Идет загрузка документа (53 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О порядке налогообложения скрытых доходов, легализации активов и усилении борьбы с коррупцией

Проект закона Украины от 02.06.2008 № 2584
Дата рассмотрения: 02.06.2008 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про порядок оподаткування прихованих доходів, легалізацію активів та посилення боротьби з корупцією

Цей Закон приймається з метою визначення бази оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб (у тому числі підприємців), легалізації їх активів та посилення боротьби з корупцією. Цей Закон має статус закону з питань оподаткування.

Розділ I. Добровільне декларування (легалізація) активів

Стаття 1. Принципи легалізації

1.1. Будь-яка фізична особа - резидент України має право добровільно задекларувати (легалізувати) активи, які фактично знаходяться в її власності на дату набрання чинності цим Законом, без зазначення джерел їх походження.

1.2. Добровільне декларування чи легалізація (далі - легалізація) активів провадиться як одноразовий захід у зв'язку із зміною правил оподаткування доходів фізичних осіб протягом установленого періоду легалізації.

1.3. Цей Закон не регулює юридичну відповідальність особи, яка виникає внаслідок порушення норм законодавства, відмінного від податкового та валютного.

Стаття 2. Суб'єкти та об'єкти легалізації

2.1. Суб'єктами легалізації є фізичні особи - резиденти України або громадяни України - нерезиденти України (у тому числі фізичні особи - підприємці), що фактично мають у власності активи, які до набрання чинності цим Законом не були задекларовані всупереч діючому законодавству або були набуті у власність з порушенням правил валютного законодавства України (далі - декларанти).

2.2. Об'єктами легалізації можуть бути такі активи:

а) кошти на рахунках у гривні або в іноземній валюті;

б) банківські метали;

в) цінні папери та корпоративні права;

г) бізнес як такий;

ґ) об'єкти нерухомого майна, включаючи землю;

д) об'єкти рухомого майна, включаючи транспортні засоби;

е) об'єкти права інтелектуальної (промислової) власності.

2.3. Декларант може легалізувати об'єкт рухомого майна, який за його оцінкою має вартість більше 10 000 гривень, якщо:

а) декларант вважає, що підтверджений факт права власності на такий актив може бути використаним для обґрунтування рівня його власних витрат або доходів у майбутньому та:

б) актив може бути ідентифікованим у спосіб, який не дозволяє його заміщення неідентифікованим активом.

2.4. Не підлягають легалізації готівкові кошти, електронні гроші (e-money), будь-які інші активи, які не передбачають ідентифікацію їх власника, а також активи будь-якого суб'єкта господарювання, що перебуває у процедурі банкрутства.

2.5. Терміни мають таке значення:

а) бізнесом як таким вважається:

- цілісний майновий комплекс підприємства, а також гудвіл, який підлягає оплаті у зв'язку з придбанням (продажем) такого цілісного майнового комплексу;

- будь-яке підприємство, яке придбавається іншими особами на користь декларанта, котрий визнається вигодонабувачем (бенефіціаром) за умовами генеральної довіреності (уповноваження) на розпорядження активами такого підприємства, виданого такими іншими особами на користь такого декларанта;

б) цілісним майновим комплексом вважається сукупність активів підприємства, які забезпечують його основну діяльність, крім товарних запасів;

в) електронними грошима (е-грошима) вважаються електронні замінники монет та банкнот, а саме одиниці грошової вимоги до емітента е-грошей, яка виникає внаслідок надання такому емітенту будь-якого активу, та які відповідають усім нижченаведеним вимогам:

- зберігаються на електронному рахунку в електронному пристрої, такому як чіп-картка або комп'ютерна пам'ять, та які зазвичай призначаються для здійснення електронних платежів в обмежених сумах;

- є вираженими у гривні (копійках), іноземній валюті, банківському металі чи у розрахунковій одиниці, номінальна вартість якої встановлюється на підставі зважування різних валют або банківських металів;

- емітуються в кількості, яка за своєю вартістю не може бути меншою вартості грошової вимоги до емітента;

- приймаються як засіб платежу за зобов'язаннями клієнта особами, іншими ніж емітент;

- мають обмежений у часі строк їх використання, визначений в умовах їх емісії.

Емітентом е-грошей вважається особа, яка їх емітує та надає інші послуги, які включаються до складу її професійної діяльності з е-грошима.

Стаття 3. Правові наслідки легалізації

3.1. Правовими наслідками легалізації активів є:

а) надання права декларанту або контролюючому органу використати вартість легалізованого активу для підтвердження достовірності або для оскарження (зменшення або донарахування) сум податкових зобов'язань з податків (обов'язкових платежів), які нараховуються та/або сплачуються декларантом починаючи з місяця, на який припадає момент подання декларації про легалізацію активу (далі - момент легалізації);

б) надання права декларанту, який згідно із законом підпадає під визначення суб'єкта корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, обґрунтувати рівень своїх витрат, понесених з моменту легалізації активу;

в) заборона включення легалізованого активу до розрахунку сум податкових зобов'язань декларанта (з метою їх збільшення або зменшення), нарахованих або тих, що будуть нараховані за результатами податкових періодів, попередніх моменту легалізації;

г) звільнення декларанта від юридичної відповідальності за недекларування активів до моменту їх легалізації, що призвело до заниження сум податкових зобов'язань та/або до ухилення від сплати податків, зборів (інших обов'язкових платежів) та/або до незаконного отримання податкових пільг чи будь-яких бюджетних відшкодувань (субсидій), пов'язаних з майновим станом фізичної особи, або прав на використання декларантом спрощених систем оподаткування;

ґ) звільнення декларанта від юридичної відповідальності за порушення правил валютного регулювання (валютного контролю) під час набуття прав власності на об'єкти легалізації, а саме за відкриття або використання валютних рахунків за межами України або набуття прав власності на інші активи за межами України з порушенням встановленого законодавством порядку та/або за приховування валютної виручки або інших активів, набутих за межами України, чи за ухилення від повернення валютної виручки в Україну у встановлені законом строки;

д) звільнення декларанта від обов'язків вчинення будь-яких дій щодо його активів у зв'язку з їх легалізацією, а щодо активів, які перебувають за межами України, - також від обов'язків їх повернення в Україну чи від обов'язків отримання у майбутньому будь-яких ліцензій, дозволів або реєстрацій щодо таких легалізованих активів.

3.2. Для цілей цього Розділу під юридичною відповідальністю розуміється фінансова, адміністративна або кримінальна відповідальність декларанта за порушення встановлених правил податкового, бюджетного або валютного законодавства, передбачених у пункті 3.1 цієї статті.

3.3. У разі виникнення конкуренції норм цього Закону з нормами інших законів, які встановлюють юридичну відповідальність у розумінні цієї статті, пріоритет мають норми цього Закону.

Стаття 4. Застереження

4.1. Не може бути звільнено від юридичної відповідальності у розумінні статті 3 цього Закону особу, яка:

а) набула об'єкт легалізації у власність з порушенням норм Конвенції "Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом", ратифікованої Законом України N 738 від 17 грудня 1997 р., норм Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції" N 251 від 18 жовтня 2006 року;

б) набула об'єкт легалізації з порушенням норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України, крім випадків, передбачених у підпунктах "г" - "ґ" пункту 3.1 статті 3 цього Закону;

в) була притягнута до такої юридичної відповідальності до моменту легалізації відповідних активів.

4.2. Податкове зобов'язання повинно бути погашеним, а фінансові санкції - сплачені у загальному порядку, встановленому відповідним законом, якщо податкове зобов'язання або фінансова санкція були нараховані контролюючим органом чи самостійно декларантом до моменту легалізації відповідного активу.

4.3. Якщо особа декларує активи, які не перебували в її власності на дату набрання чинності цим Законом, або декларує явно завищені суми, вартості чи величини, у тому числі з метою обґрунтування своїх витрат у майбутньому, то:

а) незаконно задекларована вартість або сума завищення підлягає оподаткуванню за загальною ставкою, встановленою законом з питань оподаткування доходів фізичних осіб, незалежно від джерел походження таких активів, та не враховується з метою обґрунтування витрат декларанта у майбутньому;

б) декларант несе відповідальність за подання недостовірних даних згідно із законодавством, а у разі використання таких даних з метою обґрунтування рівня своїх витрат, що призвело до заниження його податкових зобов'язань у майбутніх податкових періодах, - також юридичну відповідальність за умисне ухилення від оподаткування.

4.4. Явно завищеними сумами, вартостями та величинами вважаються такі, що перевищують 10 та більше відсотків від оціночної, ринкової або справедливої сукупної вартості активів (крім грошей), зазначених у декларації про їх легалізацію.

Стаття 5. Декларація про легалізацію та період легалізації

5.1. Декларація про легалізацію активів (далі - Декларація) є різновидом податкової декларації, яка подається декларантом протягом установленого періоду легалізації.

5.2. Протягом періоду легалізації декларант має право уточнити дані попередньо поданої Декларації щодо складу, ціни (вартості, метричних величин) задекларованих активів. Уточнена декларація набуває статусу Декларації з моменту її подання.

5.3. Період легалізації розпочинається від дня набрання чинності цим Законом та продовжується до закінчення наступних 365 днів.

Для осіб, зазначених у пункті 5.4 цієї статті, період легалізації розпочинається від дня, наступного за днем, в я кому закінчується дія визначених таким пунктом обставин, та/або подовжується на строк дії таких обставин.

5.4. Період легалізації підлягає подовженню, якщо декларант протягом періоду, встановленого пунктом 5.3 цієї статті:

а) перебував у плаванні на морських судах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;

б) перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду або в місцях попереднього ув'язнення за рішенням суду;

в) мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або через інші обставини непереборної сили;

г) був визнаний судом безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законодавством.

У цьому випадку декларант повинен надати податковому органу або консульській установі документи, які належним чином підтверджують наявність таких обставин.

5.5. У Декларації обов'язково зазначаються:

а) відомості про декларанта, достатні для його ідентифікації, а при поданні Декларації іншою уповноваженою особою, - також відомості про таку іншу особу та його статус (уповноваження);

б) дата заповнення Декларації, яка повинна співпадати з датою її надіслання (вручення);

в) перелік активів, які декларуються у розрізі окремих об'єктів власності;

г) сума коштів у валюті їх зберігання; вартість банківських металів та їх обсяг (у трійських унціях або метричних одиницях ваги);

ґ) оціночна вартість інших об'єктів легалізації, виражена в гривнях, а якщо декларуються активи, які знаходяться за межами України, - їхня оціночна вартість, виражена в євро. Вартість активів, що знаходяться в іноземних країнах поза межами єврозони, визначається із застосуванням крос-курсу на дату декларування. При цьому, "єврозоною" вважається територія країн, які приєдналися до Європейського валютного союзу, а крос-курсом уважається співвідношення між євро та іншою валютою, яке визначається на підставі офіційного обмінного курсу цих валют до гривні, встановленого Національним банком України;

д) інші відомості, які містяться у стандартній формі Декларації. До стандартної форми Декларації додаються правила її заповнення, які вважаються невід'ємною частиною Декларації.

5.6. Декларація підписується декларантом особисто або уповноваженою ним особою.

Декларант має право уповноважити іншу фізичну особу скласти та підписати Декларацію від його імені. Уповноважена особа повинна бути громадянином України. Неподання або неналежне подання декларації уповноваженою особою вважається неподанням або неналежним поданням декларації декларантом.

Якщо уповноважена особа подає Декларацію з неповними або перекрученими даними, то:

а) для цілей цього закону вважається, що такі дані були подані декларантом;

б) суперечки між декларантом та уповноваженою особою вирішуються у порядку, який не регулюється цим законом.

Уповноваження повинно бути нотаріально посвідченим.

5.7. Якщо декларуються активи, які знаходяться у спільній сумісній власності подружжя, то Декларація підписується одним з його членів. у цьому випадку інший співвласник не має права включати свою частку до своєї Декларації, у разі її подання.

5.8. Якщо декларуються активи, які знаходяться у спільній частковій власності, то декларуванню належить частка декларанта у праві власності на такий об'єкт (без передумови виділу такої частки у натурі). При цьому, у Декларації додатково зазначаються відомості про частку декларанта у праві власності на актив.

5.9. Якщо декларуються активи, які знаходяться у власності усиновленої особи або яка знаходиться під опікою або піклуванням, то Декларація підписується відповідно усиновителем, опікуном або піклувальником.

5.10. Якщо декларуються активи, які знаходилися у власності особи, яка померла чи була визнаною у встановленому порядку померлою, то Декларація підписується спадкоємцем (спадкоємцями в частині їх долі у спадщині) під час відкриття спадщини. Якщо спадкоємцем є держава або територіальна громада, то декларація не подається.

5.11. У випадках, визначених у пунктах 5.7 - 5.10 цієї статті, уповноваження для складення та підпису Декларації не потребує нотаріального посвідчення.

5.12. Центральний податковий орган розробляє та оприлюднює стандартну форму Декларації та рекомендації щодо її заповнення, які є складовою формою Декларації, за погодженням з комітетом Верховної Ради України, у віданні якого знаходяться питання податкової політики.

Стаття 6. Відмова у прийнятті Декларації та порядок виправлення даних

6.1. Податковий орган не має права відмовити у прийнятті Декларації, крім випадків, коли Декларація:

а) не містить обов'язкових даних, зазначених у пунктах 5.5 - 5.6 статті 5 цього закону;

б) була складена з порушенням її затвердженої стандартної форми;

в) не була підписана Декларантом або особами, зазначеними у пунктах 5.7 - 5.10 статті 5 цього закону;

г) примірники Декларації не є автентичними.

6.2. Податковий орган, який відмовив у прийнятті Декларації, надає (надсилає) декларанту рішення по таку відмову, яке містить перелік умотивованих підстав та роз'яснення про порядок виправлення допущених помилок. Під час прийняття Декларації податковий орган не має права здійснювати грошову або майнову оцінку задекларованих даних або складу активів, що легалізуються, але має право вимагати підтверджуючих даних згідно із статтею 7 цього Закону.

6.3. Декларант, якому було відмовлено у прийнятті Декларації, має право:

а) подати уточнюючу Декларацію з виправленими відомостями не пізніше 30 календарних днів, наступних за днем фактичного отримання рішення податкового органу про таку відмову, без дотримання граничного строку легалізації, встановленого статтею 5 цього закону;

б) оскаржити рішення про таку відмову протягом строків та за процедурою адміністративного чи судового оскарження рішень контролюючих органів, встановлених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

У випадках, зазначених цим пунктом, строк легалізації, встановлений статтею 5 цього закону, подовжується до прийняття Декларації податковим органом або до кінцевого рішення суду, яке набирає законної сили.

6.4. Якщо декларант вчасно не реалізує свої права, встановлені у пункті 6.3 цієї статті, то Декларація вважається відхиленою (неподаною), а активи декларанта - не легалізованими.

6.5. Відмова посадової особи податкового органу у прийнятті Декларації за причинами, відмінними від зазначених у пункті 6.1 цієї статті, прирівнюється до злочину, передбаченого статтею 211-1 Кримінального кодексу України.

Стаття 7. Підтвердження даних Декларації

7.1. Протягом строку давності, встановленого законом з питань погашення податкових зобов'язань (податкового боргу), податковий орган має право перевірити достовірність даних Декларації.

7.2. Для перевірки достовірності відомостей Декларації податковий орган може звернутися до декларанта із запитом про надання підтверджуючих даних, а декларант зобов'язаний надати такі документи для підтвердження легалізації:

а) коштів та банківських металів, - довідку банку або іншої фінансової установи про суму коштів (вартість та обсяг банківських металів) на рахунку (металевому рахунку) декларанта;

б) іменних цінних паперів, які засвідчують права вимоги боргу, - чинний договір купівлі-продажу таких цінних паперів, а при легалізації векселів, - довідку про векселедавця або останнього індосанта;

в) корпоративних прав (крім акцій), - нотаріально завірену виписку з відповідного установчого документу господарського товариства із зазначенням їх власника та номінальної вартості;

г) акцій, - нотаріально завірену виписку з відповідного реєстру власників акцій та їх кількості (з номіналом);

ґ) фондових або товарних деривативів, - довідку, завірену біржею або розрахунковою (кліринговою) палатою біржі про покупця та біржову вартість деривативу;

д) бізнесу як такого, - опису цілісного майнового комплексу та оцінку його вартості, здійснену відповідно до законодавства країни розміщення, а для підприємства, стосовно якого декларант є вигодонабувачем (бенефіціаром) згідно з генеральною довіреністю або іншим подібним уповноваженням, - довідку банку про залишок на рахунках такого підприємства, а також довідку акціонерів про перелік та вартість інших активів, які перебувають у власності підприємства;

е) об'єкту нерухомого майна, - виписку з реєстру речових прав на нерухоме майно, в якій повинні міститися відомості про власника; місце розташування об'єкту нерухомого майна; вимір об'єкту нерухомого майна у метричних одиницях, його грошова оцінка, а для нерухомого майна, розташованого за межами України, - також оціночна вартість, що використовується для нарахування податків на нерухомість у країні розташування;

є) об'єкту рухомого майна, - відомості про місце реєстрації транспортного засобу та нотаріально завірену виписку з реєстру транспортних засобів; детальний опис інших об'єктів рухомого майна, достатній для їх ідентифікації за правилами, встановленими міністерством фінансів;

ж) об'єкту права інтелектуальної (промислової) власності, у тому числі винаходів та корисних моделей, промислових зразків та знаків для товарів і послуг, - нотаріально посвідчена довідка з відповідного реєстру.

7.3. Якщо активи знаходяться за межами України, то підтверджуючі документи, зазначені у пункті 7.2 цієї статті, мають бути легалізованими у консульських установах України, крім випадків, коли така легалізація не вимагається згідно з нормами міжнародних договорів, згоду на які було надано Верховною Радою України. Декларант повинен перекласти текст підтверджуючих документів українською мовою за власний кошт та додати до Декларації такий переклад разом з їх оригіналами.

7.4. Декларант може за власним рішенням надати такі документи разом із Декларацією. У цьому випадку податковий орган не може користуватися правом, наданим йому пунктом 7.1 цієї статті.

7.5. Підтверджуючі дані мають бути надані декларантом протягом 90 календарних днів, наступних за днем фактичного отримання запиту податкового органу. Якщо протягом цього строку декларант не надає (надсилає) податковому органу зазначені підтверджуючі дані, то:

а) відповідний актив, зазначений в Декларації, вважається нелегалізованим та не може прийматися в якості обґрунтування витрат декларанта;

б) відомості Декларації щодо такого активу не можуть бути підставою для виникнення юридичної відповідальності декларанта у розумінні пункту 3.2 статті 3 цього Закону, але є підставою для застосування положень пункту 4.3 статті 4 цього Закону.

Стаття 8. Конфіденційність та гарантії

8.1. Декларант звільняється від обов'язків надання інформації про джерела походження об'єктів легалізації.

8.2. Відомості, зазначені у поданій Декларації, та/або підтверджуючі дані вважаються державною власністю. Особи, які припустили незаконне розголошення (оприлюднення) таких відомостей без згоди декларанта, несуть відповідальність, встановлену законодавством за незаконне розголошення (оприлюднення) державної таємниці.

Якщо незаконне розголошення відомостей Декларації та/або підтверджуючих даних призвело до порушення охоронюваних законом інтересів декларанта, то такий декларант має право вимагати належного відшкодування матеріальних або моральних збитків, що виникли.

8.3. Відомості, зазначені у поданій Декларації, та/або підтверджуючі дані, використовуються виключно для цілей підтвердження достовірності податкових зобов'язань декларанта у майбутніх податкових періодах та не можуть прийматися прямо або побічно в якості доказу у будь-яких адміністративних або кримінальних справах, стороною яких є декларант.

8.4. Право декларанта на звільнення від юридичної відповідальності або інші гарантії, встановлені цим Законом, не можуть бути обмеженими або скасованими у майбутньому відповідно до статті 22 Конституції України.

Стаття 9. Порядок подання Декларації

9.1. Декларант (уповноважена особа) подає Декларацію (підтверджуючі дані) до відповідного податкового органу особисто, поштою з повідомленням про вручення або електронною поштою.

9.2. Декларант подає Декларацію (підтверджуючі дані) на таку адресу:

а) фізична особа - резидент України, - на адресу податкового органу за місцем його постійного проживання (реєстрації);

б) фізична особа - нерезидент України, - на адресу податкового органу за місцем його фактичного проживання в Україні на момент подання Декларації;

в) фізична особа - громадянин України, який не є резидентом, - на адресу центрального органу державної податкової служби безпосередньо або відповідній консульській установі України за місцем його проживання або знаходження об'єкту легалізації. Вручення Декларації (підтверджуючих документів) консульській установі України прирівнюється до її вручення податковому органу.

9.2. Під час особистого вручення Декларації (підтверджуючих даних) декларант повинен мати документ, що посвідчує його особу, а у випадках, коли декларація подається уповноваженою особою, - також оригінал відповідного уповноваження, посвідченого нотаріально.

9.3. Під час подання Декларації (підтверджуючих даних) поштою з повідомленням про вручення, поштове відправлення повинно мати опис вкладених документів.

9.4. Під час подання Декларації (підтверджуючих даних) електронною поштою, відправник повинен мати сертифікований ключ доступу та зареєстрований електронний підпис.

9.5. Декларація (підтверджуючі дані) складаються у двох примірниках автентичного змісту.

При особистому врученні Декларації (підтверджуючих даних), працівник податкового органу перевіряє автентичність даних примірників та ставить печатку та підпис на них. Один примірник приймається податковим органом, а інший - повертається декларанту (уповноваженій особі).

При надсиланні Декларації (підтверджуючих даних) поштою, податковий орган зобов'язаний протягом наступних 30 днів направити проштамповану та підписану копію Декларації на адресу, зазначену декларантом (уповноваженою особою).

При надсиланні Декларації (підтверджуючих даних) електронною поштою, податковий орган зобов'язаний протягом наступних 30 днів направити підписану копію Декларації на електронну адресу, з якої Декларація була відправлена.

9.5. Державні службовці та прирівняні до них особи, у тому числі народні депутати України, депутати місцевих рад зобов'язані подати Декларацію (підтверджуючі дані) разом із декларацією про їх доходи та майновий стан за 2008 рік згідно із Законами України "Про статус народного депутата України" та "Про державну службу".

9.6. Декларація про легалізацію може бути подана разом із декларацією про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан фізичної особи за результатами 2008 року.

Стаття 10. Спеціальний режим оподаткування легалізованих активів

10.1. Активи або доходи, що легалізуються, не включаються у зв'язку з такою легалізацією до розрахунку податкових баз будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених в Україні.

10.2. Якщо декларант продає (відчужує) легалізований актив у майбутньому, то для цілей визначення податкових зобов'язань декларанта балансова вартість такого легалізованого активу вважається нульовою.

10.3. Особа, яка легалізувала активи відповідно до цього Закону, повинна враховувати вартість таких легалізованих активів при визначенні права на отримання податкового кредиту, податкових пільг або бюджетних відшкодувань (субсидій), пов'язаних з майновим станом декларанта, а також використання спрощених систем оподаткування.

10.4. Активи, що легалізуються, підлягають оподаткуванню державним митом або консульським збором за легалізацію.

Стаття 11. Державне мито та консульський збір за легалізацію

11.1. Декларант сплачує державне мито у розмірі 1 відсотка від вартості легалізованого активу, цінних паперів, корпоративних прав, деривативів, незалежно від країни їх емітента, а також об'єктів нерухомості, які знаходяться в Україні.

Державне мито за легалізацію сплачується до бюджету територіальної громади за місцем проживання декларанта. Якщо декларант є громадянином України, але не є її резидентом, то державне мито сплачується до Державного бюджету України.

11.2. Декларант сплачує консульський збір у розмірі 1000 євро за легалізацію декларації у консульській установі України.

Консульський збір за легалізацію зараховується до бюджету фінансування відповідної консульської установи та спрямовується до фонду заробітної плати працівників та капітальних видатків.

11.3. Особа, яка легалізувала свої активи та сплатила державне мито (консульський збір) за таку легалізацію, може вільно реалізовувати право власності на такі легалізовані активи.

11.4. Державне мито за легалізацію сплачується за рахунок будь-яких джерел, не заборонених законом. Якщо державне мито за легалізацію сплачуються від імені декларанта іншою особою за її рахунок, то такий платіж розцінюється як додаткове благо, отримане декларантом, з відповідним його оподаткуванням.

11.5. У разі існування конкуренції норм цього закону з нормами інших законів щодо порядку зарахування державного мита (консульського збору) за легалізацію, то пріоритет мають норми цього закону.

Розділ II
Зміни до деяких законів України

Стаття 12. Зміни до Закону України "Про податок на доходи фізичних осіб"

12.1. Внести такі зміни до Закону України "Про податок на доходи фізичних осіб" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 37, ст. 308):

1) увести пункт 3.6 статті 3 такого змісту:

"3.6. Додатково, об'єктом оподаткування є доходи у вигляді від'ємної різниці між доходами, отриманими платником, та його витратами, понесеними протягом звітного року. З метою оподаткування сума перевищення витрат над доходами прирівнюється до доходу, прихованого від оподаткування, з відповідними правовими наслідками.

Якщо сума витрат, понесених платником, перевищує суму отриманих ним доходів, з урахуванням активів, легалізованих платником відповідно до Закону України "Про легалізацію активів, порядок оподаткування прихованих доходів та посилення боротьби з корупцією", то така різниця підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.";

2) пункт 4.3 статті 4 доповнити підпунктом 4.3.37 такого змісту:

"4.3.37 вартість активів, яка була задекларована платником відповідно до Закону України "Про легалізацію активів, порядок оподаткування прихованих доходів та посилення боротьби з корупцією";

3) пункт 5.4 статті 5 доповнити підпунктом 5.4.4 такого змісту: "5.4.4. До розрахунку суми податкового кредиту не включаються витрати на придбання активів, легалізованих платником відповідно до Закону України "Про легалізацію активів, порядок оподаткування прихованих доходів та посилення боротьби з корупцією";

4) у статті 7 виключити пункт 7.3;

5) пункт 9.6 статті 9 доповнити підпунктом 9.6.11 такого змісту: "9.6.11. При визначенні фінансового результату операції з інвестиційним активом, легалізованим платником податку згідно із Законом України "Про легалізацію активів, порядок оподаткування прихованих доходів та посилення боротьби з корупцією", витрати на придбання такого легалізованого активу таким платником податку прирівнюються до нуля";

6) підпункт 9.9.3 пункту 9.9 статті 9 доповнити абзацом такого змісту:

"г) будь-які податки, які були сплачені у зв'язку з отриманням у власність або використанням активів, легалізованих платником податку згідно із Законом України "Про легалізацію активів, порядок оподаткування прихованих доходів та посилення боротьби з корупцією";

7) доповнити статтю 11 пунктом 11.4 такого змісту:

"11.4. При відчуженні активу, легалізованого згідно із Законом України "Про легалізацію активів, порядок оподаткування прихованих доходів та посилення боротьби з корупцією", його балансова вартість вважається нульовою";

8) викласти пункт 13.2 у такій редакції:

"13.2. Об'єкти спадщини оподатковуються:

13.2.1 при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення:

а) за нульовою ставкою податку щодо об'єктів спадщини, зазначених у підпунктах "а" - "б" пункту 13.1 цієї статті;

б) за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, - щодо об'єктів спадщини, зазначених у підпункті "в" пункту 13.1 цієї статті;

в) за ставкою, встановленою пунктом 7.2 статті 7 цього Закону - щодо об'єктів спадщини, зазначених у підпунктах "г" - "д" пункту 13.1 цієї статті";

13.2.2 при отриманні спадщини іншими спадкоємцями - за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону".

9) у підпункті 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 цифру "2010" замінити цифрою "2009".

Стаття 13. Зміни до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"

13.1. У Законі України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 10, ст. 44)":

1) у пункті 4.3 статті 4:

а) підпункт 4.3.3 доповнити словами: "а також Законом України "Про легалізацію активів, порядок оподаткування прихованих доходів та посилення боротьби з корупцією";

б) у підпункті 4.3.5 перше речення доповнити словами: "або положень Закону України "Про легалізацію активів, порядок оподаткування прихованих доходів та посилення боротьби з корупцією".

13.2. У пункті 16.4 статті 16 цифру "120" замінити цифрою "200".

13.3. Доповнити пункт 19.6 статті 19 абзацом такого змісту:

"Цей Закон не поширюється на правовідносини, які регулюються Законом України "Про легалізацію активів, порядок оподаткування прихованих доходів та посилення боротьби з корупцією", якщо інше не зазначене цим законом".

Стаття 14. Зміни до Закону України "Про державне мито"

14.1. Статтю 3 Закону України "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 13, ст. 113) доповнити пунктом "Х" - "х) Державне мито за легалізацію - 1 % від вартості об'єктів легалізації, зазначених у декларації, а для консульської легалізації активів, які знаходяться за межами України, - 1 000 євро за кожну таку легалізацію".

Стаття 15. Зміни до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю"

15.1. У Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 17, ст. 184):

за текстом Декрету словосполучення "національна валюта", "валюта України" замінити словом "гривня" у відповідних відмінках та числі;

15.2. У статті 2:

а) у пункті 1 слова "крім випадків, передбачених законодавчими актами України" виключити;

б) у пункті 2 слова "та іншими актами валютного законодавства України" виключити;

15.3. Пункт 1 статті 3 викласти у такій редакції:

"1. Гривня є єдиним законним засобом платежу на території України, яка приймається без обмежень для оплати будь-яких товарів (робіт, послуг), вимог та зобов'язань. У міжнародному торговому або фінансовому обороті гривня використовується з урахуванням правил, встановлених Національним банком України";

15.4. У пункті 4 статті 4 слова "зобов'язань резидентів, які випливають з абзаців четвертого, п'ятого, шостого підпункту "а" пункту 4 статті 5 цього Декрету", замінити словами: "зобов'язань резидентів перед нерезидентами у межах міжнародного торгового або фінансового обороту";

15.5. У пункті 4 статті 5:

1) підпункт "а" викласти у такій редакції:

"а) вивезення, переказування і пересилання за межі України готівкових валютних цінностей, за винятком:

вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами готівкової гривні або іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України;

вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами готівкової гривні або іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах";

2) підпункт "б" викласти у такій редакції:

"б) увезення, переказування і пересилання в Україну готівкової гривні, за винятком:

увезення, переказування і пересилання в Україну готівкової гривні на суму, що визначається Національним банком України;

увезення, переказування і пересилання в Україну фізичними особами готівкової гривні, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах";

3) підпункт "в" викласти у такій редакції:

"в) одержання резидентами кредитів в іноземній валюті від нерезидентів, якщо терміни та/або суми таких кредитів не відповідають вимогам, встановленим Національним банком України;

4) пункти "д" - "е" виключити;

15.6. У статті 7:

1) абзац другий викласти у такій редакції:

"Оплата праці найманих працівників або будь-яких інших доходів фізичних осіб на території України здійснюється виключно у гривні. При цьому забороняється обумовлювати їх розмір обмінним (валютним) курсом гривні до іноземних валют або до будь-яких розрахункових одиниць, установлених з використанням такого обмінного (валютного) курсу";

2) абзац третій виключити;

15.7. У пункті 1 статті 8:

1) речення "Зазначені курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України" замінити такими реченнями: "Зазначені валютні (обмінні) курси встановлюються на підставі результатів щоденних торгів на міжбанківському валютному ринку України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згоду на які було надано Верховною Радою України. Національний банк України має право використовувати валютний резерв або право на емісію гривні для запобігання інфляції чи спекулятивним операціям проти гривні, які носять неринковий узгоджений характер";

2) доповнити реченням такого змісту:

"Валютний (обмінний) курс іноземної валюти є кратним до однієї гривні, або за рішенням Національного банку щодо окремих іноземних валют, - до 10 гривень".

15.8. Статтю 9 виключити;

15.9. Пункт 2 статті 10 викласти у такій редакції:

"2. Порядок, види, форми і терміни подання податкової звітності резидентами і нерезидентами про їх валютні операції визначається згідно з нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 10, ст. 44)";

15.10. У статті 12:

1) друге речення пункту 1 виключити;

2) у пункті 2 виключити слова: "а також про майно, що підлягає декларуванню згідно з пунктом 1 статті 9 цього Декрету";

15.11. Пункт 3 статті 13 викласти у такій редакції:

"Органи державної податкової служби здійснюють податковий контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами на території України, а також резидентами України за її межами";

15.12. Статтю 14 виключити;

15.13. У статті 15 слово "підтримання" замінити словом "регулювання";

15.14. У статті 16:

1) у пункті 1 вилучити слова: "та інших актів валютного законодавства";

2) у пункті 2:

а) у абзаці сьомому після слів "звітності про валютні операції" доповнити словами у дужках: "(крім податкової)";

б) абзац восьмий вилучити.

Стаття 16. Скасування Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"

16.1. Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" скасувати.

Стаття 17. Зміни до Кримінального кодексу України

17.1. Статті 207 - 208 виключити.

17.2. Статті 212 - 212-1 доповнити абзацом такого змісту: "Норми цієї статті не поширюються на особу, яка легалізувала свої активи відповідно до закону (у зв'язку з такою легалізацією)";

17.3. Увести статтю 212-2 такого змісту:

"Стаття 212-2. Незаконне отримання бюджетної субсидії, дотації або іншого бюджетного відшкодування

Незаконне отримання бюджетної субсидії, дотації або іншого бюджетного відшкодування, у тому числі податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, будь-якою службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, якщо ці діяння призвели до збитків бюджетів чи державних цільових фондів у значних розмірах, -

карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичних збитків бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, -

караються штрафом від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за незаконне отримання бюджетної субсидії, дотації або іншого бюджетного відшкодування або за ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

4. Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою та другою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності повертає незаконно отриману бюджетну субсидію, дотацію або інше бюджетне відшкодування, а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх незаконним отриманням";

17.4. Увести статтю 212-3 такого змісту:

"Стаття 212-3. Порушення порядку прийняття податкової декларації (звіту), рівно як незаконна відмова надати бюджетну субсидію, дотацію або інше бюджетне відшкодування

1. Незаконна відмова службової особи прийняти податкову декларацію або звіт, рівно як незаконна відмова або перешкоджання наданню бюджетної субсидії, дотації або іншого бюджетного відшкодування на користь фізичної або юридичної особи, -

карається штрафом у розмірі від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами строком до двох років.

2. Ті ж самі дії, предметом яких були кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, - караються позбавленням волі на строк від одного до двох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років".

Стаття 18. Зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення

18.1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до N 51, ст. 1122):

1) у статті 155-1 абзаци п'ятий-восьмий виключити.

2) статтю 162 виключити.

3) у статті 164-2 у першому реченні після слів "приховування в обліку" виключити слова "валютних та інших".

Стаття 19. Зміни до Законів України "Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції" та "Про ратифікацію Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією"

19.1. У пункті 2 Закону України "Про ратифікацію Організації Об'єднаних Націй проти корупції" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 50, ст. 49), слова "2. Цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності законом України про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення у зв'язку з ратифікацією Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції" замінити словами: "2. Цей закон набирає чинності з 1 січня 2009 року".

19.2 У пункті 2 Закону України "Про ратифікацію Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 50, ст. 497), слова "Цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності законом України про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення у зв'язку з ратифікацією Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією" замінити словами: "2. Цей закон набирає чинності з 1 січня 2009 року".

Розділ III
Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім статей 11 - 15, які набирають чинності з 1 січня 2009 року.

2. Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

розробляє порядок визначення об'єкта оподаткування, що виникає за наслідками легалізації активів, сплати до бюджету державного мита та консульського збору;

приймає інші нормативно - правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;

забезпечує інформування громадян України про норми цього Закону.

____________

Опрос