Идет загрузка документа (105 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О Национальной службе противодействия коррупции

Проект закона Украины от 29.07.2009 № 5031
Дата рассмотрения: 31.10.2011 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Національну службу протидії корупції

Цей Закон визначає правові основи організації та діяльності Національної служби протидії корупції (далі - Національна служба), метою створення якого є протидія корупційним правопорушенням, що вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і становлять особливу суспільну небезпеку.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Статус Національної служби

1. Національна служба є спеціально уповноваженим державним правоохоронним органом - центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, на який покладається попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів, віднесених до її підслідності.

2. Національна служба, у межах, визначених цим та іншими законами, є відповідальною перед Президентом України та підзвітною Верховній Раді України.

Кабінет Міністрів України здійснює заходи щодо забезпечення функціонування Національної служби.

Стаття 2. Правова основа діяльності Національної служби

Правову основу діяльності Національної служби становлять Конституція України, міжнародні договори України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти.

Закон України "Про центральні органи виконавчої влади" та інші нормативно-правові акти, що регулюють діяльність органів виконавчої влади, застосовуються до Національної служби в частині, що не суперечить положенням цього Закону.

Стаття 3. Принципи організації та діяльності Національної служби

1. Національна служба організована та діє на основі принципів:

пріоритету додержання прав і свобод фізичних та юридичних осіб;

законності;

незалежності діяльності;

підконтрольності і підзвітності суспільству та визначеним законом державним органам;

відкритості і прозорості;

позапартійності;

централізації і єдиноначальності;

взаємодії з правоохоронними та іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, недержавними організаціями.

2. Діяльність Національної служби не може використовуватися для незаконного обмеження прав і свобод осіб або з метою насильницької зміни конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їхній законній діяльності.

Стаття 4. Гарантії незалежності Національної служби

1. Незалежність Національної служби від незаконного втручання у її діяльність гарантується:

спеціальним статусом Національної служби;

особливим порядком відбору, призначення та звільнення Директора Національної служби;

конкурсним відбором визначених цим Законом працівників Національної служби, їхнім особливим правовим та соціальним захистом;

особливим, установленим законом порядком фінансування та матеріально-технічного забезпечення Національної служби;

належними умовами грошового забезпечення працівників Національної служби, визначеними цим та іншими законами;

визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки працівників Національної служби, їхніх близьких родичів, майна;

іншими засобами, визначеними цим Законом.

2. Використання Національної служби в партійних, групових чи особистих інтересах не допускається. Діяльність політичних партій та інших об'єднань громадян, що мають політичні цілі, в Національній службі забороняється.

3. Забороняється незаконне втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій та інших об'єднань громадян, засобів масової інформації в діяльність Національної служби з виконання покладених на нього обов'язків.

Будь-які вказівки, пропозиції, вимоги, доручення, направлені до Національної служби та її працівників, які стосуються питань дізнання або досудового слідства в конкретних справах і не передбачені Кримінально-процесуальним кодексом України, є неправомірними та не підлягають виконанню.

Стаття 5. Міжнародне співробітництво

1. Національна служба на основі міжнародних договорів та законів України співпрацює у сфері боротьби з корупцією з відповідними органами інших держав, міжнародними організаціями, недержавними організаціями.

2. Національна служба може укладати угоди про співробітництво з питань її повноважень з іноземними і міжнародними правоохоронними органами та організаціями.

Розділ II
ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА, КЕРІВНИЦТВО ТА КАДРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ СЛУЖБИ

Стаття 6. Загальна структура і чисельність Національної служби

1. Загальну структуру Національної служби становлять її Головне управління та підпорядковані їй такі регіональні управління, які утворюються на підставі цього Закону:

регіональне управління, яке знаходиться у Львові та поширює свою діяльність на Закарпатську, Івано-Франківську та Львівську області;

регіональне управління, яке знаходиться у Рівному та поширює свою діяльність на Волинську, Рівненську та Тернопільську області;

регіональне управління, яке знаходиться у Вінниці та поширює свою діяльність на Вінницьку, Хмельницьку та Чернівецьку області;

регіональне управління, яке знаходиться у Києві та поширює свою діяльність на Житомирську, Київську, Черкаську та Чернігівську області;

регіональне управління, яке знаходиться у Києві та поширює свою діяльність на місто Київ;

регіональне управління, яке знаходиться у Харкові та поширює свою діяльність на Полтавську, Сумську та Харківську області;

регіональне управління, яке знаходиться у Дніпропетровську та поширює свою діяльність на Дніпропетровську та Кіровоградську області;

регіональне управління, яке знаходиться у Донецьку та поширює свою діяльність на Донецьку та Луганську області;

регіональне управління, яке знаходиться у Запоріжжі та поширює свою діяльність на Запорізьку та Херсонську області;

регіональне управління, яке знаходиться в Одесі та поширює свою діяльність на Миколаївську та Одеську області;

регіональне управління, яке знаходиться в Сімферополі та поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та місто Севастополь.

Рішенням Кабінету Міністрів України на підставі подання Директора Національної служби можуть створюватися місцеві управління Національної служби, територія діяльності яких може не збігатися з адміністративно-територіальним поділом.

2. Для підвищення кваліфікації працівників Національної служби створюється навчальний заклад.

3. Організація Національної служби будується на засадах підконтрольності та підзвітності нижчих органів і підрозділів вищим та Директорові Національної служби.

4. Організаційну структуру Національної служби затверджує відповідно до цього Закону Кабінет Міністрів України за поданням Директора Національної служби.

5. До структури Національної служби входять оперативно-розшукові, слідчі та оперативно-технічні підрозділи, а також інформаційно-аналітичні підрозділи, підрозділи швидкого реагування, захисту учасників кримінального судочинства та забезпечення безпеки працівників, внутрішнього контролю, зв'язків з громадськістю, доступу до інформації та інформування про діяльність Національної служби, експертні, кадрові та інші підрозділи.

6. Гранична чисельність працівників Національної служби становить 1300 осіб.

Стаття 7. Головне управління та регіональні і місцеві управління Національної служби

1. Головне управління Національної служби безпосередньо здійснює покладені на Національну службу завдання, координує та контролює діяльність регіональних і місцевих управлінь.

2. Положення про Головне управління Національної служби, регіональні та місцеві управління Національної служби затверджує Президент України за поданням Директора Національної служби.

3. Головне управління Національної служби, її регіональні та місцеві управління, навчальний заклад Національної служби є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі в іноземній валюті.

Стаття 8. Директор Національної служби

1. Керівництво діяльністю Національної служби здійснює її Директор, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України в порядку, визначеному цим Законом.

2. Директором Національної служби може бути громадянин України, не молодший 35 років, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше 10 років, володіє державною мовою та спроможний за своїми діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров'я виконувати відповідні службові обов'язки.

Не може бути призначена Директором Національної служби особа, яка не відповідає обмеженням, передбаченим частиною першою статті 13 цього Закону.

3. Директор Національної служби призначається строком на п'ять років. Одна і та ж особа не може обіймати цю посаду два строки підряд.

4. Дострокове звільнення з посади Директора Національної служби здійснюється лише в разі:

призначення чи обрання на іншу посаду за його згодою;

досягнення віку 65 років;

неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я відповідно до висновку медичної комісії, що створюється за рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я;

набрання законної сили обвинувального вироку щодо нього;

припинення його громадянства України;

подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням;

невідповідності обмеженням, передбаченим частинами першою-другою статті 13 цього Закону.

5. Директор Національної служби:

несе відповідальність за діяльність Національної служби, зокрема законність здійснюваних Національною службою оперативно-розшукових заходів, дізнання та досудового слідства, додержання прав і свобод осіб;

організовує роботу Національної служби, координує і контролює діяльність її управлінь та структурних підрозділів;

затверджує структуру та штатний розпис Головного управління Національної служби, її регіональних і місцевих управлінь;

затверджує положення про навчальний заклад Національної служби, визначає порядок і графік підвищення кваліфікації працівників Національної служби;

видає у межах повноважень накази і розпорядження, обов'язкові для виконання працівниками Національної служби;

призначає на посади та звільняє з посад першого заступника Директора Національної служби та до трьох заступників Директора Національної служби, керівників структурних підрозділів Головного управління Національної служби, директорів та заступників директорів регіональних і місцевих управлінь Національної служби, керівника навчального закладу Національної служби; визначає відповідно до законодавства порядок призначення та звільнення інших працівників Національної служби, порядок проведення конкурсу на заміщення посад, визначених цим Законом;

приймає рішення про розподіл бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Національна служба, та затверджує звіт про виконання цих рішень;

затверджує перспективні, поточні та оперативні плани роботи Національної служби;

встановлює порядок реєстрації, оброблення, зберігання та знищення відповідно до законодавства отриманої Національною службою інформації; вживає заходів із запобігання несанкціонованому доступу до інформації з обмеженим доступом, а також забезпечує додержання законодавства про доступ до публічної інформації, що знаходиться в Національній службі;

визначає порядок заохочення осіб, які надають допомогу в попередженні, виявленні, припиненні і розслідуванні злочинів, віднесених до підслідності Національної служби;

вирішує питання про заохочення та накладення дисциплінарних стягнень на працівників Національної служби;

присвоює в межах повноважень, у встановленому законодавством порядку, ранги державних службовців працівникам Національної служби;

вносить у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань, що належать до компетенції Національної служби;

представляє Національну службу у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, недержавними організаціями, а також правоохоронними органами та іншими організаціями іноземних держав, міжнародними організаціями тощо;

забезпечує відкритість та прозорість діяльності Національної служби відповідно до цього Закону; звітує про діяльність Національної служби в порядку, визначеному цим Законом;

надає дозвіл на використання коштів фонду спеціальних оперативно-розшукових та слідчих дій Національної служби;

здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.

Стаття 9. Порядок конкурсного відбору та призначення Директора Національної служби

1. Директор Національної служби призначається на посаду на підставі результатів відкритого конкурсного відбору на заміщення цієї посади (далі - конкурс). Участь у конкурсі можуть брати будь-які особи, що відповідають вимогам, визначеним у частині другій статті 8 цього Закону.

2. Організацію та проведення конкурсу здійснює комісія з проведення конкурсу на заміщення посади Директора Національної служби (далі - Конкурсна комісія), склад якої затверджує Президент України.

3. До складу Конкурсної комісії входять:

Президент України, який очолює Конкурсну комісію;

три особи, яких визначає комітет Верховної Ради України, до предмету відання якого належать питання боротьби з корупцією, з числа своїх членів;

Міністр юстиції України;

Генеральний прокурор України або його заступник;

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

дві особи, яких визначає з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.

4. Рішення Конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього на засіданні Конкурсної комісії проголосували не менше семи членів Конкурсної комісії.

Засідання Конкурсної комісії відкриті для представників засобів масової інформації. Інформація про час та місце проведення засідання Конкурсної комісії оприлюднюється на офіційній веб-сторінці Президента України в мережі Інтернет не пізніше, ніж за 24 години до його початку.

5. Конкурсна комісія:

затверджує Положення про конкурс;

розміщує оголошення про умови та строки проведення конкурсу в загальнодержавних друкованих засобах масової інформації та на офіційній веб-сторінці Президента України в мережі Інтернет;

розглядає документи, подані кандидатами на посаду Директора Національної служби, та проводить співбесіду з трьома, відібраними із загального числа кандидатами, які, на думку Конкурсної комісії, мають найкращі професійний досвід, знання і якості для виконання службових обов'язків Директора Національної служби;

відбирає шляхом таємного голосування одного кандидата, що відповідає вимогам, які ставляться до Директора Національної служби, та, на думку Конкурсної комісії, має найкращі професійний досвід, знання і якості для виконання службових обов'язків Директора Національної служби;

розміщує на офіційній веб-сторінці Президента України в мережі Інтернет інформацію про усіх кандидатів, які подали документи на участь у конкурсі відповідно до Положення про конкурс, у тому числі інформацію про їхні освіту та досвід роботи, а також інформацію про трьох кандидатів, які проходили співбесіду в Конкурсній комісії, та про кандидата, відібраного Конкурсною комісією.

6. Президент України призначає на посаду Директора Національної служби кандидата, відібраного Конкурсною комісією.

Стаття 10. Директори регіональних і місцевих управлінь Національної служби

1. Директори регіональних і місцевих управлінь Національної служби призначаються на посаду та звільняються з посади Директором Національної служби.

2. Директор регіонального або місцевого управління Національної служби:

організовує роботу відповідного управління щодо виконання повноважень Національної служби, наказів і розпоряджень Директора Національної служби;

призначає на посади та звільняє з посад працівників відповідного управління, крім тих, що призначаються Директором Національної служби;

вносить Директорові Національної служби подання про присвоєння у встановленому законодавством порядку рангів державних службовців працівникам відповідного управління;

вносить Директорові Національної служби пропозиції щодо структури та штатного розпису відповідного управління;

видає у межах своїх повноважень накази і розпорядження;

виконує інші повноваження, передбачені законодавством.

Стаття 11. Працівники Національної служби

1. До працівників Національної служби належать державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір.

2. Час проходження служби в Національній службі зараховується до стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

3. Працівники Національної служби регулярно, але не рідше одного разу на три роки, проходять обов'язкове підвищення кваліфікації в навчальному закладі Національної служби або інших установах.

Стаття 12. Порядок відбору та призначення працівників Національної служби

1. На службу до Національної служби приймаються громадяни України, які мають вищу освіту та спроможні за своїми діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров'я виконувати відповідні службові обов'язки.

2. На посади працівників Національної служби, зазначені в цій частині, можуть призначатися особи, які мають вищу юридичну освіту та такий досвід професійної діяльності:

для заступників Директора Національної служби - не менше 7 років роботи в галузі права;

для директорів регіональних і місцевих управлінь Національної служби та їх заступників - не менше 7 років роботи в правоохоронних органах на посадах, пов'язаних з оперативно-розшуковою діяльністю, проведенням дізнання або досудового слідства;

для начальників оперативних та слідчих підрозділів - не менше 5 років роботи в правоохоронних органах на посадах, пов'язаних з оперативно-розшуковою діяльністю, проведенням дізнання або досудового слідства.

3. Призначення на посади слідчих та оперативних працівників Національної служби, начальників оперативних та слідчих підрозділів Національної служби, директорів її регіональних і місцевих управлінь та їх заступників здійснюється виключно за результатами відкритого конкурсу, що проводиться Національною службою в порядку, визначеному Директором Національної служби.

4. Стосовно осіб, які претендують на зайняття посади в Національній службі, за їхньою письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка у порядку, визначеному Законом України "Про засади запобігання та протидії корупції".

Особа, яка претендує на зайняття посади в Національній службі, до призначення на відповідну посаду подає в порядку, установленому Законом України "Про засади запобігання та протидії корупції", декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру.

Стаття 13. Обмеження для працівників Національної служби

1. Не можуть бути призначені на посаду працівника Національної служби особи, які:

визнані у встановленому законом порядку недієздатними або обмежено дієздатними;

мають судимість за вчинення злочину;

були визнані винуватими у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення або злочину у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг;

у разі призначення будуть безпосередньо підпорядковані особам, які є їхніми близькими особами;

не пройшли спеціальну перевірку;

не подали відповідно до Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції" декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік або подали недостовірні відомості.

2. Працівники Національної служби не мають права:

бути членами чи брати участь у створенні чи діяльності політичних партій, організовувати або брати участь у страйках;

бути повіреними третіх осіб у справах Національної служби;

використовувати Національну службу, її працівників та майно у партійних, групових чи особистих інтересах;

мати в безпосередньому підпорядкуванні або бути безпосередньо підпорядкованими у зв'язку з виконанням службових повноважень близьким їм особам відповідно до Закону України Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

На працівників Національної служби поширюються інші обмеження, встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

3. Працівник Національної служби, який не відповідає одному з обмежень, визначених у цій статті, звільняється із служби в Національній службі.

Працівник Національної служби, якого притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених статтями 6 - 8 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили в порядку, визначеному законом.

4. У разі виникнення у працівника Національної служби конфлікту інтересів під час виконання службових повноважень, він повинен негайно повідомити про це свого безпосереднього керівника. Такий керівник зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання чи усунення конфлікту інтересів шляхом доручення виконання відповідного службового завдання іншому працівнику Національної служби, особистого виконання цього завдання чи в інший спосіб, передбачений законодавством.

Примітка. Термін "конфлікт інтересів" у цій статті вживається у значенні, передбаченому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Стаття 14. Стажування працівників Національної служби

1. Особи, які не мають попереднього досвіду роботи в правоохоронних органах на посадах, пов'язаних з оперативно-розшуковою діяльністю, проведенням дізнання або досудового слідства, після проходження конкурсу на заміщення посади слідчого або оперативного працівника проходять обов'язкове стажування в Національній службі строком від шести місяців до одного року.

2. Порядок стажування в Національній службі визначається положенням, яке затверджується Директором Національної служби.

3. Працівник Національної служби може бути звільнений з посади за підсумками стажування в Національній службі, якщо він не відповідає вимогам, які ставляться до працівника Національної служби.

Стаття 15. Відрядження прокурорів та інших осіб до Національної служби

1. До Національної служби може бути відряджено прокурорів, працівників інших державних органів із залишенням їх на службі відповідних органів або шляхом переведення у штат Національної служби.

2. Порядок відрядження до Національної служби прокурорів визначається Законом України "Про прокуратуру" та цим Законом.

3. Порядок відрядження до Національної служби працівників органів виконавчої влади визначається Кабінетом Міністрів України.

Розділ III
ПОВНОВАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СЛУЖБИ

Стаття 16. Обов'язки Національної служби

Національна служба:

здійснює оперативно-розшукові заходи з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів, віднесених законом до її підслідності;

провадить дізнання та досудове слідство у кримінальних справах, віднесених законом до її підслідності;

взаємодіє з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами для виконання своїх обов'язків;

здійснює інформаційно-аналітичну роботу з метою виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів, віднесених до її підслідності;

забезпечує особисту безпеку своїх працівників та інших визначених законом осіб, захист від протиправних посягань на осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у підслідних їй справах;

бере участь у здійсненні відповідно до законодавства спеціальної перевірки відомостей, що подають кандидати на зайняття посад осіб, які виконують функції держави або місцевого самоврядування;

забезпечує відповідно до законодавства додержання режиму захищеної законом таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом, а також визначеного законом порядку оприлюднення та надання доступу до публічної інформації;

звітує про свою діяльність у порядку, визначеному цим Законом, та інформує суспільство про результати своєї роботи;

здійснює міжнародне співробітництво та взаємодію у сфері своєї компетенції відповідно до законодавства та міжнародних договорів України.

Стаття 17. Права Національної служби

Національній службі та її працівникам для виконання покладених на них обов'язків надається право:

заводити оперативно-розшукові справи на підставі постанови, що затверджується начальником відповідного підрозділу Національної служби, та здійснювати на підставах і в порядку, установлених законом, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи з метою розкриття злочинів, віднесених до підслідності Національної служби;

витребовувати в установленому порядку через прокурора від правоохоронних органів оперативні матеріали та кримінальні справи, що стосуються злочинів, віднесених законом до підслідності Національної служби;

витребовувати в установленому порядку за рішенням Директора Національної служби від правоохоронних та інших державних органів інформацію, необхідну для виконання обов'язків Національної служби, у тому числі відомості про майно, доходи, витрати, зобов'язання фінансового характеру тощо посадових осіб, які ними декларуються у встановленому законом порядку, а також безкоштовно одержувати інформацію з питань, що належать до компетенції Національної служби, з автоматизованих інформаційних і довідкових систем та банків даних, створюваних органами державної влади. При цьому Національна служба забезпечує дотримання законодавства про захист персональних даних. Суб'єкти, яким адресовано зазначений запит, зобов'язані негайно, а у разі неможливості не пізніше 10-денного терміну, надати відповідну інформацію або повідомити про причини, які перешкоджають його виконанню;

знайомитися з документами та іншими матеріальними носіями інформації, необхідними для попередження, виявлення, припинення та розслідування злочинів, віднесених законом до підслідності Національної служби, у тому числі такими, що містять інформацію з обмеженим доступом;

на письмову вимогу Директора Національної служби отримувати від банків, фінансових та інших установ, підприємств та організацій незалежно від форми власності інформацію і документи про операції, рахунки, вклади, угоди фізичних та юридичних осіб, що стосуються справ, які знаходяться у провадженні Національної служби. Отримання інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється в порядку та обсязі, визначених законом;

за письмовим рішенням Директора Національної служби, погодженим прокурором, зупиняти операції по рахунках в банку, накладати арешт на майно або кошти на рахунках фізичних та юридичних осіб в фінансових установах або іншим чином обмежувати права особи щодо розпорядження грошовими коштами на її рахунку, якщо в Національної служби є мотивована підозра, що зазначені кошти, майно є предметом, засобом, знаряддям вчинення злочину, віднесеного до підслідності Національної служби, або одержані внаслідок вчинення такого злочину чи є доходами від такого майна. Такі заходи застосовуються на строк не більше 72 годин та про них Директор Національної служби впродовж 24 годин з моменту прийняття рішення повідомляє суд, який може змінити чи скасувати такі заходи, а також продовжити строк їх дії;

за письмовим рішенням Директора Національної служби, погодженим прокурором, а у невідкладних випадках - з наступним повідомленням прокурора протягом 24 годин в разі загрози знищення, приховування або втрати предметів чи документів, які можуть бути використані в розкритті та розслідуванні злочину, на строк до 10 діб опечатувати архіви, каси, приміщення (за винятком жилих) чи інші сховища, брати їх під охорону, вилучати предмети і документи із складанням відповідного акта. Копія акта вручається фізичній особі чи представнику підприємства, установи, організації;

залучати на добровільній основі, у тому числі на договірних засадах, кваліфікованих спеціалістів та експертів з будь-яких установ, організацій, контрольних і фінансових органів для забезпечення виконання повноважень Національної служби;

за письмовим рішенням Директора Національної служби, погодженим з прокурором, створювати спільні слідчі групи, що включають оперативних та слідчих працівників інших органів дізнання та досудового слідства;

за письмовим розпорядженням Директора Національної служби входити безперешкодно за службовим посвідченням до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, до військових частин та установ, пунктів пропуску через Державний кордон України та зони митного контролю. Виключно при безпосередньому припиненні злочинів, віднесених до підслідності Національної служби, переслідуванні осіб, що підозрюються у їх вчиненні, заходити в будь-які жилі, службові, виробничі та інші приміщення, на території і земельні ділянки та оглядати їх з наступним повідомленням про це прокурора протягом 24 годин;

затримувати осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів, віднесених до підслідності Національної служби, та тримати їх в ізоляторах тимчасового тримання Міністерства внутрішніх справ України в порядку і упродовж строків, передбачених законом; проводити огляд таких осіб, речей, що знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами. При цьому на Національну службу поширюються вимоги, встановлені статтею 5 Закону України "Про міліцію";

використовувати з наступним відшкодуванням завданих збитків транспортні засоби, які належать фізичним та юридичним особам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав і організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, припинення злочину, переслідування та затримання осіб, які підозрюються у їх вчиненні, доставлення до лікувальних установ осіб, що потребують термінової медичної допомоги;

надсилати органам державної влади, органам місцевого самоврядування обов'язкові до розгляду пропозиції та рекомендації щодо усунення причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, віднесених до підслідності Національної служби, а також отримувати від цих органів інформацію про розгляд таких пропозицій та рекомендацій;

здійснювати співробітництво з фізичними особами, у тому числі на договірних засадах, дотримуючись умов добровільності і конфіденційності цих відносин, матеріально і морально заохочувати осіб, які надають допомогу в попередженні, виявленні, припиненні і розслідуванні злочинів, віднесених до підслідності Національної служби;

у цілях оперативно-розшукової та слідчої діяльності створювати інформаційні системи та вести оперативний облік в обсязі і порядку, що вимагаються обов'язками Національної служби, визначеними цим Законом;

зберігати, носити та застосовувати вогнепальну зброю і спеціальні засоби, а також застосовувати заходи фізичного впливу у випадках і в порядку, передбачених цим Законом;

видавати в разі наявності небезпеки для життя і здоров'я особам, взятим під захист, відповідно до законодавства зброю, спеціальні засоби індивідуального захисту та сповіщення про небезпеку.

Стаття 18. Застосування фізичної сили

Працівники Національної служби мають право застосовувати фізичну силу під час виконання службових обов'язків для:

1) припинення злочинів, віднесених законом до підслідності Національної служби, затримання осіб, які їх вчинили, подолання опору законним розпорядженням або вимогам працівників Національної служби;

2) припинення інших дій, що перешкоджають виконанню обов'язків, покладених законом на працівників Національної служби, якщо ненасильницькі засоби впливу не забезпечують виконання цих обов'язків.

Стаття 19. Застосування спеціальних засобів

1. Працівники Національної служби мають право застосовувати наручники, гумові кийки, сльозоточиві речовини, обладнання для відкриття приміщень, засоби для примусової зупинки транспортних засобів та інші спеціальні засоби під час виконання службових обов'язків для:

1) відбиття нападу на працівників Національної служби або на інших осіб;

2) відбиття нападу на будинки, будівлі, споруди та транспортні засоби, що належать або використовуються Національною службою, а також для звільнення зазначених об'єктів у разі їх захоплення;

3) затримання правопорушників, їх доставлення в службове приміщення Національної служби та ізолятор тимчасового тримання, якщо ці особи чинять опір та іншу протидію або можуть завдати шкоди оточуючим чи собі;

4) припинення фізичного опору, що чиниться працівникові Національної служби;

5) проникнення у приміщення, де можуть знаходитися предмети злочинів, віднесених законом до підслідності Національної служби.

2. Забороняється застосовувати спеціальні засоби до жінок з явними ознаками вагітності, осіб з явними ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними збройного опору, вчинення групового нападу, який загрожує життю та здоров'ю людей.

3. Повний перелік спеціальних засобів, що використовуються працівниками Національної служби, та порядок їх застосування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 20. Зберігання, носіння та застосування вогнепальної зброї працівниками Національної служби

1. Під час виконання службових обов'язків окремим категоріям працівників Національної служби, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, надається право зберігати, носити вогнепальну зброю.

2. Порядок застосування вогнепальної зброї працівниками Національної служби регулюється положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Перелік видів вогнепальної зброї та набоїв до неї, що надаються для використання працівниками Національної служби, визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 21. Заяви і повідомлення про злочин

1. Заяви і повідомлення фізичних та юридичних осіб про злочини, віднесені до підслідності Національної служби, можуть подаватися до Національної служби в усній чи письмовій формі із зазначенням особи заявника або без такого зазначення. Повідомлення про злочин, що не містить відомостей про особу, яка його направила, розглядається Національною службою за умови, що відповідна інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані та може бути перевірена.

2. Для отримання повідомлень про підслідні Національній службі злочини в Національній службі створюється спеціальна телефонна лінія та забезпечується можливість подання таких повідомлень через офіційну веб-сторінку Національної служби в мережі Інтернет та засобами електронного зв'язку.

3. Порядок оброблення заяв і повідомлень про злочини, віднесені до підслідності Національної служби, визначається її Директором.

Стаття 22. Відповідальність працівників Національної служби

1. Працівники Національної служби самостійно приймають рішення в межах своїх повноважень. Вони повинні відмовитися від виконання будь-яких наказів, розпоряджень або вказівок, які суперечать законодавству.

2. Працівники Національної служби за свої протиправні дії чи бездіяльність несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.

3. У разі порушення працівниками Національної служби під час виконання ними службових обов'язків прав чи свобод особи Національна служба вживає в межах своїх повноважень заходів із поновлення цих прав і свобод, відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди, притягнення винуватих до юридичної відповідальності.

РОЗДІЛ IV
ВЗАЄМОДІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ТА ІНШИХ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ

Стаття 23. Взаємодія Національної служби з органами прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, органами державної податкової служби та спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу

1. З метою забезпечення взаємодії Національної служби з органами прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, органами державної податкової служби і спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу у штатних розписах центральних апаратів зазначених органів передбачаються посади осіб, до функціональних обов'язків яких входить здійснення взаємодії з Національною службою.

2. Обмін оперативною інформацією між Національною службою та органами внутрішніх справ, Службою безпеки України та органами державної податкової служби щодо спільних заходів здійснюється за письмовим розпорядженням керівників відповідних підрозділів.

3. Умови і порядок обміну інформацією між Національною службою та органами внутрішніх справ, Службою безпеки України, органами державної податкової служби та спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу регулюються спільними нормативно-правовими актами Національної служби, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

4. Передача оперативної інформації Національною службою територіальним та іншим органам внутрішніх справ, Служби безпеки України, органам державної податкової служби та спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу допускається тільки за згодою і за письмовим розпорядженням начальника відповідного підрозділу Національної служби.

5. Територіальні та інші органи внутрішніх справ, Служби безпеки України, органи державної податкової служби та спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу зобов'язані негайно, але не пізніше ніж упродовж трьох днів з моменту отримання, передавати Національній службі оперативну інформацію, документи та інші матеріали, пов'язані із злочинами, віднесеними законом до підслідності Національної служби.

Стаття 24. Взаємодія Національної служби з іншими державними органами

1. Національна служба взаємодіє з Національним банком України, митними органами, Фондом державного майна України, Антимонопольним комітетом України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України та іншими державними органами.

Національна служба може укладати з окремими державними органами угоди (меморандуми) про співпрацю та обмін інформацією.

2. Національний банк України, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна, органи державної контрольно-ревізійної служби, митні органи України, а також інші державні органи, що мають право контролю за дотриманням фізичними та юридичними особами законодавства України, з метою запобігання та протидії здочинам, віднесеним до підслідності Національної служби, зобов'язані:

під час здійснення у межах своєї компетенції контрольних функцій з'ясовувати дії фізичних та юридичних осіб, що можуть свідчити про корупційні правопорушення або створювати умови для їх вчинення;

передавати Національній службі одержувані при здійсненні контрольних функцій і аналізі інформації, що надходить, відомості, що можуть свідчити про корупційні правопорушення або використовуватися для попередження, виявлення, припинення і розслідування злочинів, віднесених законом до підслідності Національної служби;

за дорученням Національної служби проводити у межах своєї компетенції ревізії, перевірки та інші дії щодо контролю за дотриманням законодавства України фізичними та юридичними особами.

Розділ V
ПРАВОВИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ПРАЦІВНИКІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ТА ІНШИХ ОСІБ

Стаття 25. Правовий захист працівників Національної служби та інших осіб

1. Працівники Національної служби під час виконання покладених на них обов'язків є представниками влади, діють від імені держави і перебувають під її захистом. Ніхто, за винятком уповноважених посадових осіб органів державної влади у передбачених законами випадках, не має права втручатися в їхню законну діяльність.

2. Про затримання працівника Національної служби негайно повідомляється Директор Національної служби або директор відповідного регіонального чи місцевого управління Національної служби.

3. У разі арешту працівника Національної служби за підозрою у вчиненні злочину або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, його тримають окремо від інших осіб.

4. Порушення кримінальної справи стосовно працівника Національної служби та пред'явлення йому обвинувачення здійснюється з повідомленням про це Генерального прокурора України або його заступника.

5. Під захистом держави перебувають особи, які добровільно, у тому числі на договірних засадах, надають допомогу Національній службі у здійсненні її повноважень. Незаконне розголошення даних про таких осіб, а також інші правопорушення щодо цих осіб та їх близьких осіб, вчинені у зв'язку з відносинами з Національною службою, тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.

6. Працівник Національної служби, який відповідно до цього Закону повідомив про протиправні дії чи бездіяльність іншого працівника Національної служби, не може бути звільнений з посади або бути змушений до такого звільнення, притягнутий до відповідальності чи іншим чином переслідуватися за таке повідомлення, крім випадку притягнення до відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину. Посадовим особам Національної служби забороняється розголошувати відомості про працівників Національної служби, які повідомили про порушення.

Стаття 26. Соціальний захист працівників Національної служби

1. Держава забезпечує соціальний захист працівників Національної служби відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.

2. Для працівників Національної служби встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У разі необхідності працівники Національної служби несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні з наданням іншого дня відпочинку.

3. Працівникам Національної служби надаються чергові щорічні відпустки із збереженням грошового забезпечення. Тривалість такої відпустки для працівників, які мають стаж роботи до 10 календарних років, становить 30 діб, від 10 до 20 років, - 35 діб, від 20 до 25 років, - 40 діб, 25 і більше календарних років, - 45 діб без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки і назад. Учасникам бойових дій та прирівняним до них особам щорічні відпустки надаються незалежно від вислуги років строком 45 діб у зручний для них час.

4. Працівникам Національної служби виплачується грошова допомога на оздоровлення у розмірах, що визначаються законодавством України.

5. Працівникам Національної служби надаються щорічні додаткові відпустки відповідно до законодавства. Працівникам Національної служби можуть надаватися додаткові відпустки терміном до 10 діб із збереженням грошового забезпечення за сімейними обставинами та з інших поважних причин у порядку, встановленому Директором Національної служби.

6. Держава забезпечує працівників Національної служби та членів їх сімей жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених житловим законодавством. Жилі приміщення для постійного проживання надаються працівникам Національної служби один раз протягом усього часу проходження ними служби в Національній службі.

7. До одержання жилого приміщення для постійного проживання працівникам Національної служби, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, надаються службові жилі приміщення або жила площа в гуртожитку. У разі відсутності такого житла Національна служба тимчасово орендує житло для забезпечення ним працівників Національної служби або за бажанням цих осіб виплачує їм грошову компенсацію за піднайом (найом, оренду) жилого приміщення в порядку, розмірі та на умовах, які визначаються Кабінетом Міністрів України. За ними зберігається право на жилу площу, яку вони займали до вступу на службу в Національну службу. Вони не можуть бути виключені із списків громадян, взятих на квартирний облік.

8. Працівники Національної служби і ті, хто перебував на службі не менше 20 років, звільнені із служби за станом здоров'я, віком або скороченням штатів, забезпечуються жилими приміщеннями центральними і місцевими органами виконавчої влади у першу чергу, але не пізніше ніж у тримісячний строк з дня прибуття цієї особи до місця проживання, обраного з урахуванням встановленого порядку.

9. Працівникам Національної служби при звільненні із служби за віком, після закінчення строку контракту, за станом здоров'я, у зв'язку зі скороченням штатів або з організаційними заходами в разі неможливості використання на службі виплачується грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Працівникам Національної служби, звільненим зі служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується грошова допомога у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Працівникам Національної служби, звільненим з роботи за службовою невідповідністю, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, грошова допомога не виплачується.

10. У разі загибелі (смерті) працівника Національної служби під час виконання службових обов'язків сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою, яку він займав, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. За сім'єю загиблого (померлого) зберігається право на одержання жилого приміщення.

11. У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику Національної служби під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період роботи в Національній службі, пов'язаних з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником Національної служби у період роботи в Національній служби у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

12. У всіх випадках розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) працівника Національної служби не повинен бути меншим від 100-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на час виплати цих сум.

13. Якщо працівник Національної служби або члени його сім'ї одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цією статтею, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими законами, виплата відповідних грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат.

14. Шкода, завдана майну працівника Національної служби чи майну членів його сім'ї у зв'язку з виконанням службових обов'язків, відшкодовується в повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України з наступним стягненням цієї суми з винуватих осіб у порядку, встановленому законом.

15. Інші питання соціального захисту державних службовців та інших працівників Національної служби регулюються законодавством про працю і державну службу.

Стаття 27. Медичне та санаторно-курортне забезпечення працівників Національної служби

1. Працівникам Національної служби створюються необхідні санітарно-гігієнічні та соціально-психологічні умови. Зазначені особи забезпечуються безоплатною кваліфікованою медичною допомогою в медичних закладах Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та інших закладах за рахунок бюджетних коштів, передбачених на утримання Національної служби, за угодами, укладеними Національною службою з відповідними державними органами. У разі відсутності за місцем служби чи проживання працівників Національної служби зазначених медичних закладів медична допомога надається відповідно до законодавства в інших державних або комунальних закладах охорони здоров'я. При цьому витрати на лікування працівників Національної служби здійснюються за рахунок бюджетних коштів, передбачених на утримання Національної служби.

2. Працівники Національної служби та члени їхніх сімей мають право на санаторно-курортне лікування та організований відпочинок у санаторно-курортних закладах Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади за рахунок бюджетних коштів, передбачених на утримання Національної служби, на основі укладених з ними угод згідно із законодавством.

Стаття 28. Заробітна плата працівників Національної служби

1. Заробітна плата працівників Національної служби повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов'язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати набір і закріплення в штаті Національної служби кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності, компенсувати фізичні та інтелектуальні затрати працівників.

2. Заробітна плата працівників Національної служби складається з посадового окладу, надбавки за вислугу років, доплати за ранг, премій.

3. Установлюються такі посадові оклади працівників Національної служби відповідно до розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік:

1) працівники Національної служби, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання чи досудове слідство - 15 мінімальних заробітних плат;

інші працівники Національної служби - 12 мінімальних заробітних плат;

2) керівники структурних підрозділів Національної служби, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання чи досудове слідство, керівники оперативно-технічних підрозділів, підрозділів швидкого реагування, захисту учасників кримінального судочинства та забезпечення безпеки працівників - 25 мінімальних заробітних плат;

керівники інших структурних підрозділів Національної служби - 20 мінімальних заробітних плат;

3) директори регіональних, місцевих управлінь Національної служби, керівники підрозділів внутрішнього контролю регіональних, місцевих управлінь Національної служби - 30 мінімальних заробітних плат;

4) директор Головного управління Національної служби, керівник підрозділу внутрішнього контролю Головного управління Національної служби - 35 мінімальних заробітних плат;

5) перший заступник, заступник Директора Національної служби - 40 мінімальних заробітних плат;

6) Директор Національної служби - 50 мінімальних заробітних плат.

4. Надбавки за вислугу років та доплати за ранг працівникам Національної служби виплачуються відповідно до Закону України "Про державну службу".

5. Розмір одноразової премії працівнику Національної служби не може перевищувати 30 відсотків розміру його місячної оплати праці з урахуванням визначених цим Законом надбавок та доплат. Премія працівнику Національної служби може бути виплачена не більше тринадцяти раз на рік.

Розділ VI
ФІНАНСОВЕ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СЛУЖБИ

Стаття 29. Фінансове забезпечення Національної служби

1. Фінансове забезпечення Національної служби здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Фінансування Національної служби за рахунок будь-яких інших джерел забороняється.

2. У Державному бюджеті України видатки на фінансування Національної служби визначаються окремо не нижче рівня, що забезпечує належне виконання повноважень Національної служби.

Гарантується повне і своєчасне фінансування Національної служби.

3. Національна служба є головним розпорядником коштів Державного бюджету України, що виділяються на її фінансування.

У кошторисі Національної служби передбачається створення фонду спеціальних оперативно-розшукових та слідчих дій.

Стаття 30. Матеріально-технічне забезпечення діяльності Національної служби

1. Держава забезпечує Національну службу необхідними матеріальними засобами, технікою, обладнанням, іншим майном для здійснення службової діяльності.

Матеріально-технічне забезпечення Національної служби здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Забороняється здійснення матеріально-технічного забезпечення Національної служби за рахунок коштів місцевих бюджетів чи будь-яких інших джерел, крім коштів Державного бюджету України та надання допомоги в межах проектів міжнародної технічної допомоги.

3. Національна служба має житловий фонд і може виступати замовником будівництва житла. У разі звільнення працівниками Національної служби жилих приміщень, замовником будівництва яких виступало Національна служба, або які були придбані за рахунок коштів Державного бюджету України, призначених на утримання Національної служби, зазначене житло в установленому порядку заселяється особами з числа працівників Національної служби, які потребують поліпшення житлових умов.

розділ VII.

Контроль і нагляд за діяльністю Національної служби

Стаття 31. Контроль за діяльністю Національної служби

1. Контроль за діяльністю Національної служби здійснюється в порядку, визначеному Конституцією України, Законом України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави", цим та іншими законами України.

2. Директор Національної служби:

інформує Верховну Раду України та Президента України з основних питань діяльності Національної служби та її підрозділів, про виконання покладених на Національну службу завдань, додержання законодавства, прав і свобод осіб;

щороку не пізніше 10 лютого та 10 серпня подає Верховній Раді України та Президенту України письмовий звіт про діяльність Національної служби впродовж попередніх шести місяців.

3. Письмовий звіт про діяльність Національної служби повинен містити інформацію про:

повідомлення про злочини, які надійшли до Національної служби, їх джерела та результати розгляду;

кількість оперативно-розшукових справ, заведених Національною службою, результати провадження у них;

кримінальні справи, що знаходяться у провадженні Національної служби, у розрізі злочинів, віднесених законом до підслідності Національної служби, та осіб, щодо яких було порушено справу, стан провадження у таких справах, інформацію про їх судовий розгляд тощо;

конфіскацію предметів та доходів від злочинів, віднесених законом до підслідності Національної служби;

направлені Національною службою пропозиції та рекомендації щодо усунення причин і умов вчинення злочинів, віднесених законом до підслідності Національної служби;

взаємодію з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іноземними правоохоронними та іншими органами, міжнародними організаціями;

співпрацю з недержавними організаціями, засобами масової інформації;

аналіз діяльності Національної служби з попередження, виявлення, припинення та розслідування злочинів, віднесених законом до її підслідності;

штат Національної служби, кваліфікацію та досвід її працівників, підвищення їх кваліфікації тощо;

діяльність підрозділів внутрішнього контролю Національної служби, зокрема кількість повідомлень про вчинення правопорушень працівниками Національної служби, результати їх розгляду, притягнення працівників Національної служби до відповідальності;

бюджет Національної служби та його виконання;

інші відомості, що стосуються результатів діяльності Національної служби та виконання покладених на нього обов'язків.

4. Комітет Верховної Ради України, до предмету відання якого належать питання боротьби з корупцією, не рідше одного разу на рік проводить відкриті для громадськості слухання на тему діяльності Національної служби, виконання покладених на Національну службу завдань, додержання ним законодавства, прав і свобод осіб.

Стаття 32. Підрозділи внутрішнього контролю Національної служби

1. З метою попередження і виявлення корупційних та інших службових правопорушень працівників Національної служби в її складі діють підрозділи внутрішнього контролю, що підпорядковуються безпосередньо Директорові Національної служби. Підрозділи внутрішнього контролю діють у складі Головного управління Національної служби та її регіональних і місцевих управлінь.

Керівник підрозділу внутрішнього контролю Головного управління Національної служби призначається на посаду та звільняється з посади Директором Національної служби.

2. Обов'язками підрозділу внутрішнього контролю Національної служби є:

запобігання вчиненню корупційних та інших службових правопорушень працівниками Національної служби згідно з вимогами законів України "Про засади запобігання і протидії корупції" та "Про державну службу";

здійснення контролю за дотриманням працівниками Національної служби правил доброчесної поведінки (кодексів етики) осіб, уповноважених на виконання функцій держави, а також законодавства про фінансовий контроль за декларуванням доходів і майна та про конфлікт інтересів;

проведення перевірки інформації, що міститься у зверненнях фізичних та юридичних осіб, засобах масової інформації, інших джерелах, у тому числі отриманої через спеціальну телефонну лінію Національної служби для повідомлення таких випадків порушень, щодо причетності працівників Національної служби до вчинення корупційних та інших службових правопорушень;

проведення дисциплінарного та службового розслідування стосовно працівників Національної служби;

проведення спеціальної перевірки осіб, які претендують на призначення на посади працівників Національної служби;

вивчення та аналіз корупційних ризиків у діяльності Національної служби, підготовка пропозицій та рекомендацій щодо їх усунення, здійснення контролю за їх виконанням;

вжиття заходів щодо правового захисту працівників Національної служби, які повідомляють про вчинення протиправних дій чи бездіяльність інших працівників Національної служби;

консультування працівників Національної служби щодо правил доброчесної поведінки, усунення та вирішення конфліктів інтересів, виконання вимог законодавства щодо фінансового контролю, а також з інших питань доброчесності та запобігання корупції в Національній службі.

3. Працівник Національної служби, якому стала відома інформація про протиправні дії чи бездіяльність іншого працівника Національної служби, зобов'язаний негайно повідомити про це Директора Національної служби та підрозділ внутрішнього контролю Національної служби.

4. Підрозділ внутрішнього контролю Головного управління Національної служби забезпечує оприлюднення на офіційному веб-сайті Національної служби декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, які були подані у встановленому законом порядку Директором Національної служби та його заступниками, директорами регіональних і місцевих управлінь Національної служби та їх заступниками.

5. У разі виявлення інформації про можливе вчинення працівником Національної служби злочину підрозділ внутрішнього контролю Національної служби негайно повідомляє про це Генерального прокурора України чи уповноваженого ним прокурора.

6. Порядок діяльності, повноваження та порядок призначення і звільнення керівників підрозділів внутрішнього контролю регіональних і місцевих управлінь Національної служби визначаються положенням, яке затверджується Директором Національної служби.

Стаття 33. Нагляд за додержанням законності в діяльності Національної служби

Нагляд за додержанням законів у діяльності Національної служби здійснює Генеральний прокурор України та уповноважені ним прокурори.

Стаття 34. Забезпечення прозорості діяльності Національної служби

1. Національна служба через засоби масової інформації та в інших формах регулярно інформує суспільство про свою діяльність. Національна служба оприлюднює та надає інформацію на запити в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації".

2. Національна служба готує та оприлюднює не пізніше 10 лютого і 10 серпня в загальнодержавних друкованих засобах масової інформації та на власній офіційній веб-сторінці в мережі Інтернет звіт про свою діяльність впродовж попередніх шести місяців, поданий Верховній Раді України та Президенту України.

3. Не може бути обмежено доступ до інформації щодо загального бюджету Національної служби, її компетенції та основних напрямів діяльності, а також щодо притягнення до відповідальності за вчинення правопорушень працівників Національної служби.

Розділ VIII
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та вводиться в дію через дванадцять місяців після набрання ним чинності.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Кримінально-процесуального кодексі України:

- у статті 32:

пункт 6-а доповнити словами "Національна служба протидії корупції";

пункт 7 доповнити словами "слідчий Національної служби протидії корупції ";

- статтю 95 доповнити частиною п'ятою такого змісту:

"Законом може бути визначено особливий порядок оформлення та подання заяв і повідомлень про злочин."

- статтю 101 доповнити пунктом 2-1 такого змісту:

"2-1) Національна служба протидії корупції - у справах, віднесених законом до її компетенції;"

- статтю 102 після слів "слідчі органів внутрішніх справа" доповнити словами "слідчі Національної служби протидії корупції";

- у статті 112:

перше речення частини першої після слів "досудове слідство провадиться слідчими прокуратури" доповнити словами ", крім випадків, коли досудове слідство відповідно до цієї статті провадиться слідчими Національної служби протидії корупції ";

друге речення частини третьої доповнити словами "крім справ, що віднесені до підслідності Національної служби протидії корупції ";

доповнити новою частиною п'ятою такого змісту:

"У справах про злочини, передбачені статтями 191, 209, 343, 364, 364-1, 365, 365-1, 365-2, 366, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 372, 375, 376, 376-1, 410, 423, 424, 426 Кримінального кодексу України, досудове слідство провадиться слідчими Національної служби протидії корупції, якщо наявна принаймні одна з таких ознак:

злочин вчинено народними депутатами України; Прем'єр-міністром України, членами Кабінету Міністрів України; державними службовцями, посади яких віднесено до 1 - 2 категорії посад; депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатами обласних рад, рад міст Києва та Севастополя; посадовими особами місцевого самоврядування, посади яких віднесено до 1 - 2 категорії посад; суддями Конституційного Суду України та суддями судів загальної юрисдикції, народними засідателями та присяжними; прокурорами, їх помічниками, слідчими прокуратури; особами начальницького складу правоохоронних органів; посадовими особами митної служби, яким присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби 3 рангу і вище; посадовими особами органів державної податкової служби, яким присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби 3 рангу і вище; військовослужбовцями офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;

вартість предмету злочину або розмір завданої злочином шкоди чи заподіяних збитків охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб, або державним чи громадським інтересам перевищує потрійний розмір хабара в особливо великому розмірі відповідно до статті 368 Кримінального кодексу України;

злочин, передбачений статтею 369, частиною першої статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної в пункті 2 примітки до статті 364 Кримінального кодексу України.

У справах про злочини, які відносяться до підслідності Національної служби протидії корупції та вчинені працівниками Національної служби протидії корупції, досудове слідство провадиться слідчими прокуратури.";

Частини п'яту-сьому відповідно вважати частинами шостою-восьмою;

у частині шостій:

перше речення після слів "який порушив кримінальну справу" доповнити словами "крім справ, що підслідні Національній службі протидії корупції";

доповнити реченням такого змісту:

"У випадку, якщо злочин відноситься до підслідності Національної службі протидії корупції, відповідна справа в частині, що стосується такого злочину, передається Національній службі протидії корупції для провадження слідства.";

- статтю 117 доповнити частиною четвертою такого змісту:

"Спір про підслідність справи, яка може належати до підслідності Національної служби протидії корупції, розв'язує Генеральний прокурор України або його заступник.";

2) Закон України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 53, ст. 793) доповнити статтею 17-1 такого змісту:

"Стаття 17-1. Прокурори Національної служби протидії корупції

Наказом Генерального прокурора України до Національної служби протидії корупції відряджаються прокурори для здійснення прокурорського нагляду та підтримання державного обвинувачення у справах, які віднесені законом до підслідності Національної служби протидії корупції.

Прокурори, що відряджаються до Національної служби протидії корупції, залишаються на службі в органах прокуратури.

Кількість прокурорів, що відряджаються, та порядок їх служби в Національній службі протидії корупції визначаються Генеральним прокурором України.

Прокурори, що відряджаються до Національної служби протидії корупції, підпорядковуються безпосередньо Генеральному прокурору України."

3) у Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність" (Відомості Верховної Ради, 1992, N 22, ст. 303):

- частину першу статті 5 доповнити абзацом такого змісту:

"Національної служби протидії корупції - оперативними, оперативно-технічними, внутрішнього контролю";

- частину першу статті 8 доповнити пунктом 7-1 такого змісту:

"7-1) з метою виявлення та фіксації фактів корупційних злочинів, передбачених статтями 368, 368-3, 368-4, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, проводити операцію з контрольованого вчинення відповідних діянь.

Така операція проводиться з дозволу прокурора на підставі мотивованого подання начальника органу, до якого належить підрозділ оперативно-розшукової діяльності.

Порядок отримання дозволу, максимальні строки його дії та порядок проведення операції з контрольованого вчинення корупційного діяння визначається Кабінетом Міністрів України за погодженням з Генеральним прокурором України;";

- у статті 9:

частину першу після слів "розвідувального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону" доповнити словами "управління Національної служби протидії корупції";

частину другу після слів "розвідувальним органом Міністерства оборони України" доповнити словами "Національною службою протидії корупції";

частину восьму після слів "Служба зовнішньої розвідки України" доповнити словами "Національна служба протидії корупції";

- частини другу та третю статті 9-1 після слів "Головою Служби зовнішньої розвідки України" доповнити словами "Директором Національної служби протидії корупції";

4) у статті 8 Закону України "Про попереднє ув'язнення" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 35, ст. 360; 2001 р., N 40, ст. 193; 2002 р., N 33, ст. 236; 2003 р., N 15, ст. 109, N 29, ст. 233; 2005, N 10, ст. 187):

- абзац четвертий частини другої після слів "розвідувальних органів України" доповнити словами "та працівників Національної служби протидії корупції";

- абзац десятий частини другої після слова "юстиції" доповнити словами "Національній службі протидії корупції";

5) частину другу статті 9 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993 р., N 52, ст. 490; ВВР, 2003 р., N 30, ст. 247) після слів "внутрішніх справ" доповнити словам "Національної служби протидії корупції";

6) абзац перший частини третьої статті 3 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 11, ст. 51; 2003, N 16, ст. 124) викласти в такій редакції:

"3. Здійснення заходів безпеки покладається за підслідністю на органи служби безпеки, органи внутрішніх справ або Національну службу протидії корупції, у складі структур яких з цією метою створюються спеціальні підрозділи. Безпека осіб, яких беруть під захист, якщо кримінальні справи знаходяться у провадженні прокуратури або суду, здійснюється за їх рішенням відповідно органами служби безпеки, органами внутрішніх справ, Національною службою протидії корупції чи органами і установами виконання покарань та слідчими ізоляторами.";

7) у Законі України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 11, ст. 50; 1999 р., N 4, ст. 35; 2002 р., N 33, ст. 236; 2003 р., N 29, ст. 233; 2004 р., N 22, ст. 314; 2006 р., N 14, ст. 116):

- абзац перший пункту 1 частини першої статті 2 після слів "Військової служби правопорядку у Збройних Силах України" доповнити словами "Національна служба протидії корупції";

- статтю 14 доповнити пунктом "ж" такого змісту:

"ж) Директор Національної служби протидії корупції, директори її регіональних і місцевих управлінь - щодо захисту підлеглих працівників Національної служби протидії корупції, а також їх близьких родичів";

- частину першу статті 15 доповнити пунктом "д" такого змісту:

"д) щодо працівників Національної служби протидії корупції та їх близьких родичів - на відповідні підрозділи Національної служби протидії корупції";

8) статтю 15 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 1, ст. 1; 2001 р., N 9, ст. 38; 2003, N 27, ст. 209) після слів "Державної кримінально-виконавчої служби України" доповнити словами ", працівникам Національної служби протидії корупції";

9) пункт 3 частини першої статті 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 5-6, ст. 30; 2004, N 13, ст. 181) після слів "Міністерства внутрішніх справ України" доповнити словами "Національній службі протидії корупції";

10) частину четверту статті 24 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 38, ст. 385) після слів "Державний комітет телебачення і радіомовлення України" доповнити словами "Національну службу протидії корупції";

11) абзац другий частини п'ятої статті 5 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" після слів "органи прокуратури" доповнити словами "Національна служба протидії корупції".

3. Кабінету Міністрів України:

1) у двомісячний термін з дня набрання чинності цим Законом внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо змін до Державного бюджету України на поточний рік для включення до нього видатків, необхідних для створення та діяльності Національної служби протидії корупції, зокрема видатків для забезпечення Національної служби протидії корупції та її регіональних управлінь адміністративними будинками, транспортними засобами, засобами зв'язку і матеріально-технічного забезпечення, спеціальною технікою оперативно-технічних підрозділів та підрозділів оперативного документування, озброєнням, спеціальними засобами захисту, іншим майном та інформаційною базою;

2) врахувати у проекті Державного бюджету України на наступний рік видатки на діяльність Національної служби протидії корупції;

3) у дванадцятимісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:

вирішити питання, пов'язані з утворенням Національної служби протидії корупції та її регіональних управлінь;

прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Законові;

внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом.

4. Міністерству внутрішніх справ України, Службі безпеки України та органам прокуратури у дванадцятимісячний термін з дня введення в дію цього Закону забезпечити передачу Національній службі протидії корупції та її регіональним управлінням інформаційної бази, закріпленої за їх відповідними підрозділами, в частині необхідній для утворення та функціонування Національної служби протидії корупції і її регіональних управлінь.

5. Відкритий конкурсний відбір на заміщення посади Директора Національної служби протидії корупції проводиться в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, до введення в дію цього Закону.

Відкритий конкурс відповідно до статті 12 цього Закону на заміщення посад працівників Головного управління Національної служби протидії корупції проводиться у 4-місячний термін, а відкритий конкурс на заміщення посад працівників регіональних управлінь Національної служби протидії корупції - у 6-місячний термін з дня введення в дію цього Закону.

6. Питання подальшого провадження, яке було порушено до набрання чинності цим Законом, у кримінальних справах, що відповідно до закону віднесені до підслідності Національної служби протидії корупції, вирішуються прокурором.

7. До приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

 

Голова Верховної Ради України

Опрос