Идет загрузка документа (116 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О нормативно-правовых актах

Проект закона Украины от 12.12.2012 № 922
Дата рассмотрения: 12.12.2012 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про нормативно-правові акти

Цей Закон визначає систему та види нормативно-правових актів, регулює суспільні відносини, пов'язані з розробленням нормативно-правових актів, їх прийняттям, державною реєстрацією, набранням ними чинності та обліком, встановлює вимоги до техніки нормопроектування та нормотворчого процесу, регулює питання дії нормативно-правових актів, їх офіційного тлумачення та роз'яснення.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі та в інших нормативно-правових актах терміни вживаються в такому значенні:

аналогія закону - застосування до суспільних відносин внаслідок відсутності норм права, що регулюють такі суспільні відносини, положень закону, що регулює подібні суспільні відносини;

аналогія права - застосування до суспільних відносин внаслідок відсутності норм права, що регулюють не лише такі, а й подібні суспільні відносини, загальних принципів та засад права, конституційних принципів та принципів права конкретних галузей;

глава -? структурна одиниця нормативно-правового акта, що об'єднує статті, які регулюють окрему групу однорідних правовідносин у межах предмета регулювання нормативно-правового акта;

дія нормативно-правового акта у часі застосування нормативно-правового акта стосовно фактів (дій, подій) чи правовідносин, що виникли після набрання ним чинності або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності;

Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів автоматизована система збирання, накопичення, обліку та зберігання нормативно-правових актів;

закон -? нормативно-правовий акт, що приймається відповідно до Конституції України Верховною Радою України або безпосередньо народом України на всеукраїнському референдумі, який регулює найбільш важливі суспільні відносини, крім тих, врегулювання яких належить до конституційних повноважень інших державних органів та органів місцевого самоврядування, шляхом встановлення статусу, загальнообов'язкових правил поведінки суб'єктів таких відносин та відповідальності за порушення зазначених правил;

зворотна дія нормативно-правового акта у часі?- застосування нормативно-правового акта стосовно фактів (дій, подій) чи правовідносин, що виникли та завершилися до дня набрання ним чинності (введення в дію);

книга структурна одиниця кодексу, що об'єднує кілька розділів, які регулюють окрему підгалузь права в межах предмета його регулювання;

кодекс закон, що об'єднує та систематизує норми права, які належать до певної галузі законодавства, і регулює суспільні відносини у відповідній сфері;

норма права -? встановлене чи санкціоноване народом України, державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування або безпосередньо територіальною громадою правило поведінки або діяльності для неозначеного кола осіб, розраховане на неодноразове застосування, спрямоване на врегулювання суспільних відносин шляхом надання їх учасникам прав, встановлення обов'язків та юридичної відповідальності;

нормативно-правовий акт -? офіційний документ, прийнятий (виданий) уповноваженим на це суб'єктом у визначених законом формі та порядку, що встановлює норми права. Якщо у тексті такого офіційного документа одночасно містяться норми права та організаційно-розпорядчі норми, він вважається нормативно-правовим;

нормотворча діяльність діяльність, пов'язана з плануванням, розробленням, проведенням експертизи, прийняттям (виданням) нормативно-правового акта, внесенням до нього змін або припиненням ним чинності;

нормотворча ініціатива офіційне подання за встановленою процедурою суб'єктами нормотворчої ініціативи проектів нормативно-правових актів;

нормотворча пропозиція вмотивоване подання, що вноситься уповноваженим суб'єктом, щодо необхідності прийняття (видання) нормативно-правового акта, внесення до нього змін або визнання його таким, що втратив чинність;

офіційне друковане видання видання державного органу чи органу місцевого самоврядування (відомості, бюлетені, збірники, вісники тощо), яке використовується для оприлюднення прийнятих (виданих) цими органами нормативно-правових актів, інших рішень з питань їх діяльності, обов'язковість оприлюднення яких передбачена законодавством;

офіційне оприлюднення доведення нормативно-правового акта до відома фізичних та юридичних осіб шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях, інформаційного повідомлення в друкованих засобах масової інформації, оголошення через телебачення і радіо та в інший спосіб, визначений законодавством;

офіційне опублікування розміщення прийнятого (виданого) нормативно-правового акта в офіційному друкованому виданні в порядку, визначеному цим Законом;

підзаконний нормативно-правовий акт нормативно-правовий акт суб'єкта нормотворення, прийнятий (виданий) на основі Конституції і законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та спрямований на їх реалізацію;

преамбула -? вступна частина нормативно-правового акта, що стисло визначає предмет його правого регулювання і може містити інформацію про підстави та цілі його прийняття;

розділ структурна одиниця нормативно-правового акта, що об'єднує кілька глав закону чи пунктів підзаконного нормативно-правового акта, які регулюють окрему групу правовідносин у межах предмета регулювання нормативно-правового акта;

система нормативно-правових актів взаємопов'язана сукупність нормативно-правових актів, яка ієрархічно структурована від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили та взаємозалежна між актами однакової юридичної сили;

техніка нормопроектування система засобів, методів і прийомів підготовки нормативно-правових актів;

юридична сила - властивість нормативно-правового акта, що визначає обов'язковість його застосування до відповідних суспільних відносин, а також його ієрархічну підпорядкованість та співвідношення в системі нормативно-правових актів.

Стаття 2. Сфера застосування Закону

1. Дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов'язані з нормотворчим процесом та застосуванням нормативно-правових актів, зазначених у статті 7 цього Закону, крім Конституції України, міжнародних договорів України, та не поширюється на питання підготовки проектів законів, які пропонується винести на всеукраїнський референдум, та проектів рішень нормативно-правового характеру, які пропонується винести на місцевий референдум.

Стаття 3. Суб'єкти нормотворення

1. Відповідно до Конституції та законів України суб'єктами нормотворення є:

1) народ України;

2) Верховна Рада України;

3) Президент України;

4) Кабінет Міністрів України;

5) міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи;

6) інші державні органи, яким Конституцією та законами України надано повноваження суб'єктів нормотворення;

7) Верховна Рада Автономної Республіки Крим;

8) Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

9) міністерства та інші республіканські органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

10) місцеві державні адміністрації;

11) територіальні громади;

12) органи місцевого самоврядування.

Стаття 4. Делегування нормотворчих повноважень

1. Делегування нормотворчих повноважень може здійснюватися виключно у випадках, визначених законом.

Стаття 5. Правонаступництво у нормотворчості

1. У разі припинення суб'єкта нормотворення (ліквідації, реорганізації тощо) або частини його повноважень питання про внесення змін, скасування чи визнання таким, що втратив чинність, нормативно-правового акта, прийнятого (виданого) таким суб'єктом, вирішується його правонаступником або іншим суб'єктом нормотворення, до якого перейшли повноваження у нормотворчості з відповідних питань.

Стаття 6. Основні принципи нормотворчої діяльності

1. Нормотворча діяльність здійснюється на таких принципах:

верховенства права;

конституційності;

пріоритету загальновизнаних принципів міжнародного права;

захисту прав і свобод, законних інтересів людини і громадянина;

системності та комплексності правового регулювання суспільних відносин;

гласності в діяльності суб'єктів нормотворення.

Розділ II. СИСТЕМА ТА ВИДИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

Стаття 7. Система та види нормативно-правових актів

1. В Україні встановлюється така система нормативно-правових актів:

1) Конституція України, що має найвищу юридичну силу;

2) закони (кодекси) України, у тому числі прийняті безпосередньо народом України на всеукраїнському референдумі, що приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати;

3) підзаконні нормативно-правові акти.

2. Норми права можуть встановлювати такі види підзаконних нормативно-правових актів:

1) укази Президента України, що видаються на основі та на виконання Конституції і законів України і мають вищу юридичну силу ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 2 - 11 цієї частини, крім випадків, визначених законом;

2) постанови Кабінету Міністрів України, що приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3 - 11 цієї частини, крім випадків, визначених законом;

3) накази, розпорядження, постанови, рішення центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, що приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, а у випадках, встановлених законом, - також на виконання актів Президента України та Кабінету Міністрів України, і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 5 - 9 цієї частини;

4) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, що приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 5 - 7, 9 цієї частини;

5) постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, що приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 6, 7, 9 цієї частини;

6) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, що приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, указів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 9 цієї частини;

7) накази територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, що видаються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади та інших державних органів і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 9 цієї частини;

8) розпорядження голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, що приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади та інших державних органів і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 9 цієї частини;

9) розпорядження голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, що приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

10) рішення місцевих референдумів, що мають вищу юридичну силу, ніж акти, визначені у пункті 11 цієї частини;

11) рішення місцевих рад та їх виконавчих органів нормативно-правового характеру, що приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України. Рішення місцевих рад мають вищу юридичну силу, ніж акти їх виконавчих органів.

3. Складовою частиною нормативно-правових актів можуть бути правила, порядок, регламент, статут, положення, інструкція тощо, які мають однакову юридичну силу з нормативно-правовими актами, що їх затверджують.

Розділ III. ТЕХНІКА НОРМОПРОЕКТУВАННЯ

Стаття 8. Техніка нормопроектування та її загальні вимоги

1. Проекти нормативно-правових актів розробляються з дотриманням вимог техніки нормопроектування.

2. Проект нормативно-правового акта повинен:

1) відповідати за обсягом регламентації визначеному в ньому предмету правового регулювання;

2) за можливості не повторювати норм права, що містяться в інших нормативно-правових актах;

3) за можливості не дублювати однакові за змістом положення, що містяться у тексті цього проекту нормативно-правового акта;

4) включати положення, що належать до одного і того самого предмета правового регулювання;

5) бути внутрішньо узгодженим, мати логічно побудовану структуру;

6) бути ясним, чітким, зрозумілим, стислим та послідовним.

3. У тексті нормативно-правового акта спочатку розміщуються положення загального, а потім спеціального характеру.

Стаття 9. Структура закону

1. Закон складається з:

1) назви;

2) статей (пунктів);

3) прикінцевих положень.

2. Закон може також містити:

1) преамбулу;

2) розділи, глави, частини статей, пункти, підпункти, абзаци;

3) перехідні положення;

4) додатки, у тому числі текст міжнародного договору України чи його офіційного перекладу (для законів про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);

5) примітки.

Стаття 10. Особливості структури кодексу

1. Кодекс складається з розділів і глав. Кодекс може складатися з книг, які можуть поділятися на розділи, підрозділи, параграфи та глави. Кодекс може складатися із загальної та особливої частин.

2. У загальній частині кодексу містяться завдання, принципи, визначення термінів, інститутів та інші загальні нормативні положення, що характеризуються підвищеною стабільністю і становлять правову основу для застосування норм особливої частини.

3. В особливій частині кодексу містяться конкретні правила поведінки суб'єктів суспільних відносин, що є предметом правового регулювання такого нормативно-правового акта, визначення правових наслідків невиконання цих правил.

Стаття 11. Структура підзаконного нормативно-правового акта

1. Підзаконний нормативно-правовий акт складається з:

1) назви;

2) пунктів (статей).

2. Підзаконний нормативно-правовий акт може також містити:

1) преамбулу;

2) розділи, підрозділи, глави, параграфи, підпункти, абзаци;

3) додатки, у тому числі текст міжнародного договору України чи його офіційного перекладу (для нормативно-правових актів про затвердження, прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);

4) примітки.

Стаття 12. Реквізити нормативно-правового акта

1. Нормативно-правовий акт повинен містити такі реквізити:

1) повне найменування суб'єкта нормотворення, крім законів, форму нормативно-правового акта, дату та місце його прийняття (видання);

2) номер акта;

3) посаду, прізвище та ім'я уповноваженої посадової особи, яка підписала нормативно-правовий акт;

4) дату та номер державної реєстрації нормативно-правового акта в Міністерстві юстиції України, якщо він підлягає такій реєстрації.

Стаття 13. Назва нормативно-правового акта

1. Нормативно-правовий акт повинен мати лаконічну назву із зазначенням предмета правового регулювання.

Стаття 14. Преамбула нормативно-правового акта

1. Преамбула нормативно-правового акта не може повторювати зміст інших його структурних складових.

2. Преамбула нормативно-правового акта є його невід'ємною частиною і підлягає врахуванню під час тлумачення, роз'яснення і застосування цього акта.

Стаття 15. Складові частини тексту нормативно-правового акта та їх позначення

1. Текст нормативно-правового акта залежно від його виду може поділятися на статті або пункти, які можуть поєднуватися у глави та розділи. Закони та укази Президента України поділяються на статті, інші нормативно-правові акти - на пункти.

2. Статті та пункти нормативно-правового акта - це основні структурні елементи нормативно-правового акта, що містять закінчені нормативні положення.

3. Книги, розділи (крім розділів закону про внесення змін), підрозділи, глави нормативно-правового акта та статті законів повинні мати коротку, чітко сформульовану назву, що відображає їх зміст.

4. Стаття нормативно-правового акта може поділятися на частини (абзаци) або пункти. У свою чергу, частини можуть поділятися на пункти або абзаци; пункти - на підпункти або абзаци; підпункти - на абзаци.

5. Книги і розділи нормативно-правового акта нумеруються римськими цифрами.

Глави, статті, частини статей у законах, пункти у підзаконних нормативно-правових актах позначаються арабськими цифрами з крапкою. Абзаци не нумеруються.

6. Пункти статей у законах та указах Президента України позначаються арабськими цифрами з дужкою.

Пункти у законах про внесення змін та пункти прикінцевих і перехідних положень закону позначаються арабськими цифрами з крапкою.

Підпункти пунктів починаються з абзацу та позначаються арабськими цифрами з дужкою.

7. Нумерація розділів, глав, статей, пунктів (крім пунктів у статтях) повинна бути наскрізною для всього нормативно-правового акта, пунктів у статтях - наскрізною для кожної статті, підпунктів - наскрізною для кожного пункту.

8. Окремими структурними елементами нормативно-правового акта можуть бути примітки, які використовуються у разі, якщо пояснення або скорочення не можуть бути поміщені в тексті нормативно-правового акта.

Стаття 16. Посилання на складові частини нормативно-правового акта

1. Посилання на книгу, розділ, підрозділ, главу, статтю складається з назви відповідної складової частини (книга, розділ, підрозділ, глава, стаття), її порядкового номера і зазначення форми нормативно-правового акта, його назви, якщо така є.

2. Посилання на частину, пункт, підпункт, абзац складається з назви відповідної складової частини (частина, пункт, підпункт, абзац), її порядкового номера і зазначення форми нормативно-правового акта, його назви, якщо така є.

3. У разі якщо посилання робиться на дві та більше складових частин нормативно-правового акта, вони перелічуються за висхідною нумерацією перед посиланням на форму нормативно-правового акта та його назву, якщо така є.

Стаття 17. Прикінцеві положення нормативно-правового акта

1. Прикінцеві положення розміщуються в кінці нормативно-правового акта і можуть містити:

порядок набрання чинності актом або його окремими нормами;

перелік нормативно-правових актів, що втрачають чинність;

зміни, що вносяться до інших нормативно-правових актів.

У разі потреби прикінцеві положення можуть містити доручення, пов'язані з набранням чинності нормативно-правовим актом.

Стаття 18. Перехідні положення нормативно-правового акта

1. Перехідні положення включаються до нормативно-правового акта у разі, якщо:

1) акт має зворотну дію в часі;

2) акт виконуватиметься поетапно;

3) нормативно-правові акти, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювали інший порядок реалізації одних і тих самих прав і свобод та виконання обов'язків;

4) нормативно-правові акти, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювали певний статус суб'єктів правовідносин і виникла потреба у підтвердженні набутого раніше статусу;

5) інші нормативно-правові акти або їх окремі положення врегульовують правовідносини, пов'язані з виконанням цього нормативно-правового акта.

Стаття 19. Додатки до нормативно-правового акта

1. Додаток до нормативно-правового акта є його невід'ємною частиною, підписується уповноваженою посадовою особою та має однакову юридичну силу з відповідним актом.

2. Посилання на додаток повинно міститися у тексті нормативно-правового акта.

3. У додатку до нормативно-правового акта можуть міститися:

1) зміни до нормативно-правових актів або перелік нормативно-правових актів, що втрачають чинність у зв'язку з прийняттям (виданням) такого акта;

2) строк виконання, перелік суб'єктів, об'єктів, форми та зразки документів тощо, а також умови та вимоги, необхідні для виконання нормативно-правового акта;

3) текст міжнародного договору України;

4) текст офіційного перекладу міжнародного договору України;

5) інші відомості.

Стаття 20. Особливості нормативно-правового акта про внесення змін до іншого нормативно-правового акта

1. Зміни до нормативно-правового акта можуть вноситися шляхом зміни окремих його положень або викладення нормативно-правового акта у новій редакції.

2. Зміни до нормативно-правового акта вносяться тим суб'єктом нормотворення, який прийняв (видав) цей акт, його правонаступником або іншим суб'єктом нормотворення, до якого перейшли повноваження у нормотворчості з відповідних питань, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.

3. Зміни до нормативно-правового акта вносяться лише шляхом прийняття нормативно-правового акта такого самого виду і однакової юридичної сили, крім випадків внесення змін до рішень всеукраїнського та місцевого референдумів у порядку, передбаченому законами про всеукраїнський та місцевий референдуми.

4. Нормативно-правовий акт викладається у новій редакції у разі, якщо:

1) змінюється наскрізна нумерація складових частин нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни;

2) зміни вносяться до більшості положень нормативно-правового акта.

5. Не допускається внесення змін до нормативно-правового акта про внесення змін до іншого нормативно-правового акта, крім випадків, коли це стосується норм щодо набрання ним чинності.

6. Нормативно-правовий акт про внесення змін до іншого нормативно-правового акта повинен містити:

1) назву нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни;

2) джерело офіційного опублікування акта, до якого вносяться зміни, крім актів, які відповідно до цього Закону не підлягають опублікуванню.

7. Якщо нормативно-правовий акт доповнюється новим пунктом, статтею, частиною тощо або якщо зміни вносяться до тексту всього нормативно-правового акта наводиться джерело опублікування всіх змін, що вносилися до нього раніше. В інших випадках зазначається джерело опублікування тільки тих змін, що стосуються пунктів, статей, частин тощо, до яких вносяться зміни.

Якщо до нормативно-правового акта вже вносилися численні зміни (більше двадцяти разів), то зазначається лише джерело офіційного опублікування основного нормативно-правового акта з відміткою "із наступними змінами".

У разі викладення нормативно-правового акта в новій редакції зазначається джерело опублікування тільки основного нормативно-правового акта.

Якщо зміни вносяться до нової редакції нормативно-правового акта, зазначається джерело її опублікування. Посилання на попередню редакцію цього акта не робиться.

Стаття 21. Основні вимоги до нормативно-правових актів

1. Основними вимогами, яким мають відповідати нормативно-правові акти, є:

1) відповідність основним принципам нормотворчої діяльності, визначеним статтею 6 цього Закону;

2) узгодженість нормативно-правового акта з іншими нормативно-правовими актами;

3) прийняття (видання) нормативно-правового акта уповноваженим органом (посадовою особою) у межах його (її) компетенції;

4) прийняття (видання) нормативно-правового акта в порядку та за формою, встановленими законом;

5) відповідність нормативно-правового акта техніці нормопроектування.

2. Суб'єкти нормотворення можуть самостійно визначати особливості підготовки своїх нормативно-правових актів.

Стаття 22. Вимоги до термінології нормативно-правового акта

1. Термінологія нормативно-правового акта не може відрізнятися від термінології чинних нормативно-правових актів вищої або однакової з ним юридичної сили, якщо це спеціально не обумовлено вимогами цієї статті.

2. Терміни визначаються у нормативно-правовому акті, якщо:

1) термін вживається у значенні, що відрізняється від усталеного та/або закріпленого в лексикографічних джерелах (словниках);

2) як термін вживається слово (словосполучення), яке не застосовувалося у термінології;

3) як термін вживається слово (словосполучення), якого немає в українській мові;

4) термін потребує визначення відповідно до предмета регулювання нормативно-правового акта.

3. Для визначення терміна допускається посилання на інший нормативно-правовий акт, який розкриває значення цього терміна.

4. Використання абревіатур допускається лише за умови їх визначення у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Стаття 23. Вимоги до тексту нормативно-правового акта

1. Текст нормативно-правового акта повинен відповідати правилам українського правопису.

2. Частина нормативно-правового акта викладається, як правило, одним реченням, пункт та підпункт викладаються одним реченням або частиною речення.

3. У тексті нормативно-правового акта положення повинні бути викладені так, щоб не виникало різного тлумачення.

4. У тексті нормативно-правового акта не допускаються позначення одними і тими самими словами (словосполученнями) різних понять та різними словами (словосполученнями) одних і тих самих понять, вживання слів (термінів) іншомовного походження за наявності українських відповідників.

Стаття 24. Вимоги до стилю нормативно-правового акта

1. Текст нормативно-правового акта викладається офіційно-діловим стилем.

Розділ IV. НОРМОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС

Стаття 25. Нормотворчий процес та його правове регулювання

1. Нормотворчий процес регулюється Конституцією України, цим Законом, іншими законами та прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.

Стаття 26. Стадії нормотворчого процесу

1. Нормотворчий процес - організаційно-правова діяльність, яка здійснюється за процедурою, що може складатися з таких самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-технічних дій з підготовки та прийняття (видання) нормативно-правових актів:

1) планування розроблення нормативно-правового акта;

2) внесення нормотворчої пропозиції і підготовка проекту нормативно-правового акта;

3) проведення експертизи проекту нормативно-правового акта;

4) внесення проекту нормативно-правового акта суб'єкту нормотворення;

5) розгляд проекту нормативно-правового акта суб'єктом нормотворення;

6) прийняття (видання) нормативно-правового акта;

7) державна реєстрація нормативно-правового акта;

8) набрання чинності нормативно-правовим актом;

9) введення нормативно-правового акта в дію.

Стаття 27. Планування нормотворчої діяльності

1. Суб'єкти нормотворення з метою створення єдиної системи нормативно-правових актів, визначення основних напрямів та забезпечення прозорості нормотворчої діяльності, вдосконалення процесу підготовки нормативно-правових актів застосовують перспективне і поточне планування.

2. У поточних планах (програмах) визначаються перелік нормативно-правових актів, основні етапи та строки їх підготовки, органи, відповідальні за розроблення таких проектів. Поточні плани (програми), як правило, складаються і затверджуються суб'єктом нормотворення на строк до одного року.

3. Перспективні плани (програми) нормотворчої діяльності визначають напрями розвитку правового регулювання і коло суспільних відносин, що потребують такого регулювання, складаються та затверджуються суб'єктом нормотворення строком на п'ять і більше років.

Стаття 28. Суб'єкти нормотворчої ініціативи

1. Суб'єкти нормотворчої ініціативи визначаються Конституцією та законами України.

Стаття 29. Нормотворча пропозиція

1. Фізичні та юридичні особи мають право звертатися з нормотворчими пропозиціями безпосередньо до суб'єктів нормотворення або через суб'єктів нормотворчої ініціативи чи за їх підтримки.

2. Безпосереднє звернення до суб'єкта нормотворення з нормотворчою пропозицією встановлює обов'язок такого суб'єкта дати належну відповідь суб'єкту нормотворчої пропозиції.

Стаття 30. Підготовка проекту нормативно-правового акта

1. Під час підготовки проекту нормативно-правового акта розглядається нормотворча ініціатива щодо необхідності прийняття (видання) нормативно-правового акта і ухвалення рішення про розроблення проекту, збираються необхідні матеріали та інформація, готуються текст проекту, пояснювальна записка, а за необхідності - здійснюється підготовка заходів організаційно-технічного та фінансового характеру. Проект нормативно-правового акта може готуватися на підставі концепції проекту нормативно-правого акта, яка окремо затверджується суб'єктом нормотворення або суб'єктом нормотворчої ініціативи.

2. Якщо із змісту нормативно-правового акта, який приймається (видається), випливає необхідність у внесенні кількох змін до чинних нормативно-правових актів одного з ним рівня або у визнанні їх такими, що втратили чинність, чи їх скасуванні, відповідні норми включаються у прикінцеві положення проекту нормативно-правового акта.

Якщо із змісту нормативно-правового акта, який приймається (видається), випливає необхідність у внесенні значної кількості змін до чинних нормативно-правових актів одного з ним рівня або у визнанні їх такими, що втратили чинність, чи їх скасуванні, одночасно готується проект окремого нормативно-правового акта про внесення змін, визнання таким, що втратив чинність, чи скасування відповідного нормативно-правового акта чи актів або у прикінцеві положення проекту нормативно-правового акта включаються відповідні доручення.

3. Рішення щодо розроблення проекту нормативно-правового акта приймається суб'єктом нормотворення з власної ініціативи або за дорученням уповноваженого органу, а також на підставі аналізу нормотворчої пропозиції з урахуванням необхідності врегулювання суспільних відносин, виявлення прогалин і суперечностей у законодавстві, виконання відповідних міжнародних зобов'язань України.

Стаття 31. Суб'єкти розроблення проекту нормативно-правового акта

1. Проекти нормативно-правових актів розробляються:

1) суб'єктами нормотворення та суб'єктами нормотворчої ініціативи;

2) тимчасовими комісіями, робочими групами та іншими допоміжними органами, спеціально утвореними суб'єктами нормотворення, суб'єктами нормотворчої ініціативи або суб'єктом нормотворчої пропозиції;

3) юридичними та фізичними особами, об'єднаннями громадян та іншими інститутами громадянського суспільства, науковцями та іншими фахівцями - з власної ініціативи, а також за замовленням суб'єктів нормотворення, суб'єктів нормотворчої ініціативи або суб'єктів нормотворчої пропозиції.

Стаття 32. Розроблення концепції проекту нормативно-правового акта

1. У разі необхідності визначення концептуальних засад законодавчого забезпечення регулювання суспільних відносин розробляється концепція проекту нормативно-правового акта.

2. Під час розроблення концепції проекту нормативно-правового акта:

1) проводиться аналіз суспільних відносин та стану їх правового регулювання;

2) визначається можливість врегулювання відповідних суспільних відносин без прийняття нормативно-правового акта;

3) встановлюються причини необхідності та правові підстави розроблення проекту нормативно-правового акта;

4) визначаються цілі проекту нормативно-правового акта, предмет правового регулювання та основні правові механізми реалізації нормативно-правового акта, обґрунтовується їх ефективність;

5) передбачаються результати виконання нормативно-правового акта;

6) визначаються сума коштів і ресурси, необхідні для виконання нормативно-правового акта;

7) здійснюється організаційно-технічне та фінансове забезпечення підготовки проекту нормативно-правового акта.

Стаття 33. Подання проекту нормативно-правового акта суб'єкту нормотворення

1. Суб'єкт нормотворчої ініціативи подає суб'єкту нормотворення в установленому ним порядку проект нормативно-правового акта.

2. Проект нормативно-правового акта, виконання якого потребує фінансово-економічних витрат, подається на розгляд суб'єкта нормотворення з необхідними розрахунками витрат та визначенням джерел їх фінансування.

3. Суб'єкт нормотворчої ініціативи має право відкликати поданий ним проект нормативно-правового акта до початку його розгляду суб'єктом нормотворення.

Стаття 34. Розгляд проекту нормативно-правового акта

1. Суб'єкт нормотворення розглядає у встановленому ним порядку поданий суб'єктом нормотворчої ініціативи проект нормативно-правового акта на предмет його соціально-економічної та юридичної доцільності і приймає рішення щодо нього.

Стаття 35. Експертиза проекту нормативно-правового акта

1. Експертиза проекту нормативно-правового акта проводиться для перевірки якості його підготовки та обґрунтованості, своєчасності прийняття (видання), виявлення можливих негативних наслідків дії такого нормативно-правового акта.

2. Рішення про необхідність проведення експертизи певного виду приймається суб'єктом нормотворення або іншим заінтересованим суб'єктом, крім випадків, коли законодавством встановлено обов'язковість проведення експертизи певного виду.

3. Порядок проведення певного виду експертизи встановлюється суб'єктом, визначеним законом.

4. До проведення експертизи можуть залучатися юридичні та фізичні особи, науковці та інші фахівці, у тому числі іноземні, об'єднання громадян та інші інститути громадянського суспільства, у тому числі міжнародні.

Стаття 36. Види експертиз проекту нормативно-правового акта

1. Проекти нормативно-правових актів можуть підлягати таким видам експертиз:

1) правовій;

2) науковій - проекти нормативно-правових актів, щодо яких необхідно провести науково обґрунтований аналіз з метою прогнозування наслідків та доцільності прийняття;

3) фінансово-економічній - проекти нормативно-правових актів, реалізація яких впливає на видаткову та/або дохідну частину державного чи місцевих бюджетів;

4) екологічній - проекти нормативно-правових актів, що регулюють питання використання природних ресурсів та стану навколишнього природного середовища;

5) іншим видам експертиз, передбаченим законодавством.

2. Наукова експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться науково-дослідними організаціями та установами, вищими навчальними закладами відповідного профілю, спеціалізованими експертними організаціями, окремими науковцями, фахівцями (їх групами), які мають певну кваліфікацію та спеціальні знання у відповідній галузі науки.

3. Фінансово-економічна експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, та політики у сфері економічного і соціального розвитку.

4. Екологічна експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері навколишнього природного середовища.

Стаття 37. Проведення правової експертизи

1. Правова експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться юридичними службами суб'єктів нормотворення.

2. Міністерство юстиції України проводить обов'язкову правову експертизу проектів законів, що готуються для внесення Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України, проектів указів Президента України, що готуються для внесення Кабінетом Міністрів України на розгляд Президента України, а також проектів постанов Кабінету Міністрів України, що подаються центральними органами виконавчої влади, на відповідність Конституції і законам України, вимогам техніки нормопроектування.

У зазначених випадках висновки Міністерства юстиції за результатами правової експертизи є обов'язковими для врахування.

Міністерство юстиції України може проводити правову експертизу інших проектів нормативно-правових актів за зверненням державних органів.

3. Складовими частинами правової експертизи є ґендерно-правова експертиза, антикорупційна експертиза, експертиза проектів нормативно-правових актів на відповідність положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, на предмет відповідності acquis communautaire.

4. Ґендерно-правова експертиза передбачає аналіз проектів нормативно-правових актів на їх відповідність принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

5. Антикорупційна експертиза спрямована на виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень.

6. Нормативно-правовий акт, що стосується прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, підлягає опрацюванню з урахуванням положень зазначеної конвенції та практики Європейського суду з прав людини.

7. Експертизі на предмет відповідності acquis communautaire підлягають проекти нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини, що належать до пріоритетних сфер адаптації законодавства України до acquis communautaire, визначених Законом України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу".

Стаття 38. Висновки експертизи

1. За результатами проведення експертизи готується висновок, що подається суб'єкту нормотворення.

2. Висновки експертизи проекту нормативно-правового акта розглядаються суб'єктом нормотворення під час його обговорення, прийняття чи визначення подальшої роботи.

Стаття 39. Винесення проекту нормативно-правового акта на обговорення громадськості

1. Проект нормативно-правового акта, що стосується прав, свобод і законних інтересів громадян, питань соціально-економічного розвитку держави, має важливе суспільне (загальнодержавне, регіональне, місцеве) значення, виноситься суб'єктом нормотворчої ініціативи, суб'єктом нормотворення на обговорення громадськості шляхом його розміщення на офіційних веб-сайтах державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим або опублікування у друкованих засобах масової інформації чи доведення до відома громадськості в інший спосіб.

2. Строк проведення громадського обговорення проекту нормативно-правового акта, протягом якого приймаються пропозиції та зауваження громадськості, встановлюється суб'єктом нормотворчої ініціативи, суб'єктом нормотворення, але не може бути меншим одного місяця.

3. Громадське обговорення, крім прийняття індивідуальних та колективних пропозицій і зауважень, може також передбачати організацію і проведення публічних заходів (громадських слухань, конференцій, "круглих столів", дебатів тощо).

4. Суб'єктом нормотворчої ініціативи, суб'єктом нормотворення для підготовки та/або доопрацювання проекту нормативно-правового акта може утворюватися робоча група з включенням до її складу представників громадськості (за їх згодою).

5. Пропозиції та зауваження, що надійшли в процесі обговорення громадськістю проекту нормативно-правового акта, розглядаються, узагальнюються, враховуються під час доопрацювання або передаються суб'єкту нормотворення для прийняття відповідного рішення.

6. Пропозиції та зауваження, що надійшли в процесі обговорення громадськістю проекту нормативно-правового акта, і прийняте щодо них рішення суб'єкта нормотворення з його обґрунтуванням мають бути оприлюдненні у спосіб, передбачений частиною першою цієї статті.

Стаття 40. Результати розгляду проекту нормативно-правового акта

1. Суб'єкт нормотворення, якщо інше не передбачено законом, за результатами розгляду проекту нормативно-правового акта може:

1) прийняти нормативно-правовий акт;

2) повернути проект нормативно-правового акта відповідному органу або іншому суб'єкту нормотворчої ініціативи для доопрацювання, внесення до нього необхідних змін із зазначенням зауважень та за необхідності строку доопрацювання;

3) надіслати проект нормативно-правового акта для проведення експертизи;

4) відхилити проект нормативно-правового акта.

Стаття 41. Порядок прийняття (видання) нормативно-правового акта

1. Нормативно-правовий акт за результатами його розгляду приймається (видається) уповноваженим на це органом або посадовою особою з додержанням процедури, визначеної Конституцією України, цим та іншими законами України чи іншими нормативно-правовими актами.

2. Нормативно-правові акти згідно з Конституцією України та законами про всеукраїнський та місцевий референдуми можуть прийматися громадянами України на відповідних референдумах.

Стаття 42. Підписання нормативно-правового акта

1. Офіційний текст прийнятого (виданого) суб'єктом нормотворення нормативно-правового акта засвідчується підписом посадової особи (посадових осіб), уповноваженої (уповноважених) на це Конституцією України чи законом.

2. Оригінал нормативно-правового акта зберігається в установленому порядку відповідним суб'єктом нормотворення.

3. Конституцією України чи законом можуть встановлюватися інші вимоги до підписання прийнятих (виданих) нормативно-правових актів.

Стаття 43. Номер нормативно-правового акта

1. Після прийняття (видання) нормативно-правового акта, крім законів України, що приймаються на всеукраїнському референдумі, а також рішень місцевих референдумів, суб'єкт нормотворення присвоює йому номер.

2. Нормативно-правовий акт після підписання одночасно з присвоєнням йому номера скріплюється гербовою печаткою відповідного суб'єкта нормотворення і в п'ятиденний строк включається до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів або надсилається для проведення державної реєстрації.

Закон України, прийнятий на всеукраїнському референдумі, після оголошення Центральною виборчою комісією результатів всеукраїнського референдуму, засвідчене головою територіальної комісії та печаткою цієї комісії рішення місцевого референдуму в п'ятиденний строк включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Стаття 44. Усунення прогалин та суперечностей у нормативно-правовому акті

1. У разі виявлення прогалин у нормативно-правовому акті чи їх виникнення внаслідок визнання неконституційними або незаконними його положень чи положень нормативно-правового акта, яким внесені зміни до зазначеного вище нормативно-правового акта, суб'єкт нормотворення, який його прийняв (видав), зобов'язаний шляхом прийняття (видання) нового нормативно-правового акта однакової форми внести до нього відповідні зміни з чітким формулюванням норми, що усуває прогалини, або прийняти новий нормативно-правовий акт.

2. З метою усунення суперечностей (колізій) між положеннями нормативно-правового акта суб'єкт нормотворення, що його прийняв (видав), вносить відповідні зміни.

Розділ V. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

Стаття 45. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів

1. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів полягає у? комплексі заходів, під час здійснення яких Міністерство юстиції України:

1) проводить правову експертизу підзаконного нормативно-правового акта на його відповідність Конституції та іншим актам законодавства України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, acquis communautaire з урахуванням практики Європейського суду з прав людини;

2) приймає рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта, повернення його без державної реєстрації для доопрацювання або про відмову в такій реєстрації;

3) присвоює підзаконному нормативно-правовому акту реєстраційний номер.

2. Підзаконні нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3, 5 - 9, 11 частини другої статті 7 цього Закону, крім нормативно-правових актів Центральної виборчої комісії, підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України.

3. Підзаконний нормативно-правовий акт повертається Міністерством юстиції України без державної реєстрації для доопрацювання на прохання суб'єкта нормотворення, а також якщо суб'єктом нормотворення порушено вимоги порядку підготовки та подання на державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів.

4. Невідповідність підзаконного нормативно-правового акта Конституції і законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, acquis communautaire з урахуванням практики Європейського суду з прав людини або у випадках, визначених законами України, процедурам прийняття чи схвалення такого акта є підставою для відмови в його державній реєстрації.

5. У разі відмови в державній реєстрації підзаконного нормативно-правового акта Міністерство юстиції України надсилає суб'єкту нормотворення відповідне вмотивоване рішення.

6. У разі відмови в державній реєстрації підзаконних нормативно-правових актів, зазначених у пункті 11 частини другої статті 7 цього Закону, Міністерство юстиції України в рішенні про відмову пропонує привести такий нормативно-правовий акт у відповідність з Конституцією та законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, acquis communautaire з урахуванням практики Європейського суду з прав людини в десятиденний строк з дня отримання цього рішення суб'єктом нормотворення.

Якщо суб'єкт нормотворення у встановлений строк привів нормативно-правовий акт у відповідність з Конституцією та законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, acquis communautaire з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, приймається рішення про державну реєстрацію такого акта.

У разі неприведення суб'єктом нормотворення нормативно-правового акта у відповідність з Конституцією та законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, acquis communautaire з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, та набрання чинності таким нормативно-правовим актом Міністерство юстиції України звертається до суб'єкта нормотворення з вимогою щодо скасування такого нормативно-правового акта або приведення його у відповідність з Конституцією та законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, acquis communautaire з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Вимога Міністерства юстиції України підлягає обов'язковому розгляду суб'єктом нормотворення у десятиденний строк після її надходження. Про результати розгляду вимоги суб'єкт нормотворення в такий самий строк повідомляє Міністерство юстиції України.

У разі відхилення вимоги або ухилення від її розгляду Міністерство юстиції України зупиняє дію нормативно-правового акта суб'єкта нормотворення та одночасно звертається до суду щодо законності такого акта і його відповідності актам вищої юридичної сили, про що невідкладно повідомляє суб'єкта нормотворення.

7. Незареєстровані підзаконні нормативно-правові акти, які відповідно до частини другої цієї статті підлягають державній реєстрації, крім рішень місцевих рад та їх виконавчих органів, є нечинними і не підлягають офіційному оприлюдненню.

8. Правила проведення державної реєстрації підзаконних нормативно-правових актів встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок підготовки та подання на державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів встановлюється Міністерством юстиції України.

Стаття 46. Скасування рішення про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів

1. Рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта скасовується органом, що провів державну реєстрацію цього акта, у разі:

1) виявлення обставин, що спричиняють настання наслідку, передбаченого частиною четвертою статті 45 цього Закону, не були відомі органу державної реєстрації під час реєстрації зазначеного акта;

2) винесення судом рішення про визнання зазначеного акта незаконним чи таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили повністю або в окремій його частині;

3) надходження повідомлення від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, про виявлення встановлених законом обставин, за наявності яких регуляторний акт не міг бути прийнятим чи схваленим;

4) невідповідності підзаконного нормативно-правового акта Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини;

5) неприведення підзаконного нормативно-правового акта у відповідність з нормативно-правовим актом, на підставі якого він був прийнятий, у місячний строк, якщо інший строк не передбачений актом законодавства.

2. Правила скасування рішення про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 47. Контроль за додержанням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів

1. Контроль за додержанням органами, нормативно-правові акти яких відповідно до закону підлягають державній реєстрації, законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів здійснює Міністерство юстиції України.

2. Контроль за додержанням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів здійснюється шляхом проведення перевірок (планових, позапланових, виїзних та безвиїзних).

3. Основним завданням проведення перевірок органів, нормативно-правові акти яких відповідно до закону підлягають державній реєстрації, є виявлення порушень законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів (неподання, несвоєчасне подання для державної реєстрації нормативно-правових актів, які відповідно до закону підлягають державній реєстрації, направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державної реєстрації та не опубліковані в установленому законом порядку, а також надіслання для виконання вказівок, роз'яснень у будь-якій формі, що встановлюють правові норми, інші порушення).

4. Планові перевірки здійснюються відповідно до річних планів перевірок, що затверджуються Міністерством юстиції України, та до початку їх проведення надсилаються до органів, нормативно-правові акти яких відповідно до закону підлягають державній реєстрації.

Підставами для здійснення позапланових перевірок, що проводяться без попереднього письмового повідомлення суб'єкта нормотворення, є:

1) подання суб'єктом нормотворення до Міністерства юстиції України письмової заяви про здійснення перевірки за його проханням;

2) звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом нормотворення законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів;

3) доручення Президента України, Кабінету Міністрів України;

4) виявлення Міністерством юстиції України порушення суб'єктом нормотворення законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів.

Планові та позапланові перевірки є безвиїзними та виїзними.

Безвиїзна перевірка проводиться Міністерством юстиції України щомісячно на підставі переліку актів, прийнятих суб'єктом нормотворення, та/або завірених в установленому законодавством порядку копій зазначених актів, надісланих цим суб'єктом на вимогу Міністерства юстиції України.

Виїзна перевірка проводиться Міністерством юстиції України відповідно до річних планів або позапланово за місцезнаходженням суб'єкта нормотворення.

5. Уповноважені посадові особи Міністерства юстиції України під час здійснення контролю за додержанням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів мають право:

1) безперешкодно входити на об'єкт перевірки за службовим посвідченням і мати доступ до документів та інших матеріалів, у тому числі з обмеженим доступом, потрібних для проведення перевірки;

2) у зв'язку з реалізацією своїх повноважень вимагати надання необхідних документів та іншої інформації, у тому числі з обмеженим доступом, а також засвідчених в установленому законодавством порядку копій документів, що можуть бути джерелом інформації про порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, для долучення їх до матеріалів перевірки;

3) надавати обов'язкові для виконання вимоги з питань додержання законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів;

4) складати довідки за результатами перевірок щодо стану додержання законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів та/або протоколи про адміністративні правопорушення за порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів;

5) у зв'язку з реалізацією своїх повноважень та відповідно до закону звертатися до органів прокуратури, інших правоохоронних органів.

6. Уповноважені посадові особи Міністерства юстиції України під час здійснення контролю за додержанням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів зобов'язані:

1) повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати перевірку в межах визначених повноважень;

2) ознайомити керівника органу, нормативно-правові акти якого відповідно до закону підлягають державній реєстрації, з результатами проведеної перевірки та/або протоколом про адміністративні правопорушення за порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

7. Уповноважені посадові особи Міністерства юстиції України зобов'язані додержуватися Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів.

8. Посадові особи суб'єкта нормотворення під час здійснення перевірки мають право:

1) перевіряти наявність в уповноважених посадових осіб Міністерства юстиції України службового посвідчення та підстав для проведення перевірки;

2) бути присутніми під час здійснення перевірки;

3) одержувати та ознайомлюватися за результатами проведеної перевірки з довідкою та/або протоколом про адміністративні правопорушення за порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів;

4) надавати в письмовій формі свої пояснення та зауваження до довідки за результатами проведеної перевірки та/або протоколу про адміністративні правопорушення за порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів;

5) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії уповноважених посадових осіб Міністерства юстиції України.

9. Посадові особи суб'єкта нормотворення під час здійснення перевірки зобов'язані:

1) безперешкодно допускати уповноважених посадових осіб Міністерства юстиції України на об'єкт перевірки та надавати доступ до документів та інших матеріалів, у тому числі з обмеженим доступом, потрібних для проведення перевірки;

2) надавати необхідні документи та іншу інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, а також засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів, що можуть бути джерелом інформації про порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів;

3) виконувати вимоги уповноважених посадових осіб Міністерства юстиції України з питань додержання законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів.

10. Уповноважені посадові особи Міністерства юстиції України оформлюють результати перевірок стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів у вигляді довідки, в якій викладаються виявлені порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Довідка за результатами перевірки стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів підписується уповноваженими посадовими особами Міністерства юстиції України, керівником органу, в якому проведено перевірку, та іншими посадовими особами цього органу. З довідкою за результатами перевірки стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів ознайомлюється Міністр юстиції України.

За порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів (неподання, несвоєчасне подання для державної реєстрації нормативно-правових актів, які відповідно до закону підлягають державній реєстрації, направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державної реєстрації та не опубліковані в установленому законом порядку, а також надіслання для виконання вказівок, роз'яснень у будь-якій формі, що встановлюють правові норми) керівники органів, нормативно-правові акти яких відповідно до закону підлягають державній реєстрації, несуть відповідальність згідно із законом. У разі виявлення уповноваженими посадовими особами Міністерства юстиції України за результатами проведених перевірок порушень законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів вони складають відповідно до законодавства протоколи про адміністративні правопорушення за порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

11. Порядок проведення уповноваженими посадовими особами Міністерства юстиції України перевірок стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів встановлюється Міністерством юстиції України.

Стаття 48. Відповідальність за порушення законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів

1. Особи, винні в порушенні законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів, несуть дисциплінарну та адміністративну відповідальність згідно із законом.

Розділ VI. НАБРАННЯ ЧИННОСТІ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

Стаття 49. Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів

1. Нормативно-правові акти після їх прийняття (видання) офіційно оприлюднюються, якщо інше не встановлено законом.

2. Нормативно-правовий акт офіційно оприлюднюється шляхом офіційного опублікування в офіційному друкованому виданні.

В окремих випадках нормативно-правовий акт може бути офіційно оприлюднений шляхом оголошення через загальнонаціональні канали телебачення і радіо та в інший спосіб, визначений законодавством.

3. Порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів визначається Конституцією України, цим та іншими законами України.

4. Нормативно-правові акти Президента України офіційно оприлюднюються протягом 15 днів з дня їх підписання.

5. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України офіційно оприлюднюються протягом 15 днів з дня їх прийняття.

6. Нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, інших державних органів, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, голів місцевих державних адміністрацій офіційно оприлюднюються протягом 15 днів з дня їх державної реєстрації.

7. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування офіційно оприлюднюються протягом 15 днів з дня їх підписання.

Стаття 50. Офіційне опублікування нормативно-правових актів

1. Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне опублікування нормативно-правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади та інших державних органів є газети "Голос України" та "Урядовий кур'єр", бюлетені "Офіційний вісник Президента України", "Відомості Верховної Ради України", "Офіційний вісник України", що видається Міністерством юстиції України, а також інші видання, визначені відповідно Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України.

2. Офіційні друковані видання Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначаються нормативно-правовими актами цих органів.

3. Офіційні друковані видання, в яких здійснюється офіційне опублікування нормативно-правових актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим і голів місцевих державних адміністрацій, визначаються Кабінетом Міністрів України.

4. Нормативно-правові акти в офіційних друкованих виданнях публікуються державною мовою. У випадках, установлених законом, нормативно-правові акти можуть бути офіційно опубліковані іншою мовою.

5. Якщо підзаконний нормативно-правовий акт підлягав державній реєстрації, його офіційне опублікування здійснюється із зазначенням дати державної реєстрації та відповідного реєстраційного номера.

6. Нормативно-правовий акт вважається офіційно опублікованим у день виходу в світ офіційного друкованого видання з повним текстом нормативно-правового акта.

7. Якщо офіційне опублікування нормативно-правового акта було здійснено в різні строки і в різних офіційних друкованих виданнях, днем його офіційного опублікування вважається день першого опублікування.

8. Якщо офіційне опублікування нормативно-правового акта було здійснено в кількох номерах офіційного друкованого видання, днем його офіційного опублікування вважається день виходу останнього номера офіційного видання.

Стаття 51. Неофіційне опублікування нормативно-правових актів

1. Нормативно-правовий акт може бути опублікований в неофіційних друкованих виданнях із збереженням тексту оригінала після його офіційного опублікування з обов'язковим зазначенням інформації про джерело і дату його офіційного опублікування, а якщо підзаконний нормативно-правовий акт підлягав державній реєстрації - із зазначенням дати державної реєстрації та відповідного реєстраційного номера.

2. Текст нормативно-правового акта, опублікований у неофіційних друкованих виданнях, має інформаційний характер.

Стаття 52. Набрання чинності нормативно-правовими актами

1. Нормативно-правові акти набирають чинності у порядку і в строки, визначені Конституцією України, цим та іншими законами України, але не раніше дня їх офіційного опублікування (оприлюднення).

2. Закони України набирають чинності через 10 днів з дня, наступного за днем їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими законами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

3. Нормативно-правові акти Президента України та Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня, наступного за днем їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

4. Нормативно-правові акти, які пройшли державну реєстрацію Міністерством юстиції України, набирають чинності з дня, наступного за днем їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

5. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим набирають чинності у порядку, встановленому Конституцією Автономної Республіки Крим і нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

6. Постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим набирають чинності з дня, наступного за днем їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх оприлюднення.

7. Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування набирають чинності через 10 днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами.

8. Нормативно-правовий акт, який не був офіційно опублікований до зазначеного в ньому строку, набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

9. У випадках, передбачених законом, нормативно-правовий акт або його окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають офіційному оприлюдненню і набирають чинності з дня їх доведення в установленому порядку до виконавців, якщо ними не встановлено інший строк набрання чинності.

Стаття 53. Систематизація нормативно-правових актів

1. Систематизація нормативно-правових актів -? це процес упорядкування нормативно-правових актів шляхом їх зведення у певну внутрішню систему з метою усунення недоліків, повторів, застарілих норм тощо.

2. Особливою формою систематизації є кодифікація, що полягає?у процесі зведення уповноваженими на це суб'єктами нормотворення різних нормативно-правових актів у єдиний, внутрішньо узгоджений та структурований акт шляхом внутрішнього та зовнішньої перероблення їх змісту.

3. Нормативно-правові акти класифікуються згідно з Класифікатором правових актів України, який ведеться Міністерством юстиції України.

4. Нормативно-правові акти підлягають обліку, підтриманню в контрольному стані та зберіганню.

Стаття 54. Включення нормативно-правових актів до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів

1. До Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів включаються нормативно-правові акти, зазначені у статті 7 цього Закону, після їх підписання та присвоєння номера (закони України, прийняті на всеукраїнському референдумі, - після оголошення Центральною виборчою комісією результатів всеукраїнського референдуму, а схвалене рішення місцевого референдуму - після засвідчення головою територіальної комісії та печаткою цієї комісії). Нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації, включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів після їх державної реєстрації Міністерством юстиції України.

2. Включення нормативно-правових актів до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, підтримання цих актів у контрольному стані та їх зберігання здійснюються Міністерством юстиції України.

3. Порядок ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 55. Доступ до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів

1. Доступ до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів, надається з урахуванням законів про інформацію державним органам, органам місцевого самоврядування, органам влади Автономної Республіки Крим, юридичним та фізичним особам.

2. Інформація з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів отримується на паперових та електронних носіях або шляхом безпосереднього доступу до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів через мережу Інтернет. Одержання інформації з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів шляхом доступу до мережі Інтернет є вільним, цілодобовим та безоплатним.

3. За запитами юридичних та фізичних осіб з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів надаються офіційно засвідчені копії нормативно-правових актів або витяги з них. Розмір плати за отримання копій та витягів визначається Міністерством юстиції України.

Стаття 56. Офіційне видання збірників законодавства

1. Офіційним видавцем збірників законодавства є Міністерство юстиції України.

2. Для підготовки збірників законодавства використовуються тексти нормативно-правових актів у контрольному стані з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

3. Нормативно-правові акти у збірниках законодавства публікуються із зазначенням інформації про джерело і дату офіційного опублікування, а якщо нормативно-правовий акт підлягав державній реєстрації - із зазначенням дати державної реєстрації та відповідного реєстраційного номера.

Розділ VII. ДІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ, ЇХ ОФІЦІЙНЕ ТЛУМАЧЕННЯ ТА РОЗ'ЯСНЕННЯ

Стаття 57. Дія нормативно-правового акта у часі

1. Дія нормативно-правового акта починається з дня набрання ним чинності і закінчується днем припинення його чинності.

Строк набрання чинності нормативно-правовим актом, визначений днями, починаються з 0 годин дня, наступного за датою офіційного опублікування (оприлюднення) нормативно-правового акта, і закінчується о 24 годині останнього дня відповідного строку.

Строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Строк, визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо дата закінчення строку, визначеного місяцями, припадає на такий місяць, в якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Якщо дата набрання чинності припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, датою набрання чинності нормативно-правим актом є перший після нього робочий день.

Якщо строк набрання чинності нормативно-правовим актом визначено вказівкою на день його офіційного опублікування, такий нормативно-правовий акт вважається чинним з дня, наступного за днем його опублікування.

Якщо строк набрання чинності нормативно-правовим актом визначено вказівкою на конкретну дату, такий нормативно-правовий акт вважається чинним з 0 годин зазначеної дати.

2. У разі потреби нормативно-правовий акт або окремі його положення можуть вводитися в дію пізніше дня набрання ним чинності. Введення в дію нормативно-правового акта або окремих його положень не може передувати дню набрання чинності таким актом. Положення нормативно-правового акта щодо строку та умов введення в дію інших положень нормативно-правового акта набирають чинності одночасно з набранням чинності таким нормативно-правовим актом.

3. Нормативно-правовий акт діє безстроково, якщо в його тексті не визначено інше.

4. Строк дії може бути визначено для всього нормативно-правового акта або для окремих його положень.

5. Дія нормативно-правового акта припиняється внаслідок:

1) закінчення строку дії, якщо такий строк визначено в його тексті;

2) визнання його таким, що втратив чинність;

3) визнання його нечинним;

4) скасування.

6. Нормативно-правовий акт може бути визнаний таким, що втратив чинність повністю або в окремій його частині за рішенням суб'єкта нормотворення, що його прийняв (видав), правонаступника такого суб'єкта або уповноваженої на це відповідно до Конституції чи законів України особи чи органу, якщо встановлено, що:

1) нормативно-правовий акт не відповідає стану суспільних відносин у певній сфері;

2) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають Конституції України;

3) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають міжнародним договорам України;

4) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають законам України;

5) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу.

Нормативно-правовий акт може бути визнаний таким, що втратив чинність повністю або в окремій його частині також з інших підстав, якщо при цьому не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина.

7. У випадках, передбачених Конституцією України, нормативно-правові акти втрачають чинність повністю або в окремій частині відповідно до рішення Конституційного Суду України про їх неконституційність.

Нормативно-правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність та не підлягають застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суб'єкт нормотворення, що прийняв (видав) нормативно-правовий акт, який втратив чинність відповідно до рішення Конституційного Суду України, або правонаступник такого суб'єкта не приймає додатково рішення про втрату чинності цим нормативно-правовим актом.

У разі визнання неконституційним нормативно-правового акта про внесення змін до іншого нормативно-правового акта або його окремої частини діє норма в редакції, що існувала до внесення зазначених змін, визнаних неконституційними.

У разі визнання неконституційною окремої частини нормативно-правового акта вона виключається з тексту акта.

8. Нормативно-правовий акт (крім Конституції і законів України) або окремі його частини визнаються нечинними відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

9. У випадках, передбачених Конституцією і законами України, нормативно-правовий акт може бути скасований за рішенням Президента України, Кабінету Міністрів України, голови місцевої державної адміністрації вищого рівня, інших суб'єктів владних повноважень, яким надано право скасовувати нормативно-правові акти. Нормативно-правовий акт може бути скасований повністю або в окремій частині.

10. У рішенні про скасування нормативно-правового акта зазначаються підстави для його скасування.

11. У випадках, передбачених Конституцією України, Президент України може указом зупинити дію нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності. Внаслідок зупинення дії нормативно-правового акта його дія припиняється тимчасово. Якщо Конституційний Суд України ухвалить рішення про неконституційність нормативно-правового акта, дія якого зупинена Президентом України, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України. Якщо Конституційний Суд України ухвалює рішення про конституційність нормативно-правового акта, дія якого зупинена Президентом України, дія цього нормативно-правового акта відновлюється з дня ухвалення такого рішення.

12. Дія нормативно-правого акта, зупинена адміністративним судом, відновлюється з набранням постановою адміністративного суду законної сили або з набранням чинності ухвали про скасування заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії нормативно-правового акта чи про заміну способу забезпечення адміністративного позову іншим.

13. Законами України можуть бути передбачені також інші випадки зупинення дії нормативно-правових актів.

14. Суб'єкт нормотворення може тимчасово зупинити дію нормативно-правового акта або його окремих положень.

Дія нормативно-правового акта або його окремих положень, зупинених суб'єктом нормотворення на визначений ним термін, автоматично відновлюється після закінчення цього терміну.

У разі якщо відновлення дії нормативно-правового акта або його окремих положень пов'язане з виникненням певного юридичного факту (вчинення дій, настання подій тощо), їх дія відновлюється суб'єктом нормотворення шляхом прийняття відповідного акта.

Стаття 58. Дія нормативно-правового акта у просторі

1. Дія нормативно-правового акта у просторі залежно від правового статусу суб'єкта нормотворення та його змісту поширюється на всю територію України, відповідну адміністративно-територіальну одиницю або на певну їх частину.

Стаття 59. Коло осіб, на яких поширюється дія нормативно-правового акта

1. Дія нормативно-правового акта поширюється на громадян України, іноземців, осіб без громадянства, у тому числі біженців, юридичних осіб, інших суб'єктів правовідносин, осіб, які перебувають на території, на яку поширюється його дія і яких він стосується, крім випадків, передбачених цим нормативно-правовим актом.

Стаття 60. Зворотна дія нормативно-правового акта

1. Нормативно-правовий акт чи окремі його норми не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують чи скасовують відповідальність особи або іншим чином поліпшують правовий статус фізичних та юридичних осіб.

Стаття 61. Порядок припинення дії нормативно-правових актів

1. Нормативно-правовий акт або окремі його положення втрачають чинність одночасно з набранням чинності актом, який припиняє чинність нормативно-правового акта (його окремих положень), якщо новоприйнятим актом не встановлено інше, але не раніше дня набрання ним чинності.

Втрата чинності нормативно-правим актом або окремих його положень припиняє чинність нормативно-правових актів або окремих їх положень, якими вносилися зміни до основного нормативно-правового акта чи його окремих частин, без прийняття суб'єктом нормотворення додаткового нормативно-правового акта та без передбачення відповідних норм у нормативно-правовому акті, яким інший акт (його окремі положення) визнається таким, що втратив чинність.

2. У разі якщо в нормативно-правовому акті чи окремих його положеннях визначено строк його дії, після закінчення такого строку акт втрачає чинність без прийняття додаткового акта.

У разі закінчення строку дії зміни чи змін до норм нормативно-правового акта відновлюється дія попередньої редакції цих норм без прийняття додаткового акта.

3. Нормативно-правовий акт, що не набрав чинності, може бути скасований суб'єктом нормотворення, який його прийняв (видав). Нормативно-правовий акт, що набрав чинності (крім законів), може бути скасований повністю або в окремій його частині суб'єктом нормотворення, визначеним Конституцією і законами України, або визнаний нечинним у судовому порядку.

4. Припинення чинності нормативно-правового акта, ухваленого референдумом, провадиться відповідним референдумом або іншим суб'єктом нормотворення, до компетенції якого Конституцією та законами України віднесено нормативно-правове регулювання відповідних питань, у порядку, визначеному законами про всеукраїнський та місцевий референдуми.

5. Втрата чинності нормативно-правовим актом (повністю або окремих його положень), на підставі чи на виконання якого суб'єктом нормотворення прийняті свої нормативно-правові акти, зобов'язує такого суб'єкта невідкладно розглянути питання щодо необхідності розроблення та прийняття (видання) нових нормативно-правових актів.

Стаття 62. Застосування нормативно-правових актів до усунення прогалин

1. Органи правозастосування, їх посадові та службові особи мають право застосовувати аналогію закону чи аналогію права, якщо інше прямо не передбачено законом.

2. Застосування аналогії закону та аналогії права забороняється у разі притягнення до відповідальності, обмеження прав та встановлення відповідальності.

Стаття 63. Застосування нормативно-правових актів до усунення суперечностей

1. У разі виявлення суперечностей (колізій) між нормативно-правовими актами або їх окремими положеннями, які мають різну юридичну силу, застосовується нормативно-правовий акт, що має вищу юридичну силу.

2. У разі виявлення суперечностей (колізій) між положеннями нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно-правового акта, прийнятого пізніше.

3. Якщо нормативно-правові акти, які суперечать один одному, набрали чинності одночасно, застосовуються відповідні положення Конституції України, нормативно-правового акта вищої юридичної сили або спеціального нормативно-правового акта.

Стаття 64. Офіційне тлумачення та офіційне роз'яснення нормативно-правового акта

1. З метою однакового застосування нормативно-правового акта чи його окремих положень здійснюється:

1) офіційне тлумачення;

2) офіційне роз'яснення.

2. Офіційне тлумачення нормативно-правового акта чи його окремих положень здійснюється Конституційним Судом України у випадках і формі, визначених Конституцією України.

3. Офіційне роз'яснення нормативно-правового акта чи його окремих норм, крім норм Конституції України та законів України, здійснюється суб'єктом нормотворення щодо своїх нормативно-правових актів, а в разі правонаступництва нормотворчих повноважень - відповідним суб'єктом нормотворення шляхом прийняття відповідного рішення.

4. Офіційне тлумачення та офіційне роз'яснення положень нормативно-правового акта є обов'язковими під час застосування нормативно-правового акта, щодо якого здійснено таке тлумачення чи роз'яснення.

5. Офіційне тлумачення та офіційне роз'яснення не можуть містити нових норм права.

Розділ VIII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) частину другу статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., NN 35 - 37, ст. 446; 2010 р., N 26, ст. 272) доповнити реченням такого змісту: "Оскаржити нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом, може також орган, до компетенції якого належить проведення державної реєстрації такого акта";

2) у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 24, ст. 170):

а) у статті 59:

у частині першій слово "нормативні" замінити словом "нормативно-правові";

частину п'яту виключити;

після частини дев'ятої доповнити новою частиною такого змісту:

"10. Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування набирають чинності через десять днів після дня їх офіційного оприлюднення, якщо цими актами не встановлено більш пізній строк набрання чинності".

У зв'язку з цим частини десяту - дванадцяту вважати відповідно частинами одинадцятою - тринадцятою;

б) доповнити статтею 591 такого змісту:

"Стаття 591. Державна реєстрація нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування

1. Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування підлягають державній реєстрації.

2. Державну реєстрацію нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування здійснює Міністерство юстиції України за Правилами проведення державної реєстрації підзаконних нормативно-правових актів, встановленими Кабінетом Міністрів України.

3. Для проведення державної реєстрації нормативно-правового акта орган місцевого самоврядування протягом п'яти робочих днів після його прийняття подає Міністерству юстиції України оригінал та дві завірені ним копії нормативно-правового акта.

4. Державна реєстрація нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування проводиться протягом 15 робочих днів після надходження їх до Міністерства юстиції України.

5. Для проведення державної реєстрації Міністерство юстиції України перевіряє нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування на відповідність Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, acquis communautaire з урахуванням практики Європейського суду з прав людини і включає його до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, про що повідомляє орган місцевого самоврядування, який його прийняв.

6. У разі виявлення невідповідності нормативно-правового акта Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, acquis communautaire, або якщо нормативно-правовий акт видано з порушенням вимог законодавства або без урахування практики Європейського суду з прав людини, Міністерство юстиції України вмотивовано відмовляє органу місцевого самоврядування, який прийняв нормативно-правовий акт, у його державній реєстрації. У рішенні про відмову Міністерство юстиції України пропонує привести такий нормативно-правовий акт у відповідність із Конституцією та законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, acquis communautaire з урахуванням практики Європейського суду з прав людини у десятиденний строк з дня отримання такого рішення суб'єктом нормотворення.

7. Якщо орган місцевого самоврядування у встановлений строк привів нормативно-правовий акт у відповідність із Конституцією та законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, acquis communautaire з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, Міністерство юстиції України приймає рішення про державну реєстрацію такого акта.

У разі неприведення органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта у відповідність із Конституцією та законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, acquis communautaire з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, та набрання чинності нормативно-правовим актом Міністерство юстиції України звертається до органу місцевого самоврядування з вимогою щодо скасування такого нормативно-правового акта або приведення його у відповідність із Конституцією та законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, acquis communautaire з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Вимога Міністерства юстиції України підлягає обов'язковому розгляду органом місцевого самоврядування у десятиденний строк з дня її надходження. Про результати розгляду вимоги орган місцевого самоврядування в такий саме строк повідомляє Міністерство юстиції України.

У разі відхилення вимоги або ухилення від її розгляду Міністерство юстиції України зупиняє дію нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування та одночасно звертається до суду щодо законності нормативно-правового акта та його відповідності актам вищої юридичної сили, про що невідкладно повідомляє орган місцевого самоврядування";

3) у Законі України "Про місцеві державні адміністрації" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 20-21, ст. 190):

частину п'яту статті 41 викласти в такій редакції:

"Нормативно-правові акти голів місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у Міністерстві юстиції і набирають чинності з дня, наступного за днем їх офіційного опублікування, якщо цими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію";

частину шосту виключити;

4) у пункті 1 частини шостої статті 89 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 14-17, ст. 133; 2011 р., N 10, ст. 64) слова "містять положення нормативного характеру" виключити;

5) в абзаці першому частини першої статті 53 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 9, ст. 58) слова "набирають чинності з дня їх офіційного опублікування" замінити словами "набирають чинності з дня, наступного за днем їх офіційного опублікування";

6) у частині сьомій статті 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 38, ст. 385) слова "набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування" замінити словами "з дня, наступного за днем їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні";

7) в абзаці першому частини шостої статті 52 Закону України "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим" (Офіційний вісник України, 2011 р., N 53, ст. 2090) слова "їх оприлюднення" замінити словами "наступного за днем їх офіційного оприлюднення".

3. Дія цього Закону поширюється на правовідносини, пов'язані з розробленням нормативно-правових актів, їх прийняттям (виданням), набранням ними чинності, обліком, що існували або виникли на момент набрання чинності цим Законом.

4. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

1) подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів, які випливають із цього Закону;

2) внести законопроекти з економічних питань, які регулюються указами Президента України, виданими відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України;

3) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

4) забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

Розділ IX. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом провести перегляд:

1) законів Української РСР та інших актів, ухвалених Верховною Радою Української РСР, що діють на території України відповідно до статті 3 Закону України "Про правонаступництво України";

2) нормативно-правових актів органів державної влади і державного управління Української РСР, що застосовуються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, іншими державними органами, які стали правонаступниками органів, що видали ці акти;

3) актів законодавства колишнього Союзу РСР, що застосовуються на території України відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР";

4) декретів Кабінету Міністрів України, виданих відповідно до Закону України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання";

5) указів Президента України, виданих відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

2. Постанови Верховної Ради України, що містять норми права, діють до прийняття відповідних законів або прийняття відповідних нормативно-правових актів визначеними Конституцією або законами України компетентними органами державної влади.

3. Закони Української РСР та інші акти, прийняті Верховною Радою Української РСР, нормативно-правові акти органів державної влади і державного управління Української РСР діють на території України до прийняття відповідних нормативно-правових актів Верховною Радою України, центральними органами виконавчої влади та державними органами, що стали правонаступниками органів державної влади і державного управління Української РСР.

4. Акти законодавства колишнього Союзу РСР з питань, що не врегульовані на момент набрання чинності цим Законом законодавством України, можуть застосовуватися на території України до прийняття відповідних нормативно-правових актів України.

5. Декрети Кабінету Міністрів України, видані відповідно до Закону України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання", діють на території України до прийняття відповідних законів.

 

Голова Верховної Ради України

Опрос