Идет загрузка документа (47 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О саморегулируемых организациях

Проект закона Украины от 18.07.2011 № 9015
Дата рассмотрения: 18.07.2011 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про саморегулювальні організації

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Статус саморегулювальної організації

1. Непідприємницькі товариства, майно яких не підлягає розподілу між учасниками, а у разі ліквідації передається іншим непідприємницьким товариствам, які відповідають вимогам цієї частини, або зараховується до доходу бюджету, можуть набувати статус саморегулювальної організації в порядку, встановленому цим Законом.

2. Законами можуть встановлюватись особливості набуття статусу та діяльності саморегулювальних організацій у певних сферах господарської та/або професійної діяльності.

Стаття 2. Мета та завдання саморегулювальних організацій

1. Метою саморегулювальних організацій є підвищення ефективності регулювання певної господарської та професійної діяльності, підвищення якості товарів, робіт, послуг, забезпечення ефективної взаємодії між суб'єктами, які здійснюють певну господарську і професійну діяльність, та органами державної влади.

2. Завданнями саморегулювальних організацій є:

організація взаємодії між суб'єктами у певній сфері господарської та/або професійної діяльності;

представництво інтересів членів саморегулювальної організації перед органами державної влади та місцевого самоврядування;

організація навчання, підвищення кваліфікації фахівців;

забезпечення економічної конкуренції у відповідній сфері господарської та/або професійної діяльності;

забезпечення відкритості та доступності інформації про товари, роботи, послуги та умови їх продажу, виконання, надання.

Стаття 3. Принципи саморегулювання

1. Саморегулювання в Україні здійснюється на принципах:

державного сприяння створенню та діяльності саморегулювальних організацій;

рівноправності саморегулювальних організацій;

недопустимості обмеження саморегулювальними організаціями економічної конкуренції;

недопустимості дискримінаційних вимог, необхідних для набуття статусу саморегулювальної організації, зокрема вимог, які передбачають існування однієї саморегулювальної організації в певній галузі, вимог членства в певних міжнародних організаціях, а також будь-яких інших вимог, які всупереч положень цього Закону позбавляють непідприємницькі товариства права на набуття статусу саморегулювальної організації;

заборони обмеження державою прав суб'єктів господарської або/та професійної діяльності в залежності від участі або не участі у саморегулювальній організації.

Стаття 4. Правила саморегулювальної організації

1. Правила саморегулювальної організації включають правила господарської та/або професійної діяльності членів саморегулювальної організації, положення про спеціалізовані органи саморегулювальної організації та порядок їх діяльності, а у разі прийняття рішення про створення компенсаційного фонду - також положення про відшкодування за рахунок компенсаційного фонду саморегулювальної організації збитків.

2. Правила саморегулювальної організації затверджуються вищим органом саморегулювальної організації та не можуть суперечити законодавству.

3. У правилах господарської та/або професійної діяльності саморегулювальна організація визначає певну сферу такої діяльності та встановлює правила (стандарти) її здійснення. Зокрема правила господарської та/або професійної діяльності можуть містити:

1) процедури оцінки продукції та послуг на відповідність встановленим правилам (стандартам);

2) порядок розгляду звернень споживачів, який не може суперечити закону;

3) заходи, спрямовані на недопущення та подолання конфлікту інтересів;

4) умови страхування членами саморегулювальної організації відповідальності перед споживачами та іншими особами (розмір мінімальної страхової суми за договором страхування, страхові випадки тощо).

4. Правилами саморегулювальної організації можуть бути встановлені обмеження щодо суміщення однією особою посад в органах управління саморегулювальної організації, а також інші обмеження для осіб, що входять до складу органів управління саморегулювальної організації або є працівниками саморегулювальної організації, направлені на недопущення конфлікту інтересів.

Розділ II
УМОВИ І ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ СТАТУСУ САМОРЕГУЛЮВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Стаття 5. Вимоги до саморегулювальних організацій

1. Саморегулювальна організація повинна відповідати наступним вимогам:

1) кількість членів саморегулювальної організації має бути не менше трьох суб'єктів господарської та/або професійної діяльності відповідної сфери такої діяльності;

2) має розроблені правила саморегулювальної організації;

3) не є учасником підприємницького товариства та/або підприємства, що здійснює вид господарської діяльності, визначений правилами саморегулювальної організації;

4) не є поручителем, майновим поручителем;

5) не має акцій, облігацій чи інших цінних паперів, випущених членами саморегулювальної організації;

6) не надає платних послуг особам, які не є членами саморегулювальної організації;

7) не виступає посередником (комісіонером, агентом) по реалізації виготовлених членами саморегулювальної організації товарів (робіт, послуг).

2. На момент подання документів для включення відомостей про непідприємницьке товариство до єдиного державного реєстру саморегулювальних організацій повинні бути створені спеціалізовані органи саморегулювальної організації, передбачені частиною першою статті 21 цього Закону, та сформовано персональний склад вказаних органів.

3. Саморегулювальна організація повинна забезпечити виконання своїми посадовими особами та членами вимог частини четвертої та п'ятої цієї статті.

4. Особа, що здійснює функції одноосібного виконавчого органу саморегулювальної організації, або є членом колегіального виконавчого органу, повинна утримуватись від наступних дій:

1) набувати права на цінні папери, емітентами яких або боржниками по яких є члени саморегулювальної організації;

2) укладати з членами саморегулювальної організації договори страхування, кредитні договори, договори поруки, гарантії;

3) здійснювати господарську та/або професійну діяльність, визначену правилами саморегулювальної організації;

4) виступати засновником або учасником підприємницьких товариств або підприємств, що здійснюють господарську діяльність, визначену правилами саморегулювальної організації;

5) входити до складу органів управління членів саморегулювальної організації, або суб'єктів, що пов'язані відносинами контролю з членом саморегулювальної організації, або бути працівником члена саморегулювальної організації;

6) інших дій, які призводять або можуть призвести до конфлікту інтересів.

5. Члени саморегулювальної організації зобов'язані:

1) інформувати споживачів та інших осіб про своє членство в саморегулювальній організації, місцезнаходження та засоби зв'язку саморегулювальної організації та її спеціалізованих органів;

2) у місці укладання договору про продаж товарів (робіт, послуг) забезпечити можливість ознайомлення споживачів товарів (робіт, послуг) та інших осіб з правилами саморегулювальної організації.

Стаття 6. Порядок набуття статусу саморегулювальної організації

1. Рішення про подання документів для включення відомостей про непідприємницьке товариство до єдиного державного реєстру саморегулювальних організацій приймається вищим органом непідприємницького товариства.

2. Для включення відомостей про непідприємницьке товариство до єдиного державного реєстру саморегулювальних організацій до уповноваженого органу виконавчої влади подаються особисто або надсилаються поштою наступні документи:

1) заява про включення відомостей про непідприємницьке товариство до єдиного державного реєстру саморегулювальних організацій;

2) рішення про подання документів для включення відомостей про товариство до єдиного державного реєстру саморегулювальних організацій;

3) засвідчена нотаріально або непідприємницьким товариством копія установчого документу непідприємницького товариства;

4) правила саморегулювальної організації;

5) відомості про кожного члена товариства, в яких вказуються види здійснюваної господарської та/або професійної діяльності, місце знаходження для юридичних осіб або місце проживання для фізичних осіб, засобів зв'язку.

6) відомості про особу, яка є одноосібним виконавчим органом непідприємницького товариства або очолює колегіальний виконавчий орган непідприємницького товариства (ім'я, посада);

7) документ, що підтверджує створення та формування персонального складу спеціалізованих органів управління саморегулювальної організації, передбачених частиною першою статті 21 цього Закону;

8) відомості про адресу сайта непідприємницького товариства у мережі Інтернет;

9) засвідчені непідприємницьким товариством копії документів (ліцензій, посвідчень тощо), виданих на право здійснення господарської та/або професійної діяльності певного виду кожним членом, якщо здійснення такої діяльності потребує отримання таких документів;

10) документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору за включення відомостей про непідприємницьке товариство до єдиного державного реєстру саморегулювальних організацій.

3. Включення відомостей про непідприємницьке товариство до державного реєстру саморегулювальних організацій, відмова у такому включенні здійснюється протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати подання документів на включення відомостей про непідприємницьке товариство до державного реєстру саморегулювальних організацій.

4. Повідомлення про включення відомостей про непідприємницьке товариство до єдиного державного реєстру саморегулювальних організацій видається (надсилається поштовим відправленням з описом вкладення) протягом трьох робочих днів з дня такого включення.

5. З дня включення відомостей про непідприємницьке товариство до єдиного державного реєстру саморегулювальних організацій таке непідприємницьке товариство набуває статус саморегулювальної організації.

6. Розмір реєстраційного збору за включення відомостей про непідприємницьке товариство до єдиного державного реєстру саморегулювальних організацій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 7. Відмова у включенні відомостей про непідприємницьке товариство до єдиного державного реєстру саморегулювальних організацій

1. Рішення про відмову у включенні відомостей про непідприємницьке товариство до єдиного державного реєстру саморегулювальних організацій приймається у випадках:

1) невідповідності непідприємницького товариства вимогам цього Закону;

2) документи, подані для включення відомостей про непідприємницьке товариство до єдиного державного реєстру саморегулювальних організацій, надійшли не в повному обсязі, не відповідають вимогам цього Закону, або містять неправдиві відомості.

2. В рішенні про відмову у включенні відомостей про непідприємницьке товариство до державного реєстру саморегулювальних організацій з посиланням на відповідні норми закону вказується, які саме обставини або положення поданих документів є підставою відмови.

3. Рішення про відмову у включенні відомостей про непідприємницьке товариство до єдиного державного реєстру саморегулювальних організацій видається (надсилається поштовим відправленням з описом вкладення) протягом трьох робочих днів з дня прийняття такого рішення.

4. Після усунення причин, які стали підставою для відмови у включенні відомостей про непідприємницьке товариство до єдиного державного реєстру саморегулювальних організацій, допускається повторне звернення для включення відомостей про непідприємницьке товариство до єдиного державного реєстру саморегулювальних організацій.

Стаття 8. Єдиний державний реєстр саморегулювальних організацій

1. В єдиному державному реєстрі саморегулювальних організацій містяться такі відомості про саморегулювальні організації:

1) повне найменування саморегулювальної організації та скорочене у разі його наявності;

2) ідентифікаційний код юридичної особи;

3) сфера господарської та/або професійної діяльності відповідно до правил саморегулювальної організації;

4) місцезнаходження саморегулювальної організації;

5) дата включення відомостей про непідприємницьке товариство до державного реєстру саморегулювальних організацій;

6) ім'я та посада особи, яка є одноосібним виконавчим органом саморегулювальної організації або очолює колегіальний виконавчий орган саморегулювальної організації;

7) адреса сайта саморегулювальної організації у мережі Інтернет;

8) дата реєстрації припинення статусу саморегулювальної організації, підстава для внесення вказаного запису.

2. Відомості єдиного державного реєстру саморегулювальних організацій розміщуються на сайті уповноваженого центрального органу виконавчої влади. Всім бажаючим забезпечується можливість пошуку відомостей, зазначених у частині першій цієї статті, за ідентифікаційним кодом юридичної особи або її найменуванням, а також можливість анонімного перегляду, копіювання та роздрукування цих відомостей на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, цілодобово, без обмежень та безоплатно.

3. Порядок ведення державного реєстру саморегулювальних організацій уповноваженим органом державної влади, зокрема забезпечення ідентифікації осіб, що внесли до державного реєстру саморегулювальних організацій кожний запис, одержання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та внесення на їх підставі відповідних змін до державного реєстру саморегулювальних організацій, визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 9. Внесення змін до відомостей державного реєстру саморегулювальних організацій за заявою саморегулювальної організації

1. Для внесення до державного реєстру саморегулювальних організацій змін щодо відомостей про сферу господарської та/або професійної діяльності або про адресу сайту саморегулювальна організація протягом трьох робочих днів з дня настання таких обставин подає заяву. У разі змін щодо відомостей про сферу господарської та/або професійної діяльності додатково подаються правила саморегулювальної організації у новій редакції або зміни до них.

2. Внесення до державного реєстру саморегулювальних організацій змін щодо відомостей про саморегулювальну організацію, відмова у такому внесенні здійснюється безоплатно протягом трьох робочих днів з дати отримання документів, зазначених у частині першій цієї статті.

3. Рішення про відмову у внесенні до державного реєстру саморегулювальних організацій змін щодо відомостей про саморегулювальну організацію приймається у випадках, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 7 цього Закону, відповідно застосовуються частини 2, 3 та 4 статті 7 цього Закону.

Стаття 10. Припинення статусу саморегулювальної організації

1. Припинення статусу саморегулювальної організації здійснюється:

1) за рішенням непідприємницького товариства про припинення статусу саморегулювальної організації. Рішення приймається вищим органом непідприємницького товариства;

2) за рішенням суду про припинення статусу саморегулювальної організації;

3) у випадку прийняття рішення щодо припинення непідприємницького товариства шляхом ліквідації, якщо запис про таке рішення внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

4) внаслідок припинення непідприємницького товариства.

Стаття 11. Припинення статусу саморегулювальної організації за рішенням суду

1. Відповідний орган виконавчої влади звертається до суду з позовом до непідприємницького товариства про припинення статусу саморегулювальної організації у випадку:

1) невиконання саморегулювальною організацією у строк, передбачений частиною сьомою статті 28 цього Закону, вимог припису про усунення порушень законодавства про саморегулювання;

2) виявлення двох чи більше фактів порушення саморегулювальною організацією вимог законодавства про саморегулювання, вчинених протягом календарного року, якщо ці порушення не усунені або не можуть бути усунуті;

3) невиконання саморегулювальною організацією протягом місяця рішення суду, яким саморегулювальну організацію зобов'язано здійснити виплату із компенсаційного фонду.

2. Відповідний орган виконавчої влади звертається до суду з позовом про припинення статусу саморегулювальної організації протягом трьох місяців з дати виявлення обставини, передбаченої частиною першої цієї статті.

3. Відомості про те, що до саморегулювальної організації подано позов про припинення статусу саморегулювальної організації, включаються до єдиного державного реєстру саморегулювальних організацій. У випадку відмови суду у задоволенні такого позову відомості про його подання виключаються із єдиного державного реєстру саморегулювальних організацій не пізніше наступного робочого дня, який слідує за днем набрання законної сили рішенням суду.

4. Непідприємницьке товариство, статус якого як саморегулювальної організації припинено судом, не може протягом року з дня вступу рішення суду в законну силу подавати документи для включення у державний реєстр саморегулювальних організацій.

Стаття 12. Перетворення саморегулювальної організації на юридичну особу публічного права

1. Саморегулювальна організація може бути перетворена на організацію професійного самоврядування - юридичну особу публічного права з обов'язковим членством, яка наділяється владними повноваженнями щодо своїх членів, у випадках та в порядку, встановлених законом.

Розділ III
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ САМОРЕГУЛЮВАЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Стаття 13. Права саморегулювальних організацій

1. Саморегулювальна організація має право:

1) вносити пропозиції органам державної влади щодо формування та здійснення державної політики у відповідній сфері господарської та/або професійної діяльності;

2) приймати участь в обговоренні проектів нормативно-правових актів, якими передбачається регулювати відносини у відповідній сфері господарської та/або професійної діяльності, направляти пропозиції, висновки щодо проекту нормативного акту;

3) представляти інтереси членів саморегулювальної організації у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування;

4) делегувати свого представника для участі у консультативних, дорадчих та інших допоміжних органах виконавчої влади, що забезпечують здійснення державної політики у відповідній сфері господарської та/або професійної діяльності, в порядку, передбаченому для громадських організацій;

5) приймати участь у розробці національних стандартів;

6) у порядку, передбаченому законодавством, отримувати в органах державної влади та органах місцевого самоврядування інформацію, необхідну для виконання завдань саморегулювальної організації;

7) здійснювати професійне навчання, атестацію, підвищення кваліфікації членів саморегулювальної організації та/або працівників членів саморегулювальної організації;

8) здійснювати міжнародне співробітництво, вступати до відповідних міжнародних організацій.

2. Саморегулювальна організація має інші права відповідно до закону.

Стаття 14. Обов'язки саморегулювальних організацій

1. Саморегулювальна організація зобов'язана:

1) дотримуватись вимог законодавства України та правил саморегулювальної організації;

2) встановлювати умови членства в саморегулювальній організації;

3) здійснювати організаційне, консультаційне сприяння господарській або професійній діяльності членів саморегулювальної організації;

4) вести реєстр членів саморегулювальної організації та забезпечувати відкритість та загальнодоступність відомостей, що містяться в ньому;

5) розглядати звернення споживачів та інших осіб щодо дій члена саморегулювальної організації та/або порушення ним правил саморегулювальної організації.

2. Саморегулювальна організація несе інші обов'язки відповідно до закону.

Стаття 15. Забезпечення саморегулювальною організацією доступу до інформації про її діяльність та захист саморегулювальною організацією інформації від її неправомірного використання

1. Саморегулювальна організація зобов'язана розмістити на своєму сайті в мережі Інтернет установчі документи, правила саморегулювальної організації, реєстр членів саморегулювальної організації (із зазначенням найменування або імені, місцезнаходження юридичних осіб, засобів зв'язку, дати набуття членства в саморегулювальній організації), а також наступну інформацію:

1) про членів, що припинили своє членство в саморегулювальній організації, і про підстави припинення їх членства;

2) про склад і вартість майна компенсаційного фонду саморегулювальної організації на останню дату звітного кварталу, якщо компенсаційний фонд сформовано такою саморегулювальною організацією;

3) про управителя компенсаційного фонду саморегулювальної організації (найменування, місцезнаходження, засіб зв'язку) за його наявності;

4) про рішення, прийняті вищим органом саморегулювальної організації;

5) персональний склад органів управління саморегулювальної організації;

6) про результати перевірок дотримання саморегулювальною організацією вимог законодавства про саморегулювання;

7) про внесені саморегулювальною організацією пропозиції органам державної влади щодо формування та здійснення державної політики у відповідній сфері господарської та/або професійної діяльності, а також направлені пропозиції та висновки щодо проектів нормативно-правових актів;

8) про атестати, видані членам саморегулювальної організації або їх працівникам за наслідками навчання, у випадку, якщо саморегулювальна організація здійснює атестацію членів або працівників членів такої саморегулювальної організації;

9) про результати проведених саморегулювальною організацією перевірок діяльності членів саморегулювальної організації.

2. Вказані в частині першій цієї статті документи та інформація розміщуються протягом десяти календарних днів з дати вступу документу в силу або зміни відповідної інформації.

3. Саморегулювальна організація разом з розкриттям інформації, передбаченої частиною першою цієї статті, має право розкривати і іншу інформацію про свою діяльність.

4. Саморегулювальною організацією повинні бути передбачені способи отримання, використання, обробки, зберігання і захисту інформації, неправомірне використання якої працівниками саморегулювальної організації може заподіяти майнову та/або моральну шкоду членам саморегулювальної організації або створити передумови для спричинення такої шкоди.

5. Саморегулювальна організація несе перед своїми членами відповідальність за дії своїх працівників, пов'язані з неправомірним використанням інформації, що стала їм відомою через службове положення.

Розділ IV
КОМПЕНСАЦІЙНИЙ ФОНД САМОРЕГУЛЮВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Стаття 16. Право створення компенсаційного фонду

1. Саморегулювальна організація вправі створити компенсаційний фонд саморегулювальної організації.

2. Рішення про створення компенсаційного фонду та розмір внесків до компенсаційного фонду членів саморегулювальної організації приймається вищим органом саморегулювальної організації.

Стаття 17. Формування та виплати з компенсаційного фонду саморегулювальної організації

1. Компенсаційний фонд саморегулювальної організації формується виключно в грошовій формі за рахунок внесків членів саморегулювальної організації. Звільнення члена саморегулювальної організації від обов'язку по сплаті внеску до компенсаційного фонду саморегулювальної організації, не допускається.

2. Із компенсаційного фонду саморегулювальної організації здійснюються виплати у випадках, встановлених положенням про відшкодування за рахунок компенсаційного фонду саморегулювальної організації збитків, завданих членами саморегулювальної організації споживачам та іншим особам при здійсненні господарської та/або професійної діяльності.

3. Вимога про виплату з компенсаційного фонду може бути пред'явлена до саморегулювальної організації споживачем або іншою особою, якій членом саморегулювальної організації завдано збитків при здійсненні господарської чи професійної діяльності, передбаченої правилами саморегулювальної організації.

4. Обов'язковою умовою звернення до саморегулювальної організації з вимогою про виплату із компенсаційного фонду є набрання законної сили рішенням суду, яким передбачається відшкодування членом саморегулювальної організації збитків.

5. Якщо суб'єкт, який завдав збитків, є членом декількох саморегулювальних організацій, що об'єднують суб'єктів господарської або професійної діяльності при здійсненні якої споживачу або іншій особі завдано збитків, збитки відшкодовуються за рахунок компенсаційних фондів таких саморегулювальних організацій (якщо їх створено) солідарно.

6. Якщо рішення суду про відшкодування членом саморегулювальної організації збитків виконано у примусовому порядку, відповідний член саморегулювальної організації зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня письмово повідомити про це саморегулювальну організацію.

7. Саморегулювальна організація зобов'язана в день задоволення вимоги про виплату з компенсаційного фонду письмово повідомити про це члена саморегулювальної організації, який завдав відшкодовані з компенсаційного фонду збитки.

8. Не допускається здійснення виплати із компенсаційного фонду в розмірі, що перевищує двадцять п'ять відсотків розміру компенсаційного фонду на день, що передує дню здійснення відповідної виплати з компенсаційного фонду.

9. Не допускається здійснення виплат із компенсаційного фонду, за винятком виплат, передбачених частиною другою цієї статті. Не допускається повернення членам саморегулювальної організації внесків до компенсаційного фонду.

10. Стягнення по зобов'язаннях саморегулювальної організації або її членів не може бути звернено на кошти (майно) компенсаційного фонду саморегулювальної організації.

11. Якщо після проведення виплати з компенсаційного фонду розмір компенсаційного фонду становить менше добутку розміру внеску до компенсаційного фонду кожного члена такої саморегулювальної організації та кількості членів саморегулювальної організації, компенсаційний фонд підлягає поповненню у рівних частинах членами саморегулювальної організації протягом місяця з дати здійснення виплати з нього.

12. Якщо членство суб'єкта господарської чи професійної діяльності у саморегулювальній організації припинено, відшкодування за рахунок компенсаційного фонду споживачам та іншим особам завданих таким суб'єктом під час перебування у саморегулювальній організації збитків здійснюється саморегулювальною організацією за правилами, встановленими цією статтею.

13. У разі відшкодування саморегулювальною організацією збитків, завданих членом саморегулювальної організації споживачам та іншим особам при здійсненні господарської та/або професійної діяльності, саморегулювальна організація має право на зворотну вимогу (регрес) до такого члена.

Стаття 18. Управління майном компенсаційного фонду саморегулювальної організації

1. Саморегулювальна організація зобов'язана укласти договір управління майном, предметом якого є грошові кошти та інше майно компенсаційного фонду.

2. Управителем компенсаційного фонду саморегулювальної організації може бути банк, який має ліцензію на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів - депозитарної діяльності зберігача цінних паперів.

3. Управитель компенсаційного фонду саморегулювальної організації не може бути пов'язаною особою із саморегулювальною організацією, членом саморегулювальної організації, спеціалізованого органу чи іншого органу управління саморегулювальної організації.

Стаття 19. Виплати з компенсаційного фонду у разі припинення статусу саморегулювальної організації

1. Майно компенсаційного фонду у разі припинення статусу саморегулювальної організації продовжує зберігатись у управителя компенсаційного фонду протягом трьох років з дати припинення статусу саморегулювальної організації. Якщо договір з управителем компенсаційного фонду не укладено, відповідний орган виконавчої влади укладає такий договір в порядку, встановленому для закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти.

2. Винагорода управителю виплачується за рахунок доходів від використання майна компенсаційного фонду, переданого в управління.

3. Рішення про здійснення виплати з компенсаційного фонду у разі припинення статусу саморегулювальної організації, приймається відповідним органом виконавчої влади у порядку, передбаченому частинами 2 - 7 статті 17 цього Закону.

4. Після спливу строку, передбаченого в частині першій цієї статті, управитель зобов'язаний реалізувати майно компенсаційного фонду, а кошти перерахувати до державного бюджету.

5. Якщо непідприємницьке товариство, діяльність якого як саморегулювальної організації припинено, в межах строку, визначеного у частині першій цієї статті, повторно отримає статус саморегулювальної організації, компенсаційний фонд повертається такій саморегулювальній організації.

Розділ V
КОНТРОЛЬ САМОРЕГУЛЮВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗА ЗДІЙСНЕННЯМ ЧЛЕНАМИ САМОРЕГУЛЮВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКОЇ АБО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 20. Предмет контролю саморегулювальної організації за здійсненням членами саморегулювальної організації господарської або професійної діяльності

1. Саморегулювальна організація зобов'язана контролювати дотримання членами правил саморегулювальної організації, умов членства в саморегулювальній організації.

2. Саморегулювальна організація не вправі виходити за межі предмета контролю, визначеного законом.

Стаття 21. Спеціалізовані органи саморегулювальної організації

1. Саморегулювальна організація створює спеціалізовані органи:

1) орган, який здійснює контроль за дотриманням членами саморегулювальної організації правил саморегулювальної організації, умов членства в саморегулювальній організації та направлення матеріалів перевірок членів саморегулювальної організації в орган, визначений пунктом 2 цієї частини.

2) орган, який розглядає справи про порушення членами саморегулювальної організації правил саморегулювальної організації, умов членства в саморегулювальній організації.

2. Правилами саморегулювальної організації може бути передбачено виконання повноважень органів, що передбачені частиною першою цієї статті, одним спеціалізованим органом.

3. Спеціалізовані органи відповідно до правил саморегулювальної організації можуть бути одноосібними або колегіальними.

Стаття 22. Заходи контролю саморегулювальної організації за дотриманням членами саморегулювальної організації правил саморегулювальної організації

1. Саморегулювальною організацією проводяться перевірки дотримання членами правил саморегулювальної організації, умов членства в саморегулювальній організації.

2. Правилами саморегулювальної організації може бути передбачене подання членами саморегулювальної організації звітів про виконання правил здійснення господарської чи професійної діяльності.

Стаття 23. Перевірка саморегулювальною організацією дотримання членами саморегулювальної організації правил саморегулювальної організації, умов членства в саморегулювальній організації

1. Перевірки саморегулювальною організацією дотримання членами саморегулювальної організації правил саморегулювальної організації, умов членства в саморегулювальній організації можуть бути плановими або позаплановими, виїзними або невиїзними.

2. Планові перевірки проводяться один раз на три роки. Правилами саморегулювальної організації може бути визначена менша періодичність перевірок, але не частіше одного разу на рік.

3. Підставою для проведення саморегулювальною організацією позапланової перевірки є наявність відомостей про порушення членом саморегулювальної організації правил саморегулювальної організації, зокрема повідомлених споживачем, відшкодування з компенсаційного фонду завданих членом саморегулювальної організації збитків.

4. Під час проведення позапланової перевірки перевіряються тільки факти, які стосуються порушення, щодо якого наявні відомості.

5. При проведенні перевірки посадові особи органу, який здійснює контроль за здійсненням членами саморегулювальної організації господарської та/або професійної діяльності, вправі:

1) отримувати від члена саморегулювальної організації копії документів, що стосуються предмета перевірки;

2) ознайомлюватися з оригіналами документів, які знаходяться у члена саморегулювальної організації та стосуються предмета перевірки;

3) отримувати від члена саморегулювальної організації письмову інформацію, що стосується предмета перевірки;

4) отримувати письмові пояснення службових осіб та працівників члена саморегулювальної організації;

5) отримувати за їх згодою письмові пояснення споживачів та інших осіб.

6. Тривалість проведення перевірок не може перевищувати п'ятнадцяти календарних днів, якщо менший строк не встановлено правилами саморегулювальної організації.

7. Саморегулювальна організація, а також її працівники і посадові особи, що беруть участь в проведенні перевірки, не мають права розголошувати відомості, отримані під час її проведення.

Стаття 24. Розгляд саморегулювальною організацією справ про порушення членами правил саморегулювальної організації, умов членства в саморегулювальній організації

1. Справи про порушення членами саморегулювальної організації правил саморегулювальної організації, умов членства в саморегулювальній організації розглядаються за матеріалами планових чи позапланових перевірок.

2. При розгляді справ про порушення членами саморегулювальної організації правил саморегулювальної організації, якщо такий розгляд ініційовано за зверненням споживача чи іншої особи, орган, який розглядає вказану справу, може запрошувати на свої засідання особу, що направила звернення. Спеціалізований орган саморегулювальної організації зобов'язаний запрошувати відповідного члена саморегулювальної організації, відносно якого розглядається справа про порушення правил саморегулювальної організації, недотримання умов членства в саморегулювальній організації.

3. Строк розгляду справи про порушення членами саморегулювальної організації правил саморегулювальної організації, умов членства в саморегулювальній організації не може перевищувати п'ятнадцяти календарних днів з дати закінчення перевірки.

4. За результатами розгляду справи про порушення членом саморегулювальної організації правил саморегулювальної організації, умов членства в саморегулювальній організації орган, який розглянув вказану справу, вправі винести припис про зобов'язання члена саморегулювальної організації усунути порушення правил саморегулювальної організації, наслідків цих порушень, умов членства в саморегулювальній організації.

Стаття 25. Виключення з членів саморегулювальної організації у зв'язку з порушенням правил саморегулювальної організації або невідповідністю умовам членства

1. У разі неусунення членом саморегулювальної організації порушення правил саморегулювальної організації, наслідків цих порушень, умов членства в саморегулювальній організації, якщо про усунення вказаного порушення виносився припис, а відповідне порушення не було усунуто у визначений приписом строк, а також у разі невідповідності члена саморегулювальної організації умовам членства, він може бути виключений з членів саморегулювальної організації.

Розділ VI
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА САМОРЕГУЛЮВАЛЬНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

Стаття 26. Предмет державного контролю за саморегулювальними організаціями

1. Відповідний орган виконавчої влади здійснює контроль за дотриманням саморегулювальними організаціями вимог законодавства про саморегулювання.

Стаття 27. Щорічний звіт про діяльність саморегулювальної організації

1. Саморегулювальна організація щорічно подає звіт про свою діяльність відповідному органу виконавчої влади.

2. В звіті про діяльність саморегулювальної організації вказуються відомості про кількість членів саморегулювальної організації. Форма та порядок подачі щорічного звіту про діяльність саморегулювальної організації затверджується Кабінетом міністрів України.

Стаття 28. Перевірки дотримання саморегулювальною організацією вимог законодавства про саморегулювання

1. Підставою для проведення перевірки дотримання саморегулювальною організацією вимог законодавства про саморегулювання є:

1) скарга споживача чи іншої особи на порушення передбаченої законодавством або правилами саморегулювальної організації процедури розгляду звернення такого споживача чи іншої особи до саморегулювальної організації;

2) скарга члена саморегулювальної організації на порушення саморегулювальною організацією вимог законодавства про саморегулювання;

3) неподання саморегулювальною організацією звіту до уповноваженого органу виконавчої влади у встановленому порядку та строки;

4) виявлена із звіту про діяльність саморегулювальної організації невідповідність саморегулювальної організації вимогам цього Закону;

5) розмір компенсаційного фонду саморегулювальної організації менше за добуток розміру внеску до компенсаційного фонду кожного члена такої саморегулювальної організації та кількості членів саморегулювальної організації.

2. При проведенні перевірок з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, перевіряються тільки факти, викладені в скарзі.

3. Строк проведення перевірки не може перевищувати п'ятнадцяти календарних днів.

4. При проведенні перевірок уповноважені посадові особи відповідного органу виконавчої влади вправі ознайомлюватись з документами саморегулювальної організації, отримувати копії документів саморегулювальної організації та інформацію про діяльність саморегулювальної організації, отримувати пояснення службових осіб саморегулювальної організації.

5. Про результати перевірки дотримання саморегулювальною організацією вимог законодавства про саморегулювання відповідний орган виконавчої влади зобов'язаний протягом десяти днів після проведення перевірки скласти та видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) саморегулювальній організації акт.

6. У випадку, якщо під час перевірки дотримання саморегулювальною організацією вимог законодавства про саморегулювання виявлено порушення, які можуть бути усунуті, відповідний орган виконавчої влади не пізніше ніж протягом п'яти днів з дня направлення саморегулювальній організації акта за результатами перевірки вправі винести припис щодо припинення дій, які містять ознаки порушення, а у разі, якщо порушення припинено, - щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень.

7. Припис про усунення порушення вимог законодавства про саморегулювання підлягає виконанню саморегулювальною організацією протягом місяця з дня його отримання.

8. В межах строку, визначеного в частині сьомій цієї статті, саморегулювальна організація зобов'язана направити відповідному органу виконавчої влади документи, що підтверджують виконання припису про усунення порушення вимог законодавства про саморегулювання.

Стаття 29. Повідомлення про втрату суб'єктом права на заняття господарською та/або професійною діяльністю

1. Орган державної влади у випадку прийняття рішення, що передбачає втрату суб'єктом права на заняття господарською та/або професійною діяльністю, зобов'язаний в триденний строк повідомити про прийняте рішення саморегулювальну організацію, яка об'єднує суб'єктів відповідної господарської та/або професійної діяльності, членом якої є вказаний суб'єкт господарської чи професійної діяльності.

Розділ VII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.

2. Частину першу статті 8 Закону України "Про третейські суди" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 35, ст. 412) доповнити абзацом такого змісту:

"саморегулювальних організаціях".

   

Голова Верховної Ради України

Опрос