Идет загрузка документа (28 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно ценообразования

Проект закона Украины от 22.09.2009 № 5152
Дата рассмотрения: 22.09.2009 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ціноутворення

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. Статтю 1883 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122) викласти у такій редакції:

"Стаття 1883. Невиконання законних вимог посадових осіб уповноважених органів з державного контролю (нагляду) за цінами

Невиконання законних вимог посадових осіб уповноважених органів з державного контролю (нагляду) за цінами щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін або створення перешкод для виконання покладених на них обов'язків -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.".

2. У Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 18-22, ст. 144):

1) у статті 189:

частину першу викласти у такій редакції:

"1. Ціна у цьому Кодексі є еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав, що підлягають продажу (реалізації) у грошовій формі, який може застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються у системі оподаткування.";

частини третю і четверту замінити частиною такого змісту:

"3. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та регульовані ціни.";

2) статтю 191 викласти у такій редакції:

"Стаття 191. Регульовані ціни

1. Регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування відповідно до компетенції у встановленому законодавством порядку.

2. Регулювання цін здійснюється відповідно до закону про ціни і ціноутворення.".

3. Закон України "Про ціни і ціноутворення" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1990 р., N 52, ст. 650; Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 33, ст. 225; 1999 р., N 24, ст. 210; 2003 р., N 30, ст. 247; 2004 р., N 12, ст. 155, N 13, ст. 181; 2006 р., N 47, ст. 462) викласти у такій редакції:

"ЗАКОН УКРАЇНИ

Про ціни і ціноутворення

Цей Закон визначає основні засади цінової політики в Україні і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та державного спостереження у сфері цін і ціноутворення.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1) встановлення ціни - затвердження (фіксація) розміру ціни;

2) застосування ціни - продаж (реалізація) товару за встановленою ціною;

3) знижка (знижувальний коефіцієнт) - зменшення ціни товару виробником (постачальником) під час його продажу (реалізації);

4) постачальницько-збутова надбавка (постачальницька винагорода) - сума витрат суб'єкта господарювання, пов'язаних з обігом товару, що склалася в процесі його продажу (реалізації) під час надходження від виробника (постачальника) на відповідний товарний ринок, та прибутку, необхідного йому для провадження господарської діяльності;

5) прибуток - позитивна різниця між виручкою та витратами, пов'язаними з продажем (реалізацією) товару;

6) продаж (реалізація) - господарська операція, під час якої здійснюється обмін товару на еквівалент у грошовій формі або інший вид компенсації його вартості;

7) товар - продукція, роботи, послуги, матеріально-технічні ресурси, майнові та немайнові права, що підлягають продажу (реалізації);

8) товарний ринок - сфера обігу однорідних товарів;

9) торговельна надбавка (націнка) - сума витрат суб'єкта господарювання, пов'язаних з обігом товару, що склалася в процесі його продажу (реалізації), та прибутку, необхідного для провадження господарської діяльності;

10) формування ціни - механізм визначення розміру ціни на товар;

11) ціна - еквівалент одиниці товару в грошовій формі, який може застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються у системі оподаткування;

12) ціноутворення - процес формування та встановлення цін.

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та державного спостереження у сфері цін і ціноутворення

Стаття 3. Законодавство про ціни і ціноутворення

1. Законодавство про ціни і ціноутворення складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про захист економічної конкуренції", цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Розділ II
ЦІНОВА ПОЛІТИКА

Стаття 4. Основні напрями державної цінової політики

1. Державна цінова політика спрямована на забезпечення:

визначення загальних засад та основних принципів ціноутворення;

розвитку національної економіки та підприємницької діяльності;

протидії зловживанню монопольним (домінуючим) становищем;

збалансованості ринку товарів та підвищення їх якості;

соціальних гарантій у разі зростання цін;

необхідних економічних гарантій для виробників на внутрішньому ринку товарів;

розширення сфери застосування вільних (ринкових) цін;

орієнтації цін внутрішнього ринку товарів на рівень цін світового ринку;

державного регулювання процесу продажу (реалізації) національного товару.

Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері цін і ціноутворення

1. Кабінет Міністрів України:

забезпечує проведення державної цінової політики;

здійснює у встановленому ним порядку державне регулювання цін, крім цін на товари, що виробляються суб'єктами природних монополій, та цін, регулювання яких належить до повноважень органів місцевого самоврядування;

визначає повноваження органів виконавчої влади з формування, встановлення та застосування цін.

Стаття 6. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері цін і ціноутворення

1. Органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію цінової політики у межах повноважень, визначених законом.

Стаття 7. Цінова політика у сферах природних монополій та суміжних ринків

1. Цінова політика у сферах природних монополій та суміжних ринків здійснюється відповідно до законодавства про природні монополії та суміжні ринки.

Розділ III
ЦІНОУТВОРЕННЯ

Стаття 8. Види цін

1. Суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують:

вільні (ринкові) ціни;

регульовані ціни.

Стаття 9. Вільні (ринкові) ціни

1. Вільні (ринкові) ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно відповідно до законодавства та з урахуванням податку на додану вартість на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється регулювання цін.

Стаття 10. Регульовані ціни

1. Регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також товари, які мають істотну соціальну значущість, відповідно до визначеного способу регулювання. Перелік зазначених товарів затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибутку).

3. Порядок формування регульованих цін та калькулювання собівартості відповідних товарів (розрахунок витрат на виробництво та продаж (реалізацію) одиниці товару) визначається Кабінетом Міністрів України, крім товарів, що виробляються суб'єктами природних монополій.

4. Ціни у сфері телекомунікацій регулюються Національною комісією з питань регулювання зв'язку України.

Стаття 11. Формування цін у будівництві

1. Формування кошторисної нормативної бази і визначення порядку її застосування в будівництві із залученням коштів державного та місцевих бюджетів, а також коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування.

Розділ IV
РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН

Стаття 12. Способи регулювання цін

1. Регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом:

1) товарної інтервенції (продажу (реалізації) товарів у разі зростання цін на відповідному товарному ринку з метою їх стабілізації);

2) фінансової інтервенції (придбання товарів у разі падіння цін на відповідному товарному ринку з метою їх стабілізації);

3) запровадження:

ліцензування певного виду господарської діяльності;

квотування;

митно-тарифних заходів;

субсидування;

кредитування;

декларування зміни цін (інформування суб'єктом господарювання в установленому порядку органу, що здійснює регулювання цін на відповідні товари, про зміну цін на такі товари);

4) установлення:

фіксованих цін (установлюються в абсолютній величині і не можуть бути змінені суб'єктом господарювання);

граничних (максимальних або мінімальних) цін;

граничних (максимальних) рівнів торговельної надбавки (націнки), постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди);

граничних нормативів рентабельності (співвідношення прибутку і повної собівартості товару);

розміру постачальницької винагороди;

розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів);

паритету цін (співвідношення цін на сільськогосподарську продукцію і цін на товари, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам);

5) мораторію цін (тимчасової заборони Кабінетом Міністрів України зміни суб'єктом господарювання діючих цін).

2. Кабінет Міністрів України може запроваджувати інші способи державного регулювання цін.

Стаття 13. Порядок формування і встановлення цін під час проведення експортних (імпортних) операцій та на експортні (імпортні) товари

1. Під час проведення експортних (імпортних) операцій в розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку товарів або індикативних цін (у разі їх запровадження). Індикативні ціни відповідають цінам, що склалися або складаються на ринку експорту (імпорту) на момент проведення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов постачання та здійснення розрахунків, визначених згідно із законодавством України.

2. Порядок регулювання цін на експортні (імпортні) товари визначається Кабінетом Міністрів України.

3. Міждержавний обмін товарами здійснюється за цінами, визначеними відповідно до міжнародних договорів.

Стаття 14. Гарантії суб'єктам господарювання під час регулювання цін

1. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які запроваджують регулювання цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого, та застосування яких унеможливлює одержання прибутку, зобов'язані надати суб'єктам господарювання дотацію відповідно до законодавства.

Розділ V
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ (НАГЛЯД) ТА ДЕРЖАВНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ У СФЕРІ ЦІН І ЦІНОУТВОРЕННЯ

Стаття 15. Державний контроль (нагляд) у сфері цін і ціноутворення

1. Державний контроль (нагляд) у сфері цін і ціноутворення здійснюється шляхом проведення в порядку, визначеному законом, перевірок дотримання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання дисципліни цін (вимог до формування, встановлення та застосування регульованих цін).

2. Інформація про зміну суб'єктом господарювання цін на товари, щодо яких запроваджено регулювання цін, може бути підставою для проведення позапланових перевірок дотримання дисципліни цін.

Стаття 16. Державне спостереження у сфері цін і ціноутворення

1. Державне спостереження у сфері цін і ціноутворення здійснюється шляхом проведення моніторингу цін (дослідження динаміки розвитку цінових процесів на товарних ринках).

2. Перелік товарів, ціни на які підлягають державному спостереженню у сфері цін і ціноутворення, та порядок його проведення визначаються Кабінетом Міністрів України.

3. За результатами державного спостереження у сфері цін і ціноутворення визначаються методи впливу на економічні процеси та цінову ситуацію на товарних ринках.

Стаття 17. Органи державного контролю (нагляду) та державного спостереження у сфері цін і ціноутворення

1. Державний контроль (нагляд) та державне спостереження у сфері цін і ціноутворення здійснюється уповноваженим органом з державного контролю (нагляду) за цінами, створеним у системі центрального органу виконавчої влади із забезпечення реалізації державної цінової політики, та його територіальними органами (далі - уповноважені органи).

2. Державний контроль за дотриманням замовниками, проектними, будівельно-монтажними організаціями та іншими учасниками інвестиційної діяльності нормативних документів і нормативів обчислення вартості будівництва об'єктів, що споруджуються із залученням коштів державного та місцевих бюджетів, а також коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування.

Стаття 18. Основні функції уповноважених органів

1. Основними функціями уповноважених органів є:

1) забезпечення реалізації державної цінової політики;

2) виконання контрольно-наглядових функцій з дотримання дисципліни цін;

3) здійснення державного спостереження у сфері цін і ціноутворення;

4) запобігання порушенням у сфері цін і ціноутворення;

5) внесення пропозицій щодо запровадження або скасування регулювання цін.

Стаття 19. Права уповноважених органів

1. Уповноважені органи мають право:

1) проводити у суб'єктів господарювання перевірку:

достовірності у документах інформації про формування, встановлення та застосування регульованих цін;

бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням цін;

наявності свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, документів, що посвідчують особу, в посадових осіб;

2) одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки;

3) викликати посадових осіб суб'єктів господарювання, фізичних осіб - підприємців для надання пояснень;

4) залучати до:

роботи профспілкові організації, спілки споживачів та інші громадські організації за їх згодою;

проведення перевірки фахівців відповідних галузей;

5) одержувати від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для проведення перевірки дотримання дисципліни цін, економічну обґрунтованість документів, що можуть підтверджувати порушення дисципліни цін, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб'єктами господарювання на їх вимогу;

6) робити запити та одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в повному обсязі інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених функцій;

7) вимагати від суб'єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень дисципліни цін;

8) приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення дисципліни цін;

9) надавати обов'язкові для виконання приписи органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання про усунення порушень дисципліни цін;

10) розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням дисципліни цін, а також невиконанням його законних вимог;

11) звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення дисципліни цін.

Стаття 20. Обов'язки і відповідальність посадових осіб уповноважених органів

1. Посадові особи уповноважених органів зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, державної та комерційної таємниці, забезпечувати належне виконання покладених на уповноважений орган функцій.

2. За невиконання або неналежне виконання обов'язків посадові особи уповноважених органів притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

3. Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб уповноважених органів, підлягають відшкодуванню у порядку, визначеному законодавством.

Стаття 21. Відносини уповноважених органів з правоохоронними органами

1. Працівники правоохоронних органів за зверненням уповноважених органів надають допомогу під час виконання їх посадовими особами обов'язків та припиняють незаконні дії фізичних осіб, які перешкоджають їх виконанню.

Стаття 22. Права та обов'язки суб'єктів господарювання

1. Суб'єкти господарювання мають право оскаржувати у порядку, визначеному законодавством:

1) рішення, дії або бездіяльність уповноважених органів та їх посадових осіб;

2) порушення дисципліни цін іншими суб'єктами господарювання і вимагати відшкодування завданих збитків у разі продажу (реалізації) їм товарів з порушенням дисципліни цін.

2. Суб'єкти господарювання зобов'язані:

1) допускати до проведення перевірок дотримання дисципліни цін посадових осіб уповноважених органів;

2) надавати необхідні матеріали та документи для проведення перевірок дотримання дисципліни цін та здійснення державного спостереження у сфері цін і ціноутворення;

3) виконувати приписи уповноважених органів про усунення порушень дисципліни цін та подавати письмову інформацію про їх виконання;

4) надавати на вимогу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в установлений строк розрахункові матеріали, необхідні для формування і встановлення цін;

5) у разі порушення застосування регульованих цін здійснювати перерахунок вартості товару, ціна на який сформована, встановлена та/або застосована з порушенням (якщо фактичну оплату товару не проведено), для розрахунку із споживачами;

6) сприяти посадовим особам уповноважених органів у здійсненні державного контролю (нагляду) та державного спостереження у сфері цін і ціноутворення.

Стаття 23. Права і обов'язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування

1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право:

1) здійснювати регулювання цін відповідно до компетенції;

2) одержувати від суб'єктів господарювання розрахункові матеріали, необхідні для формування і встановлення цін.

2. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання цін, зобов'язані подавати на вимогу уповноважених органів інформацію, необхідну для здійснення державного контролю (нагляду) та державного спостереження у сфері цін і ціноутворення.

3. Акти органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про регулювання цін, прийняті з порушенням цього Закону, скасовуються у встановленому порядку.

Стаття 24. Відповідальність за порушення дисципліни цін

1. У разі порушення дисципліни цін суб'єкти господарювання несуть відповідальність за:

1) застосування вільних (ринкових) цін на товари, щодо яких здійснюється регулювання цін, цін з рентабельністю, яка перевищує граничний норматив, цін з порушенням декларування їх зміни, торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок), постачальницьких винагород понад установлений розмір або ненадання знижок (знижувальних коефіцієнтів) установленого розміру, підвищення фіксованих цін, порушення інших запроваджених способів регулювання - у розмірі необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у двократному розмірі такої виручки. Сума необґрунтованої виручки, одержана суб'єктами господарювання, які на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача, повертається споживачам;

2) стягнення плати за товари, які згідно із законодавством надаються безоплатно, - штраф у розмірі 100 відсотків вартості проданих (реалізованих) товарів;

3) застосування занижених граничних мінімальних або завищення граничних максимальних цін - штраф у розмірі, визначеному законом;

4) ненадання або надання з порушенням установленого строку органам виконавчої влади розрахункових матеріалів, необхідних для формування і встановлення цін, а також уповноваженим органам недостовірних відомостей та матеріалів - штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

5) невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них функцій - штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Адміністративно-господарські санкції застосовуються уповноваженими органами у встановленому порядку.

3. Суми адміністративно-господарських санкцій перераховуються до державного бюджету.

4. У разі несплати суб'єктами господарювання сум адміністративно-господарських санкцій в установлений строк вони стягуються у судовому порядку.".

II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

____________

Опрос