Идет загрузка документа (64 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О сохранении почв и охране их плодородия

Проект закона Украины от 18.09.2012 № 11234
Дата рассмотрения: 18.09.2012 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості

Цей Закон визначає правові, економічні, екологічні та організаційні основи використання та збереження ґрунтів, охорони і відтворення їх родючості, встановлює основні принципи державної політики, в цій сфері, вимоги щодо збереження якісного стану ґрунтового покриву, захисту його від негативних природних та антропогенних впливів.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні поняття і терміни, та їх визначення

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

агрохімічні заходи - сукупність науково-обґрунтованих прийомів застосування агрохімікатів і пестицидів для відтворення родючості ґрунтів, забезпечення умов для їх раціонального і безпечного використання, підвищення врожаю та його якості.;

агрохімічна паспортизація - агрохімічне обстеження ґрунтів на сільськогосподарських угіддях з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами, запаси гумусу, реакція грунтового розчину, рівні забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами та інші властивості ґрунтів;

бонітування ґрунтів - порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними та набутими властивостями, що мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах;

відтворення ґрунтів - заходи, що направлені на відтворення якості порушених ґрунтів і ґрунтового покриву в процесі рекультивації, консервації, ренатуралізації (реабілітації) земельних угідь;

виснаження ґрунтів - збіднення їх на елементи мінерального живлення, органічні речовини, біоту та інші чинники родючості;

ґрунт - органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості;

ґрунтовий покрив - просторова сукупність ареалів ґрунтових різновидів з визначеною контурністю та структурою, що відображені на ґрунтових картах;

грунтове обстеження - визначення генетичної будови та властивостей грунтів, структури грунтового покриву;

деградація ґрунтів - погіршення корисних властивостей, що призводить до падіння родючості ґрунту внаслідок негативного впливу природних чи антропогенних факторів.

забруднення ґрунтів - накопичення в ґрунтах речовин, які негативно впливають на їхню родючість та інші корисні властивості.

засмічення ґрунтів - накопичення у родючому шарі ґрунту або на його поверхні сміття, різного роду наносів, побутових, промислових та інших відходів, що призводить до забруднення довкілля;

земельна ділянка - частина земної поверхні з визначеним місцем розташування (адресою), чітко встановленими межами і фіксованою площею та правами щодо нею і невід'ємна складова Державного земельного кадастру;

ефективна родючість ґрунтів - здатність ґрунту забезпечувати певний (фактичний) рівень урожайності за змінних кліматичних умов та рівня культури землеробства;

карти ґрунтів - карти, що відображають поширення ґрунтів, їхній стан та властивості;

книга історії полів - основний агровиробничий документ сільськогосподарського підприємства, що відображає історію кожного поля сівозміни і досягнутий рівень землеробства;

меліорація ґрунтів - сукупність організаційно-господарських та технічних заходів з докорінного поліпшення грунтів із несприятливими властивостями;

моніторинг ґрунтів - просторово-часова система спостережень за властивостями ґрунтів з метою виявлення змін їхньої якості;

нормативи якості ґрунту - показники і параметри будови, складу та властивостей ґрунтів, за яких ґрунти зберігають здатність виконувати свої продуктивні, екологічні та соціальні функції;

нормативи допустимих навантажень - показники та параметри зовнішніх природних і антропогенних навантажень на ґрунти і ґрунтовий покрив, за яких зберігаються нормативи їхньої якості і не наноситься шкоди довкіллю;

нормування родючості ґрунтів - встановлення стандартів, норм, нормативів, правил, регламентів в галузі забезпечення родючості ґрунтів;

окультурені ґрунти - ґрунти, покращені унаслідок цілеспрямованої діяльності людини з набуттям високої внутрішньоструктурної організації та рівня потенційної родючості;

особливо цінні ґрунти - ґрунти, яким належить особливо важлива роль в продовольчій, екологічній, енергетичній і соціальній безпеці держави та наділені високою природною та потенційною родючістю;

охорона ґрунтів - система правових, організаційних, технологічних та інших заходів, спрямованих на збереження і відтворення родючості та цілісності ґрунтів, їх захист від деградації, ведення сільськогосподарського виробництва з дотриманням ґрунтозахисних технологій та забезпеченням екологічної безпеки довкілля;

порушення ґрунтів - часткове або повне знищення ґрунтового покриву, його фізична (механічна) руйнація;

потенційна родючість ґрунтів - здатність ґрунту забезпечити максимально можливу урожайність за сприятливих кліматичних умов, високої культури землеробства;

протиерозійні заходи - сукупність науково-обґрунтованих прийомів захисту ґрунтів від водної, вітрової та інших видів ерозії;

родючість ґрунту - здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, які в сукупності є основним показником якості ґрунту;

родючий шар ґрунту - верхній (гумусний) шар ґрунту зі сприятливими для росту й розвитку рослин властивостями, режимами та перебігом ґрунтотворних процесів;

рідкісні ґрунти - ґрунти, що утворились в унікальних природно-кліматичних умовах і господарської діяльності людини та мають особливе природоохоронне, наукове та досвідне значення;

розширене відтворення родючості ґрунтів - надання ґрунтам більш високих продуктивних функцій та якісних властивостей, ніж це притаманно їхньому вихідному стану, що забезпечує зростання урожайності та його якості;

Червона книга ґрунтів України - офіційний державний документ, що містить перелік рідкісних, раритетних і таких, що перебувають під загрозою знищення ґрунтів.

якість ґрунтів - сукупність усіх позитивних та негативних характеристик та властивостей, які стосуються використання ґрунтів та їх функцій.

Стаття 2. Ґрунти як об'єкт охорони

Об'єктом охорони держави є всі різновиди ґрунтів на усіх без винятку земельних ділянках в межах території України.

Родючість ґрунтів є об'єктом охорони на землях сільськогосподарських угідь.

Правова охорона ґрунтів та їх родючості здійснюється за принципами цілісності ґрунтового покриву, його невіддільності від земельних ділянок, відтворення продуктивних та екологічних функцій ґрунтів.

Стаття 3. Законодавство у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості

Правове регулювання у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про охорону земель", "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та "Про землеустрій", цього Закону, інших нормативно-правових актів.

Відносини, що виникають у зв'язку з провадженням діяльності щодо збереження ґрунтів та охорони їх родючості у процесі використання надр, лісів, вод регулюються законодавством про надра, ліси, води, охорону навколишнього природного середовища в частині, що не суперечить цьому Закону.

Стаття 4. Основні принципи державної політики в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості

Державна політика у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості спрямована на забезпечення державного регулювання та управління у цій сфері, визначення режиму використання особливо цінних ґрунтів, проведення моніторингу, агрохімічної паспортизації, бонітування, обліку ґрунтів та їх якісних характеристик, забезпечення раціонального, екологічно безпечного використання ґрунтів, відтворення та збереження їх стану, якості і родючості, захисту ґрунтів від негативних природних та антропогенних впливів.

Основними принципами державної політики в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості є:

- забезпечення раціонального використання та збереження ґрунтів як одного з найважливіших компонентів природного середовища;

- забезпечення застосування ґрунтозахисних технологій та інших заходів щодо попередження деградації ґрунтів при здійсненні господарської та іншої діяльності;

- обов'язковість проведення заходів з підвищення родючості ґрунтів та відтворення деградованих ґрунтів;

- наукове обґрунтування заходів із охорони ґрунтів;

- гласність, повнота та достовірність інформації про стан ґрунтів, заходи з їх охорони;

- участь громадськості та суспільства у прийнятті рішень в галузі охорони ґрунтів;

- невідворотність настання відповідальності за шкоду, нанесену ґрунтам;

- правову охорону ґрунтів як компонента природного середовища на всіх категоріях земельних угідь.

Стаття 5. Державні цільові програми з грунтового обстеження, охорони, збереження та відтворення родючості грунтів

З метою проведення грунтових обстежень, охорони, раціонального, екологічно безпечного використання грунтів, збереження та відтворення їх родючості приймаються державні та регіональні програми.

Реалізація державних цільових програм в сфері відтворення, підвищення та охорони родючості ґрунтів є невід'ємною частиною аграрної політики і вирішальним фактором у забезпеченні стабільного виробництва сільськогосподарської продукції.

Проекти державних цільових програм розробляються за участю профільних наукових установ на основі схвалених в установленому порядку концепцій.

Розділ II
ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В СФЕРІ ЗБЕРЕЖЕННЯ ГРУНТІВ ТА ОХОРОНИ ЇХ РОДЮЧОСТІ

Стаття 6. Органи, які здійснюють державну політики та в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості

Регулювання в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості здійснюють: Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації та спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, установлених законодавством.

Спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості є:

- центральний орган виконавчої влади з питань, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики;

- центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;

- центральний орган виконавчої влади з нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Стаття 7. Повноваження Верховної Ради України в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості

До повноважень Верховної Ради України в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості:

- визначення засад державної політики в галузі охорони ґрунтів та їх родючості;

- затвердження загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель, охорони ґрунтів та збереження їх родючості;

- погодження матеріалів щодо вилучення земель з особливо цінними та рідкісними ґрунтами з категорії сільськогосподарського призначення та переведення їх в інші категорії земель;

- вирішення інших питань в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості відповідно до Конституції та законів України.

Стаття 8. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим в сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості

До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим в сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості належать:

- забезпечення реалізації державної політики в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості;

- участь у реалізації загальнодержавних програм із збереження, відтворення та підвищення родючості ґрунтів у межах території Автономної Республіки Крим;

- координація на взаємопогодженій основі діяльності районних і міських (міст республіканського значення) рад у галузі охорони ґрунтів та збереження їх родючості;

- координація здійснення контролю за охороною ґрунтів та збереженням їх родючості,

- подання матеріалів щодо ухвалення рішень про доцільність чи недоцільність вилучення земель з особливо цінними та рідкісними ґрунтами з фонду сільськогосподарського призначення та переведення їх в інші категорії земель;

- вирішення інших питань в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості відповідно до законодавства.

Стаття 9. Повноваження обласних рад в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості

До повноважень обласних рад в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості належать:

- реалізації державної політики в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості;

- затвердження та участь у реалізації регіональних програм використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів;

- затвердження обласних програм із збереження, відтворення та охорони родючості ґрунтів;

- вирішення інших питань в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості відповідно до Конституції та законів України.

Стаття 10. Повноваження районних рад в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості

До повноважень районних рад сфері збереження грунтів та охорони їх родючості належать:

реалізація державної політики в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості;

- реалізація обласних програм щодо використання та охорони земель, охорони, відтворення та підвищення родючості ґрунтів;

- координація діяльності місцевих органів місцевого самоврядування у галузі охорони ґрунтів та їх родючості;

- затвердження документації щодо охорони ґрунтів та їх родючості відповідно до закону;

вирішення інших питань в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості відповідно до Конституції та законів України.

Стаття 11. Повноваження сільських, селищних рад в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості

До повноважень сільських, селищних рад в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості належать:

- розробка, затвердження і реалізація проектів та документації із щодо охорони ґрунтів та збереження їх родючості відповідно до своєї компетенції;

- установлення обмежень (обтяжень) у використанні, тимчасовій забороні (зупиненні) чи припиненні використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог законодавства в галузі охорони ґрунтів та їх родючості;

- здійснення контролю за охороною ґрунтів та збереженням їх родючості;

- економічне стимулювання підвищення родючості ґрунтів;

- вирішення інших питань в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості відповідно до Конституції та законів України.

Стаття 12. Повноваження Кабінету Міністрів України сфері збереження грунтів та охорони їх родючості

До повноважень Кабінету Міністрів України в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості належать:

реалізація державної політики в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості;

- забезпечення виконання загальнодержавних програм із збереження, відтворення та охорони родючості ґрунтів;

- затвердження в межах своїх повноважень нормативно-правових актів у галузі охорони ґрунтів, їх моніторингу, обстежень ґрунтового покриву та збереження родючості;

- координація діяльності органів виконавчої влади в галузі охорони ґрунтів, їх моніторингу та збереження родючості;

- вирішення інших питань в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості відповідно до Конституції та законів України.

Стаття 13. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості

До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості належать:

забезпечення реалізації державної політики в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості;

- участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних та республіканських програм із збереження, відтворення та охорони родючості ґрунтів;

- контроль за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням земельних ділянок;

- координація діяльності органів виконавчої влади в галузі охорони ґрунтів, їх моніторингу та збереження родючості;

- вирішення інших питань в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості відповідно до законодавства.

Стаття 14. Повноваження місцевих державних адміністрацій в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості

До повноважень місцевих державних адміністрацій в сфері збереження грунтів та охорони їх родючост належать:

реалізація та виконання державної політики в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості;

- участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм із збереження, відтворення та охорони родючості ґрунтів;

- контроль за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок;

- координація державного контролю в галузі охорони ґрунтів та їх родючості;

- економічне стимулювання підвищення родючості ґрунтів згідно законодавства;

- установлення обмежень (обтяжень) у використанні, тимчасовій забороні (зупиненні) чи припиненні використання земельних ділянок фізичними та юридичними особами в разі порушення ними вимог законодавства в галузі охорони ґрунтів та їх родючості;

- вирішення інших питань в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості відповідно до Конституції та законів України.

Стаття 15. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості

До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості

а) належать:

- організація розроблення та впровадження загальнодержавних і регіональних програм із збереження, відтворення та охорони родючості ґрунтів;

- розроблення та впровадження ґрунтозахисних та екологобезпечних технологій виробництва сільськогосподарської продукції;

- спостереження за зміною показників якісного стану ґрунтово-рослинного покриву у результаті здійснення сільськогосподарської діяльності;

- проведення моніторингу ґрунтів та їх родючості, агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення;

- формування національного, регіонального та місцевих інформаційних банків даних про стан ґрунтів та їх родючості на землях сільськогосподарського призначення;

- ведення балансу потреби і надходження пестицидів та агрохімікатів в Україну, погодження технічних умов та питань щодо їх ввезення; розроблення і сприяння впровадженню механізмів економічного стимулювання застосування ґрунтозахисного землекористування та технологій відтворення родючості ґрунтів;

- подання органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування клопотань про обмеження чи припинення робіт, які ведуться з порушенням агротехнічних та ґрунтозахисних технологій;

- підготовка експертних висновків і участь у розгляді справ щодо порушень законодавства України про пестициди та агрохімікати, про охорону грунтів та відтворення їх родючості;

- внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони ґрунтів та відтворення їх родючості;

- участь у реалізації загальнодержавних і регіональних програм із охорони ґрунтів та відтворення їх родючості;

- здійснення державного контролю в галузі охорони ґрунтів та відтворення їх родючості;

- забезпечення здійснення ґрунтових обстежень, моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення;

- розроблення та затвердження відповідно до Закону нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил у галузі охорони земель, охорони ґрунтів та збереження їх родючості;

- здійснення контролю за розмірами та порядком визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок;

- забезпечення здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;

- участь у формуванні та реалізації державної політики у галузі охорони ґрунтів та відтворення їх родючості;

- розроблення і впровадження рекомендацій та заходів щодо забезпечення родючості ґрунтів і застосування агрохімікатів; ведення балансу потреби і надходження пестицидів та агрохімікатів в Україну, погодження технічних умов та питань щодо їх ввезення;

- розроблення механізмів економічного стимулювання впровадження заходів щодо використання та охорони ґрунтів, відтворення їх родючості; розроблення і сприяння впровадженню механізму економічного стимулювання застосування ґрунтозахисних технологій та відтворення родючості ґрунтів;

- організація та здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про пестициди і агрохімікати в сільськогосподарському виробництві відповідно до Закону;

- державна експертиза технічної документації з бонітування ґрунтів та оцінки земель;

- спостереження за зміною показників якісного стану ґрунтів та їх родючості на землях сільськогосподарського призначення;

- формування національного, регіонального та місцевих інформаційних банків даних про стан ґрунтів та їх родючості на землях сільськогосподарського використання;

- подання органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування клопотань про обмеження чи припинення робіт, які ведуться з порушенням агротехнічних та ґрунтозахисних технологій;

- підготовка експертних висновків і участь у розгляді справ щодо порушень законодавства України про пестициди та агрохімікати у сфері охорони і відтворення родючості ґрунтів;

- вирішення інших питань в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості відповідно до законодавства;

б) здійснює нормативно-правове забезпечення у визначених галузях, зокрема:

-затверджує методику проведення паспортизації сільських територій;

-затверджує рекомендації щодо поліпшення екологічного стану земель і підвищення родючості грунтів згідно з даними їх агрохімічної паспортизації;

-затверджує положення про моніторинг грунтів на землях сільськогосподарського призначення, затверджує форму агрохімічного паспорта земель сільськогосподарського призначення і порядок його ведення;

-затверджує порядок видачі й анулювання спеціальних дозволів на зняття і перенесення родючого шару грунту земельних ділянок;

-затверджує перелік специфічних грунтово-кліматичних умов, які характерні для земель сільськогосподарського призначення;

-здійснює: моніторинг грунтів та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення;

-веде: інформаційний банк даних про стан грунтів земель сільськогосподарського призначення;

-координує роботу з відновлення продуктивної цінності земель сільськогосподарського призначення, розробляє і сприяє впровадженню грунтозахисних технологій та відновленню родючості грунтів; виступає у межах своїх повноважень замовником виконання робіт з районування (зонування) земель;

-затверджує перелік специфічних грунтово-кліматичних умов, які характерні для земель сільськогосподарського призначення;

-виступає державним замовником науково-дослідних робіт у визначених сферах та галузях, фінансує та координує їх проведення, сприяє впровадженню у виробництво сучасних розробок та прогресивного досвіду.

Стаття 16. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості належить:

а) здійснення державного контролю (нагляду) за:

- дотриманням проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони ґрунтів (земель) та відтворення їх родючості;

- зміною показників якісного стану ґрунтів у результаті здійснення проведення сільськогосподарської діяльності;

- проведенням підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності заходів щодо охорони ґрунтів та відтворення їх родючості;

б) здійснення державного нагляду (контролю):

-в частині дотримання земельного законодавства та нормативних актів у галузі охорони ґрунтів, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за:

-веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель, стан ґрунтів;

-виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару грунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних із порушенням ґрунтового покриву;

-розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням у дію об'єктів, які негативно впливають або можуть вплинути на стан земель та ґрунтів.

в) забезпечує:

- обстеження земельних ділянок, які підлягають рекультивації, та видає спеціальні дозволи на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок відповідно до проектів, затверджених у встановленому порядку, а також обстежує земельні ділянки, яким заподіяна шкода внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу;

-здійснення розрахунків розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вживає заходів до її відшкодування в установленому законодавством порядку;

-підготовку висновку про поліпшення екологічного стану земель, підвищення родючості грунтів сільськогосподарського призначення.

г) здійснює державний нагляд (контроль) за:

-зміною показників якісного стану грунтів у результаті проведення господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення;

-своєчасним проведенням підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності заходів щодо збереження, відтворення та підвищення родючості грунтів.

ґ) має право звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва.

Стаття 17. Повноваження центрального органу виконавчої влади з нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості

До повноважень центральний орган виконавчої влади з нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості належать: - участь у розробленні загальнодержавних та регіональних програм охорони ґрунтів та збереження їх родючості;

- здійснення державного контролю за використанням та охороною ґрунтів та збереження їх родючості;

- участь у розробці нормативно-правових актів у галузі охорони ґрунтів та їх родючості;

- подання позовів про відшкодування шкоди і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства України про охорону ґрунтів;

- здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони ґрунтів;

- вирішення інших питань в сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості відповідно до Закону.

Розділ III
ДЕРЖАВНИЙ ОБЛІК ҐРУНТІВ ТА ЇХ СТАНУ

Стаття 18. Зміст державного обліку ґрунтів

Державний облік ґрунтів та їх стану здійснюється шляхом обстеження ґрунтового покриву, моніторингу, агрохімічної паспортизації, ведення карт ґрунтів, Червоної книги ґрунтів, визначення параметрів родючості ґрунтів та встановлення площ затоплених, підтоплених, забруднених, вторинно засолених, осолонцьованих, еродованих, заболочених, дегуміфікованих, порушених, рекультивованих та інших деградованих і забруднених ґрунтів, обсягів зняття, транспортування, складування, зберігання та використання родючого шару ґрунту.

Стаття 19. Обстеження ґрунтів

Обстеження ґрунтів проводиться з метою встановлення просторового розташування видів ґрунтів на земельній ділянці, коригування меж грунтових відмін, зміни їх генезису, отримання об'єктивної інформації про сучасний стан грунтового покриву.

Обстеження ґрунтів проводяться на підставі рішення органу виконавчої влади, в порядку і терміни визначені відповідною загальнодержавною та регіональними програмами за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та за рахунок інших, не заборонених законодавством джерел.

Обстеження ґрунтів проводяться суб'єктами господарської діяльності, що ліцензовані на здійснення даного виду діяльності в порядку, встановленому діючим законодавством України.

Відомості та інформація, що отримані за результатами проведення обстеження ґрунтів, оформлюються у вигляді ґрунтових карт (карт ґрунтів), звітів про стан ґрунтів та в іншій документованій формі, придатних для внесення в Державний земельний кадастр.

Стаття 20. Моніторинг ґрунтів

Моніторинг ґрунтів проводиться з метою своєчасного виявлення зміни показників якісного стану ґрунтів, розробки науково обґрунтованих рекомендацій в цій сфері, оцінки результатів здійснення заходів щодо охорони ґрунтів, збереження та відтворення їх родючості, запобігання деградації земель.

Моніторинг ґрунтів є складовою моніторингу земель в державній системі моніторингу довкілля.

Моніторинг ґрунтів здійснюється на всіх землях сільськогосподарського призначення незалежно від форми власності на них.

Моніторинг ґрунтів забезпечує вирішення наступних завдань:

- одержання інформації про зміни властивостей ґрунтів;

- прогнозування розвитку ґрунтових процесів, зміни властивостей ґрунтів та їх родючості;

- встановлення різного роду обмежень на господарське використання ґрунтів і певних видів діяльності.

Результати моніторингу використовуються:

- в процесі регулювання земельних відносин;

- при проведенні економічної та грошової оцінки земель;

- визначенні розмірів плати за землю;

- плануванні заходів щодо відтворення родючості ґрунтів та підвищення урожайності сільськогосподарських культур;

- коригуванні агротехнологій;

- проведенні агроґрунтового районування (зонування) території;

- визначенні ґрунтів та територій з виробництва сільськогосподарської продукції придатної для дитячого та дієтичного харчування;

- розробленні рекомендацій щодо раціонального та екологічно безпечного застосування пестицидів та агрохімікатів;

- оцінюванні еколого-меліоративного стану зрошуваних і осушуваних земель;

- створенні та веденні інформаційних банків даних про екологічний стан ґрунтів та інформаційно-аналітичної системи з відтворення родючості та охорони ґрунтів,

- надання землевласникам, землекористувачам та суб'єктам земельно-оціночної діяльності інформації про сучасний стан ґрунтів та їх родючості;

- підготовці періодичній національної доповіді про стан ґрунтів та їх родючість.

Організація та проведення моніторингу ґрунтів здійснюється відповідно до положення про моніторинг земель, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Стаття 21. Агрохімічна паспортизація земель

Агрохімічна паспортизація земель проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості та станом забруднення ґрунтів.

Об'єктами агрохімічної паспортизації є землі сільськогосподарських угідь (рілля, у тому числі зрошувана, осушена, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження, перелоги).

Агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень - через кожні 5 - 10 років і є обов'язковою для всіх землевласників та землекористувачів незалежно від форм власності і розміру земельної ділянки.

Результати агрохімічної паспортизації земель використовуються при плануванні заходів щодо відтворення родючості ґрунтів та підвищення урожайності сільськогосподарських культур, проведенні моніторингу земель та ґрунтів, визначенні сировинних зон для вирощування сільськогосподарської продукції для виготовлення продуктів дитячого, дієтичного харчування та в інших випадках, передбачених законодавством.

Дані агрохімічної паспортизації земель та відомості агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки використовуються в процесі регулювання земельних відносин при:

- передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки;

- зміні власника земельної ділянки або землекористувача;

- проведенні грошової оцінки земель;

- визначенні розмірів плати за землю;

- здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів;

- розробленні стандартів і нормативів в галузі охорони ґрунтів (земель) та здійсненні державного контролю за їх дотриманням;

- розробленні проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни, впорядкування угідь та здійснення державного контролю за їх дотриманням.

Наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов'язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.

Агрохімічну паспортизацію земель проводить центральний орган виконавчої влади з питань, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики.

Форма агрохімічних паспортів земель і порядок проведення агрохімічної паспортизації земель визначається центральним органом виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики

Фінансування заходів з агрохімічної паспортизації земель здійснюється за рахунок державного бюджету, місцевих бюджетів, у тому числі коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, від плати за землю, а також коштів землевласників і землекористувачів та інших джерел, не заборонених законом.

Стаття 22. Бонітування ґрунтів

Бонітування ґрунтів є одним із видів оцінювання земель.

Дані бонітування ґрунтів є складовою частиною Державного земельного кадастру та основою проведення оцінки сільськогосподарських угідь.

Підставою для проведення бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Бонітування ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 7 років.

Бонітування ґрунтів здійснюється відповідно до чинного законодавства.

За результатами бонітування ґрунтів складається технічна документація, придатна для внесення в Державний земельний кадастр.

Стаття 23. Документована інформація про стан ґрунтів

Принципи державної політики щодо гласності, повноти та достовірності інформації у сфері охорони ґрунтів та відтворення їх родючості застосовуються відповідно до чинного законодавства.

Інформація про стан ґрунтів та заходів щодо їх охорони є відкритою, загальнодоступною.

Порядок надання інформації про стан ґрунтів визначається діючим законодавством України.

Стаття 24. Карти ґрунтів

Карти ґрунтів України, Автономної Республіки Крим, областей та інших адміністративно-територіальних одиниць складають з урахуванням даних Державного земельного кадастру, Державного моніторингу навколишнього природного середовища, обстежень земель, агрохімічної паспортизації та іншої документованої інформації про ґрунти, їх морфологію, склад і властивості.

Основним джерелом інформації для створення карти ґрунтів є дані суцільного великомасштабного і детального обстеження ґрунтового покриву.

Карти ґрунтів відображають просторову структуру ґрунтового покриву, наявність рідкісних та цінних ґрунтів; ґрунтів, що зазнали деградації та забруднення; меліорованих, рекультивованих ґрунтів та ґрунтів, що перебувають під загрозою зникнення.

Порядок створення, ведення, використання, обліку та збереження карт ґрунтів визначається Кабінетом Міністрів України.

Розділ IV
ЗБЕРЕЖЕННЯ ҐРУНТІВ ТА ОХОРОНА ЇХ РОДЮЧОСТІ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ТА ІНШОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 25. Права та обов'язки землевласників та землекористувачів (суб'єктів підприємницької діяльності) в галузі охорони ґрунтів та відтворення їх родючості

Землевласники та землекористувачі (суб'єкти підприємницької діяльності) мають право:

- проводити агротехнічні, агрохімічні, меліоративні, фітосанітарні, протиерозійні та інші заходи з відтворення родючості ґрунтів на земельних ділянках сільськогосподарського призначення;

- одержувати в установленому порядку від органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування інформацію про стан родючості ґрунтів на власних чи орендованих земельних ділянках.

Землевласники та землекористувачі (суб'єкти підприємницької діяльності) зобов'язані:

- здійснювати господарську та іншу діяльність способами та засобами, що забезпечують відтворення родючості ґрунтів земельних ділянок, а також обмежують негативний вплив такої діяльності на стан ґрунтів та довкілля;

- дотримуватися стандартів, норм, нормативів, правил та регламентів проведення агротехнічних, агрохімічних, меліоративних, фітосанітарних, протиерозійних та інших заходів;

- вести книгу історії полів і надавати її в установленому порядку до органів державної виконавчої влади відомості про використання агрохімікатів та пестицидів;

- забезпечувати проведення ґрунтового, агрохімічного, фітосанітарного та еколого-токсикологічного обстежень ґрунтів на земельних ділянках сільськогосподарського використання;

- інформувати відповідні органи державної виконавчої влади про факти деградації та забруднення ґрунтів на земельних ділянках, що знаходяться в їхньому володінні або користуванні;

- виконувати інші зобов'язання, передбачені чинним законодавством України.

Стаття 26. Охорона родючого шару ґрунтів

Родючий шар ґрунту зберігається при здійсненні будь-якої господарської та іншої діяльності.

Зняття родючого шару ґрунту проводиться лише у тих випадках, коли здійснення господарської та іншої діяльності може призвести до порушення родючого шару ґрунту чи його захоронення. Зняття та використання родючого шару ґрунту здійснюється згідно встановлених нормативів та проектної документації.

Вивезення родючих шарів ґрунту за межі України заборонено, за винятком міжнародного науково-дослідного обміну в якості зразків чи показових монолітів в обмеженому обсязі. Порядок вивезення зразків ґрунтів, ґрунтових монолітів та колекцій за межі України визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 27. Вимоги до охорони ґрунтів при проектуванні та будівництві об'єктів господарської та іншої діяльності

При проектуванні та будівництві об'єктів господарської та іншої діяльності здійснюється обстеження ґрунтів, а також оцінювання впливу цієї діяльності на якість ґрунтів та їх родючість.

Розміщення об'єктів господарської та іншої діяльності, проекти їх будівництва з урахуванням результатів обстеження ґрунтів повинні відповідати екологічним та санітарним вимогам, передбачати заходи щодо збереження родючого шару ґрунту.

При проектуванні та будівництві об'єктів господарської та іншої діяльності, що можуть призвести до порушення ґрунтів, передбачаються заходи щодо роздільного зняття, збереження та подальшого використання родючого шару ґрунтів.

Стаття 28. Вимоги до охорони ґрунтів та відтворення їх родючості при експлуатації об'єктів господарської та іншої діяльності

Господарська та інша діяльність, що негативно впливає або може негативно вплинути на ґрунти, планується та здійснюється за умови обов'язкового проведення заходів щодо охорони ґрунтів та відтворення їх родючості.

До заходів з охорони ґрунтів та відтворення їх родючості належать:

- відтворення та покращення стану ґрунтів при проведенні рекультивації порушених земель;

- покращення стану ґрунтів за умов проведення рекультивації малопродуктивних земель та земель, призначених для озеленення;

- створення ґрунтозахисних лісових та чагарникових насаджень та залуження земельних ділянок;

- проведення інших заходів, що мають на меті запобігання та ліквідацію негативних природних та антропогенних впливів на ґрунти.

Експлуатація об'єктів господарської та іншої діяльності здійснюється відповідно до правил, вимог та нормативів з охорони ґрунтів.

У випадках забруднення ґрунтів при експлуатації об'єктів господарської та іншої діяльності суб'єкти цієї діяльності зобов'язані провести повний комплекс робіт з ліквідації наслідків цього забруднення у найкоротший термін.

Стаття 29. Вимоги щодо охорони ґрунтів при ліквідації або консервації об'єктів господарської та іншої діяльності

При ліквідації або консервації об'єктів господарської та іншої діяльності, що можуть мати негативний вплив на ґрунти, фізичні та юридичні особи, які здійснюють господарську та іншу діяльність на вказаних об'єктах, зобов'язані провести обстеження ґрунтів та здійснити заходи з їх відтворення до стану, придатного для подальшого використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням.

Стаття 30. Вимоги щодо охорони ґрунтів від підтоплення, заболочення та переосушення

Заходи з охорони ґрунтів від підтоплення, заболочення та переосушення проводять за умов зведення будівель та споруд, водосховищ, гідромеліоративних мереж та здійснення іншої діяльності, що призводить до зміни гідрологічного режиму території. Ці заходи передбачають відведення стічних поверхневих та підземних вод, облаштування водопропускних споруд, одамбування мілководдя, берегів та інші заходи щодо усунення можливих ризиків підтоплення та заболочення ґрунтів.

Заходи з охорони ґрунтів від переосушення здійснюються в межах робіт з гідротехнічної меліорації земель та меліоративного землеробства шляхом унормування режимів водорегулювання, структури землекористування та інших заходів, що передбачають збереження вологи в ґрунто-підґрунтовій товщі відповідно до природного районування.

Стаття 31. Вимоги щодо відтворення деградованих, забруднених та виснажених ґрунтів

Власники земельних ділянок, землекористувачі, орендарі земельних ділянок, ґрунти яких зазнали деградації та виснаження, забезпечують відтворення родючості ґрунтів до вихідного стану, або до стану, що відповідає нормативам якості ґрунтів земельних ділянок даного цільового призначення.

Відшкодування витрат землекористувачів, орендарів земельних ділянок на відтворення деградованих, забруднених і виснажених ґрунтів проводиться на підставі договорів з власниками земельних ділянок.

Невжиття заходів щодо відтворення деградованих, забруднених та виснажених ґрунтів є підставою для вилучення земельної ділянки в судовому порядку, встановленому чинним законодавством України. Припинення прав на земельну ділянку не звільняє винних осіб від обов'язку відшкодування збитків, що заподіяно ґрунтам.

За умов сильного та особливо сильного забруднення ґрунтів проводяться заходи з їх детоксикації або зняття забруднених шарів ґрунту та їх захоронення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

На деградованих земельних ділянках, що підлягають консервації, заборонено проводити господарську та іншу діяльність, за винятком діяльності, що пов'язана із запобіганням подальшої деградації ґрунтів та усуненням її наслідків. Для відтворення деградованих ґрунтів на земельних ділянках, що не підлягають консервації, запроваджується спеціальний режим використання, який передбачає введення обмежень або заборону на окремі види робіт. Встановлення спеціального режиму використання земельних ділянок із деградованими ґрунтами може здійснюватися шляхом зміни цільового призначення та видів дозволеного використання земельних ділянок.

Порядок консервації та встановлення спеціального режиму використання земельних ділянок, ґрунтовий покрив яких зазнав надто високого ступеня деградованості, забрудненості та виснаженості визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 32. Вимоги щодо відтворення або покращення стану ґрунтів при проведенні рекультивації порушених земель

При проведенні рекультивації порушених земельних ділянок здійснюється відтворення ґрунтового покриву та покращення його стану. Проект рекультивації порушених земельних ділянок повинен передбачати заходи щодо охорони рекультивованих ґрунтів та покращення їх стану.

Відтворення та покращення стану ґрунтів при проведенні рекультивації проводиться на земельних ділянках, з яких було знято родючий шар ґрунту, а також на інших техногенно порушених земельних ділянках. Рекультивація порушених земельних ділянок може здійснюватись як із використанням, так і без використання знятого родючого шару ґрунту.

Рекультивацію порушених земельних ділянок з метою відтворення ґрунтів здійснюють особи, діяльність чи бездіяльність яких призвели до знищення ґрунтового покриву або суттєвого погіршення його стану.

В інших випадках рекультивація порушених земельних ділянок з відтворення та покращення стану ґрунтів організується та здійснюється відповідними органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Розділ V
СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА НОРМУВАННЯ УКРАЇНИ В СФЕРІ ЗБЕРЕЖЕННЯ ГРУНТІВ ТА ОХОРОНИ ЇХ РОДЮЧОСТІ

Стаття 33. Завдання стандартизації і нормування України в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості

Стандартизація і нормування України в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості проводиться з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог, методик щодо використання ґрунтів, охорони їх від виснаження, забруднення та засмічення.

Стандартизація і нормування України в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості спрямована на:

- забезпечення застосування ґрунтозахисних технологій та здійснення інших заходів щодо упередження забруднення, деградації ґрунтів під час провадження господарської та іншої діяльності;

- забезпечення раціонального використання ґрунтів, їх відтворення і підвищення родючості, запобігання виснаженню та засміченню ґрунтів;

- встановлення єдиних вимог до експлуатації обладнання і споруд з метою охорони ґрунтів від забруднення;

- впровадження сучасних технологій, спрямованих на забезпечення ефективної родючості ґрунтів.

Стандарти України в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості розробляються, приймаються, схвалюються, переглядаються, змінюються, їх дія припиняється відповідно до Закону України "Про стандартизацію".

Стаття 34. Нормативи України в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості

У України в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості встановлюються таки нормативи:

- якісного стану ґрунтів;

- допустимих антропогенних навантажень на ґрунти.

Нормативи якісного стану ґрунтів включають показники гранично допустимих концентрацій хімічних та радіоактивних речовин, токсинів та патогенних мікроорганізмів у ґрунті, а також допустимої зміни будови, складу та властивостей ґрунтів, що забезпечують виконання ґрунтами своїх продуктивних і екологічних функцій. Нормативи якості ґрунтів встановлюються з урахуванням типу ґрунтів та цільового призначення земель.

Нормативи допустимих антропогенних навантажень на ґрунти встановлюються для кожного виду і джерела впливу на ґрунти та їх сукупної дії в межах конкретної території (регіону), виходячи з особливостей чинників регіонального ґрунтоутворення. Збереження та відтворення родючості ґрунтів повинні здійснюватися за нормативами допустимого антропогенного навантаження на ґрунти на землях сільськогосподарського призначення.

Інші нормативи у сфері використання ґрунтів та охорони їх родючості встановлюються згідно із Законом України "Про охорону земель".

Розділ VI
ЕКОНОМІЧНЕ СТИМУЛЮВАННЯ ТА ФІНАНСУВАННЯ ГРУНТООХОРОННИХ ЗАХОДІВ

Стаття 35. Фінансування заходів з охорони ґрунтів та відтворення їх родючості

Фінансування заходів в галузі охорони ґрунтів та відтворення їх родючості здійснюються за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, в тому числі коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також коштів землевласників і землекористувачів та інших джерел не заборонених законодавством.

Фінансування державних цільових програм у галузі охорони ґрунтів та відтворення їх родючості, грунтового обстеження, моніторингу, агрохімічної паспортизації, інших видів обстежень, робіт з бонітування тощо здійснюється за рахунок Державного бюджету, місцевих бюджетів, у тому числі коштів, що надходять у порядку відшкодувань втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, коштів, що надходять з плат за користування землею, власних коштів землевласників і землекористувачів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Розділ VII
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ЗБЕРЕЖЕННЯ ГРУНТІВ ТА ОХОРОНИ ЇХ РОДЮЧОСТІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ЗБЕРЕЖЕННЯ ГРУНТІВ ТА ОХОРОНИ ЇХ РОДЮЧОСТІ

Стаття 36. Державний контроль України в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості

Державний контроль у сфері використання ґрунтів та охорони їх родючості включає:

- обстеження стану ґрунтів у процесі провадження господарської та іншої діяльності;

- виконання вимог та нормативів щодо охорони ґрунтів;

- проведення заходів, передбачених землевпорядною, містобудівною та іншою документацією, що містить заходи із запобігання та припинення деградації і забруднення ґрунтів, відтворення їх родючості;

- перевірка достовірності землевпорядної документації про стан ґрунтів;

- вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень з використання ґрунтів.

Державний контроль у сфері використання ґрунтів та охорони їх родючості здійснюється шляхом:

- проведення перевірок;

- розгляду звернень юридичних і фізичних осіб;

- участі у роботі комісій під час прийняття в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою відтворення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель;

- розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель і ґрунтів;

- проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарських угідь.

Стаття 37. Відповідальність за порушення законодавства в сфері збереження грунтів та охорони їх родючості

Особи, які винні у порушенні законодавства у сфері використання ґрунтів та охорони їх родючості, несуть відповідальність відповідно до законів України.

Шкода, яку заподіяно ґрунтам внаслідок діяльності фізичних або юридичних осіб, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, зокрема порушення, забруднення, деградація ґрунтів, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Особи, діяльність яких призвела до погіршення якості ґрунтів, зобов'язані забезпечити проведення робіт із відтворення ґрунтів до стану, який відповідає встановленим нормативам якості ґрунтів, або до стану, в якому перебували ґрунти до настання факту заподіяння шкоди.

Притягнення особи до відповідальності за порушення законодавства у сфері охорони ґрунтів не звільняє її від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Розділ VIII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 38. Набрання чинності цим Законом

Цей закон набирає чинності з дня його опублікування.

Кабінету Міністрів України: подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

Голова Верховної Ради України 

В. Литвин 

Опрос