Идет загрузка документа (43 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины в связи с ратификацией Второго дополнительного протокола к Европейской конвенции о взаимной помощи по уголовным делам

Проект закона Украины от 06.05.2011 № 8467
Дата рассмотрения: 15.06.2011 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з ратифікацією Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кримінально-процесуальному кодексі України:

1) статтю 3 доповнити частинами четвертою і п'ятою такого змісту:

"При проведенні на території України слідчих та інших процесуальних дій на підставі запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу у кримінальній справі, яка перебуває у його провадженні, застосовуються норми цього Кодексу. Правовий статус свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів та учасників процесу в іноземній державі при виконанні слідчих та інших процесуальних дій на підставі запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави у кримінальній справі на території України за участю цих осіб не потребує встановлення за правилами цього Кодексу.

На прохання компетентного органу іноземної держави під час виконання на території України запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу може застосовуватися іноземне процесуальне законодавство, якщо це передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України";

2) статтю 31 доповнити словами "згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України";

3) статтю 65 доповнити частиною третьою такого змісту:

"Фактичні дані, одержані на території іноземної держави її компетентними органами при виконанні запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу, розслідуванні кримінальної справи, переданої в Україну в порядку перейняття кримінального переслідування, або в ході діяльності міжнародної слідчої групи, використовуються органом дізнання, слідчим і судом як докази, одержані відповідно до вимог цього Кодексу";

4) частину другу статті 66 доповнити реченням такого змісту: "Докази можуть бути одержані при виконанні запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу на території іноземної держави, а також у порядку перейняття кримінального переслідування чи в ході діяльності міжнародної слідчої групи";

5) статтю 67 після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

"Суд, прокурор, слідчий або особа, яка провадить дізнання, не оцінює порядку збирання та подання доказів компетентним органом іноземної держави при виконанні запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу, розслідуванні кримінальної справи, переданої в Україну в порядку перейняття кримінального переслідування, або в ході діяльності міжнародної слідчої групи".

У зв'язку з цим частину другу вважати частиною третьою;

6) статтю 79 доповнити частиною четвертою такого змісту:

"Речові докази, одержані в порядку надання міжнародної правової допомоги на підставі виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави, зберігаються при запиті (дорученні), за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органі, який виконував запит (доручення). Зазначені речові докази передаються компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому статтею 474 цього Кодексу";

7) статтю 80 доповнити частиною п'ятою такого змісту:

"Речові докази, одержані в порядку надання міжнародної правової допомоги на запит (доручення) компетентного органу іноземної держави, зберігаються до передачі їх компетентному органу іноземної держави";

8) доповнити статтями 853, 932, 971, 1191, 1192 та 1282 такого змісту:

"Стаття 853. Застосування телефонної та відеоконференції при проведенні слідчої дії

У разі неможливості явки учасників слідчої чи іншої процесуальної дії до органу дізнання, слідчого, прокурора або до суду за місцем провадження у справі, а також необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, або з інших обгрунтованих підстав слідча чи процесуальна дія за їх участю може здійснюватися шляхом проведення телефонної або відеоконференції.

Телефонна або відеоконференція проводиться на підставі доручення органу дізнання, слідчого, прокурора або суду.

Відеоконференція може застосовуватися під час допиту свідка, експерта, підозрюваного, обвинуваченого і підсудного, очної ставки, пред'явлення для впізнання, відтворення обстановки і обставин події.

Слідчі дії під час відеоконференції за участю підозрюваного, обвинуваченого і підсудного проводяться лише за їх письмовою згодою, про що зазначається у протоколі слідчої дії.

Слідчі дії під час відеоконференції за участю свідка чи експерта проводяться з урахуванням положень статей 70, 71 та 77 цього Кодексу.

Телефонна конференція може застосовуватися під час проведення допиту свідка чи експерта за їх письмовою згодою.

Під час телефонної або відеоконференції ведеться звуко- або відеозапис.

Про проведення телефонної або відеоконференції орган дізнання, слідчий, прокурор або суд, у провадженні якого перебуває кримінальна справа, та орган, який виконує доручення, складає окремі протоколи, до яких обов'язково додається відповідний звуко- або відеозапис";

"Стаття 932. Відшкодування витрат, пов'язаних з наданням міжнародної правової допомоги на території Україні

Витрати, пов'язані з наданням міжнародної правової допомоги на території України, провадяться за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду та інших установ України, на які покладається виконання запитів (доручень) про надання міжнародної правової допомоги на території України.

За рахунок компетентного органу іноземної держави відшкодовуються витрати, пов'язані з виконанням запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу, на:

1) виклик на територію іноземної держави учасників процесу, свідків та експертів, у тому числі у разі тимчасової передачі осіб;

2) проведення експертиз;

3) забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві;

4) інші цілі, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України";

"Стаття 971. Інформування про злочини

Орган дізнання, слідчий, прокурор, суд або суддя, встановивши під час виконання своїх безпосередніх обов'язків щодо провадження у кримінальних справах дані про ознаки злочину, вчиненого на території іноземної держави, зобов'язаний відповідно до статті 471 цього Кодексу інформувати про такі дані центральний орган України щодо міжнародної правової допомоги для вирішення питання про передачу інформації компетентним органам відповідної держави.

Не допускається передача такої інформації, якщо це може зашкодити провадженню у кримінальній справі на території Україні або в інших випадках, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України";

"Стаття 1191. Міжнародна слідча група

За письмовою угодою Генеральної прокуратури України та компетентних органів іноземних держав для проведення розслідування на території України може бути створена міжнародна слідча група, до складу якої включаються представники органів прокуратури, дізнання та досудового слідства України та компетентного органу однієї або більше заінтересованих іноземних держав.

Міжнародна слідча група може бути створена у разі:

1) розслідування особливо складних справ або необхідності проведення процесуальних дій на території України та інших держав;

2) якщо компетентні органи України та кількох держав провадять розслідування злочину, обставини якого потребують здійснення скоординованих спільних дій;

3) в інших випадках, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Про створення міжнародної слідчої групи для проведення розслідування на території України та про участь прокурора, представників органу дізнання і досудового слідства України у міжнародній слідчій групі, створеній в іноземній державі, Генеральний прокурор України або його заступник виносить постанову на підставі угоди з компетентним органом іноземної держави.

У постанові про створення міжнародної слідчої групи для проведення розслідування на території України визначається мета створення такої групи, її склад та керівник, а також може встановлюватися строк, на який така група створюється.

Постанова про створення міжнародної слідчої групи на території України оголошується обвинуваченому.

Стаття 1192. Порядок діяльності міжнародної слідчої групи

Проведення слідчих та інших процесуальних дій міжнародної слідчою групою здійснюється за правилами надання міжнародної правової допомоги, але не потребує звернення до компетентних органів іноземної держави із запитом (дорученням) про міжнародну правову допомогу.

У складі міжнародної слідчої групи прокурори, представники органу дізнання та досудового слідства України зносяться та обмінюються матеріалами розслідувань з представниками компетентних органів іноземних держав безпосередньо.

Керівником міжнародної слідчої групи на території України є представник органу досудового слідства України. Керівник міжнародної слідчої групи приймає справу до свого провадження, безпосередньо керує діями членів групи, визначає її завдання і виконавців слідчих та інших процесуальних дій";

"Стаття 1282. Присутність представника компетентного органу іноземної держави

Під час виконання запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу на території України згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 471 цього Кодексу представнику компетентного органу іноземної держави може бути дозволено бути присутнім при проведенні слідчих та інших процесуальних дій.

Представник компетентного органу іноземної держави має право при проведенні слідчих та інших процесуальних дій робити нотатки, ознайомлюватися з протоколом слідчої дії та висловлювати зауваження і доповнення до протоколу, які підлягають обов'язковому занесенню до протоколу; з дозволу дізнавача, слідчого, прокурора ставити запитання свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам та учасникам процесу; застосовувати відповідно до статей 851 та 852 цього Кодексу технічні засоби. Про присутність представника компетентного органу іноземної держави зазначається у протоколі слідчої дії. Представник компетентного органу іноземної держави, присутній при проведенні слідчих дій, підписує протокол разом з іншими учасниками";

9) частину першу статті 227 доповнити пунктами 32 і 33 такого змісту:

"32) погоджує доручення органів дізнання та досудового слідства про міжнародну правову допомогу і перейняття кримінального переслідування або з власної ініціативи звертається з такими дорученнями в порядку, встановленому цим Кодексом;

33) доручає органам дізнання та досудового слідства виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу, перевіряє повноту і законність проведених слідчих та інших процесуальних дій";

10) частину шосту статті 349 після цифр "468" доповнити цифрами "478";

11) четверте речення частини першої статті 382 після цифр "468" доповнити цифрами "478";

12) у розділі дев'ятому:

назву викласти в такій редакції:

"Розділ дев'ятий. Міжнародне співробітництво у кримінальних справах";

доповнити главами 38 і 39 такого змісту:

"Глава 38 Міжнародна правова допомога у кримінальних справах

Стаття 471. Підстави та порядок зносин з компетентними органами іноземних держав

Міжнародна правова допомога у кримінальних справах надається і отримується на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Надання та отримання міжнародної правової допомоги допускається за відсутності міжнародного договору України з відповідною іноземною державою в разі наявності письмових гарантій взаємності надання аналогічної допомоги у майбутньому.

Центральними органами України щодо міжнародної правової допомоги є, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Генеральна прокуратура України та Міністерство юстиції України. Генеральна прокуратура України звертається із запитами про міжнародну правову допомогу та розглядає запити (доручення) компетентних органів іноземних держав у справах на стадії досудового слідства, а Міністерство юстиції України - у справах на стадії судового слідства.

У разі якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено безпосередній порядок зносин під час надання міжнародної правової допомоги, визначеним таким договором органам надаються повноваження, передбачені частиною третьою цієї статті.

Виключно центральним органом України щодо міжнародної правової допомоги приймається рішення за запитом (дорученням) про міжнародну правову допомогу щодо:

1) присутності представника компетентного органу іноземної держави під час надання міжнародної правової допомоги (якщо запит (доручення) про міжнародну правову допомогу, що передбачає присутність представника, надійшов відповідно до частини четвертої цієї статті, його копію невідкладно надсилають до центрального органу для вирішення у цій частині);

2) обміну інформацією та повідомленнями, які можуть бути приводом для порушення кримінальної справи;

3) надання компетентним органам іноземної держави гарантій щодо умов виконання запиту (доручення), передбачених частиною другою цієї статті, та отримання таких гарантій від інших держав;

4) тимчасової передачі особи, яка відбуває покарання на території однієї держави, до іншої держави для дачі показань або участі у процесуальних діях.

Центральний орган України щодо міжнародної правової допомоги може приймати рішення стосовно виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу в інших випадках, коли визнає це за необхідне.

Стаття 472. Загальні вимоги щодо надання міжнародної правової допомоги

Міжнародна правова допомога полягає у виконанні слідчих та інших процесуальних дій у кримінальній справі на території однієї держави за запитом (дорученням) компетентного органу іншої держави.

Міжнародна правова допомога на території України надається на підставі запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави.

Отримання міжнародної правової допомоги на території іноземної держави здійснюється за запитом центрального органу України щодо міжнародної правової допомоги на підставі запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу, складеного органом дізнання, досудового слідства, суддею або судом, у провадженні якого перебуває кримінальна справа, чи прокурором, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Запит (доручення) про міжнародну правову допомогу складається згідно з вимогами цього Кодексу, якщо інше не передбачено відповідним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Запит (доручення) про міжнародну правову допомогу має містити назву органу, що звертається з проханням, предмет і причину прохання, у міру можливості відомості про відповідну особу та її громадянство; прізвище і адресу відповідної особи, інформацію про обставини вчиненого злочину, його кваліфікацію, текст відповідної статті Кримінального кодексу України, дані про причетних осіб та їх процесуальний статус, чіткий перелік слідчих та інших процесуальних дій, які підлягають проведенню, з обґрунтуванням зв'язку між необхідною допомогою і предметом розслідування у кримінальній справі, дані про фізичних і юридичних осіб, стосовно яких направляється запит (доручення). Запит (доручення) може містити інші відомості залежно від характеру запитуваних дій, а також додаткові дані та документи, які сприятимуть його виконанню.

Запит (доручення) про міжнародну правову допомогу підписується дізнавачем, слідчим, прокурором або суддею та засвідчується печаткою відповідного органу. Запит (доручення) та додані до нього документи направляються до центрального органу України щодо міжнародної правової допомоги разом з перекладом їх офіційною мовою держави, до якої вони направляються, або іншою мовою, передбаченою міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Стаття 473. Порядок передачі запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу

Орган дізнання або досудового слідства погоджує запит (доручення) про міжнародну правову допомогу з прокурором, який здійснює нагляд за розслідуванням кримінальної справи.

Погоджений прокурором запит (доручення) про міжнародну правову допомогу, підготовлений органом дізнання або слідчим, а також запит (доручення) про міжнародну правову допомогу, підготовлений самим цим прокурором, направляється прокурору вищого рівня з дотриманням вимог, установлених статтею 471 цього Кодексу.

Запит (доручення) суду про міжнародну правову допомогу направляється компетентному органу іноземної держави через Міністерство юстиції України.

Якщо міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлює інший порядок зносин з іноземною державою, запит (доручення) про міжнародну правову допомогу, підготовлений органом дізнання, досудового слідства, прокурором або судом, направляється у порядку, визначеному таким договором.

Центральний орган України щодо міжнародної правової допомоги або орган, уповноважений здійснювати безпосередні зносини з компетентними органами іноземних держав відповідно до частини четвертої статті 471 цього Кодексу, за результатами вивчення запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу, підготовленого органом дізнання, досудового слідства, прокурором, суддею або судом, приймає рішення про:

1) направлення запиту (доручення) до компетентного органу іноземної держави;

2) повернення запиту (доручення) у зв'язку з відсутністю підстав для звернення або у зв'язку з порушенням вимог цього Кодексу чи міжнародного договору про міжнародну правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Запит (доручення) про міжнародну правову допомогу направляється компетентному органу іноземної держави у порядку, передбаченому міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності договору - дипломатичними каналами.

Запит (доручення) про міжнародну правову допомогу надсилається поштою. У невідкладних випадках доручення може бути передано за допомогою електронних або інших засобів зв'язку з подальшим надсиланням його оригіналу поштою.

Запит (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу, направлений за допомогою технічних засобів зв'язку, приймається до виконання на території України негайно. Отримані у зв'язку з виконанням запиту (доручення) документи передаються компетентному органу іноземної держави лише після надходження оригіналу доручення.

Стаття 474. Порядок виконання запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу на території України

Центральний орган України щодо міжнародної правової допомоги або орган, уповноважений здійснювати безпосередні зносини відповідно до частини четвертої статті 471 цього Кодексу, за результатами розгляду запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу:

1) направляє його для виконання органу дізнання, досудового слідства, прокуратурі або суду, вживаючи при цьому на вимогу компетентного органу іноземної держави на підставі міжнародного договору України заходів для забезпечення конфіденційності такого запиту (доручення);

2) приймає рішення про можливість виконання запиту (доручення) із застосуванням законодавства іноземної держави;

3) відкладає його виконання, якщо це може завдати шкоди провадженню у кримінальній справі на території Україні, або погоджує з компетентним органом іноземної держави можливість виконання запиту (доручення) на певних умовах;

4) відмовляє у виконанні запиту (доручення) з підстав, передбачених статтею 475 цього Кодексу;

5) приймає рішення щодо можливості виконання запиту (доручення), якщо передбачувані витрати на його виконання явно перевищуватимуть розмір завданої злочином шкоди або будуть неспівмірними з тяжкістю злочину (у разі якщо це не суперечить умовам міжнародного договору України);

6) вчиняє інші дії, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Орган дізнання, слідчий, прокурор або суддя виконує запит (доручення) про міжнародну правову допомогу протягом двох місяців з дати його отримання. Строк виконання може бути продовжено центральним органом України щодо міжнародної правової допомоги або органом, уповноваженим здійснювати безпосередні зносини з компетентними органами іноземної держави відповідно до частини четвертої статті 471 цього Кодексу.

Документи, отримані під час виконання запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу, підписуються або засвідчуються дізнавачем, слідчим, прокурором або суддею і скріплюються печаткою відповідного органу. Дізнавач, слідчий передають такі документи прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів органами дізнання і досудового слідства, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 471 цього Кодексу.

Отримані під час виконання запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу документи направляються компетентному органу іноземної держави у порядку, встановленому відповідним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

У разі відсутності міжнародного договору України з відповідною іноземною державою виконання запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу здійснюється з дотриманням вимог цієї статті, а отримані документи направляються центральним органом України щодо міжнародної правової допомоги дипломатичними каналами.

При передачі матеріалів компетентному органу іноземної держави центральний орган України щодо міжнародної правової допомоги або орган, уповноважений здійснювати безпосередні зносини з компетентними органами іноземної держави відповідно до частини четвертої статті 471 цього Кодексу, може встановити відповідно до законодавства та міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, обмеження щодо використання таких матеріалів.

У разі неможливості виконати запит (доручення) про міжнародну правову допомогу, а також у разі відмови у наданні міжнародної правової допомоги з підстав, передбачених статтею 475 цього Кодексу, центральний орган України щодо міжнародної правової допомоги або орган, уповноважений здійснювати безпосередні зносини відповідно до частини четвертої статті 471 цього Кодексу, повертає такий запит (доручення) компетентному органу іноземної держави із зазначенням причин.

Стаття 475. Відмова у наданні міжнародної правової допомоги

Міжнародна правова допомога не надається, якщо:

1) виконання запиту (доручення) є несумісним з основами правопорядку (публічним порядком) в Україні;

2) виконання запиту (доручення) може завдати шкоди суверенітету, національній безпеці України, громадському порядку;

3) виконання запиту (доручення) суперечить зобов'язанням України за міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

4) наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

За відсутності міжнародного договору України іноземна держава не гарантує надання міжнародної правової допомоги Україні в майбутньому.

Стаття 476. Особливості проведення окремих слідчих дій при виконанні доручення про міжнародну правову допомогу

У разі якщо при виконанні запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу необхідно провести слідчі дії, які відповідно до вимог цього Кодексу можуть бути проведені лише з дозволу (санкції) прокурора чи суду, особа, яка проводить дізнання, або слідчий готує відповідні документи для отримання такого дозволу (санкції).

Під час виконання запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу допит провадиться за правилами цього Кодексу із забезпеченням прав та обов'язків допитуваної особи у межах міжнародної правової допомоги, що надається.

Допит підозрюваного чи обвинуваченого провадиться виключно на підставі матеріалів запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу з обов'язковим роз'ясненням прав, передбачених законодавством іноземної держави або статтями 43 і 431 цього Кодексу.

Реалізація прав підозрюваного чи обвинуваченого, що передбачені законодавством іноземної держави, здійснюється за місцем провадження у кримінальній справі на території цієї держави.

Стаття 477. Вручення документів

За запитом (дорученням) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу документи та рішення, долучені до такого запиту (доручення), вручаються особі, визначеній у запиті (дорученні), у порядку, встановленому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд для виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу викликає особу для вручення документів у порядку, встановленому цим Кодексом. Якщо особа не з'явилася без поважних причин, суд має право застосувати її привід через органи внутрішніх справ у порядку, передбаченому статтею 136 цього Кодексу, або доручити органу внутрішніх справ здійснити вручення документів.

Орган дізнання, досудового слідства, прокурор або суддя складає протокол про вручення особі документів із зазначенням місця та дати їх вручення. Протокол підписується особою, якій вручено документи, з викладом її заяв або зауважень при отриманні документів. У випадках, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, складається також окреме підтвердження, що підписується особою, яка отримала документи, та особою, яка здійснила їх вручення.

У разі відмови особи отримати документи, що підлягають врученню, про це зазначається у протоколі. При цьому документи, що підлягають врученню, вважаються врученими, про що також зазначається у протоколі.

Якщо документи, що підлягають врученню, не містять перекладу українською мовою і складені мовою, яка є незрозумілою особі, зазначеній у запиті (дорученні), така особа має право відмовитися отримати документи. У такому разі документи вважаються такими, вручення яких не відбулося.

Протокол про вручення документів передається разом з іншими документами, долученими до запиту (доручення), компетентному органу іноземної держави у порядку, передбаченому частинами третьою - п'ятою статті 474 цього Кодексу.

Стаття 478. Тимчасова передача

Якщо для дачі показань або участі у слідчих або інших процесуальних діях у справі необхідна присутність особи, яка тримається під вартою або відбуває покарання у виді позбавлення волі на території іноземної держави і не притягується до кримінальної відповідальності у цій справі, орган досудового слідства, прокурор, суддя або суд України, у провадженні якого перебуває кримінальна справа, готує прохання про тимчасову передачу такої особи в Україну.

Прохання про тимчасову передачу оформляється та направляється відповідно до порядку, передбаченого статтями 471 - 473 цього Кодексу.

У разі задоволення компетентним органом іноземної держави прохання про тимчасову передачу особи така особа має бути повернута після проведення слідчих чи інших процесуальних дій, для яких вона була передана, у погоджений з іноземною державою строк.

Орган досудового слідства, прокурор, суддя або суд України, у провадженні якого перебуває кримінальна справа, готує документи про продовження в разі необхідності строку тимчасової передачі, які направляються центральному органу України щодо міжнародної правової допомоги не пізніш як за двадцять днів до закінчення такого строку.

Рішення компетентного органу іноземної держави про тримання особи під вартою або про призначення їй покарання у виді позбавлення волі є підставою для тримання під вартою в Україні особи, яка тимчасово передана в Україну.

Тимчасова передача до іноземної держави особи, яка відбуває покарання на території України, можлива на прохання компетентного органу іноземної держави з дотриманням умов, передбачених частинами першою і третьою цієї статті.

Тимчасова передача особи здійснюється лише за наявності письмової згоди такої особи.

Стаття 479. Виклик особи, яка перебуває за межами України

Особу, яка перебуває за межами України, для провадження слідчих чи інших процесуальних дій на території України викликають повісткою на підставі запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу. Викликаній особі, крім обвинуваченого та підсудного, повідомляється про розмір і порядок відшкодування витрат, пов'язаних з викликом. Запит (доручення) в рамках міжнародної правової допомоги про виклик особи, яка перебуває за межами України, направляється компетентному органу іноземної держави не пізніше шістдесяти діб до дати явки особи або в інший строк, передбачений міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Викликана особа до перетину державного кордону України (при в'їзді в Україну) не може бути притягнута до кримінальної відповідальності, затримана або взята під варту, до неї не можуть бути застосовані інші запобіжні заходи у зв'язку з вчиненням будь-якого злочину. Щодо такої особи не може бути приведений до виконання вирок, винесений до перетину державного кордону України у зв'язку з викликом.

Обвинувачений або підсудний може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий або взятий під варту, а також щодо нього може бути приведений до виконання вирок лише за злочин, зазначений у повістці.

Викликана особа втрачає гарантії, передбачені цією статтею, якщо не залишить територію України, маючи таку можливість, протягом п'ятнадцяти діб або іншого строку, передбаченого міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, від моменту отримання письмового повідомлення органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду про відсутність необхідності у проведенні слідчих чи інших процесуальних дій за її участю.

Стаття 480. Оскарження дій органу дізнання, слідчого, прокурора при наданні міжнародної правової допомоги

Дії органу дізнання або слідчого, вчинені під час виконання запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу, можуть бути оскаржені прокуророві у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Дії прокурора, органу дізнання або слідчого можуть бути оскаржені до суду за місцем їх проведення. Скарга розглядається суддею одноособово не пізніше десяти днів з дня її надходження до суду. Подання скарги не зупиняє виконання дій за запитом (дорученням) про міжнародну правову допомогу.

Не підлягають оскарженню до суду слідчі або інші процесуальні дії, проведені відповідно до частини першої статті 476 цього Кодексу з попереднім отриманням рішення суду.

Суддя витребовує копію запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу та копії матеріалів щодо його виконання, знайомиться з ними і повідомляє прокурора та особу, яка подала скаргу, про час розгляду скарги. У разі необхідності суддя заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу, думку прокурора, перевіряє додержання вимог міжнародного договору України про надання міжнародної правової допомоги та цього Кодексу при виконанні запиту (доручення). Під час судового засідання з розгляду скарги ведеться протокол судового засідання.

При розгляді скарги на дії органу дізнання, слідчого або прокурора суддя не перевіряє підстави і зміст запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу та законність дій органів, передбачених частинами третьою і четвертою статті 471 цього Кодексу, щодо направлення його для виконання.

Розглянувши скаргу, суддя приймає вмотивовану постанову, якою:

1) залишає скаргу без задоволення;

2) задовольняє скаргу та зобов'язує орган дізнання, слідчого, прокурора виконати запит (доручення) про міжнародну правову допомогу відповідно до вимог міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, та цього Кодексу.

Копія постанови судді надсилається прокуророві та особі, яка подала скаргу.

На постанову судді прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, або особою, яка подала скаргу, протягом семи днів з дня винесення постанови може бути подана апеляція. Подання апеляції на постанову судді зупиняє набрання постановою законної сили та її виконання.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Глава 39 Перейняття кримінального переслідування

Стаття 481. Умови перейняття кримінального переслідування

Перейняттям кримінального переслідування є передача компетентним органом однієї держави компетентному органу іншої держави кримінальної справи щодо особи для здійснення подальшого провадження у такій справі. Кримінальне переслідування може бути перейняте лише до винесення вироку у кримінальній справі.

Перейняття кримінального переслідування здійснюється лише на підставі міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, та за умови додержання визначених ним умов.

Стаття 482. Прохання про перейняття кримінального переслідування

Прохання про перейняття кримінального переслідування готується органом досудового слідства, суддею або судом, у провадженні якого перебуває кримінальна справа, чи прокурором.

Прохання складається згідно з вимогами цього Кодексу та відповідного міжнародного договору України про міжнародну правову допомогу і містить інформацію про обставини вчиненого злочину, його кваліфікацію, текст відповідної статті Кримінального кодексу України, дані про особу обвинуваченого або підсудного, зокрема про громадянство такої особи.

Прохання про перейняття кримінального переслідування підписується слідчим, прокурором або суддею та засвідчується печаткою відповідного органу. До прохання долучаються матеріали кримінальної справи, засвідчені печаткою відповідного органу, речові докази та документи.

Прохання про перейняття кримінального переслідування перекладається офіційною мовою держави, до якої воно направляється, або іншою мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Переклад матеріалів кримінальної справи здійснюється лише у випадках, передбачених міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Засвідчені копії всіх матеріалів кримінальної справи зберігаються в органі, у провадженні якого перебувала справа.

Стаття 483. Порядок передачі прохання про перейняття кримінального переслідування

Прохання про перейняття кримінального переслідування передається у порядку, передбаченому статтею 473 цього Кодексу.

Стаття 484. Наслідки передачі кримінальної справи

Після передачі кримінальної справи компетентному органу іноземної держави проведення слідчих та процесуальних дій на території України у такій справі можливе лише у порядку міжнародної правової допомоги.

Закриття компетентним органом іноземної держави переданої кримінальної справи на стадії досудового слідства не перешкоджає відновленню провадження у справі в Україні та подальшому її розслідуванню у порядку, передбаченому цим Кодексом, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, не встановлено інше.

Стаття 485. Порядок виконання в Україні прохання про перейняття кримінального переслідування

Генеральна прокуратура України або орган, уповноважений здійснювати безпосередні зносини з компетентними органами іноземної держави відповідно до частини четвертої статті 471 цього Кодексу, за результатами розгляду прохання компетентного органу іноземної держави про перейняття кримінального переслідування:

1) передає кримінальну справу для подальшого провадження органу досудового слідства;

2) відмовляє у перейнятті кримінального переслідування за наявності для цього підстав, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) відмовляє у перейнятті кримінального переслідування за відсутності відповідного міжнародного договору України. У такому разі за погодженням з компетентним органом іноземної держави проводиться перевірка у порядку, передбаченому статтею 97 цього Кодексу.

У разі перейняття кримінального переслідування орган досудового слідства України зобов'язаний негайно прийняти кримінальну справу до свого провадження та кваліфікувати злочин відповідно до Кримінального кодексу України. Подальше провадження у кримінальній справі здійснюється за правилами цього Кодексу.

Орган, зазначений у частині першій цієї статті, інформує компетентний орган іноземної держави про:

1) результати розгляду прохання про перейняття кримінального переслідування;

2) рішення, прийняте за результатами провадження у кримінальній справі".

2. Абзац другий пункту 4 статті 1 Закону України "Про ратифікацію Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік, та Додаткового протоколу 1978 року до Конвенції" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 23, ст. 130; 2000 р., N 1, ст. 3) викласти в такій редакції:

"органами, на які покладаються повноваження згідно з пунктом 1 статті 15 Конвенції, є Міністерство юстиції України (у справах на стадії судового слідства) і Генеральна прокуратура України (у справах на стадії досудового слідства)".

II. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

____________

Опрос