Идет загрузка документа (49 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно применения антикризисных мер и улучшения инвестиционного климата в государстве

Проект закона Украины от 22.12.2008 № 3531
Дата рассмотрения: 29.12.2008 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вжиття антикризових заходів та покращення інвестиційного клімату в державі

Верховна Рада постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. Закон України "Про захист іноземних інвестицій на Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1991, N 46, ст. 616)

1). речення перше статті 3 після слів "епідемій, епізоотій" доповнити словами "за згодою іноземного інвестора";

2). у статті 4 слово "карбованцях" замінити словом "гривнях";

3). статтю 6 доповнити новою частиною такого змісту:

"Якщо норми міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого надана Верховної Радою України, містять положення щодо сплати податків, відмінні від норм, встановлених законодавством України, то застосовуються норми міжнародного договору України.".

2. Закон України "Про інвестиційну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 47, ст. 646)

1). Розділ III "Державне регулювання інвестиційної діяльності" доповнити новими статтями 17-1 та 17-2 такого змісту:

"Стаття 17-1. Державна підтримка інвестиційної діяльності

Державна підтримка пріоритетної інвестиційної діяльності здійснюються у тому числі шляхом:

- надання субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам для реалізації інвестиційних проектів на умовах співфінансування;

здійснення за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів повного і часткового кредитування, а також повної та часткової компенсації відсотків, що сплачують суб'єкти інвестиційної діяльності фінансовим установам за кредитування інвестиційних проектів у пріоритетних напрямках інвестиційної діяльності;

відшкодування сум первинних внесків, сплачених за іпотечними житловими кредитами.;

Стаття 17-2. Принципи та основні засади надання субвенцій на підтримку пріоритетної інвестиційної діяльності

Субвенції з Державного бюджету України на підтримку пріоритетної інвестиційної діяльності надаються на конкурентних засадах за принципами:

1) пріоритетного права отримання субвенції на виконання інвестиційних проектів органами місцевого самоврядування, у яких середньорічний фактичний обсяг видатків на утримання бюджетних установ за три останні бюджетні періоди менший від обсягу, визначеного згідно з фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості;

2) економічної ефективності досягнення цілей інвестиційного проекту із залученням мінімального обсягу коштів на виконання інвестиційного проекту;

3) направленості субвенції виключно на створення, приріст чи оновлення основних фондів комунальної форми власності відповідно до напрямів використання субвенцій з Державного бюджету України на виконання інвестиційних проектів;

4) фінансової забезпеченості інвестиційних проектів, строк впровадження яких довший від бюджетного періоду, необхідними фінансовими ресурсами місцевих бюджетів та коштами субвенції із Державного бюджету України на їх виконання упродовж усього строку впровадження;

5) прозорості розподілу субвенції, що проводиться на єдиних методологічних засадах, затверджених Кабінетом Міністрів України;

6) програмного підходу до здійснення бюджетних видатків на інвестиційні проекти відповідно до розроблених та затверджених місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування програм соціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

7) паритетності об'єднання та концентрації державних і місцевих фінансових ресурсів для участі бюджету отримувача субвенції на виконання інвестиційних проектів (програм), що становить не менш як 30 відсотків загальної вартості проекту.

Напрями, за якими буде здійснюватися розподіл субвенцій із Державного бюджету України на виконання інвестиційних проектів у відповідному бюджетному періоді та порядок їх надання, затверджуються Кабінетом Міністрів України на основі принципів, визначених у цієї статті та в основних напрямах бюджетної політики на відповідний бюджетний період.

Розмір субвенцій на виконання інвестиційних проектів визначаються у законі про Державний бюджет України на відповідний рік окремо для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів міст Києва і Севастополя.

Кабінет Міністрів України проводить відбір інвестиційних проектів у межах напрямів, визначених у цьому Законі та законі про Державний бюджет України на відповідний рік на підставі інвестиційних проектів, затверджені відповідними радами та переданими Кабінету Міністрів України Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями до 1 вересня року, що передує планованому.";

2). в абзаці першому частини першої статті 18 слова "умов здійснення" замінити словами "правового режиму";

3). Розділ IV. "Гарантії прав суб'єктів інвестиційної діяльності і захист інвестицій" доповнити новою статтею 19-1 такого змісту:

"Стаття 19-1. Спеціальний режим інвестиційної

1. Порядок визначення та встановлення критеріїв, за якими території надається право застосовувати спеціальний режим інвестиційної діяльності визначається рішенням Кабінету Міністрів України.

2. Спеціальний режим інвестиційної діяльності - режим, який передбачає введення податкових, митних та інших пільг, передбачених цим Законом та іншими законами, для суб'єктів господарювання, що реалізують в порядку, визначеному цим Законом, інвестиційні проекти, які належать до пріоритетної інвестиційної діяльності.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності запроваджується строком на 15 років.

3. Спеціальний режим інвестиційної діяльності передбачає:

- часткове або повне звільнення від обкладення ввізним митом і податком на додану вартість під час ввезення в Україну устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів) для реалізації інвестиційного проекту. У разі відчуження зазначеного устаткування та обладнання до закінчення строку реалізації інвестиційного проекту ввізне мито та податок на додану вартість справляються як при імпорті товарів;

- часткове або повне звільнення від оподаткування прибутку новоствореного, в тому числі у процесі реструктуризації, підприємства, а також прибутку діючого підприємства, одержаного від інвестування в його реконструкцію або модернізацію;

- часткове або повне звільнення новостворених підприємств від сплати збору до Державного інноваційного фонду України.

4. У разі, якщо протягом звітного податкового періоду відбувається часткове або повне відчуження інвестиції, яка згідно цієї статті отримала пільги, передбачені для спеціального режиму інвестування, суб'єкт підприємницької діяльності, який одержав інвестицію, зобов'язаний у повному обсязі сплатити усі податки та збори, передбачені чинним законодавством України на загальних засадах.";

3. Господарський кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2003 p., N 18 - 22, ст. 144)

1). в абзаці третьому частини першої статті 10:

- після слів "спрямована на" доповнити словами "надання державних гарантій та";

- слова "пріоритети структурно-галузевої політики" замінити словами "пріоритетна інвестиційна діяльність";

2). у першому реченні абзацу першого частини четвертої статті 57 слова "статутного та інших фондів" замінити словами "статутного (складеного) капіталу та інших фондів";

3). у статті 63:

вилучити пункт п'ятий абзацу першого частини першої;

у частині восьмій слова "дочірнім" замінити словами "залежним (дочірнім)";

4). у статті 87:

назву статті викласти в такій редакції:

"Статутний (складений) капітал та фонди господарського товариства";

слова "статутний фонд" у всіх відмінках замінити словами "статутний (складений) капітал" у відповідному відмінку;

5). в частині четвертій статті 116 слова "дочірніх" замінити словами "залежних (дочірніх)";

6). у статті 336:

в частині третій слова "статутного фонду" замінити словами "статутного (складеного) капіталу";

в частині п'ятій слова "статутного та інших фондів" замінити словами "статутного (складеного) капіталу та інших фондів";

7). в пункті першому статті 339 слова "та лізингові" вилучити;

8) в пункті першому статті 347 слово "лізинговий" вилучити;

9) в частині другій статті 349 слова "статутного та інших фондів" замінити словами "статутного (складеного) капіталу та інших фондів";

10) у тексті Кодексу слова "статутний фонд" в усіх відмінках і формах числа замінити словами "статутний (складений) капітал" у відповідному відмінку і числі;

4. Закон України "Про фінансовий лізинг" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 15, ст. 231)

1). назву Закону викласти у такій редакції:

"Закон України "Про лізинг";

2) статтю 1 викласти у такій редакції:

"Стаття 1. Визначення термінів

Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Фінансовий лізинг - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу передання лізингоодержувача майна, що підпадає під визначення основного фонду, придбаного або виготовленого лізингодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу

Лізинг вважається фінансовим, якщо лізинговий договір містить одну з таких умов:

об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації та лізингоодержувач зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

сума лізингових платежів з початку строку лізингу дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;

майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду, придбаного або виготовленого лізингодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом.

Зворотний лізинг - вид лізингу, пов'язаний з реалізацією договору лізингу, при якому продавець (постачальник) предмету лізингу одночасно виступає в якості лізингоодержувача в межах одних лізингових правовідносин.

Вторинний лізинг - вид лізингу, при якому предмет лізингу, що залишився у власності лізингодавця у випадку припинення або розірвання договору лізингу, передається в лізинг іншому лізингоодержувачу у відповідності зі статтею 2 цього Закону.";

3) пункт другий статті 3 викласти у такій редакції:

"2. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, цінні папери, майнові права та об'єкти інтелектуальної власності. Не можуть бути предметом лізингу підприємства як єдині майнові комплекси, крім випадків, якщо до їх складу не входять об'єкти цивільних прав, що відповідно до закону не можуть бути предметом лізингу.";

4) статтю 5 викласти у такій редакції:

"Стаття 5. Сублізинг

Сублізинг - вид договору лізингу, при якому лізингоодержувач передає третій особі сублізингоодержувачу за договором сублізингу у володіння й користування за плату й на строк відповідно до умов договору сублізингу майно, отримане раніше від лізингодавця за договором лізингу й складовий предмет лізингу. При передачі майна в сублізинг право вимоги до продавця переходить до сублізингоодержувачу за договором сублізингу. При передачі предмету лізингу в сублізинг обов'язковим є згода лізингодавця в писемній формі.

Договір сублізингу укладається на наступних умовах:

строк, на який надається предмет лізингу у володіння й користування, не повинен перевищувати строк договору лізингу;

лізингодавець має право зажадати фінансову звітність про сублізингоодержувача;

лізингодавець має право здійснювати контроль за використанням предмету лізингу;

обмеження на використання предмету лізингу повинні бути перенесені в договір сублізингу;

з лізингоодержувача не знімається відповідальність за договором лізингу;

розірвання лізингового договору через несплату лізингових платежів автоматично веде до розірвання сублізингового договору;

вимога повернення предмету лізингу на підставі договору лізингу автоматично веде до вимоги повернення предмету лізингу по сублізинговому договорі незалежно від виконання своїх зобов'язань сублізингоодержувачем;

права сублізингоодержувача не можуть виходити за межі прав лізингоодержувача, а обов'язки сублізингоодержувача повинні враховувати обов'язки лізингоодержувача.";

5) у статті 7:

пункт перший доповнити абзацом наступного змісту:

"Якщо одностороння відмова від договору лізингу заявлена лізингоодержувачем у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків продавцем (постачальником), лізингодавець має право протягом 30 днів надати лізингоодержувачу іншу річ, що відповідає умовам договору лізингу.";

6) пункт другий викласти у такій редакції:

"2. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмету лізингу в разі невиконання або неналежного виконання лізингоодержувачем обов'язку зі сплати лізингових платежів у повному обсязі або частково більше 30 днів, якщо інший строк не встановлений договором лізингу, неналежної експлуатації та зберігання предмету лізингу лізингоодержувачем.

У разі відмови лізингоодержувача повернути предмет лізингу лізингодавець має право вимагати повернення предмету лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса або судового наказу в порядку, встановленому законом.

Для видачі судового наказу лізингодавець має надати суду наступні документи:

1) заяву;

2) договір лізингу;

3) письмове попередження про можливість витребування предмету лізингу, передане лізингоодержувачу не менше ніж за сім днів до подання заяви;

4) документи, що підтверджують фактичну оплату лізингових платежів лізингоодержувачем.";

7) у статті 8:

пункт другий викласти у такій редакції:

"2. Після закінчення строку лізингу предмет лізингу може бути:

переданий у власність лізингоодержувача після сплати лізингових платежів з урахуванням повної його вартості;

викуплений лізингоодержувачем за залишковою вартістю, розрахованою шляхом зменшення вартості предмету лізингу за договором фінансового лізингу на суму здійснених платежів в частині відшкодування вартості предмету лізингу;";

доповнити статтю пунктом четвертим у такій редакції:

"4. У разі ліквідації лізингоодержувача право власності лізингодавця на предмет лізингу не припиняється та є чинним по відношенню до третіх осіб.";

8) після статті 9 додати статтю такого змісту:

"Стаття 91. Захист прав лізингодавця

1. Лізингодавцю забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника.

2. Лізингодавець має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.

3. Лізингодавець має право вимагати повернення предмету лізингу у безспірному порядку від лізингоодержувача (сублізингоодержувача), якщо лізингоодержувач (сублізингоодержувач) не сплачує протягом 30 календарних днів черговий лізинговий платіж, або його частину, неналежно експлуатує та/або зберігає предмет лізингу.";

9) у статті 10:

підпункт четвертий пункту першого викласти у такій редакції:

"4) вимагати розірвання договору та повернення у безспірному порядку предмет лізингу від лізингоодержувача (сублізингоодержувача), якщо лізингоодержувач (сублізингоодержувач) не сплачує протягом 30 календарних днів черговий лізинговий платіж, або його частину, неналежно експлуатує та/або зберігає предмет лізингу, у інших передбачених законом та договором випадках;";

підпункт п'ятий пункту першого викласти у такій редакції:

"5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору та закону;";

пункт перший доповнити підпунктом наступного змісту:

"8) якщо це встановлено договором лізингу та лізингодавець попередньо повідомив у письмовій формі лізингоодержувача про необхідність виправлення протягом визначеного строку допущеного з його боку істотного прострочення у виконанні обов'язку сплатити лізингові платежі чи його частини, вимагати від лізингоодержувача дострокової виплати майбутніх лізингових платежів, якщо договором лізингу не встановлено іншого розміру.";

підпункт п'ятий пункту другого в кінці речення доповнити словами "якщо інше не встановлено договором";

10) у статті 11:

підпункт перший пункту першого викласти у такій редакції:

"1) обрати продавця (постачальника) та/або визначати предмет лізингу, якщо інше не встановлено договором;";

пункт другий доповнити підпунктом восьмим:

"8) у разі заборгованості лізингодавцю лізингового платежу або його частини більше ніж на 30 календарних днів, неналежної експлуатації та/або зберігання предмету лізингу, на письмову вимогу лізингодавця, зобов'язаний протягом п'яти банківських днів за свої кошти безспірно повернути предмет лізингу, розірвати договір, якщо інше не передбачене договором.";

11) після статті 19 додати статтю 20 такого змісту:

"Стаття 20. Право сторін на залучення фінансових коштів для здійснення договору лізингу

1. Лізингодавці мають право залучати кошти юридичних і (або) фізичних осіб (резидентів і нерезидентів країни) для здійснення лізингової діяльності у встановленому законодавством порядку.

2. Лізингоодержувач має право виступати як кредитор лізингодавця в межах однієї лізингової угоди в розмірі не більше 50 % від витрат лізингодавця, пов'язаних із придбанням і передачею предмету лізингу лізингоодержувачу.";

12) додати статтю 21 такого змісту:

"Стаття 21. Особливості міжнародних операцій, здійснюваних суб'єктами лізингу

1. Лізингодавець має право без ліцензії Національного банку України на здійснення міжнародних операцій, пов'язаних з рухом капіталу, залучати кошти від нерезидентів країни з метою придбання предмету лізингу на строк більше шести місяців (180 днів), але не перевищуючого терміну дії договору лізингу.

2. Лізингові компанії мають право без ліцензії Національного банку України на здійснення операцій, пов'язаних з рухом капіталу, виплачувати відсотки за користування розстрочкою платежу, наданої продавцем предмету лізингу, незалежно від строку фактичного одержання предмету лізингу (поточні валютні операції й пов'язані з рухом капіталу операції).

3. Для здійснення міжнародного лізингу цей Закон установлює, що:

- ввіз на територію України й вивіз із території України (переміщення через митний кордон України) предмету лізингу з метою його використання за договором лізингу на строк більше шести місяців не є операціями, пов'язаними з рухом капіталу, відповідно до законодавства країни про валютне регулювання й валютний контроль;

- при ввозі на територію України або вивозі з території України (переміщенні через митний кордон України) предмету лізингу всі види митних платежів нараховуються на повну митну вартість майна.

Сплата митних платежів провадиться на момент ввозу (вивозу) предмету лізингу на суму оплаченої частини митної вартості майна, що підтверджується банківськими документами; надалі сплата митних платежів провадиться одночасно з лізинговими платежами або протягом 20 днів з моменту одержання лізингових платежів.

4. Встановлений цією статтею порядок (система) оплати митних платежів не вважається відстрочкою митних платежів або інвестиційних податкових кредитів.";

13) додати статтю 22 такого змісту:

"Стаття 22. Державна підтримка лізингу в Україні

Заходами державної підтримки діяльності лізингових організацій (компаній, фірм), установленими законами України й рішеннями Уряду України, а також рішеннями місцевих органів державної влади в межах їхньої компетенції, можуть бути:

- розробка й реалізація державної програми розвитку лізингової діяльності в Україні або в окремому регіоні як частини програми середньострокового й довгострокового соціально-економічного розвитку України або регіону;

- створення заставних фондів для забезпечення банківських інвестицій у лізинг із використанням державного майна;

- участь на паях державного капіталу в створенні інфраструктури лізингової діяльності в окремих цільових інвестиційно - лізингових проектах;

- заходи державного протекціонізму в сфері розробки, виробництва й використання наукомісткого високотехнологічного устаткування;

- фінансування з державного бюджету й надання державних гарантій з метою реалізації лізингових проектів, у тому числі за участю фірм-нерезидентів;

- надання інвестиційних кредитів для реалізації лізингових проектів;

- надання банкам і іншим кредитним установам у порядку, установленому законодавством України, звільнення від сплати податку на прибуток, одержувану ними від надання кредитів суб'єктам лізингу, на строк не менше ніж два роки для реалізації договору лізингу;

- надання в законодавчому порядку податкових і кредитних пільг лізинговим компаніям (фірмам) з метою створення сприятливих економічних умов для їхньої діяльності;

- створення, розвиток, формування й удосконалювання нормативно-правової бази, що забезпечує захист правових і майнових інтересів учасників лізингової діяльності;

- створення фонду державних гарантій на експорт при здійсненні міжнародного лізингу вітчизняних машин і встаткування.";

5. Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 46, ст. 456):

1) у статті 5:

у пункті 5 після слова "реорганізацію" доповнити словом ", реструктуризацію";

у пункті 14 слова "за поданням Фонду державного майна України" виключити;

пункт 16 викласти в такій редакції:

"16) призначає позапланові ревізію та перевірку використання об'єктів управління державної власності та встановлює порядок їх проведення;";

2) у тексті Закону слова "статутний фонд" в усіх відмінках і формах числа замінити словами "статутний (складений) капітал" у відповідному відмінку і числі.

6. Цивільний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2003 p., N 40-44, ст. 356):

1) у статті 100:

у частині першій слова "і не може окремо передаватися іншій особі" виключити;

2) у абзаці другому частини першої статті 143 слова "статутному фонді" замінити словами "статутному (складеному) капіталі";

3) у статті 144:

перше речення частини четвертої після слів "меншою від статутного капіталу," доповнити словами "визначеного відповідно до вимог, встановлених частиною першою цієї статті,";

4) у абзацах третьому та четвертому частини другої статті 148 слова "статутного фонду" замінити словами "статутного (складеного) капіталу" у відповідних відмінках";

5) слово "лізинг" по тексту Параграфу 6. замінити на слова "фінансовий лізинг";

6) статтю 806 викласти у такій редакції:

"Стаття 806. Договір фінансового лізингу

1. За договором фінансового лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування річ, що належить лізингодавцю на праві власності і була набута ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або річ, спеціально придбану лізингодавцем у визначеного лізингоодержувачем продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

У разі, якщо лізингодавець придбає предмет договору фінансового лізингу у визначеного лізингоодержувачем продавця (постачальника), він зобов'язаний письмово повідомити продавця (постачальника) про те, що договір купівлі-продажу (поставки) укладається у зв'язку з договором фінансового лізингу (стаття 516 цього Кодексу). При цьому таке повідомлення може бути викладене в тексті договору купівлі-продажу (поставки).

2. З моменту укладення договору фінансового лізингу до лізингоодержувача переходить право лізингодавця за договором купівлі-продажу (поставки) вимагати передачі йому предмету лізингу, якщо інше не встановлено договором.

3. Лізингоодержувач зобов'язаний прийняти предмет договору фінансового лізингу безпосередньо за місцем проживання (місцезнаходження) продавця (постачальника), якщо інше не встановлено договором або законом.

4. До договору фінансового лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з фінансовим лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

5. Особливості окремих видів і форм фінансового лізингу встановлюються законом.";

7. Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 36, ст. 164; 1998 р., N 10, ст. 36; 2002 р., N 7, ст. 51; 2003 р., N 30, ст. 247):

1) у статті 1:

у частині першій слово "правилам," виключити;

частину другу викласти в такій редакції:

"Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2 - 4 цього Закону.";

у частині третій слова "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" замінити словами "Про захист економічної конкуренції";

2) статтю 2 викласти в такій редакції:

"Стаття 2. Застосування Закону

Закон застосовується до відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарювання у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, в тому числі у разі вчинення ними дій за межами України, якщо ці дії мають чи можуть мати негативний вплив на конкуренцію на її території, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.";

3) у статті 3:

слова "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" замінити словами "Про захист економічної конкуренції", а слова "Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" - словами "відповідно до міжнародних угод";

4) у статті 4:

у назві статті слова "чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки" замінити словом "позначень";

частину першу викласти в такій редакції:

"Неправомірним є використання комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), географічного зазначення, інших матеріалів, що містять вказані позначення (в тому числі, рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань), з порушенням прав інтелектуальної власності суб'єктів господарювання на ці позначення, в тому числі, при використанні схожих позначень, що призвело або може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання.";

5) у статті 8 слова "чи діяльністю господарюючого суб'єкта (підприємця)" замінити словами "чи діяльністю суб'єкта господарювання, в тому числі щодо його товарів";

6) статтю 9 виключити;

7) статтю 10 викласти в такій редакції:

"Схиленням до бойкоту суб'єкта господарювання є спонукання його конкурентом іншої особи, безпосередньо або через іншу особу, до відмови від установлення договірних зв'язків із цим суб'єктом господарювання, до невиконання (розірвання) або виконання неналежним чином договірних зобов'язань перед цим суб'єктом господарювання.";

8) статтю 11 викласти в такій редакції:

"Схиленням постачальника до дискримінації покупця (замовника) є спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через іншу особу, до застосування постачальником до покупця (замовника) невигідних умов у господарській діяльності порівняно із цим чи іншими конкурентами покупця (замовника)";

9) статтю 12 виключити;

10) у статті 13:

назву статті після слова "працівника" доповнити словами ", посадової особи";

частину першу викласти в такій редакції:

"Підкуп працівника, посадової особи постачальника - це надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через іншу особу, матеріальних чи інших вигод за неналежне виконання або невиконання працівником, посадовою особою постачальника службових обов'язків, що випливають з укладеного або пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем відповідного договору, та за не укладення договору.";

11) у статті 14:

назву статті після слова "працівника" доповнити словами ", посадової особи";

частину першу викласти в такій редакції:

"Підкуп працівника, посадової особи покупця (замовника) - це надання або пропонування йому конкурентом постачальника, безпосередньо або через іншу особу, матеріальних чи інших вигод за неналежне виконання або невиконання працівником, посадовою особою покупця (замовника) службових обов'язків, що випливають з укладеного або пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем відповідного договору, та за не укладення договору.";

12) у статті 15 слова "державного органу" замінити словами "органу державної влади, органу місцевого самоврядування";

13) доповнити Закон статтею 151 такого змісту:

"Стаття 151. Поширення інформації, що вводить в оману

Поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювання, які вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, що:

містять неповні, неточні або неправдиві дані щодо зазначення походження товару, виробника, продавця, способу виготовлення, джерел та способу придбання, реалізації, кількості, споживчих властивостей, якості, комплектності, придатності до застосування, стандарту, характеристик, особливостей реалізації товарів, робіт, послуг, цін і знижок на них, а також щодо істотних умов договору;

містять неповні, неточні або неправдиві дані щодо фінансового стану чи господарської діяльності суб'єкта господарювання;

приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;

містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.";

14) статтю 17 викласти в такій редакції:

"Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без дозволу особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням відповідних обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.";

15) у статті 18 слова "службових обов'язків" замінити словами "відповідних обов'язків";

16) у статті 19 слова "неправомірно здобутих" виключити;

у назві статті слова "на господарюючих суб'єктів - юридичних осіб та їх об'єднання" замінити словами "за недобросовісну конкуренцію";

17) частину першу статті 21 викласти в такій редакції:

"Вчинення суб'єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Суми стягнутих штрафів та пені за прострочення їх сплати зараховуються до державного бюджету.";

18) статтю 22 виключити;

19) статтю 23 виключити;

20) статтю 24 викласти в такій редакції:

"Стаття 24. Відшкодування шкоди

Особи, яким завдано шкоду внаслідок вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, можуть звернутися до суду із заявою про її відшкодування.";

21) у статті 25:

частини першу викласти в такій редакції:

"У разі визнання вчинення порушень, передбачених статтями 4 і 6 цього Закону, органи Антимонопольного комітету України або особи, права яких порушені, мають право звернутися до суду із заявою про вилучення відповідних товарів із неправомірно використаним позначенням, копій виробів іншого суб'єкта господарювання як у виробника, так і у продавця.";

частину третю викласти в такій редакції:

"Рішення про вилучення товарів із неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання приймається у разі, коли можливість змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання не може бути усунена іншим шляхом.";

22) у статті 26 слова "Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення" замінити словами "органи Антимонопольного комітету України";

23) статтю 27 викласти в такій редакції:

"Стаття 27. Процесуальні засади діяльності Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень щодо захисту від недобросовісної конкуренції

Процесуальні засади діяльності Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.";

24) у статті 28:

частину другу викласти в такій редакції:

"Закінчення строку звернення із заявою є підставою для відмови у прийнятті заяви, якщо орган Антимонопольного комітету України не визнає поважними причини пропуску строку звернення із заявою.";

частину третю виключити;

25) доповнити Закон статтею 281 такого змісту:

"Стаття 281. Строк давності притягнення до відповідальності за недобросовісну конкуренцію

Суб'єкт господарювання не може бути притягнутий до відповідальності за вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, якщо закінчився строк давності притягнення до відповідальності.

Строк давності притягнення до відповідальності за недобросовісну конкуренцію становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про недобросовісну конкуренцію.";

26) статтю 29 викласти в такій редакції:

"Стаття 29. Попереднє рішення у справі

У процесі розгляду справи органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти попереднє рішення за умов та у порядку, передбаченому статтею 47 Закону України "Про захист економічної конкуренції".";

27) стаття 30:

у назві статті слова "Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень" замінити словами "органів Антимонопольного комітету України";

у частині першій:

в абзаці першому слова "Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення" замінити словами "Органи Антимонопольного комітету України";

частину другу виключити;

доповнити частиною четвертою такого змісту:

"У разі надходження від заявника клопотання про відмову від заяви про захист своїх прав органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти рішення про закриття провадження у справі.";

28) друге речення частини першої статті 33 викласти в такій редакції:

"Правила професійної етики у конкуренції погоджуються Антимонопольним комітетом України в установленому ним порядку.";

у тексті Закону слова "господарюючий суб'єкт (підприємець)" і "підприємницька діяльність" в усіх відмінках і формах числа замінити словами "суб'єкт господарювання" у відповідному відмінку і числі.

8. Закон України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 5-6, ст.30, 2002, N 5, ст.30, ВВР, 2003, N 1, ст. 2, ВВР, 2003, N 14, ст.104, ВВР, 2003, N 35, ст.270, ВВР, 2003, N 38, ст.322, ВВР, 2004, N 13, ст.181, ВВР, 2004, N 38, ст.473, ВВР, 2005, N 26, ст.358, ВВР, 2006, N 8, ст.90, ВВР, 2006, N 12, ст.100, ВВР, 2006, N 13, ст.110, ВВР, 2006, N 14, ст.118, ВВР, 2006, N 16, ст.134, ВВР, 2006, N 35, ст.296, ВВР, 2006, N 43, ст.414, ВВР, 2007, N 2, ст.15, ВВР, 2007, N 10, ст.90, ВВР, 2007, N 33, ст.440):

1) у пункті сьомому статті 47 після слів "лізинг" доповнити словами ", у тому числі фінансовий лізинг;".

9. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 40, ст. 365):

1) частину п'яту статті 6 доповнити новим абзацом такого змісту:

"Особливості порядку ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності інвестора, пов'язаної з виконанням робіт (послуг), передбачених угодою про розподіл продукції можуть визначатись Кабінетом Міністрів України.".

10. Закон України "Про оцінку земель" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 15, ст. 229):

1). частину другу статті 13 доповнити новим абзацом четвертим такого змісту:

"надання державних гарантій суб'єктам господарювання необхідних для залучення інвестиційних коштів на реалізацію інвестиційних проектів;".

11. Земельний кодекс України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 3-4, ст. 27):

1) в другому реченні частини другої статті 136 після слів "інвестиційна привабливість," доповнити словами

"отримані державні гарантії суб'єктами господарювання необхідні для залучення ними інвестиційних коштів на реалізацію інвестиційних проектів,"

12. "Про оподаткування прибутку підприємств" Відомості Верховної Ради (ВВР) 1995, N 4, ст. 28):

1) у підпункті 1.11.4 пункту 1.11 статті 1 після слів "інноваційних програм" доповнити словами ", у тому числі необхідних для залучення інвестиційних коштів на реалізацію інвестиційних проектів.".

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Господарські товариства, які створено до набрання чинності цим Законом, зобов'язані протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свої статути у відповідність із цим Законом.

До приведення статутів у відповідність із цим Законом господарські товариства керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.

 

Голова Верховної Ради
України

 
В. ЛИТВИН

Опрос