Идет загрузка документа (50 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об обеспечении реализации жилищных прав жильцов общежитий

Проект закона Украины от 06.02.2008 № 2009
Дата рассмотрения: 06.02.2008 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків

Цей Закон регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо забезпечення реалізації конституційного права на житло малозабезпечених громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у малосімейних чи робітничих гуртожитках.

Розділ I
Загальні положення

Стаття 1. Сфера застосування Закону

Сфера дії цього Закону поширюється на малозабезпечених громадян України, які на законних підставах тривалий час (не менш як п?ять років) зареєстровані та фактично проживають у малосімейному або робітничому гуртожитку, не мають власного житла, перебували чи перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, яка надала їм (їх сім'ям) жилу площу в гуртожитку, та неспроможні за власні кошти побудувати чи придбати собі житло.

Цей Закон не поширюється на громадян, які проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання у зв'язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах, та у зв'язку з роботою (службою) за контрактом, а також на громадян, які зареєстровані та проживають у робітничих чи малосімейних гуртожитках менше п'яти років до дня набрання чинності цим Законом, а також на осіб, які мешкають у гуртожитку без законних підстав (без офіційної реєстрації місця проживання).

Сфера дії цього закону поширюється на житлові будинки, що мають статус гуртожитків, які належать на праві власності органам державної влади, органам місцевого самоврядування та знаходяться у повному господарському віданні чи в оперативному управлінні створених ними організацій з управління житловим фондом.

У випадках передбачених цим Законом, його дія поширюється на гуртожитки, що перебувають у власності державних та комунальних підприємств, організацій, установ, якщо вони призначені для проживання їх працівників (членів їх сімей) і підлягають передачі територіальним громадам у власність згідно цього Закону.

Цей Закон не поширюється на гуртожитки, що знаходяться у приватній та колективній власності, у тому числі ті, що передано територіальним громадам у постійне чи тимчасове користування.

Цим Законом також встановлено особливості використання земельних ділянок, необхідних для утримання та експлуатації зазначеної категорії гуртожитків.

Стаття 2. Напрями забезпечення реалізації права на житло мешканців гуртожитків

Громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло або шляхом приватизації житла у гуртожитку (у випадках передбачених цим Законом) або шляхом отримання соціального житла (відповідно до цього Закону та Закону України "Про житловий фонд соціального призначення") або шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім'ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства).

Стаття 3. Принципи забезпечення реалізації права на житло мешканців гуртожитків

Забезпечення реалізації конституційне право на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону здійснюється з дотриманням таких принципів:

1. Всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону підлягають, протягом визначеного цим Законом строку, передачі у власність територіальних громад.

2. Передача гуртожитків за цим Законом у власність територіальним громадам здійснюється на компенсаційній основі, виходячи зі співвідношення ринкової та балансової вартості конкретного гуртожитку як цілісного майнового комплексу.

3. Рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає законний власник гуртожитку (або уповноважена ним особа).

4. Рішення про подальшу долю гуртожитку як цілісного майнового комплексу, переданого його власником у власність територіальної громади, а також земельної ділянки, необхідної для утримання і експлуатації гуртожитку (як цілісного майнового комплексу) приймає місцева Рада в межах власної компетенції та повноважень:

а) у разі прийняття місцевою Радою рішення про залишення статусу "гуртожиток" переданого їй у власність гуртожитку (його цілісного майнового комплексу) підлягає приватизації відповідно до цього Закону;

б) у разі прийняття місцевою Радою рішення про зміну статусу "гуртожиток" переданого їй у власність гуртожитку (його цілісного майнового комплексу) та про надання йому статусу "соціальне житло" - колишній гуртожиток (його цілісний майновий комплекс) не підлягає приватизації, а використовується для надання соціального житла відповідно до Закону України "Про житловий фонд соціального призначення".

5. Держава виділяє територіальним громадам бюджетні гроші на прийняття ними у власність та на капітальний ремонт гуртожитків (їх цілісних майнових комплексів), на які поширюється дія цього Закону, за заявками місцевих Рад, в межах та у порядку, визначеному Законом України про Державний бюджет на відповідний фінансовий рік.

6. Одночасно з приватизацією жилих приміщень в гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, приватизується і відповідна частина допоміжних та інших нежилих приміщень в цих гуртожитках.

7. Земельні ділянки, необхідні для утримання та експлуатації таких гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, не підлягають приватизації чи продажу у зв'язку з приватизацією жилих і нежилих приміщень у таких гуртожитках, а залишаються у власності відповідної територіальної громади (або передаються їй у власність).

8. Утримувати всі жилі приміщення і всі допоміжні нежилі приміщення гуртожитку, та прибудинкову територію гуртожитку, повинні власники гуртожитку та співвласники жилих і допоміжних нежилих приміщень у конкретному гуртожитку та власники відповідних земельних ділянок:

а) всі допоміжні та інші нежилі приміщення у гуртожитку, що приватизовано відповідно до цього Закону, а також всю прибудинкову територію гуртожитку утримують та використовують за призначенням співвласники зазначених жилих і нежилих приміщень та власника чи користувачі земельної ділянки;

б) всі допоміжні та інші нежилі приміщення у колишньому гуртожитку, якому надано статус "соціальне житло", а також всю прибудинкову територію утримують та використовують за призначенням органи місцевого самоврядування (або безпосередньо або через створені ними організації з управління таким житлом);

в) всі допоміжні та інші нежилі приміщення у гуртожитку, на який поширюється дія цього Закону, але який ще не передано у власність територіальній громаді, а також всю прибудинкову територію утримують та використовують за призначенням законні власники такого гуртожитку (або уповноважені ним особи), а також власники (чи користувачі) відповідної земельної ділянки.

9. Земельні ділянки, на яких розташовано гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону та земельні ділянки, необхідні для утримання та експлуатації таких гуртожитків (прибудинкова територія) не підлягають приватизації чи продажу, а передаються у власність територіальним громадам за цим Законом.

10. Порядок передачі земельних ділянок, на яких розташовано гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, та земельних ділянок, необхідних для утримання та експлуатації таких гуртожитків (прибудинкова територія) у власність територіальним громадам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 4. Реалізація мешканцями гуртожитку права на житло шляхом приватизації кімнат у гуртожитку

1. Громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, які проживають у гуртожитках, віднесених до державного житлового фонду (що перебувають у власності органів державної влади чи органів місцевого самоврядування та у повному господарському віданні чи в оперативному управлінні створених ними організацій з управління житловим фондом) мають право на приватизацію житла у гуртожитках, в яких вони на законних підставах зареєстровані та фактично проживають тривалий час (не менш як п?ять років) у вигляді окремої кімнати (окремих кімнат, жилих блоків).

Приватизація житла (кімнат, жилих блоків) у гуртожитках державного житлового фонду здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" з урахуванням особливостей визначених цим Законом.

2. Громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, які проживають у гуртожитках, що віднесені до недержавного житлового фонду (які перебувають у власності державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також підприємств, організацій утворених шляхом корпоратизації чи приватизації колишніх державних підприємств) та призначені для проживання їхніх працівників (та членів їх сімей), набувають право на приватизацію житла (кімнат) в гуртожитках, лише після передачі такого гуртожитку в установленому порядку (статті 5 і 15 цього Закону) у власність відповідної територіальної громади, та за умови, що вони фактично проживають у такому гуртожитку правомірно і тривалий час (не менше як п?ять років).

Стаття 5. Особливості використання жилих приміщень (кімнат) в гуртожитках, переданих у власність територіальним громадам

Для цілей цього Закону встановлюються такі особливості стосовно використання жилих приміщень (кімнат) та нежилих приміщень (місць загального користування) в гуртожитках, переданих (та тим, що підлягають передачі за цим Законом) у власність територіальним громадам:

А) передача гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальним громадам здійснюється за рішенням законного власника гуртожитку (або уповноваженої власником особи);

Б) прийняття гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальної громади здійснюється за рішенням відповідної місцевої Ради (або за рішенням виконавчого органу місцевої Ради з наступним затвердженням цією Радою);

В) Передача/прийняття гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальної громади відповідно до цього Закону здійснюється на умовах грошової компенсації колишньому законному власнику гуртожитку залишкової (балансової) вартості гуртожитку (усіх його жилих і нежилих приміщень, з урахуванням оціночної вартості відповідної земельної ділянки), відповідно до порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Г) Після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади згідно цього Закону відповідна місцева Рада приймає на своїй сесії в межах власної компетенції певне рішення щодо подальшого його використання, а саме:

залишити цілісний майновий комплекс у статусі "гуртожиток" та дозволити приватизацію його жилих і нежилих приміщень. У цьому випадку здійснюється приватизація жилих та допоміжних приміщень гуртожитку його законними мешканцями згідно цього Закону;

надати цілісному майновому комплексу статус "соціальне житло" та не дозволяти приватизацію його жилих приміщень. У цьому випадку приватизація жилих та допоміжних приміщень гуртожитку не здійснюється (у тому числі і у випадках передбачених цим Законом), а колишнім законним мешканцям гуртожитку, за їх згодою, надається відповідне соціальне або інше житло;

перепрофілювати гуртожиток та використовувати цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку за іншим призначенням. У цьому випадку місцева Рада приймає окремо відповідне рішення згідно чинного законодавства та виходячи з власних можливостей, а колишнім мешканцям колишнього гуртожитку, за їх згодою, надається відповідне соціальне або інше житло;

знести цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку та дозволити будівництво соціального житла. У цьому випадку особи, на яких поширюється дія цього Закону підлягають переселенню в інше придатне для проживання людей житло, що належить на праві власності або на праві користування відповідної місцевої Ради;

знести колишній гуртожиток (відповідний цілісний майновий комплекс) та вивільнити земельну ділянку з наступним її продажем на аукціоні. У цьому випадку особи, на яких поширюється дія цього Закону підлягають переселенню в інше придатне для проживання людей житло, що належить на праві власності або на праві користування відповідної місцевої Ради. Таким особам, за їх згодою, виконавчим органом місцевої Ради може бути видана грошова компенсація за взяття ними (їх сім?ями) житла в оренду на певний строк (але не більше одного року). Розмір і порядок видачі зазначеної компенсації визначає кожна місцева Рада самостійно, відповідно до вимог чинного законодавства та виходячи з власних можливостей.

Д) Передача жилих приміщень (кімнат) у гуртожитках державного житлового фонду у власність громадян відповідно до цього Закону проводиться виключно на підставі рішення відповідної місцевої Ради.

Е) Передача жилих приміщень (кімнат) у гуртожитках державного житлового фонду у власність громадян відповідно до цього Закону проводиться на умовах грошової компенсації залишкової (балансової) вартості гуртожитку (його жилих і нежилих приміщень), що розраховується відповідно до порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Ж) Для проведення грошової компенсації під час приватизації кімнат у гуртожитках відповідно до цього Закону, громадяни мають право на використання житлових чеків, у порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 6. Право власників приватизованих жилих приміщень (кімнат, жилих блоків) у гуртожитках на допоміжні (нежилі) приміщення загального користування в цих гуртожитках та обов'язок їх утримання

1. Громадяни, які приватизували жиле приміщення (кімната, кімнати, жилий блок) у гуртожитках відповідно до цього Закону набувають права співвласників допоміжних (нежилих) приміщень загального користування у цьому ж гуртожитку, в дольових частках відповідно до площі приватизованої ними кімнати (кімнат). Це право настає в день видачі Свідоцтва про приватизацію громадянином кімнати (кімнат) у гуртожитку та набуття права власності на допоміжні приміщення в цьому гуртожитку і додаткового оформлення не потребує.

2. Свідоцтво зазначене у частині першій цієї статті підлягає реєстрації в органах приватизації та бюро технічної інвентаризації, але не потребує нотаріального посвідчення.

За виготовлення бланків таких Свідоцтв та за їх видачу справляється плата у розмірі та порядку, що затверджує Кабінет Міністрів України.

3. Приватизація допоміжних приміщень у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону окремо від приватизації жилих приміщень (кімнат у такому гуртожитку забороняється.

4. Власники жилих приміщень (кімнат, жилих блоків) у гуртожитку, як співвласники допоміжних (нежилих) приміщень загального користування в гуртожитку, зобов'язані створити умови для безперешкодного користування усіма місцями загального користування у гуртожитку іншим мешканцям гуртожитку (у тому чисті тим, які не приватизували кімнати у цьому гуртожитку, а також іншим особам, які на законних підставах проживають у гуртожитку або забезпечують його обслуговування).

5. З метою ефективного використання спільного неподільного майна гуртожитку громадяни, які є власниками відповідних жилих приміщень (кімнат) та співвласниками допоміжних (нежилих) приміщень (місць загального користування) у гуртожитку, укладають угоди з власником гуртожитку (в особі уповноваженої власником особи або управителя) про спільне володіння та використання неподільним та загальним майном гуртожитку (як цілісного житлового комплексу), із зазначенням дольової участі кожного власника та співвласника у витратах на утримання гуртожитку та прибудинкової території, відповідно до типової угоди, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 7. Об'єднання співвласників гуртожитку

1. У гуртожитку, у якому приватизовано дві та більше жилих приміщень (кімнат, жилих блоків) від загальної кількості жилих приміщень (кімнат, жилих блоків) у ньому, для забезпечення ефективного використання приватизованих кімнат та управління неподільним та загальним майном гуртожитку (як цілісного житлового комплексу), власники кімнат мають право створити об'єднання співвласників гуртожитку.

2. Об'єднання співвласників гуртожитку набуває статус юридичної особи та стає балансоутримувачем гуртожитку як цілісного об'єкта нерухомого майна з моменту його офіційної реєстрації.

3. Утворення, діяльність, реорганізація та ліквідації об'єднання співвласників гуртожитку здійснюється відповідно до Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" з урахуванням особливостей передбачених цим Законом.

Стаття 8. Реалізація мешканцями гуртожитку права на житло шляхом отримання соціального житла

1. Громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, які на законних підставах зареєстровані та тривалий час (не менш як п?ять років) фактично проживають у гуртожитках, віднесених до недержавного житлового фонду (які перебувають у власності чи у повному господарському віданні відповідних державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також підприємств та організацій утворених шляхом корпоратизації чи приватизації колишніх державних підприємств - крім тих організацій, які створено органами державної влади, органами комунальної влади для управління житловим фондом) та призначені для проживання працівників (членів їх сімей), які не мають можливості самостійно придбати чи побудувати власне житло, у разі, коли такі гуртожитки не передаються їх власниками у власність територіальним громадам, мають право подальшого проживання в таких гуртожитках до вирішення їх житлової проблеми.

2. Для сприяння таким громадянам у вирішенні їх житлової проблеми вони ставляться відповідними місцевими Радами в установленому порядку на квартирний облік для надання їм (їх сім'ям) соціального житла на загальних підставах.

Стаття 9. Надання соціального житла мешканцям гуртожитку відповідно до цього Закону

1. У випадку передбаченому частиною другою статті 8 цього Закону постановка на квартирну чергу та надання відповідним громадянам соціального житла здійснюється тим органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади, на території якої розташовано гуртожиток, в якому вони зареєстровані та проживають.

2. Виконавчий орган відповідної місцевої Ради на підставі рішення такої Ради про надання соціального житла мешканцям гуртожитку, на яких поширюється дія цього Закону і видає згідно чинного законодавства ордер, який є єдиною підставою для вселення в виділене соціальне житло.

3. Кожен повнолітній і дієздатний громадянин, який раніше мешкав у гуртожитку та отримав відповідно до цього Закону соціальне житло, перед вселенням в надане йому (його сім'ї) соціальне житло зобов'язаний укласти договір про найом такого житла.

Договір про найом соціального житла, що надається колишнім мешканцям гуртожитку розробляють виконавчі органи відповідних місцевих Рад, згідно Типового договору про найом соціального житла, що затверджує Кабінет Міністрів України.

Договір про найом соціального житла колишнім мешканцям гуртожитку може бути розірваний на вимогу наймача.

На вимогу наймодавця договір про найом соціального житла може бути розірваний лише за рішенням суду.

Розділ II
Особливості статусу гуртожитків, в яких можуть бути приватизовані жилі та нежилі приміщення. Технічні та інші вимоги до таких гуртожитків

Стаття 10. Особливості статусу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону

Статус гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, після прийняття відповідною місцевою Радою рішення про їх приватизацію, або про надання статусу житла соціального призначення - не може бути змінено, крім випадку визнання гуртожитку (як цілісного майнового комплексу, або його відокремленої частини) аварійним чи непридатним для проживання людей, відповідно до розділу IV цього Закону.

Стаття 11. Особливості технічних та інших вимог до гуртожитку

Гуртожиток (як цілісний майновий комплекс та всі його відокремлені частини), відповідно до цього Закону, повинен відповідати архітектурно-планувальним, технічним нормам та санітарно-гігієнічним вимогам, встановленим актами законодавства та технічним нормативам для такого типу житла, бути придатним для проживання в них людей і використовуватися виключно за призначенням.

Стаття 12. Особливості утримання та експлуатації гуртожитку

Утримання гуртожитку як цілісного майнового комплексу здійснюється відповідно до правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13. Особливості використання земельної ділянки, на якій розташовано гуртожиток та прибудинкової території

1. Загальні питання виділення, надання, використання земельних ділянок, на яких розташовано гуртожитки, у тому числі ті, на які поширюється дія цього Закону, та прибудинкових територій навколо гуртожитків, визначаються Земельним кодексом України та іншими актами земельного законодавства.

2. Спеціальні питання використання земельних ділянок, на яких розташовано гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, та прибудинкових територій навколо них, визначаються цим Законом (частиною третьою цієї статті, а також частинами дев'ятою статті 3, статті...).

3. Власником земельної ділянки, на якій розташовано гуртожиток, на який поширюється дія цього Закону, та прибудинкової території навколо нього, а також на якій розташовано колишній гуртожиток (як цілісний майновий комплекс), після прийняття рішення про його приватизацію за цим Законом чи про надання статусу житла соціального призначення є (а у відповідних випадках - стає, залишається) згідно земельного законодавства відповідна територіальна громада в особі місцевої Ради, що представляє її інтереси.

Зміна призначення земельної ділянки, на якій розташовано гуртожиток (житловий комплекс), на який поширюється дія цього Закону, та прибудинкової території навколо нього забороняється.

Стаття 14. Особливості передачі гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад

1. Гуртожитки не віднесені до державного житлового фонду, у тому числі ті, що перебувають у власності господарюючих суб'єктів, утворених в результаті корпоратизації чи приватизації колишніх державних та комунальних підприємств, а також ті, що знаходяться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних, комунальних підприємств, установ, організацій (крім тих, що створено органами державної влади, органами комунальної влади для утримання житлового фонду) підлягають передачі у власність відповідних територіальних громадах.

2. Рішення щодо передачі (або про відмову в передачі) гуртожитку у власність відповідній територіальній громаді приймає власник гуртожитку (або уповноважена ним особа чи визначений статутом утвореної власником гуртожитку організації керівний орган).

3. Рішення щодо прийняття від приватного чи колективного власника гуртожитку у власність відповідної територіальної громади приймається на сесії тієї місцевої Ради, що представляє її інтереси та території якої розташовано гуртожиток.

4. Передача гуртожитків зазначених у частині першій цієї статті територіальним громадам здійснюється на компенсаційній основі, відповідно до порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розділ III
Повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, утримання та використання гуртожитків і прибудинкових територій за призначенням

Стаття 15. Повноваження Кабінету Міністрів України у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках

1. До повноважень Кабінету Міністрів України у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках належить:

1) забезпечення реалізації державної політики у цій сфері;

2) розроблення державної програми передачі гуртожитків територіальним громадам та її фінансування, здійснення контролю за її виконанням;

3) координація діяльності центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій у цій сфері;

4) прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

5) здійснення інших повноважень у цій сфері відповідно до закону.

Стаття 16. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства щодо приватизації житла у гуртожитках

1. Центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках:

1) готує пропозиції щодо формування державної житлової, науково-технічної та економічної політики щодо фінансування, утримання, використання гуртожитків, що підлягають передачі територіальним громадам відповідно до цього Закону;

2) організовує в межах своїх повноважень розроблення і реалізацію державної та місцевих програм передачі гуртожитків у власність територіальним громадам;

3) здійснює нормативно-методичне забезпечення формування, утримання, фінансування житлового фонду гуртожитків та прибудинкових територій;

4) здійснює інші повноваження у цій сфері відповідно до закону.

Стаття 17. Повноваження місцевих державних адміністрацій щодо приватизації житла у гуртожитках

1. Місцеві державні адміністрації у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках:

1) забезпечують виконання державної політики з питань формування й утримання житлового фонду гуртожитків та здійснюють контроль за її реалізацією;

2) беруть участь у розробленні державної програми передачі гуртожитків територіальним громадам та її фінансування;

3) забезпечують спільно з відповідними органами місцевого самоврядування виконання затверджених державної та місцевих програм фінансування, утримання та використання гуртожитків і прибудинкових територій за призначенням відповідно до цього Закону;

4) здійснюють інші повноваження у цій сфері відповідно до закону.

Стаття 18. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо приватизації житла у гуртожитках

1. Органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках:

1) приймають рішення про прийняття у власність відповідної територіальної громади гуртожитків (житлових комплексів) відповідно до цього Закону;

2) приймають рішення про надання відповідним житловим комплексам статусу "гуртожиток" та, одночасно, про надання дозволу на приватизацію жилих і нежилих приміщень таких гуртожитків, відповідно до цього Закону;

3) приймають рішення про надання відповідним житловим комплексам статусу "житло соціального призначення" та, одночасно, про ненадання дозволу на приватизацію жилих і нежилих приміщень таких комплексів (у тому числі утворених на базі колишніх гуртожитків), відповідно до цього Закону;

4) приймають рішення про реконструкцію, капітальний ремонт чи перепрофілювання або про знесення гуртожитку (цілісного майнового комплексу), після його прийняття у власність територіальною громадою;

5) приймають рішення про використання згідно чинного законодавства земельних ділянок, необхідних для експлуатації відповідно до цього Закону житлового фонду гуртожитків та житлового фонду соціального призначення, що перебувають у власності територіальних громад;

6) здійснюють володіння, використання, управління, експлуатацію переданих територіальним громадам за цим Законом житлових комплексів гуртожитків (безпосередньо чи через визначеного виконавчим органом Ради управителя), організовують їх належне обслуговування та ремонт, упорядкування, а також забезпечують утримання та облаштування прибудинкових територій;

7) здійснюють контроль за використанням усіх гуртожитків, що перебувають у державній та комунальній власності виключно за призначенням, визначають управителів гуртожитків, а також виконавців житлових і комунальних послугу;

8) вживають необхідних заходів, у межах наданих повноважень, щодо забезпечення збереження та використання житлового фонду гуртожитків, відповідно до цього Закону, незалежно від форми власності;

9) встановлюють плату за оформлення реєстрації місця проживання в гуртожитку;

10) встановлюють плату за проживання в гуртожитку та за участь в утриманні місць загального користування та прибудинкової території;

11) приймають рішення про проведення реконструкції, капітального ремонту, переобладнання гуртожитків, про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання в ньому людей та про знесення аварійних та непридатних для проживання гуртожитків;

12) забезпечують пристосування гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, до потреб інвалідів та дітей-інвалідів, які мешкають у них, шляхом обладнання спеціальними засобами і пристосуваннями під'їздів, сходових клітин та житлових приміщень, займаних інвалідами чи сім'ями, в яких є інваліди та/або діти-інваліди;

13) ведуть суцільний облік громадян, які на законних підставах зареєстровані в гуртожитках, проживають в них та мають право на отримання соціального житла;

14) приймають рішення про надання громадянам, які проживають у гуртожитку та перебувають на соціальному квартирному обліку, соціального житла на підставах і в порядку, визначених законом;

15) ведуть щорічний моніторинг сукупного доходу громадян, які на законних підставах проживають у гуртожитках, на яких поширюється цей Закон та перебувають на соціальному квартирному обліку;

16) укладають та розривають договори найому житла у гуртожитках, що є власністю відповідних територіальних громад;

17) затверджують у межах своїх повноважень місцеві програми фінансування, утримання і облаштування гуртожитків, переданих територіальним громадам відповідно до цього Закону, здійснюють контроль за їх виконанням;

18) створюють постійні комісії з забезпечення реалізації житлових прав громадян, відповідно до частини другої статті 26 цього Закону;

19) створюють за рахунок коштів отриманих від приватизації жилих і нежилих приміщень у гуртожитках та інших джерел фінансування не заборонених чинним законодавством Спеціальні фонди розвитку гуртожитків та житла соціального призначення, як складову бюджетів місцевих Рад;

20) розпоряджаються коштами Спеціального фонду розвитку гуртожитків та житла соціального призначення, спрямовуючи їх виключено на капітальний ремонт, реконструкцію, утримання, експлуатації житлового фонду гуртожитків та житлового фонду соціального призначення, утримання та облаштування відповідних жилих і нежилих приміщень, облаштування відповідних земельних ділянок;

21) подають позови до суду про примусову передачу у власність територіальних громад гуртожитків (житлових комплексів), відповідно до частини шостої статті 14 цього Закону;

22) здійснюють інші повноваження у цій сфері відповідно до закону.

Розділ IV
Заборона виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків

Стаття 19. Заборона виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитку без надання їм іншого житла придатного для постійного проживання

1. Забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, без попереднього надання їм (їх сім'ям) іншого житла придатного для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

2. Виселення, переселення чи відселення громадян з гуртожитків відповідно до цього Закону допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або в стані непридатному для проживання людей, на підставі рішення прийнятого відповідно до частини першої статті 20 цього Закону.

Стаття 20. Особливості прийняття рішення про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання людей

1.. Рішення про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання людей приймається виконавчим органом відповідної місцевої Ради на підставі обстеження в установленому законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини), з наступним затвердженням рішенням сесії цієї Ради.

2.. Всім мешканця гуртожитку, визнаного аварійним чи непридатним для проживання людей, у порядку зазначеному частиною першою цієї статті, терміново надається інше придатне для тимчасового проживання людей житло - тим органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади, на території якої розміщено такий гуртожиток.

Стаття 21. Постановка громадян, виселених, відселених чи переселених з гуртожитку на облік для отримання соціального житла

1. Громадяни, які відповідно до цього Закону можуть бути виселені, відселені чи переселені у зв'язку з визнанням гуртожитку, у якому вони проживають аварійним чи непридатним для життя людей (відповідно до статей 19 і 20 цього Закону), мають право на постановку на квартирний облік громадян, які потребують надання їм (їх сім'ям) соціального житла. Рішення про взяття зазначених осіб на квартирний облік приймається виконавчим органом відповідної місцевої Ради - одночасно з прийняття рішення про відселення (виселення, переселення) з аварійного чи непридатного для життя гуртожитку.

2. У випадку зазначеному в частині першій цієї статті інше жиле приміщення надається колишньому мешканцю гуртожитку та членам його сім'ї:

а) житло, що не має статусу соціального житла (для тимчасового проживання) - на підставі його письмової заяви та всіх повнолітніх і дієздатних членів його сім'ї;

б) житло, що має статус соціального житла (для постійного проживання) - відповідно до статті 9 цього Закону.

Розділ V
Громадський контроль у сфері розподілу житла у гуртожитках, утримання гуртожитків та прибудинкових територій

Стаття 22. Громадський контроль за розподілом та утриманням житла у гуртожитках

1. Громадський контроль за розподілом та утриманням житла у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, здійснюється відповідною наглядовою радою.

Така наглядова рада створюється виконавчим органом відповідної місцевої Ради та формується за принципом рівного представництва від виконавчого органу місцевого самоврядування, який веде облік мешканців гуртожитків (на які поширюється цей Закон) і здійснює надання соціального житла, громадських організацій (у статутній діяльності яких передбачено сприяння громадянам, які проживають у гуртожитках та потребують соціального захисту, вирішення їх житлових питань), та представників підприємств, установ, організацій різних форм власності (у власності, управлінні чи користуванні яких знаходяться відповідні гуртожитки).

Стаття 23. Громадський контроль за цільовим використанням гуртожитків та прибудинкових територій

Громадський контроль за цільовим використанням гуртожитків як цілісних майнових комплексів (усіх його жилих та нежилих приміщень) та земельних ділянок необхідних для їх утримання (відповідних прибудинкових територій) мають право здійснювати всі його законні повнолітні та дієздатні мешканці (їх представники), об?єднання співвласників жилих та нежилих приміщень гуртожитку, власники гуртожитку (уповноважені ними особи), представники заінтересованих підприємств, установ, організацій, представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, представники потенційних інвесторів, а також представники громадськості.

Стаття 24. Порядок формування та діяльності наглядової ради за розподілом і утриманням житла у гуртожитках та за цільовим використанням гуртожитків і прибудинкових територій

Порядок формування та діяльності наглядової ради за розподілом і утриманням житла у гуртожитках та за використанням гуртожитків і прибудинкових територій, відповідно до цього Закону, визначається положенням, що затверджує Кабінет Міністрів України.

Розділ VI
Вирішення спорів щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків

Стаття 25. Судовий порядок вирішення спорів щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків

Спори, пов'язані з порушенням житлових прав громадян, які вимушені проживати в гуртожитках, на які поширюється цей Закон, незалежно від форми власності, розглядаються та вирішуються в судовому порядку, якому може передувати досудовий розгляд, що здійснюється відповідно до статті 26 цього закону.

Громадяни, які вважають, що їх житлові права чи житлові права членів їх сімей порушені, мають право для вирішення спорів звертатися безпосередньо до суду.

Стаття 26. Досудовий порядок вирішення спорів

1. Спори, пов'язані з порушенням житлових прав громадян, які проживають в гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, за згодою таких громадян, можуть попередньо розглядатися комісіями з забезпечення реалізації житлових прав мешканців громадян.

2. Зазначені у частині першій цієї статті Комісії створюють відповідні місцеві Ради з числа депутатів місцевої Ради, представників місцевої державної адміністрації, відповідних фахівців (з питань житлово-комунального господарства, будівництва та містобудування, права, захисту прав людини) та з залученням до її роботи фахівців з питань, із залученням до їх роботи власників гуртожитків (уповноважених ними осіб), управителів гуртожитків, власників або користувачів земельних ділянок, а також представників мешканців гуртожитків, об'єднань співвласників жилих та нежилих приміщень гуртожитків і представників громадськості.

Розділ VII
Відповідальність за порушення законодавства у сфері забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків

Стаття 27. За порушення цього Закону та інших актів законодавства у сфері забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, настає дисциплінарна, цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність встановлена Конституцією та законами України.

Розділ VIII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня офіційного опублікування.

2. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України:

1) протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити і внести на розгляд Верховної Ради України державну програму передачі гуртожитків у власність територіальним громадам;

2) протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо його реалізації;

3) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

4) забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

5) забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

4. Органам місцевого самоврядування:

1) протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом створити постійні комісії з забезпечення реалізації житлових проблем громадян та подати проекти рішення про них на затвердження місцевим Радам;

2) протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

розробити і затвердити місцеві програми передачі гуртожитків у власність територіальним громадам;

внести в установленому порядку пропозиції про внесення змін та доповнень до Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік";

створити комісії з проведення інвентаризації гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, незалежно від форми власності;

3) протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом провести інвентаризацію усіх гуртожитків, що знаходяться на територіях відповідних територіальних громад та подати відповідні рішення на затвердження органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до наданих повноважень;

4) протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом розпочати процес прийняття у власність територіальних громад гуртожитків відповідно до цього Закону.

 

Голова Верховної Ради
України

 
А. ЯЦЕНЮК

Опрос