Идет загрузка документа (38 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О продовольственной безопасности Украины

Проект закона Украины от 28.04.2011 № 8370-1
Дата рассмотрения: 22.12.2011 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про продовольчу безпеку України

Цей Закон визначає правові, економічні, соціальні, екологічні та організаційні засади державної політики у сфері формування продовольчої безпеки, яка є складовою національної безпеки України.

Положення Закону визначають аграрну політику щодо гарантування продовольчої безпеки та є основою для розроблення нормативно-правових актів, цільових програм розвитку та проектів, що стосуються питань формування продовольчої безпеки України.

РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Терміни та їх визначення

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

продовольча безпека соціально-економічне та екологічне становище, за якого всі соціальні і демографічні групи населення стабільно та гарантовано забезпечені безпечним і якісним продовольством у необхідній кількості та асортименті, необхідних і достатніх для фізичного і соціального розвитку особистості, забезпечення здоров'я населення України;

продовольство харчові продукти та продовольча сировина тваринного, рослинного або мінерального походження, що виробляються, зберігаються, реалізуються для задоволення потреб населення України у харчуванні;

формування продовольчої безпеки розроблення і реалізація комплексу заходів науково-методологічного, політико-правового, соціально-економічного, екологічного, інформаційно-комунікаційного та організаційного характеру, спрямованих на формування продовольчої безпеки держави;

індикатори продовольчої безпеки кількісна та якісна характеристика стану, динаміки і перспектив фізичної та економічної доступності харчових продуктів для всіх соціальних і демографічних груп населення, рівня та структури їх споживання, якості та безпеки продовольства, стійкості та ступеня незалежності внутрішнього продовольчого ринку, рівня розвитку аграрного сектору та пов'язаних з ним галузей економіки, а також ефективності використання аграрного природно-ресурсного потенціалу;

критерії продовольчої безпеки граничне значення індикатора, що є межею, за якою продовольча ситуація в країні вважається небезпечною;

загрози продовольчої безпеки будь-які негативні зміни факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, які знижують рівень продовольчої безпеки;

продовольча незалежність вітчизняне виробництво продовольства в обсязі, не меншому встановленого граничного рівня його питомої ваги у товарних ресурсах внутрішнього продовольчого ринку;

фізична доступність харчових продуктів постійна наявність для всіх соціальних і демографічних груп населення основних харчових продуктів у місцях їх споживання в обсязі, асортименті та відповідної якості, необхідних для забезпечення раціонального харчування;

економічна доступність харчових продуктів стабільна можливість придбання усіма соціальними і демографічними групами населення основних харчових продуктів в обсязі, асортименті та відповідної якості, необхідних для забезпечення раціонального харчування;

раціональні норми споживання харчових продуктів регламентовані центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я обсяги споживання основних харчових продуктів, що відповідають сучасним вимогам раціонального харчування та є необхідними для забезпечення повноцінного активного і здорового життя;

продовольчий кошик набір харчових продуктів в обсягах, що відповідають раціональним нормам їх споживання. До продовольчого кошика включаються такі продовольчі товари: хліб і хлібопродукти, картопля, овочі, баштанні культури, фрукти, ягоди і виноград, цукор, олія, м'ясо і м'ясопродукти, молоко і молокопродукти, риба і рибопродукти, яйця, сіль;

моніторинг продовольчої безпеки комплексна система спостережень, збору, оброблення, систематизації та аналізу інформації щодо фізичної та економічної доступності харчових продуктів, що входять до продовольчого кошика, рівня та структури їх споживання, безпечності та якості харчових продуктів, стійкості продовольчого ринку, продовольчої незалежності, стану розвитку аграрного сектору економіки, ефективності використання аграрного природно-ресурсного потенціалу;

державна цільова програма продовольчої безпеки комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, спрямованих на формування продовольчої безпеки держави або окремих адміністративно-територіальних одиниць, що здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням;

державні продовольчі ресурси запаси продовольства у державному матеріальному резерві, державному інтервенційному фонді та регіональних продовольчих ресурсах;

основні харчові продукти набір харчових продуктів, до якого включаються: борошно житнє, борошно пшеничне, хліб житній, хліб пшеничний, макаронні вироби, рис, пшоно, крупа гречана, крупа вівсяна, бобові культури, картопля, капуста, помідори, огірки, морква, буряк, цибуля, часник, фрукти, ягоди свіжі, цукор, олія соняшникова, яловичина, свинина, субпродукти, птиця домашня, сало, ковбасні вироби, риба свіжа, молоко незбиране, масло вершкове, сир твердий, сир м'який, сметана, яйця, сіль.

Стаття 2. Правова основа продовольчої безпеки

1. Правову основу у сфері продовольчої безпеки України становлять Конституція України, цей Закон, закони України "Про основи національної безпеки України", "Про прожитковий мінімум", "Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року", "Про державну підтримку сільського господарства України", "Про зерно та ринок зерна в Україні", "Про молоко та молочні продукти", "Про державний матеріальний резерв", "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про безпечність та якість харчових продуктів", "Про дитяче харчування", "Про стандартизацію", "Про підтвердження відповідності", "Про захист прав споживачів", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про захист населення від інфекційних хвороб", "Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів", інші нормативно-правові акти, що стосуються питань продовольчої безпеки держави.

2. Правовою основою продовольчої безпеки України є чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 3. Об'єкти та суб'єкти продовольчої безпеки

1. Об'єктами продовольчої безпеки є людина, домогосподарство, адміністративно-територіальна одиниця, Україна.

2. Суб'єктами забезпечення продовольчої безпеки є Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, громадяни України, об'єднання громадян.

Стаття 4. Повноваження суб'єктів у сфері забезпечення продовольчої безпеки

1. Президент України забезпечує продовольчу безпеку України відповідно до Конституції та законів України.

2. Верховна Рада України визначає засади державної політики у сфері продовольчої безпеки України, формує законодавчу базу у цій сфері в межах повноважень, визначених Конституцією України.

3. Кабінет Міністрів України у сфері забезпечення продовольчої безпеки:

1) забезпечує проведення державної політики продовольчої безпеки;

2) забезпечує вітчизняне виробництво продовольства в обсязі, необхідному для гарантування продовольчої безпеки держави;

3) розробляє державні цільові програми продовольчої безпеки та забезпечує їх виконання;

4) забезпечує захист та підтримку національних виробників продовольства;

5) утворює згідно із законом державні фонди продовольчих ресурсів та приймає рішення про їх використання;

6) забезпечує реалізацію державної політики цін та здійснює державне регулювання ціноутворення на продовольство;

7) забезпечує підготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій у сфері продовольчого забезпечення населення.

4. Рада національної безпеки і оборони України у сфері забезпечення продовольчої безпеки:

1) координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері продовольчої безпеки;

2) ініціює розроблення проектів нормативно-правових актів та документів з питань продовольчої безпеки, узагальнює практику їх застосування у цій сфері.

5. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади у сфері забезпечення продовольчої безпеки:

1) у межах своїх повноважень, передбачених законом, забезпечує виконання завдань у сфері продовольчої безпеки;

2) розробляють нормативно-правові акти у сфері формування продовольчої безпеки;

3) інформують та надають роз'яснення щодо здійснення державної політики продовольчої безпеки;

4) узагальнюють практику застосування законодавства з питань, пов'язаних з формуванням продовольчої безпеки, розробляють пропозиції щодо його вдосконалення.

6. Місцеві державні адміністрації у сфері забезпечення продовольчої безпеки:

1) забезпечують реалізацію державної політики продовольчої безпеки на відповідній території;

2) складають баланси продовольства, необхідні для економічного розвитку відповідної території;

3) відповідно до нормативів визначають необхідний рівень забезпечення населення продовольством;

4) розробляють прогнози та проекти індикативних планів розвитку аграрного сектору на відповідній території та забезпечують їх реалізацію;

5) розробляють і забезпечують виконання програм поліпшення продовольчого забезпечення населення, насамперед соціально вразливих верств.

7. Громадяни України та об'єднання громадян вносять до відповідних органів виконавчої влади пропозиції щодо питань, пов'язаних з формуванням продовольчої безпеки України.

Стаття 5. Основні принципи та завдання формування продовольчої безпеки

1. Основними принципами формування продовольчої безпеки є:

1) забезпечення інтересів України у системі міжнародної продовольчої безпеки в умовах глобалізації та регіональної економічної інтеграції;

2) продовольча незалежність держави;

3) економічна обґрунтованість загальнодержавних потреб, пов'язаних із забезпеченням України продовольством, достатність і стабільність запасів продовольства;

4) своєчасність та адекватність заходів щодо формування продовольчої безпеки реальним і потенційним, внутрішнім і зовнішнім загрозам;

5) фізична та економічна доступність якісних і безпечних харчових продуктів для всіх категорій населення в кількості, необхідній для забезпечення активного і здорового життя.

2. Основними завданнями у сфері формування продовольчої безпеки є:

1) сприяння динамічному розвитку всіх галузей аграрного сектору економіки України, підтримання високого рівня їх конкурентоспроможності;

2) запровадження ефективної системи охорони родючості ґрунтів земель сільськогосподарського призначення;

3) забезпечення вітчизняного виробництва якісного та безпечного продовольства в обсязі, необхідному для гарантування продовольчої безпеки України;

4) підтримання стабільності вітчизняного продовольчого ринку шляхом формування стратегічних запасів основних харчових продуктів;

5) запобігання внутрішнім та зовнішнім загрозам продовольчої безпеки, мінімізація їх негативних наслідків;

6) пропаганда серед населення принципів раціонального харчування;

7) удосконалення системи державного регулювання та управління у сфері продовольчої безпеки.

РОЗДІЛ II
ПОВНОВАЖЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ
ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ ФОРМУВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ

Стаття 6. Центральні органи виконавчої влади у сфері формування продовольчої безпеки

1. Центральними органами виконавчої влади у сфері формування продовольчої безпеки є Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства, центральний орган виконавчої влади з питань економічного розвитку і торгівлі, центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я, центральний орган виконавчої влади з питань соціальної політики.

Стаття 7. Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері формування продовольчої безпеки

1. Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства у сфері формування продовольчої безпеки:

1) здійснює аналіз діяльності та планує розвиток галузей аграрного сектору економіки з урахуванням необхідності насичення продовольчого ринку продукцією вітчизняного виробництва;

2) здійснює заходи щодо підтримки та економічного стимулювання виробників продовольства, спрямовує їх діяльність на розв'язання завдань, пов'язаних із забезпеченням потреб населення в харчових продуктах;

3) здійснює заходи, спрямовані на захист інтересів вітчизняних виробників продовольства на зовнішньому ринку, їх захист від недобросовісної конкуренції, дискримінаційних умов діяльності, а також на ефективне застосування антидемпінгового законодавства та розвиток внутрішнього продовольчого ринку;

4) розробляє і здійснює заходи щодо розвитку інфраструктури аграрного та продовольчого ринку;

5) забезпечує контроль за використанням та охороною земель усіх категорій незалежно від форми власності, за безпечністю та якістю сільськогосподарської продукції;

6) координує роботу з відновлення продуктивної цінності земель сільськогосподарського призначення, розробляє і сприяє впровадженню ґрунтозахисних технологій та відновленню родючості ґрунтів;

7) здійснює розрахунки прогнозних та фактичних потреб України у продовольстві;

8) у межах своїх повноважень здійснює нормативно-правове регулювання питань, пов'язаних із формуванням продовольчої безпеки держави;

9) здійснює інші повноваження у сфері формування продовольчої безпеки відповідно до закону.

2. Центральний орган виконавчої влади з питань економічного розвитку і торгівлі у сфері формування продовольчої безпеки:

1) забезпечує формування державної політики щодо створення, розміщення, зберігання, поповнення та використання запасів продовольчих ресурсів у складі державного матеріального резерву і здійснює контроль за її реалізацією;

2) забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів продовольства та здійснює контроль за її реалізацією;

3) організовує розроблення проектів нормативно-правових актів з питань захисту прав і інтересів споживачів, реклами, стандартизації, метрології, сертифікації, оцінки відповідності, управління якістю харчових продуктів та погоджує їх;

4) розробляє та затверджує правила торгівлі окремими групами харчових продуктів, правила роботи закладів ресторанного господарства, здійснення різних видів і форм торгівлі харчовими продуктами;

5) здійснює інші повноваження у сфері формування продовольчої безпеки відповідно до закону.

3. Центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я у сфері формування продовольчої безпеки:

1) забезпечує розроблення раціональних норм споживання харчових продуктів для основних соціальних і демографічних груп населення з урахуванням регіональних традицій і звичок, екологічної ситуації тощо;

2) затверджує параметри безпечності харчових продуктів, їх мінімальні специфікації якості, інші санітарні заходи з безпечності та якості харчових продуктів і харчування населення, вимоги санітарного законодавства щодо об'єктів з виробництва та обігу харчових продуктів, допоміжних засобів і матеріалів, що застосовуються в харчовій промисловості;

3) здійснює інші повноваження у сфері формування продовольчої безпеки відповідно до закону.

4. Центральний орган виконавчої влади з питань соціальної політики у сфері формування продовольчої безпеки:

1) розробляє та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо надання державної адресної соціальної допомоги соціально вразливим верствам населення;

2) здійснює в межах своїх повноважень координацію діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій;

3) проводить координаційно-аналітичну роботу щодо подолання бідності та здійснює моніторинг показників бідності;

4) здійснює нормативно-правове регулювання у сферах оплати праці, надання адресної соціальної допомоги;

5) здійснює інші повноваження у сфері формування продовольчої безпеки відповідно до закону.

РОЗДІЛ III
ІНСТРУМЕНТИ ФОРМУВАННЯ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ

Стаття 8. Державні цільові програми продовольчої безпеки

1. Для реалізації основних напрямів державної політики у сфері формування продовольчої безпеки розробляються державні цільові програми продовольчої безпеки.

2. Розроблення та виконання державних цільових програм продовольчої безпеки здійснюється відповідно до Закону України "Про державні цільові програми".

Стаття 9. Державні продовольчі ресурси

1. Державні продовольчі ресурси формуються та використовуються для запобігання дестабілізації продовольчого забезпечення населення.

2. Функції формування державних продовольчих ресурсів забезпечують відповідні спеціалізовані підприємства, установи, організації, підзвітні та підконтрольні Кабінету Міністрів України та належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства.

3. Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства в межах своїх повноважень здійснює формування, розподіл, розпорядження державними продовольчими ресурсами, крім запасів продовольчих ресурсів у складі державного матеріального резерву, враховуючи необхідність регулювання ринків продовольства для гарантування продовольчої безпеки.

4. Формування, розподіл, розпорядження державним матеріальним резервом здійснюється відповідно до Закону України "Про державний матеріальний резерв".

5. Місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень забезпечують формування, розподіл, розпорядження регіональними продовольчими ресурсами для розв'язання проблем, пов'язаних з формуванням продовольчої безпеки відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Стаття 10. Моніторинг та інформаційне забезпечення процесів формування продовольчої безпеки

1. Процес формування продовольчої безпеки супроводжується організованим моніторингом за характером змін, їх кількісною і якісною оцінкою з метою підготовки відповідних рекомендацій та управлінських рішень. Система моніторингу базується на поєднанні економічних, соціальних та екологічних індикаторів з показниками, що відображають результативність діяльності суб'єктів продовольчої безпеки щодо вирішення проблем продовольчої безпеки України.

2. Моніторинг продовольчої безпеки здійснюється центральними органами виконавчої влади у сфері формування продовольчої безпеки в межах їх повноважень та узагальнюється центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства.

3. Результати моніторингу щорічно оприлюднюються на офіційних сайтах Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства, центрального органу виконавчої влади з питань економічного розвитку і торгівлі та в засобах масової інформації.

РОЗДІЛ IV
ІНДИКАТОРИ ТА КРИТЕРІЇ ПРОДОВОЛЬЧОЇ
БЕЗПЕКИ

Стаття 11. Індикатори продовольчої безпеки

1. Оцінка стану продовольчої безпеки здійснюється на основі системи таких індикаторів:

1) рівень споживання населенням харчових продуктів, що визначається фактичним споживанням окремих видів харчових продуктів у розрахунку на душу населення, добовою енергетичною цінністю раціону людини, його збалансованістю за вмістом білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, макро- та мікроелементів;

2) економічна доступність харчових продуктів, що визначається вартістю продовольчого кошика у відношенні до рівня середньомісячної реальної заробітної плати та/або часткою сукупних витрат на харчування у загальному обсязі сукупних витрат домогосподарств;

3) фізична доступність харчових продуктів, що визначається структурою джерел реалізації харчових продуктів на ринку, наявністю мережі роздрібної торгівлі у розрахунку на 10 тисяч осіб, чисельністю торговельних місць на продовольчих ринках у розрахунку на 10 тисяч осіб, станом розвитку оптової торгівлі продовольчими товарами, наявністю та асортиментом основних видів харчових продуктів у роздрібній торговельній мережі та на ринках на відповідній території;

4) стійкість продовольчого ринку, що визначається рівнем роздрібних і закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію з урахуванням нормативної рентабельності її виробництва;

5) ступінь незалежності продовольчого ринку, що визначається часткою імпортних харчових продуктів у загальній структурі їх реалізації, рівнем самозабезпеченості основними видами продовольства, обсягом державних запасів продовольства та балансом зовнішньої торгівлі продовольчими товарами;

6) безпечність і якість харчових продуктів, що визначається станом харчових продуктів, що є результатом діяльності з їх виробництва та обігу, яка здійснюється з дотриманням вимог, встановлених санітарними заходами та/або технічними регламентами, і забезпечує впевненість у тому, що харчові продукти не завдають шкоди здоров'ю людини, якщо вони спожиті за призначенням, а також ступенем досконалості властивостей та характерних рис харчових продуктів, які здатні задовольнити потреби та побажання споживачів;

7) рівень розвитку аграрного сектору, що визначається за допомогою оцінки обсягу виробництва окремих видів продовольства, урожайності основних видів сільськогосподарських культур, продуктивності худоби і птиці, частки господарств населення у виробництві окремих видів сільськогосподарської продукції, рентабельності виробництва основних видів продовольства; фінансових результатів підприємств сільського та рибного господарства, харчової промисловості і з перероблення сільськогосподарських продуктів, а також обсягу інвестицій в аграрний сектор, у тому числі іноземних, рівня державної підтримки аграрних товаровиробників;

8) природно-ресурсний потенціал і ефективність його використання, що визначаються за показниками родючості земель сільськогосподарського призначення, у тому числі в розрізі окремих територій, частки деградованих земель у загальній їх структурі та рівнем розораності земель.

Стаття 12. Критерії продовольчої безпеки

1. Оцінка стану продовольчої безпеки здійснюється на основі системи таких критеріїв:

1) граничний критерій індикатора незалежності продовольчого ринку, що визначається як співвідношення обсягу продовольчого зерна у державних продовольчих ресурсах і обсягу внутрішнього споживання населенням хліба і хлібопродуктів у перерахунку на зерно, а також як співвідношення обсягу імпорту окремого продукту в натуральному виразі та ємністю його внутрішнього ринку, і становить 20 відсотків;

2) граничний критерій індикатора економічної доступності харчових продуктів, що визначається як частка сукупних витрат на харчування у загальному підсумку сукупних витрат домогосподарств, становить 50 відсотків. Граничний критерій цього індикатора змінюватиметься при зростанні реальних доходів населення;

3) граничний критерій індикатора споживання населенням харчових продуктів, що визначається як сума добутків одиниці маси окремих видів продуктів, які споживаються людиною протягом доби, та їх енергетичної цінності, становить 3000 кілокалорій на добу.

РОЗДІЛ V
ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ
ПОЛІТИКИ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ

Стаття 13. Основні напрями державної політики у сфері формування продовольчої безпеки

1. Основні напрями державної політики у сфері формування продовольчої безпеки спрямовані:

1) у сфері економічної доступності продовольства:

на пріоритетну підтримку соціально вразливих верств населення шляхом запровадження програм соціального харчування, зокрема для вагітних та годуючих матерів, дітей раннього, дошкільного та шкільного віку;

на регулювання ринків окремих видів продовольства, спрямованого на забезпечення економічної та фізичної доступності харчових продуктів вітчизняного виробництва незалежно від кон'юнктури світових ринків, у тому числі за допомогою інтервенційних заходів держави;

на застосування засобів державного регулювання залежно від зміни індикаторів продовольчої безпеки, передбачених статтею 11 цього Закону, з метою забезпечення стабільного стану продовольчої безпеки України та усунення можливих загроз для його дестабілізації;

на вдосконалення механізмів ціноутворення на ринку продовольства з метою забезпечення його цінової доступності для споживачів;

2) у сфері фізичної доступності продовольства:

на формування системи постачання продовольства, до яких належать системи оптових продовольчих ринків, мережі заготівельних пунктів;

на створення умов для розширення чисельності об'єктів торговельної інфраструктури, поліпшення транспортної доступності окремих територій для гарантованого забезпечення основними видами харчових продуктів;

на розвиток міждержавної та міжрегіональної інтеграції у сфері забезпечення населення продовольством;

3) у сфері забезпечення безпечності та якості продовольства:

на стимулювання виробників харчових продуктів до застосування систем управління якістю продукції шляхом налагодження ефективного співробітництва з усіма суб'єктами діяльності в системі постачання харчових продуктів, включаючи галузеві асоціації, наукові установи, переробні підприємства і виробників, постачальників сировини, експортерів та імпортерів, а також на інвестиційну, фінансову, інформаційну підтримку підприємств, які впроваджують системи якості на рівні міжнародних стандартів;

на розвиток наукових досліджень щодо оцінки безпечності та якості харчових продуктів та інгредієнтів, впровадження інноваційних технологій, технологій органічного виробництва харчових продуктів і продовольчої сировини, виробництво збагачених, дієтичних і функціональних харчових продуктів;

на реалізацію програм щодо підготовки кадрів у сфері управління якістю харчової продукції, технічної підтримки, розвитку інфраструктури, налагодження комунікаційного процесу між державними підприємствами, установами, організаціями та виробниками, оцінки результатів впровадження систем управління якістю, їх ефективності та консультування щодо можливих способів удосконалення;

на поширення інформації щодо законодавства з питань якості та безпеки продовольства, міжнародного досвіду у цій сфері, результатів контролю якості харчових продуктів у вигляді наукових публікацій, популярних публікацій у засобах масової інформації, оглядів, листівок, прес-релізів, бюлетенів, сторінок у мережі Інтернет;

на гармонізацію з міжнародними вимогами показників безпечності продовольчої сировини і харчових продуктів на основі досліджень у сфері науки про харчування;

на заохочення якісного маркування харчових продуктів для покращення розуміння характеристик продуктів споживачами, підтримки здорового вибору і сприяння безпечному зберіганню та приготуванню харчових продуктів шляхом розроблення відповідних норм та методичних рекомендацій;

4) у сфері харчування населення:

на розроблення відповідних державних програм раціонального харчування як найважливішого компонента здорового способу життя із залученням засобів масової інформації, створення спеціальних освітніх програм;

на створення відповідних рекомендацій щодо формування медично обґрунтованих та економічно забезпечених стандартів та раціонів харчування і безпечності харчових продуктів в освітніх закладах;

на інформування споживачів щодо безпечності харчових продуктів, а також ризиків, пов'язаних з харчуванням і безпечністю харчових продуктів;

5) у сфері виробництва і реалізації продовольства:

на підвищення родючості земель сільськогосподарського призначення та урожайності сільськогосподарських культур, розвиток тваринництва і його кормової бази;

на формування фактичних та прогнозних балансів сільськогосподарської продукції і продовольства;

на створення та впровадження нових технологій глибокої і комплексної переробки продовольчої сировини, методів зберігання і транспортування сільськогосподарської сировини та харчових продуктів;

на розвиток системи індикативного планування в аграрному секторі економіки як механізму координації інтересів і діяльності державних та комерційних суб'єктів господарювання, що поєднує державне регулювання економіки з її саморегулюванням;

на активізацію інноваційної діяльності в галузях продовольчого комплексу шляхом розвитку освіти і науки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, стимулювання фундаментальних досліджень за ключовими напрямами, маркетингу інновацій, формування територіальних агротехнопарків як інструментів інтеграції наукового, освітнього, інформаційного, фінансового і виробничого потенціалу на відповідній території в інноваційний комплекс та створення економічних умов стимулювання інноваційної діяльності;

на реалізацію інвестиційної політики, спрямованої на впровадження інновацій, здатних за рахунок оновлення техніко-технологічної та організаційної бази виробництва забезпечити виробництво конкурентоспроможної продукції;

на формування доступного інформаційного бізнес-середовища функціонування аграрного ринку шляхом надання відповідної інформації, проведення рекламних заходів, інвестиційних семінарів, конференцій, форумів, виставок-ярмарків, розроблення інвестиційних паспортів аграрного сектору;

6) у сфері зовнішньоекономічної політики:

на раціоналізацію співвідношення експорту та імпорту продовольства;

на використання інструментів митно-тарифного регулювання для цілей формування продовольчої безпеки держави, оперативне застосування заходів торгового захисту в разі демпінгового, субсидованого чи різко зростаючого імпорту продовольства;

на скорочення залежності вітчизняного аграрного сектору від імпорту технологій, машин, обладнання та інших ресурсів.

Стаття 14. Міжнародне співробітництво у сфері забезпечення продовольчої безпеки України

1. Кабінет Міністрів України розробляє і впроваджує заходи щодо розвитку міжнародного співробітництва з урахуванням необхідності захисту національних інтересів України у сфері забезпечення продовольчої безпеки.

РОЗДІЛ VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

подати на розгляд Верховної Ради України проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України, що випливають з норм цього Закону.

 

Президент України

В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ
22 грудня 2011 року
N 4227-VI 

 

Опрос