Идет загрузка документа (32 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О социальной рекламе

Проект закона Украины от 16.06.2011 № 8694
Дата рассмотрения: 16.06.2011 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про соціальну рекламу

Цей Закон визначає правові, організаційні, економічні засади виробництва, розповсюдження та споживання соціальної реклами, захисту прав споживачів такої реклами, механізми державного регулювання і підтримки діяльності у галузі соціальної реклами.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

Соціальна реклама - масова інформація, що спрямована на популяризацію загальнолюдських, соціальних, моральних, духовних, національних цінностей, здорового способу життя, профілактику негативних суспільних явищ, досягнення суспільно корисних цілей, привернення уваги до проблем у суспільстві та шляхів їх розв'язання, розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку, не може містити відомостей про конкретні товари (продукцію) чи послуги, комерційні (фірмові) найменування, комерційні торговельні марки (знаки для товарів і послуг комерційного характеру), політичну інформацію, рекламу юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність, чи фізичних осіб - підприємців.

Замовник соціальної реклами - юридичні та фізичні особи, які замовляють виробництво та/або розповсюдження соціальної реклами та беруть на себе зобов'язання оплатити вартість її виробництва та/або розповсюдження;

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Цей Закон регулює відносини, які виникають у зв'язку із виробництвом, розповсюдженням і споживанням соціальної реклами на території України.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, які виникають у зв'язку із:

виробництвом, розповсюдженням і споживанням реклами товарів, робіт, послуг чи особи, яка має на меті одержання прибутку, а також політичної реклами;

одержанням, використанням, зберіганням і поширенням адміністративної та правової інформації, інформації державних органів та органів місцевого самоврядування, а також інформації про особу.

2. Відносини, які виникають у зв'язку із виробництвом, розповсюдженням і споживанням соціальної реклами, не врегульовані цим Законом, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом, законами України "Про інформацію", "Про захист суспільної моралі", "Про рекламу", іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 3. Законодавство щодо соціальної реклами

1. Правові засади України щодо соціальної реклами складає Конституція України, цей Закон, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс, законами України "Про інформацію", "Про захист суспільної моралі", "Про рекламу", інші закони та нормативно-правові акти України.

2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про соціальну рекламу, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 4. Загальні вимоги до соціальної реклами

1. Застосування мови у соціальній рекламі здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України про мови.

2. Соціальна реклама не повинна:

пропагувати встановлення привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, а також вміщувати твердження, які є дискримінаційними за такими ознаками;

містити закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, порнографії, проституції, нетрадиційної сексуальної орієнтації, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини;

містити відомостей про конкретні товари (продукцію) чи послуги, комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність, чи фізичних осіб - підприємців;

подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди психічному чи фізичному здоров'ю або життю людей та/чи довкіллю, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;

порушувати засади політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, право кожного на свободу світогляду;

створювати умови для втручання в особисте і сімейне життя людини і громадянина, поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди;

порушувати право людини на свободу віросповідання та містити образливу інформацію, яка принижує релігійні почуття, принижує позитивні якості тієї чи іншої конфесії порівняно з іншими конфесіями;

містити зображення дітей у небезпечних ситуаціях чи за обставин, які у разі імітації таких ситуацій чи обставин, можуть завдати шкоди дітям або іншим особам,

вміщувати інформацію, здатну викликати зневажливе ставлення дітей до небезпечних для здоров'я і життя ситуацій, до шкідливих звичок, аморальної поведінки, а також завдати дітям моральної шкоди, викликати відчуття неповноцінності;

використовувати засоби і технології, які діють на підсвідомість споживачів соціальної реклами;

принижувати особистість, містити елементи, які є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), над особами, які страждають на психічні розлади, громадянами похилого віку, а також жорстокості, насильства, невігластва, приниження людської честі та гідності;

використовувати зображення фізичних осіб без їх письмової згоди, а неповнолітніх - без письмової згоди їх батьків чи осіб, що їх замінюють.

3. Використання об'єктів права інтелектуальної власності при виробництві та розповсюдженні соціальної реклами здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України та інших законів України з питань інтелектуальної власності.

4. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи не можуть втручатися у зміст соціальної реклами, впливати на способи та форми її розповсюдження, крім випадків, передбачених законами України, та у разі, якщо ці органи є замовниками соціальної реклами.

5. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування зобов'язані оприлюднювати щорічний звіт стосовно коштів витрачених на виготовлення і розміщення соціальної реклами.

Розділ II
ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА І РОЗПОВСЮДЖЕННЯ
СОЦІАЛЬНОЇ РЕКЛАМИ

Стаття 5. Суб'єкти відносин у галузі соціальної реклами

1. Суб'єктами відносин у галузі соціальної реклами є її замовник, виробник, розповсюджувач та споживач.

2. Орган державної влади є суб'єктом відносин у галузі соціальної реклами при здійсненні ними своїх повноважень щодо формування і реалізації державної політики у галузі соціальної реклами відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів.

3. Орган місцевого самоврядування є суб'єктом відносин у галузі соціальної реклами при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Стаття 6. Замовники соціальної реклами

1. Замовниками соціальної реклами можуть бути держава в особі органів державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи незалежно від форм власності і господарювання, фізичні особи, в тому числі фізичні особи-підприємці.

2. Замовники соціальної реклами:

самостійно, а у випадках, передбачених законодавством, за рішенням відповідних органів державної влади чи місцевого самоврядування визначають зміст і порядок розповсюдження соціальної реклами;

укладають із виробниками (розповсюджувачами) соціальної реклами угоду про її виробництво (розповсюдження), надають виробникам (розповсюджувачам) соціальної реклами інформацію, необхідну для виконання відповідних робіт;

несуть передбачену законодавством України відповідальність за достовірність, об'єктивність, повноту, а також законність одержання інформації, яку вони надають виробникам (розповсюджувачам) соціальної реклами для її виробництва (розповсюдження).

Стаття 7. Виробники та розповсюджувачі соціальної реклами

1. Виробниками та розповсюджувачами соціальної реклами можуть бути юридичні особи незалежно від форм власності і господарювання, фізичні особи, в тому числі фізичні особи -підприємці.

2. Виробники та розповсюджувачі соціальної реклами зобов'язані:

поважати права інших суб'єктів відносин у галузі соціальної реклами;

одержувати, використовувати, поширювати інформацію при виробництві та розповсюдженні соціальної реклами відповідно до даного закону та чинного законодавства України;

забезпечувати додержання принципів інформаційних відносин, визначених Законом України "Про інформацію", а також правових засад захисту моральності, встановлених законодавством України щодо захисту суспільної моралі;

3. Виробництво та розповсюдження соціальної реклами за рахунок державних коштів здійснюється відповідно до законодавства про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

4. Засоби масової інформації - розповсюджувачі реклами, діяльність яких повністю або частково фінансується з державного або місцевих бюджетів, зобов'язані безкоштовно розміщувати соціальну рекламу органів державної влади та органів місцевого самоврядування в обсязі не менше 10 відсотків ефірного часу, друкованої площі, відведених для реклами, 50 % даної соціальної реклами має бути спрямовано на запобігання поширенню тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії, ВІЛ/СНІДу, подолання безпритульності, популяризацію сімейних цінностей, моральності, духовності та здорового способу життя.

5. Засоби масової інформації - розповсюджувачі реклами, що повністю або частково фінансуються з державного або місцевих бюджетів, зобов'язані надавати пільги при розміщенні соціальної реклами, замовником якої є: навчальні заклади, заклади культури та охорони здоров'я, благодійні, громадські та релігійні організації.

6. Засоби масової інформації - розповсюджувачі реклами, зобов'язані безкоштовно розміщувати соціальну рекламу органів державної влади та органів місцевого самоврядування, громадських, благодійних та релігійних організацій, спрямовану на запобігання поширенню тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії, ВІЛ/СНІДу, подолання безпритульності, популяризацію сімейних цінностей, моральності, духовності та здорового способу життя, в обсязі не менше 5 відсотків ефірного часу, друкованої площі, відведених для реклами, у разі перевищення безкоштовного ліміту на соціальну рекламу - зобов'язані надавати пільги при розміщенні соціальної реклами. При розміщенні соціальної реклами спрямовану на запобігання поширенню тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії, ВІЛ/СНІДу, подолання безпритульності, популяризацію сімейних цінностей, моральності, духовності та здорового способу життя першочергово розміщується соціальна реклама, що зайняла 1, 2 місце всеукраїнських та регіональних конкурсів соціальної реклами.

Стаття 8. Споживачі соціальної реклами

1. Споживачі соціальної реклами мають право:

брати участь у формуванні та реалізації державної політики в галузі соціальної реклами та здійсненні контролю за додержанням законодавства України про соціальну рекламу в порядку, визначеному цим та іншими законами України;

на захист своїх прав державою в порядку, визначеному Конституцією, цим та іншими законами України, зокрема спеціально уповноваженими органами виконавчої влади та судом;

відшкодування у встановленому законодавством порядку матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав;

утворювати відповідно до законодавства громадські організації, інші установи та організації, метою діяльності яких є забезпечення реалізації і захист прав споживачів соціальної реклами;

ініціювати в порядку, визначеному цим Законом та іншими законодавчими актами, спростування соціальної реклами, яка містить інформацію, що не відповідає дійсності, ганьбить честь і гідність особи.

Стаття 9. Вимоги щодо розповсюдження соціальної реклами

Питання розповсюдження соціальної реклами засобами зовнішньої та внутрішньої реклами, реклами на телебаченні і радіо, на транспорті та під час демонстрування кіно- та відеофільмів, регулюються Законом України "Про рекламу".

Розділ III
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА І ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В ГАЛУЗІ СОЦІАЛЬНОЇ РЕКЛАМИ

Стаття 10. Формування та реалізація державної політики в галузі соціальної реклами

1. Засади державної політики в галузі соціальної реклами визначаються Верховною Радою України відповідно до Конституції України.

2. Державна політика в галузі соціальної реклами здійснюється органами виконавчої влади в межах їх компетенції, визначеної цим Законом та іншими відповідними нормативно-правовими актами.

3. Пропозиції щодо формування державної політики в галузі соціальної реклами розробляються Кабінетом Міністрів України за поданням центральних та місцевих органів виконавчої влади з питань, що віднесені законодавством до їх відання.

4. Пріоритетами державної політики в галузі соціальної реклами є:

виховання населення у дусі поваги до прав і свобод людини і громадянина, Конституції і законів України, пріоритетності загальнолюдських, духовних, моральних, культурних, соціальних цінностей;

спонукання до всебічного розвитку людини як особистості та найвищої соціальної цінності, розвитку її талантів, розумових і фізичних здібностей, підвищення освітнього рівня;

підвищення народжуваності, збереження генофонду нації, подолання дитячої безпритульності, підвищення освіти населення;

сприяння консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України;

пропагування знань у сфері захисту політичних, економічних, соціальних та інших прав громадян, прав споживачів, а також механізмів захисту цих прав;

пропагування традиційних сімейних цінностей, подружньої вірності як шлюбу між чоловіком та жінкою, боротьба із насильством в сім'ї;

підвищення гігієнічної культури населення, популяризація занять фізкультурою, спортом і активним відпочинком, утвердження та популяризація здорового способу життя

забезпечення обізнаності населення про ризики та шкідливі наслідки для здоров'я людини від куріння тютюнових виробів чи інших способів їх вживання, вживання алкогольними напоями, пивом, вживання наркотичних речовин, запобігання поширенню тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії;

протидія незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, сумішей для паління, боротьба із наркоманією, розповсюдженню порнографії, педофілії, матеріалів з пропагандою насилля, жорстокості, розпусти, вбивства, людської ненависті;

інформування населення про причини і запобігання розвитку неінфекційних і інфекційних хвороб;

інформування населення про шляхи передачі ВІЛ-інфекції, причини зараження, підвищений ризик зараження ВІЛ через вільні статеві відносини, заходи та засоби профілактики, необхідні для запобігання зараження ВІЛ та його поширенню;

інші пріоритетні напрями здійснення державної політики, визначені відповідно Конституцією та законами України.

5. Кабінет Міністрів України за поданням відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади щорічно затверджує комплекс заходів щодо реалізації державної політики в галузі соціальної реклами.

Стаття 11. Повноваження органів виконавчої влади в галузі соціальної реклами

1. До повноважень Кабінету Міністрів України у галузі соціальної реклами належить:

розроблення пропозицій щодо пріоритетів державної політики в галузі соціальної реклами та забезпечення її реалізації відповідно до законодавства;

затвердження, виходячи із основних засад зовнішньої і внутрішньої політики, пріоритетів державної політики в галузі соціальної реклами комплексу заходів щодо її реалізації на відповідний рік;

здійснення відповідно до законодавства інших функцій.

2. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим з питань, що віднесені до їх відання:

вносять у встановленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо формування державної політики у галузі соціальної реклами та беруть участь у її реалізації;

затверджують у встановленому порядку щорічний план своєї роботи у галузі соціальної реклами;

аналізують результати роботи у галузі соціальної реклами, здійснюють моніторинг її ефективності;

організовують взаємодію з громадськістю з метою врахування її думки в процесі формування і реалізації державної політики в галузі соціальної реклами;

виконують в межах їх повноважень, визначених законодавством, інші функції, необхідні для забезпечення реалізації державної політики в галузі соціальної реклами.

3. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі соціальної реклами:

здійснює в межах своїх повноважень координацію діяльності інших центральних та місцевих органів виконавчої влади у галузі соціальної реклами;

подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо формування комплексу заходів з реалізації державної політики в галузі соціальної реклами на відповідний рік;

надає методичну, організаційну, правову та іншу допомогу суб'єктам діяльності в галузі соціальної реклами;

розміщує відповідно до законодавства державне замовлення на виробництво і розповсюдження соціальної реклами;

залучає до роботи фахівців, експертів в галузі соціальної реклами;

організовує проведення громадських слухань та інших заходів, спрямованих на забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики в галузі соціальної реклами, організовує та проводить конкурси соціальної реклами;

забезпечує взаємодію із громадськими, благодійними та релігійними організаціями та об'єднаннями підприємств у галузі соціальної реклами;

здійснює міжнародне співробітництво у галузі соціальної реклами;

виконує в межах своїх повноважень інші функції, необхідні для забезпечення реалізації державної політики в галузі соціальної реклами.

Стаття 12. Компетенція Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування в галузі соціальної реклами

1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські, районні та обласні ради у галузі соціальної реклами:

визначають, виходячи із пріоритетів державної політики в галузі соціальної реклами та з урахуванням особливостей соціально-економічного і культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, місцеві пріоритетні напрями діяльності в галузі соціальної реклами;

затверджують програми виробництва і розповсюдження соціальної реклами в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

вирішують питання фінансування виробництва і розповсюдження соціальної реклами за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, заслуховують звіти про використання цих коштів;

здійснюють в межах своєї компетенції інші функції, необхідні для забезпечення виробництва і розповсюдження соціальної реклами.

2. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад:

подають на розгляд відповідних рад пропозиції щодо місцевих пріоритетних напрямів діяльності в галузі соціальної реклами, а також фінансового забезпечення виробництва і розповсюдження соціальної реклами;

розміщують на договірних засадах замовлення на виробництво і розповсюдження соціальної реклами;

спрямовують у встановленому порядку діяльність виробників і розповсюджувачів соціальної реклами, утворених на основі комунальної власності;

аналізують результати роботи у галузі соціальної реклами, здійснюють моніторинг її ефективності;

забезпечують взаємодію із громадськістю у питаннях виробництва і розповсюдження соціальної реклами;

забезпечують виготовлення і розповсюдження соціальної реклами відповідно до закону соціальну рекламу;

здійснюють в межах своєї компетенції інші функції, необхідні для забезпечення виробництва і розповсюдження соціальної реклами.

Стаття 13. Фінансове забезпечення здійснення державної політики в галузі соціальної реклами

1. Фінансове забезпечення здійснення заходів із реалізації державної політики в галузі соціальної реклами провадиться відповідно за рахунок:

коштів Державного бюджету України;

коштів місцевих бюджетів;

коштів міжнародних організацій, які надаються відповідно до законодавства України на відповідні цілі;

інших джерел, не заборонених законом.

2. На осіб, які безоплатно виробляють і розповсюджують соціальну рекламу, та на осіб, які передають свої майно і кошти іншим особам для виробництва і розповсюдження соціальної реклами, поширюються пільги, передбачені законодавством України для благодійної діяльності.

Стаття 14. Участь громадськості у формуванні та реалізації державної політики в галузі соціальної реклами

1. Громадяни мають право брати участь у формуванні та реалізації державної політики в галузі соціальної реклами, а також здійсненні контролю за додержанням законодавства України про соціальну рекламу шляхом:

звернень до органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб, інших суб'єктів діяльності у галузі соціальної реклами із зауваженнями, скаргами та пропозиціями;

участі у діяльності відповідних громадських організацій.

2. Громадські, благодійні та релігійні організації можуть брати участь у формуванні та реалізації державної політики в галузі соціальної реклами, а також здійсненні контролю за додержанням законодавства України про соціальну рекламу шляхом:

внесення органам державної влади та органам місцевого самоврядування пропозицій щодо основних напрямів та механізмів реалізації державної політики в галузі соціальної реклами;

надання органам державної влади та органам місцевого самоврядування розроблених матеріалів та сюжетів соціальної реклами для використаннях в рамках реалізації державних заходів в галузі соціальної реклами;

здійснення незалежної експертизи соціальної реклами щодо її відповідності вимогам законодавства України та надання відповідних рекомендації суб'єктам діяльності у галузі соціальної реклами;

здійснення моніторингу за дотриманням органам державної влади та органам місцевого самоврядування та засобами масової інформації - розповсюджувачами реклами даного закону;

звернення до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань порушення законодавства про соціальну рекламу;

звернення до суду в інтересах захисту прав споживачів соціальної реклами, її замовників, виробників та розповсюджувачів реклами у разі порушення їх прав.

Розділ IV
КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО СОЦІАЛЬНУ РЕКЛАМУ

Стаття 15. Контроль за дотриманням законодавства про соціальну рекламу

1. Контроль за дотриманням законодавства України про соціальну рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів і його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - щодо захисту прав споживачів, а також змісту та порядку розповсюдження соціальної реклами;

Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції.

2. Нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина у галузі соціальної реклами, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами здійснюється Прокуратурою України.

3. Контроль за дотриманням чинного законодавства України у сфері захисту суспільної моралі при виробництві і розповсюдженні соціальної реклами здійснюється відповідно до законодавства уповноваженим державним органом в сфері захисту суспільної моралі.

4. Суб'єкти діяльності в галузі соціальної реклами на вимогу органів виконавчої влади, на які покладено контроль за додержанням законодавства про соціальну рекламу, зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, необхідні для здійснення цими органами повноважень щодо такого контролю.

Розділ V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. У Законі України "Про рекламу" (Відомості Верховної Ради України, 2004 p., N 8, ст. 62, N 30-31, ст. 382; 2005 р., N52, ст. 566; 2006 р., N 5-6, ст. 75; 2008 р., N 18, ст. 197):

абзац п'ятнадцятий статті 1 виключити;

статтю 12 виключити;

абзац третій частини шостої статті 13 виключити; абзац другий частини другої статті 17 виключити;

у частині п'ятій статті 18 слова "за винятком розповсюдження соціальної реклами" виключити;

у частині восьмій статті 22 слова "не менше 5 відсотків коштів" замінити на "не менше 15 відсотків коштів";

3. Кабінету Міністрів України:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону;

прийняти у трьохмісячний строк нормативно-правові акти, необхідність яких передбачається цим Законом.

 

Голова Верховної Ради України

Опрос