та витрат.

Розмір маржі ризику за однорідними групами ризику визначається шляхом розподілу загального розміру маржі ризику, розрахованого відповідно до частини п'ятої цієї статті. Порядок такого розподілу встановлюється Уповноваженим органом.

7. Розрахунок розміру сум, що отримуються від перестраховиків (частка перестраховика в технічних резервах), здійснюється з дотриманням вимог, встановлених у частинах першій-шостій цієї статті.

При цьому страховики (перестраховики) мають враховувати різницю в часі між здійсненими ними виплатами та надходженнями відповідних сум від перестраховиків.

Результат розрахунку повинен бути скоригований на очікувані можливі втрати, пов'язані з неплатоспроможністю перестраховика, якому передано ризик у перестрахування. Порядок розрахунку таких можливих втрат встановлює Уповноважений орган з урахуванням того, що він має базуватися на оцінці вірогідності настання неплатоспроможності та середнього розміру таких можливих втрат.

8. Страховик (перестраховик) повинен мати внутрішні процеси та процедури, що забезпечують якість даних (інформації) для відповідного, повного та точного розрахунку технічних резервів. Вимоги до таких процесів та процедур встановлюються Уповноваженим органом.

Якщо в наслідок настання специфічних обставин страховик (перестраховик) не має достатньо даних відповідної якості для застосування певного актуарного методу для розрахунку технічних резервів або їх частини, чи частки перестраховиків в технічних резервах, або за умов недоцільності застосування складних актуарних методів, такі страховики (перестраховики) можуть застосовувати спрощені методи розрахунку з числа встановлених Уповноваженим органом, зокрема, метод послідовного акумулювання збитків (case-by-case) для розрахунку найкращої оцінки розміру виплат та витрат. Перелік таких специфічних обставин та умов, за яких природа, розмір та складність ризиків, які приймає страховик (перестраховик), дозволяють застосовувати спрощені методи розрахунку, встановлюється Уповноваженим органом.

9. Страховик (перестраховик) повинен мати внутрішні процеси та процедури, що забезпечують порівняння на кожну звітну дату розрахованого розміру технічних резервів та припущень, що використовувалися при їх розрахунку, з їх значеннями на практиці.

В разі, якщо за результатами такого порівняння виявлено систематичне відхилення між даними, що отримані на практиці, та розрахованим розміром технічних резервів, страховик (перестраховик) повинен внести зміни щодо застосованих ним актуарних методів та/або припущень.

10. На вимогу Уповноваженого органу страховик (перестраховик) повинен надати підтвердження, що розрахований ним розмір технічних резервів здійснений в порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу, а також щодо доречності та обгрунтованості застосованих ним актуарних методів та адекватності статистичних даних, що використовувалися при розрахунку розміру технічних резервів.

11. Якщо розмір технічних резервів страховиком (перестраховиком) розраховано без дотримання порядку, встановленого цим Законом та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу, Уповноважений орган може вимагати від страховика (перестраховика) збільшити розмір технічних резервів до розміру, що мав би бути розрахований в порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

12. Кошти технічних резервів за договорами, які належать до класів страхування життя, не є власністю страховика і не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами, які віднесені до класів страхування життя і не можуть бути включені до ліквідаційної маси в разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин.

13. Кошти технічних резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та з дотриманням установлених Уповноваженим органом обмежень щодо максимальних обсягів активів кожної категорії, вимог до якості таких активів.

14. Кошти технічних резервів не можуть бути представлені іншими активами, ніж активи таких категорій:

1) готівка в касі відповідно до законодавства;

2) кошти на поточному рахунку;

3) банківські вклади (депозити) без визначеного строку (до запитання), на визначений строк;

4) ощадні (депозитні) сертифікати, випущені українськими банками;

5) такі цінні папери українських емітентів:

а) акції;

б) облігації підприємств;

в) державні облігації України;

г) облігації місцевих позик;

ґ) іпотечні облігації;

д) інвестиційні сертифікати.

Акції, облігації підприємств, іпотечні облігації та інвестиційні сертифікати, якими можуть бути представлені кошти технічних резервів, повинні відповідно до законодавства пройти процедуру лістингу та включені в лістинг на фондовій біржі, перебувати в біржовому реєстрі та в обігу на фондовій біржі.

Облігації місцевих позик, облігації підприємств та іпотечні облігації повинні мати кредитний рейтинг не нижче рівня, встановленого Уповноваженим органом;

6) цінні папери іноземних держав-емітентів, акції та облігації інших іноземних емітентів:

а) цінні папери іноземних держав-емітентів, суверенний кредитний рейтинг яких не нижче рівня, встановленого Уповноваженим органом;

б) акції та облігації іноземних емітентів (крім іноземних держав-емітентів), що пройшли процедуру лістингу та перебувають в обігу на одній з таких фондових бірж: Нью-Йоркська фондова біржа (New York Stock Exchange Inc.), Лондонська фондова біржа (London Stock Exchange), Токійська фондова біржа (Tokyo Stock Exchange), Німецька біржа/Франкфуртська фондова біржа (Deutsche Borse AG) або у торговельно-інформаційній системі НАСДАК (National Association of Securities Dealers Inc.);

7) права вимоги до страховиків (перестраховиків), які прийняли на себе ризики в перестрахування;

8) банківські метали на поточних та вкладних (депозитних) рахунках у банківських металах;

9) кредити страхувальникам - фізичним особам, що уклали договори страхування життя, які належать до класів I, II страхування життя і є відповідно до них вигодонабувачами у межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У такому разі кредит не може бути видано раніше ніж через один рік після набрання чинності договором страхування та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;

10) нерухоме майно.

15. Уповноважений орган може прийняти рішення про представлення технічних резервів страховика іншими, ніж зазначені в пунктах 1 - 10 частини чотирнадцятої цієї статті, категоріями активів, за умови появи нових категорій активів.

16. Кошти технічних резервів не можуть бути представлені активами, які обтяжені іншими зобов'язаннями, ніж зобов'язання за договорами страхування, перестрахування та співстрахування.

17. Страховик зобов'язаний мати активи, які відповідають вимогам законодавства та мають обсяг не менший, ніж відповідний розмір технічних резервів, що розрахований в порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

18. На території України повинні бути розміщені не менш як 90 відсотків коштів технічних резервів філії страховика-нерезидента.

19. Обмеження щодо максимальних обсягів активів кожної категорії, вимоги до якості таких активів, пруденційні нормативи та порядок проведення розрахунку обсягу активів визначених категорій для представлення технічних резервів встановлюються правилами розміщення коштів технічних резервів, що встановлені нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

20. З метою проведення розрахунку обсягу активів визначених категорій для представлення технічних резервів Уповноважений орган може вимагати застосування страховиками (перестраховиками) певного методу проведення оцінки активів із числа передбачених стандартами бухгалтерського обліку і фінансової звітності та встановлювати обмеження щодо активів, які є інвестиціями в пов'язані особи страховика. При цьому такі вимоги та обмеження мають набувати чинності не пізніше 1 липня року, що передує їх застосуванню.

У разі проведення оцінки активів за їх ринковою вартістю Уповноважений орган визначає критерії визнання активного ринку таких активів або вимагає проведення незалежної оцінки ринкової вартості активів відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Стаття 116. Забезпечення платоспроможності філії страховика-нерезидента

1.Вимоги до технічних резервів, гарантійного фонду та регулятивного капіталу страховика, встановлені цим Законом, застосовуються до філії страховика-нерезидента.

2. Філія страховика-нерезидента повинна депонувати гарантійний депозит, представлений коштами в національній валюті України, на рахунку банку-резидента, який має ліцензію на проведення операцій на усій території України та не перебуває на момент розміщення такого депозиту в процедурі санації, фінансового оздоровлення чи банкрутства.

3. На момент подання філією страховика-нерезидента заяви про видачу ліцензії на провадження страхової або перестрахової діяльності розмір гарантійного депозиту повинен бути не менше встановленого цим Законом відповідного мінімального розміру статутного фонду страховика. Порядок режиму рахунка, на якому обліковується такий депозит, установлюється спільним рішенням Національного банку та Уповноваженого органу. Гарантійний депозит та відсотки повертаються страховику-нерезидентові після задоволення всіх вимог за договорами страхування, укладеними філією страховика-нерезидента на території України.

4. На гарантійний депозит не може бути звернено стягнення. Задоволення вимог за рахунок гарантійного депозиту може здійснюватися лише під час ліквідації філії страховика-нерезидента з дозволу Уповноваженого органу.

Стаття 117. Фонди страхових гарантій

1. З метою додаткового забезпечення страхових зобов'язань страховики можуть на підставі договору утворити Фонд страхових гарантій, який є юридичною особою. Державна реєстрація Фонду страхових гарантій здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Виконавчий орган Фонду страхових гарантій повідомляє в десятиденний строк Уповноважений орган про проведення такої реєстрації.

2. Джерелами утворення Фонду страхових гарантій є добровільні відрахування від страхових (перестрахових) премій, а також доходи від розміщення коштів Фонду. Розмір відрахувань до Фонду страхових гарантій і порядок використання коштів Фонду встановлюються страховиками, які беруть у ньому участь.

3. Участь страховиків, які здійснюють страхування життя, у Фонді гарантування страхових виплат за договорами страхування життя здійснюється відповідно до законодавства.

2. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 40-44, ст. 356):

1) частину третю статті 95 доповнити абзацом такого змісту:

"Законом можуть бути встановлені вимоги до положення про створену в Україні філію іноземної юридичної особи, в тому числі щодо повноважень філії набувати права та обов'язки від імені іноземної юридичної особи, бути позивачем та відповідачем у суді.";

2) частину третю статті 155 доповнити новим абзацом другим такого змісту:

"Вимоги абзацу першого частини третьої цієї статті не застосовується до акціонерних товариств, що здійснюють діяльність у сфері страхування".

3) у статті 268 пункт 5 частини першої виключити;

4) у частині першій статті 560 слова "страхова організація" виключити.

5) пункт 3 частини першої статті 980 викласти в такій редакції:

"3) відшкодуванням заподіяної шкоди (страхування відповідальності).";

6) статтю 981 викласти в такій редакції:

"1. Договір страхування укладається у письмовій формі або шляхом укладання електронного документу.

Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом).

2. У разі недодержання письмової форми договору страхування або форми електронного документу такий договір є нікчемним.";

7) статтю 985 викласти в такій редакції:

"Стаття 985. Укладення договору страхування в разі, коли застрахована особа та вигодонабувач не є страхувальником

1. Страхувальник має право укласти із страховиком договір про страхування третьої особи (застрахованої особи) лише за її письмовою згодою, крім випадків, передбачених законодавством.

2. Страхувальник має право під час укладання договору особистого страхування призначити за згодою застрахованої особи фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

3. Страхувальник має право під час укладання договору страхування іншого, ніж договір особистого страхування, призначати фізичну або юридичну особу (вигодонабувача), яка може зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.";

8) статтю 992 викласти в такій редакції:

"Стаття 992. Відповідальність страховика

1. У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі відповідно до договору страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому договором.";

3. У Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 42-43, ст. 378):

1) частину першу статті 11 викласти в такій редакції:

"1. Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам, державному органу з питань банкрутства та, у разі прийняття заяви про порушення справи про банкрутство небанківської фінансової установи, національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити розпорядника майна неможливо, розпорядник майна призначається на підготовчому засіданні";

2) статтю 41 викласти в такій редакції:

"Стаття 41

Відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом, а також нормами законів України, які встановлюють особливості їх банкрутства";

3) частину першу статті 45 доповнити словами "який подає висновки про доцільність ліквідації страховика та пропонує кандидатуру ліквідатора".

4. У Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 31-32, ст. 263, 2005 р., N 13, ст. 652, N 16, ст. 259, 2006 р., N 27, ст. 234, N 37, ст. 310):

1) частину першу статті 19 доповнити абзацом такого змісту:

"У разі внесення змін до відомостей про керівника юридичної особи, яка провадить страхову (перестрахову) діяльність, додатково подається документ про надання письмової згоди на це Уповноваженого органу";

2) статтю 24 після частини сьомої доповнити новою частиною такого змісту:

"У разі державної реєстрації юридичної особи, яка має намір провадити страхову (перестрахову) діяльність, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ про надання письмової згоди Уповноваженим органом на призначення голови правління та головного бухгалтера страховика.".

У зв'язку з цим частини восьму - дванадцяту вважати відповідно частинами дев'ятою - тринадцятою.".

5. У Законі України "Про недержавне пенсійне забезпечення" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 47-48, ст. 372; 2006 р., N 13, ст. 110; 2009 р., N 38, ст. 535; 2010 р., N 37, ст. 496, N 38, ст. 505):

1) у статті 1:

викласти термін у такій редакції:

"страхова організація - юридична особа, яка отримала ліцензію на страхування життя. Страхова організація може виконувати функції компанії з управління активами та адміністратора відкритого недержавного пенсійного фонду за умови виконання вимог, передбачених для компаній з управління активами та адміністраторів пенсійних фондів Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та нормативними актами спеціально уповноваженого державного органу з регулювання ринків фінансових послуг України у разі, коли така страхова організація є:

засновником відкритого недержавного пенсійного фонду;

здійснює контролю за відкритим недержавним пенсійним фондом";

2) у статті 21:

абзац перший пункту 1 доповнити частиною наступного змісту:

"страхова організація, у разі виконання умов, передбачених статтею 1 цього Закону";

у пункті 2 після слів "з діяльністю з управління активами" додати слова "діяльністю із страхування життя";

3) у статті 27:

пункт 3 доповнити частиною другою наступного змісту:

"розмір статутного капіталу страхової організації становить не менше ніж визначений Законом України "Про страхування" мінімальний розмір статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя";

4) у статті 34:

доповнити пункт 1 новою частиною такого змісту:

"страховою організацією щодо активів заснованого нею відкритого пенсійного фонду або у разі здійснення контролю за відкритим пенсійним фондом".

6. Частину чотирнадцяту статті 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N 29, ст. 392) доповнити абзацом четвертим такого змісту:

"проведення страхового відшкодування або страхової виплати за договором страхування".

7. У Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 1, ст. 1; 2003 р., N 14, ст.104; 2006, N 13, ст.110; 2010, N 10, ст.106, N 29, ст.392, N 37, ст.496; 2011, N 1, ст.3, N 4, ст.20, N 6, ст.41, N 10, ст.63, N 23, ст.160, N 36, ст.362, N 41, ст.413, N 47, ст.533, N 52, ст.591, N 3610-VI від 07.07.2011, N 3668-VI від 08.07.2011) внести такі зміни:

1) частину першу статті 28 доповнити пунктами 23 і 24 такого змісту:

"23) може делегувати відповідним рішенням повноваження щодо ведення Державного реєстру страхових та перестрахових посередників об'єднанню страхових посередників, що відповідає встановленим уповноваженим органом вимогам;

24) може делегувати відповідним рішенням повноваження щодо ведення реєстру актуаріїв об'єднанню актуарїів, що відповідає встановленим уповноваженим органам вимогам";

2) частину першу статті 40 доповнити пунктом 10 такого змісту

"10) рекомендувати припинити дії, які містять ознаки порушення, усунення причин і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо порушення припинено, - щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень.

Рекомендації, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті застосовуються у разі, якщо порушення не призвело до суттєвих наслідків, не завдало значних збитків окремим особам чи суспільству та вжито відповідних заходів для усунення наслідків порушення. При цьому інші види заходів впливу не застосовуються".

8. Статтю 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 40, ст. 365; 2000 р., N 32, ст. 255, N 38, ст. 318, N 46, ст. 391; 2006 р., N 26, ст. 210; 2010 р., N 48, ст. 564; 2011 р., N 23, ст. 160, N 36, ст. 362, N 45, ст.484, N 3614-VI від 07.07.2011) доповнити частиною восьмою в такій редакції:

"8. Для фінансової звітності підприємств, складеної за міжнародними стандартами фінансової звітності, мають бути встановлені окремі форми та порядок їх заповнення, що враховують галузеві особливості таких підприємств".

Розділ XIII. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім положень, передбачених пунктами 2 - 10 цього розділу.

2. Пункт 48 статті 1 щодо філії страховика-нерезидента, абзац другий частини п'ятої статті 3, статті 42-50, пункт 5 частини четвертої статті 36, частина шістнадцята статті 37, пункт 7 частини третьої статті 105 щодо прийняття рішення про ліквідацію філії страховика-нерезидента набирають чинності через п'ять років з дня вступу України до Світової організації торгівлі.

3. Ліцензії на відповідні види страхування, що були видані до набрання чинності цим Законом, залишаються діючими безстроково у разі безстрокової ліцензії або строково - до закінчення строку, зазначеного в ліцензії.

При цьому, у разі якщо страховик звертається до Уповноваженого органу щодо заміни бланку ліцензії на відповідний вид страхування на клас страхування, передбачений статтями 6 та 7 цього Закону, що відповідає такому виду, така заміна бланку ліцензії відбувається на безоплатній основі протягом трьох років з дати опублікування цього Закону.

Страховики, які до набуття чинності цим Законом отримали ліцензії на добровільні види страхування та ліцензії на обов'язкове медичне страхування та обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можуть провадити свою діяльність відповідно до цього Закону за такими класами страхування:

1) ліцензія на страхування життя - I та II класи страхування, передбачені частиною третьою статті 6 цього Закону;

2) ліцензія на страхування від нещасних випадків - I клас страхування, передбачений частиною другою статті 6 цього Закону;

3) ліцензія на медичне страхування (безперервне страхування здоров'я) та/або на страхування здоров'я на випадок хвороби II клас страхування, передбачений частиною другою статті 6 цього Закону;

4) ліцензія на страхування залізничного транспорту IV клас страхування, передбачений частиною другою статті 6 цього Закону;

5) ліцензія на страхування наземного транспорту (крім залізничного) III клас страхування, передбачений частиною другою частини другої статті 6 цього Закону;

6) ліцензія на страхування повітряного транспорту V клас страхування, передбачений частиною другою статті 6 цього Закону;

7) ліцензія на страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту) - VI клас страхування, передбачений частиною другою статті 6 цього Закону;

8) ліцензія на страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) - VII клас страхування, передбачений частиною другою статті 6 цього Закону;

9) ліцензія на страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ - VIII клас страхування, передбачений частиною другою статті 6 цього Закону;

10) ліцензія на страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 4 - 9 цієї частини) - IX клас страхування, передбачений частиною другою статті 6 цього Закону;

11) ліцензія на страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) - підклас 2 X класу страхування, передбачений частиною другою статті 6 цього Закону;

12) ліцензія на страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) XI клас страхування, передбачений частиною другою статті 6 цього Закону;

13) ліцензія на страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) XII клас страхування, передбачений частиною другою статті 6 цього Закону;

14) ліцензія на страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 11 - 13 цього пункту) XIII клас страхування, передбачений частиною другою статті 6 цього Закону;

15) ліцензія на страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту) XIV клас страхування, передбачений частиною другою статті 6 цього Закону;

16) ліцензія на страхування фінансових ризиків XVI клас страхування, передбачений частиною другою статті 6 цього Закону;

17) ліцензія на страхування судових витрат XVII клас страхування, передбачений частиною другою статті 6 цього Закону;

18) ліцензія на страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій XV клас страхування, передбачений частиною другою статті 6 цього Закону;

19) ліцензії на страхування медичних витрат та на обов'язкове медичне страхування XVIII клас страхування, передбачений частиною другою статті 6 цього Закону;

20) ліцензія на обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - підклас 1 класу X, передбачений частиною другою статті 6 цього Закону.

4. До 1 січня 2018 року для страхових компаній, які отримали ліцензії на провадження страхової діяльності, статті 114 та 115 застосовуються в такій редакції:

"Стаття 114. Вимоги до забезпечення платоспроможності страховика

1. Платоспроможність страховика забезпечується виконанням установлених частиною другою цієї статті вимог до платоспроможності, проведенням Уповноваженим органом оцінки їх виконання та його втручанням у разі невиконання таких вимог.

2. Страховик зобов'язаний на будь-яку звітну дату дотримуватися таких вимог до платоспроможності:

1) сформувати технічні резерви в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу;

2) мати суму активів, визначених цим Законом категорій для покриття в повному обсязі технічних резервів, розраховану в порядку, встановленому Уповноваженим органом;

3) мати наявний регулятивний капітал у розмірі не меншому, ніж встановлений відповідно до вимог цього Закону;

4) виконувати умови щодо взяття участі в централізованих страхових резервних фондах у випадках, передбачених законодавством;

5) дотримуватися інших пруденційних нормативів, установлених Уповноваженим органом.

3. Мінімальний розмір регулятивного капіталу встановлюється як найбільша з двох величин: нормативний запас платоспроможності або:

1) 22 млн. грн. - для страховика, який здійснює страхування у класах страхування інших, ніж ті, що належать до галузі страхування життя;

2) 32 млн. грн. - для страховика, який здійснює страхування у класах страхування, що належать до галузі страхування життя;

3) 32 млн. грн. - для страховика, який здійснює страхування великих ризиків, визначених цим Законом;

4) величина, еквівалентна мінімальному розміру гарантійного депозиту - для філії страховика-нерезидента.

5. Нормативний запас платоспроможності для страховика, який здійснює страхування за класами страхування іншими, ніж ті, що належать до галузі страхування життя, визначається з урахуванням розміру страхових премій за останній календарний рік, або середнього річного розміру страхових вимог за останні три повні календарі роки. У разі, коли страховики здійснюють страхування виключно за одним чи декількома класами, передбаченими пунктами VIII, IX, XIV частини третьої статті 6 цього Закону, середній річний розмір вимог розраховується за останні сім повних календарних років.

Нормативний запас платоспроможності для страховика, який здійснює страхування за класами іншими, ніж ті, що належать до галузі страхування життя, з урахуванням вимог абзаців сімнадцятого - двадцять першого цієї частини, на будь-яку звітну дату повинен дорівнювати більшій з визначених величин, а саме:

1) перша величина (на основі премій):

розраховується загальна сума премій, нарахованих за договорами страхування та за договорами вхідного перестрахування протягом останнього повного календарного року; величина премій, нарахованих щодо класів, передбачених пунктами XI, XII, XIII частини третьої статті 6 цього Закону, збільшується на 50 %;

з отриманої суми вираховується загальна сума премій, повернутих страхувальникам та перестрахувальникам протягом останнього повного календарного року та загальна сума відрахувань у централізовані страхові резервні фонди, що виникають щодо премій, які використовуються для розрахунку, та загальна сума податків, що нараховується на такі премії;

до подальшого розрахунку використовується більша з величин: або отримана сума, або сума брутто зароблених страхових премій протягом останнього повного календарного року; при цьому сума брутто зароблених страхових премій за цей період розраховується шляхом збільшення загальної суми страхових премій, нарахованих за договорами страхування, співстрахування та за договорами вхідного перестрахування, на суму резервів незароблених премій станом на початок цього періоду і зменшення на загальну суму премій, повернутих страхувальникам та перестрахувальникам протягом цього періоду, та на суму резервів незароблених премій станом на кінець цього періоду;

величина, одержана у такий спосіб на кінець останнього повного календарного року, ділиться на дві частини: перша частина розміром до 500 млн.грн. включно, друга частина становить решту; 18 відсотків і 16 відсотків зазначених частин відповідно підраховуються і додаються;

підрахована сума множиться на коефіцієнт, що розраховується як відношення суми вимог за останні три повні календарні роки, зменшеної на суми, що компенсовані (компенсуються) перестраховиками за останні три повні календарні роки, до суми вимог за останні три повні календарні роки; такий коефіцієнт не може бути меншим, ніж 0,5; при цьому сума вимог розраховується шляхом збільшення загальної суми нарахованих протягом цього періоду страхових виплат на суму резервів заявлених, але не врегульованих збитків станом на кінець цього періоду і зменшення на суму резервів заявлених, але не врегульованих збитків станом на початок цього періоду;

2) друга величина (на основі вимог):

розраховується загальна сума виплат, нарахованих за договорами страхування (без вирахування суми виплат, сплачених перестраховиками і ретроцесіонерами) протягом періодів, визначених абзацом першим цієї частини;

до отриманої суми додається сума виплат, нарахованих за договорами перестрахування з перестрахувальниками, протягом періодів, визначених абзацом першим цієї частини;

до отриманої суми додається сума резервів збитків за договорами страхування та за договорами перестрахування з перестрахувальниками станом на кінець останнього повного календарного року;

із суми, що залишилася, вираховується сума резервів збитків за договорами страхування та за договорами перестрахування з перестрахувальниками станом на початок періодів, визначених абзацом першим цієї частини;

з отриманої суми вираховуються суми, отримані шляхом реалізації страховиком права вимоги до осіб, відповідальних за заподіяний збиток, та шляхом набуття страховиком права власності на застраховане майно протягом періодів, визначених абзацом першим цієї частини;

одна третина чи одна сьома суми (відповідно до періодів, визначених абзацом першим цієї частини), одержаної у такий спосіб на кінець останнього повного календарного року, ділиться на дві частини: перша частина розміром до 350 млн. грн. включно, друга частина становить решту; 26 відсотків і 23 відсотки зазначених частин відповідно підраховуються і додаються.

Підрахована сума множиться на коефіцієнт, що розраховується як відношення суми вимог за останні три повні календарні роки, зменшеної на суми, що компенсовані (компенсуються) перестраховиками за останні три повні календарні роки, до суми вимог за останні три повні календарні роки; такий коефіцієнт не може бути меншим, ніж 0,5; при цьому сума вимог розраховується шляхом збільшення загальної суми нарахованих протягом цього періоду страхових виплат на суму резервів заявлених, але не врегульованих збитків станом на кінець цього періоду і зменшення на суму резервів заявлених, але не врегульованих збитків станом на початок цього періоду.

Нормативний запас платоспроможності для страховика, який здійснює страхування за класами, що належать до галузі страхування життя, на будь-яку звітну дату дорівнює величині, яка визначається як сума результату множення загальної величини математичного резерву та резерву бонусів на коефіцієнт 0,04 та результату множення загальної величини резерву за договорами страхування життя, пов'язаного з інвестиційними фондами, на коефіцієнт 0,01.

6. Розмір наявного регулятивного капіталу страховика визначається як частина в активах, вимоги до яких встановлено частиною сьомою цієї статті, що залишається після вирахування зобов'язань, вимоги до яких встановлено частиною десятою цієї статті.

7. Сума активів, що приймається до розрахунку наявного регулятивного капіталу, визначається як сума окремих статей активів балансу та сум на позабалансових рахунках з огляду на такі особливості:

1) активи, обтяжені іншими зобов'язаннями, ніж зобов'язання за договорами страхування, перестрахування та співстрахування, враховуються в розмірі, що не перевищує балансової вартості таких зобов'язань;

2) активи, якими представлені технічні резерви, враховуються в загальному розмірі, що не перевищує розміру технічних резервів з урахуванням суми часток перестраховиків;

3) активи, якими відповідно до законодавства можуть бути представлені технічні резерви (крім прав вимоги до перестраховиків та активів, зазначених у пункті 1 цієї частини якими представлені технічні резерви), враховуються в розмірі, зменшеному на суми, які враховані в пункті 2 цієї частини;

4) права вимоги до перестраховиків враховуються лише у складі активів, якими представлені технічні резерви, з огляду на встановлені обмеження щодо такого представлення;

5) інші активи, крім зазначених у пункті 3 цієї частини, беруться до розрахунку в розмірі, встановленому нормативно-правовими актами Уповноваженого органу, з огляду на те, що не враховується:

а) вартість нематеріальних активів;

б) довгострокова дебіторська заборгованість;

в) гудвіл;

г) вартість інших необоротних активів;

д) вартість запасів;

е) вартість векселів;

є) дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги, строк якої перевищує три місяці;

ж) дебіторська заборгованість за виданими авансами;

з) інша поточна дебіторська заборгованість;

і) інші оборотні активи;

й) витрати майбутніх періодів.

к) вартість інших цінних паперів, якщо такі цінні папери не пройшли відповідно до норм законодавства процедуру лістингу та не включені в лістинг на фондовій біржі, не були внесені до біржового реєстру, не перебувають в обігу на фондовій біржі;

6) для проведення розрахунку наявного регулятивного капіталу Уповноважений орган може вимагати застосування страховиками лише певного методу проведення оцінки активів із числа передбачених стандартами бухгалтерського обліку та фінансової звітності. При цьому такі вимоги мають набувати чинності не пізніше 1 липня року, що передує їх застосуванню;

7) суми, що обліковуються на позабалансових рахунках, можуть бути враховані при проведенні розрахунку наявного регулятивного капіталу відповідно до вимог частини дванадцятої цієї статті.

8. Сума зобов'язань, що приймається для проведення розрахунку наявного регулятивного капіталу, визначається в розмірі суми зобов'язань на балансі з урахуванням суми часток перестраховиків у технічних резервах, зменшеної на суму субординованої позики, що відповідає вимогам частини дев'ятої цієї статті, та збільшеної на суми на позабалансових рахунках, що враховуються відповідно до вимог частини десятої цієї статті.

9. На вимогу страховика та за наявності наданих ним підтверджень Уповноважений орган може видати дозвіл щодо неврахування в складі зобов'язань при визначенні наявного регулятивного капіталу суми субординованої позики (але не більше ніж 50 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу), що відповідає таким вимогам:

1) кошти за субординованою позикою сплачено страховику у повному обсязі;

2) у договорі про одержання субординованої позики міститься положення, згідно з яким у разі банкрутства або ліквідації страховика кошти за субординованою позикою повертаються лише після задоволення вимог усіх інших кредиторів такого страховика;

3) договір про надання субординованої позики може бути змінений лише після погодження з Уповноваженим органом;

4) не більше 25 відсотків такого субординованого боргу становлять субординовані позики з визначеною датою погашення;

5) для позик із визначеною датою погашення початковий строк погашення повинен становити не менш як п'ять років. Не пізніше ніж за рік до дати виплати страховик повинен подати Уповноваженому органові для схвалення план, в якому зазначено, як розмір наявного регулятивного капіталу утримуватиметься або буде приведений до достатнього рівня на дату погашення. Ця вимога не стосується випадків, коли розмір, у якому субординована позика є складовою частиною наявного регулятивного капіталу, поступово зменшується протягом останніх п'яти років до дати проведення виплати із щорічним зменшенням його первинної вартості не менш ніж на 20 відсотків;

6) субординовані позики, строк погашення яких не визначений, повинні підлягати погашенню тільки за умови повідомлення Уповноваженого органу за п'ять років до початку такого погашення, крім випадків, коли такі позики більше не розглядаються як складова частина наявного регулятивного капіталу чи коли для дострокового погашення потрібна згода Уповноваженого органу;

7) страховик повертає кошти за субординованою позикою за умовою договору не раніше ніж через п'ять років. Уповноважений орган може дозволити дострокове повернення коштів за субординованою позикою згідно із заявою страховика, якщо це не призведе до порушення вимог платоспроможності страховика.

10. Сума на позабалансовому рахунку, розмір якої становить не менш як 10 відсотків підсумку активів балансу, враховується при проведенні розрахунку наявного регулятивного капіталу в порядку та в розмірі, встановлених Уповноваженим органом.

11. Страховик має достатній розмір наявного регулятивного капіталу, якщо розмір наявного регулятивного капіталу, визначений відповідно до частини восьмої цієї статті, перевищує величину, що розраховується як сума мінімального розміру регулятивного капіталу та встановлених Уповноваженим органом додаткових вимог до регулятивного капіталу.

Розмір додаткових вимог до регулятивного капіталу не може бути встановлений в розмірі, більшому за 30 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу, в тому числі:

1) не більше 10 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу у разі недотримання визначених законодавством вимог до системи управління ризиками або корпоративного управління;

2) не більше 10 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу у разі недотримання визначених законодавством вимог до ринкової поведінки та розкриття інформації;

3) не більше 10 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу у разі недотримання визначених законодавством пруденційних нормативів.

Встановлення додаткових вимог до регулятивного капіталу повинно супроводжуватись роз'ясненнями і рекомендаціями Уповноваженого органу, зокрема, критеріїв та нормативів, дотримання яких забезпечить виконання вимог щодо платоспроможності страховика. Такі додаткові вимоги повинні бути відкликані Уповноваженим органом одразу після виконання страховиком таких рекомендацій.

12. Зменшення розміру наявного регулятивного капіталу нижче достатнього розміру є індикатором раннього запобігання можливим проблемам із платоспроможністю і потребує виконання страховиком рекомендацій Уповноваженого органу із зазначеного питання або плану заходів з фінансового оздоровлення щодо відновлення розміру наявного регулятивного капіталу, загальні вимоги до такого плану встановлюються Уповноваженим органом.

13. У разі зменшення розміру наявного регулятивного капіталу нижче мінімального розміру регулятивного капіталу Уповноважений орган застосовує до страховика в установленому порядку заходи впливу.

14. У разі зменшення розміру наявного регулятивного капіталу порівняно зі станом на попередню звітну дату більш як на 10 відсотків страховик повинен надати разом із звітністю Уповноваженому органу пояснення щодо такого зменшення.

15. Для забезпечення виконання страховиками зобов'язань щодо окремих класів страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління такими фондами. Положення про зазначені фонди затверджуються Уповноваженим органом, якщо інше не передбачено законом.

Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових премій, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів.

16. Якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 відсотків суми наявного регулятивного капіталу та технічних резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування за умови, що частина ризику, яка залишається у страховика, не може перевищувати установлених у цій частині обмежень, та забезпечити набрання чинності договором перестрахування.

17. Вимоги цієї статті застосовуються до перестраховиків, що отримали ліцензію на провадження перестрахової діяльності як виключного виду діяльності, з урахуванням вимог до регулятивного капіталу перестраховика, установлених Уповноваженим органом.

Стаття 115. Технічні резерви

1. З метою забезпечення поточних та майбутніх зобов'язань за договорами страхування (перестрахування) страховик зобов'язаний сформувати технічні резерви за кожним класом страхування, на які страховик має ліцензію, в тій валюті, в якій страховик несе відповідальність за своїми зобов'язаннями за договорами страхування (перестрахування).

2. Страховик зобов'язаний формувати і вести облік технічних резервів у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу, станом на будь-яку звітну дату.

3. Страховик залежно від класів страхування формує технічні резерви:

1) резерв незароблених премій;

2) резерв ризиків, які не минули (додатково до резерву незароблених премій);

3) резерв збитків, що містить резерв заявлених, але не врегульованих збитків; резерв збитків, які виникли, але не заявлені; резерв витрат на врегулювання;

4) математичний резерв, що складається з резерву нетто премій, резерву витрат на ведення справи та резерву вирівнювання;

5) резерв за договорами страхування життя, пов'язаного з інвестиційними фондами;

6) резерв бонусів;

7) резерв катастроф;

8) резерв коливань збитковості;

9) інші технічні резерви, встановлені нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

Перелік технічних резервів, які страховик повинен формувати в обов'язковому порядку за відповідними класами страхування, встановлюється законами та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

Технічні резерви за класами страхування життя обчислюються окремо по кожному договору страхування.

4. Величина технічних резервів, зазначених в пунктах 4 - 6 частини третьої цієї статті, збільшується повністю або частково на суму доходів від розміщення коштів таких резервів, з урахуванням умов договорів страхування та відповідних математичних формул розрахунку технічних резервів. Положення засвідчується актуарієм, який відповідає вимогам законодавства.

5. Розрахунок технічних резервів здійснюється страховиком на підставі затвердженого положення про формування технічних резервів, що розробляється страховиком відповідно до правил формування технічних резервів, установлених Уповноваженим органом.

6. Положення про формування технічних резервів підлягає реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного класу страхування. Якщо страховик запроваджує нове положення про формування технічних резервів або вносить зміни та/або доповнення до чинного, він повинен подати для реєстрації Уповноваженому органові нову редакцію положення про формування технічних резервів, зміни та/або доповнення до нього.

7. Розрахунок математичних резервів страховика за договорами, які належать до галузі страхування життя, проводиться виключно актуарієм.

9. Страховик одночасно з розрахунком технічних резервів на кожну звітну дату зобов'язаний визначати обсяг страхових зобов'язань перестраховиків, які прийняли на себе ризики в перестрахування (суму часток перестраховиків у технічних резервах). Обсяг таких зобов'язань визначається залежно від умов договору перестрахування в тій валюті, в якій страховик несе відповідальність за своїми зобов'язаннями за договорами страхування (перестрахування).

10. Кошти технічних резервів за договорами, які належать до класів страхування життя, не є власністю страховика і не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами, які віднесені до класів страхування життя і не можуть бути включені до ліквідаційної маси в разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин.

11. Кошти технічних резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та з дотриманням установлених Уповноваженим органом обмежень щодо максимальних обсягів активів кожної категорії, вимог до якості таких активів.

12. Кошти технічних резервів не можуть бути представлені іншими активами, ніж активи таких категорій:

1) готівка в касі відповідно до законодавства;

2) кошти на поточному рахунку;

3) банківські вклади (депозити) без визначеного строку (до запитання), на визначений строк;

4) ощадні (депозитні) сертифікати, випущені українськими банками;

5) такі цінні папери українських емітентів:

а) акції;

б) облігації підприємств;

в) державні облігації України;

г) облігації місцевих позик;

ґ) іпотечні облігації;

д) інвестиційні сертифікати.

Акції, облігації підприємств, іпотечні облігації та інвестиційні сертифікати, якими можуть бути представлені кошти технічних резервів, повинні відповідно до законодавства пройти процедуру лістингу та включені в лістинг на фондовій біржі, перебувати в біржовому реєстрі та в обігу на фондовій біржі.

Облігації місцевих позик, облігації підприємств та іпотечні облігації повинні мати кредитний рейтинг не нижче рівня, встановленого Уповноваженим органом;

6) цінні папери іноземних держав-емітентів, акції та облігації інших іноземних емітентів:

а) цінні папери іноземних держав-емітентів, суверенний кредитний рейтинг яких не нижче рівня, встановленого Уповноваженим органом;

б) акції та облігації іноземних емітентів (крім іноземних держав-емітентів), що пройшли процедуру лістингу та перебувають в обігу на одній з таких фондових бірж: Нью-Йоркська фондова біржа (New York Stock Exchange Inc.), Лондонська фондова біржа (London Stock Exchange), Токійська фондова біржа (Tokyo Stock Exchange), Німецька біржа/Франкфуртська фондова біржа (Deutsche Borse AG) або у торговельно-інформаційній системі НАСДАК (National Association of Securities Dealers Inc.);

7) права вимоги до страховиків (перестраховиків), які прийняли на себе ризики в перестрахування;

8) банківські метали на поточних та вкладних (депозитних) рахунках у банківських металах;

9) кредити страхувальникам - фізичним особам, які уклали договори страхування життя, які належать до класів І, II страхування життя і є відповідно до них вигодонабувачами в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У такому разі кредит не може бути видано раніше ніж через один рік після набрання чинності договором страхування та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;

10) нерухоме майно.

13. Уповноважений орган може прийняти рішення про представлення технічних резервів страховика іншими, ніж зазначені в пунктах 1 - 10 частини дванадцятої цієї статті, категоріями активів, за умови появи нових категорій активів.

14. Кошти технічних резервів не можуть бути представлені активами, які обтяжені іншими зобов'язаннями, ніж зобов'язання за договорами страхування, перестрахування та співстрахування.

15. Страховик зобов'язаний мати активи, які відповідають вимогам законодавства та мають обсяг не менший, ніж сума обсягу технічних резервів.

16. На території України повинні бути розміщені не менш як 90 відсотків коштів технічних резервів філії страховика-нерезидента.

17. Обмеження щодо максимальних обсягів активів кожної категорії, вимоги до якості таких активів, пруденційні нормативи та порядок проведення розрахунку обсягу активів визначених категорій для представлення технічних резервів встановлюються правилами розміщення коштів технічних резервів, що встановлені нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

18. З метою проведення розрахунку обсягу активів визначених категорій для представлення технічних резервів Уповноважений орган може вимагати застосування страховиками певного методу проведення оцінки активів із числа передбачених стандартами бухгалтерського обліку і фінансової звітності та встановлювати обмеження щодо активів, які є інвестиціями в пов'язані особи страховика. При цьому такі вимоги та обмеження мають набувати чинності не пізніше 1 липня року, що передує їх застосуванню.

У разі проведення оцінки активів за їх ринковою вартістю Уповноважений орган визначає критерії визнання активного ринку таких активів або вимагає проведення незалежної оцінки ринкової вартості активів відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

5. Стаття 93 цього Закону застосовується до страховиків, які здійснюють види страхування, що відносяться до класів страхування життя, через 3 роки з дня набрання чинності цим Законом, а до страховиків, які здійснюють види страхування, що відносяться до класів страхування іншого, ніж страхування життя, - через 5 років з дня набрання чинності цим Законом.".

6. Частина перша статті 8 цього Закону застосовується до новоутворених страховиків з дня набрання чинності цим Законом, а до страховиків, які мали такий статус, - через сім років з дня набрання чинності цим Законом.

7. Частина перша статті 60 цього Закону застосовується до новоутворених страховиків з дня набрання чинності цим Законом, а до страховиків, які мали такий статус, - через два роки з дня набрання чинності цим Законом.

Вимоги статті 60 цього Закону не застосовуються до страховиків, які мали такий статус до набрання чинності цим Законом, річний обсяг страхових платежів яких складає не більше 25 млн. гривень та кількість штатних працівників не більше 20 осіб.

8. Стаття 110 цього Закону застосовується до новоутворених страховиків з дня набрання чинності цим Законом, а до страховиків, які мали такий статус, - через два роки з дня набрання чинності цим Законом.

Вимоги статті 105 цього Закону не застосовуються до страховиків, які мали такий статус до набрання чинності цим Законом, річний обсяг страхових платежів яких складає не більше 25 млн. гривень та кількість штатних працівників яких не більше 20 осіб.

9. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

10. Уповноваженому органу у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:

підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

 

Голова Верховної Ради України

Опрос