Идет загрузка документа (44 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О профессиональном развитии персонала на производстве

Проект закона Украины от 07.02.2008 № 2019
Дата рассмотрения: 07.02.2008 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про професійний розвиток персоналу на виробництві

Цей Закон визначає правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи професійного розвитку персоналу на виробництві, регулює суспільні відносини в цій сфері, створює умови для самореалізації особистості, збереження і раціонального використання робочої сили, підвищення на цій основі ефективності виробництва.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

атестація працівників - процедура визначення відповідності працівників, які згідно з класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців, кваліфікаційним вимогам чи посадовим обов'язкам та проведення оцінки їх професійного рівня;

кваліфікаційна атестація - є вихідним або проміжним контролем відповідно у формі державних кваліфікаційних іспитів або кваліфікаційних іспитів на завершальному етапі навчання і має на меті визначення готовності осіб, які здобувають професійно-технічну або вищу освіту, самостійно виконувати комплекс робіт чи певну роботу з обраної професії, спеціальності та спеціалізації відповідного кваліфікаційного рівня;

модульна система професійного навчання - це гнучка інноваційна педагогічна технологія організації навчального процесу, в основу якої покладено індивідуалізований підхід до освоєння модулів трудових навичок у визначеній професії за індивідуальними навчальними програмами;

персонал на виробництві - всі працівники, зайняті в юридичної особи (на підприємстві, в установі, організації) або у фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, яка використовує їх працю;

професійне навчання персоналу - процес здобуття працівниками професійних знань, удосконалення вмінь та навичок, підвищення їх компетентності з метою забезпечення ефективного виконання виробничих функцій, завдань, приведення рівня кваліфікації у відповідність з вимогами виробництва;

професійний розвиток персоналу - процес набуття працівниками фаху та підвищення його рівня шляхом професійного навчання персоналу, атестації та сертифікації;

роботодавець - власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, що відповідно до законодавства використовує найману працю;

сертифікація персоналу - процедура, за допомогою якої визначений в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність персоналу вимогам, установленим законодавством України, чи міжнародним вимогам.

Стаття 2. Державна політика в сфері професійного розвитку персоналу на виробництві

1. Метою державної політики в сфері професійного розвитку персоналу на виробництві є:

підвищення конкурентоспроможності робочої сили на ринку праці;

сприяння підвищенню якості і конкурентоспроможності товарів (робіт, послуг) шляхом ефективного використання кадрового потенціалу та забезпечення належного рівня кваліфікації персоналу;

створення умов для професійного зростання персоналу;

створення безпечних умов праці, усунення причин аварій і нещасних випадків на виробництві, зумовлених некомпетентністю персоналу.

2. Державна політика в сфері професійного розвитку персоналу на виробництві формується за такими принципами:

загальнодоступність системи професійного розвитку персоналу;

вільний вибір роботодавцем форм і методів забезпечення професійного розвитку персоналу з урахуванням специфіки їх роботи;

поєднання інтересів роботодавця та працівника;

безперервність процесу професійного навчання персоналу на виробництві.

3. Реалізація державної політики у сфері професійного розвитку персоналу на виробництві забезпечується шляхом:

формування системи професійного розвитку персоналу з урахуванням потреб економіки і змін на ринку праці;

сприяння підприємствам, установам та організаціям у впровадженні сучасних технологій професійного розвитку персоналу.

4. Державна політика у сфері професійного розвитку персоналу на виробництві передбачає спільні дії центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, профспілок, об'єднань організацій роботодавців, інших заінтересованих громадських організацій, спрямовані на сприяння роботодавцю у забезпеченні професійного розвитку його персоналу.

Розділ II
СИСТЕМА ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕРСОНАЛУ НА ВИРОБНИЦТВІ

Стаття 3. Система професійного розвитку персоналу на виробництві

1. Система професійного розвитку персоналу на виробництві спрямована на приведення рівня кваліфікації працівників у відповідність з вимогами виробництва, оптимальне задоволення особистих інтересів працівників, пов'язаних із самореалізацією, підвищення ефективності їх праці, забезпечення на цій основі конкурентоспроможності товарів (робіт, послуг).

2. Система професійного розвитку персоналу на виробництві включає:

професійне навчання персоналу;

атестацію працівників, які згідно з класифікацією професій належать до відповідних категорій керівників, професіоналів і фахівців;

сертифікацію персоналу;

формування резерву керівників підприємств, установ та організацій.

Стаття 4. Основні завдання і напрями діяльності підприємств, установ та організацій у сфері професійного розвитку персоналу на виробництві

1. Основними завданнями підприємств, установ та організацій в сфері професійного розвитку персоналу на виробництві є:

створення необхідних умов для досягнення працівниками відповідного професійного рівня з метою підвищення ефективності виробництва;

забезпечення відповідності професійного розвитку персоналу потребам виробництва шляхом організації та проведення його професійного навчання, атестації та сертифікації, формування резерву керівників;

сприяння розвиткові творчості та ініціативи працівників з метою підвищення ефективності їх праці, адаптації до інноваційних змін на виробництві, модернізації робочих місць та технологій.

2. Діяльність підприємств, установ та організацій в сфері професійного розвитку персоналу на виробництві провадиться за такими напрямами:

розроблення перспективних і поточних програм професійного розвитку персоналу, згідно з якими формуються плани проведення його професійного навчання, атестації та сертифікації;

визначення потреби в підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації працівників за професіями;

визначення видів, форм і методів професійного навчання персоналу;

забезпечення виконання в повному обсязі та на належному рівні робочих навчальних планів і програм навчання персоналу;

організація навчального процесу на робочому місці, проведення в установленому порядку кваліфікаційної атестації;

впровадження сучасних технологій навчання, зокрема, модульних;

добір педагогічних кадрів та фахівців для проведення професійного навчання персоналу та забезпечення підвищення їх кваліфікації;

організація професійного навчання персоналу на договірній основі в навчальних закладах різних типів відповідно до потреб виробництва;

організація ведення первинного статистичного обліку професійного навчання персоналу;

проведення оцінки впливу професійного навчання персоналу на ефективність діяльності підприємства, установи та організації;

забезпечення виробничої адаптації працівників та проведення їх атестації;

формування резерву керівників підприємств, установ та організацій, проведення сертифікації персоналу.

Стаття 5. Основні завдання і напрями діяльності навчальних закладів у сфері професійного розвитку персоналу на виробництві

1. Основним завданням навчальних закладів, що проводять на договірній основі професійне навчання персоналу на виробництві, є забезпечення належної якості навчання відповідно до договорів з роботодавцями.

2. Основними напрямами діяльності навчальних закладів, що проводять на договірній основі професійне навчання персоналу на виробництві, є:

розроблення навчальних планів та програм професійного навчання персоналу і забезпечення їх виконання в повному обсязі;

створення умов для забезпечення належної якості навчання персоналу;

впровадження сучасних технологій навчання;

створення безпечних умов навчання;

забезпечення підвищення кваліфікації працівників, які залучаються до професійного навчання персоналу, відповідно до заявленої потреби.

Стаття 6. Науково-методичне та інформаційне забезпечення системи професійного розвитку персоналу на виробництві

1. Науково-методичне забезпечення системи професійного розвитку персоналу на виробництві здійснюється спеціально уповноваженими центральним органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, у галузі освіти і науки, іншими центральними органами виконавчої влади, Національною академією наук України, галузевими академіями наук.

2. При центральних та місцевих органах виконавчої влади можуть утворюватися методичні центри (кабінети) для надання на госпрозрахунковій основі інформаційних, методичних та консультаційних послуг з питань професійного розвитку персоналу на виробництві.

Розділ III
УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕРСОНАЛУ НА ВИРОБНИЦТВІ

Стаття 7. Управління у сфері професійного розвитку персоналу на виробництві

1. Державне управління у сфері професійного розвитку персоналу на виробництві здійснює Кабінет Міністрів України та центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень.

2. Безпосереднє управління професійним розвитком персоналу на виробництві здійснюється роботодавцем.

Стаття 8. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики

1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики:

бере участь у формуванні державної політики у сфері професійного розвитку персоналу на виробництві;

здійснює координацію роботи з організації професійного навчання персоналу;

розробляє проекти нормативно-правових актів у сфері професійного розвитку персоналу;

надає консультаційно-методичну допомогу роботодавцям з питань розроблення та виконання програм професійного розвитку персоналу;

організовує і проводить навчання працівників, які займаються питаннями професійного розвитку персоналу на виробництві;

вивчає та аналізує стан професійного розвитку персоналу;

здійснює заходи щодо науково-методичного та інформаційного забезпечення професійного розвитку персоналу;

вивчає, узагальнює та поширює кращий досвід роботи підприємств, установ та організацій з питань професійного розвитку персоналу;

організовує проведення науково-дослідних робіт з проблем професійного розвитку персоналу на виробництві;

здійснює заходи щодо забезпечення дотримання роботодавцями нормативно-правових актів у сфері професійного розвитку персоналу;

бере участь у проведенні акредитації уповноважених органів із сертифікації.

Стаття 9. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки

1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки:

бере участь у формуванні державної політики у сфері професійного навчання персоналу на виробництві;

розробляє і затверджує за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики державні стандарти з конкретних професій;

організовує підвищення кваліфікації педагогічних працівників, які залучаються до професійного навчання персоналу на виробництві, відповідно до договорів із роботодавцями;

здійснює державне інспектування за дотриманням підприємствами, установами та організаціями, які здійснюють навчання кадрів на виробництві, нормативно-правових актів у сфері професійно-технічної та вищої освіти;

бере участь у проведенні акредитації органів з оцінки відповідності персоналу.

Стаття 10. Повноваження інших центральних органів виконавчої влади

1. Центральні органи виконавчої влади:

беруть участь у формуванні державної політики у сфері професійного розвитку персоналу на виробництві, забезпечують її реалізацію на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери їх управління;

визначають перспективи та напрями професійного розвитку персоналу підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління;

прогнозують обсяги підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників відповідної галузі;

здійснюють заходи щодо забезпечення відповідності рівня кваліфікації працівників галузі потребам економіки;

забезпечують використання у навчально-виробничому процесі досягнень науки, техніки, нових технологій та кращого досвіду роботи;

беруть участь у проведенні акредитації уповноважених органів із сертифікації;

проводять аналіз стану професійного розвитку персоналу підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, і здійснюють заходи щодо його поліпшення.

Стаття 11. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади у сфері професійного розвитку персоналу на виробництві

1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації:

здійснюють заходи, спрямовані на проведення державної політики в сфері професійного розвитку персоналу на виробництві;

надають роботодавцям консультаційно-методичну допомогу з питань професійного розвитку, організації навчального процесу та проведення кваліфікаційних іспитів;

здійснюють інформаційне забезпечення роботодавців з питань професійного розвитку персоналу;

здійснюють заходи щодо забезпечення дотримання роботодавцями нормативно-правових актів у сфері професійного розвитку персоналу.

Стаття 12. Участь професійних спілок, організацій роботодавців, їх об'єднань та інших громадських організацій у забезпеченні професійного розвитку персоналу на виробництві

1. Професійні спілки, їх об'єднання або вільно обрані працівниками представники (представник), організації роботодавців, їх об'єднання, інші громадські організації беруть участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері професійного розвитку персоналу на виробництві, здійсненні заходів щодо забезпечення професійного розвитку персоналу, передбачених колективними договорами і угодами, в роботі комісій з перевірки знань (атестації) працівників у визначеному законодавством порядку, здійснюють громадський контроль за дотриманням нормативно-правових актів у сфері професійного розвитку персоналу.

Розділ IV
ПРОФЕСІЙНЕ НАВЧАННЯ ПЕРСОНАЛУ НА ВИРОБНИЦТВІ

Стаття 13. Організація професійного навчання персоналу на виробництві

1. Професійне навчання персоналу на виробництві організовується роботодавцем відповідно до потреб виробництва.

2. Професійне навчання персоналу проводиться безпосередньо на виробництві та на договірній основі в професійно-технічних та вищих навчальних закладах.

3. На підприємстві, установі та в організації може утворюватися підрозділ з питань професійного навчання персоналу, структура та чисельність якого визначається керівником підприємства (установи, організації) або ці функції покладаються на відповідних фахівців.

4. Професійне навчання персоналу на виробництві організовується в порядку, затвердженому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та соціальними партнерами.

Стаття 14. Види професійного навчання персоналу на виробництві

1. Професійне навчання персоналу на виробництві включає первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників, а також перепідготовку, спеціалізацію, підвищення кваліфікації та стажування працівників, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців.

Види, напрями та місце навчання персоналу визначаються роботодавцем відповідно до потреб виробництва.

2. Первинна професійна підготовка робітників - професійно-технічне навчання осіб, які раніше не мали робітничої професії, спеціальності, що забезпечує їх готовність до виконання роботи за певною професією відповідного розряду (категорії) і прийняті на роботу як учні до закінчення строку навчання та кваліфікаційної атестації.

Перепідготовка робітників - професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння робітниками, які здобули первинну професійну підготовку, іншою професією.

Оволодіння робітничою професією особою, що має вищу освіту, здійснюється у формі перепідготовки за скороченою програмою з урахуванням професійних знань.

Підвищення кваліфікації робітників - професійно-технічне навчання, спрямоване на поглиблення раніше здобутих професійних знань, удосконалення вмінь та навичок відповідно до вимог виробництва, з підвищенням (або без підвищення) кваліфікаційних розрядів (класів, категорій).

Підвищення кваліфікації робітників проводиться на виробничо-технічних курсах, курсах цільового призначення, інших формах підвищення кваліфікації робітників, що визначаються підприємством, установою та організацією.

Виробничо-технічні курси організовуються для підвищення кваліфікації, поглиблення професійних знань, удосконалення вмінь та навичок робітників за наявною у них професією до рівня, що відповідає вимогам виробництва і є необхідною умовою для присвоєння робітникам вищого кваліфікаційного розряду (категорії) та професійного зростання.

Курси цільового призначення організовуються для вивчення робітниками нового обладнання, сучасних технологічних процесів, нових засобів механізації та автоматизації, що впроваджуються на виробництві, правил і вимог їх безпечної експлуатації, технічної документації, ефективних методів організації праці тощо.

3. Перепідготовка працівників, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців, - отримання ними іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду відповідно до потреб виробництва.

Спеціалізація - набуття працівниками, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців, здатності виконувати окремі завдання чи обов'язки, що мають особливості, у межах спеціальності відповідно до потреб виробництва.

Підвищення кваліфікації працівників, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців, - поглиблення професійних знань, удосконалення вмінь та навичок працівників з метою набуття ними здатності виконувати додаткові професійні завдання та обов'язки у межах спеціальності чи здобуття більш високого освітньо-кваліфікаційного рівня.

Стажування працівників, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців, - набуття ними досвіду роботи для виконання професійних завдань та обов'язків певної спеціальності на робочому місці.

4. Підготовка (перепідготовка, спеціалізація) фахівців з вищою освітою без відриву від виробництва проводиться у разі виробничої необхідності на вимогу роботодавця у вищих навчальних закладах за рахунок його коштів відповідно до Закону України "Про вищу освіту".

Стаття 15. Форми професійного навчання персоналу на виробництві

1. Професійне навчання персоналу на виробництві проводиться за денною, вечірньою (змінною), очно-заочною, дистанційною, екстернатною формами навчання, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами.

2. Професійне навчання персоналу на виробництві забезпечується шляхом:

курсового навчання, що передбачає формування навчальних груп і здійснюється в навчальних класах (лабораторіях);

індивідуального навчання, що передбачає навчання на робочому місці, під керівництвом кваліфікованих робітників - інструкторів виробничого навчання.

3. Підприємства, установи та організації самостійно обирають форму професійного навчання відповідно до умов і мети навчання та кількості осіб, яких необхідно навчати.

Стаття 16. Навчальні плани та програми професійного навчання персоналу на виробництві

1. Первинна професійна підготовка робітників проводиться за навчальними планами та програмами, що розробляються і затверджуються роботодавцем на основі державних стандартів з конкретних професій або типових навчальних планів та програм.

2. Розроблення та затвердження навчальних планів та програм для перепідготовки робітників здійснюється безпосередньо роботодавцем на основі державних стандартів з конкретних професій або типових навчальних планів та програм для підготовки робітників за відповідними професіями. При цьому допускається зменшення до 30 відсотків обсягу навчальних планів та програм шляхом виключення вивченого раніше матеріалу, з урахуванням фактичного рівня професійних знань, навичок та вмінь робітників, які навчаються. У разі проведення перепідготовки робітників за професіями одного кваліфікаційного підрозділу допускається зменшення до 50 відсотків обсягу навчальних планів та програм.

3. Навчальні плани та програми для підвищення кваліфікації персоналу розробляються і затверджуються:

1) для підвищення кваліфікації робітників:

на виробничо-технічних курсах - роботодавцем на основі державних стандартів з конкретних професій або типових навчальних планів та програм;

на курсах цільового призначення, інших формах підвищення кваліфікації робітників - роботодавцем;

2) для підвищення кваліфікації працівників з вищою освітою - роботодавцем або навчальним закладом за погодженням з роботодавцем-замовником.

4. Навчальні програми визначають зміст професійного навчання персоналу на виробництві з урахуванням перспектив розвитку.

5. У разі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітників для виконання робіт підвищеної небезпеки кількість годин на вивчення предмета "Охорона праці" визначається з урахуванням специфіки професії, умов праці та строку навчання, але не менше ніж передбачено у типовому положенні, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Стаття 17. Педагогічні кадри, які залучаються до проведення професійного навчання персоналу на виробництві

1. Професійне навчання персоналу на виробництві проводять викладачі з числа працівників, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців, майстри виробничого навчання, а також інструктори виробничого навчання з числа кваліфікованих робітників підприємства, установи та організації.

Викладачі з числа працівників, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців, повинні мати вищу освіту і стаж роботи за спеціальністю не менш як один рік.

Майстри виробничого навчання повинні мати вищу освіту та стаж практичної роботи за спеціальністю не менш як три роки.

Інструктори виробничого навчання з числа кваліфікованих робітників повинні мати стаж роботи за професією не менш як три роки.

2. До проведення професійного навчання персоналу на виробництві можуть залучатися викладачі навчальних закладів, працівники підприємств, установ та організацій, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців, та інші фізичні особи за їх згодою на умовах цивільно-правової угоди або трудового договору.

3. Викладачі, майстри та інструктори виробничого навчання не рідше ніж один раз на п'ять років проходять підвищення кваліфікації з питань педагогіки, методики та психології навчання персоналу на виробництві.

Стаття 18. Оплата праці працівників, які залучаються до проведення професійного навчання персоналу на виробництві

1. Розмір оплати праці викладачів, майстрів та інструкторів виробничого навчання, які залучаються до проведення професійного навчання персоналу на виробництві, не повинен бути менший, ніж розмір, визначений Кабінетом Міністрів України для оплати праці педагогічних працівників державних навчальних закладів.

2. Інструктори виробничого навчання (кваліфіковані робітники), які залучаються до проведення професійного навчання, за умови об'єднання робітників-учнів у групи по не менш як п'ять осіб, можуть бути звільнені від виконання основної роботи із збереженням за ними середньої заробітної плати та місця роботи (посади).

3. Роботодавець відповідно до укладеного колективного договору з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами та в межах коштів на оплату праці працівників, які залучаються до проведення професійного навчання персоналу, визначає розмір доплат і надбавок, премій та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Стаття 19. Права і обов'язки роботодавця

1. Роботодавець має право:

визначати обсяги, напрями, види професійного навчання персоналу відповідно до потреб виробництва;

визначати форми організації навчального процесу та методи проведення професійного навчання персоналу безпосередньо на виробництві;

впроваджувати моральне та матеріальне стимулювання персоналу з метою підвищення заінтересованості в удосконаленні професійних знань та вмінь.

2. Роботодавець зобов'язаний:

розробляти та погоджувати з профспілками, їх об'єднаннями, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах (конференції) працівників, плани проведення професійного навчання персоналу та забезпечувати їх виконання;

надавати працівникові робоче місце відповідно до його кваліфікації, що підтверджується документом державного зразка чи документом, виданим в установленому порядку на підставі рішення кваліфікаційної комісії про присвоєння кваліфікації, чи записом в трудовій книжці;

приймати на роботу робітника, який не має необхідної кваліфікації, лише як учня з подальшим його навчанням;

забезпечувати не рідше ніж один раз на п'ять років здійснення заходів щодо підвищення кваліфікації працівників безпосередньо на виробництві або в навчальних закладах;

забезпечувати належні, безпечні умови навчання;

фінансувати професійне навчання персоналу, що здійснюється відповідно до потреб виробництва.

Стаття 20. Права і обов'язки працівника

1. Працівник має право на професійне навчання відповідно до потреб виробництва та плану проведення професійного навчання персоналу на виробництві за рахунок коштів роботодавця, просування по службі після професійної перепідготовки чи підвищення кваліфікації і здачі відповідних кваліфікаційних іспитів.

2. Працівник зобов'язаний:

підвищувати свій професійний рівень та кваліфікацію з метою забезпечення їх відповідності займаній посаді або виконуваній роботі;

проходити професійне навчання за рахунок коштів роботодавця на його вимогу у випадках невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації. У разі відмови працівника проходити професійну перепідготовку чи підвищення кваліфікації роботодавець може перевести його за згодою на інше робоче місце, що відповідає його професійному рівню, або звільнити з дотриманням вимог законодавства.

Розділ V
АТЕСТАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ

Стаття 21. Категорії працівників, які підлягають атестації

1. Атестації підлягають працівники, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців.

2. Консультаційно-методичне забезпечення атестації працівників здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в сфері праці та соціальної політики.

Стаття 22. Працівники, які не підлягають атестації

1. Атестації не підлягають працівники, які перебувають на займаній посаді менш як один рік; вагітні жінки; жінки (чоловіки), які виховують дитину без чоловіка (жінки), які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда; одинокі матері, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; неповнолітні; особи, які займають посади за сумісництвом.

Стаття 23. Організація проведення атестації

1. Атестація проводиться за наказом (розпорядженням) керівника, яким затверджується склад атестаційної комісії, графік її проведення, що доводиться до відома працівників не пізніше ніж за два місяці до проведення атестації. Залежно від кількості працівників і специфіки виробництва може утворюватись декілька комісій.

Атестаційна комісія формується з фахівців, які мають високий професійний рівень, а також представника виборного органу первинної профспілкової організації, а у разі її відсутності - представника, вільно обраного на загальних зборах (конференції) працівників.

Безпосередній керівник працівника, який підлягає атестації, не повинен бути членом атестаційної комісії.

2. На кожного працівника, який підлягає атестації, безпосереднім керівником складається характеристика, що подається до комісії після ознайомлення з нею працівника, але не пізніше ніж за тиждень до атестації.

Атестація працівника проводиться у його присутності.

Не допускається оцінка професійного рівня та кваліфікації працівника за ознаками, що безпосередньо не пов'язані з виконуваною роботою.

3. За результатами атестації комісія приймає рішення шляхом голосування, порядок якого визначається самою комісією. Рішення комісії вважається дійсним, якщо на засіданні комісії присутні не менше ніж дві третини її складу. Результати голосування визначаються простою більшістю голосів присутніх членів атестаційної комісії.

Рішення атестаційної комісії доводиться до працівника не пізніше трьох днів після його прийняття.

Стаття 24. Результати атестації та вирішення спірних питань

1. За результатами атестації працівника комісія приймає рішення: відповідає займаній посаді; не відповідає займаній посаді.

2. У разі прийняття рішення про відповідність працівника займаній посаді комісія може рекомендувати керівникові зарахувати його до кадрового резерву, присвоїти чергову категорію, встановити надбавку до заробітної плати або збільшити її розмір, а працівникові - пройти стажування на більш високій посаді або підвищити кваліфікацію з метою просування по роботі тощо.

У разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді комісія може рекомендувати керівникові перевести його за згодою на іншу посаду, що відповідає його кваліфікаційному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією.

Якщо працівник відмовляється від переведення на іншу посаду, що відповідає його кваліфікаційному рівню, або від навчання за рахунок коштів роботодавця, керівник має право його звільнити з дотриманням вимог законодавства.

3. За результатами атестації керівник видає відповідний наказ (розпорядження).

Рішення про звільнення або переведення працівника за його згодою на іншу посаду приймається у двомісячний строк з дня атестації. До цього строку не включаються періоди, протягом яких працівник не працював з поважних причин, що документально підтверджуються.

4. Рішення комісії може бути оскаржено працівником до керівника протягом десяти днів з дня його отримання.

Рішення керівника, прийняте за результатами атестації, може бути оскаржено працівником до суду. Спори, що виникають у зв'язку з проведенням атестації, розв'язуються відповідно до законодавства про порядок розв'язання індивідуальних трудових спорів.

Розділ VI
РЕЗЕРВ КЕРІВНИКІВ

Стаття 25. Формування резерву керівників

1. Основною метою формування резерву керівників на підприємствах, в установах, організаціях є поліпшення та вдосконалення роботи щодо їх добору, розстановки, підвищення професійного рівня, стимулювання управлінської ініціативи і активності.

2. Основними завданнями формування резерву керівників є:

виявлення серед працівників осіб, які мають здібності для зайняття керівних посад;

навчання осіб, зарахованих до резерву керівників, для зайняття керівних посад;

забезпечення своєчасного заміщення вакантних посад керівників із числа компетентних і здібних до управлінської роботи працівників.

3. Резерв керівників формується з працівників, які відібрані для висування на керівні посади за результатами їх атестації, оцінки професійної підготовки, ділових та особистих якостей.

4. Навчання осіб, зарахованих до резерву керівників, здійснюється безпосередньо на виробництві на спеціально створених курсах, у школах резерву, шляхом самоосвіти, участі в роботі семінарів, нарад, конференцій з проблем управління сучасним виробництвом, стажування на управлінських посадах, вивчення досвіду роботи інших підприємств, установ та організацій, у тому числі зарубіжних, а також на договірній основі в навчальних закладах післядипломної освіти.

5. Особи, зараховані до резерву керівників, мають переважне право на заміщення вакантних посад.

Розділ VII
СЕРТИФІКАЦІЯ ПЕРСОНАЛУ

Стаття 26. Мета сертифікації персоналу

1. Сертифікація персоналу проводиться з метою:

створення сприятливих умов для успішної діяльності підприємства, установи та організації на внутрішньому та зовнішньому ринку, а також для участі в міжнародному економічному і науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі за рахунок випуску конкурентоспроможної продукції чи надання якісних послуг на основі високої кваліфікації персоналу;

запровадження ефективної системи оцінки персоналу для забезпечення його професіоналізму відповідно до вимог міжнародних стандартів якості продукції.

Стаття 27. Організація сертифікації персоналу

1. Сертифікація персоналу на виробництві проводиться визначеними в установленому порядку органами із сертифікації відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Сертифікація персоналу в законодавче регульованій сфері проводиться згідно з вимогами технічного регламенту з підтвердження відповідності персоналу.

Сертифікація персоналу в законодавче нерегульованій сфері проводиться на договірних умовах між роботодавцями та органами із сертифікації.

У разі укладення угоди на проведення сертифікації персоналу роботодавець має право отримати необхідну інформацію про правила сертифікації.

За результатами проведення сертифікації видається сертифікат відповідності.

2. Сертифікація персоналу проводиться за рахунок коштів, отриманих органом із сертифікації від заявників як плата за виконані роботи з підтвердження відповідності, як це встановлено Законом України "Про підтвердження відповідності".

3. Оскарження дій та рішень органу із сертифікації проводиться шляхом подання скарги до апеляційної комісії або в судовому порядку відповідно до законодавства.

Розділ VIII
ФІНАНСУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕРСОНАЛУ НА ВИРОБНИЦТВІ

Стаття 28. Фінансування професійного розвитку персоналу на виробництві

1. Фінансування професійного розвитку персоналу здійснюється роботодавцем з метою підвищення ефективності виробництва за рахунок власних коштів, а також за рахунок залучення коштів спонсорів, міжнародної технічної допомоги та інших джерел.

Витрати, пов'язані з професійною підготовкою, перепідготовкою чи підвищенням кваліфікації персоналу, включаються до валових витрат за звітний період відповідно до законодавства.

Розділ IX
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 29. Основні напрями міжнародного співробітництва у сфері професійного розвитку персоналу на виробництві

1. Основними напрямами міжнародного співробітництва у сфері професійного розвитку персоналу на виробництві є:

участь у програмах міждержавного обміну працівниками, педагогічними кадрами;

проведення спільних наукових досліджень;

організація міжнародних конференцій, симпозіумів, конгресів та інших заходів;

вивчення досвіду роботи підприємств, установ та організацій, навчальних закладів іноземних держав з питань професійного розвитку персоналу шляхом відрядження за кордон працівників і педагогічних кадрів відповідно до міжнародних договорів України, а також договорів підприємств, установ та організацій з іноземними партнерами.

Розділ X
КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК НА ВИРОБНИЦТВІ

Стаття 30. Контроль за додержанням законодавства про професійний розвиток персоналу на виробництві

1. Контроль за додержанням законодавства про професійний розвиток персоналу на виробництві власниками підприємств, установ та організацій або уповноваженими ними органами здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Розділ XI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

____________

Опрос