Идет загрузка документа (52 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О государственной поддержке Украинского Сообщества за границей

Проект закона Украины от 08.02.2010 № 6047
Дата рассмотрения: 08.02.2010 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про державну підтримку Української Спільноти за кордоном

Цей закон визначає правові, організаційні, фінансові, культурно-етнічні відносини у сфері державної підтримки громадян інших держав або осіб без громадянства, які мають українське етнічне походження або походять з України та ідентифікують себе з українським етносом, а також українських громадян, які постійно проживають в інших державах.

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

закордонний українець - особа, яка є громадянином іншої держави або особою без громадянства, має українське етнічне походження або походить з України та яка має українську самоідентифікацію.

статус закордонного українця - статус, який офіційно засвідчує визнання державою української самоідентифікації особи та гарантує надання закордонному українцю прав, визначених цим законом;

українець за кордоном - громадянин України, який на законних підставах проживає за кордоном більше шести місяців, в цілях, відмінних від туристичних (проходження навчання, стажування, проведення досліджень, робота за трудовим договором (контрактом) тощо);

Українська Спільнота за кордоном - сукупність закордонних українців та українців за кордоном;

українська діаспора - сукупність закордонних українців, які проживають на спільній території і зберегли почуття ідентифікації з Україною;

українська самоідентифікація - процес ототожнення, уподібнення себе особою з українським етносом, з представниками української нації з відчуттям приналежності до неї через засвоєння соціальних норм, традицій і звичаїв, моральних цінностей та принципів, притаманних етнічним українцям;

організація Української Спільноти за кордоном - організація, товариство, спілка, установа чи інша форма об'єднання закордонних українців та громадян України.

Стаття 2. Мета державної підтримки Української Спільноти за кордоном

Метою державної підтримки Української Спільноти за кордоном є:

консолідація українського етнокультурного простору відповідно до принципів державного суверенітету, добросусідства та дотримання прав і свобод національних меншин;

збереження, підтримання та розвиток української етнічної ідентичності, культури, мови, звичаїв та традицій;

сприяння діяльності організацій Української Спільноти за кордоном; встановлення з ними ефективного партнерства;

сприяння активній участі Української Спільноти за кордоном в економічних та соціально-політичних процесах в Україні шляхом залучення її представників до процесу прийняття рішень, участі у розробленні проектів національного законодавства, соціальних, економічних, гуманітарних програм, проектів міжнародних договорів України, а також участі у діяльності міжнародних організацій;

створення сприятливих умов для залучення фінансових ресурсів представників Української Спільноти за кордоном в українську економіку та гарантій їх повернення;

сприяння підвищенню міжнародного іміджу України та Української Спільноти за кордоном;

сприяння представникам Української Спільноти за кордоном у захисті їх прав, свобод та інтересів в Україні та країнах їх перебування.

Стаття 3. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на правовідносини, які виникають у сфері діяльності щодо взаємодії між Україною та Українською Спільнотою за кордоном.

Стаття 4. Законодавство, яке регулює питання державної підтримки Української Спільноти за кордоном

Законодавство, яке регулює діяльність з підтримки Української Спільноти за кордоном, складається з Конституції України, цього Закону, інших законів України, нормативно-правових актів України, що видаються відповідно до цього Закону, а також відповідних міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визначено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

РОЗДІЛ II. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ УКРАЇНСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ ЗА КОРДОНОМ

Стаття 5. Принципи державної політики у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном

Державна політика у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном ґрунтується на таких принципах:

державного суверенітету та дотримання норм міжнародного права;

добросусідства;

дотримання прав і свобод національних меншин;

захисту прав та свобод людини і громадянина, як головної умови сприяння політичній і соціальній стабільності, задоволення культурних та мовних потреб, зміцнення взаємодії між народами та державами;

пріоритету міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, над актами національного законодавства, які регулюють відносини у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном.

Стаття 6. Напрямки державної політики у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном

Основними напрямками державної політики у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном є:

збереження та поширення української мови, культури, традицій, звичаїв за межами України;

сприяння підвищенню політичного, економічного, наукового, науково-технічного та культурного потенціалу України, українських громад та організацій Української Спільноти за кордоном;

створення сприятливих умов для залучення інвестицій Української Спільноти за кордоном в економіку України;

інформаційна підтримка Української Спільноти за кордоном;

сприяння інтеграції Української Спільноти за кордоном в соціальне середовище країн перебування;

запровадження ефективних механізмів взаємодії України з представниками Української Спільноти за кордоном;

сприяння розширенню економічних та політичних прав Української Спільноти за кордоном;

забезпечення представникам Української Спільноти за кордоном можливості вивчення української та іноземної мов, ознайомлення з національною культурою, звичаями і традиціями;

виховання у представників Української Спільноти за кордоном патріотизму та моральних якостей для підтримання національних інтересів України, якщо це не суперечить законодавству країн перебування;

підтримка іноземних науково-дослідних та культурних центрів, організацій, установ, діяльність яких спрямована на популяризацію української культури, суспільно-політичної діяльності тощо за кордоном;

залучення Української Спільноти за кордоном до процесу прийняття політичних рішень в Україні, а також до процесу підготовки та підписання міжнародних договорів України з іншими державами та міжнародними організаціями.

Стаття 7. Основні завдання органів державної влади України у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном

Основними завданнями органів державної влади України у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном є:

розроблення та реалізація єдиної державної політики у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном;

узагальнення практики застосування законодавства України у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном та його вдосконалення;

підтримання та розвиток зв'язків з представниками Української Спільноти за кордоном з метою збереження ними національної ідентичності, культури, мови, традицій, звичаїв з дотриманням положень законодавства країн перебування;

захист прав та законних інтересів представників Української Спільноти за кордоном;

створення сприятливих умов для залучення фінансових ресурсів представників Української Спільноти за кордоном в економіку України.

Стаття 8. Повноваження Верховної Ради України у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном

Верховна Рада України, відповідно до покладених на неї завдань:

визначає законодавчі засади державної політики у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном;

здійснює парламентський контроль за реалізацією державної політики у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном;

затверджує загальнодержавні програми державної підтримки Української Спільноти за кордоном, щорічно передбачає кошти на їх виконання в Державному бюджеті України;

здійснює інші повноваження у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном покладені на неї Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Стаття 9. Повноваження Президента України у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном

Президент України, відповідно до покладених на нього завдань:

здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном;

представляє Україну у міжнародних відносинах у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном, веде переговори та укладає міжнародні договори в цій сфері;

забезпечує додержання принципів державного суверенітету, добросусідства, дотримання прав і свобод національних меншин під час реалізації державної політики у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном;

очолює Національну комісію у справах Української Спільноти за кордоном;

головує на засіданні Форуму Української Спільноти;

здійснює загальне керівництво діяльністю центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом у справах Української Спільноти за кордоном шляхом видачі відповідних указів та розпоряджень;

видає укази і розпорядження, спрямовані на виконання цього Закону;

нагороджує представників Української Спільноти за кордоном державними нагородами та відзнаками за видатні заслуги перед Україною в порядку, встановленому чинним законодавством України;

здійснює інші повноваження, покладені на нього цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Стаття 10. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном

Кабінет Міністрів України, відповідно до покладених на нього завдань:

забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном;

розробляє, вносить на розгляд Верховної Ради України та забезпечує виконання загальнодержавних програм підтримки Української Спільноти за кордоном;

призначає на посаду та звільняє з посади керівника центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом у справах Української Спільноти за кордоном;

спрямовує та координує роботу у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

приймає звіт про діяльність центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом у справах Української Спільноти за кордоном;

здійснює інші повноваження, покладені на нього цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Стаття 11. Повноваження центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом у справах Української Спільноти за кордоном

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом у справах Української Спільноти за кордоном, відповідно до покладених на нього завдань:

реалізовує державну політику у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном;

розробляє та подає на затвердження Кабінету Міністрів України проекти загальнодержавних та цільових програм, стратегій, нормативно-правових актів у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном, спрямованих на виконання Конституції України, цього Закону, указів та розпоряджень Президента України, актів Кабінету Міністрів України;

бере участь у розробці та укладанні міжнародних договорів у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном;

приймає рішення про надання, відмову у наданні або припинення статусу закордонного українця;

організовує та забезпечує діяльність культурно-інформаційних центрів ("Українських домів"), надає їм організаційну, методичну, технічну та іншу допомогу;

організовує та реалізує, серед представників Української Спільноти за кордоном, заходи спрямовані на поширення української мови, культури, звичаїв та традицій;

сприяє укладенню міжнародних договорів про співробітництво в галузях культури, освіти, соціального захисту, інформаційного забезпечення з урахуванням інтересів Української Спільноти за кордоном;

сприяє організації та проведенню, серед Української Спільноти за кордоном, навчальних, наукових, освітніх, культурних заходів, розробленню та реалізації відповідних проектів і програм та організації науково-дослідної роботи у цій сфері;

забезпечує підвищення фахової підготовки кадрів, які викладають українську мову в українських товариствах за кордоном;

сприяє виданню спеціалізованої літератури для Української Спільноти за кордоном;

здійснює заходи щодо організації радіо- та телевізійної трансляції програм державних та інших форм власності телерадіокомпаній з України на територію компактного проживання Української Спільноти за кордоном на підставі відповідних міжнародних угод;

здійснює інші повноваження, покладені на нього цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом у справах Української Спільноти за кордоном діє на підставі положення, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 12. Форум Української Спільноти

З метою духовного єднання українців усього світу, визначення стратегії розвитку України, формування державної політики щодо Української Спільноти за кордоном, щорічно, 1 грудня проводиться Форум Української Спільноти.

Для участі у Форумі запрошуються представники Української Спільноти за кордоном з числа закордонних українців та українців за кордоном, Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем'єр-міністр України та інші члени Кабінету Міністрів України, керівник центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом у справах Української Спільноти за кордоном, голови обласних державних адміністрацій, народні депутати України, голови обласних рад, провідні науковці та громадські діячі.

Організаційне та фінансове забезпечення проведення Форуму здійснюється центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом у справах Української Спільноти за кордоном за рахунок коштів Державного бюджету України.

Делегації учасників форуму з числа представників Української Спільноти за кордоном формуються на зборах (форумах) представників організацій Української спільноти у країні перебування, які організовуються та проводяться дипломатичною установою України.

До складу делегацій обов'язково включаються як представники організацій української діаспори, так і представники організацій українців за кордоном.

Стаття 13. Національна комісія у справах Української Спільноти за кордоном

Національна комісія у справах Української Спільноти за кордоном є консультативно-дорадчим органом при Президентові України.

Склад Національної комісії у справах Української Спільноти за кордоном формується Президентом України з представників Української Спільноти за кордоном, представників центральних органів виконавчої влади, народних депутатів України (за згодою), представників Секретаріату Президента України, а також українських громадських організацій, які опікуються питаннями Української Спільноти за кордоном.

Положення про Національну комісію у справах Української Спільноти за кордоном та її склад затверджуються Указом Президента України.

Стаття 14. Державні програми підтримки Української Спільноти за кордоном

Державна підтримка Української Спільноти за кордоном здійснюється шляхом розроблення та реалізації таких загальнодержавних програм:

загальнодержавна програма підтримки за кордоном української культури, мови, звичаїв та традицій;

загальнодержавна програма підтримки інституційного розвитку організацій Української Спільноти за кордоном;

загальнодержавна програма повернення та облаштування в Україні закордонних українців.

На виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів України можуть також прийматися інші цільові програми державної підтримки Української Спільноти за кордоном.

На реалізацію загальнодержавних програм підтримки Української Спільноти за кордоном у Державному бюджеті України щорічно передбачаються кошти у сумі не менше ніж 0,01 відсоток від розміру видатків Державного бюджету України на відповідний рік.

РОЗДІЛ III. ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ЗАКОРДОННИХ УКРАЇНЦІВ

Стаття 15. Правовий статус закордонного українця

Надання особі статусу закордонного українця є офіційним підтвердженням з боку України визнання такої особи особою з українською самоідентифікацією та гарантування їй прав, встановлених цим законом.

Стаття 16. Умови надання статусу закордонного українця

Умовами надання особі статусу закордонного українця є:

українська самоідентифікація;

письмове звернення щодо бажання отримати статус закордонного українця;

наявність рекомендації від української громади за кордоном щодо можливості надання особі статусу закордонного українця;

досягнення особою 16-річного віку;

відсутність громадянства України;

підтвердження достатнього рівня знання української мови та історії шляхом складання відповідного іспиту (тесту) в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 17. Порядок надання статусу закордонного українця

Особа, яка бажає набути статусу закордонного українця, подає письмову заяву про надання статусу закордонного українця: на території України - до центрального органу виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зовнішніх зносин України, а за кордоном - до дипломатичних установ України за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України.

До заяви про надання статусу закордонного українця додаються:

паспортний документ або документ, що його замінює;

рекомендація від української громади за кордоном щодо можливості надання особі статусу закордонного українця;

документ, що підтверджує достатній рівень знання української мови та історії;

Рішення про надання або відмову у наданні статусу закордонного українця приймає центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом у справах Української Спільноти за кордоном у термін до 90 днів з дня реєстрації відповідної заяви. У разі позитивного рішення щодо надання статусу закордонного українця центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом у справах Української Спільноти за кордоном видає особі посвідчення встановленого зразка в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 18. Посвідчення закордонного українця

Посвідчення закордонного українця є документом, яке засвідчує статус закордонного українця, але не замінює його паспорт.

До посвідчення закордонного українця вносяться разом з фотокарткою такі дані:

прізвище та ім'я чи імена;

дата та місце народження;

громадянство чи наявність статусу особи без громадянства;

країна постійного проживання.

Дані до посвідчення закордонного українця вносяться українською та англійською мовою.

Вносити до посвідчення закордонного українця дані, не передбачені цією статтею, забороняється.

Зразок посвідчення закордонного українця, порядок його надання, виготовлення та анулювання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення закордонного українця видається на 10 років з подальшою його перереєстрацією.

Власник посвідчення закордонного українця відповідає за достовірність внесених до посвідчення даних. У разі зміни імені, прізвища, громадянства власник посвідчення протягом шести місяців зобов'язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зовнішніх зносин України або дипломатичне представництво чи консульську установу України за кордоном. У такому випадку особі видається нове посвідчення.

У разі втрати посвідчення закордонного українця особі, за її заявою, видається дублікат посвідчення.

За оформлення посвідчення закордонного українця або його дубліката встановлюється плата, порядок стягнення і розмір якої визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 19. Відмова у наданні статусу закордонного українця

Підставою для відмови у наданні особі статусу закордонного українця є:

вчинення особою дій, що суперечать інтересам національної безпеки України;

подання завідомо неправдивих даних або підроблених документів для отримання відповідного статусу.

У разі відмови у наданні статусу закордонного українця особі видається копія відповідного рішення. У такому випадку за особою залишається право повторного звернення щодо надання статусу закордонного українця через один рік із дати прийняття відповідного рішення.

Стаття 20. Підстави припинення статусу закордонного українця

Статус закордонного українця припиняється:

у разі подання особою відповідної заяви про припинення статусу закордонного українця;

у разі набуття закордонним українцем громадянства України;

якщо встановлено, що цього статусу було набуто внаслідок подання завідомо неправдивих даних або підроблених документів;

якщо протягом шести місяців з дня зміни імені, прізвища, громадянства або місця проживання особа не повідомила про це центральний орган виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зовнішніх зносин України або дипломатичну установу України за кордоном;

якщо особа вчинила дії, які суперечать інтересам національної безпеки України.

Рішення про припинення статусу закордонного українця оскарженню не підлягає.

Особа, статус закордонного українця якої було припинено, не має права на його поновлення за винятком випадку, визначеного абзацом п'ятим цієї статті.

Стаття 21. Права та свободи осіб, які мають статус закордонного українця

Закордонний українець, який перебуває в Україні на законних підставах, користується такими самими правами і свободами, а також несе такі самі обов'язки, як і громадянин України, за винятками, встановленими Конституцією, законами України чи міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статус закордонного українця, набутий у встановленому цим Законом порядку та підтверджений посвідченням закордонного українця є гарантією наступних прав та можливостей:

навчатися в навчальних закладах України будь-якої форми власності на умовах, визначених чинним законодавством України для громадян України;

користуватися в Україні закладами охорони здоров'я на умовах, визначених чинним законодавством України для громадян України;

безкоштовно або на пільгових умовах проходити курси вивчення української мови, літератури, історії та культури, які організовуються центральним органом виконавчої влади України із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти при дипломатичних установ України в інших державах, або при Українських домах за кордоном;

набувати у власність землю сільськогосподарського призначення в Україні в порядку, встановленому законом;

здійснювати державну реєстрацію в Україні юридичних осіб приватного права;

здійснювати грошові перекази в Україну в приватних та інших цілях, не заборонених чинним законодавством України та країн їх перебування;

отримувати фінансову та матеріальну допомогу від державних установ України щодо користування навчальною та художньою літературою, друкованими та електронними виданнями, а також іншими матеріалами українською мовою;

отримувати фінансову та матеріальну допомогу від України на будівництво, реконструкцію, оренду чи набуття у власність будинків (приміщень) для використання їх у цілях, визначених цим Законом;

отримувати фінансову та матеріальну допомогу від України для забезпечення проведення науково-освітніх, культурно-мистецьких заходів, вивчення української мови, діяльності організацій Української Спільноти за кордоном, а також іншої законної діяльності, що пов'язана із звичаями та традиціями етнічних українців;

приймати участь у вирішенні важливих питань суспільно-політичного характеру шляхом участі в громадських об'єднаннях за інтересами;

брати участь у розробці проектів міжнародних договорів України з іншими державами, а також проектів інших документів міжнародного характеру з метою, забезпечення прав та законних інтересів представників Української Спільноти за кордоном;

отримувати державні нагороди та відзнаки за видатні заслуги перед Україною в порядку, встановленому законодавством України;

мати інші права, передбачені актами національного законодавства та міжнародними договорами України.

Стаття 22. Порядок в'їзду та перебування на території України осіб, які мають статус закордонного українця

В'їзд в Україну та виїзд з України особи, яка має статус закордонного українця здійснюється у відповідності до Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

При цьому особа, яка має статус закордонного українця та є громадянином держави, з якою Україна має візовий режим, на підставі посвідчення закордонного українця та, на термін його дії, має право на безвізовий в'їзд на територію України.

Особа, яка має статус закордонного українця, може іммігрувати в Україну для постійного проживання шляхом автоматичного одержання дозволу на імміграцію для постійного проживання поза межами квот на імміграцію.

Положення цієї статті поширюються також на подружжя такої особи та їх дітей, у разі їх спільного в'їзду та перебування на території України, на підставі документів, які засвідчують родинні стосунки.

РОЗДІЛ IV. ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА УКРАЇНЦІВ ЗА КОРДОНОМ

Стаття 23. Умови надання державної підтримки українцям за кордоном

Державна підтримка, передбачена цим Законом надається громадянам України, які перебувають за кордоном за дотримання таких умов:

громадянин України перебуває за кордоном на законних підставах більше шести місяців в цілях, відмінних від туристичних;

громадянин України під час перебування за кордоном став на облік у дипломатичному представництві або консульській установі України в державі його перебування.

Стаття 24. Державна підтримка українців за кордоном в мовно-культурній сфері

Українці за кордоном мають право на державну підтримку в питанні вивчення мови держави їх перебування шляхом забезпечення безкоштовного або на пільгових умовах відвідування спеціальних курсів, шкіл, навчальних центрів тощо.

Українці за кордоном мають право на державну підтримку щодо користування навчальною та художньою літературою, друкованими та електронними виданнями, а також іншими матеріалами українською мовою.

Українці за кордоном мають право об'єднуватися в громади в державах їх перебування з метою провадження культурно-просвітницької діяльності, підтримка та поширення українських національних цінностей, звичаїв і традицій, з іншою метою, яка не суперечить законодавству країни перебування та цьому Закону.

Українці за кордоном мають право вступати до культурно-просвітницьких, релігійних та інших товариств, діяльність яких не заборонена законодавством держави їх перебування, а також провадити іншу законну діяльність, що пов'язана із звичаями і традиціями українців.

Стаття 25. Державна підтримка українців за кордоном у сфері правового захисту, працевлаштування, соціального страхування та пенсійного забезпечення

Держава забезпечує підтримку українців за кордоном у сфері правового захисту, працевлаштування, соціального страхування та пенсійного забезпечення українців за кордоном шляхом розроблення та реалізації відповідних державних програм.

Учасниками та виконавцями таких програм можуть бути визначені на конкурсних засадах організації, засновані українцями за кордоном, а також організації Української Спільноти за кордоном.

Стаття 26. Участь українців за кордоном у розробленні та реалізації політики у сфері державної підтримки Української Спільноти за кордоном

Українці за кордоном мають право вносити до дипломатичних представництв України в державах їх перебування пропозиції щодо забезпечення їхніх прав та свобод, захисту законних інтересів, форм надання державної підтримки.

Пропозиції українців за кордоном, внесені у встановленому цим Законом порядку, підлягають розгляду та врахуванню під час обговорення відповідних питань в уповноважених органах державної влади України, а також в процесі підготовки проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, міжнародних документів, які стосуються прав та законних інтересів українців за кордоном.

РОЗДІЛ V. УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ ЗА КОРДОНОМ ТА ЙОГО ПРАВОВИЙ СТАТУС

Стаття 27. Правовий статус Українського дому за кордоном

Український дім є юридичною особою, яка реєструється у відповідності до законодавства країни перебування.

Засновниками Українського дому можуть бути:

державні підприємства, заклади, установи України у разі, якщо це не суперечить законодавству країни перебування;

організації Української Спільноти за кордоном, а також їх окремі представники.

Український дім за кордоном офіційно визнається Україною за умови погодження його установчих документів із центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом у справах Української Спільноти за кордоном.

Фінансування діяльності Українського дому за кордоном здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, благодійної допомоги, коштів меценатів, а також інших джерел, не заборонених чинним законодавством України та країни перебування.

Україна надає Українському дому за кордоном фінансову допомогу для оренди приміщення (будівлі).

Український дім за кордоном розміщується, як правило, у столиці країни перебування, або в містах компактного проживання закордонних українців та українців за кордоном.

Координація діяльності Українських домів за кордоном покладається на центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом у справах Української Спільноти за кордоном.

Керівник Українського дому за кордоном призначається центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом у справах Української Спільноти за кордоном із числа кандидатів, які обрані на загальних зборах засновників Українського дому.

Для забезпечення безперешкодної та ефективної діяльності Український дім за кордоном активно співпрацює з офіційною владою країни перебування.

Стаття 28. Принципи діяльності та головні завдання Українського дому за кордоном

Діяльність Українського дому ґрунтується на принципах:

відкритості та демократичності;

орієнтації на розбудову позитивного іміджу України у світі та захист пам'яток української культури та історії;

забезпечення потреб української громади у країні перебування в духовно-культурній сфері.

Головними завданнями Українського дому є:

підтримка та координація діяльності української громади за кордоном у духовно-культурній сфері;

участь у реалізації програм міжнародного співробітництва у галузі розвитку гуманітарних, економічних, науково-технічних, культурних та інформаційних зв'язків;

ознайомлення зарубіжної громадськості з історією і культурою, внутрішньою та зовнішньою політикою, досягненнями в галузі науки, культури і економіки України;

інформування зарубіжної громадськості про актуальні події у суспільно-політичному, економічному та культурному житті України; сприяння встановленню і розвитку контактів і співробітництва між творчими і культурно-просвітницькими організаціями обох країн, вивченню української мови;

сприяння розвитку контактів по лінії міжнародних, регіональних і національних урядових і неурядових організацій, використання інформаційних можливостей Українського дому з метою створення сприятливих умов для розширення науково-технічного і культурного співробітництва з країною перебування;

взаємодія з регіональними філіями Українського дому для надання підтримки розвитку контактів між Україною та іншою державою в галузі гуманітарних, науково-технічних, культурних і професійних зв'язків, сприяння встановленню та розвитку партнерських відносин між містами й регіонами обох держав;

організація інформаційно-рекламної роботи в галузі науки і техніки;

пропагування туристичних можливостей України.

Стаття 29. Діяльність Українського дому за кордоном у сфері створення позитивного міжнародного іміджу України

Український дім за кордоном:

надає інформацію про Україну, її географію, історію, суспільно-політичне життя, економіку та культуру, сприяє поширенню знань про Україну серед громадян держави перебування;

через засоби масової інформації країни перебування розміщує інформацію про сучасні суспільно-політичні, економічні та культурні події, що відбуваються в Україні;

сприяє налагодженню міжнаціонального діалогу та подоланню можливих негативних стереотипів у свідомості народів;

проводить моніторинг динаміки знань про Україну, українську історію та культуру, соціологічні опитування та ставлення громадян країни перебування до нашої держави;

створює інформаційно-довідкові фонди і банки даних з питань культурного, науково-технічного, суспільно-політичного і економічного розвитку України, проводить конференції, симпозіуми, консультації з проблем міжнародного гуманітарного, наукового, культурного і ділового співробітництва;

забезпечує роботу своїх бібліотек та інших інформаційних служб для зацікавлених організацій та окремих громадян країни перебування;

здійснює інформаційне та консультативне обслуговування зацікавлених організацій та окремих громадян країни перебування з питань встановлення контактів з організаціями своєї країни в галузі культури, освіти, науки і техніки, туризму;

створює громадські ради й клуби за різними напрямами своєї діяльності, у роботі яких можуть брати участь авторитетні представники місцевої громадськості та ділових кіл, діячі науки і культури, зарубіжні представництва, організації обох країн, засоби масової інформації;

співпрацює з асоціаціями і товариствами дружби, державними та місцевими інституціями влади, навчальними, культурними й науковими установами країни перебування, культурно-інформаційними центрами третіх країн для проведення спільних заходів, а також інші види діяльності.

Стаття 30. Діяльність Українського дому за кордоном у сфері захисту пам'яток української культури та історії:

Український дім за кордоном:

проводить збір інформації про об'єкти української культурної спадщини на території країни перебування і сприяє їх поверненню до України;

піклується про збереження пам'яток української історії та місць поховань українських діячів на території країни перебування;

організовує встановлення пам'ятників видатним українським діячам, меморіальних дощок в країні перебування тощо.

сприяє обміну досвідом у сфері збереження пам'яток між провідними українськими та місцевими науково-дослідними центрами.

Стаття 31. Діяльність Українського дому за кордоном у туризму та економічного співробітництва

Український дім за кордоном:

пропагує туристичні можливості України та надає організаційну підтримку поїздкам громадян країни перебування до України;

сприяє екскурсійним поїздкам молоді та інших представників української громади до України;

поширює інформацію про інвестиційні можливості в економіці України, сприяє налагодженню тісніших контактів підприємцями України з партнерами країни перебування.

Стаття 32. Відносини Українського дому за кордоном з українською діаспорою та громадянами України, що постійно проживають в країні перебування

У відносинах з українською діаспорою та громадянами України, що постійно проживають в країні перебування Український дім:

здійснює культурно-просвітницьку роботу й інформаційну діяльність серед співвітчизників, які постійно проживають у країні перебування, підтримує зв'язки та надає підтримку діяльності їх об'єднань;

взаємодіє із засобами масової інформації, заснованими представниками або організаціями Української Спільноти за кордоном;

організовує виступи художніх колективів і окремих виконавців, теле- та кіноперегляди;

проводить експонатні виставки, фотовиставки, виставки художніх творів та виробів народної творчості;

здійснює інформаційне та консультативне обслуговування громадян України, які проживають в країні перебування;

організує у країні перебування вивчення мови і культури України, навчальні стажування для громадян країни перебування, надає методичну допомогу науковцям і викладачам української мови й літератури, які працюють у місцевих наукових і навчальних закладах.

здійснює заходи, спрямовані на утвердження української ідентичності та належності до української культури у молоді українського походження;

сприяє відкриттю і опікується українськими школами, кафедрами українознавства та української філології і літератури у вищих навчальних закладах країни перебування;

сприяє добору і направленню на навчання і стажування до України громадян країни перебування, а також організує семінари з підвищення їх кваліфікації;

проводить заходи, які сприяють залученню молоді до сучасної української культури та стилю життя (організація виступів популярних українських музичних виконавців, організація зустрічей з видатними діячами української культури, політики та спорту, організація телевізійних трансляцій спортивних змагань за участю українців тощо);

підтримує контакти та надає підтримку українським молодіжним організаціям у країні перебування.

РОЗДІЛ VI. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України в тримісячний термін з дня опублікування цього Закону:

привести нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію цього Закону.

3. До приведення у відповідність із цим Законом нормативні-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР) від 25.01.2002 - 2002 р., N 3, стаття 27):

частину четверту статті 22 Кодексу викласти в такій редакції:

"4. Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам та особам без громадянства (за винятком осіб, які мають статус закордонного українця), а також іноземним юридичним особам та іноземним державам.";

2) У Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України від 02.05.2003 - 2003 р., N 18, стаття 144):

частину другу статті 63 Кодексу викласти в такій редакції:

"2. У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством. Не вважаються підприємствами з іноземними інвестиціями та іноземними підприємствами юридичні особи, зареєстровані в Україні особами, які мають статус закордонного українця";

3) У Законі України "Основи законодавства України про охорону здоров'я":

у статті 11 частину першу після слів "на території України" доповнити словами: "особи, які мають статус закордонного українця";

4) У Законі України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 23, ст. 161):

у статті 3:

частину першу після слів "на її території" доповнити словами: "за винятком осіб, які мають статус закордонного українця, термін перебування яких в Україні не обмежується";

частину п'яту після слів "перебувають в Україні" доповнити словами "(за винятком осіб, які мають статус закордонного українця)";

у статті 10 частину першу викласти у такій редакції:

"Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також яким надано статус біженця в Україні, особи, які мають статус закордонного українця, користуються медичною допомогою нарівні з її громадянами України.";

у статті 14 частину першу викласти у такій редакції:

"Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також яким надано статус біженця в Україні або статус закордонного українця, мають право на освіту нарівні з громадянами України";

у статті 16 частину другу викласти у такій редакції:

"Іноземці та особи без громадянства не можуть бути членами політичних партій України (за винятком осіб, які мають статус закордонного українця)";

статтю 23 викласти у такій редакції:

"Стаття 23. Відношення до виборів та референдумів

Іноземці та особи без громадянства не можуть обирати і бути обраними до органів державної влади та самоврядування, а також брати участь у референдумах за винятком випадку, встановленого частиною другою цієї статті.

Особи, які мають статус закордонного українця мають право брати участь у виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, а також брати участь у місцевих референдумах за умови проживання на території, що відноситься до відповідної ради, не менше двох років.";

статтю 25 після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

"Особи, які мають статус закордонного українця, а також члени родини, які їх супроводжують, в'їжджають в Україну без отримання в'їзної візи";

Статтю 27 доповнити новою частиною такого змісту:

"Особи, які мають статус закордонного українця, а також члени родини, які їх супроводжують, здійснюють транзитний проїзд через територію України без отримання транзитної візи";

5) У Законі України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів":

у статті 3 частину першу після слів: "(далі виборці)", доповнити словами "а також особи, які мають статус закордонного українця та проживають на відповідній території не менше 2 років";

6) Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про правовий статус закордонних українців" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 25, ст. 343).

 

Голова Верховної Ради України

Опрос