Идет загрузка документа (44 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О Концепции "Внедрения системы электронного голосования в Украине"

Проект закона Украины от 10.06.2011 № 8656
Дата рассмотрения: 10.06.2011 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Концепцію "Запровадження системи електронного голосування в Україні"

Верховна Рада України постановляє:

1. Затвердити Концепцію "Запровадження системи електронного голосування в Україні" (додається).

2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

3. Кабінету Міністрів України протягом кварталу з дня, наступного після опублікування, розробити і прийняти у встановленому порядку державну програму за "Концепцією" по пункту 1.

 

КОНЦЕПЦІЯ
"Запровадження системи електронного голосування в Україні"

Зміст

1. Вступ.

2. Актуальність та доцільність удосконалення системи, що забезпечує об'єктивність волевиявлення громадян та легітимність прийняття ними відповідних рішень.

3. Переваги застосування засобу електронного голосування.

4. Практика застосування електронних голосувань в іноземних державах та вирішення проблем інформаційної безпеки.

5. Мета і завдання концепції.

6. Правові аспекти та сучасний стан електронного голосування в Україні.

7. Основні технічні вимоги до системи електронного голосування.

8. Етапи та способи запровадження системи електронного голосування.

9. Орієнтовна модель виконання основних технічних вимог.

1. Вступ

Сучасний стан інформаційних та комунікаційних технологій разом із стрімким зростанням чисельності користувачів дозволяє значно спростити процедури здійснення таємних голосувань, зробити їх зручнішими та комфортнішими для всіх бажаючих і спроможних скористатися цими технологіями шляхом запровадження електронних голосувань поряд з іншими, зокрема традиційними засобами.

Вільний вибір, вільне волевиявлення громадян є визначальним фактором для діяльності легітимної влади. Об'єктивність виборів і це цілком очевидно має вирішальне значення для підготовки і проведення чесних виборів.

Звичайний виборчий процес відповідно до законодавства України проходить такі етапи:

- підготовка до голосування (складання реєстру виборців, друк, обіг та облік бюлетенів, утворення виборчих дільниць, формування персонального складу окружних і дільничних виборчих комісій, формування приміщень для голосування тощо);

- проведення голосування (участь спостерігачів, забезпечення прав виборців, які не можуть самостійно пересуватися тощо);

- підрахунок голосів (відбір та визнання недійсних бюлетенів, складання протоколу підрахунку голосів тощо);

- транспортування виборчих бюлетенів.

Наявна система організації та здійснення виборчого процесу є дуже громіздкою, витратною та вразливою, оскільки на всіх етапах має великий вплив людського фактору, що врешті викликає недовіру учасників виборчого процесу, світової громадськості, внаслідок чого Україна втрачає авторитет демократичної держави.

Саме внаслідок визначальної ролі людського фактору у всіх цих процесах, а також у дублюванні окремих з них електронною обробкою, кінцевий результат може бути свідомо чи несвідомо спотворений, а у випадку невеликої різниці у результатах виборів між кандидатами можливі конфліктні ситуації. Електронна система виборів втручання людського фактору у формування вхідних даних та підрахунок голосів зводить нанівець, заощаджує час, людські та матеріальні ресурси.

2. Актуальність та доцільність удосконалення системи, що забезпечує об'єктивність волевиявлення громадян та легітимність прийняття ними відповідних рішень

Протягом майже 20 років, що минули з дня проголошення незалежності України, наша держава значно просунулася за напрямом створення громадянського суспільства і варто сподіватися, що в подальшому право голосу кожної людини ставатиме домінуючим у суспільних відносинах, а всі відповідальні рішення прийматимуться шляхом загальнодержавного або загальнотериторіального голосування. Вже сьогодні спостерігається тенденція неухильного зростання намірів щодо збільшення кількості виборчих кампаній, місцевих та загальноукраїнських референдумів тощо.

Існуючі алгоритми, системи і засоби забезпечення вільного волевиявлення, його формалізації, збереження, захисту та гарантій об'єктивного врахування в процесі підрахунку, узагальнення та підбиття підсумків піддаються великим сумнівам і є морально застарілими, що викликає у виборців недовіру, політичну апатію та призводить до різкого падіння кількості голосуючих від загальної чисельності виборців, а відтак легітимність прийнятих рішень стає надто сумнівною.

Окрім того, чинна система голосування не забезпечує захист виборця та його права на вибір від адміністративного тиску, фальсифікацій, несанкціонованих втручань, підробок тощо.

Вона є також громіздкою, витратною та консервативною, - потребує накладення великої кількості обмежень та має низку інших суттєвих недоліків, зокрема:

- за термінами голосування і обов'язково у вихідні дні;

- закріплення виборців за конкретними виборчими дільницями зі складним алгоритмом відкріплень та перереєстрацій на іншій виборчій дільниці у разі виникнення такої потреби;

- незахищеність від фіктивних та повторних голосувань;

- потребує виїзду членів виборчої комісії до інвалідів, хворих та інших категорій громадян, при цьому вільне волевиявлення і таємність їхніх голосувань не може бути гарантовано.

Вищенаведені та інші вади суттєво зменшують кількість громадян, бажаючих скористатися своїм правом голосу.

Зважаючи на викладене, система здійснення голосування в Україні потребує вдосконалення з урахуванням світового досвіду застосування новітніх електронних та комунікаційних технологій.

Запровадженню в Україні електронної системи голосування сприяє висока комп'ютерна грамотність населення, особливо молодих і підростаючих поколінь виборців, масове використання мобільного зв'язку (на сьогодні майже кожен громадянин України, бажаючий скористатися електронним голосуванням, забезпечений мобільним зв'язком), суцільне покриття території України стільниковим та E-mail зв'язком, наявність серверного обладнання в ЦВК та окружних виборчих комісіях, прагнення суттєвої кількості громадян користуватися новітніми комунікаційними технологіями.

Тобто є всі підстави оцінювати готовність суспільства для застосування досконалішої системи голосування як достатню.

З економічної точки зору, запровадження електронної системи голосування також є доцільним, оскільки одноразові витрати на її впровадження будуть набагато нижчими за постійні витрати на існуючу систему голосування бюлетенями (списки виборців, урни, бюлетені, чисельні виборчі комісії) з її величезними витратами під конкретну виборчу кампанію в той час, як для варіанту електронних голосувань буде забезпечена постійна готовність системи до проведення голосувань, а у міжвиборчі періоди стає технічно можливим її використання, зокрема на комерційній основі й за іншими призначеннями з метою прискорення самоокупності, адже стає можливим надання послуг фізичним та юридичним особам приватного права, що здійснюють відповідні голосування, опитування тощо.

3. Переваги застосування засобу електронного голосування

Запровадження технології електронного голосування розраховане тільки на бажаючих і є такою, що використовується поряд з традиційними технологіями та дозволяє:

- проголосувати дистанційно, тобто відвідання виборчої дільниці для вищезгаданої категорії виборців стає необов'язковим, що суттєво знижує ризики тиску на особисте волевиявлення громадянина і підвищує достовірність його особистого вибору;

- забезпечити можливість проведення голосувань протягом декількох днів, оскільки стає технічно можливим здійснити надійний захист від несанкціонованого втручання в систему голосування, а відтак стає необов'язковим призначати єдиний день голосування. Це може бути і тиждень, і два. Визначатися має тільки перший та останній дні та часи виконання виборцями електронних голосувань, що дозволяє створити комфортні умови виборцю, якому не потрібно долати відстань до виборчої дільниці, залишати місце роботи, оскільки він має можливість за допомогою електронної системи проголосувати через мережу Інтернет, мобільний телефон, інші електронні інформаційні пристрої;

- уникнути таких явищ, як підробка бюлетенів (внаслідок використання їх електронних образів, справжність яких може гарантуватися цифровим підписом виборців або біометричними даними), фотографування порахованих бюлетенів, їх спотворення з метою зробити фіктивними і багато чого іншого.

Ці обставини, окрім зручності, вирішують і такі супутні проблеми як:

- відсутність необхідності закріплення виборця за певною виборчою дільницею, бо на яку б дільницю він не спрямував своє повідомлення - на сервері ЦВК воно обов'язково відображатиметься;

- зникнення потреби в обмеженні кількості голосувань однією і тією ж самою особою, оскільки під час підрахунку голосів повтори буде відфільтровано та зараховано тільки останнє голосування, що в свою чергу надає можливість виборцю протягом визначеного періоду голосувань змінювати свою думку, тобто забезпечується гнучкість у прийнятті рішення кожним виборцем і у випадку, якщо особа помилково прийме рішення на користь певного кандидата або якогось питання, що вирішується -вона зможе проголосувати неодноразово. Зарахуванню підлягатиме останній голос, що також виключає фальсифікацію шляхом застосування "каруселі".

Ці фактори безпосередньо сприятимуть підвищенню кількості громадян і перш за все молоді, які беруть участь у голосуванні, оскільки зростає довіра виборців до об'єктивності системи голосування, а, окрім того, застосування електронних технологій дає можливість взяти участь у голосуваннях всім бажаючим незалежно від місця їхнього перебування, зокрема громадянам, які не можуть самостійно пересуватися, а членам ДВК непотрібно буде забезпечувати здійснення клопіткої процедури голосування на дому, виконувати надскладну процедуру відкріплень та перереєстрації виборців на виборчих дільницях за місцем їх фактичного перебування;

- розширити сфери дії системи, оскільки внаслідок її застосування можна не лише вдосконалити і модернізувати виборчі процеси, а й вирішувати шляхом голосування інші важливі питання, наприклад, висловлювати у такий спосіб свою думку щодо певних проектів Закону або державних програм як за принципом "так" чи "ні", так і з можливістю відповісти на питання анкет та визначити сильні чи слабкі сторони певного проекту;

Електронне голосування здатне охоплювати різні форми волевиявлення у сфері публічного права, починаючи з вивчення громадської думки, опитування та проведення референдумів і, закінчуючи політичними виборами, що проводяться через мережу Інтернет, при цьому виборець відкриває своїм унікальним кодом у вигляді біометричного параметра або електронного підпису електронний бюлетень на відповідному сайті ЦВК і голосує через комп'ютер, телефон або інший електронний пристрій віддаленого доступу;

- забезпечити можливість проведення електронного референдуму і встановити на його основі діалог між владою та суспільством, що матиме проривний соціальний ефект, який важко переоцінити, бо виникає ще й можливість проводити соціологічні та маркетингові дослідження, виявляти найактуальніші питання та проблеми громадян, окремих територій, територіальних громад. Поточна інформація електронних голосувань за певних умов може бути використана для формування екзит-полів в режимі реального часу з їх візуалізацією на екранах телебачення та плазмових моніторах у людних місцях, що значно підвищує довіру громадян до достовірності результатів голосувань;

Здійснювати електронне голосування та електронні референдуми у деяких розвинутих державах вже сьогодні є складовою електронного уряду, тобто в майбутньому стає можливим побудувати електронну модель управління державою, за якою вся сукупність як внутрішніх, так і зовнішніх зв'язків і процесів підтримується й забезпечується відповідними новітніми інформаційно-комп'ютерними технологіями і, таким чином, виводить державне управління на якісно новий рівень ефективності.

Значною мірою стає можливою відмова від паперових носіїв інформації, зокрема бюлетенів, що призведе до значної економії матеріальних ресурсів,

- внаслідок широких технічних можливостей стає можливим значно скоротити (з кількох днів до кількох годин) терміни здійснення кінцевого об'єктивного електронного підрахунку голосів, що є додатковим запобіжником фальсифікацій, оскільки виключає можливість несанкціонованих втручань;

- суттєво зменшити час, що є необхідним для підготовки до виборів, референдумів, опитувань тощо.

Запровадження системи електронного голосування потребуватиме чималих разових витрат з державного бюджету, але з часом вони можуть окупитися і тим скоріше, чим більша частина виборців побажає скористатися цим засобом голосування.

Орієнтування України на європейські цінності і європейську демократію, де системи електронного голосування застосовуються вже багато років, є додатковим і вагомим аргументом для їх запровадження в Україні.

Слід також зазначити, що не тільки розвинуті Європейські держави, а й багато інших, зокрема деякі колишні республіки СРСР, вже використовують електронні технології.

4. Практика застосування електронного голосування в іноземних державах та вирішення проблем інформаційної безпеки

Питання щодо застосування надійних і об'єктивних засобів голосування і захисту їх результатів були предметом неодноразового обговорення у Парламентській Асамблеї ЄС, що викладене зокрема у ряді доповідей Венеціанської комісії Ради Європи - "Європейська комісія за Демократію через Право" (Венеціанська Комісія) (European Commission for Democracy through Law - Venice Commission), присвячених проблемам відповідності віддаленого голосування (голосування поштою або електронне голосування) стандартам Ради. Доклад був схвалений Радою 12 - 13 березня 2004 року.

Відзначаючи, що деякі країни вже використовують електронне голосування або планують це робити, і підкреслюючи їх суспільну користь, Комісія поряд з цим попередила про необхідність вжиття додаткових заходів захисту, щоб мінімізувати ризики фальсифікацій.

При цьому комісія визначила 5 принципів, що відображають засади європейської демократії та однаково придатні як для виборчих кампаній, так і для референдумів:

- універсальне право голосу: всі люди мають право голосу та підтримку вибору кандидата на визначених умовах незалежно від віку, громадянства та у визначений спосіб;

- рівні права голосу: кожен виборець має рівну кількість голосів (одне право голосу або можливість голосувати декілька разів);

- свобода права голосу: виборець має право сформувати та виявити власну думку у вільній формі без будь-якого примушування або впливу;

- таємність права голосу: виборець має право обирати шляхом таємного голосування, зберігаючи в подальшому конфіденційність свого права вибору, та мати спроможність обов'язково захистити це право;

- пряме право голосу: вибір, зроблений виборцями, безпосередньо визначає вибрану(их) особу (або осіб).

Зважаючи на це, Комісія рекомендувала наступне:

- електронне голосування може використовуватися лише за умови, що система є безпечною/захищеною (тобто здатна витримати сплановану/навмисну атаку) і надійною (тобто спроможна нормально функціонувати незалежно від проблем з програмним забезпеченням, устаткуванням, живленням тощо);

- система електронного голосування повинна бути прозорою, тобто надавати можливість перевірки щодо її функціонування, зокрема вона має бути відкритою з точки зору методів та рішень, які в ній застосовуються;

- виборці повинні мати нагоду одержати підтвердження свого вибору і виправити його у разі допущення помилки. При цьому не повинен порушуватися принцип таємності голосування;

- для полегшення перерахунку голосів у разі конфліктної ситуації може передбачатися процедура роздруку голосів у спеціальні бюлетені і їх подальше зберігання в належних контейнерах.

Комісія зауважила, що при дотриманні вказаних умов, електронне голосування не суперечить положенням "Кодексу правил належної практики виборів" 2002 р. Європейської комісії за Демократію через Право (Венеціанської Комісії) та Європейській Конвенції про права людини.

Таким чином, прийнятність систем електронного голосування визначається правовими, процедурними і технологічними стандартами, які використовуються в процесі голосування та забезпечують зазначені вимоги.

Швейцарія

У Швейцарії в 2004 р. вперше проведено референдум з використанням електронного голосування. Більше 2700 з 22000 виборців передмість Женеви проголосували в режимі он-лайн. До цього в Швейцарії електронне голосування використовувалося на декількох місцевих виборах. В середньому 90% швейцарських виборців віддають перевагу традиційному методу голосування. Під час референдуму використовувалося програмне забезпечення, розроблене сумісно із Швейцарією і фірмою Wisekey, що спеціалізується в області ІТ-безпеки. Всі виборці одержали карту з можливістю вибору 3-х способів голосування. Карта містила 16-значний особистий ідентифікатор і 4-значний код безпеки. Виборці могли відвідати спеціальний веб-сайт, ввести персональний код і одержати бюлетень для голосування, що здійснювалося шляхом його заповнення, введення коду безпеки та відправки бюлетеня.

Естонія

Одна з найперших країн, яка використала електронну систему голосування.

Звичайне голосування проводиться з 8 години ранку до 1 години ночі. Електронне голосування з 20 до 3 години ночі.

Електронне голосування через мережу Інтернет відбулося на міських виборах у Талліні в 2004 році, а згодом на парламентських виборах 2007 року. Естонія має законодавство щодо цифрового підпису, цифрових посвідчень особи (введене ще в 2002 р.) - ID-картки. На додаток до багатьох розширених особливостей захисту ця картка має машинно-читаємий код і мікрочіп, що містить візуальні дані на картці, а також два цифрових сертифікати, призначених для перевірки особи власника картки та надання цифрових підписів. Можливо, що в майбутньому буде реалізована інтеграція посвідчення особи та банківських карток, як і інших карток спеціального призначення. До травня 2004 р. випущено 500000 ID-карток. Широке розгортання цифрових сертифікатів, яким довіряють, дозволяє використовувати ID-картки у ряді банківських операцій з місцевими сучасними (передовими) банками. На додаток, щоб допомогти створити один із світових ринків електронного банкінгу (e-banking), який розробляється (95% банківських операцій виконуються через цифрові канали), естонський уряд планує використати ID-карти як засіб для здійснення програми електронної демократії (e-democracy). Естонія визнана першою країною Центральної Європи, що прийняла національне законодавство з електронного голосування.

Система он-лайн голосування ґрунтується на технологіях PKI (Public Key Infrastructure), що дозволяє проводити безпечну ідентифікацію громадян з використанням цифрових підписів і електронних ID-карток. На сьогодні більше 1 млн. громадян країни мають електронні картки (більшість потенційних виборців).

Казахстан

У 2000 році у вересні відбулися електронні вибори. Згідно з Указом Президента було створено Державну урядову робочу групу, яка займалася розробкою змін та доповнень до законодавства країни. В 2004 р. закуплено електронне устаткування, проведено навчання операторів. У квітні 2004 р. прийнято зміни до Закону "Про вибори", які передбачають процедуру електронного голосування. Також внесено відповідні доповнення до адміністративного та кримінального законодавства.

США

У Сполучених Штатах Америки також широко використовується система електронного голосування. Водночас, з боку наукових та громадських організацій, приділяється дуже багато уваги захисту прав виборців.

Проведення електронних виборів у США виявило певні проблеми. Одна з них - неможливість виборців перевірити свій вибір. Цю проблему загострив один із конгресменів Раш Холт від штату Нью-Джерсі, який наголосив, що виборець, приходячи на виборчу дільницю, віддає свій голос, який контролює за допомогою сенсорного екрану новітньої машини для голосування. Екран говорить, що голос виборця врахований. Але, покидаючи виборчу кабінку для голосування, виборець втрачає можливість дізнатися чи вірно машина зафіксувала його голос? Немає можливості упевнитися, що голос, відданий через сенсорний екран за кандидата А, не приписаний машиною кандидату Б.

Друга суттєва проблема - проблема безпеки. Її вперше порушив професор інформатики Стенфордського університету Девід Ділл, (David Dill). Він наголошує на тому, що надзвичайно важко одержати безпосередню інформацію про те, що саме відбувається під час сертифікаційного процесу електронних систем голосування, оскільки під приводом комерційної таємниці в найсуворішій таємниці тримаються і всі подробиці про внутрішню будову техніки.

Американська журналістка і суспільна активістка Бев Харріс також займається цією проблемою. Вона є автором книги "Вибори з чорним ящиком: підробка голосування в XXI столітті" (Bev Harris, "Black Box Voting: Vote Tampering in 21st Century. Elon House, 2003,(www.blackboxvoting.org). В книзі на основі бесід з конкретними учасниками подій показано, що за допомогою застосованої у США системи електронного голосування дуже легко порушувати виборчі права та фальсифікувати голоси (www.scoop.co.nz/mason/features/?s=usacoup).

Індія

Індійська машина для голосування, або EVM (Electronic Voting Machine) - це розроблений в 1989-90 рр. пристрій, що складається з двох модулів - блоку управління і консолі для голосування. Консоль має список кандидатів, поряд з кожним з яких розташована кнопка реєстрації голосу. Після натискання на неї пристрій введення блокується до наступного виборця, а зафіксований голос заноситься в елемент пам'яті відповідного кандидата. На блок управління покладені функції загального забезпечення процесу видачі на дисплей сумарної кількості громадян, які проголосували, та фінального оголошення результатів виборів.

З міркувань безпеки електронні машини не під'єднуються до жодних мереж та центральних баз даних, а підсумки голосування фіксуються членами регіональної виборчої комісії. Завдяки таким технічним рішенням електроніка машини для голосування не вимагає ніякої операційної системи, всі коди команд зашиті безпосередньо в мікросхеми, а система з цієї причини вважається надзвичайно стійкою до несанкціонованого втручання, зокрема атак хакерів.

Таку виборчу систему категорично не сприймає опозиція, тому що EVM виготовляється державними підприємствами і тими, що перебувають під контролем "партії влади". Було продемонстровано, що всупереч завірянням виробників і виборчої комісії про "стійкість машини до злому", системна плата легко та без втрат функціональності вилучається з корпусу EVM, код мікросхем зчитується, а чіпи можна поміняти на перепрограмовані. У результаті така модифікована машина робить все як і повинна, проте на кінцевому етапі знімає зі всіх елементів пам'яті певну частку голосів і приплюсовує їх до голосів, які "потрібні", гарантуючи перемогу потрібному кандидату і зберігаючи загальне число виборців, що проголосували.

Бразилія

Електронна виборча система Бразилії обладнана контрольним принтером по "методу Меркюрі" (в захищеному боксі за склом виводиться квитанція, яка засвідчує, що голос виборця врахований, і що залучається до контрольного архіву). Ця техніка успішно випробувана на практиці під час бразильських парламентських виборів у жовтні 2002 року (www.spectrum.ieee.org/WEBONLY/publicfeature/oct02/evot.html). Про розробку аналогічного пристрою для своїх сенсорних екранів оголосила і фірма ESS, головний конкурент Diebold.

Австралія

Як насправді повинна проходити подібна модернізація виборів наочно демонструє Австралія. В 1998 році в цій країні теж відбувся конфуз із традиційними бюлетенями, коли два кандидати набрали практично рівну кількість голосів і при декількох підрахунках перевага виявлялася то в одного, то в іншого. В результаті уряд ухвалив рішення про розробку EVACS, Системи електронного голосування і підрахунку голосів. Процес її створення був повністю прозорий: оголосили конкурс з відомими учасниками і відомою комісією, а підсумковий продукт віддали на експертизу відомій третій стороні - аудиторській фірмі BMM International. Нарешті, все програмне забезпечення EVACS написано у відкритих початкових кодах та у вигляді zip-файлу і доступне будь-кому для ознайомлення безпосередньо на урядовому сайті.

Як показало опитування 1 тисячі австралійських виборців, проведене Виборчою комісією Австралії, більшість громадян цієї країни підтримує введення електронного голосування. В основному за електронну систему виборів висловилися люди у віці від 25 до 34 років, чий річний дохід перевищує 80 тис. австралійських доларів (приблизно 53 тис. $), і які мають домашні комп'ютери та знайомі із системами електронних платежів.

Південна Корея

З 2005 року для всіх політичних виборів у Кореї введено систему електронного голосування, випробування якої почалися у 2004 році. Корея стала першою азіатською країною, де голосування на всіх політичних виборах проводилося електронними засобами. В дослідному режимі нова система голосування почала функціонувати у 2004 році. Згідно з повідомленням газети Korea Herald уряд дозволить громадянам голосувати через неї з найважливіших політичних питань.

У 2005 році весь державний документообіг переведений в цифрову форму, а 2006 року створена база даних основних цивільних документів щодо підвищення ефективності роботи уряду, що дозволило скоротити витрати. У 2007 році уряд створив національну інформаційну мережу для нагляду за імпортом/експортом товарів залізничним та автомобільним транспортом через митницю.

Пілотні проекти систем електронного голосування запустили й інші азіатські країни, включаючи Японію, Тайвань і Гонконг. В червні 2002 року жителі міста Ніїмі, розташованого приблизно в 500 км від Токіо, стали першими в Японії, які скористалися електронною системою виборів. За повідомленням Associated Press, понад 15 тис. людей зробили свій вибір, прикладаючи пальці до сенсорних екранів машин для голосування, тобто із застосуванням біометричних параметрів виборців.

5. Мета і завдання концепції

Метою концепції впровадження електронного голосування є:

- створення системи демократичніших і зручніших умов для виборців, організаторів та інших учасників виборчих кампаній на території України з одночасним підвищенням достовірності волевиявлення та захисту результатів голосувань від помилок та фальсифікацій, а відтак забезпечення гарантованої легітимності прийнятих рішень з питань як державного, так і місцевого управління, а також щодо програм розвитку територій і держави в цілому за широкою участю громадян;

- досягнення європейських стандартів якості електронних адміністративних послуг, відкритості і прозорості діяльності як державних, так і місцевих органів влади шляхом ефективного використання широкого спектра функціональних можливостей електронних технологій.

Завданням запровадження електронного голосування в Україні є:

- забезпечення права і можливості громадян на віддалений доступ до системи голосування;

- залучення набагато більшої кількості людей до участі у вирішенні державних проблем внаслідок суттєвого зниження ризиків щодо фальсифікацій результатів, а відтак зростання довіри до об'єктивності виборчої системи;

- вирішення проблем впливу людського фактора під час проведення виборів;

- підвищення явки виборців;

-забезпечення належних конституційних прав особам, відсутніх у період голосування за місцем проживання або нездатних самостійно пересуватися, тобто інвалідів, людей похилого віку тощо.

6. Правові аспекти та сучасний стан запровадження електронного голосування в Україні

На сьогодні в Україні розвиток електронної демократії та електронних виборів перебуває на стадії зародження. Створено початкову правову базу, яка може бути використана для подальшого майбутнього правового забезпечення порядку застосування електронного голосування та електронної демократії. Сьогодні вже діють закони: "Про інформацію", "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 - 2015 роки", "Про Концепцію національної програми інформатизації", "Про Національну програму інформатизації".

Водночас сучасний стан законотворчості свідчить про відсутність до цього часу жодних спроб подати до Верховної Ради України проект Закону, який би врегульовував правові питання застосування електронного голосування як способу волевиявлення громадян.

Натомість з боку Центральної виборчої комісії у 2004 році спостерігалися спроби запровадити електронну систему виборів, але далі намірів та коментарів щодо їх практичної реалізації на загальнодержавному рівні нічого не було зроблено.

За інформацією Голови Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України Володимира Семиноженка саме зараз здійснюються напрацювання щодо введення в дію через 2 роки електронного паспорта громадянина України, який буде містити біометричні дані та електронний підпис власника. Такий електронний документ стане найкращим захищеним ідентифікатором особи, який може бути застосований, зокрема для здійснення електронних голосувань (http://www.pravda.com.ua/news/2011/04/17/6114854/).

На місцевому рівні такі спроби відбуваються у деяких регіонах, що додатково свідчить про актуальність проблеми запровадження електронних систем у сфері голосування і управління. Так і Миколаївська міська рада ухвалила резолюцію про "Просування технологій електронного управління й електронної демократії в Миколаєві". Відповідно до цього документа заплановано перехід з паперового на електронний документообіг з упровадженням систем електронного голосування.

Електронна система управління міським господарством втілена у м. Славутич. Інститут кібернетики НАН працює над створенням електронних систем голосувань для органів місцевого самоврядування та для Верховної Ради України. Його власні запатентовані інтелектуальні розробки дозволяють здійснювати візуалізацію процесу голосування, аудіо супровід та паперове підтвердження результатів. Інститут має відповідні ресурсні можливості, достатньо забезпечену технічну базу та науковий потенціал для відповідних досліджень проблем та розробки вітчизняних систем електронного голосування.

Для розробки і втілення електронних систем державного управління і голосування можуть бути також залучені іноземні розробники і постачальники, що мають відповідний досвід.

7. Основні технічні вимоги до системи електронного голосування

Електрона система голосування в Україні має:

1. Будуватися на принципах, визначених Венеціанською комісією, що згадані в розділі 4;

2. Забезпечувати максимальне використання наявного в Україні електронного комунікаційного обладнання, зокрема того, що перебуває у власності громадян (мобільні телефони, ноутбуки, комп'ютери, телевізори тощо);

3. Дозволяти здійснення дистанційного голосування необхідну кількість разів з будь-якої місцевості та з будь-якої виборчої дільниці чи без її відвідання;

4. Підтверджувати голосуючому відповідність зарахування його голосу на будь-якому етапі голосувань та підрахунків, але зараховувати тільки останнє голосування одного і того ж самого виборця;

5. Здійснювати підрахунок голосів у режимі реального часу безпосередньо в процесі голосувань та забезпечувати їх візуалізацію як через електронні системи зв'язку, так і через телевізійні канали;

6. Бути надійною та гарантувати захист від несанкціонованих втручань, зокрема:

6.1. Бути стійкою від хакерських атак;

6.2. Виключати можливість перепрограмувань під час голосувань та здійснення підрахунків і візуалізації інформації;

6.3. Відповідати вимогам до конфіденційності голосувань, захищеності електронних архівувань та відповідального використання підсумків;

6.4. Виключати ймовірність збоїв системи за кластерним принципом;

6.5. Забезпечувати захищеність від помилок користувачів та обслуговуючого персоналу;

6.6. Базуватися на модульному принципі, який би дозволяв розширювати масштаби і функціональні можливості системи та подальшого її інтегрування в систему "Електронний уряд";

6.7. Містити електронну систему поточного контролю за перебігом голосування та підведенням їх підсумків.

7. Взаємодіяти з електронним реєстром виборців (учасників голосувань), електронними підписами або з біометричними даними виборців та їхніми іншими унікальними кодами доступу.

8. Етапи та способи запровадження системи електронного голосування

Запровадження системи електронного голосування необхідно здійснити у декілька етапів:

8.1. I етап - розробити, всебічно опрацювати та ухвалити у встановленому порядку державну програму "Впровадження електронної системи голосування в Україні";

8.2. II етап - здійснити економічні розрахунки та оцінку разових витрат для подальшого їх врахування при формуванні державного і місцевих бюджетів, а також залучення інвестицій, кредитів, інших матеріальних ресурсів;

8.3. III етап - забезпечити виконання програми з максимальним використанням вітчизняного інтелектуального потенціалу та з урахуванням світового досвіду;

8.4. IV етап - привести чинне законодавство України відповідно до встановлених норм і вимог, здійснити випробування електронних систем на моделях та аналогах;

8.5. V етап - розробити повномасштабний робочий проект та здійснити його впровадження і подальший супровід в експлуатації.

9. Орієнтовна модель виконання основних технічних вимог

Сервер ЦВК

9.1. Під час підготовки до проведення виборів кожен виборець, який має намір скористатися електронною системою голосувань, у визначені терміни перевіряє на сайті ЦВК наявність інформації про нього в електронному реєстрі виборців.

9.2. У разі відсутності інформації, наявності в ній помилок або з інших причин виборець має можливість виправити ситуацію шляхом входу за допомогою біометричних параметрів чи електронного підпису в електронну базу реєстру з власного комп'ютера, або шляхом відвідання будь-якої виборчої дільниці і таким чином Єдиний комп'ютерний реєстр виборців актуалізується в автоматичному режимі особисто виборцями.

9.3. Кандидати, які балотуються на виборах, в електронних виборчих бюлетенях і виборчих списках мають бути позначені відкритими і загальнодоступними цифровими ідентифікаторами та популяризуватися виборчими комісіями через мережу Інтернет, канали телебачення і друковані засоби масової інформації, що дозволяє протягом виборчої кампанії ретельно ознайомитися з усіма подробицями про всіх, хто є гідним уваги та скласти об'єктивне враження про них, а отже зробити свій свідомий вибір та посилити його на зустрічах або інших агітаційних заходах.

9.4. Система електронних голосувань має забезпечити взаємодію декількох електронних баз даних і перш за все: електронного реєстру виборців та режиму його функціонування в порядку, запропонованому у п.п. 9.1 та 9.2; електронних бюлетенів чи виборчих списків; електронних голосувань виборців шляхом введення ними у систему власних біометричних параметрів або електронного підпису та цифрових ідентифікаторів відповідних кандидатів (питань референдуму тощо).

Єдиний комп'ютерний реєстр повинен мати закриті поля з біометричними параметрами або електронним підписом кожного конкретного виборця, що відкриватимуть доступ до системи голосування тільки шляхом розпізнання введених ним власних ідентифікаторів і, таким чином, надання їй можливості контролювати зарахування тільки його голосу та отримувати доступ до електронної системи голосування в межах, необхідних для здійснення ним тільки власного волевиявлення.

Взаємодія виборця з системою електронних голосувань може здійснюватися наступним чином: виборець, що обрав електронний спосіб голосування, через свій або належний будь-якій ДВК кінцевий електронний пристрій вводить у єдиний комп'ютерний реєстр скажімо свої відбитки пальців чи електронний підпис, або передає через СМС чи ММС повідомлення з відповідним власним ідентифікатором з мобільного телефону. У разі розпізнання ідентифікатора система в автоматичному режимі відкриває йому доступ до його особистого файлу в системі електронних голосувань, до якої він через СМС повідомлення має можливість ввести цифровий ідентифікатор обраного ним кандидата чи питання, яке він підтримує, та в подальшому контролювати відсутність несанкціонованих змін прийнятого ним рішення, аж до кінцевого підрахунку голосів. При цьому має бути передбачена сувора і незворотна кримінальна відповідальність навіть за намагання несанкціонованих втручань і фальсифікацій в особистому електронному файлі виборця.

9.5. Варто умовно поділити всіх виборців на такі категорії:

9.5.1. Виборці, які не бажають користуватися новими технологіями та віддають перевагу існуючим. Для них процес голосування відбувається традиційно за допомогою паперових бюлетенів.

9.5.2. Виборці, які бажають скористатися електронною технологією голосувань, але не мають технічних можливостей (мобільних телефонів, ПК і т. і.). Такі виборці реалізують своє право волевиявлення на виборчих дільницях, користуючись кінцевими електронними пристроями будь-якої ДВК, на яку виборцю зручніше потрапити.

9.5.3. Виборці, бажаючі скористатися електронними технологіями голосувань, та при цьому мають власні технічні можливості. Ця категорія виборців зможе скористатися системою віддаленого голосування шляхом відправки СМС, ММС або іншого обумовленого повідомлення на електронні пристрої системи.

Перевага для виборців останніх двох категорій відносно першої полягатиме в тому, що вони матимуть можливість здійснювати свій вибір багаторазово протягом періоду голосування, визначеного ЦВК. Наявність такої системи не тільки надає їм можливість голосувати у будь-який зручний для них день і на будь-якій зручній для них ДВК, а й робити безглуздою одну з найрозповсюдженіших технологій фальсифікації голосувань шляхом або примусу, або підкупу виборців.

Зникає також будь-який сенс застосовувати іншу шахрайську технологію для фальсифікацій, так звану "карусель", оскільки в електронному голосуванні скільки б разів і на якій би виборчій дільниці виборець не голосував - система електронного голосування ЦВК зарахує лише один - останній голос.

Розповсюдження інформації про такі переваги серед громадян обов'язково призведе до їх впевненості в об'єктивності підсумків голосування та до збільшення кількості бажаючих скористатися електронними технологіями голосування.

9.6. Механізми взаємодії виборців, які виявили бажання скористатися електронними технологіями із системою електронного голосування можуть бути забезпечені таким чином:

9.6.1. Виборець отримує доступ до електронної системи голосувань у спосіб, деталізований у п. 9.4. Для цього необхідно попередньо законодавчо врегулювати питання щодо використання біометричних параметрів та електронних підписів у системі голосування.

9.6.2. Доступ виборця до системи має бути відкритим протягом визначеного ЦВК терміну для здійснення голосування, що дозволяє виборцю протягом цього терміну голосувати декілька разів у разі наявності у нього такої потреби. Після цього в системі має блокуватися голосування і залишатися тільки функція контролю власного голосування кожного виборця до встановленого моменту, що настає після офіційного оголошення кінцевих результатів голосування, за результатами якого блокується і функція контролю до настання наступної виборчої кампанії (референдуму).

Автор:

Народний депутат України О. Тищенко

Голова Верховної Ради України

Опрос