Идет загрузка документа (79 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О государственном финансовом контроле

Проект закона Украины от 08.02.2008 № 2020
Дата рассмотрения: 08.02.2008 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про державний фінансовий контроль

Цей Закон визначає поняття, загальні правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю і спрямований на правове забезпечення проведення єдиної державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Цим Законом не регулюються питання фінансового контролю об'єктів та суб'єктів недержавного сектору економіки, які не отримують бюджетних коштів, кредитів, залучених державою або під державні гарантії чи міжнародної технічної допомоги, не використовують кошти, що залишаються у їх розпорядженні у разі надання їм податкових пільг, державне чи комунальне майно.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

1) державний фінансовий контроль - комплекс цілеспрямованих заходів органів, їх підрозділів чи службових осіб, які здійснюють державний фінансовий контроль у межах повноважень, встановлених законодавством України, з метою упередження, виявлення та припинення фінансових правопорушень на підконтрольному об'єкті щодо його фінансово-господарської діяльності, а також забезпечення законності, фінансової дисципліни та ефективності формування і витрачання коштів, у тому числі бюджетних, та інших активів у процесі володіння, розпорядження, використання і відчуження державного майна, відшкодування збитків та встановлення міри відповідальності у разі порушення фінансового, у тому числі бюджетного, законодавства;

2) суб'єкт державного фінансового контролю - орган, його підрозділ чи їх службові особи, які відповідно до законодавства уповноважені на здійснення державного фінансового контролю і прийняття управлінських рішень щодо притягнення до адміністративної та фінансової відповідальності порушників фінансового, у тому числі бюджетного, законодавства;

3) фінансово-господарська діяльність суб'єкта господарювання - діяльність суб'єкта господарювання, пов'язана з прийняттям управлінських рішень, які стосуються операцій з ресурсами та активами, у тому числі по зобов'язаннях, що перебувають як у повному, так і у частковому управлінні або господарському віданні суб'єкта господарювання;

4) контрольний захід - сукупність способів і методичних прийомів державного фінансового контролю, які застосовуються його суб'єктами в межах повноважень, визначених цим Законом, та законодавством, яке регулює їх діяльність;

5) внутрішній (відомчий) контроль - контроль, який здійснюється суб'єктом державного фінансового контролю щодо об'єкта, що належить до сфери його управління, з метою повсякденного контролю за цільовим та раціональним використанням державних активів, правильністю ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової та податкової звітності, недопущення порушень фінансового законодавства, у тому числі бюджетного.

6) зовнішній контроль - контроль, що здійснюється суб'єктом державного фінансового контролю щодо підконтрольного об'єкту, який не належить до сфери його управління, з метою недопущення порушень фінансового законодавства, у тому числі бюджетного.

7) управлінське рішення - нормативно-правові акти, письмові чи усні розпорядження, рішення посадових осіб суб'єктів господарювання, на яких у встановленому порядку покладено виконання організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських та консультативно-дорадчих функцій або які виконують такі функції в межах спеціальних повноважень, що вплинули або можуть у майбутньому вплинути на фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання;

8) фінансова дисципліна - стан дотримання підконтрольними об'єктами визначених законодавством та іншими нормативно-правовими актами фінансово-правових норм;

9) фінансове правопорушення - діяння (дія або бездіяльність) підконтрольного об'єкту, наслідком якого стало недотримання визначених законодавством та іншими нормативно-правовими актами фінансово-правових норм.

10) державний внутрішній фінансовий контроль - це система здійснення внутрішнього контролю, проведення внутрішнього аудиту, інспектування, провадження діяльності з їх гармонізації з метою забезпечення якісного управління ресурсами держави на основі принципів законності, економічності, ефективності, результативності та прозорості.

11) внутрішній аудит - форма контролю, що забезпечує функціонально незалежну оцінку діяльності суб'єкта господарювання та дає впевненість заінтересованим органам виконавчої влади, керівництву суб'єкта господарювання в тому, що система управління функціонує у спосіб, який знижує ризик шахрайства, марнотратства, допущення помилок чи нерентабельності.

12) централізований внутрішній аудит - державний внутрішній аудит, що проводиться Головним контрольно-ревізійним управлінням України. Спрямування та координацію централізованого внутрішнього аудиту здійснює Міністерство фінансів України.

13) децентралізований внутрішній аудит - внутрішній аудит, що здійснюється уповноваженим самостійним підрозділом (посадовою особою), підпорядкованим безпосередньо керівництву органу, але функціонально незалежним від нього, в самому суб'єкті господарювання або в межах системи його управління.

14) інспектування - подальший контроль за дотриманням законодавства суб'єктами господарювання при використанні і розпорядженні фінансовими та матеріальними ресурсами, формуванні бюджетних зобов'язань, веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності.

15) централізоване інспектування - інспектування, що здійснюється органами Державної контрольно-ревізійної служби України.

16) децентралізоване інспектування - інспектування, що здійснюється контрольно-ревізійними підрозділами або іншими уповноваженими підрозділами (посадовими особами) міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Стаття 2. Мета державного фінансового контролю

Метою державного фінансового контролю є виявлення відхилень від прийнятих норм та стандартів, порушень принципів законності, ефективності і економії витрачання матеріальних ресурсів на найбільш ранній стадії для того, щоб мати можливість вжити коригувальних заходів, а в окремих випадках - притягти винних до відповідальності, отримати компенсацію за заподіяну шкоду або здійснити заходи щодо запобігання або скорочення подібних порушень у майбутньому.

Стаття 3. Основні принципи державного фінансового контролю

1. Основними принципами державного фінансового контролю є:

1) законність;

2) повнота і суцільність перевірок;

3) відшкодування збитків;

4) відповідальність винних службових осіб за допущені порушення.

2. Основними принципами організації державного фінансового контролю є:

1) узгодженість та плановість дій суб'єктів державного фінансового контролю;

2) функціональна, організаційна, персональна та фінансова незалежність суб'єктів державного фінансового контролю від підконтрольних об'єктів;

3) неупередженість і об'єктивність у процесі здійснення державного фінансового контролю;

4) невтручання в оперативну фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання, за винятком випадків, передбачених цим Законом та фінансовим законодавством, в тому числі бюджетним;

5) відповідальність за достовірність результатів здійснення фінансового контролю;

6) системність, плановість і періодичність у контрольній діяльності суб'єктів державного фінансового контролю;

7) відкритість і прозорість фінансового контролю, за винятком необхідності дотримання режиму спеціальних обмежень, у тому числі, нерозголошення комерційної, державної та інших таємниць, відповідно до законодавства України;

8) дотримання норм професійної етики.

Стаття 4. Основні завдання державного фінансового контролю

Основні завдання державного фінансового контролю полягають у забезпеченні:

1) контролю за законністю, доцільністю, повнотою, своєчасністю та цільовим призначенням і використанням державних фінансових ресурсів (у тому числі бюджетних дотацій, субвенцій, кредитів, тощо);

2) контролю за законністю та доцільністю надання державних фінансових і майнових гарантій, які забезпечують відповідну угоду;

3) виявлення резервів у формуванні державних фінансових ресурсів, розроблення пропозицій щодо скорочення нераціональних видатків, бюджетного дефіциту та дефіциту платіжного балансу;

4) контролю за схоронністю, правильністю збереження і обслуговування, за законністю і правильністю користування, доцільністю та ефективністю розпорядження матеріальними цінностями (ресурсами) держави, ефективністю використання паливно-енергетичних ресурсів, станом схоронності та дотриманням законності і раціональним використанням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, тощо;

5) контролю за законністю, доцільністю та ефективністю використання і розпорядження державними майновими правами (правами власності на акції підприємств тощо);

6) оцінки ефективності організації і проведення перетворення форм власності (приватизації);

7) контролю за законністю, правильністю та ефективністю розпорядження нематеріальними об'єктами державної власності (які створюють фінансові ресурси);

8) контролю за станом та використанням державних запасів і резервів;

9) контролю за використанням планових завдань з надання державних послуг і дотримання нормативів фінансових витрат з надання цих послуг;

10) контролю за забезпеченням фінансової безпеки держави (у бюджетному процесі);

11) контролю за законністю і правильністю квотування та дотримання експортних квот;

12) контролю за забезпеченням конкурентних умов у всіх сегментах внутрішнього ринку (конкурентного середовища);

13) оцінки макроекономічної ситуації в країні та перспектив економічного зростання;

14) контролю за забезпеченням оптимізації цін у монопольних галузях економіки;

15) контролю за законністю і правильністю надання та використання податкових, митних та інших фінансових пільг і переваг, які надаються суб'єктам господарювання;

16) контролю за обігом державних коштів в кредитній системі;

17) контролю за організацією грошового обігу в цілому;

18) контролю за повнотою та своєчасністю виконання банківською системою відповідних операцій з перерахування бюджетних коштів;

19) перевірки дотримання головними розпорядниками, розпорядниками та отримувачами бюджетних коштів умов виділення, розподілу, отримання, використання і повернення державних коштів;

20) контролю за правильним та економічно обґрунтованим розподілом всіх видів платежів затвердженого бюджету, правильністю і обгрунтованістю розрахунків кошторису призначень;

21) контролю за повнотою, своєчасністю та цільовим призначенням виконання доходних і видаткових статей Державного і місцевих бюджетів, а також повноти і достовірності відповідної звітності;

22) виявлення резервів зростання доходів Державного бюджету, удосконалення бюджетного процесу в цілому;

23) контролю за доцільністю застосування державою зовнішніх і внутрішніх позик, їх цільовим призначенням і ефективністю використання;

24) контролю за станом, обслуговуванням та погашенням державного зовнішнього і внутрішнього боргу;

25) контролю за своєчасністю і повнотою розрахунків з виконання державних замовлень;

26) контролю за своєчасністю, повнотою та порядком погашення іноземними державами, їх юридичними особами, міжнародними організаціями та міждержавними утвореннями своїх заборгованостей перед Україною;

27) фінансової експертизи проектів міжнародних договорів України, нормативно-правових актів та інших документів, які стосуються державних коштів;

28) оцінки фінансового стану та ефективності систем управління і контролю в бюджетних установах, державних і казенних підприємствах, а також підприємств, де є частка державного майна;

29) контролю за діяльністю органів державної виконавчої влади, на які у відповідності з діючим законодавством покладені функції щодо розроблення і реалізації державної фінансової політики.

Стаття 5. Предмет державного фінансового контролю

Предметом державного фінансового контролю є розпорядча та фінансово-господарська діяльність підконтрольних об'єктів у частині формування, володіння, використання та відчуження коштів та інших активів, що належать або мають належати державі, у тому числі за зобов'язаннями по податках, зборах (обов'язкових платежах) і відрахуваннях до бюджету та позабюджетних фондів.

Стаття 6. Законодавство України, на підставі якого здійснюється державний фінансовий контроль

Законодавством України, на підставі якого здійснюється державний фінансовий контроль, є Конституція України, цей Закон, закони України та інші нормативно-правові акти з фінансових питань, міжнародні договори та угоди, ратифіковані Верховною Радою.

Розділ II. СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

Стаття 7. Складові системи державного фінансового контролю

Система державного фінансового контролю - структурна побудова державного фінансового контролю, яка складається з сукупності суб'єктів та об'єктів державного фінансового контролю, видів, форм, способів і методів здійснення державного фінансового контролю, спрямованих на досягнення його мети.

Стаття 8. Суб'єкти державного фінансового контролю

1. Суб'єкти державного фінансового контролю розподіляються на:

1) суб'єкти, які здійснюють зовнішній фінансовий контроль;

2) суб'єкти, які здійснюють внутрішній фінансовий контроль;

3) суб'єкти, які мають окремі специфічні функції внутрішнього фінансового контролю;

4) суб'єкти, які здійснюють внутрішній (відомчий) контроль.

2. До суб'єктів державного фінансового контролю, які здійснюють зовнішній фінансовий контроль, відносяться: Президент України, Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради, Кабінет Міністрів України, Рахункова палата.

3. До суб'єктів державного фінансового контролю, які здійснюють внутрішній фінансовий контроль, відносяться: Державна контрольно-ревізійна служба України, місцеві адміністрації та виконавчі органи відповідних рад.

4. До суб'єктів державного фінансового контролю, які мають окремі специфічні функції внутрішнього фінансового контролю, відносяться: Міністерство фінансів України, Державна митна служба України, Державна податкова служба України, Державне казначейство України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Фонд державного майна України, Агентство з питань банкрутства.

5. До суб'єктів державного фінансового контролю, які здійснюють внутрішній (відомчий) контроль, відносяться служби контролю, які є самостійними структурними підрозділами (департаменти, головні управління, управління, відділи, відділення, сектори, групи) у складі центральних органів виконавчої влади. Ці структурні підрозділи (контрольні служби) є функціонально і організаційно незалежними від керівників та підрозділів підконтрольних об'єктів.

Стаття 9. Вищий і головні органи державного фінансового контролю

1. Вищим органом державного фінансового контролю України є Рахункова палата.

2. Головним органом суб'єктів державного фінансового контролю, які, здійснюють внутрішній фінансовий контроль, є Державна контрольно-ревізійна служба України.

3. Головним органом суб'єктів державного фінансового контролю, які мають окремі специфічні функції контролю, а також суб'єктів, які здійснюють внутрішній контроль, є Міністерство фінансів України.

4. Вищий і головні органи державного фінансового контролю виконують координуючі функції та методологічне забезпечення роботи суб'єктів державного фінансового контролю у межах системи державного фінансового контролю, визначеної статтею 8 цього Закону, як безпосередньо, так і через відповідні територіальні органи державної виконавчої влади згідно з підпорядкуванням, визначеним законодавством.

Стаття 10. Особливості внутрішнього ( відомчого) державного фінансового контролю

1. Внутрішній (відомчий) державний фінансовий контроль здійснюється з метою:

- забезпечення виконання головними розпорядниками бюджетних коштів бюджетних програм у межах бюджетних призначень, встановлених їм у законі про Державний бюджет України на відповідний рік;

- дотримання цілей та завдань виконання бюджетних програм та спрямування бюджетних коштів, визначених у паспортах бюджетних програм на відповідний рік;

- забезпечення ефективності та економності використання бюджетних коштів відповідальними виконавцями у системі головних розпорядників бюджетних коштів;

- забезпечення правильності та достовірності ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності головним розпорядником бюджетних коштів;

- виявлення фактів порушення фінансового законодавства (фінансових правопорушень), в тому числі бюджетного, під час прийняття управлінських рішень та здійснення фінансових операцій з бюджетними коштами.

2. У разі виявлення фактів порушення фінансового законодавства, в тому числі бюджетного, повідомлення про це направляється до керівника центрального органу виконавчої влади, якому підпорядковується контрольна служба.

Центральний орган виконавчої влади, як головний розпорядник коштів Державного бюджету, несе відповідальність за організацію та стан здійснення внутрішнього державного фінансового контролю як у підпорядкованих йому бюджетних установах, так і у розпорядників нижчого рівня та відповідних одержувачів бюджетних коштів.

3. Контрольна служба створюється у межах затвердженої чисельності працівників апарату органу державної виконавчої влади і бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів. Контрольна служба у своїй діяльності керується законодавством та іншими нормативно-правовими актами України.

Стаття 11. Підпорядкування контрольної служби, яка здійснює внутрішній (відомчий) державний фінансовий контроль

1. Контрольна служба внутрішнього (відомчого) державного фінансового контролю підпорядковуються безпосередньо керівнику органу державної влади, у складі якого вона знаходиться.

2. Керівник контрольної служби внутрішнього (відомчого) державного фінансового контролю призначається в порядку, встановленому відповідним нормативно-правовим актом про центральний орган виконавчої влади.

Стаття 12. Об'єкти державного фінансового контролю

Об'єктами державного фінансового контролю (підконтрольними об'єктами) є органи виконавчої влади всіх рівнів, підприємства, установи та організації згідно з цим Законом, щодо фінансово-господарської діяльності яких здійснюються контрольні заходи суб'єктами державного фінансового контролю.

Стаття 13. Види державного фінансового контролю

1. Залежно від часу проведення державний фінансовий контроль поділяється на такі види:

1) попередній - контроль, який здійснюється суб'єктами державного фінансового контролю на етапі розгляду і прийняття управлінських рішень та здійснення операцій з фінансовими і матеріальними ресурсами та іншими активами об'єктами державного фінансового контролю з метою упередження порушення фінансового, у тому числі бюджетного, законодавства об'єктами державного фінансового контролю;

2) поточний - контроль, який здійснюється суб'єктами державного фінансового контролю під час реалізації управлінських рішень та здійснення операцій з фінансовими активами за оперативною інформацією з метою дотримання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів України, на підставі яких виконуються управлінські рішення об'єктами державного фінансового контролю;

3) подальший - контроль, який здійснюється суб'єктами державного фінансового контролю по закінченню реалізації управлінських рішень і здійснення операцій з фінансовими активами за результатами фінансово-господарської діяльності та/або по закінченню деякого періоду часу (але не частіше, ніж це встановлено законодавством України) об'єктами державного фінансового контролю з метою виявлення фінансових недоліків і порушень, прийняття управлінських рішень щодо виправлення ситуації та притягнення до відповідальності винних осіб у відповідності з законодавством.

2. Залежно від характеру взаємовідносин суб'єкта та об'єкта державного фінансового контролю державний фінансовий контроль поділяється на види: зовнішній контроль та внутрішній контроль.

Стаття 14. Форми здійснення державного фінансового контролю

Залежно від підстави проведення державний фінансовий контроль здійснюється у таких формах:

1) обов'язковий - контроль, який здійснюється суб'єктом державного фінансового контролю на підставі положень нормативно-правових актів або за рішенням Рахункової палати, головних органів суб'єктів державного фінансового контролю, центральних органів державної влади, рішень Верховної Ради України, у тому числі з урахуванням звернень Комітетів Верховної Ради України та запитів народних депутатів України у випадках, передбачених законодавством України;

2) ініціативний - контроль, який здійснюється суб'єктом державного фінансового контролю на підставі його власних рішень.

Стаття 15. Способи і методичні прийоми державного фінансового контролю

1. Способи і методичні прийоми державного фінансового контролю - механізм документального і фактичного дослідження підконтрольних об'єктів.

2. Способи і методичні прийоми державного фінансового контролю та порядок їх застосування визначаються суб'єктами державного фінансового контролю у межах своїх повноважень відповідно до цього Закону та законодавства України.

Стаття 16. Методи здійснення державного фінансового контролю

1. Методи державного фінансового контролю - засоби, прийоми і способи його здійснення, що конкретизуються в стандартах, методиках, пам'ятках та інструкціях проведення державного фінансового контролю.

2. Суб'єктами державного фінансового контролю використовуються наступні методи здійснення контролю:

1) моніторинг - метод державного фінансового контролю, пов'язаний із постійним ознайомленням щодо змін показників фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання та станом реалізації управлінських рішень підконтрольного об'єкту;

2) аналіз - метод державного фінансового контролю, пов'язаний із детальним вивченням періодичної або річної фінансової та/або податкової звітності з метою оцінки результатів фінансово-господарської діяльності підконтрольного об'єкта та ефективності використання фінансових і матеріальних активів;

3) інспектування - подальший контроль за дотриманням законодавства при використанні і розпорядженні фінансовими та матеріальними ресурсами, формуванні бюджетних зобов'язань, веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності, що здійснюється у формі ревізій і перевірок;

Відмінністю інспектування від внутрішнього аудиту є його фіскальна спрямованість - за його результатами керівництву органу державного сектору, контроль за діяльністю якого здійснювався, встановлюються вимоги, а не надаються рекомендації;

4) централізоване інспектування - інспектування, що здійснюється органами Державної контрольно-ревізійної служби України;

5) децентралізоване інспектування - інспектування, що здійснюється контрольно-ревізійними підрозділами або іншими уповноваженими підрозділами (посадовими особами) міністерств, інших центральних органів

6) перевірка - метод державного фінансового контролю, пов'язаний із одноразовим (згідно встановлених законодавством термінів) обстеженням і вивченням окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підконтрольного об'єкту, спосіб документального виявлення незаконного та нецільового використання коштів, у тому числі бюджетних, матеріальних цінностей, упередження фінансових зловживань, інших порушень законодавства;

7) ревізія - метод державного фінансового контролю, пов'язаний із повним, комплексним, системним та об'єктивним обстеженням фінансово-господарської діяльності підконтрольного об'єкта, вивченням первинних фінансових документів щодо правильності відображення в них усіх фінансово-економічних операцій з метою встановлення відповідності прийнятих управлінських рішень та здійснених фінансових операцій вимогам законодавства;

8) ідентифікація - метод державного фінансового контролю, пов'язаний із оцінкою дотримання підконтрольним об'єктом вимог законодавства та його фінансової спроможності під час державної реєстрації суб'єкта господарської діяльності;

9) ліцензування - метод державного фінансового контролю, пов'язаний із перевіркою дотримання підконтрольним об'єктом встановлених законодавством умов та правил під час отримання ліцензії на здійснення певного виду діяльності та у процесі здійснення цієї діяльності;

10) фінансова експертиза - метод державного фінансового контролю, пов'язаний із дослідженням та оцінкою законодавчих та інших нормативно-правових актів, фінансово-економічних результатів діяльності підконтрольного об'єкту з метою підготовки обґрунтованих висновків і пропозицій для прийняття рішень щодо об'єкту експертного дослідження;

11) обстеження - метод державного фінансового контролю, пов'язаний із дослідженням результатів фінансово-господарської діяльності підконтрольного об'єкту з метою оцінки його поточного і прогнозного (можливого) фінансового стану;

12) фінансовий аудит - метод державного фінансового контролю, що полягає у перевірці та аналізі діяльності, фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також інших суб'єктів господарювання, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів, або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно

13) нагляд - метод державного фінансового контролю, пов'язаний із постійним спостереженням за дотриманням підконтрольним об'єктом встановлених законодавством України правил, нормативів і вимог.

Розділ III. СУБ'ЄКТИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ЗОВНІШНІЙ
ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ

Стаття 17. Рахункова палата

1. Рахункова палата є вищим органом державного фінансового контролю України, утворюється Верховною Радою України, підпорядкована і підзвітна їй. Вона від імені Верховної Ради України здійснює зовнішній фінансовий контроль підконтрольних об'єктів, функціонально і організаційно незалежна від стороннього впливу, що є гарантією виконання покладених на неї завдань. Координаційна діяльність Рахункової палати здійснюється через Координаційну раду, яка є структурним підрозділом Рахункової палати.

2. Правова основа організації та діяльності Рахункової палати визначається Конституцією України, цим Законом, спеціальним законом про Рахункову палату, іншими актами законодавства України, які не суперечать нормам цього Закону.

3. Голова Рахункової палати очолює Рахункову палату, призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Голови Верховної Ради України терміном на 7 років з правом призначення на другий термін.

4. Колегію Рахункової палати, до складу якої входять Голова Рахункової палати, Перший заступник і заступник Голови, а також головні контролери - керівники департаментів Рахункової палати, Секретар Рахункової палати, обирає Верховна Рада України за квотою від депутатських фракцій. Членів Координаційної ради призначає Колегія Рахункової палати.

5. Кошти на утримання Рахункової палати виділяються безпосередньо з Державного бюджету України в обсязі, необхідному для виконання покладених на неї завдань, і визначаються окремим рядком.

6. Контрольні повноваження Рахункової палати розповсюджуються на Адміністрацію Президента України, Кабінет Міністрів України, Верховну Раду України та її апарат, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, центральні органи державної виконавчої влади, Раду національної безпеки і оборони України, органи судової влади, Генеральну прокуратуру України, інші правоохоронні органи, Вищу раду юстиції України, Центральну виборчу комісію, Національний банк України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, бюджетні установи, підприємства, установи і організації, де є частка державного майна, а також казенні підприємства. На підприємства, установи і організації, банки, фінансово-кредитні установи недержавних форм власності, а також на громадські об'єднання і недержавні фонди повноваження Рахункової палати розповсюджуються, якщо вони:

- отримують, перераховують і використовують кошти Державного бюджету;

- використовують державну власність або керують нею;

- мають надані законодавством України податкові, митні або інші пільги і переваги.

7. Рахункова палата має необмежений доступ до всіх документів, які відносяться до сфери управління фінансовими і матеріальними ресурсами, та має право запитувати у підконтрольного об'єкта будь-яку необхідну їй інформацію.

8. До основних функцій Рахункової палати належать:

1) контроль за доходами та видатками Державного бюджету України;

2) визначення ефективності використання коштів Державного бюджету України органами державної виконавчої влади всіх рівнів, бюджетними та іншими установами (включаючи установи, які знаходяться за кордоном);

3) оперативний контроль за виконанням Державного бюджету України у поточному році;

4) комплексна ревізія і тематичні перевірки окремих розділів і статей Державного бюджету України, позабюджетних фондів;

5) контроль ефективності управлінських дій щодо державних коштів, незалежно від того, відображені вони у Державному бюджеті України на відповідний рік чи ні;

6) контроль фінансово-господарської діяльності державних підприємств і підприємств, де є значна або переважна частка державного майна;

7) контроль за ефективністю діяльності Національного банку України;

8) контроль стану державного боргу України з розробкою відповідних пропозицій щодо його скорочення;

9) експертиза проектів законів, в тому числі проекту закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, діючих законів України, постанов Верховної Ради України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, міжнародних договорів України, програм та документів, зміст яких відноситься до сфери фінансових питань;

10) аналіз порушень і відхилень в бюджетному процесі, підготовка пропозицій щодо ліквідації порушень, удосконалення бюджетного, фінансового, податкового і митного законодавства, підвищення рівня доходів до бюджетів усіх рівнів та покращення стану платіжної дисципліни;

11) методологічне та нормативне забезпечення діяльності органів державного фінансового контролю, перевірка і аналіз результатів їх діяльності, надання допомоги з питань змісту контролю;

12) координація взаємодії суб'єктів державного фінансового контролю та безпосередня взаємодія з правоохоронними органами;

13) розробка стандартів проведення контрольно-ревізійних заходів і експертно-аналітичної діяльності та їх уніфікація;

14) створення та ведення єдиної електронної інформаційної бази державного фінансового контролю;

15) співробітництво з контрольними органами іноземних держав та міжнародними організаціями, укладення з ними відповідних угод;

16) надання консультативних послуг органам державного фінансового контролю з питань, що належать до їх компетенції.

Стаття 18. Верховна Рада України

1. Контрольні повноваження Верховної Ради України у сфері державного зовнішнього фінансового контролю реалізуються:

1) безпосередньо Верховною Радою України;

2) через Рахункову палату;

3) через Комітет Верховної Ради України з питань бюджету;

4) через спеціально створювані тимчасові контрольні, ревізійні та слідчі комісії Верховної Ради України.

2. До повноважень Верховної Ради України у сфері державного фінансового контролю, які здійснюються нею безпосередньо, належать:

1) здійснення парламентського контролю у сфері державного фінансового контролю відповідно до Конституції України (п. п. 13 та 14 ст. 85, пп. 1 ст. 92);

2) контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу та використанням коштів резервного фонду;

3) контроль за дотриманням бюджетного законодавства щодо стану виконання Державного бюджету України, у тому числі розпорядниками бюджетних коштів.

3. До повноважень Верховної Ради України у сфері державного зовнішнього фінансового контролю, які здійснюються через Рахункову палату, належать:

1) надання відповідних доручень Рахунковій палаті, з питань державного фінансового контролю, що належать до її компетенції;

2) заслуховування звітів та прийняття відповідних рішень на підставі цих звітів, спрямованих на вдосконалення бюджетного процесу і його складових.

4. До повноважень Верховної Ради України у сфері державного фінансового контролю, які здійснюються через Комітет з питань бюджету, належать:

1) контроль за формуванням Державного бюджету України у відповідності до Основних напрямів бюджетної політики на наступний рік;

2) контроль відповідності проектів законів, поданих на розгляд Верховної Ради України, бюджетному законодавству.

5. До повноважень Верховної Ради України у сфері державного фінансового контролю, які здійснюються через спеціально створювані тимчасові контрольні, ревізійні та слідчі комісії Верховної Ради України, належить проведення депутатського розслідування та вивчення питання порушення фінансового законодавства, в тому числі бюджетного законодавства.

6. Рішення Верховної Ради України з питань державного фінансового контролю є обов'язковими як для суб'єктів державного фінансового контролю, так і підконтрольних об'єктів згідно з законодавством.

Розділ IV. СУБ'ЄКТИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ВНУТРІШНІЙ
ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ

Стаття 19. Державна контрольно-ревізійна служба України

1. Державна контрольно-ревізійна служба України є центральним органом державної виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, головним органом суб'єктів внутрішнього державного фінансового контролю. Вона складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах і районах у містах з районним поділом.

2. Правова основа діяльності Державної контрольно-ревізійної служби України складається з Конституції України, цього Закону, спеціального закону про службу, законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України.

3. Головне контрольно-ревізійне управління України очолює начальник управління, який призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі очолюють начальники, які призначаються начальником Головного контрольно-ревізійного управління України за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Начальники контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі призначають і звільняють керівників контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

4. Державна контрольно-ревізійна служба України утримується за рахунок Державного бюджету України в обсягах, необхідних для належного її функціонування та правового захисту працівників служби згідно з законодавством.

5. До функцій Державної контрольно-ревізійної служби України у сфері державного фінансового контролю належать:

1) координація, організація і перевірка стану діяльності суб'єктів внутрішнього державного фінансового контролю;

2) контроль за законністю, ефективністю і цільовим використанням бюджетних коштів кожним розпорядником і їх одержувачем;

3) здійснення заходів внутрішнього державного фінансового контролю в системі державної виконавчої влади за власними планами та дорученнями Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністра фінансів України, а також контрольних заходів щодо об'єктів згідно з цим Законом за дорученням Верховної Ради України, Рахункової палати та правоохоронних органів у випадках, визначених Конституцією України та законодавчими актам;

4) у випадках виявлення фінансових порушень вжиття заходів щодо їх усунення, а у випадках фінансових порушень з ознаками діянь, які передбачають кримінальну відповідальність - передача відповідних матеріалів за належністю для прийняття рішень згідно з законодавством;

5) інформування відповідних суб'єктів виконавчої влади та Рахункової палати про факти виявлених порушень;

6) накладення адміністративних та фінансових стягнень, а також прийняття рішень про відшкодування до бюджету донарахованих платежів, відрахувань, фінансових санкцій та пені, незаконно отриманих або витрачених бюджетних коштів, у випадках, передбачених законодавством;

7) здійснення контрольних заходів щодо усунення виявлених фінансових правопорушень, причин та умов, що їх породжують;

8) звернення в інтересах держави до суду;

9) розробка стандартів внутрішнього державного фінансового контролю в системі органів державної виконавчої влади;

10) координація діяльності суб'єктів внутрішнього державного фінансового контролю в системі органів державної виконавчої влади, перевірка та аналіз результатів їх роботи, навчання працівників цих служб.

Розділ V. СУБ'ЄКТИ, ЯКІ МАЮТЬ ОКРЕМІ СПЕЦИФІЧНІ ФУНКЦІЇ ВНУТРІШНЬОГО ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

Стаття 20. Міністерство фінансів України

1. Міністерство фінансів України є центральним органом державної виконавчої влади, головним органом суб'єктів державного фінансового контролю, які мають специфічні функції внутрішнього державного фінансового контролю та суб'єктів, які здійснюють внутрішній контроль, підпорядкованих Кабінету Міністрів України.

2. Правова основа діяльності Міністерства фінансів України складається з Конституції України, цього Закону, інших законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України.

3. Міністерство фінансів України очолює Міністр, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України у встановленому законодавством порядку. У міністерстві утворюється Колегія у складі Міністра (Голова Колегії), заступника Міністра за посадою, інших керівних працівників Міністерства. Міністр фінансів подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад керівників Головного управління Державного казначейства України, Головного контрольно-ревізійного управління України.

4. До основних функцій Міністерства фінансів України у сфері державного фінансового контролю належать:

1) координація, організація, нагляд і перевірка стану діяльності суб'єктів державного фінансового контролю, які мають специфічні функції внутрішнього державного фінансового контролю та суб'єктів, які здійснюють внутрішній контроль;

2) участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України на поточний рік та на перспективу;

3) аналіз сучасної економічної та фінансової ситуації в Україні, а також перспектив її розвитку;

4) у межах своєї компетенції удосконалення методів фінансового і бюджетного планування, фінансування, а також звітності та системи контролю за витрачанням бюджетних коштів;

5) забезпечення впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та звітності (за виключенням банківських і кредитних установ);

6) координація діяльності центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення своєчасного і повного надходження податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів всіх рівнів;

7) контроль відповідності кошторисів центральних та місцевих органів виконавчої влади видаткам, що встановлені у Державному бюджеті України, на утримання цих органів;

8) контроль за дотриманням вимог, визначених відповідними нормативно-правовими актами, щодо складання звіту про виконання бюджетів всіх рівнів;

9) контроль у міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, в установах банків та інших фінансово-кредитних установах виконання кошторисів та руху бюджетних коштів;

10) контроль за забезпеченням інтересів держави у процесі управління державними корпоративними правами згідно з законодавством;

11) інші контрольні повноваження, встановлені законодавством.

Стаття 21. Державне казначейство України

1. Державне казначейство України є центральним органом державної виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Воно складається з Центрального апарату Державного казначейства України, Головних управлінь Державного казначейства України в Автономної Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь Державного казначейства у районах, містах і районах у містах з районним поділом.

2. Державне казначейство України очолює Голова Державного казначейства України, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України. Аналогічно призначаються і звільняються заступники Голови Державного казначейства України. Головні управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі очолюють начальники, які призначаються на посаду і звільняються з посади Головою Державного казначейства України. Управління Державного казначейства України в районах, містах, районах у містах з районним поділом очолюють начальники, які призначаються на посаду і звільняються з посади Головою Державного казначейства України за поданням начальників відповідних територіальних управлінь.

3. Державне казначейство України утримується за рахунок Державного бюджету України в обсягах, необхідних для виконання покладених на нього завдань.

4. До основних функцій Державного казначейства України у сфері державного фінансового контролю належать:

1) забезпечення казначейського обслуговування Державного бюджету України;

2) забезпечення обліку та складання звітності всіх надходжень Державного бюджету України та кошторисів бюджетних установ;

3) здійснення попереднього та поточного контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів, взятих на облік органами Державного казначейства України;

4) контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України;

5) контролювання та припинення необґрунтованого зростання заборгованостей бюджетних установ;

6) забезпечення складання та зведення звітності щодо виконання Державного бюджету України;

7) організація та здійснення внутрішнього фінансового контролю.

Стаття 22. Інші суб'єкти, які мають специфічні функції внутрішнього фінансового контролю або здійснюють внутрішній (відомчий) контроль

Контрольні функції інших суб'єктів державного фінансового контролю, які мають специфічні функції внутрішнього фінансового контролю та суб'єктів, які здійснюють внутрішній (відомчий) контроль, визначаються спеціальними законами.

Розділ VI. КООРДИНАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ВЗАЄМОВІДНОСИНИ СУБ'ЄКТІВ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

Стаття 23. Координація діяльності суб'єктів державного фінансового контролю

1. Органом, який здійснює загальну координацію щодо контрольної діяльності суб'єктів державного фінансового контролю, є Рахункова палата. Координаційними заходами є: розробка стандартів проведення контрольно-ревізійних заходів та експертно-аналітичної діяльності, їх уніфікація; методологічне та нормативне забезпечення діяльності органів державного фінансового контролю; перевірка та аналіз результатів їх діяльності; надання допомоги та консультацій з питань змісту контролю, узгодження планів контрольних заходів тощо.

2. Суб'єкти державного фінансового контролю координують свою діяльність у процесі планування і здійснення контрольних заходів, а також шляхом обміну інформацією.

3. Координація діяльності суб'єктів державного фінансового контролю повинна забезпечувати:

1) створення дієвої системи державного фінансового контролю, спроможної значно підвищити ефективність бюджетного процесу, забезпечити скорочення нецільового використання державних коштів, припинення їх розкрадання і нанесення збитків державі;

2) єдині підходи щодо проведення контрольно-ревізійних заходів та експертно-аналітичної діяльності;

3) раціональне використання ресурсів (людських і матеріальних) суб'єктів державного фінансового контролю;

4) максимальну ефективність контрольних заходів з запобігання вчиненню фінансових правопорушень та їх викриттю, притягнення винних осіб до відповідальності;

5) мінімально можливий рівень втручання суб'єктів державного фінансового контролю у діяльність підконтрольного об'єкту, в тому числі при здійсненні одночасних або спільних контрольних заходів;

6) запобігання виникненню під час здійснення контрольних заходів правових, адміністративних, економічних та організаційних перешкод у діяльності підконтрольного об'єкту;

7) запровадження нових підходів до здійснення державного фінансового контролю з забезпеченням виконання завдань щодо економічного зростання України.

3. Окремі аспекти координації діяльності суб'єктів державного фінансового контролю можуть визначатися їх спільними рішеннями.

Стаття 24. Взаємовідносини Рахункової палати

1. Взаємовідносини Рахункової палати з Президентом України, органами державної влади та місцевого самоврядування:

1) взаємовідносини Рахункової палата з Президентом України, органами державної влади та місцевого самоврядування виявляються у направленні до них інформації та пропозицій за результатами контрольної діяльності для відповідного реагування. Рахункова палата враховує пропозиції Президента України щодо удосконалення своєї діяльності;

2) органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування зобов'язані розглядати і виконувати рішення Рахункової палати, прийняті у межах її компетенції;

3) органи державної виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, Національний банк України, а також інші підконтрольні об'єкти, встановлені цим Законом, повинні надавати Рахунковій палаті згідно з запитами інформацію, необхідну для забезпечення її діяльності з питань, віднесених до її компетенції;

4) відмова або відхилення від своєчасного надання інформації або документації за вимогою Рахункової палати, а також надання недостовірної інформації тягне за собою відповідальність, встановлену законодавством України.

2. Взаємовідносини Рахункової палати з суб'єктами державного фінансового контролю:

1) суб'єкти державного фінансового контролю з питань діяльності, встановленої цим Законом, підзвітні та підконтрольні Рахунковій палаті. Вони повинні сприяти діяльності Рахункової палати, надавати за її запитами необхідну інформацію;

2) Державна контрольно-ревізійна служба України, її управління та підрозділи погоджують з Рахунковою палатою та її територіальними представництвами основні напрями та плани контрольно-ревізійних заходів.

3. Взаємовідносини Рахункової палати з суб'єктами державного фінансового контролю, які мають специфічні функції внутрішнього контролю:

1) координація діяльності суб'єктів державного фінансового контролю, які мають специфічні функції внутрішнього контролю, здійснюється Рахунковою палатою через Міністерство фінансів України, якому вони підконтрольні та підзвітні з питань діяльності, встановленої цим Законом.

Стаття 25. Взаємовідносини суб'єктів державного фінансового контролю та органів державної влади, органів місцевого самоврядування і суб'єктів господарювання

1. Суб'єкти державного фінансового контролю взаємодіють з органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання відповідно до законодавства та у межах їх повноважень.

2. У разі делегування відповідними районними чи обласними радами власних повноважень на здійснення державного фінансового контролю територіальними підрозділами суб'єктів державного фінансового контролю - центральних органів виконавчої влади, такі підрозділи є підзвітними районним чи обласним радам в частині делегованих повноважень.

Стаття 25. Взаємовідносини суб'єктів державного фінансового контролю та органів державної влади, органів місцевого самоврядування і суб'єктів господарювання

1. Суб'єкти державного фінансового контролю взаємодіють з органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання відповідно до законодавства та у межах їх повноважень.

2. У разі делегування відповідними районними чи обласними радами власних повноважень на здійснення державного фінансового контролю територіальними підрозділами суб'єктів державного фінансового контролю - центральних органів виконавчої влади, такі підрозділи є підзвітними районним чи обласним радам в частині делегованих повноважень.

Стаття 27. Взаємовідносини суб'єктів, які здійснюють внутрішній (відомчий) контроль

1. Суб'єкти державного фінансового контролю, які здійснюють внутрішній (відомчий) контроль, звітують про наслідки контрольних заходів перед колегією або керівництвом органу державної виконавчої влади, у складі якого вони знаходяться, а також перед Міністерством фінансів України.

2. Річні плани щодо контрольних заходів суб'єктів державного фінансового контролю, які здійснюють внутрішній (відомчий) контроль, затверджуються після погодження з відповідним підрозділом Міністерством фінансів України.

Розділ VII. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ'ЄКТІВ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

Стаття 28. Організація діяльності суб'єктів державного фінансового контролю

1. Суб'єкти державного фінансового контролю здійснюють контрольні заходи на підставі власних планів роботи, погоджених з вищим (головним) органом державного фінансового контролю, рішень (доручень) Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, а також за зверненнями інших органів державної виконавчої влади виключно в межах визначених законодавством повноважень, які регулюють діяльність суб'єктів державного фінансового контролю.

2. Забороняється здійснення контрольних заходів суб'єктами державного фінансового контролю за власною ініціативою окрім випадків:

1) коли необхідно підтвердити відомості у суб'єкта господарювання, який перебував у фінансово-правових відносинах із підконтрольним об'єктом, фінансово-господарська діяльність якого є предметом фінансового контролю;

2) повторної перевірки суб'єкта господарювання в разі, коли строк здійснення попереднього контрольного заходу цим же суб'єктом державного фінансового контролю з тих самих питань був меншим одного року та/або вже здійснено контрольні заходи іншими суб'єктами державного фінансового контролю з тих самих питань та за період, який підлягає контролю.

3. Організаційні засади здійснення державного фінансового контролю визначаються стандартами державного фінансового контролю, які розробляються Координаційною радою Рахункової палати і затверджуються Колегією Рахунковою палати.

4. Головні органи державного фінансового контролю в межах своєї компетенції приймають нормативно-правові акти з питань організації здійснення державного фінансового контролю, які не можуть суперечити стандартам державного фінансового контролю згідно з цим Законом.

Стаття 29. Порядок здійснення контрольних заходів суб'єктами державного фінансового контролю

1. Проведенню контрольного заходу передує попередження суб'єктами державного фінансового контролю керівника підконтрольного об'єкту про дату початку проведення контрольних заходів та пред'явлення документу (доручення), які надають право на відповідні контрольні заходи. У випадках, передбачених у нормативно-правових актах вищого органу державного фінансового контролю або головних органах суб'єктів державного фінансового контролю, попередження про дату початку контролю може не здійснюватися.

2. Загальний термін проведення одного контрольного заходу не може перевищувати 20 календарних днів. Рішення щодо продовження цього терміну приймається органом державного фінансового контролю, який прийняв рішення про проведення контрольного заходу.

Розділ VIII. МАТЕРІАЛИ КОНТРОЛЬНИХ ЗАХОДІВ
ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ

Стаття 30. Матеріали контрольних заходів та їх реалізація

1. За результатами контрольного заходу складається акт (довідка), який підписується керівником контрольної групи (ревізором), керівником підконтрольного об'єкту, його головним бухгалтером або особами, які виконують їх обов'язки.

2. У разі незгоди керівника підконтрольного об'єкту зі змістом акту (довідки) він підписує акт (довідку) і на протязі десяти днів подає письмове зауваження з обґрунтуванням причин незгоди.

3. Керівник підконтрольного об'єкту зобов'язаний вжити заходів для усунення виявлених порушень чи зловживань до закінчення контрольних заходів та узгодження його незгоди.

4. Суб'єкт державного фінансового контролю у тижневий термін після завершення контрольного заходу розглядає його результати і вживає у межах наданих йому повноважень заходи для усунення порушень чи зловживань, відшкодування матеріальних збитків, притягнення до відповідальності винних осіб, усунення причин та умов, що призвели до порушень фінансової дисципліни, здійснює заходи для запобігання їм, а також забезпечує контроль за виконанням рішень, прийнятих за наслідками контрольного заходу.

5. У разі проведення спільних контрольних заходів суб'єкт державного фінансового контролю, який очолює їх проведення, за 10 днів до початку заходу письмово повідомляє інших учасників цього заходу. Контрольний захід починається одночасно всіма його учасниками, якщо інше не передбачено керівником контрольного заходу. За результатами спільних контрольних заходів акти (довідки) складаються окремо кожним учасником заходу, а узагальнений акт складається керівником заходу. Узгоджений акт підписується всіма учасниками контрольного заходу та стороною підконтрольного об'єкту.

Стаття 31. Реалізація матеріалів ревізій і перевірок суб'єктами державного фінансового контролю

1. Суб'єкти державного фінансового контролю зобов'язані у випадках виявлення зловживань і порушень законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій, а також повідомляти про виявлені зловживання і порушення відповідні органи державної виконавчої влади та органи, уповноважені управляти державним майном.

2. При вилученні документів у зв'язку з їх підробкою або виявленими зловживаннями службова особа суб'єкту державного фінансового контролю зобов'язана негайно повідомити про це правоохоронні органи. Вилучені документи зберігаються до закінчення ревізії або перевірки. Після цього вони повертаються підконтрольному об'єкту, якщо правоохоронними органами не прийнято рішення про вилучення цих документів.

3. Службові особи органу державного фінансового контролю повинні забезпечувати дотримання комерційної та службової таємниць у відповідності з законодавством.

Розділ IX. ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ СУБ'ЄКТІВ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ, МАТЕРІАЛІВ ТА ВИСНОВКІВ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РЕВІЗІЙ І ПЕРЕВІРОК

Стаття 32. Оскарження дій суб'єктів державного фінансового контролю, матеріалів та висновків за результатами ревізій і перевірок

1. Скарги на неправомірні дії суб'єктів державного фінансового контролю, необґрунтованість чи недостовірність матеріалів та висновків за результатами ревізій та перевірок вирішуються наступним чином:

1) неправомірні дії службових осіб Рахункової палати та голів її територіальних представництв вирішуються Колегією Рахункової палати, службових осіб її територіальних представництв - головою територіального представництва;

2) неправомірні дії службових осіб головних органів державного фінансового контролю вирішуються центральним органом державної виконавчої влади вищого рівня у порядку підпорядкування;

3) неправомірні дії службових осіб органів державного фінансового контролю центральних органів державної виконавчої влади, які мають окремі специфічні функції контролю або здійснюють внутрішній контроль, вирішуються головним органом суб'єктів державного фінансового контролю;

4) неправомірні дії службових осіб органів державного фінансового контролю рівня області, міст Києва та Севастополя, міста, району у місті, району - начальниками цих управлінь.

2. Якщо дії суб'єктів державного фінансового контролю мають ознаки дисциплінарних або кримінальних порушень, оскарження їх дій здійснюється у судовому порядку згідно з законодавством.

Розділ X. ОБОВ'ЯЗКИ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ ТА ЇХ ПРАЦІВНИКІВ

Стаття 33. Обов'язки суб'єктів державного фінансового контролю та їх працівників

1. Суб'єкти державного фінансового контролю при здійсненні контрольних заходів зобов'язані суворо дотримуватися норм Конституції України, законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів, розпоряджень, положень, інструкцій та інших нормативно-правових актів центральних органів державної виконавчої влади, виданих в межах їх компетенції.

2. Суб'єкти державного фінансового контролю не мають право порушувати захищені законом права та інтереси підконтрольних об'єктів та їх працівників, та здійснювати дії, які спричиняють будь-яку шкоду, у тому числі і моральну.

Стаття 34. Відповідальність суб'єктів державного фінансового контролю та їх працівників

1. Службові особи суб'єктів державного фінансового контролю за порушення норм статті 33 цього Закону несуть дисциплінарну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Розділ XI. КАДРОВЕ, МАТЕРІАЛЬНЕ І ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЛУЖБОВИХ ОСІБ СУБ'ЄКТІВ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

Стаття 35. Кадрове забезпечення суб'єктів державного фінансового контролю

1. Службові особи суб'єктів державного фінансового контролю є державними службовцями. Обов'язковою вимогою щодо їх призначення на посаду є наявність вищої юридичної або економічної освіти.

2. Керівники суб'єктів державного фінансового контролю повинні створювати посадовим особам необхідні умови служби щодо підвищення їх кваліфікації не рідше одного разу на три роки.

3. Держава здійснює кадрове забезпечення суб'єктів державного фінансового контролю шляхом запровадження відповідних профілів навчального курсу у вищих навчальних закладах та державного замовлення на фахівців відповідної кваліфікації.

Стаття 36. Правовий захист службових осіб суб'єктів державного фінансового контролю

1. Службові особи суб'єктів державного фінансового контролю при виконанні службових обов'язків перебувають під захистом закону.

2. Держава гарантує захист життя, здоров'я, честі, гідності та майна службових осіб суб'єктів державного фінансового контролю від злочинних посягань та інших протиправних дій.

3. Втручання в діяльність службових осіб органів державного фінансового контролю тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством.

4. Службові особи суб'єктів державного фінансового контролю можуть бути звільнені з посади лише на підставах, визначених законодавством, а у випадках вчинення злочину під час виконання своїх обов'язків - лише після винесення щодо неї обвинувального вироку суду та набрання ним чинності.

Стаття 37. Умови оплати праці та матеріального заохочення службових осіб суб'єктів державного фінансового контролю

1. Умови оплати праці та матеріального заохочення службових осіб суб'єктів державного фінансового контролю визначаються Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України, якщо інше не встановлено законодавством.

2. Рівень оплати праці та матеріального заохочення службових осіб суб'єктів державного фінансового контролю повинен сприяти залученню до роботи висококваліфікованих працівників.

Стаття 38. Гарантії соціального забезпечення службових осіб суб'єктів державного фінансового контролю

1. Держава надає відповідні гарантії для службових осіб суб'єктів державного фінансового контролю шляхом страхування їх від нещасних випадків або смерті під час виконання службових обов'язків, компенсації збитків, завданих майну службової особи, надання одноразової допомоги у разі втрати працездатності, яка пов'язана з виконанням службових обов'язків тощо. Порядок та умови надання відповідних гарантій визначається Кабінетом Міністрів України.

Розділ XII. ВИСВІТЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ'ЄКТІВ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

Стаття 39. Висвітлення результатів діяльності суб'єктів державного фінансового контролю

1. Суб'єкти державного фінансового контролю інформують про результати своєї діяльності Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади відповідно до підпорядкування.

2. Інформаційні служби суб'єктів державного фінансового контролю забезпечують оприлюднення результатів їх діяльності через засоби масової інформації в порядку, визначеному законодавством.

Розділ XIII. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2009 року.

2. Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цього Закону привести свої нормативно-правові акти України у відповідність із цим Законом;

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) У Законі України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993 р., N 13, ст. 110-111; 2002 р., N 16, ст. 114, N 17, ст. 117; 2003 р., N 30, ст. 247; 2004 р., N 15, ст. 218; 2005 р., N 10, ст. 187; 2006 р., N 14, ст. 117-118, N 35, ст. 296; 2007 р., N 9, ст. 67):

а) назву Закону викласти в такій редакції: "Про Державну контрольно-ревізійну службу України";

б) в преамбулі Закону слова "державної контрольно-ревізійної служби в Україні" замінити словами "Державної контрольно-ревізійної служби України" (далі - "державна контрольно-ревізійна служба" у відповідному відмінку);

в) доповнити статтю 3 після слів "Конституцією України", Законом України "Про державний фінансовий контроль";

г) частину першу статті 4 викласти в такій редакції:

"Державна контрольно-ревізійна служба є центральним органом державної виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, головним органом суб'єктів внутрішнього державного фінансового контролю. Вона складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, підпорядкованих йому контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах і районах у містах з районним поділом.";

частину другу статті 4 - вилучити;

ґ) частину першу статті 5 викласти в такій редакції:

"Головне контрольно-ревізійне управління України очолює начальник управління, який призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.";

д) статтю 6 викласти в такій редакції:

"Державна контрольно-ревізійна служба утримується за рахунок Державного бюджету України в обсягах, необхідних для належного її функціонування та правового захисту працівників служби згідно з законодавством.";

ж) доповнити частини першу та другу статті 7 та інші статті цього Закону словом "Автономній" перед словами "Республіці Крим" у відповідному відмінку;

з) у частині першій статті 8 слова "державного фінансового контролю" замінити словами "внутрішнього державного фінансового контролю";

е) доповнити частину першу статті 8 підпунктом 9 такого змісту:

"9) забезпечують належне виконання інших функцій, визначених статтею 19 Закону України "Про державний фінансовий контроль".

2) У Законі України "Про Рахункову палату" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 43, ст. 212 - 213; 1998, N 24, ст. 137; 2006, N 14, ст. 118):

а) у частині першій статті 1:

слово "органом" замінити словами "вищим органом державного фінансового контролю";

у другому реченні слова "здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави" замінити словами "від імені Верховної Ради України здійснює зовнішній фінансовий контроль підконтрольних об'єктів, функціонально і організаційно незалежна від стороннього впливу, що є гарантією виконання покладених на неї завдань."

б) абзац восьмий статті 2 після слова "України" доповнити такими словами: "зокрема статтями 4 та 14 Закону України "Про державний фінансовий контроль";

в) доповнити статтю 5 після слів "Конституцією України" такими словами: "Законом України "Про державний фінансовий контроль";

г) доповнити статтю 6 пунктом 14 такого змісту:

"14) здійснює в межах своєї компетенції інші функції, передбачені Законом України "Про державний фінансовий контроль".

д) доповнити статтю 9 частиною третьою такого змісту:

"Координаційна діяльність Рахункової палати здійснюється через Координаційну раду, яка є структурним підрозділом Рахункової палати. Членів Координаційної ради призначає Колегія Рахункової палати ";

ж) у частині шостій статті 10 перше речення викласти у такій редакції:

"Колегію Рахункової палати, до складу якої входять Голова Рахункової палати, Перший заступник і заступник Голови, а також головні контролери-керівники департаментів Рахункової палати, Секретар Рахункової палати, обирає Верховна Рада України за квотою від депутатських фракцій шляхом таємного голосування за списком терміном на 7 років у порядку, встановленому для призначення Голови Рахункової палати.";

з) текст статті 16 викласти в такій редакції:

"Контрольні повноваження Рахункової палати, передбачені статтею 7 цього Закону, розповсюджуються на Адміністрацію Президента України, Кабінет Міністрів України, Верховну Раду України та її апарат, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, центральні органи державної виконавчої влади, Раду національної безпеки і оборони України, органи судової влади, Генеральну прокуратуру України, інші правоохоронні органи, Вищу раду юстиції України, Центральну виборчу комісію, Національний банк України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, бюджетні установи, підприємства, установи і організації, де є частка державного майна, а також казенні підприємства. На підприємства, установи і організації, банки, фінансово-кредитні установи недержавних форм власності, а також на громадські об'єднання і недержавні фонди повноваження Рахункової палати розповсюджуються, якщо вони:

- отримують, перераховують і використовують кошти Державного бюджету;

- використовують державну власність або керують нею;

- мають надані законодавством України податкові, митні або інші пільги і переваги."

е) внести в статтю 21 такі зміни:

назву статті 21 викласти в редакції: "Взаємовідносини Рахункової палати";

доповнити частину першу абзацом першим такого змісту:

"Взаємовідносини Рахункової палати з Президентом України, органами державної влади та місцевого самоврядування, державного фінансового контролю, іншими суб'єктами державного фінансового контролю здійснюються у відповідності з вимогами статті 24 Закону України "Про державний фінансовий контроль."

____________

Опрос