Идет загрузка документа (8 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Уголовный кодекс Украины относительно гуманизации уголовной ответственности

Проект закона Украины от 05.03.2012 № 10126-1
Дата рассмотрения: 05.03.2012 Карта проходжения проекта

ПРОЕКТ ЗАКОНУ УКРАЇНИ 

Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо гуманізації кримінальної відповідальності 

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести до Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року, N 2341-III (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 25-26, ст. 131) такі зміни:

1. Статтю 89 викласти в такій редакції:  

"Стаття 89. Строки погашення судимості

1. Такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені за вчинення злочину, за який санкцією статті Особливої частини цього Кодексу передбачене максимально можливе покарання у виді громадських робіт, або інше, більш м'яке покарання, після виконання цього покарання.

2. У разі засудження особи за вчинення злочину, за який санкцією статті Особливої частини цього Кодексу передбачене можливе покарання більш тяжке, ніж у виді громадських робіт, такими, що не мають судимості, визнаються:

1) особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;

2) жінки, засуджені відповідно до статті 79 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує тривалість іспитового строку, то жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;

3) особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю після виконання цього покарання;

4) особи, які відбули покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців чи достроково звільнені від цього покарання;

5) особи, засуджені до основного покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадських робіт, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

3. Такими, що не мають судимості, також визнаються:

1) особи, засуджені до виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

2) особи, які відбули покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цього покарання, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту;

3) особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

4) особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

5) особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

6) особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.".

2. Абзац другий частини першої статті 145 викласти в наступній редакції:

"карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.".

3. В абзаці другому частини першої статті 164 виключити слова "або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років".

4. В абзаці другому частини першої статті 165 виключити слова "або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років".

5. В абзаці другому частини першої статті 168 слова "виправними роботами на строк до двох років" замінити на слова "громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин".

6. В абзаці другому частини першої статті 169 слова "виправними роботами на строк до двох років" замінити на слова "громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин".

7. В абзаці другому частини першої статті 172 слова "виправними роботами на строк до двох років" замінити на слова "громадськими роботами на строк від п'ятдесяти до двохсот годин".

8. Абзац другий частини першої статті 335 викласти в наступній редакції:

"карається штрафом від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста до двохсот сорока годин.".

9. Абзац другий частини першої статті 363 викласти в наступній редакції:

"караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років.".

II. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності 1 січня 2013 року.

2. Особи, засуджені за вчинення злочину, за який санкцією статті Особливої частини цього Кодексу передбачене максимально можливе покарання у виді громадських робіт, або інше, більш м'яке покарання, у разі виконання ними цього покарання, визнаються не судимими.

3. Міри покарання, призначені до набрання чинності цим Законом, якщо вони перевищують санкції, встановлені цим Законом, підлягають зменшенню до максимальних меж покарання, встановлених цим Законом, відповідно до частини третьої статті 74 Кримінального кодексу України.

4. Питання, передбачені в частині 3 цього розділу, вирішуються судом за поданням засудженого, його захисника, адміністрації місця виконання покарання або прокурора у відкритому судовому засіданні. Розгляд справи проводиться за участю засудженого, прокурора і представника адміністрації місця виконання покарання. Органи, які виконують вироки судів, зобов'язані надавати судам необхідні матеріали стосовно осіб, які відбувають покарання.

Ухвалу (постанову) суду з цих питань може бути оскаржено засудженим чи його захисником, прокурором в порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України.

4. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону:

1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

2) забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

 

Голова Верховної Ради України

Опрос