Идет загрузка документа (1058 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Таможенный кодекс Украины и другие законодательные акты Украины

Проект закона Украины от 12.05.2011 № 8130-д
Дата рассмотрения: 12.05.2011 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законодавчих актів України

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до Митного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 38-39, ст. 288), виклавши його в такій редакції:

"МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України.

Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки шляхом спрощення процедур міжнародної торгівлі на основі впровадження міжнародних норм і стандартів у галузі митної справи, впровадження ефективних форм і методів роботи митних органів із залученням до участі у такому впровадженні учасників міжнародної торгівлі, гарантування прав та захист інтересів учасників міжнародної торгівлі і громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. Основи митної справи

Стаття 1. Визначення основних термінів і понять

У цьому Кодексі наведені нижче терміни і поняття вживаються у такому значенні:

1) валютні цінності:

а) валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;

б) іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;

в) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах;

г) банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів;

2) вантажне відправлення - товари, що надходять в Україну на адресу осіб або відправляються ними за межі України або переміщуються транзитом через митну територію України, крім товарів, що належать громадянам та переміщуються ними у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі;

3) випуск товарів - надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети;

4) вільний обіг - обіг товарів, який здійснюється без обмежень з боку митних органів України;

5) гарант - визнана спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи юридична особа, яка надає визнані митними органами України гарантії (забезпечення виконання зобов'язань перед цими органами);

6) гарантія - визнане (прийняте) спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи забезпечення виконання зобов'язань перед митними органами України;

7) громадяни - фізичні особи: громадяни України, іноземці, особи без громадянства;

8) декларант - особа, яка здійснює декларування товарів самостійно або таке декларування проводиться від її імені;

9) декларація митної вартості - документ встановленої форми, який подається декларантом і містить відомості щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи відносно яких змінюється митний режим;

10) дозвіл митного органу - надання права особі на вчинення певних дій усно, письмово (паперовим або електронним документом) чи шляхом проставляння особистої номерної відмітки на супровідних документах (деклараціях, відомостях);

11) дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння - ці терміни вживаються у значенні, наведеному у Законі України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними";

12) заходи нетарифного регулювання - термін вживається у значенні, наведеному у Податковому кодексі України;

13) змішане (комбіноване) перевезення - міжнародне перевезення вантажів щонайменш двома різними видами транспорту відповідно до договору змішаного (комбінованого) перевезення з місця в одній країні, де вантажі переходять у відання оператору такого перевезення, до визначеного місця доставки в іншій країні;

14) зона митного контролю - місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через державний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні формальності;

15) іноземні товари - товари, що не є українськими відповідно до пункту 62 цієї статті, а також товари, що втратили митний статус українських відповідно до цього Кодексу;

16) інші платежі - плата за здійснення митних процедур поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів та інші платежі, що відповідно до закону справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на митні органи (за винятком грошового зобов'язання платника податків та будь-яких платежів, що сплачуються митним органам чи стягуються ними за дорученням інших державних органів), розмір яких обмежений вартістю наданих послуг;

17) контейнер - транспортне обладнання (клітка, зйомна цистерна або подібний засіб), що:

а) являє собою повністю або частково закриту ємність, призначену для поміщення у неї вантажів;

б) має постійний характер і завдяки цьому достатньо міцне, щоб слугувати для багаторазового використання;

в) спеціально сконструйоване для полегшення перевезення вантажів одним або кількома видами транспорту без проміжного перевантаження вантажів;

г) сконструйоване таким чином, щоб було полегшено його перевантаження, зокрема з одного виду транспорту на інший;

ґ) сконструйоване таким чином, щоб його можна було легко завантажувати та розвантажувати;

д) що має внутрішній об'єм не менше одного кубічного метра.

Термін "контейнер" включає приналежності та обладнання контейнера, необхідні для цього типу контейнера, за умови, що такі приналежності та обладнання перевозяться разом з контейнером. Зйомні кузови прирівнюються до контейнерів;

18) контрафактні товари - товари, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію України або вивезення з цієї території призводить до порушення прав власника, що захищаються відповідно до чинного законодавства України та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку;

19) культурні цінності - об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України;

20) механічні транспортні засоби - транспортні засоби, що рухаються за допомогою встановленого на них двигуна;

21) митна декларація - заява установленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури;

22) митна процедура - обумовлений в залежності від мети переміщення товарів через митний кордон України набір митних формальностей та порядок їх здійснення;

23) митне забезпечення - одноразові номерні запірно-пломбові пристрої, печатки, штампи, голографічні мітки, засоби електронного цифрового підпису та інші засоби ідентифікації, що використовуються митними органами для відображення та закріплення результатів митного контролю та митного оформлення;

24) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

25) митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку;

26) митний режим - комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення;

27) митний статус товарів - належність товарів до українських або іноземних;

28) митні платежі - термін застосовується у значенні, визначеному Податковим кодексом України;

29) митні правила - встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем, або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом та іншими законами;

30) митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами з метою дотримання вимог митного законодавства;

31) міжнародні поштові відправлення - упаковані та оформлені відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та Правил надання послуг поштового зв'язку листи, бандеролі, спеціальні мішки з позначкою "М", дрібні пакети, відправлення з оголошеною цінністю, поштові посилки, згруповані поштові відправлення з позначкою "Консигнація", відправлення міжнародної прискореної пошти "ЕМS", які приймаються для пересилання за межі України, доставляються в Україну або переміщуються через територію України транзитом операторами поштового зв'язку;

32) міжнародні експрес-відправлення - належним чином упаковані міжнародні відправлення з документами чи товарним вкладенням, які приймаються, обробляються, перевозяться експрес-перевізником будь-яким видом транспорту за міжнародним транспортним документом експрес-перевізника, з метою доставки одержувачу прискореним способом у визначений строк;

33) нерезиденти - термін вживається у значенні, наведеному у Податковому кодексі України;

34) несупроводжуваний багаж - товари, що належать громадянам, і переміщуються через митний кордон України окремо від цих громадян або уповноважених ними осіб з оформленням багажних або інших перевізних документів;

35) особи - юридичні та фізичні особи;

36) особисті речі - товари, нові й такі, що були у вжитку, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб фізичної особи, які відповідають меті перебування зазначеної особи відповідно в Україні або за кордоном, переміщуються через митний кордон України у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, міжнародних поштових та експрес-відправленнях, і не призначені для підприємницької діяльності, відчуження або передачі іншим особам;

37) перевізник - особа, що здійснює перевезення товарів через митний кордон України та/або між митними органами на території України або є відповідальною за такі перевезення.

38) переміщення товарів через митний кордон України - ввезення товарів на митну територію України (у тому числі з метою транзиту) або вивезення їх з цієї території;

39) підприємство - будь-яка юридична особа, а також громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

40) попереднє повідомлення - завчасне повідомлення митного органу декларантом про намір увезти товари на митну територію України або вивезти їх за її межі;

41) попередній документальний контроль - контрольні заходи, які полягають у перевірці документів та відомостей, необхідних для здійснення державного санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-санітарного, фітосанітарного, екологічного контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей, та здійснюються митними органами в пунктах пропуску через державний кордон України стосовно окремих товарів, у тому числі продуктів та сировини тваринного походження, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту);

42) посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за виконання вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України з питань митної справи, укладеними в установленому законом порядку;

43) посадові особи представництв іноземних держав та міжнародних організацій - акредитовані в Україні: глави дипломатичних представництв та члени дипломатичного персоналу, посадові особи консульських установ, представники іноземних держав при міжнародних організаціях, посадові особи міжнародних організацій;

44) постійне місце проживання - термін застосовується у значенні, визначеному Податковим кодексом України;

45) право інтелектуальної власності, суб'єкти права та об'єкти права інтелектуальної власності - ці терміни вживаються у значенні, наведеному у законах з питань інтелектуальної власності;

46) правовласник - особа, якій відповідно до закону належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності, або представник такої особи, що діє в межах наданих йому повноважень;

47) припаси:

а) товари, призначені для споживання пасажирами та членами екіпажів (бригад) на борту транспортних засобів, незалежно від того, продаються ці товари чи ні;

б) товари, необхідні для експлуатації та технічного обслуговування транспортних засобів на шляху прямування та у пунктах проміжних стоянок чи зупинок (у тому числі паливно-мастильні матеріали), за винятком запасних частин та устаткування, які знаходяться у транспортних засобах на момент прибуття на митну територію України або які доставляються на них під час перебування на цій території;

в) товари, які призначаються для продажу на винос пасажирам та членам екіпажів (бригад) транспортних засобів і знаходяться у цих транспортних засобах на момент прибуття на митну територію України або доставляються на них під час перебування на цій території;

48) пропуск товарів через митний кордон України - надання митним органом відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення;

49) резиденти - термін вживається у значенні, наведеному у Податковому кодексі України;

50) ремонт - операції, що здійснюються для усунення недоліків товарів, приведення їх у робочий стан, відновлення ресурсу або характеристик та не призводять до зміни коду цих товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності

51) ручна поклажа - товари, що належать громадянам, і переміщуються через митний кордон України разом з цими громадянами або уповноваженими ними особами без оформлення багажних чи інших перевізних документів;

52) спеціально виготовлене сховище (тайник) - сховище, виготовлене з метою незаконного переміщення товарів через митний кордон України, а також обладнані і пристосовані з цією ж метою конструктивні ємності та предмети, які попередньо піддавалися розбиранню, монтажу тощо;

53) судно каботажного плавання - судно, яке без заходу до портів інших держав здійснює каботажні перевезення між портами України, а також судно флоту рибного господарства, яке здійснює рибогосподарську діяльність у межах Азово-Чорноморського басейну;

54) судно закордонного плавання - українське або іноземне судно, яке здійснює міжнародні перевезення, та прибуває на митну територію України або вибуває за її межі;

55) суднове постачання - переміщення з митної території України на судна закордонного плавання суднового спорядження, суднових запасних частин та суднових припасів, а також проведення робіт та надання послуг;

56) суднове спорядження - предмети, крім суднових запасних частин, що розташовані і призначені для використання на судні, які є рухомими, але не мають споживчого характеру, включаючи рятівні шлюпки, рятівні засоби, меблі та інші предмети суднового спорядження і обстановки, товари, призначені для забезпечення збереженості об'єктів зовнішньоекономічних перевезень та безпеки таких перевезень (сепараційні матеріали, матеріали для фумігації тощо);

57) супроводжуваний багаж - товари, що належать громадянам, і переміщуються через митний кордон України у багажних відділеннях транспортних засобів, якими прямують ці громадяни, з оформленням багажних документів;

58) товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також всі види енергії.

59) транспортні засоби - транспортні засоби комерційного призначення, транспортні засоби особистого користування, трубопроводи та лінії електропередачі;

60) транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі і самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (механічні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приналежностями та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках впродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.

61) транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8711 згідно з УКТЗЕД та причепи до них товарної підпозиції 8716 10 згідно з УКТЗЕД, катери та повітряні судна, що зареєстровані на відповідного повнолітнього громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію, виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів або пасажирів за плату або безкоштовно;

62) українські товари:

а) повністю отримані (вироблені) на митній території України та не містять товарів, ввезених з-за меж митної території України. Товари, повністю отримані (вироблені) на митній території України, не мають митного статусу українських товарів, якщо вони отримані (вироблені) з товарів, які не знаходяться у вільному обігу на митній території України.

б) ввезені на митну територію України та випущені для вільного обігу на цій території;

в) отримані (вироблені) на митній території України виключно з товарів, зазначених у підпункті "б", або з товарів, зазначених у підпунктах "а" та "б" цього пункту;

63) умовне звільнення від оподаткування митними платежами - термін застосовується у значенні, визначеному Податковим кодексом України;

64) уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов'язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта.

Стаття 2. Митна політика

Митна політика - це система цілей, принципів, функцій, напрямів, засобів і механізмів діяльності держави, спрямованих на забезпечення національних митних інтересів та безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі та захист внутрішнього ринку, розвиток національної економіки та її інтеграцію до світової економіки, наповнення державного бюджету, які реалізуються через:

1) механізми тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

2) участь у митних союзах, зонах вільної торгівлі та міжнародних угодах (конвенціях) з митних питань;

3) встановлення порядку переміщення товарів через митний кордон України та здійснення їх митного контролю;

4) законодавство України з питань митної справи.

Стаття 3. Митні інтереси та митна безпека

1. Митні інтереси України - це її національні інтереси, забезпечення та реалізація яких досягається здійсненням митної справи.

2. Митна безпека - це стан захищеності митних інтересів України.

Стаття 4. Митна справа

1. Установлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші засоби, спрямовані на реалізацію митної політики України становлять митну справу.

2. Митна справа здійснюється із додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

3. Засади митної справи, зокрема, статус митної служби України та основні питання організації її діяльності, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються цим Кодексом та іншими законами України.

4. Безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 5. Принципи здійснення митної справи

Митна справа здійснюється на основі принципів:

1) виключної юрисдикції України на її митній території;

2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;

3) законності та презумпції невинності;

4) єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України;

5) спрощення законної торгівлі;

6) визнання рівності та правомірності інтересів всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності;

7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб;

8) заохочення доброчесності;

9) гласності та прозорості;

10) відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.

Стаття 6. Митна територія України

1. Територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також території вільних митних зон, штучні острови, установки і споруди, які створюються у виключній морській економічній зоні України і на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять митну територію України.

2. Для цілей застосування положень розділів VII та VIII цього Кодексу території вільних митних зон вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України.

Стаття 7. Митний кордон України

Межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж штучних островів, установок і споруд, які створюються у виключній морській економічній зоні України і на які поширюється виключна юрисдикція України. Межі території зазначених островів, установок і споруд становлять митний кордон України.

Стаття 8. Законодавство України з питань митної справи

1. Законодавство України з питань митної справи (митне законодавство) складається з цього Кодексу, інших законів України, міжнародних договорів України, які стосуються митної справи, у тому обсязі, в якому вони застосовуються в Україні.

2. В галузі митної справи Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає нормативно - правові акти, обов'язкові до виконання.

3. Відносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом та Податковим кодексом України.

4. Митні формальності здійснюються відповідно до цього Кодексу, інших актів законодавства України з питань митної справи, а також законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність.

5. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Стаття 9. Особливості набрання чинності законами та іншими нормативно-правовими актами з питань митної справи

1. Закони України з питань митної справи, нормативно-правові акти з питань митної справи, видані Кабінетом Міністрів України та центральними органами виконавчої влади, набирають чинності через 45 днів з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня їх офіційного опублікування.

2. Офіційним опублікуванням закону з питань митної справи, нормативно-правового акта з питань митної справи, виданого Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, вважається опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань, визначених законодавством України як офіційні. Днем офіційного опублікування закону або іншого нормативно-правового акта з питань митної справи вважається день виходу в світ номера того відповідного офіційного видання, в якому повний текст зазначеного закону або акта було опубліковано раніше, ніж в інших офіційних виданнях.

3. Закон або інший нормативно-правовий акт з питань митної справи, який набирає чинності з дня офіційного опублікування, вважається чинним з 0 годин дня, наступного за днем офіційного опублікування зазначеного закону або акта.

4. Якщо для набрання чинності законом або іншим нормативно-правовим актом з питань митної справи встановлено певний строк з дня його офіційного опублікування, визначений днями, цей строк починається з 0 годин дня, наступного за днем офіційного опублікування зазначеного закону або акта, і закінчується о 24 годині останнього дня відповідного строку.

5. Якщо момент набрання чинності законом або іншим нормативно-правовим актом з питань митної справи визначено вказівкою на конкретну дату, цей закон або акт вважається чинним з 0 годин зазначеної дати.

6. Нормативно-правові акти з питань митної справи, видані митницями, набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, а ті, що не підлягають державній реєстрації, - з дня їх видання, якщо в цих актах не встановлено пізнішого строку набрання ними чинності.

Стаття 10. Особливості дії законодавства з питань митної справи у часі

1. При здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

2. У випадках, коли чинним законодавством передбачена можливість проведення митних формальностей без подання митної декларації, застосовується законодавство, чинне на день здійснення таких формальностей.

3. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної сили не мають.

Стаття 11. Додержання вимог щодо конфіденційності інформації

1. Уся інформація, що стосується митної справи, отримана митними органами від суб'єктів господарювання та інших джерел, щодо цих суб'єктів господарювання, інших суб'єктів господарювання та товарів, які переміщуються ними через митний кордон України, може використовуватися митним органом виключно для цілей, передбачених цим Кодексом, і не може без спеціального дозволу цих осіб чи органу, що надав таку інформацію, розголошуватися або передаватися іншим органи державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим та службовим особам, установам, організаціям, підприємствам та громадянам, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

ГЛАВА 2. Інформування та консультування з питань митної справи

Стаття 12. Інформування про митні правила

1. Митні органи інформують заінтересованих осіб про митні правила у встановленому законом порядку.

2. Для спрощення доступу заінтересованих осіб до такої інформації митні органи та організації застосовують інформаційні технології.

Стаття 13. Інформація щодо митного законодавства

1. Інформація щодо митного законодавства надається у встановленому законом порядку.

2. Митні органи надають не тільки інформацію, яку запитувала заінтересована особа, але й будь-яку іншу інформацію, яка стосується запиту, якщо її доведення до відома заінтересованої особи вважається митним органом доцільним.

3. Стислі довідки щодо основних положень митного законодавства, у тому числі щодо пільг, які надаються при переміщенні товарів через митний кордон України, розміщуються для загального ознайомлення в місцях розташування митних органів. Довідки друкуються українською мовою, офіційними мовами відповідних суміжних країн, а також іншими іноземними мовами, які є мовами міжнародного спілкування.

Стаття 14. Консультування з питань митної справи

Митні органи надають консультації з питань митної справи в порядку, встановленому законом.

Стаття 15. Відповідальність за порушення порядку надання інформації

За умисне надання недостовірної інформації, а також за необґрунтовану відмову від надання відповідної інформації, несвоєчасне надання інформації та інші правопорушення у сфері інформаційних відносин посадові особи митної служби України несуть відповідальність, передбачену законом.

Стаття 16. Доступ до судових рішень з питань митної справи

Усім заінтересованим особам забезпечується можливість ознайомлення з текстами судових рішень з питань митної справи. Порядок доступу до судових рішень визначається законом.

ГЛАВА 3. Оскарження рішень, дій та бездіяльності митних органів, організацій та їх посадових осіб та відповідальність за них

Стаття 17. Сфера застосування цієї глави

1. Положення цієї глави застосовуються у всіх випадках оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів, організацій та їх посадових осіб за винятком оскарження постанов по справах про порушення митних правил, а також випадків, коли законодавством України встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень, дій чи бездіяльності.

2. Оскарження податкових повідомлень-рішень митних органів здійснюється в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Стаття 18. Терміни, що застосовуються у цій главі

1. У цій главі нижченаведені терміни застосовуються у такому значенні:

1) рішення - окремі акти, якими митні органи, організації або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених митним законодавством, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб чи відмовляють у їх задоволенні;

2) дії - вчинки посадових осіб та інших працівників митних органів, організацій, пов'язані з виконанням ними обов'язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України;

3) бездіяльність - невиконання митними органами, організаціями, їх посадовими особами та іншими працівниками обов'язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їх компетенції, протягом строку, визначеного законодавством.

Стаття 19. Відповідальність митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників

1. За неправомірні рішення, дії, бездіяльність посадові особи та інші працівники митних органів та організацій несуть дисциплінарну, адміністративну, кримінальну та іншу відповідальність відповідно до закону.

2. Шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, організацій або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується в порядку, визначеному законом.

Стаття 20. Право на оскарження

1. Кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів та їх посадових осіб, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

2. У випадках, встановлених законом, із скаргами або заявами про захист прав, свобод чи інтересів інших осіб мають право звертатися Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Стаття 21. Порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників до посадових осіб та органів вищого рівня

1. Посадовими особами вищого рівня по відношенню до посадових осіб та інших працівників митних органів, організацій є керівники цих органів, організацій.

2. Органами вищого рівня є:

1) по відношенню до митниць, митних постів, спеціалізованих митних органів, митних організацій - спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи;

2) по відношенню до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи - міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність зазначеного органу.

3. Скарга на рішення, дії чи бездіяльність посадової особи чи іншого працівника митного органу, організації (включаючи заступника керівника) подається керівникові цього органу, організації.

4. Скарга на рішення, дії чи бездіяльність керівника митного органу, організації (крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті) подається до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

5. Скарга на рішення, дії чи бездіяльність керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи подається до міністерства, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі митної справи, якщо інше не передбачено законом.

6. Виконання оскаржуваного рішення може бути зупинено повністю або в певній частині посадовою особою або органом, які розглядають скаргу. Митний орган або посадова особа, які розглядають скаргу, зобов'язані надати особі, яка подала скаргу, належним чином обґрунтовану письмову відповідь у визначені цим Кодексом строки.

7. Зупинення виконання рішення, пов'язаного зі сплатою митних платежів, можливе за умови забезпечення заінтересованою особою відповідних гарантій, встановлених розділом IX цього Кодексу.

Стаття 22. Вимоги до форми та змісту скарги, строки її подання, порядок та строки її розгляду

1. Вимоги до форми та змісту скарги фізичної особи, строки її подання, порядок і строки її розгляду, а також відповідальність за протиправні дії, вчинені у зв'язку з поданням скарги, визначаються Законом України "Про звернення громадян".

2. Скарга підприємства викладається на бланку цього підприємства із зазначенням усіх необхідних реквізитів і підписується керівником підприємства або особою, яка його заміщує. Якщо інше не передбачено законодавством, скарги підприємств подаються і розглядаються у тому ж порядку і в ті ж строки, що й скарги громадян.

3. Скарга повинна містити конкретну інформацію про предмет оскарження і бути належним чином аргументованою. У разі, якщо особа при поданні скарги не може надати відповідних доказів, такі докази можуть бути представлені пізніше, але в межах строку, відведеного законом на розгляд скарги, та з урахуванням часу, необхідного для вивчення цих доказів.

Стаття 23. Особливості задоволення скарг на рішення, дії чи бездіяльність митних органів та їх посадових осіб

1. Якщо задоволення скарги на рішення, дії чи бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок Державного бюджету України органами Державної казначейської служби України на підставі рішення суду в порядку, визначеному законом.

Стаття 24. Перевірка законності та обґрунтованості рішень, дій або бездіяльності митних органів та їх посадових осіб у порядку контролю

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи має право в порядку контролю за діяльністю підпорядкованих митних органів та їх посадових осіб скасовувати або змінювати їх неправомірні рішення, а також вживати передбачених законом заходів за фактами неправомірних рішень, дій чи бездіяльності зазначених органів та осіб.

Стаття 25. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності митних органів та їх посадових осіб у судовому порядку

1. Рішення, дії чи бездіяльність митних органів чи їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

2. Якщо рішення, дії чи бездіяльність митного органу чи його посадової особи одночасно оскаржуються до органу (посадової особи) вищого рівня та до суду і суд відкриває провадження у справі, розгляд скарги органом (посадовою особою) вищого рівня припиняється.

ГЛАВА 4. Інформаційні технології та інформаційні ресурси в митній справі

Стаття 26. Застосування інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення

1. Проведення передбачених цим Кодексом митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється з використанням інформаційних технологій, у тому числі заснованих на інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, а також засобів їх забезпечення.

2. Впровадження інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем здійснюється у відповідності з міжнародними стандартами та стандартами України. Під час їх впровадження митні органи проводять консультації із всіма безпосередньо заінтересованими сторонами.

3. У митній справі можуть застосовуватися інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення розроблені, виготовлені й придбані митними органами.

4. Інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи, а також засоби їх забезпечення розроблені, виготовлені або придбані митними органами є державною власністю і закріплюються за відповідними митними органами.

5. Можливість використання для здійснення митної справи інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення, а також порядок і умови їх застосування визначаються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 27. Вимоги щодо відповідності національним стандартам інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення

Відповідність національним стандартам інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, а також засобів їх забезпечення повинна бути підтверджена відповідно до законодавства.

Стаття 28. Інформаційні ресурси митних органів

1. Інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, що надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документів.

2. Інформаційні ресурси митних органів - це сукупність електронної інформації, що включає в себе електроні дані, створені, оброблені і накопичені в інформаційних системах митних органів.

3. У випадках, визначених міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі митної справи, документи, надання яких передбачено цим Кодексом, у тому числі митна декларація, надаються за допомогою електронних засобів передачі інформації із застосуванням засобів електронного цифрового підпису при дотриманні вимог про їх документування, а також інших вимог, визначених законодавством України. Порядок надання таких документів за допомогою електронних засобів передачі інформації визначається Кабінетом Міністрів України.

4. Порядок використання інформаційних ресурсів, що знаходяться у віданні митних органів, визначається цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами України.

Стаття 29. Інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення, що використовуються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності

1. Міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі митної справи, встановлює вимоги, яким повинні відповідати інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення, що використовуються:

1) суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності при застосуванні спеціальних спрощених процедур;

2) утримувачами складів тимчасового зберігання, митних складів, митними брокерами, іншими суб'єктами господарювання за їх бажанням для представлення документів і відомостей, передбачених цим Кодексом.

2. Використання для митних цілей зазначених систем допускається тільки після перевірки їх відповідності установленим стандартам (вимогам) та проведених консультацій за участі усіх безпосередньо заінтересованих сторін. Перевірка здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справи.

3. Митні органи та суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть обмінюватися будь-якою інформацією, обмін якою окремо не вимагається згідно з митним законодавством, зокрема, з метою взаємного співробітництва в ідентифікації та протидії ризикам. Такий обмін може відбуватися на основі письмової угоди та може включати доступ митних органів до електронних інформаційних систем суб'єкта господарювання. Будь-яка інформація, що надається однією стороною іншій в ході співробітництва є конфіденційною, якщо обидві сторони не домовилися про інше.

Стаття 30. Захист електронної інформації в системах митних органів та суб'єктів, що беруть участь в інформаційних відносинах

1. Захист електронної інформації в інформаційних системах митних органів та суб'єктів, що беруть участь в інформаційних відносинах, здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

2. Контроль за здійсненням захисту митної електронної інформації в системах митних органів, а також за дотриманням правил користування засобами захисту інформації здійснюють спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи та інші уповноважені державні органи.

РОЗДІЛ II. МИТНИЙ КОНТРОЛЬ

ГЛАВА 5. Організація митного контролю

Стаття 31. Загальні принципи здійснення митного контролю

1. Митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України.

2. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

3. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

4. Митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем пропуску через державний кордон України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів, що затверджуються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі митної справи, спільно з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту.

5. Розклад руху транспортних засобів, що здійснюють регулярні міжнародні рейси, затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України.

6. З метою підвищення ефективності митного контролю митні органи взаємодіють з учасниками зовнішньоекономічної діяльності, уповноваженими операторами економічної діяльності та іншими особами, діяльність яких пов'язана з здійсненням зовнішньої торгівлі, та з їх професійними об'єднаннями (асоціаціями).

Стаття 32. Взаємодія митних органів з органами державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України

1. Товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати державному санітарному, ветеринарно-санітарному, фітосанітарному, екологічному, радіологічному контролю. У пунктах пропуску через державний кордон України контроль за дотриманням заборон щодо пропуску товарів через митний кордон України (у тому числі товарів, що ввозяться на митну територію України з метою транзиту) у формі попереднього документального контролю здійснюється митним органом у межах своїх повноважень на підставі інформації, у тому числі електронної, отриманої від органу державної влади, уповноваженого на здійснення цього виду контролю, а у разі необхідності - спільно з ним. Митні органи взаємодіють з органами державної влади, уповноваженими на здійснення зазначених видів контролю, координують роботу з їх здійснення у пунктах пропуску через державний кордон і в зонах митного контролю на митній території України в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

2. Митні органи в межах своєї компетенції та згідно цього Кодексу здійснюють у пунктах пропуску на державному кордоні України інші види контролю за товарами, переміщення яких контролюється іншими державними органами.

3. Види контролю, зазначені у частині першій цієї статті, здійснюються:

1) в пунктах пропуску: щодо заборони переміщення окремих товарів через митний кордон України;

2) при розміщенні в митний режим: щодо обмеження переміщення окремих товарів через митний кордон України.

4. Контроль може здійснюватись у тому числі із використанням засобів інформаційних технологій, у тому числі електронної бази даних щодо товарів, переміщення яких контролюється іншими державними органами в частині дотримання заборон щодо переміщення цих товарів через митний кордон України. Органи державної влади, що здійснюють зазначені види контролю, зобов'язані надавати митним органам для здійснення такого контролю необхідну інформацію в електронному вигляді.

5. Вичерпні переліки товарів (з описом та кодом згідно з УКТЗЕД), що підлягають державному контролю (у тому числі в формі попереднього документального контролю) у разі переміщенні через митний кордон України, а також порядок здійснення попереднього документального контролю затверджує Кабінет Міністрів України. Пропозиції щодо внесення змін до зазначених переліків подаються Кабінету Міністрів України органами державної влади, уповноваженими здійснювати відповідний контроль. Цей перелік визначає товари, на які діє заборона на пропуск через кордон без дозволу, і товари, на які діють обмеження при розміщенні в митний режим.

6. Органи державної влади, уповноважені видавати дозволи, необхідні для ввезення окремих видів товарів на митну територію України, вивезення їх за межі цієї території, а також для поміщення їх у відповідні митні режими, визначаються Кабінетом Міністрів України.

7. Митні органи інформують відповідні органи виконавчої влади України про результати митного контролю та митного оформлення товарів, підконтрольних цим органам, у тому числі засобами електронного зв'язку.

8. Митний контроль та митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після проведення встановлених законодавством України для кожного товару видів контролю, зазначених у частині першій цієї статті.

Стаття 33. Вибірковість митного контролю

1. Під час проведення митного контролю митні органи визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України.

2. При обранні об'єктів та форм митного контролю застосовується система управління ризиками.

3. Якщо за результатами застосування системи управління ризиками не визначено необхідності проведення митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митне оформлення та випуск цих товарів, транспортних засобів за рішенням митного органу можуть бути здійснені без пред'явлення зазначених товарів, транспортних засобів митному органу або з пред'явленням, але без проведення їх митного огляду.

Стаття 34. Тривалість перебування під митним контролем

1. Товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

2. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

3. У разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред'явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного оформлення та їх декларування в установленому цим Кодексом порядку.

4. Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не повинен перевищувати 180 календарних днів, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

5. Товари, транспортні засоби комерційного призначення, які знаходяться або зберігаються під митним контролем і за якими власник або уповноважена ним особа не звернулась до закінчення граничних строків, встановлених цією статтею, набувають статусу таких, що зберігаються на складі митного органу.

6. Митний контроль закінчується:

1) у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму;

2) у разі вивезення за межі митної території України - після здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів. які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Стаття 35. Строки пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України

1. Товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби комерційного призначення, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари, транспортні засоби пред'являються митним органам для митного контролю у незмінному стані в пунктах пропуску через державний кордон України та інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів у пункт пропуску або інше визначене митними органами місце.

2. У місці доставки товари, транспортні засоби комерційного призначення пред'являються, а документи на них передаються митному органу. Заява про пред'явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного контролю та передання документів на них мають бути зроблені у мінімально можливий строк після їх прибуття, а у разі прибуття поза робочим часом, встановленим для митного органу, - у мінімально можливий строк після початку роботи цього органу.

Стаття 36. Вивантаження товарів з транспортних засобів

1. Якщо для пред'явлення товарів митним органам з метою проведення митного контролю необхідно вивантажити ці товари з транспортного засобу, їх вивантаження може здійснюватись в усіх місцях, де проводиться такий контроль, та які визначені митним органом як зони митного контролю.

2. За рішенням керівника митного органу призначення або особи, яка його заміщує, допускається вивантаження з транспортних засобів для проведення митного контролю в інших місцях, не визначених митним органом як зони митного контролю:

1) небезпечних товарів, перебування яких у місцях скупчення автотранспорту може створювати загрозу життю й здоров'ю населення чи навколишньому середовищу;

2) товарів, що потребують особливих умов зберігання, унаслідок чого вони не можуть протягом тривалого часу зберігатися в автотранспортних засобах;

3) валютних цінностей, що ввозяться на митну територію України банками;

4) товарів, що ввозяться на адресу підприємств з безперервним циклом виробництва й призначені для використання в процесі виробництва;

5) товарів, що за своїми габаритами не можуть бути доставлені в місця визначені митним органом як зони митного контролю.

3. У випадках, визначених законодавством, вивантаження товарів з транспортних засобів в місцях, не визначених митним органом як зони митного контролю, здійснюється, крім того, за погодженням з начальником відповідного органу охорони державного кордону.

Стаття 37. Доступ посадових осіб митних органів на територію чи в приміщення підприємств для здійснення митного контролю

Посадові особи митних органів з метою здійснення митного контролю мають право в межах наданих їм цим Кодексом та іншими законами України повноважень безперешкодного доступу на територію чи в приміщення будь-якого підприємства незалежно від форми власності та сфери управління, де знаходяться або можуть знаходитися товари, що підлягають митному контролю.

Стаття 38. Використання для здійснення митного контролю технічних та спеціальних засобів та службових собак

1. З метою скорочення часу проведення митного контролю та підвищення його ефективності митні органи можуть використовувати технічні та спеціальні засоби, а також службових собак.

2. Застосування для здійснення митного контролю технічних та спеціальних засобів повинно бути безпечним для життя і здоров'я людини, тваринного та рослинного світу та не завдавати шкоди товарам, транспортним засобам.

Стаття 39. Операції з товарами, транспортними засобами комерційного призначення, митне оформлення яких не закінчено

1. З дозволу митного органу може здійснюватись навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування товарів, що перебувають під митним контролем, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах, транспортних засобах комерційного призначення або їх упаковці, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважених ними осіб.

2. Митні органи з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою даної статті. У таких випадках витрати на проведення зазначених операцій відшкодовується органом, з ініціативи якого вони проводилися.

3. У разі, якщо в результаті цих операцій будуть виявлені порушення законодавства України, витрати на проведення операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

4. Користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Стаття 40. Ідентифікація товарів, транспортних засобів комерційного призначення, приміщень та інших місць під час здійснення митного контролю

1. Товари, що перебувають під митним контролем, транспортні засоби комерційного призначення, приміщення, де знаходяться товари, які підлягають митному контролю, або провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, а також прилади обліку енергоносіїв, електричної, теплової та інших видів енергії можуть ідентифікуватися митними органами.

2. Ідентифікація здійснюється шляхом накладення митних забезпечень: одноразових номерних запірно-пломбових пристроїв, печаток, голографічних міток, нанесення цифрового, літерного чи іншого маркування, ідентифікаційних знаків, проставляння штампів, взяття проб і зразків, складання опису товарів, транспортних засобів комерційного призначення, креслень, масштабних зображень, виготовлення фотографій, ілюстрацій, використання товаросупровідної документації тощо. При цьому накладення одноразових номерних запірно-пломбових пристроїв, печаток на транспортні засоби комерційного призначення може здійснюватись без проведення митного огляду товарів, що переміщуються зазначеними транспортними засобами через митний кордон України, про що робиться відповідна відмітка в товаросупровідних документах.

3. Крім засобів, визначених у частині другій цієї статті, для ідентифікації товарів, що поміщуються у митний режим, можуть використовуватися маркування або серійні номери, проставлені на товарах або їх частинах виробником, інші комерційні способи ідентифікації; експортні (імпортні) сертифікати; копії документів, на підставі яких митним органом було здійснено випуск товарів у попередній митний режим і які дозволяють однозначно ідентифікувати товари; інші подібні документи.

4. У випадках, передбачених чинними міжнародними договорами України, митні органи України визнають митні забезпечення митних служб інших країн, якщо визнають їх достатньо надійними.

5. Засоби ідентифікації можуть змінюватися чи знищуватися тільки митними органами або за їх дозволом іншими органами, крім випадків, коли існує реальна загроза знищення, безповоротної втрати чи істотного псування товарів, транспортних засобів комерційного призначення. У таких випадках митний орган терміново сповіщається про зміну, вилучення чи знищення засобів ідентифікації з поданням документальних доказів існування зазначеної загрози.

Стаття 41. Залучення спеціалістів та експертів для участі у здійсненні митного контролю

1. У разі потреби для участі у здійсненні митного контролю можуть залучатись спеціалісти та експерти.

2. Залучення спеціалістів та експертів здійснюється керівником митного органу або його заступником за погодженням з керівником підприємства, установи, організації, де працює спеціаліст чи експерт.

3. Спеціалісти та експерти, які беруть участь у здійсненні митного контролю, мають право на відшкодування витрат, пов'язаних з їхньою участю у здійсненні митного контролю, за спеціалістами та експертами зберігається середня заробітна плата за місцем роботи за час, що був затрачений у зв'язку з такою участю.

4. Виплати, пов'язані із залученням митним органом спеціалістів та експертів, включаючи витрати на їх проїзд, добові за час перебування у відрядженні для участі у здійсненні митного контролю, та винагорода за виконану спеціалістами та експертами роботу здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

5. У разі необхідності та за власним бажанням залучення спеціалістів та експертів може здійснювати декларант (власник товару та/або транспортного засобу). У такому випадку відшкодування витрат, пов'язаних з участю спеціалістів та експертів у здійсненні митного контролю, здійснюється декларантом (власником товару та/або транспортного засобу) на підставі укладеної угоди.

Стаття 42. Спільний митний контроль

На підставі міжнародних договорів України у пунктах пропуску через державний кордон України може здійснюватися спільний митний контроль разом з митними органами суміжних держав.

ГЛАВА 6. Зони митного контролю

Стаття 43. Місця розташування зон митного контролю

З метою забезпечення здійснення митними органами митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов'язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди та порушень митних правил, у пунктах пропуску через державний кордон України, на територіях морських і річкових портів, аеропортів, на залізничних станціях та на територіях підприємств, вільних митних зон, митних складів, складів тимчасового зберігання, а також в інших місцях, визначених митними органами, створюються зони митного контролю.

Стаття 44. Порядок створення зон митного контролю

1. Порядок створення зони митного контролю в межах пунктів пропуску через державний кордон України визначаються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі митної справи, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України та центральним органом виконавчої влади у галузі транспорту.

2. Митний орган самостійно визначає у зоні своєї діяльності зони митного контролю.

3. Зони митного контролю можуть бути постійними, у випадку регулярного знаходження на їх території товарів, що підлягають митному контролю, або тимчасові, які утворюються на час здійснення митного контролю.

Стаття 45. Розміщення споруд та об'єктів у зонах митного контролю, створених у межах пунктів пропуску через державний кордон України

Споруди та об'єкти інфраструктури, що належать органам, уповноваженим здійснювати види контролю, зазначені у статті 32 цього Кодексу, розміщуються у зонах митного контролю, створених у межах пунктів пропуску через державний кордон України, з дозволу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону України та центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту.

Стаття 46. Режим зони митного контролю. Забезпечення законності і правопорядку у зоні митного контролю

1. Режим зони митного контролю - це встановлені законодавством України з питань митної справи приписи, заборони та обмеження щодо перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення та громадян, умови розташування будівель та споруд, а також проведення господарських робіт у зоні митного контролю.

2. Проведення господарських робіт у зоні митного контролю, переміщення через межі зони митного контролю і в межах цієї зони товарів, транспортних засобів, громадян, які не перетинають митний кордон України, а також посадових осіб органів державної влади, які не здійснюють види контролю, зазначені у статті 32 цього Кодексу, відбувається з дотриманням режиму зони митного контролю і допускається тільки з письмового дозволу керівника відповідного митного органу або особи що його заміщує, а у зонах митного контролю, розташованих у пунктах пропуску через державний кордон України, - крім того, за погодженням з начальником відповідного органу охорони державного кордону.

3. Забезпечення схоронності товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, дотримання режиму зони митного контролю, забезпечення законності та правопорядку у зоні митного контролю покладається на відповідні митні органи.

Стаття 47. Права митних органів щодо забезпечення режиму зони митного контролю

1. Митні органи у межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, мають право застосовувати примусові заходи до порушників режиму зони митного контролю.

2. Митні органи мають право у примусовому порядку зупиняти і повертати в зони митного контролю транспортні засоби та громадян, які без дозволу митних органів увійшли із зони митного контролю на митну територію України, а також морські та річкові судна, які без дозволу митних органів вийшли з зони митного контролю за межі митної території України і не перебувають у територіальних водах інших держав.

3. Перелік примусових заходів, а також порядок їх застосування встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.

ГЛАВА 7. Здійснення митного контролю

Стаття 48. Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю

1. Митні органи вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.

2. Особи, що зазначені у частині першій цієї статті, зобов'язані надавати митним органам документи та відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та (або) електронній формі.

3. Відомості, які знаходяться в офіційних документах, наданих для митного контролю та/або оформлення, не потребують окремого підтвердження.

4. Правоохоронні органи України, фінансові установи, податкові та інші контролюючі органи України відповідно до законодавства України на письмові запити митних органів або за власною ініціативою інформують митні органи про наявні відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

5. З метою проведення митного контролю після випуску товарів митні органи мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі у електронній формі), що мають відношення до переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.

6. Документи та відомості, у тому числі в електронному вигляді, необхідні для здійснення митного контролю, повинні зберігатись митними органами протягом не менше, ніж 1095 днів після дня завершення митних процедур.

Стаття 49. Подання документів та відомостей, що необхідні для митного контролю

1. Під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, відповідальна особа (власник, декларант, перевізник) надає митному органу в паперовому або електронному вигляді такі документи та відомості:

1) при перевезенні автомобільним транспортом:

а) документи на транспортний засіб;

б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);

в) документ, супроводжуючий міжнародні поштові відправлення, який визначено актами Всесвітнього поштового союзу;

г) наявні у перевізника комерційні документи та товари, що перевозяться;

ґ) відомості щодо державної реєстрації транспортного засобу;

д) найменування та адреса перевізника;

е) найменування країни відправлення та країни призначення товарів;

є) найменування та адреси відправника та отримувача товарів;

ж) відомості про продавця та отримувача товарів відповідно до наявних у перевізника комерційних документів;

з) відомості щодо кількості вантажних місць, їх маркуванні та вид упаковки товарів;

и) найменування товарів;

і) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у кубічних метрах), за винятком великогабатирних вантажів;

ї) відомості про місце та дату укладення міжнародної товаротранспортної накладної (договір перевезення);

2) при перевезенні водними суднами:

а) загальна декларація;

б) декларація щодо вантажу;

в) декларація щодо суднових припасів;

г) декларація щодо особистих речей екіпажу судна;

ґ) суднова роль;

д) список пасажирів;

е) документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення, який визначено актами всесвітнього поштового союзу;

є) транспортні (перевізні) документи;

ж) наявні у перевізника комерційні документи на товари, що перевозяться;

з) відомості про реєстрацію судна та його національній належності;

и) найменування та опис судна;

і) прізвище капітана;

ї) прізвище та адреса суднового агента;

к) відомості про кількість пасажирів на судні, їх прізвища, імена, громадянство, дати та місце народження, порт посадки та висадки;

л) відомості про кількість та склад членів екіпажу;

м) найменування порту відправки та порту заходу судна;

н) найменування, загальна кількість та опис товарів;

о) відомості про кількість вантажних місць, їх маркування, вид упаковки товарів;

п) найменування порту завантаження та розвантаження товарів;

р) найменування коносаментів або інших документів, підтверджуючих наявність та зміст договору морського (річкового) перевезення, на товари, що підлягають вивантаженню у даному порту;

с) найменування портів вивантаження товарів, що лишаються на борту судна;

т) найменування першого порту відправлення товарів;

у) найменування суднових припасів, що є у наявності на судні, та їх кількість;

ф) опис розміщення товарів на судні;

х) відомості щодо наявності (відсутності) на борту судна міжнародних поштових відправлень;

ц) відомості щодо наявності (відсутності) на борту судна товарів, ввезення яких на митну територію України заборонено або обмежено, включаючи валютні цінності, які є у наявності у членів екіпажу, лікарські засоби, до складу яких входять наркотичні, сильнодіючі засоби, психотропні та отруйні речовини;

ч) відомості щодо наявності (відсутності) на борту судна небезпечних товарів, зброї, боєприпасів;

3) при міжнародному перевезенні повітряним транспортом:

а) стандартний документ перевізника, передбачений міжнародними угодами у галузі цивільної авіації (генеральна декларація);

б) документи, що містять відомості про товари, які перевозяться на борту (вантажні відомості, авіаційні вантажні накладні);

в) документ, що містить відомості щодо бортових припасів;

г) транспортні (перевізні) документи;

ґ) комерційні документи на товари, що перевозяться та є у наявності у перевізника;

д) документ, що містить відомості про пасажирів та їх багажу (пасажирська відомість);

е) документ, супроводжуючий міжнародні поштові відправлення під час їх перевезення, визначений актами Всесвітнього поштового союзу;

є) зазначення знаків національної належності та реєстраційних знаках судна;

ж) номер рейсу, маршрут польоту, пункт вильоту та пункт прибуття судна;

з) найменування організації, що експлуатує судно;

и) відомості щодо кількості членів екіпажу;

і) відомості про кількість пасажирів на судні, їх прізвища та ініціали, найменування пунктів посадки та висадки;

ї) найменування товарів;

к) номер вантажної накладної, кількість місць по кожній накладній;

л) найменування пунктів завантаження та пунктів вивантаження товарів;

м) відомості щодо кількості бортових припасів завантажених на борт судна та вивантажених з нього;

н) відомості щодо наявності (відсутності) на борту судна міжнародних поштових відправлень;

о) відомості щодо наявності (відсутності) на борту судна товарів, ввезення яких на митну територію України заборонено або обмежено, включаючи валюту та валютні цінності, які знаходяться у членів екіпажу, лікарські засоби, до складу яких входять наркотичні, сильнодіючі засоби, психотропні та отруйні речовини, зброя, боєприпаси;

4) при перевезенні залізничним транспортом:

а) транспортні (перевізні) документи;

б) передатну відомість на залізничний рухомий склад;

в) документ, який свідчить про наявність припасів;

г) документ, супроводжуючий міжнародні поштові відправлення під час їх перевезення на умовах актів Всесвітнього поштового союзу;

ґ) комерційні документи на товари, що перевозяться та є в наявності у перевізника;

д) найменування та адреса відправника товарів;

е) найменування та адреса отримувача товарів;

є) найменування станції відправлення та станції призначення товарів;

ж) відомості щодо кількості вантажних місць, їх маркування та виду упаковки;

з) найменування товарів;

и) вага брутто (в кілограмах);

і) ідентифікаційні номери контейнерів;

5) при міжнародному переміщенні трубопровідним транспортом та лініями електропередачі:

а) зовнішньоекономічний договір (контракт);

б) акт прийому-передачі (довідку підтвердження) щодо кількості товару;

в) комерційні та супровідні документи на товари, що переміщуються, і є у наявності у власника трубопровідного транспорту та ліній електропередач, а на момент митного оформлення - рахунок-фактуру;

г) найменування та адреса відправника товарів;

ґ) найменування та адреса отримувача товарів;

д) документи (дозволи, сертифікати), що підтверджують показники товару.

2. Незалежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, під час повідомлення митного органу про прибуття товарів на митну територію України надаються документи, які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень щодо пропуску товарів через митний кордон України.

3. Разом з митною декларацією митному органу подаються документи, на підставі яких здійснювалося її заповнення:

а) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;

б) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, які підтверджують право володіння, користування та (або) розпорядження товарами;

в) транспортні (перевізні) документи;

г) комерційні документи, що є наявності у особи, яка подає декларацію;

ґ) документи, у разі необхідності, що підтверджують дотримання заборон та обмежень;

д) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв'язку з застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів;

е) документи, що підтверджують країну походження товару у випадках, передбачених цим Кодексом;

є) документи, що підтверджують сплату та (або) забезпечення сплати митних платежів;

ж) документи, що підтверджують право на пільги по сплаті митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;

з) документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;

и) документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод визначення митної вартості товарів;

і) документ, що підтверджує виконання вимог щодо валютного контролю;

ї) документ про реєстрацію та національну належність транспортного засобу подається у випадку перевезення товарів автомобільним транспортом відповідно до митного режиму транзит.

4. Під час надання митному органу повідомлення про намір здійснити переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України митному органу надаються такі документи:

1) для ввезення товарів на митну територію України:

а) заява встановленої форми щодо намірів ввезення товарів на митну територію України (попереднє повідомлення) або попередня декларація;

б) зовнішньоекономічний договір (контракт), предметом якого є товари, які плануються до ввезення на митну територію України;

в) відомості щодо найменування, обсягу (кількості) та вартості товарів, що планується ввозити на митну територію України та э у наявності у особи, яка має намір ввезти товари на митну територію України;

г) вид транспорту, яким планується здійснити ввезення товарів;

ґ) назва пункту пропуску (митного органу), через який планується ввезення товарів;

д) у відповідних випадках - документи, які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень щодо пропуску товарів через митний кордон України.

2) для вивезення товарів з митної території України:

а) митна декларація на товари, яка подається митному органу для митного контролю та оформлення;

б) документи та відомості, що використовувались при заповненні митної декларації.

Стаття 50. Форми митного контролю

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 49 цього Кодексу надаються митним органам при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян);

3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на митні органи;

6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем;

7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Стаття 51. Перевірка документів та відомостей, які надаються митним органам при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України

1. Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 49 цього Кодексу надаються митним органам при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, з застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

2. Формато-логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання.

3. Контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, які надходять з митних служб та правоохоронних органів суміжних країн; в уніфікованих електронних дозвільних документах, які надходять з інших державних органів виконавчої влади, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Стаття 52. Огляд та переогляд товарів, транспортних засобів

1. Огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення, пред'явлених митному органу, проводиться в можливо короткий строк після прийняття рішення про його проведення.

2. За результатами застосування системи управління ризиками огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення може бути ідентифікаційним - без розкриття пакувальних місць і без обстеження транспортного засобу, частковим - з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу та повним - з розкриттям до 100 відсотків пакувальних місць та поглибленим обстеженням транспортного засобу.

3. За письмовим рішенням керівника митного органу або особи, яка його заміщує огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення може також проводитись, якщо:

1) митна декларація не подана декларантом протягом строку, встановленого статтею 104 цього Кодексу, за наявності достатніх підстав уважати, що ці товари переміщуються через митний кордон України з порушенням норм цього Кодексу та інших законів з питань митної справи;

2) товари виявлено (знайдено) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник їх невідомий;

3) декларантом не виконуються обов'язки, встановлені статтею 107 цього Кодексу.

4. Порядок проведення огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення та випадки, коли огляд проводиться в обов'язковому порядку, визначаються Кабінетом Міністрів України.

5. Переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення проводиться у разі виявлення пошкодження або втрати митного забезпечення, накладеного на зазначені товари, транспортні засоби, чи за наявності інших видимих ознак можливого несанкціонованого доступу до товарів, що перебувають під митним контролем. Витрати, пов'язані з проведенням такого переогляду, несе власник зазначених товарів, транспортних засобів або уповноважена ним особа.

6. Крім випадку, зазначеного у частині п'ятій цієї статті, за письмовим рішенням керівника митного органу або особи, яка його заміщує, переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися з ініціативи митного органу або на підставі отриманої від правоохоронних органів офіційної інформації про те, що переміщення зазначених товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється з порушенням норм законодавства України. Такий переогляд проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення переогляду буде виявлено факт переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з порушенням норм законодавства України, витрати, пов'язані з проведенням переогляду, відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

7. Огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється у присутності особи, яка переміщує ці товари, транспортні засоби через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем, а у разі її відсутності - за умови залучення не менше ніж як двох понятих. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у результатах огляду (переогляду). Працівники митних органів не можуть бути понятими.

8. За результатами митного огляду (переогляду) складається акт огляду (переогляду) у двох примірниках, в якому повинні бути зазначені такі відомості про:

1) посадових осіб митного органу, які здійснювали огляд (переогляд), та осіб, які були присутні під час його проведення;

2) підстави проведення огляду (переогляду) за відсутності особи, яка переміщує товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем;

3) обсяг здійснення огляду (переогляду) та результати його проведення;

4) інші відомості, що стосуються товарів, транспортних засобів, огляд (переогляд) яких проводився.

9. Акт огляду (переогляду) засвідчується відбитком особистої номерної печатки посадової особи митного органу, що проводила огляд (переогляд).

10. Один примірник акта передається (надсилається) особі, яка переміщує товари через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем.

11. Форма акта огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 53. Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу

1. Якщо є підстави вважати, що у ручній поклажі або багажі громадянина переміщуються через митний кордон України, у тому числі транзитом, товари, які підлягають обліку і відповідним видам контролю органів державної влади, зазначеним у статті 32 цього Кодексу, чи товари, при митному оформленні яких справляються митні платежі, а також товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено, митний орган має право провести огляд, а у разі необхідності - і переогляд ручної поклажі та багажу з їх розпакуванням.

2. Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу громадянина здійснюються в присутності цього громадянина чи уповноваженої ним особи.

3. Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу за відсутності громадянина чи уповноваженої ним особи здійснюються:

1) якщо є підстави вважати, що несупроводжуваний багаж містить товари, які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей, тварин та рослин, а також довкілля;

2) якщо громадянин або уповноважена ним особа не з'явились протягом одного місяця з дня надходження до митниці призначення несупроводжуваного багажу;

3) якщо товари пересилаються у міжнародних поштових відправленнях або міжнародних експрес-відправленнях;

4) у разі залишення на території України ручної поклажі, багажу з порушенням зобов'язання про їх транзит через територію України.

4. Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу за відсутності громадянина чи його уповноваженого представника здійснюються в присутності представників підприємства, що здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх зберігання.

5. Про здійснення огляду та переогляду складається акт, форму якого встановлює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

6. Один примірник акта огляду (переогляду) передається громадянину або уповноваженій ним особі або представнику підприємства, що здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх зберігання.

Стаття 54. Особистий огляд

1. Особистий огляд як виняткова форма митного контролю проводиться за письмовим рішенням керівника митного органу або особи, яка його заміщує, якщо є достатні підстави вважати, що громадянин, який прямує через митний кордон України чи перебуває в зоні митного контролю або в транзитній зоні міжнародного аеропорту, приховує предмети контрабанди чи товари, які є безпосередніми предметами порушення митних правил або заборонені для ввезення в Україну, вивезення з України чи транзиту через територію України.

2. Перед початком огляду посадова особа митного органу повинна пред'явити громадянину письмове рішення керівника митного органу чи особи, яка його заміщує, ознайомити громадянина з його правами та обов'язками під час проведення такого огляду і запропонувати добровільно видати приховані та/або не задекларовані товари.

3. Факт ознайомлення громадянина з рішенням про проведення особистого огляду засвідчується зазначеною особою шляхом відповідного надпису на рішенні про проведення такого огляду. У разі відмови громадянина від здійснення таких дій, здійснюється відповідний запис на рішенні про здійснення особистого огляду, який завіряється підписом посадової особи митного органу, яка пред'являла рішення громадянину про здійснення такого огляду.

4. Громадянин, відносно якого здійснюється особистий огляд, має право:

1) до початку проведення особистого огляду ознайомитись з рішенням та порядком проведення особистого огляду;

2) ознайомитись з своїми правами та обов'язками під час проведення особистого огляду;

3) надавати пояснення та заявляти клопотання;

4) добровільно надати товари, що переміщуються ним через митний кордон України з порушенням вимог законодавства з питань митної справи;

5) робити заяви з обов'язковим внесенням їх посадовою особою митного органу, що проводить особистий огляд, до протоколу проведення такого огляду;

6) користуватись рідною мовою, а також послугами перекладача;

7) знайомитись з актом проведення особистого огляду по закінченню його укладення та робити заяви, які підлягають внесенню до акту;

8) оскаржувати рішення, дії митного органу щодо проведення такого огляду.

5. Особистий огляд проводиться в ізольованому приміщенні, що відповідає встановленим санітарно-гігієнічним вимогам, посадовою особою митного органу однієї статі з громадянином, який проходить огляд, у присутності не менш як двох понятих тієї ж статі. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у результатах огляду. Понятими не можуть бути родичі особи, яка підлягає особистому огляду, а також працівники митних органів. Доступ до приміщення, де проводиться огляд, громадян, які не беруть участі у ньому, і можливість спостерігати за проведенням огляду з боку таких громадян мають бути виключені. Обстеження органів тіла громадянина, який підлягає огляду, повинен проводитися лише медичним працівником.

6. Під час проведення особистого огляду складається протокол за формою, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

7. Протокол підписується посадовою особою митного органу, що проводила огляд, громадянином, який проходив огляд, понятими, які були присутні під час огляду, а у разі обстеження медичним працівником - також цим працівником. Громадянин, який проходив огляд, має право зробити заяву в такому протоколі.

8. Копія протоколу надається громадянинові.

9. Особистому огляду не підлягають Президент України, Голова Верховної Ради України, народні депутати України, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, Голова та судді Верховного Суду України, Голова та судді Конституційного Суду України, Міністр закордонних справ України, Генеральний прокурор України та члени їхніх сімей, які прямують разом з ними.

Стаття 55. Облік товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України

1. Облік товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється митним органом з метою проведення їх митного контролю.

2. Облік товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється:

1) при ввезенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України - під час пропуску товарів на підставі попередньої митної декларації або заяви про наміри ввезення товарів;

2) при вивезенні товарів, транспортних засобів з митної території України - у момент завершення митного контролю та оформлення товарів з використанням митної декларації.

3. Облік товарів, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, здійснюється з використанням відповідних приладів обліку.

4. Порядок здійснення митними органами обліку товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та форми документів для здійснення такого обліку в тому числі і в електронному вигляді визначаються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 56. Усне опитування громадян та посадових осіб підприємств

1. Для забезпечення митного контролю посадовими особами митного органу може проводитися усне опитування громадян та посадових осіб підприємств.

2. Усне опитування громадян та посадових осіб підприємств при здійсненні митного контролю - це отримання посадовою особою митного органу інформації, що має значення для здійснення митного контролю, від осіб, які володіють такою інформацією.

3. У разі необхідності під час проведення усного опитування складається протокол, форма якого затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Про складання протоколу особа, яка опитується, попереджається до перед початком опитування.

Стаття 57. Огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи

1. Огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи (крім житла громадян), може здійснюватись посадовими особами митного органу за письмовим рішенням керівника цього органу або особи, яка його заміщує, з метою:

а) перевірки законності ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, дотримання порядку їх ввезення, а також правильності нарахування та повноти сплати митних платежів;

б) перевірки відповідності фактичної кількості ввезених товарів, транспортних засобів комерційного призначення відомостям, заявленим у митній декларації;

в) перевірки дотримання встановлених цим Кодексом та іншими законами України правил провадження діяльності, контроль за якою покладено на митні органи.

2. Огляд проводиться після пред'явлення особі, у володінні (користуванні) якої перебуває територія, особі, відповідальній за експлуатацію складу організації - отримувача гуманітарної допомоги, утримувачеві складу тимчасового зберігання, митного складу, магазину безмитної торгівлі, вільної митної зони або уповноваженій ним особі відповідного рішення та службового посвідчення посадової особи митного органу.

3. Огляд повинен здійснюватись протягом не більше одного дня, якщо інше не встановлене законодавством.

4. За результатами огляду складається акт, один екземпляр якого вручається відповідно особі, у володінні (користуванні) якої перебуває територія, особі, відповідальній за експлуатацію складу організації - отримувача гуманітарної допомоги, утримувачеві складу тимчасового зберігання, митного складу, магазину безмитної торгівлі, або уповноваженій ним особі, керівникові чи заступнику керівника органу управління відповідної спеціальної (вільної) економічної зони.

Стаття 58. Перевірка обліку товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем

1. Перевірка обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем, - це проведення митними органами дій щодо встановлення відповідності документації про зазначені товари, транспортні засоби комерційного призначення вимогам, встановленим цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.

2. Перевірка обліку товарів, транспортних засобів, що перебувають під митним контролем як форма митного контролю здійснюється:

1) відносно підприємств, які здійснюють діяльність у галузі митної справи;

2) відносно підприємств, до яких застосовуються спеціальні спрощення відповідно до цього Кодексу;

3) відносно підприємств, які здійснюють операції з товарами, поміщеними у митний режим, що передбачає ведення обліку таких товарів.

3. За результатами перевірки обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, посадовими особами митного органу складатися акт, один з примірників якого надається керівнику підприємства, що перевірялось.

Стаття 59. Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів

1. Документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, або вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

2. Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

3. Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи з таких питань:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товарів, оформлених у митному відношенні;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, в тому числі ввезення товарів на територію, на якій запроваджено режим спеціальної митної зони або їх вивезення з території, на якій запроваджено режим спеціальної митної зони.

4. Перевірці не підлягає правильність визначення коду товарів згідно з УКТЗЕД, якщо митний орган самостійно класифікував такі товари або прийняв попереднє рішення про їх класифікацію згідно з УКТЗЕД відповідно до положень статті 474 цього Кодексу.

5. Перевірці не підлягає правильність визначення митної вартості товарів, якщо митним органом проводилося її корегування відповідно до положень статті 421 цього Кодексу або якщо для її визначення використовувався метод, відмінний від основного - за ціною договору (контракту).

6. Повноваження посадових осіб митних органів під час проведення документальної перевірки здійснюються виключно в обсязі, необхідному для з'ясування питань перевірки.

7. Відшкодування збитків, заподіяних посадовими особами митного органу підприємству під час проведення перевірки, здійснюється у порядку, встановленому законом.

8. Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання цього підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

9. У разі виявлення митним органом під час проведення перевірки діяльності підприємства ознак порушень митних правил або контрабанди, посадові особи митного органу вживають передбачені законом заходи.

Стаття 60. Підстави та порядок проведення митними органами документальних виїзних перевірок

1. Документальною плановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка передбачена в плані - графіку митного органу та проводиться за місцезнаходженням цього підприємства. Для підприємств, у яких відсутні приміщення для проведення перевірки, за бажанням керівника такого підприємства, перевірка може бути проведена в приміщенні митного органу.

2. Проведення документальних планових виїзних перевірок здійснюється митними органами на підставі квартальних планів, які формуються ними самостійно, виходячи з результатів аналізу зовнішньоекономічних операцій підприємств із застосуванням системи управління ризиками. Порядок планування митними органами виїзних перевірок визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі митної справи.

3. Документальна планова виїзна перевірка одного й того самого підприємства може проводитись не частіше одного разу на рік, а підприємства, яке отримало статус уповноваженого економічного оператора - не частіше одного разу на три роки.

4. У разі планування митними та іншими контролюючими органами у звітному періоді проведення перевірки діяльності одного й того самого підприємства така перевірка проводиться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою митних платежів, визначається Кабінетом Міністрів України.

5. Право на проведення документальної планової перевірки підприємства надається лише у випадку, коли керівнику цього підприємства або уповноваженій ним особі не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

6. Документальною позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка підприємства, яка не передбачена планами роботи митного органу й проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи в порядку контролю здійснено перевірку матеріалів документальної перевірки, проведеної митним органом, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання підприємством вимог законодавства з питань митної справи. Проведення такої позапланової документальної виїзної перевірки може ініціюватися спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи тільки якщо стосовно посадових осіб митного органу, які проводили таку перевірку, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. У цьому випадку спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи визначає митний орган, що проводитиме таку перевірку;

2) виявлено факти або отримано документальну інформацію, які свідчать про можливе порушення підприємством вимог законодавства з питань митної справи;

3) підприємством не подано в установлений строк митну декларацію;

4) розпочато процедуру припинення підприємства (крім перетворення), порушено провадження у справі про визнання підприємства банкрутом;

5) підприємством подано в установленому порядку митному органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли підприємство у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження;

7. Тривалість документальної виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів.

8. Продовження строків проведення документальних виїзних перевірок можливе за рішенням керівника митного органу не більше як на 10 робочих днів. Підставами для такого продовження є:

1) заява підприємства (у разі необхідності подання ним документів, які стосуються питань перевірки);

2) змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу підприємства та/або його господарських об'єктів;

3) випадки, передбачені абзацом третім пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України;

4) випадки, коли в період проведення документальної виїзної перевірки. на письмовий запит посадової особи митного органу, уповноваженої на проведення перевірки, підприємством, яке перевіряється, не надані документи, необхідні для з'ясування питань такої перевірки, у строк, визначений у такому запиті.

9. Документальна планова та позапланова виїзні перевірки (продовження строків проведення документальних виїзних перевірок) проводяться на підставі наказу відповідного митного органу з урахуванням обставин і підстав, установлених цим Кодексом.

10. Встановлені цією статтею строки, підстави та порядок проведення документальних виїзних перевірок підприємств, не поширюється на перевірки, що проводяться за заявою самого підприємства, уповноважених економічних операторів (у тому числі на підприємствах, які звернулися для отриманням такого статусу), або у разі проведення перевірки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у разі порушення кримінальної справи або наявності адміністративної справи про порушення митних правил стосовно посадової особи цього підприємства.

11. У разі необхідності документальну виїзну (планову чи позапланову) перевірку підприємства може бути зупинено наказом відповідного митного органу, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається підприємству або його уповноваженому представнику під розписку, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк. У такому наказі обов'язково зазначається причина зупинення та поновлення такої перевірки.

12. Зупинення документальної виїзної (планової чи позапланової) перевірки перериває перебіг строку проведення перевірки в разі вручення підприємству або його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про зупинення такої перевірки. При цьому перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів, завершення розгляду судом позовів з питань, пов'язаних з предметом перевірки, відновлення підприємством втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур.

13. Рішення про зупинення та поновлення документальної перевірки підприємства приймає керівник митного органу за письмовим поданням посадової особи, що проводить таку перевірку, або за обґрунтованим зверненням підприємства, діяльність якого перевіряється.

14. Посадовим особам митного органу, уповноваженим на проведення перевірки, забороняється перебувати на території підприємства у проміжку часу між датою зупинення та датою відновлення перевірки.

Стаття 61. Проведення зустрічних звірок

1. Посадові особи митних органів під час проведення документальних виїзних перевірок підприємств з метою з'ясування питань перевірки мають право проводити зустрічні звірки.

2. Підставою для проведення зустрічної звірки є потреба у перевірці відомостей, отриманих від особи, безпосередньо або опосередковано залученої до операцій з товарами, переміщеними товарів через митний кордон України, в тому числі ввезеними на територію вільної митної зони або вивезеними з цієї території, чи від будь-якої іншої особи, яка може володіти документами та даними, необхідними для прийняття рішення за результатами перевірки, якщо така особа не надасть пояснень та необхідних документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит митного органу протягом трьох робочих днів з дати отримання запиту.

3. Під час зустрічної звірки перевіряється дотримання вимог законодавства під час здійснення зовнішньоторговельних операцій та інформація, яка міститься у митній декларації, декларації митної вартості, визначення виду та обсягу операцій з товарами й розрахунків за них, що здійснювались, для з'ясування їх реальності та достовірності шляхом проведення документальної перевірки на підприємстві, що мало договірні відносини з підприємством, що перевіряється.

4. Результати зустрічної звірки можуть бути використані виключно для підтвердження або спростування інформації, що міститься у митній декларації, декларації митної вартості, а також доданих до них комерційних та інших документів.

5. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

6. За результатами зустрічної звірки складається довідка, яка у десятиденний строк після завершення звірки надається для підписання керівнику підприємства, у якому вона проводилася звірка.

Стаття 62. Умови допуску посадових осіб митних органів до проведення документальних (планових чи позапланових) виїзних перевірок та зустрічних звірок

1. Посадові особи митного органу мають право приступити до проведення документальної (планової чи позапланової) виїзної перевірки підприємства, а також зустрічної звірки на підприємстві, за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення керівнику відповідного підприємства або уповноваженому ним представнику під розписку посвідчення на право проведення перевірки, в якому зазначається дата його видачі, назва митного органу, мета проведення перевірки, вид (планова або позапланова) та підстави її проведення, дати початку та закінчення перевірки, посади, спеціальні звання та прізвища посадових осіб митних органів, які проводитимуть перевірку.

2. Посвідчення на право проведення перевірки є дійсним за умови наявності підпису керівника митного органу, скріпленого печаткою митного органу.

3. Непред'явлення керівнику підприємства або уповноваженому ним представнику посвідчення на право проведення перевірки або його пред'явлення з порушенням вимог, установлених частинами першою та другою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб митного органу до проведення перевірки.

4. Відмова керівника підприємства або уповноважених ним представників у допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені у частині третій цієї статті, не дозволяється.

5. При пред'явленні посвідчення на право проведення перевірки керівник підприємства або вповноважений ним представник розписується у посвідченні із зазначенням свого прізвища, ім'я, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

6. У разі відмови керівника підприємства або уповноваженого ним представника розписатися в посвідченні на право проведення перевірки, посадовими особами митного органу складається акт, який засвідчує факт відмови. Акт про відмову від підпису у посвідченні на право проведення перевірки є підставою для початку проведення такої перевірки.

7. У разі відмови керівника підприємства або уповноваженого ним представника від допуску посадових осіб митного органу до проведення перевірки складається акт.

8. Проведення митними органами перевірок не повинно порушувати нормального режиму роботи підприємств.

Стаття 63. Права та обов'язки посадових осіб митних органів під час проведення документальних виїзних перевірок

1. Посадовим особам митних органів під час проведення документальної виїзної перевірки для з'ясування питань, пов'язаних з перевіркою, надається право:

1) здійснювати перевірку грошових, фінансових і бухгалтерських документів, звітів, контрактів, декларацій, калькуляцій, інших документів які можуть мати відношення до операцій з увезення (пересилання) товарів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або території спеціальної митної зони, у тому числі інформацію, необхідну для з'ясування питань перевірки, яка є в розпорядженні підприємства, що перевіряється, в електронному вигляді;

2) отримувати безоплатно від підприємств, що перевіряються, інформацію, пояснення, письмові довідки з питань, що виникають під час проведення перевірки, копії документів, засвідчені підписом керівника підприємства або вповноваженою ним особою та скріплені печаткою (за наявності);

3) проводити огляд виробничих, складських, торговельних та інших приміщень підприємства, що перевіряється, з відображенням результатів такого огляду у відповідному акті;

4) відбирати проби та/або зразки товарів, якщо є така можливість;

5) проводити у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, контрольні аналізи сировини, матеріалів і готової продукції, контрольні запуски у виробництво сировини й матеріалів, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися підприємством, що перевіряється, у виробництві готової продукції, виготовленої із сировини й матеріалів, поміщених у відповідний митний режим, або призначати проведення зазначених вище дій уповноваженими експертами;

6) проводити зустрічні звірки на підприємствах;

7) вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємства, що перевіряється, припинення дій, що перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами митних органів;

8) вимагати від керівників підприємства, що перевіряється, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися цим підприємством разом із товарами, які були поміщенні у відповідний митний режим, і розрахунків, бути присутніми при їх проведенні, а в разі відмови в проведенні таких інвентаризацій - звертатися до суду в установленому законом порядку із вимогою зобов'язати підприємство, що перевіряється, до проведення таких інвентаризацій;

9) у випадку недопущення посадових осіб митних органів до проведення огляду територій та виробничих, складських, торговельних та інших приміщень, здійснення контрольних обмірів, контрольних аналізів, визначених у цій статті, звертатися до суду з заявою про зупинення видаткових операцій підприємства на рахунках такого підприємства шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого підприємства, що знаходяться у банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати митних платежів, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань підприємства);

10) складати стосовно громадян та посадових осіб підприємств протоколи про порушення митних правил в порядку, визначеному законом;

11) визначати суми податкових та грошових зобов'язань підприємства;

12) отримувати від страхових компаній та банківських установ інформацію в порядку та обсягах, визначених законом;

13) користуватися у службових справах засобами зв'язку, які належать підприємствам, що перевіряються, з дозволу представників цих підприємств;

14) інші права, передбачені цим Кодексом та законами України.

2. Посадові особи митних органів під час проведення документальної виїзної перевірки підприємства зобов'язані:

1) проводити перевірку відповідно до її програми, що затверджується наказом відповідного митного органу про призначення перевірки;

2) поважати права та законні інтереси працівників підприємства, що перевіряється, не допускати заподіяння зазначеному підприємству шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю;

3) не порушувати визначеного порядку роботи підприємства, що перевіряється;

4) використовувати будь-яку інформацію, отриману під час проведення перевірки, виключно у митних цілях;

5) не розголошувати конфіденційну інформацію, яка була отримана під час проведення перевірки і становить державну, банківську або комерційну таємницю, що охороняється законом;

6) надавати, на вимогу посадових осіб підприємства, що перевіряється, необхідну інформацію щодо положень законодавства, які стосуються питань перевірки;

7) забезпечувати збереження документів, отриманих та складених у ході перевірки, не розголошувати їх зміст без згоди підприємства, що перевіряється, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом;

8) інформувати посадових осіб підприємства, що перевіряється, про їх права та обов'язки під час проведення митного контролю після випуску товарів, у тому числі про призначення та проведення експертизи (дослідження), взятті проб та зразків;

9) видати керівнику підприємства, що перевіряється, або особі, яка його заміщує, примірник акта або довідки, складених за результатами перевірки.

10) виконувати інші обов'язки, передбачені цим Кодексом та іншими законами України.

Стаття 64. Права та обов'язки посадових осіб підприємства, що перевіряється, під час проведення документальних перевірок

1. Посадові особи підприємства, що перевіряється, мають право:

1) надавати посадовим особам митного органу, які проводять перевірку, письмової заяви, зауваження, пояснення з питань, що стосуються перевірки;

2) запитувати у митних органів та отримувати від них інформацію щодо положень законодавства, що має відношення до питань перевірки;

3) надавати всі наявні у його розпорядженні документи та відомості, підтверджуючи процедури декларування та митного оформлення товарів до відповідного митного режиму, а також дотримання вимог законодавства з питань митної справи;

4) вимагати від посадових осіб митного органу перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь підприємства;

5) звертатися по митного органу, посадові особи якого проводять перевірку, з клопотанням щодо продовження строку подання документів, строку проведення перевірки;

6) подавати письмові зауваження або заперечення до акта перевірки в разі незгоди з викладеними в ньому фактами та обставинами і вимагати розгляду цих зауважень або заперечень посадовими особами митних органів по суті та долучати їх до акта, що складається за результатами перевірки;

7) отримати у посадових осіб митного органу після закінчення перевірки примірник акту (довідки), що складається за результатами перевірки;

8) подавати письмові зауваження або заперечення до акта перевірки в разі незгоди з викладеними в ньому фактами та обставинами і вимагати розгляду цих зауважень або заперечень посадовими особами митних органів по суті та долучати їх до акта, що складається за результатами перевірки;

9) оскаржувати рішення, дії, бездіяльність посадових осіб митного органу в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України;

10) користуватись іншими правами, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України.

2. Посадові особи підприємства, що перевіряється, зобов'язані:

1) не перешкоджати законній діяльності посадової особи митного органу під час проведення перевірки та виконувати законні вимоги такої посадової особи, у тому числі отримані в письмовій формі, які стосуються надання до перевірки документів, їх копій, інформації, у тому чисті, за наявності - в електронному вигляді, проведення інвентаризацій, оглядів та реалізації інших прав посадових осіб митних органів, передбачених цим Кодексом та Податковим кодексом України;

2) забезпечити у робочий час безперешкодний доступ посадових осіб митного органу, які здійснюють перевірку, на об'єкти підприємства, що перевіряється, та забезпечувати умови для виконання ними своїх обов'язків;

3) забезпечити в разі необхідності посадових осіб митного органу робочим місцем на підприємстві, комп'ютерною та іншою оргтехнікою (за наявності такої);

4) робити запис про ознайомлення на посвідченні про проведення перевірки;

5) визначити осіб, відповідальних за надання інформації посадовим особам митного органу, що здійснюють перевірку, не пізніше двох робочих днів з дня початку перевірки;

6) виконувати інші обов'язки, що передбачені цим Кодексом та законами України.

Стаття 65. Документальні невиїзні перевірки

1. Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів.

2. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, наукової літератури, висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів тощо;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

3. Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

4. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні такого органу за умови надіслання підприємству, громадянину (платнику податків) рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення йому чи його уповноваженому представникові під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

5. Присутність уповноважених посадових осіб підприємства, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки необов'язкова.

6. Тривалість проведення перевірки визначається у відповідному наказі митного органу та не може перевищувати строки, встановлені частиною сьомою статті 60 цього Кодексу, для проведення документальних планових перевірок. Продовження строку проведення перевірки можливе на строк та з підстав, визначених у частиною восьмою статті 60 цього Кодексу.

7. Про продовження строків проведення перевірки митний орган інформує платника податків відповідно до частини четвертої цієї статті.

8. Посадові особи митного органу під час проведення перевірки не мають права:

1) перевіряти дані, які не є предметом перевірки;

2) вимагати від підприємства надання документів або будь-якої іншої інформації;

3) розголошувати відомості про підприємство, що перевіряється, які становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання такими особами службових обов'язків.

9. Оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексу.

10. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування тощо окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про проведення перевірки.

Стаття 66. Матеріали, які можуть бути використані для підготовки висновків за результатами перевірок

Посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані:

1) документи, визначені цим Кодексом;

2) податкова інформація;

3) експертні висновки;

4) судові рішення;

5) інформація, яка стосується ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, не зазначена у митній декларації, товаросупровідних документах, або зазначена не в повному обсязі;

6) документально підтверджені відомості, отримані від уповноважених органів іноземних держав, щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення;

7) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Стаття 67. Надання документів посадовими особами підприємства, що перевіряється

1.Забороняється витребування документів від посадових осіб підприємства будь-якими посадовими особами митного органу у випадках, не передбачених цим Кодексом.

2. Підприємство, що перевіряється, зобов'язане не пізніше першого робочого дня, наступного за днем початку документальної перевірки, надати посадовим особам митного органу у повному обсязі всі документи, у тому числі в електронному вигляді, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним.

3. Документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, передаються окремо, із складанням акту прийому-передачі, де зазначається конкретна посадова особа митного органу, що їх отримала. Передача таких документів для їх огляду, вивчення і їх повернення оформляється актом довільної форми, який підписує посадова особа митного органу та уповноважена посадова особа підприємства, що перевіряється. Забороняється вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України.

4. Під час проведення перевірки посадові особи митного органу для отримання документів (їх копій), пояснень, довідок, надають письмовий запит за підписом посадової особи митного органу, уповноваженої на проведення перевірки, керівнику підприємства або уповноваженому ним представнику під особистий підпис на другому примірнику такого запиту, із зазначенням переліку документів (їх копій), пояснень, довідок, необхідних для перевірки, та строку їх надання. Такий запит може бути надано не пізніше, ніж за п'ять днів до закінчення строку перевірки (у тому числі продовженого).

5. У разі відмови керівника підприємства або уповноваженого ним представника надати матеріали, зазначені у запиті посадовій особі митного органу, уповноваженої на проведення перевірки, така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові керівника підприємства або уповноваженого ним представника та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою особою митного органу та керівником підприємства або уповноваженою ним особою. У разі відмови керівника підприємства або уповноваженої ним особи від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

6. Керівник підприємства або уповноважений ним представник має право письмово звернутися до керівника митного органу, яким призначено перевірку, щодо продовження строку надання документів (їх копій), зазначених у письмовому запиті посадової особи митного органу, але не більше, ніж на п'ятнадцять робочих днів.

7. За наявності об'єктивних обставин керівник підприємства або уповноважений ним представник має право надавати таке звернення стосовно кожного письмового запиту посадової особи митного органу.

8. Керівник митного органу протягом двох робочих днів від дати отримання відповідного звернення зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення за результатами його розгляду.

9. У разі прийняття рішення про продовження строку надання відповідних документів (їх копій), довідок підприємству надсилається відповідь.

10. Посадова особа митного органу, уповноважена на проведення перевірки, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від підприємства копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом керівника підприємства або уповноваженої ним особи та скріплені печаткою (за наявності). Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими особами митного органу, вручається під особистий підпис керівнику підприємства, що перевіряється, або вповноваженому ним представнику. Якщо керівник підприємства або уповноважений ним представник відмовляється від підпису про отримання копії опису, то посадові особи митного органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

11. Якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати митних платежів, а також виконання вимог законодавства з питань митної справи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки митному органу копії зазначених документів. Такі копії повинні бути надані протягом 3 робочих днів з дня отримання письмового запиту митного органу та засвідчені печаткою та підписами посадових осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів.

Стаття 68. Оформлення результатів перевірок

1. Результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

2. Акт (довідка) перевірки, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами митного органу, які проводили перевірку, та реєструється в митному органі протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку. Такий акт (довідка) після реєстрації в митному органі протягом трьох робочих днів вручається або надсилається для підписання керівнику підприємства (уповноваженій ним особі) у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

3. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

4. Керівник підприємства, що перевірялося або уповноважена ним особа протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем отримання акта (довідки) зобов'язані повернути митному органу підписаний примірник акта (довідки) та мають право подати свої заперечення до акта перевірки. Другий примірник акта залишається на підприємстві.

5. У разі відмови керівника підприємства або уповноваженої ним особи від підписання акта або довідки посадовими особами митного органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається підприємству.

6. Відмова керівника підприємства, що перевірялося, або уповноваженої ним особи від підписання акта перевірки або від отримання його примірника не звільняє підприємство від обов'язку сплатити, визначені митним органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.

7. У разі відмови керівника підприємства або уповноваженого ним представника від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки, або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням за місце проживанням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках митним органом складається відповідний акт.

8. У разі незгоди керівника підприємства або уповноваженого ним представника з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці перевірки, вони зобов'язані підписати акт або довідку з запереченнями, які вони мають право подати протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта або довідки. Такі заперечення розглядаються митним органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях) та підприємству надсилається відповідь у порядку визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Керівник підприємства або уповноважений ним представник має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

9. У разі якщо керівник підприємства або уповноважена ним особа виявили бажання взяти участь у розгляді заперечень до акта або довідки перевірки, митний орган зобов'язаний повідомити зазначених осіб про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається керівнику підприємства або уповноваженій ним особі не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

10. Участь керівника митного органу або уповноваженого ним представника у розгляді заперечень підприємства до акта або довідки перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта або довідки перевірки.

11. Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником митного органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень підприємства (у разі їх наявності). Керівник підприємства або уповноважена ним особа може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

12. Податкове повідомлення-рішення приймається керівником митного органу (його заступником) з урахуванням розгляду заперечень до акту (у разі наявності) протягом десяти робочих днів з дня наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта перевірки у порядку передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.

13. У разі коли грошове зобов'язання розраховується митним органом за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки не виноситься до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками митного органу передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку для використання матеріалів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Статус матеріалів перевірки та висновків митного органу визначається кримінально-процесуальним законодавством.

14. В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника податків. Висновки щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування тощо окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про проведення перевірки.

Стаття 69. Обов'язок щодо зберігання документів

Підприємства зобов'язані забезпечувати збереження документів, необхідних для проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, протягом строків, передбачених пунктами 44.3 та 44.4 статті 44 Податкового кодексу України, та відновлення їх у строки та в порядку, визначені пунктом 44.5 зазначеної статті, у разі втрати чи передчасного знищення.

ГЛАВА 8. Митні експертизи

Стаття 70. Взяття проб (зразків) товарів

1. Взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для:

1) класифікації товарів за УКТЗЕД;

2) перевірки задекларованої митної вартості товарів;

3) встановлення країни походження товарів;

4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин;

5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну та археологічну цінність;

6) встановлення прав інтелектуальної власності.

2. Взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або особи, яка його заміщує.

3. У разі проведення огляду і переогляду ручної поклажі та багажу за відсутності громадянина чи уповноваженої ним особи взяття (надання) проб (зразків) може здійснюватися у присутності двох понятих.

4. З дозволу митного органу можуть також братися проби (зразки) товарів, що зберігаються на митному складі, складі тимчасового зберігання.

5. При вивезенні товарів з митної території України взяття проб (зразків) товарів можу здійснюватись тільки в митному органі відправлення. При цьому проби (зразки) можуть братися до завантаження товарів у транспортний засіб за умови надання гарантій завантаження саме того товару, проби (зразки) якого відбирались.

6. Взяття проб (зразків) товарів, що перебувають під митним контролем, іншими органами державного контролю, а також декларантами або уповноваженими ними особами (представниками) здійснюється спільно з митними органами.

7. Декларанти або уповноважені ними особи (представники) мають право бути присутніми під час взяття проб (зразків) товарів посадовими особами митного органу та інших органів державного контролю.

8. Митні органи мають бути ознайомлені з результатами проведених досліджень (аналізів, експертиз) проб (зразків) товарів, що перебувають під митним контролем, взятих іншими органами державного контролю, а також декларантами або уповноваженими ними особам (представниками). Митним органам також повинні надаватися примірники результатів таких досліджень (аналізів, експертиз).

9. Декларанти або уповноважені ними особи (представники) сприяють посадовим особам митних органів під час взяття проб (зразків) товарів і здійснюють вантажні та інші необхідні операції.

10. Окрема митна декларація на проби (зразки) товарів не подається за умови, що відомості про них будуть наведені в митній декларації, яка подається щодо всіх товарів, які переміщуються через митний кордон України.

11. Для великогабаритних і технічно складних товарів (машини, технологічні лінії, промислові конструкції тощо) митні органи можуть вимагати від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності надання тільки техніко-технологічної документації.

12. Достовірною техніко-технологічною документацією вважаються офіційно видані книги, державні та галузеві стандарти, технічні умови, специфікації, каталоги, креслення і паспортні дані на виріб виробника.

13. Проби (зразки) товарів, крім великогабаритних і технічно складних (машини, технологічні лінії, промислові конструкції тощо), беруться в мінімальній кількості, у двох рівних частинах (досліджувана та контрольна), кожна з яких є достатньою для проведення дослідження.

14. У разі, коли взяття контрольних проб (зразків) товарів з об'єктивних причин не видається можливим (одиничний товар, обмежена кількість, вміст поштового відправлення, тощо), проби (зразки) товарів відбираються в одному примірнику (досліджувана проба (зразок))

15. Нормативи відбору проб (зразків) товарів установлюються центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

16. Взяття проб (зразків) здійснюється з обов'язковим додержанням правил техніки безпеки та пожежної безпеки.

17. Про взяття проб (зразків) товарів складається акт за формою встановленою центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

18. На кожну взяту пробу (зразок) накладається окреме митне забезпечення.

19. Митний орган, який призначив дослідження (аналіз, експертизу), на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи, ознайомлює декларанта або уповноважену ним особу з результатами дослідження (аналізу, експертизи) та надає їх копію.

20. Митні органи не відшкодовують витрат, понесених декларантом або уповноваженою ним особою (представником) в результаті взяття проб (зразків) товарів, що перебувають під митним контролем. Витрати на проведення дослідження (аналізу, експертизи) проб (зразків) товарів, понесені митними органами, не відшкодовуються особою, яка має повноваження щодо таких товарів, крім випадків, коли таке дослідження (аналіз, експертиза) проводиться з ініціативи зазначеної особи.

21. Товари, проби (зразки) яких взято для проведення досліджень (експертизи), можуть бути випущені у вільний обіг до одержання результатів відповідних досліджень за умови, що представлені всі необхідні гарантії та такі товари не підпадають під дію будь-яких заборон чи обмежень.

22. З метою встановлення характеристик товару, необхідних для його митного оформлення, митні органи можуть письмово (з використанням засобів інформаційних технологій) запросити від підприємств-виробників, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян надання, за наявності у них, техніко-технологічної документації, матеріалів про склад, фізико-хімічні властивості, інформації про основні технологічні стадії виробництва та призначення товарів.

Стаття 71. Операції із взятими пробами (зразками) товарів

1. Взяті проби (зразки) під митним забезпеченням разом з актом про їх взяття доставляються поштою або посадовою особою митного органу до спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або лабораторії іншої установи (організації) для проведення досліджень (аналізів, експертизи).

2. Дослідження здійснюються експертами спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або інших експертних установ (організацій), які призначаються митним органом.

3. Призначення дослідження (аналізу, експертизи) в інших організаціях можливе лише у разі неможливості проведення експертизи спеціалізованим митним органом з питань експертного забезпечення.

4. Дослідження (аналіз, експертиза) проб (зразків) проводиться протягом 10 днів після надходження таких проб і зразків до експертної установи. У разі потреби термін дослідження може бути продовжено за рішенням керівника експертного підрозділу, але не більше, ніж на 20 днів.

5. Дослідження проб (зразків) товарів, що швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, здійснюється невідкладно.

6. Строк проведення досліджень проб (зразків) призупиняється у випадку наявності клопотання експерта перед митним органом, який призначив дослідження (аналіз, експертизу), про надання йому додаткових матеріалів. Додаткові матеріали повинні бути надані у строк, що не перевищує 10 днів з дня отримання такого клопотання. У разі ненадання додаткових матеріалів у встановлений строк керівник експертного підрозділу приймає рішення про часткове проведення дослідження або про відмову в проведенні дослідження.

7. В разі порушення встановлених строків проведення досліджень або у разі неможливості їх проведення митний орган має сповістити декларанта або уповноважену ним особу. В разі порушення строків проведення досліджень збитки, понесені особою, яка має повноваження щодо таких товарів, відшкодовуються митними органами.

8. За результатами проведених досліджень (аналізу, експертизи) експерт готує висновок за формою, установленою центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

9. Висновок повинен містити місце та дату проведення дослідження (аналізу, експертизи), ким і на підставі якого документа проводилось дослідження, питання, які поставлені перед експертом, об'єкти досліджень, матеріали і документи, надані експерту, зміст та результати досліджень із зазначенням методів досліджень, оцінку результатів досліджень, висновки та їх обґрунтування.

10. Якщо експерт під час проведення досліджень виявить істотні обставини, з приводу яких йому не було поставлено питань, він може включити їх до висновку.

11. У разі недостатньої ясності та повноти висновку експерта може бути призначене додаткове дослідження, яке доручається тому самому або іншому експертові.

12. У разі необґрунтованості висновку або виникнення сумнівів в його правильності може бути призначене повторне дослідження, проведення якого доручається іншому експерту.

13. Додаткові та повторні дослідження призначаються на загальних підставах.

14. Контрольні проби (зразки), а також залишки досліджених проб та пошкоджені під час проведення досліджень зразки зберігаються в спеціалізованому митному органі протягом 60 днів з дня надходження. Протягом цього строку власник товару або декларант або уповноважена ними особа (представник) мають право оскаржити рішення митного органу в установленому законом порядку.

15. Проби (зразки) товарів, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, зберігаються протягом строку їх зберігання.

16. Проби (зразки) товарів, в результаті проведення досліджень яких у їх складі виявлено наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори, сильнодіючі або отруйні речовини, а також проби (зразки) товарів, відібрані в одному примірнику, передаються митному органу одразу після проведення досліджень та надання висновку за актом, форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

17. Проби (зразки) товарів, в тому числі пошкоджені, та техніко-технологічна документація належать їх власникам. Після закінчення дослідження (аналізу, експертизи) проби (зразки) з урахуванням зазначених термінів зберігання повертаються декларанту або уповноваженій ним особі на їх письмову вимогу з оформленням відповідного акту, форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

18. Проби (зразки) товарів, не затребувані власником або уповноваженою ним особою протягом строку зберігання, знищуються з оформленням відповідного акта, форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. При цьому вартість зазначених проб (зразків) власникові не відшкодовується.

19. Техніко-технологічна документація та інші документи з інформацією про характеристики товару, проби (зразки) якого відбирались для проведення досліджень (аналізу, експертизи), повертається власнику товарів або уповноваженій ним особі після закінчення митного оформлення цих товарів або після надання митному органу засвідчених в установленому порядку копій зазначених документів, які залишаються в справах митного органу.

20. Оплата проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб (зразків) товарів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

ГЛАВА 9. Особливі процедури митного контролю

Стаття 72. Звільнення від окремих форм митного контролю

1. Звільнення від окремих форм митного контролю встановлюється цим Кодексом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Незастосування окремих форм митного контролю не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Стаття 73. Звільнення від митного огляду

1. Митному огляду не підлягає ручна поклажа та супроводжуваний багаж Президента України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів України, Прем'єр - міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів Конституційного Суду України, Міністра закордонних справ України, Генерального прокурора України та членів їх сімей, які прямують разом з ними.

2. Митному огляду не підлягають засоби залізничного та повітряного транспорту, які перевозять офіційні державні делегації. Підставою для звільнення транспортного засобу від митного огляду є подання митному органу офіційного повідомлення Міністерства закордонних справ України.

Стаття 74. Здійснення митного контролю та митного оформлення деяких видів товарів у першочерговому порядку

1. У разі переміщення через митний кордон України товарів, необхідних для подолання наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, епідемій, а також живих тварин, органів та інших анатомічних матеріалів людини для потреб трансплантації, товарів, що мають обмежений строк чи особливий режим зберігання, радіоактивних матеріалів, фото-, аудіо- і відеоматеріалів для засобів масової інформації, товарів міжнародної технічної та гуманітарної допомоги, товарів, що переміщуються в рамках угод про виробничу кооперацію, товарів, що переміщуються за процедурою МДП, митний контроль таких товарів здійснюється першочергово.

2. Законодавством можуть визначатись інші категорії товарів, митний контроль яких здійснюється у першочерговому порядку.

Стаття 75. Митний контроль товарів, що переміщуються через митний кордон України у складі вантажів з допомогою

1. Під товарами, що переміщуються через митний кордон України у складі вантажів з допомогою, в цій статті розуміються:

1) товари, у тому числі транспортні засоби, продукти харчування, медикаменти, одяг, ковдри, намети, збірні будинки, пристрої для очищення та збереження води, інші товари першої необхідності, що направляються як допомога потерпілим від катастрофи природного або/або техногенного походження;

2) транспортні засоби, інструменти та устаткування, спеціально навчені тварини, продукти харчування, припаси, особисті речі та інші товари для осіб, які виконують завдання з ліквідації наслідків катастрофи, необхідної їм для роботи та проживання на території, яка зазнала впливу цієї катастрофи, протягом усього часу виконання зазначених завдань.

2. Митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України у складі вантажів з допомогою, здійснюється першочергово.

3. На товари, що переміщуються через митний кордон України у складі вантажів з допомогою, допускається подання попередньої, тимчасової чи неповної декларації за правилами, встановленими цим Кодексом.

4. Плата за митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України у складі вантажів з допомогою, поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для митного органу, не справляється.

5. Огляд (переогляд) товарів, що переміщуються через митний кордон України у складі вантажів з допомогою, а також взяття проб та зразків таких товарів, здійснюється тільки за виключних обставин.

6. Товари, що вивозяться за межі митної території України у складі вантажів з допомогою, пропускаються через митний кордон України без сплати митних платежів.

7. Товари, отримані в дарунок уповноваженими організаціями у складі вантажів з допомогою та призначені для використання або безоплатного розповсюдження на митній території України цими організаціями чи під їх наглядом, пропускаються на митну територію України без сплати митних платежів.

ГЛАВА 10. Уповноважений економічний оператор

Стаття 76. Надання уповноваження

1. Статус уповноваженого оператора економічної діяльності надається суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи шляхом видачі свідоцтва уповноваженого оператора економічної діяльності про включення його до Єдиного реєстру уповноважених операторів економічної діяльності і вид дозволу, який йому надається.

2. Статус уповноваженого оператора економічної діяльності полягає в отриманні одного із таких видів дозволів:

1) на спрощення митних процедур;

2) на спрощення митного контролю щодо надійності і безпеки;

3) на спрощення митних процедур і митного контролю щодо надійності і безпеки.

3. Статус уповноваженого оператора економічної діяльності визнається на всій митній території України.

Стаття 77. Подання заяви та видача свідоцтва уповноваженого оператора економічної діяльності

1. З метою отримання статусу уповноваженого оператора економічної діяльності суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності подає до митного органу за місцем своєї державної реєстрації заяву, підписану керівником і завірену печаткою юридичної особи. Вид статусу уповноваженого оператора економічної діяльності заявник обирає самостійно.

2. До заяви додається анкета з результатами самооцінки, проведеної заявником за критеріями:

1) дотримання положень законодавства, в тому числі, законодавства з питань митної справи;

2) система звітності та обліку товарів, транспортних засобів;

3) платоспроможність;

4) відповідність стандартам безпеки.

3. В анкеті має бути зазначено такі відомості:

1) правовий статус заявника, дату його створення, юридичні та банківські реквізити;

2) організаційну та матеріальну характеристику суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності: кількість працюючих, види зовнішньоекономічної діяльності, річний прибуток;

3) країни-торговельні партнери;

4) система обліку товарів, яка дозволяє порівнювати відомості, надані митним органам при здійсненні митного контролю та митного оформлення, з відомостями про проведення господарської діяльності;

5) наявність автоматизованої системи декларування, контролю та обліку митних декларацій, в тому числі з обов'язковим використанням програмного продукту, сумісного з програмними продуктами, які використовуються митними органами;

6) обсяги експорту/імпорту (в кількісному та грошовому виразі);

7) залучення посередників при здійсненні зовнішньоторговельних операцій;

8) відповідність результатів діяльності вимогам законодавства, в тому числі, законодавства з питань митної справи: кількість та види порушень, заходи, вжиті для їх усунення;

9) ступінь ризику товарів, що імпортуються/експортуються;

10) система ведення бухгалтерського обліку;

11) ступінь безпеки та захисту інформації;

12) наявність/відсутність внутрішньої системи контролю безпеки, система доступу до інформації;

13) проведення аудиту та контроль ступеня безпеки інформації;

14) наявність/відсутність посередника при взаємодії з митними органами;

15) наявність/відсутність програм захисту у користувачів електронної системи обміну даними, особливих заходів безпеки;

16) розробник програмного забезпечення;

17) наявність/відсутність інструкцій щодо безпеки, в тому числі, діловодства в паперовому та електронному вигляді;

18) ступінь фізичної безпеки суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності: порядок допуску на територію та в приміщення, ступінь їх захисту, наявність/відсутність системи сигналізації та відеоспостереження;

19) наявність/відсутність навантажувальної техніки, ступінь її безпеки;

20) наявність/відсутність власних/орендованих місць зберігання товарів під митним контролем, система безпеки цих місць, система доступу персоналу до них.

4. Форми заяви про надання статусу уповноваженого економічного оператора та анкети з результатами самооцінки, проведеної заявником, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

5. Крім зазначених обов'язкових відомостей заявник може надавати митному органу додаткові відомості, зумовлені специфікою тих видів зовнішньоекономічної діяльності, що ним здійснюються.

6. Митний орган проводить попередню (фізичну та документальну) перевірку відомостей, наданих заявником, і передає заяву, Анкету та свій висновок про можливість/неможливість надання статусу уповноваженого оператора економічної діяльності спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи.

7. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи здійснює остаточну перевірку:

1) дотримання положень законодавства, в тому числі, законодавства з питань митної справи;

2) системи бухгалтерського обліку та логістики;

3) платоспроможності;

4) відповідності стандартам безпеки: фізичної, інформаційної, безпеки персоналу;

5) достовірності відомостей, наданих заявником при самооцінці;

8. До проведення перевірки відповідності зовнішньоекономічної діяльності заявника на отримання статусу уповноваженого оператора економічної діяльності стандартам безпеки можуть бути залучені посадові особи спеціалізованих митних органів, спеціалісти та експерти галузевих міністерств та відомств за погодженням між їх керівниками та керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

9. Рішення щодо надання/ненадання статусу уповноваженого оператора економічної діяльності має бути прийнято протягом 90 календарних днів від дня отримання заяви митним органом. Цей термін, в разі необхідності, може бути продовжений на 30 календарних днів.

10. Форма і порядок видачі свідоцтва уповноваженого оператора економічної діяльності визначаються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі митної справи.

11. Уповноважений оператор економічної діяльності зобов'язаний інформувати спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи про зміну відомостей, заявлених ним для отримання статусу уповноваженого оператора економічної діяльності, протягом п'яти робочих днів від дня зміни таких відомостей.

Стаття 78. Єдиний реєстр уповноважених операторів економічної діяльності

1. Єдиний реєстр уповноважених операторів економічної діяльності складається із трьох розділів відповідно до отриманого уповноваженим оператором економічної діяльності виду дозволу.

2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи веде Єдиний реєстр уповноважених операторів економічної діяльності і забезпечує періодичне його опублікування.

Стаття 79. Умови надання статусу уповноваженого оператора економічної діяльності

Статус уповноваженого оператора економічної діяльності надається суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності за таких умов:

1) надання фінансової гарантії (забезпечення сплати митних платежів) в одній із форм, встановлених розділом IX цього Кодексу, на суму, еквівалентну одному мільйону євро, за курсом цієї валюти, до валюти України встановленим Національним банком України на день надання такого забезпечення. В разі здійснення експорту товару відносно якого не застосовується вивізне мито, безпосередньо товаровиробником забезпечення сплати митних платежів надається на суму, еквівалентну ста п'ятдесятьом тисячам євро, за курсом цієї валюти до валюти України, встановленим Національним банком України на день надання такого забезпечення;

2) здійснення зовнішньоекономічної діяльності протягом строку не менше трьох років до дня звернення до митного органу з заявою про надання статусу уповноваженого оператора економічної діяльності;

3) відсутність на день звернення до митного органу невиконаного обов'язку зі сплати митних платежів та пені;

4) відсутність на день звернення до митного органу заборгованості відповідно до податкового законодавства;

5) відсутність фактів притягнення протягом трьох років до звернення у митний орган до адміністративної відповідальності за порушення митних правил;

6) наявність такої системи обліку товарів, яка дозволяє проводити звіряння документів і відомостей, що надаються митним органам суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності і є необхідними для здійснення митного контролю, з документами і відомостями про проведення господарської діяльності відповідно до вимог законодавства України.

Стаття 80. Спеціальні спрощення, що надаються уповноваженому оператору економічної діяльності

1. Уповноваженому оператору економічної діяльності, якому надано дозвіл на спрощення митного контролю щодо надійності і безпеки, можуть бути надані такі спеціальні спрощення:

1) зменшений обсяг відомостей, що необхідно надати митному органу до прибуття на митну територію України та/або вибуття за межі митної території України товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

2) тимчасове зберігання товарів та транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, у приміщеннях, на відкритих та критих площадках уповноваженого оператора економічної діяльності;

3) зняття митного забезпечення без отримання дозволу митниці;

4) відправка товарів з приміщень, відкритих та критих площадок уповноваженого оператора економічної діяльності без пред'явлення митному органу відправлення.

2. Уповноваженому оператору економічної діяльності, який отримав дозвіл на спрощення митних процедур, можуть бути надані такі спеціальні спрощення:

1) здійснення митного контролю в першочерговому порядку;

2) розміщення товарів на склад тимчасового зберігання закритого типу без отримання дозволу митного органу;

3) звільнення від надання гарантії при здійсненні внутрішнього митного транзиту, якщо декларантом є уповноважений оператор економічної діяльності;

4) митне оформлення товарів на об'єктах уповноваженого оператора економічної діяльності;

5) подання однієї митної декларації, якщо протягом певного часу, погодженого з митним органом, товари неодноразово ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі однією й тією ж особою за одним й тим же зовнішньоекономічним договором. Спеціальні спрощення, передбачені цією статтею, застосовуються як у випадку, коли уповноважений оператор економічної діяльності здійснює декларування товарів самостійно, так і у випадку, коли уповноважений оператор економічної діяльності доручає у встановленому законодавством порядку здійснити декларування товарів від свого імені іншій особі.

3. Уповноваженому оператору економічної діяльності, який отримав дозвіл на спрощення митних процедур і митного контролю щодо надійності і безпеки, можуть бути надані одночасно спеціальні спрощення, визначені частинами першою та другою цієї статті.

4. Спеціальні спрощення, передбачені цією статтею, застосовуються як у випадку, коли уповноважений оператор економічної діяльності здійснює декларування товарів самостійно, так і у випадку, коли уповноважений оператор економічної діяльності доручає у встановленому законодавством порядку здійснити декларування товарів від свого імені іншій особі.

5. Отримання дозволу на спрощення митного контролю надає відповідній особі право на провадження видів діяльності, зазначених у статті 172 цього Кодексу.

Стаття 81. Призупинення дії свідоцтва уповноваженого оператора економічної діяльності

1. Дія свідоцтва уповноваженого оператора економічної діяльності про включення до Єдиного реєстру уповноважених операторів економічної діяльності призупиняється за наявності таких фактів (випадків):

1) виявлення митним органом достовірних фактів та відомостей, які спростовують відомості, надані за результатами самооцінки;

2) подання уповноваженим оператором економічної діяльності митному органу заяви про призупинення дії свідоцтва уповноваженого оператора економічної діяльності;

3) заборгованості зі сплати митних платежів та пені більш ніж один податковий період;

4) притягнення до кримінальної відповідальності згідно із Кримінальним кодексом України заявника, засновників, акціонерів, що володіють контрольним пакетом акцій за злочини проти власності, у сфері господарської діяльності та/або у сфері службової діяльності;

5) порушення справи про порушення заявником митних правил;

6) невиконання вимог частини десятої статті 77 цього Кодексу.

2. Строк призупинення дії свідоцтва уповноваженого оператора економічної діяльності про включення до Єдиного реєстру уповноважених операторів економічної діяльності визначається становить:

1) у випадку, передбаченому пунктом 1 частини першої цієї статті - до трьох місяців;

2) у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої цієї статті - згідно з заявою, але не більше трьох місяців;

3) у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої цієї статті - до усунення заборгованості;

4) у випадках, передбачених пунктами 4 та 5 частини першої цієї статті - до винесення остаточного рішення;

5) у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті - до одного місяця.

3. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи протягом п'яти робочих днів з дати призупинення дії свідоцтва уповноваженого оператора економічної діяльності про включення до Єдиного реєстру уповноважених операторів економічної діяльності письмово інформує цього оператора.

Стаття 82. Відкликання свідоцтва уповноваженого оператора економічної діяльності

1. Свідоцтво уповноваженого оператора економічної діяльності про включення до Єдиного реєстру уповноважених операторів економічної діяльності відкликається у разі:

1) подання уповноваженим оператором економічної діяльності заяви про виключення його із Єдиного реєстру уповноважених операторів економічної діяльності;

2) припинення юридичної особи - уповноваженого оператора економічної діяльності згідно з законодавством України;

3) реорганізація юридичної особи - уповноваженого оператора економічної діяльності згідно з законодавством України;

4) неподання відомостей, що мають суттєвий вплив на процедури митного контролю та митного оформлення;

5) набрання щодо заявника, засновників, акціонерів, що володіють контрольним пакетом акцій уповноваженого оператора економічної діяльності, законної сили обвинувальним вироком суду за злочини проти власності, у сфері господарської діяльності та/або у сфері службової діяльності;

6) притягнення заявника до адміністративної відповідальності за систематичне порушення митних правил;

7) неподання відомостей, передбачених частиною одинадцятою статті 77 цього Кодексу протягом строку призупинення свідоцтва уповноваженого оператора економічної діяльності про включення до Єдиного реєстру уповноважених операторів економічної діяльності.

2. Рішення щодо відкликання дії свідоцтва уповноваженого оператора економічної діяльності про включення до Єдиного реєстру уповноважених операторів економічної діяльності оформляється наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи і набуває чинності з дня прийняття наказу.

ГЛАВА 11. Система управління ризиками

Стаття 83. Терміни, що використовуються в цій главі

В цій главі використовуються такі терміни та їх значення:

1) аналіз ризику - систематичне використання митними органами наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань митної справи;

2) виявлений ризик - факт, який свідчить про те, що порушення митного законодавства України з питань митної справи вже вчинено і митні органи мають інформацію про даний факт;

3) індикатори ризику - критерії із заданими наперед параметрами, використання яких дозволяє здійснювати вибір об'єкта контролю, що представляє ризик;

4) область ризику - окремі згруповані об'єкти аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного адміністрування;

5) оцінка ризику - систематичне визначення ймовірності виникнення ризику і наслідків порушень законодавства України з питань митної справи у разі проявлення ризику;

6) потенційний ризик - ризик, який не був виявлений, але умови для його виникнення існують;

7) профіль ризику - сукупність відомостей про області ризику, індикатори ризику, а також вказівки про застосування необхідних заходів із запобігання або мінімізації ризиків;

8) ризик - ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи;

9) товари прикриття - товари, які з достатнім ступенем ймовірності можуть декларуватися замість товарів ризику;

10) товари ризику - товари, переміщувані через митний кордон, по відношенню до яких виявлені ризики або є потенційні ризики;

11) управління ризиками - систематична робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заході, направлених на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів.

Стаття 84. Цілі застосування системи управління ризиками

1. Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, що підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

2. Цілями застосування системи управління ризиками є:

1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань митної справи;

2) зосередження уваги на областях підвищеного ризику і забезпечення більш ефективного використання наявних в розпорядженні ресурсів;

3) забезпечення в межах компетенції митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров'я людей, тварин, рослин, навколишнього середовища, інтересів споживачів;

4) прискорення проведення митних формальностей при переміщенні товарів через митний кордон України.

Стаття 85. Об'єкти аналізу ризику

До об'єктів аналізу ризику належать:

1) товари, поміщені в митний режим імпорту, або такі, що перебувають під митним контролем;

2) код товару за УКТЗЕД;

3) країна походження товарів;

4) країна відправлення товарів;

5) країна призначення товарів;

6) транспортний засіб;

7) митна вартість товарів;

8) маршрут переміщення (руху) товарів;

9) учасник зовнішньоекономічної діяльності;

10) діяльність декларантів та інших осіб, що мають повноваження щодо товарів, які знаходяться під митним контролем;

11) документи, що надаються для митного оформлення;

12) відомості у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) або інших документах, які підтверджують право володіння, користування та (або) розпорядження товарами;

13) відомості, що містяться в транспортних, комерційних, митних та інших документах;

14) результати застосування форм митного контролю.

Стаття 86. Діяльність митних органів з оцінки і управління ризиками

1. Діяльність митних органів з оцінки і управління ризиками полягає у виконанні таких задач:

1) формування інформаційної бази даних системи управління ризиками митних органів;

2) аналіз, виявлення та оцінка ризиків, які включають систематичне:

а) виявлення умов і факторів, що впливають на виникнення ризиків;

б) визначення областей ризику;

в) визначення індикаторів ризику;

г) здійснення оцінки ймовірності виникнення ризику та можливої шкоди у разі його проявлення;

3) розробка і реалізація практичних заходів з управління ризиками з урахуванням:

а) результатів аналізу та оцінки ризику;

б) результатів аналізу необхідних ресурсів та очікуваних результатів реалізації запланованих заходів;

4) аналіз результатів та коригування ужитих заходів з управління ризиками, що включає:

а) здійснення контролю за практичною реалізацією заходів;

б) збір, обробку і аналіз інформації про результати вжитих заходів з метою їх коригування та удосконалення системи управління ризиками.

2. Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розробки і реалізації заходів з управління ризиками визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі митної справи.

3. Система управління ризиками передбачає застосування випадкового відбору.

4. Вміст визначених профілів та індикаторів ризику, призначений для використання митними органами, є конфіденційною інформацією і не підлягає розголошенню іншим особам, за виключенням випадків, визначених міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі митної справи.

РОЗДІЛ III. МИТНЕ ОФОРМЛЕННЯ

ГЛАВА 12. Загальні положення

Стаття 87. Мета митного оформлення

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Стаття 88. Місце і час здійснення митного оформлення

1. Митне оформлення здійснюється в місцях розташування відповідних підрозділів митних органів протягом робочого часу, встановленого для цих органів.

2. Відповідно до міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку, митне оформлення у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється цілодобово.

3. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється в будь-якому митному органі з пред'явленням їх цьому органу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

4. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через територію України в митному режимі транзиту, здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого починається транзитне переміщення.

5. Місце митного оформлення товарів, що переміщуються трубопроводами та лініями електропередачі, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

6. Місця здійснення митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України громадянами, визначаються відповідно до розділу Х цього Кодексу.

7. За письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи митне оформлення може здійснюватися поза місцем розташування митних органів, а також поза робочим часом, встановленим для митних органів, на умовах, визначених цим Кодексом. Форма письмового звернення визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

8. За здійснення митного оформлення поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, встановленим для митних органів, митними органами із заінтересованих осіб справляється плата в порядку та у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

9. У разі об'яви надзвичайного стану в окремих регіонах України спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи може визначати митні органи, в яких здійснюватиметься митне оформлення товарів.

Стаття 89. Початок митного оформлення та прийняття митної декларації

1. Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а у разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта (уповноваженої ним особи) електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

2. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних митних забезпечень (в тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також, у разі їх подання на паперовому носії, на товаросупровідних та товарно-транспортних документах.

3. Митний орган зобов'язаний надати декларанту (уповноваженій ним особі) можливість самостійного фіксування в автоматизованій системі митного оформлення факту і часу подачі митному органу митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, на паперовому носії, а в разі електронного декларування - можливість одержання від митного органу повідомлення про дату і час отримання митним органом електронної митної декларації (документа, який відповідно до законодавства її замінює). Ненадання митним органом (посадовою особою митного органу) особі такої можливості є бездіяльністю, яка може бути оскаржена відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Стаття 90. Присутність декларантів під час митного оформлення

1. Декларанти або їх представники можуть бути присутніми під час митного оформлення товарів, які пред'являються ними для такого оформлення.

2. У разі застосування заходів, передбачених статтями 52 і 53 цього Кодексу, а також на вимогу митного органу присутність декларантів або їх представників під час митного оформлення є обов'язковою.

Стаття 91. Митне оформлення військових транспортних засобів та військової техніки

1. Військова техніка, укомплектована повністю військовою командою, та бойові повітряні судна, а також військові кораблі, судна забезпечення Військово-Морських Сил, які перетинають митний кордон України, підлягають митному оформленню. Порядок такого оформлення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

2. Митне оформлення військової техніки, військових кораблів (суден), бойових та військово-транспортних повітряних суден іноземних держав здійснюється митним органом за участю представників центрального органу виконавчої влади з питань оборони, а в разі якщо заходи, в рамках яких переміщуються такі товари, перебувають в компетенції іншого центрального органу виконавчої влади - представників такого іншого центрального органу виконавчої влади.

3. Товари, що переміщуються через борти іноземних військових кораблів на митну територію України або у зворотному напрямку, підлягають митному оформленню.

Стаття 92. Подання митним органам актів, складених підприємствами

1. Підприємства, що переміщують товари через митний кордон України, в присутності посадової особи митного органу складають акти про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у необхідних для здійснення митного контролю документах, про пошкодження товарів чи їх упаковки або маркування. Зазначені акти подаються відповідним митним органам.

2. Форма акта встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

3. При переміщенні товарів через митний кордон залізничним транспортом митному органу замість акта про невідповідність може подаватись комерційний акт, складений за формами відповідно до міжнародних угод.

4. Невідповідність фактичних вагових характеристик товарів товаросупровідним документам, що пов'язано з особливостями транспортування, зберігання, специфічними характеристиками певних товарів, можливе в межах допустимих норм природного убутку та норм списання втрат таких товарів відповідно до законодавства України.

Стаття 93. Мова документів, які подаються для здійснення митного контролю та митного оформлення

Документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад на українську мову документів, складених іншою мовою, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У таких випадках декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Стаття 94. Завершення митного оформлення

1. Митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з часу пред'явлення митному органу товарів і транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює та всіх необхідних документів і відомостей.

2. Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час здійснення відповідних формальностей виключно у разі:

1) здійснення митних формальностей поза місцем розташування митного органу відповідно до статті 88 цього Кодексу;

2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару;

3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини п'ятої цієї статті;

4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини шостої цієї статті.

3. У випадках, коли товар декларується з використанням попередньої митної декларації, митне оформлення завершується в строк не перевищує чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення товарів митному органу, якому подана попередня митна декларація, разом з поданням митної декларації з метою завершення митних формальностей.

4. Митне оформлення вважається завершеним після виконання усіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставляння відповідних митних забезпечень (в тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також, у разі їх подання на паперовому носії, товаросупровідних та товарно-транспортних документах.

5. Якщо митний орган приймає рішення про необхідність взяття проб чи зразків товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи), ці товари випускаються митним органом до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертизи) за умови, що митному органу представлено всі необхідні гарантії, а зазначені товари не підпадають під дію будь-яких заборон чи обмежень.

6. При виявленні порушення митних правил митний орган здійснює випуск товарів до завершення розгляду справи про таке порушення за умови, що:

1) такі товари не підлягають конфіскації і не будуть потрібні надалі в процесі провадження у справі;

2) декларант сплачує всі митні платежі або представляє гарантію їх сплати.

Стаття 95. Відмова у митному оформленні та обов'язки митного органу щодо роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення

1. Відмова у митному оформленні - письмове вмотивоване рішення митного органу щодо неможливості здійснення митного оформлення або проведення митних формальностей через невиконання декларантом умов, які визначені цим Кодексом для здійснення митного оформлення або проведення митних формальностей.

2. У разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів митний орган зобов'язаний видавати письмове рішення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення (проведення митних процедур) та пропуску цих товарів через митний кордон України. Зазначене письмове рішення також має містити інформацію про право декларанта (уповноваженої особи) оскаржити таке рішення до суду.

3. При ненаданні митним органом такого рішення про відмову у митному оформленні протягом чотирьох робочих годин з моменту подання декларантом документів для митного оформлення, витрати, що виникли внаслідок недотримання строків доставки товарів, та штрафні санкції по контрактним зобов'язанням відшкодовуються митним органом.

4. У випадку прийняття митним органом (посадовою особою митного органу) неправомірного рішення про відмову у митному оформленні, у тому числі внаслідок використання (надання, застосування) недостовірної інформації, наявної у митного органу, що призвело до збитків або завдало шкоди фізичним чи/та юридичним особам, така шкода чи збитки відшкодовуються митним органом (посадовою особою митного органу), який прийняв таке рішення.

5. Посадова особа митного органу, яка прийняла таке рішення про відмову у митному оформленні у корисливих цілях або на користь третіх осіб, також несе відповідальність згідно законодавства України.

Стаття 96. Попередні рішення

1. За зверненням декларанта або його уповноваженого представника митний орган приймає попереднє рішення щодо застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи.

2. Попереднє рішення є обов'язковим для виконання будь-яким митним органом.

3. Форма попереднього рішення та порядок його прийняття визначаються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

4. Попередні рішення можуть прийматися з питань:

1) класифікації товарів (у тому числі комплектних об'єктів, що постачаються в розібраному стані декількома партіями протягом тривалого періоду) відповідно до УКТЗЕД;

2) визначення країни походження товарів;

3) надання у випадках, передбачених цим Кодексом, дозволу для поміщення товарів в окремі митні режими.

5. Строк прийняття попереднього рішення становить 30 днів з дня отримання митним органом відповідного звернення. Цей строк може бути продовжений керівником митного органу або уповноваженою ним особою, але не більше, ніж на 15 днів, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

6. Строк дії попереднього рішення становить три роки з дати його винесення.

7. Митний орган, який прийняв попереднє рішення, може відкликати зазначене рішення. Попереднє рішення підлягає відкликанню, якщо воно:

1) прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів та/або даних, що суттєво вплинуло на його характер;

2) вступило в суперечність із законодавством України з питань митної справи внаслідок змін в останньому;

3) прийнято з порушенням вимог цього Кодексу.

8. Якщо попереднє рішення відкликано митним органом з причини, зазначеної у пункті 1 частини сьомої цієї статті, підприємство несе передбачену цим Кодексом та іншими законами відповідальність за негативні наслідки застосування такого попереднього рішення з моменту його прийняття.

9. Якщо попереднє рішення відкликано митним органом з причини, зазначеної у пункті 3 частини сьомої цієї статті, підприємство не несе відповідальності за негативні наслідки застосування такого попереднього рішення з моменту його прийняття і до моменту його відкликання.

10. При внесенні змін до попереднього рішення, таке рішення відкликається, а на його заміну видається нове, з обов'язковим зазначенням посилання на відкликане рішення, та підстави, які стали обґрунтуванням відкликання попереднього рішення.

11. При внесенні змін до попереднього рішення заявнику негайно направляється письмове повідомлення з новим попереднім рішенням.

12. Попереднє рішення вважається відкликаним з дня прийняття рішення про його відкликання. Письмове повідомлення про його відкликання негайно направляється особі, за зверненням якої воно було прийняте.

13. Попередні рішення, за винятком інформації, що є конфіденційною відповідно до цього Кодексу, є загальнодоступними та оприлюднюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 97. Порядок митного оформлення іноземних інвестицій

1. Митне оформлення товарів, що ввозяться як іноземні інвестиції у вигляді рухомого майна, здійснюється в першочерговому порядку.

2. Іноземні інвестиції у вигляді рухомого майна звільняються від сплати мита відповідного до цього Кодексу та податку на додану вартість відповідно до Податкового кодексу України.

3. Митні органи у десятиденний строк від дати митного іноземної інвестиції повідомляють відповідні органи державної податкової служби та Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міську державні адміністрації про факт унесення такої інвестиції.

4. Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міська державні адміністрації здійснюють державну реєстрацію іноземних інвестицій, внесених у формі рухомого майна виключно на підставі документів та електронних відомостей, отриманих від митних органів.

ГЛАВА 13. Декларування

Стаття 98. Процедура декларування

1. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватись як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

2. Електронна митна декларація подається митному органу як електронний документ, засвідчений електронним цифровим підписом. Електронне декларування передбачає здійснення декларування, митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення із використанням електронної митної декларації та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.

3. У сфері управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи створюється акредитований центр сертифікації ключів, який безоплатно надає митним органам послуги у сфері електронного цифрового підпису.

4. Формат митних декларацій, що подаються як електронні документи, базується на міжнародних стандартах електронного обміну даними.

5. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення визначаються цим Кодексом. Форми митних декларацій установлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення, встановлюється міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

6. Перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення правильного застосування законодавства.

7. Митне оформлення товарів і транспортних засобів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом, залежно від здійснюваних митних формальностей та заявленої мети переміщення, вносяться наступні відомості, у тому числі у вигляді кодів:

1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;

2) відомості про декларанта, представника, особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі, якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладений на підставі посередницького договору, також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;

3) відомості про найменування країн відправлення та призначення, митні органи, через які переміщуються товари, склади, на яких зберігались (зберігатимуться) товари та місце, в якому товари можуть бути пред'явлені митному органу,

4) відомості про транспортні засоби, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та (або) їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;

5) відомості про товари:

а) найменування;

б) звичайний торговельний опис, що містить терміни, які дозволяють однозначно ідентифікувати та класифікувати товар;

в) торгівельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах);

г) код товару за УКТЗЕД;

ґ) найменування країни походження товарів (за наявності);

д) опис упаковки (кількість, вид, маркування);

е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру;

є) фактурна вартість;

ж) митна вартість;

з) метод визначення митної вартості;

и) статистична вартість;

6) відомості про нарахування митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, та застосування заходів гарантування їх сплати:

а) ставки митних платежів;

б) застосування пільг по сплаті митних платежів;

в) суми митних платежів;

г) офіційний курс національної валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, на день подання митної декларації;

ґ) спосіб і особливості нарахування і сплати митних платежів;

д) вид гарантування;

7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту) та його основні умови;

8) відомості, що підтверджують дотримання обмежень та заборон щодо товарів;

9) відомості, що підтверджують виконання вимог щодо розміщення товарів у відповідний митний режим;

10) відомості про документи, що надаються для митного контролю та оформлення разом з митною декларацією відповідно до статті 49 цього Кодексу;

11) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

8. Митним органам забороняється вимагати внесення до митної декларації відомостей, відмінних від зазначених у цій статті.

9. Перелік товарів, що не підлягають обов'язковому письмовому декларуванню, встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Стаття 99. Митна декларація, заповнена у звичайному порядку

Митна декларація у звичайному порядку - декларація, заповнена із обсягом відомостей (даних), достатніх для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів у заявлений митний режим.

Стаття 100. Попередня митна декларація

1. Декларування товарів, що ввозяться на митну територію України, може бути проведене до ввезення товарів на митну територію України або до прибуття товарів до митного органу, яким здійснюватиметься їх митне оформлення, шляхом подання відповідному митному органу попередньої митної декларації.

2. Попередня митна декларація подається до митного органу з метою проведення аналізу ризиків та прискорення здійснення митних формальностей.

3. Попередня митна декларація подається за формою, встановленою для митної декларації, та може містити відомості достатні для:

1) ввезення на митну територію України товарів(їх переміщення через митний кордон) або попереднього повідомлення митного органу про намір ввезення товарів на митну територію України;

2) необхідні для гарантування доставки до митниці призначення;

3) випуску товарів у вільний обіг при відсутності всієї необхідної інформації для заповнення митної декларації із наступним завершенням митних формальностей за рішенням митного органу із дотриманням вимог статей 118, 374 цього Кодексу;

4) випуску товарів у вільний обіг після завершення митних формальностей.

4. Попередня митна декларація, яка містить всю необхідну інформацію для проведення митного оформлення у заявлений митний режим, має статус митної декларації, заповненої у звичайному порядку, за умови пред'явлення митному органу товарів та документів необхідних для митного оформлення.

5. За рішенням митного органу митне оформлення та випуск товару за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, може бути здійснено після перетину товаром митного кордону без його пред'явлення митному органу. В цьому випадку рішення про можливість випуску товарів приймається митним органом на основі результатів аналізу ризиків.

6. При ввезенні на митну територію України підакцизних товарів подання попередньої митної декларації до ввезення товарів на митну територію України з гарантуванням доставки до митниці призначення є обов'язковим.

7. При поданні попередньої митної декларації для випуску товарів відповідальність декларанта (уповноваженої особи) за відомості, наведені в попередній митній декларації, настає з моменту вимоги митного органу призначення щодо пред'явлення товарів і транспортних засобів для здійснення їх митного огляду.

8. При реєстрації митним органом попередньої митної декларації, заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що застосовуються до цих товарів, не відрізняються від тих, які б застосовувалися у разі декларування зазначених товарів у звичайному порядку.

9. Попередня митна декларація приймається митним органом, якщо її перевіркою встановлено, що вона містить необхідні відомості, які мають безпосереднє відношення до товару, і до неї додано документи або їх копії (у тому числі у вигляді електронного документу). У разі відсутності на момент подання попередньої митної декларації оригіналів документів, дозволяється подання їх копій.. Факт прийняття декларації засвідчується посадовою особою митного органу, що її прийняла, шляхом проставляння на ній відбитку відповідного митного забезпечення та інших відміток (номеру декларації, дати та часу її прийняття тощо), в тому числі з використанням інформаційних технологій.

10. Попередня митна декларація діє до моменту:

1) подання додаткової декларації на товари з обсягом відомостей, достатніх для випуску товарів у заявлений митний режим;

2) відкликання попередньої митної декларації та подання замість неї митної декларації, заповненої в звичайному порядку;

3) завершення оформлення попередньої митної декларації, що подана з повними, передбаченими статтею 106 цього Кодексу відомостями для випуску товарів;

4) повідомлення митного органу про відкликання попередньої митної декларації, за умови що товар не пропущений на митну територію України,

але не довше, ніж 90 днів з моменту прийняття декларації митним органом.

11. Якщо, на момент пред'явлення митному органу товарів і транспортних засобів відповідно до законодавства запроваджені заборона чи обмеження відносно товарів, задекларованих у попередній митній декларації, оформлення попередньої митної декларації не може бути завершене. В такому випадку замість попередньої митної декларації декларант надає митну декларацію, заповнену в звичайному порядку, день подання якої визначає законодавство щодо заходів тарифного та нетарифного регулювання, що застосовуватиметься до переміщуваних товарів.

12. Відмова митного органу в прийнятті попередньої митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту протягом строку, встановленого цим Кодексом.

13. Якщо декларант під час декларування з метою випуску товару не володіє усіма відомостями, необхідними для декларації, заповненої у звичайному порядку, він має право надати митному органу попередню митну декларацію на товари із зобов'язанням наступного, в строк не більше 30 днів, надання додаткової декларації з обсягом відомостей (даних), достатніх для завершення митного оформлення товарів і транспортних засобів у заявлений митний режим.

14. Митний орган приймає таку попередню митну декларацію, за умови дотриманням вимог статей 118, 374 цього Кодексу.

15. За рішенням митного органу строк дії такої попередньої митної декларації може бути продовженим митним органом, але не більше ніж на 15 днів.

16. Попередня митна декларація та додаткова декларація разом становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Стаття 101. Тимчасова та періодична декларації

1. Якщо декларант з поважних причин не володіє точними відомостями та документами, необхідними для випуску товарів, транспортних засобів, він може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення товарів у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації та необхідних документів у строк не більше 30 днів з дати оформлення тимчасової декларації. При цьому застосовуються законодавство та курси валют, чинні на день прийняття для оформлення тимчасової митної декларації.

2. Переліки вищезазначених причин та даних визначаються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

3. Якщо під час митного оформлення товарів за тимчасовою митною декларацією митним органом згідно з цим Кодексом бралися проби (зразки) товарів для дослідження (аналізу, експертизи), рішення митного органу за результатами якого не може бути прийнято та надано декларанту в 30-денний строк з дня оформлення тимчасової митної декларації, такий строк продовжується митним органом, але не більше ніж на 15 днів.

4. Форма тимчасової митної декларації та порядок її заповнення визначається центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

5. Періодична митна декларація подається за формою, встановленою для вантажної митної декларації.

6. Періодична митна декларація може оформлюватись на регулярне переміщення через митний кордон України товарів однією і тією ж особою на одних і тих же умовах та підставах протягом періоду, не більшого 180 днів, за умови подання додаткової декларації, на товари, переміщені за періодичною митною декларацією протягом попереднього календарного місяця, у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

7. Законодавство щодо заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності застосовується до товарів, що переміщуються за періодичною митною декларацією на день перетинання товарами митного кордону України, а курси валют - на день прийняття для оформлення додаткової декларації на переміщені за періодичною митною декларацією товари.

8. Оформлення митним органом тимчасової або періодичної митної декларацій передбачає необхідність виконання вимог законодавства, передбачених для поміщення товарів до обраного митного режиму та сплати митних платежів або надання необхідних гарантій їх сплати. У разі виникнення спірних питань, що впливають на ставку оподаткування, для нарахування сум митних платежів згідно з частиною сьомою цієї статті застосовується найбільша ставка податку з тих, під яку може підпадати товар або операція.

Стаття 102. Додаткова декларація

1. У разі подання попередньої, тимчасової або періодичної декларації відповідно до статей 100 та 101 цього Кодексу, протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, декларант повинен оформити на товари додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, що подавалися б у разі декларування товарів у звичайному порядку, або додаткові необхідні для заповнення митної декларації, що подавалася б у разі декларування товарів у звичайному порядку, точні відомості про товари.

2. Крім випадку застосування періодичної митної декларації та випадків необхідності доповнення попередньої митної декларації даними, що вплинуть на нарахування митних платежів, додаткова декларація до попередньої митної декларації подається шляхом письмового звернення декларанта до відповідного митного органу із зазначенням точних відомостей, необхідних для заповнення митної декларації, що подавалася б у разі декларування товарів у звичайному порядку.

3. В інших випадках митному органу як додаткова декларація подається митна декларація, заповнена в звичайному порядку, що містить всі необхідні відомості і до якої додані всі необхідні документи, передбачені для митного режиму, обраного за тимчасовою, попередньою або періодичною митною декларацією.

Стаття 103. Місце декларування

1. Товари, що переміщуються через митний кордон України, декларуються митному органу, який здійснює митне оформлення цих товарів.

2. Транспортні засоби, що використовуються для переміщення товарів, декларуються одночасно з цими товарами, за винятком випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

3. Морські, річкові та повітряні судна декларуються митному органу в порту чи аеропорту прибуття на митну територію України або в порту чи аеропорту відправлення з митної території України.

4. Порожні транспортні засоби та транспортні засоби, які перевозять пасажирів, декларуються в місці перетину митного кордону України.

Стаття 104. Строки декларування

1. Митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення товарів у митний орган призначення.

2. У разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів нова митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі митного органу.

3. Товари, які протягом 30 днів з дня доставлення їх у митний орган призначення не поміщені у митний режим або не розміщені на складі тимчасового зберігання чи складі митного органу, набувають статусу таких, що зберігаються на складі митного органу.

4. Товари, що переміщуються через митний кордон України громадянами, декларуються митному органу одночасно з пред'явленням цих товарів.

5. Порожні транспортні засоби та транспортні засоби, в яких перевозяться пасажири, у разі в'їзду на митну територію України декларуються митному органу не пізніше ніж через три години з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України, а у разі виїзду за межі митної території - не пізніше ніж за три години до перетинання митного кордону України.

6. Строки, зазначені у частинах першій та п'ятій цієї статті, можуть бути збільшені або продовжені митними органами на прохання декларанта у разі:

1) хвороби власника товарів, транспортних засобів або уповноваженої ним особи, що настала після прибуття у пункт пропуску через державний кордон України та в інші місця, встановлені митними органами для здійснення митного контролю, що підтверджується документом, виданим медичним закладом;

2) коли процедура контролю, який здійснюється іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади (крім митних органів) під час переміщення товарів через митний кордон України, потребує додаткового часу, що підтверджується довідкою відповідного органу;

3) виникнення обставин і подій, що перешкоджають рухові транспортного засобу, зокрема:

а) стихійне лихо (пожежа, повінь тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях в зоні митного контролю, інші надзвичайні та невідворотні за даних умов події (непереборна сила);

б) протиправні дії, спрямовані проти перевізника, транспортного засобу чи товару, що перевозиться цим транспортним засобом;

в) дорожньо-транспортна пригода, що спричинила повне чи часткове пошкодження транспортного засобу або повну чи часткову втрату товару;

г) неможливість подальшого руху транспортного засобу внаслідок зсуву, пошкодження або розпакування товару, що унеможливлює пред'явлення або декларування митному органу товарів, транспортних засобів.

7. Залежно від виду обставин і подій документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, видаються центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими органами та організаціями відповідно до їх компетенції, встановленої законодавством.

8. Для збільшення строку пред'явлення або продовження строків декларування митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення власник або уповноважена ним особа звертається до митного органу з письмовою заявою. До заяви додаються відповідні документи, що підтверджують виникнення обставин і подій, зазначених у частині шостій цієї статті.

9. Митний орган на підставі заяви та доданих до неї документів приймає рішення про збільшення строку пред'явлення або продовження строків декларування товарів і транспортних засобів на період, необхідний для усунення причин, що не дали змоги своєчасно пред'явити або задекларувати товари, транспортні засоби комерційного призначення.

10. Декларування товарів митному може бути здійснено до прибуття товарів на митну територію України або до завершення внутрішнього митного транзиту, згідно порядку та умов, визначених статтею 100 цього Кодексу.

Стаття 105. Прийняття митної декларації

1. Митна декларація реєструється та приймається та митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу, у тому числі електронних, комерційних супровідних та інших необхідних документів. (крім випадків подання електронної декларації). Перелік таких документів визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. У разі подання електронної декларації оригінали таких документів повинні зберігатися декларантом протягом, не менше ніж 1095 днів.

3. Дата та час подання митної декларації фіксується митним органом шляхом її реєстрації, у тому числі з використанням інформаційних технологій. Митний орган не має права відмовити в реєстрації митної декларації.

4. З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації.

5. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана у встановленій формі, підписана, складена особою з відповідними на те повноваженнями та перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Факт прийняття декларації засвідчується посадовою особою митного органу, що її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитку відповідного митного забезпечення та інших відміток (номеру декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі із використанням інформаційних технологій.

6. У випадках, коли з причин, визнаних митним органом обґрунтованими, окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари, дозволяється подання таких документів протягом часу, що визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

7. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

8. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

9. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Стаття 106. Декларанти

1. Декларантами мають право виступати:

1) при переміщенні товарів через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічної угоди, укладеної резидентом - резидент, яким або від імені якого укладено цю угоду;

2) в інших випадках - особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів юридично значущі дії від свого імені.

2. Декларантами можуть бути тільки резиденти, за винятком випадків переміщення через митний кордон України:

1) громадянами - особистих речей, транспортних засобів особистого користування та інших товарів для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності;

2) особами, які мають пільги згідно зі статтями 449 - 452, 454 - 457 цього Кодексу - товарів, у зв'язку з увезенням яких на митну територію України та вивезенням їх за межі цієї території такі пільги надаються;

3) представництвами іноземних фірм - товарів, що не підлягають відчуженню та призначені для службового користування цих представництв при декларуванні у митні режими тимчасового ввезення, реекспорту, транзиту, а також імпорту щодо товарів, увезених для власних потреб таких представництв;

4) іноземними перевізниками - товарів і транспортних засобів комерційного призначення у режимі міжнародного митного транзиту;

5) інших випадків переміщення, коли нерезидент має право розпоряджатися товарами на митній території та ввезення (вивезення) товарів не є підприємницькою діяльністю або нерезидент має право на здійснення підприємницької діяльності на території України.

3. Підприємства можуть бути декларантами за умови перебування їх на обліку в митних органах України.

4. Громадяни можуть бути декларантами після досягнення ними 16-річного віку.

5. Декларант може здійснювати декларування товарів самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

6. Декларування товарів, що належать громадянам, також можуть здійснювати громадяни, уповноважені на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.

Стаття 107. Обов'язки, права та відповідальність декларанта та особи, уповноваженої на декларування

1. Декларант зобов'язаний:

1) здійснити декларування товарів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

2) на вимогу митного органу пред'явити товари для митного контролю і митного оформлення;

3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;

4) сплатити митні платежі або у випадках, встановлених цим Кодексом, надати гарантію їх сплати.

2. Перед подачею декларації декларант має право на умовах, визначених митним органом, здійснювати огляд товарів, брати їх проби та зразки.

3. У разі самостійного декларування товарів декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил в повному обсязі несе декларант.

4. Особа, уповноважена на декларування товарів, від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, як і декларант.

5. Якщо декларування товарів здійснюється уповноваженою особою, передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил в повному обсязі несе декларант або уповноважена особа відповідно до умов укладеного між ними договору, про що обов'язково зазначається в такому договорі.

Стаття 108. Декларування товарів значної кількості найменувань, які надійшли однією партією

1. У разі надходження товарів різних найменувань у кількості більше 10 товарних підкатегорій однією партією, вони за бажанням декларанта можуть декларуватися для вільного обігу на митній території України за одним класифікаційним кодом згідно з УКТЗЕД за умови, що цьому коду відповідає найбільша ставка мита. Якщо до окремих товарів, які входять до зазначеної партії, відповідно до законодавства застосовуються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, такий спосіб декларування не звільняє декларанта від додержання вказаних заходів щодо цих товарів.

2. З метою перевірки додержання декларантом умов, зазначених у частині першій цієї статті, митний орган має право вимагати більш детальну інформацію щодо окремих товарів, які декларуються.

3. Положення цієї статті не поширюються на імпорт:

1) підакцизних товарів;

2) товарів, на які законами встановлені кількості обмеження імпорту;

3) товарів, що яких встановлено спеціальні види мита.

Стаття 109. Помилки у митних деклараціях

1. До ненавмисних помилок у заявленій вартості товарів можуть бути віднесені:

1) помилки при перенесенні відомостей; або

2) арифметичні помилки в деклараціях або підтверджуючих документах; або

3) ненавмисний пропуск складових митної вартості при розрахунку; або

4) ненавмисні помилки при перерахунку сум в іноземній валюті; або

5) неправильно здійснені нарахування (наприклад, знижки), про неприпустимість яких не було відомо декларанту, та інші аналогічні помилки, допущені в результаті невірного тлумачення принципів, встановлених положеннями щодо визначення митної вартості; або

6) комбінації зазначених у цій частині статті випадків.

2. Невірне зазначення коду товару в декларації також може розглядатися як ненавмисна помилка за умови, що категорія й інші фізичні характеристики (опис) товарів задекларовані належним чином.

3. Розбіжність між кількістю товарів, зазначених у митній декларації, і фактичною кількістю може розглядатися як ненавмисна помилка, якщо ця розбіжність стала наслідком друкарської помилки чи помилки при перенесенні відомостей.

4. Невідповідність фактичних вагових характеристик товарів товаросупровідним документам, що пов'язано з особливостями транспортування, зберігання, специфічними характеристиками певних товарів може бути визнано за помилку лише в межах допустимих норм природного убутку та норм списання втрат таких товарів відповідно до законодавства України, а також похибок вимірювальних пристроїв.

5. Митний орган не застосовує санкцій за помилки, допущені в митній декларації, якщо вони не є результатом умислу або грубої недбалості й не повторюються регулярно.

6. Митний орган надає декларанту можливість виправляти ненавмисні помилки. У цьому випадку будь-які санкції до осіб, які брали участь у підготовці та перевірці митної декларації, не застосовуються.

7. У випадку, коли особа декларант систематично виявляє недбалість або митним органом виявляються помилки у наданій ним інформації, митний орган може приймати декларацію від такого декларанту тільки у випадку, коли вона містить повну й достовірну інформацію, без будь-яких помилок, або застосовує санкції, передбачені цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

8. Якщо в результаті допущеної помилки виникає зобов'язання по доплаті митних платежів (чи їх поверненню), суми таких платежів стягуються (повертаються) відповідно до вимог цього Кодексу та Податкового кодексу України.

Стаття 110. Зміна, відкликання та визнання митної декларації недійсною

1. Відповідно до положень цієї статті за письмовим зверненням декларанта та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, повинні бути змінені або митна декларація відкликана.

2. Внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, зазначених у митній декларації.

3. Якщо після випуску у вільний обіг товарів, митний контроль яких здійснювався без проведення митного огляду, декларантом виявлені товари, переміщені через митний кордон України та не зазначені в митній декларації, за письмовим зверненням декларанта та з дозволу митного органу допускається внесення до митної декларації змін щодо збільшення кількості товарів, випущених у вільний обіг на митній території України, у зв'язку з виявленням незадекларованих товарів.

4. Внесення до митної декларації змін, які впливають на застосування до товарів заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснюється за умови дотримання таких заходів.

5. Відкликання митної декларації допускається лише до моменту завершення митного оформлення товарів відповідно до заявленого митного режиму.

6. Якщо товари, оформлені за декларацією для вивезення за межі митної території України, не перетнули державний кордон України протягом 180 днів, митний орган визнає цю митну декларацію недійсною. Зазначений строк може бути зменшений за письмовим зверненням декларанта.

7. Порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними, визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

8. Після відкликання або визнання недійсною митної декларації товари, що в ній задекларовані, повинні бути видані з-під митного контролю за заявою декларанта, якщо до початку митного оформлення цих товарів вони перебували у вільному обігу на митній території України, або бути задекларовані протягом 10 днів до обраного митного режиму.

9. Посадові особи митних органів не мають права заповнювати митну декларацію, змінювати відомості, зазначені в митній декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що належать до компетенції митних органів.

10. У разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у митній декларації товарів внесення змін, відкликання та визнання недійсною цієї декларації до закінчення провадження у відповідних справах забороняються. Не порушується провадження у справах про порушення митних правил у випадках, якщо декларант самостійно звернувся до митного органу з проханням про внесення змін до митної декларації відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

РОЗДІЛ IV. ПЕРЕМІЩЕННЯ І ПРОПУСК ТОВАРІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ. МИТНІ ФОРМАЛЬНОСТІ ПРИ ПЕРЕМІЩЕННІ ТОВАРІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ РІЗНИМИ ВИДАМИ ТРАНСПОРТУ

ГЛАВА 14. Загальні положення

Стаття 111. Засоби та способи переміщення товарів

1. Переміщення товарів через митний кордон України здійснюється засобами авіаційного, водного, автомобільного, залізничного, трубопровідного транспорту та лініями електропередачі, а також змішаними перевезеннями.

2. Залежно від наявності перевізника, відправника, одержувача, а також договору на перевезення товари переміщуються у:

1) вантажних відправленнях;

2) супроводжуваному багажі;

3) несупроводжуваному багажі;

4) ручній поклажі;

5) міжнародних поштових відправленнях;

6) міжнародних експрес-відправленнях.

Стаття 112. Митні формальності на транспорті

1. Транспортні засоби, якими переміщуються пасажири та/або товари через митний кордон України, підлягають митному контролю та митному оформленню.

2. Митні формальності, що здійснюються під час митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, якими переміщуються пасажири та/або товари через митний кордон України, мають уніфікований характер і не залежать від країни реєстрації або країни - власника транспортного засобу, країни, з якої прибув цей транспортний засіб, або країни, куди він прямує, крім випадків, передбачених міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, та відповідними міжнародними актами, в частині застосування санкцій та обмежень у торгівлі з окремими країнами.

3. Митні органи здійснюють митні формальності в зонах митного контролю, створених відповідно до положень глави 6 цього Кодексу, якщо інше не передбачене цим Кодексом.

Стаття 113. Сприяння посадовим особам митних органів у здійсненні митних формальностей

1. З метою прискорення здійснення митних формальностей під час переміщення транспортних засобів через митний кордон України працівники водного, повітряного, автомобільного та залізничного транспорту сприяють посадовим особам митних органів у виконанні ними своїх службових обов'язків.

2. Адміністрація автомобільних, морських і річкових портів, міжнародних аеропортів, прикордонних залізничних станцій або інших обладнаних місць, в межах яких є пункти пропуску через державний кордон України, на безоплатній основі забезпечує митні органи необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв'язку та створює належні умови для здійснення ними митних формальностей.

3. Перелік приміщень та вимоги до них визначаються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, і центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту України відповідно до обсягу та характеру міжнародних перевезень.

4. Місця розвантаження та завантаження транспортних засобів комерційного призначення, посадки та висадки пасажирів, а також місця стоянки для здійснення митного контролю визначаються адміністрацією автомобільних, морських і річкових портів, міжнародних аеропортів, прикордонних залізничних станцій або інших обладнаних місць, в межах яких є пункти пропуску через державний кордон, з урахуванням функціональної та технологічної діяльності та за поданням відповідного митного органу, погодженим з відповідним органом охорони державного кордону.

5. Зміна місця стоянки суден визначається адміністрацією порту з повідомленням відповідного митного органу та органу охорони державного кордону України.

Стаття 114. Тимчасовий пропуск транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України

1. Транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

2. Тимчасово ввезені на митну територію України транспортні засоби комерційного призначення підлягають вивезенню без внесення в їх конструкцію будь-яких змін (без урахування природного зношення, витрати пально-мастильних матеріалів та необхідного ремонту).

3. Тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України,

4. Спеціальне обладнання, призначене для навантаження, вивантаження, захисту і зберігання вантажу, яке переміщується разом з транспортним засобом комерційного призначення через митний кордон України, підлягає пропуску у тому ж порядку, що і транспортний засіб, за умови використання такого обладнання за призначенням та зворотного вивезення (ввезення) разом з цим транспортним засобом.

5. Ввезення спеціального обладнання окремо від транспортного засобу комерційного призначення можливо на тих же умовах, тільки при підтвердженні, що дане обладнання належить конкретному транспортному засобу комерційного призначення, завезеному раніше.

6. Запасні частини та обладнання, призначені для використання в процесі ремонту чи технічного обслуговування транспортних засобів комерційного призначення, тимчасово ввезених на митну територію України або тимчасово вивезених з неї, можуть ввозитися (вивозитися) під зобов'язання про їх зворотне вивезення (ввезення) без справляння митних платежів та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Митний орган, що здійснює пропуск таких запасних частин та обладнання, може застосовувати заходи гарантування, передбачені цим Кодексом.

7. Замінені запасні частини та обладнання можуть не вивозитися за межі митної території України (не ввозитися на неї), а з дозволу митного органу:

1) бути пред'явлені митному органу та оформлені для вільного обігу на митній території України (за її межами);

2) або бути знищені під контролем митного органу.

Стаття 115. Товари, помилково ввезені на митну територію України

1. Товари можуть вважатися помилково ввезеними на митну територію України, якщо митний орган переконається в тому, що ввезення цих товарів не є результатом навмисних дій. Помилкове ввезення товарів не може розглядатись як порушення митних правил.

2. Помилково ввезеними на митну територію України не можуть вважатися товари, умови та підстави ввезення яких були змінені після перетинання ними митного кордону України.

3. Помилково ввезені на митну територію України товари вивозяться за межі цієї території на підставі товаросупровідних документів, якщо такі товари не пропущені на митну територію України.

4. Помилково ввезені на митну територію України товари, пропущені на митну територію України і які зберігають статус іноземних товарів, вивозяться за межі цієї території на підставі товаросупровідних документів, згідно з якими ці товари були ввезенні, у митному режимі реекспорту.

Стаття 116. Права та обов'язки перевізника

1. Перевізники мають право:

1) не приймати для перевезення між митними органами товари у разі оформлення митних і транспортних документів з порушенням порядку, встановленого законодавством України з питань митної справи;

2) замінити механічний транспортний засіб, попередньо повідомивши митницю призначення про причини такої заміни (технічний стан, екологічні вимоги, економічна доцільність);

3) замінити уповноважену перевізником особу (водія), відповідальну за доставку товарів у митницю призначення, попередньо повідомивши митницю про причини такої заміни (стан здоров'я, візові питання, вимоги міжнародної конвенції щодо роботи екіпажів (ЄУТР);

4) з дозволу митного органу призначення вивантажити товар на склад цього органу, якщо доставлені перевізником товари, що перебувають під митним контролем, протягом трьох діб не будуть заявлені відповідальною за це особою до жодного митного режиму;

5) отримати роз'яснення причин відмови в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та перелік дій, які необхідно вжити для їх усунення.

2. Перевізники зобов'язані:

1) під час прийняття товарів до перевезення перевіряти точність відомостей щодо кількості вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування. У разі неможливості такої перевірки вносити відповідний запис до накладної CMR.

2) у строк, встановлений статтею 242 цього Кодексу, доставити товари у митний орган призначення, а також подати передбачені законодавством документи на них;

3) не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без дозволу митного органу;

4) у разі прибуття до митного органу призначення у неробочий час забезпечити схоронність товарів і вжити визначених митним органом заходів до недопущення їх несанкціонованого вилучення з-під митного контролю.

Стаття 117. Заходи, що вживаються у разі аварії чи дії непереборної сили під час перевезення товарів

1. Якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний:

1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання;

2) терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів та транспортних засобів;

2. Митні органи не відшкодовують перевізнику витрати, понесені у зв'язку із вжиттям заходів, передбачених цією статтею.

Стаття 118. Відповідальність за порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом

1. За порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом перевізник притягується до відповідальності в порядку, встановленому цим Кодексом.

2. У разі недоставляння товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, до митного органу призначення перевізник зобов'язаний сплатити митні платежі, встановлені законом на імпорт зазначених товарів.

3. Перевізник звільняється від обов'язку по сплаті митних платежів лише у разі, якщо товари, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, було знищено або безповоротно пошкоджено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов транспортування, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому законодавством.

4. Порушення перевізником встановлених строків доставки товарів, якщо виконано всі інші вимоги, не створює для нього обов'язку щодо сплати митних платежів.

ГЛАВА 15. Переміщення товарів через митний кордон України

Стаття 119. Повідомлення митних органів про намір ввезти товари на митну територію України

1. У разі ввезення товарів на митну територію України декларант або уповноважена ним особа попередньо повідомляє уповноважений митний орган, в зоні діяльності якого товари будуть пред'явлені для митного оформлення, про намір ввезти ці товари.

2. Порядок повідомлення митного органу про намір ввезти товари на митну територію України, а також перелік товарів, про намір ввезти які на митну територію України власник або уповноважена ним особа повинні попередньо повідомляти відповідний митний орган, визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

3. Попереднє повідомлення повинно містити відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

4. Незалежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення, до повідомлення митного органу про намір ввезти товари на митну територію України додаються документи, які підтверджують дотримання заборон щодо ввезення окремих товарів на митну територію України.

5. Попереднє повідомлення може подаватись у формі електронного документа. Формат такого документа, кодування символів, засоби пересилання визначаються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

6. Положення цієї статті не застосовуються до морських, річкових та повітряних суден, які під час перебування на митній території України не роблять зупинок в портах чи аеропортах, розташованих на цій території.

Стаття 120. Пункти пропуску через державний кордон України, у яких товари переміщуються через митний кордон

1. Переміщення товарів через митний кордон України здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

2. Переміщення окремих видів товарів через митний кордон України може здійснюватися у спеціально визначених пунктах пропуску через державний кордон України. Перелік таких товарів та пунктів пропуску затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 121. Заборона щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України

1. Не можуть бути пропущені через митний кордон України:

1) товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено законом;

2) товари, на пропуск яких відповідно до закону потрібні дозволи інших державних органів, за відсутності цих дозволів (крім алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також харчових продуктів для власного споживання, що ввозяться громадянами в обсягах та в порядку, встановлених статтею 401 та частиною другою статті 404 цього Кодексу);

3) товари, які переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог цього Кодексу та інших законів України, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

2. Перевізник зобов'язаний здійснити зворотне вивезення товарів, ввезення і транзит яких на митну територію України заборонений.

Стаття 122. Обмеження щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України

1. Пропуск на митну територію України товарів, на переміщення яких через митний кордон України законом передбачено (запроваджено) обмеження, здійснюється митними органами на підставі отриманих із використанням засобів інформаційних технологій дозволів від органів державної влади, уповноважених здійснювати відповідні контрольні функції.

2. Переліки таких товарів (із зазначенням їх опису та коду за УКТЗЕД), а також порядок видачі відповідних дозволів та їх обігу із використанням засобів інформаційних технологій затверджуються Кабінетом Міністрів України.

3. Обмеження щодо ввезення на митну території України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України встановлюються Національним банком України.

Стаття 123. Подання документів та відомостей митним органам у пунктах пропуску через державний кордон України

1. Митному органу в пункті пропуску через державний кордон України подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про пропуск їх через митний кордон України згідно з положеннями статті 49 цього Кодексу.

2. Товари, що переміщуються через митний кордон України в режимі транзиту, в разі необхідності дозавантаження транспортного засобу або перевантаження з метою транзиту через митний склад, можуть направлятися для митного оформлення в митний орган, в зоні діяльності якого буде здійснено таке перевантаження (дозавантаження). Митному органу в цьому випадку подаються лише заява перевізника і копія договору який є підставою для перевантаження (дозавантаження).

3. Якщо після перетину митного кордону України за умовами перевезення митне оформлення товарів у повному обсязі здійснюється не в місці перетину митного кордону, а перевезення здійснюється зі зміною транспортного засобу у пункті пропуску за умовою попереднього повідомлення про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митному органу у пункті пропуску через державний кордон України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Стаття 124. Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не повинен перевищувати 30 днів, а для автомобільного транспорту 5 днів з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур.

Стаття 125. Доставка товарів та документів у місце, визначене митним органом

1. Після надання митним органом дозволу на пропуск товарів на митну територію, власник товарів або уповноважена ним особа зобов'язані доставити товари та документи на них без будь-якої зміни їх стану у визначене митним органом місце і забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття посадових осіб митного органу.

2. Доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена в строк, визначений статтею 242 цього Кодексу.

3. Товари та транспортні засоби, якими вони перевозяться, після прибуття у місце доставки розміщуються у зонах митного контролю.

4. У місці доставки товари і транспортні засоби пред'являються, а документи на них передаються митному органу у мінімально можливий строк після їх прибуття, а у разі прибуття поза робочим часом, встановленим для митного органу, - у мінімально можливий строк після початку роботи цього органу.

5. Зміна місця стоянки (прибуття) транспортного засобу, вивантаження, перевантаження товарів, розпакування, пакування чи перепакування товарів, зміна, вилучення чи пошкодження засобів ідентифікації допускаються лише з дозволу митного органу, крім випадків, передбачених главою 10 цього Кодексу.

ГЛАВА 16. Тимчасове зберігання

Стаття 126. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем

1. Товари з моменту пред'явлення їх митному органу до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання.

2. Товари гуманітарної допомоги для їх тимчасового зберігання з дозволу відповідного митного органу можуть розміщуватися на складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги. При цьому керівник організації - отримувача гуманітарної допомоги забезпечує ведення обліку товарів, що розміщуються на складі цієї організації та випускаються з нього, в порядку, передбаченому для складів тимчасового зберігання, та подання митному органу звіту про рух товарів за формою, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митний орган має право вимагати подання позачергового звіту.

3. Території складів тимчасового зберігання, а також складів організацій - отримувачів гуманітарної допомоги на час тимчасового зберігання на них товарів гуманітарної допомоги, що перебувають під митним контролем, є зонами митного контролю.

4. На тимчасове зберігання під митним контролем із застосуванням положень цієї глави, товари можуть розміщуватися на складах тимчасового зберігання, митних складах або на складах митних органів.

5. У разі втрати товарів, що знаходяться на тимчасовому зберіганні, або видачі їх без дозволу митних органів, відповідальність за сплату митних платежів, установлених законом на імпорт цих товарів, несе утримувач складу тимчасового зберігання (керівник організації - отримувача гуманітарної допомоги).

Стаття 127. Документи, необхідні для розміщення товарів на складі тимчасового зберігання

Єдиним документом, який потрібен для розміщення товарів на складі тимчасового зберігання, є документ, що містить опис цих товарів та використовується при пред'явленні їх митному органу.

Стаття 128. Операції з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем

1. Власник товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, або уповноважена ним особа з дозволу митного органу може проводити з цими товарами такі операції:

1) операції, необхідні для забезпечення зберігання цих товарів у незмінному стані;

2) оглядові та вимірюванню;

3) усунення пошкодження упаковки;

4) підготовка товарів до продажу (відчуження) та транспортування: сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження та інші подібні операції.

2. З дозволу митного органу можуть також братися проби та зразки товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем.

Стаття 129. Строк тимчасового зберігання товарів

1. Загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів.

2. Товари, що швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем в межах строку збереження їх якостей, які дають можливість використовувати такі товари за призначенням, але не більше строку, установленого частиною першою цієї статті.

3. Строк тимчасового зберігання товарів, зазначений у частині першій цієї статті, за заявою власника або уповноваженої ним особи може бути продовжений (але не більше ніж на 30 днів) митним органом, за дозволом якого товари були розміщені на складі. Якщо особа, яка зберігає товари на складі тимчасового зберігання відкритого типу або митному складі відкритого типу, не є утримувачем цього складу, її заява про продовження строку тимчасового зберігання зазначених товарів попередньо погоджується з утримувачем складу.

4. До закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій - четвертій цієї статті, товари, що тимчасово зберігаються під митним контролем, повинні бути:

1) задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму;

2) або передані власником або уповноваженою ним особою, утримувачем складу тимчасового зберігання, митного складу, організацією - отримувачем гуманітарної допомоги відповідному митному органу для зберігання та/або розпорядження відповідно до цього Кодексу;

3) або відправлені під митним контролем до інших митних органів для їх подальшого митного оформлення;

4) або вивезені за межі митної території України.

5. Митний орган встановлює строк для вивезення товарів зі складу, виходячи з можливостей наявних засобів для транспортування цих товарів та навантажувально-розвантажувальної техніки.

Стаття 130. Митне оформлення товарів, які протягом строку тимчасового зберігання під митним контролем прийшли у непридатність, зіпсовані або ушкоджені внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили

Митне оформлення товарів, які протягом строку тимчасового зберігання під митним контролем прийшли у непридатність, зіпсовані або ушкоджені внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними документами, здійснюється як товарів, що надійшли на митну територію України у непридатному, зіпсованому або ушкодженому стані.

Стаття 131. Тимчасове зберігання товарів на складах розташованих на територіях аеропортів, морських та/або річкових портів у межах яких є пункти пропуску через державний кордон України

1. У випадках, коли доставка товарів кінцевому одержувачу через умови перевезення (або з будь-яких інших причин) переривається, товари можуть розміщуватися на складах тимчасового зберігання, розташованих на територіях аеропортів, морських та/або річкових портів, у межах яких є пункти пропуску через державний кордон України, та у яких здійснюється прийняття, навантаження, перевантаження, вивантаження й видача товарів, що переміщуються через митний кордон України.

2. Дозволом для розміщення товарів на склад тимчасового зберігання є дозвіл митного органу на вивантаження товару з транспортного засобу.

3. Товари, розміщенні на складах тимчасового зберігання, розташованих на територіях аеропортів, морських та/або річкових портів, у межах яких є пункти пропуску через державний кордон України, до їх випуску зі складу вважаються такими, що не пропущені на митну територію України.

4. Вивезення товарів зі складу тимчасового зберігання здійснюється на підставі рішення митного органу про пропуск товарів на митну територію України або про відмову в такому пропуску, крім випадків, зазначених в частині сьомій цієї статті.

5. У разі рішення митного органу про пропуск товарів на митну територію України митному органу для подальшої доставки з метою виконання зобов'язань перевезення подаються транспортні документи, що містять відомості про товари, та комерційні документи за їх наявності.

6. Зворотне вивезення зі складу тимчасового зберігання товарів, щодо яких митним органом прийнято рішення про відмову в пропуску на митну територію України, здійснюється перевізником, який здійснював ввезення такого товару.

7. Випуск товарів зі складу тимчасового зберігання за межі митної території України в межах одного пункту пропуску здійснюється на підставі товаросупровідних документів та дозволу, якій надавав митний орган на вивантаження товару з транспортного засобу.

8. Здійснювати з вантажем будь-які інші дії без дозволу митного органу забороняється.

9. Переміщення товарів між складами тимчасового зберігання в межах однієї зони митного контролю проводиться з повідомленням та під контролем митного органу.

10. У разі втрати або видачі без дозволу митних органів товарів, що знаходяться на складі тимчасового зберігання, відповідальність за сплату мита та податків, несе власник складу тимчасового зберігання.

ГЛАВА 17. Митні формальності на морському і річковому транспорті

Стаття 132. Тривалість перебування суден закордонного плавання під митним контролем

Судно закордонного плавання протягом усього часу стоянки в порту перебуває під митним контролем. Митний орган має право в цей період здійснювати огляд і переогляд судна, пломбування та опечатування його окремих трюмів і приміщень, де знаходяться товари, підстави для ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України чи транзит через територію України яких відсутні.

Стаття 133. Строк та черговість митного оформлення суден закордонного плавання

1. Судно закордонного плавання протягом усього часу стоянки в порту перебуває під митним контролем. Митний орган має право в цей період здійснювати огляд і переогляд судна, пломбування та накладання інших митних забезпечень на його окремі трюми і приміщення, де знаходяться товари, підстави для ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України чи транзит через територію України яких відсутні.

2. Залежно від водотоннажності і призначення суден закордонного плавання їх митне оформлення проводиться в строк, який визначається керівником митного органу за погодженням з керівником відповідного органу охорони державного кордону України та іншими контрольними службами.

3. Митне оформлення суден закордонного плавання здійснюється цілодобово у такій черговості:

1) аварійні судна;

2) пасажирські судна;

3) вантажно-пасажирські судна;

4) лінійні судна;

5) танкерні судна;

6) інші судна у порядку їх прибуття.

Стаття 134. Митний контроль у разі виникнення особливих обставин

Якщо судно закордонного плавання внаслідок аварії, стихійного лиха або інших обставин, що мають характер непереборної сили, не в змозі досягти одного з місць здійснення митного контролю на митній території України, вивантаження з нього товарів допускається в місцях, де немає митних органів. У таких випадках капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання цих товарів та пред'явлення їх найближчому митному органу.

Стаття 135. Митний контроль за вантажними операціями у водному сполученні

1. Вивантаження товарів із суден закордонного плавання та завантаження товарів на зазначені судна здійснюються з дозволу митного органу та під його контролем згідно з документами, передбаченими статтею 49 цього Кодексу.

2. Товари, вивантажені з судна в зону митного контролю на території морського та річкового порту, для митних цілей, вважаються такими, що перебувають на складі тимчасового зберігання. При цьому, договір на зберігання товарів не вимагається.

3. У разі втрати товарів, що знаходяться в зоні митного контролю на території морського та річкового порту, або видачі їх без дозволу митних органів, відповідальність за сплату митних платежів, установлених законом на імпорт цих товарів, несе адміністрація порту.

4. Вивезення за межі митної території України товарів, вивантажених з судна закордонного плавання на тимчасове зберігання у разі транзиту в межах одного пункту пропуску, а також у разі відмови в пропуску товарів через митний кордон України, а також у разі визнання товарів такими, що ввезені помилково, здійснюється перевізником і окремого дозволу митного органу не потребує. Здійснювати будь-які інші операції з такими товарами без дозволу митного органу забороняється.

5. З метою надання митним органам змоги оцінити ризики при ввезенні товарів на митну територію України морськими (річковими) суднами перевізник може надавати митному органу відомості щодо цих товарів в електронному вигляді у форматі міжнародних стандартів обміну електронною інформацією.

Стаття 136. Митний контроль суден закордонного плавання, що прибувають на митну територію України на нетривалий час

1. Судно закордонного плавання, яке заходить у відкритий для міжнародних водних перевезень порт для поповнення запасів води, палива, продовольства, проведення термінових ремонтних робіт на строк до трьох діб, митному оформленню не підлягає, але перебуває під митним контролем до його відправлення.

2. Товари (крім припасів), які завантажуються на це судно, підлягають митному оформленню на загальних підставах.

Стаття 137. Митне оформлення рибної продукції, виробленої українськими суднами в межах Азово-Чорноморського басейну

Митне оформлення рибної продукції, виробленої українськими суднами в межах Азово-Чорноморського басейну, здійснюється з поданням митної декларації. Оподаткування зазначеної продукції здійснюється відповідно до Податкового кодексу України та цього Кодексу.

Стаття 138. Митне оформлення українських суден, побудованих чи придбаних за кордоном або проданих за кордон

1. Митне оформлення придбаного або побудованого резидентом за межами митної території України судна здійснюється після набуття резидентом права власності на таке судно в режимі імпорту під час його першого заходу в один з українських портів.

2. Митне оформлення придбаного нерезидентом на митній території України судна здійснюється в режимі експорту, якщо таке судно вивозиться за межі митної території України, або в режимі тимчасового ввезення, якщо таке судно використовується на митній території України.

Стаття 139. Дозвіл митного органу на відправлення судна закордонного плавання

1. Органи управління портом не дозволяють капітанові судна закордонного плавання виходити з акваторії порту без відмітки митного органу на відповідному судновому документі.

2. Для тимчасового відходу судна із порту у зв'язку з дією непереборної сили, стихійним лихом, а також з метою рятування людей дозвіл митного органу не обов'язковий.

ГЛАВА 18. Митні формальності на авіатранспорті

Стаття 140. Документи для контролю за повітряним судном

1. Командир повітряного судна зобов'язаний подати для здійснення митного контролю документи, передбачені статтею 49 цього Кодексу.

2. Дозвіл митного органу на вивантаження товарів з повітряного судна або завантаження товарів на нього надається після перевірки поданих документів та встановлення їх відповідності вимогам цього Кодексу.

Стаття 141. Вимушена посадка

1. Командир повітряного судна, який здійснив вимушену посадку за межами міжнародного аеропорту, зобов'язаний вжити необхідних заходів для забезпечення збереження товарів, які підлягають митному контролю, та протягом доби повідомити найближчий міжнародний аеропорт про місце посадки судна.

2. Адміністрація міжнародного аеропорту після одержання такого повідомлення зобов'язана забезпечити перевезення посадових осіб митного органу до місця посадки судна або доставити пасажирів, екіпаж, а також товари, що підлягають митному контролю, до митного органу.

Стаття 142. Пропуск товарів, що перевозяться транзитними авіапасажирами

Товари, що перевозяться транзитними авіапасажирами (за винятком товарів, заборонених до транзиту), не підлягають оподаткуванню митними платежами та безперешкодно переміщуються в межах зони митного контролю міжнародного аеропорту.

ГЛАВА 19. Митні формальності на залізничному транспорті

Стаття 143. Проведення митного контролю на залізничному транспорті

1. Строки проведення митних формальностей щодо залізничного рухомого складу визначаються керівником митного органу за погодженням з іншими контролюючими органами та адміністрацією залізниці, а у пункті пропуску через митний кордон України, крім того, - з керівником відповідного органу охорони державного кордону України.

2. З метою вивільнення транспортних засобів у разі не здійснення у триденний строк митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення, які доставлені перевізником на станцію призначення (митницю призначення), перевізник може розмістити ці товари на склад тимчасового зберігання відкритого типу.

3. Розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Стаття 144. Відповідальність за втрату чи неналежну доставку товарів до митного органу призначення

Залізниця несе передбачену цим Кодексом та іншими актами законодавства України відповідальність за втрату чи неналежну доставку товарів, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення.

Стаття 145. Місце здійснення митних формальностей у міжнародному залізничному сполученні

1. Митний контроль товарів у міжнародному залізничному сполученні здійснюється в зонах митного контролю. Пасажири поїздів міжнародного сполучення можуть проходити митний контроль також в інших місцях, визначених уздовж маршруту руху поїзда за погодженням між спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України та центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

2. З метою запобігання порушенню розкладу руху поїздів митний контроль може здійснюватися поза пунктами пропуску через державний кордон або в місцях, визначених керівником митного органу за погодженням з керівниками залізничної станції та органу охорони державного кордону України.

3. У виняткових випадках, перелік яких визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, на вимогу митного органу окремі вагони, локомотиви, інші елементи рухомого складу для здійснення митного контролю можуть бути виключені зі складу поїзда, якщо проведення такого контролю у складі поїзда неможливе.

4. Відправлення залізничних транспортних засобів з місць стоянки здійснюється з дозволу митного органу та органу охорони державного кордону України.

ГЛАВА 20. Митні формальності на автомобільному транспорті

Стаття 146. Порядок декларування автотранспортних засобів комерційного призначення, які перевозять товари через митний кордон України

1. Автотранспортний засіб комерційного призначення, що використовується для переміщення товарів через митний кордон України, не потребує окремої митної декларації, якщо під час такого переміщення декларуються товари, які перевозяться цим автотранспортним засобом.

2. Відомості про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари, вносяться до митної декларації, якою оформлено ці вантажі, книжки МДП, передбаченої Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року (Конвенцією МДП 1975 року), товарно-транспортних накладних, дорожнього листа, провізних та інших супровідних документів, передбачених законодавством.

Стаття 147. Порядок декларування порожніх автотранспортних засобів комерційного призначення та автотранспортних засобів комерційного призначення, які перевозять пасажирів через митний кордон України

Порожні автотранспортні засоби комерційного призначення та автотранспортні засоби, які перевозять пасажирів через митний кордон України, декларуються в місці перетину митного кордону України шляхом подання національних реєстраційних документів.

ГЛАВА 21. Митні формальності щодо припасів

Стаття 148. Загальні положення

Припаси при дотриманні умов, установлених цим Кодексом, переміщуються через митний кордон України зі звільненням від оподаткування та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 149. Умови звільнення від оподаткування припасів, що ввозяться на митну територію України

1. Припаси, які ввозяться на митну територію України морськими, річковими та повітряними суднами, звільняються від оподаткування за умови, що вони залишаються на борту цих суден.

2. Припаси, які ввозяться на митну територію України засобами залізничного та автомобільного транспорту, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, і призначені для споживання особами, які перебувають на борту цих транспортних засобів, звільняються від оподаткування за умови, що:

1) вони придбані тільки в країнах, територію яких перетинав відповідний транспортний засіб;

2) всі належні митні платежі стосовно них сплачено в країнах, де вони були придбані.

3. Припаси, необхідні для експлуатації та технічного обслуговування транспортних засобів, які прибувають на митну територію України, звільняються від оподаткування за умови, що вони залишаються на борту цих транспортних засобів під час їх перебування на цій території.

Стаття 150. Декларування припасів, що ввозяться на митну територію України

1. Інформація, яка зазначається у декларації на припаси, що ввозяться на митну територію України, обмежується мінімумом відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю. Допускається використання замість декларації на припаси облікових документів про рух товарів у вагонах-ресторанах, кафе-барах тощо.

2. У декларації на припаси, яка подається під час прибуття транспортного засобу на митну територію України, повинна враховуватися кількість припасів, які видаються з дозволу митного органу з числа припасів, що знаходяться на борту цього засобу, при цьому окрема декларація на зазначену кількість припасів не подається.

3. У будь-якій декларації на припаси зазначається кількість припасів, доставлених на транспортний засіб під час його перебування на митній території України.

4. Окрема декларація на припаси, які залишаються на борту транспортного засобу, не подається.

Стаття 151. Видача припасів

1. Митні органи повинні дозволяти видачу припасів, увезених на митну територію України морським (річковим) судном, або доставлених на це судно під час його перебування на митній території України, для споживання пасажирами та членами екіпажу під час перебування зазначеного судна на митній території України з урахуванням кількості пасажирів і членів екіпажу, а також тривалості перебування судна на цій території.

2. Митні органи повинні дозволяти видачу припасів, увезених на митну територію України морським (річковим) судном або доставлених на борт цього судна під час його перебування на митній території України, для споживання членами екіпажу зазначеного судна під час його ремонту у доці або на верфі за умови, що тривалість перебування цього судна у доці або на верфі визнано обґрунтованою.

3. У разі, якщо повітряне судно має зробити посадку в одному чи кількох аеропортах на митній території України, митні органи повинні дозволяти видачу припасів, які знаходяться на борту, або доставлені на борт під час перебування цього судна на митній території України, для споживання під час стоянки повітряного судна в таких проміжних аеропортах та під час перельоту між ними.

Стаття 152. Інші операції з припасами

Припаси, увезені на митну територію України засобами водного, авіаційного та залізничного транспорту, дозволяється:

1) випускати для вільного обігу на митній території України або поміщати в інший митний режим за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших актів законодавства;

2) перевантажувати з попереднього дозволу митного органу на інші засоби відповідно водного, авіаційного та залізничного транспорту, що виконують міжнародні рейси.

Стаття 153. Забезпечення схоронності припасів

1. Перевізники зобов'язані вживати необхідних заходів для запобігання будь-якому недозволеному використанню припасів.

2. Митні органи з метою забезпечення схоронності припасів можуть у разі потреби накладати на них митне забезпечення.

3. У випадках, визначених міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, митні органи вправі вимагати вилучення припасів з транспортних засобів, які здійснюють міжнародні перевезення, для зберігання їх в іншому місці під час перебування цих транспортних засобів на митній території України.

Стаття 154. Декларування припасів, що вивозяться за межі митної території України

1. Митне оформлення та контроль за переміщенням припасів на транспортні засоби комерційного призначення проводиться в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пропуск припасів на транспортні засоби комерційного призначення проводиться на підставі оформлених товаросупровідних документів. Декларування експорту припасів проводиться на підставі товаросупровідних документів з накладеним митним забезпеченням та відміткою адміністрації транспортного засобу комерційного призначення про одержання припасів на протязі не більше 30 календарних днів від дати накладення митного забезпечення.

2. Під час відбуття транспортного засобу комерційного призначення з митної території України окрема декларація на припаси, що знаходились на такому транспортному засобі на момент прибуття до митної території України, не вимагається.

3. У разі, якщо митний орган вимагає декларацію на припаси, завантажені на транспортний засіб, який відбуває з митної території України, інформація, що зазначається у такій декларації, обмежується мінімумом відомостей, необхідних для здійснення митного контролю зазначених припасів.

Стаття 155. Обмеження щодо пропуску алкогольних напоїв та тютюнових виробів через митний кордон України на борту транспортного засобу

На борту транспортного засобу, що здійснює міжнародний рейс і прибуває на митну територію України або відбуває з неї, дозволяється ввозити та вивозити для споживання особами, які перебувають на його борту, алкогольні напої та тютюнові вироби з розрахунку споживання однією особою на добу за нормами, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

ГЛАВА 22. Митні формальності на трубопровідному транспорті та лініях електропередачі

Стаття 156. Місця здійснення митного контролю товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом та лініями електропередачі

Митний контроль товарів, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, у тому числі з метою транзиту через митну територію України, здійснюється в місцях митного контролю, які визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 157. Порядок та строки митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом та лініями електропередачі

Порядок та строки митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, а також строки сплати митних платежів визначаються Кабінетом Міністрів України, виходячи з особливостей переміщення зазначених товарів через митний кордон України.

ГЛАВА 23. Переміщення (пересилання) товарів через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях

Стаття 158. Терміни, що вживаються у цій главі

У цій главі нижченаведені терміни застосовуються у такому значенні:

1) експрес-перевізник - перевізник, який здійснює прискорене перевезення вантажів та забезпечує виконання митних формальностей в місцях митного оформлення міжнародних експрес-відправлень;

2) вантаж експрес-перевізника - консолідовані за єдиним транспортним документом міжнародні експрес-відправлення чи міжнародні експрес-відправлення, що не увійшли до складу цих консолідованих міжнародних експрес-відправлень за своїм характером, розмірами або з інших причин, що переміщуються (пересилаються) експрес-перевізником через митний кордон України;

3) міжнародний транспортний документ - номерний товаросупровідний документ, який є договором між експрес-перевізником та замовником на перевезення кожного окремого міжнародного експрес-відправлення.

Стаття 159. Загальні правила переміщення (пересилання) міжнародних поштових та експрес-відправлень через митний кордон України

1. При переміщенні міжнародних поштових та експрес-відправлень через митний кордон України засоби гарантування, передбачені розділом IX цього Кодексу, не застосовуються.

2. Ввезення вантажу експрес-перевізника на митну територію України або його вивезення через пункти пропуску, розташовані у міжнародних аеропортах, а також його перевантаження здійснюються безпосередньо під бортом повітряного судна або з зони митного контролю пункту пропуску. Перевантаження здійснюється в присутності посадової особи митного органу та відповідних службових осіб аеропорту та перевізника.

3. Митний орган, у зоні відповідальності якого розташований пункт пропуску через державний кордон України, здійснює пропуск вантажу експрес-перевізника на митну територію України та направляє його під митним контролем до митного органу, де здійснюється митне оформлення цього вантажу. Пропуск вантажу здійснюється митним органом на підставі поданого експрес-перевізником єдиного транспортного документа.

4. У пункті пропуску до товарів, які переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та види контролю, передбачені статтею 32 цього Кодексу, не застосовуються. Митний контроль та митне оформлення таких товарів здійснюється в найкоротший строк.

5. Переміщення міжнародних експрес-відправлень до митного органу для подальшого митного оформлення, їх розпакування і пред'явлення для огляду, перепакування та зберігання до їх випуску здійснюються під митним контролем в місцях, які визначаються та обладнуються відповідним експрес-перевізником.

6. Зберігання міжнародних експрес-відправлень здійснюється в спеціально визначених і обладнаних експрес-перевізником складських приміщеннях чи відокремлених частинах приміщень (відгороджена територія, що виключає можливість вилучення відправлень поза митним контролем), що призначені для зберігання міжнародних експрес-відправлень під митним контролем.

7. Строк зберігання міжнародних експрес-відправлень під митним контролем не може перевищувати 30 днів. Цей строк за письмовою заявою декларанта може бути продовжений (але не більше, ніж на 15 днів) митним органом в зоні діяльності якого розташовані місця зберігання міжнародних експрес-відправлень.

8. Міжнародні поштові (крім тих, що переміщуються через територію України транзитом) та експрес-відправлення переміщуються через митний кордон України після здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, що знаходяться в цих відправленнях.

9. Митні органи не вимагають пред'явлення для митного контролю поштових та експрес-відправлень, які не містять:

1) товарів, вивезення за межі території України яких повинне бути підтверджене;

2) товарів, які оподатковуються митними платежами при переміщенні через митний кордон України;

3) товарів, що підпадають під дію заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

4) товарів, сукупна вартість яких перевищує 300 євро;

5) товарів, відібраних для митного контролю на підставі вибіркових або випадкових перевірок.

10. Митні органи не вимагають пред'явлення для митного контролю:

1) кореспонденції, поштових листів та листівок;

2) літератури для сліпих;

3) друкованих матеріалів, що не оподатковуються митними платежами;

4) міжнародних експрес-відправлень документарного характеру.

Випуск у вільний обіг таких вкладень здійснюється на підставі товаросупровідних документів.

11. У разі письмової відмови одержувача від отримання міжнародного експрес-відправлення воно після закінчення строку зберігання передається експрес-перевізником на склад митного органу.

12. При надходженні міжнародного експрес-відправлення до митниці призначення посадова особа цієї митниці здійснює підтвердження з відміткою на супровідних документах, що експрес перевізник виконав взяті на себе зобов'язання щодо доставки та пред'явлення цього експрес-відправлення. Допускається з дозволу митного органу та під його контролем зберігання експрес-перевізником або його повіреним експрес-відправлень до завершення митного оформлення цих експрес-відправлень.

13. Оператори поштового зв'язку зобов'язані за свій рахунок пред'являти митним органам для здійснення митного оформлення міжнародні поштові відправлення, що переміщуються через митний кордон України.

14. Митний контроль і митне оформлення товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України в міжнародних поштових відправленнях, здійснюються в місцях міжнародного поштового обміну, які визначаються операторами поштового зв'язку за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 160. Оподаткування товарів, що переміщуються у міжнародних поштових та експрес-відправленнях

1. Товари (за винятком підакцизних), що переміщуються у міжнародних поштових або експрес-відправленнях протягом однієї доби на адресу одного одержувача, якщо їх фактурна вартість не перевищує суму 300 євро, звільняються від оподаткування.

2. Товари, що переміщуються у міжнародних поштових або експрес-відправленнях протягом однієї доби на адресу одного одержувача, якщо їх фактурна вартість перевищує суму 300 євро, оподатковуються відповідно до законодавства України.

Стаття 161. Заборони та обмеження щодо переміщення окремих видів товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях

1. Забороняється переміщення в міжнародних поштових та експрес-відправленнях:

1) товарів, заборонених цим Кодексом та іншими актами законодавства України відповідно до ввезення на митну територію України або вивезення з цієї території;

2) товарів, відправлених з порушенням митних правил;

3) товарів, щодо яких відсутні відповідні дозвільні документи у разі застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

4) товарів, які за результатами проведення видів контролю, зазначених у статті 32 цього Кодексу, не можуть бути пропущені через митний кордон України;

5) товарів (одяг, взуття тощо), що були у використанні та перебувають у брудному стані, які за своїми ознаками можуть становити небезпеку для працівників поштового зв'язку, без документів про проведену фумігацію.

6) товарів, що підпадають під визначення 1 - 24 груп УКТЗЕД, а також переміщення на адресу громадян продуктів харчування в упаковці виробника загальною вагою більше 10 кг.

2. Забороняється переміщення в міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу, а також товарів, відправлених з порушенням вимог нормативно-правових актів з питань надання послуг поштового зв'язку

Стаття 162. Декларування товарів, що пересилаються через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях

1. Декларування кореспонденції, поштових листів та листівок, літератури для сліпих, друкованих матеріалів, міжнародних експрес-відправлень документарного характеру, здійснюється оператором поштового зв'язку або експрес-перевізником шляхом усної заяви митному органу на підставі товаросупровідних документів.

2. Декларування товарів, що містяться у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, і не оподатковуються відповідно до законодавства, здійснюється шляхом усної заяви на підставі товаросупровідних документів.

3. Декларування товарів, що містяться у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, які підлягають оподаткуванню митними платежами, здійснюється відповідно до норм цього Кодексу.

Стаття 163. Порядок та умови здійснення митного та інших видів контролю товарів, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових та експрес-відправленнях

1. Порядок здійснення митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України в міжнародних поштових та експрес-відправленнях, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

2. Якщо товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, крім митного контролю, підлягають видам контролю, зазначеним у статті 32 цього Кодексу, митні органи залучають відповідних спеціалістів для проведення цих видів контролю.

3. Товари, що не підлягають оподаткуванню митними платежами при переміщенні через митний кордон України, при переміщенні (пересиланні) у міжнародних поштових та експрес-відправленнях не підлягають іншим видам державного контролю, крім митного.

РОЗДІЛ V. ЗБЕРІГАННЯ ТОВАРІВ НА СКЛАДАХ МИТНИХ ОРГАНІВ ТА РОЗПОРЯДЖЕННЯ НИМИ

ГЛАВА 24. Зберігання товарів на складах митних органів

Стаття 164. Товари, що зберігаються митними органами

1. Обов'язковій передачі митному органу для зберігання підлягають:

1) товари, не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законодавством заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України в день їх ввезення;

2) товари, що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають оподаткуванню митними платежами, якщо вони не сплачені;

3) товари, які до закінчення встановлених статтею 129 цього Кодексу строків тимчасового зберігання під митним контролем на складах тимчасового зберігання, складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги, митних складах, не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму;

4) товари, граничний строк перебування яких під митним контролем на території зони митного контролю закінчився;

5) товари, транспортні засоби, які перебувають під митним контролем і за якими власник або уповноважена ним особа не звернулись до закінчення граничних строків, встановлених статтею 124 цього Кодексу;

6) товари, заявлені у режим відмови на користь держави відповідно до глави 48 цього Кодексу;

7) товари, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий;

8) зразки товарів та техніко-технологічна документація, взяті митними органами для проведення класифікації товарів відповідно до статті 475 цього Кодексу;

9) зразки товарів та документація, одержані митними органами під час здійснення верифікації сертифікатів відповідно до статті 445 цього Кодексу;

10) проби та зразки товарів, необхідні для проведення експертизи у справах про порушення митних правил, взяті відповідно до статті 537 цього Кодексу;

11) зразки товарів, одержані митними органами відповідно до частини четвертої статті 412 цього Кодексу;

2. Товари, які підлягають обов'язковій передачі для зберігання митному органу (крім валютних цінностей, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння), зберігаються на складах митних органів.

3. Якщо товари, що підлягають обов'язковій передачі для зберігання митному органу, втратили свої споживчі властивості у зв'язку з закінченням строку їх придатності або з інших причин, вони підлягають знищенню без передачі на склад митного органу.

4. Валютні цінності, передані митному органу на зберігання, депонуються в уповноважених банках України. Дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння зберігаються в порядку, визначеному законодавством.

5. Крім товарів, зазначених у частині першій цієї статті, на складах митних органів можуть зберігатися:

1) товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем відповідно до глави 16 цього Кодексу;

2) товари, транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, у разі, якщо їх митне оформлення цих товарів не може бути завершено у день пред'явлення митному органу, а також, на прохання власників таких товарів, транспортних засобів - в інших випадках;

3) товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного їх вивезення;

4) товари, які перебувають у режимі міжнародного митного транзиту відповідно до статті 237 цього Кодексу;

5) товари, які перебувають у режимі митного складу відповідно до статті 268 цього Кодексу;

6) товари, транспортні засоби комерційного призначення, вилучені відповідно до статті 531 цього Кодексу;

7) товари, доставлені перевізником до митного органу призначення відповідно до частини другої статті 116 цього Кодексу;

8) товари, митне оформлення яких призупинено відповідно до положень статей 410, 411 цього Кодексу.

Стаття 165. Склади митних органів

1. Під складами митних органів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів.

2. Товари, заявлені у різні митні режими, повинні зберігатися на складах митних органів окремо з дотриманням порядку, встановленого законодавством для відповідних митних режимів.

3. Товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі митного органу, за рішенням керівника митного органу або особи, яка його заміщує, можуть зберігатися митними органами на складах підприємств, на яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі митного органу.

4. Порядок роботи складу митного органу визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

5. Митні органи несуть відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів, що зберігаються ними, в порядку, встановленому законом.

6. Витрати митних органів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1 - 5 частини першої та у частині п'ятій статті 164 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів, або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 6 частини п'ятої статті 164 цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень частини третьої статті 169 та частини третьої статті 561 цього Кодексу. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

Стаття 166. Строки зберігання товарів на складах митних органів

1. Товари, зазначені у пунктах 1 - 3, 5 частини першої та у пунктах 1 - 4, 7 частини п'ятої статті 164 цього Кодексу, можуть зберігатися на складах митних органів протягом 90 днів, за винятком випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

2. Товари, зазначені у пунктах 4 та 6 частини першої статті 164 цього Кодексу зберігаються на складах митних органів протягом строків, необхідних для організації процедури розпорядження ними, але не більше 90 днів.

3. Товари, зазначені у пункті 5 частини п'ятої статті 164 цього Кодексу, можуть зберігатися на складах митних органів протягом строків, установлених статтею 272 цього Кодексу.

4. Товари, зазначені у пункті 6 частини п'ятої статті 164 цього Кодексу, що підлягають поверненню власнику, можуть зберігатися на складах митних органів протягом 90 днів з моменту набрання законної сили відповідним рішенням.

5. Товари, зазначені у пункті 7 частини першої статті 164 цього Кодексу, можуть зберігатися на складах митних органів протягом 180 днів.

6. Товари та документація, зазначені у пунктах 8 - 11 частини першої, а також у пунктах 6 та 8 частини п'ятої статті 164 цього Кодексу, зберігаються на складах митних органів протягом строків, що визначаються законодавством.

6. Валюта України та іноземна валюта, депоновані в уповноважених банках, можуть зберігатися в них протягом 1095 днів.

Стаття 167. Операції з товарами, що зберігаються на складах митних органів підприємствами

1. З товарами на складах митних органів під митним контролем, можуть з дозволу та під контролем цих органів здійснювати із зазначеними товарами операції, передбачені статтею 66 цього Кодексу, а також:

1) підготовку товарів до продажу (відчуження, транспортування, консолідацію, подрібнення партій, формування відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження, зберігання у цілях транзиту;

2) змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик і властивостей, що істотно відрізняють її від вихідних складових;

3) прості складські операції.

4) взяття проб та зразків.

Стаття 168. Видача товарів із складів митних органів

Товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

ГЛАВА 25. Розпорядження товарами та коштами

Стаття 169. Розпорядження товарами

1. Товари, що зберігаються на складах митних органів, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, зазначених цим Кодексом, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, - безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню, про що відповідний митний орган повідомляє власника зазначених товарів або уповноважену ним особу не пізніш як за 15 днів до закінчення строків зберігання. Таке повідомлення не направляється по закінченню строків зберігання, зазначених у частинах другій та п'ятій статті 166 цього Кодексу.

2. Товари, транспортні засоби, зазначені у пункті 3 статті 481 цього Кодексу, конфісковані за рішенням суду, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, - безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню у строки, встановлені законодавством для виконання судових рішень.

3. Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації зазначених вище товарів, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, ці товари можуть бути видані власникові або уповноваженій ним особі лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися. При цьому у разі припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення витрати митного органу на зберігання зазначених вище товарів власником цих товарів або уповноваженою ним особою не відшкодовуються.

4. Товари, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий, після закінчення строку зберігання, встановленого частиною п'ятою статті 166 цього Кодексу, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, - безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню. Інформація про знайдені (виявлені) товари протягом трьох днів розміщується для загального ознайомлення в місцях розташування митних органів на весь строк зберігання таких товарів, а інформація про знайдені (виявлені) транспортні засоби, крім того, надсилається до територіальних органів внутрішніх справ.

5. Товари, поміщені у режим відмови на користь держави, та товари, граничний строк перебування яких під митним контролем закінчився, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, - безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню.

6. Товари, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари - безпосередні предмети порушення митних правил, вилучені відповідно до цього Кодексу, підлягають реалізації з урахуванням терміну їх придатності, а у випадках, передбачених законодавством, - переробці, утилізації чи знищенню.

7. Товари, зазначені у пункті 1 частини першої статті 164 цього Кодексу (крім валютних цінностей), не вивезені власником або уповноваженою ним особою за межі митної території України до закінчення строку зберігання, зазначеного у частині першій статті 166 цього Кодексу, підлягають знищенню в порядку, встановленому законодавством.

8. Товари, конфісковані за рішенням суду відповідно до статті 496 цього Кодексу, у строки, встановлені законодавством для виконання судових рішень, підлягають безоплатній передачі для потреб лікувальних, навчальних закладів, закладів та установ соціально-культурної сфери, інших закладів та установ, що фінансуються за рахунок державного чи місцевих бюджетів, або переробці, утилізації чи знищенню.

9. Товари, зазначені у частинах першій, другій, четвертій - шостій цієї статті, реалізуються в порядку, встановленому законодавством, на митних аукціонах, редукціонах або за договором комісії за цінами, визначеними згідно з законодавством України про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність та Податковим кодексом України.

10. Порядок розпорядження окремими видами товарів, які не підлягають реалізації, а також товарами, документацією та зразками, зазначеними у пунктах 8 - 11 частини першої статті 164 цього Кодексу, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

11. Переробка, утилізація чи знищення товарів здійснюється за кошти державного бюджету України.

Стаття 170. Розпорядження коштами, одержаними від реалізації товарів

1. Кошти, одержані від реалізації товарів, зазначених у пунктах 2 - 5 частини першої, пунктах 1 - 5 частини п'ятої статті 164 та частині четвертій статті 166 цього Кодексу, після вирахування сум належних податків, виплати комісійної винагороди підприємству торгівлі, яке реалізувало зазначені товари, а також після відшкодування витрат на зберігання цих товарів, їх оцінку, сертифікацію, транспортування, проведення, у разі необхідності, аналізів та експертиз, розукомплектування, надсилання їх власникам відповідних повідомлень зберігаються на рахунку відповідного митного органу.

2. У разі, якщо товари - безпосередні предмети порушення митних правил, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, реалізуються до винесення судом рішення по справі про порушення митних правил, усі кошти, одержані від їх реалізації, вилучаються для забезпечення відповідно до цього Кодексу стягнення вартості цих товарів у разі їх конфіскації.

3. Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, зазначених у частині другій цієї статті, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, кошти, одержані від реалізації зазначених товарів, зберігаються на рахунку відповідного митного органу після вирахування сум належних податків. Витрати, зазначені у частині першій цієї статті, при цьому не відшкодовуються і комісійна винагорода підприємству торгівлі не виплачується.

4. Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, буде застосовано тільки стягнення у вигляді штрафу, частина коштів, одержаних від реалізації товарів, зазначених у частині другій цієї статті, може вилучатися для забезпечення цього стягнення.

5. Кошти, одержані від реалізації товарів, транспортних засобів конфіскованих за рішенням суду, а також товарів, поміщених у режим відмови на користь держави, та товарів, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий, після відшкодування витрат, зазначених у частині першій цієї статті, перераховуються до державного бюджету України.

6. Власник товарів, зазначених у частині першій, а у відповідних випадках - і у частині другій цієї статті, або уповноважена ним особа може отримати з рахунку митного органу залишок коштів, одержаних від їх реалізації, протягом трьох років з дня реалізації товарів, а у випадках, зазначених у частинах третій та четвертій цієї статті, - з дня набрання законної сили рішенням суду по справі. Кошти, не отримані протягом цього строку перераховуються до державного бюджету України. Відсотки на суми коштів, одержаних від реалізації товарів, не нараховуються.

Стаття 171. Розпорядження валютою, дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням

1. Валюта України, іноземна валюта, конфісковані за рішеннями судів, перераховуються до державного бюджету України у строки, встановлені законодавством для виконання судових рішень

2. Валюта України, іноземна валюта, за якою власник або уповноважена ним особа не звернулись протягом строків зберігання, визначених цим Кодексом, перераховуються до державного бюджету України.

3. Дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, що переходять у власність держави, передаються органами, які здійснили їх вилучення або зберігають їх, до державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України в порядку, визначеному законодавством.

РОЗДІЛ VI. КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ, ЯКІ НАДАЮТЬ ПОСЛУГИ З ДЕКЛАРУВАННЯ ТОВАРІВ, ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ ТОВАРІВ, ЩО ПЕРЕМІЩУЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ ЧИ ПЕРЕБУВАЮТЬ ПІД МИТНИМ КОНТРОЛЕМ, АБО ЗДІЙСНЮЮТЬ ІНШІ ОПЕРАЦІЇ З ТАКИМИ ТОВАРАМИ

ГЛАВА 26. Загальні положення

Стаття 172. Види діяльності, контроль за провадженням яких здійснюється митними органами

До видів діяльності, контроль за провадженням яких здійснюється митними органами, належать:

1) діяльність митного брокера;

2) діяльність митного перевізника;

3) відкриття та експлуатація магазину безмитної торгівлі;

4) відкриття та експлуатація митного складу;

5) відкриття та експлуатація вільної митної зони комерційного або сервісного типу;

6) відкриття та експлуатація складу тимчасового зберігання;

7) відкриття та експлуатація вантажного митного комплексу.

Стаття 173. Ліцензії та дозволи, що видаються (надаються) підприємствам

1. Підприємствам, що провадять діяльність митного брокера, видається ліцензія згідно з законодавством України. На здійснення інших видів діяльності, зазначених у статті 172 цього Кодексу, надаються дозволи шляхом включення підприємств до відповідних реєстрів, які ведуться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи відповідно до статті 183 цього Кодексу. Підприємствам, які отримали такі дозволи, видаються витяги з зазначених реєстрів.

2. Набуття права на вчинення дій та здійснення видів діяльності, зазначених у статті 172 цього Кодексу, без отримання відповідної ліцензії або дозволу не допускається, за винятком випадків, передбачених главою 10 цього Кодексу.

Стаття 174. Органи, уповноважені надавати дозволи

1. Дозвіл на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі надається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи спільно зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

2. Інші дозволи на вчинення дій та здійснення видів діяльності, зазначених у статті 172 цього Кодексу, надаються митницями, в зонах діяльності яких розташовані відповідні підприємства, в порядку, визначеному цим Кодексом, з обов'язковим подальшим повідомленням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

Стаття 175. Форми, порядок подання та розгляду заяв, надання дозволів і контролю за діяльністю підприємств, які їх отримали

Порядок надання, зупинення дії, анулювання дозволів на вчинення дій та здійснення видів діяльності, зазначених у статті 172 цього Кодексу, а також положення про діяльність підприємств, що їх отримали, та порядок контролю за їх діяльністю затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 176. Особливі умови отримання дозволів

1. Необхідною умовою для отримання дозволу на відкриття та експлуатацію вантажного митного комплексу є наявність у підприємства ліцензії на здійснення митної брокерської діяльності.

2. У разі анулювання ліцензії на здійснення митної брокерської діяльності (крім випадків, коли така ліцензія анулюється на підставі заяви ліцензіата, рішення про скасування державної реєстрації підприємства або у разі смерті фізичної особи - підприємця) або у разі анулювання дозволу відповідно до статті 180 цього Кодексу повторно зазначена ліцензія або такий самий чи інший дозвіл, що видається відповідно до цього Кодексу, можуть бути надані цьому підприємству не раніше, ніж через один рік з дати анулювання.

Стаття 177. Строк розгляду заяв про надання дозволів

1. Рішення про надання дозволу повинно бути прийнято протягом 20 днів з дня надходження заяви до органу, уповноваженого на надання дозволу.

2. Витяг з відповідного реєстру видається підприємству протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу.

Стаття 178. Відмова у наданні дозволу

1. У наданні дозволу може бути відмовлено із дотриманням строку, встановленого статтею 177 цього Кодексу, у разі невиконання вимог, передбачених для його отримання.

2. Мотивована відмова у наданні дозволу надсилається заявникові в письмовій формі.

3. Оскарження рішення про відмову у наданні дозволу здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 179. Безстроковість дії дозволів

Дозволи на провадження видів діяльності, зазначених у статті 172 цього Кодексу, діють безстроково.

Стаття 180. Зупинення дії та анулювання дозволу

1. Дія дозволу на строк до 30 днів або анулювання дозволу може зупинятись органами, уповноваженими надавати ці дозволи.

2. Дія дозволу зупиняється у разі:

1) невиконання підприємством вимог, передбачених цим Кодексом;

2) за заявою підприємства, якому надано дозвіл.

3. Дозвіл анулюється:

1) у разі повторного протягом року виникнення або виявлення обставин, які є підставою для зупинення дії дозволу;

2) за заявою підприємства, якому надано дозвіл;

3) у разі припинення підприємства, якому надано дозвіл.

4. Про зупинення дії або анулювання дозволу відповідний митний орган видає наказ.

5. Завірену копію наказу про зупинення дії або анулювання дозволу митний орган, що видав такий наказ, видає заявникові або надсилає йому рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати видання такого наказу.

6. Оскарження наказу про зупинення дії чи про анулювання дозволу здійснюється у порядку, встановленому законом.

Стаття 181. Переоформлення дозволу

1. Підставою для переоформлення дозволу є необхідність внесення змін у відомості, зазначені у дозволі (в тому числі, зміна найменування юридичної особи або прізвища, ім'я, по батькові громадянина - підприємця, зазначених у дозволі, зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання громадянина - підприємця, яким надано дозвіл, зміна кількісних характеристик тощо).

2. Протягом 30 днів з дня виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, підприємство, якому надано дозвіл, зобов'язане звернутися до органу, який надав такий дозвіл, з заявою про його переоформлення.

3. Заява про переоформлення дозволу подається у тому ж порядку і розглядається у той же строк, що й заява про надання відповідного дозволу. При цьому дозвіл, що підлягає переоформленню, зберігає чинність протягом всього строку розгляду заяви.

Стаття 182. Безоплатність надання та переоформлення дозволів

Дозволи на провадження видів діяльності, зазначених у статті 172 цього Кодексу, надаються та переоформлюються безоплатно.

Стаття 183. Реєстри підприємств, яким видаються ліцензії та надаються дозволи

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи веде реєстри митних брокерів, а також підприємств, що провадять інші види діяльності, зазначені у статті 172 цього Кодексу, та забезпечує їх оприлюднення.

ГЛАВА 27. Митна брокерська діяльність

Стаття 184. Митний брокер

1. Митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, має ліцензію на провадження митної брокерської діяльності. Митним брокером може бути тільки підприємство-резидент.

2. Митний брокер провадить митну брокерську діяльність у будь-якому митному органі України.

3. Вчиняючи дії, передбачені частиною другою цієї статті, митний брокер несе відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Стаття 185. Правове регулювання взаємовідносин митного брокера з особою, інтереси якої він представляє

Взаємовідносини митного брокера з особою, інтереси якої він представляє, визначаються відповідним договором.

Стаття 186. Представник митного брокера

1. Представник митного брокера - це фізична особа-резидент, що перебуває в трудових відносинах з митним брокером і безпосередньо виконує в інтересах особи, яку представляє митний брокер, дії, пов'язані з пред'явленням митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних для здійснення їх митного контролю та оформлення.

2. Представник митного брокера має право виконувати свої функції з пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних для їх митного контролю та оформлення у будь-якому митному органі України.

Стаття 187. Інформація, отримана митним брокером та його представниками від особи, яку вони представляють

1. Інформація, отримана митним брокером та його представниками від особи, яку вони представляють у процесі здійснення митних формальностей, може використовуватися виключно для цілей цих формальностей.

2. За розголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною, митний брокер та його представники несуть відповідальність відповідно до закону.

ГЛАВА 28. Діяльність митного перевізника

Стаття 188. Митний перевізник

1. Митний перевізник - це підприємство, яке здійснює перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, без застосування при цьому заходів, передбачених главою 53 цього Кодексу (крім випадків перевезення підакцизних товарів та товарів, перевезення яких відповідно до законодавства потребує обов'язкового надання гарантій митним органам).

2. Митним перевізником може бути тільки підприємство-резидент, яке має у власності транспортні засоби, допущені до перевезення товарів під митним забезпеченням, або використовує такі транспортні засоби на підставі договору.

Стаття 189. Правове регулювання взаємовідносин митного перевізника з особою, яка передає йому товари для перевезення

Взаємовідносини митного перевізника з особою, яка передає йому товари для перевезення, визначаються відповідним договором.

Стаття 190. Права, обов'язки та відповідальність митного перевізника

1. Митний перевізник має право:

1) здійснювати на всій митній території України перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, без накладення митного забезпечення за умови, що суми митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті (експорті) таких товарів, при одному перевезенні не перевищують 50 тисяч євро;

2) з дозволу митного органу здійснювати перевезення товарів, що не перебувають під митним контролем, разом із товарами, що перебувають під митним контролем;

3) не приймати для перевезення між митними органами товари у випадку оформлення встановлених цим Кодексом документів із порушенням порядку, встановленого цим Кодексом та законодавством України;

4) замінити транспортний засіб із повідомленням митного органу призначення про причини такої заміни (у тому числі технічний стан, екологічні вимоги, економічна доцільність тощо);

5) замінити уповноважену перевізником особу (водія, капітана судна, машиніста), відповідальну за доставку товарів у митницю призначення, із повідомленням митного органу призначення про причини такої заміни (у тому числі стан здоров'я, вимоги міжнародної Конвенції щодо роботи екіпажів (ЄУТР), візові питання тощо);

6) з дозволу митного органу призначення вивантажити товар на склад цього органу, якщо доставлені перевізником товари, що перебувають під митним контролем, протягом трьох діб не будуть заявлені відповідальною за це особою до жодного митного режиму;

7) отримати від митного органу письмові пояснення причин відмови у митному оформленні чи у пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України із виключним переліком заходів (дій), за умови виконання яких товари, транспортні засоби комерційного призначення можуть бути пропущені через митний кордон України або оформлені у митному відношенні.

2. Митний перевізник зобов'язаний:

1) надавати послуги з перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, в порядку, встановленому цим Кодексом та законодавством України;

2) перед укладенням договору про надання послуг з перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, перевіряти повноваження особи, яка бажає укласти з ним такий договір, щодо розпорядження зазначеними товарами;

3) під час прийняття відповідно до укладеного договору товарів, що перебувають під митним контролем, для перевезення перевіряти наявність усіх необхідних документів для перевезення цих товарів, кількість вантажних місць, їх розмітку, зовнішній стан та пакування, а у випадку неможливості здійснити таку перевірку внести запис у відповідний внутрішній транзитний документ;

4) забезпечувати своєчасне інформування особи, яка передала йому товари для перевезення, та посадових осіб митних органів про виявлені пошкодження тари й упаковки, а також про невідповідність цих товарів відомостям про них, зазначеним у комерційних, транспортних та інших супровідних документах;

5) забезпечувати доставку до митного органу призначення прийнятих для перевезення товарів без будь-якої зміни їх упаковки або стану, а також документів на ці товари, забезпечувати їх схоронність під час перевезення;

6) при здійсненні перевезень товарів, що перебувають під митним контролем та товарів, що не перебувають під митним контролем, забезпечувати окреме розміщення цих товарів у транспортному відсіку;

7) забезпечувати дотримання встановлених цим Кодексом заборон і обмежень щодо користування та розпорядження товарами, митне оформлення яких не завершено;

8) у разі недоставлення товарів, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення сплатити в повному обсязі суми митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті (експорті) таких товарів;

9) вести реєстр договорів про надання послуг із перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем;

10) подавати митному органу на його письмову вимогу необхідну інформацію з питань, пов'язаних зі здійсненням діяльності митного перевізника.

4. У разі аварії, стихійного лиха, дії обставин непереборної сили або виникнення інших обставин, що перешкоджають своєчасній доставці товарів до митного органу призначення, митний перевізник зобов'язаний:

1) терміново повідомити найближчий митний орган про аварію, стихійне лихо або дію обставин непереборної сили, а також про місцезнаходження товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

2) подати митному органу заяву про призупинення строку доставки товарів до митного органу призначення на час, необхідний для усунення обставин, що перешкоджають їх своєчасній доставці.

5. При здійсненні перевезень між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, митний перевізник та його посадові особи несуть відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

ГЛАВА 29. Відкриття та експлуатація магазину безмитної торгівлі

Стаття 191. Магазин безмитної торгівлі

1. Магазин безмитної торгівлі - це спеціалізований торговельний заклад, розташований у пункті (пунктах) пропуску через державний кордон України, відкритого для міжнародного сполучення, призначений для реалізації товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі, та має дозвіл на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі.

2. Утримувачем магазину безмитної торгівлі може бути лише підприємство-резидент.

3. Магазини безмитної торгівлі здійснюють продаж товарів фізичним особам, які виїжджають за межі митної території України, та постачання товарів юридичним особам, які обслуговують пасажирів міжнародних рейсів після проходження ними паспортного та митного контролю при виїзді за межі митної території України.

4. Магазини безмитної торгівлі здійснюють торгівлю всіма видами продовольчих і непродовольчих товарів, крім товарів, які відповідно до законодавства заборонені до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України. Правила продажу товарів магазинами безмитної торгівлі фізичним особам та порядок здійснення митного контролю за товарами, що постачаються магазинами безмитної торгівлі юридичним особам, які обслуговують пасажирів міжнародних рейсів, установлюються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

5. Взаємовідносини утримувача магазину безмитної торгівлі з особою, яка розміщує у цьому магазині товари для реалізації, визначаються відповідним договором.

Стаття 192. Вимоги до облаштування та розташування магазину безмитної торгівлі

1. Приміщення магазину безмитної торгівлі може включати в себе:

1) торговельний зал (зали), у тому числі бари та пункти громадського харчування;

2) допоміжні приміщення;

3) склади магазину, в тому числі склад для товарів, які реалізуються в торговельних залах, розташованих в різних пунктах пропуску та переміщуються між ними виключно під митним контролем.

2. Розташування магазинів безмитної торгівлі та умови реалізації в них товарів повинні виключати можливість безпосереднього ввезення цих товарів для споживання на митній території України.

3. В приміщенні магазину безмитної торгівлі створюється зона митного контролю.

Стаття 193. Права, обов'язки та відповідальність утримувача магазину безмитної торгівлі

1. Утримувач магазину безмитної торгівлі зобов'язаний:

1) своєчасно декларувати митному органу, в зоні діяльності якого знаходиться магазин, товари, що надходять до магазину чи вибувають з магазину, та подавати всі документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення цих товарів;

2) виключити можливість надходження до магазину та вилучення з магазину товарів поза митним контролем;

3) дотримуватися положень цього Кодексу та інших законодавчих актів України щодо умов діяльності магазинів безмитної торгівлі;

4) вести облік товарів, що надходять до магазину безмитної торгівлі та реалізуються ним, і подавати митному органу, в зоні діяльності якого знаходиться магазин, звіт про рух товарів у магазині за формою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи

2. Утримувачі магазинів безмитної торгівлі можуть у порядку передбаченому цим Кодексом, отримати дозвіл на відкриття та експлуатацію митного складу закритого типу для зберігання та наступного постачання в ці магазини всіх видів товарів, у тому числі підакцизних, крім товарів, ввезення яких на митну територію України, вивезення за межи митної території України та/або переміщення митною територією України транзитом заборонено законом.

3. Утримувачі магазинів безмитної торгівлі несуть передбачену цим Кодексом відповідальність за порушення порядку розміщення та реалізації товарів у цих магазинах, а також за сплату митних платежів у разі порушення цього порядку.

Стаття 194. Розпорядження товарами, що знаходяться в магазині безмитної торгівлі, у разі його ліквідації, анулювання або зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію цього магазину

1. У разі зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі продаж (постачання) товарів цим магазином та розміщення у ньому нових партій товарів забороняються.

2. У разі анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі чи ліквідації зазначеного магазину продаж (постачання) товарів цим магазином забороняється. Товари, що знаходяться у магазині та перебувають в режимі магазину безмитної торгівлі, підлягають декларуванню утримувачем магазину до іншого митного режиму відповідно до частини другої статті 293 цього Кодексу.

ГЛАВА 30. Відкриття та експлуатація митного складу

Стаття 195. Поняття митного складу

1. Митний склад - це відповідним чином облаштовані складське приміщення, резервуар, холодильна чи морозильна камера, критий чи відкритий майданчик, призначені для зберігання товарів під митним контролем.

2. Міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, визначає вимоги щодо облаштування митних складів.

Стаття 196. Типи митних складів

1. Митний склад може бути закритого або відкритого типу.

2. Митний склад закритого типу призначається виключно для зберігання під митним контролем товарів, що переміщуються через митний кордон України згідно з зовнішньоекономічними договорами (контрактами), що укладаються утримувачем цього складу.

3. Митний склад відкритого типу призначається для зберігання під митним контролем товарів, що переміщуються через митний кордон України згідно з зовнішньоекономічними договорами (контрактами), укладеними як утримувачем цього складу, так і будь-якими іншими особами.

4. Дозвіл на відкриття та експлуатацію митного складу надається тільки підприємствам-резидентам. Підприємство, яке отримало такий дозвіл, є утримувачем митного складу.

Стаття 197. Правове регулювання взаємовідносин утримувача митного складу з іншими особами та митними органами

1. Взаємовідносини утримувача митного складу відкритого типу з особами, які розміщують товари на митних складах, визначаються відповідним договором.

2. Взаємовідносини утримувача митного складу з митним органом визначаються затвердженою начальником митного органу та погодженою утримувачем митного складу процедурою експлуатації такого складу, яка встановлює:

1) перелік посадових осіб, які будуть мати право доступу на митний склад;

2) особу керуючого митним складом;

3) мінімальну кількість посадових осіб митного органу, які будуть залучені до здійснення митного контролю та митного оформлення;

4) режим роботи складу;

5) терміни подання утримувачем митного складу звітності про рух товарів;

6) особливості функціонування митного складу (за наявності).

3. У випадках розміщення товарів на митних складах з ініціативи митного органу, взаємовідносини власника митного складу з митними органами визначаються у відповідному договорі, укладеному згідно з цивільним законодавством України.

Стаття 198. Розміщення товарів на митних складах

На митних складах розміщуються товари:

1) поміщені у митний режим митного складу (у тому числі консолідовані вантажі);

2) поміщені у митні режими транзиту, тимчасового ввезення, переробки на митній території, експорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території (без зміни цих митних режимів на митний режим митного складу);

3) призначені для тимчасового зберігання під митним контролем (на умовах, встановлених цим Кодексом для складів тимчасового зберігання).

Стаття 199. Зберігання товарів на митному складі

1. Товари, поміщені в різні митні режими, зберігаються окремо.

2. Товари можуть бути розміщені на митних складах без вивантаження їх з транспортних засобів за згоди утримувача такого складу та за умови погодження власником товару (або уповноваженою ним особою) таких дій із особою, відповідальною за транспортний засіб.

3. Небезпечні товари, товари, що можуть зашкодити іншим товарам або товари, що вимагають спеціальних умов зберігання, не можуть розміщуватися на митних складах, які не забезпечують відповідні умови для зберігання таких товарів.

Стаття 200. Облік товарів на митному складі

1. Утримувач митного складу веде облік товарів, що розміщуються на цьому складі та випускаються з нього, та подає митному органу звіт про рух товарів за формою, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митний орган має право вимагати подання позачергового звіту не частіше ніж один раз за рік.

2. Облік товарів на митному складі ведеться утримувачем митного складу на рівні підгрупи (чотирьох знаків) згідно з УКТЗЕД з використанням звичайних правил складського обліку.

Стаття 201. Розпорядження товарами, що перебувають на митному складі, в разі анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу

1. У разі зупинення або анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу розміщення нових партій товарів на цьому складі не дозволяється.

2. Товари, які перебувають на митному складі, повинні бути переміщені під митним контролем їх власником, уповноваженою ним особою або утримувачем митного складу на інший митний склад, вільну митну зону або на склад митного органу чи заявлені в інший митний режим протягом 30 робочих днів з дня анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу.

3. Відповідальність за порушення встановленого частиною другою цієї статті строку розпорядження товарами несе власник товарів або уповноважена ним особа.

ГЛАВА 31. Відкриття та експлуатація вільної митної зони комерційного або сервісного типу

Стаття 202. Поняття вільної митної зони

1. Вільна митна зона - це відповідним чином облаштована територія або склад, що призначені для зберігання товарів під митним контролем, їх переробки, виробництва нових товарів.

2. Міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, визначає вимоги щодо облаштування вільних митних зон.

Стаття 203. Типи вільних митних зон

1. Вільна митна зона може бути комерційного, сервісного або промислового типу.

2. Вільні митні зони комерційного типу створюються з метою забезпечення вільного зберігання товарів без обмеження строків. Дозволені операції з товарами обмежуються тільки тими, які необхідні для забезпечення схоронності товарів, поліпшення упаковки, товарних якостей, що не змінюють характеристик товарів.

3. Вільні митні зони сервісного типу створюються з метою забезпечення вільної діяльності підприємств з ремонту, технічного обслуговування, модернізації товарів, а також з будівництва повітряних, морських і річкових суден, інших плавучих засобів, їх складових частин.

4. Вільні митні зони промислового типу створюються з метою забезпечення вільної діяльності підприємств з переробки та виробництва товарів.

5. Вільні митні зони можуть створюватися у пунктах пропуску через державний кордон України, на територіях морських і річкових портів, аеропортів, на залізничних станціях та на територіях підприємств, а також в інших місцях, у яких можливо забезпечити режим вільної митної зони відповідно до цього Кодексу.

6. Відкриття вільних митних зон комерційного та сервісного типів здійснюються відповідно до положень цього розділу.

7. Відкриття вільних митних зон промислового типу здійснюються окремими Законами України.

8. Дозволи на відкриття та експлуатацію вільної митної зони комерційного та сервісного типів надаються тільки підприємствам-резидентам. Підприємство, яке отримало такий дозвіл, є утримувачем вільної митної зони.

Стаття 204. Правове регулювання діяльності вільної митної зони комерційного або сервісного типу

1. Вимоги щодо облаштування вільних митних зон визначає міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

2. Взаємовідносини утримувача вільної митної зони комерційного або сервісного типу з особами, які розміщують товари у вільних митних зонах, визначаються відповідним договором.

3. Взаємовідносини утримувача вільної митної зони комерційного або сервісного типу з митним органом визначаються затвердженою начальником митного органу та погодженою утримувачем вільної митної зони процедурою експлуатації такої зони, що встановлює:

1) перелік категорій посадових осіб, які будуть мати право доступу у вільну митну зону;

2) особу керуючого вільною митною зоною;

3) мінімальну кількість посадових осіб митного органу, які будуть залучені до здійснення митного контролю та митного оформлення;

4) режим роботи вільної митної зони;

6) терміни подання утримувачем вільної митної зони звітності про рух товарів;

8) інші вимоги та умови, пов'язані з функціонуванням вільної митної зони.

Стаття 205. Розпорядження товарами, що перебувають у вільній митній зоні комерційного або сервісного типу, в разі анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію вільної митної зони

1. У разі зупинення або анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію вільної митної зони розміщення нових партій товарів у цій вільній митній зоні не дозволяється.

2. Товари, які перебувають у вільній митній зоні, повинні бути переміщені під митним контролем їх власником, уповноваженою ним особою або утримувачем вільної митної зони у іншу вільну митну зону, митний склад або на склад митного органу чи заявлені в інший митний режим протягом 90 календарних днів з дня анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію вільної митної зони комерційного або сервісного типу.

3. Відповідальність за порушення встановленого частиною другою цієї статті строку розпорядження товарами несе власник товарів або уповноважена ним особа.

ГЛАВА 32. Відкриття та експлуатація складу тимчасового зберігання

Стаття 206. Склад тимчасового зберігання

1. Склад тимчасового зберігання - це відповідним чином облаштовані приміщення та/або криті чи відкриті майданчики, резервуари, холодильні чи морозильні камери, призначені для тимчасового зберігання товарів під митним контролем до поміщення їх у митний режим.

2. Товари можуть бути розміщені на складі тимчасового зберігання без вивантаження їх з транспортних засобів.

3. Порядок облаштування складів тимчасового зберігання визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

4. Утримувачами складів тимчасового зберігання можуть бути тільки підприємства-резиденти.

5. Порядок розміщення, зберігання, й обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення на складі тимчасового зберігання, а також випуску їх зі цього складу визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 207. Типи складів тимчасового зберігання

1. Склад тимчасового зберігання може бути закритого та відкритого типу.

2. Склад тимчасового зберігання закритого типу призначається виключно для зберігання утримувачем складу товарів, що належать йому.

3. Склад тимчасового зберігання відкритого типу призначається для зберігання товарів, що належать будь-яким особам.

4. Територія складу тимчасового зберігання відкритого типу є постійною зоною митного контролю.

Стаття 208. Правове регулювання взаємовідносини утримувача складу тимчасового зберігання відкритого типу з особами, які розміщують товари на складі

Взаємовідносини утримувача складу тимчасового зберігання відкритого типу з особами, які розміщують товари на цьому складі, визначаються відповідним договором, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 209. Обмеження щодо розміщення товарів на складах тимчасового зберігання

1. На складах тимчасового зберігання можуть розміщуватися будь-які товари. Однак небезпечні товари, товари, що можуть зашкодити іншим товарам або товари, що потребують спеціальних умов зберігання, можуть розміщуватися тільки на складах тимчасового зберігання, які мають відповідні умови для зберігання таких товарів.

2. Не допускається розміщення на складах тимчасового зберігання товарів, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, якщо до закінчення строку їх придатності залишається менше одного місяця.

3. Не підлягають передачі на тимчасове зберігання підприємствам товари, що зберігаються виключно митним органом відповідно до частини першої статті 164 цього Кодексу.

4. Міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, може визначати також перелік окремих видів товарів, які передаються на тимчасове зберігання під митним контролем лише на склади митних органів.

Стаття 210. Особа, відповідальна за схоронність товарів, розміщених на складі тимчасового зберігання

1. Відповідальним перед митними органами за втрату чи пошкодження товарів, розміщених на складі тимчасового зберігання, є утримувач складу тимчасового зберігання.

2. Утримувач складу тимчасового зберігання веде облік товарів, що розміщуються на цьому складі та випускаються з нього, та подає митному органу звіт про рух товарів за формою, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митний орган має право вимагати подання позачергового звіту.

3. За видачу без дозволу митного органу або втрату товарів, розміщених на складі тимчасового зберігання, утримувач складу тимчасового зберігання несе відповідальність, передбачену цим Кодексом.

4. У разі втрати чи видачі без дозволу митного органу товарів, які зберігаються на складі тимчасового зберігання, утримувач цього складу зобов'язаний сплатити митні платежі, установлені законом на імпорт цих товарів. Утримувач складу тимчасового зберігання звільняється від обов'язку по сплаті митних платежів лише у разі, якщо товари, які зберігаються на складі, було знищено або безповоротно пошкоджено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов зберігання.

Стаття 211. Розпорядження товарами у разі анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання

1. Після набрання чинності наказом про анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання ввезення товарів на цей склад не допускається. Товари, які зберігаються на цьому складі, протягом 30 робочих днів з дня набрання чинності зазначеним рішенням повинні бути переміщені утримувачем або уповноваженою ним особою під митним контролем на інший склад тимчасового зберігання або на склад митного органу або задекларовані до обраного митного режиму

2. За порушення встановленого частиною першою цієї статті строку розпорядження товарами, розміщеними на складі тимчасового зберігання, утримувач зазначених товарів або уповноважена ним особа несуть відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами України.

ГЛАВА 33. Відкриття та експлуатація вантажного митного комплексу

Стаття 212. Вантажний митний комплекс

Вантажний митний комплекс - це ділянка території з комплексом будівель, споруд, інженерно-технічних засобів і комунікацій, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, яка належить юридичній особі - резиденту.

Стаття 213. Послуги, які надаються утримувачем вантажного митного комплексу особам, що переміщують товари через митний кордон України

1. Утримувач вантажного митного комплексу повинен обов'язково забезпечувати:

1) надання посередницьких послуг з декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України;

2) надання послуг зі зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України, і транспортних засобів комерційного призначення;

3) виконання навантажувально-розвантажувальних робіт.

2. На вантажному митному комплексі також можуть бути обладнані місця для надання додаткових послуг.

Стаття 214. Правове регулювання взаємовідносин утримувача вантажного митного комплексу з особами, які користуються послугами комплексу, та митними органами

1. Взаємовідносини утримувача вантажного митного комплексу з особами, які користуються послугами комплексу, визначаються відповідним договором.

2. Взаємовідносини утримувача вантажного митного комплексу з митними органами визначаються у відповідному договорі.

Стаття 215. Вимоги до облаштування вантажного митного комплексу

Вимоги до облаштування вантажного митного комплексу встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 216. Обов'язки утримувача вантажного митного комплексу

Утримувач вантажного митного комплексу зобов'язаний:

1) дотримуватись положень цього Кодексу, виконувати умови дозволу на відкриття та експлуатацію вантажного митного комплексу та вимоги митного органу щодо конструкції, облаштування і функціонування комплексу;

2) забезпечити безоплатний вхід та в'їзд на територію комплексу та безоплатне перебування на його території протягом перших чотирьох годин;

3) виключити можливість несанкціонованого доступу на територію комплексу сторонніх осіб, а також вилучення з його території товарів, що перебувають під митним контролем, і транспортних засобів комерційного призначення;

4) забезпечувати безперешкодний доступ посадових осіб митного органу до товарів, що перебувають під митним контролем на території комплексу, та документів на такі товари, створювати цим особам належні умови для роботи;

5) забезпечити розміщення на території комплексу посадових осіб митного органу та представників усіх державних контрольних служб, які здійснюють інші види державного контролю;

6) вести облік товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що обслуговуються комплексом, і подавати відповідному митному органу звіт про такі товари, транспортні засоби за формою та у порядку, встановленими міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи;

7) забезпечити наявність та функціонування електронного обліку товарів і транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються територією вантажного митного комплексу, і безперешкодний доступ до системи згаданого електронного обліку посадових осіб митних органів;

8) забезпечити наявність та функціонування контрольно-пропускної системи при в'їзді та при виїзді з вантажного митного комплексу, обладнаної шлагбаумами, засобами автоматичного зчитування даних реєстраційних номерних знаків транспортних засобів та електронними вагами, з можливістю автоматичного внесення інформації про реєстраційний номер транспортного засобу та його загальну вагу до системи електронного обліку товарів і транспортних засобів;

9) забезпечити наявність та функціонування системи відеоспостереження за входом (в'їздом) на територію комплексу та виходом (виїздом) з неї, процедурою здійснення митного контролю з фіксацією такого відображення для ведення відповідного архіву, а також безперешкодний доступ посадових осіб митних органів до згаданої системи відеоспостереження.

РОЗДІЛ VII. МИТНІ РЕЖИМИ

ГЛАВА 34. Загальні положення щодо митних режимів

Стаття 217. Види митних режимів

1. З метою застосування митного законодавства України запроваджуються такі митні режими:

1) імпорт (випуск для вільного обігу);

2) реімпорт;

3) експорт (остаточне вивезення);

4) реекспорт;

5) транзит;

6) тимчасове ввезення;

7) тимчасове вивезення;

8) митний склад;

9) вільна митна зона;

10) безмитна торгівля;

11) переробка на митній території;

12) переробка за межами митної території;

13) знищення або руйнування;

14) відмова на користь держави.

2. Митні режими встановлюються виключно цим Кодексом.

Стаття 218. Вибір та зміна митного режиму

1. Декларант має право вибрати митний режим, у який він бажає розмістити товари, з дотриманням умов щодо такого режиму та в порядку, що визначені цим Кодексом.

2. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

3. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених законодавством для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Стаття 219. Митний статус товарів, що поміщуються в митний режим

1. За митним статусом товари поділяються на українські або іноземні.

2. Усі товари на митній території України (за винятком територій спеціальних митних зон) вважаються такими, що мають статус українських товарів, якщо відповідно до цього Кодексу не встановлено, що такі товари не є українськими.

Стаття 220. Регулювання питань, пов'язаних із митним режимом

1. Умови перебування товарів і транспортних засобів у відповідному митному режимі, обмеження щодо їх використання, застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначаються цим Кодексом, іншими актами законодавства України з питань митної справи та законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність.

2. Питання, пов'язані з виконанням необхідних митних формальностей та здійсненням митного контролю за товарами, поміщеними у відповідний митний режим, регулюються цим Кодексом.

ГЛАВА 35. Імпорт (випуск для вільного обігу)

Стаття 221. Поняття митного режиму імпорту (випуску для вільного обігу)

Імпорт (випуск для вільного обігу) - митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, установлених законом на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Стаття 222. Умови поміщення товарів у режим імпорту

1. Митний режим імпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, а також до продуктів переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території.

2. Митним законодавством можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів у митний режим імпорту замість митної декларації.

3. Для поміщення товарів в режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів в митний режим імпорту, документи на такі товари з обґрунтуванням підстав поміщення їх в режим імпорту;

2) сплатити митні платежі, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;

3) виконати вимоги, передбачені законодавством, щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

4. Якщо іноземні товари після ввезення їх на митну територію України зазнали пошкодження внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили або втрат унаслідок протиправних дій третіх осіб, що підтверджується документально, за рішенням декларанта вони можуть бути заявлені митному органу для вільного обігу (або в інший митний режим) в пошкодженому стані чи у фактичній кількості з додержанням щодо них вимог тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Заходи гарантування щодо товарів, утрачених унаслідок протиправний дій третіх осіб, застосовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

5. У випадку встановлення актами законодавства заборон (обмежень), товари, випущені у вільний обіг на митній території України за попередніми, тимчасовими або періодичними митними деклараціями, підлягають поміщенню у митний режим імпорту відповідно до умов, які діяли на момент їх випуску у вільний обіг.

Стаття 223. Митний статус товарів, поміщених у режим імпорту

1. Товари, поміщені у режим імпорту, набувають статусу українських товарів.

2. Підтвердженням українського статусу товарів, зазначених у частині першій цієї статті, є митна декларація, за якою ці товари випущено у вільний обіг.

ГЛАВА 36. Реімпорт

Стаття 224. Поняття митного режиму реімпорту

Реімпорт - митний режим, відповідно до якого товари, що були вивезені або оформлені для вивезення за межі митної території України, випускаються для вільного обігу на митній території України зі звільненням від сплати митних платежів, установлених законом на імпорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 225. Умови поміщення товарів у митний режим реімпорту

1. Митний режим реімпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим.

2. У митний режим реімпорту можуть бути поміщені товари, що:

1) були вивезені у режимі тимчасового вивезення та ввозяться до завершення строку дії цього митного режиму і перебувають у тому ж стані, в якому вони були вивезені за межі митної території, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання, а також змін, що дозволяються у відношенні таких товарів у разі їх використання у режимі тимчасового вивезення;

2) були вивезені у режимі переробки за межами митної території та ввозяться до завершення строку дії цього митного режиму і перебувають у тому ж стані, в якому вони були вивезені за межі митної території, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання;

3) були поміщені у режим експорту (митного складу) і повертаються особі, що їх експортувала, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнішньоекономічної угоди, згідно з якою ці товари поміщувались у режим експорту або в силу інших обставин, що перешкоджають виконанню цієї угоди, якщо ці товари:

а) повертаються на митну територію України у строк, що не перевищує шести місяців з дати вивезення їх за межі цієї території у режимі експорту;

б) перебувають у тому ж стані, в якому вони оформлені у митний режим, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якого були виявлені недоліки, що спричинили реімпорт товарів.

3. Товари, зазначені в частині другій цієї статті, можуть бути також поміщені у режим реімпорту, якщо:

1) під час перебування таких товарів за межами митної території України вони піддавалися операціям, необхідним для їх збереження, а також технічного обслуговування чи ремонту, необхідність у яких виникла під час перебування за межами митної території України;

2) стан таких товарів змінився внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили в порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

3) у режим реімпорту поміщується лише частина товарів, раніше випущених для вивезення за межі митної території України.

4. Для поміщення товарів в режим реімпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) ввезти товари на митну територію України не пізніше ніж у встановлений законодавством строк після їх вивезення за межі митної території України;

2) подати митному органу, що здійснює випуск товарів у режим реімпорту, документи на такі товари з обґрунтуванням підстав поміщення їх в режим реімпорту;

3) надати митному органу документи та відомості для ідентифікації товарів, що реімпортуються;

4) у випадку, передбаченому частиною другою цієї статті для товарів, поміщених у режим експорту, сплатити суми, одержані експортером з Державного бюджету України у зв'язку з експортом цих товарів.

Стаття 226. Окремі положення щодо застосування режиму реімпорту

1. Застосування митного режиму реімпорту можливе за умови ідентифікації митним органом товарів, заявлених у цей режим, як таких, що були раніше випущені для вивезення за межі митної території України.

2. Для товарів, що вивозяться з наміром подальшого реімпорту, заходи для ідентифікації можуть бути застосовані на момент їх випуску для вивезення за межі митної території України.

3. Для ідентифікації товарів, що реімпортуються, можуть вживатися заходи, передбачені частинами другою та третьою статті 40 цього Кодексу.

4. Не вимагається застосування заходів для ідентифікації тари, піддонів та інших подібних товарів, що не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак.

5. Реімпорт товарів, поміщених у митний режим експорту, згідно із пунктом 3 частини другої статті 225 цього Кодексу, може бути здійснений особою - експортером або її правонаступником.

6. В інших випадках дозволяється застосування режиму реімпорту при ввезенні на митну територію України товарів іншою особою, ніж та, що їх вивезла, якщо це виправдано обставинами.

7. Декларування товарів у режим реімпорту може здійснюватися у будь-якому митному органі. З метою полегшення контролю за дотриманням режиму реімпорту спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи може визначати випадки, у яких декларування товарів у режим реімпорту повинне здійснюватися у тому ж митному органі, у якому зазначені товари декларувалися для вивезення за межі митної території України.

8. Замість митної декларації для декларування упаковок, контейнерів, піддонів та транспортних засобів комерційного призначення у митний режим реімпорту використовуються документи, що підтверджують попереднє вивезення зазначених товарів за межі митної території України.

Стаття 227. Митний статус товарів, поміщених у режим реімпорту

1. Українські товари, поміщені у режим реімпорту, зберігають статус українських товарів.

2. Іноземні товари, що реімпортуються згідно із пунктом 3 частини другої статті 225 цього Кодексу, після поміщення у режим реімпорту набувають статусу українських товарів.

3. Підтвердженням українського статусу товарів, зазначених у частині другій цієї статті, є митна декларація, за якою ці товари випущено у вільний обіг.

Стаття 228. Повернення сум вивізного (експортного) мита при реімпорті товарів

Після поміщення у митний режим реімпорту товарів згідно із пунктом 3 частини другої статті 225 цього Кодексу, суми вивізного (експортного) мита, сплачені при експорті цих товарів, повертаються особам, що їх сплачували, або їх правонаступникам, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Акцизний податок і податок на додану вартість при поміщені товарів згідно із пунктом 3 частини другої статті 225 цього Кодексу в митний режим реімпорту справляються відповідно до Податкового кодексу.

ГЛАВА 37. Експорт

Стаття 229. Поняття митного режиму експорту

Експорт (остаточне вивезення) - митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

Стаття 230. Умови поміщення товарів у режим експорту

1. Митний режим експорту може бути застосований до товарів, що призначені для вивезення за межі митної території України, та до товарів, що вже вивезені за межі цієї території та перебувають під митним контролем, за винятком товарів, заборонених до поміщення у цей режим відповідно до законодавства.

2. Для поміщення товарів в режим експорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів в митний режим експорту, документи на такі товари з обґрунтуванням підстав поміщення їх в режим експорту;

2) сплатити вивізне (експортне) мито;

3) виконати вимоги, передбачені законодавством, щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

4) у випадках, встановлених законодавством України, подати митному органу дозвіл на проведення зовнішньоекономічної операції з вивезення товарів у третю країну (реекспорт).

3. Митні органи не вимагають обов'язкового підтвердження прибуття товарів, що експортуються, у пункт призначення за межами митної території України.

4. У випадку встановлення актами законодавства заборон (обмежень), товари, що:

1) поміщені в режим експорту, випускаються за межі митної території України відповідно до умов, що діяли на момент поміщення цих товарів у зазначений митний режим;

2) фактично випущені за межі митної території України за періодичними митними деклараціями, підлягають поміщенню у митний режим експорту відповідно до умов, що діяли на момент такого фактичного вивезення цих товарів.

Стаття 231. Митний статус товарів, поміщених у режим експорту

1. Товари, поміщені у митний режим експорту, втрачають статус українських товарів з моменту їх фактичного вивезення за межі митної території України.

2. Товари, що знаходяться за межами митної території України, втрачають статус українських товарів з моменту поміщення їх у митний режим експорту.

ГЛАВА 38. Реекспорт

Стаття 232. Поняття митного режиму реекспорту

Реекспорт - митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або у вільну митну зону, вивозяться за межі зазначеної території без сплати вивізного (експортного) мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 233. Умови поміщення товарів у митний режим реекспорту

1. Митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, що при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та які:

1) після ввезення на митну територію України перебували під митним контролем та не були поміщені у митний режим (у тому числі у зв'язку з обмеженнями чи заборонами щодо ввезення таких товарів на територію України);

2) були поміщені у режим тимчасового ввезення та вивозяться за межі митної території України у тому ж стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання, а також змін, що дозволяються у відношенні таких товарів у разі їх використання у режимі тимчасового ввезення;

3) були поміщені у митні режими переробки на митній території та вивозяться за межі митної території України у тому ж стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання або у вигляді продуктів переробки товарів, поміщених у режим переробки на митній території;

4) були поміщені у режим митного складу та вивозяться за межі митної території України у тому ж стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання;

5) були поміщені у режим імпорту й повертаються нерезиденту - стороні зовнішньоекономічної угоди, згідно з якою ці товари поміщувались у режим імпорту, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цієї угоди, або в силу інших обставин, що перешкоджають її виконанню, якщо ці товари:

а) вивозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у режим імпорту;

б) перебувають у тому ж стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якої були виявлені недоліки, що спричинили реекспорт товарів;

6) визнані помилково ввезеними на митну територію України.

2. Товари, зазначені в частині першій цієї статті, можуть бути також поміщені у режим реекспорту, якщо:

1) під час перебування таких товарів на митній території України вони піддавалися операціям, необхідним для їх збереження, а також технічного обслуговування чи ремонту, необхідність у яких виникла під час перебування на митній території України;

2) стан таких товарів змінився внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили в порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи;

3) у режим реекспорту поміщується лише частина товарів, раніше ввезених на митну територію України.

3. У митний режим реекспорту також поміщуються товари, що перебували у режимі вільної митної зони та вивозяться за межі митної території України.

4. Для поміщення товарів в режим реекспорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів в митний режим реекспорту, документи на такі товари з обґрунтуванням підстав поміщення їх в режим реекспорту;

2) надати митному органу документи та відомості для ідентифікації товарів, що реекспортуються;

3) у випадках, визначених законом, сплатити вивізне (експортне) мито;

4) у випадках, визначених законом, виконати вимоги, передбачені законодавством, щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

5) у випадках, встановлених законодавством України, подати митному органу дозвіл на проведення зовнішньоекономічної операції з реекспорту цих товарів.

Стаття 234. Окремі положення щодо застосування режиму реекспорту

1. Застосування митного режиму реекспорту можливе за умови ідентифікації митним органом товарів, заявлених у цей режим, як таких, що були раніше ввезені на митну територію України.

2. Для товарів, що ввозяться з наміром подальшого реекспорту, заходи для ідентифікації можуть бути застосовані на момент їх ввезення на митну територію України.

3. Для ідентифікації товарів, що реекспортуються, можуть вживатися заходи, передбачені частинами другою та третьою статті 40 цього Кодексу.

4. Не вимагається застосування заходів для ідентифікації тари, піддонів та інших подібних товарів, що не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак.

5. Реекспорт товарів, поміщених у митний режим імпорту, згідно із пунктом 5 частини першої статті 233 цього Кодексу, може бути здійснений особою - імпортером або її правонаступником.

6. В інших випадках дозволяється застосування режиму реекспорту при вивезенні за межі митної території України товарів іншою особою, ніж та, що їх ввозила, якщо це виправдано обставинами.

7. Декларування товарів у режим реекспорту може здійснюватися у будь-якому митному органі, якщо інше не передбачено цим Кодексом. З метою полегшення контролю за дотриманням режиму реекспорту міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, може визначати випадки, у яких декларування товарів у режим реекспорту повинне здійснюватися у тому ж митному органі, у якому зазначені товари декларувалися для ввезення на митну територію України.

8. Товари можуть реекспортуватися за межі митної території України однією чи кількома партіями. Допускається реекспорт товарів за межі митної території України не через той митний орган, через який товари увозилися на цю територію.

9. Замість митної декларації для декларування упаковок, контейнерів, піддонів та транспортних засобів комерційного призначення у митний режим реекспорту використовуються документи, що підтверджують попереднє ввезення зазначених товарів на митну територію України.

Стаття 235. Митний статус товарів, що поміщуються у режим реекспорту

1. Іноземні товари, поміщені у режим реекспорту, зберігають статус іноземних товарів.

2. Товари, що набули статусу українських внаслідок імпорту та реекспортуються згідно із пунктом 5 частини першої статті 233 цього Кодексу, втрачають статус українських товарів з моменту їх фактичного вивезення за межі митної території України.

Стаття 236. Повернення сум ввізного мита при реекспорті товарів

Після поміщення у митний режим реекспорту товарів згідно із пунктом 5 частини першої статті 233 цього Кодексу, суми ввізного мита, сплачені при імпорті цих товарів, повертаються особам, що їх сплачували, або їх правонаступникам відповідно до цього Кодексу. Акцизний податок і податок на додану вартість при поміщені товарів згідно із пунктом 5 частини першої статті 233 цього Кодексу в митний режим реекспорту справляються відповідно до Податкового кодексу.

ГЛАВА 39. Транзит

Стаття 237. Поняття митного режиму транзиту

Транзит - митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 238. Переміщення товарів і транспортних засобів комерційного призначення в режимі транзиту

1. Переміщення товарів у митному режимі транзиту здійснюється як прохідний або внутрішній транзит, або каботаж.

2. Митний режим транзиту застосовується до товарів, які переміщуються:

1) від пункту ввезення (пункту пропуску) на митну територію України - до вивезення (пункту пропуску) за межі митної території України, в тому числі в межах одного пункту пропуску через державний кордон України;

2) від пункту ввезення (пункту пропуску) на митну територію України - до митного органу, розташованого на митній території України;

3) від митного органу, розташованого на митній території України, до пункту вивезення (пункту пропуску) за межі митної території України;

4) від одного пункту, розташованого на митній території України, до іншого пункту, розташованого на митній території України (в тому числі якщо частина цього переміщення проходить за межами митної території України);

5) від штучного острова, установки або споруди, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, до митного органу, розташованого на території України, зайнятій сушею, та у зворотному напрямку.

Стаття 239. Умови поміщення у митний режим транзиту

1. Митний режим транзиту може бути застосований як до товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, так і до таких, що перебувають на митній території України.

2. У митний режим транзиту можуть бути поміщені товари та/або транспортні засоби комерційного призначення незалежно від їх митного статусу.

3. У митний режим транзиту можуть бути поміщені будь-які товари, крім заборонених законодавством для ввезення та/або транзиту через митну територію України.

4. Для поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення в режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати митному органу митну декларацію (документ, який відповідно до статті 241 цього Кодексу використовується як митна декларація), товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару;

2) у випадках, визначених законодавством України, надати митному органу дозвільний документ на транзит через митну територію України, який видається відповідними уповноваженими органами;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, надати митному органу гарантію доставки товарів до митного органу призначення.

5. Для ідентифікації товарів, що поміщуються у митний режим транзиту, можуть вживатися заходи, передбачені частинами другою та третьою статті 40 цього Кодексу.

6. Не вимагається застосування заходів для ідентифікації тари, піддонів та інших подібних товарів, що не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак.

Стаття 240. Вимоги до переміщення товарів в режимі транзиту

1. Товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у режимі транзиту, повинні:

1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання;

2) не використовуватися ні з якою іншою метою, крім транзиту;

3) бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного статтею 242 цього Кодексу;

4) мати неушкоджені засоби ідентифікації у разі їх застосування.

2. Транспортні засоби комерційного призначення, поміщені у митний режим транзиту, можуть піддаватися операціям з технічного обслуговування та ремонту, потреба в яких виникла під час перебування їх на митній території України.

3. За умови забезпечення ідентифікації товарів, що переміщуються у режимі транзиту, та дотримання інших вимог, установлених законодавством, допускається перевезення зазначених товарів транспортним засобом, який здійснює перевезення в межах митної території України товарів, які не перебувають під митним контролем.

Стаття 241. Документи, що використовуються для декларування у режим транзиту

1. Для декларування у режим транзиту товарів, що переміщуються будь-яким видом транспорту, крім випадків транзиту у межах одного пункту пропуску та транзиту з використанням книжки А. Т. А. або книжки CPD, використовується митна декларація.

2. У разі транзиту в межах одного пункту пропуску як митна декларація залежно від виду транспорту може використовуватися авіаційна вантажна накладна (Air Waybill) або коносамент (Bill of Lading).

3. Для декларування товарів, що не є підакцизними, як митна декларація залежно від виду транспорту може використовуватися накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (ЦИМ/СМГС, CIM/SMGS), книжка МДП (Carnet TIR).

4. Незалежно від виду транспорту, для декларування у режим транзиту товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення можуть використовуватися книжка АТА або книжка CPD.

5. У випадках, передбачених міжнародними договорами України, для декларування у режим транзиту товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення використовуються документи, передбачені такими договорами.

Стаття 242. Тривалість митного транзиту

1. Установлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту:

1) для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб);

2) для залізничного транспорту - 28 діб;

3) для авіаційного транспорту - 5 діб;

4) для морського та річкового транспорту - 20 діб;

5) для трубопровідного транспорту - 31 доба;

6) для трубопровідного транспорту (з перевантаженням на інші види транспорту) - 90 діб.

2. До строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається:

1) час дії обставин, зазначених у статті 117 цього Кодексу;

2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування митного органу, який контролює їх переміщення);

3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування митного органу, який контролює переміщення цих товарів).

Стаття 243. Окремі положення щодо застосування режиму транзиту

1. Перевантаження товарів, що переміщуються у режимі транзиту, з транспортного засобу на інший, допускається з дозволу митного органу, в зоні діяльності якого проводиться перевантаження.

2. Якщо перевантаження може бути здійснене без порушення митних пломб та інших засобів ідентифікації, таке перевантаження допускається без дозволу, але з попереднім інформуванням митного органу.

3. Проведення угрупування пакувальних місць, зміна упаковки, маркування, сортування, а також ремонт та заміна пошкодженої упаковки здійснюються з дозволу митного органу.

4. Для отримання дозволу митного органу особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, митному органу подаються тільки товарно-транспортний документ на перевезення товару.

5. Під час переміщення товарів у митному режимі транзиту дозволяється здійснення заміни механічного транспортного засобу з попереднім інформуван-ням митного органу призначення про причини такої заміни, якщо така заміна не потребує перевантаження товарів.

6. При вивезенні за межі митної території України товарів, поміщених в митні режими експорту, реекспорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території, положення цього розділу застосовуються з моменту початку переміщення зазначених товарів з митного органу відправлення і до моменту пред'явлення їх митному органу призначення.

Стаття 244. Каботажні перевезення

1. Під каботажем розуміється перевезення українських та іноземних товарів шляхом завантаження їх на морське (річкове) судно в одному пункті на митний території України і транспортування в інший пункт території України, де здійснюватиметься їх вивантаження. При цьому товари, увезені на митну територію України морським (річковим) судном, допускаються до каботажного переміщення між митними органами або в межах одного митного органу після їх перевантаження на інше морське (річкове) судно, що ходить під прапором України або іноземне судно, за умови отримання на це дозволу Міністерства транспорту України.

2. Іноземні товари перебувають під митним контролем протягом усього часу каботажу.

Стаття 245. Розміщення товарів на борту морських (річкових) суден для каботажного перевезення

1. Каботажні перевезення іноземних товарів на борту морського (річкового) судна разом з українськими товарами здійснюється за умови їх надійної ідентифікації.

2. Якщо забезпечення надійної ідентифікації неможливе, митні органи вимагають переміщення українських товарів окремо від іноземних товарів, що знаходяться на борту судна, яке здійснюватиме таке перевезення.

Стаття 246. Навантаження та вивантаження

1. Навантаження на судна товарів, що переміщуються каботажем, та їх вивантаження з цих суден здійснюються, в морських (річкових) портах, за місцем розташування митних органів.

2. В разі одночасного каботажного перевезення іноземних та українських товарів, митна служба дозволяє навантаження або розвантаження українських товарів у найкоротший термін після прибуття судна в місце навантаження або розвантаження.

3. На прохання власника товарів, що переміщуються каботажем, чи уповноваженої ним особи митний орган дозволяє здійснити під контролем посадових осіб цього органу та на умовах, визначених цим Кодексом, навантаження та/або вивантаження зазначених товарів в іншому пункті, ніж це було спочатку заплановано, у тому числі поза місцем розташування митних органів, а також поза робочим часом, встановленим для митних органів, зі справлянням відповідної плати, передбаченої цим Кодексом.

4. Якщо судно, що здійснює каботажне переміщення товарів, унаслідок аварії, стихійного лиха або інших обставин, що мають характер непереборної сили, не в змозі досягти одного з місць здійснення митного контролю на митній території України, вивантаження з нього товарів допускається в місцях, де немає митних органів. У таких випадках капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання цих товарів, та інформування митних органів. При цьому, товари продовжують перебувати в каботажі.

Стаття 247. Документи, необхідні для допуску товарів до каботажного перевезення

1. Для каботажного перевезення товарів митному органу подається документ, що містить перелік товарів, призначених для цього перевезення, відомості про судно, що здійснюватиме таке перевезення, а також назву українського порту або портів, де повинно здійснюватися вивантаження зазначених товарів. Цей документ після здійснення митних формальностей є підставою для здійснення одного каботажного перевезення зазначених у ньому товарів. Митний орган, що здійснив митні формальності, повідомляє про це митні органи призначення. При вивантаженні товарів у пункті призначення митному органу подається перелік товарів, що підлягають вивантаженню в цьому пункті.

2. Якщо судно регулярно здійснює каботажні перевезення ідентичних товарів між одними й тими самими пунктами, документ, зазначений у частині першій цієї статті, є підставою для здійснення перевезень протягом визначеного перевізником та погодженого митним органом строку. Митний орган, що здійснив митні формальності, повідомляє про це митні органи призначення. В цьому випадку, перед навантаженням товарів на судно митному органу подається тільки перелік цих товарів, а при вивантаженні - тільки перелік товарів, що вивантажуються.

Стаття 248. Митний статус товарів, що поміщуються у режим транзиту

1. Іноземні товари, поміщені у режим транзиту, зберігають статус іноземних товарів.

2. Українські товари, поміщені у режим транзиту, зберігають статус українських товарів.

Стаття 249. Завершення митного режиму транзиту

1. Митний режим транзиту завершується вивезенням товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем митного органу призначення.

2. При вивезенні за межі митної території України товарів, поміщених у митний режим транзиту, окремими партіями, режим транзиту вважається завершеним після фактичного вивезення за межі митної території України останньої з таких окремих партій.

3. При ввезенні товарів на митну територію України з метою подальшого їх поміщення у відповідний митний режим, митний режим транзиту завершується виконанням формальностей щодо доставлення товарів до митного органу призначення.

4. Режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, установлених цим Кодексом.

5. Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 242 цього Кодексу, митному органу призначення повинні бути представлені товари, поміщені у режим транзиту та митна декларація або інший документ, визначений статтею 241 цього Кодексу.

6. Митний орган призначення після представлення товарів, поміщених у режим транзиту та митної декларації або іншого документу, визначеного статтею 241 цього Кодексу, перевіряє дотримання вимог, установлених митним законодавством до переміщення товарів у режимі транзиту, та виконує митні формальності, необхідні для завершення митного режиму транзиту.

7. Українські товари, що відповідно до пункту 5 частини другої статті 238 цього Кодексу переміщувались у режимі транзиту між штучним островом, установкою або спорудою, створеними у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, та митним органом, розташованим на території України, зайнятій сушею, випускаються з-під митного контролю після виконання необхідних митних формальностей щодо доставки товарів.

8. Митний режим транзиту також припиняється у разі конфіскації товарів, їх повної втрати унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

9. У випадку припинення режиму транзиту згідно з частиною сьомою цієї статті вивезення товарів за межі митної території України не вимагається, а гарантії, надані відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 239 цього Кодексу, підлягають поверненню.

ГЛАВА 40. Тимчасове ввезення

Стаття 250. Поняття митного режиму тимчасового ввезення

Тимчасове ввезення - митний режим, відповідно до якого іноземні товари або транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з повним або частковим умовним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їхнього використання.

Стаття 251. Умови поміщення у режим тимчасового ввезення

1. Митний режим тимчасового ввезення може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, який передбачає їх перебування під митним контролем.

2. Законодавством можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення в митний режим тимчасового ввезення замість митної декларації.

3. Митний орган, що здійснює випуск товарів у режим тимчасового ввезення, повинен пересвідчитись у можливості ідентифікації цих товарів при їх реекспорті, та вжити заходів для нанесення або фіксування необхідних ідентифікаційних ознак товарів.

4. Для ідентифікації товарів, що поміщуються у митний режим тимчасового ввезення, можуть вживатися заходи, передбачені частинами другою та третьою статті 40 цього Кодексу.

5. Для ідентифікації тимчасово ввезених товарів митні органи вживають необхідні заходи тільки у тих випадках, коли комерційні способи ідентифікації є не достатніми.

6. Не вимагається застосування заходів для ідентифікації тари, піддонів та інших подібних товарів, що не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак.

7. Для поміщення товарів у режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів у режим тимчасового ввезення, документи на такі товари з обґрунтуванням підстав поміщення їх у цей режим;

2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов'язання про реекспорт товарів, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені митним органом;

3) подати митному органу дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством;

4) сплатити податки у відповідності до статті 253 цього Кодексу або надати гарантію дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення відповідно до статті 257 цього Кодексу.

Стаття 252. Товари і транспортні засоби, які можуть бути поміщені у митний режим тимчасового ввезення з повним умовним звільненням від оподаткування

1. У митний режим тимчасового ввезення з повним умовним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються товари і транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 114 цього Кодексу та в Додатках В.1 - В.9, С і D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

2. У разі порушення умов митного режиму тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання та пеню відповідно до Податкового кодексу України.

Стаття 253. Товари, що можуть поміщуватися у режим тимчасового ввезення з частковим умовним звільненням від оподаткування

1. У режим тимчасового ввезення з частковим умовним звільненням від оподаткування відповідно до положень Додатку E до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), можуть поміщуватися товари, не зазначені у статтях 114, 252 цього Кодексу, а також у Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), або такі, що не відповідають вимогам вказаних Додатків.

2. У разі тимчасового ввезення товарів з частковим умовним звільненням від оподаткування за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у режим тимчасового ввезення.

3. Сума митних платежів сплачується при розміщенні товарів у митний режим тимчасового ввезення та розраховується за встановлений митним органом строк дії цього митного режиму.

4. У такому ж порядку сплачуються митні платежі у разі продовження строку тимчасового ввезення зазначених товарів відповідно до статті 255 цього Кодексу.

5. Загальна сума митних платежів, яка підлягає сплаті за час перебування товарів у режимі тимчасового ввезення з частковим умовним звільненням від оподаткування, не повинна перевищувати суми, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у режим тимчасового ввезення.

6. Сума митних платежів, сплачена на підставі часткового умовного звільнення від оподаткування, поверненню не підлягає.

7. У разі випуску товарів, поміщених в режим тимчасового ввезення з частковим звільненням від оподаткування, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі митні платежі сплачуються в обсязі, передбаченому законом для ввезення цих товарів на митну територію України у митному режимі імпорту, за відрахуванням суми, вже сплаченої на підставі часткового умовного звільнення цих товарів від оподаткування. При цьому за період, коли застосовувалося таке звільнення, підлягають сплаті проценти з сум податкових зобов'язань, що підлягали б сплаті, коли б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов'язань відповідно до розділу II Податкового кодексу України.

8. Кабінет Міністрів України може встановлювати перелік товарів, на які поширюється чи не поширюється право на тимчасове ввезення з частковим умовним звільненням від оподаткування. Зміст такого переліку повідомляється Депозитарію Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік).

Стаття 254. Операції з транспортними засобами, поміщеними в режим тимчасового ввезення

Транспортні засоби комерційного призначення, поміщені в режим тимчасового ввезення, можуть піддаватися операціям технічного обслуговування та ремонту, необхідність в яких виникла протягом строку перебування у режимі тимчасового ввезення.

Стаття 255. Строки тимчасового ввезення

1. Строк тимчасового ввезення товарів установлюється митним органом у кожному конкретному випадку та не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у режим тимчасового ввезення.

2. Строк тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення установлюється митним органом з урахуванням того, що ці транспортні засоби повинні бути вивезені за межі митної території України відразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені.

3. З урахуванням мети ввезення товарів та інших обставин строк, зазначений у частинах першій - другій цієї статті, може бути продовжений відповідним митним органом.

4. Якщо товари або транспортні засоби, поміщені у митний режим тимчасового ввезення, не можуть бути своєчасно реекспортовані внаслідок накладення на них арешту (за винятком арешту внаслідок позовів приватних осіб) або вилучення у справі про порушення митних правил, то перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється на час такого арешту (вилучення).

Стаття 256. Передача права на тимчасове ввезення

За заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, митний орган надає дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо товарів будь-якій іншій особі за умови, що така інша особа:

1) відповідає вимогам, встановленим законодавством, та

2) приймає на себе зобов'язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення.

Стаття 257. Гарантування дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення

1. Гарантування дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення здійснюється шляхом:

1) застосування міжнародного митного документа (книжки АТА або книжки CPD), що містить чинну міжнародну гарантію сплати митних платежів, установлених законом на імпорт товарів;

2) надання фінансової гарантії у порядку, передбаченому розділом IX цього Кодексу.

2. Фінансова гарантія повертається у порядку, передбаченому розділом IX цього Кодексу, після завершення режиму тимчасового ввезення.

3. Гарантія дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення не вимагається щодо:

1) устаткування для підготовки радіо- чи телепередач і репортажів, та транспортних засобів, спеціально пристосованих для використання для цілей радіо- чи телепередач;

2) контейнерів, піддонів та упаковок;

3) наукового і педагогічного устаткування та матеріалів для забезпечення добробуту мореплавців, що використовуються на борту суден;

4) особистих речей;

5) товарів, ввезених для спортивних цілей;

6) товарів, що ввозяться в рамках прикордонного обігу;

7) медичного, хірургічного і лабораторного устаткування, а також щодо будь-яких товарів, таких як автомобілі чи інші транспортні засоби, ковдри, намети, збірні будинки, інших товарів першої необхідності, відправлені як допомога потерпілим від стихійного лиха чи подібних катастроф;

8) транспортних засобів комерційного призначення;

9) тяглових тварин, тварин, ввезених для перегону на нове пасовисько чи випасання на землях, розташованих у прикордонній смузі (контрольованому прикордонному районі);

10) товарів, які тимчасово ввозяться на митну територію України з частковим звільненням від оподаткування.

Стаття 258. Митний статус товарів, поміщених у режим тимчасового ввезення

Іноземні товари, поміщені у режим тимчасового ввезення, зберігають статус іноземних товарів

Стаття 259. Завершення режиму тимчасового ввезення

1. Режим тимчасового ввезення товарів або транспортних засобів завершується шляхом їх реекспорту або поміщення у інший митний режим, а також у випадку припинення режиму тимчасового ввезення відповідно до частини третьої цієї статті.

2. Якщо заборони або обмеження щодо імпорту, що діяли на момент тимчасового ввезення товарів, скасовано протягом їх перебування у режимі тимчасового ввезення, дозволяється завершення режиму тимчасового ввезення шляхом випуску товарів для вільного обігу на митній території України.

3. Режим тимчасового ввезення припиняється митним органом у разі конфіскації товарів або транспортних засобів комерційного призначення, їх повної втрати унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

4. У випадку припинення режиму тимчасового ввезення згідно з частиною третьою цієї статті реекспорт товарів або транспортних засобів комерційного призначення не вимагається, а гарантії, надані відповідно до статті 257 цього Кодексу, підлягають поверненню.

ГЛАВА 41. Тимчасове вивезення

Стаття 260. Поняття митного режиму тимчасового вивезення

Тимчасове вивезення - митний режим, відповідно до якого українські товари або транспортні засоби комерційного призначення вивозяться за межі митної території України з повним умовним звільненням від оподаткування та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, і підлягають реімпорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їхнього використання.

Стаття 261. Умови переміщення товарів у режимі тимчасового вивезення

1. Митний режим тимчасового вивезення може бути застосований до товарів, що безпосередньо вивозяться за межі митної території України.

2. Законодавством можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового вивезення замість митної декларації

3. Митний орган, що здійснює випуск товарів у режим тимчасового вивезення, повинен пересвідчитись у можливості ідентифікації цих товарів при їх реекспорті, та вжити заходів для нанесення або фіксування необхідних ідентифікаційних ознак товарів.

4. Для ідентифікації товарів, що поміщуються у митний режим тимчасового вивезення, можуть вживатися заходи, передбачені частинами другою та третьою статті 40 цього Кодексу.

5. Для ідентифікації товарів, що тимчасово вивозяться, митні органи вживають необхідні заходи тільки у тих випадках, коли комерційні способи ідентифікації є не достатніми.

6. Не вимагається застосування заходів для ідентифікації тари, піддонів та інших подібних товарів, що не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак.

7. Для поміщення товарів у режим тимчасового вивезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів у режим тимчасового вивезення, документи на такі товари з обґрунтуванням підстав поміщення їх у цей режим;

2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов'язання про реімпорт товарів, які тимчасово вивозяться, у строки, встановлені митним органом;

3) подати митному органу дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове вивезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством.

Стаття 262. Операції з тимчасово вивезеними товарами

Транспортні засоби комерційного призначення, поміщені в режим тимчасового вивезення, можуть піддаватися операціям технічного обслуговування та ремонту, необхідність в яких виникла протягом строку перебування у режимі тимчасового вивезення.

Стаття 263. Строки тимчасового вивезення

1. Строк тимчасового вивезення товарів установлюється митним органом у кожному конкретному випадку та не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у режим тимчасового вивезення.

2. З урахуванням мети вивезення товарів та інших обставин строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути продовжений відповідним митним органом.

3. У випадках, коли товари або транспортні засоби, поміщені в режим тимчасового вивезення, не можуть бути своєчасно реімпортовані внаслідок накладення на них арешту, то перебіг строку тимчасового вивезення зупиняється на час такого арешту.

Стаття 264. Передача права на тимчасове вивезення

За заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового вивезення, митний орган надає дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового вивезення щодо товарів або транспортних засобів комерційного призначення будь-якій іншій особі за умови, що така інша особа:

1) відповідає вимогам, встановленим законодавством; та

2) приймає на себе зобов'язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового вивезення.

Стаття 265. Звільнення від оподаткування у режимі тимчасового вивезення

При поміщенні товарів або транспортних засобів комерційного призначення з митної території України в митний режим тимчасового вивезення та їх реімпорті до закінчення строку, встановленого митним органом, застосовується повне звільнення від оподаткування.

Стаття 266. Митний статус товарів, поміщених в режим тимчасового вивезення

Українські товари, поміщені в режим тимчасового вивезення, зберігають статус українських товарів.

Стаття 267. Завершення режиму тимчасового вивезення

1. Режим тимчасового вивезення товарів або транспортних засобів комерційного призначення завершується шляхом їх реімпорту або поміщення в інший митний режим, дозволений законодавством України, а також у випадку припинення режиму тимчасового вивезення відповідно до частини третьої цієї статті.

2. Якщо заборони або обмеження щодо експорту, що діяли на момент тимчасового вивезення товарів, скасовано протягом їх перебування у режимі тимчасового вивезення, дозволяється завершення режиму тимчасового вивезення шляхом випуску товарів у режим експорту.

3. Режим тимчасового вивезення припиняється митним органом у разі конфіскації товарів або транспортних засобів комерційного призначення, їх повної втрати унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

4. У випадку припинення режиму тимчасового вивезення товарів або транспортних засобів комерційного призначення згідно з частиною третьою цієї статті, їх реімпорт не вимагається.

ГЛАВА 42. Митний склад

Стаття 268. Поняття режиму митного складу

Митний склад - митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із повним умовним звільненням від оподаткування та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 269. Умови поміщення товарів у режим митного складу

1. У режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком:

1) товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України;

2) товарів, строк зберігання або використання яких закінчився;

3) товарів, що надходять в Україну як гуманітарна допомога;

4) живих тварин;

5) електроенергії та газу;

2. Для поміщення товарів у режим митного складу митному органу подається митна декларація, товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару. Товари, що поміщуються у митний режим митного складу, декларуються митному органу утримувачем митного складу.

3. Розміщення на території митного складу товарів, поміщених у інші, ніж митий склад, митні режими (транзиту, тимчасового ввезення, переробки на митній території, експорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території) для їх зберігання, перевантаження або довантаження транспортного засобу, здійснюється на підставі раніше оформленої митної декларації в такі інші митні режими (документу, що її замінював). В цьому разі поміщення таких товарів у митний режим митного складу не відбувається. Товари, що вивантажуються на митний склад і призначені для зберігання більше ніж на 90 днів, підлягають поміщенню у режим митного складу.

4. У разі надходження товарів у складі консолідованих вантажів з метою подальшої доставки в митний орган призначення, при перевантаженні з одного транспортного засобу в іншій обов'язкове їх розміщення на митний склад або у режимі митного складу не вимагається..

5. Митним органам для поміщення товарів у митний режим митного складу забороняється вимагати:

1) подання інших, ніж передбачені у частинах другій і третій цієї статті, документів (у тому числі документів, які видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів);

2) проведення видів контролю, зазначених у статті 32 цього Кодексу.

Стаття 270. Умови поміщення товарів у режим митного складу та їх реекспорту на митних складах, що розташовані на територіях прикордонних морських і річкових портів, аеропортів, залізничних станцій

1. Товари, що ввозяться на митну територію України, і розміщуються на митні склади, розташовані на територіях прикордонних морських і річкових портів, аеропортів, залізничних станцій, поміщуються у митний режим митного складу на підставі електронного повідомлення утримувача митного складу, що містить кількість та опис товарів, підписаного електронним цифровим підписом.

2. Розміщення товарів на митному складі не потребує дозволу митного органу.

3. Електронне повідомлення надсилається митному органу утримувачем митного складу протягом чотирьох годин з моменту фактичного розміщення товарів на митному складі. Митний орган надсилає утримувачу митного складу підтвердження про дату та час отримання електронного повідомлення.

4. Поміщення у митний режим реекспорту товарів з митних складів, розташованих на територіях прикордонних морських і річкових портів, аеропортів, залізничних станцій, здійснюється на підставі електронного повідомлення утримувача митного складу, що містить кількість та опис товарів, підписаного електронним цифровим підписом.

5. Електронне повідомлення надсилається митному органу утримувачем митного складу не пізніше, ніж за чотири години до моменту фактичного випуску товарів з митного складу. Митний орган надсилає утримувачу митного складу підтвердження про дату та час отримання електронного повідомлення.

6. Якщо протягом двох годин з моменту отримання митним органом електронного повідомлення про реекспорт товарів митний орган не повідомив утримувача митного складу про намір здійснити митний огляд товарів, дозволяється випускати товари з території митного складу з метою їх реекспорту.

7. Форма електронного повідомлення встановлюється міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі митної справи, і ґрунтується на звичайних правилах складського обліку.

Стаття 271. Умови поміщення на митний склад та подальшого розпорядження товарами, що переміщуються у складі консолідованих вантажів

1. Під консолідованим вантажем розуміється вантаж, що перевозиться одним транспортним засобом і складається з двох і більше партій товарів для різних одержувачів або для одного одержувача від різних відправників.

2. Під митним органом відправлення розуміється будь-який митний орган України, з якого починається переміщення товарів під митним контролем по митній території України.

3. Під митним органом призначення розуміється будь-який митний орган України, у якому закінчується переміщення товарів під митним контролем по митній території України.

4. Під митним органом утримувача складу розуміється митний орган, в зоні діяльності якого розташований митний склад.

5. Переміщення консолідованих вантажів із митного органу відправлення на кордоні України в митний орган призначення з проміжним розміщенням цих вантажів на митному складі здійснюється на підставі договорів на перевезення..

6. Для здійснення контролю за доставкою консолідованих вантажів, що ввозяться на митну територію України, з митного органу відправлення на кордоні України в митний орган утримувача митного складу, а також для поміщення товарів у режим митного складу використовується попередня митна декларація.

7. Контроль за доставкою товарів з митного органу утримувача складу в митницю призначення для кінцевого одержувача здійснюється на підставі поданих утримувачем складу нових документів контролю за доставкою товарів.

8. Кінцевий одержувач товару має право на повторне поміщення товару у митний режим митного складу.

Стаття 272. Строк зберігання товарів у режимі митного складу

1. Строк зберігання товарів у режимі митного складу не може перевищувати 1095 днів від дня поміщення цих товарів у зазначений режим.

2. Строк зберігання в режимі митного складу підакцизних товарів, іноземних товарів, які були попередньо поміщені у митні режими транзиту, тимчасового ввезення або переробки на митній території України, а також продуктів переробки не може перевищувати 365 днів від дня поміщення їх у митний режим митного складу.

3. Іноземні товари, що зберігаються в режимі митного складу, до закінчення строку їх придатності або строків зберігання, установлених частинами першою і другою цієї статті, повинні бути задекларовані для ввезення на митну територію України в іншому митному режимі або реекспортовані. Якщо іноземні товари під час зберігання в режимі митного складу були зіпсовані або ушкоджені внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили, такі товари за умови належного підтвердження зазначених фактів дозволяється декларувати для вільного обігу на митній території України так, ніби вони були увезені в зіпсованому (ушкодженому) стані.

4. Строк зберігання у режимі митного складу товарів, призначених для експорту, не може перевищувати одного року з дати поміщення їх у цей режим. До закінчення зазначеного строку такі товари повинні бути вивезені за межі митної території України.

5. Протягом тридцяти днів після закінчення строку зберігання товарів в митному режимі митного складу утримувач складу повинен передати їх на склад митного органу, а в разі закінчення строку придатності зазначених товарів - задекларувати їх у митний режим знищення або руйнування.

Стаття 273. Митний статус товарів, поміщених в режим митного складу

1. Іноземні товари, поміщені в режим митного складу, зберігають статус іноземних товарів.

2. Українські товари, поміщені в режим митного складу, втрачають статус українських товарів з моменту відшкодування сум митних платежів.

Стаття 274. Операції з товарами на митному складі

1. З товарами, які зберігаються на митному складі, без дозволу митного органу можуть проводитися операції, необхідні для забезпечення збереження цих товарів:

1) переміщення товарів у межах складу з метою раціонального розміщення;

2) чищення;

3) провітрювання;

4) створення оптимального температурного режиму зберігання;

5) сушіння (у тому числі із створенням потоку тепла);

6) захист від корозії;

7) боротьба із шкідниками;

8) інвентаризація.

2. Власник товарів, що зберігаються в режимі митного складу, або уповноважена ним особа з дозволу митного органу може проводити підготовку таких товарів до продажу (відчуження) та транспортування: консолідація та подрібнення партій, формування відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження та інші подібні операції.

3. З дозволу митного органу можуть також братися проби та зразки товарів.

4. Операції, що проводяться з товарами, які зберігаються на митному складі, не повинні змінювати характеристик, за якими ці товари були класифіковані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

5. З дозволу митного органу та за умови надання фінансової гарантії відповідно до цього Кодексу, товари, поміщені у режим митного складу, можуть тимчасово з наступним поверненням вивозитись з митного складу на строк, обумовлений метою такого вивезення, а не більший, ніж 45 днів. Не підлягають тимчасовому випуску з наступним поверненням товари, що використовуватимуться для виробництва, упаковки, експлуатації природних ресурсів, будівництва, ремонту чи обслуговування, виконання земляних або інших подібних робіт.

Стаття 275. Передача права власності на товари, що знаходяться на митному складі

Допускається передача права власності на іноземні товари, що поміщені у митний режим митного складу. Інформація про власника товарів надається митному органу під час випуску зазначених товарів з митного складу.

Стаття 276. Особи, відповідальні за недодержання порядку зберігання товарів на митному складі та здійснення операцій з цими товарами

1. Утримувач митного складу несе передбачену цим Кодексом та іншими законодавчими актами України відповідальність:

1) за недодержання порядку зберігання товарів на митному складі та здійснення з цими товарами операцій, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою статті 274 цього Кодексу;

2) за видачу товарів без дозволу митного органу;

3) за втрату товарів, крім втрати при здійсненні з цими товарами операцій, передбачених частиною другою статті 274 цього Кодексу.

2. Власник товару несе передбачену цим Кодексом та іншими законодавчими актами України відповідальність:

1) за недодержання порядку здійснення з товарами операцій, передбачених частиною другою статті 274 цього Кодексу;

2) за втрату товарів при здійсненні операцій, передбачених частиною другою статті 274 цього Кодексу.

3. У разі втрати чи видачі без дозволу митного органу товарів, крім втрати товарів при здійсненні операцій, передбачених частиною другою статті 274 цього Кодексу, утримувач митного складу зобов'язаний сплатити митні платежі, установлені законом на імпорт цих товарів.

4. У разі втрати товарів при здійсненні операцій, передбачених частиною другою статті 274 цього Кодексу, власник товарів зобов'язаний сплатити митні платежі, установлені законом на імпорт цих товарів.

5. Зазначені особи звільняються від обов'язку зі сплати митні платежі, установлені законом на імпорт товарів, якщо товари, що зберігаються на складі, втрачено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили, що підтверджено в установленому порядку, а також у разі природних втрат товарів за нормальних умов зберігання.

6. Особи, що відбирали проби чи зразки товарів несуть передбачену цим Кодексом та іншими законодавчими актами України відповідальність за недодержання встановленого законодавством порядку відбору проб та зразків товарів.

Стаття 277. Завершення режиму митного складу

1. Режим митного складу завершується шляхом поміщення товарів у інший митний режим, а також у випадку припинення режиму митного складу відповідно до частини третьої цієї статті.

2. Якщо заборони або обмеження щодо імпорту чи експорту, що діяли під час перебування товарів у режимі митного складу, скасовано, дозволяється завершення режиму митного складу шляхом випуску товарів для вільного обігу на митній території України або за межами цієї території.

3. Режим митного складу припиняється митним органом у разі:

1) передачі товарів на склад митного органу у зв'язку із закінченням строків зберігання в режимі митного складу;

2) конфіскації товарів;

3) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту такої аварії або дії обставин у порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

4. У випадку припинення режиму митного складу згідно з частиною третьою цієї статті поміщення товарів у інший митний режим не вимагається, а гарантії, надані відповідно до частини п'ятої статті 274 цього Кодексу, підлягають поверненню.

5. Після перебування на митному складі товари, оформлені у митних режимах експорту, реекспорту, транзиту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території України, мають бути в установлений відповідно до цього Кодексу строк вивезені за межі митної території України або поміщені у інший митний режим, який дозволяється у відношенні таких товарів.

6. У разі поміщення товарів, розміщених на митному складі, до іншого митного режиму та у випадках, визначених частиною п'ятою цієї статті, митний орган встановлює строк для вивезення зазначених товарів з митного складу, виходячи з наявних транспортних засобів та навантажувально-розвантажувальної техніки, але не менший, ніж п'ять робочих днів.

ГЛАВА 43. Вільна митна зона

Стаття 278. Поняття митного режиму вільної митної зони

1. Вільна митна зона - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари ввозяться на територію вільної митної зони та вивозяться з цієї території за межі митної території України зі звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а українські товари ввозяться на територію вільної митної зони із оподаткуванням митними платежами та застосуванням заходів нетарифного регулювання.

Стаття 279. Операції з товарами у вільних митних зонах

1. У вільних митних зонах комерційного типу операції з товарами обмежуються лише операціями, необхідними для забезпечення їх схоронності, а також подрібнення партій, формування відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження та інші подібні операції.

2. У вільних митних зонах сервісного типу дозволяється здійснення операцій з ремонту, технічного обслуговування та модернізації товарів, будівництва повітряних, морських і річкових суден, інших плавучих засобів, їх складових частин, а також операцій, зазначених в частині першій цієї статті, необхідність у яких виникла у зв'язку з експлуатацією вільної митної зони цього типу.

3. Вільні митні зони промислового типу створюються для цілей переробки (виробництва) товарів на територіях відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон. Вільні митні зони на території спеціальних (вільних) економічних зон, їх правовий режим, перелік видів товарів та виробничих операцій, встановлюються Законом України щодо кожної окремої спеціальної (вільної) економічної зони.

Стаття 280. Право митних органів установлювати вимоги до облаштування та організації роботи вільних митних зон

1. Митний орган, у зоні діяльності якого знаходиться вільна митна зона, з метою належної організації митного контролю вимагає від утримувача вільної митної зони та органів управління відповідної спеціальної (вільної) економічної зони забезпечення:

1) спорудження огорожі по периметру території вільної митної зони та належного обладнання пропускних пунктів;

2) встановлення обмежень щодо порядку та засобів доступу на зазначену територію, відповідних годин, протягом яких дозволяється доступ до цієї території;

3) охорони території вільної митної зони.

2. Будівництво (ремонт) господарських об'єктів на території вільної митної зони здійснюється на підставі дозволу митного органу.

Стаття 281. Права митних органів щодо забезпечення митного контролю на територіях вільних митних зон

1. Товари, поміщені в митний режим вільної митної зони, протягом всього строку перебування у цьому режимі перебувають під митним контролем.

2. З метою забезпечення належного контролю на територіях вільних митних зон, митні органи мають право:

1) здійснювати постійний нагляд за межами зазначених територій, а також за доступом на ці території;

2) вимагати від утримувача вільної митної зони ведення обліку товарів та подання звітів про рух товарів;

3) проводити перевірку товарів, що переміщуються через межі території вільної митної зони з метою забезпечення здійснення передбачених цим Кодексом операцій та недопущення переміщення заборонених товарів;

4) здійснювати у будь-який час перевірки товарів, що знаходяться на територіях вільних митних зон;

5) здійснювати інші передбачені цим Кодексом заходи, спрямовані на забезпечення контролю за операціями з товарами, що перебувають під митним контролем.

Стаття 282. Допуск товарів на територію вільної митної зони

1. На територію вільної митної зони можуть ввозитися іноземні та українські товари як з-за меж митної території України, так і з митної території України.

2. На територію вільної митної зони можуть ввозитися будь-які товари, крім товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України, товарів, що надходять в Україну як гуманітарна допомога, а також товарів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

3. Небезпечні товари, товари, що можуть зашкодити іншим товарам або товари, що вимагають спеціальних умов зберігання, допускаються на територію вільної митної зони тільки за наявності на ній відповідних умов для зберігання таких товарів.

4. Іноземні товари, що ввозяться на територію вільної митної зони, допускаються на зазначену територію з умовним звільненням від оподаткування митними платежами.

5. Поміщення українських товарів у митний режим вільної митної зони для цілей оподаткування вважається експортом цих товарів.

6. Для допуску товарів на територію вільної митної зони гарантії, передбачені цим Кодексом, не вимагаються. Гарантії щодо переміщення іноземних товарів між митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу у зв'язку з необхідністю їх ввезення на територію вільної митної зони (випуску з такої території) застосовуються відповідно до норм цього Кодексу.

7. Поміщення товарів у режим вільної митної зони, а також зміна цього митного режиму здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого знаходиться така зона.

8. Для поміщення іноземних товарів у митний режим вільної митної зони та розміщення їх на територіях вільних митних зон комерційного типу, що розташовані в морських, річкових портах чи аеропортах, використовуються транспортні або комерційні документи, які містять опис таких товарів та їх супроводжують при ввезенні.

9. Товари можуть бути розміщені у вільних митних зонах комерційного типу без вивантаження їх з транспортних засобів.

10. Реалізація (торгівля) та/або споживання на території вільної митної зони іноземних товарів забороняється.

Стаття 283. Строки перебування товарів на території вільної митної зони

Товари можуть знаходитися на території вільної митної зони протягом усього часу функціонування вільної економічної зони.

Стаття 284. Передача права власності на товари, поміщені у режим вільної митної зони

Передача права власності на товари, поміщені у режим вільної митної зони, дозволяється. Інформація про власника товарів надається митному органу під час їх випуску із спеціальної (вільної) економічної зони.

Стаття 285. Облік товарів, що знаходяться на території вільної митної зони

Утримувач вільної митної зони або особи, які здійснюють операції з товарами на території спеціальної (вільної) економічної зони, ведуть облік усіх іноземних та українських товарів, що перебувають у вільній митній зоні, і подають митним органам звітність про такі товари та операції з ними у порядку, що встановлюється міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. Будь-які зміни, що відбуваються з товарами в межах території вільної митної зони, повинні відображатися в облікових документах.

Стаття 286. Переміщення товарів між територіями вільних митних зон

Товари, поміщені у митний режим вільної митної зони, або вироблені на цій території, можуть бути вивезені повністю або частково на іншу територію вільної митної зони за умови виконання митних формальностей, передбачених цим розділом для митних режимів транзиту та вільної митної зони.

Стаття 287. Митний статус товарів, що поміщуються у режим вільної митної зони

1. Іноземні товари, поміщені у митний режим вільної митної зони, зберігають статус іноземних товарів.

2. Товари, виготовлені (вироблені, одержані) у вільній митній зоні, мають статус іноземних товарів та вважаються такими, що поміщені у митний режим вільної митної зони.

3. Українські товари, поміщені у митний режим вільної митної зони, отримують статус іноземних товарів.

4. Українські товари, що не використовуються у виробничих та інших господарських операціях і необхідні для забезпечення функціонування підприємств, що розташовані на території вільної митної зони, а також українські товари, що використовуються у виробничих та інших господарських операціях і не витрачаються при цьому, допускаються на такі території (випускаються з них) з письмовим інформуванням митного органу без зміни їх митного статусу та поміщення у митні режими.

Стаття 288. Завершення митного режиму вільної митної зони

1. Митний режим вільної митної зони завершується шляхом реекспорту товарів чи поміщення їх у інший митний режим, а також у разі припинення митного режиму вільної митної зони відповідно до положень частини четвертої цієї статті.

2. Для реекспорту за межі митної території України іноземних товарів, поміщених у митний режим вільної митної зони відповідно до частини восьмої статті 282 цього Кодексу, використовуються транспортні або комерційні документи, які містять опис таких товарів та супроводжують їх при вивезенні.

3. Якщо заборони або обмеження щодо імпорту, які діяли під час розміщення та перебування товарів у режимі вільної митної зони, скасовано, дозволяється завершення режиму вільної митної зони шляхом випуску товарів для вільного обігу на митній території України.

4. Митний режим вільної митної зони припиняється митним органом у разі:

1) конфіскації товарів;

2) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту такої аварії або дії обставин у порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

5. Випуск у вільний обіг продуктів переробки, отриманих з товарів поміщених у режим вільної митної зони, здійснюється зі сплатою за період, коли застосовувалося умовне звільнення, процентів з сум податкових зобов'язань, що підлягали б сплаті, коли б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов'язань відповідно до розділу II Податкового кодексу України.

Стаття 289. Відходи (залишки), що утворилися в результаті здійснення операцій з товарами у вільній митній зоні

1. Відходи (залишки), що утворилися в результаті здійснення операцій з іноземними товарами у вільній митній зоні і мають господарську цінність та/або можуть бути утилізовані, підлягають поміщенню у відповідний митний режим.

2. За бажанням декларанта відходи (залишки), зазначені в частині першій цієї статті, можуть декларуватися за одним класифікаційним кодом згідно з УКТЗЕД за умови, що цьому коду відповідає найбільша ставка мита. Якщо до окремих товарів, які входять до зазначеної партії, відповідно до законодавства застосовуються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, такий спосіб декларування не звільняє декларанта від додержання вказаних заходів щодо цих товарів.

3. Інші, ніж зазначені у частині першій цієї статті, відходи, з дозволу митного органу підлягають видаленню відповідно до законодавства України.

Стаття 290. Розпорядження товарами, що знаходяться на території вільної митної зони промислового типу, в разі скасування цього режиму

1. Протягом 90 днів від дати закриття вільної митної зони промислового типу товари, що поміщені в митний режим вільної митної зони, повинні бути переміщені власником або уповноваженою ним особою на іншу територію вільної митної зони, реекспортовані чи задекларовані до іншого митного режиму.

2. За поданням відповідного центрального органу виконавчої влади Кабінет Міністрів України може встановлювати більш тривалий строк розпорядження товарами, зазначеними у частині першій цієї статті.

ГЛАВА 44. Безмитна торгівля

Стаття 291. Поняття митного режиму безмитної торгівлі

Безмитна торгівля - митний режим, відповідно до якого товари, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються для вивезення за межі митної території України під митним контролем у пунктах пропуску через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення та на повітряних та водних транспортних засобах комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, із умовним звільненням від сплати митних платежів, установлених на імпорт та експорт таких товарів, та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 292. Поміщення товарів у митний режим безмитної торгівлі

1. У митний режим безмитної торгівлі поміщуються іноземні та українські товари, які ввозяться з-за меж митної території України або вивозяться з митної території України.

2. У митний режим безмитної торгівлі поміщуються будь-які товари, крім товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України, товарів, що надходять в Україну як гуманітарна допомога, живих тварин.

3. Іноземні товари поміщуються у митний режим безмитної торгівлі з умовним звільненням від оподаткування митними платежами.

4. Поміщення українських товарів у митний режим безмитної торгівлі для цілей оподаткування вважається експортом цих товарів.

5. Для поміщення товарів у митний режим безмитної торгівлі гарантії, передбачені цим Кодексом, не вимагаються. Гарантії щодо переміщення іноземних товарів між митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу у зв'язку з необхідністю їх ввезення у приміщення магазину безмитної торгівлі (випуску з такого приміщення) застосовуються відповідно до норм цього Кодексу.

6. Поміщення товарів у режим безмитної торгівлі, а також зміна цього митного режиму здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого знаходиться така зона.

Стаття 293. Умови та строк реалізації товарів у режимі безмитної торгівлі

1. Забороняється реалізація товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі, підприємствам.

2. Строк перебування товарів у режимі безмитної торгівлі не може перевищувати 1095 днів від дати їх поміщення у цей режим. Після закінчення або впродовж зазначеного строку товари можуть бути заявлені митному органу в інший митний режим, що допускається цим Кодексом.

Стаття 294. Митний контроль товарів, розміщених у митний режим безмитної торгівлі

1. Товари, поміщені в митний режим безмитної торгівлі, протягом всього строку перебування у цьому режимі знаходяться під митним контролем.

2. Порядок здійснення митного контролю товарів, розміщених у митний режим безмитної торгівлі, у тому числі тих, що постачаються для реалізації магазинами безмитної торгівлі на повітряні та водні транспортні засоби комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

Стаття 295. Переміщення товарів між магазинами безмитної торгівлі

Товари, поміщені у митний режим безмитної торгівлі, можуть бути вивезені повністю або частково в інший магазин безмитної торгівлі за умови виконання митних формальностей, передбачених цим розділом для митних режимів транзиту та безмитної торгівлі.

Стаття 296. Митний статус товарів, що поміщуються у режим безмитної торгівлі

1. Іноземні товари, поміщені у митний режим безмитної торгівлі, зберігають статус іноземних товарів.

2. Українські товари, поміщені у митний режим безмитної торгівлі, отримують статус іноземних товарів.

3. Українські товари, що не призначені для реалізації в магазині безмитної торгівлі та необхідні для забезпечення його функціонування, допускаються у приміщення такого магазину (випускаються з них) з письмовим інформуванням митного органу без зміни їх митного статусу та поміщення у митні режими.

Стаття 297. Завершення митного режиму безмитної торгівлі

1. Митний режим безмитної торгівлі завершується шляхом реекспорту товарів чи поміщення їх у інший митний режим, а також у разі припинення митного режиму безмитної торгівлі відповідно до положень частини четвертої цієї статті.

2. У разі псування товарів, поміщених у митий режим безмитної торгівлі, ці товари підлягають поміщенню у митний режим знищення або руйнування утримувачем магазину безмитної торгівлі.

3. Якщо заборони або обмеження щодо імпорту, які діяли під час розміщення та перебування товарів у режимі безмитної торгівлі, скасовано, дозволяється завершення режиму безмитної торгівлі шляхом випуску товарів для вільного обігу на митній території України.

4. Митний режим безмитної торгівлі припиняється митним органом у разі:

1) передачі товарів на склад митного органу у зв'язку із закінченням строків зберігання в режимі безмитної торгівлі;

2) конфіскації товарів;

3) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту такої аварії або дії обставин у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

ГЛАВА 45. Переробка на митній території

Стаття 298. Поняття митного режиму переробки на митній території

Переробка на митній території - митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.

Стаття 299. Гарантування дотримання умов перебування товарів у режимі переробки на митній території та обмеження

1. Поміщення товарів у митний режим переробки на митній території здійснюється з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами. Заходи гарантування додержання митного режиму переробки на митній території застосовуються до підакцизних товарів, товарів 1 - 24 груп згідно з УКТЗЕД, а також до товарів, зазначених у частині третій цієї статті.

2. Не допускається використання в процесі переробки іноземних товарів українських товарів (крім палива та енергії), на які Законами України встановлено вивізне мито.

3. За обґрунтованої необхідності Кабінет Міністрів України має право визначати:

1) товари, поміщення яких у митний режим переробки на митній території, потребує гарантування відповідно до цього Кодексу;

2) продукти переробки та/або товари, продукти переробки яких, підлягають обов'язковому реекспорту за межі митної території України;

3) мінімальне співвідношення вартості іноземних та українських товарів для окремих категорій товарів, що піддаються операціям з переробки;

4) перелік товарів, які не можуть бути допущені до переробки для вільного обігу на митній території України;

5) товари, поміщення яких у митний режим переробки на митній території, забороняється.

4. У випадку встановлення актами законодавства заборон (обмежень), переробка товарів, поміщених у режим переробки на митній території, завершується відповідно умов, які діяли на момент поміщення цих товарів у зазначений митний режим.

Стаття 300. Дозвіл на переробку товарів на митній території

1. Поміщення у митний режим переробки на митній території допускається з письмового дозволу митного органу за заявою власника товарів чи уповноваженої особи.

2. Разом із заявою підприємство подає митному органу такі документи:

1) зовнішньоекономічні договори (документи, що їх замінюють), на підставі яких здійснюватиметься переробка товарів і які повинні містити, зокрема, відомості про обов'язковий обсяг виходу продуктів переробки, конкретний обсяг робіт і строк їх виконання. Якщо зовнішньоекономічний договір (документ, що його замінює) не містить зазначені відомості, то такі відомості подаються окремим документом підприємства;

2) технологічні схеми переробки (крім випадків увезення товарів з метою ремонту, у тому числі модернізації, відновлення та регулювання), в яких мають бути зазначені відомості про всі етапи переробки й процесу перетворення товарів, розміщених у режимі переробки, у продукти переробки, кількісні показники товарів, розміщених у режимі переробки, та інших товарів, що витрачаються підприємством на здійснення операцій щодо переробки, з обґрунтуванням виробничих утрат товарів на кожному етапі, а також відомості про найменування та кількість відходів переробки;

3) договори на переробку товарів з іншими підприємствами, якщо окремі операції (або повний цикл) з переробки товарів здійснюватимуться такими іншими підприємствами;

4) інші документи за бажанням підприємства, такі як, висновки державних органів, експертних установ, організацій, державні стандарти й стандарти підприємства, технічні умови, описи чи креслення зразків, відповідно до яких має здійснюватися переробка, тощо.

3. Дозвіл на переробку товарів на митній території України видається митним органом безоплатно протягом п'яти робочих днів від дати реєстрації відповідної заяви.

4. Якщо зовнішньоекономічний договір, на підставі якого здійснюватиметься переробка, передбачає ввезення товарів з метою переробки окремими партіями протягом певного періоду часу на однакових умовах, дозвіл надається на обсяг товарів і строк, визначений зовнішньоекономічним договором, але не більше, ніж на один рік.

5. Виникнення або виявлення митним органом обставин, що не відображені у документах підприємства і які впливають на найменування та обсяги виходу продуктів переробки, а також встановлення законодавством заборон (обмежень) щодо переробки відповідних товарів є підставою для надання відмови в митному оформленні наступних партій товарів, що ввозяться з метою переробки. Якщо такі обставини не мають впливу на найменування та обсяги виходу продуктів переробки, то відомості про такі обставини вносяться до раніше наданого дозволу.

6. За заявою декларанта митним органом може бути винесено попереднє рішення щодо можливості поміщення товарів у митний режим переробки товарів на митній території.

7. Попереднє рішення приймається на підставі письмового звернення за встановленою формою.

8. У дозволі на переробку товарів на митній території України зазначається перелік операцій з переробки та спосіб їх здійснення.

9. У наданні дозволу на переробку товарів на митній території України не може бути відмовлено з огляду на:

1) країну походження, країну відправлення або країну призначення цих товарів;

2) наявність на митній території України товарів, ідентичних за описом, якістю та технічними характеристиками товарам, що ввозяться для переробки.

10. Рішення про відмову в наданні дозволу надається якщо:

1) відомостей, зазначених у документах підприємства, недостатньо для визначення обов'язкового обсягу виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки товарів;

2) митний орган виявив невідповідність у відомостях, що містяться у поданих підприємством документах, або недостовірність цих відомостей;

3) митним органом встановлено відсутність належного технологічного обладнання, приміщень, умов для обліку і зберігання товарів, що ввозяться з метою переробки;

4) не виконано вимоги законодавства України щодо заборон (обмежень) з переробки товарів.

11. Дозвіл на переробку товарів на митній території може бути змінено або відкликано митним органом, якщо його видано на підставі недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення, або якщо підприємство-резидент, якому видано такий дозвіл, не дотримується положень цього Кодексу та інших актів законодавства України.

12. Вимоги до ідентифікації окремих товарів, що ввозяться на митну територію України з метою переробки, можуть встановлюються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, з урахуванням характеру операцій з переробки та особливостей технологічного процесу.

13. Якщо митні органи не можуть ідентифікувати товари, що ввозяться на митну територію України з метою переробки, відповідно до статті 40 цього Кодексу, можуть бути застосовані інші види ідентифікації з урахуванням характеру операцій з переробки та особливостей технологічного процесу, наприклад, такі як:

1) посилання на опис спеціального виробничого маркування або номерів;

2) пломби, печатки/штампи або інше індивідуальне маркування;

3) зразки, ілюстрації чи технічний опис;

4) проби;

5) документальне підтвердження, яке стосується передбачених операцій (такі як контракти, рахунки-проформи, комерційна переписка), які вказують, що продукти переробки вироблені з товарів, які ввозяться для переробки.

14. Можливість встановлення наявності ввезених товарів у продуктах переробки не є обов'язковою для допуску товарів для переробки на митній території України у випадках, коли:

1) такі товари можуть бути ідентифіковані шляхом представлення докладних даних про витрачені ресурси та технології виробництва продуктів переробки чи шляхом здійснення митного контролю під час проведення операцій з переробки; або

2) режим завершується реекспортом продуктів переробки, ідентичних за описом, якістю та технічними характеристиками товарам, допущеним для переробки на митній території України.

Стаття 301. Операції щодо переробки товарів

1. Кількість операцій щодо переробки товарів у митному режимі переробки на митній території не обмежується.

2. Операції щодо переробки товарів можуть включати:

1) власне переробку товарів, у тому числі: обробку, монтаж, демонтаж, використання окремих товарів, які сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки;

2) ремонт товарів, у тому числі модернізацію, відновлення та регулювання, калібрування.

3. Окремі операції з переробки товарів (або повний цикл) за дорученням підприємства-резидента, якому видано дозвіл на переробку товарів на митній території України, та з дозволу митного органу можуть здійснюватися іншими підприємствами. При цьому відповідальність перед митними органами за дотримання визначеного порядку переробки товарів несе підприємство, якому видано дозвіл на проведення операцій щодо переробки товарів на митній території України. Дозволи на виконання окремих операцій (повного циклу) з переробки надаються одночасно з дозволом на переробку товарів на митній території України або за необхідності після надання цього дозволу (на підставі заяви особи) та відображаються у ньому.

Стаття 302. Строки переробки товарів на митній території

1. Строк переробки товарів на митній території встановлюється митним органом у кожному випадку під час надання дозволу підприємству-резиденту виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продукцією їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом іноземних товарів для переробки. За заявою підприємства, якому надано дозвіл на переробку товарів, з причин, підтверджених документально, строк переробки товарів на митній території України продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може становити більше, ніж 365 днів.

2. Виходячи з технологічних особливостей переробки товарів Кабінет Міністрів України за поданням відповідного центрального органу виконавчої влади може встановлювати більший строк переробки товарів, ніж строк, зазначений у частині першій цієї статті.

Стаття 303. Перевірка митними органами дотримання режиму переробки на митній території

1. Товари, поміщені в режим переробки на митній території, а також продукти їх переробки протягом всього строку перебування в цьому режимі знаходяться під митним контролем.

2. Митні органи можуть проводити перевірку товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також продуктів їх переробки у будь-якої особи, яка здійснює операції щодо переробки таких товарів.

Стаття 304. Обсяг виходу продуктів переробки

1. Митні органи здійснюють контроль за обов'язковим обсягом виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки товарів на митній території України. Дані про обов'язковий обсяг виходу продуктів переробки зазначаються в зовнішньоекономічному договорі (контракті) на переробку товарів або в окремому документі, що подавалися митному органу підприємством для отримання дозволу на переробку на митній території.

2. Для підтвердження даних про обсяг виходу продуктів переробки спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи може звертатися до інших центральних органів виконавчої влади. Такі звернення не є підставою для відмови у наданні дозволу на переробку товарів на митній території України або призупинення раніше наданих дозволів протягом всього періоду їх розгляду.

3. Митні органи можуть установлювати обов'язкові норми виходу продуктів переробки у випадках, коли операції з переробки на митній території України здійснюються за типовими (однаковими) технічними умовами, а товари та продукти їх переробки мають постійні характеристики.

Стаття 305. Порядок митного оформлення продуктів переробки

1. Під час реекспорту продуктів переробки вони товари підлягають декларуванню митним органам з поданням переліку українських товарів, витрачених під час здійснення операцій щодо переробки іноземних товарів, із зазначенням їхньої кількості та вартості.

2. Декларант має право заявити українські товари (крім палива та енергії), що повністю використані під час переробки іноземних товарів, у митний режим експорту. Митне оформлення в такому випадку здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України для митного оформлення експорту українських товарів.

3. Продукти переробки можуть реекспортуватися за межі митної території України однією чи кількома партіями. Допускається реекспорт продуктів переробки за межі митної території України не через той митний орган, через який товари увозилися на цю територію для переробки.

Стаття 306. Умови реалізації продуктів переробки на митній території

1. Якщо умовами переробки іноземних товарів на митній території України передбачено проведення розрахунків частиною продуктів їх переробки, такі продукти підлягають оформленню в митному режимі імпорту з оподаткуванням митними платежами та застосуванням до таких товарів заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до законодавства.

2. Випуск у вільний обіг продуктів переробки, отриманих з товарів поміщених у митний режим переробки, здійснюється зі сплатою за період, коли застосовувалося умовне звільнення, процентів з сум податкових зобов'язань, що підлягали б сплаті, коли б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов'язань відповідно до розділу II Податкового кодексу, крім випадків, якщо:

1) товари заявлялись з метою переробки для вільного обігу на митній території;

2) на момент надання дозволу на переробку на митній території зовнішньоекономічним договором (контрактом) на переробку товарів передбачалось проведення розрахунків частиною продуктів їх переробки.

3. Реалізація на митній території України продуктів переробки, власником яких є нерезидент, здійснюється через зареєстроване в Україні його представництво, на яке покладається обов'язок із декларування цих продуктів переробки для вільного обігу.

4. Продукти переробки також можуть бути реалізовані підприємству, яке їх виготовило. При цьому, зазначене підприємство заявляє продукти переробки для вільного обігу зі сплатою процентів відповідно до частини другої цієї статті.

Стаття 307. Переробка товарів для вільного обігу на митній території

1. Дозволяється ввезення товарів для переробки на митній території України з метою подальшого митного оформлення продуктів переробки для вільного обігу на цій території.

2. Товари можуть бути допущені до переробки для вільного обігу на митній території України за умови, що:

1) митний орган може впевнитися в тому, що продукти переробки були отримані саме з цих товарів; та

2) товари після переробки не можуть бути економічно вигідно відновлені у вихідному стані.

3. Переробка товарів для вільного обігу на митній території України завершується шляхом митного оформлення продуктів переробки у режим імпорту або інший митний режим.

Стаття 308. Залишки і відходи, що утворилися в результаті переробки товарів

1. Залишки або відходи, що утворилися в результаті здійснення операцій з переробки іноземних товарів і мають господарську цінність та/або можуть бути утилізовані, підлягають поміщенню у відповідний митний режим до закінчення строку переробки товарів.

2. За бажанням декларанта залишки або відходи, зазначені в частині першій цієї статті, можуть декларуватися за одним класифікаційним кодом згідно з УКТЗЕД за умови, що цьому коду відповідає найбільша ставка мита. Якщо до окремих товарів, які входять до зазначеної партії, відповідно до законодавства застосовуються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, такий спосіб декларування не звільняє декларанта від додержання вказаних заходів щодо цих товарів.

3. Інші, ніж зазначені у частині першій цієї статті, відходи, з дозволу митного органу підлягають видаленню відповідно до законодавства України до закінчення строку переробки товарів.

Стаття 309. Еквівалентна компенсація

1. Продукти, отримані в результаті переробки еквівалентних товарів, вважаються продуктами переробки для цілей застосування цієї глави.

2. Під еквівалентними товарами розуміються українські та іноземні товари, які є ідентичними за описовими, кількісними та технічними характеристиками іноземним товарам, які вони замінюють, увезеним для операцій з переробки на митній території України.

3. Дозволяється здійснення реекспорту продуктів переробки, одержаних з використанням еквівалентних товарів, до ввезення товарів для переробки на митній території України або до завершення виконання операцій щодо їх переробки.

Стаття 310. Митний статус товарів, що поміщуються у режим переробки на митній території

1. Іноземні товари, поміщені у митний режим переробки на митній території, зберігають статус іноземних товарів.

2. Продукти переробки, залишки (відходи), виготовлені (одержані) в процесі здійснення операцій з переробки товарів, мають статус іноземних товарів та вважаються такими, що поміщені у митний режим переробки на митній території.

3. Українські товари, що використовувались в процесі переробки, отримують статус іноземних товарів у момент вивезення продуктів переробки за межі митної території України.

Стаття 311. Завершення режиму переробки на митній території

1. Митний режим переробки на митній території завершується шляхом реекспорту продуктів переробки чи поміщення їх у інший митний режим, а також у разі припинення митного режиму переробки на митній території відповідно до положень частини другої цієї статті.

2. Митний режим переробки на митній території припиняється митним органом у разі:

1) конфіскації товарів;

2) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту такої аварії або дії обставин у порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

3. У випадку припинення режиму переробки на митній території згідно з частиною третьою цієї статті, реекспорт товарів та продуктів переробки за межі митної території України не вимагається, а гарантії, надані відповідно до статті 299 цього Кодексу, підлягають поверненню.

Стаття 312. Розпорядження товарами, що поміщені у митний режим переробки на митній території, в разі відкликання дозволу на переробку

1. Протягом 20 днів від дати відкликання дозволу на переробку товарів на митній території товари, що поміщені в митний режим переробки на митній території, повинні бути заявлені до іншого митного режиму в порядку, визначеному цим Кодексом.

2. У випадку невжиття у визначений строк заходів, зазначених у частині першій цієї статті, гарантії додержання митного режиму переробки на митній території України (якщо такі застосовувались) підлягають стягненню.

ГЛАВА 46. Переробка за межами митної території

Стаття 313. Поняття митного режиму переробки за межами митної території

1. Переробка за межами митної території - митний режим, відповідно до якого українські товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності за умови повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту.

Стаття 314. Операції щодо переробки товарів за межами митної території

Під час переробки товарів за межами митної території України можуть здійснюватися операції, зазначені у частині другій статті 301 цього Кодексу.

Стаття 315. Гарантування дотримання умов перебування товарів у режимі переробки за межами митної території та обмеження

1. Товари, поміщені в митний режим переробки за межами митної території, протягом всього строку перебування у цьому режимі перебувають під митним контролем.

2. Поміщення товарів у митний режим переробки за межами митної території здійснюється зі сплатою вивізних мит.

3. Не підлягають поміщенню у митний режим переробки за межами митної території товари (крім тих, що вивозяться з метою ремонту), на імпорт яких законодавством України встановлено тарифні пільги.

4. За обґрунтованої необхідності Кабінет Міністрів України має право визначати:

1) продукти переробки та/або товари, продукти переробки яких, підлягають обов'язковому поверненню на митну територію України і випуск у вільний обіг;

2) мінімальне співвідношення вартості українських та іноземних товарів для окремих категорій товарів, що піддаються операціям з переробки;

3) товари, поміщення яких у митний режим переробки за межами митної території, забороняється.

5. Товари, продукти переробки яких визначені Кабінетом Міністрів України як обов'язкові до повернення на митну територію України, вивозяться у митному режимі переробки за межами митної території із застосуванням заходів гарантування на суму їх вартості.

6. У випадку встановлення актами законодавства заборон (обмежень), переробка товарів, поміщених у режим переробки за межами митної території, завершується відповідно умов, які діяли на момент поміщення цих товарів у зазначений митний режим.

Стаття 316. Дозвіл на вивезення товарів для переробки за межами митної території

1. Поміщення у митний режим переробки за межами митної території допускається з письмового дозволу митного органу за заявою власника товарів чи уповноваженої особи.

2. Разом із заявою підприємство подає митному органу такі документи:

1) зовнішньоекономічні договори (документи, що їх замінюють), на підставі яких здійснюватиметься переробка товарів і які повинні містити, зокрема, відомості про обов'язковий обсяг виходу продуктів переробки, конкретний обсяг робіт і строк їх виконання. Якщо зовнішньоекономічний договір (документ, що його замінює) не містить зазначені відомості, то такі відомості подаються окремим документом підприємства;

2) технологічні схеми переробки (крім випадків вивезення товарів з метою ремонту, у тому числі модернізації, відновлення та регулювання), в яких мають бути зазначені відомості про всі етапи переробки й процесу перетворення товарів, розміщених у режимі переробки, у продукти переробки, кількісні показники товарів, розміщених у режимі переробки, та інших товарів, що витрачаються на здійснення операцій щодо переробки, з обґрунтуванням виробничих утрат товарів на кожному етапі, а також відомості про найменування та кількість відходів переробки;

3) інші документи за бажанням підприємства, такі як, висновки державних органів, експертних установ, організацій, державні стандарти й стандарти підприємства, технічні умови, описи чи креслення зразків, відповідно до яких має здійснюватися переробка, тощо.

3. Дозвіл на переробку товарів за межами митної території України видається митним органом безоплатно протягом п'яти робочих днів від дати реєстрації відповідної заяви.

4. Якщо зовнішньоекономічний договір, на підставі якого здійснюватиметься переробка, передбачає вивезення товарів з метою переробки окремими партіями протягом певного періоду часу на однакових умовах, дозвіл надається на обсяг товарів і строк, визначений зовнішньоекономічним договором, але не більше, ніж на один рік.

5. Виникнення або виявлення митним органом обставин, що не відображені у документах підприємства і які впливають на найменування та обсяги виходу продуктів переробки, а також встановлення законодавством заборон (обмежень) щодо переробки відповідних товарів є підставою для надання відмови в митному оформленні наступних партій товарів, що вивозяться з метою переробки. Якщо такі обставини не мають впливу на найменування та обсяги виходу продуктів переробки, то відомості про такі обставини вносяться до раніше наданого дозволу.

6. За заявою декларанта, митним органом може бути винесено попереднє рішення щодо можливості поміщення товарів у митний режим переробки товарів за межами митної території.

7. Попереднє рішення приймається на підставі письмового звернення за встановленою формою.

8. У наданні дозволу на переробку товарів за межами митної території України не може бути відмовлено тільки на тій підставі, що переробка цих товарів здійснюватиметься у певній країні.

9. Рішення про відмову в наданні дозволу надається, якщо:

1) відомостей, зазначених у документах підприємства, недостатньо для визначення обов'язкового обсягу виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки товарів;

2) митний орган виявив невідповідність у відомостях, що містяться у поданих підприємством документах, або недостовірність цих відомостей;

3) не виконано вимоги законодавства України щодо заборон (обмежень) з переробки товарів.

10. Дозвіл на вивезення товарів для переробки за межами митної території може бути змінено або відкликано митним органом, якщо його видано на підставі недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення, або якщо підприємство-резидент, якому видано такий дозвіл, не дотримується положень цього Кодексу та інших актів законодавства України.

11. Вимоги до ідентифікації окремих товарів, що вивозяться для переробки за межі митної території України, можуть встановлюються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, з урахуванням характеру операцій з переробки та особливостей технологічного процесу.

12. Якщо митні органи не можуть ідентифікувати товари, що вивозяться за межі митної території України з метою переробки, відповідно до статті 40 цього Кодексу, можуть бути застосовані інші види ідентифікації з урахуванням характеру операцій з переробки та особливостей технологічного процесу, наприклад, такі як:

1) посилання на опис спеціального виробничого маркування або номерів;

2) пломби, печатки/штампи або інше індивідуальне маркування;

3) зразки, ілюстрації чи технічний опис;

4) проби;

5) документальне підтвердження, яке стосується передбачених операцій (такі як контракти, рахунки-проформи, комерційна переписка,), які чітко вказують, що продукти переробки вироблені з товарів, які ввозяться для переробки.

Стаття 317. Строки переробки товарів за межами митної території

1. Строк переробки товарів за межами митної території встановлюється митним органом у кожному випадку під час надання дозволу підприємству-резиденту виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продукцією їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом українських товарів для переробки. За заявою підприємства, якому надано дозвіл на переробку товарів, з причин, підтверджених документально, строк переробки товарів за межами митної території продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може становити більше, ніж 365 днів.

2. Виходячи з технологічних особливостей переробки товарів Кабінет Міністрів України за поданням відповідного центрального органу виконавчої влади може встановлювати більший або менший строк переробки товарів, ніж строк, зазначений у частині першій цієї статті.

Стаття 318. Обсяг виходу продуктів переробки

1. Митні органи здійснюють контроль за обов'язковим обсягом виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки товарів за межами митної території України. Дані про обов'язковий обсяг виходу продуктів переробки зазначаються в договорі (контракті) на переробку товарів або в окремому документі, що подавалися митному органу підприємством для отримання дозволу на переробку за межами митної території.

2. Для підтвердження даних про обсяг виходу продуктів переробки спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи може звертатися до інших центральних органів виконавчої влади або в установленому міжнародними договорами порядку до митних органів іноземних країн. Такі звернення не є підставою для відмови у наданні дозволу на переробку товарів за межами митної території України або призупинення раніше наданих дозволів протягом всього періоду їх розгляду.

3. Митні органи можуть установлювати обов'язкові норми виходу продуктів переробки у випадках, коли операції з переробки за межами митної території України здійснюються за типовими (однаковими) технічними умовами, а товари та продукти їх переробки мають постійні характеристики.

Стаття 319. Порядок митного оформлення та оподаткування продуктів переробки

1. Під час ввезення продуктів переробки іноземні товари, які були витрачені в процесі переробки товарів, що вивозилися, декларуванню не підлягають.

2. Повне звільнення від оподаткування митними платежами застосовується до товарів, які були поміщені у митний режим переробки за межами митної території та в межах визначеного строку повертаються на митну територію України:

1) у тому ж стані, в якому вони були вивезені за межі митної території, з дотриманням умов, зазначених у статті 225 цього Кодексу;

2) у відремонтованому вигляді, якщо такий ремонт проведено в рамках гарантійних зобов'язань (гарантійний ремонт).

3. До продуктів переробки (крім зазначених у частині другій цієї статті) застосовується часткове звільнення від ввізного (імпортного) мита за методом добавленої вартості, відповідно до якого сплаті підлягає позитивна різниця між сумою ввізного мита, що нарахована на продукти переробки, та сумою ввізного мита, яка підлягала б сплаті в разі імпортування відповідних товарів, що були вивезені за межі митної території України для переробки. Оподаткування продуктів переробки податком на додану вартість та акцизним податком здійснюється відповідно до Податкового кодексу України.

4. Продукти переробки можуть ввозитися на митну територію України однією чи кількома партіями. Допускається ввезення продуктів переробки на митну територію України через інший митний орган ніж той, через який товари вивозилися для переробки.

Стаття 320. Умови реалізації продуктів переробки за межами митної території

Товари, поміщені у митний режим переробки за межами митної території, та/або продукти їх переробки можуть бути реалізовані за межами України за умови митного оформлення товарів, поміщених у митний режим переробки за межами митної території, у митний режим експорту з дотриманням вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України.

Стаття 321. Залишки і відходи, що утворилися в результаті переробки товарів

Залишки або відходи, що утворилися в результаті здійснення операцій з переробки українських товарів за межами митної території України і залишаються на такій території, митним формальностям не підлягають.

Стаття 322. Еквівалентна компенсація

1. Продукти, отримані в результаті переробки еквівалентних товарів, вважаються продуктами переробки для цілей застосування цієї глави.

2. Під еквівалентними товарами розуміються іноземні товари, які є ідентичними за описовими, кількісними та технічними характеристиками українським товарам, які вони замінюють, вивезеним для операцій з переробки за межами митної території України.

3. Дозволяється ввезення продуктів переробки до вивезення товарів для переробки за межами митної території України або до завершення виконання операцій щодо їх переробки.

Стаття 323. Митний статус товарів, що поміщуються у режим переробки за межами митної території

1. Українські товари, поміщені у митний режим переробки за межами митної території, отримують статус іноземних товарів з моменту їх фактичного вивезення за межі митної території України.

2. Продукти переробки, виготовлені (одержані) в процесі здійснення операцій з переробки товарів, мають статус іноземних товарів та вважаються такими, що поміщені у митний режим переробки за межами митної території.

Стаття 324. Завершення режиму переробки за межами митної території

1. Митний режим переробки за межами митної території завершується шляхом:

1) імпорту продуктів переробки;

2) або реімпорту відповідно до статті 225 цього Кодексу товарів, що вивозились в режимі переробки за межами митної території;

3) або експорту продуктів переробки чи товарів, що вивозились в режимі переробки за межами митної території;

4) або припинення зазначеного митного режиму відповідно до положень частини другої цієї статті.

2. Митний режим переробки за межами митної території припиняється митним органом у разі:

1) конфіскації товарів;

2) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту такої аварії або дії обставин у порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

3. У випадку припинення режиму переробки за межами митної території згідно з частиною другою цієї статті, повернення товарів та продуктів переробки на митну територію України не вимагається, а гарантії, надані відповідно до статті 315 цього Кодексу, повертаються тільки у випадку повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили.

Стаття 325. Розпорядження товарами, що поміщені у митний режим переробки за межами митної території, в разі відкликання дозволу на переробку

1. Протягом 20 днів від дати відкликання дозволу на переробку товарів за межами митної території товари, що поміщені в митний режим переробки за межами митної території, повинні бути заявлені до іншого митного режиму в порядку, визначеному цим Кодексом.

2. У випадку невжиття у визначений строк заходів, зазначених у частині першій цієї статті, гарантії додержання митного режиму переробки за межами митної території України (якщо такі застосовувались) підлягають стягненню.

ГЛАВА 47. Знищення або руйнування

Стаття 326. Поняття режиму знищення або руйнування

Знищення або руйнування - митний режим, відповідно до якого іноземні товари знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, із умовним звільненням від оподаткування митними платежами, установлених на імпорт, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 327. Умови поміщення товарів у режим знищення або руйнування

1. Знищення або руйнування товарів допускається з письмового дозволу митного органу за заявою власника товарів чи уповноваженої особи.

2. Дозвіл на поміщення товарів у митний режим знищення або руйнування видається митним органом, якщо власником чи уповноваженою особою:

1) укладено договір на знищення (руйнування) товарів з підприємством, уповноваженим відповідно до законодавства України на знищення (руйнування) відповідних категорій товарів;

2) отримано дозволи на знищення (руйнування) товарів від державних органів, до компетенції яких належать контроль за переміщенням таких товарів.

3. Такий дозвіл видається митним органом безоплатно протягом трьох робочих днів від дати реєстрації відповідної заяви.

4. Не вважаються операціями зі знищення або руйнування товарів:

1) використання для споживання тваринами товарів, попередньо призначених для споживання людиною;

2) проведення з товарами операцій з переробки;

3) отримання продуктів переробки, включаючи монтаж, демонтаж, переробку або обробку товарів;

4) ремонт товарів, включаючи їх відновлення;

5) використання товарів як таких, що полегшують процес виготовлення продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю витрачаються.

5. Якщо товари, які передбачається знищити або зруйнувати, можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави, митний орган письмово пропонує декларантові обрати цей митний режим. За згоди власника товарів з пропозицією митного органу ці товари розміщуються в митний режим відмови на користь держави.

6. Поміщення товарів у митний режим знищення або руйнування здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого проводяться операції зі знищення або руйнування.

7. Іноземні товари поміщуються у митний режим знищення або руйнування з умовним звільненням від оподаткування митними платежами.

Стаття 328. Умови знищення або руйнування окремих категорій товарів

Відповідно до положень цього Кодексу та вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України чи центральними органами державної влади згідно з компетенцією, здійснюється знищення або руйнування окремих категорій товарів, зокрема:

1) лікарських й наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів;

2) неякісної й небезпечної продукції;

3) військової, мисливської, спортивної вогнепальної зброї та боєприпасів до неї;

4) холодної й пневматичної зброї;

5) вибухових речовин;

6) спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, засобів індивідуального захисту, засобів активної оборони й засобів для виконання спеціальних операцій і оперативно-розшукових заходів.

Стаття 329. Витрати на знищення або руйнування товарів

1. Знищення або руйнування товарів здійснюється за рахунок їх власника, уповноваженої чи іншої заінтересованої особи.

2. Якщо товари, опинилися у стані, що виключає можливість їх декларування у будь-який інший митний режим, ніж знищення або руйнування, та в разі незгоди власника (уповноваженої особи) самостійно організувати й оплатити процедуру знищення або руйнування таких товарів, вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, зберігання, перевезення, знищення (руйнування), оформлення документів та інші витрати, пов'язані із дотриманням митного режиму знищення або руйнування, та пеня списуються (стягуються) з такого власника (уповноваженої особи) у безакцептному порядку, а в разі неможливості такого списання (стягнення) - за рахунок коштів державного бюджету.

Стаття 330. Відходи (залишки), що утворилися в результаті знищення або руйнування товарів, та їх митний статус

1. Залишки, що утворилися в результаті знищення або руйнування товарів, у тому числі складові товару, які не були знищені або зруйновані, підлягають поміщенню протягом 10 днів від дати знищення товарів у відповідний митний режим як іноземні товари, які перебувають під митним контролем.

2. Відходи, що утворилися в результаті знищення або руйнування товарів, і які не мають господарської цінності та не можуть бути утилізовані, підлягають видаленню відповідно до законодавства України як українські товари підприємством, яке здійснило операції зі знищення (руйнування) товари.

Стаття 331. Митний контроль товарів, що поміщуються у митний режим знищення або руйнування

1. Товари, поміщені у митний режим знищення або руйнування, а також залишки й відходи, що утворилися в результаті здійснення операцій зі знищення (руйнування), знаходяться під митним контролем.

2. Митний орган має право здійснювати у будь-який час перевірку товарів, поміщених у митний режим знищення або руйнування (до моменту їх фактичного знищення), а також залишків і відходів, одержаних в результаті здійснення операцій зі знищення або руйнування (до моменту їх декларування у відповідних митний режим чи видалення).

3. Відповідні посадові особи митних та інших державних органів, до компетенції яких належать контроль за переміщенням товарів, що знищуються, мають право бути присутніми під час здійснення операцій зі знищення (руйнування) таких товарів.

Стаття 332. Завершення митного режиму знищення або руйнування

Митний режим знищення або руйнування завершується після виконання операцій зі знищення або руйнування товарів та декларування у відповідний митний режим їх залишків.

Стаття 333. Відповідальність осіб за недотримання митного режиму знищення або руйнування

Відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими Законами України за недотримання умов митного режиму знищення або руйнування, несуть:

1) власник товарів (уповноважена особа) з моменту заявлення товарів у цей митний режим і до моменту їх передання підприємству, уповноваженому відповідно до законодавства України на знищення (руйнування) відповідних категорій товарів і яке фактично здійснює таке знищення (руйнування), а також з моменту отримання від зазначеного підприємства залишків (відходів) знищення (руйнування), якщо такі залишки утворюються, і до моменту завершення митного оформлення цих залишків та видалення відходів;

2) підприємство, уповноважене відповідно до законодавства України на знищення (руйнування) відповідних категорій товарів, з моменту прийняття для знищення (руйнування) товарів, поміщених у митний режим знищення або руйнування, і до моменту передання власнику товарів (уповноваженій особі) залишків, якщо вони утворились в результаті здійснення таких операцій, а в разі, якщо залишки договором передаються у власність цьому підприємству - до моменту завершення митного оформлення цих залишків у відповідний митний режим.

ГЛАВА 48. Відмова на користь держави

Стаття 334. Поняття митного режиму відмови на користь держави

Відмова на користь держави - митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від іноземних товарів без будь-яких умов на свою користь.

Стаття 335. Поміщення товарів у митний режим відмови на користь держави

1. У режим відмови на користь держави поміщуються іноземні товари.

2. Відмова від товарів на користь держави допускається з дозволу митного органу, який видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Кабінет Міністрів України визначає перелік товарів, що не можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави.

4. Іноземні товари поміщуються у митний режим відмови на користь держави зі звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 336. Завершення митного режиму відмови на користь держави

Митний режим відмови на користь держави завершується після розміщення товарів на складі митного органу.

РОЗДІЛ VIII. МИТНІ ПЛАТЕЖІ

ГЛАВА 49. Загальні положення

Стаття 337. Види митних платежів

До митних платежів належать:

1) мито;

2) акцизний податок, що справляється при ввезенні підакцизних товарів на митну територію України;

3) податок на додану вартість, що справляється при ввезенні товарів на митну територію України;

Стаття 338. Правила оподаткування митними платежами товарів, що переміщуються через митний кордон України

1. Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюється цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Правила оподаткування особливими видами мита встановлюються законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну".

2. Забороняється застосовувати інші види мита, крім тих, що встановлені цим Кодексом.

3. Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, акцизним податком та податком на додану вартість встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.

ГЛАВА 50. Мито

Стаття 339. Мито та його види

1. Мито - це непрямий податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

2. В Україні застосовуються такі види мита:

1) ввізне мито;

2) вивізне мито;

3) сезонне мито;

4) особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне

3. Забороняється застосовувати інші види мит, крім тих, що встановлені цим Кодексом.

Стаття 340. Ввізне мито

Ввізне мито встановлюється на товари при їх ввезенні на митну територію України.

Стаття 341. Вивізне мито

Вивізне мито встановлюється на українські товари при їх вивезенні за межі митної території України.

Стаття 342. Сезонне мито

На окремі товари може встановлюватись сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

Стаття 343. Особливі види мита

1. З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита:

1) спеціальне мито;

2) антидемпінгове мито;

3) компенсаційне мито.

2. Особливі види мита встановлюються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до закону.

3. Спеціальне мито встановлюється:

1) як засіб захисту національного товаровиробника у разі коли товари ввозяться на митну територію України у обсягах та (або) за таких умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;

2) як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

3) як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) ущемляють інтереси України.

4. Антидемпінгове мито встановлюється:

1) у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику, відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту";

2) у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

5. Компенсаційне мито встановлюється:

1) у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику, відповідно до закону;

2) у разі вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

6. У разі, якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, преференції не встановлюються або зупиняються чи припиняються органом, який їх установив.

Стаття 344. Платники мита

Платниками мита є:

1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом;

2) особа, на яку покладається обов'язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митними платежами, у разі порушення таких митних режимів, встановлених цим Кодексом;

3) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено із умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, іншими законами, а також будь-які інші особи, які використовують податкову пільгу, яку для них не призначено;

4) особа, яка реалізує, або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом.

5) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 169 цього Кодексу.

Стаття 345. Об'єкти оподаткування митом

Об'єктами оподаткування митом є:

1) товари, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України суб'єктами підприємницької діяльності, митна вартість яких перевищує суму 100 євро;

2) товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами, у обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу Х цього Кодексу;

3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 169 цього Кодексу.

Стаття 346. Дата виникнення податкових зобов'язань

Датою виникнення податкових зобов'язань по сплаті мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 347. База оподаткування митом

Базою оподаткування митом товарів, що переміщується через митний кордон України є:

1) для товарів, на які встановлені адвалерні ставки мита - митна вартість товарів, але не нижче їх контрактної вартості;

2) для товарів, на які законом встановлені специфічні ставки мита - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру;

3) для товарів, на які законом встановлені комбіновані ставки мита - база оподаткування визначена відповідно до цього пункту для адвалерної та специфічної складової ставок мита.

Стаття 348. Ставки мита

1. В Україні застосовуються такі види ставок мита:

1) адвалерна - у відсотках до встановленої статтею 347 цього Кодексу бази оподаткування;

2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 347 цього Кодексу;

3) комбінована, що складається з адвалерної та специфічної ставок мита.

2. Забороняється застосовувати інші види ставок мита, крім тих, що встановлені цим Кодексом.

3. Ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно спеціальними законами. з питань оподаткування та/або митної справи.

4. Ввізне (імпортне) мито на товари, митне оформлення яких здійснюється у порядку, встановленому для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, нараховується за ставками, встановленими Законом України "Про Митний тариф України".

5. Ввізне мито є диференційованим:

1) до товарів, що походять з тих країн, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита Митного тарифу України;

2) до товарів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мита, за винятком випадків, коли зазначене мито та пільги щодо нього встановлені в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита Митного тарифу України;

3) до товарів, що походять з України, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, визначені Митним тарифом України, за винятком товарів, які звільняються від сплати мита відповідно до законодавства України;

4) до товарів, що походять з держав - членів Світової організації торгівлі (СОТ), застосовуються пільгові ставки ввізного мита, що застосовуються у режимі найбільшого сприяння;

5) при митному оформленні товарів, що ввозяться в Україну з країн, з якими укладено угоди про вільну торгівлю, за умови виконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності всіх норм, установлених відповідними міжнародними угодами, застосовуються положення міжнародної угоди.

Товари, які призначені для митної території України та імпортуються на умовах угод про вільну торгівлю з країнами СНД, що набрали чинності в установленому порядку, не обкладаються ввізним митом за таких умов:

а) товар відповідає критеріям походження, установленим Правилами визначення країни походження товарів, затвердженими Рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 30 листопада 2000 року. На підтвердження походження товарів митним органам надається сертифікат форми СТ-1;

б) закупівля товару здійснюється на основі договору/контракту між резидентом України та резидентом однієї з держав - учасниць угоди про створення зони вільної торгівлі;

в) товар вивозиться з митної території однієї з держав - учасниць угоди про створення зони вільної торгівлі і ввозиться на митну територію України.

При цьому товар не повинен покидати території держав - учасниць угоди, крім випадків, якщо таке транспортування неможливе внаслідок географічного положення держави-учасниці або окремої її території, а також випадків, погоджених компетентними органами держав-учасниць учасниці угоди.

До товарів походженням з Республіки Македонія, що ввозяться на митну територію України, застосовуються умови вільної торгівлі, установлені Угодою про вільну торгівлю між Республікою Македонія та Україною;

6) до товарів, що не ввійшли до пунктів 1 - 3 цієї частини, а також до товарів, країна походження яких не визначена, застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені Митним тарифом України.

Країна походження товарів визначається відповідно до розділу XIII цього Кодексу, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

6. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється у порядку, встановленому для громадян, нараховується за ставкою, встановленою у розділі X цього Кодексу.

7. Вивізне мито нараховується за ставками, установленими законом.

8. Сезонне мито нараховується за ставками, установленими Законом України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції".

9. Особливі види мита нараховуються за ставками, установленими рішеннями Міжвідомчих комісій з міжнародної торгівлі про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, у відповідності до Законів України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну".

Стаття 349. Тарифні пільги (тарифні преференції)

Допускається встановлення преференцій щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування митом, зниження ставок мита або встановлення квот на преференційне ввезення щодо товарів, які походять з держав, що утворюють разом з Україною митний союз або зону вільної торгівлі.

Стаття 350. Податкові пільги в оподаткуванні митом

Податкові пільги в оподаткуванні митом надаються на такі товари:

1) транспортні засоби комерційного призначення, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів, багажу та пасажирів, а також предмети матеріально-технічного постачання і спорядження, паливо, продовольство та інше майно, необхідні для їх нормальної експлуатації на час перебування в дорозі, в пунктах проміжної зупинки, або придбані за кордоном у зв'язку з ліквідацією аварії (поломки) даних транспортних засобів;

2) предмети матеріально-технічного постачання та спорядження, паливо, сировина для промислової переробки, продовольство та інше майно, що вивозяться за межі митної території України для забезпечення виробничої діяльності українських та орендованих (зафрахтованих) українськими підприємствами і організаціями суден, які ведуть морський промисел, а також продукція їх промислу, що ввозиться на митну територію України;

3) валюта України, іноземна валюта, цінні папери та банківські метали;

4) товари, що підлягають оберненню у власність держави у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами України;

6) товари, що ввозяться в Україну для офіційного і особистого користування або вивозяться за кордон організаціями та особами, які відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і законів України користуються правом безмитного ввезення в Україну та безмитного вивезення з України таких товарів;

7) товари, що ввозяться на митну територію України в рамках міжнародної технічної допомоги відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

8) товари українського походження (за винятком товарів за кодами згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності 1701, 1702, 1703, 1704, 1806 та 2106 90 20 00, 2106 90 30 00, 2106 90 51 00, 2106 90 55 00, 2106 90 59 00, 2106 90 98 90; товарів, що вироблені на територіях вільних митних зон; товарів, вироблених в митному режимі переробки на митній території), що в незмінному стані або відремонтованому вигляді ввозяться назад на цю територію в митному режимі імпорту, а також товари іноземного походження, які вивозяться назад за межі митної території України в незмінному стані;

9) товари, що знову ввозяться на митну територію України і походять з іншої території, які були оплачені митом при первісному ввезенні на митну територію України та тимчасово, у тому числі з метою ремонту вивозились за її межі;

10) товари, що знову вивозяться за межі митної території України і походять з цієї території, які були оплачені митом при первісному вивезенні за межі митної території України та тимчасово ввозились на цю територію;

11) документи та видання, які надсилаються в рамках міжнародного обміну до освітніх, наукових або культурних закладів, у тому числі бібліотек. Перелік цих закладів визначається Кабінетом Міністрів України;

12) товари, що ввозяться на митну територію України відповідно до Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків";

13) товари, транспортні засоби, призначені для виконання угоди про розподіл продукції, а також продукція, видобута у виключній (морській) економічній зоні України, що ввозяться на митну територію України при виконанні угоди про розподіл продукції, а також товари (крім майна та матеріальних цінностей, вартість яких була відшкодована інвестору компенсаційною продукцією і які перейшли у власність держави) та видобута продукція, що вивозяться інвестором з України відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції" та угоди про розподіл продукції.

14) до 1 січня 2015 року товари, які не виробляються в Україні, крім товарів за кодами згідно з УКТЗЕД 4707 90 10 00, 4707 90 90 00 і ввозяться на митну територію України для використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, яка виробляється в Україні, та мають згідно з (УКТЗЕД) такі коди:

Код товару згідно з УКТ ЗЕД

Опис товару

3211 00 00

Готові сикативи

3212 90 31 00, 3212 90 38 00

Тільки пігменти (включаючи металеві порошки та пластівці диспергованих у неводному середовищі у вигляді рідини, пасти або густої маси, видів, які використовують для виробництва друкарських фарб (включаючи емалі), крім тих, що на основі алюмінієвого порошку

3215 11 00 00

Фарба друкарська чорна

3215 19 00 00

Фарба друкарська, крім чорної

3505 10 50 00, 3505 10 90 00

Модифіковані крохмалі, які використовуються в паперовій промисловості

3701 30 00 00

Тільки пластини (алюмінієві) із нанесеним на них сенсибілізованим (світлочутливим) шаром та пластини, фотополімеризаційно придатні для виготовлення друкарських форм у поліграфії, довжина будь-якого боку яких перевищує 255 мм; пластини (магнієві) із нанесеним на них сенсибілізованим (світлочутливим) шаром для виготовлення штампів для тиснення в поліграфії, довжина будь-якого боку яких перевищує 255 мм; фотоплівки плоскі (листові) для виготовлення фотоформ у поліграфії, довжина будь-якого боку яких перевищує 255 мм

3702 42 00 00

Фотоплівки рулонні для виготовлення фотоформ у поліграфії завширшки понад 610 мм і завдовжки більш як 200 м

3702 43 00 00

Фотоплівки рулонні для виготовлення фотоформ у поліграфії завширшки понад 610 мм і завдовжки не більш як 200 м

3702 44 00 90

Фотоплівки рулонні для виготовлення фотоформ у поліграфії завширшки більш як 105 мм, але не більш як 610 мм і завдовжки більш як 200 м

3907 50 00 00

Смоли алкідні

4008 21 90 00

Офсетні гумові пластини із непористої гуми, крім покриття для підлог і матів

4703 21 00 00

Целюлоза деревинна, натронна чи сульфатна, крім розчинних сортів, напіввибілена або вибілена з хвойних порід

4703 29 00 00

Целюлоза деревинна, натронна чи сульфатна, крім розчинних сортів, напіввибілена або вибілена з листяних порід

4704 21 00 00

Целюлоза деревинна сульфітна, крім розчинних сортів, напіввибілена або вибілена з хвойних порід

4707 90 10 00

Несортовані відходи паперу і картону та макулатура

4707 90 90 00

Відсортовані відходи паперу і картону та макулатура

5901 10 00 00

Тільки текстильні матеріали, які використовуються для виготовлення книжкових палітурок

8439 10 00 00, 8439 20 00 00, 8439 30 00 00

Обладнання для виробництва паперової маси з волокнистих целюлозних матеріалів або для виробництва чи обробки паперу або картону

8440 10 00 00

Обладнання для оправлення, включаючи брошурувальні машини

8441 10 00 00

Інше обладнання для виробництва товарів з паперової маси, паперу або картону, включаючи різальні машини будь-якого типу

8443 11 00 00, 8443 19 10 00, 8443 19 31 00, 8443 19 35 00, 8443 19 39 00, 8443 19 90 00, 8443 60 00 00, 8443 90 10 00, 8443 90 80 00

Машини для офсетного друку та обладнання і частини до них, крім товарної позиції 8443 90 05 00

У разі порушення вимог щодо цільового використання зазначених товарів платник податку зобов'язаний сплатити ввізне мито в установленому законом порядку;

15) до 1 січня 2016 року товари, які ввозяться у митному режимі імпорту (реімпорту) суб'єктами літакобудування, що підпадають під дію статті 2 Закону України "Про розвиток літакобудівної промисловості", за такими кодами згідно з УКТЗЕД:

2707 20 90 00, 2707 30 10 00, 2707 60 00 00, 2710 11 21 00, 2710 19 81 00, 2710 19 99 00, 2712 20 90 00, 2805 30 90 00, 2818 10 90 00, 2827, 2835, 3204 90 00 00, 3207 40 30 00, 3208, 3209, 3211 00 00, 3214 10 10 10, 3603 00, 3604 90 00 00, 3703 10 00 00, 3703 90 10 00, 3824 10 00 90, 3824 90 35 00, 3824 90 40 00, 3824 90 50 00, 3824 90 65 00, 3901, 3909, 3911, 3917, 3919, 3920, 3921, 4002, 4005, 4006 90 00 00, 4006 90 00 90, 4008, 4009, 4011 30 10 00, 4016, 4017 00, 7003, 7007, 7019, 7202, 7205 10 00 00, 7205 29 00 00, 7207, 7208, 7209, 7211, 7212, 7213, 7214, 7215, 7217, 7218, 7219, 7220, 7221 00 10 00, 7223, 7224 90 18 00, 7225, 7226, 7227, 7228, 7229, 7304, 7311 00 10 00, 7312, 7315, 7318, 7326, 7407, 7409, 7411, 7413 00, 7419, 7502, 7504 00 00 00, 7505, 7506, 7507, 7508, 7601, 7603, 7604, 7605, 7606, 7607 11 90 00, 7607 19 99 00, 7607 20 91 00, 7608, 7609 00 00 00, 7616, 8101, 8102, 8104, 8105, 8108, 8111 00 90 00, 8112, 8307, 8409 10 10 00, 8411 11 10 00, 8411 12 11 00, 8411 12 13 00, 8411 12 19 00, 8411 12 90 00, 8411 21 10 00, 8411 22 11 00, 8411 22 19 00, 8411 81 10 00, 8411 82 10 00, 8411 91 10 10, 8411 91 10 90, 8411 91 90 00, 8411 99 10 00, 8412 10 10 00, 8412 21 10 00, 8412 29 10 00, 8412 31 10 00, 8412 39 10 00, 8412 80 91 00, 8412 90 10 00, 8413 19 10 00, 8413 20 10 00, 8413 30 10 00, 8413 50 10 00, 8413 60 10 00, 8413 70 10 00, 8413 81 10 00, 8413 91 10 00, 8414 10 10 00, 8414 20 10 00, 8414 30 10 00, 8414 51 10 00, 8414 59 10 00, 8414 80 10 00, 8414 90 10 00, 8415 81 10 00, 8415 82 10 00, 8415 83 10 00, 8415 90 10 00, 8419 50 10 00, 8419 81 10 00, 8419 90 10 00, 8421 19 10 00, 8421 21 10 00, 8421 23 10 00, 8421 29 10 00, 8421 31 10 00, 8421 39 10 00, 8424, 8425 11 10 00, 8425 19 10 00, 8425 31 10 00, 8425 39 10 00, 8425 42 10 00, 8425 49 10 00, 8456, 8457, 8458, 8459, 8460, 8461, 8462, 8463, 8466, 8471 10 10 00, 8471 41 10 00, 8471 49 10 00, 8471 60 10 00, 8471 70 10 00, 8473 30, 8479 89 10 00, 8481, 8482, 8483, 8501 20 10 00, 8501 31 10 00, 8501 32 10 00, 8501 33 10 00, 8501 34 10 00, 8501 40 10 00, 8501 51 10 00, 8501 52 10 00, 8501 53 10 00, 8501 61 10 00, 8501 62 10 00, 8501 63 10 00, 8502 11 10 00, 8502 12 10 00, 8502 13 10 00, 8502 20 10 00, 8502 39 10 00, 8502 40 10 00, 8504 10 10 00, 8504 31 10 00, 8504 32 10 00, 8504 33 10 00, 8504 40 10 00, 8504 50 10 00, 8505, 8506, 8507 10 10 00, 8507 20 10 00, 8507 30 10 00, 8507 40 10 00, 8507 80 10 00, 8507 90 10 00, 8511 10 10 00, 8511 20 10 00, 8511 30 10 00, 8511 40 10 00, 8511 50 10 00, 8511 80 10 00, 8515, 8525 10 10 00, 8525 20 10 00, 8526 10 10 00, 8526 91 11 00, 8526 91 19 00, 8526 91 90 00, 8526 92 10 00, 8528 21 90 00, 8529 10 10 00, 8529 90 10 00, 8531 10 10 00, 8531 20 10 00, 8531 80 10 00, 8532, 8533, 8535, 8536, 8537, 8538 10 00 00, 8538 90 99 00, 8541, 8542, 8543, 8544, 8545, 8546, 9014 10 10 00, 9014 20 13 00, 9014 20 18 00, 9014 20 90 00, 9014 90 90 00, 9017 20, 9017 30, 9017 80, 9020 00, 9023, 9024, 9025 11 10 00, 9025 19 10 00, 9025 80 15 00, 9025 90 10 00, 9026 10 10 00, 9026 20 10 00, 9026 80 10 00, 9026 90 10 00, 9027, 9029 10 10 00, 9029 20 10 00, 9030 10 10 00, 9030 20 10 00, 9030 31 10 00, 9030 39 10 00, 9030 40 10 00, 9030 83 10 00, 9030 89 10 00, 9030 90 10 00, 9031 80 10 00, 9031 90 10 00, 9032 10 10 00, 9032 20 10 00, 9032 81 10 00, 9032 89 10 00, 9033.

Обсяг та порядок ввезення таких товарів визначаються Кабінетом Міністрів України.

У разі порушення цільового використання таких товарів або перевищення граничного обсягу їх ввезення у митному режимі імпорту (реімпорту) до суб'єктів літакобудування застосовуються норми пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України;

16) архівні документи, придбані з метою їх внесення до Національного архівного фонду;

17) фармацевтична продукція, сполуки, що використовуються для її виготовлення, які не виробляються в Україні і класифікуються за групами 28, 29, 30 УКТЗЕД, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

18) устаткування, яке працює на відновлюваних джерелах енергії, енергозберігаюче обладнання і матеріали, засоби вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів, обладнання та матеріали для виробництва альтернативних видів палива або для виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії (далі - товари) за умов, якщо ці товари застосовуються платником податків для власного виробництва та якщо ідентичні товари з аналогічними якісними показниками не виробляються в Україні.

Перелік таких товарів із зазначенням кодів УКТЗЕД встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі порушення вимог щодо цільового використання зазначених товарів платник податків зобов'язаний сплатити ввізне мито та пеню у порядку і розмірах, визначених законом;

19) техніка, устаткування, майно і матеріали, що ввозяться на митну територію України та вивозяться за межі цієї території, призначені для власного використання розвідувальними органами України;

20) матеріали, устаткування та комплектуючі (далі - товари), що використовуються для виробництва:

а) устаткування, яке працює на відновлюваних джерелах енергії;

б) матеріалів, сировини, устаткування та комплектуючих, які будуть використовуватися у виробництві альтернативних видів палива або виробництві енергії з відновлюваних джерел енергії;

в) енергозберігаючого обладнання і матеріалів, виробів, експлуатація яких забезпечує економію та раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів;

г) засобів вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів;

ґ) матеріалів, сировини та устаткування, які будуть використовуватися у нанотехнологічних виробництвах або працювати з використанням нанотехнологій.

Зазначені у цьому пункті товари звільняються від оподаткування за умов, якщо ці товари застосовуються платником податків для власного виробництва та якщо ідентичні товари з аналогічними якісними показниками не виробляються в Україні.

Перелік таких товарів із зазначенням кодів УКТ ЗЕД встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі порушення вимог щодо цільового використання зазначених товарів платник податку зобов'язаний сплатити ввізне мито та пеню у порядку і розмірах, визначених законом.

21) до 1 вересня 2012 року товари (крім підакцизних), які не виробляються в Україні або виробляються, але не відповідають технічним характеристикам світового рівня та вимогам міжнародних спортивних організацій, з метою їх використання для будівництва і оснащення (придбання обладнання та інвентарю) спортивних споруд, що є об'єктами чемпіонату. Перелік та обсяги таких товарів з визначенням їх кодів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі порушення вимог щодо цільового використання таких товарів платник податку зобов'язаний сплатити ввізне мито в установленому законом порядку;

22) предмети (крім тих, що підпадають під визначення підакцизних товарів), які до 1 вересня 2012 року ввозяться на митну територію України у митному режимі імпорту УЄФА, призначеними УЄФА особами або учасниками чемпіонату (крім збірної України) відповідно до статті 11 Закону України "Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні". Обсяги та порядок ввезення таких предметів встановлюються у спосіб, визначений Кабінетом Міністрів України. Перелік таких предметів за кодами УКТЗЕД визначається окремим законом. У разі порушення цільового використання таких предметів або їх відчуження на митній території України за будь-яку компенсацію застосовуються норми пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України.

23) до 1 січня 2015 року ввізне мито не справляється при ввезенні на митну територію України товарів, які, у межах ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів (угод) України з питань космічної діяльності щодо створення космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем), імпортуються резидентами - суб'єктами космічної діяльності в Україну та класифікуються за такими кодами Української товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД):

2818 10, 2830 20 00 00, 2837, 2901, 2903, 2921, 2929, 2931 00 95 90, 2933 90 20, 3207 20, 3208, 3209, 3214, 3403, 3506, 3602 00 00 00, 3603 00, 3604, 3701, 3703, 3707, 3810, 3814 00, 3901, 3903 00, 3906, 3907, 3908 90 00 00, 3909, 3911, 3917, 3919, 3920, 3921, 3926, 4002, 4005, 4008, 4016, 4017 00 11 00, 4823 40 00 00, 4901, 4906 00 00 00, 5208, 5407, 5607 5903, 5906, 5911 90 90 00, 6815 10, 6902, 7002, 7007 11 90 00, 7019, 7202, 7211, 7214, 7215, 7217, 7219, 7220, 7222, 7223 00, 7224 - 7226, 7228, 7229, 7304, 7407, 7409 - 7411, 7413 00, 7505, 7506, 7508, 7601, 7604 - 7608, 7616, 8101, 8102, 8104, 8105, 8108, 8112, 8307, 8412, 8414, 8421, 8471, 8473, 8479, 8482, 8483 30 90 00, 8501, 8504, 8506, 8507, 8517, 8524, 8526, 8529, 8532, 8533, 8536 - 8538, 8540 - 8544, 8547, 8803, 9014, 9015, 9023 00, 9026, 9027, 9030 - 9033, 9306 90 10 00.

Порядок і обсяги ввезення зазначених товарів визначаються Кабінетом Міністрів України.

24) до 1 січня 2019 року техніка, обладнання, устаткування, що використовуються для реконструкції існуючих і будівництва нових підприємств з виробництва біопалив і для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів з метою споживання біопалив, які класифікуються за кодами УКТЗЕД, визначеними статтею 7 Закону України "Про альтернативні види палива", якщо такі товари не виробляються та не мають аналогів в Україні.

Порядок ввезення зазначених техніки, обладнання та устаткування визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі порушення вимог щодо цільового використання зазначених товарів суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності зобов'язаний сплатити ввізне мито в порядку і розмірах, визначених законом;

25) технічні та транспортні засоби, у тому числі самохідні сільськогосподарські машини, що працюють на біопаливі та класифікуються за кодами УКТЗЕД, визначеними статтею 7 Закону України "Про альтернативні види палива", якщо такі товари не виробляються в Україні.

Порядок ввезення зазначених технічних та транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин, визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі порушення вимог щодо цільового використання зазначених товарів суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності зобов'язаний сплатити ввізне мито в порядку і розмірах, визначених законом.

Для проектів технологічних та наукових парків, зареєстрованих у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, справляння ввізного мита здійснюється з урахуванням положень законів України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків" та "Про наукові парки";

26) бланки книжок МДП та карнетів А. Т. А., що переміщуються між національним гарантійним об'єднанням та іноземними гарантійними об'єднаннями, що є їх кореспондентами, або міжнародними організаціями;

27) товари, що ввозяться на митну територію України, або вивозяться за її межі у випадках, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 351. Звільнення від оподаткування митом в залежності від обраного митного режиму

За умови дотримання вимог та обмежень, встановлених у розділі VII цього Кодексу, звільняються від оподаткування:

1) ввізним митом - товари, поміщені у митні режими реімпорту та відмови на користь держави,

2) вивізним митом - товари, поміщені у митний режим реекспорту.

Стаття 352. Умовне повне звільнення від оподаткування митом

За умови дотримання вимог та обмежень, встановлених у розділі VII цього Кодексу, застосовується умовне повне звільнення щодо оподаткування:

1) ввізним митом - до товарів, поміщених у митні режими транзиту, митного складу, вільної митної зони, безмитної торгівлі, переробки на митній території, знищення або руйнування;

2) вивізним митом - до товарів, розміщених у митні режими транзиту, тимчасового вивезення.

Стаття 353. Умовне часткове звільнення від оподаткування ввізним митом

1. Умовне часткове звільнення від оподаткування ввізним митом застосовується до товарів, зазначених у статті 253 цього Кодексу, поміщених у митний режим тимчасового ввезення, за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених у главі 40 цього Кодексу

2. Порядок застосування умовного часткового звільнення від оподаткування ввізним митом визначено у статті 253 Кодексу

Стаття 354. Особливості оподаткування митом товарів при переміщенні через митний кордон України залежно від обраного митного режиму

1. Товари, поміщені у митний режим імпорту оподатковуються ввізним митом, якщо інше не передбачено законом, при дотриманні умов та обмежень, встановлених у главі 35 цього Кодексу.

2. Товари, поміщені у митний режим реімпорту звільняються від оподаткування ввізним митом, якщо інше не передбачено законом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених у главі 36 цього Кодексу.

3. У разі поміщення товарів у митний режим реімпорту у відповідності до пункту 3 частини другої статті 225 цього Кодексу суми вивізного мита, сплачені при експорті цих товарів, повертаються у порядку, визначеному Податковим кодексом України, суми ввізного мита не сплачуються.

4. Товари, поміщені у митний режим експорту, оподатковуються вивізним митом у випадках, встановлених законом.

5. Товари, поміщені у митний режим реекспорту, звільняються від оподаткування вивізним митом, якщо інше не передбачено законом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених у главі 38 цього Кодексу, за винятком товарів, що перебували у режимі вільної зони та вивозяться за межі митної території України у митному режимі реекспорту.

Після поміщення товарів у митний режим реекспорту, суми ввізного мита, сплачені при імпорті цих товарів повертаються особам, що їх сплачували, або їх правонаступникам відповідно до цього Кодексу та у Порядку, встановленому Податковим кодексом України.

6. До товарів, поміщених у митний режим транзиту, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування митом, якщо інше не передбачено законом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених у главі 39 цього Кодексу.

7. До товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення, застосовується умовне часткове звільнення від оподаткування ввізним митом у порядку, визначеному у главі 40 цього Кодексу.

У разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з частковим звільненням від оподаткування ввізним митом, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі, ввізне мито сплачується у порядку, визначеному у статті 253 цього Кодексу.

8. До товарів, поміщених у митний режим тимчасового вивезення, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування вивізним митом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених у главі 46 цього Кодексу.

9. До товарів, поміщених у митний режим митного складу, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування митом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених у главі 41 цього Кодексу.

10. До товарів, поміщених у митний режим вільної митної зони, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених у главі 42 цього Кодексу.

11. До товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених у главі 43 цього Кодексу.

12. До товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених у главі 44 цього Кодексу.

У разі випуску у вільний обіг продуктів переробки, отриманих з товарів, поміщених у митний режим переробки, сплата ввізного мита здійснюється у порядку, визначеному у статті 316 цього Кодексу.

13. Товари, поміщені у митний режим переробки за межами митної території оподатковуються вивізним митом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених у главі 50 цього Кодексу.

До товарів, які були поміщені у митний режим переробки за межами митної території України та в межах визначеного строку повертаються в Україну застосовується умовне повне звільнення у порядку, визначеному у статті 319 цього Кодексу.

14. До товарів, поміщених у митний режим знищення або руйнування, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених у главі 47 цього Кодексу.

15. Товари, поміщені у митний режим відмови на користь держави, звільняються від оподаткування ввізним митом, якщо інше не передбачено законом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених у главі 48 цього Кодексу.

Стаття 355. Особливості оподаткування ввізним митом

1. Справляння мита при переміщенні гуманітарної допомоги через митний кордон України здійснюється відповідно до Закону України "Про гуманітарну допомогу".

2. Справляння мита в разі імпорту майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), та в інших випадках, установлених законодавством, здійснюється відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування".

3. Справляння мита при реалізації проекту наукового парку в разі ввезення наукового, лабораторного і дослідницького обладнання, комплектуючих та матеріалів для виконання проектів наукових парків здійснюється відповідно до Закону України "Про наукові парки".

4. Справляння мита при реалізації товарів та матеріальних цінностей, які надходять Товариству Червоного Хреста України, його органам та місцевим організаціям як гуманітарна чи доброчинна допомога, здійснюється відповідно до Закону України "Про товариство Червоного Хреста України".

5. Справляння ввізного мита при ввезенні в Україну для реалізації проектів технологічних парків нових устаткування, обладнання та комплектуючих, а також матеріалів, які не виробляються і Україні, здійснюється відповідно до Закону України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків".

6. Справляння ввізного мита при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами здійснюється відповідно до розділу X цього Кодексу.

Стаття 356. Особливості оподаткування спеціальними видами мита

1. Особливі види мита (антидемпінгове, спеціальне та компенсаційне) застосовуються з метою захисту економічних інтересів України, українських виробників і у випадках, передбачених Законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Особливі види мита справляються на підставі рішень Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до Законів України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну".

3. Подання сертифіката про походження товарів є обов'язковим для товарів, увезення яких з відповідної країни регулюється рішеннями Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі щодо застосування заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, прийнятих в межах повноважень, визначених Законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну".

4. У разі, якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, преференції не встановлюються або зупиняються чи припиняються органом, який їх установив, якщо інше не передбачено міжнародними угодами (договорами), що набрали чинності в установленому порядку.

5. Спеціальне мито, антидемпінгове мито та компенсаційне мито застосовуються незалежно від інших видів мита на умовах, визначених чинним законодавством.

ГЛАВА 51. Справляння митних платежів

Стаття 357. Виникнення обов'язку по сплаті митних платежів

Обов'язок по сплаті митних платежів виникає:

1) у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту перетину митного кордону України;

2) при незаконному переміщенні товарів, що перебувають на території вільної митної зони або на митному складі - з моменту такого переміщення товарів;

3) у разі вивезення товарів з митної території України:

а) при оформленні товарів відповідно до митного режиму експорту - з моменту прийняття митної декларації;

б) при вивезенні товарів без оформлення митної декларації та при незаконному вивезенні товарів - з моменту фактичного вивезення товарів за межі митної території України;

в) при невиконанні умов, установлених по відношенню до товарів, що обкладаються вивізним митом, які вивозилися зі звільненням від оподаткування - з моменту, коли товари досягли іншого місця призначення, ніж те, на яке було надано дозвіл, коли покинули митну територію України з повним або частковим звільненням від експортного мита;

4) після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, коли внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами перевірки на підприємстві митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання.

5) в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Стаття 358. Припинення обов'язку по сплаті митних платежів

1. Обов'язок по сплаті митних платежів припиняється:

1) при виконанні обов'язку по сплаті митних платежів;

2) якщо товари до їх випуску виявилися знищеними або безповоротно втраченими внаслідок аварії або дії непереборної сили за нормальних умов транспортування, зберігання або використання (експлуатації) та за відсутності порушень вимог та умов, установлених цим Кодексом;

3) якщо товари знищуються або передаються у власність держави відповідно до цього Кодексу;

4) якщо товари конфіскуються відповідно до законодавства.

5) після сплати додаткових податкових зобов'язань, що були самостійно визначені митним органом платнику податків внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами перевірки на підприємстві

2. Щодо товарів, випущених у вільний обіг на митній території України, або вивезених з цієї території без сплати митних платежів, обов'язок по їх сплаті припиняється також у випадках, передбачених цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства з питань встановлення мита.

Стаття 359. Виконання обов'язку щодо сплати митних платежів

Обов'язок по сплаті митних платежів уважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими) з моменту:

1) у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів:

а) при оформленні митної процедури - з моменту закінчення митного оформлення;

б) якщо сплата не пов'язана з оформленням митної процедури - з моменту списання коштів з авансового рахунку при перерахуванні до державного бюджету України;

2) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету у випадках, визначених законодавством, - з моменту:

а) списання коштів з рахунку платника в банку;

б) внесення готівкових коштів у касу банку;

3) у разі сплати банком, іншою організацією відповідно до наданої гарантії (забезпечення сплати митних платежів) коштів до державного бюджету в рахунок сплати митних платежів;

4) з моменту здійснення списання коштів, що перебували у грошовій заставі, з відповідного рахунку митниці при перерахуванні цих коштів до державного бюджету в рахунок сплати митних платежів;

5) настання інших обставин, визначених Податковим кодексом України.

Стаття 360. Випадки, коли митні платежі не сплачуються

1. Митні платежі не сплачуються у випадку, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших актів законодавства з питань встановлення мита, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України:

1) товари не є об'єктом оподаткування митними платежами;

2) щодо товарів надано звільнення або умовне звільнення (повне або часткове) від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано, у тому числі:

3) загальна митна вартість товарів, що ввозяться (вивозяться) суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, які підлягають митному оформленню не перевищує суму 100 євро, крім підакцизних товарів;

4) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені під митну процедуру, яка відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів - на період дії цієї процедури та при виконанні умов, що випливають з такої митної процедури.

5) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться (вивозяться) громадянами, які підлягають митному оформленню, не перевищує обсягів, що звільняються від оподаткування, відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Стаття 361. Особи, відповідальні за сплату митних платежів

1. Особою, відповідальною за сплату митних платежів є декларант, з урахуванням випадків, вказаних у частині другій цієї статті. Якщо декларування товарів здійснюється митним брокером (представником), він є відповідальним за сплату митних платежів солідарно з декларантом відповідно до частини четвертої статті 107 цього Кодексу.

2. Особою, відповідальною за сплату митних платежів є фізична особа, що переміщує товар через митний кордон України;

3. Крім осіб, зазначених у частині першій та другій цієї статті особами, відповідальними за сплату митних платежів, є:

1) при незаконному ввезенні товарів на митну територію України, незаконному вивезенні за межі митної території України, або при незаконному переміщенні товарів, що перебувають у вільній зоні або у митному складі - особа, що незаконно ввезла (вивезла, перемістила) товари, а також особи, що брали участь у незаконному ввезенні (вивезенні, переміщенні) товарів, якщо вони знали або повинні були знати про незаконність такого ввезення (вивезення, переміщення), а при ввезенні - також особи, які придбали у власність або у володіння незаконно ввезені товари, якщо в момент придбання вони знали або повинні були знати про незаконність ввезення, що належним чином підтверджено в порядку, установленому законодавством України. Зазначені особи несуть відповідальність за сплату митних платежів, як би вони виступали в якості декларанта незаконно ввезених чи вивезених товарів;

2) при вилученні товарів, що тимчасового зберігаються під митним контролем, з порушенням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів - особа, що незаконно вилучила такі товари, а також особи, які брали участь у незаконному вилученні таких товарів, зберігали та придбали такі товари, або особа, що відповідає за забезпечення схоронності зазначених товарів;

3) при недотриманні положень цього Кодексу щодо користування й розпорядження товарами або щодо виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, які передбачають повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, особами, відповідальними за сплату митних платежів у випадках, передбачених цим Кодексом, - є особа, відповідальна за дотримання митного режиму;

4) при невиконанні зобов'язань щодо використання чи споживання товарів, які випливають з умов цільового використання, за яких надається податкова пільга при випуску товарів для вільного обігу - особа, на яку покладається обов'язок по виконанню таких умов;

6) у разі реалізації автомобілів, що були ввезені із звільненням від оподаткування на підставі надання пільг відповідно до глави 64 цього Кодексу особою, відповідальною за сплату митних платежів є особа, що купує чи придбаває у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження автомобіль, що був ввезений на митну територію України із звільненням від оподаткування у разі, коли такі особи не мають права на звільнення в оподаткуванні;

7) у разі невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, обов'язку по сплаті митних платежів, якщо сплата митних платежів забезпечена відповідно до положень цього Кодексу гарантом, гарант є особою відповідальною за сплату митних платежів;

8) у разі визначення митним органом додаткових податкових зобов'язань за результатами перевірок на підприємствах особою, відповідальною за погашення зазначених зобов'язань, - є імпортер (експортер) відповідних товарів.

3. При несплаті митних платежів, у тому числі при неправильному їх нарахуванні та/або несвоєчасній сплаті, відповідальність несе особа, визначена відповідальною за сплату митних платежів. Якщо відповідно до норм цього Кодексу відповідальність за сплату митних платежів покладається на декількох осіб, то такі особи несуть солідарну відповідальність за сплату митних платежів.

4. Особи, які одночасно є відповідальними за сплату митних платежів, несуть солідарну відповідальність.

Стаття 362. Об'єкт та база оподаткування

Об'єкт та база оподаткування митними платежами при переміщенні товарів через митний кордон України, визначаються відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, та інших актів законодавства з питань встановлення мита.

Стаття 363. Нарахування митних платежів

1. Митні платежів нараховуються декларантом або іншими особами, відповідальними за сплату митних платежів, самостійно, за винятком випадків, коли обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, та інших актів законодавства з питань встановлення мита покладається на митні органи.

2. Нарахування сум митних платежів здійснюється у валюті України.

3. Для цілей нарахування митних платежів застосовуються ставки, що діють на день прийняття митним органом митної декларації на товари, а у разі, якщо митне оформлення здійснюється без подання митної декларації - на день його здійснення.

4. У випадках, коли для цілей обчислення митних платежів, у тому числі визначення митної вартості товарів, потрібно зробити перерахування іноземної в