Идет загрузка документа (134 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О рынке земель

Проект закона Украины от 18.07.2011 № 9001
Дата рассмотрения: 18.07.2011 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про ринок земель

Цей Закон визначає правові засади організації і функціонування ринку земель, в тому числі особливості обігу земель сільськогосподарського призначення, виходячи з необхідності забезпечення реалізації вимог Конституції України стосовно землі як основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави.

Глава 1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

1) аукціон - форма проведення земельних торгів, за якою лот продається учаснику, що відповідає вимогам, визначеним цим та іншими законами, а також запропонував за цей лот найвищу ціну, зафіксовану у ході проведення аукціону ліцитатором;

2) виконавець земельних торгів (виконавець) - юридична особа, яка має ліцензію на проведення земельних торгів та уклала з організатором договір на проведення продажу об'єкта торгів на земельних торгах;

3) Державний земельний банк України - державна спеціалізована банківська установа, що утворюється відповідно до закону і якій надається виключне право здійснювати банківські операції щодо земель сільськогосподарського призначення;

4) державний спеціалізований орган - Державний земельний фонд України, створений відповідно до закону з метою забезпечення управління землями, що перебувають у державний власності, а також ведення в установленому законом порядку державного земельного кадастру, обліку усіх земель незалежно від форми власності, а також виконання інших повноважень;

5) іноземні особи - іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні підприємства, підприємства, в статутному капіталі є іноземна інвестиція, іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації, інші іноземні юридичні особи;

6) консолідація земель сільськогосподарського призначення - науково та економічно обґрунтований процес об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення з метою раціонального ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

7) крок аукціону - мінімальна надбавка, на яку в ході аукціону здійснюється підвищення стартової та кожної наступної ціни лота;

8) ліцитатор - ведучий земельного аукціону із спеціальною підготовкою, який призначається виконавцем;

9) лот - об'єкт земельних торгів (земельна ділянка або права на неї) із його якісними та кількісними характеристиками, що виставляється для продажу на торгах;

10) обіг земельних ділянок (прав на них) - перехід земельних ділянок (прав на них) від однієї особи до іншої на підставі правочинів, у тому числі укладених за результатами земельних торгів;

11) організатор земельних торгів (організатор) - фізична або юридична особа, яка є власником земельної ділянки, державний спеціалізований орган, державний орган приватизації, інший орган державної влади, орган місцевого самоврядування, уповноважений здійснювати відчуження земельної ділянки, призначеної для продажу, або державний виконавець відповідно до виконавчого документу;

12) переможець земельних торгів (переможець) - особа, з числа учасників земельних торгів, яка за їх результатами одержала право на укладення договору купівлі-продажу лота;

13) покупець - переможець земельних торгів, який уклав договір купівлі-продажу та здійснив у повному обсязі розрахунки за придбаний на земельних торгах лот;

14) ринок земель - система відносин між відчужувачами земельних ділянок (прав на них) та особами, які набувають земельні ділянки (право на них), органами державної влади, державними органами приватизації та органами місцевого самоврядування, пов'язаних з укладенням, виконанням, зміною та припиненням цивільно-правових договорів, які передбачають відчуження земельних ділянок (прав на них);

15) стартова ціна - визначена в установленому порядку вартість земельної ділянки (права на неї), з якої розпочинається продаж відповідного лота на земельних торгах;

16) учасник земельних торгів (учасник) - особа, яка відповідає встановленим законодавством вимогам, подала відповідні документи для участі в земельних торгах та відповідно до цього Закону зареєстрована виконавцем;

17) члени сім'ї фізичної особи (учасника відносин на ринку землі) - особи, що спільно проживають та пов'язані спільним побутом: чоловік, дружина, діти, батьки, рідні брати та сестри, дід, баба, онуки, племінники і племінниці, тітки, дядьки, у тому числі двоюрідні, партнери у цивільному шлюбі, діти партнерів у цивільному шлюбі, громадяни, які перебувають на утриманні фізичної особи, або їх партнери в цивільному шлюбі, усиновлювачі, усиновлені;

18) ціна продажу - фіксована в договорі купівлі-продажу ціна продажу земельної ділянки (права на неї).

Стаття 2. Правове регулювання ринку земель

1. Правове регулювання ринку земель здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, цього Закону, законодавства про приватизацію та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

2. Правове регулювання ринку земель сільськогосподарського призначення з метою запобігання спекулятивним операціям, монополізації ринку та спричинення негативних наслідків для навколишнього природного середовища здійснюється з урахуванням встановлених цим та іншими законами додаткових умов шляхом:

1) встановлення кваліфікаційних вимог до покупця земельних ділянок;

2) встановлення вимог щодо обов'язково проведення обстеження якісного стану земельної ділянки та обов'язкової розробки проекту охорони родючості ґрунтів;

3) встановлення неподільного (мінімального) розміру земельних ділянок;

4) обмеження площі земель, що може знаходитись у власності однієї особи;

5) запровадження відповідного оподаткування, що запобігає спекулятивним операціям, зокрема шляхом встановлення диференційованого розміру державного мита;

6) запровадження засобів захисту економічної конкуренції та обмеження монополізму;

7) встановлення інших правових засобів відповідно до закону.

3. Дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини щодо земельних ділянок, які відчужуються в примусовому порядку відповідно до закону чи рішення суду, а також щодо земельних ділянок державної та комунальної власності у процесі їх безоплатної передачі у власність громадян України в межах вимог, передбачених статтями 25 та 121 Земельного кодексу України.

Стаття 3. Суб'єкти ринку земель

1. Суб'єктами ринку земель є відчужувачі та набувачі земельних ділянок (прав на них).

2. Суб'єктами ринку земель сільськогосподарського призначення є:

1) громадяни України, а також сільськогосподарські юридичні особи України, засновниками та учасниками яких є лише громадяни України і які відповідають вимогам, встановленим цим та іншими законами;

2) держава Україна в особі Державного земельного фонду України, інших уповноважених законом органів державної влади або державного виконавця;

3) територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування;

4) несільськогосподарські юридичні особи України, засновниками та учасниками яких є лише органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також громадяни України, які відповідають вимогам, встановленим цим та іншими законами, для науково-дослідних та навчальних цілей, поширення кращого досвіду ведення сільськогосподарського виробництва.

3.Суб'єктами ринку земель несільськогосподарського призначення є:

1) громадяни України, а також юридичні особи України, які відповідають вимогам, встановленим цим та іншими законами;

2) держава Україна в особі Державного земельного фонду України, інших уповноважених законом органів державної влади або державного виконавця;

3) територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування;

4) іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні підприємства, інші іноземні юридичні особи;

5) іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації.

Стаття 4. Об'єкти ринку земель

1. Об'єктами ринку земель є:

1) земельні ділянки державної або комунальної власності з урахуванням встановленого законом режиму земель відповідних категорій, їх цільового призначення та виду використання, в тому числі, разом з розташованими на них об'єктами, що підлягають приватизації;

2) земельні ділянки, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, з урахуванням встановленого законом режиму категорій земель, їх цільового призначення та виду використання;

3) фермерські господарства та сільськогосподарські підприємства як цілісні майнові комплекси.

4) земельні частки (паї);

5) частки у праві спільної власності на землю;

6) право оренди земельної ділянки на встановлений строк або право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).

2. Земельні ділянки сільськогосподарського значення можуть надаватись сільськогосподарським юридичним особам України, засновниками та учасниками яких є не тільки громадяни України і які відповідають вимогам, встановленим цим та іншими законами, а також несільськогосподарським юридичним особам України для ведення підсобного сільського господарства та для науково-дослідних цілей, поширення кращого досвіду ведення сільськогосподарського виробництва лише на умовах оренди.

Стаття 5. Правові форми обігу земельних ділянок

1. Правовими формами обігу земельних ділянок є цивільні правочини (договори купівлі-продажу, дарування, міни, оренди, ренти, емфітевзису тощо), рішення уповноваженого органу, інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

2. Право на набуття земельних ділянок сільськогосподарського призначення на підставі договору дарування мають лише громадяни України, які є родичами власників таких земель першого і другого ступенів споріднення.

3. Міна земельних ділянок сільськогосподарського призначення дозволяється лише у разі їх обміну на інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, частки у праві спільної власності на такі земельні ділянки, на земельні частки (паї), а також на фермерські господарства та сільськогосподарські підприємства як цілісні майнові комплекси.

Стаття 6. Державний спеціалізований орган з управління землями державної власності

1. Державним спеціалізованим органом з управління землями державної власності є Державний земельний фонд України, який утворюється і діє відповідно до закону.

2. До повноважень Державного земельного фонду України належать:

1) придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, використовуваних для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у громадян та юридичних осіб, які виявили намір здійснити їх відчуження;

2) викуп земельних ділянок сільськогосподарського призначення у іноземців;

3) зарахування до складу земель державної власності сільськогосподарських земельних ділянок, які визнані відумерлою спадщиною; сільськогосподарських земельних ділянок, які не використовуються протягом трьох років, а місцезнаходження власників яких невідоме, а також не витребуваних земельних часток (паїв), власники яких не заявили про їх права на такі частки (паї) протягом трьох років.

4) формування оптимальних за розміром земельних ділянок сільськогосподарського призначення, на яких економічно доцільне ведення сільськогосподарського виробництва з застосуванням сівозміни;

5) продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення фермерським господарствам, громадянам, які мають намір створити та вести фермерське господарство і проживають на території населених пунктів за місцем розташування таких ділянок;

6) передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду фермерським господарствам, громадянам, які мають намір створити та вести фермерське господарство і проживають на території населених пунктів за місцем розташування таких ділянок, з перспективою продажу їм орендованих земельних ділянок;

7) управління, забезпечення раціонального використання та охорони земель державної власності;

8) моніторинг ринку земель сільськогосподарського призначення;

9) ведення спеціалізованого інтернет-сайту, на якому оприлюднюється інформація про земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які виставляються їх власниками на продаж, передачу в оренду тощо, а також про земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у віданні Державного земельного фонду і можуть бути надані громадянам України, фермерським господарствам у власність чи оренду.

10) надання консультативних послуг фізичним та юридичним особам з питань набуття, реалізації та захисту прав на землю;

11) забезпечення консолідації земель сільськогосподарського призначення, ведення в установленому законом порядку Державного земельного кадастру України, обліку усіх земель незалежно від форми власності;

12) здійснення інших повноважень, визначених законом.

3. Діяльність Державного земельного фонду України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України

Стаття 7. Надання консультативних послуг з питань функціонування ринку земель

1. Консультативні послуги з питань функціонування ринку земель включають:

1) консультування власників земельних ділянок та землекористувачів;

2) надання інформації про результати досліджень щодо попиту та пропозиції земельних ділянок, ціноутворення на ринку земель;

3) надання інформаційних послуг з питань земельного законодавства, оцінки земель, здійснення цивільно-правових угод та інших послуг щодо обігу земельних ділянок;

4) надання суб'єктам ринку земель практичної допомоги щодо набуття та реалізації прав власності на земельну ділянку.

2. Консультативні послуги суб'єктам ринку земель надають державний спеціалізований орган, фізичні та юридичні особи - суб'єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності, які відповідно до закону здійснюють господарську діяльність у сфері землеустрою, оцінки земель, земельних торгів, права, економіки, природокористування тощо.

3. Порядок надання консультативних послуг з питань функціонування ринку земель визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 8. Державне мито при продажі земельних ділянок

1. При продажі земельної ділянки державне мито визначається з урахуванням договірної ціни. Якщо така ціна є меншою за її експертну грошову оцінку, то державне мито визначається на основі її експертної грошової оцінки.

Стаття 9. Інформування громадськості та врахування громадських

інтересів при здійсненні продажу земельних ділянок державної або комунальної власності чи права оренди на них

1. Під час підготовки до продажу земельних ділянок державної або комунальної власності чи права оренди на них органи виконавчої влади, державний спеціалізований орган та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень:

1) інформують населення через засоби масової інформації та спеціалізований Інтернет-сайт державного спеціалізованого органу про продаж земельних ділянок державної або комунальної власності (прав на них);

2) залучають землевласників, землекористувачів, а також в установленому порядку представників громадських організацій до участі в обговоренні заходів щодо розвитку ринку земель;

3) проводять в установленому порядку із залученням жителів відповідного населеного пункту громадські слухання щодо продажу земельних ділянок державної та комунальної власності;

4) забезпечують встановлення на земельних ділянках державної та комунальної власності, що виставляються на продаж, інформаційних щитів з відомостями про їх розмір та цільове призначення, а також із зазначенням контактних телефонів посадових осіб, які можуть надати детальнішу інформацію про земельну ділянку та умови її продажу;

5) забезпечують врахування інтересів територіальних громад при розробленні та здійсненні заходів щодо розвитку ринку земель.

2. При розміщенні оголошення про продаж земельних ділянок державної або комунальної власності (прав на них) на спеціалізованому Інтернет-сайті державного спеціалізованого органу технологічні та програмні засоби повинні забезпечувати для всіх бажаючих можливість пошуку інформації за датою розміщення оголошення, датою та місцем проведення продажу, видом майна, ціною, видом договору, що укладається, а також можливість цілодобово, без обмежень та стягнення плати анонімно переглядати, копіювати та роздрукувати інформацію на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, які не вимагають застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів.

3. Розміщення оголошень про продаж земельних ділянок державної або комунальної власності (прав на них) на спеціалізованому Інтернет-сайті державного спеціалізованого органу здійснюється безоплатно.

Глава 2. ОБІГ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Стаття 10. Обмеження щодо набуття у власність земель сільськогосподарського призначення

1. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть набувати у власність за цивільно-правовими угодами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва лише:

1) громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту, досвід роботи у сільському господарстві або займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва чи особистого селянського господарства не менш як три роки;

2) фермерські господарства та інші юридичні особи, засновниками та учасниками яких є лише громадяни України і до основних видів діяльності яких віднесено веденням товарного сільськогосподарського виробництва;

3) держава Україна в особі державного спеціалізованого органу, інших уповноважених законом органів державної влади або державного виконавця;

4) територіальні громади України в особі відповідних органів місцевого самоврядування;

5) несільськогосподарські юридичні особи України, які мають право набувати у власність чи користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для науково-дослідних та навчальних цілей, поширення кращого досвіду ведення сільськогосподарського виробництва.

2. Іноземні юридичні та фізичні особи не можуть набувати у власність землі сільськогосподарського призначення.

3. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть набуватися у власність чи користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва лише за умов:

1) проведення обстеження стану земельної ділянки за методикою, що затверджується державним спеціалізованим органом спільно зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики, на момент її купівлі-продажу, міни чи іншого відчуження;

2) розроблення для земельної ділянки проекту охорони родючості ґрунтів, який включає оптимальну сівозміну.

4. У разі передачі в дар та успадкування земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва обстеження стану земельної ділянки може не проводитись, а проект охорони родючості грунтів може не розроблятись.

5. Обстеження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що оголошені до продажу (відчуження), та розробка проектів охорони родючості ґрунтів здійснюють спеціалізовані наукові та проектні установи.

6. Розроблені проекти охорони родючості ґрунтів розглядаються і затверджуються в порядку, встановленому державним спеціалізованим органом.

7. Акт обстеження земельної ділянки та затверджений проект охорони родючості ґрунтів є обов'язковими додатками до договорів купівлі-продажу чи інших договорів щодо набуття земельних ділянок у власність чи користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за винятком договорів про передачу в дар та успадкування відповідної земельної ділянки.

8. Особи, які набули право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, однак відповідно до частин першої та другої цієї статті Закону не мають на це право, не мають права обтяжувати належні їм земельні ділянки правами третіх осіб, в тому числі передавати їх у користування, заставу, іпотеку, крім передачі у оренду на строк, що не перевищує строку за який вони зобов'язані відчужити ці земельні ділянки.

9. Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення осіб, які відповідно до частин першої та другої цієї статті Закону не можуть мати це право, і якщо право власності на такі земельні ділянки не було відчужено у встановлений цим Законом строк, то таке право примусово припиняється на підставі рішення суду за позовом державного спеціалізованого органу.

10. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на які примусово припинене в судовому порядку згідно частини дев'ятої цієї статті, в установленому порядку переходять у власність держави.

Стаття 11. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності (права оренди) вільних від забудови, не наданих у користування

1. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності (права оренди), не наданих у користування, на яких відсутні будівлі, споруди та інші об'єкти нерухомого майна, здійснюється на конкурентних засадах, (зокрема на аукціонах), крім випадків, встановлених Земельним кодексом України та цим Законом.

2. Стартова ціна продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності (права оренди) не може бути нижчою за її вартість, визначену на підставі експертної грошової оцінки, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Стаття 12. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, на яких розташовані споруди виробничого призначення

1. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, на яких розташовані господарські будівлі, двори та інші споруди виробничого призначення, що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб, провадиться цим особам за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у відповідності з проектами землеустрою щодо відведення вказаних ділянок, затвердженими у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Розмір такої земельної ділянки встановлюється з урахуванням державних будівельних норм і правил, що забезпечують умови обслуговування і експлуатації зазначених будівель і споруд.

Стаття 13. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності з розстроченням платежу

1. Договором купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності може бути передбачено продаж земельних ділянок з розстроченням платежу.

2. Розстрочення платежу за земельну ділянку сільськогосподарського державної або комунальної власності надається покупцеві за умови:

1) обов'язкової сплати покупцем протягом 30 календарних днів після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу не менше передбаченого частиною четвертою цієї статті Законом першого платежу, що зараховується відповідно до державного чи місцевого бюджетів;

2) встановлення заборони на продаж або інше відчуження покупцем земельної ділянки до повного розрахунку за договором купівлі-продажу.

2. Розрахунки з розстроченням платежу за земельні ділянки здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Право на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також для ведення фермерського господарства, особистого селянського господарства понад норму безоплатної приватизації із земель державної або комунальної власності з розстроченням платежу мають громадяни України, які:

1) отримали ці земельні ділянки в постійне користування або оренду для ведення фермерського господарства до введення в дію цього Закону;

2) ведуть протягом останніх п'яти років особисте селянське господарство і набувають у власність ці земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності з метою створення фермерського господарства чи ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

3) є молодими спеціалістами, які мають сільськогосподарську освіту і купують земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, створення особистих селянських і фермерських господарств;

4) купують деградовані та малопродуктивні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності для заліснення, залуження або створення об'єктів природно-заповідного фонду.

4.Термін розстрочення платежу при продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної чи комунальної власності не може перевищувати 20 років.

5. Розмір першого платежу, який сплачується при придбанні земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що перебуває у державній чи комунальній власності, з розстроченням платежу, не може бути меншим двадцяти п'яти відсотків вартості земельної ділянки.

6. При продажі земельної ділянки сільськогосподарського призначення з розстроченням платежу право власності на таку земельну ділянку переходить від продавця до покупця після сплати першого платежу за умови забезпечення грошового зобов'язання іпотекою проданої земельної ділянки або накладення заборони на відчуження такої ділянки у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до закону.

7. Покупець земельної ділянки сільськогосподарського призначення, придбаної з розстроченням платежу, має право сплатити вартість земельної ділянки достроково.

Стаття 14. Вимоги щодо придбання деградованих та малопродуктивних земель сільськогосподарського призначення

1. Громадяни можуть набувати за плату у власність деградовані та малопродуктивні земельні ділянки сільськогосподарського призначення для залісення, залуження або створення об'єктів природно-заповідного фонду.

2. Залісення, залуження або створення об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється на підставі відповідних затверджених проектів.

3. Особа, яка придбала у власність деградовану чи малопродуктивну земельну ділянку сільськогосподарського призначення для залісення, залуження або створення об'єкту природно-заповідного фонду, зобов'язана протягом 30 днів з моменту виникнення права власності на таку ділянку замовити виготовлення проекту щодо її залісення, залуження чи створення об'єкту природно-заповідного фонду.

4. Особа, що здійснила залісення деградованої чи малопродуктивної земельної ділянки, має право на отримання винагороди за рахунок державного чи місцевих бюджетів. Розмір винагороди та порядок її виплати встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 15. Обмеження щодо граничних площ земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

1. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть продаватись відповідним юридичним та фізичним особам України в розмірах, що не перевищують граничної максимальної загальної площі земельних ділянок, які можуть перебувати у приватній власності однієї особи для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у відповідному природно-сільськогосподарському регіоні, яких визначається в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

2. До загальної площі земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які перебувають у приватній власності однієї особи, включається площа земельних ділянок, якими ця особа володіє на праві спільної часткової або спільної сумісної власності.

3. Гранична максимальна загальна площа земель сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у приватній власності однієї особи в межах визначених в установленому порядку природно-сільськогосподарських зон (гірської області) складає:

Полісся -500 гектарів;

Лісостеп -750 гектарів;

Степ, Степ посушливий, Сухий степ -1000 гектарів;

Карпатська гірська область -300 гектарів;

Кримська гірська область -700 гектарів.

4. Гранична максимальна площа земель сільськогосподарського призначення у разі розташування їх у різних природно-сільськогосподарських зонах в цілому не може перевищувати 1500 гектарів.

5. Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва може перевищувати максимальну граничну площу земельних ділянок у приватній власності однієї особи для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у відповідному регіоні у разі успадкування земельних ділянок.

6. Поділ земельних ділянок сільськогосподарського призначення, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не допускається, якщо в результаті його проведення утвориться хоча б одна земельна ділянка, менша за такий неподільний (мінімальний) розмір: Полісся - 2 га; Лісостеп - 5 га; Степ, Посушливий степ, Сухий степ - 10 га; Карпатська гірська область - 1 га; Кримська гірська область - 1 га. У разі поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва між спадкоємцями, її розмір може бути меншим встановленого неподільного (мінімального) розміру, але не меншим середнього розміру земельної частки (паю) в Автономній Республіці Крим, області, визначеного Кабінетом Міністрів України.

7. Забороняється державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, якщо вона призведе до перевищення граничної максимальної загальної площі земельних ділянок у приватній власності однієї особи (крім успадкування земельних ділянок).

Стаття 16. Консолідація земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

1. Консолідація земель сільськогосподарського призначення здійснюється шляхом:

1) обміну земельними ділянками відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)";

2) об'єднання суміжних земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за згодою власників;

3) розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань.

2. Консолідація земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва здійснюється у порядку, встановленому законом.

3. Державний спеціалізований орган забезпечує здійснення консолідації земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва державної власності.

Стаття 17. Відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення з меліоративними системами

1. Перехід права власності на земельну ділянку, на якій розташовані інженерна інфраструктура меліоративних систем та її окремих об'єктів, а також інженерна інфраструктура міжгосподарських меліоративних систем та її окремих об'єктів, які не перебувають у власності власника земельної ділянки, не тягне за собою перехід права власності на зазначені об'єкти.

2. Набувач прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, на якій розташовані інженерна інфраструктура меліоративних систем та її окремих об'єктів, а також інженерна інфраструктура міжгосподарських меліоративних систем та її окремих об'єктів, зобов'язаний виконувати умови експлуатації меліоративної системи, що видані експлуатаційною водогосподарською організацією.

3. Порядок видачі умов експлуатації меліоративної системи експлуатаційною водогосподарською організацією визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 18. Особливості продажу орендованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення

1. При продажі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, наданої в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орендодавець відшкодовує орендареві грошові кошти, які відповідно до умов договору оренди землі та за письмовою згодою орендодавця направлялись орендарем на здійснення невід'ємних поліпшень орендованої земельної ділянки і призвели до збільшення її вартості або сприяли поліпшенню її властивостей, якщо договором не передбачено інше.

2. Компенсація орендареві невід'ємних поліпшень, суми яких мають бути погоджені з ним до продажу ділянки, здійснюється за рахунок коштів, одержаних від продажу земельної ділянки.

3. Якщо покупцем орендованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є її орендар, то вартість проведених ним поліпшень земельної ділянки зараховується у ціну її продажу.

Стаття 19. Особливості продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення під спорудами виробничого призначення

1. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, на яких розташовані господарські будівлі, двори та інші будівлі та споруди виробничого призначення, які були складовою частиною господарських комплексів сільськогосподарських юридичних осіб, що припинили свою діяльність, провадиться за рішенням державного спеціалізованого органу чи інших органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у відповідності з проектами землеустрою щодо відведення вказаних ділянок, затвердженими у встановленому порядку.

2. Площа ділянок, що продаються відповідно до частини першої цієї статті, визначається з урахуванням будівельних норм та правил і повинна забезпечувати умови для належного обслуговування і експлуатації вказаних будівель і споруд. Цільове призначення таких земельних ділянок визначається відповідно до господарського призначення будівлі чи споруди та містобудівної документації відповідних населених пунктів.

Стаття 20. Здійснення операцій із земельними ділянками банківськими та іншими кредитними установами

1. Операції із земельними ділянками банківськими та іншими кредитними установами здійснюється в порядку, передбаченому цим та іншими законами відповідно до категорії земель згідно з їх цільовим призначенням.

2. Банківські операції із земельними ділянками сільськогосподарського призначення здійснюються виключно Державним земельним банком України, порядок утворення, організації та діяльності якого визначається законом.

Банківські операції із земельними ділянками несільськогосподарського призначення здійснюються іншими банками та кредитними установами в порядку, встановленому законом.

3. Відчуження банківськими та іншими кредитними установами земельних ділянок, право власності на які перейшло до них у рахунок погашення договірних зобов'язань або в результаті звернення стягнення на предмет забезпечення у разі невиконання зобов'язань за кредитними договорами, проводиться протягом шести місяців з дня набуття земельної ділянки шляхом продажу органам державної влади чи органам місцевого самоврядування або через проведення аукціону.

Стаття 21. Відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення із багаторічними насадженнями

1. Перехід права власності на земельні ділянки, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, на яких розташовані багаторічні насадження, що у процесі приватизації державного майна в агропромисловому комплексі були внесені до статутного капіталу господарських товариств, здійснюється за умови попереднього відшкодування власнику багаторічних насаджень їх вартості (крім випадків придбання земельної ділянки власником багаторічних насаджень).

2. Відшкодування вартості багаторічних насаджень здійснюється в обсязі, визначеному за результатами незалежної оцінкою майна відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Стаття 22. Переважне право на придбання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що перебуває у власності громадян та юридичних осіб, або прав на неї

1. Перше переважне право на придбання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що перебуває у приватній власності (або права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб), у разі її відчуження, мають громадяни України, які мають або створюють фермерське господарство чи сільськогосподарське підприємство.

2. У разі відсутності громадян України, які мають або створюють фермерське господарство чи сільськогосподарське підприємство, заінтересованих у придбанні для цього земельних ділянок сільськогосподарського призначення друге переважне право має державний спеціалізований орган, який забезпечує перерозподіл наявних у нього земель сільськогосподарського призначення шляхом передачі в установленому порядку земельних ділянок у власність чи в оренду.

3. Особа, що має намір відчужувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення, зобов'язана письмово повідомити про це державний спеціалізований орган для оприлюднення відповідної інформації в порядку, передбаченому цим Законом.

4. Особи, визначені частинами першої та другою цієї статті, протягом 30 днів після оприлюднення інформації про продаж земельної ділянки мають право письмово заявити про своє бажання придбати земельну ділянку за оголошеною ціною.

5. Якщо упродовж одного місяця після опублікування оголошення про намір продажу земельної ділянки у місцевій пресі за місцем розташування земельної ділянки особи, які мають переважне право купівлі земельної ділянки, письмово не повідомлять власника земельної ділянки про своє рішення, вважається, що такі особи відмовилися від реалізації свого права.

У такому випадку, продавець має право відчужити земельну ділянку за оголошеною у повідомленні ціною іншій особі.

6. При продажу земельної ділянки на земельних торгах особа, що має переважної право купівлі, може реалізувати своє право шляхом погодження на ціну, на яку погодились інші учасники торгів.

7. Договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, проданої з порушенням вимог цієї статті щодо переважного права, а також у разі нестворення протягом шести місяців фермерського господарства чи сільськогосподарського підприємства на одержаних у власність землях сільськогосподарського призначення є недійсним (нікчемним).

Стаття 23. Ціна земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності при її продажу

1. Ціна продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності не може бути нижчою за її експертну грошову оцінку, встановлену на час продажу відповідно до закону.

Стаття 24. Продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення спільної власності

1. У разі продажу власником належної йому частки у спільній частковій власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, інші учасники спільної власності мають переважне право купівлі цієї частки.

2. У разі продажу виділеної із земельної ділянки сільськогосподарського призначення спільної сумісної власності окремої частки, переважне право купівлі такої частки мають інші співвласники.

Стаття 25. Особливості укладення договору дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення

1. Земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка перебуває у приватній власності, може бути відчужена шляхом укладення договору дарування лише:

1) на користь членів сім'ї фізичної особи, яка здійснює відчуження земельної ділянки;

2) на користь держави або територіальної громади.

Стаття 26. Заборона зміни цільового призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, придбаної із земель державної та комунальної власності

1. Забороняється змінювати цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, якщо така земельна ділянка була набута із земель державної чи комунальної власності менш ніж 10 років з дня укладання договору відчуження і якщо в результаті такої зміни земельна ділянка виводиться із земель сільськогосподарського призначення.

2. Вимоги даної статті поширюються на земельну ділянку, придбану із земель державної та комунальної власності з часу набрання чинності цим Законом, а також на випадки, коли така земельна ділянка (або її частина) в подальшому була відчужена іншим особам (крім відчуження земельної ділянки для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону).

3. Обмеження щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі відповідно до закону.

4. Зміна цільового призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ведення фермерського господарства, особистого селянського господарства здійснюється виключно на підставі затвердженої в установленому законом порядку схеми землеустрою відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що містить зонування земель за їх категоріями.

Глава 3. ОБІГ ЗЕМЕЛЬ НЕСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Стаття 27. Продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення державної та комунальної власності на неконкурентних засадах

1. Продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення державної та комунальної власності на неконкурентних засадах у випадках, встановлених частиною другою статті 134 Земельного кодексу України, здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень в порядку, встановленому статтею 128 Земельного кодексу України.

Стаття 28. Передача в оренду земельної ділянки державної та комунальної власності несільськогосподарського призначення на неконкурентних засадах

1. Передача в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення державної та комунальної власності на неконкурентних засадах у випадках, встановлених частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України.

Стаття 29. Продаж або передача у користування земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що перебуває у власності громадян та юридичних осіб, на неконкурентних засадах

1. Продаж або передача у користування земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що перебуває у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за ініціативою її власника чи співвласників.

2. У разі продажу учасником належної йому частки у спільній частковій власності зі складу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, інші учасники мають переважне право купівлі такої частки.

3. У разі продажу окремої частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення переважне право купівлі такої частки мають інші співвласники.

4. Продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення іноземним юридичним особам здійснюється в установленому законом порядку. Укладений договір купівлі-продажу посвідчується нотаріусом, який має право здійснювати нотаріальні дії в межах відповідного нотаріального округу на території України.

Глава 4. ПРОДАЖ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ТА ПРАВ НА НИХ
НА ЗЕМЕЛЬНИХ ТОРГАХ

Стаття 30. Суб'єкти земельних торгів

1. Суб'єктами земельних торгів є:

1) юридична особа, яка має дозвіл (ліцензію) на проведення земельних торгів;

2) державний уповноважений орган, який здійснює ліцензування проведення земельних торгів та створює передумови для підготовки ліцитаторів для обслуговування земельних торгів відповідно до цього закону;

3) фізична або юридична особа, державний спеціалізований орган, орган місцевого самоврядування або державний виконавець відповідно до виконавчого документу, який прийняв рішення про продаж земельної ділянки або права на неї на земельних торгах.

Стаття 31. Здійснення підготовки ліцитаторів

1. Ліцитаторами з проведення земельних торгів можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають відповідну вищу освіту (з питань права, економіки, землеустрою, лісівництва, управління природними ресурсами тощо), володіють державною мовою, склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво ліцитатора з проведення земельних торгів відповідно до вимог цієї статті.

Ліцитатором з проведення земельних торгів не може бути особа, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

2. Професійна підготовка ліцитаторів з проведення земельних торгів складається з навчання за програмою підготовки та підвищення кваліфікації ліцитаторів з проведення земельних торгів на базі навчальних закладів, які уклали відповідну угоду з центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.

Програми підготовки та підвищення кваліфікації ліцитаторів з проведення земельних торгів затверджуються навчальними закладами за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.

3. Фізичним особам, що пройшли навчання за програмою підготовки ліцитаторів та склали кваліфікаційний іспит, видається кваліфікаційне свідоцтво ліцитатора з проведення земельних торгів.

Особи, які не склали кваліфікаційний іспит, допускаються до його повторного складання не раніше, ніж через один рік.

4. Порядок проведення кваліфікаційних іспитів установлюється центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.

5. Ліцитатори з проведення земельних торгів зобов'язані не рідше одного разу в три роки підвищувати кваліфікацію за програмою підвищення кваліфікації.

6. Видача кваліфікаційного свідоцтва ліцитатора з проведення земельних торгів, видача дубліката або анулювання кваліфікаційного свідоцтва здійснюється на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.

Строк видачі кваліфікаційного свідоцтва ліцитатора з проведення земельних торгів або надання письмового повідомлення про відмову у видачі кваліфікаційного свідоцтва ліцитатора з проведення земельних торгів становить 10 днів з дня складання кваліфікаційного іспиту.

Строк дії кваліфікаційного свідоцтва необмежений у часі. Невиконання вимоги, зазначеної у абзаці четвертому частини третьої цієї статті, є підставою для зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва ліцитатора з проведення земельних торгів.

7. Підставою для відмови у видачі кваліфікаційного свідоцтва ліцитатора з проведення земельних торгів є непроходження курсу підготовки ліцитаторів з проведення земельних торгів та/або нескладання кваліфікаційного іспиту на отримання кваліфікаційного свідоцтва.

8. Кваліфікаційне свідоцтво ліцитатора може бути анульовано центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики:

1) з власної ініціативи ліцитатора;

2) у випадках:

- неодноразового порушення ліцитатором чинного законодавства при проведенні земельних торгів або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян;

- винесення щодо ліцитатора обвинувального вироку суду, який набрав чинності;

- винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи (ліцитатора), визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою;

- набрання законної сили рішенням суду про порушення ліцитатором вимог законодавства при проведенні земельних торгів.

9. Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики веде Державний реєстр ліцитаторів з проведення земельних торгів, які отримали кваліфікаційне свідоцтво.

Порядок формування, ведення та користування Реєстром ліцитаторів з проведення земельних торгів визначається Кабінетом Міністрів України.

Глава 5. ПОРЯДОК ПРОДАЖУ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ТА ПРАВ НА НИХ НА АУКЦІОНІ

Стаття 32. Добір та формування переліку земельних ділянок державної та комунальної власності, які виставляються для продажу на аукціоні або права на які виставляються для такого продажу

1. Організатор визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності для продажу таких ділянок або права оренди на них на аукціонах окремими лотами.

2. Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності для формування переліку, зазначеного у частині першій цієї статті, здійснюється організатором земельних торгів на підставі звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови та на підставі затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, регіональних або місцевих правил забудови.

3. Земельні ділянки, включені до переліку, зазначеного у частині першій цієї статті, не можуть надаватися у користування для будь-яких цілей, зокрема в оренду, до завершення аукціону.

4. Організатор забезпечує здійснення контролю за оприлюдненням виконавцем повідомлення про проведення земельних торгів.

Стаття 33. Підготовка лотів до продажу на аукціоні

1. Підготовку лотів до продажу на аукціоні забезпечує організатор.

2. Підготовка лотів щодо продажу земельних ділянок державної та комунальної власності або права оренди на них включає:

1) виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі);

2) визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками;

3) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи права оренди на неї та встановлення стартової ціни лота, яка не може бути меншою від ціни, визначеної за результатами експертної грошової оцінки, проведеної за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України;

4) виготовлення територіальними органами державного спеціалізованого органу технічного паспорта земельної ділянки, в разі його відсутності.

3. Підготовка лотів щодо продажу земельних ділянок приватної власності або права оренди на них включає:

1) присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки (у разі його відсутності);

2) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи права оренди на неї та її рецензування відповідно до Закону України "Про оцінку земель", встановлення стартової ціни лота, яка не може бути меншою від ціни, визначеної за результатами експертної грошової оцінки, проведеної за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

4. Підготовка лотів щодо продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення включає проведення обстеження якісного стану земельної ділянки та обов'язкову розробку проекту охорони родючості її грунтів.

5. Виготовлення землевпорядної та землеоціночної документації здійснюється суб'єктами господарювання, які отримали ліцензію на проведення таких робіт, відповідно до договору з організатором.

У разі необхідності виготовлення технічного паспорта, організатор після затвердження землевпорядної та землеоціночної документації, зазначеної в абзацах третьому і четвертому цієї частини, передає відповідні документи і матеріали територіальним органам державного спеціалізованого органу для виготовлення технічного паспорта земельної ділянки.

6. Після виготовлення технічного паспорта земельної ділянки та інших матеріалів організатор передає відповідну документацію і матеріали виконавцю, який визначається організатором на конкурсних засадах.

Основним критерієм визначення виконавця є наявність ліцензії та запропонована ним вартість послуг.

7. Документація щодо кожного лота формується виконавцем в окрему справу і після закінчення аукціону передається покупцеві. Із зазначених документації та матеріалів виконавець формує інформаційну картку на лот.

8. Закупівля послуг (виконання землевпорядних та землеоціночних робіт) за бюджетні кошти у процесі підготовки до продажу земельних ділянок та прав на них здійснюється у порядку, визначеному законодавством про здійснення державних закупівель.

9. Умови, оголошені перед проведенням аукціону, не підлягають зміні під час укладення договору купівлі-продажу або договору оренди.

Стаття 34. Підготовка до проведення аукціону

1. Аукціон проводиться виконавцем на підставі договору з організатором.

Виконавець протягом п'яти днів після підписання зазначеного договору та отримання матеріалів на лот публікує у друкованих засобах масової інформації загальнодержавної, регіональної та місцевої сфери розповсюдження а також на Інтернет-сайті центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики оголошення із зазначенням дати проведення аукціону та переліку лотів.

2. В оголошенні зазначаються:

1) розміри земельної ділянки, яка виставляється на аукціон;

2) цільове призначення, а для містобудівних потреб - також види використання (пріоритетні та допустимі);

3) умови продажу та стартову ціну;

4) містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки;

5) місце і час проведення торгів;

6) найменування та адресу установи, прізвище та посаду, номер телефону особи, в якої можна ознайомитися з технічним паспортом земельної ділянки.

3. Аукціон проводиться не раніше ніж через 30 днів та не пізніше 60 днів після опублікування зазначеного оголошення.

Стаття 35. Скасування аукціону

1. Організатор має право відмовитися від проведення аукціону не пізніше ніж за 10 днів до його початку з негайним розміщенням в друкованих засобах масової інформації, в яких публікувалося оголошення про проведення аукціону, а також на Інтернет-сайті центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики офіційного повідомлення про скасування аукціону із зазначенням причини.

2. Організатор може відмовитись від проведення аукціону, якщо з'ясувалось, що до участі в аукціоні подали заяви:

1) представники юридичних осіб, що фактично уособлюють одну особу;

2) особи, що відповідно до Земельного кодексу України не мають право на набуття у власність або в оренду земельних ділянок;

3) юридичні особи, щодо яких порушено справу про банкрутство.

3. Повідомлення про скасування аукціону не пізніше наступного дня після прийняття рішення про це надсилається організатором усім особам, які подали заяву про участь в аукціоні.

4. У разі скасування аукціону виконавець повертає учасникам сплачені ними реєстраційні та гарантійні внески не пізніше п'яти банківських днів з дати скасування.

5. Рішення про скасування аукціону може бути оскаржено в судовому порядку.

Стаття 36. Учасники аукціону

1. В аукціоні можуть брати участь особи, що відповідно до Земельного кодексу України та цього Закону мають право на набуття у власність або в оренду земельних ділянок і сплатили реєстраційний та гарантійний внески.

Стаття 37. Порядок подання документів для участі в аукціоні та реєстрації його учасників

1. Особа, яка бажає взяти участь в аукціоні, подає виконавцю:

1) заяву про участь в аукціоні (не пізніше, ніж за три робочих дні до його проведення), в якій, зокрема, зазначається, що вона надає згоду на умови повернення реєстраційних та гарантійних внесків;

2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) або копію паспорта та за наявності ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (для фізичних осіб);

3) документи, що підтверджують сплату реєстраційного та гарантійного внесків (копії розрахункових документів, виписки з рахунків), а також додержання вимог до учасників аукціонів, які відповідають вимогам, передбаченим частиною першою статті 10 цього Закону, при придбанні земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Представник фізичної чи юридичної особи подає крім зазначених документів відповідне доручення та копію свого паспорта.

2. Представник виконавця приймає документи особисто від учасників - фізичних осіб та представників учасників - юридичних осіб і видає довідку про отримання документів із зазначенням їх переліку.

3. Представник виконавця після отримання документів, зазначених у частині першій цієї статті, записує у книгу реєстрації учасників порядковий номер учасника і номер лота, який він виявив бажання придбати, а також такі дані:

1) для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, зареєстроване місце проживання (у разі наявності) та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Для іноземців та осіб без громадянства - громадянство, прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), постійне місце проживання за межами України;

2) для юридичних осіб, заснованих громадянами України або юридичними особами України, - найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ;

3) для іноземних юридичних осіб, підприємств з іноземними інвестиціями - найменування, місцезнаходження та держава, в якій зареєстрована така юридична особа (для іноземних юридичних осіб) та держава, в якій зареєстровано засновників (учасників) підприємств з іноземними інвестиціями.

4. Інформація про особу учасника (його представника), що міститься в поданих ним документах, не підлягає розголошенню, крім випадків, установлених законом.

5. Після реєстрації учаснику видається вхідний квиток, інформаційна картка на лот та картка учасника (із зазначенням на зворотному боці умов проведення аукціону).

6. У день проведення аукціону виконавець реєструє присутніх учасників. Учасник (його представник) зобов'язаний пред'явити паспорт (доручення на вчинення дій під час аукціону, зокрема участь в торгах та підписання протоколу про результати торгів, і паспорт).

Після цього виконавець видає учаснику табличку з номером, яка повертається після закінчення аукціону.

7. Реєстрація починається за три години та закінчується за 20 хвилин до початку аукціону.

Незареєстровані особи до участі у торгах не допускаються.

8. Зразки документів, зазначених у цій статті (заяви про участь в аукціоні, довідки про отримання документів представником виконавця, книги реєстрації учасників, вхідного квитка, інформаційної картки на лот та картки учасника), а також форма примірного договору купівлі-продажу затверджуються державним уповноваженим органом.

Стаття 38. Забезпечення гласності, прозорості та підтримання порядку під час проведення аукціону

1. Під час проведення аукціону мають право бути присутні та здійснювати звукозапис і відеозйомку процесу проведення торгів представники засобів масової інформації та громадських організацій.

2. За рішенням ліцитатора під час торгів за певним лотом у залі можуть бути присутні учасники, які не беруть участі в торгах за цим лотом, а також за запрошенням організатора особи, що не є учасниками аукціону.

3. Особам, що не є учасниками аукціону за конкретним лотом, забороняється втручання у торги в будь-який спосіб.

Учасникам та особам, зазначеним у частинах першій і другій цієї статті, забороняється вчиняти дії, спрямовані на умисне створення перешкод для проведення аукціону (пересуватися по залу та голосно розмовляти без дозволу ліцитатора, відвертати увагу учасників).

4. Ліцитатор для усунення порушень та поновлення порядку має право:

1) усно попередити учасника чи запрошену особу про усунення порушень, але не більше одного разу за кожний вид порушення;

2) вимагати від учасника чи запрошеної особи залишити зал торгів за неодноразове порушення порядку проведення торгів;

3) тимчасово припинити проведення аукціону та оголосити перерву в разі порушення учасниками правил проведення торгів.

Стаття 39. Проведення аукціону

1. Аукціон починається з оголошення ліцитатором порядку його проведення.

2. Лот виставляється на аукціоні за наявності не менш як двох учасників.

3. Ліцитатор оголошує номер лота, зазначений в інформаційній картці, місце розташування, розмір, цільове призначення земельної ділянки та можливі види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, а також стартову ціну лота.

4. Торги починаються з оголошення ліцитатором стартової ціни одночасно з ударом аукціонного молотка (гонга), якщо один або більше учасників сповістили про готовність придбати лот.

5. Якщо протягом трьох хвилин після триразового оголошення стартової ціни ніхто з учасників не висловив бажання придбати лот за ціною, оголошеною ліцитатором, лот знімається з продажу на цьому аукціоні.

У разі коли про готовність придбати лот за стартовою ціною сповістили не менш як два учасники, ліцитатор збільшує стартову ціну на крок аукціону з подальшим послідовним збільшенням ціни.

Значення кроку аукціону встановлюється організатором у межах до 10 відсотків стартової ціни.

6. Учасникам, які відмовилися придбати лот за стартовою ціною, гарантійні внески не повертаються.

7. У ході аукціону учасники повідомляють про намір придбати лот за оголошеною ліцитатором ціною двома способами: підняттям таблички з номером, повернутим до ліцитатора, що засвідчує прийняття ціни, запропонованої ліцитатором (прийняття пропозиції ціни без голосу), або підняттям таблички з одночасним оголошенням своєї пропозиції стосовно ціни лота, яка повинна бути більшою, ніж названа ліцитатором ціна, мінімум на один крок аукціону, але обов'язково кратною кроку (пропозиція ціни з голосу).

8. Якщо запропонована учасником ціна перевищує оголошену ліцитатором ціну, ліцитатор називає номер учасника і повідомляє про його пропозицію.

9. У разі коли ціна, запропонована з голосу одним із учасників, більша за ціну, оголошену ліцитатором, але не кратна кроку аукціону, ліцитатор трактує таку пропозицію як згоду учасника збільшити ціну на відповідну кількість кроків аукціону, називає номер цього учасника і запропоновану ним ціну, кратну кроку аукціону.

10. Якщо учасник підняв табличку та оголосив ціну, меншу за оголошену ліцитатором або попереднім учасником, ліцитатор повторює свою ціну або ціну попереднього учасника, вважаючи підняття таблички учасником, що запропонував меншу ціну, за згоду прийняти ціну, яку назвав ліцитатор або попередній учасник. Після цього ліцитатор оголошує наступну ціну, збільшену на крок аукціону.

11. Мовчання учасника, що першим підняв табличку з номером після оголошення ліцитатором ціни, трактується як згода учасника на запропоновану ліцитатором ціну. Після цього ліцитатор називає номер учасника, що першим підняв табличку, і оголошує наступну ціну, збільшену на крок аукціону.

12. У разі коли після оголошення запропонованої ліцитатором ціни одночасно декілька учасників піднімають свої таблички з номером (прийняття пропозиції ціни без голосу), ліцитатор називає нову ціну, збільшену на крок аукціону, не оголошуючи номерів учасників до того моменту, коли будь-який з них не оголосить свою ціну або ліцитатор не визначить, який з учасників підняв табличку першим при черговому збільшенні оголошеної ліцитатором ціни.

13. Якщо при послідовному збільшенні ціни ліцитатором одночасно декілька учасників залишають свої таблички піднятими, ліцитатор у будь-який момент на свій розсуд може запропонувати їм оголосити свою ціну і після першого оголошення одним з учасників своєї пропозиції назвати номер учасника, що оголосив пропозицію, а також ціну, запропоновану таким учасником, а потім оголосити наступну ціну, збільшену на крок аукціону.

14. У разі коли два або більше учасників одночасно погодилися з оголошеною ціною, але не погодилися з наступною ціною, збільшеною на крок аукціону, ліцитатор може оголосити про зменшення кроку аукціону і назвати наступну ціну, збільшену на новий крок аукціону. Якщо після цього ніхто з учасників не висловить бажання придбати лот за оголошеною ліцитатором останньою ціною, ліцитатор може запропонувати їм оголосити свою ціну. Після оголошення одним з учасників своєї пропозиції ліцитатор називає номер учасника, що оголосив пропозицію, а також запропоновану ним ціну. Інші учасники можуть запропонувати лише вищу за оголошену ціну, яку ліцитатор оголошує разом з номером учасника і збільшує на наступний крок.

15. У разі коли протягом трьох хвилин після триразового повторення останньої ціни не буде запропонована вища ціна, ліцитатор закінчує торги за лотом одночасно з ударом аукціонного молотка (гонга) та проголошенням слова "Продано", називає ціну продажу лота за останньою найбільшою ціною, за якою виявлено намір придбати лот, номер переможця і викликає його для підписання протоколу, який ведеться під час аукціону.

16. У протоколі зазначається назва лота, стартова ціна та результати торгів (остаточна ціна продажу, прізвище, ім'я та по батькові або найменування переможця). Протокол підписується переможцем, ліцитатором та представником виконавця у день проведення аукціону.

17. Переможець, який відмовився від підписання протоколу, позбавляється права на подальшу участь в аукціоні з продажу цього лота. До протоколу вноситься запис про відмову переможця від його підписання. У цьому разі протокол підписується ліцитатором та представником виконавця у день проведення аукціону, сума гарантійного внеску переможцю не повертається.

18. За умови наявності учасників, що виявили бажання придбати зазначений лот, організатор поновлює торги за цим об'єктом у день проведення аукціону. За умови відсутності таких учасників лот виставляється на повторний аукціон.

19. Після закінчення торгів за кожним лотом ліцитатор має право оголосити перерву на 15 хвилин.

20. Усі спори (розбіжності) щодо порядку проведення аукціону розв'язуються (врегульовуються) під час його проведення ліцитатором за погодженням з організатором.

21. У процесі проведення аукціону виконавець веде протокол, у якому зазначаються номер лота, стартова ціна та ціна продажу лота, пропозиції учасників, відомості про переможця, номери рахунків, на які переможець повинен внести кошти за придбаний лот. У разі потреби до протоколу може бути також внесена інша інформація. Завірена організатором копія протоколу видається переможцю.

22. Аукціон вважається таким, що закінчився, після підписання договору купівлі-продажу між переможцем та організатором.

Стаття 40. Оприлюднення результатів аукціону

1. Протягом 30 днів після проведення аукціону організатор публікує в друкованих засобах масової інформації, в яких було розміщено оголошення про його проведення, та Інтернет-сайті центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики повідомлення про результати торгів за кожним лотом із зазначенням:

1) місця розташування та розміру земельної ділянки;

2) строк оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди);

3) ціни продажу лота, визначеної за результатами аукціону;

4) цільового призначення земельної ділянки.

Стаття 41. Порядок визнання аукціону таким, що не відбувся, анулювання результатів аукціону, визнання його недійсним

1. Аукціон визнається таким, що не відбувся, у разі:

1) відсутності учасників або наявності тільки одного учасника;

2) якщо жоден із учасників не запропонував ціну, вищу за стартову ціну земельної ділянки.

2. Рішення про визнання аукціону таким, що не відбувся, приймається організатором у триденний строк від дня проведення земельного аукціону.

3. Результати аукціону анулюються організатором у разі відмови переможця від підписання протоколу із зазначенням результатів аукціону чи укладення договору купівлі-продажу або оренди, а також у разі несплати переможцем в установлений строк належної суми за придбаний лот.

4. Рішення про анулювання аукціону приймається організатором у п'ятиденний строк після виникнення підстави для анулювання.

Рішення про анулювання результатів аукціону може бути оскаржено у судовому порядку.

5. Результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані недійсними згідно закону.

6. У разі прийняття рішення про визнання аукціону таким, що не відбувся, анулювання або визнання недійсними його результатів, повторний аукціон може бути проведений не раніше ніж через місяць з дня проведення попереднього аукціону і не пізніше ніж через шість місяців з дня прийняття такого рішення.

7. Якщо повторний аукціон проводиться у зв'язку з тим, що жоден з учасників не виявив бажання придбати відповідний лот за стартовою ціною, можливе зниження стартової ціни лота організатором, але не нижче ціни, що визначена за результатами експертної грошової оцінки, з дотриманням вимог, установлених цим Законом.

8. Якщо аукціон визнано таким, що не відбувся з підстави наявності лише одного учасника, а для участі у повторному аукціоні також зареєстрований лише той самий учасник, він має право придбати земельну ділянку або право оренди на неї за стартовою ціною.

9. Повторний аукціон проводиться відповідно до цього Закону.

10. До участі у повторному аукціоні не допускаються переможці попередніх торгів, що не сплатили в установлений строк вартості лота за договором, відмовилися від укладення договору купівлі-продажу або оренди чи від підписання протоколу із зазначенням результатів аукціону.

Стаття 42. Процедура оскарження

1. Покупець, який вважає, що його права порушуються внаслідок порушення виконавцем порядку його проведення та правил, установлених цим Законом та пакетом документації про аукціон, має право на оскарження дій виконавця відповідно до закону.

2. У разі виникнення підстави для оскарження порядку проведення аукціону або прийнятих рішень, дій чи бездіяльності до моменту укладення договору купівлі-продажу або оренди учасник протягом 5 календарних днів після проведення аукціону та виникнення такої підстави має право подати скаргу організатору.

Подання скарги зупиняє процедуру проведення аукціону на 15 календарних днів, які надаються на оскарження та прийняття організатором рішення.

3. Організатор протягом п'яти календарних днів з моменту надходження скарги зобов'язаний повідомити всіх учасників торгів про зміст скарги, дату, час і місце розгляду та запросити їх взяти участь у розгляді.

Учасник, що не взяв участь у розгляді скарги, позбавляється права на подальше звернення з вимогами, аналогічними до тих, що розглянуті.

4. Протягом п'яти календарних днів після закінчення строку, відведеного для повідомлення учасників торгів про розгляд скарги відповідно до частини другої цієї статті, організатор зобов'язаний розглянути скаргу та прийняти обґрунтоване рішення із зазначенням причин задоволення чи незадоволення скарги або заходів, що вживатимуться для врегулювання конфлікту, якщо скаргу задоволено повністю або частково.

5. Організатор надає учасникам, що подали скаргу, по одному примірнику рішення щодо розгляду скарги протягом трьох робочих днів після його прийняття.

6. У разі виявлення під час розгляду скарги учасника порушень порядку проведення аукціону, які впливають на об'єктивність визначення переможця, призводять до дискримінації учасників або іншим чином порушують їх права, організатор має право визнати результати такої процедури недійсними та розпочати організацію повторних торгів.

Скарги з вимогами, аналогічними до тих, що розглянуті, не розглядаються.

7. Спори, що виникають за результатами аукціону, розв'язуються у судовому порядку.

Стаття 43. Фінансове забезпечення проведення аукціону

1. Проведення аукціону здійснюється за рахунок коштів організатора та реєстраційних внесків його учасників.

2. Підготовка до продажу земельних ділянок державної власності та права оренди на них здійснюється місцевими державними адміністраціями за рахунок коштів Державного бюджету України.

3. Підготовка до продажу земельних ділянок комунальної власності та права оренди на них здійснюється місцевими радами за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

4. До розмежування земель державної та комунальної власності підготовка до продажу земельних ділянок та права оренди на них здійснюється:

1) в межах населених пунктів - місцевими радами за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів;

2) за межами населених пунктів - місцевими (обласними, районними) державними адміністраціями за рахунок коштів відповідних (обласних, районних) бюджетів.

5. У разі недостатності в організатора власних коштів він має право залучати кредитні ресурси та кошти з інших, не заборонених законом джерел.

6. Договором між організатором та виконавцем може передбачатись можливість фінансування підготовки до проведення аукціону за рахунок виконавця з подальшим відшкодуванням його витрат за рахунок коштів відповідного бюджету.

7. Розмір реєстраційного внеску визначається виконавцем.

Максимальний розмір реєстраційного внеску не повинен перевищувати 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати на дату публікації оголошення про проведення аукціону.

8. У разі відмови організатора від проведення аукціону у п'ятиденний строк з моменту прийняття відповідного рішення сплачені суми реєстраційних внесків за вирахуванням платежів за банківські перекази повертаються усім учасникам у повному обсязі, а витрати, пов'язані з організацією та проведенням аукціону, провадяться за рахунок організатора. В інших випадках суми реєстраційних внесків не повертаються.

9. Розмір гарантійного внеску визначається організатором і не може перевищувати 10 відсотків стартової ціни продажу лота.

10. Сплачені суми гарантійних внесків за вирахуванням платежів за банківські перекази у п'ятиденний строк з моменту укладення договору купівлі-продажу лота, прийняття рішення про визнання аукціону таким, що не відбувся, анулювання його результатів або визнання їх недійсними, повертаються усім учасникам, які не були визнані переможцями, крім випадків, передбачених цим Законом.

11. Реєстраційний та гарантійний внески сплачуються учасниками аукціону на відповідні рахунки виконавця, відкриті в банку.

12. Організатор встановлює винагороду виконавцю у розмірі до 5 відсотків вартості лота, але не більш як 3500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Винагорода складається з видатків на організацію та проведення аукціону та прибутку виконавця.

Вартість послуг, пов'язаних з підготовкою та проведенням аукціону, визначається на підставі кошторису витрат, який затверджує організатор.

Після проведення аукціону організатор сплачує виконавцю винагороду.

У разі коли лот не проданий, організатор відшкодовує виконавцю витрати, пов'язані з організацією та проведенням аукціону, якщо це передбачено в договорі.

13. Лот може бути придбаний за рахунок власних та запозичених коштів, якщо інше не передбачено законом.

14. Іноземці та іноземні юридичні особи сплачують вартість лотів в установленому порядку в національній валюті України. Оплата за договором купівлі-продажу земельної ділянки, що придбана особами, які повинні для набуття права власності на землю отримати погодження Кабінету Міністрів України, проводиться такими особами протягом 5 днів після укладання договору купівлі-продажу.

Стаття 44. Укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки або оренди за результатами аукціону та здійснення розрахунку за придбаний лот

1. Переможець аукціону у разі відсутності скарги, її незадоволення організатором або врегулювання питань, порушених у скарзі, шляхом переговорів, протягом 10 банківських днів після закінчення строку, передбаченого для оскарження та прийняття організатором рішення відповідно до статті 38 цього Закону, зобов'язаний на підставі підписаного протоколу аукціону укласти договір та перерахувати кошти за придбаний земельний лот на зазначений у протоколі номер бюджетного рахунку, відкритого в органах Державної казначейської служби України.

2. Строк оплати може бути продовжено за згодою організатора, але не більше ніж на 30 календарних днів, за умови сплати переможцем не менш як 50 відсотків ціни продажу лота.

3. У разі, якщо при розгляді скарги виявлено порушення порядку проведення торгів і організатором прийнято рішення про визнання результатів торгів недійсними, договір купівлі-продажу не укладається та організатором розпочинається процедура організації повторних торгів.

4. Договір купівлі-продажу земельного лоту укладається безпосередньо між організатором та переможцем, нотаріально посвідчується та підлягає державній реєстрації.

5. Для посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки або права на неї нотаріусу подається протокол аукціону з інформацією про земельну ділянку, відповідальність за достовірність якої покладається на організатора аукціону.

Для посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки або права на неї приватної власності нотаріусу подається також правовстановлюючий документ на земельну ділянку.

6. У разі придбання переможцем кількох земельних лотів договір укладається окремо на кожний з них.

7. Договір купівлі-продажу земельного лоту є підставою для внесення коштів на бюджетний рахунок, відкритий у відповідному територіальному органі Державного казначейства України для зарахування надходжень від продажу земельних ділянок або прав на них, як сплати вартості земельного лоту.

8. У разі відмови від укладення договору купівлі-продажу земельного лоту на умовах, визначених у договорі, або відмови включити до договору умови, визначені у цьому Законі та документації про земельні торги, переможець втрачає внесений ним гарантійний внесок.

9. Гарантійний внесок, сплачений переможцем до початку аукціону, зараховується до купівельної ціни. Виконавець протягом трьох банківських днів після закінчення аукціону перераховує суму гарантійного внеску, сплаченого на його рахунок переможцем, на відповідні бюджетні рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України для зарахування надходжень від продажу земельних ділянок або прав на них. Гарантійні внески інших учасників повертаються виконавцем протягом трьох банківських днів після закінчення аукціону. Гарантійний внесок підлягає поверненню покупцям у разі скасування земельного аукціону.

У разі, якщо організатором земельних торгів виступає фізична або юридична особа, порядок розрахунку у безготівковій формі за придбаний лот обумовлюється у договорі купівлі-продажу лота на аукціоні, укладеним між організатором та виконавцем.

10. Якщо переможець не вніс належної до сплати суми у визначений строк він втрачає право на земельну ділянку та внесений ним гарантійний внесок.

11. У разі втрати переможцем права на повернення гарантійного внеску, у випадках передбачених цим Законом, виконавець протягом трьох банківських днів після закінчення аукціону перераховує суму гарантійного внеску, сплаченого на його рахунок переможцем, до відповідного бюджету на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України.

12. Право власності або оренди на земельну ділянку, придбане за результатами земельних аукціонів, виникає у покупця відповідно до Земельного кодексу України та цього Закону за умови повного розрахунку за договором купівлі-продажу.

13. Державний акт на право власності на земельну ділянку, придбану із земель державної та комунальної власності за результатами аукціону, після повного розрахунку за договором купівлі-продажу або сплати першого внеску у разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу, заповнюється розробником документації із землеустрою упродовж 14 календарних днів з моменту укладення з ним договору на заповнення бланку державного акта, на підставі:

1) документації із землеустрою, яка розроблена при підготовці земельної ділянки до продажу;

2) договору купівлі - продажу земельної ділянки.

Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, при цьому не розробляється.

14. Державний акт на право власності на земельну ділянку, придбану із земель державної та комунальної власності за результатами аукціону, реєструється в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та видається переможцю аукціону з продажу земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня подання ним до органу, який здійснює видачу зазначеного акта, заповненого бланку державного акта, документації із землеустрою, яка розроблена при підготовці земельної ділянки до продажу, договору купівлі - продажу земельної ділянки.

Стаття 45. Особливості реалізації земельної ділянки державним виконавцем

1. Реалізація земельної ділянки державним виконавцем відповідно до виконавчого документу здійснюється з урахуванням особливостей реалізації майна у виконавчому провадженні, встановлених Законом України "Про виконавче провадження".

Глава 5. ІНШІ ПИТАННЯ, ПОВ'ЯЗАНІ З ОБІГОМ ЗЕМЕЛЬ

Стаття 46. Набуття права власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових угод

1. Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава Україна мають право набувати в установленому порядку у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

2. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог Земельного кодексу України та цього Закону.

Стаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про ринок земель

1. Особи, винні в порушенні законодавства про ринок земель, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Стаття 48. Міжнародні договори

1. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила ніж ті, що містяться в цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору.

Глава 6. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім глави 4 цього Закону, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року.

2. Іноземні юридичні та фізичні особи, а також особи, що не зазначені у частині першій статті 10 цього Закону, які набули право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення до набрання чинності цим Законом, зобов'язані відчужити такі земельні ділянки протягом одного року із дати набрання чинності цим Законом.

3. Юридичні особи, що мають у власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, та набули статусу іноземної особи, згідно цього Закону, внаслідок збільшення у їх статутному (складеному) капіталі частки іноземних осіб, зобов'язані відчужити належні їм земельні ділянки сільськогосподарського призначення протягом одного року із дати придбання іноземною особою частки у статутному (складеному) капіталі, внаслідок якого частка іноземних осіб перевищила десять відсотків статутного (складеного) капіталу.

4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Земельному кодексі України ("Відомості Верховної Ради України", 2002 р., N 3-4, ст. 27; 2006 р., N 21, ст. 170; 2008 р., N 27-28, ст. 253, N 48, ст. 358):

- статтю 13 доповнити абзацом одинадцятим у такій редакції:

"ж) затвердження державної цільової програми забезпечення розвитку ринку земель сільськогосподарського призначення";

- доповнити Кодекс статтею 172 у такій редакції:

"Стаття 172. Повноваження державного спеціалізованого органу з управління землями державної власності

1. До повноважень державного спеціалізованого органу з управління землями державної власності належить:

- розпорядження, забезпечення охорони та раціонального використання земель державної власності;

- участь у розробленні та реалізації державної цільової програми із забезпечення розвитку ринку земель;

- забезпечення консолідації земель сільськогосподарського призначення;

- організація проведення землеустрою, ведення в установленому законом порядку державного земельного кадастру, обліку усіх земель незалежно від форми власності;

- вирішення інших питань у сфері земельних відносин відповідно до закону";

- статтю 20 доповнити новими частинами шостою, сьомою та восьмою такого змісту:

"6. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише у випадках:

1) переведення земельної ділянки до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення відповідно до містобудівної документації та планів розвитку територій, наукових обгрунтувань;

2) розміщення промислових об'єктів на землях, нормативна оцінка яких не перевищує 50 % середньої нормативної оцінки вартості ріллі по району;

3) будівництва лінійних споруд за наявності затвердженого у встановленому порядку проекту рекультивації земель;

4) виконання міжнародних зобов'язань України;

5) забезпечення потреб оборони та національної безпеки за наявності затвердженого у встановленому порядку проекту рекультивації земель;

6) видобутку корисних копалин за наявності гірничого відводу та затвердженого проекту рекультивації земель;

7)розміщення об'єктів соціального, комунально-побутового призначення, об'єктів охорони здоров'я, освіти відповідно до містобудівної документації та планів розвитку територій;

8) для містобудівних потреб при включенні земельної ділянки в межі населеного пункту.

7. При зміні цільового призначення земель сільськогосподарського призначення зацікавлена особа зобов'язана відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

8. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення та переведення її до складу інших категорій земель, крім земель природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення, власник земельної ділянки сплачує до відповідних бюджетів різницю між ринковою вартістю земельної ділянки до і після зміни її цільового призначення".

- доповнити статтею 221 такого змісту:

"221. Граничні розміри земельних ділянок сільськогосподарського призначення

Граничні мінімальні (неподільні) та максимальні розміри земельних ділянок сільськогосподарського призначення встановлюються Законом України "Про ринок земель";

- у статті 25 частину другу після слів: "та організацій" доповнити словами: "(крім державного спеціалізованого органу з управління землями державної власності)";

- статтю 28 викласти у такій редакції:

"28. Земельні ділянки сільськогосподарських підприємств

1. Сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям (крім державної спеціалізованої установи з управління землями державної власності) землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві користування.

2. Реалізація права користування земельними ділянками зазначеними сільськогосподарськими підприємствами здійснюється відповідно до закону";

у частині першій статті 37 слова: "власність або" вилучити;

абзац п'ятий статті 80 викласти у такій редакції:

"в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади та державну спеціалізовану установу з управління землями державної власності, - на землі державної власності";

- у статті 82:

абзац перший частини першої викласти у такій редакції:

"1. Юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки у разі: ";

частину другу статті 84 після слів: "державних органів приватизації" доповнити словами: "державного спеціалізованого органу з управління землями державної власності";

у статті 1021:

у частині другій слова: "крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті" виключити;

частину третю викласти у такій редакції:

"3. Земельні ділянки державної та комунальної власності не можуть передаватися у користування на праві користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і праві користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)";

частину четверту викласти у такій редакції:

"4. Земельні ділянки державної чи комунальної власності, що перебувають у користуванні осіб, які їх не приватизували у встановленому порядку, або не набули права оренди на них, після закінчення терміну договору емфітевзису чи суперфіцію надаються таким особам в оренду";

у статті 116:

абзац другий частини першої виключити;

у статті 127:

у назві слова:,,або прав на них" замінити словами: "або права оренди на них";

у частинах першій і другій слова: "або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) " замінити словами: "або права оренди на них";

у статті 128:

назву статті викласти у такій редакції:

"Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам на неконкурентних засадах";

частину першу після слів: "Радою міністрів Автономної Республіки Крим" доповнити словами: "державним спеціалізованим органом з управління землями державної власності";

абзац другий частини першої виключити;

абзац перший частини другої після слів: "міської ради" доповнити словами: "державного спеціалізованого органу з управління землями державної власності";

абзац перший частини третьої після слів: "Орган державної влади" доповнити словами: "державний спеціалізований орган з управління землями державної власності";

абзац перший частини шостої, після слів; "міської ради" доповнити словами "державного спеціалізованого органу з управління землями державної власності";

частину одинадцяту викласти у такій редакції:

"Кошти, отримані від продажу земельних ділянок державної або комунальної власності, зараховуються відповідно до державного та/або місцевих бюджетів у порядку, визначеному законом";

у статті 129:

частину другу доповнити новими абзацами у такій редакції:

"Погодження продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється Кабінетом Міністрів України протягом місяця з дня подання клопотання щодо погодження такого продажу.

До клопотання про погодження Кабінетом Міністрів України продажу іноземним державам та іноземним юридичним особам земельних ділянок несільськогосподарського призначення додаються такі документи або їх завірені копії:

- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі його виготовлення, коли земельна ділянка продавалась із зміною цільового призначення та у разі, якщо межі земельної ділянки не були встановлені в натурі);

- технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- звіт з експертної грошової оцінки земельної ділянки чи права оренди на неї;

- технічний паспорт земельної ділянки (у разі продажу земельної ділянки на земельних торгах);

- протокол аукціону (у разі придбання земельної ділянки на земельних торгах);

- правовстановлюючі документи юридичної особи.

Неподання зазначених документів є підставою для відмови Кабінетом Міністрів України у погодженні продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення іноземним державам та іноземним юридичним особам.

Рішення про погодження продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється із урахуванням:

- створення сприятливих зовнішньоекономічних умов для соціально-економічного розвитку України;

- необхідності запобігання втручанню у внутрішні справи України, посягань на її державний суверенітет і територіальну цілісність.

Території, на яких обмежується або забороняється продаж земельних ділянок іноземним державам та іноземним юридичним особам, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням державного спеціалізованого органу з питань земельних ресурсів, Міністерства закордонних справ, Міністерства оборони України та Служби безпеки України";

статтю 130 викласти у такій редакції:

"1. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути:

1) громадяни України, а також сільськогосподарські юридичні особи України, які відповідають вимогам, встановленим законом;

2) територіальні громади в особі відповідних рад, держава Україна в особі Державного земельного фонду України, інших уповноважених законом органів державної влади або державного виконавця;

3) несільськогосподарські юридичні особи України, які мають право набувати у власність чи користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення підсобного сільського господарства та для науково-дослідних цілей, поширення кращого досвіду ведення сільськогосподарського виробництва.

2. Переважне право на купівлю земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється в порядку, встановленому законом";

статтю 132 доповнити частиною п'ятою та шостою у такій редакції:

"5. У разі розташування на земельній ділянці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, або земельній ділянці, виділеній в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю) для ведення особистого селянського господарства, багаторічних насаджень, що внесені до статутного капіталу господарських товариств, угода про перехід права власності на земельну ділянку повинна містити посилання на документ, що підтверджує відшкодування власнику багаторічних насаджень їх вартості відповідно до закону.

6. У разі розташування на земельній ділянці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, або земельній ділянці, виділеній в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю) для ведення особистого селянського господарства, інженерної інфраструктури меліоративних систем та її окремих об'єктів, а також інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем та її окремих об'єктів, угода про перехід права власності на земельну ділянку повинна включати умови експлуатації меліоративної системи, видані експлуатаційною водогосподарською організацією";

частину першу статті 133 викласти у такій редакції:

"1. У заставу можуть передаватися земельні ділянки, які належать громадянам та юридичним особам на праві власності, а також права на них - право оренди земельної ділянки (у тому числі право оренди земельної ділянки державної та комунальної власності), право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), якщо інше не передбачено законом або договором";

у статті 134:

у назві слова:,,або прав на них" замінити словами: "або права оренди на них";

у частині першій слова: "Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис)" замінити словами: "Земельні ділянки державної чи комунальної власності (право оренди на них)";

у частині другій:

в абзаці першому слова: "або права на них" замінити словами: "або право оренди на них";

перед останнім абзацом частини другої доповнити абзацом у такій редакції:

"створення об'єктів природно-заповідного фонду";

у статті 136:

у першому реченні частини першої після слів: "Органи державної влади" доповнити словами "державний спеціалізований орган з управління землями державної власності", а слова "або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису)" замінити словами "або право оренди на них";

частину третю викласти у такій редакції:

"3. Земельна ділянка державної або комунальної власності, або право на неї виставляється на земельні торги окремим лотом після:

а) виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі);

б) визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками;

в) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи прав на неї та встановлення стартової ціни лота, яка не може бути меншою від ціни, визначеної за результатами експертної грошової оцінки, проведеної за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України;

г) виготовлення технічного паспорта земельної ділянки в разі його відсутності;

у пункті "г" частини четвертої слова:,,або прав на неї (оренди, суперфіцію, емфітевзису) " замінити словами:,,або права оренди на неї";

у частині п'ятій слова: "Технічний паспорт об'єкта продажу (лота)" замінити словами: "Технічний паспорт земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги";

частину шосту викласти у такій редакції:

"Положення про технічний паспорт земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги, затверджується Кабінетом Міністрів України";

у частині сьомій:

після слів:,,чи державних органів приватизації" доповнити словами: "чи державного виконавця";

слова "Технічний паспорт об'єкта продажу (лота)" замінити словами: "Технічний паспорт земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги";

у статті 137:

у частині першій, після слів: "не раніше 30 днів" доповнити словами "та не пізніше 60 днів";

у пункті "д" частини другої слова,,технічним паспортом об'єкта продажу (лота)" замінити словами,,технічним паспортом земельної ділянки";

у частині третій

слова "до рішення суду" замінити словами "до виконавчого документу"

у статті 138:

у частині першій пункт "в" виключити;

у пункті 12 розділу X "Перехідні положення":

в абзаці першому слова: "зазначених в абзаці третьому" замінити словами: "зазначених в абзацах другому та третьому";

абзац другий викласти у такій редакції:

"Державні органи приватизації здійснюють продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації";

доповнити абзацом третім у такій редакції:

"Розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів здійснює державний спеціалізований орган з управління землями державної власності";

2) у Цивільному кодексі України (,,Відомості Верховної Ради України", 2003 р., N 40-44, ст. 356; 2008 р., N 48, ст. 358):

у статті 407:

у частині другій слова: "крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті" виключити;

частину третю виключити;

у частині першій статті 408 слова: "і для земельних ділянок державної або комунальної власності не може перевищувати 50 років" виключити;

статтю 413 викласти у такій редакції:

"413. Підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови

1. Власник земельної ділянки, крім земельних ділянок державної та комунальної власності, має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

2. Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може відчужуватися або передаватися землекористувачем у порядку спадкування.

3. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або невизначений строк";

у статті 1277:

у частині першій після слів:,,визнає спадщину відумерлою" доповнити словами "(крім земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів)";

доповнити статтю частиною шостою у такій редакції:

"6. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів визнаються судом відумерлою спадщиною за заявою державного спеціалізованого органу з управління землями державної власності та переходять у державну власність".

3) у Законі України "Про оренду землі" ("Відомості Верховної Ради України", 2004 р., N 10, ст. 102; 2008 р., N 27-28, ст. 253, N 48, ст. 358):

у статті 4:

частину четверту після слів: "земельних ділянок" доповнити словами: "несільськогосподарського призначення";

доповнити статтю частиною п'ятою у такій редакції:

"Орендодавцем земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є державний спеціалізований орган з управління землями державної власності відповідно до повноважень, визначених законом";

пункт "а" частини другої статті 5 після слів:,,Рада міністрів Автономної Республіки Крим" доповнити словами: "державний спеціалізований орган з управління землями державної власності";

у статті 6:

у частині другій та третій слово: "аукціону" замінити словами: "земельних торгів";

Статтю 81 викласти у такій редакції:

"81. Відчуження орендарем права оренди земельної ділянки державної та комунальної власності

Право оренди земельної ділянки державної або комунальної власності може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу";

у статті 9:

доповнити частиною шостою у такій редакції:

"Реалізація орендарем переважного права на придбання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що перебуває у приватній власності (або права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб), у разі її відчуження здійснюється відповідно до Закону України "Про ринок земель";

4) У Законі України "Про іпотеку" ("Відомості Верховної Ради України", 2003 р., N 38, ст.313):

у статті 36 абзац четвертий після слів: "продати предмет іпотеки" доповнити словами: "крім земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), фермерських господарств та сільськогосподарських підприємств як цілісних майнових комплексів";

статтю 37 доповнити після частини першої частинами другою та третьою такого змісту:

"Іпотекодержатель та іпотекодавець в будь-який час можуть укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки.

Правочин, який передбачає перехід права власності або обов'язок передачі права власності на землі сільськогосподарського призначення у випадку порушення зобов'язань, є нікчемним".

У зв'язку з цим частини другу - четверту вважати частинами четвертою - шостою.

5) у Законі України "Про фермерське господарство" ("Відомості Верховної Ради України", 2003 р., N 45, ст. 363):

у частині четвертій статті 13 слова та цифри: "до 1 січня 2002 року" замінити словами "до введення в дію Закону України "Про ринок земель";

частину другу статті 22 викласти у такій редакції:

"2. За рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва";

6) у статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" ("Відомості Верховної Ради України", 2003, N 38, ст. 314; 2010, N 1, ст. 2) слова "районної державної адміністрації" замінити словами "державної спеціалізованої установи з управління землями сільськогосподарського призначення державної власності";

7) у Законі України "Про оцінку земель" ("Відомості Верховної Ради України", 2004, N 15, ст. 229; 2004, N 38, ст. 471; 2009, N 26, ст. 324; 2010, N 1, ст. 2; 2010, N 5, ст. 40):

частину дев'яту статті 8 викласти у такій редакції:

"Оцінювачі з експертної грошової оцінки земельних ділянок зобов'язані не рідше одного разу в два роки підвищувати кваліфікацію за програмою підвищення кваліфікації по таких напрямках: експертна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення, та/або експертна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Невиконання цієї вимоги є підставою для зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Оцінювачі, що можуть бути залучені до рецензування звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, зобов'язані не рідше одного разу в два роки підвищувати кваліфікацію за програмою підвищення кваліфікації за напрямком рецензування звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок".

статтю 22 викласти у редакції:

"22. Рецензування звітів з експертної оцінки земельних ділянок

Звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок підлягають рецензуванню.

Рецензування звіту з експертної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється у разі обов'язкового проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, а також на вимогу заінтересованих осіб та в інших випадках, визначених законом.

Підставою для рецензування звіту з експертної грошової оцінки земельних ділянок на вимогу заінтересованих осіб є їх письмове звернення до осіб, яким відповідно до цього Закону надано право здійснювати рецензування.

Обов'язковим є рецензування звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок у разі викупу земельних ділянок права приватної власності для суспільних потреб та примусового їх відчуження з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону, продажу земельних ділянок державної та комунальної власності та прав на них, а також відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства.

Порядок рецензування звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок визначається Кабінетом Міністрів України.

Рецензування звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється:

оцінювачами з експертної грошової оцінки земельних ділянок, які мають не менш ніж чотирирічний досвід практичної діяльності з оцінки земельних ділянок та пройшли курс підвищення кваліфікації оцінювачів за напрямком "рецензування звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок" у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

експертними радами саморегулівних організацій оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, до складу яких входить не менше п'яти оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, які мають не менш ніж трирічний досвід практичної діяльності з оцінки земельних ділянок та пройшли курс підвищення кваліфікації оцінювачів за напрямком "рецензування звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок" у порядку, встановленому державним спеціалізованим органом з управління землями державної власності".

8) у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ("Відомості Верховної Ради України", 2004, N 51, ст. 553; 2010, N 18, ст. 141):

пункт перший частини другої статті 9 доповнити новим абзацом такого змісту:

"додержання обмежень щодо граничної максимальної загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у власності однієї особи";

частину другу статті 10 викласти у редакції:

"2. Інформація про зареєстровані права на земельні ділянки, необхідна для ведення державного земельного кадастру, а також про зміст угод про перехід права власності на земельні ділянки, передається органу, який здійснює ведення державного земельного кадастру, моніторинг і прогнозування ринку земель, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України";

частину першу статті 24 доповнити пунктом сьомим такого змісту:

"7) внаслідок реєстрації прав будуть порушені обмеження щодо максимальної граничної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у власності однієї особи".

9) у Декреті Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ("Відомості Верховної Ради України", 1993 р. N 13, ст.113 з наступними змінами):

статтю 2 доповнити пунктом 14 такого змісту:

"14) за відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь) протягом 5 років з дня укладення договору відчуження, за яким ця ділянка перейшла у власність відчужувача".

у статті 3:

у пункті 3 підпункт "б" викласти у такій редакції:

"б) за посвідчення договорів відчуження земельних ділянок:

земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності продавця менше року - у розмірі різниці між ціною попереднього придбання та продажу, але не менше 80 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності продавця від 1 до 3 років - 60 відсотків від суми договору, що перевищує ціну її попередньої купівлі, але не менше 40 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності продавця від 3 до 5 років - 50 відсотків від суми договору, що перевищує ціну її попередньої купівлі, але не менше 30 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

інших земельних ділянок - 1 відсоток суми договору, але не менше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки";

пункт 6 статті 3 доповнити підпунктом "х" такого змісту:

"х) за відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь) протягом 5 років з дня укладення договору за яким ця ділянка перейшла у власність відчужувача:

при відчуженні за перший рік - 100 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

при відчуженні на другий рік - 90 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

при відчуженні на третій рік - 80 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

при відчуженні на четвертий рік - 70 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

при відчуженні на п'ятий рік - 60 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки";

- частину першу статті 4 доповнити пунктами 48 та 49 такого змісту:

"48) власники земельних ділянок, що відчужуються для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності, за посвідчення договорів відчуження таких земельних ділянок;

49) власники деградованих та малопродуктивних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що відчужуються для залісення або створення об'єктів природно-заповідного фонду";

5. З моменту створення в установленому законом порядку державного спеціалізованого органу з управління землями державної власності, передбаченого статтею 7 цього Закону в установленому законом порядку:

земельні ділянки державної власності передаються в розпорядження державного спеціалізованого органу з управління землями державної власності;

до державного спеціалізованого органу з управління землями державної власності переходять права та обов'язки орендодавця земельних ділянок, що передані йому в розпорядження.

6. Кваліфікаційні свідоцтва ліцитаторів з проведення земельних торгів, що були видані до набрання чинності цим Законом, дійсні протягом двох років з дати набрання чинності цим Законом.

7. Кабінету Міністрів України:

1) протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

внести в установленому порядку проекти законів України,,Про Державний земельний банк України",,,Про Державний земельний фонд України" а також пропозиції щодо утворення державного спеціалізованого органу з управління землями державної власності;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, зокрема порядку підготовки ліцитаторів з проведення земельних торгів;

забезпечити прийняття центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, передбачених цим Законом, перегляд та скасування ними нормативно-правових актів, що не узгоджуються з цим Законом;

2) провести по 1 червня 2012 року інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів, які не надані у постійне користування і на момент набрання чинності цього Закону перебували у державній власності.

 

Голова Верховної Ради України

В. Литвин

  

Опрос