Идет загрузка документа (77 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О Государственной службе правопорядка

Проект закона Украины от 07.06.2012 № 10579
Дата рассмотрения: 07.06.2012 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Державну службу правопорядку

Цей Закон визначає правові основи організації та діяльності Державної служби правопорядку, її загальну структуру, завдання та повноваження, гарантії правового і соціального захисту її особового складу, а також порядок фінансування, матеріально-технічного забезпечення та контролю за її діяльністю.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Державна служба правопорядку

1. Державна служба правопорядку є державним правоохоронним органом спеціального призначення, що діє в системі Міністерства внутрішніх справ України як військове формування і призначений для виконання визначених Конституцією та законами України завдань щодо охорони прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності від злочинних та інших протиправних посягань.

Стаття 2. Основні завдання Державної служби правопорядку

Основними завданнями Державної служби правопорядку є:

участь у забезпеченні захисту конституційного ладу від спроби його зміни або повалення, а також захисту державної влади від спроби її захоплення насильницьким шляхом, а також інших протиправних посягань;

участь у підтриманні та охороні громадського порядку, забезпеченні громадської безпеки та боротьбі із злочинністю;

охорона та оборона важливих об'єктів права державної власності, ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

охорона спеціальних вантажів, у тому числі ядерних матеріалів під час їх перевезення;

конвоювання осіб, узятих під варту або засуджених до позбавлення волі;

охорона осіб, узятих під варту, засуджених до позбавлення волі під час судових засідань у Верховному Суді України, Вищому спеціалізованому суді України, судах апеляційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також у місцевих загальних судах за місцем дислокації військових частин і підрозділів;

переслідування і затримання заарештованих, засуджених до позбавлення волі осіб, які втекли з-під варти;

участь у здійсненні заходів, пов'язаних з локалізацією і нейтралізацією діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань на території України;

участь у здійсненні заходів правового режиму воєнного стану або надзвичайного стану, заходів територіальної оборони;

охорона дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав в Україні;

охорона та оборона центральних баз матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України;

участь у здійсненні заходів, пов'язаних з припиненням збройних конфліктів на державному кордоні, терористичної діяльності, масових безпорядків, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи.

Інші завдання Державної служби правопорядку можуть бути покладені на неї тільки законами України.

2. Особовий склад відповідних підрозділів Державної служби правопорядку може залучатися в порядку та на підставах, визначених законами України, для участі в міжнародному співробітництві та міжнародних миротворчих операціях у складі миротворчого контингенту або миротворчого персоналу.

3. Державна служба правопорядку виконує покладені на неї завдання у взаємодії з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, судами, органами прокуратури, міліцією, органами Служби безпеки України, Управлінням державної охорони, органами і підрозділами Державної прикордонної служби України, територіальними органами МНС України, органами і підрозділами служби цивільного захисту, органами і установами Державної пенітенціарної служби, Генеральним штабом Збройних Сил України, органами військового управління, з'єднаннями та військовими частинами Збройних Сил України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, громадськими організаціями, а також разом з адміністрацією, режимними органами об'єктів, що охороняються Державною службою правопорядку.

Стаття 3. Принципи діяльності Державної служби правопорядку

1. Діяльність Державної служби правопорядку грунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, позапартійності, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості для демократичного цивільного контролю, прозорості, відповідальності, централізованого керівництва та єдиноначальності.

Стаття 4. Правові засади діяльності Державної служби правопорядку

1. Державна служба правопорядку у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України, а також іншими нормативно-правовими актами.

Розділ II
ОСОБОВИЙ СКЛАД ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ПРАВОПОРЯДКУ

Стаття 5. Особовий склад Державної служби правопорядку

1. Особовий склад Державної служби правопорядку складають: військовослужбовці (у тому числі строкової служби) та працівники, які уклали трудовий договір із Державною службою правопорядку. Порядок обліку особового складу Державної служби правопорядку затверджується Головнокомандувачем Державної служби правопорядку.

2. Комплектування Державної служби правопорядку військовослужбовцями та проходження ними військової служби здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу". Уповноважені посадові особи Державної служби правопорядку попередньо вивчають у встановленому порядку склад призовників та здійснюють їх добір у військових комісаріатах.

3. Не може бути прийнятою на службу та перебувати на службі в Державній службі правопорядку особа:

яка визнана недієздатною або обмежено дієздатною особою на підставі рішення суду, що набрало законної сили;

яка засуджена за вчинення злочину на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили;

щодо якої було закрито кримінальну справу або відмовлено в порушенні кримінальної справи з нереабілітуючих підстав;

яка притягалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних корупційних правопорушень;

що відмовляється від процедури спеціальної перевірки при прийнятті на службу в Державну службу правопорядку або від процедури оформлення допуску до державної таємниці, якщо виконання службових обов'язків цієї особи потребує наявності такого допуску;

яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в Державній службі правопорядку. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в Державній службі правопорядку, затверджується Міністерством внутрішніх справ України разом із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;

яка втратила громадянство України, має громадянство (підданство) іноземної держави або особа без громадянства;

яка надала завідомо неправдиві відомості при прийнятті на службу до Державної служби правопорядку.

4. Трудові відносини працівників Державної служби правопорядку регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

Стаття 6. Військова служба в Державній службі правопорядку

1. Військовослужбовці Державної служби правопорядку у визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" випадках вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби.

2. На військову службу до Державної служби правопорядку приймаються громадяни, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на Державну службу правопорядку завдання.

3. Порядок проходження військової служби військовослужбовцями Державної служби правопорядку, їх статус, обов'язки і права, порядок переміщення по службі, присвоєння військових звань, проведення атестації, звільнення зі служби та пенсійного забезпечення визначаються Законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про міліцію", цим Законом, Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з урахуванням особливостей, передбачених Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній службі правопорядку, що затверджується Президентом України та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 7. Підготовка кадрів для Державної служби правопорядку

1. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації осіб офіцерського складу для Державної служби правопорядку проводиться згідно з державним замовленням у вищих військових навчальних закладах Державної служби правопорядку та в інших навчальних закладах, а також за кордоном.

2. Підготовка рядового, сержантського і старшинського складу проводиться у відповідних навчальних військових частинах (підрозділах) Державної служби правопорядку, а також на договірних засадах у навчальних частинах Збройних Сил України чи інших військових формувань та навчальних закладах системи Міністерства внутрішніх справ України.

Стаття 8. Обмеження політичної діяльності в Державній службі правопорядку

1. Військовослужбовці Державної служби правопорядку на період військової служби зупиняють членство в політичних партіях та професійних спілках.

2. Військовослужбовці Державної служби правопорядку можуть бути членами громадських організацій, за винятком організацій, статутні положення яких суперечать засадам діяльності Державної служби правопорядку, і можуть брати участь у їх роботі у вільний від обов'язків військової служби час, коли вони вважаються такими, що не виконують обов'язків військової служби.

3. Військовослужбовці та працівники Державної служби правопорядку можуть бути обмежені в праві на збирання, використання і поширення інформації відповідно до закону.

4. Організація військовослужбовцями Державної служби правопорядку страйків і участь у їх проведенні не допускаються.

Розділ III
ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА ТА КЕРІВНИЦТВО ДЕРЖАВНОЮ СЛУЖБОЮ ПРАВОПОРЯДКУ

Стаття 9. Загальна структура Державної служби правопорядку

1. До складу Державної служби правопорядку входять:

Головне управління Державної служби правопорядку;

регіональні управління Державної служби правопорядку;

військові частини і підрозділи з охорони громадського порядку;

військові частини і підрозділи спеціального призначення;

військові частини і підрозділи оперативного призначення;

військові частини і підрозділи з охорони важливих об'єктів права державної власності;

військові частини і підрозділи з охорони ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, спеціальних вантажів (далі - спеціальної охорони);

військові частини і підрозділи з конвоювання;

військові частини і підрозділи з охорони дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні;

авіаційні військові частини;

вищі навчальні заклади, навчальні військові частини, органи і підрозділи (медичні, матеріально-технічні, зв'язку тощо) та установи.

2. З метою ефективного виконання покладених на Державну службу правопорядку завдань відповідно до визначених у встановленому порядку зон оперативного реагування утворюються оперативно-територіальні об'єднання Державної служби правопорядку, які є основною військово-адміністративною одиницею Державної служби правопорядку, до складу яких входять військові частини і підрозділи, за винятком військових частин і підрозділів, що безпосередньо підпорядковані Головнокомандувачеві Державної служби правопорядку.

Структура і склад оперативно-територіального об'єднання Державної служби правопорядку затверджуються Головнокомандувачем Державної служби правопорядку.

3. Регіональні управління, військові частини і підрозділи та установи дислокуються на території держави відповідно до зон оперативного реагування, дислокації об'єктів, що охороняються, та місць виконання ними службово-бойових завдань.

4. Загальна чисельність Державної служби правопорядку визначається Верховною Радою України.

5. Створення, реорганізація і ліквідація регіональних управлінь, військових частин, закладів та установ Державної служби правопорядку здійснюється Головнокомандувачем Державної служби правопорядку відповідно до законодавства в межах установленої чисельності і виділених коштів.

6. Порядок діяльності Державної служби правопорядку та застосування її сил і засобів установлюються статутами бойової служби, що затверджуються Президентом України.

7. Залучення окремих військових частин і підрозділів Державної служби правопорядку для виконання покладених на них завдань за межами зон оперативного реагування та району дислокації здійснюється за рішенням Головнокомандувача Державної служби правопорядку, а оперативно-територіального об'єднання Державної служби правопорядку в цілому - за рішенням Міністра внутрішніх справ України.

8. Головне управління Державної служби правопорядку, регіональні управління, військові частини і підрозділи, вищі навчальні заклади та установи Державної служби правопорядку є юридичними особами публічного права, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, рахунки в органах Державного казначейства України.

Стаття 10. Безпосереднє керівництво Державною службою правопорядку

1. Безпосереднє керівництво Державною службою правопорядку здійснює Головнокомандувач Державної служби правопорядку як одноосібно, так і через головний орган військового управління в апараті Міністерства внутрішніх справ України - Головне управління Державної служби правопорядку.

Головнокомандувач Державної служби правопорядку за посадою є заступником Міністра внутрішніх справ України і несе персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на Державну службу правопорядку.

Головнокомандувач Державної служби правопорядку відповідно до Конституції України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України. Головнокомандувач Державної служби правопорядку має перших заступників і заступників, які за категорією посад віднесені до вищого командування Державної служби правопорядку.

Першого заступника Головнокомандувача - керівника Головного управління Державної служби правопорядку та інших заступників Головнокомандувача Державної служби правопорядку призначає на посаду і звільняє в установленому порядку з посади Президент України за поданням Головнокомандувача Державної служби правопорядку.

2. Функції і повноваження головного органу військового управління Державною службою правопорядку та Головнокомандувача Державної служби правопорядку визначаються цим Законом та Положенням про орган управління Державної служби правопорядку, що затверджується Президентом України.

Стаття 11. Регіональне управління Державної служби правопорядку

1. Регіональне управління Державної служби правопорядку є органом військового управління оперативно-територіальним об'єднанням Державної служби правопорядку. Командувач відповідного оперативно-територіального об'єднання Державної служби правопорядку є за посадою начальником відповідного регіонального управління.

2. Повноваження командувача оперативно-територіального об'єднання Державної служби правопорядку, його права та обов'язки визначаються Положенням про регіональне управління Державної служби правопорядку, що затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Розділ IV
ЗАВДАННЯ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН ТА ПІДРОЗДІЛІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ПРАВОПОРЯДКУ. ПРАВА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ПРАВОПОРЯДКУ

Стаття 12. Завдання військових частин і підрозділів з охорони громадського порядку

1. На військові частини і підрозділи з охорони громадського порядку покладаються завдання щодо участі в:

захисті конституційного ладу від спроби його зміни або повалення, а також державної влади від спроби її захоплення насильницьким шляхом, а також інших протиправних посягань;

підтриманні та охороні громадського порядку шляхом самостійного несення патрульно-постової служби в населених пунктах, боротьбі із злочинністю;

забезпеченні громадської безпеки під час проведення масових заходів;

здійсненні під час самостійного несення бойової служби з охорони громадського порядку необхідних заходів із збереження слідів злочину до прибуття представників органів кримінального розслідування;

ужитті невідкладних заходів щодо порятунку людей, охороні майна, яке залишилося без нагляду, охороні життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, в умовах надзвичайного стану або в зоні надзвичайної екологічної ситуації, а також під час ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

здійсненні заходів, пов'язаних з припиненням терористичної діяльності, проявів масових заворушень;

відновленні правопорядку під час масових заворушень у населених пунктах, а за необхідності й в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах;

виявленні і припиненні злочинів та адміністративних правопорушень, ужитті профілактичних заходів, передбачених законодавством;

здійсненні заходів щодо захисту територіальної цілісності України, припинення збройних конфліктів на державному кордоні;

блокуванні територій районів, у яких уведено надзвичайний стан, у здійсненні заходів з роззброєння не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (груп), затриманні, а в разі чинення ними збройного опору - у їх ліквідації;

міжнародному співробітництві та міжнародних миротворчих операціях на підставі міжнародних договорів України в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Стаття 13. Завдання військових частин і підрозділів спеціального призначення

1. На військові частини і підрозділи спеціального призначення покладаються завдання щодо участі в:

підтриманні та охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю;

забезпеченні захисту конституційного ладу від спроби його зміни або повалення, а також державної влади від спроби її захоплення шляхом насильства, а також інших протиправних посягань;

здійсненні державної охорони органів державної влади України, а також місць постійного і тимчасового перебування посадових осіб, визначених у Законі України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб";

забезпеченні громадської безпеки, охороні громадського порядку, у тому числі в умовах надзвичайного стану або в зоні надзвичайної екологічної ситуації, а також під час ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

спеціальних операціях, пов'язаних із знешкодженням озброєних злочинців, припиненням діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (груп), а також проявів масових заворушень, які супроводжуються насильством, а також у вилученні у населення збої, що незаконно зберігається;

заходах, пов'язаних з припиненням терористичної діяльності;

спеціальних заходах, спрямованих на виявлення, блокування і затримання озброєних осіб, що захопили заручників, будівлі органів державної влади та органів місцевого самоврядування, адміністративні споруди та інші об'єкти;

ліквідації проявів масових заворушень, проявів групової непокори в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах.

Стаття 14. Завдання військових частин і підрозділів оперативного призначення

1. На військові частини і підрозділи оперативного призначення покладаються завдання щодо участі в:

захисті конституційного ладу від спроби його зміни або повалення, а також державної влади від спроби її захоплення насильницьким шляхом, а також інших протиправних посягань;

підтриманні та охороні громадського порядку, забезпеченні громадської безпеки шляхом несення разом з працівниками міліції патрульно-постової служби в населених пунктах;

забезпеченні громадської безпеки, охороні громадського порядку, охороні життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб в умовах надзвичайного стану або в зоні надзвичайної екологічної ситуації, а також під час ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

блокуванні територій районів, у яких уведено надзвичайний стан, у здійсненні заходів з роззброєння не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (груп), затриманні, а в разі чинення ними збройного опору - у їх ліквідації;

міжнародному співробітництві та міжнародних миротворчих операціях на підставі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у порядку і на умовах, визначених законодавством України;

здійсненні заходів щодо захисту територіальної цілісності України, припинення збройних конфліктів на державному кордоні.

2. Під час здійснення заходів, спрямованих на дотримання правового режиму воєнного стану, заходів територіальної оборони на військові частини і підрозділи оперативного призначення покладається забезпечення оборони важливих об'єктів права державної власності, ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, спеціальних вантажів, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 15. Завдання військових частин і підрозділів з охорони важливих об'єктів права державної власності, військових частин і підрозділів спеціальної охорони

1. На військові частини і підрозділи з охорони важливих об'єктів права державної власності, військові частини і підрозділи спеціальної охорони покладаються завдання щодо:

охорони важливих об'єктів права державної власності, ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

забезпечення пропускного режиму на об'єктах, що охороняються;

охорони спеціальних вантажів, у тому числі ядерних матеріалів під час їх перевезення;

участі в:

охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю на території, прилеглій до об'єктів, що охороняються;

розшуку та затриманні осіб, які протиправно проникли або залишили об'єкти, що охороняються;

ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об'єктах, що охороняються;

здійсненні заходів, пов'язаних з припиненням терористичних дій на об'єктах, що охороняються, та на території, прилеглій до цих об'єктів;

здійсненні заходів територіальної оборони.

2. Оперативно-розшукова діяльність, що здійснюється відповідно до закону з метою виявлення, попередження, припинення та розкриття відповідних правопорушень у сфері фізичного захисту та забезпечення безпеки об'єктів, що охороняються, покладається на оперативні підрозділи військових частин спеціальної охорони та військових частин з охорони важливих об'єктів права державної власності.

Стаття 16. Завдання військових частин і підрозділів з конвоювання

1. На військові частини і підрозділи з конвоювання покладаються завдання щодо:

планового, зустрічного, наскрізного, особливого, судового та ешелонного конвоювання осіб, узятих під варту, засуджених до позбавлення волі, за заявками Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, судів апеляційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних справ, місцевих судів загальної юрисдикції, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України та органів і установ виконання покарань до зазначених судів та відповідних установ виконання покарань;

охорони осіб, узятих під варту, засуджених до позбавлення волі під час судових засідань у Верховному Суді України, Вищому спеціалізованому суді України, судах апеляційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також у місцевих загальних судах за місцем дислокації цих військових частин і підрозділів;

розшуку, переслідування і затримання осіб, узятих під варту, засуджених до позбавлення волі, які втекли з-під варти;

участі в:

ліквідації проявів масових заворушень, проявів групової непокори в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах;

спеціальних операціях, пов'язаних із затриманням і знешкодженням особливо небезпечних і озброєних злочинців, спеціальних заходах, спрямованих на виявлення, блокування і затримання озброєних осіб, що захопили заручників.

2. Оперативно-розшукова діяльність, що здійснюється відповідно до закону з метою виявлення, попередження, припинення та розкриття відповідних правопорушень стосовно підготовки та здійснення втечі особою, яка тримається під вартою, підсудним, особою, засудженою до позбавлення волі, покладається на оперативні підрозділи військових частин з конвоювання.

Стаття 17. Завдання військових частин і підрозділів з охорони дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні

1. На військові частини і підрозділи з охорони дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні покладаються завдання щодо:

охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав в Україні, а також охорони приміщень, будівель, житла та іншого майна цих представництв і установ після евакуації їх персоналу під час здійснення заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану;

участі в заходах, пов'язаних з припиненням терористичної діяльності щодо дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні, а також забезпечення громадського порядку, боротьби із злочинними проявами на території, прилеглій до об'єктів, що охороняються;

участі в спеціальних операціях щодо звільнення заручників з числа персоналу дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні.

2. Оперативно-розшукова діяльність, що здійснюється відповідно до закону з метою виявлення, попередження, припинення та розкриття відповідних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав в Україні, що охороняються, покладається на оперативні підрозділи військових частин з охорони дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні.

Стаття 18. Завдання авіаційних військових частин

1. На авіаційні військові частини покладаються завдання щодо:

здійснення оперативного переміщення особового складу Державної служби правопорядку та Міністерства внутрішніх справ України, бойової та спеціальної техніки, озброєння, інших матеріальних засобів для забезпечення діяльності Державної служби правопорядку та Міністерства внутрішніх справ України;

забезпечення координації дій органів управління, військових частин і підрозділів Державної служби правопорядку з повітря під час виконання ними передбачених цим Законом завдань;

участі в заходах, пов'язаних з припиненням терористичної діяльності;

забезпечення з повітря участі відповідних військових частин і підрозділів Державної служби правопорядку в:

підтриманні та охороні громадського порядку, забезпеченні громадської безпеки, боротьбі із злочинністю;

забезпеченні захисту конституційного ладу від спроби його зміни або повалення, а також захисту державної влади від спроби її захоплення насильницьким шляхом, а також інших протиправних посягань;

здійсненні заходів правового режиму надзвичайного стану;

спеціальних операціях, пов'язаних із знешкодженням озброєних злочинців, припиненням діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (груп), а також проявів масових заворушень, які супроводжуються насильством;

здійсненні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на дотримання правового режиму воєнного стану.

Стаття 19. Органи і підрозділи забезпечення Державної служби правопорядку

1. Органами і підрозділами забезпечення Державної служби правопорядку є установи, військові частини та підрозділи технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення діяльності Державної служби правопорядку.

2. Для організації фізкультурно-оздоровчої і спортивної діяльності в Державній службі правопорядку відповідно до Закону України "Про фізичну культуру і спорт" можуть утворюватися заклади фізичної культури і спорту, зокрема спортивні комітети, клуби, бази тощо.

Стаття 20. Права військовослужбовців Державної служби правопорядку

1. Військовослужбовці Державної служби правопорядку з метою виконання покладених на Державну службу правопорядку завдань мають право:

1) вимагати від громадян та посадових осіб дотримання громадського порядку, припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної служби правопорядку, перевіряти у зв'язку з цим документи, які посвідчують їх особу, а також проводити огляд осіб, їх речей і транспортних засобів, якщо є загроза втечі підозрюваного або знищення чи приховання речових доказів злочинної діяльності;

2) складати протоколи про адміністративні правопорушення та направляти їх до органів або посадовим особам, уповноваженим розглядати справи про адміністративні правопорушення;

3) затримувати, у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його припинення, та передавати працівникам міліції, адміністрації об'єктів, що охороняються Державною службою правопорядку, осіб, які порушили встановлений пропускний режим або скоїли адміністративне правопорушення;

4) оточувати (блокувати) окремі ділянки місцевості, будівлі та об'єкти під час розшуку та затримання осіб, які брали участь у масових заворушеннях, учинили злочини;

5) відповідно до своєї компетенції тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об'єкти з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і здоров'я людей;

6) проводити огляд на контрольно-пропускних пунктах об'єктів, що охороняються Державною службою правопорядку, транспортних засобів і вантажів; здійснювати перевірку документів у фізичних осіб під час оточення (блокування) окремих ділянок місцевості, будівель та об'єктів у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті;

7) зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю;

8) переслідувати, проводити затримання і передавати працівникам міліції осіб, які вчинили напад на об'єкт, що охороняється Державною службою правопорядку;

9) користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі). Під час службових відряджень позачергово здійснювати придбання квитків на всі види транспорту і розміщуватися в готелях за умови пред'явлення службового посвідчення і посвідчення про відрядження;

10) використовувати в невідкладних випадках безперешкодно засоби електронного зв'язку центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а засоби зв'язку, що належать фізичним особам, - за їх згодою;

11) використовувати з наступним відшкодуванням витрат та збитків транспортні і плавні засоби фізичних або юридичних осіб, незалежно від форми власності (крім транспортних засобів дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні, транспортних засобів спеціального призначення) для припинення злочину, проїзду до місця події, стихійного лиха, доставляння до лікувальних закладів осіб, що потребують термінової медичної допомоги, для переслідування правопорушників та їх доставляння до органів внутрішніх справ;

12) уходити до житла та іншого володіння особи, приміщення установ, підприємств, організацій, усіх форм власності (за винятком дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні) та проводити їх огляд під час безпосереднього переслідування та затримання осіб, які підозрюються в учиненні злочину, втекли з-під охорони або вчинили напад на об'єкт, що охороняється, особовий склад варти чи військового наряду або в невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей чи майна.

Про всі випадки проникнення до жилих приміщень проти волі фізичних осіб, що проживають у них, командування військової частини (підрозділу) Державної служби правопорядку повідомляє прокурора протягом 24 годин з моменту проникнення;

13) отримувати, вивчати та аналізувати інформацію про прояви терористичної та організованої злочинної діяльності;

14) проводити розшукові дії та негласні розшукові дії в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України та Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" в інтересах забезпечення охорони об'єктів, що підлягають охороні та обороні Державною службою правопорядку, а також з метою виявлення, попередження, припинення та розкриття відповідних правопорушень стосовно підготовки та здійснення втечі особою, яка тримається під вартою, підсудним, особою, засудженою до позбавлення волі;

15) взаємодіяти в межах компетенції із спеціальними підрозділами міліції по боротьбі з організованою злочинністю, а в разі потреби - з відповідними підрозділами Служби безпеки України, іншими правоохоронними органами, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

2. Військовослужбовці Державної служби правопорядку під час виконання службових обов'язків тимчасово, у межах законодавства України, обмежують права і свободи фізичних осіб відповідно до процедури, установленої законом, якщо це зумовлено необхідністю забезпечення безпеки України, охорони громадського порядку, життя, здоров'я, захисту прав і законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

Здійснення Державною службою правопорядку заходів, що обмежують права та свободи фізичних осіб, негайно припиняється, якщо досягнута мета їх застосування або відпала подальша потреба в їх здійсненні.

3. Під час забезпечення правового режиму надзвичайного стану військовослужбовцям Державної служби правопорядку надаються такі права:

1) тимчасово забороняти або обмежувати рух транспортних засобів і пішоходів на вулицях і дорогах, здійснювати їх догляд з метою захисту життя, здоров'я і майна фізичних осіб та майна юридичних осіб;

2) не допускати фізичних осіб з метою захисту їх життя, здоров'я і майна на окремі ділянки місцевості і об'єкти;

3) користуватися безперешкодно в службових цілях лініями, каналами і засобами зв'язку, що належать підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності (за винятком дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні) і громадським об'єднанням;

4) отримувати безоплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності інформацію, необхідну для виконання військовослужбовцями Державної служби правопорядку службових обов'язків, за винятком випадків, коли законом установлений інший порядок отримання відповідної інформації;

5) здійснювати за необхідності перевірку у фізичних осіб документів, що посвідчують особу, а у виняткових випадках на підставі даних про наявність у фізичних осіб зброї, боєприпасів, вибухових речовин, спеціальних засобів здійснювати в порядку, установленому законом, особистий огляд фізичних осіб, огляд їх речей, житлових і інших приміщень, транспортних засобів;

6) затримувати фізичних осіб, які порушили режим комендантської години, до його закінчення, а осіб, які не мають при собі документів, що посвідчують їх особу, крім того, до встановлення особи, але не більше ніж на термін, установлений відповідним законом.

4. Державній службі правопорядку надається право здійснювати заходи розвідувального характеру в районах виконання завдань, покладених на Державну службу правопорядку цим Законом.

Особливості організації діяльності органів управління розвідкою і розвідувальних підрозділів Державної служби правопорядку щодо здійснення заходів розвідувального характеру визначаються відповідно до Закону України "Про розвідувальні органи України".

Стаття 21. Відповідальність особового складу Державної служби правопорядку

1. За вчинення протиправних дій та бездіяльність особовий склад Державної служби правопорядку несе кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

2. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу управління Державної служби правопорядку, військовослужбовцями та працівниками Державної служби правопорядку при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується на підставах і в порядку, установлених законом.

Розділ V
ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ФІЗИЧНОГО ВПЛИВУ, СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ, ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ, ОЗБРОЄННЯ, БОЙОВОЇ ТА СПЕЦІАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ПРАВОПОРЯДКУ

Стаття 22. Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння, бойової та спеціальної техніки військовослужбовцями Державної служби правопорядку

1. Військовослужбовці Державної служби правопорядку мають право застосовувати заходи фізичного впливу, а за виключної необхідності й спеціальні засоби, вогнепальну зброю, озброєння, бойову та спеціальну техніку в порядку та у випадках, передбачених цим Законом, а під час несення внутрішньої та вартової служб - Статутом внутрішньої служби та Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України відповідно.

2. Військовослужбовці Державної служби правопорядку зобов'язані проходити спеціальну підготовку, а також періодичну перевірку на здатність до дій, пов'язаних із застосуванням заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння, бойової та спеціальної техніки та на вміння надавати долікарську допомогу потерпілим.

3. У разі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння, бойової та спеціальної техніки військовослужбовці Державної служби правопорядку зобов'язані:

1) попередити про намір їх використання, надати при цьому особам, щодо яких можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, вогнепальна зброя, озброєння, бойова та спеціальна техніка, достатньо часу для виконання своїх вимог (попередження може бути зроблено голосом, а при значній відстані або зверненні до великої групи людей - через гучномовні установки, і в кожному випадку бажано рідною мовою осіб, проти яких ці засоби застосовуватимуться, українською мовою не менш як 2 рази з наданням часу, достатнього для припинення правопорушення), крім випадків, коли зволікання із застосуванням заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння, бойової та спеціальної техніки створює безпосередню небезпеку для життя та здоров'я особового складу Державної служби правопорядку, міліції, працівників суду та прокуратури, персоналу дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні, інших осіб, може спричинити тяжкі наслідки або, коли в обстановці, що склалася, таке попередження є неможливим або недоречним.

При цьому, попередженню про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння, бойової та спеціальної техніки має передувати попередження осіб, щодо яких вони можуть бути застосовані, те, що вони порушують норми відповідного закону або рішення суду;

2) у кожному випадку застосування спеціальних засобів у найкоротші строки забезпечити надання потерпілим необхідної допомоги, повідомивши лікарів і медичні заклади, який засіб застосовано;

3) доповісти своєму безпосередньому командирові (начальникові) про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння, бойової та спеціальної техніки.

4. Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння, бойової та спеціальної техніки, військовослужбовці Державної служби правопорядку зобов'язані негайно письмово доповісти безпосередньому командирові (начальникові) для повідомлення прокуророві.

5. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, вогнепальну зброю, озброєння, бойову та спеціальну техніку:

до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків учинення ними групового нападу, що реально загрожує життю і здоров'ю особового складу Державної служби правопорядку, міліції, осіб органів управління об'єктами, що охороняються Державною службою правопорядку, працівників суду та прокуратури, персоналу дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні, або збройного нападу чи збройного опору з їхнього боку в разі, коли можуть постраждати сторонні особи;

у приміщеннях і на земельних ділянках, які належать або закріплені за дипломатичними представництвами та консульськими установами іноземних держав в Україні, за винятком випадків, коли від глави дипломатичного або іншого відповідного представництва (організації) надійде офіційними каналами письмове прохання (згода) застосувати вказані засоби проти правопорушників;

у приміщеннях або виробництвах, пов'язаних з виготовленням вибухових чи легкозаймистих речовин, у навчальних і лікувальних закладах.

Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

6. Застосування військовослужбовцями Державної служби правопорядку заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння, бойової та спеціальної техніки з перевищенням повноважень, наданих законом, тягне відповідальність, установлену законом.

Стаття 23. Застосування заходів фізичного впливу

1. Військовослужбовці Державної служби правопорядку після виконання вимог, передбачених частиною третьою статті 22 цього Закону, мають право застосувати заходи фізичного впливу, зокрема прийоми рукопашного бою для припинення злочинів та інших правопорушень, затримання осіб, які їх учинили, подолання протидії законним вимогам військовослужбовців Державної служби правопорядку, якщо інші способи припинення злочинів та інших правопорушень не забезпечують виконання покладених на них службових обов'язків.

Стаття 24. Застосування спеціальних засобів

1. Військовослужбовці Державної служби правопорядку після виконання вимог, передбачених частиною третьою статті 22 цього Закону, мають право застосувати спеціальні засоби за виключної необхідності у випадках, коли інші форми попереднього впливу на правопорушників не дали бажаних результатів, з метою:

1) відбиття нападу на особовий склад Державної служби правопорядку, міліції, осіб органів управління об'єктами, що охороняються Державною службою правопорядку, працівників суду та прокуратури, персонал дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні, інших осіб;

2) припинення опору щодо дій військовослужбовців Державної служби правопорядку та інших осіб, які виконують службові обов'язки з охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю, забезпечення громадської безпеки;

3) затримання осіб на місці вчинення злочину, у тому числі тих, які намагаються втекти або вчинити опір;

4) затримання озброєних осіб, які перебувають у приміщенні або важкодоступних місцях та вчиняють протиправні дії;

5) конвоювання затриманих осіб до органів внутрішніх справ, якщо вони своєю поведінкою провокують втечу, заподіяння шкоди оточуючим або собі чи чинять опір військовослужбовцям Державної служби правопорядку;

6) відбиття нападу на містечка, ешелони (транспорти) і транспортні колони Державної служби правопорядку та на об'єкти, що нею охороняються, спеціальні вантажі;

7) звільнення заручників, захоплених будівель, споруд, приміщень, транспортних засобів та ділянок місцевості;

8) припинення масових заворушень і групових порушень громадського порядку;

9) припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, засобів зв'язку, юридичних осіб незалежно від форми власності, життєдіяльність населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров'я фізичних осіб;

10) зупинки транспортних засобів, водії яких не виконали законних вимог працівників міліції або особового складу Державної служби правопорядку зупинитися, а також затримання засуджених до позбавлення волі та осіб, узятих під варту, які втекли з-під охорони на транспортному засобі.

2. Спеціальні засоби можуть застосовуватися також у випадках, передбачених частиною першою статті 25 цього Закону. Перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

3. До осіб, узятих під варту, засуджених до позбавлення волі під час їх конвоювання або під час судового засідання застосовуються наручники у випадках:

учинення фізичного опору адміністрації установи виконання покарань, військовослужбовцям Державної служби правопорядку;

відмови йти під охороною - на час їх конвоювання;

спроби самогубства або заподіяння собі каліцтва, у разі нападу на засуджених та інших осіб, - до заспокоєння особи;

винесення вироку про довічне позбавлення волі - коли оголошується вирок і здійснюється конвоювання цих засуджених;

конвоювання в літаку;

конвоювання після затримання підсудного або засудженого, який учинив втечу.

Під час харчування, справляння природних потреб, проходження санітарної обробки конвойованих осіб, а також у разі виникнення загрози їхньому життю чи раптового захворювання наручники знімають за вказівкою особи, яка дала розпорядження про їх застосування, або старшого начальника, а також за вказівкою начальника варти, що здійснює конвоювання (охорону).

4. Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються військовослужбовцями Державної служби правопорядку самостійно з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.

Стаття 25. Застосування вогнепальної зброї

1. Військовослужбовці Державної служби правопорядку за виключної необхідності мають право застосовувати вогнепальну зброю в таких випадках:

1) для захисту фізичних осіб від нападу, що загрожує їх життю і здоров'ю, а також звільнення заручників;

2) для відбиття нападу на військовослужбовця Державної служби правопорядку або членів його сім'ї, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека;

3) для відбиття нападу на об'єкти, що охороняються Державною службою правопорядку, конвої, жилі приміщення, приміщення державних і комунальних підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;

4) для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти;

5) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров'ю особового складу Державної служби правопорядку;

6) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або особового складу Державної служби правопорядку.

2. Під час виконання завдань з конвоювання осіб, узятих під варту, підсудних, осіб, засуджених до позбавлення волі, охорони підсудних, осіб, засуджених до позбавлення волі під час судових засідань у Верховному Суді України, Вищому спеціалізованому суді України та апеляційних судах з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також у місцевих загальних судах вогнепальна зброя застосовується в разі їх втечі в момент, коли ця особа перетинає лінію охорони, якою є:

в установах Державної пенітенціарної служби, слідчих ізоляторах - стелі, вікна, двері камер і приміщень, основна огорожа, у разі її відсутності - межа об'єкта, позначена пересувними захисними засобами або покажчиками з надписом "заборонена зона - прохід заборонено";

у залах (кімнатах) судового засідання та камері для підсудних (засуджених) - бар'єр, стіни, підлога, стеля, двері та вікна зали (кімнати, камери);

у легковому автомобілі - межі салону автомобіля;

у вантажному автомобілі - борти і підлога кузова;

у спеціальному автомобілі - стіни, дах, підлога, двері камер;

на річкових або морських судах - стіни кают (трюмів), палубні перекриття, вікна (ілюмінатори), двері (люки);

у залізничному транспорті - стіни, дах, підлога, вікно, двері, купе;

у літаку (вертольоті) - межі салону, двері (люки);

на гужовому транспорті або під час конвоювання пішим порядком - умовна лінія, яка визначається місцем розміщення найближчих від колони чатових.

Лінію охорони зазначають на схемі охорони та оголошують конвойованим особам.

3. Військовослужбовці Державної служби правопорядку мають право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров'ю фізичних осіб або особового складу Державної служби правопорядку.

Стаття 26. Застосування озброєння, бойової та спеціальної техніки

1. Озброєння, бойова та спеціальна техніка військовослужбовцями Державної служби правопорядку застосовується в разі:

1) звільнення заручників, захоплених злочинцями об'єктів, будівель і споруд, спеціальних вантажів, військової та іншої техніки;

2) захисту фізичних осіб від нападу, що загрожує їх життю та здоров'ю, коли іншими способами припинити ці дії неможливо;

3) проведення спеціальних операцій, пов'язаних із знешкодженням озброєних злочинців, припиненням діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (груп), а також масових заворушень, які супроводжуються насильством;

4) розосередження учасників масових заворушень;

5) зупинки транспортних засобів під час запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, якщо водій відмовляється зупинитися, не виконує законних вимог працівників міліції або військовослужбовців Державної служби правопорядку;

6) відбиття групового або збройного нападу, у тому числі з використанням транспортних засобів, на об'єкти, спеціальні вантажі, що охороняються Державною службою правопорядку;

7) подолання опору озброєних осіб, які відмовляються виконати законні вимоги військовослужбовців Державної служби правопорядку про припинення протиправних дій, та підозри наявності в цих осіб зброї;

8) охорони та оборони ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, важливих об'єктів права державної власності та спеціальних вантажів, знешкодження диверсійно-розвідувальних груп під час виконання завдань територіальної оборони;

9) проведення спеціальних (антитерористичних) операцій.

Стаття 27. Гарантії особистої безпеки озброєного військовослужбовця Державної служби правопорядку

1. Військовослужбовець Державної служби правопорядку під час виконання покладених на нього службових обов'язків має право оголити вогнепальну зброю і привести її в готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути підстави для її застосування.

2. При затриманні злочинців чи правопорушників або осіб, яких військовослужбовець Державної служби правопорядку запідозрив у вчиненні злочину чи правопорушення, а також при перевірці документів у підозрілих осіб, військовослужбовець Державної служби правопорядку може привести в готовність вогнепальну зброю, що є попередженням про можливість її застосування.

3. Спроба особи, яку затримує військовослужбовець Державної служби правопорядку із вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутись до зброї, дають військовослужбовцеві Державної служби правопорядку право застосувати вогнепальну зброю.

Розділ VI
ПРАВОВИЙ СТАТУС, СОЦІАЛЬНИЙ І ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ПРАВОПОРЯДКУ І ЧЛЕНІВ ЙОГО СІМЕЙ

Стаття 28. Правовий статус військовослужбовців Державної служби правопорядку. Формений одяг і знаки розрізнення

1. Військовослужбовець Державної служби правопорядку під час виконання покладених на нього службових обов'язків є представником влади і перебуває під захистом держави.

2. Ніхто, крім уповноважених посадових осіб державних органів у передбачених Конституцією та законами України випадках, не має права втручатися в законну діяльність особового складу Державної служби правопорядку.

3. Військовослужбовцеві Державної служби правопорядку гарантується недоторканність особи. Він не може бути заарештований інакше, як на підставі судового рішення.

4. В інтересах особистої безпеки військовослужбовця Державної служби правопорядку і членів його сім'ї не допускається поширення в публічних виступах, засобах масової інформації відомостей про особовий склад, який брав участь у знешкодженні озброєних злочинців, оперативно-розшуковій діяльності, припиненні діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (груп), диверсій чи терористичних актів та відомостей про членів їх сімей.

5. Законні вимоги та розпорядження посадових і службових осіб Державної служби правопорядку під час виконання ними службових обов'язків є обов'язковими для виконання фізичними та юридичними особами. У разі невиконання законних вимог особового складу Державної служби правопорядку, учинення інших дій, що перешкоджають виконанню ним службових обов'язків, винні особи несуть відповідальність згідно із законом.

6. Військовослужбовці Державної служби правопорядку забезпечуються форменим одягом і знаками розрізнення, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям Державної служби правопорядку видається службове посвідчення, зразок якого затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Стаття 29. Соціальний і правовий захист особового складу Державної служби правопорядку і членів його сімей

1. Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців Державної служби правопорядку та членів їх сімей відповідно до законодавства.

2. Військовослужбовці Державної служби правопорядку користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

3. Військовослужбовці Державної служби правопорядку, які беруть участь в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, забезпеченні громадської безпеки, припиненні масових заворушень, користуються правовим і соціальним захистом працівників міліції відповідно до Закону України "Про міліцію".

4. На військовослужбовців Державної служби правопорядку, які беруть участь в охороні та обороні ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, спеціальних вантажів, крім зазначеного в частині другій цієї статті, поширюються гарантії соціального захисту та компенсації, передбачені для працівників цих об'єктів відповідно до Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку".

5. Військовослужбовцям військових частин і підрозділів з конвоювання, спеціальної охорони, охорони важливих об'єктів права державної власності, охорони дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні, спеціального призначення, охорони громадського порядку встановлюється пільговий залік вислуги років для розрахунку розміру пенсії в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

6. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) Державної служби правопорядку, які залучаються до виконання службово-бойових завдань у надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні (крім участі у військових навчаннях, бойових стрільбах, несенні вартової служби, служби в добовому наряді та інших заходах, пов'язаних із забезпеченням боєготовності Головного управління Державної служби правопорядку або регіональних управлінь, військових частин і підрозділів, вищих навчальних закладів та установ Державної служби правопорядку) мають право на відповідну доплату до грошового забезпечення в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

За несення служби у вихідні та святкові дні у випадках, передбачених абзацом першим цієї частини замість доплати за бажанням військовослужбовця йому може бути надано інший день відпочинку протягом тижня.

7. Військовослужбовці Державної служби правопорядку забезпечуються житловими приміщеннями відповідно до встановлених норм у порядку, визначеному законами та іншими нормативно-правовими актами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами та організаціями, об'єкти яких охороняються Державною службою правопорядку.

Військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу Державної служби правопорядку, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, на період укладення першого контракту обов'язково розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках.

8. Продовольче та речове забезпечення військовослужбовців Державної служби правопорядку здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці Державної служби правопорядку, які проходять військову службу за контрактом, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

9. Пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної служби правопорядку здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

10. У разі звільнення з військової служби, військовослужбовці Державної служби правопорядку, які набули статус ветеранів відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до зазначеного Закону.

11. Грошове забезпечення військовослужбовців Державної служби правопорядку здійснюється в порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Держава гарантує військовослужбовцям Державної служби правопорядку достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби в Державній службі правопорядку, стимулює закріплення на службі кваліфікованих військових кадрів.

12. Військовослужбовцям Державної служби правопорядку гарантується безоплатне медичне забезпечення, яке здійснюється в лікувально-профілактичних закладах Державної служби правопорядку та органів внутрішніх справ. Медичне забезпечення членів сімей військовослужбовців Державної служби правопорядку здійснюється відповідно до законодавства.

13. Компенсаційна виплата в разі загибелі (смерті) військовослужбовця Державної служби правопорядку або настання в нього інвалідності внаслідок захворювання, поранення, травми або каліцтва, отриманих під час виконання ним обов'язків військової служби або під час її проходження, здійснюється відповідно до законодавства.

14. Соціальний захист працівників Державної служби правопорядку забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю та про державну службу.

Розділ VII
ФІНАНСОВЕ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ПРАВОПОРЯДКУ ТА КОНТРОЛЬ ЗА ЇЇ ДІЯЛЬНІСТЮ

Стаття 30. Фінансування діяльності Державної служби правопорядку

1. Фінансування діяльності Державної служби правопорядку здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством.

2. Відшкодування витрат, пов'язаних з безоплатним проїздом військовослужбовців Державної служби правопорядку під час виконання службових обов'язків, використанням транспортних засобів юридичних та фізичних осіб, здійснюється в повному обсязі за рахунок коштів, передбачених для зазначених цілей у державному бюджеті на утримання Державної служби правопорядку, у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 31. Матеріально-технічне забезпечення діяльності Державної служби правопорядку

1. Матеріально-технічне забезпечення регіональних управлінь Державної служби правопорядку, військових частин і підрозділів з охорони громадського порядку, військових частин і підрозділів спеціального призначення, військових частин і підрозділів оперативного призначення, військових частин і підрозділів з охорони важливих об'єктів права державної власності, військових частин і підрозділів спеціальної охорони, військових частин і підрозділів з конвоювання, військових частин і підрозділів з охорони дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні, авіаційних військових частин, вищих навчальних закладів, навчальних військових частин, органів і підрозділів забезпечення здійснюється Головним управлінням Державної служби правопорядку та іншими органами виконавчої влади відповідно до законодавства.

2. Будівництво або надання приміщень для військових частин і підрозділів з охорони важливих об'єктів права державної власності, військових частин і підрозділів спеціальної охорони, а також ремонт та утримання житлового фонду, інших будівель може здійснюватися за встановленими законодавством нормами за рахунок центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, яким належать об'єкти, що охороняються Державною службою правопорядку.

3. Будівництво або надання приміщень для розташування Головного управління Державної служби правопорядку, її регіональних управлінь, військових частин і підрозділів з охорони громадського порядку, військових частин і підрозділів спеціального призначення, військових частин і підрозділів оперативного призначення, військових частин і підрозділів з конвоювання, військових частин і підрозділів з охорони дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні, авіаційних військових частин, вищих навчальних закладів, навчальних військових частин, органів і підрозділів забезпечення Державної служби правопорядку здійснюються за рахунок і в межах коштів державного бюджету.

4. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування сприяють Державній службі правопорядку в розв'язанні житлових та інших соціально-побутових проблем, забезпеченні транспортними засобами і зв'язком.

Житлові приміщення державного житлового фонду, що побудовані за рахунок цільових державних капітальних вкладів та інших коштів та належать Державній службі правопорядку на праві господарського відання чи оперативного управління, можуть використовуватися лише як службові приміщення.

Стаття 32. Господарська діяльність в Державній службі правопорядку

1. Регіональні управління Державної служби правопорядку, військові частини і підрозділи, вищі навчальні заклади, установи Державної служби правопорядку можуть здійснювати господарську діяльність у порядку, установленому Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

2. Майно, закріплене за Державною службою правопорядку, є державною власністю.

Стаття 33. Контроль за діяльністю Державної служби правопорядку

1. Контроль за дотриманням законності в діяльності Державної служби правопорядку здійснюється відповідно до законодавства.

Розділ VIII
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року.

2. Визнати таким, що втратив чинність з 1 січня 2013 року, Закон України "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 29, ст.397).

3. Установити, що Головне управління Державної служби правопорядку, її регіональні управління, військові частини і підрозділи з охорони громадського порядку, військові частини і підрозділи спеціального призначення, військові частини і підрозділи оперативного призначення, військові частини і підрозділи з охорони важливих об'єктів права державної власності, військові частини і підрозділи спеціальної охорони, військові частини і підрозділи з конвоювання, військові частини і підрозділи з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв урядових міжнародних організацій в Україні, авіаційні військові частини, вищі навчальні заклади, навчальні військові частини, органи і підрозділи забезпечення, установи Державної служби правопорядку є правонаступниками відповідних органів військового управління, військових частин і підрозділів вищих навчальних закладів, навчальних військових частин, органів і підрозділів забезпечення, установ внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.

4. Кабінету Міністрів України:

1) у трьохмісячний строк з дня опублікування цього Закону:

внести на розгляд до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність з цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону;

забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність до цього Закону;

2) ужити необхідних заходів, пов'язаних з реформуванням внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.

 

Голова Верховної Ради України 

В. ЛИТВИН

Опрос